міжрегіональна академія управління персоналом сєвєродонецький інститут
____________________________
Контрольна работа
З дисципліни Банківське право
група: ____________
спеціальність правознавство
Науковий керівник
Гаврилюк Р. А.
Сєвєродонецьк, 2007г.
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………………3
1. Правовізасади банківської діяльності……………………………………….4
2. Банківськадіяльність та банківські операції………………………………..9
Висновки……………………………………………………………………………..15
Списоквикористаних джерел…………………………………………………….16
Вступ
Розвитоктак званого, внутрішнього бартеру, все більш активне проникнення в оборотіноземної валюти, широке розповсюдження всіляких платіжних сурогатів призвелидо разбалансування грошової системи.
Відбуваєтьсярізке збільшення прибутків населення, не покріплене відповідним підвищеннямобсягів виробництва товарів і платних послуг. Тут відбивається вплив яксуб’єктивних, так і об’єктивних чинників — передусім реалізація соціальноїпрограми. Серйозний вплив є і від становлення ринкових відношень, що для нашоїекономіки, основаної на тоталітарних принципах, виявилося, в відомому ступенінеприйнятним. Не спрацьовують економічні міри, що обмежують надмірне наповненняканалів звернення наявними грошами.
Осьчому необхідні невідкладні міри, направлені на забезпечення стабілізації банківськоїсправи. Перші кроки вже зроблені. Створена дворівнева банківська система –Національний Банк України (НБУ) в єдиному комплексі з широкою мережеюкомерційних і кооперативних банків, а також спеціальних кредитних установ.
1. Правовізасади банківської діяльності
Банківська діяльність як і будь-який інший вид діяльностівизначається та здійснюється в Україні тільки на підставі законів України таміжнародних нормативно-правових актів, згода на дію яких на території Українинадана Верховною Радою України, у встановленому законом порядку.
Банківська діяльність з правової позиції є сукупністюправових дій, що здійснюються певними суб’єктами у формі, встановленій закономабо договором.
Основні правові засади банківської діяльності визначені уЗаконі України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р., відповіднодо положень якого банківська система України складається з Національного банкуУкраїни та інших банків, що створені і діють на території України.
Також положенняцього Закону визначають легальне поняття банку, а саме, банк — це юридичнаособа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку Україниздійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштівфізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, навласних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунківфізичних та юридичних осіб. Від банків слід відрізняти фінансові установи — юридичні особи, які проводять одну або кілька операцій, що можуть виконуватисябанками, за винятком залучення вкладів.
Банкив Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. Заспеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними,розрахунковими (кліринговими).
Банксамостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видамиоперацій. Національний банк України здійснює регулювання діяльностіспеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правовезабезпечення здійснюваних цими банками операцій.
Банкнабуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 відсотків йогоактивів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадногобанку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.
Банкимають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, щоперебуває у їхній власності.
Державане відповідає за зобов’язаннями банків, а банки не відповідають зазобов’язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.
Національнийбанк України не відповідає за зобов’язаннями банків, а банки не відповідають зазобов’язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено закономабодоговором.
Органамдержавної влади і органам місцевого самоврядуваннязабороняється будь-яким чином впливати накерівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов’язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.
Шкода,заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку,визначеному законом.
Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.
Законодавствопро господарські товариства поширюється на банки у частині, що не суперечитьзакону “Про банки і банківську діяльність”.
Державнийбанк — це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі.
Державнийбанк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законіпро Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати наформування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів Українизобов’язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводунаміру заснування державного банку. Отримання висновку Національного банкуУкраїни є обов’язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державногобанку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.
Статутта діяльність державного банку мають відповідати вимогам закону «Про банки ібанківську діяльність», інших законів України та нормативно-правових актівНаціонального банку України.
Статутдержавного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України.
Національнийбанк України здійснює державну реєстрацію державних банків відповідно до вимогвищеназваного закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
Державаздійснює та реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать устатутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку.
