Принцип незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану

АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ
АСКЕРОВ САДІГ САФАР ОГЛИ
УДК 343.1 (477+479.24)
ПРИНЦИП НЕЗАЛЕЖНОСТІ І НЕДОТОРКАННОСТІ СУДДІВ УКРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ ТА АЗЕРБАЙДЖАНУ
(порівняльно-правове дослідження)
Спеціальність: 12.00.09 – кримінальний процес такриміналістика; судова експертиза
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Київ — 2008

Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрікримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України
Науковий керівник
кандидат юридичних наук, доцент
Кучинська Оксана Петрівна,
Академія адвокатури України,
проректор
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор
Шумило Микола Єгорович,
Університет економіки і права “Крок”,
проректор з наукової роботи
кандидат юридичних наук, доцент
Попелюшко Василь Олександрович,
Національний університет “Острозька академія”,
завідувач кафедри правосуддя такримінально-правових дисциплін
Захист відбудеться “_4___”___березня__________ 2008 р. о _12__ годині на засіданні спеціалізованої вченоїради К 26.122.01 в Академії адвокатури України
за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27
З дисертацією можна ознайомитись вбібліотеці Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бульварТараса Шевченка, 27
Автореферат розісланий “__1__”___лютого_______ 2008 р.
В. о. вченого секретаря
спеціалізованої вченої ради В.І.Бояров

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дисертаційного дослідження.
Принцип незалежності і недоторканності суддів є одним зконституційних принципів кримінального процесу України та Азербайджану, якіпроголосили себе демократичними й правовими державами. Актуальність проблеминезалежності суддів завжди була в центрі уваги не тільки вчених-юристів, а йюристів-практиків, діяльність яких пов’язана в тій чи іншій мірі із здійсненнямкримінального судочинства.
Питання незалежності суддів особливо стало актуальним післяпроголошення незалежності України та Азербайджану. Стає зрозуміло, щоформування громадянського суспільства та побудова правової держави неможливібез реального забезпечення незалежності й недоторканності суддів та судовоївлади. Тому ці молоді незалежні держави почали перебудову судової системи,створення нової законодавчої бази, вдосконалення форм судочинства з урахуваннямсвітового досвіду. В зв’язку з цим виникає необхідність вивчення, аналізу таосмислення на теоретичному, правотворчому та правозастосувальному рівнях нетільки норм міжнародних правових актів щодо незалежності суддів, а йзаконодавства окремих держав щодо незалежності суддів, які можуть бути кориснимиу реформуванні судово-правової системи України.
Ставши членами Ради Європи, Україна (1995 р.) та Азербайджан(2001 р.) взяли на себе певні зобов’язання, зокрема, одним з яких єзабезпечення принципу незалежності суддів. Без незалежних суддів немає демократичногосуспільства, тому зайво говорити про побудову правової держави. Отже, суддя удемократичному суспільстві повинен мати необхідну правомочність для вирішенняпитань, бути спроможним робити це вільно, без втручання з боку законодавчої івиконавчої влад, без будь-якого примусу або незаконних впливів.
Питання реалізації принципу незалежності і недоторканностісуддів не пов’язано з однією державою, воно має міжнародно-правове значення.
Так, принцип незалежності і недоторканності суддівпередбачений такими міжнародно-правовими актами, як Загальна декларація правлюдини від 1948 р. (ст.10), Конвенція про захист прав людини і основоположнихсвобод від 1950 р. (ст. 6), Міжнародний пакт про громадянські і політичні прававід 1966 р. (ст. 4). Зокрема, в них говориться про право на справедливийсудовий розгляд і підкреслюються такі атрибути суддів, як незалежність,компетентність та безсторонність.
Окрім зазначених міжнародних правових актів, незалежністьсуддів ідображена в Основних принципах незалежності судових органів від 1985 р.В цьому міжнародно-правовому акті встановлено, що незалежність судових органівгарантується державою і закріплюється в Конституції або інших законах країни.Відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 13 грудня 1985 року № 40/146,резолюції 15-го пленарного засідання Економічної та Соціальної Ради ООН«Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судовихорганів» від 24 травня 1989 року № 1989/60 запропоновано державам таурядам дотримуватися Основних принципів незалежності суддів та впроваджувати їху національне законодавство і практику застосування.
Положення міжнародно-правових актів щодо незалежності суддівповинні бути певним орієнтиром для удосконалення існуючої та створення новоїзаконодавчої бази у забезпеченні та гарантуванні незалежності суддів.
Першим кроком щодо забезпечення незалежності суддів з моментупроголошення незалежності України було прийняття Верховною Радою УкраїниКонцепції судово-правової реформи в Україні від 28 квітня 1992 року. Цейдокумент передбачав, що основною метою реформи та формування незалежної судовоївлади є перебудова судової системи, формування необхідної законодавчої бази,вдосконалення судочинства. Концепція також передбачала запровадженнядемократичних ідей правосуддя, прийняття необхідних законів про судоустрій тастатус суддів, які максимально забезпечили б незалежність судової влади, відтакефективний захист прав людини. Прийняття Конституції України від 28 червня 1996року стало значною подією не тільки в історії судової реформи, а й у формуваннідемократичного суспільства та правової держави в незалежній Україні. Вперше вКонституції України чітко було встановлено незалежність та недоторканністьсуддів, існування незалежної судової влади поряд з законодавчою та виконавчою.Заборонено вплив на суддів у будь-який незаконний спосіб, втручання в їхдіяльність. Конституцією також було встановлено нову систему судоустрою,визначено основні засади здійснення судочинства, закріплено гарантії права насудовий захист. Отже, конституційні норми про незалежність та недоторканністьсуддів стали гарантією для реалізації відповідних норм законів України«Про статус суддів» та «Про судоустрій України».
Однак, непослідовне реформування судової-правової системиУкраїни лише частково усунуло існуючі проблеми щодо здійснення правосуддя.Разом з тим, у ході судової реформи невирішена низка проблем. До них можнавіднести, зокрема: залежність суддів від голів судів та органів виконавчоївлади, недостатнє фінансування судової влади, відсутність демократичного тапрозорого порядку формування судової влади, неналежний рівень кваліфікації табезвідповідальність багатьох суддів. Таким чином, Концепцію вдосконаленнясудоустрою та судочинства для утвердження справедливого суду в Україні відповіднодо європейських стандартів, затверджену Указом Президента України від 10 травня2006 року, можна вважати намаганням влади добитися впорядкованості таефективності в подальшому проведенні реформи судово-правової системи.
