Прибуток як основне джерело розширеного відтворення основного капіталу

Курсоваробота:
Тема:«Прибутокяк основне джерело розширеного відтворення основного капіталу»

Метакурсової роботи полягає в аналізі використання прибутку для розширеноговідтворення основного капіталу підприємств всіх форм власності.
Об’єктомдослідження є удосконалення процесу використання і розподілу прибуткупідприємств для фінансування відтворення основного капіталу.
Предметомє практичні і теоретичні проблеми при розподілі і використанні прибуткупідприємствами для розширеного відтворення.
Методидослідження аналіз, статистичний, аналітичний практичне порівняння.
Завданнямикурсової роботи є: дослідження суті прибутку як економічної категорії;виділення основних видів, функції, способів використання прибутку; визначенняосновних фондів і основних засобів як складових основного капіталу, методи їхформування; виявлення взаємозв’язку прибутку підприємства і його основногокапіталу; пропозиціяметодів раціонального використання прибутку в діяльності підприємства.
Ключовіслова: прибуток, основні фонди, відтворення основного капіталу, розподіл івикористання прибутку.
Ріквиконання роботи – 2009.

План
 
Вступ
РОЗДІЛ 1.Теоретическиеоснови прибутку і основного капіталу
1.1 Економічна сутьприбутку, її види і функції
1.2 Економічний змістосновних засобів і основних фондів підприємства
1.3 Відтворення іоновлення основного капіталу
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. Аналізвідтворення основного капіталу за рахунок прибутку підприємства
2.1 Аналіз плануванняприбутку
2.2 Динаміка розподілуі використання прибутку підприємства
2.3 Оцінка використанняприбутку для фінансування основного капіталу промислового підприємства
Висновку до розділу 2
РОЗДІЛ 3. Перспективипідвищення ефективного використання прибутку як джерела відтворення основногокапіталу
3.1 Недоліки в системіоподаткування підприємств України
3.2 Способираціонального використання прибутку
Висновку до розділу 3
Висновок
Список літератури

Вступ
Усучасних умовах, коли економіка переживає кризу і підприємства вимушенімобілізувати всі наявні внутрішні ресурси, велику роль в цьому процесі граєаналіз формування, розподілу і використання прибутку підприємств.
Прибутокє рушійною силою діяльності будь-якого підприємства. З переходом до ринковихвідносин роль прибутку значно збільшується як для економіки держави в цілому,так і для підприємства зокрема. Це і представляє на сьогодні актуальністьвибраної теми.
Прибутокзаймає одне з центральних місць в загальній системі вартісних інструментів іважелів ринкової економіки. Від прибутку залежить фінансове положення підприємств,рівень задоволення особистих і суспільних потреб працівників. Крім того зарахунок платежів з прибутку до бюджету формується основна частина ресурсівдержави, регіональних і місцевих органів влади.
Категоріяприбутку є предметом дослідження багатьох вчених економістів. Великий внесок в розробкутеоретичних і практичних аспектів прибутку внесли такі вчені, як Ковальов В.В.,Бланк И.А., Яцюк Н.А., Чернов В.І., Шамхалов Ф.Р. та інші.
Протеприбуток є однією з найскладніших економічних категорій. Це зв’язаний, перш завсе, з багатоаспектною роллю прибутку в діяльності підприємства. Прибуток є іметою, і результатом, і головним засобом діяльності підприємства, рівно як і основніфонди і засоби.
Длятого, щоб відбувалося нормальне функціонування підприємства, необхіднанаявність певних засобів і джерел. Основні виробничі фонди, що складаються збудівель, споруд, машин, устаткування і інших засобів праці, які беруть участьв процесі виробництва, є найголовнішою основою діяльності фірми. Без їх наявністьнавряд чи могло що-небудь здійснитися.
Раціональнеі економне використання основних фондів є першочерговим завданням підприємства.Правильний розподіл прибутку на відтворення цих основних фондів також єосновним завданням підприємства.
Метоюроботи є дослідження, і аналіз використання прибутку для відтворення основногокапіталу підприємств всіх форм власності.
Завдання,які при цьому необхідно вирішити: 1) досліджувати сутнісне значення прибутку якекономічної категорії; 2) виділити основні види, функції, способи використанняприбутку; 3) визначити, що з є основними фондами і основними засобами як щостановить основного капіталу; 4) методи їх формування; 5) виявленнявзаємозв’язку прибутку підприємства і його основного капіталу; 6) пропозиціяметодів раціонального використання прибутку в діяльності підприємства.
Об’єктомдослідження є удосконалення процесу використання прибутку підприємств якосновного джерела відтворення основного капіталу.
Предметомє практичні і теоретичні проблеми при розподілі і використанні прибутку підприємствамидля розширеного відтворення.
Длядосягнення поставленої мети використовувалися такі методи дослідження як:аналітичний, порівняльний, статистичний, аналіз і розгляд практичного стануданої проблеми на підприємствах всіх форм власності. Також аналізуваласязаконодавчо — нормативна база діяльності підприємств і органів державної владиу врегулюванні питань формування і використання прибутку.
Основнимиджерелами первинної інформації є періодичні видання, монографії, навчальніпосібники.
Полягаєробота з введення, трьох розділів, восьми підрозділів, висновку і спискувикористаної літератури. У першому розділі розкриті теоретичні основи прибуткуі основного капіталу. Другий розділ є аналізом формування основного капіталу ірозподілу прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства. Третій розділ– перспективи і способи раціонального використання прибутку за рахунок розумноїподаткової політики держави.

