Зміст
Вступ
Розділ 1 Загальнахарактеристика ліцензування обігу алкогольної продукції
1.1 Поняття ліцензування алкогольноїпродукції як засіб державного регулювання
1.2 Тенденції розвиткузаконодавства в сфері ліцензування обігу алкогольної продукції
1.3 Поняття алкогольноїпродукції як об’єкта ліцензування
Розділ 2 Порядок видачіліцензій щодо обігу алкогольної продукції
2.1 Особливості видачі ліцензіїна право здійснення оптової торгівлі
2.2 Особливості видачіліцензії на право роздрібної торгівлі
Розділ 3 Державнийконтроль за обігом алкогольної продукції
3.1 Поняття та статус органівдержавного контролю в сфері обігу алкогольної продукції
3.2 Порядок здійсненняконтролю в сфері ліцензування обігу алкогольної продукції
3.3 Відповідальність запорушення законодавства в сфері ліцензування обігу алкогольної продукції
Висновок
Список літератури
Вступ
Актуальність теми зумовлена тим, що сфера виробництва, обігу іспоживання алкогольних напоїв (далі — сфера алкоголю, сфера) пов’язана зірраціональною продукцією, що не належить до життєво необхідної, а її надмірнеспоживання завдає шкоди здоров’ю та негативно впливає на благополуччя людини.Водночас ринкові механізми виявляються неспроможними забезпечитисаморегулювання сфери, запобігти негативним соціальним наслідкам споживанняпродукції в суспільстві та ліквідувати їх. У зв’язку із цим підвищуються вимоги додержавного управління процесами виробництва та поширення алкогольної продукції.Запровадження державної монополії на таку продукцію є ефективним інструментомрегулювання сфери алкоголю, здатним зменшити негативний вплив продукції нажиття, здоров’я та добробут людини.
Трансформаційні зрушення в економіці зумовили посилення негативнихпроцесів алкогольної сфери, а саме: нелегальний обіг та контрабанду відповідноїпродукції, значні втрати бюджету в результаті ухилення від сплати податків,фінансово-економічну неплатоспроможність підприємств спиртової,лікеро-горілчаної, виноробної галузей, погіршення використання виробничихпотужностей підприємств галузей, зниження якості та масову підробку продукції,надмірне її споживання в суспільстві. Головними причинами негативних змін буливідсутність цілісного державного підходу до формування ринкових відносин,незавершеність інституціональних перетворень сфери. У наукових колах триваєдискусія щодо доцільності контролю держави за сферою алкоголю. Трактуючидержавну монополію як інструмент гарантування надходження коштів до бюджету,багато науковців та економістів пропонують підтримувати монопольний контроль завиробництвом та обігом зазначеної продукції.
Це свідчить про необхідність пошуку нових концептуальних засадуправління згаданою сферою, що були б покладені в основу розробки виваженоїсоціально-економічної політики держави, яка б передбачала формування суспільнообгрунтованих потреб суспільства в алкогольній продукції.
Значний внесок у теоретичну розробку концептуальних засад тамеханізмів державного управління різними соціально-економічними системами заперіод трансформаційних зрушень в Україні зробили В.Д. Бакуменко, В.Г. Бодров,А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, В.М. Князєв, Ю.П.Лебединський, В.І. Луговий,Н.Р. Нижник, І.В. Розпутенко, В.А. Скуратівський, І.В. Солоненко, В.П.Тронь,М.М. Якубовський. Методологічний підхід до концептуального реформуваннядержавного управління запропонував В.Ф. Мартиненко.
Досі в Україні немає жодного фундаментального дослідження з питаньдержавного управління сферою алкогольної продукції. Роботи В.Слюсара, О. Маховки,Е. Бойка, М. Міненко, С. Наливайченка відображають окремі аспекти управління,зокрема здійснення митної і податкової політики, реформування спиртової,лікеро-горілчаної галузей, існування нелегального та контрабандного обігупродукції, що підтверджує фрагментарність наукових досліджень проблемдержавного управління процесами виробництва, обігу та споживання продукції.
В останні роки В.Я. Гончарук та В.Г. Жвалюк досліджувалиорганізаційно-правові основи діяльності органів державного управління(акцизного нагляду) сфери виробництва алкогольних напоїв, причому їх дослідженняохоплюють часи існування Російської імперії в Україні в кінці XIX — на початкуXX століття. В дисертаціях зазначених авторів не акцентувалась увага напроблемах управління виробництвом, обігом та споживанням згаданої продукції вумовах сучасного розвитку економіки країни.
Водночас дія ринкових закономірностей у сфері значною міроюзумовили потребу в обґрунтуванні засад та механізмів державного управління вУкраїні, оскільки існують великі розбіжності і навіть суперечності в поглядахщодо його змісту, сутності, методів та міри втручання держави, співвідношення ізсаморегулюючими силами Отже,існує необхідність розробки теоретичних і методологічних основ політикидержави, встановлення соціальних і економічних пріоритетів, вибору інструментівдержавного впливу на алкогольну сферу, що і зумовило вибір теми дипломної роботи.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науковомуобґрунтуванні напрямів та механізмів удосконалення державного управління сфероюобігу алкогольної продукції.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
— провести системний аналіз наукової літератури, законодавчої інормативної бази, вітчизняного та зарубіжного досвіду розвитку спеціальнихдержавних монополій;
— узагальнити науково-теоретичні засади запровадження політикидержави у сфері алкоголю в різних економічних системах в їх історичномурозвитку;
— обґрунтувати доцільність запровадження лыцензування на алкогольнупродукцію, розкрити її зміст, функції, основну мету .
— визначити механізм діючої системи управління згаданою сферою,його ефективність та виявити напрями вдосконалення на сучасному етапі;
— дослідити загальний розвиток політики держави у сфері обігуалкоголю, її взаємозв’язок з економічною і соціальною політикою;
— проаналізувати стан законодавчої та нормативно-правової базисфери, результативність адміністративних, економічних та соціальних важеліввпливу.
