Міністерствоосвіти і науки України
Сумськийдержавний університет
Кафедра заочного і дистанційного навчання
Контрольна робота
з предмету: Господарсько-процесуальнеправо
тема: Поняття сторін у господарському процесі
Суми2010
Вступ
Нагосподарський суд покладені повноваження по розгляду справ за позовними заявамиюридичних осіб (в т.ч. іноземних), громадян-підприємців, держаних та іншихорганів, прокурорів (їх заступників), які звертаються в інтересах держави.
Яобрала тему Курсової роботи «Сторони судового процесу» тому, що вона є досить актуальною,адже останніми роками все більше справ розглядають Господарські суди.Стрімке зростання кількості розглянутих справ свідчить не лише про пожвавленнягосподарської діяльності підприємств, але й про зростаючу довіру до суду з бокусуспільства. Особливо приємно усвідомлювати, що громадяни задля встановленнясправедливості не шукають так званих «обхідних шляхів» у вирішенні проблем тасуперечок, а звертаються саме до арбітражних судів, які здатні неупереджено тау відповідності з чинним законодавством розв’язати будь-яку конфліктнуситуацію, що склалася між сторонами господарського судового процесу.
Предметомдослідження моєї курсової роботи є висвітлення таких питань: поняття сторін вгосподарському процесі; права та обов’язки сторін; процесуальне правонаступництво;процесуальна співучасть, а також умови встановлені для порушення провадження усправі про банкрутство.
Мета роботи: На підставі чинногогосподарсько-процесуального законодавства і практики його застосуваннярозглянути питання сторін у господарському процесі.
Комплекснийпідхід до реалізації поставленої мети зумовив вирішення таких завдань:
ü Розкритипоняття сторін в господарському процесі.
ü Дослідитиправа та обов’язки сторін.
ü Визначитипроцесуальне правонаступництво.
ü Визначитипроцесуальна співучасть.
ü Розв’язатипрактичне завдання.
Принаписанні курсової роботи я використовувала різні дослідницькі методи, опрацювалаі устатковувала різні правові підручники, шукала нормативно-правові акти, якістосуються моєї теми та інше.
При написанняданої роботи я використала праці таких вчених: Д. М. Притики., В. Д. Чернадчука, В. В.Сухоноса, В. П. Нагребельного, Д. М. Лук’янця, І. А. Балюк та інших.
1. Сторони в судовому процесі
Учасникамисудового процесу розподіляються на такі групи:
1)суддя; 2) особи, які сприяють провадженню у справі(секретар, експерт,перекладач);
3)особи, які захищають свої інтереси (сторони – позивач і відповідач; третісторони) 4) особи, які представляють інтереси сторін (представники позивача івідповідача), треті особи.
Сторонамив господарському процесі є особи, між якими виник спір з матеріальногоправовідношення.
Господарськепроцесуальне законодавство не містить загального визначення поняття сторінсудового процесу, але визначає коло осіб, які можуть ними бути.[10, ст. 95]
Особи,які можуть бути позивачами і відповідачами у господарському процесі — підприємства,установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни,які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і вустановленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності(підприємства та організації), а у випадках, передбачених законодавствомУкраїни, також державні та інші органи, громадяни, що не є суб’єктамипідприємницької діяльності.[6, ст. 1]. Серед осіб, які звертаються догосподарського суду з позовними заявами, виокремлює підприємства та організаціїіз заявами про захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державні таінші органи — у випадках, передбачених законодавством; прокурорів та їхніхзаступників — в інтересах держави; а також Рахункову палату — в інтересахдержави у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.[6,ст. 2]
Сторонами в судовому процесі — позивачами і відповідачами — можуть бутипідприємства та організації, />/>/>установиінші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницькудіяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набулистатусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарськогосуду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїхпорушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також длявжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. />[6 ст. 21]
/>Позивачами є підприємства, установи, організації та громадяни— суб’єкти підприємницької діяльності, що подали позов або в інтересах якихподано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або інтересу, якийохороняється законом. Відповідачами є підприємства, установи, організації ігромадяни — суб’єкти підприємницької діяльності, яким пред’явлено позовнувимогу.[9, ст. 70]
/>Вже зазначалося, що підприємства та організації, які єсторонами в господарському процесі, повинні мати статус юридичної особи. Юридичнимиособами визначаються організації, які мають відокремлене майно, можуть відсвого імені набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов’язкибути позивачами і відповідачами в господарському суді й третейському суді.Статус юридичної особи не залежить від її форми власності абоорганізаційно-правової форми. Статусу юридичної особи організація набуває змоменту її державної реєстрації та припиняється з моменту виключення здержавного реєстру.[7, ст. 23] Таким чином, статус юридичної особи дозволяєорганізації виступати в господарському процесі як позивачем, так івідповідачем. Відповідачами й позивачами в господарському процесі можуть бутигромадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичноїособи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницькоїдіяльності, який, як і статус юридичної особи, виникає з моменту державноїреєстрації і припиняється з моменту відміни державної реєстрації і виключення здержавного реєстру.