Органамиуправління державного банку є наглядова рада та правління банку.
Органомконтролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний складякої визначаються наглядовою радою державного банку.
Наглядоварада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль задіяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошовихкоштів, забезпечення їх повернення вкладникам та захисту інтересів держави якакціонера державного банку та інші функції, визначені цим Законом.
Повноваженнявиконавчого органу державного банку визначаються його статутом.
Особливийпорядок створення встановлено законом для кооперативного банку (ст.8 УкраїниЗакону «Про банки і банківську діяльність») та банку з іноземнимкапіталом, тобто банку, у якому частка капіталу, що належить хоч би одномунерезидентові, перевищує 10 відсотків (ст. 21 Закону).
Державнуреєстрацію банків здійснює Національний банк України відповідно до вимог ЗаконуУкраїни «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правовихактів Національного банку України.
Уповноваженізасновниками банку особи подають Національному банку України для державноїреєстрації такі документи:
1) заяву прореєстрацію банку;
2) установчийдоговір (крім державного банку);
3) статут банку;
4) рішення простворення банку (протокол установчих зборів) або постанову Кабінету МіністрівУкраїни про створення державного банку;
5) бізнес-план,що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, тастратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно зі встановленимиНаціональним банком України вимогами;
6) інформаціюпро фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку. У разі колизасновником банку є юридична особа, надається інформація про членів радидиректорів і осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі;
7) бухгалтерськуі фінансову звітність за останні чотири звітні періоди (квартали) — дляучасників — юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідкуДержавної податкової адміністрації України про доходи за останній звітнийперіод (рік) — для учасників — фізичних осіб, які матимуть істотну участь убанку;
8) відомості прокількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійноїкомісії;
9) копіюплатіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюєтьсяНаціональним банком України;
10) нотаріальнозасвідчені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами таматимуть істотну участь у банку;
11) копії звітупро проведення відкритої підписки на акції — для банку, який створюється уформі відкритого акціонерного товариства;
12) відомостіпро професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (радидиректорів) і головного бухгалтера банку.
Національнийбанк України у тижневий термін з дати подання документів для державноїреєстрації банку відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесківзасновників та інших учасників банку.
Рішення продержавну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймаєНаціональний банк України не пізніше 3-місячного строку з моменту поданняповного пакета документів, зазначених у ст. 21 Закону.
Національнийбанк України може вимагати від заявника виправлення недоліків у поданихдокументах.
Реєстраціябанків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєструбанків, після чого банк набуває статусу юридичної особи.
Національнийбанк України видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленоюним формою.
За наявностіпідстав, зазначених у ст. 18 Закону України «Про банки і банківськудіяльність», Національний банк може відмовити в державній реєстраціїбанку.
Банк має правоздійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.
Без отриманнябанківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність іззалучення вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданнякредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківськоїдіяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чиадміністративну відповідальність згідно із законами України.
Банківськаліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку занаявності документів, що підтверджують:
— наявністьсплаченого та зареєстрованого підписного капіталу банку у розмірі, щовстановлюється законом;
— забезпеченістьбанку належним банківським обладнанням, комп’ютерною технікою, програмнимзабезпеченням, приміщеннями відповідно до вимог Національного банку України;
— наявність якмінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів) банку, якімають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком.
Національнийбанк України може відмовити у наданні ліцензії, якщо зазначені у цій статтіумови банк не виконав протягом одного року з дати державної реєстрації банку. Втакому разі державна реєстрація банку скасовується і банк ліквідується.
Рішення пронадання банківської ліцензії чи про відмову у її наданні приймаєтьсяНаціональним банком України протягом одного місяця з дня отримання повногопакета документів, зазначених у цій статті. Банківська ліцензія не можепередаватися третім особам.
Банкимають право створювати банківські об’єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова групам фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог; анти монопольного законодавстваУкраїни.