Об’єктом дослідження є ліцензування сфери господарювання, що пов’язана ізобігом та споживанням алкогольноъ продукції.
Предмет дослідження – механізм ліцензування в Україні на прикладіобігу алкогольноїпродукції.
Для досягнення поставленої мети були використані такі методидослідження.
Методи наукової абстракції, системного підходу, аналізу та синтезудали змогу дослідити діючу систему державного управління сферою алкоголю,виділити її основні механізми, розкрити сутність, мету та функції, визначитисистему управлінських заходів щодо реформування сфери, метод порівняльногоаналізу — виділити загальні механізми державного впливу на алкогольну сферу врозвинутих країнах світу і Європи та обґрунтувати доцільність їх застосування вУкраїні. Соціологічні методи використано при дослідженні соціальних процесівпоширення і споживання продукції в суспільстві, метод кількісного економічногоаналізу — для дослідження обсягів та структури виробництва і обігу, рівня надходженьакцизних податків від реалізації продукції до бюджету, методи моделювання,узагальнення, прогнозування — для формулювання висновків та пропозицій,визначення наслідків, концептуального механізму засад державної політики.Достовірність отриманих результатів забезпечувалася завдяки застосуваннюметодів наукової ідентифікації й зіставно-порівняльного аналізу літературнихджерел.
Фактологічною джерельною базою дослідження є матеріали вітчизняноїстатистики, нормативно-правові документи, дані центральних та місцевих органівдержавного управління щодо державного регулювання сфери, наукові праці з питаньекономічної теорії та державного регулювання економічних процесів, дослідженняфахівців і науковців.
Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, спискувикористаної літератури, додатків. Обсяг дисертації становить _ сторінок. Вона включає 1 таблицю, 3рисунки, 13 додатків.
Розділ 1 Загальнахарактеристика ліцензування обігу алкогольної продукції1.1 Поняття ліцензування алкогольноїпродукції як засіб державного регулювання
Ліцензування господарської діяльності за її видами є складовоюдержавного регулювання підприємництва в Україні, спрямованого на забезпеченняєдиної державної політики у цій сфері. Головним завданням ліцензування є захистекономічних та інших інтересів держави, її громадян шляхом встановлення з бокудержави певних умов і правил провадження окремих видів господарськоїдіяльності. Взагальноправовому аспекті ліцензування – отримання спеціального дозволу (ліцензії)– є засобом контролю держави за дотриманням суб’єктами господарювання вимогзаконодавства.
Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядокїх ліцензування, державний контроль у сфері ліцензування, відповідальністьсуб’єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства усфері ліцензування встановлюються Законом України “Про ліцензування певнихвидів господарської діяльності” від 1 липня 2000 р. №1775 (далі – Закон №1775)[1].
Відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону №1775,ліцензування виробництва й торгівлі алкогольними напоями здійснюється згідно іззаконом, що регулює відносини у цій сфері. Це положення відсилає нас до ЗаконуУкраїни “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” в редакції від7 лютого 2002 р. № 481 (далі – Закон №481)[2].Зазначений Закон №481 є основним документом, який регламентує діяльністьсуб’єктів господарювання, що здійснюють торгівлю алкогольними напоями. Законвизначає, зокрема, основні засади державної політики щодо регулювання оптової іроздрібної торгівлі алкогольними напоями, забезпечення їх високої якості ізахисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвомта обігом алкогольних напоїв на території України. Слід зазначити, що дія цьогоЗакону №481 не поширюється на торгівлю пивом, а також на виробництво винвиноградних і плодово-ягідних, наливок і настоянок, виготовлених громадянами вдомашніх умовах для власного споживання.
Звертаємо увагу суб’єктів господарювання на той факт, що згідно зіст. 18 цього Закону №481, “всі інші закони і нормативно-правові акти, якістосуються виробництва й обороту алкогольних напоїв, діють у частині, що несуперечить цьому Закону”. Звідси випливає, що в разі невідповідності вимогамданого Закону норм інших законів і нормативно-правових актів суб’єктигосподарювання і державні органи, які здійснюють контроль за дотриманнямположень законодавства, мають керуватися вимогами Закону № 481.
Ліцензія (спеціальний дозвіл) – це документ державного зразка,який засвідчує право суб’єкта господарювання на здійснення одного із зазначениху цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Відповідно доЗакону, ліцензуванню підлягають, зокрема, такі види діяльності, як оптова тароздрібна торгівля алкогольними напоями .
Визначення поняття оптової та роздрібної торгівлі алкогольниминапоями міститься в Законі № 481. Зокрема, оптова торгівля – це діяльністьз придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізаціїпідприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам господарювання. Роздрібнаторгівля визначається як діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньогромадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційноговикористання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах,кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.
Оптовіторговці можуть із незначними втратами захиститися від зазіхань нанеліцензований вид діяльності, а ось роздрібним торговцям, які реалізують дляперепродажу алкогольні напої, нелегко. В цьому випадку їм краще реалізовуватиоптові партії алкоголю лише фізичним особам, незважаючи на їх підприємницькудіяльність, і в жодному разі не юридичним особам.
Для здійснення реалізацієї алкогольних виробів окремо потрібно отримати ліцензію на оптову й нароздрібну торгівлю алкогольними виробами. Закон №481 визначає, що видачаліцензій на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями здійснюється замісцем торгівлі суб’єкта господарювання. Тобто підставою для визначеннякількості ліцензій, які має придбати підприємець, є кількість місць торгівлі[3].
Місце торгівлі – це місце реалізації товарів, обладнанеелектронним контрольно-касовим апаратом, або де є товарно-касова книга, в якихфіксується виручка від продажу алкогольних напоїв незалежно від того, чиоформляється через них продаж інших товарів.
Однак слід зазначити, що оснащення місця торгівлі електроннимиконтрольно-касовими апаратами або товарно-касовими книгами є умовою реалізаціїтоварів, а не підставою для видачі кількох ліцензій.