РОЗДІЛ1. Теоретичні основи прибутку і основного капіталу
 
1.1Економічна суть прибутку, її види і функції
Прибуток,будучи головною рушійною силою економіки ринкового типа характеризуєтьсярізноманіттям змісту форм.
Розглядаючисуть прибутку, слід в першу чергу відзначити такі її характеристики:
1.Прибуток є формою доходу підприємця, що здійснює певний вид діяльності. Цявнешностная, найбільш проста форма виразу прибутку є разом з тим недостатньоюдля її повної характеристики, оскільки у ряді випадків активна діяльність вякій-небудь сфері може і немає пов’язаного з отриманням прибутку (наприклад,діяльність політична, добродійна і ін.).
2.Прибуток є формою доходу підприємця, що вклав свій капітал з метою досягненняпевного комерційного успіху. Категорія прибутку нерозривно пов’язана зкатегорією капіталу – особливим чинником виробництва — і в усередненому виглядіхарактеризує ціну функціонуючого капіталу.
3.Прибуток не є гарантованим доходом підприємця, що вклав свій капітал в той абоінший вид бізнесу. Вона є результатом тільки умілого і успішного здійсненняцього бізнесу. Але в процесі ведення бізнесу підприємець унаслідок своїхневдалих дій або об’єктивних причин зовнішнього характеру може не тількипозбутися очікуваному прибутку, але і повністю або частково втратити вкладенийкапітал.
Томуприбуток є до певної міри і платнею за ризик здійснення підприємницькоїдіяльності.
4.Прибуток характеризує не весь дохід, одержаний в процесі підприємницькоїдіяльності, а тільки ту частину доходу, яка «очищена» від понесенихвитрат на здійснення цієї діяльності. Іншими словами в кількісному виразі прибутокє залишковим показником, що є різницею між сукупним доходом і сукупнимивитратами в процесі здійснення підприємницької діяльності.
5.Прибуток є вартісним показником, вираженим в грошовій формі. Така форма оцінкиприбутку пов’язана з практикою узагальненого вартісного обліку всіх пов’язанихз нею основних показників – вкладеного капіталу, одержаного доходу, понесенихвитрат і т.п., а також з діючим порядком податкового її регулювання.
Зурахуванням розглянутих основних характеристик прибутку її поняття в найбільшузагальненому вигляді може бути сформульовано таким чином: «Прибутокє вираженим в грошовій формі чистим доходом підприємця на вкладений капітал, щохарактеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, щоє різницею між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієїдіяльності».[1, с.455-459]
УЗаконі України «Прооподаткування прибутку підприємства»дано визначення прибутку як зменшення суми скорригированного валового доходу звітногоперіоду на суму валових витрат платника податку на суму амортизаційнихвідрахувань. [5]
Прибутокпідприємства характеризується не тільки своєю багатоаспектною роллю, але ірізноманіттям облич, в яких вона виступає. Під загальним поняттям«прибуток» розуміються самі різні її види, що характеризуються вданий час декількома десятками термінів. Все це вимагає певної систематизаціївикористовуваних термінів.
Розглянемодетальніше окремі види прибутку підприємства.
1.За джерелами формування прибутку, використовуваним в її обліку, виділяютьприбуток від реалізації продукції, прибуток від реалізації майна і прибуток відвнереалізационних операцій.
Прибутоквід реалізації продукції – товарів, робіт, послуг – результат господарювання поосновній виробничо-збутовій діяльності підприємства.
Прибутоквід реалізації майна є доходом від продажу зношених або невживаних видівосновних фондів і нематеріальних активів, а також надмірно куплених ранішезапасів сировини, матеріалів і деяких інших видів матеріальних цінностей,зменшений на суму витрат, понесених підприємством в процесі забезпечення їхреалізації.
Прибутоквід внереалізационних операцій по своєму сутнісному змісту відноситься докатегорії прибутку, оскільки відображається в звітності у вигляді сальдо міжодержаними доходами і понесеними витратами по цих операціях.
2.За джерелами формування прибутку в розрізі основних видів діяльностіпідприємства виділяють прибуток від операційної, інвестиційної і фінансовоїдіяльності. Операційний прибуток є результатом операційної (виробничо-збутовоїабо основної для даного підприємства) діяльності. Результати інвестиційноїдіяльності відбиті частково в прибутку від внереалізационних операцій, ачастково – в прибутку від реалізації майна.
Прибутоквід фінансової діяльності – основні грошові потоки які пов’язані іззабезпеченням підприємства зовнішніми джерелами фінансування. Під прибутком відфінансової діяльності може розумітися непрямий ефект від залучення капіталу іззовнішніх джерел на умовах вигідніших, ніж середньориночні.
3.По складу елементів, що формують прибуток, розрізняють маржінальну, валовий(балансову) і чистий прибуток підприємства. Під цими термінами розуміютьзвичайно різний ступінь «очищення» одержаних підприємством чистихдоходів від понесених їм в процесі господарської діяльності витрат.
Маржінальнийприбуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності завирахуванням суми змінних витрат. Валовий прибуток характеризує суму чистогодоходу від операційної діяльності за вирахуванням всіх операційних витрат, якпостійних, так і змінних. Чистий прибуток характеризує суму балансового (абовалової) прибутку, зменшену на суму податкових платежів за рахунок її.
4.По характеру оподаткування прибутку виділяють оподаткування і не оподатковуванеподатком її частини. Таке ділення прибутку грає важливу роль у формуванніподаткової політики підприємства, оскільки дозволяє оцінювати господарськіальтернативні операції з позицій кінцевого їх ефекту. Склад прибутку, що непідлягає оподаткуванню, регулюється відповідним законодавством.
5.По характеру інфляційного «очищення» прибутку виділяють номінальний іреальний її види. Реальний прибуток характеризує розмір номінально одержаної їїсуми, скоректований на темп інфляції у відповідному періоді.
6.По даному періоду формування виділяють прибуток попереднього періоду (тобтоперіоду, передуючого звітному), прибуток звітного періоду і прибуток плановогоперіоду (планований прибуток). Таке ділення використовується в цілях аналізу іпланування для виявлення відповідних трендів її динаміки, побудови відповідногобазису розрахунків і т.п.
7.По характеру використання у складі прибутку, що залишається після сплатиподатків і інших обов’язкових платежів (чистого прибутку), виділяють ту, щокапіталізується і споживану її частині.
Капіталізований(нерозподілена) прибуток характеризує ту її суму, яка направлена нафінансування приросту активів підприємства, а спожитий (розподілена) прибуток –ту її частину, яка витрачена на виплати власникам (акціонерам), персоналу абона соціальні програми підприємства.
8.По значенню підсумкового результату господарювання розрізняють позитивнийприбуток (або власне прибуток) і негативний прибуток (збиток). У нашій практиціця термінологія набула поки обмеженого поширення, хоч і зустрічається векономічних публікаціях останніх років з питань бухгалтерського обліку. [3, с.98-101]
Прибутокяк найважливіша категорія ринкових відносин виконує наступні основні функції(Мал. 1.1):
/>
Рис.1.1Функції прибутку.
1.Прибутокє показником, якнайповніші що відображає ефективність виробництва і що оцінюєгосподарську діяльність підприємства (оцінна функція).
2.Прибуток надає стимулюючу дію на підвищення ефективностіфінансово-господарської діяльності підприємства (стимулююча функція).
3.Прибутокє джерелом формування бюджетних ресурсів і позабюджетних фондів (фіскальнафункція). [8, с. 22-29]
1.2Економічний зміст основних засобів і основних фондів підприємства
 
