КУРСОВА РОБОТА
На тему:
«ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНИЙПОТЕНЦІАЛ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ УТУРИЗМІ»
Київ – 2009
ВступАктуальністьтеми. Впродовж останньоїчверті ХХ ст. туризм став однією з провідних галузей світової економіки. Йогопотенційний вплив на соціально-економічний розвиток світу, довкілля та людейнабуває таких масштабів що можна говорити про «туристичну революцію». За данимиВсесвітньої туристичної організації (ВТО) у 2007 р. чисельність іноземнихтуристів склала 900 млн., а доходи від туризму – 18,6 млрд. доларів. Згідно зпрогнозами експертів ВТО, обсяги міжнародного туризму зростатимуть щороку всередньому на 4%. У 2010 р. прогнозується 1,006 млрд. учасниківміжнародних подорожей, а у 2020 р. – 1,561 млрд. Доходи ж від туризму зацей період мають збільшитись у 4 рази. Якщо ж до результатів міжнародноготуризму додати ще й обсяги внутрішнього туризму, то показники зростутьщонайменше втричі. Це дозволяє говорити про туризм як пріоритетну галузьсвітового господарства ХХІ ст.
Невід’ємноюскладовою світового туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. Томупрогнози експертів ВТО щодо розвитку туризму в світі повною мірою стосуютьсяУкраїни. Адже вона володіє значними рекреаційно-туристичними ресурсами, маєдосить розвинену транспортну мережу, вигідне географічне положення тощо.
Національнийтуристичний ринок України є ринком країни перехідної економіки з середнімрівнем соціально-економічного розвитку, що формує ринкові структури таіндустрію туризму відповідно до європейських стандартів. Сучасний етапхарактеризується відносно незначною участю у світовому туристичному обміні іпереважанням експорту туристичних послуг.
Риноктуристичних послуг в Україні ще остаточно не сформувався, оскільки економікакраїни знаходиться в стані постійного реформування, що позначається на розвиткутуристичної галузі.
Розвитокнаціонального ринку туристичних послуг Україна ґрунтується на їїтуристко-ресурсному потенціалі. Мотиваційними цінностями для розвиткувнутрішнього та іноземного туризму залишається класичне поєднання природних ікультурно-історичних ресурсів, посилене етнорелігійною самобутністю регіонівкраїни.
Загаломза 2007 р. кількість туристів, які були обслуговані суб’єктами туристичноїдіяльності України складає 2,864 млн. ос., а кількість іноземних туристів натериторії України за 2007 р. складає 372,5 тис. ос. (порівняно з попереднімроком 299 тис. ос.). Це свідчить про те, що Україна все більше і більше користуєтьсяпопулярністю на світовому туристичному ринку. Отже, з урахуванням цих чинниківв Україні прийнято державну програму розвитку туризму до 2010 р., в якійзазначається, що туризм набуває пріоритетності в розвитку культури та економікинезалежної України.
Сучаснийрозвиток туризму в Миколаївській обл. є складовою процесу відновлення ізбереження природно-рекреаційних ресурсів України.
Йогопроблеми та перспективи істотним чином позначаються на загальному станіприродних ресурсів країни. Цим і визначається вибір теми курсової роботи.
Об’єктомдослідження є природно-рекреаційний потенціал Миколаївської обл. та йоговикористання у туризмі.
Географічнірамки курсової роботи обмежуються сучасною територією Миколаївськоїобл.
Хронологічнірамки курсової роботи охоплюють період від середини XVIII сторіччя досучасного часу.
Джерельнабаза. У процесі написання курсової роботи автором було опрацьованоблизько 30 джерел. Насамперед це такі багатотомні академічні видання як:«Географічна енциклопедія України» та «Історія міст і сіл Української РСР».
Природакраю описана у працях таких авторів, як Козявкін А.П., Шкварець В.П. та Мельник М.Ф.
Складнимбув збір літератури, що стосується стану та розвитку туризму в регіоні. Привирішенні цієї проблеми автор курсової роботи скористалася інформацієювикладеною у статистичному бюлетені «Туризм в Україні» та на сайтах всесвітньоїкомп’ютерної мережі Інтернет .
Значнукількість інформації автор знайшла у виданнях туристично-екскурсійногохарактеру, а саме в проспектах, путівниках, буклетах тощо.
Метоюкурсової роботи є всебічне дослідження природно-рекреаційного потенціалуМиколаївської обл. та його використання у туризмі. Для досягнення мети авторставить перед собою наступні завдання:
· дати загальну характеристику регіону;
· описати природно-рекреаційні ресурси Миколаївської обл.;
· проаналізувати сучасний стан і перспективи розвитку туризму вМиколаївській обл.
Структуракурсової роботи складається із вступу, трьох розділів, висновків, спискувикористаної літератури, джерел та додатків.
1.Загальна характеристика Миколаївської області
Першніж проаналізувати туристичні ресурси краю необхідно дати загальнухарактеристику області.
Фізико-географічнахарактеристика області. Миколаївська обл. була створена 22 вересня 1937 р.Вона розташована на півдні України, в межах басейну річки Південний Буг, ізаймає площу понад 24,6 тис. км (4,1% території України). На заході вона межуєз Одеською, на півночі – з Кіровоградською, на сході – з Херсонською таДніпропетровською областями, а на півдні омивається Чорним морем (Додаток 1).
Рельєф області являєсобою рівнину, нахилену у південному напрямі. Більша частина області лежить умежах Причорноморської низовини. На півночі простягаються Подільська височина(правобережжя Південного Бугу) та Придніпровська височина (лівобережжяПівденного Бугу). Глибоко в суходіл врізаються Дніпровсько-Бузький, Березанський,Тилігульський та Анджигольський лимани. До території області належать острівБерезань й Кінбурська коса.
