ЗМІСТ
ВСТУП… 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ ТА ФАКТІВ… 4
1.1. Принципи бухгалтерського обліку операцій та фактів поза балансом. 4
1.2. Вимоги до оформлення фінансовоїзвітності операцій поза балансом. 6
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУОПЕРАЦІЙ ТА ФАКТІВ НА ПОЗАБАЛНСОВИХ РАХУНКАХ… 14
2.1. Значення позабалансового обліку ійого місце в системі економічної інформації. Об’єкти позабалансового обліку. 14
2.2. Класифікація позабалансовихрахунків. Облік на позабалансових рахунках 16
ВИСНОВКИ… 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ… 33
Додаток А… 36
ВСТУП
Бухгалтерськийоблік — це процесвиявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання тапередачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнімкористувачам для прийняття рішень.
Об’єктамибухгалтерського обліку є майно організацій, їх зобов’язання і господарськіоперації, здійснювані організаціями в процесі їх діяльності.
Основнимзавданням бухгалтерського обліку є формування повної і достовірної інформаціїпро діяльність організації і її майнове положення, необхідною внутрішнімкористувачам бухгалтерської звітності — керівникам, засновникам, учасникам івласникам майна організації, а також зовнішнім — інвесторам, кредиторам і іншимкористувачам бухгалтерської звітності.
Облікоперацій поза балансом – окрема складна категоря бухгалтерського обліку, якапотребує іще більщ уваги бухгалтера і його обізнаності в класифікації об’єктівбухгалтерського обліку, особливостях проведень тощо.
Данаробота присвячена характеристиці принципів побудови обліку операцій та фактівпоза балансом в Україні.
Метароботи – дослідження особливостей обліку операцій та фактів поза балансом тавизначення відмінностей від інших видів обліку.
Структурароботи така, що складається з двох основних розділів: перший – теоретичний –характеризує основні принципи обліку операцій та фактів поза балансом; другий –теоретичний – покликаний охарактеризувати методологічні особливості побудовиобліку операцій та фактів поза балансом на основні українського законодавствата реалій бухгалтерського обліку в Україні. Особливу увагу приділенопозабалансовим операціям банку, адже саме банки більшість операцій здійснюютьпоза балансом, отже, є неабияким прикладом.
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУОПЕРАЦІЙ ТА ФАКТІВ
1.1. Принципи бухгалтерського обліку операцій тафактів поза балансом
Принципбухгалтерського обліку операцій та фактів поза балансом – це правило, яким слід керуватися привимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їхрезультатів у фінансовій звітності.
Бухгалтерськийоблік та фінансова звітність операцій та фактів поза балансом ґрунтуються натаких основних принципах (табл. 1.1).
Таблиця1.1
Принципибухгалтерського облікуПринцип Опис Обачність застосування в бухгалтерському обліку операцій та фактів поза балансом методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства Повне висвітлення фінансова звітність операцій та фактів поза балансом повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі Автономність кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства Послідовність постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності Безперервність оцінка активів та зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі Нарахування та відповідність доходів і витрат для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів Превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми Історична (фактична) собівартість пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання Єдиний грошовий вимірник вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці Періодичність можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності
Такимчином, можна зауважити, що бухгалтерський облік операцій та фактів позабалансом здійснюється майже за тими самими принципами, що й інші видибухгалтерського обліку, але з більшою деталізацією. Це виникає внаслідок того,що на підприємстві, як правило, операції та факти поза балансом є вельмиспірними, тому потребують великої деталізації, а в банках, де ці операціїнайчастіші, необхідна велика ступінь деталізації для унеможливлення помилкигосподарської операції.
1.2. Вимоги дооформлення фінансової звітності операцій поза балансом
Фінансова звітність операцій та фактів поза балансом складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.
/>Фінансові звіти операцій та фактів поза балансом містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).
/>Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:
/>- існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов’язаних з цією статтею;
/>- оцінка статті може бути достовірно визначена.
/>До фінансової звітності операцій та фактів поза балансом включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства.
/>У рядках форм фінансової звітності операцій та фактів поза балансом, які не мають показників, ставиться прочерк.
Звітним періодом для складання фінансової звітності операцій та фактів поза балансом є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.
/>Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний
період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.
/>Перший звітний період новоствореного підприємства може
бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців.
Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку
року до моменту ліквідації.
/>Якісні характеристики фінансової звітності операцій та фактів поза балансом. />Інформація, яка надається у фінансових звітах операцій та фактів поза балансом, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації./>Фінансова звітність операцій та фактів поза балансом повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скорегувати їхні оцінки, зроблені у минулому./>Фінансова звітність операцій та фактів поза балансом повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності./>Фінансова звітність операцій та фактів поза балансом повинна надавати можливість користувачам порівнювати: />фінансові звіти підприємства за різні періоди;/> фінансові звіти різних підприємств./>Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни. Установлення і зміни облікової політики підприємства здійснюються за рішенням власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи). Облікова політика підприємств державного, комунального секторів економіки визначається у розпорядчому документі, який приймається підприємством відповідно до Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки та господарських організацій, які володіють та/або користуються об’єктами державної, комунальної власності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 N 1213 />Принципи підготовки фінансової звітності операцій та фактів поза балансом./>Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Принципи формування фінансової звітності підприємства
Принцип
Опис
автономності підприємства
кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства
безперервності діяльності
передбачає оцінку активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі
періодичності
припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності
історичної (фактичної) собівартості
визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання
нарахування та відповідності доходів і витрат
для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей
повного висвітлення
фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі
послідовності
передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності
обачності
методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства
превалювання змісту над формою
операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми
єдиного грошового вимірника
передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці
/>/>Для того, щоб фінансова звітність операцій та фактів поза балансом була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:
/>- підприємство;
/>- дату звітності та звітний період;
/>- валюту звітності та одиницю її виміру;
/>- відповідну інформацію за звітний період і аналогічний період попереднього року;
/>- облікову політику підприємства та її зміни;
/>- консолідацію фінансових звітів;
/>- припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
/>- обмеження щодо володіння активами;
/>- участь у спільних підприємствах;
/>- виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування;
/>- переоцінку статей фінансових звітів;
/>- іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).
