ВСТУП
Актуальністьтеми. Важливимкроком для розбудови України як правової держави стає вдосконалення законодавчої бази, якою закріпленоправове становище громадян і організацій, а також встановлені гарантіїреалізації й захисту їх прав і свобод, визначених Конституцією. Кожна людина, длявизначення її прав і обов’язків і для встановлення обґрунтованості пред’явленогоїй кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те,щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимогсправедливості незалежним і безстороннім судом[1].
Кримінальнийпроцес — це діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, суду (судді) таінших учасників (суб’єктів) кримінального процесу, яка породжує, змінює,застосовує правовідносини з розкриття, розслідування і судового розглядукримінальних справ відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства[2].
Тема єактуальною, оскільки учасники кримінального судочинства повинні забезпечитиоб’єктивний, неупереджений судовий розгляд, а тому чітко знати про належне їмправо відводу, підстави і порядок його вирішення. Адже саме в ходікримінального процесу вирішується питання про притягнення особи до кримінальноївідповідальності — суттєвого обмеження її прав та свобод.
Мета роботи полягає у дослідженніособливостей правового регулювання інституту відводу в цілому, так і окремихйого видів та проведені аналізу.
Досягнення метивимагає вирішення ряду завдань:
2. визначити основний понятійнийапарат інституту відводу;
3. дослідити підстави та порядоквідводу судді;
4. дослідити правила відводуінших учасників процесу, а саме:
– проаналізуватипідстави і порядок відводу дізнавача, слідчого та прокурора;
– проаналізуватипідстави відводу представника потерпілого, цивільного позивача і цивільноговідповідача;
– проаналізуватипідстави відводу перекладача, експерта, спеціаліста і секретаря судовогозасідання.
Об’єктомдослідженняє нормикримінально-процесуального законодавства, які регулюють інститут відводу.
Предметомдослідження євідводи: поняття та види відводу у кримінальному судочинстві.
Методидослідження.У процесі дослідження були використані наступні методи: діалектичний, аналізута синтезу, формально-догматичний, системно-структурний. Діалектичний методвикористано при визначенні причин виникнення інституту відводу. Використанняметоду аналізу та синтезу дозволило визначити підстави для відводу учасниківкримінального процесу. За допомогою формально-догматичного методупроаналізовано зміст норм чинного законодавства. Системно-структурний метод давзмогу розділити відводи за видами, а також розглянути структуру відводів.
Теоретичнуосновудослідження становлять нормативно правові акти, підручники, навчальніпосібники, що стосуються теми «Відводи: поняття і види у кримінальномусудочинстві».
Практичнезначенняодержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у курсовій роботітеоретичні висновки і рекомендації, розвивають наукові засади кримінально-процесуальногозаконодавства та сприяють вдосконаленню практики застосування процесуальнихнорм. Матеріали та результати курсової роботи можуть бути використані припідготовці фахівців-юристів.
Структура даної роботи відповідає метій основним завданням. Вона складається зі вступу, трьох розділів (Розділ 1.Інститут відводу в кримінальному судочинстві України; Розділ 2. Підстави тапорядок відводу судді; Розділ 3. Відвід інших учасників процесу), якіподіляються на підрозділи (3.1. Відвід дізнавача, слідчого та прокурора; 3.2.Відвід представника потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача;3.3. Відвід перекладача, експерта, спеціаліста і секретаря судового засідання),висновків і списку використаних джерел.
У вступі зазначається актуальність даної теми, її мета, завдання,предмет, об’єкт теми, методи дослідження, практичне значення цього дослідження.Перший розділ «Інститут відводу в кримінальному судочинстві України» дає інформацію про необхідність відводуучасників процесу, суть поняття відводу, основні джерела, які регулюють данепоняття. У другому розділі « Підстави та порядок відводу судді» описуєтьсяправове регулювання питання відводу судді, порядок його вирішення. Третійрозділ «Відвід інших учасників процесу» розкриває підстави й порядок відводудізнавача, слідчого, прокурора, представника потерпілого, цивільного позивача іцивільного відповідача, перекладача, експерта, спеціаліста та секретарясудового засідання. У висновках викладено найбільш важливі наукові та практичнірезультати, одержані у ході написання даної курсової роботи, а також данавідповідь на завдання, що поставленні у вступі роботи.
РОЗДІЛ 1.ІНСТИТУТ ВІДВОДУ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ
відвідкримінальне судочинство
Кримінально-процесуальна діяльність суттєво зачіпає права та законніінтереси учасників процесу. Кримінальне судочинство може бути джереломпідвищеної небезпеки для кожної особи і для судочинства в цілому, якщо воно небазується на демократичних і гуманних принципах або ці принципи тількипроголошені, але їх не додержують.
Злочин, який є предметом дослідження у кримінальній справі, завжди єподією минулого щодо діяльності слідства і суду. Особа, яка провадить дізнання,слідчий, суд, прокурор не можуть спостерігати досліджувану ними подію, австановлюють всі факти за допомогою доказів[3].
Принцип всебічності, повноти і об’єктивності забезпечується низкоюпроцесуальних гарантій, в тому числі правилами про відводи заінтересованих урезультаті справи осіб (ст. ст. 54-63 КПК) та про визнання незаконнимивнаслідок однобічності і неповноти досудового або судового слідства винесенихпо справі рішень (ст. ст. 246, 281, 368 КПК). Об’єктивність означаєнеупереджене дослідження посадовою особою всіх обставин справи. Провадження усправі повинно бути позбавлене як обвинувального, так і виправдувальногоспрямування.
Посадові особи,на яких покладено обов’язки здійснювати процес судочинства, не повиннівикликати ніяких сумнівів в неупередженості щодо кінцевого результату справи.Слідчий, прокурор, суддя та інші учасники кримінального процесу, якщо вониособисто або їх родичі, безпосередньо або побічно, зацікавлені в результатісправи, не можуть брати участь у розслідуванні або розгляді кримінальної справиі підлягають відводу (глава 4 КПК України).
Об’єктивністьсприяє достовірності знання як необхідній умові перетворення його у факт, тодіяк необ’єктивність, упереджене ставлення до обвинувачуваного або іншихучасників процесу сприяють прийняттю необґрунтованих рішень, що не відображаютьдійсного стану речей[4].
Відвід усудочинстві — усунення чи самоусунення деяких учасників кримінального процесувід участі у розгляді справ за наявності сумніву в їхній неупередженості. Зприводу відводу мотивована заява подається до суду, який приймає рішення.Рішення про відвід приймають судді цього суду простою більшістю голосів[5].
Метоюзастосування інституту відводу є:
1) належневиконання завдань кримінального судочинства: охорона прав та законних інтересівфізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повнерозкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосуванняЗакону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий довідповідальності і жоден невинний не був покараний[6];
2) забезпеченнявсебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи;
3) винесеннязаконного обґрунтованого і справедливого рішення по кримінальній справі[7].