Вумовах становлення ринкових відносин підприємства стають власниками певноговідособленого майна. Тому важливого значення набуває оцінка майна підприємства.Майно підприємства складають: основні засоби і інші необоротні активи, оборотнікошти, фінансові активи.
Донеоборотних активів підприємства відносяться основні засоби, нематеріальніактиви, вкладення засобів в незавершене капітальне будівництво, довгостроковіфінансові вкладення в цінні папери, довгострокові фінансові вкладення встатутний капітал інших підприємств, інші необоротні активи.
Найбільшзначущою частиною необоротних активів є основні засоби, що числяться на балансіпідприємства і знаходяться в експлуатації, у запасі, на консервації, а такожздані в оренду іншим підприємствам.
Основнізасоби – це грошова оцінка основних фондів підприємства як матеріальнихцінностей.
Основніфонди представляють специфічну економічну категорію, пов’язану з формуваннямматеріальних фондів суспільства і їх використанням в різних галузях народногогосподарства для виробництва валового внутрішнього продукту і задоволеннякультурно-побутових потреб населення. [4, с. 200-205]
УЗаконі України «Прооподаткування прибутку підприємства»дано прикладне визначення основних фондів.
Так,під терміном «основні фонди»маються на увазі матеріальні цінності, використовувані в господарськійдіяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів здати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість якихпоступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом. [5]
Основніфонди – це матеріальні цінності, використовувані в господарській діяльностіпідприємства, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищуютьодин календарний рік і 15 неоподатковуваних податком мінімумів доходівгромадян.
Усучасній господарській практиці основні фонди залежно від норм амортизації, щозастосовуються, визначаються на наступні 3 групи: група 1 – будівлі, споруди,їх структурні компоненти і передавальні пристрої, зокрема житлові будівлі і їхчастини (квартири і місця загального користування); група 2 – автомобільнийтранспорт і вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні,оптичні, електромеханічні прилади і інструменти, включаючиелектронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробкиінформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, інше конторське(офісне) устаткування і приладдя до нього; група 3 – будь-які інші основніфонди, не включені в групи 1, 2.
Основніфонди, залежно від ступеня їх участі в процесі розширеного відтворення,підрозділяються на виробничі і невиробничі.
Основнівиробничі фонди – це ті засоби виробництва, які безпосередньо функціонують усфері виробництва і протягом багатьох виробничих циклів, зберігаючи натуральнуформу, переносять свою вартість на готовий продукт поступово, у мірузносу(верстати, машини, прилади, передавальні пристрої і т.д.)
Основніневиробничі фонди – це ті фонди, які не беруть участь безпосередньо в процесівиробництва і призначені для обслуговування потреб житлово-комунальногогосподарства, охорони здоров’я, освіти, науки, культури і т.д. Вони призначенідля обслуговування процесу виробництва, і тому в ньому безпосередньо не берутьучасть, і не переносять своєї вартості на продукт, тому що він не проводиться;відтворюються вони за рахунок національного доходу.
Ускладі основних фондів є такі, збільшення яких веде до зростання об’ємувиробництва. Такі основні фонди називаються активними. До ним відносятьсяробочі машини і устаткування, споруди і передавальні пристрої, худоба робоча іпродуктивна і ін. [9, с. 111-115]
Основніфонди, які безпосередньо не беруть участь в переробці сировини,напівфабрикатів, тобто не впливають на предмети праці, а лише створюють умовидля нормального ходу виробництва, називаються пасивними. До ним відносятьсявиробничі будівлі, господарський інвентар, інші виробничі основні фонди.
Діленняосновних виробничих фондів на активні і пасивні багато в чому визначаєтьсягалузевими особливостями виробництва. Так, наприклад, в добувних галузяхпромисловості, металургії споруди відносяться до активних фондів. У текстильнійпромисловості до групи активних фондів належать робочі машини і устаткування,оскільки тільки вони мають вирішальне значення при виробництві продукції і т.д.Також науково-технічний прогрес вносить певний елемент умовності в діленняосновних виробничих фондів на активні і пасивні.
Вдосконаленняструктури основних фондів, збільшення частки їх активної частини має своєюкінцевою на меті підвищення ефективності використання основних фондів. [3, с.115-117]
1.3Характеристика відтворення і оновлення основного капіталу за рахунок прибутку
 
Відтворенняі оновлення основних фондів підприємства здійснюється за допомогою капітальнихвкладень і ремонтів.
Задопомогою капітальних вкладень може здійснюватися як простої, так і розширеневідтворення основних фондів у виробничій і невиробничій сферах.
Підпростим відтворенням слід розуміти будівництво і придбання основних фондів врозмірах, відповідних сумі нарахованого зносу по діючих виробничих основнихфондах. В цьому випадку проводиться доведення загальних розмірів основнихфондів до їх первинної вартості.
Розширеневідтворення – це будівництво і придбання основних фондів в розмірах, щоперевищують суму зменшення основних фондів в результаті їх зносу.
Капітальнівкладення характеризуються галузевою, технологічною, відтворювальноюструктурою.
Галузеваструктура капітальних вкладень – це співвідношення між об’ємами капітальнихвкладень по галузях народного господарства.
Технологічнаструктура капітальних вкладень – це співвідношення між витратами на придбаннямашин і устаткування (активна частина основних виробничих фондів) і набудівельно-монтажні роботи (пасивна частина основних виробничих фондів).
Відтворювальнаструктура капітальних вкладень відображає співвідношення між об’ємамикапітальних вкладень, що направляються на нове будівництво, реконструкцію ітехнічне переозброєння, а також на розширення підприємства. Капітальнівкладення, будучи джерелом як простого, так і розширеного відтворення основнихфондів, прямують на будівництво нових об’єктів, розширення, технічнепереозброєння і реконструкцію діючих підприємств.[4, с. 145-148]
Ефективністьздійснюваних капітальних вкладень багато в чому залежить від відтворювальної ітехнологічної структури цих вкладень. Поліпшення структури капітальних вкладень– великий резерв підвищення ефективності капітальних вкладень основнихвиробничих фондів.
Джереламифінансування капітальних вкладень є такі фінансові ресурси підприємства, якзасоби фонду розвитку виробництва, науки і техніки і фонду соціальногорозвитку, що створюється за рахунок прибутку; амортизаційних відрахувань;ресурсів, які мобілізуються в самому будівництві (надлишок оборотних коштів,прибуток і економія від зниження вартості будівельно-монтажних робіт, щовиконуються господарським способом, економія від зниження цін на устаткування іін.); ресурсів вищестоящих організацій, відомчих ресурсів; асигнувань здержавного бюджету; кредитів банку, позикових засобів, одержаних на фондовомуринку і т.д.
Яквже наголошувалося, відтворення основних фондів має дві форми:
      простевідтворення, коли витрати на відшкодування зносу основних фондів відповідаютьпо величині нарахованої амортизації;
      розширеневідтворення, коли витрати на відшкодування зносу основних фондів перевищуютьсуму нарахованої амортизації.
Джерелафінансування відтворення основних фондів можуть бути як власні, так і позикові.
Витратикапіталу на відтворення основних фондів мають, як правило, довгостроковийхарактер і здійснюються у вигляді довгострокових інвестицій (капітальнихвкладень) на нове будівництво, на розширення і реконструкцію виробництва, натехнічне переозброєння і на підтримку потужностей діючих підприємств. [16,с. 68-73]
Достатністьджерел засобів для відтворення основного капіталу (рівно як і оборотного) маєвирішальне значення для фінансового стану підприємства. Тому цей параметрфінансового стану повинен постійно аналізуватися фінансовими службамипідприємства.
Найважливішимджерелом власних засобів підприємства для фінансування відтворення основнихфондів є прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства (чистийприбуток). Напрями використання чистого прибутку підприємства визначають всвоїх фінансових планах самостійно.
Допозикових джерел фінансування відтворення основних фондів відносяться: кредитибанків, позикові засоби інших підприємств і організацій, засоби, одержані відпайової участі в будівництві, бюджетні кошти і засоби позабюджетних фондів.
Питанняпро вибір джерел фінансування капітальних вкладень розв’язується з урахуваннямбагатьох чинників: вартості капіталу, що привертається; ефективності віддачівід нього; співвідношення власного і позикового капіталів, визначальногофінансовий стан підприємства; ступені ризику різних джерел фінансування;економічних інтересів інвесторів і кредиторів. [3, с. 159-162]
Висновкидо розділу 1
Прибуток– це грошовий вираз основної частини грошових накопичень, що створюютьсяпідприємствами будь-якої форми власності.
Великачастина грошових накопичень реалізується у формі прибутку. По економічномузмісту прибуток є грошовий вираз частини вартості додаткового продукту. Якфінансова категорія прибуток виконує функції: відтворювальну, стимулюючу іконтрольну.
Відтворювальнафункція – одне з джерел фінансування розширеного відтворення.
Стимулююча– джерело утворення заохочувальних фондів і соціального розвитку колективу.
Контрольна– один з основних показників результативності господарської діяльностіпідприємства.
Прибуток– найважливіша фінансова категорія, покликана відображати фінансовий результатгосподарської діяльності підприємства.
Отриманняприбутку нерозривно пов’язаний з наявністю на підприємстві первинного капіталу.Виділяють два види капіталу: основний і оборотний.
Основнийкапітал – це частина постійного капіталу, що складається з вартості засобівпраці і обертається протягом декількох періодів виробництва. Вона переноситьсвою вартість на готовий продукт по частинах. Вартість основного капіталувідшкодовується виробнику у міру реалізації готових виробів.
Оборотнийкапітал – це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбанняпредметів праці і оплату праці робочої сили.
Основніфонди промислового підприємства є сукупністю матеріально-речовинних цінностей,створених суспільною працею, що тривало беруть участь в процесі виробництва внезмінній натуральній формі і що переносять свою вартість на виготовленупродукцію по частинах у міру зносу.
Основніфонди – найважливіша і переважаюча частина всіх фондів в промисловості (маютьсяна увазі основні і оборотні фонди, а також фонди звернення). Вони визначаютьвиробничу потужність підприємств, характеризують їх технічну оснащеність,безпосередньо пов’язані з продуктивністю праці, механізацією, автоматизацієювиробництва, собівартістю продукції, прибутком і рівнем рентабельності.
Джерелафінансування відтворення основних засобів підрозділяються на власні і позикові.
Відтвореннямає дві форми:
1)      простевідтворення, коли витрати на відшкодування зносу основних засобів відповідаютьпо величині нарахованої амортизації;
2)      розширеневідтворення, коли витрати на відшкодування зносу основних засобів перевищуютьсуму нарахованої амортизації.
Доджерел власних засобів підприємства для фінансування відтворення основнихзасобів відносяться:
· амортизація;
· знос нематеріальних активів;
· прибуток, що залишається у розпорядженніпідприємства.
Однимз основних джерел власних засобів підприємства для фінансування відтворенняосновних засобів є прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства(чистий прибуток). Напрями використання чистого прибутку підприємствавизначають в своїх фінансових планах самостійно.