/>Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:
/>- назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);
/>- короткий опис основної діяльності підприємства;
/>- назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;
/>- середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.
/>Кожний фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого цим Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності.
/>У фінансовій звітності операцій та фактів поза балансом повинна бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру.
/> Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.
/>Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:
1. Принципів оцінки статей звітності.
2. Методів обліку щодо окремих статей звітності.
Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них.
У примітках до фінансових звітів слід розкривати:
1. Облікову політику підприємства.
2. Інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами).
3. Інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.
На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.
/>Фінансова звітність операцій та фактів поза балансом підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
/>Для суб’єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.
/>Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.
/>/>Форми фінансової звітності операцій та фактів поза балансом бюджетних установ, органів Державного казначейства України з виконання бюджетів усіх рівнів і кошторисів видатків та порядок їх заповнення встановлюються Державним казначейством України.
/>/>Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції зобов’язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність.
/>Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління.
/>Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають відповідно у державній та комунальній власності.
/>Об’єднання підприємств крім власної звітності складають і подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до їх складу, якщо це передбачено установчими документами об’єднань підприємств відповідно до законодавства.
/>Звітним періодом для складання фінансової звітності операцій та фактів поза балансом є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).
/>Перший звітний період новоствореного підприємства може бути менш як 12 місяців, але не більш як 15 місяців.
/>Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.
/>/>Підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.
/>Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.
/>Підприємства (крім бюджетних установ) зобов’язані подавати (надсилати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, фінансову звітність про господарську діяльність у складі балансу і звіту про річні фінансові результати.
/>Відкриті акціонерні товариства, підприємства — емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов’язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.
/>У разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених законами, публікує його протягом 45 днів.
/>Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.
РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ ТА ФАКТІВ НАПОЗАБАЛНСОВИХ РАХУНКАХ
2.1. Значенняпозабалансового обліку і його місце в системі економічної інформації. Об’єктипозабалансового обліку
Бухгалтерськийоблік позабалансовий операцій займається не тільки веденням бухгалтерськихрахунків, а й включає планування, підготовку бюджетів, контроль і концентраціюуваги керівництва, оцінку, огляд діяльності й аудит. Він здійснюється вмасштабах кожної держави. Та найбільш характерним об’єктом його застосування єпідприємство — державне, спільне, колективне, приватне, де щоденно відбуваєтьсявелика кількість господарських операцій, які вносять зміни у складгосподарських засобів і їх джерел, за використанням яких необхідний контроль.
Засобигосподарства становлять його матеріальну основу. Без знання їх складу,розміщення та джерел утворення неможливо управляти виробництвом. Засобигосподарства групуються як за видами й розміщенням, так і за джереламиутворення та за призначенням.
У вітчизнянійекономічній літературі при визначенні предмета наявні різноманітні підходи,проте найбільш поширені три концепції: кругообігу, процесу розширеноговідновлення та фактів господарської діяльності. Конкретизація двох перших нарівні підприємства зводиться, як правило, до того, що найчастіше в традиційнійвітчизняній теорії бухгалтерського обліку його предметом вважається стангосподарських засобів (майна) підприємства та використання (зміни, факти, процеси)господарських засобів при здійсненні господарської діяльності. Третя концепціяпов’язує факти зі змінами у складі господарських засобів та величиною джерел їхформування. Відтак предметом бухгалтерського обліку є засоби господарства ігосподарські процеси.
Предметомбухгалтерського обліку позабалансових операцій є окремі сторони багатогранного процесу розширеноговідтворення: господарські факти, явища і процеси (операції), що зумовлюють рухгосподарських засобів, а також джерел їх утворення. Предмет бухгалтерськогообліку охоплює весь процес відтворення -тобто виробництво, розподіл, обіг таспоживання. Так, на цукровому заводі предметом бухгалтерського обліку є процесвиробництва, реалізації цукру тощо; на машинобудівельному підприємстві — процесвиробництва машин, обладнання тощо та їх відтворення. Таким чином, предметбухгалтерського обліку вивчає стан і використання засобів підприємства впроцесі господарської діяльності та джерел їх утворення.
Об’єктамибухгалтерського обліку позабалансових операцій підприємства є господарські засоби й джерела господарських засобів.
Товарно-матеріальніцінності відображаються за договірною вартістю або за вартістю, що вказана уприймально-передавальних актах. Орендовані основні засоби відображаються завартістю, що вказана в договорах оперативної (операційної) оренди. Бланкисуворого обліку відображаються за умовною вартістю в установленому порядку.Умовні права й зобов’язання відображаються за вартістю, вказаною в документахпро гарантії й зобов’язання.