За роки незалежності Азербайджану також було прийнято чималонових законодавчих актів, якими передбачено систему судоустрою, засадиздійснення судочинства, правовий статус суддів, незалежність і недоторканністьсуддів, гарантій їх реалізації, права на ефективний та справедливий судовий захист.Значним кроком в утвердженні незалежності суддів та судових органів булоприйняття Конституції Азербайджанської Республіки від 27 листопада 1995 року.Конституція визначає Азербайджан як демократичну правову державу, передбачаєреалізацію державної влади шляхом поділу на законодавчу, виконавчу і судовугілки влади. В ст. ст. 127, 128 Конституції Азербайджанської Республікипередбачено, що судді незалежні та недоторканні, підкоряються лише Конституціїі законам Азербайджану, незмінні протягом строку своїх повноважень. Суддірозглядають справи неупереджено, справедливо, з дотриманням юридичноїрівноправності сторін, на підставі фактів та відповідно до закону.
Конституційний принцип незалежності суддів знайшов своєпідтвердження у таких законах Азербайджану як „Про суди і суддів” від10.07.1997 р., «Про Судово-правову Раду» від 28.12.2004 р., „Продержавний захист працівників суду та правоохоронних органів” від11.12.1998 р., „Про відшкодування шкоди, завданої фізичним особам незаконнимидіями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” від29.12.1998 р., „Про оскарження до суду рішень, дії (бездіяльності), щопорушують права і свободи громадян” від 11.07.1999 р., „Про державнеобов’язкове особисте страхування працівників суду та правоохороннихорганів” від 05.10.1999 р., Кримінально-процесуальному кодексі від30.12.1999 р., Указі Президента Азербайджану «Про вдосконалення судовоїсистеми» від 19 січня 2006 року.
Проблеми незалежності суддів і судової влади в різні періодибули предметом дослідження вчених України та Азербайджану, але науковепорівняльно-правове дослідження принципу незалежності і недоторканності суддівв кримінальному процесі не проводилось. Закріплення в законодавстві України таАзербайджану гарантій принципу незалежності і недоторканності суддів вкримінальному процесі не тільки з урахуванням відповідних міжнародно-правовихдокументів, а й вивчення, аналізу правових актів інших країн є запорукою дляорганізації і здійснення незалежного, об’єктивного та справедливого судочинства.Саме цим і обумовлена актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовленавідповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт і тематики кафедрикримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України,затвердженого вченою радою Академії адвокатури України від 11.02.2002 р.(протокол № 2).
Тема дисертаційної роботи затверджена рішенням Вченої радиАкадемії адвокатури України від 31 жовтня 2005 р. № 3.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплекснийаналіз міжнародно-правових актів, правових актів України та Азербайджану щодонезалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі, визначенняорганізаційно-правових і процесуальних гарантій цього принципу, теоретичнарозробка і наукове обґрунтування пропозицій, спрямованих на удосконаленнязаконодавства та практики його реалізації.
Для досягнення зазначеної мети ставилися та вирішувалися такізавдання:
1)   провести історико-правове дослідження розвитку принципунезалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України;
2)   дослідити становлення та еволюцію принципу незалежностіі недоторканності суддів у кримінальному процесі Азербайджану;
3)   проаналізувати та порівняти законодавства України таАзербайджану про незалежність і недоторканність суддів в кримінальному процесі;
4)   проаналізувати опубліковані в юридичній літературіпідходи щодо розуміння сутності досліджуваного принципу, визначення поняття,змісту і значення його в кримінальному процесі;
5)   всебічно дослідити зв’язок та співвідношення принципунезалежності і недоторканності суддів з іншими конституційними засадамисудочинства;
6)   проаналізувати систему гарантій принципу незалежності інедоторканності суддів в Україні та Азербайджані;
7)   дослідити рівень відповідності встановлених взаконодавстві України та Азербайджану юридичних гарантій принципу незалежностіі недоторканності суддів у практиці кримінального судочинства;
8)   з’ясувати відповідність встановлених в законодавствіУкраїни та Азербайджану процесуальних гарантій принципу незалежності йнедоторканності суддів згідно з міжнародно-правовими актами та їхзобов’язаннями перед Радою Європи.
9)   розробити рекомендації щодо удосконалення законодавстваУкраїни та Азербайджану про незалежність і недоторканність суддів, та зурахуванням зазначеного зробити й обґрунтувати наукові висновки та пропозиціїщодо вдосконалення законодавства обох країн з метою реального забезпеченняданого принципу в кримінальному судочинстві.
Об’єкт та предмет дисертаційного дослідження. Об’єктом дослідження є комплексправовідносин, що окреслюють становлення, еволюція та сучасний стан принципунезалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України таАзербайджану.
Предметом дослідження є правові норми, що врегульовуютьреалізацію принципу незалежності і недоторканності суддів в кримінальномупроцесі, наукові підходи з розуміння проблем цього принципу, норминаціонального законодавства обох країн щодо встановлення гарантій незалежностісуддів.
Методи дослідження. Методологічна основа дослідження включає як загальнонауковіметоди, так і спеціальні методи дослідження. Загальний метод наукового пізнання– діалектичний – дав можливість проаналізувати суспільні і правові явища, щоохоплюються проблематикою дисертації, у розвитку, взаємозв’язку івзаємообумовленості. У першому розділі дослідження застосовано історико-правовийметод (становлення та розвиток принципу незалежності і недоторканності суддів укримінальному процесі України та Азербайджану). Системно-структурний аналіз(визначено поняття і зміст принципу незалежності і недоторканності суддів,співвідношення з іншими конституційними засадами, реалізація встановленоїсистеми гарантій цього принципу у кримінальному процесі України таАзербайджану). Порівняльно-правовий (було вивчено, проаналізовано та з’ясованоположення міжнародно-правових актів, національне законодавство України таАзербайджану про підходи щодо вирішення існуючих проблем незалежності інедоторканності суддів у кримінальному процесі, проведено порівняльно-правоведослідження). Статистичний (вивчена динаміка кількісних змін складу судів,наявність вакантних місць). Соціологічний (анкетування професійних суддів вУкраїні та Азербайджані щодо проблем їх незалежності і недоторканності).