Клопотання провідвід судді (прокурора, секретаря судового засідання, перекладача, експерта,спеціаліста, захисника, представника потерпілого, цивільного позивача абоцивільного відповідача) розглядаються в порядку, встановленому главою 4 КПКУкраїни. При цьому з метою забезпечення правильного вирішення питання провідведення зазначених осіб суди, керуючись ч. 2 ст. 271 КПК України, ретельнообговорюють у судовому засіданні кожне таке клопотання, надавши особі, якійзаявлено відвід, можливість публічно викласти свої пояснення і вислухати думкиінших учасників судового процесу.
Висновки доРозділу 1
Отже, з метоюзабезпечення всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставинкримінальної справи закон виключає можливість участі у процесі судді,прокурора, слідчого та інших учасників процесу, якщо вони особисто, прямо абопобічно зацікавлені у результатах справи, тобто є сумніви у їх неупередженості.
За наявностіобставин, що виключають її участь у справі, особа повинна заявити самовідвід.За цих же обставин інші учасники процесу мають право заявити їй відвід.
За загальнимправилом відвід або самовідвід можуть бути заявлені як у письмовій формі, увигляді окремого документа, так і в усній — заява заноситься до протоколівслідчої дії або судового засідання. До прийняття рішення щодо заявленого відводучи самовідводу відповідні суб’єкти кримінально-процесуальної діяльностіпродовжують виконувати свої функції. Факт подання такої заяви не зупиняєпроведення слідчих чи інших процесуальних дій.
РОЗДІЛ 2.ПІДСТАВИ ТА ПОРЯДОК ВІДВОДУ СУДДІ
Суддя — учасниккримінального процесу, на якого покладено здійснення правосуддя в Україні покримінальних справах на основі норм кримінально-процесуального кодексу.
Суд, здійснюючиправосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованихКонституцією України та іншими законами прав і свобод людини і громадянина,прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Приздійсненні правосуддя судді зобов’язані дотримуватися Конституції та законівУкраїни, забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд судових справ здотриманням встановлених законом строків. Однією з гарантій відправленняправосуддя незалежним і неупередженим судом є інститут відводу судді від участів розгляді конкретної кримінальної справи. Ця норма встановлена в законодавствіу першу чергу в публічних інтересах, а не в інтересах осіб, що беруть участь усправі. Такі особи можуть бути зацікавленими, щоб до складу суду входилиупереджені судді, бо підсудному бажано бути виправданим, незважаючи на йоговинність, а обвинувачу чи цивільному позивачу бажане винесення обвинувальноговироку, навіть якщо винність підсудного викликає сумнів. Публічність даногоінституту необхідна тому, що відсутність довіри суспільства до судді підриваєсприйняття справедливості рішень суду, знижує силу кримінальної репресії[8].
Суддя абонародний засідатель не може брати участі в розгляді кримінальної справи тапідлягає відводу:
1) якщо він єпотерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудьз них, а також родичем слідчого, особи, яка провадила дізнання, обвинувача абообвинуваченого;
2) якщо він бравучасть у даній справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, якапровадила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересівпотерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;
2-1) якщо він підчас досудового розслідування справи вирішував питання щодо проведення обшуку,виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовженнястроків тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постановипро відмову в порушенні кримінальної справи або закриття справи;
2-2) якщо він підчас досудового розслідування справи розглядав питання про усунення захисника впорядку, передбаченому статтею 61-1 КПК;
3) якщо він особистоабо його родичі заінтересовані в результатах справи;
4) при наявностіінших обставин, які викликають сумнів в об’єктивності судді або народногозасідателя;
5) у разіпорушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиноютретьою статті 16-2 «Автоматизована система документообігу суду» КПК.
У складі суду, щорозглядає кримінальну справу, не можуть бути особи, які є родичами між собою[9].
Всилу особистого ставлення судді до обставин кримінальної справи, коли суддя абонародний засідатель беруть участь у справі як сторона, діє правило, згідно зяким ніхто не може бути суддею у власній справі — чи то потерпілий, цивільнийвідповідач чи цивільний позивач. Важко також очікувати неупередженість відсудді чи народного засідателя, коли хто-небудь із учасників процесу є їхнімиродичами або родичами слідчого, особи, яка проводила дізнання, обвинувача,обвинуваченого; чинний кримінально-процесуальний закон виходить із того, щочіткий розподіл основних функцій у процесі (обвинувачення, захист і вирішеннясправи по суті) є гарантією всебічності, повноти і об’єктивності дослідженняобставин справи. Тому вимога щодо недопущення суміщення в особі одного суб’єктарізних процесуальних ролей є принциповою. Інакше це приводило б до послабленнясуддівської неупередженості[10].
Отже,якщо суддя або народний засідатель брали участь у даній справі як свідок,експерт, спеціаліст, перекладач, дізнавач, слідчий, обвинувач, захисник абопредставник інтересів потерпілого, цивільний позивач або цивільний відповідач,то це є безумовною підставою для їх відводу у справі; свідок є незамінним, оскількийого показання обумовлюються подією, яка є предметом розслідування чи судовогорозгляду. Незамінність свідка означає, що відповідний доказовий факт можевстановлюватися лише тією особою, яка його сприймала своїми органами відчуття.Навіть у тих випадках, коли свідку відомі які-небудь обставини із слів іншоїособи, то і такий свідок є незамінним: слідчий і суд можуть порівнювати йогопоказання з іншими доказами. Одначе перевірка достовірності повідомлених данихбуде більш ефективною, якщо ці дані повідомляються особою, яка сама сприймалаобставини, що цікавлять слідство і суд. Не може бути замінений свідок і в томувипадку, коли одну і ту ж обставину сприймало декілька осіб, оскільки у суду іслідства більше можливостей для ретельної і всесторонньої її перевірки. Томуякщо виникає альтернатива викликати особу для допиту як свідка чи бути їїсуддею, то вибирається перше. Дана особа також не може залучатися до справи якобвинувач, захисник, експерт, представник цивільного позивач.
Длясуддівської неупередженості важливо, щоб суддя приступав до розгляду справи беззаздалегідь сформованого погляду на неї. Суддя, у якого уже є сформованийпогляд на справу чи який уже висловлював свою думку на стадії досудовогорозслідування, не може бути неупередженим. Його внутрішнє переконання повинноформуватися на основі досліджених доказів тільки у судовому розгляді. У ходісудового розгляду суддя і народні засідателі зобов’язані утримуватися відвисловлення будь-яких оцінок і висновків по суті справи до видалення в нарадчукімнату[11].
Особа,заінтересована в результатах розгляду справи — на користь чи шкодуобвинуваченого, — стає стороною у справі, тому таких осіб не слід допускати дорозгляду кримінальної справи. Заінтересованість у справі особисто судді можемати місце в силу тяжби з підсудним чи з його близькими родичами, а також зтими, хто має більш віддалені родинні зв’язки.
