–PAGE_BREAK–Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку як основного джерела фінансування його інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників. Основними принципами розподілу прибутку є такі:
а) прибуток, отриманий підприємством у результаті його господарської діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарюючим суб’єктом; частка прибутку, що надходить до держави, визначається встановленим законодавством ставками податку;
б) визначення напрямів використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, знаходиться у його компетенції.
Порядок розподілу та використання чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та обов’язкових платежів, фіксується у статусі підприємства.
В умовах ринкових відносин велике значення має обгрунтування співвідношень у спрямуванні прибутку на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплати засновникам (власникам), дивіденди акціонерам тощо. Разом з тим, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відрахувань на благодійні цілі, а також використовується для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі. У додатку Б подано схему напрямів можливого використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків.
Фонд розвитку виробництва є власним джерелом підприємства, що застосовується для фінансування витрат, пов’язаних зі зростанням виробництва, технічним переозброєнням, вдосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують розвиток та зміцнення матеріально-технічної бази підприємства.
Формування власного резервного (страхового) фонду здійснюється на випадок різкого погіршення фінансового становища у результаті тимчасової зміни ринкової кон’юнктури, стихійних лих тощо.
Чистий прибуток також є джерелом виплат доходів засновникам (власникам) підприємтва, а для акціонерних товариств – виплат дивідендів акціонерам.
Для стимулювання зацікавленності працівників у досягненні високих результатів праці на підприємстві може створюватись фонд споживання. За рахунок коштів цього фонду здійснюються виплата винагороди за підсумками року, одноразові преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплата премій за інші досягнення в роботі, а також надання одноразової матеріальної допомоги працівникам підприємства.[1, 113-115].
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ПРИБУТКОВОСТІ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Аналіз методів обчислення прибутку підприємства
Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування отримання прибутку суб’єктам господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.
Визначення суми прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) має деякі особливості залежно від сфери діяльності суб’єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.
Так, у виробничий сфері буде різниця в розрахунках прибутку від реалізації продукції стосовно промислових і сільськогосподарських підприємств, будівельних організацій, підприємств транспорту. У сфері послуг по-різному визначатиметься прибуток від надання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами, підприємствами торгівлі. На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показниками витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.
Метод прямого розрахунку.Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються.
Розрахунок прибутку на основі показника витрат на 1 грн. продукції.Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді. За цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.
Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, але також і вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції, асортименту та якості продукції.
Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівняною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція — це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція — це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.
Розрахунок прибутку за порівняною продукцією здійснюється в такій послідовності:
а) визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;
б) порівняна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;
в) виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;
г) розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.
Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період. Базовий прибуток — це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків. Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.
Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими вище методами здійснений виходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції. При цьому враховуються обчислена сума прибутку від випуску, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції. Може бути використана така формула розрахунку:
(2.1.)
де Прп — прибуток від реалізації продукції;
Пзпп — прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду;
Пвп — прибуток від випуску продукції;
Пзкп — прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду.
Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розраховувати за методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як правило, дуже складно визначити асортимент, перелік виробів у залишках, особливо на кінець періоду, що планується.
Тому частіше прибуток у залишках нереалізованої продукції розраховується за показником рентабельності продукції. При цьому прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду обчислюється множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в попередньому періоді (або в четвертому кварталі попереднього року за розрахунку прибутку на плановий рік у цілому). Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду обчислюється множенням їхньої собівартості на середню рентабельність продукції на підприємстві в період, що планується (або в четвертому кварталі планового року за розрахунку прибутку на плановий рік у цілому). Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на 1 грн. продукції, то методологія й окремі положення можуть бути застосовані також і на підприємствах сфери послуг.[9, 240-243].
2.2 Оцінка прибутковості та ділової активності підприємства на прикладі діяльності ЗАТ “Лідер”
Торгівельно-технічне підприємство “Лідер” (ЗАТ “Лідер”) створене 15 січня 2001 року. Це підприємство має у складі акціонерів юридичних та фізичних осіб; контрольний пакет акцій належить юридичній особі.
Підприємство займається продажем комп’ютерів та побутової техніки, надає платні послуги та займається ремонтом техніки.
