Міжрегіональна Академія Управління Персоналом
Контрольна робота
з дисципліни:
„Господарське законодавство”
за темою 4:
„Правоверегулюваня оредних відносин
у законодавстві України”
Викладач:
Радченко Анна
Олександрівна
Київ,2003
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………………………………..3
1. Класифікація об’єктіворенди ринку та сегментування ринку
1.1 Класифікація об’єктів оренди повидам майна……………………………..4
1.2 Розподіл об’єктів оренди по формамвласності…………………………….4
1.3 Ринок цілісних майнових комплексів………………………………………….5
1.4 Ринок будинків, споруджень і нежитлових приміщень………………..5
1.5 Ринок іншого окремого індивідуально визначеного майна…………..6
1.6 Ринок державного майна, щознаходиться на
балансах господарчих товариств…………………………………………………6
1.7 Ринок військового майна…………………………………………………………….6
1.8 Ринок об’єктів незавершеного будівництвам………………………………..7
1.9 Ринки оренди житла (квартир, мансард, будинків, котеджів)
іземельних ділянок……………………………………………………………………..7
2. Поняттядоговору оренди.
Його сторони, умови та порядок укладання
2.1 Поняття договору оренди…………………………………………………………….8
2.2 Сторониу договорі оренди…………………………………………………………..8
2.3 Порядок укладення договору оренди……………………………………………9
2.4 Умови договору оренди……………………………………………………………….9
3. Приватизація об’єкта оренди…11
4. Лізинг……………………………………………………………………………………………..12
Висновок……………………………………………………………………………………………..14
Список використаноїлітератури…………………………………………………………..15
Вступ
В цій роботі розлянуті питання різноманіття орендних відносин вУкраїні. Український ринок об`єктів оренди є досить різнорідним і масштабним. Однак, дотепер цейринок комплексно не досліджувався. Публікації в риэлтерских виданняхвисвітлюють переважно стан ринку оренди житла у великих містах.
Проаналізованіорендні відношення, як альтернативний метод фінансування затрат виробництва тапідвищення ефективності використання майна. Систематизовано правове становищеоренди комунального та державного майна, та лізингу – видів майнового найму.Також сформована процедура укладення та регулювання договорів, регламентуючихорендні відносини.
В роботі надана практика застосування оренди. Ринок володіння наоснові права користування (оренди), доповнює ринок володіння на основіабсолютного чи обмеженого права власності. З метою дослідження ринку об`єктів оренди вцій роботі була проведена їх класифікація
У сучасних умовах переходу до ринкової економіки, реформуваннявідносин власності, структурної перебудови економіки зростає роль різних формнадання майна в тимчасове платне користування: Найбільше поширення одержалаоренда.
Одною з важливих передумов підвищення ефективності оренди,удосконалення керування нею й обґрунтованого прогнозування надходження орендноїплати є аналіз ринку об’єктів оренди. Який саме в даній роботі ми детальнороздивимося (як вже було зазначено вище).
1.Класифікація об’єктів орендиринку та сегментування ринку
1.1Класифікація об’єктів оренди по видам майна
У відповідності зі статтею 5 Закону України «Про оренду державногоі комунального майна» є наступні групи об’єктів оренди:
цілісні майнові комплекси підприємств, організацій, їхніхструктурних підрозділів (цехів, ділянок, філій);
будинку, спорудження, приміщення, об’єднані назвою «нерухомемайно»;
інше, крім будинків, споруджень і приміщень, окреме індивідуально визначенемайно;
державне і комунальне майно, що виявилося на балансах господарчихтовариств, створених у процесі чи приватизації корпоратизациї.
У відповідності зі статтею 1 Закону України «Про орендудержавного і комунального майна» і статтею 7 Закону України «Про господарськудіяльність у Збройних силах України» окремим об’єктом оренди є військове майно.
У відповідності зі статтею 6 Указу Президента України від 28травня 1999 р. № 591/99 «Про особливості приватизації об’єктів незавершеногобудівництва» останні також віднесені до об’єктів оренди.
З прийняттям Земельного кодексу України у грудні 1990 р.відновлено підхід до оренди як до можливої форми тимчасового користуванняземлею. У 1998 р. прийнятий Закон України «Про оренду землі”. Об’єктамиоренди можуть бути земельні ділянки як сільськогосподарського, так інесільськогосподарського призначення.