Областьрозташована в межах двох фізико-географічних зон лісостепової (Кривоозерський ізахідна половина Первомайського району) і степової (решта території). Ландшафтипредставлені заплавними комплексами (заплавні ліси й луки), ділянками піщаногостепу, вапняковими степами, прибережно-водними комплексами, наскельнимидібровами, кам’янистими степами тощо.
Лісистість області складає3,9%. По районах вона досить неоднорідна й коливається від 2% у Березанськомурайоні до 6,3% у Вознесенському. Всі ліси віднесені до першої групи. Лісивиконують захисні, серед яких протиерозійні, водоохоронні тасанітарно-гігієнічні функції. На схилах в верхів’ях річкових долин і балкахзростають байрачні ліси, в яких переважають дуб, клени татарський ігостролистий, в’яз, липа, груша, яблуня, в чагарниковому ярусі – бересклет,крушина, терен, глід, шипшина. Трапляються заплавні ліси.
Клімат області помірноконтинентальний з м’якою малосніжною зимою та спекотним посушливим літом, щосупроводжується суховіями і пиловими бурями. Пересічна температура січнястановить – 4єС, липня – +27єС. Зима малосніжна, порівняно тепла. Максимумопадів випадає влітку, переважно у вигляді злив. Море у купальний сезон(червень-серпень) прогрівається біля берега до +24єС.
Водніресурси. Головна водна артерія Миколаївщини – Південний Буг, що посідаєтретє місце серед українських річок за своїми розмірами, довжиною 257 км умежах області. Друга по довжині ріка області – Інгул (179 км), упадає вПівденний Буг у межах Миколаєва. Усього по території області протікає 85 річок,завдовжки 10 км кожна.
Озераобласті майже всі солоні, найбільше серед них – Бейкуський лиман. Миколаївськаобл. на півдні займає кілька сотень кілометрів берегової лінії Чорного моря ійого лиманів. Узбережжя Чорного моря розрізане Дніпровсько-Бузьким, Тилігульським іБережанським лиманами.
Ґрунти.Середзональних типів ґрунтів переважають чорноземи звичайні середньо гумусні та малогумусні (на півночі), чорноземи південні мало гумусні, каштанові ітемно-каштанові слабо солонцюваті (на крайньому півдні), алювіальні лучні (узаплавах) та лучні осолоділі (у подах). Майже всю територію Миколаївської обл.розорано.
Кориснікопалини представлені головним чином нерудним комплексом. На північномузаході розробляється родовище нікелю, на півночі є родовища уранових руд.Видобуток граніту проводився у 18 великих родовищах. Разом із гранітамизустрічаються гнейси, кварцити й польовий шпат. Миколаївщина має великі запасибудівельних матеріалів: каменю будівельного понад 627 млн. куб. м, гранітів ізширокою гамою кольорів і високих декоративних якостей 51,3 млн. куб. м,цементної сировини 60,7 млн. т, глиняно-черепичної сировини 48,1 млн. куб. м,будівельного піску 123,7 млн. т. Промислове значення мають також покладивапняків 16,4 млн. т, каоліну 113,6 млн. куб. м і т.п.
Рослинність.Упівнічній та північно-західній частинах області на звичайних чорноземахростуть: типчак, ковила, калерія і велика кількість степового різнотрав’я якперекотиполе, адоніс, в значних кількості кореневище, а також злаки, особливостеповий стоколос та інші сухолюбні злаки.
Твариннийсвіт. Найбільш характерні види для цієї території є: заєць-русак (170тис.), лиса (4 тис.), кабан (1,5 тис.), єнотовидна собака, косулі та куниці. Зптахів зустрічаються перепел, жайворонок, сіра куріпка, кулик та журавель.
Адміністративнийподіл. Центром області є м. Миколаїв. До складу області входять: 19районів, 5 міст обласного підпорядкування (Миколаїв, Вознесенськ, Очаків,Первомайськ., Южноукраїнськ), 4 міста районного підпорядкування (Баштанка, НоваОдеса, Новий Буг, Снігурівка), 17 сел. Та 894 смт.
НаселенняМиколаївськоїобл. складає 1 265 тис. ос. Пересічна густота населення складає 54,1 ос. накв. км. Більша кількість населення проживає у містах (838,8 тис. ос.).Кількість чоловіків становить 588 тис., жінок – 676,5 тис. У національномускладі населення переважають українці (79%) та росіяни (16%), іншінаціональності становлять 5%. Основна частина трудових ресурсів зайнята угалузях матеріального виробництва (68,5%), з них бл. 39,3% – у сільськомугосподарстві.
Промисловість.Однієюз провідних галузей промисловості є машино-суднобудування. Одним з найбільшихзаводів, який випускає обладнання й устаткування для суднобудівних підприємствта енергетики є науково-виробниче об’єднання «Зоря – Машпроект». Виробництвомелектроенергії в Миколаївській області займається найбільша на півдні України«Південно-Українська атомна електростанція» (поблизу м. Южноукраїнськ) тавітрові електростанції поблизу миса Аджигол.
Найбільшіпідприємства з легкої промисловості це: Вознесенське шкіряна об’єднання(ВОЗКО), Миколаївське трикотажне об’єднання, Миколаївська швейна фірма «Евіс»,заводи «Нектар», «Янтар», «Сандора».
Харчовупромисловість Миколаївської обл. складають: Первомайський, Миколаївськийм’ясокомбінати, Вознесенська продовольча компанія та Миколаївськийптахокомбінат. Серед багатьох молокопереробних підприємств найбільш відомийПервомайський молочно – консервний комбінат. У м. Очакові знаходяться важливіпідприємства по переробці риби та морепродуктів це рибо – консервний завод тамідійно-устричний комбінат. А у м. Первомайськ та в с. Засілля діють цукровізаводи.