Товарно-матеріальніцінності та основні засоби, вартість яких відображена на позабалансовихрахунках, підлягають інвентаризації в порядку, що діє для цінностей,відображених на балансових рахунках відповідного класу.
2.2. Класифікація позабалансових рахунків. Облік на позабалансовихрахунках/>/>/>/> Розглянемо класифікацію позабалансових рахунків таособливості організації обліку на них./>Рахунок 01«Орендовані необоротні активи».
На цьомурахунку обліковуються активи у вигляді основних засобів, нематеріальних активівта інших необоротних активів, що отримані підприємством на підставі договорів операційної оренди (лізингу)та обліковуються на балансі орендодавця.
Облікотриманих в оренду активів здійснюється за видами активів.
Прийняті воперативну оренду основні засоби і нематеріальні активи зараховуються напозабалансовий рахунок 01 «Орендовані необоротні активи» забалансовою (залишковою) і первісною вартістю орендодавця, що зазначається вдоговорі операційної оренди.
Збільшеннязалишку рахунку 01 «Орендовані необоротні активи» відбувається приприйнятті на облік основних засобів, нематеріальних активів, та іншихнеоборотних активів, що отримані в оперативну оренду, зменшення — при їхповерненні орендодавцю та у випадках перенесення заборгованості передорендодавцем за орендовані необоротні активи на баланс.
Аналітичнийоблік орендованих необоротних активів ведеться за видами активів. />/>Рахунок 02 «Активи на відповідальному зберіганні».
Рахунок 02 «Активи на відповідальному зберіганні»призначено дляобліку цінностей, які тимчасово знаходяться на підприємстві та не є йоговласністю, прийняті на комісію, у переробку, до монтажу, в довірче управління.Облік цих цінностей ведеться за цінами, що передбачені в договорах,приймально-передавальних актах тощо. Усі товарно-матеріальні цінності, щообліковуються на цьому рахунку, інвентаризуються в порядку і строки,передбачені для власних цінностей.
Позабалансовийрахунок 02 «Активи на відповідальному зберіганні» має такісубрахунки:
021 «Устаткування, прийняте для монтажу»
022 «Матеріали, прийняті для переробки»
023 «Матеріальні цінності на відповідальномузберіганні»
024 «Товари, прийняті на комісію»
025 «Майно в довірчому управлінні»
Напозабалансовому субрахунку 021 «Устаткування, прийняте для монтажу»обліковуються підрядною організацією обладнання, устаткування та іншітоварно-матеріальні цінності, які надійшли від замовника та прийняті длямонтажу. Аналітичний облік обладнання, устаткування та іншихтоварно-матеріальних цінностей, прийнятих для монтажу, ведеться за замовниками,за видами товарно-матеріальних цінностей, окремими об’єктами й агрегатами тамісцями їх розташування. Облік затрат на монтаж цих цінностей здійснюється нарахунках обліку витрат виробництва (за винятком вартості самих цінностей,прийнятих для монтажу).
Напозабалансовому субрахунку 022 «Матеріали, прийняті для переробки»ведеться облік руху надходження сировини та матеріалів від замовника, якіприйняті для переробки (давальницька сировина) і не оплачуються одержувачем, таїх вибуття (в тому числі в іншому матеріальному вигляді). Аналітичний облікдавальницької сировини ведеться за замовниками, видами сировини й матеріалів таза місцями їх зберігання чи переробки. Облік затрат з переробки чи доробкидавальницької сировини здійснюється на рахунках обліку витрат виробництва (завинятком вартості давальницької сировини замовника).
Напозабалансовому субрахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальномузберіганні» ведеться облік прийнятих товарно-матеріальних цінностей навідповідальне зберігання з приводу відмови від акцепту розрахункових документівпостачальників; одержаних від постачальників, але несплаченихтоварно-матеріальних цінностей (ТМЦ), заборонених до витрачання до їх оплати;одержаних ТМЦ надміру, чим в видаткових документах постачальників; сплаченихпокупцями товарно-матеріальних цінностей, які дозволено, як виняток, залишатина відповідальному зберіганні, оформлених охоронними розписками, та невивезених з причин, не залежних від підприємства, тощо. Аналітичний обліктоварно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, ведетьсяпо підприємствах-власниках, за видами, сортами та місцями зберігання. Цінності,що залишені на відповідальне зберігання, мають зберігатися окремо від власних.
Напозабалансовому субрахунку 024 «Товари, прийняті на комісію»обліковуються одержані товари у межах договорів комісії (консигнації), порукита інших цивільно-правових договорів, що уповноважують підприємство здійснюватипродаж товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власностіна такі товари. Аналітичний облік товарів, прийнятих на комісію (консигнацію),ведеться за видами товарів та комітентами.
Напозабалансовому субрахунку 025 «Майно в довірчому управлінні»обліковується майно, що надійшло в довірче управління, а такожтоварно-матеріальні цінності, які надійшли повіреному при виконанні дорученнядовірителя на підставі договору доручення від третіх осіб. Аналітичний облікведеться за об’єктами, ТМЦ, місцезнаходженнями та власниками. />/>Рахунок 03 «Контрактні зобов’язання».
Цей рахунокпризначений для узагальнення інформації про наявність та рух зобов’язань по укладених контрактах,а також контролю за їх виконанням.
На рахунку 03«Контрактні зобов’язання» ведеться облік по деривативах (форвардних іф’ючерсних контрактах, опціонах) та інших контрактах, розкриття інформації щодояких передбачено відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.Дериватив — стандартний документ, що засвідчує право або зобов’язання придбатиабо продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також коштина визначених ним умовах у майбутньому. Відповідно до виду цінностей деривативирозподіляються на фондові, валютні, товарні.
