ПОЗИКОВИЙ КАПІТАЛ У СИСТЕМІ ТОВАРНИХ ВІДНОСИН. БАНКИ — ІНСТРУМЕНТРУХУ ПОЗИКОВОГО КАПІТАЛУ
1. Природа іджерело позикового капіталу
У процесі оборотупромислового і торгового капіталу з різних причин у підприємств відбуваєтьсятимчасове, часткове вивільнення капіталу. З виручки від реалізації товаріврегулярно утворюються і наповнюються фонд зарплати, амортизаційний фонд і фонднакопичення, які використовуються періодично: фонд зарплати – двічі на місяць,два інших – після накопичення крупних грошових коштів. Грошові кошти, щонакопичуються у цих фондах, до їх використання є тимчасово вільними. У сезоннихгалузях звільняються у грошовій формі значні суми авансованого капіталу узв’язку з припиненням виробництва. Тимчасово вільний грошовий капітал можеутворюватися також у випадках, коли реалізація товарів здійснюється частіше,ніж проводиться закупівля сировини. Тимчасово вільний грошовий капітал шукаєсвого прибуткового застосування і здійснює пропозицію капіталу в мобільнійгрошовій формі.
Разом зтимчасовим вивільненням капіталу у підприємств існує і тимчасова потреба вдодатковому капіталі. У відомий проміжок часу існує попит на капітал занеобхідності: сезонних закупівель сировини і розширення виробництва;термінового оновлення частини основного капіталу в деяких галузях у зв’язку звисоким моральним зносом; термінового розширення виробництва тих або іншихтоварів у зв’язку із сприятливою кон’юнктурою на ринку товарів; підтримкавиробництва на нормальному рівні у зв’язку з тимчасовими заминками в збутітоварів.
Виникає такимчином ринок грошових капіталів, на цьому ринку тимчасово вільний грошовийкапітал трансформується у позиковий капітал. Ринок капіталів або грошовий ринокорганізаційно представлений банками, фондовими біржами та іншими подібнимиустановами.
Позиковий капітал– це частина промислового і торгового капіталу, що відокремилася у грошовійформі, яка надається у позику на певний термін, за певну плату, виступаючу уформі позикового відсотка.
Позиковий капіталзастосовується в торгівлі, виробництві не його власниками, апідприємцем-позичальником, саме йому він приносить прибуток. У зв’язку з цимвідбувається відособлення двох якостей капіталу (капітал – власність, капітал –функція), тобто капітал-функція відчужується від капіталу-власності і здійснюєсамостійний рух в руках підприємця-позичальника.
Позиковий капіталвиступає як товар. Споживною вартістю цього специфічного товару є здатністьпозикового капіталу приносити прибуток. Ціною тимчасового користуванняпозиковим капіталом є позиковий відсоток. Джерелом позикового відсотка, щосплачується підприємцем-функціонером власникові позикового капіталу, є частинаприбутку підприємця від функціонування цього капіталу в його руках.Позичальник-підприємець ділиться своїм прибутком з власником позиковогокапіталу.
За аналогією змасою і нормою прибутку розрізняється маса і норма позикового відсотка. Масапозикового відсотка є сумою річного доходу власника позикового капіталу. Нормапозикового відсотка є процентним відношенням річної суми доходу позикодавця досуми його позикового капіталу.
З виникненнямпозикового капіталу у всіх підприємців з’явилася можливість розширювати своюдіяльність, звужувати або взагалі припиняти її шляхом часткового або повногоперетворення свого капіталу на позиковий капітал. У зв’язку з цим всіпідприємці, оцінюючи якість і результати своєї діяльності, розчленовують свійприбуток на відсоток і підприємницький дохід. Річний підприємницький дохід завилученням з прибутку позикового відсотка є важливим оцінним показником якостіпідприємницької здібності.
2. Кредит,його суть і форми
Формою рухупозикового капіталу є кредит.
Кредит – цепозика в грошовій формі на умовах терміновості, поворотності і платності.
Існуєбанківський, міжнародний, державний, комерційний, споживчий кредит. Основними,фундаментальними формами кредиту є комерційний і банківський.
Комерційнийкредит існує в безпосередніх відносинах між підприємцями у зв’язку звідстроченням платежу при реалізації товарів. Він надається на нетривалийтермін у товарній формі в обмежених розмірах.
