РЕФЕРАТ
з кримінально-процесуального права України
на тему:
« ПОНЯТТЯ, ПІДСТАВИ І МЕТА ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ »
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………3
1 Поняття і значення запобіжних заходів у кримінальному процесі .4
2 Види запобіжних заходів, їх характеристика……………………..………..6
2.1 Підписка про невиїзд……………………………………………………..6
2.2 Особиста порука…………………………………………………….…….8
2.3 Порука громадської організації або трудового колективу……….. 10
2.4 Застава……………………………………………………………………11
2.5 Взяття під варту…………………… ……………………кожному випадку, виходячи з положень Статутів Збройних Сил України.
2.7 Віддання неповнолітнього обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи
Цей запобіжний захід щодо неповнолітніх регламентується статтею 436 КПК України.
„До неповнолітніх обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених статтею 149 КПК, може застосовуватись передача їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які
виховуються в дитячій установі, — передача їх під нагляд адміністрації цієї установи”.
Якщо неповнолітній виховується в такій установі (школи-інтернати, дитячі будинки, приймальники-розподільники, спеціальні виховні та лікувально-виховні установи, виховно-трудові колонії), то від них
береться письмове зобовязання про забезпечення належної поведінки неповнолітнього та його явки до слідчого, прокурора й суду. При цьому вказані особи попереджаються про характер обвинувачення,
предявленого неповнолітньому, та про їх відповідальність у разі його неявки. В разі порушення цього зобовязання до батьків, опікунів і піклувальників може бути застосовано грошове стягнення в
такому ж порядку, як і до особистих поручителів (ч. 3 ст. 436 КПК). Якщо це зобовязання не виконає адміністрація дитячої установи, питання про застосування до неї заходів впливу може бути
поставлено в поданні слідчого чи прокурора або в окремій ухвалі (постанові) суду.
Перед тим як застосовувати до неповнолітнього обвинуваченого один із цих запобіжних заходів (у ст. 436 КПК їх передбачено фактично два), слідчий і суд повинні переконатися, що батьки (або один з
них), опікун, піклувальник або адміністрація дитячої установи зможуть забезпечити належну поведінку і явку неповнолітнього до слідчого, прокурора й суду.
Передбачені в ст. 436 КПК запобіжні заходи можуть бути застосовані як за клопотанням обох або одного з батьків, опікуна, піклувальника, адміністрації дитячого закладу, так і за ініціативою
слідчого, прокурора, суду, але за наявності згоди зазначених осіб або адміністрації.
Батьки, опікуни, піклувальники, адміністрація дитячого закладу можуть відмовитись від взятого зобовязання забезпечити належну поведінку та явку неповнолітнього до слідчого, прокурора і суду. Така
відмова повинна бути письмовою і мотивованою. За наявності такої відмови має бути вирішено питання про заміну обраного запобіжного заходу іншим.
3. МЕТА І ПІДСТАВИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПОБІЖНИХ
ЗАХОДІВ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
Стаття 148. Мета і підстави застосовування запобіжних заходів:
„Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у
кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання
процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Якщо немає достатніх підстав для застосування запобіжного заходу, від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного відбирається письмове зобовязання про явку на виклик особи, яка проводить
дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.
При застосуванні запобіжного заходу до підозрюваного обвинувачення йому має бути предявлене не пізніше десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу. Якщо в цей строк обвинувачення не буде
предявлене, запобіжний захід скасовується”.
Питання про наявність достатніх підстав для застосування запобіжного заходу в кожному конкретному випадку вирішується особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором і судом з урахуванням даних
про те, що обвинувачений не має постійного місця проживання чи постійних занять, що він схиляє свідків чи потерпілих до відмови від показань чи до дачі неправдивих показань, намагався знищити
документи, предмети, які можуть бути речовими доказами, замислив чи готує новий злочин Закон передбачає, що, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, належить враховувати також
тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, його вік, стан здоровя, сімейний стан (ст. 150 КПК).