Перелікобставин, які виключають участь судді чи народного засідателя в розглядісправи, не є вичерпним. Це можуть бути дружні чи неприязні відносини судді чинародного засідателя з особами, що беруть участь у справі, ворожнеча, заздрість.До числа інших відносяться обставини, які прямо чи опосередковано можутьвпливати на хід і результати судового розгляду справи, наявність відносинпідлеглості чи старшинства по службі та інше[12].
Особистазаінтересованість судді в результатах розгляду справи визначається в кожномуконкретному випадку обставинами справи.
Участьу складі одного і того ж суду осіб, що є родичами між собою, також перешкоджаєвсесторонньому, повному та об’єктивному розслідуванню і вирішенню кримінальноїсправи.
Доскладу суду не можуть входити особи, не вибрані в установленому закономпорядку, а також судді (народні засідателі), строк повноваження яких збіг.
Устатті 55 КПК перелічені підстави, які виключають участь судді при повторномурозгляді справи.
Суддя,який брав участь у розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції, неможе брати участі в розгляді цієї справи в апеляційному чи касаційному порядку,а так само брати участь в новому розгляді справи в суді першої інстанції в разіскасування вироку або ухвали про закриття справи, поставлених з його участю.
Суддя,який брав участь у розгляді справи в апеляційному порядку, не може брати участів розгляді цієї справи в суді першої інстанції або в касаційному порядку, а таксамо в новому розгляді справи в касаційній інстанції після скасування ухвали,постановленої з його участю.
Суддя,який брав участь у розгляді справи в касаційному порядку, не може брати участів розгляді тієї ж справи в суді першої інстанції і в апеляційному порядку, атак само в повторному розгляді справи в касаційному порядку, якщо постанову(ухвалу), винесену з його участю, скасовано. Суддя, який брав участь у розглядісправи, не може брати участі в перегляді цієї справи за нововиявленимиобставинами та перегляді справи Верховним Судом України[13]. Дана стаття є однією з важливихгарантій неупередженості і об’єктивності суддів у розгляді кримінальної справи.Закон виходить з того, що суддя, який раніше брав участь у розгляді певноїкримінальної справи, уже має свою думку щодо її оцінки, тому при повторномурозгляді справи з його участю він буде пов’язаний з попереднім рішенням. Цеставить під сумнів можливість об’єктивної і неупередженої перевірки тим жесуддею того ж рішення або винесення з його участю законного і обґрунтованогорішення після скасування раніше винесеного. Недопустимість повторної участісудді у розгляді справи в складі вищестоящої судової інстанції, що перевіряєзаконність і обґрунтованість вироку, інших актів, винесених з його участю,обумовлюється положенням про функціональний контроль у сфері кримінальногосудочинства, згідно з яким не можна здійснювати нагляд за своїми власнимирішеннями чи виконувати власні вказівки[14].
Принаявності однієї з обставин, передбачених статтями 54 і 55 КПК, суддя інародний засідатель зобов’язані заявити самовідвід. На цих же підставах відвідсудді або народному засідателю може бути заявлений прокурором, підсудним,захисником, потерпілим та його представником, цивільним позивачем, цивільнимвідповідачем або їх представниками (ч. 1 ст. 56 КПК), а також законнимпредставником неповнолітнього підсудного (ст. 261, ч. 2 ст. 441 КПК),засудженим і виправданим (ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 394, ст. 400 КПК)[15]. При заявлені самовідводу суддяповинен вказати конкретні підстави, які свідчать про особисту (пряму чиопосередковану) заінтересованість у результатах розгляду справи. Головуючийзобов’язаний в підготовчій частині судового засідання оголосити склад суду, роз’яснитиучасникам процесу право відводу і запитати, чи заявляють вони відвід протибудь-кого із складу суду (ст.287 КПК). Заяви про самовідвід чи відвід повиннібути подані до початку судового слідства, з тим щоб не ускладнювати процес усправі. Якщо відвід заявлений після початку судового слідства, то судзобов’язаний виявити, коли учаснику судового розгляду стали відомі обставини,передбачені в ст.54, і які причини заяви відводу в порядку винятку. У заяві провідвід повинна міститися вказівка на підстави, які зумовлюють його можливість.Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викластивідомі їй обставини, з якими вона пов’язує необхідність усунення судді чинародного засідателя від участі в розгляді справи. Безпідставні і немотивованівідводи не приймаються до уваги. Якщо обставини, вказані в ст.54, 55, малимісце, але при розгляді справи судом не було заявлено ні самовідводів, нівідводів, то рішення у справі вважаються винесеними незаконним складом суду іпідлягають скасуванню[16].
Порядоквирішення заявленого відводу регулюється ст. 57 КПК. У разі заявлення відводусудді або народному засідателю суд повинен вислухати особу, якій заявленовідвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку учасників судовогорозгляду. Заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, щорозглядає справу. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішуєтьсяпростою більшістю голосів. У разі задоволення заяви про відвід судді, якийрозглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншимсуддею. У разі задоволення заяви про відвід комусь із суддів або всьому складусуду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в томусамому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеногосудді або іншим складом суддів. Якщо після задоволення відводів (самовідводів)або за наявності підстав, зазначених у статті 55 цього Кодексу, неможливоутворити новий склад суду для розгляду справи, суд вирішує питання про передачусправи до іншого суду в порядку. У разі відводу народного засідателя останнійзаміняється іншим народним засідателем[17].
Відвід,заявлений двом суддям або всьому складу суду, розглядається й вирішується всімскладом суду в тій послідовності, яку встановлює сам суд. У нарадчій кімнатівиноситься ухвала. У разі відводу або самовідводу судді чи народного засідателя,вони замінюються іншим суддею чи народним засідателем. Розгляд справи у разізаміни судді або народного засідателя згідно з вимогами ст.258 КПК повиненрозпочинатись з початку. Проте, коли в справі викликається запасний народнийзасідатель, який перебуває в залі з початку судового засідання, розгляд справиможе продовжуватися. Якщо із складу суду вибуває головуючий, розгляд справивідкладається[18].
Висновки доРозділу 2
Гарантієюоб’єктивності розгляду кримінальної справи є відсутність особистої прямої чиопосередкованої заінтересованості судді, народного засідателя у вирішеннісправи, а також відсутність інших обставин, що викликають сумнів у їхоб’єктивності. За наявності таких обставин судді підлягають відведенню.Пояснення судді з приводу заявленого відводу, обговорення відводу в залісудового засідання сприяють з’ясуванню питання про те, чи дійсно є обставини,які виключають участь судді у розгляді справи, і прийняттю рішення щодозаявленого відводу.
РОЗДІЛ 3. ВІДВІД ІНШИХ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ
Відвідпередбачено в кримінальному, процесі стосовно його учасників, якщо хтось із нихособисто (прямо чи побічно) зацікавлений у справі, але не є підозрюваним,обвинуваченим, потерпілим.