Банківськийкредит надається банками в грошовій формі у вигляді короткострокових ідовгострокових кредитів. Банки – посередники в торгівлі грошовим капіталом. Уформі внесків і в інших формах вони концентрують у себе тимчасово вільнігрошові капітали і перетворюють їх на позиковий. Також банки значну частинугрошового доходу і заощаджень населення перетворюють на капітал. За допомогоюбанків здійснюється перерозподіл капіталу між галузями економіки і вирівнюваннянорми прибутку. В цілому кредит сприяє розвитку підприємництва та економічномузростанню.
3. Банки та їхфункції
Головнимиелементами банківського сектора економіки є комерційні і центральні банки.
Комерційні банкистворюються в комерційних цілях, тобто виключно заради отримання прибутку.Причому форми власності комерційних банків різні: можуть бути як державні, такі приватні комерційні банки. Клієнтами цих банків можуть бути і громадяни, іпідприємства.
Найбільшікомерційні банки організовані найчастіше таким чином, що мають свої відділенняпо всій країні. В цьому випадку основних банків може бути в межах десяти, івони можуть контролювати більше 90% комерційної банківської справи. Такасистема склалася в більшості країн світу, те саме можна сказати про системукомерційної банківської справи у всіх країнах СНД – у кожній з них крупнікомерційні банки мають свої регіональні відділення.
Другий типорганізації банківської справи поширений не так широко. В цьому випадкузаконодавчо вирішується тільки створення єдиного банку, що розташований уконкретному місці і не має філіалів. Прикладом країни, в якій діє така система,є США, де в окремих штатах забороняється відкривати відділення комерційнихбанків. У тих штатах, де відкриття банків не заборонене законом, воно жорсткорегламентується урядом.
Основнимифункціями, які виконуються комерційними банками, є: зберігання заощадженьклієнтів, видача позик, переказ грошей, створення кредитів, зберіганняцінностей, надання брокерських послуг, здійснення валютних міжнароднихоперацій, консультування, надання ділової інформації про клієнтів.
Найвідомішоюфункцією комерційних банків є зберігання заощаджень своїх клієнтів – громадян іпідприємств. Для цього банками відкриваються рахунки, які поділяються на двавиди – депозитні і поточні. Іноді до вказаних двох видів додають ще ощаднірахунки.
Ощадні рахунки –це рахунки, на які клієнти у будь-який час можуть як внести свої заощадження,так і зняти у будь-який час потрібну ним суму, обмежену лише розміром їхвнеску. Для отримання потрібної суми необхідно попередити банк за декількаднів, щоб банк міг до цього підготуватися. На гроші, що зберігаються на ощаднихрахунках, вкладникам виплачуються відсотки.
Депозитні рахунки– це такий вид рахунків, на які вкладники можуть вносити будь-яку суму грошей,як правило, велику, і залишати гроші на зберігання в банку на певний термін.Протягом обумовленого терміну клієнт нічого не може одержати зі свого рахунку,але після закінчення терміну він одержує назад свої кошти разом з відсотками.На ці рахунки зазвичай виплачуються високі відсотки – набагато вище, ніж напоточні рахунки.
Поточні рахунки –це рахунки, на які у будь-який час можна внести (або зняти) будь-яку суму безпопереднього повідомлення банку. Проте в цьому випадку клієнти не одержуютьвідсотків на свої внески, а, навпаки, платять банку невелику суму за послуги,що ним надаються. У цьому випадку використовуються особисті чеки вкладників,якими вони можуть розплачуватися при здійсненні покупки на будь-яку суму, що неперевищує суми їх внеску.
Видача позик – цеодна з традиційних функцій банків, яку вони виконують двома основнимиспособами. Перший спосіб – це видача кредитів на певний термін. Клієнт банку заодержаним кредитом виплачує певні річні відсотки. Це не означає, що закредитом, взятим на термін менше року, відсотки виплачуватися не повинні.
Другий спосіб –видача позик клієнтам для задоволення несподівано виниклих потреб. У цьомувипадку клієнтові дозволяється витрачати більше грошей, ніж та сума, яка є унього на поточному рахунку. Але перевищення, що утворюється при цьому, клієнтзобов’язаний погасити з певними відсотками. Зазвичай це великі відсотки і, якправило, денні.