Звідсивисновок: зазначені особи можуть бути позивачами і відповідачами вгосподарському процесі лише за умов їхньої юридичної легалізації. Сторонамигосподарського процесу, згідно з діючим законодавством, можуть бути такожіноземні юридичні особи.
Щостосується випадків, коли сторонами (позивачами і відповідачами) виступаютьдержавні та інші органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницькоїдіяльності, вони повинні бути прямо зазначені у законодавчих актах.
Позивачі відповідач виступають як суб’єкти спірного матеріального правовідношення,однак доки не прийнято рішення з приводу їх прав і обов’язків, господарськийсуд виходить із наявності спірного права (передбачення його) у однієї сторонита обов’язків (передбачення такого) у другої сторони. Тому обидві сторонигосподарського процесу (позивач і відповідач) — це тільки передбачуванісуб’єкти спірного матеріального правовідношення, яке буде предметом розгляду вгосподарському процесі.
Позивач— це особа, яка передбачувано є володарем спірного права або інтересу, щоохороняється законом, і яка звертається до господарського суду за захистом,оскільки вона вважає, що її право порушено або необґрунтовано оспорюєтьсявідповідачем. Слід зазначити, що оскільки позовна заява подається особою або вїї інтересах, на захист особи з матеріально-правового відношення, тому, коливід позову відмовляється особа, яка подала позов в інтересах іншої, остання маєправо вимагати розгляд справи по суті, але коли відмовляється від позову особа,в інтересах якої він поданий, це тягне за собою залишення позову без розгляду,за виключеннями, встановленими законодавством.[8, ст. 59]
Відповіднодо ст. 1, 2 ГПК України, розрізняють:
– заінтересованіпідприємства та організації, що звертаються до господарського суду за захистомсвоїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів (цимпоняттям охоплюються також і громадяни-підприємці);
– державніта інші органи, які звертаються до господарського суду у випадках, передбаченихзаконодавчими актами України.[10, ст. 95]
Відповідач— це особа, яка, за ствердженням позивача, є або порушником його прав, абонеобґрунтовано, на думку позивача, оспорює його права і яка внаслідок цьогопритягується до відповіді за позовом і проти неї порушено справу[8, ст. 59].
2. Права та обов’язки сторін
Зметою захисту своїх матеріальних прав та законних інтересів сторони наділяютьсярівними процесуальними правами, які поділяються на дві групи. По-перше, цезагальні процесуальні права, які, крім сторін, мають і інші учасники судовогопроцесу. По-друге, це процесуальні права, які мають лише сторони судовогопроцесу.[10, ст. 96].
Права та обов’язки сторін Згідно з ГПК:
/>Сторони користуються рівними процесуальними правами.
/>Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робитиз них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази,брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні таписьмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування зусіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотаньі доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішеннягосподарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватисяіншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.
/>Сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їмпроцесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних закономінтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного таоб’єктивного дослідження всіх обставин справи. [6, ст. 22].
/>Сторони, окрім загальних прав (для обох сторін), мають такожвиключні права (для кожної сторони окремо). Так, позивач вправі до прийняття рішенняпо справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленогопорядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПК, уцій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Допочатку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінитипредмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
/>Відповідач має право визнати позов повністю або частково, атакож має право до початку розгляду господарським судом справи по суті податизустрічний позов.
Алепроцесуальні дії позивач і відповідач здійснюють під контролем господарськогосуду.