РОЗДІЛ2. Аналіз восроізводства основного капіталу за рахунок прибутку підприємства
 
2.1Аналіз формування основного капіталу
Основнийкапітал підприємства складається з наступних елементів: 1) основні засоби –сукупність матеріально-речовинних цінностей, використовуваних як засоби праці ідіючих в натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріальноговиробництва, так і в невиробничій сфері; 2) нематеріальні активи – різні правакористування, патенти, а також організаційні витрати; довгострокові фінансовіінвестиції – інвестиції в державні цінні папери (облігації і інші борговізобов’язання), цінні папери і в статутні капітали інших організацій, а такожнадані іншим організаціям позики на території держави і за її межами.
Розглянемовказані елементи докладніше.
1.Основні засоби включають: будівлі, споруди, передавальні пристрої, робочі ісилові машини і устаткування, вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої,обчислювальну техніку, транспортні засоби, інструмент, виробничий ігосподарський інвентар і приладдя, робочу і продуктивну худобу, багаторічнінасадження, внутрішньогосподарчі дороги і інші основні засоби. До основнихзасобів відносяться також капітальні вкладення на поліпшення земель(меліоративні, осушні, іригаційні та інші роботи) і в орендовані будівлі,споруди, устаткування і інші об’єкти, що відносяться до основних засобів.Капітальні вкладення в багаторічні насадження, поліпшення земель включаються доскладу основних засобів щорічно в сумі витрат, що відносяться до прийнятих вексплуатацію площ, незалежно від закінчення всього комплексу робіт.
Ускладі основних засобів враховуються організації, що знаходяться у власності,земельні ділянки, об’єкти природокористування (вода, надра і інші природніресурси). Закінчені капітальні витрати в орендовані будівлі, споруди,устаткування і інші об’єкти, що відносяться до основних засобів, зараховуютьсяорендарем у власні основні засоби в сумі фактичних витрат, якщо інше непередбачене договором оренди.
2.Нематеріальні активи включають права, що виникають: з авторських і іншихдоговорів на твори науки, літератури, мистецтва і об’єкти суміжних прав, напрограми для ЕОМ, бази даних і др.; з патентів на винаходи, промислові зразки,селекційні досягнення; з свідоцтв на корисні моделі, товарні знаки і знакиобслуговування або ліцензійних договорів на їх використання; з прав на«ноу-хау» і ін.
Крімтого, до нематеріальних активів відносяться права користування земельнимиділянками, природними ресурсами і організаційні витрати.
Нематеріальніактиви відображаються в обліку і звітності в сумі витрат на придбання,виготовлення і витрат по їх доведенню до стану, в якому вони придатні довикористання в запланованих цілях. По об’єктах, по яких проводиться погашеннявартості, нематеріальні активи рівномірно (щомісячно) переносять свою первиннувартість на витрати виробництва або звернення по нормах, визначуванихорганізацією виходячи зі встановленого терміну їх корисного використання. Понематеріальних активах, по яких неможливо визначити термін корисноговикористання, норми перенесення вартості встановлюються з розрахунку на десятьроків (але не більше терміну діяльності організації).
3.Довгострокові фінансові інвестиції. Фінансові вкладення приймаються до обліку всумі фактичних витрат для інвестора. По державних цінних паперах вирішуєтьсярізницю між сумою фактичних витрат на придбання і номінальною вартістю протягомтерміну їх звернення рівномірно (щомісячно) відносити на фінансові результати уорганізації, або на зменшення фінансування (фондів) у бюджетної організації.
Необхідновідзначити, що до основного капіталу відносяться також капітальні вкладення внезавершене будівництво. До складу капітальних вкладень включаються витрати набудівництво – монтажні роботи, придбання устаткування, інструменту, інвентарю,інші капітальні роботи і витрати (проектний – дослідницькі,геологорозвідувальні і бурові роботи, витрати по відведенню земельних ділянок іпереселенню у зв’язку з будівництвом, на підготовку кадрів для організацій, щознов будуються, та інші). Капітальні вкладення відображаються в балансі зафактичними витратами для забудовника (інвестора). Об’єкти капітального будівництва,що знаходяться в тимчасовій експлуатації, до введення їх в постійнуексплуатацію не включаються до складу основних засобів. У бухгалтерськомуобліку і звітності витрати по цих об’єктах відображаються як незавершенікапітальні вкладення. [11, с. 50-55]
2.2Динаміка розподілу і використання прибутку підприємства
Розподілі використання прибутку є важливим господарським процесом, що забезпечує якпокриття потреб підприємства, так і формування доходів держави.
Механізмрозподілу прибутку повинен бути побудований так, щоб сприяти підвищеннюефективності виробництва, стимулювати розвиток нових форм господарювання.
Однієїз найважливіших проблем розподілу прибутку як до переходу на ринкові відносини,так і в умовах їх розвитку є оптимальне співвідношення частки прибутку, щоакумулюється в доходах бюджету і залишається у розпорядженні господарюючихсуб’єктів. [7, с. 16]
Зрозвитком ринкових відносин підприємства мають право використовувати одержанийприбуток на свій розсуд, окрім тієї її частини, яка підлягає обов’язковимвирахуванням, оподаткуванню і іншим напрямам відповідно до законодавства.
Такимчином, виникає необхідність в чіткій системі розподілу прибутку, перш за все,на стадії, попередньому освіті чистому прибутку (прибутку, що залишається урозпорядженні підприємства).
Економічнообґрунтована система розподілу прибутку в першу чергу повинна гарантувативиконання фінансових зобов’язань перед державою і максимально забезпечитивиробничі, матеріальні і соціальні потреби підприємства.
Об’єктомрозподілу є прибуток, оподаткування підприємства. Під її розподілом розумієтьсянапрям прибутку до бюджету і по статтях використання на підприємстві.Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій її частині, яка поступає добюджетів різних рівнів у вигляді податків і інших обов’язкових платежів.Визначення напрямів витрачання прибутку, що залишається у розпорядженніпідприємства, структури статей її використання знаходиться в компетенціїпідприємства.
Прирозподілі прибутку підприємства необхідно враховувати основні принципирозподіли, які можна сформулювати таким чином:
1.      Прибуток,що одержується підприємством в результаті виробничо-господарської і фінансовоїдіяльності, розподіляється між державою і підприємством як господарюючимсуб’єктом.
2.      Прибутокакумулюється у відповідних бюджетах (в даний час в місцевих бюджетах) у виглядіподатку на прибуток, порядок числення і сплати якого до бюджету встановлюєтьсязаконодавчо і ставка якого не може бути довільно змінена.
3.      Величинаприбутку підприємства, що залишається в його розпорядженні після сплатиподатків, не повинна знижувати його зацікавленості в зростанні об’ємувиробництва і поліпшенні результатів виробничо-господарської діяльності.