Статутний капітал поділений на прості іменні акції (за кількістю засновників). Зміна розміру статутного капіталу відбувається за рішенням Загального збору акціонерів. Збільшення розміру статутного капіталу відбувається шляхом додаткового випуску акцій за номінальною вартістю не менше вартості акцій початкового випуску або шляхом збільшення номінальної вартості акцій. Статутний капітал може бути зменшений шляхом зниження номінальної вартості акцій, шляхом скорочення кількості акцій та вилучення їх з обороту з виплатою платежів, що належать їх власникам.
Майно ЗАТ “Лідер” складають основні фонди і оборотні засоби, а також інше майно, вартість якого відображається на самостійному балансі. Джерелом майна ЗАТ є власні і залучені засоби. До власних належать: статутний капітал, фонди, що створюються із чистого прибутку, засоби, отримані на оплату праці, послуг або іншої діяльності, не забороненої законом, дохід від цінних паперів, дотації та безповоротні доброчинні внески.
Прибуток товариства підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному діючим законодавством. Прибуток, що залишається у ЗАТ “Лідер” після сплати податків та інших платежів, потрапляє в повне його розпорядження і використовується товариством самостійно.
Слід додати, що АТ на протязі всього періоду діяльності за рішенням Загального збору акціонерів не розподіляє дивіденди між акціонерами, а весь прибуток від господарської діяльності, після сплати податків, спрямовується (інвестується) на подальше розширення діяльності товариства. Відповідно, ні про які дивіденди і не має мови. Щоправда, мова скоріше йде не про інвестування, а про реінвестування, тому, що фактично акціонери реінвестують долю прибутку (дивіденди), що їм належить, знов у своє товариство.
Для початку розглянемо період діяльності ЗАТ “Лідер” в період з 2006 по 2008 рік.
На початок 2006 року великим недоліком фірми (особливо для тих підрозділів, що займалися роздрібною торгівлею і наданням платних послуг населенню) було її невдале розташування і нестача коштів на рекламу. Коли підприємство починало працювати, місцерозташування вважалось прийнятним, оскільки фірма займалась тільки ремонтом комп’ютерів і побутової техніки. Однак, з часом фірма все більше почала займатись продажем і консалтингом. Вона також почала масштабніше займатися сервісом і згодом підписала сервісний контракт із представництвами в місті Києві фірм Sony, Samsung, Daw Elektronics.
ЗАТ “Лідер” переросло в успішне підприємство і, для того, щоб це реалізувати, необхідно було переїхати.
Був розроблений проект визначення фінансування для переїзду та розширення активності
Початкові інвестиції:
Обладнання……………………………..18390 грн.
Система IBM
Система AT&T
Коммодор 128
Комп’ютер P133
Принтер
Монітор NEC
Кабельна система
Принтер Toshiba
Портативний комп’ютер
Реклама…………………………………………7350 грн.
Рекламні об’яви в газеті “Моє”
Недорогі сувеніри для урочистого відкриття
Радіореклама
Поштові витрати
Меблі.………………………………………3100 грн.
Крісла
Комп’ютерні столи
Довідники
Рекламні вивіски…………………………..2000 грн.
На троллейбусах
На будівлях
Зразки комплектуючихвиробів……………..500 грн.
Блоки живлення із захистом від викидів напруги
Канцелярскі речі…………………………………..100 грн.
Книги обліку продажів
Книги обліку ремонтів
Ручки
Поштові марки
Скрепки
Орендна плата за перший місяць……………2000 грн.
Заробітна плата за три місяці……………….10500 грн.
Управлінський персонал… 2500 грн.
Консультант ……………………………………..1000 грн.
Оборотний капитал……………………………..8000 грн.
Установлення телефону………………………….575 грн.
Транспортні витрати за три місяці……………3000 грн.
Страхування виробництва за перший місяць ….200 грн.
Страхування автобусу и оплата бензину……..285 грн.
Різне(витрати по чекам) …………………..………500 грн.
РАЗОМ……………………………………………………..56500 грн.
Щомісячні витрати:
Оренда (включаючи комунальні послуги) ……2000 грн.
Заробітна плата………………………………….5000 грн.
Реклама…………………………………………….1000 грн.
Телефонні витрати…………………………………..415 грн
Транспортні витрати…………………………………1000 грн.
Страхування виробництва………………………….200 грн.