Теоретичною базою дисертаційного дослідження стали наукові праці таких вчених,як Абросімова О.Б, Агеєва Г.Н., Адушкін С.Ю., Акішєва Ж.Л.,Алексєєва Л.Б., Алексєєв М.С., Альперт С.А., Божьев В.П.,Бойков О.Д., Бринцев В.Д., Варфоломеєва Т.В.,Васьковський Є.В., Вікторський С.І., Владимиров Л.Є., Гринюк В.О.,Гончаренко В.Г., Грошевой Ю.М., Гуценко К.Ф., Дейтріх В.Ф., Ершов В.В.,Завадський В.Р., Зарудний С.І., Кістяківський О.Ф., Клеандров М.І, Коні А.Ф.,Кононенко В.І., Кучинська О.П., Лебедєв В.М., Максімов Н.Р., Маляренко В.Т.,Марочкін І.Є., Михєнко М.М., Михайленко О.Р., Михайленко П.П., МихайловськийІ.В., Молдован В.В., Москвич Л.М., Муравйов М.І., Назаров І.В., Нор В.Т.,Петрєнко В.М., Петрухін І.Л., Погорілко В.Ф., Подкопаєв С.В., Полянський М.М.,Попелюшко В.О., Прилуцький С.В., Решетников Ф.М., Савицький В.М., СелівановВ.М., Сиза Н.П., Смирнов О.В., Стефанюк В.С., Сусло Д.С., Тальберг Д.Г.,Фойницький І.Я., Хавронюк М.І., Чангулі Г.І., Чельцов-Бебутов М.О., ЧепурноваН.М., Шибіко В.П., Шишкін В.І., Штогун С.Г., Шумило М.Є., Юсупова С.О. та інші.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають: 1) статистичні дані Верховного СудуУкраїни, Верховного Суду Азербайджану; 2) результати анкетування 82 суддівмісцевих судів і суддів Верховного Суду України та 57 суддів районних судів ісуддів Верховного Суду Азербайджану.
Нормативну базу дисертаційного дослідження становлять нормиміжнародно-правових актів, зокрема: Загальна декларація прав людини (1948 р.),Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 р.), Конвенція прозахист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), Європейська хартія простатус суддів (1998 р.), Основні принципи незалежності судових органів (1985р.), Рекомендації R (94) 12 Комітету Міністрів державам-членам Ради Європи пронезалежність суддів (1994 р.), положення конституцій та законодавства Українита Азербайджану про незалежність і недоторканність суддів, практикаЄвропейського суду з прав людини, Конституційного Суду України та КонституційногоСуду Азербайджану, Верховного Суду України та Верховного Суду Азербайджану.
У процесі дисертаційного дослідження були використанінормативні акти, які застосовувалися в різні історичні періоди в кримінальномупроцесі України та Азербайджану, також були проаналізовані нормативно-правовіакти, прийняті в зв’язку з адміністративно-судовими реформами в Російськійімперії 1864–1866 роки, конституції і законодавчі акти колишнього СРСР, УРСР таАРСР.
Питанням незалежності суддів і судової влади присвяченочимало наукових праць в Україні (В.Т. Маляренко, М.М. Михеєнко, В.В. Молдован,П.П. Пилипчук, В.М. Селіванов, Л.М. Москвич, І.Є. Марочкін та інші). Проблемамнезалежності суддів та підкорення їх тільки закону в кримінальному процесіУкраїни присвячено дисертаційне дослідження В.О. Гринюка. В цій роботіпроаналізовано суть і дію принципу незалежності суддів і підкорення їх тількизакону в кримінальному процесі України.
Проблеми незалежності суддів в різні періоди були предметомнаукового дослідження ряду вчених Азербайджану (М.А. Джафаркулиев, М.А.Зейналов, І.В. Веліев, С.Н. Мовсумов та інші).
Однак наукове порівняльно-правове дослідження принципунезалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі не проводилось.
Наукова новизна одержаних результатів визначається самою темою дисертації,а також сукупністю завдань дослідження і засобів їх вирішення. Робота є першоюспробою на монографічному рівні дослідити становлення та розвиток принципунезалежності і недоторканності суддів в кримінальному процесі України таАзербайджану. Також піддати комплексному дослідженню проблеми гарантій їхреалізації в порівняльно-правовому аспекті.
Підсумком дослідження стали отримані дисертантом такі науковірезультати:
– визначено та обґрунтовано висновок про те, що незалежність інедоторканність суддів є невід’ємним атрибутом незалежної судової влади.Реально не забезпечивши незалежність суддів, не можна реалізувати ефективнийсудовий захист прав і свобод людини, побудувати демократичну та правовудержаву, сформувати громадянське суспільство тощо;
вперше:
– аргументовано, що становлення та розвиток принципу незалежності інедоторканності суддів в історії кримінального процесу Азербайджану має кількаетапів: 1) період виникнення перших державних утворень на територіїАзербайджану; 2) період захоплення Азербайджану арабським халіфатом,розповсюдження ісламу в Азербайджані, появи мусульманського права, джерелмусульманського права, правил судочинства; 3) період перебування Азербайджану вскладі Російської імперії; 4) період перебування у складі Радянського Союзу; 5)період, пов’язаний з набуттям Азербайджану незалежності;
–  обґрунтованодоцільність збереження і активної участі представників народу при здійсненнікримінального судочинства (в Україні народних засідателів та присяжних, вАзербайджані присяжних засідателів) та удосконалення існуючого законодавстващодо гарантій їх незалежності;
–  аргументованонеобхідність підвищення суддівського імунітету в Україні та Азербайджані,удосконалення процедури притягнення суддів до юридичної (кримінальної тадисциплінарної) відповідальності;
отримали подальший розвиток:
–  обґрунтуваннящодо становлення та розвитку принципу незалежності і недоторканності суддів вісторії кримінального процесу України до: 1) періоду перебування України ускладі Російської імперії; 2) періоду перебування у складі Радянського Союзу;3) періоду, пов’язаному з набуттям Україною незалежності;
–  положенняпро більш широку систему гарантій незалежності суддів. Серед правових засобів,реалізація яких спрямована на забезпечення суддівської незалежності виділяютьсядві групи обставин: умови та гарантії. Якщо умови незалежності суддівстосуються їх особистих якостей, то гарантії – сфери їх діяльності: політичної,економічної, юридичної, соціальної;
–  положенняпро межі процесуального впливу на формування внутрішнього суддівськогопереконання суб’єктів кримінального процесу України та Азербайджану;
–  обґрунтуваннянеобхідності підвищення авторитету суддів і судової системи в Україні таАзербайджані, якісного вирішення питання кадрового забезпечення суддівськогокорпусу, створення умов прозорості і демократизації процедури доборукандидатів, їх фахової підготовки та доцільність удосконалення законодавствакраїн у цьому напрямку;
–  обґрунтуваннянеобхідності удосконалення законодавства про незалежність та недоторканністьсуддів, підвищення гарантій реалізації прав і обов’язків суддів, забезпеченняналежний судового захисту прав та основних свобод людини як в Україні, так іАзербайджані;
внесено конкретні пропозиції щодо удосконалення:
–  Кримінальногокодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України, законів України:«Про судоустрій України», «Про статус суддів», «ПроВищу раду юстиції».
–  Кримінальногокодексу Азербайджану, Кримінально-процесуального кодексу Азербайджану, законівАзербайджану: «Про суди і суддів», «Про Судово-правовуРаду».