Облікзобов’язань здійснюється в оцінці, передбаченій контрактами.
Списуютьсяконтрактні зобов’язання з рахунку у разі виконання, ліквідації, відмови відвиконання, передачі або продажу зобов’язання за контрактом іншим особам.
Аналітичнийоблік ведеться за видами зобов’язань. />/>Рахунок 04 «Непередбачені активи й зобов’язання».
Рахунок 04 «Непередбачені активи й зобов’язання»використовуєтьсядля накопичення інформації про наявність непередбачених (потенційних) активівта непередбачених (потенційних) зобов’язань. Ці активи або зобов’язання виниклипри узгодженні минулих господарських операцій та стануть реальними, якщовідбудеться або не відбудеться в майбутньому одна чи кілька невизначених подій.Це визначення включає три основних характеристики непередбачених активів тазобов’язань: 1) наявна обставина; 2) невизначеність кінцевого результату цієїобставини; 3) вирішення невизначеності на основі однієї або кількох майбутніхподій.
Інформація проіснування таких активів та зобов’язань необхідна для розкриття її в приміткахдо фінансових звітів. Загальні методологічні принципи обліку, подання тарозкриття потенційних активів та зобов’язань підприємства викладені в Положенні(стандарті) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання».
Рахунок 04«Непередбачені активи й зобов’язання» має такі субрахунки:
041 «Непередбачені активи»
042 «Непередбачені зобов’язання»
На субрахунку041 «Непередбачені активи» ведеться накопичення інформації пронаявність непередбачених активів, щодо яких існує ймовірність надходженняекономічних вигод у сумі очікуваного відшкодування збитків. Списуютьсянепередбачені активи в міру того, як вони визнаються чи не визнаються привирішенні невизначених подій.
На субрахунку042 «Непередбачені зобов’язання» ведеться накопичення інформації пронаявність непередбаченого зобов’язання, яке може вимагати витрачання ресурсів(але повної впевненості щодо цього зобов’язання немає) в сумі очікуванихзбитків. />/>Рахунок 05 «Гарантії та забезпечення надані».
Рахунок 05 «Гарантії та забезпечення надані»передбачено дляузагальнення інформації про наявність та рух виданих підприємством гарантій тазабезпечень виконання як власних зобов’язань та платежів, так і зобов’язань таплатежів інших підприємств (за договорами поруки).
Облікзабезпечення здійснюється за вартістю, вказаною в документах про гарантії тазабезпечення. Зокрема, на цьому рахунку обліковується:
— вартість активів підприємства, якіоформлено договорами застави (та за сумами, визначеними в них), при цьому збалансу вартість цих активів не списується;
— вартість прийнятих на себезобов’язань за договорами поруки;
— вартість інших гарантій тазабезпечень.
Аналітичнийоблік гарантій та забезпечень ведеться за кожною наданою гарантією тазабезпеченням.
Збільшеннязалишку на рахунку 05 «Гарантії та забезпечення надані» відбуваєтьсяпри видачі гарантій та забезпечень, зменшення — при погашенні заборгованості,на яку були вони надані, та при перенесенні зобов’язань за ними на баланс. />/>Рахунок 06 «Гарантії та забезпечення отримані».
Рахунок 06 «Гарантії та забезпечення отримані»передбачено дляузагальнення інформації про наявність та рух отриманих гарантій та забезпеченьвиконання зобов’язань та платежів.
Облікзабезпечення провадиться за вартістю, вказаною в документах про гарантії тазабезпечення. Зокрема, на цьому рахунку обліковуються:
гарантії,отримані підприємством за третіх осіб;
вартістьтоварно-матеріальних цінностей, основних засобів та цінних паперів (якізнаходяться як на підприємстві, так і в депозиті нотаріальної контори чибанку), що становлять предмет застави;
вартістьінших гарантій та забезпечень.
Аналітичнийоблік гарантій та забезпечень ведеться за кожною отриманою гарантією тазабезпеченням.
Збільшеннязалишку на рахунку 06 «Гарантії та забезпечення отримані»відбувається при одержанні гарантій та забезпечень, зменшення — при їх списаннівнаслідок погашення заборгованості, на яку були вони надані, та при перенесенізаборгованості за ними на баланс. />/>Рахунок 07 «Списані активи».
Рахунок 07 «Списані активи» призначено для узагальнення інформації про стандебіторської заборгованості, списаної з балансу внаслідок неплатоспроможностіборжників, та про суми невідшкодованих нестач і втрат від псування цінностей.
Зарахуванняна позабалансовий рахунок 07 суми здійснюється одночасно зі списанням суминестач і втрат від псування цінностей та дебіторської заборгованості на витратипідприємства.
Рахунок 07«Списані активи» має такі субрахунки:
071 «Списана дебіторська заборгованість»
072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псуванняцінностей»
Сума списаноїдебіторської заборгованості обліковується на позабалансовому субрахунку 071«Списана дебіторська заборгованість» протягом не менше трьох років здати списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадках змінимайнового становища боржника.
Дебіторськазаборгованість остаточно списується з субрахунку 071 «Списана дебіторськазаборгованість» після надходження суми в порядку відшкодування зодночасними записами за дебетом рахунків 30 «Каса», 31 «Рахункив банках» чи інших рахунків обліку активів і кредитом субрахунку 716«Відшкодування раніше списаних активів» або у зв’язку з закінченнямстроку обліку такої заборгованості.