Канцтовари…………………………………………….50 грн.
Страхування автомашини і оплата бензину ………285 грн.
ЗАГАЛЬНІ ЩОМІСЯЧНІ ВИТРАТИ……….9950 грн.
Центральний Дім побутових послуг був обраний у якості місцерозташування, оскільки цей заклад має велику рекламну компанію і ЗАТ “Лідер” бажало б и прийняти в ній участь.
Розташування фірми ЗАТ “Лідер” у Центральному Домі побуту дозволить їй повністю реалізувати свій потенціал і продовжити шлях до відкриття подібних відділів в інших місцях.
Існуючі товарно-матеріальні запаси наведені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1. Наявні товарно-матеріальні запаси
Загальні щомісячні постійні витрати…………….9950 грн.
Наближені щомісячні змінні витрати……..………..250 грн.
Разом………………………………………………10200 грн.
Для беззбиткової роботи необхідно щомісячно продавати:
64 штуки IBM P133 або158,18 (прибуток)
29 штук портативних IBM P133 або348,00 (прибуток)
18 штук IBM Server557,00 (прибуток)
15 штук систем IBM, 15 прінтерів, 11
компьютеров P133, один компьютер
IBM Server, 2 портативних P133 235,00 (прибуток)
Як ми бачимо, сюди входять тільки продажі самих комп’ютерів. Звичайно, існує маса комбінацій комп’ютерів, програмного забезпечення і послуг, що дозволять ЗАТ “Лідер” забезпечувати беззбитковість щомісяця. Вищезгадана апаратура – проект, який показує, що слід реалізовувати, щоб досягти беззбитковості, однак фірма бажає більшого. Перший новий магазин планувалось відкрити протягом першого року після переїзду фірми.
Тепер розглянемо планові і фактичні показники, що склалися протягом 2006-2008 рр.
Таблиця 2.2. Баланс прибутку і збитків за 2008 рік
Новий магазин планувалось відкрити у квітні 2006 року. Пізніше ми матимемо можливість порівняти планові і фактичні показники роботи ЗАТ “Лідер”.
Прибуток на інвестуємий капітал.
Новий магазин.
Рік Чистий прибуток
2001 54450
2002 60220
2003 131888
Загальний чистий прибуток 246558
Початкові інвестиції 50000
Вартість нового обладнання 56500
Витрати на переїзд включені у вартість нового обладнання. Разом інвестицій (реінвестицій) 106500.
Чистий прибуток з вирахуванням інвестицій:
246558 – 106500 = 14058.
Чистий фактичний прибуток для інвестора до кінця 2001 року повинен був скласти 14058 грн., тобто відсоткова (кредитна) ставка для інвестора складе 31,5 % від початкової суми інвестицій 106500 грн. Інвестору доведеться чекати майже три роки, щоб отримати прибуток, але до кінця цього періоду він складе 31,5% від його інвестицій.
Таблиця 2.3. Прогнозовані результати продажів на 2008 рік
Таблиця 2.4. Прогнозовані результати продажів на 2009 рік
Цифри в цій таблиці відображають прогноз збільшення продажів на 41% у порівнянні з 2006 роком, у ці розрахунки включена комісія торгового персоналу. Очікуємий прибуток за 2008 рік повинен був скласти 60220 грн.
Таблиця 2.5. Прогнозовані результати продажів на 2010 рік
Цифри у таблиці відображають прогноз збільшення продажів на 41% у порівнянні з 2009 роком у відповідності з оцінками фірми ЗАТ “Лідер”.Очікуємий прибуток за 2008 рік складав 131888 грн.
На жаль, заплановані фірмою результати не зовсім співпали з реальним життям. Найбільш відчутна розбіжність відбулась за результатами четвертого кварталу 2008 року і результатом першого кварталу 2009 року.
