–PAGE_BREAK–• використання деревних ресурсів лісу (заготівля деревини, живиці й другорядних лісових матеріалів);
• використання інших рослинних ресурсів лісу (побічні лісові користування);
• використання лісового середовища для відтворення ресурсів тваринного походження (користування лісом для потреб мисливського господарства);
• використання ресурсів нематеріального походження (користування лісом у науково-дослідних і культурно-оздоровчих цілях).
Особливим видом права лісокористування є ведення лісового господарства[8].
Лісовому праву відома лише первинна форма права лісокористування. Таким правом наділені спеціалізовані лісогосподарські підприємства, установи, організації, у яких створено спеціалізовані підрозділи. Таких суб’єктів законодавство визначає як постійних лісокористувачів. Праву лісокористування цих суб’єктів передує право постійного користування земельними ділянками лісового фонду. Постійні лісокористувачі не вправі передати ділянки лісу у вторинне користування. Надання в установленому порядку ділянок для сінокосу чи випасання худоби не можна розглядати як надання права вторинного лісокористування, мова у цьому випадку йде про вторинне право землекористування, про реалізацію підприємством-землекористувачем (лісокористувачем) правомочності внутрішньогосподарського управління землею[9].
Право лісокористування має строковий характер — як правило один рік, після його закінчення можливе повторне оформлення. Виключення становлять загальнодоступні лісові користування. Всі види лісових користувань (крім загальнодоступних) мають договірну форму: здійснення лісових користувань дозволяється лише за наявності спеціального дозволу – лісорубного квитка(ордера) або лісового квитка.
Види права лісокористування
Право загального лісокористування
До початку 90-х років використання природних ресурсів в Україні було безоплатним, а природокористування, яке сьогодні називається загальним, практично не регламентувалося. Все це базувалося на концепції невичерпності природних багатств і створювало передумови для їх нищівної експлуатації. [10]
Уперше поділ права природокористування на загальне і спеціальне був здійснений Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища[11]” (ст. 38). Були встановлені загальні ознаки відповідних видів природокористування, притаманні праву користування всіма природними ресурсами, і визначено, особливості здійснення цього права.
Відповідно до статті 13 Конституції України[12], земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.
Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” зазначає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.
Зазначені положення конкретизуються у ЛК (стаття 66): громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав’яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.
Право загального лісокористування є загальнодоступним тобто гарантується всім фізичним особам, причому не лише громадянам України, а всім особам, які перебувають на її території незважаючи на правові підстави такого перебування. Для суб’єктів загального використання природних ресурсів законодавством не встановлюється вікових обмежень.
Відповідно до ст. 333 Цивільного кодексу України[13] особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здобула іншу річ у лісі, водоймі тощо, є їхнім власником, якщо вона діяла відповідно до закону, місцевого звичаю або загального дозволу власника відповідної земельної ділянки.
На законодавчому рівні не закріплена процедура і форма надання власником такого дозволу. Існує думка, що загальний дозвіл власника на користування лісовими ресурсами слід вважати наданим, якщо власником не встановлено окремих обмежень щодо загального лісокористування. При цьому на власника лісу має бути покладено обов’язок щодо інформування населення через засоби масової інформації чи у інший спосіб (зокрема, у вигляді спеціальних знаків, табличок з інформацією про відповідні обмеження, що встановлюються на кордоні лісу) про встановлені обмеження на лісокористування.[14]
Загальне лісокористування може бути обмежене в кількох випадках. Перша група таких обмежень стосується територій та об’єктів природно-заповідного фонду та деяких інших категорій природних територій, що особливо охороняються. Відповідні обмеження передбачені Законом України «Про природно-заповідний фонд України» і передусім стосуються територій природних заповідників, заповідних зон біосферних заповідників, заказників, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних парків і парків — пам’яток садово-паркового мистецтва. Спеціальні обмеження загального лісокористування на конкретних територіях і об’єктах природно-заповідного фонду можуть встановлюватися також положеннями про ці території чи об’єкти. Так, наприклад, на території природних заповідників, у заповідній зоні біосферних заповідників та національних природних парків забороняються усі види лісокористування.
Обмеження права загального лісокористування можуть накладатися:
а) за способами природокористування (наприклад способами, що завдають шкоди відтворенню природних ресурсів),
б) за видами (наприклад, заборона випасання худоби, полювання, рибальства тощо),
в) за строками (в певний період року, в період гніздування птахів, у нічний час тощо).