Банківськеоб’єднання створюється за попередньою згодою д Національного банку України тапідлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державногореєстру банків.
Центральний банкУкраїни, є особливим центральним органом державного управління. Його юридичнийстатус, завдання, функції, повноваження і принципи організації визначаютьсяКонституцією України, Законом України «Про Національний банк України.
Відповідно доКонституції України основною функцією Національного банку є забезпеченнястабільності грошової одиниці України.
Крім того,Національний банк виконує такі функції:
— відповідно дорозроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитноїполітики визначає та проводить грошово-кредитну політику;
— монопольноздійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг;
— виступаєкредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування;
— встановлює длябанків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку ізвітності, захисту інформації, коштів та майна;
— організовуєстворення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківськоїстатистичної інформації та статистики платіжного балансу;
— визначаєсистему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;
— визначає напрямирозвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує таконтролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем,автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;
— здійснюєбанківське регулювання та нагляд;
— веде Реєстрбанків, їх філій та представництв, валютних бірж, здійснює ліцензуваннябанківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;
— складаєплатіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;
— представляє інтересиУкраїни в центральних банках інших держав, міжнародних банках та іншихкредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральнихбанків;
— здійснюєвідповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання,визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснюєвалютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, якіотримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютнимицінностями;
— забезпечуєнакопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з нимита банківськими металами;
— аналізує стангрошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;
— організовуєінкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії направо інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;
— реалізуєдержавну політику з питань захисту державних секретів у системі Національногобанку;
— бере участь упідготовці кадрів для банківської системи України;
— здійснює іншіфункції у фінансово-кредитній сфері у межах своєї компетенції, визначеноїзаконом.
Однак хоча банківська діяльністьє досить визначеною, все ще існують всі підстави стверджувати зараз, щобанківське законодавство України не може вважатись сформованим у повному обсязі- відповідати сучасним вимогам економічного розвитку. Нагальною потребою уконтексті поглиблення економічних реформ залишається подальше вдосконаленнябанківського законодавства України у напряму його гармонізації з банківськимзаконодавством провідних розвинених країн світу і, зокрема, ЄС. Правовоюпідставою для такої роботи є положення указів Президента України від 24 лютого1998 р. “Про забезпечення виконання Угоди про партнерство і співробітництво міжУкраїною та Європейськими Співтовариствами і вдосконалення механізмуспівробітництва з Європейськими Співтовариствами” і від 11 червня 1998 р. “Прозатвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу”.
Угода про партнерство іспівробітництво між Україною і Європейським Союзом є основоположним документом,який визначає зобов’язання України щодо адаптації банківського законодавстваУкраїни зі стандартами правового регулювання банківської діяльності в країнахЄС. В цьому плані на сучасному етапі становлення банківського законодавстваУкраїни і у найближчий час основними юридичними проблемами, що потребуютьнормативного врегулювання, є необхідність систематизованого підходу довизначення законодавчих стимулів для створення розвинутого ринку кредитнихресурсів, комплексної та внутрішньої структурованої системи нагляду за всієюсукупністю фінансових посередників у частині здійснення ними банківськихоперацій, а також правових механізмів підвищення рівня капіталізації банків.
2. Банківськадіяльність та банківські операції
Поняттябанківської діяльності на сьогодні отримало своє легальне визначення узаконодавстві України. Дефініція банківської діяльності, наведена у ст. 2Закону України „Про банки і банківську діяльність“ від 7 грудня2000 р. № 2121-III (далі – Закон про банки) і характеризує точку зорузаконодавця щодо формального визначення цієї сфери людської діяльності.Оскільки легальні дефініції мають властивість часто змінюватися, ми до того якзвернутися до визначень, наведених у чинному законодавстві, спробуємо виділити сутнісніхарактеристики банківської діяльності, якщо можна так сказати, в теоретичному,абстрагованому від конкретного законодавчого масиву, плані. Проаналізуємофеномен банківської діяльності, застосовуючи такі поняття, як: а) об’єкт,б) суб’єкт, в) зміст та г) мета.
