Реферат
з дисципліни«Релігієзнавство»
на тему„Православ’я,історія таосновні погляди”
1. Православ’я
Православнехристиянствобере своє началоу Східній Римськійімперії, центромякої було містоКонстантинополь(Царград), заснованеімператоромКостянтином1 у 324-330 роках намісті містаВізантії.Християнськарелігія з самогопочатку носилавідкритийхарактер, навідміну відінших. Апологетихристиянствадосить послідовнообстоювалиосновні їїпринципи: смирення, поклоніння, злиденність,і відмова відбудь-яких принадта оман життя.Можливо, саметому імператорКостянтин 1Великий (бл.285-337)стверджувавпануванняхристиянствав Римськійімперії. З цієюметою йомудовелось послідовнообмежувативплив язичництва.Спочатку знищилиті язичницькіхрами де відкритопанувала розпустапід виглядомрелігійногослужіння. Потімзабороненобуло проводитижертвопринесення.
Ідеїхристиянства, які вже вкоренилисясеред населенняімперії, незміг подолатиі ярий апологетязичництваЮліан (331-363) за двароки своговолодіння.Помираючи, вінвизнав своєбезсилля іперемогу надним Галілеянина.НаступникЮліана Іовіанзакликав усіхмати єдину вірухристиянськуі невпиннослужити Богу, хоча Іовіандозволяв робитиБогу таке поклоніння, яке кожнийвизнає для себеза найкраще.Основні догматиправославноїцеркви відрізняютьсявід догматівкатолицькоїцеркви.
Засновникомхристиянськоїцеркви усіхристиянивизнають ІсусаХриста. Нинііснує три основнихнапрямки ухристиянстві: католицизм, православ’яі протестанство.Саме ж слово«церква» маєтри значення.У першому значенніцерква-це дімГосподинь, уякому збираютьсявіруючі дляспільногобогослужіння.У другому значенніцерква-це визначенняусього християнськогодуховенства, якому Господьдоручив виконуватипастирськеслужіння, навчатилюдей віриХристової, керувати паствоюу питаннях віриі моралі. У третьомузначенні християнськацерква-це усіправовірніхристияни разоміз духовенством.
З самогопочатку християнстваголовнимбогослужіннямдля першиххристиян булаБожественналітургія (Меса).Церква завждивірила, що підчас літургіїхліб і виноперетворюютьсяу тіло і кровХристові. Св.Іриней у праці«Проти єрисей»пише:»Хлібі вино словомбожим перетворюєтьсяв Євхаристію, яка є істинакров і тілоХристові».
Уже з початкуІІ ст. проведеннясвятої літургіїполягало увиконаннівстановленихдля цього символічнихобрядів, якізагалом дотримуютьі тепер. Св. Юстин(вм.167 р.) так описуєлітургію»Унеділю християни, де вони живуть, збираютьсяу відомий часі, відповідночасу, читаютьпослання Апостоліві Пророків; потімдуховний начальниквиголошуєслово, в якомуповчає народ, схиляє до добра.Потім усі встаютьі моляться, позакінченнямолитов приносятьхліб і вино.Головуючийчитає молитвуі благодаріння, а народ відповідає:«Амінь». Потімхліб і вино, над якими здійсненоблагодаріння, розділяютьміж присутніми, відсутнімвідносятьдиякони… Цюїжу називаютьЄвхаристія,і можуть їїприймати тількиті, хто віритьв істину вченняЦеркви, прийнявхрещення івчиняє так, якповелів Христос.
ПісляБожественноїЛітургії вірніпідкріплялисяпринесенимидарами у знакєднання і любові.Пригощанняці, на які з охотоюробили складчинузаможні члениЦеркви, називалисясвятом любові(«арапе»). Алеці трапези уподальшомубули скасованівнаслідокзловживань, при цьому виникли.
2. Таїнства
Практичноз самого початкусвого існуванняхристиянськацерква запровадиласім таїнств: хрещення, шлюб, миропомазання,євхаристія, покаяння,єлеосвящення, священство.
Тому слідпояснити історіюпоходженняі зміст цихтаїнств.
Хрещення
Хрещеннязавжди визнавалосянеобхіднимзасобом дляспасіння, згіднословам Христовим:«Якщо хто неродиться відводи і Духу, неможе увійтиу Царство Боже».