Громадяни під час здійснення загального використання лісових ресурсів зобов’язані виконувати вимоги пожежної безпеки в лісах, користуватися лісовими ресурсами способами і в обсягах, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів та не погіршують санітарного стану лісів.
Відповідно до Правил пожежної безпеки в лісах України, затверджених наказом Держкомлісгоспу України від 27.12.2004, протягом пожежонебезпечного періоду забороняється:
· розведення багать у лісі (крім тих, що пов’язані з технологічними вимогами лісогосподарських заходів у спеціально передбачених для цього місцях);
· заїзд на територію лісового фонду (крім транзитних шляхів) транспортних засобів та інших механізмів, за винятком тих, що використовуються для лісогосподарської мети;
· відвідування населенням хвойних насаджень при 5-му класі пожежної небезпеки (надзвичайна небезпека) за умовами погоди;
· палити, кидати у лісі непогашені сірники, недопалки, витрушувати з люльок гарячий попіл, крім місць, що обладнані для цієї мети;
· залишати у непередбачених для цього місцях лісу обмащене, просочене бензином, гасом, мастилом або іншими горючими речовинами ганчір’я тощо;
· заправляти пальним у лісі паливні баки під час роботи двигуна;
· експлуатувати машини та інші механізми з несправною паливною та іскрогасною системою;
· палити або користуватися відкритим вогнем під час проведення робіт з паливно-мастильними матеріалами (переливання пального, заправлення двигунів тощо);
· використовувати на полюванні пижі, виготовлені з горючих або здатних тліти матеріалів.
Максимальні норми безоплатного збору дикорослих трав’яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо встановлюються органами виконавчої влади за поданням органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, погодженим з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Здійснення побічних лісових користувань регулюється Порядком заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. N 449. Цей порядок визначає, що збір громадянами у лісах дикорослих трав’янистих рослин, квітів, грибів, ягід, горіхів та інших плодів для власного споживання належить до загального використання лісових ресурсів і провадиться безкоштовно.
Заготівля другорядних лісових матеріалів і побічні лісові користування повинні здійснюватися способами та у терміни, що виключають можливість заподіяння шкоди лісу. Порядком встановлені основа ресурсної бази для заготівлі в лісах дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, межі, правила та періодичність їх збору.
Отже, незважаючи на те, що для реалізації права загального лісокористування не потрібно отримувати спеціальний дозвіл, державою все ж всановлюються певні обмеження у вигляді норм, способів збору об’єктів рослинного світу та вимог пожежної безпеки з метою збереження та забезпечення відтворення лісових ресурсів.
Право спеціального лісокористування
В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, — на пільгових умовах.
На відміну від права загального лісокористування, правом спеціального лісокористування наділяється спеціальний суб’єкт. Ним може бути як юридична, так і фізична особа. Для отримання цього права необхідно попередньо отримати в користування належним чином оформлену земельну ділянку.
Важливою ознакою права спеціального лісокористування є його мета – як правило, отримання прибутку.
Спеціальне лісокористування здійснюється на платній основі і супроводжується виділенням лісової ділянки для встановленої мети, без надання земельних ділянок. Лісова ділянка може бути виділена одному або кільком тимчасовим лісокористувачам для різних видів використання лісових ресурсів.
Право спеціального лісокористування має договірну форму: здійснення лісових користувань допускається лише за наявності спеціальго дозволу – лісорубного квитка (ордера) або лісового квитка. На відведених земельних ділянках лісового фонду можуть використовуватися лише ті лісові ресурси, на які видано спеціальний дозвіл.
Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, як пов’язаних, так і не пов’язаних із веденням лісового господарства.
Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. N 761 „Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів”.
Лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого:
здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів;
ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню;
ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів
Лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держкомлісгоспу, на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки.
Оформлення дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється у встановленому порядку до початку робіт. У виняткових випадках допускається оформлення лісорубного квитка протягом місяця від початку рубки.
Лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем для:
заготівлі другорядних лісових матеріалів;
здійснення побічних лісових користувань;
використання корисних властивостей лісів на умовах короткострокового тимчасового користування (до 1 року).
Лісовий квиток видається щороку на підставі лімітів використання лісових ресурсів під час заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань (у межах території та об’єктів природно-заповідного фонду — за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальних органів Мінприроди). Для видачі лісового квитка підприємства, установи, організації і громадяни подають заявку на використання лісових ресурсів.