Комерційні банкидопомагають своїм клієнтам здійснювати перекази грошей з одного місця в інше.Цю функцію банки виконують декількома способами, головні з яких такі.
1. Оплата чеками.В даному випадку певна сума грошей віднімається з рахунку клієнта, що виписавчек, і перераховується на рахунок клієнта, на якого цей чек виписаний. Іноді –в тих випадках, коли це спеціально передбачено – пред’явникові чека грошівиплачуються готівкою. Для того, щоб за отриманим чеком перевести гроші напотрібний рахунок, зовсім не обов’язково, щоб людина, яка виписала чек, булаклієнтом того самого банку, в якому знаходиться рахунок одержувача.
2. Регулярніперекази. Багато клієнтів банку регулярно (щотижня, щомісяця або щокварталу)вносять певні суми грошей. Щоб клієнт не витрачав на це свій час, банкрегулярно перераховує відповідні суми з його рахунку до тих пір, поки відклієнта не надійдуть інші інструкції. Таким чином зазвичай виплачуютьсястраховки, орендна плата тощо.
3. Поштові ітелеграфні перекази. Ця функція аналогічна тій, яку виконувала пошта колишньогоСРСР, тільки в даному випадку перекази здійснюються через комерційні банки.
4. Прямі переказиз рахунку в міру надходження вимог від того, кому потрібно переказати гроші.Замість регулярних переказів банк за домовленістю з клієнтом може виплачуватикому-небудь гроші під час надходження вимог від останнього. Це має місце в тихвипадках, коли переказуються нефіксовані суми. Таким чином, їдальні, наприклад,можуть розплачуватися з постачальниками за продукти, що поставляються, а магазини– за товари, що надходять до них.
5. Відкриттярахунку в інших банках. Це робиться в тих випадках, коли клієнтові банку,наприклад, необхідно кудись виїхати або просто незручно бувати в банку, де унього відкритий рахунок. У цьому випадку клієнт завчасно повідомляє, в якомубанку йому необхідно відкрити рахунок і в який день він зніматиме потрібну сумугрошей.
Створеннякредитів – функція, пов’язана із створенням додаткових грошей в обігу, є однієюз найважливіших функцій комерційних банків, стає можливою завдяки тому, що підчас надходження грошей на їхні рахунки люди зазвичай не затребують відразувсієї суми, а використають тільки її частину. Крім того, позики, що видаютьсябанками, теж використовуються не повністю і не відразу, а частинами, в міру необхідності.
Вирішальну роль упроцесі створення кредитів відіграє коефіцієнт готівки – Кн. Коефіцієнт готівки– це встановлена частка грошей, що зберігаються на рахунках, яка не видаєтьсяяк кредити, оскільки необхідно забезпечити готівкою поточні вимоги клієнтів уміру їх надходження. Вважається, що в цілому клієнти знімають близько 10%грошей, що зберігаються на банківських рахунках.
Коефіцієнтготівки відіграє роль мультиплікатора, і чим вище даний коефіцієнт, тим меншекредити, які можуть створювати комерційні банки, і навпаки. У цьому і полягаєосновне обмеження, що накладається на можливість комерційних банків створюватикредити.
Але існують йінші обмеження.
1. Бажання людей,точніше відсутність такого, вносити гроші до банківських рахунків. Якщо люди,одержавши гроші, залишають їх вдома, банки не зможуть створювати кредити зарахунок їх грошей. Дане обмеження відіграє значну роль у країнах СНД. Тут покищо зберігання грошей у банках не так популярно, як на Заході.
2. Побоюваннябанків відносно того, що вкладники можуть захотіти зняти зі своїх рахунківвеликі суми грошей. Наприклад, через побоювання великої інфляції всі вкладникив середньому можуть знімати не 10% своїх внесків, як розраховує банк, а 50% – уцьому випадку будь-який комерційний банк може збанкрутіти. Так у розпалперебудови було важко зняти гроші з рахунків в ощадних банках, оскільки потребау готівці внаслідок високої інфляції різко збільшилася.