4.      Прибуток,що залишився у розпорядженні підприємства, в першу чергу повинен прямувати нанакопичення, забезпечуючи його подальший розвиток, і лише в решті частини – наспоживання.
5.      Розподілчистого прибутку повинен відображати процес формування фондів і резервівпідприємства для фінансування потреб виробництва і розвитку соціальної сфери.[12, с. 64-68]
Усучасних умовах господарювання держава не встановлює яких-небудь нормативіврозподілу прибутку, але через порядок оподаткування прибутку підприємствастимулює витрати на відтворення виробничих і невиробничих фондів, витрати надобродійні цілі, фінансування природоохоронних заходів, витрати за змістомоб’єктів і установ соціальної сфери і ін.
Розподілчистого прибутку – один з напрямів внутрішньо фірмового планування, значенняякого в умовах ринкової економіки зростає. Порядок розподілу і використанняприбутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства. Основнимивитратами, що фінансуються з прибутку, є витрати на розвиток виробництва,соціальні потреби трудового колективу, на матеріальне заохочення працівників ідобродійні цілі.
Відповіднодо цього у міру надходження чистий прибуток підприємств прямує: на фінансуванняНІОКР, а також робіт із створення, освоєння і впровадження нової техніки; навдосконалення технології і організації виробництва; на модернізацію устаткування;поліпшення якості продукції; технічне переозброєння, реконструкцію діючоговиробництва.
Разомз фінансуванням виробничого розвитку прибуток, що залишається у розпорядженніпідприємства, прямує на задоволення соціальних потреб. Так, з цього прибуткувиплачуються одноразові заохочення і допомога що йде на пенсію, а такожнадбавки до пенсій; дивіденди по акціях і внесках членів трудового колективу вмайно підприємств. Проводяться витрати по оплаті додаткових відпусток понадвстановлену законом тривалість, оплачується житло, виявляється матеріальнадопомога. Крім того, проводяться витрати на безкоштовне живлення або живленняза пільговими цінами.
Забезпечуючивиробничі, матеріальні і соціальні потреби за рахунок чистого прибутку,підприємство повинне прагнути до встановлення оптимального співвідношення міжфондом накопичення і споживання з тим, щоб враховувати умови ринковоїкон’юнктури і разом з тим стимулювати і заохочувати результати праціпрацівників підприємства.
Розширенняпроцесів реформування економіки у напрямі створення повноцінних ринковихвідносин супроводжується розширенням операцій суб’єктами господарськоїдіяльності на ринку цінних паперів. Підприємства різних форм власності можутьвкладати (інвестувати) частину свого чистого прибутку в придбання акційакціонерних суспільств, облігацій (як інших підприємств, так і муніципальних,державних). Альтернативними формами інвестування чистого прибутку можуть бутивкладення засобів в спільні підприємства (в т.ч. за участю іноземного капіталу),їх розміщення на банківських депозитах, в інших формах фінансових вкладень.
Прибуток,що залишається у розпорядженні підприємства, служить не тільки джереломфінансування виробничого, соціального розвитку і матеріального заохочення, алеі використовується у випадках порушення підприємством чинного законодавства длясплати різних штрафів і санкцій. У випадках приховування прибутку відоподаткування або внесків до позабюджетних фондів також стягаються штрафнісанкції, джерелом яких є чистий прибуток.
Вумовах переходу до ринкових відносин виникає необхідність резервувати засоби узв’язку з проведенням ризикових операцій і, як наслідок цього, втратою доходіввід підприємницької діяльності. Тому при використанні чистого прибуткупідприємства має право створювати фінансовий резерв, тобто ризиковий фонд.
Розмірцього резерву повинен складати від 5 до 15% статутного фонду. Щорічно резервнийфонд повинен поповнюватися за рахунок відрахувань від прибутку, що залишаєтьсяу розпорядженні підприємства. Окрім покриття можливих збитків від діловихризиків фінансовий резерв може бути використаний на додаткові витрати порозширенню виробництва і соціальному розвитку, розробку і впровадження новоїтехніки, приріст оборотних коштів і заповнення їх недоліку, на інші витрати,обумовлені соціально-економічним розвитком колективу.
Зрозширенням спонсорської діяльності частина чистого прибутку може бутинаправлена на добродійні потреби, надання допомоги театральним колективам,організацію художніх виставок і інші цілі.
Отже,наявність чистого прибутку, що створює стимулюючі умови господарського розвиткупідприємства при переході до ринку, є важливим чинником подальшого зміцнення ірозширення підприємницької діяльності. [3, с. 118-121]
2.3Оцінка використання прибутку для фінансування основного капіталу промисловихпідприємств
Запідсумками 2008 долі у розвиток економіки України вкладено понад 72 млрд. грн.капітальних інвестицій. Як і у попередні роки, переважну частку у структуріосвоєних обсягів становлять інвестиції у основній капітал (85,7%), з їх 134,7 млрд.грн. інвестовано у капітальне будівництво, 98,4 млрд. грн. – у придбання машині обладнання. На поліпшення об’єктів (капітальний ремонт, модифікацію,модернізацію) спрямовано 10,1% усіх інвестицій, на придбання та створення іншихнеоборотних матеріальних активів — 1,6%, на формування основного стада робочоїта продуктивної худобі — 0,3%. У нематеріальні активів вкладено 2,3% загальногообсягу капітальних інвестицій, з яких 41,1% становлять витрати на придбання(створення) засобів програмного забезпечення.
Головнімджерелом фінансування капіталовкладень, як і раніше, залишаються власні коштіпідприємств та організацій, за рахунок яких у 2008р. освоєно 56,7% інвестицій уосновній капітал. Частка залучених та запозичених коштів, у того числі кредитівбанків, коштів іноземних інвесторів та інвестиційних фондів, у загальнихобсягах капіталовкладень становила 23%.
Зарахунок державного та місцевих бюджетів освоєно 9,2% інвестицій у основній капітал.[6.]
Припорівняльному аналізі капітальних інвестицій за джерелами фінансування, а самевласні засоби підприємств за останні три роки можна відмітити тенденцію до нестабільності (Рис 2.1).
/>
Рис2.1 Порівняльний аналіз використання власних засобів підприємств за2006-2008гг.
Найбільшийоб’єм використання був присутній в 2007г., але вже в 2008г. він скоротився на13 035 349 млн. грн. Це говорить про те, що в 2008 р. підприємства не малидосить високого рівня прибутковості, щоб після виплати всіх податків і зборівнаправити на відтворення великі суми. Зв’язаний це все з кризовими явищами, якна території України, так і на світовому рівні. У 2008г. підприємствафінансувалися в основному за рахунок бюджетних надходжень (15 402,9 млн. грн.),а також за рахунок кредитів в банках і інших позик (42 981 млн. грн.).Детальніше джерела фінансування підприємств за 2008 р. можна розглянути в нижчеприведеній таблиці.