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертаціїнаукові положення, висновки і рекомендації можуть бути використані у:
1.   Нормотворчійдіяльності – удосконалення нормативної бази, яка стосується принципунезалежності і недоторканності суддів у законах України «Про судоустрійУкраїни», «Про статус суддів», «Про Вищу радуюстиції», чинному Кримінально-процесуальному кодексі України під час підготовкипроекту нового КПК України.
Пропозиції про внесення змін та доповнень до Законів України«Про судоустрій України», «Про статус суддів», «ПроВищу раду юстиції», чинних Кримінального кодексу іКримінально-процесуального кодексу України, під час підготовки проекту новогоКПК України з досліджувальних питань направлені до Секретаріату Верховної РадиУкраїни (12.11.2007 р. № 087/1).
2.   Нормотворчійдіяльності – удосконалення нормативної бази, яка стосується принципунезалежності і недоторканності суддів у законах Азербайджану «Про суди ісуддів», «Про Судово-правову Раду», Кримінальному кодексі таКримінально-процесуальному кодексі Азербайджану.
Пропозиції про внесення змін та доповнень до ЗаконівАзербайджану «Про суди і суддів», «Про Судово-правову Раду»,КК і КПК Азербайджану з досліджувальних питань направлені до Парламенту (МілліМеджліс) Азербайджану (12.11.2007 р. № 087/2).
3.   Навчальномупроцесі – при викладанні курсів лекцій дисциплін «Кримінально-процесуальнеправо», «Порівняльне кримінально-процесуальне право»,«Судоустрій України», «Судоустрій зарубіжних країн»,підготовці розділів підручників та навчальних посібників.
4.   Науковійдіяльності – при подальшому дослідженні даної теми або суміжних тем.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано на кафедрікримінального процесу і криміналістики Академії адвокатури України, обговоренона науковому семінарі, схвалено і рекомендовано до захисту на засіданнікафедри.
Основні положення, висновки і рекомендації дисертації булиоприлюднені на 6 Міжнародних та Всеукраїнській науково-практичних конференціях:«Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (17-18 березня2006 року м. Луцьк); «Від громадянського суспільства – до правовоїдержави» (28 квітня 2006 року м. Харків); «Запорізькі правовічитання» (18-19 травня 2006 року м. Запоріжжя); «Формування правовоїдержави в Україні. Проблеми і перспективи» (13 квітня 2007 року м.Тернопіль); «Сучасні інформаційні технології та інноваційні методикинавчання фахівців на міжнародному ринку вищої освіти» (17-20 квітня 2007року, Ужгород – Сніна (Словаччина); «Права і свободи людини і громадянина:проблеми судового захисту» (23-24 листопада 2007 року, Київ).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідженнявикладені в одинадцяти публікаціях, з яких п’ять є науковими статтями у фаховихвиданнях.
Структура й обсяг дисертації. Відповідно до поставленої мети ізавдань дисертація складається з вступу, трьох розділів, які включають 8підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатку. Повний обсягдисертації складає 201 сторінок, з них – 177 сторінок основного тексту. Списоквикористаних джерел нараховує 243 найменувань і становить 19 сторінок. Додатокзаймає 5 сторінки.

ОСНОВНИЙЗМІСТ
У вступі аргументовано актуальність теми дисертаційногодослідження, її наукового підґрунтя, зазначається мета і завдання, методичні,теоретичні та емпіричні основи. Вказується на наукову новизну одержанихрезультатів, їх практичне значення, говориться про апробацію основнихрезультатів дослідження.
РОЗДІЛ 1 «Становлення та розвиток принципу незалежностіі недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану» складається з двохпідрозділів.
Підрозділ 1.1. «Генезис принципунезалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України» присвяченийісторичному розвитку законодавства та судової системи України, становленню тарозвитку принципу незалежності і недоторканності суддів в історії кримінальногопроцесу України відповідно до етапів її існування: 1) період перебуванняУкраїни у складі Російської імперії; 2) період перебування у складі РадянськогоСоюзу; 3) період, пов’язаний з набуттям Україною незалежності.
На думку дисертанта, судоустрій і судочинство Україниформувалися переважно під впливом правової системи тих держав, до складу якихвходила Україна.
У підрозділі 1.2. «Генезис принципу незалежності інедоторканності суддів у кримінальному процесі Азербайджану» говоритьсяпро історичний розвиток законодавства і судової системи Азербайджану, становленнята розвиток принципу незалежності і недоторканності суддів в історіїкримінального процесу Азербайджану протягом етапів його історії: 1) періодвиникнення перших державних утворень на території Азербайджану; 2) періодзахоплення Азербайджану арабським халіфатом, розповсюдження ісламу вАзербайджані, появи мусульманського права, джерел мусульманського права, правилсудочинства; 3) період перебування Азербайджану в складі Російської імперії; 4)період перебування у складі Радянського Союзу; 5) період, пов’язаний з набуттямАзербайджаном незалежності. Дисертант вважає, що судоустрій і судочинствоАзербайджану формувалися також переважно під впливом правової системи тихдержав, до складу яких входив Азербайджан.
РОЗДІЛ 2 «Незалежність і недоторканність суддів –конституційний принцип кримінального процесу України та Азербайджану» складається із двохпідрозділів.
У підрозділі 2.1. «Поняття,зміст і значення принципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальномупроцесі України та Азербайджану» говориться про правову природу структуру,зміст та значення принципу незалежності і недоторканності суддів. Дисертантподіляє думку про незалежність судової влади та суддів від інших (виконавчої ізаконодавчої) гілок державної влади, належне матеріально-технічне забезпеченнясуду і суддів, фінансову незалежність суду і суддів, заборону втручань удіяльність суду і суддів, право людини і громадянина на незалежний таефективний суд. На думку дисертанта, не можна забезпечити незалежність інедоторканність суддів у повній мірі, без встановлення належних правовихгарантій діяльності суду і суддів. Думка дисертанта основується на результатипроведеного анкетування суддів місцевих, апеляційних судів м. Києва і м. Баку,суддів Верховного Суду України та Верховного Суду Азербайджану.
Підрозділ 2.2. «Поняття,класифікація та система гарантій принципу незалежності і недоторканності суддіву кримінальному процесі України та Азербайджану»
Обґрунтована необхідністьвдосконалення законодавства України щодо гарантій незалежності суддів тапредставників народу, які беруть участь у розгляді справи, зокрема, виходячи зконституційних вимог щодо безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя.Зроблені пропозиції щодо викладення нової редакції ст. ст. 17 і 18 КПК України.
Аргументована актуальністьвдосконалення законодавства Азербайджану щодо гарантій незалежності суддів тапредставників народу, які беруть участь у розгляді справи. Запропоновані новіредакції ст. ст. 25 і 32 КПК Азербайджану. Вказано на необхідність закріпленняв законодавстві Азербайджану положення, згідно з яким гарантії незалежностісуддів, передбачені в Конституції Азербайджану та інших правових актах, неможуть бути скасовані або зменшені державою під час прийняття нових законів таінших нормативних актів. В державі не можуть прийматися закони та інші правовіакти, які скасовують чи зменшують незалежність суддів.