Об’єктомбанківської діяльності є гроші, а також інші цінності, які наділеніспецифічними функціями грошей — бути засобом платежу та накопичення. Отже, пробанківську діяльність слід говорити лише тоді, коли гроші виконують функціюзасобу обігу (платежу), збереження й товару (кредит), але не функцію міривартості. Гроші можуть існувати в готівковій або в безготівковій формах. Цінніпапери як об’єкти банківської діяльності повинні мати грошове вираження, бутикорпоративними або розрахунковими, а не товарними й мати певний мінімальнийобіг. Валютні цінності мають відповідати вимогам, що пред’являються валютнимзаконодавством (Про систему валютного регулювання і валютного контролю: ДекретКабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93).
Європейськебанківське право, характеризуючи об’єкти банківської діяльності, зупиняється натрьох основних групах:
1. Вкладита інструменти розміщення капіталу (»збереження вартості”) —безпосередньо вклади (вклади до запитання, депозитні вклади), банківські цінніпапери.
2. Інструментиобігу («передача вартості») — зовнішні (готівка та безготівковірозрахунки, «електронні гроші»), внутрішні (операції, що виконуютьсяв касі банку, міжбанківські перекази та кліринг).
3. Борговіта гарантійні інструменти («випередження вартості») — видизаборгованості підприємств (кредити на покриття поточних видатків підприємства,кредит на придбання обладнання підприємства, фінансування експорту), наданняпозик особовому сектору (кредити на споживання, житлові кредити, іпотечнікредити), ксенокредити (єврокредит — зобов’язання в силу підпису небанківськихагентів, банківські зобов’язання в силу підпису.
Отже, можнастверджувати, що діяльність виключно з фінансовими інструментами надаєбанківській діяльності специфічного характеру, який є типовим і виключним лишедля фінансових установ.
Суб’єктамибанківської діяльності є банки, а їх контрагентами можуть бути будь-які фізичніта юридичні особи, не обмежені законодавством у дії (правоздатності).Реалізація банківської діяльності значною мірою залежить від волевиявленняконтрагентів банків, однак дії останніх є свого роду середовищем, в якомуосновним суб’єктом завжди виступає банк як спеціалізована установа.
Змістомбанківської діяльності є використання властивих грошам та іншим цінностямфункцій накопичення і платежу.
Метоюбанківської, як і будь-якої іншої підприємницької діяльності, є отриманняприбутку. Прибуток утворюється як різниця між процентами та іншими доходами,які отримуються за активними операціями, і процентами та іншими видатками, щовиплачуються банком по залучених грошових ресурсах.
Банківськадіяльність як підприємницька діяльність, на думку О.П. Орлюк, має певнуспецифіку й певні, притаманні лише їй, особливі риси:
— отриманняприбутку від обігу (за наявності ризиків) не тільки власних, а й залученихкоштів;
— отриманняприбутку від обігу фінансових інструментів, що є одночасно умовою існуваннядержави й забезпечення її суверенітету;
— наявністьу силу перших двох обставин регламентованого й міцного державного регулюванняданого виду підприємницької діяльності, що забезпечує в першу чергу публічніінтереси, а потім уже — приватні.
Саме метаотримання прибутку надихала банки на вдосконалення традиційних і впровадженнянових банківських операцій і технологій, що створювало можливість підвищеннярентабельності банківської діяльності.
Таким чином,банківська діяльність — це діяльність зі збереження, обігу та продажу власних ізалучених грошей та цінностей, здатних виконувати функції грошей, якуздійснюють банки з метою отримання прибутку.
Термін«банківська діяльність» протягом тривалого часу не отримував свогорозкриття в законодавстві України. Стаття 3 Закону про банки (в попереднійредакції) від 29 березня 1991 р. містила перелік операцій, яківизнавалися банківськими — всього 14 операцій (Про банки і банківськудіяльність: Закон України від 20 березня 1991 р. // ВідомостіВерховної Ради України. — 1991.— № 25.— Ст. 281 (з наступними змінамита доповненнями)).