Передача лісового квитка іншому лісокористувачеві може здійснюватися власником лісів або постійним лісокористувачем, які видали квиток, на підставі письмової заяви. Відмітка про передачу лісового квитка робиться в усіх його примірниках.
З моменту видачі лісорубного або лісового квитка виділені лісокористувачеві лісові ділянки (лісосіки) здаються під його охорону.
Лісорубний або лісовий квиток може бути анульований за рішенням органів Держкомлісгоспу, власників лісів або постійних лісокористувачів, які видали квиток, відповідно до закону.
Видача дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів державного значення здійснюється у відповідності з затвердженими лімітами. До видання Міністерством охорони навколишнього природного середовища наказу від 22.11.2005, № 419, це питання регулювалося відповідно до “Інструкції про порядок встановлення лімітів на використання лісових ресурсів державного значення”, затвердженої наказом Мінекобезпеки України від 31 березня 1993 р. № 26. Сьогодні ж це питання регулюється Положенням про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. № 459, п.2 якого зазначає, що ліміти спеціального використання лісових ресурсів встановлюються у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.
Відповідно до ЛК ліміт використання лісових ресурсів при заготівлі другорядних лісових матеріалів встановлюється відповідними органами виконавчої влади за поданням органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, погодженим з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища
Ліміт використання лісових ресурсів при здійсненні побічних лісових користувань встановлюється органами виконавчої влади відповідно до цього Кодексу за поданням органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, погодженим з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Лімітом заготівлі деревини в порядку рубок головного користування є затверджена в установленому порядку розрахункова лісосіка. Заготівля деревини в порядку рубок головного користування в розмірах, що перевищують розрахункову лісосіку, забороняється. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.02.2007 № 38 затверджено Iнструкцію про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік.
Розрахункова лісосіка – науково обґрунтована оптимальною щорічна норма рубки достиглих деревостанів, яка обчислюється на тривалий період для кожного підприємства, що веде лісове господарство, роздільно за групами лісів, господарствами у кожній області, регіоні.
Заготівля деревини у розмірах, що перевищують розрахункову лісосіку, як правило, забороняється, крім випадків великої необхідності і лише з дозволу Кабінету Міністрів України. Заготівля деревини здійснюється за щорічними планами, які складаються з урахуванням перспективного плану шляхом розподілу між лісозаготівельниками річного лісосічного фонду держави (необхідний обсяг заготівлі деревини по кожному лісозаготівельному підприємству на рік).
продолжение
–PAGE_BREAK–Відповідно до статті 67 ЛК, у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів:
1) заготівля деревини в порядку рубок головного користування;
2) заготівля другорядних лісових матеріалів;
3) побічні лісові користування;
4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.
Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Заготівля деревини
Заготівля деревини є основним лісовим користуванням у частині задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах.
Порядок заготівлі деревини регулюється статтями 70-71 ЛК, Правилами рубок головного користування в лісах України, затвердженими постановою КМУ від 27 липня 1995 р. N 559, Порядком спеціального використання лісових ресурсів, затвердженим постановою КМУ від 23 травня 2007 р. N 761.
Заготівля деревини здійснюється при використанні лісових ресурсів у порядку рубок головного користування, що проводяться в стиглих і перестійних деревостанах.
Заготівля деревини під час проведення рубок головного користування здійснюється з дотриманням принципів безперервного, невиснажливого і раціонального використання лісових ресурсів, збереження умов відтворення високопродуктивних деревостанів, їх екологічних та інших корисних властивостей.
Деревина заготовляється також під час здійснення лісогосподарських заходів, не пов’язаних з використанням лісових ресурсів (поліпшення якісного складу лісів), та під час проведення інших заходів (розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв’язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо).
Під час проведення заготівлі деревини не дозволяються вирубування та пошкодження:
цінних і рідкісних дерев та чагарників, занесених до Червоної книги України;
насінників і плюсових дерев.
Заготівля деревини в порядку проведення рубок головного користування, а також інших рубок, пов’язаних із веденням лісового господарства, проводиться власниками лісів і постійними лісокористувачами, яким у встановленому порядку надано це право.
Рубки головного користування — це вирубування стиглих деревостанів з метою заготівлі деревини. Рубки в пристигаючих деревостанах можуть проводитись у виняткових випадках в лісах другої групи з дозволу Мінлісгоспу, погодженого з Мінекобезпеки.