Хрещенняздійснювалосьзануреннямлюдини в воду.Це зануреннябуло символомположенняХриста в гроб, а послідуючевиходженняз води символізуваловоскресінняХристове. Зануренняздійснювалосьтрикратно начесть трьохБожественнихосіб і в пам’ятьперебуванняХриста в гробіпротягом трьохднів. Однак євідомості, щопри потребіхрещенняздійснювалосьтакож кропленнямабо поливаннямводи на головутого, кого хрестили.Особи, які хотілиприйняти хрещення, спочатку навчалисяосновним істинамхристиянськоївіри і приготовлялисьдо хрещеннямолитвою, постомі покаянням.Тих, хто готувавсяприйняти хрещення, називали«катехуманами»сутніми приздійсненнілітургії. Відних старанноприховувалитайни віри. Зще більшоюсуворістю цедотримуваливідносно невірних, аби уникнутинерозумнихнасмішок інаруги.
Урочистехрещення здійснювализазвичай уВелику Суботу, у свято П’ятидесятниціі у свято Богоявлення(6січня). У православнихі по цей деньхрестять зануренням.У римо-католиківдо ХІІІ ст. такожхрестили зануренням, а нині хрещенняздійснюєтьсячерез обливання.
Миропомазання
Миропомазанняздійснювалосьабо під часхрещення, абож, якщо відсутнійєпископ, пізніше.Це таїнствозавжди вважалосьокремим відхрещення, прощо засвідчуєі книга ДіяньАпостолів:«Апостоли, якізнаходилисьв Єрусалимі, почували, щосамаряни прийнялислово Боже, послали до нихПетра й Іоанна, які прийшовши, помолилисяпро них, щобвони прийнялиДуха Святого.Бо він не сходивще на жодногоз них, а тількивони були хрещеннів ім’яГоспода Ісуса.
Тоді поклалируки на них, івони прийнялиДуха Святого»(Діяння8, 14-17).
Євхаристія
Перші християнипричащалисякожний раз, коли були присутніна Божественнійлітургії, звичайноу неділю. Християни, які скоїливеликі гріхи, до причащанняне допускалися, поки черезщире покаянняне спокутуваливини. Вірніпричащалися, приймаючиЄвхаристіюзвичайно увигляді хлібай вина.
Саме євхаристіягрецькогопоходженняі означає«благодаріння.
Покаяння
У християнськійцеркві вважається, що таїнствопокаяння – ценіби хрещення.Таємна сповідьперед єпископомабо священикомвідома ще зчасів апостольських.Сповідь відзначаласьбезумовнонеобхідноюдля отриманнявідпущенняважких гріхівскоєних післяхрещення. Тертулліанписав: «Сколькораз ті в своїхпрегрешенияхсознаишся, сталько разтебе Бог грехиотпустит, простит….Мы можем многоскрывать предлюдьми, но можемли мы что-либоскрывать передБогом? Развелучше замолчать, не сознатсьяв своїх грехахи бать осужденнымрабом греха, нежели совершитьв них признаниеи получитьсвободу идажеполное успокоение?»
Усне сповіданнягріхів вважалосянастількинеобхіднимдля отриманняпрощення важкихгріхів, що майжеусюди таїнствопокаяння називаєтьсясповідь. Є буденніі важкі гріхи.Для отриманняпрощення важкихгріхів завждиповинно булосповіданняїх.
На таємнійсповіді належалосказати всігріхи, навітьскоєні подумки.Покаяння завбивство моглопродовжуватисьдвадцять років, за прелюби до9 років, за відступництво-до кінця життя; лише передсмертю дозволялосявозз’днанняз Церквою. Єпископміг скоротитиі пом’якшитипублічну єпитимію, якщо віруючийщиро розкаявсяі ревно виконуватинастанови.
Єлеосвячення
Ще за часівапостольськихздійснювалосьтаїнство єлеосвященя.Якщо людинабуло хворою, над нею здійснювалицей обряд, молилисьза одужання, помазувалилюдину єлеємв ім’яГоспода. Цетаїнствоздійснювалосьтакож над вмираючими.
Священство
У християнськійцеркві визнається, що апостолиотримали священицькувладу безпосередньовід Ісуса Христа.Цю владу вонипередавалисвоїм наступникам- єпископамчерез рукопокладення, про що згадуєтьсяі у посланняхапостолів.Єпископи, якібули посвяченіапостолами, мали владу іінших посвячуватив сан єпископачи священика.Сам зміст таїнстваописано в«апостольськихконституціях».