Таблиця2.1 Капітальні інвестиції за джерелами фінансування за 2008р.  Освоєно (використано) капітальні інвестиції у т.ч. інвестиції в основний капітал у фактичних цінах, млн.грн. у % до загального обсягу у фактичних цінах, млн.грн. у % до загального обсягу
Всього
272074,1
100
233081
100 у т.ч. за рахунок коштів державного бюджету 15402,9 5,7 11576 5 коштів місцевих бюджетів 12498 4,6 9918,2 4,2 власних коштів підприємств та організацій 161277,2 59,3 132138 56,7 коштів іноземних інвесторів 8087 3 7591,4 3,3 коштів інвестиційних фондів 5704,2 2,1 5675,5 2,4 кредитів банків та інших позик 42981 15,8 40450,9 17,3 інших джерел фінансування 5039,6 1,8 4646,8 2
Виходячи,з даних таблиці можна сказати, що, звичайно ж, найбільшу частку у фінансуванніпідприємств займають власні засоби, але і долі інших джерел великі, наприкладкредити банків і інших позик. Але в даний час частка власних засобівскорочується, що веде до збільшення попиту на кредити банків і як наслідокзалежність підприємства від іншого суб’єкта. [19]
Висновкидо розділу 2
Капітал– це засоби, які має в своєму розпорядженні підприємство для здійснення своєїдіяльності з метою отримання прибутку.
Формуєтьсякапітал підприємства як за рахунок власних (внутрішніх), так і за рахунок позикових(зовнішніх) джерел.
Основнимджерелом фінансування є власний капітал. У його склад входять статутнийкапітал, накопичений капітал (резервний і доданий капітали, фонд накопичення,нерозподілений прибуток) і інші надходження (цільове фінансування, добродійніпожертвування і ін.).
Найбільшбажаним джерелом фінансування основного капіталу є прибуток що залишається урозпорядженні підприємства. Цей прибуток повинен йти на відтворення основногокапіталу, тобто на виробничі, соціальні потреби підприємства, на матеріальнезаохочення, на рішення проблем пов’язаних з порушенням чинного законодавства, атакож може бути направлена на придбання цінних паперів і інших видівінвестування або спонсорської допомоги.
Проаналізувавшистатистичну інформацію можна відмітити не стабільність фінансування підприємствза рахунок власних засобів, а також великий об’єм використання інших видівфінансування. Особливо гостро проблема фінансування за рахунок власних засобів(прибутку) стоїть на сучасному етапі діяльності підприємств, що пов’язаний зсвітовою фінансовою кризою і не готовністю вітчизняних підприємств реагувати намінливість економіки.

РОЗДІЛ3 Перспективи підвищення ефективності використання прибутку як джерелавідтворення основного капіталу
 