На підставі наведеного можна дійти висновку:
підставою для придбання ліцензії є факт продажу алкогольних напоїв;
кількість ліцензій не залежить від кількості електронно-касовихапаратів або товарно-касових книг, які використовуються на одному торговомумісці;
кількість ліцензій має дорівнювати кількості торгових місць, дереалізуються горілчані вироби;
якщо в одному торговому місці здійснюється продаж як алкогольних,так і тютюнових виробів, навіть при застосуванні одного касового апаратанеобхідно придбати дві ліцензії.
Відповідно до ст. 15 Закону №481, ліцензії на право оптовоїторгівлі алкогольними напоями видаються органами виконавчої влади,уповноваженими Кабінетом Міністрів України в Автономній Республіці Крим,областях, містах Києві та Севастополі. Однак якщо суб’єкт господарюванняотримав ліцензію на виробництво або імпорт алкогольних напоїв і постачає цюпродукцію підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українськимспоживачам у межах обсягів власного виробництва, така діяльність може здійснюватисябез ліцензій на оптову торгівлю. Однак на здійснення роздрібної торгівлівиробник також має придбати ліцензію.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями впоїздах, на морських або річкових суднах видаються органами виконавчої влади,уповноваженими Кабінетом Міністрів України в містах, районах, районах у містахКиєві та Севастополі за місцем формування поїзда (приписки судна).
Положення Закону щодо органів, які мають право видавати ліцензіїна право оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, конкретизуютьсяв підзаконних актах, зокрема постанові Кабінету Міністрів України “Про заходищодо посилення державного контролю за виробництвом та оборотом спирту,алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 7 серпня 2001 № 940[4].
Згідно з цією постановою, органом ліцензування, який має правовидавати ліцензії на оптову й роздрібну торгівлю алкогольними напоями, єДепартамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвомта оборотом підакцизних товарів у складі Державної податкової адміністрації України.Департамент створений відповідно до Указу Президента України “Про посиленнядержавного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв ітютюнових виробів” від 11 липня 2001 р. № 510[5]і діє на підставі Положення, затвердженого Наказом Державної податковоїадміністрації “Про затвердження Положення про Департамент з питань адмініструванняакцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів” від21 серпня 2001 р. № 331[6].
Порушуючи питання про документи, необхідні для отримання ліцензії,хотілося б звернути увагу суб’єктів господарювання на невідповідність вимогЗакону №481[7] й постановКабінету Міністрів України № 493 та № 500 (цими постановамирегламентується порядок видачі ліцензій на роздрібну та оптову торгівлюалкогольними ).
Так, згідно із Законом, ліцензія видається на підставі заявисуб’єкта господарювання, до якої додається копія свідоцтва про державнуреєстрацію суб’єкта господарювання, завірена нотаріально або органом, якийвидав оригінал документа.
В заяві має зазначатися вид господарської діяльності, напровадження якого суб’єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова чироздрібна торгівля алкогольними напоями ), а в заяві про видачу ліцензії нароздрібну торгівлю алкогольними напоями – також адреса місця торгівлі.
Вимагати надання інших документів, крім зазначених у цьому Законі№481[8],забороняється.
Постанови містять розширені переліки документів, які маютьподаватися для отримання ліцензії. Однак, незважаючи на те, що до данихпостанов не внесені зміни, суб’єкти господарювання зобов’язані керуватисятільки вимогами Закону, а саме подавати лише визначені в ньому документи.Сподіваємося, що найближчим часом до зазначених постанов будуть внесені змінивідповідно до вимог Закону, що позбавить суб’єктів господарювання зайвогоклопоту.
Рішення про видачу або про відмову у видачі ліцензії приймаєтьсяне пізніше 10 календарних днів з дня подання документів.
Імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними можутьздійснюватися суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності занаявності ліцензій.
Плата за ліцензії на право імпорту, експорту алкогольними напоями встановлюєтьсяв розмірі 780 гривень.
Встановити річну плату за ліцензії на право оптової торгівлі урозмірі:
— алкогольними напоями — 5 0 0 000 грн.;
— тютюновими виробами — 50 0 000 грн.
Ліцензії на право імпорту, експорту алкогольних напоїв видаютьсятерміном на п’ять років органом виконавчої влади, уповноваженим КабінетомМіністрів України.
Ліцензії на право оптової торгівлі видаються терміном на п’ятьроків уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади вАвтономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, урозмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до державного бюджету.
Видача ліцензії здійснюється після фактичного надходження плати заліцензію, при цьому на оригіналі ліцензії робиться відмітка про надходженнячергового платежу.
Плата за видачу ліцензії — це разовий платіж, що його суб’єктпідприємницької діяльності вносить за одержання ліцензії. Правова природа цьогоплатежу полягає в сплаті за управлінську послугу органу ліцензування. Органліцензування здійснює певні витрати під час розгляду поданих документів,виготовлення всіх потрібних матеріалів, листування із суб’єктом підприємницькоїдіяльності, внесення відомостей до ліцензійного реєстру. Свою грошову вартістьмає й бланк ліцензії, який є документом суворої звітності.
Роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватисясуб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі їхвиробниками, за наявності у них ліцензій[9].
Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоямистановить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електроннийконтрольно-касовий апарат (книга обліку розрахункових операцій), що знаходитьсяу місці торгівлі; а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться умежах території міст, -500 гривень на роздрібну торгівлю алкогольними напоямина кожний окремий, зазначений у ліцензії електронний контрольно-касовий апарат(книга обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі .
Для місць торгівлі, які розташовані за межами території містобласного підпорядкування та міст Києва та Севастополя на відстані до 50 км таякі мають торговельні зали площею понад 500 кв. м, плата за ліцензію нароздрібну торгівлю алкогольними напоями становить 8000 гривень на кожнийокремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгаобліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі, .
Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольниминапоями справляється щоквартально рівними частками і зараховується додержавного бюджету згідно з чинним законодавством.