1.2Розподіл об’єктів оренди по формам власності
На ринку оренди представлене майно, що відноситься до усіх формвласності. При цьому:
переважна більшість пропозицій цілісних майнових комплексівпротягом усього періоду їхньої дозволеної оренди надходило від комунальногосектора, інші — від державного. Про це свідчить і той факт, що завдання на 1999р. щодо надходження коштів від оренди об’єктів права комунальної власності в3.1 рази перевищує планові надходження від оренди державного майна:
нежила нерухомість, пропонована для оренди, відноситься восновному до власності територіальних суспільств (комунальної), у меншомуступені — до державного, в обмеженій кількості — до колективної недержавноївласності. Такому розподілу сприяє постійна передача нерухомості з державноївласності і комунальну. До приватної (індивідуальної) чи колективної(кооперативної) власності громадян відносяться гаражі;
житлова нерухомість (квартири) відноситься переважно до приватноївласності громадян. придбаної внаслідок приватизації житлового фонду. Здаютьсяв оренду також котеджі, що є власністю громадян чи відносяться до колективноїнедержавної власності;
інше, крім нерухомого, окреме індивідуально визначене майновідноситься до усіх форм власності, але порівняно великою поки є пропозиціядержавного сектора;
переважно до державної власності відноситься майно, що унаслідокзаборони на його приватизацію не ввійшло в статутні фонди утворених приприватизації і корпоратизації господарчих товариств, але залишилося на їхніхбалансах (інші відносяться до комунальної власності);
військове майно відноситься до державної форми власності.
1.3Ринок цілісних майнових комплексів
З 1989 1. в Україні почалася оренда цілісних майнових комплексів.Пропозиція була надзвичайно широкою, оскільки законодавству про оренду в 1992— 1994 р. практично неможливо було відмовити орендарям у праві на оренду (це ісьогодні є непростою справою). Попит стимулювався істотними перевагамиорендарів у процесі приватизації. Неодиничними були випадки передачі ціліснихмайнових комплексів в оренду по рішеннях судів. У 1992 — 1993 р. в оренді булокожне п’яте промислове підприємство. Однак унаслідок приватизації ринок орендидержавних і комунальних підприємств істотно скоротився. В останні три рокиїхньої пропозиції зведені до мінімуму. При цьому міністерства і відомстванезважаючи на відповідне доручення Уряду не змогли запропонувати жодногопідприємства для передачі в оренду. Кількість діючих договорів оренди постійноскорочується і зараз складає 199 (тільки по оренді майна державнихпідприємств). Щодо орендних підприємств, створених на комунальній власності, таїхня кількість перевищує 1,7 тис.
1.4Ринок будинків, споруджень і нежитлових приміщень
Зараз це найбільший сегмент загального ринку об’єктів оренди.Оскільки кількість нежилої нерухомості об’єктивно обмежено (як і площіземельних ділянок під нову забудову) і значна її частина залишається вкомунальній і державній власності, на її є стабільний попит з бокупідприємницьких структур.
Найбільш розповсюдженою є оренда прибудованих приміщень у житловихбудинках з метою використання їх під заклади торгівлі, суспільного харчування,офіси. У великих і середніх містах є попит на гаражі в зв’язку зі збільшеннямпарку автомобілів (у малих містах і селищах автомобілі звичайно паркуються наприсадибних ділянках). Є також попит на складські приміщення (переважно дляобслуговування торгівлі). Існує обмежений попит і на приміщення дляпромислового виробництва.
Для оренди пропонуються, крім нежилих приміщень у житловихбудинках, також тимчасово вільні в зв’язку зі скороченням обсягів виробництва інаукових досліджень і вивільнені з метою одержання прибутків від орендиприміщення підприємств, науково-дослідних інститутів, інших організацій іустанов.
Прикладами оренди споруджень є оренда частин наземних і підземнихвестибулів і переходів метрополітену, частин перонів залізничних станцій,частин вуличних підземних переходів і т.п. Дозволена оренда немагістральнихтрубопроводів.