Застосувати запобіжний захід при наявності для цього достатніх підстав – це право, а не обовязок слідчого, органу дізнання, прокурора, судді і суду Якщо немає підстав для застосування запобіжного
заходу, від обвинуваченого відбирається письмове зобовязання про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування, а також про те, що він зявиться до слідчого й суду за їх викликом (ч. 3 ст.
148 КПК). Це зобовязання не є запобіжним заходом, і його не слід плутати з підпискою про невиїзд (ст. 151 КПК). При порушенні цього зобовязання до обвинуваченого можуть бути застосовані привід або
запобіжний захід.
Про застосування запобіжного заходу слідчий, прокурор і суддя виносять постанову, а суд — ухвалу або ж це питання вирішується у вироку.
4. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗМІНИ І СКАСУВАННЯ
ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ
Стаття 165 — Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу:
Запобіжний захід у вигляді взяття під варту застосовується лише за вмотивованою постановою судді чи ухвалою суду. Інші запобіжні заходи застосовуються за постановою органу дізнання, слідчого,
прокурора, судді або за ухвалою суду.
Заміна одного запобіжного заходу іншим або його скасування здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом з додержанням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або в раніше обраному запобіжному заході.
Запобіжний захід, крім взяття особи під варту, обраний прокурором, може бути скасовано або змінено слідчим і органом дізнання лише за згодою прокурора.
Постанову судді про застосування запобіжного заходу можна оскаржити в судді вищої інстанції. Скарга подасться до суду безпосередньо або через адміністрацію місця попереднього увязнення, яка
зобовязана протягом доби надіслати скаргу до відповідного суду. (ч. 4 ст. 13 Закону “Про попереднє увязнення”). Одержавши скаргу, він витребовує матеріали, на підставі яких дано санкцію на арешт,
знайомиться з ними й призначає скаргу до розгляду в триденний строк з моменту одержання матеріалів.
Особи, які оскаржили дії судді, мають право разом зі скаргою подати до суду будь-які документи, які на їхню думку будуть мати значення для правильного та обєктивного розгляду скарги (п. 5
поста-нови Пленуму Верховного Суду України від 30 вересня І994 р. «Про деякі питання, що виникають при застосуванні судами законодавства, яке передбачає оскарження до суду санкції прокурора на
арешт» Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (1973 — 1998). К„ 1998. С. 311.). Про час розгляду скарги суддя повідомляє прокурора, який вправі взяти участь у розгляді
скарги і висловити свої доводи. У разі необхідності в судовому засіданні заслуховуються пояс-нення заарештованого, його захисника, законного пред-ставника.
Згідно зі ст. 165-1, про застосування, скасування чи зміну запобіжного заходу орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд ухвалу. У постанові (ухвалі) про застосування чи
зміну запобіжного заходу зазначаються прізвище, імя та по батькові, вік, місце народження особи, щодо якої застосовується чи змінюється запобіжний захід, вчинений нею злочин, відповідна стаття
Кримінального кодексу України, обраний запобіжний захід і підстави його обрання чи зміни, а також визначається особа чи орган, які повинні здійснювати контроль за виконанням постанови (ухвали). У
постанові (ухвалі) про скасування запобіжного заходу повинні бути зазначені підстави для його скасування. Постанова або ухвала негайно оголошуються під розписку особі, щодо якої вона винесена.
Одночасно особі розяснюються порядок і строки оскарження постанови або ухвали. При оголошенні постанови про обрання запобіжних заходів, не повязаних з триманням під вартою, особі під розписку
повинно бути розяснено, в чому полягає обраний запобіжний захід, обовязки, які покладаються на неї у звязку з його застосуванням. Особа також попереджається, що у разі порушення покладених на неї
обовязків та її неналежної поведінки до неї може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.
У постанові, зокрема, зазначаються прізвище, імя та по батькові, вік, місце народження обвинуваченого, вчинений ним злочин, стаття (1 частина статті) кримінального закону, якою передбачено даний
злочин, обраний запобіжний захід і підстави його обрання. Постанова оголошується обвинуваченому під розписку. В разі його відмови розписатися про це відмічається на постанові (ч. 2 ст. 148 КПК). Ці
правила застосовуються і в разі обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного.