У разі подання документів на одержання ліцензії з порушенням вимогщодо їх оформлення вони повертаються заявнику з обов’язковою відміткою прозміст порушення. Термін розгляду документів при цьому переривається до поданнязаявником переоформлених документів. З поверненням заявнику документів напереоформлення та їх наступним поданням робляться відповідні відмітки на заявіта в журналі обліку вхідних документів органу, який видає ліцензії.
Рішення про відмову у видачі ліцензії приймається і надсилаєтьсязаявникам з обґрунтуванням причин відмови. Таке рішення може бути оскаржене впорядку, встановленому законодавством.
Ліцензія видається заявникові у разі пред’явлення ним документа,що посвідчує особу (для фізичних осіб), або уповноваженому на це представникузаявника.
Відмітка про внесення плати за ліцензію на наступний рік ставитьсяна оригіналі ліцензії на підставі поданих до органу, який видає ліцензію, копійдокументів, а ліцензія без відмітки про внесення чергових платежів вважаєтьсянедійсною[10].
Намір займатися роздрібною торгівлею алкогольними напояминеобхідно співвідносити з деякими обмеженнями стосовно вибору місця дляздійснення такого виду діяльності, а також вимогами до приміщень, в якихпровадиться торговельна діяльність. Передусім це обумовлено тим, щозаконодавство обмежує видачу ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольниминапоями :
Зокрема, забороняється продаж алкогольних напоїв :
особами, які не досягли 18 років, а також особам, які не досягли18 років;
у приміщеннях та на території дошкільних, навчальних закладів ізакладів охорони здоров’я;
у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, якіздійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, атакож у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;
у місцях проведення спортивних змагань;
з торгових автоматів;
з полиць самообслуговування (крім алкогольних напоїв);
з рук та у не визначених для цього місцях торгівлі.
Законом передбачені випадки призупинення дії ліцензії та їїанулювання. Крім того, суб’єкту господарювання дається право отримати дублікатліцензії.
Так, дія ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями призупиняєтьсяв разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмовогорозпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості.Ліцензія вважається призупиненою з моменту одержання суб’єктом господарюваннявідповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її діяпоновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензіюдо бюджету[11].
Ліцензія на право торгівлі алкогольними напоями анулюється шляхомприйняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження втаких випадках:
o зазаявою суб’єкта господарювання;
o напідставі рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання;
o внаслідокнесплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моментупризупинення ліцензії;
o напідставі рішення суду про встановлення:
o фактунезаконного використання суб’єктом господарювання марок акцизного збору(стосовно імпортерів);
o фактуторгівлі суб’єктом господарювання алкогольними напоями без марок акцизногозбору України;
o фактупереміщення суб’єктом господарювання алкогольних напоїв поза митним контролем.
Підкреслюємо: з моменту набрання чинності Законом № 3032,викладеного в новій редакції в Законі України “Про Державне регулюваннявиробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоївта тютюнових виробів”, органи ліцензування можуть анулювати ліцензію не простов разі встановлення фактів, перелічених у ст. 15 Закону, а тільки напідставі рішення суду про встановлення такого факту. Ліцензія анулюється івважається недійсною з моменту одержання суб’єктом господарювання письмовогорозпорядження про її анулювання[12].
У випадку зміни відомостей, зазначених у виданій суб’єкту господарюванняліцензії (за винятком змін, пов’язаних з реорганізацією суб’єктагосподарювання), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб’єктагосподарювання протягом трьох робочих днів видає останньому ліцензію, оформленуна новому бланку з урахуванням змін.
У разі втрати або пошкодження ліцензії на право торгівліалкогольними напоями орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб’єктагосподарювання протягом трьох робочих днів з дня подання суб’єктомгосподарювання заяви видає йому дублікат ліцензії. Строк дії дубліката ліцензіїне може перевищувати строку дії, зазначеного у втраченій або пошкодженійліцензії[13].
За видачу дубліката ліцензії на оптову торгівлю, роздрібнуторгівлю або імпорт, або експорт справляється плата у розмірі 780 гривень, яказараховується до бюджету згідно з чинним законодавством.
Незважаючи на постійне вдосконалення законодавства, процесліцензування торгівлі алкогольними напоями досі залишається недосконалим. Цепов’язано як з прогалинами в чинному законодавстві та недолікамиадміністративно-управлінської діяльності органів влади, так і з ризикамиведення цього виду бізнесу самими підприємцями, адже така діяльність єнадзвичайно прибутковою. Багато суб’єктів господарювання не дотримуютьсясанітарних, пожежних та екологічних норм і державних стандартів, що ставить підсерйозну загрозу життя і здоров’я значної кількості людей. Крім того, цезначною мірою обумовлено істотними хибами в системі ліцензування діяльності усфері алкогольних напоїв .
Так, наприклад, на оптову торгівлю продукцією алкогольних напоїввидано 900 ліцензій, а на роздрібну торгівлю алкогольними напоями – більш ніж96 тисяч. Разом із тим значна кількість суб’єктів господарювання не маютьналежних умов для здійснення такої діяльності. Це може призвести до масовогонадходження на ринок України неякісних алкогольних виробів, виробництва і,відповідно, збуту фальсифікату[14].
Для запобігання зловживань у сфері ліцензування роздрібного таоптового продажу горілчаних Президент України запропонував запровадити порядоквидачі ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Цей порядок,зокрема, передбачатиме розгляд заяв про видачу таких ліцензій за поданнямкомісії, утвореної з представників декількох профільних органів державної владий місцевого самоврядування, що може стати гарантією перевірки спроможностісуб’єкта господарювання здійснювати таку діяльність і запобігати можливимзловживанням Державної податкової адміністрації щодо процесу здійсненняліцензування торгівлі алкогольними напоями .1.2 Тенденції розвиткузаконодавства в сфері ліцензування обігу алкогольної продукції
Аналіз стану управліннясферою за останні 12 років дав змогу визначити три головні етапи. І етаппочинається після скасування монополії держави, сформованої в умовахкомандно-адміністративної системи і закінчується 1998 роком, коли зновузапроваджується монополія. ІІ етап — період існування державної монополії — триває до 2001 року, коли було ліквідовано спеціально уповноважений органуправління, який розробляв державну політику у сфері, а його функції переданіДержавній податковій адміністрації України. На ІІІ етапі, що розпочався у 2001році і триває по цей час, у складі податкової служби утворено Департамент зпитань адміністрування акцизного збору та контролю за підакцизними товарами.