З метою запобігання скасування абозменшення існуючих гарантій незалежності суддів запропоновано законодавцямУкраїни та Азербайджану ввести норму про кримінальну відповідальність виннихосіб у скасуванні чи зменшенні існуючих гарантій незалежності суддів приприйнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них.
Відзначені такі негативні фактори, якпризначення на адміністративні посади в судах України та Азербайджану,присвоєння кваліфікаційних класів, нагород, які потребують вдосконаленнязаконодавства України та Азербайджану.
На думку дисертанта, для законодавцівобох країн доцільно було б віднести питання: 1) призначення суддів наадміністративні посади в місцевих судах до компетенції голови Верховного Суду;2) обрання судді на адміністративні посади в апеляційних судах та ВерховномуСуді до компетенції Пленуму Верховного Суду.
Серед процесуальних гарантій принципунезалежності суддів необхідно назвати такі: рівність прав членів суддівськоїколегії, таємниця нарадчої кімнати
(ч. 2 ст. 322 КПК України та ст. 345 КПК Азербайджану), обов’язковість вказівоквищої інстанції для нижчої при повторному розгляді справи (ч. 7 ст. 374, ст.399 КПК України і 391, 397, 398-399 КПК Азербайджану) і ті, які забезпечуютьнезалежність суддів при розгляді справи від органів досудового слідства, судіввищого рівня, інших учасників та сторонніх втручань.
Обґрунтована актуальність включеннянорм та внесення відповідних змін до Кримінально-процесуального кодексу Українипро таємницю наради присяжних засідателів, про порушення таємниці нарадиприсяжних засідателів, як підставу для скасування вироку, у випадках проведеннясудового розгляду справи за участю присяжних засідателів, що враховувало бвимоги ст. 127 Конституції України, більш забезпечувало б гарантії незалежностісуддів.
РОЗДІЛ 3 «Організаційно-правові та процесуальні гарантіїнезалежності і недоторканності суддів» складається із чотирьох підрозділів.
У підрозділі 3.1. «Порядок формування суддівськогокорпусу як гарантія незалежності та недоторканності суддів України таАзербайджану» аналізується діюче законодавство України та Азербайджану пропорядок формування суддівського корпусу в Україні та Азербайджані, від законностіта прозорості якого залежить авторитет судової влади, професіоналізм суддів, їхнезалежність, неупередженість та об’єктивність.
Аналіз законодавства України та Азербайджану показує, щоформування суддівського корпусу в залежності від рівня суду, відбувається двомаспособами, зокрема, шляхом призначення суддів на посаду Президентом та їхобрання законодавчим органом країни.
Сьогоднішньому порядку призначення і обрання суддів в Україніта Азербайджані властиві певні недоліки, що суперечить міжнародним стандартамнезалежності правосуддя. Законодавцям обох країн запропоновано пропозиції щодоякісного вирішення кадрового забезпечення суддівського корпусу, визначенняєдиного органу з атестації кандидатів на посаду судді, встановлення для всіхорганів і посадових осіб, що беруть участь у формуванні суддівського корпусупорядку прийняття, строки проходження документів з призначення та обрання суддіна посаду, фахової підготовки і психологічного тестування кандидатів, створенняумов прозорості і демократизації процедури, підвищення авторитету судової владиі суддів, які врахували б міжнародні зобов’язання держав у сфері забезпеченнянезалежності і недоторканності суддів.
У підрозділі 3.2. «Суддівський імунітет і незалежністьта недоторканність суддів» визначені суть та значення понять:«Суддівський імунітет», «Недоторканність суддів»,«Недоторканність особи», «Недоторканність судді у кримінальномусудочинстві».
Суддівський імунітет (недоторканність судді) як одна ізгарантій незалежності суддів, важливий елемент їхнього статусу означає, щосуддя не може бути притягнутий до дисциплінарної й більш того, до кримінальноївідповідальності за свої рішення у конкретних справах, крім випадків,передбачених законом. Тому, включення у ст. 16 Кримінально-процесуального кодексуУкраїни положення щодо особливості кримінального переслідування окремихкатегорій громадян, в тому числі суддів, більш відповідало бміжнародно-правовим зобов’язанням України щодо забезпечення незалежності інедоторканності суддів.
Додаткові гарантії про недоторканність суддів у кримінальномусудочинстві повинні бути також включені до відповідних норм КПК України,зокрема, Глави 2 «Підсудність», ст. ст. 106, 1061, 115,155; 16 «Обшук і виїмка» та КПК Азербайджану, які регламентуютьзастосування заходів кримінально-процесуального примусу.
Аргументовано створення умов об’єктивності і демократизаціїпорядку дисциплінарного провадження щодо суддів (притягнення до дисциплінарноївідповідальності судді тощо), зокрема, запропоновано:
–  законодавцюУкраїни усунути суперечливості щодо переліку суб’єктів ініціюваннядисциплінарного провадження щодо суддів, встановлений у законах України«Про судоустрій України» «Про статус суддів» і «ПроВищу раду юстиції», права судді мати представника, у разі порушення щодонього дисциплінарного провадження;
–  законодавцюАзербайджану визнати таким, що суперечить принципу незалежності інедоторканності суддів такий вид дисциплінарного стягнення як направленняПрезиденту Азербайджану рекомендації про заміщення судді на посаді (замінумісця роботи);
–  законодавцямУкраїни і Азербайджану встановити юридичну відповідальність осіб за незаконнета необґрунтоване ініціювання порушення дисциплінарного провадження щодо суддій притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.
У підрозділі 3.3. «Таємницянаради суддів і окрема думка судді» зазначається, що таємниця нарадисуддів є однією з гарантій здійснення конституційного принципу незалежності інедоторканності суддів. Досліджується законодавче закріплення і значенняокремої думки судді для незалежності суддів в Україні та АзербайджаніПередбачені законом положення про прийняття судового рішення в окремомуприміщенні – нарадчій кімнаті має на меті виключити можливий вплив на суддів,забезпечити їх незалежність і недоторканність, водночас створити суддямнеобхідні умови для прийняття рішення за своїм внутрішнім переконанням зарезультатами дослідження матеріалів справи. Окрема думка є процесуальноюгарантією незалежності суддів один від одного, вона є позицією судді, якийзалишився у меншості, однак він зобов’язаний підписати судове рішення. Окремадумка може бути врахована судом вищої інстанції при перевірці рішень судунижчої інстанції.