Сільськегосподарство складається з двох виробничих напрямків: рослинництво татваринництво. У Миколаївській обл. ці два напрямки добре розвинуті. Провіднагалузь тваринництва – скотарство, яке має молочно – м’ясний напрямок.Традиційні виробництва – свинарство та вівчарство. В приміських районах добрерозвинене птахівництво.
Урослинництві переважають посіви зернових культур. Серед них провідне місценалежить озимій пшениці, ячменю та кукурудзі. Друге місце посідають кормовікультури: люцерна, еспарцет, сорго, силос, кормові буряки та ін. Також великезначення мають технічні культури.
Транспортнасистема. Транспорт області складається з усіх існуючих галузей: залізничної,автомобільної, морської, річкової, трубопровідної, електронної та повітряної.Найважливіше місце належить залізничному та автомобільному транспорту.
Залізничнийтранспорт.Загальна протяжність залізничних шляхів становить 766 км.Найважливіші вантажі це сільськогосподарські продукти, металеві вироби,будівельні матеріали, нафтопродукти. Важливими залізничними станціями єМиколаїв, Первомайськ – на – Бузі, Колосівка, Снігурівка, Вознесенськ.
Автотранспортвиконуєосновну частину внутрішніх перевезень сільськогосподарської продукції,будівельних матеріалів та ін. Всі головні автомобільні шляхи транзитні.Миколаївщину перетинають три автодороги міжнародного значення – Рені (Одеськаобл.) – Ростов – на – Дону (Росія), Харків – Полтава – Кишинів (Молдова) таОдеса – Київ – Санкт-Петербург (Росія). Загальна довжина автошляхів складаємайже 5 тис. км.
Трубопровіднийтранспорт. Через територію Миколаївської обл. проходять: нафтопровідКременчук – Снігурівка – Одеса, газопровід Шебелинка – Одеса та аміакопровідТальятті (Росія) – Горлівка – Южний.
Морськийтранспорт. Переважну частину морських вантажів складають гірничорудніматеріали, металеві вироби, промислові товари. Головні порти – Миколаїв таОчаків.
Річковийтранспорт через незначну протяжність судно плавчих річкових артерій виконуєлише пасажирські перевезення. Річкові порти – Миколаїв, Вознесенськ.
Електроннийтранспорт. Лінії електромереж пов’язують об’єкти енергетики Миколаївщини зіншими в єдину енергосистему країни. Найбільш потужні лінії електромережсполучають Південно-Українську АЕС з об’єктами енергетики Миколаєва, КривогоРогу, Одеси, Херсона.
Отже,проаналізувавши фізико-географічне розташування та соціально-економічну системуМиколаївської обл. можна зазначити, що у регіоні є всі умови для розвиткутуристичної галузі.
миколаївський рекреаційний туризм ресурс
2.Природно-рекреаційні ресурси Миколаївської області та їх задіяння у системітуристично-екскурсійного обслуговування
Українамає значні туристичні ресурси для задоволення потреб вітчизняних та іноземнихтуристів в оздоровленні, відпочинку й пізнанні історії та культури краю.
Підтуристичними ресурсами спеціалісти розуміють закономірні поєднання компонентівприроди та історико-культурних цінностей, які виступають як умова задоволеннярекреаційних і пізнавальних потреб людини. Специфічними характернимивластивостями туристичних ресурсів є такі категорії як цілісність, динамізм,місткість, надійність, привабливість.
Загаломвесь комплекс туристичних ресурсів можна поділити на три групи: природніресурси, історико-культурні та соціально – економічні.
Природно-рекреаційніресурси – це природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, щомають комфортні властивості для організації рекреаційної діяльності протягомпевного часу або на постійній основі. Вони поділяються на: кліматичні, водні,мінеральні джерела та лікувальні грязі, рельєф, печери, рослинний і твариннийсвіт, національні парки й заповідники, мальовничі краєвиди, унікальні природніоб’єкти тощо.
Рекреаційніресурси України розподілені територіально не рівномірно. Виділяють декількаосновних рекреаційних районів, в яких сконцентрована основна частина данихресурсів. Це Карпатський і Південний райони, до складу якого входитьМиколаївська обл. й про чиї природно-рекреаційні ресурси далі йтиме мова.
Потенціалприродно-рекреаційних ресурсів Миколаївської обл. становить 5,9% від територіїобласті і 2,9% від території України.
Отже,розглянемо основні природно-рекреаційні ресурси Миколаївської обл., щопокликані задовольняти потреби вітчизняних та іноземних туристів у відпочинкута оздоровленні.
Кліматпомірноконтинентальний з м’якою малосніжною зимою і жарким посушливим літом. Пересічнатемпература січня становить -4єС (із висотою снігового покриву в 9–11 см,при чому сніг вкриває землю у середині грудня і тане на початку березня), липня– +27єС. Період з температурою понад +10єС становить 180–185 днів, а тривалістьбез морозного періоду (не нижче 6єС) коливається від 200–210 днів. Річнакількість опадів – від 300–330 мм на південь до 450 мм на півночі.Середня кількість днів з опадами становить 5–9 на місяць. Максимум випадаєвлітку, переважно у вигляді злив. З несприятливих кліматичних явищ на територіїобласті спостерігаються суховії (у теплий період року – 15–20 днів), пиловібурі (від 5 на заході до 9 днів на сході), посухи (вересень-жовтень), град (4дні). Північна частина Миколаївської обл. належить до посушливої, дуже теплої,південна – до дуже посушливої, помірно жаркої з м’якою зимою. Море у купальнийсезон (червень-серпень) прогрівається біля берега до +24єС. Діє 6 метеостанцій(Первомайськ, Вознесенськ, Баштанка, Миколаїв, Березанка, Очаків).