3.1Недоліки в системі оподаткування України
Стимулюваннярозвитку підприємництва – основне завдання прибутку в економіці з ринковимивідносинами. Тільки завдяки отриманню прибутку розвиватиметься підприємство. Усукупності це свідчить про те, що відбувається економічне зростання і вдержаві. Економіка не може бути стаціонарною (А. Сміт ще в XVII століттіназивав таку «станом застою»), тому що замість прогресу може бутитільки одне інше, протилежний напрям — занепад. Щоб цього не відбулося, вартодати можливість підприємствам забезпечувати себе фінансовими ресурсами іодержувати достатні прибутки з метою досягнення високих фінансово-економічнихрезультатів на всіх рівнях економіки в країні.
Прибуток– це кінцевий фінансовий результат від здійсненої підприємством підприємницькоїдіяльності, який є приростом всього фінансового потенціалу суб’єктагосподарювання. Прибуток, зокрема, є видом фінансових ресурсів підприємства.Тому наукове обґрунтування ділення прибутку підприємств на державному рівніважливо і об’єктивно необхідне.
Надмірнеоподаткування прибутку сприяє не збільшенню доходів бюджету, а приводить дозовсім протилежних наслідків. У результаті виявляється, що, по-перше, дужевисокий податковий тиск підриває стимули до виробництва, по-друге, відбуваєтьсяне стимулювання зростання виробництва і в той же час розширення базиоподаткування, а пошук суб’єктами підприємництва усіляких шляхів приховуванняодержуваних доходів і уникнення їх оподаткування.
Прибутокє на сьогодні єдиним потенційним джерелом засобів для українських підприємств,що за кращих умов могло б забезпечити реальне поповнення капіталу. Проте навітьу разі отримання прибутку підприємству залишається мізерна його частинка врезультаті сильного податкового преса. Якщо в країнах з розвиненою ринковоюекономікою завдяки цілеспрямованим заходам уряду скорочується частинкакорпоративного податку в доходах бюджету, то в Україні зменшення частинкиподатку на прибуток підприємств викликано відсутністю джерела стягненняподатку, тобто зниженням прибутковості підприємств.
Українах з розвиненою ринковою економікою оподаткування суб’єктівпідприємницької діяльності відбувається зверху донизу – починаючи з найбільшихпідприємницьких утворень. Акціонерні суспільства – найбільш довершена нинішняформа для суб’єктів господарювання із здійсненням підприємницької діяльності вшироких масштабах. У зв’язку з цим податок на прибуток називається«корпоративним податком», яким обкладаються також прибутку іншихпідприємницьких суб’єктів. В умовах трансформації податкової системи Україниподаток на прибуток підприємств є одним з центральних податків, якомуприділяється максимальна увага. Враховуючи ряд законопроектів, яківизначатимуть в недалекому майбутньому принципи і умови оподаткування прибуткупідприємств в Україні, слід запозичити досвід корпоративного оподаткування взарубіжних країнах. Це стосується затвердження Податкового кодексу України іЗакону України «Про акціонерні суспільства». Але це не означає того,що необхідне змінити найменування прибуткового податку, який платять підприємствав Україні. У кожній країні він називається по-різному: у Австрії акціонернісуспільства платять податок на підприємницьку діяльність, в Монако – податок надоходи від комерційної діяльності, у Великобританії корпоративний податокназивається ще прибутковим податком з компаній.[14, с. 68-70]
Важливимаспектом в даний час є методологія оподаткування прибутку підприємств незалежновід назви самого податку. В цьому випадку залишається тільки запозичити досвідкорпоративного оподаткування в країнах з розвиненими ринковими відносинами. Зметою створення сприятливих умов стимулюючого характеру для розвитку ірозширення масштабів діяльності акціонерних суспільств і інших суб’єктівпідприємницької діяльності провідні держави використовують багатообразні параметрипри стягненні податку з їх прибутків. Найпоширенішими з них на сьогодні є:
— статус акціонерного суспільства (окрім понять резидентства і територіальності);
— вид одержаного прибутку (наприклад, джерела його формування);
— величина одержаного прибутку.
— розмір капіталу акціонерного суспільства;
— розмежування оподатковуваної податком прибутку акціонерного суспільства на розподільчуі не розподільчу;
— оподаткування прибутку згідно з градацією акціонерних суспільств на
великі,середні і малі.
Удеяких передових економічно розвинених країнах застосовується декількарозглянутих параметрів при оподаткуванні прибутку акціонерних суспільств(Канада, Японія та інші). У Україні з цих параметрів в даний час невикористовується жоден, що є свідоцтвом недосконалої вітчизняноїфінансово-правової бази (зокрема, податкової) і відображенням пріоритетівекономічної політики держави.
Отже,за наслідками аналізу можна зробити висновок, що оподаткування прибуткупідприємницьких суб’єктів напрямлено на прискорення темпів економічногозростання і підвищення рівня добробуту суспільства в провідних країнах зринковою економікою. Фінансовий стан суб’єктів господарювання прямо пропорційновпливає і на стан державних фінансів, і на фінансове забезпечення населення,тобто є найвагомішим визначником фінансово-економічного стану в державі.
Зрештоюв країнах з ринково розвиненою економікою проводиться політика уряду длястимулювання підприємництва, а забезпечені законодавчою силою конкретні підходидо стягнення податку на прибуток акціонерних суспільств мають виключно цільовепризначення і зводяться до:
— розширенню фінансово-виробничої діяльності всіх організаційно-правових формведення бізнесу.
— стимулюванню розвитку підприємницької діяльності господарських утворень малогоі середнього класу;
— активізації інвестиційного процесу, включаючи заохочувальні заходи
дляприватних власників капіталу;
— забезпеченню умов суб’єктів підприємницької діяльності щодо отриманнядостатньої величини прибутку і стимулювання за допомогою податків і податковихпільг його раціонального використання і тому подібне.
Разоміз застосуванням приведених параметрів при стягненні податку на прибутокпідприємств, не завадило б упровадити регресивну податкову шкалу, коли ставкиподатків зменшуються разом з підвищенням величини одержаної підприємствамиприбутку. Податкові ставки при цьому повинні бути такими, що нижче діє. Окрімцього, варто ввести в Україні вищої ніж діючий податок на прибутокпідприємств-монополій, який практикується в ринково — розвинених країнах, іякий сприятиме встановленню належної податкової справедливості підприємств ікомпенсує достатньою мірою бюджетні доходи. Це дасть можливість автоматичноскоротити велику кількість пільг із сплати податків і істотно спроститиподаткову систему України. Завдяки таким заходам виросте кінцевий фінансовийрезультат підприємств після оподаткування – чистий прибуток, що стимулюватимездійснення додаткових інвестицій. В той же час в сукупності це сприятименадходженню засобів до бюджету.
Створенняспрощеного механізму прибуткового оподаткування суб’єктів господарювання іззаохочувальними заходами, направленими на розвиток їх діяльності, спонукатимеплатників податків до виходу з сфери тіньової економіки. Небезпідставним будеприпущення про можливий істотний спад рівня прибутковості бюджету на першихетапах. Проте в перспективі цей спад компенсується платниками податків череззбільшення кількості прибуткових підприємств і розширення бази оподаткування.Дотримання платниками податкових норм повинне забезпечуватися жорсткішоювідповідальністю за порушення податкового законодавства.
Накористь держави враховувати фінансові потреби суб’єктів господарювання, тому щодоходи підприємств є основою її доходів. Звідси випливає важливістьоптимального ділення фінансових ресурсів, тобто прибутку підприємств, шляхомоподаткування. Зрештою ефективно використовуватимуться функції прибутку:
1)фіскальна — формування бюджетних доходів у вигляді податків;
2)стимулююча — заохочення до розвитку діяльності підприємств;
3)регулююча, як поєднання першої і другої функцій — забезпечення оптимальнихпропорцій ділення обмежених фінансових ресурсів з метою їх раціональноговикористання багатообразними суб’єктами. [20]
3.2Способи раціонального використання прибутку для ефективного функціонуванняпідприємства
Змінисоціально-економічного розвитку держави в період переходу до ринкових відносинприводять до якісних структурних зрушень у бік інтенсифікації виробництва, щозабезпечує незмінне зростання грошових накопичень і, головним чином, прибуткупідприємств різних форм власності.
Назміну прибутку впливають дві групи чинників зовнішні і внутрішні. Внутрішнічинники зміни прибутку підрозділяються на основні і неосновні. Найважливішими вгрупі основних є валовий дохід і дохід від продажу продукції (об’єм продажів),собівартість продукції, структура продукції і витрат, величина амортизаційнихвідрахувань, ціна продукції. До неосновних чинників відносяться чинники,пов’язані з порушенням господарської дисципліни, такі як цінові порушення,порушення умов праці і вимог до якості продукції, інші порушення, що ведуть доштрафів і економічних санкцій.
Дозовнішніх чинників, що впливають на прибуток підприємства, відносятьсясоціально-економічні умови, ціни на виробничі ресурси, рівень розвиткузовнішньоекономічних зв’язків, транспортні і природні умови.
Такимчином, прибуток підприємства формується під впливом наступних основнихчинників: валових доходів підприємства, доходу підприємства від продажупродукції, валових витрат підприємства, рівня діючих цін на продукцію, щопродається, і величини амортизаційних відрахувань.
Прибутокрозподіляється між державою, власниками підприємства і самим підприємством.Пропорції цього розподілу значною мірою впливають на ефективність діяльностіпідприємства як позитивно, так і негативно.
Взаєминипідприємств і держави з приводу прибутку будуються на основі оподаткуванняприбутку. Система оподаткування прибутку значно впливає на ухвалення багатьохфінансових рішень на підприємстві. Це, зокрема, рішення про напрям прибутку наспоживання або накопичення, вибір методів фінансування підприємства, вибір тієїабо іншої правової форми організації бізнесу, розподіл трудових і матеріальнихресурсів між окремими сферами господарської діяльності. [13, с. 81-83]
Насьогодні тема впливу податку на прибуток на ефективність діяльностіпідприємства залишається не достатньо дослідженою проблемою. Тому в цій сферінеобхідно звернути увагу на підходи, які практикуються за кордоном.
Державаза допомогою податкового впливу може стимулювати підприємства до інвестуваннябільшої частини свого прибутку. Якщо ставка розподіленого прибутку більшеставки нерозподіленого прибутку тоді велику частину прибутку доцільно буденаправляти не на виплату дивідендів, а на інвестування.
Необхідновідзначити, що вплив податку на прибуток на процеси накопичення і споживання,вибір структури капіталу і джерел фінансування ґрунтується на таких умовах:підприємство повинне прагнути до такої структури капіталу, яка максимізувала бприбуток після оподаткування; різні податкові ставки на розподілений,нерозподілений прибуток і дохід у вигляді відсотка можуть впливати на ухваленнярішення про споживання і накопичення; у разі надання в державній політиціпріоритетів самофінансування розподілений прибуток і дохід у вигляді відсоткаповинні бути більше нерозподіленого прибутку. Систематичне отримання прибутку єнеобхідною метою підприємницької діяльності будь-якого підприємства. Томудомінуючою проблемою для підприємства є максимізація прибутку, що означаєрозробку стратегії на систематичне збільшення прибутку і мінімізацію витрат дляефективнішого його функціонування. Для підприємства максимізація прибуткуполягає у виборі такого об’єму реалізації продукції, при якому граничні витратипідприємства у виробництві і при реалізації дорівнювали б ринковій ціні. Іншимисловами, на ринку вільної конкуренції дохід рівний ринковій ціні. Напідприємствах можуть існувати наступні резерви збільшення прибутку: збільшенняоб’єму виробництва і реалізації продукції, що випускається; зниження собівартостіпродукції, що випускається; підвищення якості продукції, що випускається.[15,с.10-14 ] Отже, для того, щоб підприємство було таким, що ефективно дієнеобхідно щоб проводилися заходи на двох рівнях: державному – впровадженняпрогресивніших податкових ставок для податку на прибуток; на рівні підприємства– заходи щодо збільшення прибутку, по раціональному її розподілу на накопиченняі споживання.
Висновкидо розділу 3
Важливуроль в створенні справедливої системи розподілу прибутку між суб’єктамигосподарювання і бюджетом покликані зіграти пільги по податку на прибуток.Проте розділ «Пільги поподатку» в Законі прооподаткування прибутку підприємств України відсутній.
Важливезначення для зменшення податкових зобов’язань має повне і правильне використаннявсіх встановлених законом пільг: вирахувань з оподатковуваної бази, податковихкредитів, відстрочення сплати податків.
Всізаходи по мінімізації податкових зобов’язань можна розділити на дві великігрупи:
      ведучідо зменшення бази обкладення, податкової ставки або податкового окладу;
      сприяючізрушенню прибутку на пізніші періоди і, відповідно, відстроченню сплатиподатків.
Найбільшзначні вирахування з оподатковуваного прибутку надані підприємствам длястимулювання інвестицій.
У1998 р. Комісія ЄС опублікувала проект гармонізації правил розрахунку прибутку,оподаткування компаній, для країн-членів ЄС, в якому запропоновані процедури іосновні принципи визначення прибутку, оподаткування підприємства, незалежно відїх юридичного статусу. Суть єдиних правил полягає в заміні різних пільг іподаткових кредитів державними субсидіями, різними виплатами з державних імісцевих бюджетів, що забезпечують зацікавленість компаній в стимулюваннівиробничої і науково-технічної діяльності.