/>Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшеннярозміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечатьзаконодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. У таких випадках судрозглядає спір по суті.
Неіснує прав без обов’язків, тому законодавство передбачає, що сторонизобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами,виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другоїсторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідженнявсіх обставин справи.
3. Процесуальна співучасть
Законодавствомпередбачена можливість участі у справі кількох позивачів чи відповідачів, такзвана процесуальна співучасть. У цьому випадку кожний із позивачів абовідповідачів щодо іншої сторони виступає самостійно [6, ст. 23].
Коженіз позивачів чи відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесісамостійно.
ГПКпередбачає можливість залучення до участі у справі іншого відповідача абозаміну неналежного відповідача. Господарський суд за наявності достатніхпідстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або засвоєю ініціативою для участі у справі іншого відповідача. Таке залучення зініціативи господарського суду може здійснюватися незалежно від додержанняпорядку досудового врегулювання, клопотання сторін з цього питання може бутизадоволено лише за умови вжиття досудового врегулювання спору, у випадках,передбачених законодавством.[6, ст. 24]
Маючина увазі, що іншого відповідача можна залучити як співвідповідача поряд ізпервісним відповідачем, таке залучення — один із прикладів процесуальноїспівучасті. Коли інший відповідач притягується замість первісного, мовайде про заміну неналежного відповідача. Господарський суд, встановивши доприйняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати запозовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допуститизаміну первісного відповідача належним. Про залучення іншого чи замінуненалежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.Всі попередні дії, які здійснював неналежний відповідач, не мають правовогозначення. Заміна відповідача можлива лише при розгляді справи судом першоїінстанції.
4. Процесуальне правонаступництво
Відзаміни неналежного відповідача слід відрізняти процесуальне правонаступництво.Заміна в господарському процесі особи, яка є стороною або третьою особою, іншоюособою (правонаступником) називається правонаступництвом. У разі вибуття однієїзі сторін у спірному або встановленому рішенням господарського судуправовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організаціїгосподарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, указуючипро це в рішенні або ухвалі. Усі дії, які вчинені в процесі до вступуправонаступника, є обов’язковими для нього так само, як вони були обов’язковимидля особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадіїсудового процесу.[10, ст 97] Процесуальне правонаступництво передбачає правонаступництво вматеріальному праві, яке можливо при зміні осіб зобов’язання, при переході правкредитора до іншої особи на підставі закону. Процесуальне правонаступництво вукраїнському господарському процесі обмежене лише одним випадком, що закріпленоу ст. 25 ГПК, тобто у разі вибуття однієї зі сторін у спірному абовстановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідокреорганізації підприємства чи організації. Господарське процесуальнезаконодавство не бере до уваги те, що правонаступництво може мати місцевнаслідок уступки вимоги, переведення боргу, смерті громадянина — суб’єктапідприємницької діяльності. Хоча згідно з роз’ясненнями Вищого арбітражногосуду України в господарському процесі має застосовуватись процесуальнеправонаступництво, яке випливатиме із зазначених матеріально-правових відносин(переведення боргу, уступка вимоги), все ж ці питання потребують чіткогозаконодавчого врегулювання.
Навідміну від заміни неналежного відповідача, правонаступництво можливо набудь-якій стадії господарського процесу. Про правонаступництво суддя вказує врішенні або ухвалі. Всі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, єобов’язковими для нього. [8, ст. 60]
Процесуальнеправонаступництво завжди є загальним: універсальний правонаступник продовжуєбрати участь у процесі правопопередника за повним обсягом його процесуальнихправ та обов’язків, незалежно від того, чи є правонаступництво в матеріальномуправі універсальним або сінгулярним. Види правонаступництва в матеріальномуправі мають значення лише як його підстава, тоді як заміна неналежноговідповідача не передбачає будь-якого матеріально-правового зв’язку між особами,які змінюють один одного.[10, ст 98]
Усправах про визнання боржника банкрутом процесуальне правонаступництво йогонеможливе. У разі ліквідації або реорганізації до порушення справи пробанкрутство кредиторові слід відмовити в прийнятті заяви про визнання такогоборжника банкрутом [6, п. 3 ст. 62], а якщо ліквідація або реорганізаціяпідприємства боржника відбувалося після порушення провадження в справі, тотреба його припинити на підставі [6, п. 6 ст. 80].