квартал 2006-,2008
Валовий обсяг продажу
Валові витрати
Валовий прибуток
Постійні витрати
Чистий прибуток
План
Факт
План
Факт
План
Факт
План
Факт
План
Факт
I
70000
70000
57000
55000
13000
15000
30600
15000
-15600
0
II
120000
125000
86000
83000
34000
42000
30600
29600
3400
12400
III
161000
171000
113825
109825
47175
61175
30600
29600
16575
31575
IV
195000
215000
140125
136125
54875
78875
30600
29600
24275
49275
I
202025
232025
146170
147170
55855
84855
40800
41200
15055
43655
II
202025
232025
146170
145170
55855
86855
40800
41200
15055
45655
III
202025
232025
146170
151170
55856
80855
40800
41200
15055
39655
IV
202025
172025
146170
150170
55855
21855
40800
41200
15055
-19345
I
292401
222401
210528
180528
81472
41873
48500
40000
32972
1873
II
292401
210528
81472
48500
32972
III
292401
210528
81472
48500
32972
IV
292401
210528
81472
48500
32972
продолжение
–PAGE_BREAK– Таблиця 2.6. Аналіз плануємих і фактичних результатів діяльності ЗАТ “Лідер” за період 2006-2008 років і початку 2009 року.
Для того, щоб наочніше побачити розбіжності у плануємих і отриманих результатів, звернемося до таблиці 3.6, в якій наведені дані щодо запланованого прибутку ЗАТ “Лідер”. Період з І кварталу 2006 по ІІІ квартал 2008 року фактичні показники є вищими за ті, що планувалися, як видно за рахунок того, що при розробці бізнес-плану враховувався тільки продаж комп’ютерів, але на практиці, окрім торговлі, на новому місці відразу ж почали надавати й платні послуги. Після ІІІ кварталу 2008 року фактичні результати різко погіршились у порівнянні з плановими – 17 серпня 2008 року як раз припало на ІІІ квартал, але в третьому кварталі ще не відбулось такого падіння рівня прибутку, тому що наслідки кризи відбилися лише на ІV кварталі. У І кварталі ситуація трохи покращилась, але ще дуже віддалена від запланованої.
Ситуація не безнадійна, але вона вдарила по інвесторам – зробити прогноз на подальші перспективи ринку комп’ютерів фірми IBM, AST, AT&T в данній ситуації було важко. Більш того, можна було очікувати тимчасового скорочення або повного зникнення цих фірм з ринку комп’ютерів. Тому ЗАТ “Лідер” необхідно було підготувати новий інвестиційний план, продумати варіанти скорочення витрат, можливо часткового перепрофілювання торгівлі. Початок роботи місцевої електронної промисловості дало б підприємству можливість заключення договорів на сервісне обслуговування вже вітчизняної техніки.
У данному випадку акціонери, розподіляючи прибуток на нові інвестиції у своє підприємство, не отримали запланованих результатів. Залишалося сподіватися, що криза у серпні 2003 року була лише виявом форс-мажорних обставин і в подальшому акціонери реінвестуючи свій прибуток в ЗАТ “Лідер” будуть більш обачнішими.[23].
РОЗДІЛ ІІІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
3.1 Резерви збільшення прибутку суб’єктів господарювання
Глибокі перетворення, що відбуваються в економіці, сприяють максимальній мобілізації внутрішніх резервів. Для ефективного функціонування суб’єктів господарювання в умовах ринкових відносин найбільше значення має виявлення резервів збільшення об’єму продукції, зниження собівартості, росту прибутку.
Одним із резервів росту прибутку підприємства є збільшення об’єму реалізації товарної продукції. Між прибутком та об’ємом реалізації існує пряма залежність, тобто чим більше продукції реалізується, при інших рівних умовах, тим більшою є сума прибутку, і навпаки, невиконання плану по реалізації зменшує прибуток. Таким чином, різноманітність продукції, що реалізовується ЗАТ “Лідер” має значний вплив на збільшення реалізованої продукції фірми.
Збільшення прибутку в результаті виробничої діяльності дає можливість підприємству заробити засоби на виробничий і соціальний розвиток, матеріальне заохочення, до того ж це стає функцією самого підприємства. В той же час ріст прибутку на підприємстві означає й збільшення відрахувань в державний бюджет.[20,302-307].
Багато підприємств проводять розробку та реалізацію наково-технічних нововведень і отримують на них ліцензії. В умовах розвитку ринкових відносин, а разом з ними і конкуренції, підприємства намагаються не займатися їх продажем. Однак відмова від надання ліцензій на виробництво продукції іншим підприємствам не завжди є правильним кроком. Вона позбавляє підприємства, що здійснили нововведення крупних доходів від продажи ліцензій. В умовах жорстокої конкуренції виробники можуть проводити власні дослідження і розробки в такому обсязі, який є необхідним для здійснення покращення властивостей продукції, і зробити її більш конкурентоспроможною. В результаті обсяг реалізації продукції підприємства-власника ліцензії може знизитись чи підвищитись в залежності від попиту на продукцію і відповідно зменшиться або збільшиться прибуток.