Зменшеннясуми невідшкодованих нестач і втрат від псування цінностей на субрахунку 072«Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей»відображається після встановлення конкретних винуватців з одночасними записамиза дебетом субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»і кредитом субрахунку 716 «Відшкодування раніше списаних активів».
Аналітичнийоблік за позабалансовим рахунком 07 «Списані активи» ведеться заборжниками та випадками встановлення нестач і втрат від псування цінностей. />/>Рахунок 08 «Бланки суворого обліку».
На цьомурахунку ведеться облік наявності та руху бланків суворого обліку та сувороїзвітності, зокрема документів, що засвідчують особу, подію, право, освіту,трудовий стаж тощо (свідоцтва, посвідчення, трудова книжка, дипломи про освітута інші); проїзних документів (квитки на проїзд, абонементні талони, документина перевезення вантажів та інші); довіреностей на одержання цінностей та інших.
Перелікдокументів, які відносяться до бланків суворого обліку та суворої звітності,порядок їх зберігання й використання встановлюються відповідниминормативно-правовими актами.
Збільшеннязалишку рахунку 08 «Бланки суворого обліку» відбувається принадходженні (прийнятті на облік) бланків суворого обліку, зменшення — післявикористання або списання як непридатних чи таких, що не є в наявності.
Аналітичнийоблік ведеться за кожним бланком та місцями їх зберігання.
Більшістьоперацій сучасного банку належить до позабалансових, які не є пасивними абоактивними, тому їх не відображають на балансових банківських рахунках. Питомавага таких операцій у прибутках сучасних банків розвинених країн постійнозбільшується. Так, в Японії на них припадає 45 % банківського прибутку, в СІЛА— 40 %, Англії — 35 %, Німеччині — ЗО %, Швейцарії (за найбільшими банками) —понад половина. Обсяг позабалансових операцій становить у найбільших банківсвіту 200-300 % суми їх активів.
Позабалансовіоперації банку поділяють на дві групи. До першої належать трастові, лізингові,факторингові та інші операції, до другої — гарантійні послуги банку.
Трастовіоперації — це операції з виконання довірчих функцій для фізичних і юридичнихосіб, тобто управління майном або фондовими цінностями за дорученням клієнтівта в їх інтересах на правах довіреної особи. Такі операції здійснюються наоснові угоди, відповідно до якої банк бере на себе зобов’язання розпоряджатисядовіреними йому цінностями з прибутком і отримує за це певну винагороду.
Операції злізингу. Лізинг — це оренда підприємцями рухомого і нерухомого майна, якезакуповується банком з метою його здавання в оренду. За лізингом можна отриматинайрізноманітніші фактори виробництва (комплектуючі, сировину, землю,нафтопереробні комплекси та ін.). Лізинг може бути довгостроковим,середньостроковим, короткостроковим (рейтинг). Рейтинг передбачає такожвикористання фахівців.
Операції зфакторингу. Факторинг — високоефективна форма фінансового маркетингу, щопередбачає придбання банком права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов’язаннями,скупленими у різних осіб. Фактично факторингові послуги виражаються у наданніклієнтам кредиту, що погашається через певний час третьою особою.
На практиціздійснюються три види факторингових операцій: оплата платіжних документів затоварно-матеріальні цінності або послуги через тимчасову відсутність у платникакоштів і права на одержання банківського кредиту; викуп упідприємства-постачальника дебіторської заборгованості за поставками продукції;викуп платіжних вимог на продукцію, яка відвантажена, із зарахуванням коштів нарозрахунковий рахунок підприємства-постачальника. В результаті таких операційпродавець вимог отримує, як правило, протягом двох-трьох днів 70-90 %необхідної йому суми у вигляді авансу. Залишок суми є гарантією для банку. Послугиз факторингу дорогі, оскільки враховують великий ризик можливоїнеплатоспроможності клієнтів.
До першоїгрупи позабалансових операцій належать також операції із здійснення ревізій, збухгалтерського обліку та аналізу фінансового становища фірми; з консалтингу(надання консультацій); з акредитивами (вид банківського рахунка, що даєможливість контрагентові згідно з умовами акредитивного доручення плату затовари чи надані послуги або певну суму готівкою одержати відразу ж післявиконання зобов’язань, акредитиви широко застосовуються у зовнішньоторговельнихопераціях); з кредитними картками (банки отримують доходи як плату закористування кредитною карткою); з обміну валюти (банк має право купувати іпродавати іноземну валюту для власного використання і за дорученням клієнта); зохорони цінностей клієнтів у спеціально призначених для цього сейфах.
До другоїгрупи позабалансових операцій належать гарантійні послуги банку. Це операції, вяких банк виступає гарантом своїх клієнтів, а також операції, пов’язані зброкерською справою, тобто банк бере на себе функції брокерської контори —купує і продає цінні папери своїх клієнтів. До таких операцій належать різнівиди термінових угод, насамперед ф’ючерси й опціони.
Ф’ючерсніоперації— це строкові біржові угоди щодо купівлі-про-дажу валюти, золота,сировинних товарів за фіксованою на момент укладення угоди ціною, але звиконанням операції через певний час (до 2-3 років). Опціон — це зафіксованебіржовою угодою право купувати або продавати цінні папери, товари або валютупротягом певного часу за встановленою ціною.
Особливугрупу позабалансових операцій банку становлять операції НІФ, РУФ, СВОП.