3. Бажанняклієнтів банку брати позики. Навіть якщо у банку є гроші і він готовий даватипозики, це ще не означає, що люди захочуть ці позики одержати. Якщо люди непотребують позик, то можливість банку наштовхнеться на відсутність попиту наних.
4. Наявністьгарантій (застави). Перш ніж видати кредит, банки враховують можливістьодержати гроші назад навіть у разі невдачі справи, на яку видається кредит.Проте ті, хто хоче одержати кредит, як правило, не мають необхідних гарантій.Багато хто знайшов би розумне використання 2-3 млн. доларів, якби одержали їх укредит, але довести, що вони здатні повернути взяті в кредит гроші, єнеобхідною (хоча і недостатньою) умовою отримання кредиту.
5. Контроль збоку Центрального банку. У будь-якій країні центральні банки контролюютьдіяльність комерційних банків і дають їм ті або інші директиви. Прямі директивита інші елементи політики центральних банків обмежують можливість комерційнихбанків видавати кредити і тим самим впливають на їх спосіб створювати«зайві» гроші в обігу.
Зберіганняцінностей – теж одна з найважливіших функцій комерційних банків у відносинах зїх клієнтами. У комерційних банках можна зберігати будь-які цінні речі – нетільки вироби з дорогоцінних металів, але й цінні документи (дипломи, заповітитощо).
Брокерськіпослуги. Останнім часом стало поширеним явищем те, що комерційні банки надаютьброкерські послуги інвесторам, тобто продають і купують за дорученням клієнтацінні папери. Як і інші посередники на фондовому ринку, банки стягують за цекомісійний збір. Проте він, як правило, буває нижчим порівняно з брокерськимифірмами.
Міжнародні валютніоперації. Комерційні банки надають своїм клієнтам послуги з купівлі, продажу тапереказу іноземних валют і тим самим сприяють здійсненню міжнародних торговихоперацій.
Експертніконсультації. Практично всі комерційні банки дають своїм клієнтам консультаціїз питань фінансування їх бізнесу. Останнім часом консультативна робота банківстала одним з провідних елементів конкурентної боротьби між ними. Багатопровідних банків світу витрачають мільйони на експертні ради щорічно, причомудалеко не завжди за такі ради стягується окрема плата. Консультації даються яктим, у кого є рахунок у даному банку, так і тим, хто тільки хоче розпочати свійбізнес, але не знає, як це краще зробити. На перший погляд, це може здатисяневигідним – тим більше, що отримана порада зовсім не зобов’язуєпідприємця-початківця, відкривати рахунок саме в даному банку. Проте зрештоюдля банку це вигідно: бізнесменові-початківцю під час консультації ненав’язливороз’яснюють і те, що тільки в даному банку йому нададуть всі необхідні послугина належному рівні. І взагалі, оскільки бізнесмен-початківець звернувся доданого банку за порадою – швидше за все, він стане клієнтом даного банку.
Надання діловоїінформації про клієнтів. Справа в тому, що при укладанні крупних оборуток укожної з договірних сторін може виникнути інтерес до стану фінансових справпартнера. Це зовсім не означає, що банк викладе стороні, що цікавиться, всюінформацію про те, скільки грошей має її партнер на рахунках і т.ін.Інформація, яка зазвичай надається, обмежується двома-трьома фразами, якіозначають або високий ступінь надійності партнера, або задовільний ступінь йогонадійності або ж виражають сумніви відносно того, що даній стороні майбутняоперація «під силу» з огляду на її фінансове положення.
Розрізняють пасивніта активні операції банків. Пасивні пов’язані із залученням на додаток довласного капіталу банку тимчасово вільних капіталів підприємців через веденняїх поточних рахунків, а також грошових доходів і заощаджень населення у внескичерез випуск акцій, облігацій, відкриття ощадних рахунків. Активні операціїпов’язані з розміщенням привернутого позикового капіталу у формі видачі різнихкороткострокових і довгострокових позик, обліку векселів. Відсотки, одержанібанком за активними операціями, дещо вище за відсотки, які сплачуються банкомза пасивними операціями. Різниця відсотків забезпечує покриття витрат банку ійого прибуток.
Під час прийняттяостаточного рішення про видачу кредитів банки враховують цілий комплексчинників.