Кліматичніумови, що склалися на території області, можуть використовуватися як уоздоровчих цілях (лікування органів дихання, загальне оздоровлення організмутощо), так і для задоволення рекреаційних потреб населення.
Водніресурси. На території області – 85 річок завдовжки понад 10 км.Основна річка – Південний Буг з притоками Інгулом, Кодимою, Чичиклією, Синюхою,Мертвоводом, Гнилим Яланцем. Річки: Інгулець з притоками Висунь (басейнДніпра), Березань (впадає в Березанський лиман, басейн Чорного моря). Пересічнагустота річкової сітки 0,1–0,2 км/кв. км. Річки живляться сніговими (80%)та підземними (понад 10%) водами. Південний Буг судноплавний від м.Вознесенська до гирла. Є солоні озера (Бейкуський лиман). У межах областіспоруджено 128 ставків і 12 невеликих водосховищ (загальна площа водногодзеркала 13182 га), які використовують для зрошування і рибництва.
Головнарічка, яку можна використовувати для активного туризму, є Південний Буг. Його довжина дорівнює 800 км.В місці виходу на поверхню південних відрогів Українського кристалічного щитаутворилися відомі каньйони не тільки Бугу, а й його приток. Русла Бугу та йогоприток перетинають виходи різних за стійкістю гірських порід, через що в нихутворюються численні пороги і перекати. Ці ріки дають можливість проходитимаршрути до 2–3 категорії складності.
Важливезначення у природно-рекреаційних ресурсах відіграють лимани Миколаївської обл.
Тилігулськийлиман має довжину 60 км, ширину – 4,5. Максимальна глибинастановить 21 м, а прозорість води – до 7 м. Це найглибший інайпрозоріший лиман цього регіону, який відділений від моря широким піщанимпересипом.
Якунікальний природний комплекс Тилігульський лиман включено до перелікуводно-болотяних угідь, що мають міжнародне значення, головним чином, яксередовище існування водоплавних птахів.
Туристичнаінфраструктура на берегах лиману відсутня, тому навіть влітку кількістьвідпочиваючих незначна.
Тилігульськийлиман, як і більша кількість лиманів Причорноморського регіону, володіє великоюкількістю запасів лікувальних грязей. Тут ці запаси досягають відмітки у 14млн. т (це найбільше родовище серед країн СНД).
Білясел. Калинівка знаходиться база для полетів на дельтаплані та пароплані. Такожлиман пристосований для картингу, а його схили – прогулянки на гірськомувелосипеді.
Дніпровсько-Бузькийлиман – прісноводний лиман, який з південної частини омивається Чорнимморем. Він складається з витягнутого в субширотному напрямку Дніпровськоголиману (довжина 55 км, ширина до 17 км), а також вузького (завширшкивід 5 до 11 км) та колінчастого Бузького лиману, витягнутого всубмеридіальному напрямку, довжиною 47 км. Середня глибина становить 6–7 м,найбільша – 12 м. З Чорним морем лиман з’єднується протокою завширшки 3,6 км(між Очаковським мисом та Кінбурською косою). Південне узбережжя низьке,піщане, а північне має високі обриви (до 20–35 м), складені зглинисто-піщаних порід, на окремих ділянках зустрічаються піщано-мушлеві коси.Дно біля кос піщане, на глибині вкрито суглинисто-піщаними мулами.
Дніпровсько-Бузькийлиман має важливе рекреаційне значення, адже тут дуже сприятливі умови дляцього.
Такожне можна не згадати про рекреаційні властивості Чорного моря, що омиваєМиколаївську обл. з півдня.
ДоЧорного моря потрапляє вода лиманів та мілководних заток, які мають значнукількість солей натрію, калію, магнію. Також присутні поклади лікувальнихгрязей.
Щодорекреації, то корисні кліматичні умови, наявність піщаних пляжів, краєвидМиколаївських берегів, а також згадувані лікувальні грязі є причиною того, щопротягом літнього сезону сюди навідуються близько 4 млн. ос., що дужесприятливо для розвитку туристичної інфраструктури в даному регіоні.
Водніресурси на території області дають можливість для розвитку оздоровчого туризму(лікування органів шлунково-кишкового тракту, захворювань шкіри,опорно-рухового апарату), спортивних видів туризму (яхтинг, водні лижі,дайвінг, рафтинг), задоволення потреб населення у відпочинку (організаціякруїзів).
Ліси. Загальна площалісів Миколаївської обл. становить 127,4 тис. га (3,9% території області). Порайонах вона досить не однорідна й коливається від 2% у Березанському районі до6,3% у Вознесенському. Всі ліси віднесені до лісів першої групи. В породномускладі переважають твердолистяні (68,2%) і хвойні породи (33%). Для віковоїструктури характерне переважання молодняків і середньовікових насаджень, стигліта перестояні площі складають всього 1,8%. Ліси виконують захисні, серед якихпротиерозійні, водоохоронні та санітарно-гігієнічні функції. На схилах уверхів’ях річкових долин і балках зростають байрачні ліси, в яких переважаютьдуб, клени татарський і гостролистий, в’яз, липа, груша, яблуня, в чагарниковомуярусі – бересклет, крушина, терен, глід, шипшина. Трапляються заплавні ліси.
Особливоцінними для відпочинку та рекреації є лісові масиви та урочищаприродно-заповідного фонду, які виконують оздоровчі функції. Хоча по площізайнятої лісами область посідає лише передостаннє місце в Україні, наМиколаївщині нараховується 14 значних лісових масивів, переважно дібров.