1.5Ринок іншого окремого індивідуально визначеного майна
До цієї групи майна відносяться машини й устаткування, транспортнізасоби, меблі і т.п. Це ж майно є типовим об’єктом лізингу (лізинг, як різновидоренди буде роздивлений нижче більш детально). В умовах зменшення обсягівпромислового виробництва і тривалої інвестиційної кризи пропозиція на цьомуринку перевищує попит. До того ж частина пропозицій складає морально і фізичнозношена техніка.
1.6Ринок державного майна, що знаходиться на
балансах господарчих товариств
Специфікою цієї групи об’єктів оренди є її різнорідність. До неївідносяться і цілісні майнові комплекси структурних підрозділів, і житлова інежила нерухомість, і інше майно. Відповідно до затвердженого спільного наказуФонду державного майна України і Мінекономіки від 19 травня 1999 р. № 908/68Положенням про керування державним майном, що не ввійшло в статутні фондигосподарчих товариств у процесі приватизації оренда відноситься до пріоритетнихнапрямків використання цього майна.
Проведена недавно Фондом державного майна України інвентаризація в3,5 тис. господарчих товариств, створених у процесі приватизації, виявилаблизько 12,7 тис. об’єктів, що відносяться до державної власності. Серед них 0,8тис. дитячих садів, 0,5 тис. гуртожитку, 0,3 тис. баз відпочинку іпрофілакторіїв, 0,8 тис. клубів, палаців культури, бібліотек, спортивнихспоруджень, більшість з який не використовується по призначенню, закриті черезбрак коштів на зміст і можуть бути чи цілком частково здані в оренду. Додамо доних ще не визначене, але значна кількість об’єктів права державної власності набалансах господарчих товариств, створених у процесі корпоратизації.
1.7Ринок військового майна
Ця група об’єктів оренди також є різнорідною. До неї відноситьсяяк окреме нерухоме і рухоме майно, так і цілісні майнові комплекси підприємств,організацій, установ, і їхніх структурних підрозділів. За даними Міноборони, до його структури відносяться, крім 10 казенних і 19 стратегічно важливихпідприємств, ще 163 підприємства, майно яких, як
правило, може бути об’єктом оренди. Це ремонтні підприємства,проектні
інститути, будівельні організації, підприємства будівельнихматеріалів, закладу військової торгівлі, сільськогосподарські підприємства,лісгоспи, туристські бази, готелі.
Уже стали об’єктами оренди складські та інші приміщення увійськових містечках. Здаються в оренду приміщення у військових госпіталях. Доспонукуваного військового майна, що може надаватися в оренду, відносятьсяавтомобілі, трактори, цистерни, будівельна техніка, устаткування і т.п.
До військового майна відноситься не тільки майно Збройних силУкраїни, але й інших зі зданих відповідно до діючого законодавством військовихформувань.
1.8Ринок об’єктів незавершеного будівництва
Специфікоюцього ринку є те, що він є загальним для оренди і приватизації. При цьомупріоритетній є приватизація, а оренда стає можливої, якщо об’єкт незавершеногобудівництва довго не вдається продати. Умовою оренди є добудовування об’єкта, аметою — викуп орендованої частини об’єкта після добудовування. Про масштабиринку важко судити через відсутність повної статистичної бази по незавершеномубудівництву. Відомо, наприклад, що тільки на балансах створених приприватизації господарчих товариств є 0,2 тис. об’єктів незавершеногобудівництва. У цілому пропозиція значна перевищує попит. Так, у Києві протягом1993 — 1998 р. щорічно в середньому продавалося лише 8 об’єктів незавершеногобудівництва.
1.9Ринки оренди житла (квартир, мансард, будинків, котеджів)
і земельних ділянок
Вимагають у зв’язку з особливими умовами їхнього формування ірегулювання окремого дослідження. Відзначимо тільки, що переважно орендарямижитла є фізичні особи і тому стан ринку оренди житла залежить від платоспроможностінаселення.
2.Поняття договоруоренди. Його сторони, умови та порядок укладання.