Висновок
Змінасоціально-економічного розвитку держави в період переходу до ринкових відносинприводить до якісних структурних зрушень у бік інтенсифікації виробництва, щообумовлює незмінне зростання грошових накопичень і головним чином прибуткупідприємств різних форм власності.
Прибутокє основним джерелом власних засобів фірми. З одного боку, прибутокрозглядається як результат діяльності фірми, з іншою, як основа подальшогорозвитку. Для країни прибуток фірм означає наповнюваність прибуткової частинибюджету, можливість рішення соціальних проблем країни або регіону.
Капіталпредставляє основну суму коштів, необхідних спершу і здійснення виробництва(діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари – робочу силу і засобивиробництва, – сполучає їх в процесі праці і після реалізації створеноїпродукції одержує більшу вартість, ніж авансував.
Основніфонди промислового підприємства є сукупністю матеріально-речовинних цінностей,створених суспільною працею, що тривало беруть участь в процесі виробництва внезмінній натуральній формі і що переносять свою вартість на виготовленупродукцію по частинах у міру зносу.
Вивчившиголовні поняття – прибуток, основний капітал – можна поспостерігати, що немає вдіяльності підприємств окремо функціонуючих елементів. Прибуток зв’язан зкапіталом в прямій і зворотній залежності. Основою отримання прибутку на стадіїстворення підприємства є наявність основних фондів і засобів – капіталу. Аотримання прибутку, в період активної діяльності підприємства, впливає на станосновних фондів і їх відтворення.
Проаналізувавшистатистичну інформацію можна зробити висновок про те, що на підприємствахпромислової галузі України достатньо не однакові співвідношення наявностівласних засобів (що формуються за рахунок прибутку) в загальному об’єміінвестицій в основний капітал. А також виявлено, що на самофінансування істотновплинула світова криза, що зачепила всі сфери економічного життя суспільства.
Впроцесі обробки інформації по даній темі була досягнута поставлена в роботімета. Було виявлено, що прибуток використовується для відновлення зношенихзасобів виробництва, для задоволення соціальних і інших виробничих потребпідприємства, для вирішення проблем пов’язаних з порушенням законодавства іінших питань в процесі ефективного функціонування підприємства.
Уроботі також були виявлені деякі проблемні моменти у використанні і розподіліприбутку пов’язані з недоліками в законодавчої бази держави. Наприклад,подібність податкового тягаря на підприємства різні за обсягами статутногокапіталу( малі, середні і ін.) Запропоновані деякі перспективні рішення проблемвластивих податковому законодавству України.
Однез найважливіших перспективних завдань вдосконалення системи оподаткуванняприбутку – це ослаблення її фіскальної спрямованості, лібералізація припідвищенні чіткості і ясності податкового законодавства, ліквідаціябагаточислової і суперечливої нормативної бази, складних і невизначенихподаткових процедур. Реформування оподаткування прибутку, як і податковоїсистеми в цілому, повинно спиратися тільки на відтворювальний принцип, податокповинен стимулювати зростання виробництва, його пропорційність, підвищенняпродуктивності праці. Поєднання інтересів держави і виробника, цілісна активнодіюча система регуляторів економіки, що формує цілі і вибір стратегії, методи ізасоби господарської діяльності кожного підприємства при одночасному облікупріоритетних загальнодержавних інтересів – основна умова виходу країни з кризи.
Длявирішення всіх проблем існуючих на сучасному етапі економічного розвитку підприємствв розподілі використанні прибутку і ефективному раціональному використанніосновного капіталу необхідне реформування частково всіх сфер економічноїдіяльності не тільки підприємства, але і держави в цілому. Наявність цихпроблем об’єктивно пов’язаний з переходом України від адміністративно-команднихвідносин до ринкових.

Списоквикористаних джерел
1. Бланк І. А. Основи фінансовогоменеджменту. Т. 1.- К.: Ніка-Центру, 1999. — 592 с.
2. Боді Э., В Мертон Р. К. Фінанси / Пер. зангл. — М.: Видавничий будинок «Вільямс». — 2000 — с. 38-41
3. Буряковській В.В., Кармазин В.Я,Каламбет С.В. Фінанси підприємств: Учеб.пособие. — Дніпропетровськ.: Пороги,1998. — 245 с.
4. Економіка підприємства: Підручник / Підред. док. ач. наук, проф. С.Ф. Покропівного. — К.: КНЭУ, 2003. — 608 с.
5. Закон України «Про оподаткуванняприбутку підприємств»//Відомості Верховної Ради (ВВР) 1995, № 4, ст. 28
6. Звіт Голови Державного КомітетуСтатистики України О.Г. Осауленко «Капітальні інвестиції за 2008 р.» //16.04.2009 № 84
7. Кодацкий В. П. Аналіз прибуткупідприємства // Фінанси, 1996. 12. С. 16.
8. Ковальов В.В., Ковальов В.В. Фінансипідприємств: Підручник. — М: ТК Велбі, 2003. — 352 с.
9. Лапуста М.Г., Ськамай Л.Г. Фінансифірми: Навчань. допомога. — М.: ІНФРА-М, 2002. — 264 с.
10.  МакконнеллДо. Р., Брю С. Л. Экономікс: Принципи, проблеми і політика В 2 т. — М.:Республіка, 1993. — 399 с.
11.  ПоповаР.Г., Самонова І.Н., Добросердова І.І. Фінанси підприємств: Навчань. пособ. — СПб.: Пітер, 2001. — 224
12.  НоводворськійВ. Д. Прибуток підприємства: бухгалтерський і економічний // Фінанси. — 2003. — № 4. — С. 64 — 68.
13.  СсуботовічЮ.Л. Податок на прибуток — регулятор підприємницької деятельности// ФінансиУкраїни. 2001. № 12. С.81-83
14.  СверданН.Н. Податок на прибуток предприятяий// Фінанси України. 2002. № 12. С. 68-74
15.  ТерещенкоО. Фінансування підприємств в Україні: актуальні проблемі та шляхи їх вирішення// Економіка України. — 2002. — № 1. — С.10.
16.  ТерещенкоО.О. Фінансова діяльність суб.-тів господарювання: Навч. посібн. – ДОН.: КНЕУ,2003. — 554 с.
17.  ТурілоА.М. Методологічні підходи до оцінкі фінансової діяльності підприємства //Фінанси України. — 2007. — № 3. — С.100.
18.  ЯцюкН., Хальовінсая Е. Оценка фінансових результатів діяльності підприємства //Аудит і фінансовий аналіз. — 2002. — № 1. — С.80-100
19.  www.ukrstat.gov.ua
20.  www.yandex.ua