Природно-заповіднийфонд. В області існує 89 територій та об’єктів природно-заповідногофонду (загальна площа становить 14,7 тис. га): частина Чорноморськогобіосферного заповідника, 26 заказників (у т. ч. лісовий Рацинська Дача), 30пам’яток природи (у т. ч. ботанічне урочище Степок), 19 парків-пам’ятоксадово-паркового мистецтва (у т.ч. Мостовський), 13 заповідних урочищ,Миколаївський зоопарк.
Чорноморськійбіосферний заповідник.Як самостійний природоохоронний інауково-дослідницький заклад заповідник існує з 1933 р., але лише в 1983 р.він отримує статус державного біосферного заповідника. Його площа дорівнює87348 га. До його складу на правах заповідного ядра включений Чорноморськийдержавний заповідник площею 57084 га і на правах буферної зони – Ягорлицькийдержавний орнітологічний заказник площею 30300 га. Навколо заповідних ділянок,а також навколо берега заповідної частини Тендрівської затоки створені охороннізони загальною площею 11011 га.
Кліматцієї зони теплий, але, незважаючи на приморське положення, континентальний ісухий. Він характеризується відносно низькою вологістю повітря, незначноюкількістю опадів і відносно великою добовою та річною амплітудою коливаньтемператури повітря. Середньорічна температура складає +11єС.
Заповіднаакваторія у 5 разів перевищує по своєму розміру заповідну територію.Тендрівська та Ягорлицька затоки завдяки особливостям їх гідрологічного, гідрохімічногота гідробіологічного режимів є унікальними водоймами північно-західної частиниЧорного моря. Вони мають велике значення для відтворення основних промисловихвидів риб, а багаті кормом мілководдя використовуються великою кількістюзимуючих водно-болотяних птахів.
Флораокремих заповідних ділянок дуже різноманітна. Особливий інтерес викликаєколкова рослинність на території Нижньодніпровських пісків. Тут зустрічаєтьсяцілий комплекс північних дерев’янистих і трав’янистих видів. Колковарослинність представлена формаціями дуба черешчатого, берези дніпровської,рідко береста. В підліску зазвичай зустрічаються бузина чорна, крушина ломка,жостер, терен степовий, іноді бересклет європейський, барбарис звичайний. Вдеяких місцях старі дуби увиті диким виноградом та хмелем. Трав’янистий ярусдубових кілків складають ефемери проліска двулиста, чистяка весняного, купирулісового та дубравного. Тут зустрічається ландиш лісовий, купена пахуча, чіналісова та інші лісові види.
Встепових западинах формується рослинність лугового типу, представленаформаціями освяниці гладенької, війника наземного, полевиці піщаної з великимидомішками ксеромезофітного різнотрав’я.
Заповіднийрежим протягом декількох десятиріч сприяв збереженню на території заповідникабагатої та цікавої за складом фауни безхребетних тварин. По неповним даним тутналічується біля 4 тис. видів комах, біля 30 видів павуків, 25 видів наземнихмолюсків і біля 100 видів кліщів, що паразитують на хребетних тваринах.
Взагаліу Чорноморському державному заповіднику велика кількість рідкіснихпредставників тваринного світу, деякі з них занесені до Червоної книги України.
Чорноморськийбіосферний заповідник використовується в сфері туризму, по території усьогозаповідника прокладені екологічні стежки.
Також на територіїМиколаївської обл. розташований ще один об’єкт, який входить доприродно-заповідного фонду України, це Єланецький степ. Вінпризначенийдля збереження та відтворення степових природних комплексів ПравобережноїУкраїни. Він був організований для охорони найбільшої у Північно-ЗахідномуПричорномор’ї ділянки цілинного степу й є першим, і поки що єдиним, степовимзаповідником у Правобережній Україні. Його мета – збереження та відновленнятипчако-ковилового степу, не представленого на інших заповідних територіяхУкраїни.
Територіязаповідника являє собою яружно-балковий комплекс, який включає нижню частинукількох великих балок, що належать до гідрографічної мережі річки Громоклії –лівої притоки Інгулу. Днища цих балок широкі й вирівняні, а схили порізанірізними за розмірами, переважно сильно задернованими ярами. Специфічноюособливістю рельєфу Єланецького степу є обмаль вододільних ділянок, які булирозорані на початку ХХ ст. Вододільні ділянки території заповідника булипорушені надмірним випасом, кар’єрними розробками вапняку та лісомеліорацієюнапередодні заповідання.
Кліматна території заповідника помірно континентальний з теплим тривалим літом,малосніжною зимою, дефіцитом вологи, частими посухами та суховіями.
Незважаючина відносно невеликі розміри (2000 га), територія заповідника відзначаєтьсязначними ландшафтним різноманіттям, що й зумовлює багатство його рослинного татваринного світу.
Заскладом і територіальним розподілом рослинності заповідник Єланецький степпомітно відрізняється від інших степових заповідників України насамперед тим,що в ньому майже половину площі займають перелоги різного віку. Через це однимз основних завдань заповідника поряд з охороною ділянок цілинного степу, євідновлення природної рослинності на трансформованих ділянках.
Водночасприродна рослинність заповідника є надзвичайно багатою і різноманітною. Вонапредставлена переважно справжніми степами різних варіантів та їх кам’янистимирізновидами, а також лучно-степовими, лучними, лучно-болотними та оригінальнимичагарниково-деревними комплексами. Тут охороняється 5 степових рослиннихугруповань, занесених до Зеленої книги України: формації ковили Лессінга,ковили української, ковили волосистої, ковили найкрасивішої, ковиливузьколистої.