Під час розгляду кримінальної справи суд за наявності до того підстав може змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо підсудного (ст. 274 КПК). Ухвала (постанова) про це виноситься судом у
нарадчій кімнаті й викладається у вигляді окремого документа, який підписується всім складом суду (ст. 273 КПК) або суддею, якщо він розглядає справу одноособово. Постановляючи вирок, за яким до
підсудного застосовується та чи інша міра покарання, суд повинен обміркувати питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили і має право скасувати, змінити або підтвердити раніше
обраний запобіжний захід (ч. 1 ст. 343 КПК). Рішення суду в цьому питанні викладається в резолютивній частині вироку (ч. 1 ст. 335 КПК). Суд апеляційної або касаційної інстанцій, скасовуючи вирок і
направляючи кримінальну справу на додаткове розслідування або новий судовий розгляд, вирішує питання про запобіжний захід у своїй ухвалі чи постанові.
Запобіжний захід скасовується при закритті кримінальної справи (ч. 1 ст. 214 КПК), при постановленій виправдувального вироку (ч. 13 ст. 335 КПК), а також вироку, який звільняє підсудного від
відбування покарання або засуджує його до покарання, не повязаного з позбавленням волі; якщо підсудний перебуває під вартою, суд негайно звільняє його з-під варти в залі судового засідання (ч. 1
ст. 342 КПК).
Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, вирок та ухвала суду про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу повинні бути оголошені обвинуваченому, а також доведені до відома
особистих чи громадських поручителів, командування військової частини, батьків, опікунів, піклувальників чи адміністрації дитячої установи.
При скасуванні або зміні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту копія постанови, вироку чи ухвали надсилається адміністрації місця попереднього увязнення і підлягає виконанню негайно після
її надходження (ч. 4 ст. 20 Закону “Про попереднє увязнення”).
ВИСНОВКИ
При написанні цієї курсової роботи було зясовано, що ж таке запобіжні заходи; які процесуальні підстави їх застосування, скасування або зміни.
Законодавча база запобіжних заходів постійно прогресує, вдосконалюються старі запобіжні заходи, запроваджуються нові. Так, наприклад відносно новим запобіжним заходом є застава (ст. 154-1 КПК). І
хоча застава була введена в КПК недавно, законодавча база по застосуванню застави вже досить досконала, але ще не вистачає практики по застосуванню застави, так як в Україні ще залишилися люди, які
вважають заставу засобом ухилення від правосуддя, тому що плата в правоохоронній системі в народі вважається хабарем. І саме тому такому виду запобіжного заходу не довіряють.
Досить сильно розвинена законодавча база запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Це можна пояснити тим, що цей захід дуже впливовий і при застосування нього можна бути практично на сто
відсотків впевненим, що обвинувачений (підозрюваний) не зможе скритися від суда та слідства, не зможе заважати розслідуванню, не буде займатися злочинною діяльністю.
Але робити нахил тільки в бік взяття під варту не можна.
Я вважаю, що досить доцільно було б ввести такий запобіжний захід, як домашній арешт. Звісно тільки для деяких категорій злочинців, які не представляють небезпеки для суспільства, і чиї злочини не
є суспільно небезпечними.
ЛІТЕРАТУРА
1. Конституція України. –К., 1996. –118 с..
2. Кримінально-процесуальний кодекс України, 2001.
3. Кримінальний кодекс України, 2001.
4. Закон України “Про попереднє увязнення” від 30 червня 1993р.//Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 35., № 6.
5. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу” від 26 березня 1999р
6. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. — К., 2001.
7. Чувільов А.А. “Заключение под стражу в качестве меры пресечения. Лекция”. М., МВШМ МВД СССР, 1989. — 48 с..
8. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. “Кримінальний процес України: Підручник”. — К., 1999.