Погоджуючись з думкою Гринюка В.О. таШаренко С.Л. дисертант вважає, що окрема думка судді є процесуальнимдокументом, який відображає позицію судді або меншості складу суду, що незгодні з прийнятим рішенням суду. На нашу думку, слід визначити поняття окремоїдумки судді в самому кримінально-процесуальному законі. Ми пропонуємо такуконструкцію: «Окрема думка судді – це письмово викладена думка судді,народного або присяжного засідателя, який залишився в меншості, при вирішенніодного з питань, передбачених ст. 324 КПК України та ст. 347.2. КПКАзербайджану, під час ухвалення судового рішення у кримінальній справі».При такому трактуванні окремої думки і письмовий виклад має розглядатися не якправо, а як обов’язок судді.
Варто також законодавчо сформулюватий вимоги до змісту окремої думки. Дисертантом запропоновано форму та змістокремої думки судді, зокрема, в ній має бути відображена, крім офіційнихпроцесуальних реквізитів, суть питання, при вирішенні якого вона виявилася, таїї мотивування суддею, народним чи присяжним засідателем.
У дисертації аналізуються положенняст. ст. 322, 324, 339 КПК України, ст. ст. 344.02., 345, 345.3., 346.1.,347.2., 347.6. КПК Азербайджану, які передбачають процесуальні та організаційнізасади таємниці наради суддів. Дисертант поділяє думку Гринюка В.О. про те, щоне варто жорстко регламентувати діяльність суддів при прийнятті рішень (ухвали,постанови, вироку), оскільки судді можуть самі побудувати свою діяльність зурахуванням вимог трудового розпорядку. Доречніше в КПК сформулювати правосуддів на перерву для відпочинку, виходячи з нарадчої кімнати не з настаннямнічного часу, а після закінчення робочого дня.
У підрозділі 3.4. «Межіобов’язковості вказівок судів вищої інстанції» проаналізовано порядокфункціонування судів різних інстанцій, їх взаємовідносини та співвідношенняпринципу незалежності суддів при здійсненні правосуддя у кримінальномусудочинстві України та Азербайджану.
Відповідно до ст. ст. 374, 399Кримінально-процесуального кодексу України вказівки суду, що розглядає справу вапеляційному чи касаційному порядку є обов’язковими при повторному розглядісправи судом першої інстанції у іншому складі суддів.
Вважаємо, що вказівки судів вищогорівня повинні бути такими, щоб, з одного боку забезпечували можливістьвиправлення помилки суду першої інстанції, а з іншого – сприяли забезпеченнюпринципу незалежності суддів і забезпечення свободи їх внутрішнього переконанняпід час нового розгляду справи. Тому кримінально-процесуальне законодавствопередбачає межі вказівок апеляційної інстанції. Так, суд апеляційної інстанціїне має права: а) вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеністьобвинувачення; б) наперед вирішувати питання про достовірність чинедостовірність того або іншого доказу; в) вирішувати наперед питання проперевагу одних доказів над іншими; г) визначати, який кримінальний законповинен бути застосований судом першої інстанції д) наперед визначати мірупокарання (ч. 3 ст. 374 КПК).
У разі розгляду справи в касаційномупорядку згідно з п. 2 ч. 1 ст. 396 КПК суд касаційної інстанції може скасувативирок, постанову чи ухвалу і направити справу на нове розслідування або новийсудовий чи апеляційний розгляд.
Однак, чинне кримінально-процесуальнезаконодавство України не передбачає меж вказівок касаційної інстанції для суду,який буде здійснювати новий розгляд справи у першій або апеляційній інстанціях.Поряд з тим, вказівки суду, що розглядав справу в касаційному порядку, єобов’язковими для суду в першій або в апеляційній інстанції. Невиконаннявказівок суду касаційної інстанції є підставою для скасування судового рішення.Виключенням є випадки, коли обставини, що зазначені в ухвалі суду касаційноїінстанції, не можна було дослідити з об’єктивних причин.
З урахуванням зазначеного,дисертантом запропоновано викласти ст. 399 Кримінально-процесуального кодексуУкраїни в новій редакцій, чітко передбачивши межі вказівок касаційної інстанціїз урахуванням вимог ст. 18, ч. 3 ст. 374 КПК України та ст. 129 КонституціїУкраїни.
Кримінально-процесуальнезаконодавство Азербайджану (ст. ст. 381–407) передбачає, що суд апеляційної інстанціїмає досить широкі повноваження під час перевірки рішення суду першої інстанціїу порядку апеляційного провадження (зокрема, за результатами попередньогорозгляду він має право: скасувати рішення суду першої інстанції, повернутисправу на новий розгляд, прийняти нове рішення, припинити провадження у справі,прийняти спеціальне рішення щодо посадових осіб органів попереднього слідства,суддів першої інстанції, які допустили грубе порушення закону, а приапеляційному розгляді справи: залишити рішення (вирок, постанову чи ухвалу) судупершої інстанції без зміни, апеляційну скаргу (протест) без задоволення,скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, скасуватирішення суду першої інстанції і припинити провадження у справі, змінити рішеннясуду першої інстанції.
Однак Кримінально-процесуальнимкодексом Азербайджану не передбачено положення а ні про вказівки судуапеляційної інстанції, а ні межі таких вказівок для суду першої інстанції підчас апеляційного розгляду справи та повернення справи на новий розгляд. Відсутністьчіткого законодавчого положення про вказівки суду апеляційної інстанції длясуду першої інстанції при поверненні справи на новий розгляд, зовсім не означаєвідсутність на практиці доручень суду вищого рівня для суду нижчого рівня.Можна уявити собі коли доручення суду вищого рівня ігнорується або невиконується судом нижчого рівня при новому розгляду справи. Аналіз ст. 391 КПКдає підстави зробити висновок про те, що вимоги суду, що розглядав справу впорядку апеляційного провадження, є обов’язковими для суду першої інстанції,оскільки, невиконання таких вимог є підставою для скасування судового рішення(див. п. п. ст. 391.6., 391.8., 391.9. КПК Азербайджану).
На думку дисертанта, відсутністьчіткого положення в КПК Азербайджану про вказівки суду апеляційної інстанції тамежі таких вказівок для суду першої інстанції при новому розгляду справистворює умови для незаконного впливу з боку суду вищого рівня на суд першоїінстанції, що є порушенням конституційного принципу незалежності інедоторканності суддів під час здійснення правосуддя.
Запропоновано викласти ст. 391.9.Кримінально-процесуального кодексу Азербайджану в такій редакції:«Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції немає права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеністьобвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги однихдоказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншогокримінального закону, застосування судом першої інстанції того чи іншогокримінального покарання».