1. Вид рахунку –під час надходження прохання про видачу кредиту перевага надається тимклієнтам, які мають поточні рахунки, на збиток тим, які не мають поточнихрахунків.
2. Сума грошей –якщо йдеться про таку суму, яка може поставити банк у скрутне становище, то,природно, банку буде нелегко зважитися видати такий кредит. Якщо ж йдеться пропорівняно невелику суму, то це зовсім інша справа.
3. Мета отриманнякредиту – банку необхідно знати, на які цілі буде використаний виданий кредит.Банки проводять самостійний експертний аналіз рентабельності проекту, на якийклієнт передбачає використовувати одержані гроші. Якщо банк визнає даний проектобгрунтованим, то це вплине на прийняття позитивного рішення.
4. Фінансовадисциплінованість клієнта банку у минулому – під час надходження прохання провидачу позики банк прагне дізнатися, на скільки добре даний клієнтзарекомендував себе у минулому з погляду його фінансових зобов’язань як передсамим банком, так і перед партнерами цього клієнта.
5. Гарантії, якінадаються клієнтом, – якщо клієнт банку здатний надати надійні гарантії, то цеє його значним плюсом для отримання кредиту. Але і відсутність таких гарантійще не свідчить про те, що клієнтові буде відмовлено в позиці.
6. Рекомендаціїклієнта – при отриманні кредиту клієнти банку, як правило, повинні матирекомендації двох-трьох чоловік, які виступають гарантами даного клієнта. Вцьому випадку важливу роль відіграє суспільний статус тих, що рекомендують, таїхні фінансові можливості.
7. Доход клієнта– розглядається у зв’язку з розміром суми, про яку йдеться. Якщо сума кредитузначно перевищує суму доходу клієнта, цей факт може зіграти несприятливу (алене завжди вирішальну) роль під час прийняття банком рішення.
8. Джерелопогашення кредиту – клієнт, що потребує кредиту, повинен вказати, яким чиномвін збирається погашати позику. Банку ж залишається з’ясувати, чи може йогоклієнт погасити борг таким чином, чи ні.
9. Державнаполітика. Іноді держава втручається в питання видачі комерційними банками позиксвоїм клієнтам. Наприклад, держава може встановити обмеження, які перешкоджаютьбанкам видавати одній фізичній або юридичній особі в кредит суму грошей, якаперевищує певний відсоток ресурсів самого банку. Наприклад, у США такеобмеження складає 10%, у Канаді, Німеччині і Франції – 75%, в Нідерландах –25%, в Японії – 40%, у Швеції – 15%.
Багатокомерційних банків, які знаходяться в державній власності, видають цільовікредити, наприклад, молодим фермерам, бізнесменам-початківцям, студентам тощо.Це робиться з метою допомогти цим людям уникнути бюрократичних вимог, яківисуваються недержавними банками.
Взагалі, багатощо в діяльності комерційних банків можливе лише на стільки, на скільки цесхвалюється Центральним банком країни, який регулює виконання комерційнимибанками своїх функцій.
4. Центральнийбанк країни, його функції
Центральний банк– це в будь-якій країні по суті справи банк банків і банк держави. Він виконуєдві основні функції:
1) забезпеченнянормального функціонування банківської системи з метою підтримки довіри до цієїсистеми з боку населення;
2) зберіганнядержавної скарбниці.
Тому Центральнийбанк можна назвати головною дійовою особою фінансової системи будь-якої країни.
ВідмінностіЦентральних банків від комерційних:
а) на відміну відкомерційних банків Центральний банк не ставить перед собою мети максимізаціїприбутку. Більш того, зовсім не отримання прибутку є причиною створеннядержавного банку;
б) клієнтамикомерційних банків є громадяни, підприємства і установи, а клієнтамиЦентрального банку можуть бути тільки інші банки і держава;
в) Центральнийбанк управляє всім, що відбувається на фінансовому ринку і в грошовій системі,зокрема, регулює діяльність комерційних банків;
г) діїкомерційних банків регулюються Центральним банком з тим, щоб обмежувати їхможливість створювати кредити.
При виникненніускладнень у яких-небудь з комерційних банків Центральний банк приходить до нихна допомогу, щоб не допустити паніки серед населення і підприємств, що можепривести до краху всієї фінансової системи.