Рубки головного користування проводяться в:
експлуатаційних лісах;
захисних лісах, що прилягають до смуг відведення діючих і тих, які будуються, залізниць, автомобільних доріг державного значення, вздовж берегів річок, навколо озер, водойм та інших водних об’єктів, а також захисних лісах, що є байрачними або площа яких становить до 100 гектарів, або які розташовані серед безлісної місцевості;
рекреаційно-оздоровчих лісах, розташованих у межах третьої зони округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій і курортів та в лісогосподарській частині лісів зелених зон;
лісах природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення в межах господарської зони національних природних і регіональних ландшафтних парків, а також заказниках.
На особливо захисних лісових ділянках (крім узлісь уздовж межі з безлісною місцевістю) проведення рубки головного користування забороняється.
Залежно від категорії лісів, лісорослинних умов, біологічних особливостей деревних порід, типу лісу, складу і вікової структури деревостанів, наявності та стану підросту господарсько цінних порід, ступеня стійкості ґрунтів проти ерозії, стрімкості схилів та інших особливостей застосовуються такі системи рубок:
Вибіркові — рубки, під час яких періодично вирубується частина дерев, що є перестійними і стиглими, а лісова ділянка залишається постійно вкритою лісовою рослинністю;
Поступові — рубки, під час яких передбачається видалення деревостану за кілька прийомів;
Суцільні — рубки, під час яких весь деревостан вирубується повністю, за винятком насінників, життєздатного підросту і молодняку, цінних і рідкісних видів дерев та чагарників, що підлягають збереженню;
Комбіновані — несуцільні рубки, під час яких поєднуються елементи різних систем поступових і вибіркових рубок.
Для заготівлі деревини під час рубок головного користування включають перестійні і стиглі деревостани, з яких до першочергової рубки призначають пошкоджені, ті, що усихають, інші деревостани, що потребують термінової рубки за своїм станом, і деревостани, які вийшли з підсочування.
Деревостани, що потребують термінової рубки, але за породами та категоріями лісів не збігаються з розрахунковою лісосікою, вирубуються в межах її загального розміру замість здорових деревостанів.
Заготівлю деревини під час розчищення просік уздовж ліній зв’язку, електромереж, інших інженерних споруд здійснюють в установленому порядку підприємства, установи, організації або громадяни, у віданні яких вони перебувають. За домовленістю заготівлю деревини можуть здійснювати власники лісів або постійні лісокористувачі.
Загальний обсяг заготівлі деревини під час проведення рубок головного користування не повинен перевищувати розмір розрахункової лісосіки за період її дії.
Під час проведення рубок головного користування забезпечується збереження життєздатного підросту і молодняку господарсько цінних порід, не дозволяється вирубування і пошкодження цінних і рідкісних видів дерев та чагарників, занесених до Червоної книги України, насінників і плюсових дерев.
Ділянки лісу площею до 3 гектарів у степовій і до 5 гектарів в інших зонах незалежно від їх форми можуть відводитись для рубки повністю.
Ділянки лісу площею до 5 гектарів, розташовані серед вкритих лісовою рослинністю земель, відводяться для рубки на рік за умови, що їх загальна площа в кварталі не перевищуватиме подвійного розміру максимальної площі лісосік.
У лісах другої групи ділянки пристигаючих насаджень площею до 0,5 гектара, розташовані серед стиглих деревостанів або суміжні з ними, можуть включатись до лісосіки і призначатися для рубки, якщо загальна її площа не перевищить максимального розміру лісосіки.
Ділянки молодняків і середньовікових деревостанів площею 0,3 гектара і більше, розташовані серед лісосіки, відмежовуються в натурі, наносяться на план лісосіки і не включаються в експлуатаційну площу.
Ширина лісосік, які відводяться для рубки головного користування, не повинна перевищувати 200 метрів, а лісосік суцільних вузьколісосічних рубок — 80 метрів.
У лісах, що зазнали радіоактивного забруднення, рубки головного користування проводяться після реабілітації лісів.
У лісах, що знаходяться в межах прикордонної смуги, рубки головного користування проводяться з урахуванням режиму території.
Особливості проведення рубок головного користування залежно від категорій лісів, породного складу деревостанів, а також лісорослинних умов визначаються Держкомлісгоспом за погодженням з Мінприроди.