Уфлорі заповідника нараховується 423 види судинних рослин, серед якихпереважають степові та лучно-степові види. Із несу динних рослин у заповідникузареєстровано 5 видів мохоподібних, водоростей – 29, лишайників – 14. Тутзростає також 17 видів грибів.
ДоЧервоної книги України занесено 17 видів рослин, 7 видів рослин, поширених узаповіднику, занесені до Європейського червоного переліку (гвоздика ланцетна,смілка південнобузька, карагана скіфська, перлівка золото лускова та ін.).
Щодофауни цієї території, то загальна кількість зареєстрованих у заповіднику видівхребетних тварин становить 181 вид: 13 видів земноводних, 4 – плазунів, 142 –птахів, 22 – ссавців. З них 20 видів включено до «червоних» переліків різногорівня (полози та жовточеревий, шпак рожевий, канюк степовий, лелека чорний,сорокопуд сірий, борсук тощо).
Середптахів є мешканці відкритих просторів та деревно-чагарникових заростей,види-синантропи, а також види, що живляться у степу. Домінують жайворонокпольовий та щеврик польовий, численними є чекан лучний, славка сіра, вівсянкасадова, припутень та ін., трапляються сиворакша, кам’янка-танцюристка, шпакрожевий та лежень. Ще одна особливість тваринного світу заповідника полягає узначному поширенні тут хижих птахів, насамперед дрібних соколів, лунів, сов. Зінших рідкісних видів тут зустрічаються змієїд та орел-карлик.
Середссавців переважають дрібні гризуни. З хижих ссавців переважає лисиця,зустрічається ласка, тхір степовий, інколи заходить вовк. З диких копитних взаповіднику мешкає козуля, зустрічається дикий кабан.
Загаломна території заповідника мешкають 11 видів тварин, занесених до Європейськогочервоного списку, 71 вид тварин, занесених до Червоної книги України.
Узаповіднику створена одна екологічна стежка довжиною 1,2 км, маршрут якоїпроходить біля вольєру зоопарку. Відвідувачі мають нагоду ознайомитися зісторією появи заповідника, його рослинним і тваринним світом, побачити навласні очі спосіб життя мешканців вольєру. Маршрут по стежці діє з початкуквітня до середини жовтня.
Щеодним об’єктом, який входить до заповідних природних об’єктів є регіональнийландшафтний парк – «Гранітно-Степове Побужжя».
Гранітно-СтеповеПобужжя – залишок відрогу могутніх колись гір, котрі більш як на 1000 км зпівнічного заходу на південний схід перетинали територію нинішньої України (відСловечансько-Овручського кряжу до Приазовської височини). Від них унаслідокбезжального і тривалого руйнування залишилося лише коріння, представленетвердими кристалічними породами, що складають у вигляді Українського щитафундамент сучасної поверхні землі. Протягом 60 мільйонів років тут не буломоря, існували континентальні умови (що сприяло інтенсивному біологічномувидоутворенню).
Місцевафлора налічує більш як 800 видів судинних рослин, з яких близько 100 занесенодо Червоної книги України та Європейського червоного списку. Крім типовогорізнотрав’я (лучного, наскального тощо), тут незвичайно багато ендеміків тареліктів із далекого геологічного минулого. Бо ж цей регіон є одним із центрівфлористичного розмаїття і, загалом, формування степового краю.
Твариннийсвіт налічує 186 видів, з яких 50 належать до Червоної книги.
Природне(водночас історичне) урочище Бузький Гард, яке входить до складу парку, єпам’яткою історичного ландшафту вільностей Запорозької Січі, першої козацькоїреспубліки. На сьогодні це останні автентичні краєвиди володінь славногоВійська Запорозького, своєрідний оберіг козацької старовини та бувальщини,національна святиня.
Гранітно-СтеповеПобужжя має унікальний рекреаційно-оздоровчий потенціал. Тут зосереджені значнізапаси лікувальних радонових вод. Уже багато років Бузькі пороги є Меккоюводних туристів. В урочищі Протіч розташована одна з найкращих у Європі трасводного слалому. Прямовисті скелі каньйону – улюблене місце змагань скелелазів.
Кінбурнськакоса – унікальна територія, що не має аналогів в Україні. Півострів, щообмивається з півночі Дніпровсько-Бузьким лиманом, із заходу – Чорним морем, зпівдня Ягорлицькою затокою (Додаток 2). Загальна довжина берегової лініїстановить 71 км. Лісові масиви – залишки геродотівської Гілеї чергуються зділянками недоторканого степу. На десятках дрібних озер і заток збираються допівмільйона водоплавних птахів. Тільки тут можна побачити унікальне поле дикихорхідей. Тут розташований регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса» ітри невеликих населених пункти (Покрова, Василівка, Покровське) з населенням800 ос. Активно розвивається «зелений» туризм.
Такимчином, Миколаївська обл. володіє достатньою кількістю цінних рекреаційнихресурсів, які дозволяють задовольнити культурно-естетичні потреби вітчизнянихта іноземних туристів, сприяють їхньому оздоровленню та відпочинку.
3. Аналіз сучасногостану та перспективи розвитку туризму миколаївської області
Аналізсучасного стану туризму в Миколаївській обл. свідчить про те, що вона єневід’ємною складовою туристичної гілки України, оскільки володіє багатьмаперерахованими ресурсами, і має зручне положення для розвитку туризму.
УМиколаївській обл. за даними Управління ліцензування та контролю за туристичноюдіяльністю працюють 63 суб’єкти туристичної діяльності, з них туроператорів –10, турагентів – 53.
Кількістьтуристів, які відвідали Миколаївську обл. та приріст туристичних потоків можнапрослідкувати нижче (Таблиця 1).