Операція НІФ— угода між банком та емітентом цінних паперів (підприємством, фірмою). Затакою угодою банк бере зобов’язання купити цінні папери у разі ускладнення їхреалізації або надати емітенту рівноцінний кредит. За укладеною угодою можутьнадаватися додаткові послуги, наприклад, розміщення цінних паперів клієнта. Якправило, така угода укладається на 3-5 років.
Операції РУФє різновидом операцій НІФ, з тією відмінністю, що вони не передбачаютьінвестування банком випущених в обіг цінних паперів.
Операції СВОП— операції з обміну борговими зобов’язаннями між двома позичальниками. Такіоперації мають сенс, якщо борги виражені в різних валютах або надані під різніпроцентні ставки.
2.3. Облікоперацій банку поза балансом
Найчастіше позабалансом обліковуються операції та факти банку. Розглянемо детальнішеособливості бухгалтерського обліку таких операцій – в якості прикладу доцільновзяти кредитні операції.
Кредит починає існуватияк актив з того часу, коли банк взяв на себе безвідкличне зобов’язання зкредитування клієнта (контрагента). У разі, коли дата операції (дата укладенняконтракту) і дата перерахування коштів клієнту не збігаються, тобто виникаєрозрив між цими двома операціями, банк відображає поза балансом факт виникненнязобов’язання. Отже, поза балансом обліковуються майбутні активні операціїбанку. Їх вплив на активи
залежить від виконання певних умов. Зобов’язання вважаються безвідкличними,виконання яких у разі настання цих умов є обов’язковим (винятком можуть бутилише форс-мажорні обставини).
До кредитнихоперацій, що обліковуються позабалансом, належать вйазані у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Кредитні операціїпозабалансового облікуОперація Опис операції Гарантії, тобто не що інше як умовні зобов’язання, імовірність виконання яких залежить від платоспроможності та фінансового стану контрагента Надані акцепти та індосаменти, підтверджені безвідкличні акредитиви Тверді зобов’язання з кредитування, за якими банк повинен виплатити або авансувати грошові кошти у разі прийнятого контрагентом рішення скористатися ними Невикористані кредитні лінії, залишок за овердрафтом, непокриті акредитиви
Позабалансовізобов’язання, які виникають як наслідок укладених контрактів, обліковуються зарозділами 90—95 класу 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційнихбанків. За відповіднимирахунками цих розділів обліковуються також умовні виплати, точна сума яких будевизначена при фактичному виконанні певних умов або настанні подій. Їх умовністьбуде змінена на зобов’язання, тільки-но вони стануть імовірними. До настанняцього вони не мають характеру кредитного ризику (наприклад, виплати штрафів, щознаходяться на стадії судового розгляду). Тому банки мають оцінювати ризиквідтоку коштів та створювати резерви за цими ризиками та платежами.
Комісійна винагорода, якуотримують банки при здійсненні
позабалансових кредитних операцій, прирівнюється до процентної, а отже,обліковується за відповідними рахунками 609 групи Пла-
ну рахунків. Як гарантії, так і умовні зобов’язання виникають того дня, колибанк підтверджує, що зобов’язання контрагентом перед третьою стороною будутьвиконані. Саме тому такі операції класифікуються як гарантійні і означають, щов разі неплатоспроможності контрагента (або за будь-яких інших подібнихобставин) банк, як гарант, погасить усі зобов’язання контрагента перед третьоюстороною.
До гарантійнихоперацій належать поручительства, операції акцепту платіжних документів,авалювання векселів, індосаменту, боргових цінних паперів, підтвердженнябезвідкличних акредитивів.
За Планом рахунківгарантії та інші умовні зобов’язання класифікуються за контрагентами:
гарантії, наданіклієнтам від імені банків обліковуються як гарантії банкам;
· гарантії,надані банкам від імені клієнтів обліковуються як гарантії клієнтам;
· гарантії, отримані відУряду України обліковуються окремо.
Такий підхід означає, що кредит, в разі неплатоспроможності контрагента (банкучи суб’єкта господарської діяльності), йому буде наданий, оскільки банквиступив гарантом за виконання зобов’язань перед третьою стороною.
Гарантії поділяються натакі:
— гарантії надані;
— гарантії отримані.
Гарантії, якібули надані клієнтам і за якими існує реальна ймовірність того, що банкзмушений буде платити за зобов’язаннями цього клієнта, обліковуються навідповідних рахунках сумнівних гарантій.
При виконанні зобов’язаньза виданими гарантіями у банків виникає дебіторська заборгованість за платежамиклієнта, щодо якого надавалась гарантія, який, на жаль, у майбутньому виявивсянеплатоспроможним. За цих умов актив визнається як сумнівний. Саме тому банкможе вимагати від контрагента надання, так званих, контргарантій, що є не що інше якгарантія, щодо якої існує відповідна пов’язана, зворотно надана гарантія. Контргарантії щодо наданих гарантійне мають економічного змісту, а отже, за Планом рахунків не виокремлюються.
Контргарантії стосуютьсяотриманих гарантій і обліковуються за окремим позабалансовим рахунком 9015«Контргарантії, що отримані від банків».
За умови наявності підоплачену гарантію контргарантії, за якою можливо отримати компенсацію(наприклад, контргарантія від першокласного банку), банку доцільно обліковуватикошти, що сплачені за наданою гарантією за рахунками сумнівної заборгованостіза виплаченими гарантіями. Банк, який видав контргарантію, визнає за своїмобліком факт сумнівного кредиту.
Невикористаніпозабалансові зобов’язання можуть списуватися з обліку в разі:
·отримання клієнтомкредиту в межах відкритої кредитної
лінії;
· використанняможливостей овердрафту;
· виплати банком коштів упогашення виданої гарантії.