3.1 Відвід дізнавача, слідчого та прокурора
Згідноз вимогами ст.22 КПК слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов’язані вжитивсіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивногодослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті,що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжуютьйого відповідальність. Виконання цих вимог закону в значній мірі залежить відоб’єктивності, неупередженості слідчого чи особи, яка провадить дізнання. Томуслідчий, дізнавач не можуть брати участь у розслідуванні справи за наявностіпевних обставин.
Слідчийі особа, яка провадить дізнання, підлягають відводу:
1)коли вони є потерпілими, свідками, цивільними позивачами, цивільнимивідповідачами або родичами кого-небудь з них, а також родичами обвинуваченого;
2)коли вони брали участь у справі як експерти, спеціалісти, перекладачі,захисники або представники інтересів потерпілого, цивільного позивача абоцивільного відповідача;
3)коли вони або їх родичі заінтересовані в результатах справи;
4)при наявності інших обставин, які викликають сумнів у їх об’єктивності.
Принаявності зазначених підстав слідчий і особа, яка провадить дізнання, повиннізаявити самовідвід, не чекаючи заяви про відвід. За цими підставами відвідслідчому і особі, яка провадить дізнання, може бути заявлений обвинуваченим,потерпілим і його представником, цивільним позивачем, цивільним відповідачемабо їх представниками, а слідчому — і захисником. Заява про відвід абосамовідвід слідчого і особи, яка провадить дізнання, подається прокуророві,який розглядає і вирішує її протягом двадцяти чотирьох годин[19].
Законвиходить з того, що слідчий, особа, яка провадить дізнання, повинні виконуватилише одну процесуальну функцію — розслідувати злочини. З огляду на цезаконодавство не допускає участі зазначених осіб як інших учасників процесу:свідка, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, експерта,спеціаліста та ін. Суміщення в одній особі різних за своїм змістомпроцесуальних прав і обов’язків не створює належних умов для виконання завданькримінального судочинства. При поверненні кримінальної справи на додатковерозслідування робота по ній може бути доручена тим же слідчому і дізнавачеві,їх попередня участь в досудовому провадженні не є підставою для відводу. Якщо жслідчий в ході судового розгляду допитувався як свідок, то після поверненнякримінальної справи на додаткове розслідування він не вправі у цій же справіпроводити розслідування і підлягає відводу[20].
Наявністьродинних зв’язків (незалежно від їх ступеня) між слідчим і особою, якапроводить дізнання, між цими особами та іншими учасникамикримінально-процесуальної діяльності також ставить під сумнів об’єктивністьдосудового слідства, коли дізнання проводилось їх родичами.
Питанняпро відвід слідчого і особи, яка провадить дізнання, у випадках наявностіродинних зв’язків, не передбачених п.11 ст.32 КПК, вирішується у кожномувипадку в залежності від обставин.
Законне допускає суміщення виконання різнопланових процесуальних функцій в однійособі. Тому участь слідчого чи дізнавача в досудовому слідстві чи дізнанні, якіпроводилися раніше, не є підставою для відводу. З цих же причин участь слідчогочи дізнавача у перевірці заяви чи повідомлення про злочин, які послужилиприводом для порушення кримінальної справи, не є підставою для їх відстороненнявід подальшого розслідування справи. У тих же випадках, коли дізнавач будепризначений на посаду слідчого, то він також має право проводити досудовеслідство у цій же кримінальній справі. Призначення слідчого начальником слідчоговідділення не виключає також його участі в порядку ст.114 КПК в розслідуваннікримінальної справи.
Слідчий,що продовжує виконувати свої обов’язки, не вправі підтримувати обвинувачення всуді у справі, яку він розслідував. Закон виключає будь-яку особисту заінтересованістьслідчого чи дізнавача у результатах розслідування справи. Тому особа, якапровадить слідство чи дізнання, не вправі брати участь у розслідуваннікримінальної справи, якщо вона за своїм службовим положенням є начальником абопідлеглим особи, щодо якої порушена кримінальна справа[21].
Згідноз п.9 ч. І ст.227 КПК прокурор з метою забезпечення найбільш повного і об’єктивногорозслідування кримінальної справи вилучає від органу дізнання і передаєслідчому будь — яку справу, а також передає справу від одного органу досудовогослідства іншому, від одного слідчого іншому.
Законне визначає форми відводу. Заява про відвід обов’язково повинна знайти відображенняв матеріалах справи. Відвід може бути заявлений у формі окремого документа.Водночас є практично можливим заявлення відводу слідчому чи дізнавачуучасниками процесу в ході проведення слідчої дії. У цих випадках усна заява провідвід вноситься до протоколу, доводиться до відома прокурора, що наглядає зазаконністю досудового провадження. Мотивована заява про відвід чи самовідвідслідчого чи особи, яка провадить дізнання, може бути подана на будь-якому етапідосудового слідства чи дізнання[22].
Заявленийвідвід чи самовідвід слідчому чи дізнавачу сам по собі не усуває їх віддосудового розслідування до прийняття рішень щодо них прокурором. Факт поданнявідводу чи самовідводу не призупиняє проведення слідчих чи інших процесуальнихдій. Крім осіб, вказаних у ч.2 ст.60, відвід слідчому чи дізнавачу можутьзаявити підозрюваний і законний представник обвинуваченого.
Доприйняття рішення щодо відводу прокурор зобов’язаний отримати від слідчого чидізнавача, яким заявлено відвід, пояснення, а також заслухати пояснення особи, щоподала заяву про відвід. Заява про відвід слідчого чи особи, яка провадитьдізнання, подається безпосередньо прокуророві, який має право вирішувати ціпитання. Якщо заява про відвід подається особі, яка провадить дізнання, числідчому, то її необхідно прийняти і передати прокурору з доданими поясненнямиз приводу обставин, які послугували підставами для відводу.