Дослідження показали, щоза роки незалежності України у розглядуваній сфері не було сформовано цілісноїсистеми державного управління, а запроваджені інституціональні та функціональнімеханізми впливу виявилися недостатньо врегульованими та ефективними[15].
Першому етапу формуваннясистеми управління згаданою сферою були властиві невизначеність державноїполітики у реформуванні спиртової, лікеро-горілчаної, виноробної галузей ісфери загалом, що зумовило втрату її ефективного впливу, поглиблення платіжноїта фінансової кризи, зростання заборгованості підприємств спиртової талікеро-горілчаної галузей, несформованість законодавчої бази, невиваженістьподаткової політики. Система акцизного оподаткування алкоголю черезнедосконалий механізм сплати, прогалини в законодавстві, існування численнихпільг зі сплати податку спричинила скорочення податкових надходжень до бюджету,збільшення масштабів нелегального виробництва й обігу продукції.
Дослідження ІІ етапузапровадження державної монополії у сфері та утворення її органу — Державногокомітету України з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїввиявило невизначеність та неврегульованість управлінських аспектів існуванняспеціальної монополії. Орган виконував лише обмежені функції, спостерігалисядублювання з функціями інших органів управління, неврегульованість механізміввзаємодії між органами. Зокрема, державне регулювання сфери до 1998 рокупокладалося на 17 органів виконавчої влади, а після утворення органу монополіїстан регулювання сфери суттєвого не змінився, що знижувало ефективністькоординації дій між ними[16].
Недосконалість державноїполітики щодо запровадження монополії виявилася у визначенні її мети, завдань іфункцій. Монополія держави була необхідна для наповнення державної скарбниці,створення системи єдиного контролю за суб’єктамивиробничої і обігової сфери. При врахуванні первинності економічних вигод діючіінституціональні механізми держави не забезпечили виконання її основної функції- контролю за сплатою і надходженнями коштів до бюджету, а значною міроюзумовили збільшення нелегального обігу продукції, ухилення від сплати податків,посилення кризових явищ у спиртовій, лікеро-горілчаній і виноробній галузях[17].
Доведено, щопріоритетність економічних засад політики держави з збільшення надходжень добюджету за рахунок реалізації алкогольної продукції неминуче сприяютьзбільшенню її виробництва, і відповідно, рівня споживання в суспільстві. Наоснові аналізу було встановлено, що за останні роки зі сфери надходило лише3-4% доходів до Зведеного бюджету України, тоді як у радянські часи — близько40% (див. таблицю). Політика держави зі збільшення надходжень до бюджету відреалізації алкоголю веде домасштабного зростання споживання продукції в суспільстві, що призводить донепередбачуваних наслідків.
Водночас в останні рокиспоживання абсолютного алкоголю на душу населення на рік становить 12 літрів,хоча, за даним Всесвітньої організації охорони здоров’я,вживання понад 8 літрів абсолютного алкоголю вважається небезпечним дляфізичного і психічного здоров’ялюдини. Щороку понад 10 тисяч осіб вмираютьвід вживання неякісної алкогольної продукції гине близько та близько 30 тисячосіб втрачають здоров’я. Масовим сталоспоживання алкоголю (слабоалкогольних напоїв) та паління серед молоді,підлітків, жінок, що вже зараз пов’язанезі значно більшими соціальними втратами, ніж незначні економічні вигоди, щоотримує держава.
Розробказаконодавчої і нормативної бази як один з головних механізмів держави уформуванні дієвої системи управління сферою виявилася недосконалою і не сприялаефективному її функціонуванню. Особливістю правового регулювання сфери буличасті зміни законів, їх громіздкість та численність, що зумовлювалонеефективність дії правових механізмів, неможливість і складність швидкоговпорядкування інших норм, заплутаність правових відносин. Неврегульованістьвиявилася також у недостатній змістовності законодавства, структурованості,нечіткості правових норм. Суттєвим недоліком стала відсутність спеціальнихзаконів, що регулювали б окремі сфери, зокрема, виноробну галузь, сферуторгівлі, систему забезпечення якості продукції[18].
Установлено, що соціальнімеханізми впливу на сферу загалом не сформовані. Характерним стало мінімальневтручання держави у процеси споживання продукції. Зокрема, послабленняадміністративних заходів боротьби з самогоноварінням, неконтрольована рекламаспоживання алкоголю і паління, створення виробниками “легких” і “надлегких”сигарет, що підтримує у споживачів шкідливу звичку паління, існуванняконтрабанди і нелегального обігу продукції, що стимулює її реалізацію за значнонижчими цінами, послаблення контролю за якістю, а головне — відсутність засадєдиної державної політики щодо виробництва, обігу та споживання продукціїсприяло збільшенню її споживання серед молоді, жінок, підлітків, підвищеннюрівня захворюваності громадян внаслідок надмірного вживання алкоголю таотруєння неякісною продукцією.
Особливістю ІІІ етапуформування системи управління сферою, що почався в 2001 році і триває зараз, єнамагання держави здійснити аналіз і прийняти важливі рішення щодо посиленнявпливу на сферу. Управління спиртовою галуззю, яка є монополією держави,потребує докорінного реформування. В умовах неконтрольованості кількостіпідприємств-виробників алкоголю існують значні надлишки невикористаного спирту,система нарядів на його видачу і реалізацію потребує вдосконалення і перегляду.Необхідно посилити державну монополію на спирт за умови введення квотування,декларування та розробки балансів виробництва і реалізації продукції. Доцільнимє встановлення монополії на оптову торгівлю алкогольною продукцію, а з часом — і на роздрібну, визначення засад соціальної політики щодо споживання продукції[19].