/>/>/>
Практичнезавдання
Задача:
ВАТ«Експорт» звернулося до господарського суду з заявою про визнання ТОВ «Сервіс»банкрутом, оскільки згідно з актом звірки проведених рахунків заборгованістьостаннього в розмірі 24000 гривень не була сплачена протягом трьох місяців. Якуухвалу має винести господарський суд?
Розв’язокзадачі
Банкрутство — визнана господарським судом неспроможність боржника відновити своюплатоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше якчерез застосування ліквідаційної процедури;[1, ст 1].
Згідно з ЗакономУкраїни ч. 2 ст. 8 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнанняйого банкрутом» суддя відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи пробанкрутство, якщо:
— боржник невключений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України абодо Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності; — подано заяву про порушення справипро банкрутство ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у форміперетворення) юридичної особи;
— стосовноборжника юридичної чи фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності вжепорушено справу про банкрутство;
— якщо вимогикредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в суміскладають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше непередбачене цим Законом;
— вимогикредиторів повністю забезпечені заставою.
Суддягосподарського суду заяву Від ВАТ «Експорт» про визнання ТОВ «Сервіс» банкрутомне прийме, оскільки сума заборгованості складає менше трьохсот мінімальнихрозмірів заробітної плати, а на стан 01.12.2010 – 31.12.2010 це становить
922(мінімальназаробітна плата) *300=276600 грн. А ТОВ «Сервіс» заборгував 24000 гривень, які не були сплаченіпротягом трьох місяців.
Оскільки судвідмов у прийнятті заяви, то суддя не пізніше п’яти днів з дня надходженняповертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документибез розгляду, про що виносить ухвалу.
Ухвалу провідмову у прийнятті заяви може бути оскаржено у встановленому порядку. У разіскасування цієї ухвали заява вважається поданою в день первісного звернення догосподарського суду.[1, ст 8]
Повернення заявине перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальномупорядку після усунення допущеного порушення.[1, ст. 9]
Ухвала проповернення заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду може бутиоскаржена у встановленому порядку.[1, ст 9]
Відповіднодо статті 2, частини 2 статті 4 ГПК України, а також частини 2 статті 6 Закону«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підставоюдля порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство є заявакредитора чи боржника. Під кредитором розуміється фізична чи юридична особа,яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошовихзобов’язань до боржника, в тому числі щодо виплати заборгованості по заробітнійплаті працівникам боржника, а також органів державної податкової служби таінших держаних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністюсплати податків і зборів.
Якщоне буде вчасно проведена досудова санація, як система заходів щодо відновленняплатоспроможності боржника, яку вправі здійснювати власник майна боржника(орган, уповноважений управляти майном), інвестор, з метою запобіганнябанкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських,управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних та правовихзаходів відповідно законодавству до початку порушення провадження у справі пробанкрутство, то до підприємця-боржника застосовується процедура банкрутства.
Взалежності від того, хто саме звертається до господарського суду із заявою пропорушення провадження у справі про банкрутство, а також особливостей юридичногостатусу боржника Законом «Про відновлення платоспроможності боржника абовизнання його банкрутом» встановлюються певні особливості регулювання питаньнаявності чи відсутності матеріальних підстав порушення провадження у справі.
За заявою кредитора справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених статтею 6 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника./>/>
Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Виходячи з системного аналізу норм Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справах про банкрутство за заявою кредитора, господарські суди поряд зі статтею 6 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мають враховувати й положення преамбули та статті 1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якими визначено такі поняття як «неплатоспроможність», «боржник» та «кредитор».
Увирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі пробанкрутство господарські суди мають брати до уваги вимоги кредиторів загрошовими зобов’язаннями, у тому числі щодо виплати заробітної плати, а такожзобов’язаннями щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). При цьомутакі вимоги мають бути:
— грошовими, тобто стосуватися стягнення з боржника грошових коштів, а невитребування майна;
— безспірними;
— незадоволеними боржником протягом трьох місяців після встановленого для їхпогашення строку;
— сукупно складати не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати.