Рішенняпрокурора з приводу заявлених відводу чи самовідводу оформляється мотивованоюпостановою, яка оголошується слідчому або особі, яка провадить дізнання, іособі, що заявила відвід. Ця постанова може бути оскаржена вищестоящомупрокурору (ст.236 КПК). Якщо прокурору стали відомі обставини, що усуваютьслідчого чи особу, яка проводить дізнання, то він зобов’язаний відповідно довимог п.10 ч. І ст.227 КПК усунути їх від провадження у справі, оскількинезаявлення слідчим чи дізнавачем самовідводу, за наявності до цього підстав,розцінюється як порушення закону при розслідуванні справи. Кримінальна справа убудь-якому разі не може бути призначена до судового розгляду, якщо: вона небула порушена або порушена некомпетентною особою; її розслідування провадила неуповноважена на те особа чи особа, яка підлягала відводу; було порушено вимогиКПК про обов’язковість пред’явлення обвинувачення і матеріалів розслідуваннядля ознайомлення; при провадженні дізнання чи досудового слідства було порушеноправо обвинуваченого на захист або право користуватися рідною мовою чи мовою,якою він володіє, і допомогою перекладача[23]. Належне виконання прокуроромпроцесуальних обов’язків, направлених на вирішення завдань кримінальногосудочинства, несумісне з наявністю у нього особистої (прямої чиопосередкованої) заінтересованості у справі. Тому він не може брати участь упровадженні в справі за наявності тих же обставин, які усувають і суддю відрозгляду кримінальної справи (ст.54 КПК). На практиці є безумовною підставоюдля відводу прокурора наявність родинних зв’язків між ним і особою, якапроводила дізнання, чи слідчим, за діями котрих він здійснював нагляд припровадженні у кримінальній справі. За наявності підстав для відводу прокурорзобов’язаний заявити самовідвід, не очікуючи заяви про відвід з боку іншихосіб. Це він може зробити як в стадіях порушення кримінальної справи,досудового розслідування, так і в стадії судового розгляду справи до початкусудового слідства[24]. Питання про відвідпрокурора вирішують:
— надосудовому слідстві — прокурор вищого рівня;
— у суді —суд (якщо справу розглядає колегія суддів), суддя(якщо справу слухаєодноособово суддя)[25].
Якщо відвід,заявлений прокурору, в суді задовольняється, то слухання справи відкладається івживаються заходи до заміни прокурора.
Відповідно допп.1 і 3 ст.121 Конституції України на прокуратуру покладаються обов’язки попідтримці державного обвинувачення в суді, а також по здійсненню нагляду задотриманням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність,дізнання і досудове слідство.
Виконанняпрокурором цих функціональних обов’язків не є підставою для його усунення відподальшої участі у справі. Це пояснюється тим, що основним напрямом діяльностіпрокурора є здійснення функції кримінального переслідування, формулювання іобґрунтування обвинувачення щодо конкретної особи. Тому до прокурора не можутьпред’являтися такі вимоги, як до судді (участь у проведенні досудовогослідства, у розгляді справи в суді першої інстанції, в апеляційному чикасаційному порядку). Участь прокурора в досудовому провадженні (дізнанні іслідстві) не зводиться лише до нагляду за дотриманням законів органами дізнанняі слідчими, він бере участь у виконанні окремих слідчих дій (огляд місця події,допит обвинуваченого, підозрюваного та ін.), в розслідуванні окремих справ. Зогляду на функціональне призначення прокурора у кримінальному процесі вінвправі підтримувати державне обвинувачення у справі, яку розслідував, і братиучасть у послідуючих стадіях судочинства у цій справі. Слідчий, що виконувавобов’язки прокурора в момент досудового слідства у даній справі, може брати участьу розгляді справи в суді, якщо він уже призначений прокурором. Порушення прокурором кримінальноїсправи у зв’язку з виявленням ним достатніх ознак злочину за матеріалами проведеноїперевірки в порядку нагляду за дотриманням законів не є обставиною, що виключаєможливість його участі в провадженні у цій кримінальній справі. Прокурор при виконанні своїх функціймає бути об’єктивним, неупередженим і не зацікавленим у справі. Прокурор укримінальному процесі не повинен бути втіленням строгості, нетерпимості іненависті до обвинувачуваного і підсудного. Слід мати на увазі, що важливішепопередити злочин, аніж розкрити той, який уже скоївся та завдав шкоди і болюлюдям. Ніяке покарання не замінить ту моральну травму, якої було завданопотерпілому. І немає нічого жахливішого, ніж звинувачення в злочині невинноїлюдини[26]. Прокурор не повиненозлоблюватись проти підсудного, звинувачувати його, щоб не трапилось. Вінповинен бути дуже обачним в обвинуваченнях, виступати спокійно, усвідомлюючисвій сумний обов’язок[27].
3.2 Відвідпредставника потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача
Представникомпотерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача не може бути особа,яка брала участь у цій справі як слідчий або особа, що провадила дізнання,прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт,спеціаліст, захисник, особа, яка допитувалась або підлягає допиту як свідок, атакож особа, що є родичем кого-небудь із складу суду або обвинувача. Адвокат неможе брати участі у справі як представник потерпілого, цивільного позивача іцивільного відповідача також і за обставин, зазначених у статті 61 КПК, тобто захисникомне може бути особа:
1) яка бралаучасть у даній справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, секретар судовогозасідання, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, представник потерпілого,цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) яка відповіднодо КПК України є свідком і в зв’язку з цим допитувалась або підлягає допиту;
3) яка є родичемособи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого із складу суду,потерпілого, цивільного позивача;
4) щодо якоїпорушено кримінальну справу;
5) визнананедієздатною чи обмежено дієздатною.
Особа не можебрати участь у справі як захисник також у випадках:
1) коли вона уданій справі надає або раніше надавала юридичну допомогу особі, інтереси якоїсуперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання юридичноїдопомоги;
2) у разізупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або правана надання правової допомоги чи його анулювання у порядку, встановленомузаконодавчими актами України.
Одна і та ж особане може бути захисником двох і більше підозрюваних, обвинувачених чи підсудних,якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.
Не може бутизахисником особа, яка, зловживаючи своїми правами, перешкоджає встановленнюістини в справі, затягує розслідування чи судовий розгляд справи, а такожособа, яка порушує порядок у судовому засіданні чи не виконує розпорядженьголовуючого під час судового розгляду справи.
Одна і та самаособа в даній кримінальній справі не може бути захисником двох і більшесвідків, а також захисником свідка та підозрюваного, обвинуваченого,підсудного, потерпілого, цивільних позивача чи відповідача[28].
Усуненнязахисника від участі в справі – порівняно новий інститут українськогокримінального процесу.
Перелік підстав,з яких захисник може бути усунений від участі в справі, окрім цілком природних зрозумілих,містить декілька таких, відповідність яких стандартам справедливого судувикликає серйозні сумніви. Так, законодавче визначення свідка як особи, «прояку є дані, що йому відомі обставини, що відносяться до справи» (ст. 68 КПК),створює теоретичну можливість вважати і захисника особою, яка є свідком іпідлягає допиту, наслідком чого може бути усунення (п. 2 ч. 1 ст. 61 КПК).Спроби піддавати допиту адвокатів-захисників як свідків є далеко непоодинокими,незважаючи на гарантії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 69 КПК і ст. 10 ЗаконуУкраїни «Про адвокатуру», адже штучно сконструювати ситуацію, коли адвокатові(навіть всупереч його бажанню) стають відомі «обставини, що відносяться досправи», для досвідченого слідчого – справа техніки.
Не менш сумнівноює така підстава усунення, як порушення стосовно захисника кримінальної справи(п. 4 ч. 1 ст. 61 КПК). Кримінальний процес – сфера гострих конфліктів;адвокати через свої професійні обов’язки знаходяться на вістрі конфліктнихситуацій. Тому у багатьох випадках знайти формальний привід для порушеннякримінальної справи проти адвоката досить просто. І, можливо, така справа будезакрита вже наступного тижня, але ж захисник вже усунений!