Вдосконаленню системиуправління в 2002 році сприяло встановлення державної монополії у сферіконтролю за виробництвом і обігом спирту, алкоголю, причому органом, щовідповідатиме за монополію держави у цій сфері, визначено Раду національноїбезпеки і оборони України, хоча монополія держави об’єктивнопотребує створення спеціально уповноваженого органу, що забезпечуватимеуправління і контроль за цією сферою.
8 грудня 2007 р. Президент України підписав закон №2390 « Провнесення змін до деяких законів України ( по оплаті ліцензії і акцизного зборуна виробництво спиртів, алкогольних напоїв ), ратифікований Верховною Радою інеобхідний для вступу у ВТО. Закон набуває чинності 1.01.2007г. і встановлюєнові ставки ліцензування і акцизних зборів, які підняті більш ніж в два рази впорівнянні з попереднім роком.
Відбулось збільшення плати за ліцензію на виробництво і оптовийпродаж алкогольних напоїв з 250.000 грн. до 500.000 грн. в рік є вельмиістотною для виробників середньої ланки цього бізнесу. Якщо ще врахувати, що з1.01.2007г. підвищується ціна на газ, нараховується нова заробітна плата дляпрацівників(прибутковий податок – 15%) і, відповідно, відраховуються збільшеніподатки, то для багатьох суб’єктів цих галузей це означає крах або відхід в«тінь». Добре себе відчуватимуть тільки «гіганти» з добре розкрученими брендамиі експортними контрактами[20].1.3 Поняття алкогольноїпродукції як об’єкта ліцензування
Алкогольна продукція — до алкогольної продукції відносятьсялікеро-горілчані вироби, коньяки (бренді), кальвадоси, виноградні вина,шампанське, плодові напої та інша харчова продукція з об’ємним вмістом спиртуетилового понад 8,5 відсотків.
лікеро-горілчані вироби — горілка та інші вироби, що отримані у результатісуміші етилового спирту з харчової сировини, у тому числі харчових додатків, щодозволяються Міністерством охорони здоров’я України;
коньяк (бренді) — міцний алкогольний напій з характерним букетом ісмаком, що виготовляється з витриманого не менш 3 років коньячного спирту;
кальвадос — міцний алкогольний напій з характерним букетом ісмаком, що виготовляється із витриманого яблучного спирту;
виноградне вино — напій, що отримується шляхом повного чичасткового зброджування сусла свіжого, зав’яленого або частково заізюмленоговинограду з додаванням спирту етилового або без нього, а також компонентів, щодозволяються Міністерством охорони здоров’я України;
шампанське — виноградне вино, що отримується за спеціальноютехнологією шляхом вторинного бродження у пляшках або спеціальних резервуарах, насиченевуглекислим газом ендогенного походження та витримане встановлені строки (від 6місяців до 3-х років);
плодові алкогольні напої — напої, що отримуються в результатіспиртового бродження підсолодженого соку свіжих плодів або мезги з додаваннямспирту етилового та інших компонентів, що дозволяються Міністерством охорониздоров’я України;
До алкогольних напоїв належать: вина виноградні натуральні,включаючи кріплені; вермути та інші виноградні натуральні вина з додаваннямрослинних або ароматичних екстрактів; зброджені напої (сидр яблучний, перрі(сидр грушевий), напій медовий), суміші зі зброджених напоїв, суміші збродженихнапоїв і безалкогольних напоїв; спиртові настоянки, лікери, коньяки, арманьяки,бренді, горілка та інші спиртові напої[21].
Усе це має бути з умістом спирту етилового понад 1,2 % об’ємниходиниць.
Відповідно до алкогольних напоїв також належать і напої типу «Бренді-кола»,«Ром-кола», «Джин-тонік» тощо.
А ось пиво до алкогольних напоїв не належить.
Визначення алкогольних напоїв можна знайти, зокрема, у ЗаконіУкраїни «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95р. № 481/95-ВР, зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481)[22]:
«алкогольні напої – продукти, одержані шляхом спиртового бродінняцукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів зі вмістомспирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць, які відносяться дотоварних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 2204, 22 05, 22 06, 22 08».
Абзацом сьомим статті 1 Закону України від 19.12.05 № 481 „Продержавне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного іплодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” визначено поняття термінуалкогольні напої — продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромісткихматеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спиртуетилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць, які відносяться до товарних групГармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 2206, 22 08.
Згідно з пунктом 4.18 ДСТУ 3297:95 „Лікеро-горілчана промисловість.Терміни та визначення понять” слабоалкогольні напої це лікеро-горілчані напоїміцністю від 1,2 % до 8,5 %, з масовою концентрацією екстрактивних речовин небільше ніж 14 г/100 см3, виготовлений на основі водно-спиртової суміші звикористанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консерванта, насичений чиненасичений діоксидом вуглецю, а згідно з пунктом 4.1 лікеро-горілчаний напійце алкогольний напій міцністю від 1,2 % до 60 %, виготовлений змішуваннямспирту етилового ректифікованого з напівфабрикатами, інгредієнтами тапідготовленою водою, насичений або ненасичений діоксидом вуглецю (для слабоалкогольнихнапоїв).
Виходячи із зазначеного, слабоалкогольні напої належать доалкогольних напоїв.
Статтею 15 Закону визначено, що імпорт, експорт і оптова тароздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб’єктамипідприємницької діяльності всіх форм власності за наявності ліцензій. Порядок отриманняліцензій на експорт, імпорт, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоямивизначено цією статтею.
Поняття «алкогольні напої» не ідентичне поняттю «лікеро-горілчанівироби». Перше поняття ширше за друге, а друге є лише частиною першого.
Так, наприклад, можна зустріти думку, що оскільки ліцензія«єдиноподатнику», який бажає торгувати тими ж винами та шампанським, видаєтьсяна роздрібну торгівлю всіма алкогольними напоями, без конкретизації, що він маєправо торгувати всім, окрім лікеро-горілчаних виробів, то «єдиноподатник»узагалі не має права торгувати якими б то не було алкогольними напоями.