Духовенствохристиянськоїцеркви малотри ступенісвященства:єпископи, священикиі диякони. Умалих громадахне було потребиу священиках, бо єпископ здияконами могливиконувативсе, що потрібнобуло для спасіннявіруючих. Інколипотреби громадиміг задовольнитиодин єпископ.Утім, у часиапостольськібогословськатермінологіяне була щеустановленоюі не було точнимвизначенняєпископа ісвященика, щоможна помітитиу відповіднихтекстах Євангелій.
Священикибули помічникамиєпископів іїх радниками, а у випадкахвідсутностізаміщувалиїх. Однак бездозволу єпископанічого робитине мали права.Лише пізніше,із зростаннямкількостіприходів, значеннясвящениківзросло. Якщоперших єпископівпоставлялиапостоли, топізніше єпископівобирали заучастю громади, враховуючиїх здібностіі моральніякості. Вважають, що число дияконіву кожній громадіне повинно булоперевищуватисеми. Тому увеликих громадахна допомогудияконам поставлялиськлірики нижчихступенів. Так, лектори зберігалиі читали СвятеПисьмо.
Підготовкадо священства.Отці християнськоїцеркви стверджували, що у І ст., колиДух Святийдавав виключнуздатністьрозумінняістини віринавіть простимвіруючим, тосвященики непотребувалиособливогонавчання, а тимпаче ніколибуло їх готувати.Тоді апосталипоставлялиєпископам ісвященикамвіруючих мужів, які вдовольнялиморальнимвимогам. Алепізніше, колихристиянствопоширилосьі харизми тобтодари благодатіБожої припинились,єпископи змушенібули турбуватисьпро підготовкумайбутніхсвящеників.Вони утримуваликандидатівдо священствапри собі і давалиїм змогу ознайомитисьз пастирськоюроботою. Довищих ступенівдопускалитільки тих, хтобув випробуванийна нижчих.
Але й другійполовині ІІст. були заснованішколи катехетів у Римі, Олександрії, Антіохії, Кесарії, у яких майбутнісвященикидовершувалисвої пізнанняхристиянськоїрелігії і вивчалиметодику пастирськоїроботи. Дорукопокладенняне допускаличоловіків, якібули двічі ушлюбі, які булипохрещені підчас важкоїхвороби і якіпройшли черезпублічну єпитимію.
Утриманнядуховенства.На перших пораххристиянськоїцеркви священикисвоє утриманняздійснювализа власнийрахунок абовласною працею.Про це ясноговорить іапостол Павло(Діяння20, 33-34). Однак з самогопочату християнинамагалисьвчиняти згіднослів ІсусаХриста, бо кожнийтрудящий маєправо на їжу.Відтак, віруючимали турбуватисьпро утриманнясвого духовенства.Це і здійснювалосьреально прийняттямпастирів наагапи, зборомдобровільнихпожертв і десятоїчастини прибутківвіруючих. Пригадайте,і апостоламдавали пожертви, в тому у нихбув і свій скарбник– апостол ІудаІскаріот, уякого у скринібуло стількигрошей, що тридцятьсрібняків немогли б йогоспокусити.
Шлюб
З самогопочатку християнивважали шлюбнерозривним, згідно воліхристової, щоБог поєднав, те людині недано розлучити(Матф.91,6). За життя чоловікаі жінки не можнабуло вдругевступати шлюб.Шлюб укладалиу присутностієпископа, прицьому і здійснювалилітургію. Шлюбз нехрещенимипереважно недопускали. Алебуло виключення, коли дівчинахристиянкабрала шлюб аз язичника зволі свогобатька., якабула обов’язковоюдля дітей згідноримським законам.Сімейне життяхристиян виключалоязичеськийзвичай викидатинебажаних дітейі вбивати їхдо їх народження.Про певнийморальнийрівень християнсвідчать великакількість тих, хто брав шлюб.
3. Життяхристиян
Слід зазначити, що у християнє ще ряд звичаїві обрядів, яківони повиннівиконувативідносно одинодного і відносноцеркви взагалі, аби отриматитаке бажанеЦарство Небесне.