Згідно зі ст. 419 КПК Азербайджану,розглядаючи справу в касаційному порядку, суд касаційної інстанції може; 1)залишити рішення (вирок, постанову чи ухвалу) суду першої інстанції іапеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу (протест) без задоволення(419.10.1.); 2) скасувати рішення (вирок, постанову чи ухвалу) суду першоїінстанції і апеляційного суду направити справу на новий судовий (за участюприсяжних засідателів) або апеляційний розгляд (419.10.2.); 3) скасуватирішення (вирок, постанову чи ухвалу), що набрали законної сили і припинитипровадження у справі (419.10.3.); 4) змінити рішення (вирок, постанову чиухвалу) суду першої інстанції або апеляційного суду (419.10.4.).
Скасовуючи рішення суду першоїінстанції і апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд, судкасаційної інстанції не має права при новому розгляду справи вирішувати напередпитання про: 1) доведеність чи недоведеність обвинувачення (ст. 419.12.1); 2)достовірність або недостовірність доказів (ст. 419.12.2.); 3) переваги однихдоказів над іншими (ст. 419.12.3);
4) застосування судом першої абоапеляційної інстанції того чи іншого кримінального закону та покарання (ст.419.12.4.- 419.12.5.).
Аналіз норм кримінально-процесуальнихзаконів України та Азербайджану, які передбачають порядок розгляду справ усудах апеляційної і касаційної інстанцій свідчить про те, що основною метоюапеляційного й касаційного провадження є перевірка законності таобґрунтованості судових рішень, усунення порушень закону, допущених судаминижчого рівня, яка реалізується у прийнятих даними судовими інстанціямирішеннях за скаргою (протестом) учасників судового процесу.
Кримінально-процесуальнимзаконодавством досліджувальних країн встановлено, що до компетенції судукасаційної інстанції також входить надання роз’яснень з питань застосуваннязаконодавства, що виникають при розгляді кримінальних справ, вивченні у судахнижчого рівня стану організації здійснення судочинства і надання їм методичноїдопомоги.
Разом з тим, законодавство обох країнзабороняє судам вищого рівня втручатися у діяльність суду першої інстанції підчас здійснення правосуддя у кримінальному судочинстві.

ВИСНОВКИ
У висновках дослідження обґрунтовано,що принцип незалежності і недоторканності суддів як передбачена та регламентовананаціональним законодавством та міжнародними зобов’язаннями України таАзербайджану засада кримінально-процесуальної діяльності без сторонньоговтручання в їх діяльність та незаконного впливу, також право і обов’язок суддібути незалежним у дослідженні доказів, обговоренні і прийнятті рішень завнутрішнім переконанням. Проаналізовано законодавство України та Азербайджанущодо гарантій (організаційно-правових та процесуальних) незалежності інедоторканності суддів.
Зроблено пропозиції з метою вдосконаленнязаконодавства щодо незалежності і недоторканності суддів шляхом внесення змін ідоповнень до законів України «Про статус суддів», «Просудоустрій України», КК і КПК України, законів Азербайджану «Про судиі суддів», «Про Судово-правову раду», КК і КПК Азербайджану.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1.            Аскеров С.С. Принцип незалежності інедоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану //Вісник Академії адвокатури України. – К.: Видавничий центр Академії адвокатуриУкраїни, 2006. – Вип. 1 (5). – С. 116-123.
2.            Аскеров С.С. Відповідальність за вплив насуддів і втручання в їх діяльність за законодавством України та Азербайджану //Зовнішня торгівля: право та економіка. – К.: Вид. Редакційно-видавничий відділУАЗТ, 2006. – Вип. 5 (28). – С. 109-114.
3.            Аскеров С.С. Формування суддівського корпусу вУкраїні та Азербайджані як одна з організаційно-правових гарантій незалежностісуддів // Право і безпека. – Х.: Вид. Харківський національний університетвнутрішніх справ, 2006. – Вип. 5’4. – С. 10-14.
4.            Аскеров С.С. Судейский иммунитет в уголовномсудопроизводстве Украины и Азербайджана // Qanun. Эctimai-ciyasi, elmi-nəzəri hьquq jurnalэ. –Bakэ, 2007. – ¹ 10(162). – Ñ. 125-131.
5.            Аскеров С.С. Межі обов’язковості вказівок судіввищої інстанції для судів нижчої інстанції згідно законодавства України таАзербайджану // Вісник Академії адвокатури України. – К.: Видавничий центрАкадемії адвокатури України, 2007. – Вип. 2 (9). – С. 78-84.
6.            Аскеров С.С. Принцип незалежності суддів вкримінальному процесі Азербайджану // Правове життя: сучасний стан таперспективи розвитку. Збірник тез наукових доповідей ІІ Міжнародноїнауково-практичної конференції студентів та аспірантів (17-18 березня 2006 рокум. Луцьк). – Луцьк, 2006. – С. 185-186.
7.            Аскеров С.С. Відповідальність за вплив насуддів і втручання в їх діяльність за законодавством України // «Відгромадянського суспільства – до правової держави». Матеріали І Міжнародноїнауково-практичної конференції (28 квітня 2006 року м. Харків). – Харків, 2006.– С. 365-368.
8.            Аскеров С.С. Відповідальність за неповагу досуддів і втручання в їх діяльність за законодавством Азербайджану // Запорізькіправові читання. Тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичноїконференції (18-19 травня 2006 року м. Запоріжжя). – Запоріжжя, 2006. – С.85-87.
9.            Аскеров С.С. Формування суддівського корпусу вАзербайджані як одна
з гарантій незалежності суддів // ІХ Всеукраїнська науково-практичнаконференція «Формування правової держави в Україні: проблеми іперспективи» (13 квітня 2007 року м. Тернопіль). – Тернопіль, 2007. – С.147-151.
10.          Аскеров С.С. Суддівський імунітет у сферікримінального судочинства як незалежності суддів // Сучасні інформаційнітехнології та інноваційні методики навчання фахівців на міжнародному ринкувищої освіти. Збірник наукових статей за матеріалами ХIV Міжнародної науково-практичноїконференції (17-20 квітня 2007 року, Ужгород – Сніна (Словаччина). – Ужгород,Ліра, 2007. – С. 199-201.
11.          Аскеров С.С. Дисциплінарна відповідальністьсуддів в Азербайджані як одна з гарантій їх незалежності // Права і свободилюдини і громадянина: проблеми судового захисту. Матеріали Міжнародноїнауково-практичної конференції (23-24 листопада 2007 року м. Київ). – К., 2007.– С. 183-185.

АНОТАЦІЯ
Аскеров С.С. Принцип незалежності і недоторканності суддів укримінальному процесі України та Азербайджану (порівняльно-правове дослідження). –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичнихнаук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судоваекспертиза. – Академія адвокатури України, Київ, 2008.