ОскількиЗакон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не ставить право кредитора на звернення до господарського суду із заявою пропорушення справи про банкрутство у залежність від причин неплатоспроможностіборжника, кредитор може реалізувати належне йому право й у тому випадку, колийого безспірні вимоги не задовольняються боржником, який має за данимибалансової звітності майнові активи, достатні, щоб задовольнити вимоги усіхкредиторів.
Увирішенні питання про визначення розміру вимог за грошовими зобов’язаннямигосподарські суди мають враховувати, що частина 7 статті 1 Закону «Провідновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначаєгрошове зобов’язання як зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошовусуму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах,передбачених цивільним законодавством України.
Неустойка(штраф, пеня), зобов’язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю таздоров’ю громадян, зобов’язання з виплати авторської винагороди, зобов’язанняперед засновниками (учасниками) боржника — юридичної особи, що виникли з такоїучасті, не враховуються господарськими судами у складі грошових зобов’язань привирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі пробанкрутство.
Протепісля порушення провадження у справі про банкрутство згідно з частиною 2 статті14 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом» кредитори з вимогами щодо виплати заробітної плати, авторськоївинагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяноїжиттю та здоров’ю громадян, мають право подати до господарського суду письмовізаяви з вимогами до боржника.
Кредиториз вимогами щодо сплати неустойки (штрафів, пені) за грошовими зобов’язаннями,виходячи зі змісту частини 1 статті 14 Закону «Про відновлення платоспроможностіборжника або визнання його банкрутом», також вправі пред’явити свої вимоги доборжника у передбаченому Законом порядку.
Згідночастини 2 статті 15 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника абовизнання його банкрутом» зазначені вимоги вносяться до реєстру вимог кредиторівокремо та задовольняються у шосту чергу.
Увирішенні питання про склад вимог за заробітною платою господарські суди маютьвраховувати, що Законом «Про відновлення платоспроможності боржника абовизнання його банкрутом» це питання не врегульоване, проте згідно статті 4Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»провадження у справах про банкрутство регулюється Законом «Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ГПК України, іншимизаконодавчими актами.
Так,згідно із Законом України «Про оплату праці» заробітною платоювважається винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договоромвласник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану нимроботу. Заробітна плата складається з:
основноїзаробітної плати — винагороди за виконану роботу відповідно до встановленихнорм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки),встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок дляробітників та посадових окладів для службовців;
додатковоїзаробітної плати — винагороди за працю понад установлені норми, за трудовіуспіхи та винахідливість і за особливі умови праці, включає доплати, надбавки,гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії,пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
іншихзаохочувальних та компенсаційних витрат — виплат у формі винагород запідсумками роботи за рік, премій за спеціальними системами і положеннями,компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбаченіактами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначенимиактами норми. [3, ст 1, 2.]
Отже,склад вимог за заробітною платою у справі про банкрутство має визначатисявідповідно до положень Закону України «Про оплату праці».
Законне зазначає, які зобов’язання належить вважати податком і збором (обов’язковимплатежем) і які саме суми мають враховуватися господарським судом при порушенніпровадження у справі про банкрутство за такими вимогами.
Господарськісуди не можуть застосовувати положення статті 1 Закону «Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо визначення терміну«грошове зобов’язання» до зобов’язань щодо сплати податків і зборів(обов’язкових платежів), оскільки у частині 2 статті 1 Цивільного кодексуУкраїни (далі — ЦК України) зазначено, що до майнових відносин, заснованих наадміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другійстороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство незастосовується, якщо інше не встановлено законом .[7, част. 2, ст. 1]
Частиноюдругою статті 2 Закону України «Про систему оподаткування» визначено,що під податком і збором (обов’язковим платежем) слід розуміти обов’язковийвнесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду,здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами Українипро оподаткування. [4, част. 2, ст. 2]
ЦейЗакон, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи побудови системиоподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів тадо державних цільових фондів.
Відповіднодо статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» будь-якіподатки і збори (обов’язкові платежі), які запроваджуються законами України,мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткуваннямають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Податки і збори(обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті непідлягають. [4, ст. 1]
Згіднозі статтею 13 Закону України «Про систему оподаткування» в Українісправляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов’язкові платежі).