ФункціїЦентрального банку.
1. Емісія грошей.Центральний банк у кожній країні є єдиною установою, наділеною правом емісії(тобто випуску грошей). До його компетенції входить вирішення питання про те,скільки грошей і коли саме потрібно випустити в обіг.
2. Банк банків.Всі банки і всі фінансові інститути мають рахунки в Центральному банку, на яківони зобов’язані вносити певний відсоток від своїх грошових надходжень.Центральний банк прагне до підтримки престижу всієї банківської справи шляхомконтролю за виконанням законів комерційними банками та іншими фінансовимиінститутами. Він надає недорогі й ефективні послуги комерційним банкам зпереказу грошей. У разі потреби Центральний банк видає короткострокові кредитикомерційним банкам, щоб врятувати їх, якщо над ними нависає загроза краху.
3. Банк держави.Центральний банк, крім того, що зберігає державні цінності, дає державі порадищодо фінансової системи країни. Центральний банк видає державі короткостроковікредити і випускає від її імені цінні папери, також бере активну участь упідготовці державного бюджету і управляє взаємними розрахунками країни з іншимикраїнами.
4. Грошовафункція Центрального банку. З метою проведення в життя державної політики вобласті грошового обігу всі Центральні банки проводять так звану політику грошової«інтервенції», щоб вплинути на курс національної валюти відносно курсів іншихвалют. У разі потреби Центральний банк викуповує іноземну валюту, тим самимскорочуючи її кількість в обігу, і підвищує кількість своєї валюти,пропонованої для покупки іноземних валют. Наслідком цього є те, що пропозиціяіноземних валют не відповідатиме попиту на неї. Внаслідок цього курснаціональної валюти знизиться, а курс іноземних валют підвищиться.
Щоб одержатизворотний ефект, необхідно зробити прямо протилежні дії: викинути на внутрішнійфінансовий ринок іноземну валюту, яка є у Центрального банку, і почати купуватинаціональну валюту.
Окрім здійсненняполітики грошової інтервенції Центральний банк може для деяких комерційнихбанків знизити частку суми облікових ставок, що підлягає обов’язковому переказуна їхні рахунки в Центральному банку. Такі пільги надаються, як правило,комерційним банкам, які зазнають фінансові ускладнення.
Центральний банкможе проводити в життя державну фінансову політику шляхом маніпулюваннявідсотковими ставками на кредит. Їх підвищення означає, що отримання кредитівстане дорожчою справою. І оскільки відсоткові ставки на кредити є ціною цихкредитів, то, згідно з законом ринку, попит на кредити в результаті цьогознизиться, а їх пропозиція підвищиться. Центральний банк цікавить не попит іпропозиція на кредит, а те, скільки насправді братимуть кредитів. Томупідвищення пропозиції кредитів в результаті підвищення відсоткових ставок не єголовним болем для Центрального банку. При зниженні відсоткових ставоквідбувається зворотне.
Маніпулюючиобліковими ставками і відсотковими ставками на кредит, Центральний банк можепереслідувати декілька цілей. Зазвичай внаслідок такого маніпулюваннязмінюється попит на кредит, курс національної валюти, рівень інфляції. Причомурівень інфляції на зміну облікових ставок реагує не відразу, тоді як попит накредит реагує швидко. І ще швидше реагує курс національної валюти.
5. «Дружні»поради комерційним банкам. У разі потреби Центральні банки дають дружні порадиі вказівки, які не носять обов’язкового характеру, але, по суті справи,підлягають обов’язковому виконанню комерційними банками. Останні прагнутьслідувати цим порадам, оскільки трапляються моменти, коли тому або іншомукомерційному банку потрібна яка-небудь послуга від Центрального банку.
6. Занеобхідності Центральний банк може диктувати свої умови всім комерційнимбанкам. Такі вказівки носять обов’язковий характер. Після отримання необхіднихданих з державного бюджету Центральний банк реалізує все намічене там щодофінансової системи країни. У зв’язку з цим він може сформулювати «правила гри»між комерційними банками в майбутньому році. Це може виражатися внайрізноманітніших формах, наприклад, у вигляді обмеження на приріст суми, щовидається кожним комерційним банком у кредит, порівняно з минулим роком(скажімо, не більше, ніж на 13%). При цьому можуть виключатися невеликі банки іті, які нещодавно створені.