2.1Поняттядоговору оренди
Передачамайна державних підприємств та організацій в оренду фізичним та юридичнимособам у сучасних умовах є одним із напрямів підвищення ефективності йоговикористання. Загальне поняття оренди сформульовано у Законі України «Прооренду майна державних підприємств та організацій» від 10 квітня1992 р. Відповідно до цієї статті орендою визнається засноване надоговорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві дляздійснення підприємницької та іншої діяльності. Тобто:
— орендні відносинимають виключно договірний характер і не можуть виникати на підставі плановихзавдань або інших адміністративних актів;
— оренда передбачаєпередачу майна у користування (без надання права орендареві розпоряджатисяорендованим майном, у тому числі вносити це майно до статутних фондівгосподарських товариств, як це іноді трапляється)
— таке користуванняє платним, що забезпечується внесенням орендарем орендодавцеві орендної плати увизначених розмірах;
— оренда передбачаєпередачу майна у строкове (тимчасове) користування. По закінченні строку,на який було укладено договір оренди, цей договір припиняється.
2.2Сторони у договорі оренди
Суб’єктами оренди (сторонами у договорі оренди) єорендодавці та орендарі.
Орендодавцями (тобто органами та організаціями, що передають майнов оренду) є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення тапредставництва — щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурнихпідрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю; органи, уповноваженіВерховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами народнихдепутатів управляти майном, — щодо майна, яке перебуває відповідно у власності АвтономноїРеспубліки Крим або у комунальній власності; підприємства — щодо окремогоіндивідуально-визначеного майна, а з дозволу зазначених вище орендодавців — такожщодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів (філій, цехів,дільниць) і нерухомого майна.
Орендарями (тобто юридичними і фізичними особами, яким майнопередається в оренду) згідно з Законом України «Про оренду державного такомунального майна» можуть бути господарські товариства, створені членамитрудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичніособи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав,міжнародні організації та особи без громадянства.
При цьому фізична особа, яка бажає укласти договір орендидержавного майна, до його укладення зобов’язана зареєструватися як суб’єктпідприємницької діяльності.
2.3Порядок укладення договору оренди
Закон України «Про оренду державного та комунальногомайна» досить детально регламентує процедуру укладення договору орендимайна.
Фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір орендимайна підприємств, направляють заяву, проект договору оренди та інші документизгідно з Переліком документів, необхідних для укладення договору оренди майнацілісного майнового комплексу державного підприємства (структурногопідрозділу), затвердженим наказом Фонду державного майна України від 19 квітня 1996 p., відповідному орендодавцеві.
Закон України «Про оренду державного та комунальногомайна» містить приблизний перелік підстав відмови у передачі в орендуоб’єктів. Це, зокрема:
· прийняття рішення компетентним органом про приватизацію цих об’єктів;
· включення об’єкта до переліку підприємств, що потребують залученняіноземних інвестицій згідно з рішенням Кабінету Міністрів України чи місцевихорганів влади;
· відсутність згоди органу Антимонопольного комітету України на оренду;
· відсутність згоди органу, уповноваженого управляти відповідниммайном, на виділення структурного підрозділу;
· інші підстави, передбачені законами та постановами Верховної РадиУкраїни.
2.4Умови договору оренди
Надаючиважливого значення змістові договору оренди майна, законодавець спеціальновизначив істотні умови договору, тобто ті, що мають юридичне значення,впливають на формування і суть правовідносин, що випливають з даного договору.У разі недосягнення сторонами домовленності хоч би з однієї істотної умовидоговору, такий договір не вважається укладеним.
Відповіднодо ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунальногомайна» істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад івартість майна з урахуванням її Індексації). Оцінку об’єкта оренди здійснюютьза Методикою оцінки вартості об’єктів оренди, затвердженою постановою КабінетуМіністрів України від 10серпня 1995р.
Термін, наякий укладається договір оренди, визначається за погодженням сторін. У разівідсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору позакінченні його строку він вважається продовженим на той самий термін і на тихсамих умовах, які були передбачені договором. По закінченні терміну договоруоренди орендар, який належним чином виконував свої обов’язки, має переважнеправо, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін
Методику розрахунку, граничні розміри та порядок використанняорендної плати встановлює КМУ, органи, уповноважені ВР АРК, або органимісцевого самоврядування. Строки внесення орендної плати визначаються удоговорі. Орендну плату вносять, як правило, у грошовій формі.