Погребання.Смерть християнина– це відповідальнаподія у житігромади, якаповинна провестилюдину в останнюпуть. Християнине спалювалисвоїх померлих, як це робилиязичники. Християниховали померлихпо єврейськомузвичаю, віддаючипошану тілупомерлого, якевизнавали якхрам СвятогоДуху, який призначенодля воскресіннядля життя вічного.У Римі християниховали померлиху катакомбах.Пізніше катакомбибуло засипаноі лише у 1578 роцівони були випадковознайдені. Численнінаписи на стінахсвідчать, щообряд майжене змінивсяза довгі часи.Християнизвичайно молятьсяза своїх померлих.Був звичайтворити літургіюза померлиху третій, сьомийі тринадцятийдень післясмерті і в деньрічниці з днясмерті.
Вшануваннясвятих.Є дуже багатосвідчень проте, що вже першіхристиянившановувалисвятих. З небезпекоюдля життя християнинамагалисьпридбати речіі мощі святихмучеників зрук язичників.Вони клали вгроб мучениківпальмову гілку, як знак перемоги,і судини з їїкров’ю.Християнисвяткувалидень смертімучеників якдень їх народженнядля ЦарстваБожого. Вонимолилися святимі просили їхзаступництвау Бога, і вшановувалиїх мощі.
Молитвиі благословення.Піст. Християнивже з самогопочатку християнськоїцеркви дужебагато і ревномолились. Неділюсвяткуваливже з апостольськихчасів. Високооцінювалиблагословенняєпископів ісвящениківі християничасто осінялисебе хреснимзнаменням. Усереду, п’ятницюі суботу християнипостували, неїли до третьоїгодини пополудні, на честь стражданьГосподніх. Уці години стражі(посту)християнинповинен бувстояти на стражусупроти ворогівспасіння.
Пасхаі П’ятидесятницяабо свято СходженняСвятого Духу, ВознесінняГосподнє, Богоявленняабо свято ТрьохЦарів і РіздвоХристове – осьсамі давніхристиянськісвята. Окрімтого кожнацерква і громадавідзначалисвята своїхсвятих мучеників.До великих святретельно готувались.Перед Пасхоюпостували сорокднів до прикладуХриста. У піснідні християниутримувалисьвід їжі на протязідня до заходуСонця. Їли тодіраз на добухліб і овочі.
Уже з самогопочатку існуванняхристиянствазначна кількістьмолодих дівчаті юнаків присвячувалисвоє життяГосподу Богу, відмовлялисьвід шлюбу і відсвітських утіх.
Сповідь.Спокутуючивласні гріхисвященикові, віруючі сповідалисяодержати черезнього прощеннявід Бога. Джерелатаїнства покаяння, або сповідь,- в первіснихвіруючих прозло і гріх як«бісові сили», котрі переслідуютьлюдину і якихможна позбутися, розповівшипро свої гріхиіншим людямабо промовляючислова закляття.У християнствісповідь спочаткубула прилюдною,і лише наприкінціІХ ст. – заміненатаємною, тобтосповіддю віруючогосвященику, хочав православ’їтепер, порядз таємною, існуєі загальнасповідь.
Свято«Різдво Христове».Це одне з основнихсвят християнства.Своїм походженнямвоно зобов’язанеєвангельськимоповідям продивне народженняІсуса Христа– Сина Божогоі водночаслюдини.
Міф пронародженняХриста своїмиджерелами сягаєу первіснійкультові дії.У СтародавньомуЄгипті, наприклад,6 січня святкувалидень народженнябога води, рослинності, володаря потойбічногосвіту Осиріса, а 25 грудня – деньнародженнястародавньогоіранськогобога Митри.Утверджуючисьв різних країнах, свято «РіздвоХристові»вбирало в себеінші обрядиі звичаї іншихрелігій, а такожнародних свят, набуваючиособливих рис, що не суперечилихристиянськимдогматам.
Головнезначення вдогматичномузмісті цьогосвята церквавідводитьвченню пронародженняІсуса Христа, який з’явивсядля того, щобвзяти на себелюдські гріхиі вказати шляхдо порятунку.
ХрещенняГосподнє. Цесвято – однез головних ухристиянстві.В писаннях, присвяченихсвяту Хрещення, теологи зазнають, що воно булопроголошенев пам’ять історичноїподії – хрещенняІсуса Христав річці Йордан.Ця подія описуєтьсяв Євангеліях.