Певну роль в процесі реалізації продукції відіграє правильна організація оплати праці робітників відділів збуту промислових підприємств.
Важливу роль в організації збутової програми відведена маркетингу. Практика світової торгівлі показала, що багато видів нових виробів не знаходять свого покупця на ринку без вправної організації маркетингу. Тому в цих умовах господарювання слід більше уваги приділяти маркетингу. Так, наприклад, для ЗАТ “Лідер” велике значення при здійсненні торгівельної діяльності надавалось розташуванню фірми, від якого залежало отримання фірмою прибутку.
Для збільшення обсягу отримуваного прибутку велике значення має збереження наявних довготривалих господарських зв’язків. Їх зруйнування погано позначається на виробництві, матеріально-технічному постачанні.
Для росту обсягу прибутку від реалізації необхідно регулярно проводити інвентаризацію запасів і обладнання з метою виявлення надлишків. Ці надлишки необхідно продавати за ринковими цінами.
Зниження собівартості продукції є найважливішим фактором росту прибутку. У зниженні собівартості продукції найбільш повно відбивається економія матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, якими розпоряджається підприєство. Максимальна мобілізація резервів собівартості продукції є важливою умовою ефективного функціонування підприємства.
Зниження собівартості продукції – необхідна умова стабілізації цін, економічного процвітання будь-якого підприємства, джерело накопичень для прискорення соціально-економічного розвитку суспільства, підвищення добробуту населення.
Ефективне використання матеріальних ресурсів в значній мірі залежить від роботи відділу постачання. Однією з важливих задач органів постачання промисливих підприємств (об’єднань) є контроль за станом запасів і за управлінням ними.
Робота служби постачання повинна сприяти економічному і раціональному використанню матеріальних ресурсів при плануванні матеріально-технічного постачання, в процесі операційної роботи по виконанню розроблених планів постачання, а також при прямому використанні матеріальних ресурсів.
Потребують вдосконалення й нормативи. Так, нормативи використання материальних ресурсів та виробітку продукції не всюди достатньо технічно обгрунтовані, тому вони не завжди можуть служити достовірною базою для встановлення дійсно прогресивних норм витрат. Технічно обгрунтовані норми й нормативи, їх своєчасний перегляд, з одного боку, впливають на оплату праці, а, з іншої — на формування ціни, тому що виявлення резервів призводить до зниження суспільно-необхідних витрат робітників.
Одним з резервів збільшення прибутку промислових підприємств є більш повне використання вторинних ресурсів та попутних продуктів. Доля вторинної сировини в загальному обсязі материальних ресурсів, використовуваних у господарстві країни, значно зростає.
Резервом збільшення прибутку суб єктів господарювання є ліквідація невиробничих виплат по заробітній платі, по оплаті цілоденних простоїв і часів внутрізмінного простою, доплат за працю в додатковий час, ліквідація невиробничих витрат і втрат у складі витрат на обслуговування підрозділів виробництва і управління.
Значний вплив на збільшення прибутку має оновлення основних фондів. Технічне перезброєння виробництва покращує економічні показники роботи підприємств. Однак введення нових підприємств і об’єктів у багатьох випадках викликає підвищення собівартості продукції. Однією з причин такого стану є подорожчення одиниці потужностей, що вводяться. Вартість основних фондів, а відповідно й вартість амортизації залежить від затраченних коштів на проектування будівельних об єктів, від його якості, тривалості і вартості будівництва, а також вартості обладнання і строків опанування проектних потужностей.
Збільшення прибутку є одним з напрямків підвищення продуктивності праці, економії трудових витрат на виробництво. Значний вплив на підвищення продуктивності праці і, відповідно ріст прибутку, має скорочення застосування ручної праці, подальше впровадження механізації і автоматизації виробничих процесів. Розрахунки спеціалістів показують, що при механізації робіт продуктивність праці збільшується у 1,5-2 рази.