Розмірорендної плати може бути змінено за погодженням сторін, а також на вимогуоднієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбаченихзаконодавчими актами України.
3.Приватизація об’єктаоренди
Поняття приватизація вживається у двох аспектах: економічномуі юридичному. В економічному аспекті приватизація розглядається яктрансформація державної власності в недержавну власність. З юридичноїточки зору приватизація — це майнова угода між суб’єктами приватизації, змістомякої є платне, частково оплачуване чи безплатне відчуження державного майна. ВЗаконі України «Про приватизацію майна державних підприємств»приватизація визначається як відчуження майна, яке знаходиться в спільно державній власності на користь фізичних і юридичних осіб, котрі у відповідності з цимзаконом можуть бути покупцями.
Верховна РадаУкраїни щорічно заслуховує і затверджує звіт Фонду державного майна Українипро виконання Державної програми приватизації. Контроль за виконаннямДержавної програми приватизації забезпечує Спеціальна контрольна комісіяВерховної Ради України з питань приватизації, котра створюється з числадепутатів.
Юридична відповідальність — це законодавче закріплений спосіб забезпечення правомірної поведінки суб’єктівправа, належного виконання ними своїх обов’язків. Види відповідальності маютьсвої особливості, різну мету і детально вивчаються відповідними областями права- карним, адміністративним, громадянським. Відповідальність у сферіприватизації — це забезпечення державою юридичними способами гарантійроздержавлення і приватизації державного майна, захисту прав власності, якеохороняється законом. Юридична відповідальність здійснюється на принципахзаконності, обгрунтованності, невідворотності, індивідуалізації ісправедливості.
Повний перелік об’єктів, котрі не підлягають приватизації,міститься в п.2 ст. З Закону України «Про приватизацію державногомайна» (в редакції від 19.02.1997 p.). Він затверджується ВРУ за поданням Кабінету Міністрів України.Вартість майна об’єктів, котрі підлягають приватизації, оцінюється згідно до«Методики оцінки вартості майна в період приватизації», затвердженійКабінетом Міністрів України 22 липня 1998 року.
4. Лізинг
Лізинг (від англійського lease — оренда), як одна з прогресивних форм забезпечення товаровиробниківзасобами виробництва, є порівняно новим видом зобов’язань для нашоїгосподарської системи. Як різновид оренди, лізингові операції почали інтенсивнорозвиватися в ряді країн (США, Японія, країни Західної Європи) в період після другоїсвітової війни. Сьогодні вони стали невід’ємною частиною економіки у більшостіпромислових розвинутих країн та багатьох країнах, що розвиваються.
Згідно статті 1, закону України про лізинг, лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямованана інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданнілізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачумайна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність задорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, заумови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Лізинг здійснюється за договоромлізингу, який регулює правовідносини між суб’єктами лізингу, і, залежно відособливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів — фінансовийчи оперативний.Фінансовий лізинг — господарська операція фізичноїчи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленняморендаря основних фондів з подальшим їх переданням у користування орендарю настрок, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів, зобов’язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю(Закон про прибуток). Оперативний лізинг — господарська операціяфізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користуванняосновними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, зобов’язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінченнястроку дії лізингової (орендної) угоди (Закон про прибуток).
Отже, лізинг можна розглядати як різновиддовгострокового кредиту, що надається в майновій формі і погашається урозстрочку. Він виник у 50-ті роки XX ст. паралельно з розвитком системиприскорення амортизаційних списувань.
Лізингова послуга виникає так. На прохання клієнта банк закуповує нове майно(устаткування, транспортні засоби, сільськогосподарську, обчислювальну технікутощо) і бере на себе практично всі зобов’язання власника, включаючивідповідальність за збереження майна, внесення строкових платежів, оплатумайнових податків. Клієнт, на прохання якого було куплено майно, укладає збанком строковий договір оренди, в якому визначається розмір орендної плати іперіодичність її внеску та інші умови.
Орендна плата складається з двох величин: вартості майна і комісійноївинагороди за лізингові послуги, що дорівнює проценту за кредит.