Цей аргумент деякою мірою абсурдний, оскільки ліцензія єдокументом, що дозволяє, але ніяк не примушує її власника до якихось дій. Можнапридбати ліцензію, але діяльність, що ліцензується, не провадити. Це нічому несуперечить.
А які саме алкогольні напої фактично продаватиме підприємець,податковий орган без зусиль може визначити за контрольною стрічкою РРО (адже«єдиноподатник» при торгівлі алкоголем уже зобов’язаний застосовувати РРО).
Відповідно до Закону №481, алкогольними напоями є продукти,одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені наоснові харчових спиртів із вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємниходиниць, що належать до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодуваннятоварів під кодами 2204, 2205, 2206, 2208[23].
Згідно із Законом України “Про Митний тариф України”, доалкогольних напоїв під кодом 2204 належать:
вина виноградні натуральні, включаючи вина з додаванням спирту таміцні;
сусло виноградне, крім зазначеного в товарній позиції 2009 (сокифруктові, включаючи виноградне сусло, і соки овочеві, незброджені та ті, що немістять добавок спирту, із додаванням або без додавання цукру або іншихпідсолоджуючих речовин).
До товарів під кодом 2205 належать:
вермути;
інші виноградні натуральні вина з додаванням рослинних абоароматних екстрактів.
До товарів під кодом 2206 належать:
інші зброджені напої (яблучний сидр, перрі – грушевий сидр,медяний напій);
суміші зі зброджених напоїв і суміші зброджених напоїв ібезалкогольних напоїв, які в іншому місці не пойменовані.
До товарів під кодом 2208 належать:
етиловий неденатурований спирт із концентрацією спирту менше 80%;
спиртові настоянки, лікери та інші спиртові напої.
Розділ2 Порядок видачі ліцензій щодо обігу алкогольної продукції2.1 Особливості видачі ліцензіїна право здійснення оптової торгівлі
Оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можездійснюватися суб’єктами підприємницької діяльності незалежно від формивласності за наявності у них ліцензій.
Для одержання ліцензії на право оптової торгівлі до Міністерствуфінансів подаються такі документи:
а) заява встановленого зразка;
б) нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстраціюсуб’єкта підприємницької діяльності;
в) нотаріально засвідчена копія довідки про включення до Єдиногодержавного реєстру підприємств та організацій України;
г) довідка державної податкової інспекції про взяття на облікюридичної особи як платника податків або копія свідоцтва про державнуреєстрацію фізичної особи як суб’єкта підприємницької діяльності, скріпленапечаткою державної податкової інспекції;
д) нотаріально засвідчені копії документів, що підтверджують прававласності, оренди або іншого використання складських приміщень;
е) довідка державної податкової інспекції про реєстрацію місць зберіганняспирту, оптових партій алкогольних напоїв ;
є) довідка державної податкової інспекції про відсутність усуб’єкта підприємницької діяльності заборгованості з обов’язкових платежів до бюджетуза формою, визначеною Державною податковою адміністрацією[24].
Суб’єкти підприємницької діяльності, які одержали ліцензії направо оптової торгівлі алкогольними напоями, зобов’язані протягом зазначеного термінуподати Міністерству фінансів такі документи:
o заявуна перереєстрацію ліцензії, оформлену за встановленим цим Комітетом зразком;
o нотаріальнозасвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницькоїдіяльності;
o нотаріальнозасвідчену копію довідки про включення суб’єкта підприємницької діяльності доЄдиного державного реєстру підприємств та організацій України;
o нотаріальнозасвідчені копії документів, що підтверджують права власності, оренди або іншоговикористання складських приміщень;
o довідкудержавної податкової інспекції про відсутність у суб’єкта підприємницькоїдіяльності заборгованості з обов’язкових платежів до бюджету.
У разі коли така перереєстрація не буде проведена протягомустановленого терміну, дія ліцензії зупиняється[25].
Розгляд заяви про видачу ліцензії на право провадженняоптової торгівлі горілчаними та тютюновими виробами починається з перевіркидостовірності поданих документів і перевірки спроможності здійснювати оптовуторгівлю. Такуперевірку провадить територіальне управління Держспецмонополії у разі коли суб’єктпідприємницької діяльності:
— подає заяву про отримання ліцензій на право оптовоїторгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами;
— подає заяву про внесення нових адрес місць зберіганняоптових партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів до раніше виданихліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами.
Перевірка здійснюється за місцезнаходженням суб’єктапідприємницької діяльності або місць зберігання оптових партій алкогольнихнапоїв чи тютюнових виробів протягом 10 робочих днів з дня реєстраціївідповідної заяви та документів, наведених нижче.
Ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями видаютьсяза наявності необхідних складських приміщень і відповідної матеріально-технічноїбази (стенд або вітрина із зразками продукції в асортименті, робочими місцямидля оформлення документів і укладання угод, реєстраторами розрахункових операційдля розрахунків з покупцями готівкою, обладнанням для перевірки справжності марокакцизного збору).
Приміщення повинні бути телефонізовані, електрифіковані, обладнаніохоронною і пожежною сигналізацією, а також відповідати іншим вимогам, встановленимдля підприємств торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. ( Пункт 8із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 450 ( 450-2001-п ) від06.05.2001 ).