Операції з документарногоакредитиву для цілей фінансового обліку поділяються на операції:
· з непокритимиакредитивами;
· з покритимиакредитивами.
Непокритий акредитив єневідкличним зобов’язанням банку перед продавцем здійснити оплату за товар.Отже, за даним видом акредитиву банк не блокує кошти клієнта для проведенняплатежів проти отриманих документів (акредитивна форма безготівковихрозрахунків), а тому бере на себе можливі кредитні ризики.
У разі відкличногоакредитиву, банк фактично не несе кредитного ризику, а тому обліковує такийакредитив позасистемно.
У разі невідкличногоакредитиву, банк гарантує сплату зобов’язання свого клієнта передпостачальником. Тому банк несе кредитний ризик і повинен його обліковувати. Умомент відкриття невідкличного непокритого акредитиву робиться проведення:
Д-т 9122 Непокритіакредитиви (зобов’язання сплатити)
К-т 9900 Контррахунокгрупи 990.
Емітуючий банк перевіряєотримані документи після того, як авізуючий банк поставив на них свою візу.Емітуючий банк додатково ставить свою візу або повідомляє покупця про аномаліїв них. У разі правильності документів операція документарного акредитивузакінчена:
Д-т 9900 Контррахунок К-т9122 Непокриті акредитиви.
У разі авансуванняпокупця емітуючим банком, клієнт фактично отримує торговельний кредит, якийобліковується за рахунком групи 204 «Кредити за внутрішніми торговельнимиопераціями» або 205 «Кредити за експортно-імпортними операціями», наприклад:Д-т 2050 Короткострокові кредити суб’єктам господарської діяльності заекспортно-імпортними операціями К-т 1500 Кореспондентський рахунок в іншомубанку. Банком, що підтверджує акредитив, може бути авізуючий банк. Припідтвердженні акредитиву банк надає зобов’язання сплатити постачальнику кошти уразі неплатоспроможності покупця та емітуючого банку. Тоді фактично видаєтьсягарантія сплатити кошти продавцю на прохання емітуючого банку. Отже, при цьомубанк несе кредитний ризик емітуючого банку:
Д-т 9001 Підтвердженіакредитиви К-т 9900 Контррахунок групи 990.
Якщо документи проходятьчерез банк, що підтверджує акредитив, то порядок обліку після отриманнядокументів такий самий, як у разі з емітуючим банком, лише дебітором є банк, ане клієнт. Грошові кошти можуть сплачуватися з рахунку банку-кореспондента,згідно з умовами акредитиву, одразу після перевірки документів або зобумовленою затримкою. У всіх випадках, після перевірки правильностідокументів, закривається позабалансовий рахунок:
Д-т 9900 Контррахунок К-т9001 Підтверджені акредитиви.
У разі авансуванняпокупця підтверджуючим банком, коли строк відстрочки закінчився, банк фактичнонадає кредит емітуючому банку, який обліковується за рахунком групи 152«Кредити, які надані іншим банкам»:
Д-т 9900 Контррахунок К-т9002 Акцепти, які надані банкам (сторнування) та Д-т 1523 Іншікороткострокові кредити, які надані іншим банкам К-т 2600 Поточний рахунокпостачальника або 1500 Кореспондентський рахунок в іншому банку.
Покритий акредитив — цетакий акредитив, за яким банк блокує кошти клієнта на окремому рахунку дляздійснення можливого платежу проти отриманих документів. Отже, за операціямипокритого акредитиву банк не несе кредитного ризику. Блоковані кошти за такимиопераціями обліковуються за рахунком 26´2 «Кошти в розрахунках».
ВИСНОВКИ
Підводячи підсумки даної роботи, можна дійти наступнихвисновків.
Позабалансові рахунки призначені для узагальнення інформації пронаявність і рух:
— цінностей, що не належатьпідприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні абона зберіганні (об’єкти оперативної(операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальномузберіганні, переробці, комісії, монтажі);
— умовних прав і зобов’язаньпідприємства (застави, гарантії,зобов’язання тощо);
— бланків суворого обліку;
— списаних активів (нестачі цінностей,дебіторська заборгованість) для спостереження за можливістю їх відшкодуваннявинними особами (боржниками).
Бухгалтерський облікуказаних цінностей, умовних прав і зобов’язань ведеться за простою системою, заякою записи про надходження, вибуття, використання, продаж матеріальнихцінностей, бланків суворого обліку, утворення умовних прав і зобов’язань,списання з балансу майна внаслідок нестачі, псування та дебіторськоїзаборгованості проводяться тільки на одному позабалансовому рахунку звказуванням змісту і кількісно-вартісних показників операції.
В даній роботідетально розглянуто позабалансові розрахунки банків, адже банки мають величезнучастку операцій поза балансом. Суттєвим недоліком є вузькість інедоопрацьованість законодавства у сфері позабалансового обліку, а такожобмеженість наукових розробок у цій сфері.
У Додатку Анаведено структуру основних типів операцій банку і місце в ній позабалансовихоперацій.
Особливістьпозабалансових операцій полягає в тому, що значна їх частина є зобов’язаннямбанку зробити активну (рідше — пасивну) операцію при настанні (виникненні)певних, наперед обумовлених умов. Таким чином, особливістю більшої частинипозабалансових операцій є їхній умовний характер, тому вони часто називаютьсяумовними зобов’язаннями.