Основою збільшення прибутку є впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. Саме науково-технічний прогрес та його ресурсозберігаючий характер забеспечують різкий поворот до інтенсифікації.
Резервом росту прибутку промислових підприємств є підвищення якості виробляємої продукції і ліквідація втрат від браку. Проблема якості продукції в ряді галузей промисловості пов’язана із підвищенням надійності і тривалості використання виробів. Багато підприємств випускають продукцію з гарантією. Практика показує, що деякі підприємства забезпечують гарантований строк служби виробів за рахунок оплати витрат по передчасному ремонту бракованої продукції, реалізованої споживачу в майстернях гарантійного ремонту. Це призводить до зниження якості продукції і збільшенню її собівартості, так як в плановій собівартості вже передбачені витрати на гарантійний ремонт, що наносить як моральний, так і матеріальний збиток і покупцю і виробнику.
Резервом росту прибутку промислових підприємств є підвищення цін.
Ціни відображають кон’юнктуру ринку, протиставляючи виробника споживачу товару, і навпаки.
Для збільшення обсягу отримуваного прибутку промисловим підприємствам необхідно застосовувати правильну тактику в області встановлення цін. При встановленні ціни товару слід використовувати спеціальну методику розрахунку вихідної ціни.
У цінах повинні відображатись суспільно-необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, її споживчі властивості, якість, платоспроможний попит.
Від правильності розрахунку ціни багато в чому залежить обсяг отримуваного прибутку, ліквідність і платоспроможність підприємства, його фінансовий стан.
Промислові підприємства можуть підвищити прибуток, використавши послуги банків по факторинговому обслуговуванню. Факторингове обслуговування спрямоване на ліквідацію несвоєчасних платежів клієнтів.
Правильний розрахунок резервів росту прибутку є необхідним для його планування на майбутній період. Знаючи перспективну суму прибутку підприємства можна правильно спрогнозувати інвестиційну політику, а також витрати на соціально-культурні заходи та матеріальні заохочення працівників.
Досвід роботи промислових підприємств в сучасних умовах господарювання підтверджує велике значення повного виявлення в ході фінансового планування внутрігосподарських резервів росту грошових накопичень. Виявлення резервів росту впливає на вдосконалення комерційного розрахунку, розвиток ринкових відносин, сприяє ліквідації кризових явищ в економіці. [7, 85-119].
3.2 Ефективне управління прибутком
За спеціально розробленою політикою торговельне підприємство здійснює розробку однієї з найважчих задач – це управління прибутком.
Ця політика покликана відображати вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його вартості на ринку, формувати необхідний обсяг фінансових ресурсів, задовільняти матеріальні інтереси власників і персоналу. В процесі управління формуванням прибутку вирішуються дві основні задачі:
а) підвищення загального розміру прибутку в процесі його формування;
б) ефективний розподіл отриманого прибутку за окремими напрямками його використання.
Серед цих задач найвагомішою є перша, тому що від її вирішення залежать форми та пропорції розподілу прибутку на торговельному підприємстві.
Механізм управління формуванням прибутку від реалізації товарів (робіт, послуг) будується на тісному взаємозв’язку цього показника з показниками обсягу товарооборота, доходов і витрат обігу торговельного підприємства.
Система цього взаємозв’язку дозволяє виявити роль окремих факторів, які впливають на формування прибутку від реалізації товарів (робіт, послуг) та забезпечити ефективне управління цим процесом.
Стратегія управління підприємством пов’язана з визначенням головної мети його функціонування. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал і, відповідно, одержання певної маси чистого прибутку.
Маса прибутку підприємства залежить від величини доходів, що одержує підприємство та від розмірів витрат обігу. Формування доходів і витрат підприємства обумовлюються передусім обсягами його діяльності (товарообороту), а також асортиментною, ціновою політикою і ресурсним забезпеченням товарообороту.
На першому етапі визначають цільову суму прибутку підприємства, величина якої залежить від стадії життевого циклу підприємства, стратегічних завдань, які стоять перед підприємством в майбутньому періоді, тактики їх вирішення. При цьому величина прибутку може знаходитися в інтервалі від точки беззбитковості до точки рівноваги, яка відповідає одержанню максимального прибутку. Як відомо, кожна одиниця товарообороту додає певну величину до доходу і витрат торговельного підприємства. Цей приріст отримав назви: граничні доходи і граничні витрати. Якщо різниця між доходами і витратами зростає, то це означає і зростання прибутку підприємства. Максимум прибутку досягається при такому обсязі товарообороту, коли :
МR=МС, (3.1.)