Таблиця1. Туристи, які були обслуговані суб’єктами туристичної діяльностіМиколаївської обл.
2005 р.
2006 р.
2007 р. Кількість туристів, обслуговуваних суб’єктами туристичної діяльності. 53802 ос. 48689 ос. 58082 ос. Кількість іноземних туристів, обслуговуваних суб’єктами туристичної діяльності. 8282 ос. 4134 ос. 6422 ос. Кількість туристів – громадян України, які виїжджали за кордон, обслуговуваних суб’єктами туристичної діяльності. 3188 ос. 5508 ос. 6860 ос.
Заданими служби туризму та курортів України приріст кількості туристів наМиколаївщині значно виріс. Миколаївська, порівняно невелика область, займаєвосьме місце в Україні за обсягом наданих туристичних послуг. Тільки за першуполовину 2007 р. в області об’єм послуг, наданий 19 тис. туристів, склав7,2 млн. грн. прибутку.
Натериторії Миколаївської обл. розташовані три розвинуті курортні зони відпочинку– Очаків, Рибаківка, Коблеве.
Очаків– кліматичний курорт. Санаторії й будинки відпочинку Очакова гарнідля сімейного відпочинку. Піщані пляжі мають пологе дно й тягнуться уздовжусього узбережжя. Узбережжя цікаве унікальними природними об’єктами – піщанимикосами, мальовничими обривами, балками, мілководними затоками, озерами йсолончаками. Саме місто багате на визначні місця – музей Суворова, залишкитурецької місцини Ачи-кале – крім цього, звідси легко потрапити на унікальнуКінбурнську косу, легендарний острів Майський (штучний острів, де знаходиться«база морських котиків») та ін.
Натериторії Очаківського району розташовані 41 база відпочинку, 15санаторно-курортних закладів.
КурортРибаківка розташований в екологічно чистому районі на березіЧорного моря в тихій, затишній бухті, з піщаними пляжами та теплим морем.Вздовж берега простягнулась широка смуга соснового лісу. Поряд знаходитьсялікувальне грязе-сольове озеро Тузли. Аналіз грязей Тузли показав, що вониволодіють сильними лікувальними властивостями. Грязелікування – це один зперспективних напрямків розвитку курорту. Море, ліс, степ та близькістьсольового озера створюють унікальний мікроклімат, що сприяє оздоровленнюдихальної та серцево-судинної систем організму.
Взоні відпочинку Рибаківка свої послуги відпочиваючим пропонують 65 базвідпочинку та пансіонатів. Приємному та комфортному відпочинку сприяє розвинутаінфраструктура курортної зони. До послуг відпочиваючих магазини, ресторани,бари, кафе, дискотеки, кінотеатри, гральні зали, більярдні клуби, луна-парк,водні атракціони та пляжі. Організовуються різноманітні екскурсії. Працюютьпошта, відділи зв’язку, ощадний банк, пункти обміну валюти.
Коблево – найвідомішийта найрозвиненіший курорт на Чорноморському узбережжі Миколаївської обл. Натериторії розташовано 83 бази відпочинку.
Відпочиноку Коблево славиться своєю різномаїтністю, це кращий вибір для молодих йактивних людей. На курорті багато зелені, значні хвойні масиви, регулярновлаштовуються екскурсії в Миколаїв, Одесу, Кишинів, Херсон, Ольвію,Асканію-Нову. Також на курорті пропонуються різноманітні види відпочинку ірозваг, такі як: водні гірки, прогулянки на катерах, яхтах та воднихмотоциклах, дитячі атракціони, молодіжні дискотеки та ін.
Алеокрім основних курортних зон відпочинку на території Миколаївської обл.розташована велика кількість баз відпочинку.
Натериторії Чорноморського узбережжя області розташовано 207 баз відпочинку.
Натериторії Березанського району розташована 161 база відпочинку: с. Коблево –82, с. Рибаківка – 61, с. Лугове – 13, с. Морське – 5.
Натериторії Очаківського району розташовано 46 баз відпочинку: с. Чорноморка«Лагерна коса» – 17, с. Чорноморка – 21, с. Парутинне – 4, с. Покровка – 1, с.Покровське – 3.
Йдеактивне будівництво нових об’єктів. Слід відмітити, що якість та дизайн новихбаз відпочинку відповідає європейським стандартам.
Найбільшповне й оптимальне задоволення туристських потреб здійснюється черезрозгалужену систему засобів розміщення, що проходять процедуру підтвердженнявідповідності міждержавним стандартам і правилам обов’язкової сертифікаціїготельних послуг та послуг харчування. У Миколаївській обл. (за даними органівстатистики) працює 31 готель, з них у м. Миколаєві – 18.
Алетакож не можна не зазначити про проблеми, які заважають розвивати туристичнугалузь на міжнародному рівні.
Одна звагомих причин невдалого господарювання Миколаївської обл. у сфері туристичного бізнесу – недостатній рівеньрозвитку та недосконалість туристичної інфраструктури. За даними 2006 р. з усієїкількості готельних комплексів тільки незначна частина відповідає сучаснимнормам, 80% готельних підприємств потребують ремонту, номери – реконструкції тапереоснащення, технологія обслуговування – автоматизації такомп’ютеризації. Назріла необхідність розвивати мережу комфортабельних готеліві кемпінгів, насамперед уздовж міжнародних транспортних коридорів, що проходятьчерез територію Криму.
Головнимизовнішніми факторами, які стримують розвиток туристичного бізнесу уМиколаївському регіоні, є несприятливість існуючих умов для підприємництвавзагалі та туристичного бізнесу зокрема, недосконалість і навіть певнаагресивність нормативно-правового поля і, як наслідок, відсутність необхіднихінвестицій для розвитку туристичного бізнесу – як внутрішніх (через тривалуекономічну кризу), так й іноземних (через несприятливий інвестиційний клімат).