Позабалансовіоперації — не нове явище в світовій банківській діяльності. Кредитні установи іраніше проводили їх окремі види, наприклад трастові (довірчі) операції,форвардні валютні операції, операції з документарними і резервнимиакредитивами. Але до недавнього часу об’єм забалансової діяльності був відноснонезначний і не визначав обличчя банківської системи. Положення різко змінилосяна початку 80-х рр.
Позабалансовіоперації перетворилися на один із провідних напрямів банківській діяльності.Доходи від них грають все зростаючу роль у формуванні банківського прибутку.Найбільший розвиток позабалансова діяльність отримала у американських банків.Налічується більше тридцяти різновидів позабалансових операцій, які дозволяютьбанкам вирішувати наступні основні задачі:
•страхування іперерозподіл ризиків між учасниками ринку, особливо кредитового і ринкового;
•розширеннядоступу до кредитних ресурсів і зниження вартості запозичень;
•отриманнядодаткового прибутку і підвищення прибутковості активів;
•збереженняпотрібного органами банківського нагляду співвідношення між капіталом іактивами при збільшенні об’єму операцій;
•управлінняактивами і пасивами;
•проведенняспекулятивних операцій.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України „Про бухгалтерськийоблік та фінансову звітність в Україні”. //В редакції закону N 1829-III від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.391
2. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 1 Затверджено наказом Міністерства фінансів України від31 березня 1999 р. N 87 Зареєстровано вМіністерстві юстиції України від 21 червня 1999 р. N 391/3684 «Загальні вимоги дофінансової звітності»
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2«Баланс» Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N87 від31.03.99
4. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 20 «Консолідована фінансова звітність»Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 30 липня 1999 р. N 176 Зареєстровано в Міністерствіюстиції України 12 серпня 1999 р. N 553/3846
5. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малогопідприємництва» Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 39 від 25.02.2000
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3«Звіт про фінансові результати» Затверджено Наказом Міністерствафінансів України N 87 від 31.03.99
7. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» ЗатвердженоНаказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99
8. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал» ЗатвердженоНаказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99
9. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансовихзвітах» Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 137 від 28.05.99
10. Постанова КМУ від 28 лютого 2000 р. № 419 «Про затвердженняпорядку подання фінансової звітності» // Нове діло. — 2000. — № 15 (34). — 13-20 жовтня.
11. Методичні рекомендації іззастосування реєстрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерствафінансів України № 356 від 29. 12. 2000 р.
12. Наказ Міністерства фінансівУкраїни «Про внесення змін до Положення про спрощену форму бухгалтерськогообліку суб’єктів малого підприємництва» від 07.12.2000 р. №315
13. Наказ Міністерства фінансівУкраїни «Про затвердження Положення про спрощену форму бухгалтерськогообліку суб’єктів малого підприємництва» №196 від 30.09.98 р.
14. Наказ Міністерства фінансівУкраїни «Про затвердження спрощеного Плану рахунків бухгалтерськогообліку» №186 від 19.04.2001 р.
15. Наказ Міністерства фінансівУкраїни „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкціїпро його застосування” N 291 від 30.11.99
16. АВКТВТ «Рівненськакондитерська фабрика», ВАТ ЄДРПОУ 00382214, 2002 рік, річний звіт.
17. Батищева Н. Облік оплати праці занаціональними стандартами.// Все про бухгалтерський облік. -2000. -№71. -С. 4.
18. Білуха М.Т. Теоріябухгалтерського обліку. К:2000р.
19. Борис Юровський, ВіталійШеломков, Марія Карпушенко – «Як розкривати інформацію про облікову політику урічному звіті».//Экспресс-анализ законодательных и нормативных актов. -2001. -№6 (268). -С. 20
20. Бутинецъ Ф.Ф. Бухгалтерськийфінансовий облік. — Житомир: ЖІТІ, 2000. — 608 с.
21. Гордієнко Н.Г. Автоматизоване робоче місце ревізора.Навчальний посібник. К: КНТЕУ, 2002. – 132 с.
22. Грабова Н.М. Теоріябухгалтерського обліку. К: А.С.К, 2001 р.
23. Грабова Н.Н. Добровский В.Н.Бухгалтерський учет в производственных и торговых предприятиях, 2000./ Под ред.Н.В. Кужельного. – К.: А.С.К., 2001. – 624 с.
24. Гуйда Л. Облікова політика. //Галицькі контракти. — 2004 р. -№ 3.-С.17.
25. Івахненков С.В. Інформаційнітехнології в організації бухгалтерського обліку та аудиту. Навчальний посібник. К: Знання-Прес, 2006. – 349 с.
26. Ільяш Л. Облікова політикапідприємства: від аналізу до наказу. // Головбух. -2001. -№ 51(153)
27. Каруца С.М… Фінансова звітністьяк предмет державного фінансового контролю.// Фінансовийконтроль(всеукраїнський науково-теоретичний, інформаційно практичний журнал).-2002. -№ 1.
28. Киян І. З чого почати бухгалтерський звіт у новому році? //Баланс. -2007. -№ 1(334). -С. 49.
30. Костюк Д. Бухгалтерський облік на малих підприємствах заП(С)БО // Податки та бухгалтерський облік. – 2006. — №8. — С. 19
31. Кушина О. Про облікову політику підприємства.// Баланс.-2000. — №5. -С. 45
32. Левітан О. Наказ про облікову політику: основні моменти. //Податкове планування. -2006. -№ 1. -С.69.
Додаток А
Структура типівоперацій українських банків
/>
/>
/>