Але найбільш популярноюсьогодні є підстава усунення захисника, сформульована в ч. 4 ст. 61 КПК: «Неможе бути захисником особа, яка, зловживаючи своїми правами, перешкоджаєвстановленню істини в справі, затягує розслідування або судовий розглядсправи». Годі і говорити, що під «зловживанням», «перешкодою» і «затягуванням»,залежно від точки зору, можна розуміти і наполегливість адвоката у відстоюваннісвоєї правової позиції шляхом заявлення численних клопотань, оскарження дійпосадовців і тому подібних правомірних дій[29].
Особа, якапровадить дізнання, слідчий виносять мотивовану постанову про усунення захисникавід участі в справі та повідомляють про це захисникові і підозрюваному,обвинуваченому, підсудному за обставинами, які відповідають п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1, ч. 2 і ч. 3 ст. 61 КПК.
На стадіїдізнання та досудового слідства питання про усунення захисника від участі усправі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 або ч. 4 ст. 61 КПК, за поданнямособи, яка провадить дізнання, слідчого вирішує суддя за місцем провадженнярозслідування. Суддя розглядає подання про усунення захисника від участі усправі, вивчає матеріали, якими обґрунтовується подання, вислуховує прокурора ізахисника, при необхідності опитує підозрюваного, обвинуваченого, особу, упровадженні якої знаходиться справа, після чого виносить мотивовану постановупро усунення захисника від участі у справі чи про відмову в цьому. Постановасудді про усунення захисника оскарженню не підлягає. Під час судового розглядупитання про усунення захисника від участі у справі з підстав, передбаченихстаттею 61 КПК, вирішує суд[30].
Після допуску доучасті в справі захисник-адвокат вправі відмовитися від виконання своїх обов’язківлише у двох випадках:
1) якщо єобставини, що згідно зі ст. 61 КПК виключають його участь у справі;
2) якщо він своювідмову мотивує недостатніми знаннями або некомпетентністю[31].
3.3 Відвідперекладача, експерта, спеціаліста і секретаря судового засідання
Перекладачзапрошується до участі у справі для забезпечення прав осіб, що не володіютьмовою, якою ведеться судочинство, і від нього вимагається вільне володіннявідповідними мовами. Як відзначає Стецовський Ю.І.: «перекладач може братиучасть у справі, якщо він вільно володіє мовами, необхідними для перекладу,знає предмет дослідження і вміє точно передавати інформацію». В підтвердженняцьому у кримінальній справі обов`язково повинні бути відомості про освіту тапрофесію перекладача. Слід акцентувати увагу на тому, що перекладач уюридичному процесі обов`язково повинен володіти юридичною термінологією та матихоча б мінімальний об`єм знань у тій чи інший галузі права.
Прагнучимаксимально забезпечити можливість досягнення істини у справі, яка є недосяжноюбез забезпечення прав і законних інтересів всіх учасників процесу, законодавецьпередбачив, що перекладачем не може виступати особа, зацікавлена у результатісправи, або яка раніше брала участь у її провадженні у іншій процесуальнійякості, або яка виявила свою некомпетентність. За будь-яким з цих приводів перекладачуможе бути заявлений відвід. Неприпустимість суміщення двох функцій в однійособі пояснюється тим, що здійснення перекладу особою, яка проводить дізнання,слідчим, прокурором і складом суду з огляду на їх процесуальне положення негарантує об’єктивність і неупередженість із їхнього боку. Та й суміщенняфункцій відриває їх від виконання своїх основних обов`язків[32].
Особа, якапроводить дізнання, слідчий, прокурор і суддя не мають права у той же часвиконувати функції перекладача, навіть якщо вони володіють мовою, з якої требаперекладати показання чи процесуальні документи учасників процесу[33].
Укримінально-процесуальному законодавстві передбачені обставини, що даютьпідстави для відводу перекладача:
¾ неприпустимістьсуміщення функцій перекладача з функціями інших учасників процесу;
¾ заборонабути особі перекладачем при його близьких родинних зв`язках з учасникамипроцесу;
¾ наявністьзацікавленості перекладача у результатах справи;
¾ наявністьінших обставин, які викликають сумнів в об’єктивності перекладача.
Також требавідзначити, що підставами для відводу перекладача, крім вказаних у ст.62 КПКУкраїни, можуть бути:
¾ службоваабо інша залежність перекладача від інших учасників кримінального судочинстваабо їх родичів;
¾ проведенняним ревізії або перекладу матеріалів, які стали підставою для порушення даноїкримінальної справи;
¾ йогоучасть у відомчому розслідуванні і виступ там як свідка;
¾ некомпетентність.
Відвід, заявленийперекладачеві під час провадження дізнання чи досудового слідства, вирішуєтьсяособою, яка проводить дізнання, слідчим або прокурором. Відвід, заявлений підчас судового розгляду вирішується судом або суддею, який одно особисто розглядаєсправу (ч.2 ст. 62 КПК).
Експерт — цеособа, яка має необхідні спеціальні знання для давання висновку з питань, щовиникають під час провадження у кримінальній справі, і якій постановою органудізнання, слідчого, прокурора чи судді або ухвалою суду доручено провадженняекспертизи.
Згідно з ч. 1 ст.9 Закону України від 25 лютого 1994 р. «Про судову експертизу»Міністерство юстиції України веде Реєстр атестованих судових експертівдержавних і підприємницьких структур та громадян, а з ч. З ст. 9 цього ж Закону— органи дізнання, досудового слідства і суди зобов’язані доручати проведеннясудових експертиз переважно фахівцям, внесеним до цього Реєстру[34].
Статтею 11 ЗаконуУкраїни «Про судову експертизу» визначені особи, які не можуть бутисудовими експертами. Так, до виконання обов’язків судового експерта не можутьзалучатися особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, атакож ті, які мають судимість. Не може бути експертом особа, яка зацікавлена всправі і підлягає відводові. Згідно зі ст. 75 КПК України, не можуть бутиекспертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності відобвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами в справі.
Згідно зі ст. 12Закону «Про судову експертизу», ст. 54, 62, 75 КПК України ввизначених випадках експерт підлягає відведенню і не може бути залучений допроведення експертизи:
¾ якщо вінє потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичемкого-небудь із них, а також родичем слідчого, особи, яка проваджувала дізнання,обвинувачуваного;
¾ якщо вінбрав участь у даній справі як свідок, особа, яка проваджувала дізнання,слідчий, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивачаабо відповідача;
¾ якщо вінособисто або його родичі зацікавлені в результаті справи;
¾ якщо вінзнаходиться в службовій або іншій залежності від обвинувачуваного, потерпілого,цивільного позивача або відповідача;
¾ якщо вінпроводив по даній справі ревізію, матеріали якої послужили підставою порушеннякримінальної справи;
¾ увипадку, коли виявиться його некомпетентність, та за наявності інших обставин,які викликають сумнів у його об’єктивності[35].