де МR-граничні доходи, що одержуються від реалізації кожної додаткової одиниці товарообороту,
МС-граничні витрати при реалізації кожної додаткової одиниці товарообороту.
Приріст на кожну одиницю товарообороту визначається так :
∆П=Пп – Пп-1, (3.2.)
де ∆П-зміна прибутку, що пов’язана зі збільшенням товарообороту на одну одиницю;
Пп, Пп-1-прибуток підприємства при реалізації п-ої одиниці товарообороту та (п-1)-ої одиниці товарообороту.
Прибуток підприємства визначається як різниця між загальним доходом і витратами при відповідному обсязі товарообороту тобто:
Пп = ТРп – ТСп, (3.3.)
Пп-1 = ТРп-1 – ТСп-1, (3.4.)
де ТРп, ТРп-1-відповідно загальний валовий доход від реалізації п-ої та
(п-1)-ої одиниці товарообороту
ТСп, ТСп-1-загальні затрати при реалізації п-ої та (п-1)-ої одиниці товарообороту;
Підставимо вирази (3.2.) і (3.3.) в рівняння (3.1.), одержимо :
∆П = (ТRп – ТСп) – (ТRп-1 – ТСп-1) =
(ТRп – ТRп-1) – ( ТСп – ТСп-1) МR — МС (3.5.)
Оскільки:
MR = TRп – TRп-1; МС = ТСп – ТСп-1.
Підприємство одержить максимальний прибуток при такому обсязі товарообороту, коли збільшення обсягів реалізації не призведе до зміни обсягів прибутку тобто
∆П = 0.
Це досягається при умові:
∆П = MR – MC = 0
тобто:
MR = MC.
Подальше збільшення обсягів реалізації економічно невигідне підприємству, тому що не буде забезпечувати подальше зростання прибутку.
На другому етапі обгрунтування стратегій визначають обсяг товарообороту, який забезпечує одержання цільової суми прибутку. Для цього розраховують необхідний обсяг товарообороту, який відповідає попиту на товари і ресурсозабезпеченості обороту (можливий обсяг закупки товарів, потужність торговельного підприємства і її визначення, чисельність робітників і продуктивність їх праці ).
Розробка асортиментної політики підприємства (третій етап) має бути спрямована на оптимальну товарно-групову структуру відповідно до структури попиту населення.
Обгрунтування цінової політики (четвертий етап) має бути спрямоване на визначення оптимальних цін реалізацій товарів, при яких досягається оптимальний обсяг товарообороту, а як наслідок – максимальний прибуток.
Формування ресурсної політики підприємства, яка здійснюється в ході п’ятого етапу обгрунтування стратегій управління прибутком, має передбачати залучення ресурсів, які забезпечують досягнення необхідного обсягу виробництва із найменшими затратами.
Шостий та сьомий етапи розробки стратегій пов’язані з розв’занням завдань управління валовим доходом та поточними витратами торговельного підприємства. Результатом розробки стратегії є визначення можливого (реального) обсягу отримання доходів та здійснення поточних витрат на плановий період, порівняння яких дозволить оцінити можливий обсяг прибутку підприємства.
На восьмому етапі можливий обсяг отримання прибутку необхідно порівняти з його цільовим розміром. Якщо відповідність досягнута, тобто можливий прибуток більше або дорівнює цільовому прибутку, стратегічний план приймається до виконання (дев’ятий етап), здійснюються заходи контролю за ходом його реалізації.
Якщо відповідність не досягається, необхідно виявити можливі резерви збільшення прибутку за рахунок раціонального використання ресурсів, зниження витрат та збільшення доходів, або ж варто відкоригувати (зменшити) цільову суму прибутку.[21, 123-127].
ВИСНОВКИ
Таким чином, ми з’ясували, що прибуток є однією з найважливіших категорій в економіці. Прибуток – кінцевий позитивний результат господарської діяльності будь-якого підприємства.
Значення прибутку полягає в тім, що він є:
продолжение
–PAGE_BREAK–