Спочаткухристиянство, як ми зазначали, взагалі незнало обрядуохрещення. Проце свідчитьте, що в раннійхристиянськійлітературінемає жоднихзгадок про цейобряд. Вінзапозиченийхристиянствоміз стародавніхкультів. Проздійсненняхрещення впершезгадуєтьсяв християнськійлітературікінця І – початкуІІ ст. Однакостаточнохрещення закріпилосялише у другійполовині ІІст. Тоді ж і виниклосвято Хрещення, пов’язане зхрещенням ІсусаХриста в Йордані.
Свято Хрещеннязавжди булоурочистим.Головний йогообряд – освяченняводи. Її святилив церквах іополонках. Доополонки рушавхресний хід, в якому бралиучасть духовенство, місцева знать, віруючі, відправлялиурочисті молебни.Освячення водив храмах таополонкахвідбуваєтьсяі в наші дні.
Свято Хрещеннямає і другуназву – «Богоявлення».Воно проголошене, за словамицерковників, як вшануваннядивних подій.Нібито під часхрещення ІсусаХриста в Йордані«Бог – Отець»засвідчувавз неба, що цеЙого «Син улюблений»,і «Бог – Духсвятий» зійшовна Христа уголубино подібномувигляді.
Стрітення.Це свято присвяченепредставленнюбатьками ІсусаХриста свогонемовлятиБогові. Зустрічвідбулася уєрусалимськомухрамі на сороковийдень післянародженняХриста.
Впроваджуючисвято Стрітення, християнськацерква намагаласявідволіктинарод від стародавніхкультів. Римлянив лютому святкували«очищення», покаяннядотримувалисьпосту, вважаючищо перед початкомвесняних польовихробіт необхідно«очиститисявід гріхів»і нечистої силивідповіднимжертвоприношеннямдухам і богам.Головний очиснийобряд цьогосвята припадаєна 2 лютого, колилюди на чоліз жрецями, озброївшисьфакелами, виганялиз домівок злихдухів зимовиххолодів і хвороб.Саме 2(15) лютогохристиянськацерква і заснуваласвято СтрітенняГосподнього, Відрахувавшивід РіздваХристового(25 грудня) 40 днів, необхіднихдля «очищення»Марії.
В народнійсвідомостіСтрітеннязнаменувалокінець зимиі початок весни.В народі говорили:«На Стрітеннясонце – на літо, а зима – на мороз»;«Зима з літомзустрічаються».
4. Вхід Господнійв Єрусалим
Це святомає дві назви: офіційно –церковну — ВхідГосподній вЄрусалим іпобудову –Вербна неділя.
Вербнанеділя– це передденьтак званогострасноготижня, якийприсвячується«згадкам простражданняХриста». Святобезпосередньопримикає доПасхи і не маєпостійноїкалендарноїдати. В православ’ївоно належитьдо «двонадесятихсвят». В основномусвято покладенооповідку провхід ІсусаХриста зі своїмиучнями до Єрусалиму, куди він ішовна стражданняі смерть. Похідсупроводжувавсятворіннямчудес. За деньдо входу в Єрусалим, у суботу, Ісусздійснив однез найбільшихдив – ожививЛазаря, якийбув мертвийвже чотири дні, а в неділю в’їхавв Єрусалим.Народ радіснозустрічав його, кидаючи передСином Божимпальмові гілки.Про появу Христав єрусалимськомухрамі розповідаєєвангеліє. ВУкраїні ритуальнезначення пальмовихгілок перенесенена гілки верби, що розпускаєтьсяна цей час і, згідно з народнимповір’ям, захищаютьвід злих духів.
ВознесінняГосподнє. Створенаєвангелістамиземна біографіяІсуса Христазавершуєтьсяописом сценивознесіннявоскреслогопісля стратисина Божогона небо. На честьцієї подіїхристиянськацерква й встановилаодне з своїхсвят. Відзначаєтьсявоно на сороковийдень післяПасхи і томупостійної датине має.
Ґрунтуючисьна біблійнихоповідях, християнськітеологи запевняють, що воскресінняХриста відкриваєправедникамшлях до неба, до воскресінняпісля смерті.У «Настольнойкниге священнослужителя»православноїцеркви записано: « Христос возніссяна небо, якпервісток змертвих, явившиу своїй Особіпочаток спокутуваноїі відроджувальної нимлюдської природи».Алеще задовго довиникненняхристиянстваміфи про вознесінняна небеса людей, героїв і богівбули поширенісеред багатьохнародів. Впровадженняразом з християнствому КиївськійРусі, це святоне мало значногопоширення впобуті віруючихі довго залишалосясуто релігійнимцерковнимсвятом.