На цій підставіможна було дати найпростішу індуктивну дефініцію банківської діяльності, тобтовизначити її як сукупність операцій, які здійснюються банками згідно зпереліком, встановленим законом. У цьому випадку банківська діяльність виступаєяк механічна сума всіх операцій, що їх виконують установи під назвою«банки».
Недолікомцієї дефініції було те, що вона не була завершеною. Перелік, наведений раніше уст. 3 Закону про банки, не був виключним, оскільки допускалося, що здозволу Національного банку України банки можуть виконувати й інші операції.
Стаття 47 нової редакції Закону про банки від 7 грудня 2000 р.називається «Банківські операції». Згідно з нормами цієї статті,банки мають право здійснювати тільки три власне банківських операції:
1 — прийманнявкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;
2 — відкриттята ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числіпереказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів тазарахування коштів на них;
3 — розміщеннязалучених коштів від свого імені.
Ці операціївизнаються Законом як виключно банківські, і здійснювати їх у сукупностідозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Інакшекажучи, зазначені операції є базовими й утворюють первинну сферу банківськоїдіяльності.
При цьомувідкриття і ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів тарозміщення залучених коштів від свого імені, тобто дві з трьох вищезазначенихбазових банківських операцій можуть здійснювати й інші юридичні особи, однаклише на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій. Якправило, ці операції, а також більшість інших операцій, зазначених уст. 47 Закону про банки, можуть здійснювати спеціалізовані фінансовіустанови.
Перелікфінансових установ наведено у ст. 1 Закону України «Про фінансовіпослуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від12 липня 2001 р № 2664-III. До них, поряд із банками, належатькредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страховікомпанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фондий компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є наданняфінансових послуг.
За межівиключної банківської діяльності випадає більшість операцій, які також можутьздійснювати банки, — 17 операцій — поряд з іншими фінансовими установами таустановами, які є елементами фінансової інфраструктури економіки.
Діючипослідовно, законодавець у ст. 2 Закону про банки дає таке визначеннябанківської діяльності: це залучення у вклади грошових коштів фізичних іюридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власнихумовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичнихта юридичних осіб.
Отже, безпосередньобанківська діяльність розглядається як набір посередницьких операцій нагрошовому ринку, який виконується спеціальними інститутами (банками) яквиключна діяльність на підставі закону та під особливим наглядом держави.Відповідно банк — це будь-який фінансовий посередник, що виконує одну абодекілька операцій, віднесених законом до банківської діяльності.
Перелік усіхбанківських операцій є досить широким і нараховує понад 200 видів. Така широкадиверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів і залишатисярентабельними навіть при доволі незадовільній господарській кон’юнктурі.
Водночасбанківські операції мають відповідати декільком умовам:
1) вонивстановлюються тільки законом;
2) вонивиконуються виключно спеціальним інститутом — банком;
3) наданняфінансовому посереднику статусу банку не обмежується кількістю виконуваних нимоперацій.
Оскількизаконодавство не містить визначення поняття «банківська операція»,спробуємо з’ясувати їх основні ознаки і на цій основі дати певну дефініцію.
Банківськимопераціям притаманні такі характерні ознаки:
1) їхоб’єктом є гроші;
2) вониможуть здійснюватися банками, а у випадках, передбачених законодавством, —іншими суб’єктами підприємництва (юридичними особами);
3) ціоперації здійснюються згідно з правилами, встановленими Національним банкомУкраїни;
4) банківськаоперація — елемент підприємницької діяльності, а тому, як правило, скеровуєтьсяна одержання прибутку;
5) банківськіоперації обліковуються в бухгалтерському обліку і фіксуються шляхом здійсненнязаписів на банківських рахунках.