Можливо такожпроведення дискримінаційної політики: розділення різних секторів економіки напріоритетні та непріоритетні з погляду видачі кредитів. Це може визначатисярівнем розвитку економіки країни. Проте найчастіше до пріоритетних секторівекономіки відносять виробничі підприємства, транспорт, будівництво, сільськегосподарство. За відношенням до пріоритетних секторів Центральним банком можевстановлюватися певний мінімум кредитування у загальному співвідношенні сум, щовидаються кожним комерційним банком. Що ж до непріоритетних секторів, то дляних, навпаки, може бути встановлений максимальний рівень у загальномуспіввідношенні кредитів, що видаються.
Центральний банкможе обмежувати видачу кредитів іноземцям, визначаючи процентне співвідношеннякредитів іноземцям і загальної суми всіх видаваних у фінансовому році кредитівв окремій країні.
За необхідностіЦентральний банк може вимагати від комерційних банків, щоб вони робилиспеціальні грошові внески, які знижують можливість видачі ними кредитів. Вданому випадку у комерційних банків немає іншого шляху, окрім як виконуватидирективу Центрального банку.
7. Розвитокринків грошей і капіталів. Центральний банк сприяє нормальному функціонуванню ірозвитку фінансової системи країни. Він також підтримує життєздатність фондовоїбіржі країни.
8. Інші функціїЦентрального банку. До таких функцій можна віднести ту роль, яку Центральнийбанк відіграє в розвитку деяких державних цільових фінансових інститутів. Даніінститути можуть мати досить різне призначення: від розвитку сільськогогосподарства і підтримки фермерів до підвищення зацікавленості підприємців інаселення в житловому будівництві.
Центральні банкитакож відіграють важливу роль у формуванні державної фінансової політики.
До зобов’язаньЦентрального банку відноситься створення валютних резервів країни і контроль заїх станом. В цьому випадку банк виконує вказівки уряду.
Остання функціяЦентрального банку – контроль за курсом національної валюти.
5. Інші фінансовіінститути
Крім комерційнихі центральних банків існують й інші важливі фінансові інститути, без якихсучасна економіка просто немислима. Головні з них: інвестиційні банки, банкирозвитку, заставні банки, страхові компанії, фондові біржі.
Інвестиційнібанки можна визначити як фінансові інститути, які займаються випуском ціннихпаперів, переозброєнням, злиттям і поглинанням підприємств; прийманням назберігання крупних сум грошей на певний термін; видачею короткострокових,середньострокових і довгострокових кредитів.
Інвестиційнібанки виникли у XVIII-XIX ст. і в різних країнах мали різніназви. Наприклад, у Великобританії їх називають акцептними будинками, а убагатьох країнах вони носять назву купецьких банків. Крім фінансуваннякомерційних операцій інвестиційні банки також займаються операціями,пов’язаними з міжнародною торгівлею.
Банки розвитку –це фінансові інститути, спеціально створені для видачі довгострокових кредитів,які направляються на розвиток певних областей економіки. У тих випадках, коливони створюються державою або центральними банками, це робиться з метоюрозвитку пріоритетних областей економіки.
Іпотечні банки –створюються з метою отримання грошей від населення з тим, щоб видаватидовгострокові позики на будівництво будинків. У деяких країнах іпотечні банкиназиваються будівельними товариствами. Дані банки виплачують клієнтам порівнянонизькі відсотки за їхніми внесками, але і клієнти, які одержали кредити набудівництво власних будинків, виплачують по них нижчі відсотки порівняно звідсотками у комерційному банку. Крім того, іпотечні банки висувають меншжорсткі вимоги при отриманні кредитів порівняно з комерційними банками.
Страхові компанії– фінансові інститути, створені спеціально для покриття можливих втрат врезультаті несприятливих подій у житті окремих людей (зокрема майнових втрат).
Страхові компаніїодержують від клієнтів певні суми грошей. Дана плата відносно мала порівняно зтим, що клієнти одержують у разі здійснення події, проти якої вонистрахувалися. Такими подіями можуть бути пожежа, дорожня подія, неврожай,хвороба тощо.