Спас.В основу святапокладеноєвангельськулегенду прочудесне перетворення
Христа: наприкінцісвого земногобуття засновникхристиянствапривів своїхучнів на горуі під час молитви«перетворився»:«вигляд обличчяйого змінився»,«одяг його ставбілим, блискучим, а голос з небапідтвердивйого божественнепоходження».
Здвиження.Свято здвиженняХреста Господнього– одне з найважливішихсвят, присвяченихкульту хреста– символухристиянськоївіри. З хрестомцерква пов’язуєкілька міфічнихподій. Про однуз них священикизавжди згадуютьу святковихпроповідях.За переказами, римський імператорКостянтин, якийдозволив віьнесповідуванняхристиянства, ще бувши «язичником», перед однієюз найбільшихбитв мав чудесневидіння: «Нимперемагай !»тієї ночі зацерковноюлегендою,імператоровіз’явився увісні сам «СинБожий» ІсусХристос. Крімтого, він наказавсвоїм легіонерамнамалюватизнак хрестана щитах. У битвіКостянтинодержав перемогуі, як запевняютьцерковні історики, з того часуувірував учудодійну вірухреста.
Богородичнісвята.Окрім свят начесть Христаі божественноїТрійці християнськацерква встановиларяд свят начесть йогоматері – Богородиці.Це: РіздвоБогородиці, Введення ухрам, Благовіщення, Першої і ДругоїПречистої, Покрови (першічотири зараховуютьдо «дванадесяти»свят)і багато святна честь її«чудотворної»ікони. У вшануваннідіви Марії –Богородицінаявні слідившануваннястародавніминародами богиніземлі.
На створенняобразу християнськоїБогородицізначний впливсправили уявленнястародавніхєгиптян пробогиню Ісиду.У християнськихтворах Богородицязображена Увигляді «царицінебесної», крилатоїнебожительки,«оповитої всонце». На головів неї – вінокз двадцятизірок. Давньоєгипетськабогиня Ісидатакож зображуваласьнебесною царицею, вона такожнародила, завченням стародавньоїрелігії, божественногосина – «спасителя»Гора. ПодібнахристиянськаБогородицяі до богинісирійців тафінікіян –Астарти. Стародавнінароди вклонялисяцим богиням, вважаючи їхбожествамиродючостіземлі, худоби, заступницямиземлеробства.Цими властивостяминаділена йБогоматірхристиянства.
СвятоРіздва Богородиці.(Друга Пречиста)церква пов’язуєз з давнімиземлеробськимиосінніми святамина завершеннязбирання врожаю.В день святаслужителікульту з особливимнатхненнямрозповідаютьвіруючим, щобожа матір є«великоюправедницею», помічницеюі заступницеюлюдей, покровителькоюсільськогогосподарства, що,»народившиХриста», воназробила першийкрок до «вічногоспасіння»людей.
СвятоВведення в храмБогородиці, згідно з ученнямхристиянськоїцеркви, пов’язанез передачеютрирічної Маріїна вихованнядо єрусалимськогохраму.
Благовіщення– свято, що має своїмзмістом оповідьпро одержанняМарією повідомленнявід архангелаГаврила, щовона народитьвід «СвятогоДуха». На Україніце свято пов’язувалосьцерквоюз початкомвесняних польовихробіт і прикметамипро майбутнійврожай.
Пасха (Великдень).Серед багатьоххристиянськихрелігійнихсвят особливемісце належитьсвяту Пасхи.СвяткуванняПасхи встановленопершими християнамив пам’ять «страждань, смерті і чудесноговоскресінняІсуса Христа».
Православ’яв Україні склалосяна протязібагатьох столітьі є продовженнямкиївськогохристиянства.Його специфікау обрядово –культовійсфері, мистетськомуоформленніцерков, оригінальномутрактуваннідеяких канонівобумовленаформуваннямв ньому такихрис, як демократизм, соборноправність, народність, віротерпимість, гуманізм. Свійпрактичнийвираз українськеправослав’язнайшло у Русяза створеннямукраїнськоїавтокефальноїправославноїцеркви та їївизнання вселенськимправослав’ям.
Списоквикористаноїлітератур
Сайт www.Google.ua
Ю.А. Калінін //релігієзнавство. Київ 2002.