Дохід банку від лізингових послуг включає: лізинговий процент, залишковувартість майна до моменту закінчення строку оренди, податкові пільги,
пов’язані з інвестуванням в обладнання. Плата залізингову послугу нижча від позичкового процента, тому клієнту вигіднішекористуватися лізингом, ніж брати грошову позичку для оренди дорогогообладнання. Банк має можливість установлювати оплату за лізинговупослугу нижче за позичковий процент за рахунок того, що оренда надає йому правокористування інвестиційними пільгами при оплаті податків, тобто він ділиться зклієнтами одержаною вигодою у формі зниження процента.
У міжнародній банківській практиці досить поширенийлізинг із залученням коштів (оренда інвестиційного типу). При здійсненні такоїлізингової операції банк організовує одержання довгострокової позички в одногоабо кількох кредиторів на суму до 80% вартості зданих в оренду активів. Заорганізацію позички він одержує від орендаря додаткову винагороду. Крім того,ця операція дає можливість банку скоротити базу оподаткування за рахуноквіднесення процента за взятий кредит на витрати своєї діяльності.
Об’єктомлізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене доосновних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, виробленадержавними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби,обчислювальна та інша техніка, системи комунікацій тощо), не заборонене довільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг(оренду).
Висновок
Отже, однією з важливихпередумов підвищення ефективності оренди, удосконалення керування нею йобґрунтованого прогнозування надходження орендної плати є аналіз ринку об’єктіворенди. Український ринок об’єктів оренди є досить різнорідним і масштабної.Однак дотепер у літературі цей ринок комплексно не досліджувався. Публікації вриэлтерских виданнях висвітлюють переважно стан ринку оренди житла у великихмістах.
Ринок володіння на основі права користування (оренди) є, щодоповнює до ринку володіння на основі абсолютного чи обмеженого прававласності. З метою дослідження ринку об’єктів оренди були здійснені їхнякласифікація і сегментування ринку.
Як різновид оренди, ми розглянули досить нову прогресивну формузабезпечення товаровиробників засобами виробництва – лізинг, що виступає як комерційний кредит, тобто кредит у натуральнійформі, що дає можливість купувати сучасне устаткування і технології, а такожнарощувати збут виготовленої продукції і стає ефективним важелем маркетингу длявиробників, дозволяє ширше користатися прискореною амортизацією, тобто зменшуєстрок окупності інвестицій і ризик, не збільшує орендну плату.
Подальшийрозвиток економіки багато в чому залежить від становлення різних формгосподарювання, у тому числі й орендної, що, у наслідку, дозволить Україністати однієї з ведучих країн Європи.
Складені процеси становлення ринковихвідносин в України мають свої особливості на рівні підприємства, становищеякого у ринковій економіці докорінно змінюється. Для створення за часівсоціалістичної економіки українських підприємств все відчутнішою стає потреба укардинальних змінах з метою досягнення конкурентоспроможності в нових умовах.
Списоквикористаної літератури:
1)enbv.narod.ru/text/Econom/savluk/str/72.html
РОЗДІЛ 12, КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ
(12.7. БАНКІВСЬКІ ПОСЛУГИ) — Бібліотека Воєводіна.
2)www.dtkt.com.ua/debet/ukr/2001/05/05pr2-1.html
Український бухгалтерський тижневик
«Дебит Кредит» #05 ‘2001: Практична бухгалтерія — Облікорендних операцій
3)www.kontrakty.com.ua/ukr/gc/nomer/1997/45-97/lis45.htm
Лізинг в Україні N45`97
4)www.ukrleasing.com.ua/zakon1.htm
Всеукраинская ассоциация лизинга
«Закон України Про лізинг» ( Відомості Верховної Ради (ВВР),1998, N 16, ст.68 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 394-XIV ( 394-14 ) від14.01.99, ВВР, 1999, N 9-10, ст.67)
5)www.spfu.gov.ua/ukr/edition/journal/032003/page10.html
УДК 339.187.62 Економіко-правове регулювання повернення орендованогомайна: проблеми і шляхи удосконалення. Я. Б. Усенко, заступник начальникаУправління з питань управління державним майном ФДМУ, канд. екон. наук (ОРЕНДА, ЛІЗИНГ, КОНЦЕСІЯ)
6)www.realtor.com.ua/zakon.html
Закони