У дисертації досліджується правова природа, суть та змістпринципу незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі Українита Азербайджану. Проведено аналіз становлення та розвиток принципу незалежностіі недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану.Вивчено і проаналізовано конституції та законодавство України та Азербайджану,міжнародно-правові акти про незалежність і недоторканність суддів, дослідженопроблеми сучасного стану та шляхи подальшого правового врегулювання принципунезалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі.
Проаналізовано співвідношення принципу незалежності інедоторканності суддів з іншими принципами кримінального процесу України таАзербайджану.
В дисертації проведено порівняльно-правовий аналізнаціонального законодавства України та Азербайджану щодо незалежності інедоторканності суддів, рівня забезпечення та системи гарантії незалежностісуддів, відповідність законодавства цих держав їх міжнародно-правовимзобов’язанням.
Обґрунтовано необхідність удосконалення законодавства Українита Азербайджану щодо притягнення суддів до юридичної відповідальності(дисциплінарної та кримінальної). Зроблено пропозиції законодавцям України таАзербайджану про приведення правової бази щодо незалежності і недоторканностісуддів відповідно до міжнародних зобов’язань.
Ключові слова: незалежність суддів, недоторканність суддів, правові гарантіїсуддів, процесуальні гарантії суддів, організаційні гарантії суддів, підбірсуддів, відповідальність суддів.

АННОТАЦИЯ
Аскеров С.С. Принцип независимости и неприкосновенности судей
в уголовном процессе Украины и Азербайджана (сравнительно-правовоеисследование). –Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук поспециальности 12.00.09 – уголовный процесс и криминалистика; судебнаяэкспертиза. – Академия адвокатуры Украины, Киев, 2008.
В диссертации исследуется правовая природа, значение и содержаниепринципа независимости и неприкосновенности судей в уголовном процессе Украиныи Азербайджана. Проведено анализ становления и развитие принципа независимостии неприкосновенности судей в уголовном процессе Украины и Азербайджана. Изученои проанализировано конституции изаконодательство Украины и Азербайджана, международно-правовые акты онезависимости и неприкосновенности судей, исследовано проблемы современногоположения и пути последующего правового урегулирования принципа независимости инеприкосновенности судей в уголовном процессе.
Проанализировано соотношение принципа независимости и неприкосновенностисудей с другими принципами уголовного процесса Украины и Азербайджана.
В диссертации проведен сравнительно-правовой анализ национальногозаконодательства Украины и Азербайджана относительно независимости инеприкосновенности судей, уровня обеспечения и системы гарантий независимости судей, соответствия законодательства этих государств ихмеждународно-правовым обязательствам.
Диссертант разделяет мнение о независимости судебной власти и судей отдругих (исполнительной и законодательной) ветвей государственной власти,надлежащем материально-техническом обеспечении суда и судей, финансовойнезависимости суда и судей, запрещении вмешательства в деятельность суда исудей, праве человека и гражданина на независимый и эффективный суд.
Нельзя обеспечить независимость и неприкосновенность судей в полной мере,без установления необходимых правовых гарантий деятельности суда и судей.Мнение диссертанта основывается на результатах проведенного анкетирования судейместных, апелляционных судов г. Киева и г. Баку, судей Верховного Суда Украиныи Верховного Суда Азербайджана.
Обоснована необходимость совершенствования законодательства Украины иАзербайджана о гарантиях независимости судей и представителей народа, которыепринимают участие в рассмотрении дела, исходя из конституционных требованийотносительно непосредственного участия народа в осуществлении правосудия.
С целью недопущения отмены или уменьшения существующих гарантийнезависимости судей предложено законодателям Украины и Азербайджана установитьнорму об уголовной ответственности виновных лиц в отмене или уменьшениисуществующих гарантий независимости судей при принятии новых законов и другихнормативных актов, внесении изменений к ним.
Исследованы негативные факторы в процессе назначения на административные должности в судах Украины иАзербайджана, присвоенияквалификационныхклассов, наград, которые требуют усовершенствования законодательства Украины иАзербайджана.
Анализируя действующее законодательство Украины и Азербайджана о порядкеформирования судейского корпуса в Украине и Азербайджане, от законности идемократичности которого зависит авторитет судебной власти, законодателям обеихстран предложены пути качественного решения кадрового обеспечения судейскогокорпуса, определения единого органа поаттестации кандидатов на должность судьи, установления для всех органов идолжностных лиц, принимающих участие в формировании судейского корпуса, порядкапринятия, сроков прохождения документов по назначению и избранию судьи надолжность, профессиональной подготовки и психологического тестированиякандидатов, создания условий прозрачности и демократизации процедуры, повышенияавторитета судебной власти и судей, с учетом международных правовых актов.
Обоснована необходимость усовершенствования законодательства Украины иАзербайджана относительно привлечения судей к юридической ответственности(дисциплинарной и уголовной). Сделаны предложения законодателям Украины иАзербайджана о приведении правовой базы о независимости и неприкосновенностисудей в соответствии с международными обязательствами.
Ключевые слова: независимостьсудей, неприкосновенность судей, правовые гарантии судей, процессуальныегарантии судей, организационные гарантии судей, отбор судей, ответственностьсудей.

ABSTRACT
Askerov S.S. Principle of Judges’ Independence andInviolability in Criminal Procedure of Ukraine and Azerbaijan (comparatively-legalresearch). – Manuscript.
Dissertation on the receipt of scientific degree of candidateof legal sciences in speciality 12.00.09. – Criminal process and criminalities;judicial examination. – Academy of advocacy ofUkraine, Kуiv, 2008.
Legal matter, essence and maintenance of principle ofindependence and inviolability of judges in the criminal process of Ukraine andAzerbaijan are investigated in the dissertation. The analysis of becoming and development ofprinciple of independence and inviolability of judges in the criminal processof Ukraine and Azerbaijan is conducted in the dissertation. The Constitution,legislation of Ukraine and Azerbaijan, international legal acts aboutindependence and inviolability of judges, the problems of the modern state andways of subsequent legal settlement of principle of independence andinviolability of judges are explored in criminal process.
Correlation of principle of independence and inviolability ofjudges is analyzed together with other principles of criminal process ofUkraine and Azerbaijan.
In dissertation the comparatively-legal analysis of nationallegislation of Ukraine and Azerbaijan is conducted in view of independence andinviolability of judges, level of providing and system of guarantee ofindependence of judges, accordance of legislation of these states by theirinternational legal obligation.
Certain necessity of improvement of legislation of Ukraineand Azerbaijan in relation to submitting judges to legal responsibility(disciplinary and criminal). Suggestions are made to the legislators of Ukraineand Azerbaijan about bringing the legal basis of independence and inviolabilityof judges in accordance with the international commitments.
Keywords: judges’ independence, judges’ immunity, legal guarantees ofjudges, procedural guarantees of judges, organizational guarantees of judges,selection of judges, judges’ responsibility.