Весь комплекс лісосічних робіт, включаючи підготовку лісосік до рубки, лісокористувачі зобов’язані виконувати способами, які виключають або обмежують негативний вплив на стан лісів, їх відтворення, а також на стан грунтів, водойм та інших природних об’єктів.
У лісорубних квитках повинен зазначатися спосіб рубки і очищення лісосіки, кількість підросту господарсько цінних порід, який повинен бути збережений під час розробки лісосіки, та інші заходи щодо лісовідновлення на зрубах.
На кожну лісосіку до початку її розробки складається технологічна карта, яка з врахуванням конкретних умов відображає лісівничі та організаційні вимоги до виконання робіт. Технологічна карта вміщує, зокрема, перелік підготовчих робіт, визначає схему розробки лісосіки з нанесенням на ній виробничих об’єктів, устаткування, шляхів, волоків, способи виконання лісозаготівельних операцій (валка, обрубка, трелювання, кряжування, сортування, штабелювання, навантаження деревини, очищення місць рубок), черговість розробки пасік, передбачає заходи щодо охорони праці, запобігання ерозії грунтів, збереження підросту і молодняку тощо.
Після закінчення лісосічних робіт величина ділянок з пошкодженою поверхнею грунту, включаючи волоки, навантажувальні майданчики тощо, не повинна перевищувати 15 відсотків.
Після закінчення розробки лісосік лісокористувачі зобов’язані привести землі, порушені внаслідок лісових користувань, у стан придатний для використання за призначенням, вжити найпростіших заходів до запобігання розмиву волоків, поправити весь збережений та вирубати пошкоджений і всохлий підріст і молодняк, а також провести очищення русел водотоків від порубкових решток, відремонтувати пошкоджені під’їзні шляхи.
Під час підготовки всієї лісосіки до рубки, а у разі потреби її частини, визначаються способи лісовідновлення. При цьому враховуються лісівничі особливості деревних порід, лісорослинні умови, досвід і можливості господарства. Після закінчення лісосічних робіт і очищення місць рубок проводиться облік кількості підросту, який зберігся.
На ділянках, де проведений перший прийом поступових і добровільно-вибіркових рубок, у разі відсутності достатньої кількості підросту проводяться заходи щодо сприяння природному відновленню.
Крім рубок головного користування, законодавство виділяє рубки, пов’язані з веденням лісового господарства (рубки освітлення, прочищення, проріджування, прохідні рубки), а також інші рубки (вибіркові санітарні рубки, суцільні санітарні рубки, лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші природні властивості; прокладання квартальних просік, догляд за підростом та за узліссям тощо). Ці рубки регулюються Правилами рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства та інших рубок, затвердженими постановою КМУ від 16 травня 1996 р. N 535.
В цьому випадку, на відміну від рубок головного призначення заготівля сировини є лише супутнім процесом до заходів, спрямованих на покращення якісного складу лісів чи досягнення інших цілей (у випадку інших рубок).[15]
Обсяги заготівлі деревини під час проведення рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства, визначаються на підставі обстежень, що проводяться лісовпорядними службами та відповідними працівниками лісогосподарських підприємств.
У лісах заповідників, заповідних і рекреаційних зон національних природних і регіональних ландшафтних парків, пам’яток природи, заповідних урочищ у виняткових випадках можуть проводитись санітарні рубки, рубки, пов’язані з реконструкцією малоцінних деревостанів та влаштуванням протипожежних розривів, лише на підставі наукового обґрунтування і за погодженням з органами Мінекобезпеки.
Рубки догляду за лісом полягають у періодичному вирубуванні дерев, подальше збереження яких в складі насаджень недоцільне. Головними завданнями рубок догляду є:
поліпшення якості і породного складу насаджень;
збереження і посилення екологічних (захисних, водоохоронних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих, рекреаційних), естетичних та інших властивостей лісу;
підвищення стійкості та продуктивності насаджень;
створення умов для скорочення термінів вирощування технічно стиглої деревини.
Рубки догляду за лісом поділяються на такі види: освітлення; прочищення; проріджування; прохідна рубка.
Рубки освітлення формують насадження бажаного складу та густоти, забезпечують таку участь головної породи в насадженні, яка відповідає конкретним лісорослинним умовам та призначенню створюваного насадження.
Рубки прочищення забезпечують склад і форму деревостану (відрізняються від освітлення тим, що створюють рівномірне розміщення дерев головної породи на площі, формують оптимальну структуру майбутнього деревостану, регулюють кількісне співвідношення між окремими породами).