Слідчий,розглянувши заяву про відвід, складає постанову, в якій мотивує своє рішення.
Експерт несевідповідальність за злісне ухилення або відмову без поважних причин відвиконання своїх обов’язків або за давання свідомо неправдивого висновку за ст.178, 179 КК України, а також за розголошення без дозволу слідчого данихдосудового слідства.
Спеціалістом укримінальному процесі визнається будь-яка не заінтересована в результаті справиособа, яка має необхідні спеціальні знання в науці, техніці, мистецтві чиремеслі або володіє вміннями, навиками у певній галузі діяльності і відповіднодо ст. 128-1 КПК України залучається до участі у проведенні слідчої дії длясприяння слідчому в збиранні та дослідженні доказів.
Як спеціалістом,так і експертом можуть бути особи, які володіють спеціальними знаннями. Але впроцесуальному статусі між експертом і спеціалістом є різниця. Спеціаліст,використовуючи свої спеціальні знання, надає допомогу слідчому в провадженніслідчих дій, а саме: в пошуку, виявленні, фіксації, вилученні та оглядідоказових матеріалів, застосуванню для цього необхідних технічних засобів,наприклад засобів так званої «польової криміналістики» при огляді місця події,тоді як експерт досліджує направлені йому на експертизу докази і формулюєвисновки за поставленими перед ним запитаннями, які мають значення самостійнихдоказів. Якщо експерт досліджує вже одержані докази і дає висновок, який маєсамостійне доказове значення, то спеціаліст покликаний надати допомогу взбиранні доказів. Тому процесуальне становище спеціаліста й експерта різне.
До особи, якавикликається як спеціаліст, закон ставить дві основні вимоги: бути незаінтересованим у результаті справи та мати необхідні для участі в данійслідчій дії спеціальні знання[36].
Особа, якапроводить дізнання, слідчий, прокурор чи суд, які запрошують спеціаліста,зобов’язані перевіряти наявність підстав, що виключають участь спеціаліста уданій справі (ст.54 КПК). Із змісту закону випливає, що не є підставою длявідводу попередня участь особи як спеціаліста у справі. Якщо ж особа виконувалаінші процесуальні обов’язки, то це буде приводом для її відводу як спеціаліста.В той же час спеціаліст-криміналіст, який брав участь в огляді місця події,може брати участь в провадженні у справі як експерт. Упередженість інеоб’єктивність спеціаліста можуть потягти за собою негативні наслідки припроведенні слідчих дій. Коли буде встановлена відсутність у спеціалістадостатніх спеціальних знань і навичок для сприяння слідчому, дізнавачу,прокурору чи суду в проведенні процесуальних дій, то це буде підставою длявизнання його некомпетентним[37].
Секретар судовогозасідання — учасник кримінального процесу, в процесуальні обов’язки якоговходить ведення та засвідчення своїм підписом правильності протоколу судовогозасідання та розпорядчого засідання суду[38].
Він виконує задорученням судді також необхідні організаційні функції: повідомляє учасниківпроцесу про час і місце розгляду справи, з’ясовує причини нез’явлення таінформує про це суд, виконує інші доручення головуючого із забезпеченнясудового процесу (вручає копію вироку, надає можливість ознайомлення зпротоколом судового засідання тощо).
Секретар судовогозасідання повинен бути об’єктивним і неупередженим. У випадкахзаінтересованості в результатах справи він підлягає відводу на загальнихпідставах відповідно до вимог ст.54, 62 КПК[39].
Рішення просамовідвід чи відвід перекладача, експерта і спеціаліста приймається у формімотивованої постанови слідчим, дізнавачем, прокурором або мотивованоюпостановою судді чи ухвалою суду.
Висновки до розділу 3
Отже, до іншихучасників у кримінальному процесі належать: дізнавач, слідчий та прокурора,представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача,перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання.
Ці учасникикримінального процесу сприяють кримінальному судочинству за допомогою виконаннязавдань, покладених на них законом. Виконання вимог закону в значній мірізалежить від об’єктивності і неупередженостідо справи кожного з них. З огляду на це законодавством визначено підстави, заяких учасники підлягають відводу.
Майже всіучасники кримінального процесу підлягають відводу якщо, вони являлисяпотерпілими, цивільними позивачами, цивільними відповідачами, або родичамикого-небудь з учасників процесу, якщо в одній особі суміщалися різні за своїмзмістом процесуальні права і обов’язки.
ВИСНОВКИ
Кримінально-процесуальнимкодексом України визначаються обставини, що виключають можливість участіокремих осіб в кримінальному судочинстві (гл.4).
До цих обставинзаконодавець обґрунтовано відносить все, що викликає сумніви в об’єктивностісудді, прокурора, слідчого та інших учасників процесу – вони одночасно неможуть бути у одній справі потерпілими, свідками, експертами, захисниками,родичами учасників із самостійними процесуальними інтересами, вони або їхніродичі не повинні бути зацікавленими в результатах справи тощо (ст. 54, 58, 60КПК) Такого роду обставини є вищою мірою толерантними, етичними, зрозумілими ітакими, що оберігають наш процес у разі прийняття на їх основі відповіднихюридичних рішень від упередженості й зловживань.
Можливістьзаявити відвід суду повинна забезпечити надійний захист процесу від імовірногонегативного впливу з боку упередженого суду. Законодавство спрямоване на те,щоб у всіх випадках була забезпечена участь у вирішенні всіх кримінальних справтільки таких суддів, повна неупередженість і незалежність яких не викликаєжодних сумнівів. Але іноді відвід можна застосувати як спосіб затягуванняпроцесу, оскільки після задоволення заяви про відвід справа підлягає розглядуновим складом суду, на що потрібен час. Також влада судді щодо вирішенняпитання про відвід самого себе не є виправданою, оскільки не враховується суб’єктивнийфактор.
Одна з гарантійвстановлення об’єктивної істини у справі — забезпечення справжньоїпроцесуальної самостійності слідчого. Проте, начальник слідчого підрозділу маєадміністративну владу (вирішує питання премій, розміру зарплати, присвоєннязвання і просування слідчого по службі, звільнення його роботи) і наділенийправом процесуального контролю за розслідуванням кримінальних справ, що можетягти негативні наслідки. Слід принципово розмежувати адміністративну владу іпроцесуальну діяльність, спрямовану на забезпечення судочинства.
Прокурор — цесуб’єкт кримінально-процесуального права, який виконує функцію кримінальногопереслідування осіб, обвинувачених у вчиненні злочину, шляхом давання надосудовому провадженні вказівок органам дізнання та досудового слідства щодовикриття винних і підтримання у суді державного обвинувачення. Тому належневиконання прокурором процесуальних обов’язків, направлених на вирішення завдань кримінального судочинства,несумісне з наявністю у нього особистої (прямої чи опосередкованої)зацікавленості у справі.