Для винесення висновку щодо відповідності вимогам, виконанняяких дозволяє суб’єкту підприємницької діяльності отримати ліцензію на правооптової торгівлі алкогольними напоями або зберігати оптові партії цих товарівза зазначеною адресою, враховуються такі фактори:
— наявність документів, що підтверджують право власності,оренди або іншого використання суб’єктом підприємницької діяльності складськихприміщень, в яких передбачається зберігати оптові партії алкогольних напоїв читютюнових виробів. До документів, що підтверджують право власності на основнізасоби, належать:
· договіркупівлі-продажу приміщення, засвідчений нотаріусом і зареєстрований удержадміністрації;
· договірдарування, засвідчений нотаріусом і зареєстрований у держадміністрації;
· договіроренди;
· договірбезоплатного користування приміщенням;
— наявність документів, які підтверджують проведенняобстежень цих складських приміщень відповідними органами. Необхідно мати:
· актиобстежень приміщень такими установами:
· державноюсанітарно-епідеміологічною службою;
· державнимпожежним наглядом;
— державним комітетом із нагляду за охороною праці;
— довідку (свідоцтво) Державної податкової адміністрації прореєстрацію даного місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв читютюнових виробів;
— відповідність місць зберігання оптових партій алкогольнихнапоїв і тютюнових виробів чинним будівельним, протипожежним, техніки безпекита санітарним нормам і правилам зберігання цих товарів;
— забезпеченість складських приміщень телефонним зв’язком,охоронною та протипожежною сигналізацією;
— наявність довідки про відсутність заборгованості передбюджетом;
— наявність у суб’єкта підприємницької діяльності:
· стендаабо вітрини для демонстрування зразків продукції в асортименті;
· відповіднооснащених оргтехнікою робочих місць для оформлення документів і укладення угод.Ця вимога має рекомендаційний характер;
· контрольно-касовихапаратів, якщо розрахунки з покупцями здійснюються готівкою;
· сертифікованогообладнання для перевірки справжності марок акцизного збору;
· необхіднихумов і засобів для виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Умови маютьзабезпечити розвантаження автотранспортних засобів, наявність розвантажувальнихплощадок, достатньої площі для переміщення пересувних розвантажувальнихпристроїв у складському приміщенні. До таких засобів належатьпідйомно-транспортні пристрої (електрокари, електроталі тощо);
· необхіднихзасобів та обладнання для забезпечення умов зберігання продукції відповідно дочинних норм і правил;
· нормативноїдокументації щодо умов зберігання і торгівлі алкогольними напоями чи тютюновимивиробами;
· під’їзнихшляхів та стоянки для автотранспорту.
За результатами перевірки спроможності здійснювати оптовуторгівлю складається акт контрольної перевірки, форма якого затверджена наказомДержспецмонополії України від 01.02.99 р. №15 (зареєстрованим у Мін’юсті25.03.99 р. за №188/3481), у трьох примірниках:
перший — надається суб’єкту підприємницької діяльності;
другий — територіальному управлінню Держспецмонополії;
третій — центральному апарату Держспецмонополії.
Необхідно звернути увагу на те, що акти контрольноїперевірки, в яких не охоплені всі вищезазначені позиції перевірки, до розглядуне приймаються[26].
Далі разом з актом територіальне управління подає уцентральний апарат Держспецмонополії лист-погодження на видачу ліцензії, вякому обов’язково вказуються:
· назва,юридична адреса та ідентифікаційний код суб’єкта підприємницької діяльності;
· адресимісць зберігання оптових партій алкогольних напоїв чи тютюнових виробів таплоща складських приміщень;
· датапроведення перевірки;
· результатипроведеної перевірки;
· рекомендаціящодо видачі ліцензії або можливості зберігання оптових партій зазначенихтоварів.
Територіальне управління на підставі перевірки іподаних до розгляду документів (їх перелік наведено вище) дає рекомендацію щодовидачі ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями чи тютюновимивиробами.
Якщо виявлено недостовірність документів або невідповідністьумов, виконання яких необхідне для отримання зазначеної ліцензії, територіальнеуправління робить на рекомендації відповідний запис про зміст порушення.
Після усунення порушень заява на видачу ліцензії тавідповідні документи передаються до Держспецмонополії.
Своєю чергою, Управління контролю Держспецмонополії напідставі розгляду отриманих документів робить висновок щодо можливості видачісуб’єкту підприємницької діяльності ліцензії або щодо можливості внесення додіючої ліцензії нових місць зберігання оптових партій цих товарів та подає йогодо Головного управління ліцензування і державних реєстрів.
Якщо виявлено недостовірні відомості у документах, поданихзаявником, або невідповідність вимогам провадження заявником даного видудіяльності, Держспецмонополія не пізніше ніж через 30 днів з дати реєстраціїзаяви повертає заявнику подані документи з позначкою про зміст порушення.
Ліцензії на право оптової торгівлі спиртом, алкогольними видаютьсяМіністерством фінансів терміном на 5 років.
Ліцензії на право оптової торгівлі спиртом, алкогольними напоями підписуютьсяголовою або заступником голови Міністерства фінансів і скріплюється печаткою[27].
Суб’єкти підприємницької діяльності, які одержали ліцензії направо оптової торгівлі, подають Міністерству фінансів щокварталу до 10 числа місяця,що настає за звітним, звіти про обсяги реалізації продукції, засвідчені державнимиподатковими інспекціями за формою, затвердженою Держкомстатом.
17 листопада 2006 року Верховною Радою України прийнято Закон №374-V “Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за ліцензії таакцизного збору на виробництво спиртів, алкогольних напоїв та тютюновихвиробів”[28] (далі – Закон374-V) згідно з яким до деяких спеціальних законів України внесені суттєвізміни, а саме до Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігуспирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюновихвиробів” від 19.12.1995 року № 481/95-ВР ” (далі – Закон 481) у частині:
– зменшенняставок оплати за ліцензії на право виробництва, експорту та імпорту спирту, алкогольнихнапоїв та тютюнових виробів;
– значнезбільшення розміру плати за ліцензію на право оптової торгівлі алкогольниминапоями та тютюновими виробами з 250 000 тисяч гривень та 125 000 гривеньвідповідно до 500 000 гривень;
– зміниплати за видачу дублікатів вказаних вище ліцензій, в тому числі збільшення — для підприємств роздрібної торгівлі з 170 гривень до 780 гривень, зменшення –для виробників, експортерів та імпортерів з 1700 гривень до 780 гривень;
Отже, для більш чіткого виявлення внесених змін пропонуємонаступну таблицю аналізу змін Закону 481 щодо плати за ліцензії на виробництвота обіг спиртів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.