Рубки проріджування створюють умови для формування стовбура і крони кращих дерев (головна увага приділяється якості і структурі насадження; в окремих випадках, якщо співвідношення порід у складі насаджень небажане, то продовжується його поліпшення, формується другий ярус у складних деревостанах);
Прохідні рубки призначені для створення умов щодо збільшення приросту кращих дерев, підвищення товарності насаджень та скорочення термінів вирощування технічно стиглої деревини (продовжується поліпшення складу, структури та підвищення стійкості деревостану).
Рубки догляду провадяться способами, що не викликають ерозії ґрунтів, пошкодження дерев, які залишаються для подальшого росту, виключають можливість негативного впливу на стан лісів та водоймищ.
До інших видів рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства, належать:
вибіркові санітарні рубки;
суцільні санітарні рубки;
лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші природні властивості;
рубки, пов’язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів;
прокладання квартальних просік і створення протипожежних розривів, догляд за підростом, догляд за підліском, догляд за узліссям тощо.
Санітарні рубки спрямовуються на оздоровлення лісів, запобігання захворюванню і пошкодженню насаджень і здійснюються в порядку, встановленому Санітарними правилами в лісах України.
Лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості, проводяться з метою поновлення цих властивостей, створення умов для вирощування стійких, високопродуктивних деревостанів. Рубки, пов’язані з реконструкцією малоцінних молодняків та похідних деревостанів, проводяться з метою забезпечення належного використання лісорослинних умов, підвищення продуктивності, стійкості та довговічності, посилення захисних властивостей насаджень.
До реконструктивних рубок призначають:
чагарникові зарості з недостатнім відновленням головних порід;
сильно зріджені, з куртинним розміщенням дерев молодняки природного та штучного походження;
насадження з сильно пригніченими головними породами;
низькоповнотні насадження;
деревостани, які за своїм складом не відповідають лісорослинним умовам і є малоцінними в господарському відношенні.
Реконструктивні рубки проводяться способами, які забезпечують проведення робіт з відновлення лісу відповідно до Технічних вказівок щодо виправлення і заміни (реконструкції) малоцінних насаджень в лісах України.
Рубки, пов’язані з прокладанням квартальних просік, полягають в звільненні від лісової рослинності смуг, ширина яких визначається при лісовпорядкуванні.
Рубки, пов’язані з створенням протипожежних розривів, полягають у вирубуванні смуг лісової рослинності відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в лісах України.
Заготівля другорядних лісових матеріалів
У лісах без заподіяння їм шкоди може здійснюватися заготівля живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків.
Заготівля живиці здійснюється шляхом підсочування у стиглих хвойних деревостанах, які після закінчення строків підсочування вирубуються, а також у пристигаючих деревостанах, які до часу закінчення підсочування підлягатимуть вирубуванню.
Живиця (смола хвойних дерев) використовується для одержання медичних препаратів, а також у технічних цілях. Живицю одержують шляхом підсочки, тобто надрізу на корі стиглих та пристигаючих хвойних насаджень: сосни — не раніше ніж за 10 років, ялини — за 3 роки, модрини — за 5 років до призначення їх до суцільної рубки. Відповідно до ст. 61 ЛК, Правил заготівлі живиці в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1996 р., заготівля живиці здійснюється переважно постійними та тимчасовими лісокористувачами — підприємствами лісозаготівельної промисловості на підставі спеціального дозволу — лісорубного квитка, який видається на весь термін експлуатації ділянки, призначеної для підсочки.
Основу сировинної бази підсочки становлять стиглі та пристигаючі насадження I — IV класів бонітету, в складі яких налічується 40 і більше відсотків придатних для підсочки дерев хвойних порід, що після закінчення терміну підсочки будуть призначені до суцільної або останнього прийому поступової рубки головного користування.
Придатними для підсочки вважаються здорові екземпляри дерев діаметром 20 сантиметрів і більше, що не мають значних пошкоджень.
Для підсочки не призначаються:
насадження в осередках розмноження шкідників до їх ліквідації;
насадження в лісах, де згідно з законодавством не допускається проведення рубок головного користування;
насадження, послаблені внаслідок пожеж, пошкоджені шкідниками, хворобами та іншими несприятливими факторами;
насадження, в яких передбачається проведення вибіркових рубок головного користування.
продолжение
–PAGE_BREAK–