Податкиі збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України«Про систему оподаткування», сплаті не підлягають. З огляду нанаведене закон не відносить суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкційтощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, докатегорії податків і зборів (обов’язкових платежів).
Згідноз положеннями Закону України «Про державну податкову службу вУкраїні» пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовимисанкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податковогозаконодавства.
Такимчином, у вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами(обов’язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди маютьвиходити з того, що суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкційвраховуються окремо.
Протекредитори з вимогами щодо пені, штрафів, інших фінансових санкції, які єпублічно-правовими санкціями, що застосовуються до платника податків запорушення податкового законодавства, згідно з частиною 1 статті 14 Закону «Провідновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вправіподати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.
Розмірштрафів і пені відповідно до частини другої статті 15 Закону «Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом» має бути включений дореєстру вимог окремо та задовольнятися у шосту чергу відповідно до черговостізадоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 31 Закону «Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Справапро банкрутство порушується господарським судом за заявою боржника за наявностіхоча б однієї з підстав, передбачених частиною п’ятою статті 7 Закону «Провідновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також занаявності підстав, передбачених статтями 51 або 53 Закону «Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Ініціюванняборжником порушення справи про банкрутство свідчить про відсутність міжборжником та його кредиторами спору про наявність і неоплатність (реальну чипотенційну) боргу, оскільки сам боржник визнає ці обставини. Тому від боржникане вимагається подання доказів його неплатоспроможності на момент звернення догосподарського суду.
Передбаченічастиною 6 статті 7 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника абовизнання його банкрутом» вимоги щодо надання боржником одночасно із заявою пропорушення провадження у справі про банкрутство плану санації, не застосовуютьсягосподарськими судами лише у випадку порушення провадження на підставі статті51 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом».
Увирішенні питання про порушення провадження у справі про банкрутствовідсутнього боржника згідно зі статтею 52 Закону «Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом», судам слідвраховувати, що наявність хоча б однієї з ознак відсутнього боржника,передбачених частиною першою статті 52 Закону «Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є достатньою дляпорушення провадження у справі.
Боржникі сам може звернутися до господарського суду в разі його фінансовоїнеспроможності або загрози такої неспроможності. За даними ВищогоГосподарського Суду України 70 відсотків заяв до господарських судів про визнанняюридичної особи банкрутом подається з ініціативи податкової адміністрації.
Вумовах нестабільності ринкових перетворень виникає загроза навмисного тафіктивного банкрутства. Тому необхідно їх розрізняти від вимушеногооб’єктивного банкрутства. Під фіктивним банкрутством визнається поданняборжником до господарського суду заяви про визнання його банкрутом принаявності у нього можливостей задовольнити вимоги кредиторів в повному обсязі.У випадках фіктивного банкрутства боржника кредитори вправі вимагати від ньоговідшкодування спричинених цим збитків. Навмисним банкрутством є неможливістьзадовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів, які виникли з вини самогоборжника (його посадових осіб, засновників або інших осіб, які діяли за йогодорученням).
Банкрутство- тривала та складна процедура. Тому до боржника можуть бути застосованіспеціальні процедури:
позасудовізасоби запобігання банкрутству — домовленість боржника та кредиторів проузгодження умов продовження його діяльності або добровільної самоліквідації;
досудовасанація, спеціальне управління його майном, мирова угода та примусоваліквідація.