Представництво якінститут кримінально-процесуального права має на меті належним чиномзабезпечити захист прав і законних інтересів учасників процесу — потерпілого,цивільного позивача і цивільного відповідача. Але чомусь, коли мова заходитьпро обставини, що виключають участь у справі захисника, крім аналогічнихтрафаретних і обґрунтованих специфічних для адвокатської професії обставин(наприклад, зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатськоюдіяльністю), в законі з’являються додаткові обставини, а саме: захисником неможе бути особа, щодо якої порушено кримінальну справу, та особа, визнананедієздатною чи обмежено дієздатною (ст. 61 КПК) Мало того, що захисники,особливо, звичайно, адвокати протидіють розслідуванню і досягненню істини вкримінальному судочинстві, вони ще й бувають, всупереч принципу презумпціїневинуватості, злочинними типами або недієздатними особами, яким, звичайно, неможна довіряти захист обвинувачених і надання правової допомоги – лише такиммотивом можна пояснити появу в законі зазначених двох обставин.
Чиннимзаконодавством передбачено не тільки відвід перекладача, та й його заміну.Поняття заміни перекладача у кримінальному процесі не розкривається, але напрактиці випадки заміни перекладача трапляються досить часто. Замінаперекладача може бути пов`язана з некомпетентністю, низькою кваліфікацієюперекладача, а також з непередбаченою хворобою та з іншими обставинами, якіроблять не можливим виконання покладених на перекладача функцій. В цих випадкахпитання про заміну перекладача повинно вирішуватися не тільки за клопотаннямобвинуваченого, його захисника та інших учасників процесу, та й з ініціативиорганів слідства та суду. Перекладач повинен заявити самовідвід у випадку, коливін може бути особисто, тим чи іншим варіантом, зацікавлений у конкретнійсправі. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що регламентацію підстав длявідводу або заміни перекладача недостатньо врегульовані у чинномузаконодавстві.
Повнота,правильність, обґрунтованість та правдивість висновку експерта, а також йогонезалежність та збереження конфіденційності забезпечуються цілим рядомпроцесуальних норм та так званою «клятвою експерта» — попередженням про те, щовін несе кримінальну відповідальність за дачу за відомо неправдивого висновку івідмовлення без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків, атакож можливістю призначення повторної судової експертизи.
Процесуальнестановище секретаря судового засідання в КПК майже не врегульоване. Його правамі обов’язкам треба було б присвятити окрему статтю, в якій, зокрема, вказати,що в разі розбіжностей з головуючим з приводу змісту протоколу секретар маєправо додати до протоколу свої зауваження, які підлягають розгляду складом судув порядку ст. 88 КПК. Доцільно було б також передбачити в законі, що секретарсудового засідання, вступаючи на свою посаду, приносить у присутності суддіввідповідного суду присягу про те, що він завжди сумлінно і з почуттям високоївідповідальності виконуватиме покладені на нього обов’язки.
Законодавець невстановив чітких підстав для відводу усіх учасників процесу, що подекудипризводить до виникнення спірних питань. Тому, вважаю, доцільним внести зміни уКПК України та присвятити кожній особі, що залучається до участі укримінальному судочинстві, кожному учаснику процесу окрему статтю, у котріймають бути повною мірою наведенні їх права та обов`язки, а також обставини, щовиключають їх участь у справі.
Справедливимсудовий процес буде лише в тому випадку, якщо він спрямований на забезпеченняверховенства права, законності, рівності учасників процесу перед законом ісудом, змагальності, гласності і відкритості.
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Кримінально-процесуальний кодексУкраїни: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua;
2. Загальна декларація прав людини:[Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua;
3. Постанова Пленуму Верховного СудуУкраїни від 11.02.2005 р. № 2 Про практику застосування судами Українизаконодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додатковерозслідування: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.yurincom.com;
4. Гончаренко В.Г. Деякі питанняусунення учасника процесу // Часопис Академії адвокатури України. – 2010. -№ 8– С. 1-8;
5. Ненашева Я.В. Відвід та замінаперекладача у кримінальному процесі: [Електронний ресурс] / Я.В. Ненашева. –Режим доступу: www.rusnauka.com;
6. Центр знань з прав людини:[Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.naiau.kiev.ua;
7. Кримінально-процесуальний кодексУкраїни: Науково-практичний коментар / [В.І. Бояров, Т.В. Варфоломеєва, І.В.Вернидубов, В.Г. Гончаренко та ін.] за заг. ред. В.Т. Маляренко / – К.: Форум,2006. – 890 с.;
8. Тертишник Б.М. Науково-практичнийкоментар до Кримінально-процесу¬ального кодексу України / Б.М. Тертишник.— К.:А. С. К., 2007.— 1056 с.;
9. Коваленко Є.Г. Кримінальний процесУкраїни / Є.Г. Коваленко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 576 с.;
10. Кримінальнийпроцес України (у питаннях та відповідях): Навчально-методичний посібник /[О.М.Гумін, Р.І. Сибірна, Л.О. Сергієнко, О.Є. Устюгова]; за ред… О.М. Гумін / — Л.: ЛІВС при НАВСУ, 2004. – 515 с.;
11. Кримінальнийпроцес: Підручник / [С.О. Гриненко, О.М. Дроздов, Т.М. Мирошниченко та ін.]; заред… Ю.М. Грошевий. – Х.: Право, 2010. – 588 с.;
12. КоваленкоЄ.Г. Кримінальний процес України: Підручник / Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — 712 с.;
13. Кони А.Ф.Приемы и задачи прокуратуры: Собрание починений / А.Ф. Кони.— М: Юридическаялитература,1967. — т. 4— С. 128;
14. КучинськаО.П. Кримінальний процес України. Навчальний посібник / О.П. Кучинська, О.А.Кучинська. – К.: Прецедент, 2008. -274 с.;
15. ЛобойкоЛ.М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій / Л.М. Лобойко. – К.: Істина,2005.- 410 с.;
16. МихеєнкоМ.М. Кримінальний процес України. / М.М. Михиенко, В.Т. Нор, В.П. Шибіко. — К.:Либідь, 2009. – 531 с.
17. НазаровВ.В. Кримінальний процес України: Навчальний посібник / В.В. Назаров, Г.М.Омельяненко. — К.: Атіка, 2007. — 584 с.;
18. ПопелюшкоВ.О. Судовий розгляд кримінальної справи / В.О. Попелюшко. – К.: Кондор, 2006.– 234 с.;
19. ТертишникВ.М. Кримінально-процесуальне право України / В.М. Тертишник. – К.: А.С.К.,2008. – 1120 с.
20. Шуст С.С.Кримінально-процесуальне право України / С.С. Шуст. – К.: Істина,2008. — 384 с.
Размещено на www.