Таким чином,банківська операція — це певна дія банку з приводу грошей, що вчиняється згідноз правилами, встановленими центральним банком, має за мету одержання прибуткута супроводжується необхідними записами в банківських рахунках та вбухгалтерських документах.
Зрозуміло, щопоняття банківської діяльності не вичерпується лише переліком операцій, яківиконуються на грошовому ринку. До особливостей банківської діяльності слідвіднести й конструювання банківської системи, налагодження взаємодії їїелементів шляхом визначення статусу і функцій окремих ланок. Можнаговорити про те, що банківська діяльність — це система діючих спеціальнихсуб’єктів та операцій, здійснюваних ними як учасниками єдиної банківськоїсистеми з приводу грошей, цінних паперів та валютних цінностей як засобівплатежу, заощадження й товару.
Банківськадіяльність з правової позиції є сукупністю правових дій, що здійснюютьсяпевними суб’єктами у формі, встановленій законом або договором. У даномуаспекті банківська діяльність являтиме собою систему постійно здійснюваних угоді операцій, що спрямовані на отримання прибутку.
Слід такожзазначити, що банківську діяльність у науковій літературі розглядають у двох розуміннях:широкому й вузькому. У вузькому розумінні банківська діяльність — це потребастворити банк як спеціальну юридичну особу для здійснення певної сукупностіоперацій. До таких операцій належать базові операції, які в сукупності йутворюють поняття банківської діяльності у вузькому розумінні.
Банківськадіяльність у широкому розумінні має місце тоді, – вважає О.М. Олейник, –коли здійснення будь-якого з перерахованих законодавцем видів банківськихоперацій здійснюється як самим банком, так і небанківською кредитно-фінансовоюустановою. В міжнародній банківській практиці сюди включаються такі операції,як купівля-продаж валюти, здійснення розрахунків, інкасація грошових коштів,довірче управління грошовими коштами, лізингові операції тощо.
Таким чином,під банківською діяльністю розуміють сукупність звичних і реально здійснюванихбанківських операцій банками та іншими фінансовими установами як спеціальнимисуб’єктами з приводу грошей та інших фінансових інструментів як засобів обігу,накопичення і товару.
Висновки
Україна нині переживає нелегкий періодпереходу до регульованої ринкової економіки, та адаптації до законодавстваЄвросоюзу, тому становлення і розвиток національної банківської системи та їїправових підвалин відбувається у складних кризових умовах.
Успіх державної політики країни в ціломувеликою мірою залежить від стабільності її банківської системи. В умовахпереходу від жорсткої адміністративної системи управління економікою доринкового господарства саме банківська система покликана забезпечити економічновиправданий розподіл фінансових ресурсів, стимулювати конкурентні відносини,приватизацію державного майна, перебудову ціноутворення та цінових пропорцій.
Як свідчить практика, нестабільністьбанківської системи, кризи банків мають тяжкі економічні наслідки. Тому длястворення стабільної банківської системи потрібно втілити в життя всі необхіднізміни в чинному законодавстві щоб воно відповідало високим світовим стандартам,і давало змогу здійснювати банківську діяльність безперебійно, безпечно та нависокому рівні.
Список використаних джерел
1. КонституціяУкраїни від 28.06.1996 року. № 254к/96 – ВР.
2. ЗаконУкраїни «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. // ВідомостіВерховної Ради України. № 23.
3. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютногорегулювання і валютного контролю»: від 19 лютого 1993 р.№ 15-93.
4. ЗаконуУкраїни «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансовихпослуг» від 12 липня 2001 р № 2664-III.
5. Основыбанковского права: Олейник О.М. Курс лекций. — М.: Юрист, 1997.—С. 25.
6. Банковскоеправо, Ефимова Л.Г.: Учебное и практическое пособие. — М.: БЕК, 1994.—С. 27.
7. Современныйкоммерческий банк: Усоскин В.М., управление и операции. — М.: «Вседля вас», 1993 — С. 23.
8. Банківськасистема України. Орлюк О.П. Правові засади організації. — С. 19.