Мироваугода — домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) провідстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов’язання за згодоюсторін. Останнє розглядається як різновид прощення боргів.[1, ст. 35]
/>
3. Заявапро визнання суб’єкта підприємництва банкрутом
Господарський судм. Києва
244011 м. Суми,вул. Рибалка, 2
Кредитор: Відкрите АкціонернеТовариство «Експорт»
244000 м. Ромни,вул. Соборна, 36
р/р 0000000000,МФО 000000, код ЄДРПОУ Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю«Сервіс»
244000 м. Ромни,вул. Катерини Зеленко, 5
р/р 3333333333,МФО 333333, код ЄДРПОУ 33333333
Заява про порушення справи про банкрутство 22.07.2009 р. між Відкритим Акціонерним Товариством «Експорт» (надалі — кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс» (надалі — боржник) було укладено Договір підряду № 00, надалі — Договір (копія додається). Відповідно до умов Договору боржник зобов’язався виконати електротехнічні роботи на об’єкті за адресою: Сумська обл, Роменський р-н, с. Пустовійтівка, вул. Набережна 28, а кредитор — прийняти їх та оплатити на умовах і в порядку, визначеному Договором. Відповідно до п. 5.1. Договору кредитор перерахував боржнику передплату по договору в сумі 24000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.07.2009 р. № 000 (копія додається). Відповідно до п.1.2. Договору боржник зобов’язався повністю завершити виконання робіт по Договору і здати їх и строк не пізніше 01.05.2010 р., однак роботи у визначені строки не було виконано. Зважаючи на вказане, кредитор, в порядку ст. 615 Цивільного кодексу України, відмовився від договору підряду від 22.07.2009 р. № 00 і просив повернути грошові кошти в сумі 24000 грн. 01.06.2010 р. шляхом перерахування зазначеної суми на р/р 0000000000 у відділенні АКБ «П», м. Київ, що підтверджується Претензією від 27.04.2009 р. вих. № 00 (копія додається). Боржник вказану претензію визнав, зобов’язався в строк не пізніше 01.06.2010 р. повернути грошові кошти в сумі 24000 грн., отримані як передплата по договору підряду від 22.07.2009 р. № 00 (копія відповіді додається). Станом на 01.09.2010 р передплата по договору підряду № 00 від 22.07.2009 р. в сумі 24000 грн., кредитору повернута не була, про що свідчить лист АКБ «П» від 27.07.2010 р. № 27573/222 (копія листа додається).
/>/>
Висновок
Перетворенняорганів державного арбітражу в систему господарських судів відбиває процесстановлення в Україні незалежної й ефективної судової влади. Зміст існуваннягосподарського суду як окремої ланки судової влади полягає в тому, щоб показатинові принципи функціонування системи розгляду й вирішення економічних спорів,відмінні від адміністративного та цивільного судочинства, продемонструватиперехід від адміністративних методів управління господарством до рівноправностісуб’єктів господарювання в умовах ринкових відносин. Здійснюючи правосуддя,господарські суди безпосередньо сприяють позитивним економічним перетворенням удержаві, формуванню конкурентного середовища для суб’єктів господарювання всіхформ власності. Діяльність господарських судів стала важливим інституційнимзасобом реалізації державної економічної політики, оскільки, приймаючи рішенняу господарських справах, вони здійснюють оцінку законності конкретних дійсуб’єктів господарювання і спрямовують їх у правове поле, їх рішення сприяютьнаповненню державного бюджету.
Господарськепроцесуальне законодавство не містить загального визначення поняття сторінсудового процесу, але визначає коло осіб, які можуть ними бути.
Сторонами всудовому процесі — позивачами і відповідачами — можуть бути підприємства та організації, установиінші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницькудіяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набулистатусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарськогосуду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїхпорушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також длявжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначені особиможуть бути позивачами та відповідачами в господарському процесі лише за умов їхньоїюридичної легалізації. Також сторонами можуть бути іноземні юридичні особи.
Списоквикористаної літератури
1. ЗаконУкраїни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом» від 14.05.92
2. ЗаконУкраїни «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 02.11.2010
3. ЗаконУкраїни />«Про оплату праці» від 24.04. 1995р
4. ЗаконуУкраїни «Про систему оподаткування» від 25.06.91р
5. Президія Вищого Господарського Суду. Рекомендації «Про деякі питання практики застосування ЗаконуУкраїни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом»» від 04.06.2004 р.
6. Господарсько-процесуальнийкодекс України. Станомна 07.07.2010. Харків «Одіссей», 2010 р.
7. Цивільний кодекс України. Станом на 09.09.2010. Харків«Одіссей», 2010
8. БалюкІ. А. Господарське процесуальне право: Навч.-метод.посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2002.
9. ПритикаД.М., Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодексУкраїни: Науково-практичний коментар. 4-е вид.,перероб. та доп. — Харків: Консум, 2004.
10. В.Д. Чернадчук, В. В. Сухонос, В. П. Нагребельнии, Д. М. Лук’янець; Підручник. Зазаг. ред. к. ю. н. В. Д. Чернадчука. — 2-ге вид., пере-роб. і доп. — Суми: ВТД«Університетська книга», 2009
/>