Важливимкроком для розвитку туристичної інфраструктури області стало прийняттярозпорядження голови облдержадміністрації «Про забезпечення виконання постановиКабінету Міністрів України від 12 травня 2004 р. №612 «Про затвердженняПрограми розбудови туристичної інфраструктури за напрямками національної мережіміжнародних транспортних коридорів та основних транспортних магістралей у 2004–2010рр. у Миколаївській обл.» від 22.07.2004 р. №333-р. Відповідно до ньогоспільно з Державним лісогосподарським об’єднанням «Миколаївлі» у Миколаївськійобл. планується провести облаштування 9 місць для короткочасного відпочинкуавтотуристів, які прямують у Миколаївську обл. чи в Крим на відпочинок. З цієюметою вибрано місця з розвинутою технічною інфраструктурою (наявністьелектромережі, води тощо), поблизу рекреаційних водоймищ, у туристичнопривабливих місцях. Також визначаються ділянки з метою розбудови туристичноїінфраструктури на основних транспортних магістралях. Будуть використовуватисяавтономні магістралі: Київ – Первомайськ – Миколаїв – Крим; Одеса – Миколаїв –Крим; Дніпропетровськ – Миколаїв – Крим у тих ділянках, які проходять черезтериторію Миколаївської обл.
УМиколаївській обл. вже облаштовано 6 об’єктів короткочасного відпочинкуавтотуристів по трасі Миколаїв-Дніпропетровськ та місця відпочинку в сел.Катеринівка та сел. Куріпчино.
Управлінняз питань туризму і курортів облдержадміністрації координує діяльність місцевихорганів влади та є розпорядником коштів з двох обласних програм, зокремаПрограми розвитку туризму в Миколаївській обл. на 2002–2010 рр. (новаредакція), затвердженої рішенням обласної ради від 05.03.2004 р. №5 таПрограми соціально-економічного розвитку зон відпочинку Чорноморськогоузбережжя Миколаївської обл. (нова редакція), затвердженої рішенням обласноїради від 27.05.2005 р. №2.
Обидвіпрограми спрямовані на вирішення актуальних завдань для соціально-економічногорозвитку області.
ЗавданнямПрограми розвитку туризму в Миколаївській обл. на 2002–2010 рр. є:
1. Забезпечення сталого розвитку туристичної галузі та підвищеннячастки її доходів у макроекономічних показниках;
2. Підвищення рівня життя громадян і створення додаткових робочихмісць;
3. Збільшення частки очікуваних доходів від туристичної галузі вдержавному бюджеті;
4. Підвищення іміджу Миколаївської обл.
Головнамета Програми соціально-економічного розвитку зон відпочинку Чорноморськогоузбережжя Миколаївської обл. полягає у:
1. Сприянні створенню сучасної матеріальної бази, мережі побутовихпослуг, конкурентоспроможних як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках,здатних максимально задовольнити потреби відпочивальників;
2. Створити умови для залучення інвестицій у туристично-рекреаційнугалузь області;
3. Збільшити доходи до державного бюджету;
4. Підвищити імідж Миколаївської обл.
Зметою забезпечення у м. Миколаєві державної політики у галузі туризму, розвиткутуристичної та курортно-рекреаційної сфери вивчається можливість фінансування ібудівництва (на території Парку культури та відпочинку «Перемога») аквапарку зкультурно-дозвільним центром, готелем, басейном для купання, спортивнимимайданчиками, стадіоном та іншими об’єктами.
УМиколаївській обл. створено 3 туристично-інформаційні центри, розробленопорядок їх функціонування та розміщено в Миколаєві та Вознесенську. Такожстворено єдину інформаційну систему з повним банком даних про послуги, щонадаються туристичними підприємствами, маршрути, об’єкти, заклади розміщеннятуристів, ціни, транспортне забезпечення та облаштування.
Урайонах області визначені місця для паркування та короткотермінових зупиноктуристично-екскурсійних автобусів, біля об’єктів культурної спадщини, музеїв.Визначені та впорядковані місця для організації масового відпочинку громадян увихідні та святкові дні.
Розробленіта впроваджені нові екскурсійні маршрути: «Сивий Кінбурн – перлина ПівнічногоПричорномор’я», «Місто давніх греків – Ольвія», «Винний тур у «Радсад».
Одним із популярнихмаршрутів по Миколаївській обл. є екологічна подорож, яка включає в себевідвідування Гранітно-Степового Побужжя та виїзд в район Коблево. Першого дняпроводиться виїзд до Регіонального Ландшафтного Парку «Гранітно – СтеповеПобужжя»:
· екскурсія до музею ракетних військ стратегічного призначення(унікальний музей на місці колишньої секретної військової бази для запускуядерних ракет; єдиний подібний у світі музей знаходиться у США);
· Мигійські пороги і Протичанська Скеля в урочищі Протич (мальовничеозеро у давньому гранітному кар’єрі);
· Гардовий острів та місце Буго-Гардової козацької паланки(мальовничий гранітний каньйон Південного Бугу)
Надругий день проводяться виходи на такі маршрути:
· гранітні каньйони Мертвоводу і Арбузинки (унікальні ландшафти,заповідна флора і фауна, геологічні заказники та пам’ятки, заповідні урочища);
· виїзд в район Коблево до Регіонального Ландшафтного Парку«Тілігульський» (мілководні острови, які населяють водолюбові птахи).
Такожпроводяться найрізноманітніші маршрути вихідного дня по визначним природним ікультурним пам’яткам області.
Щеодним важливим напрямком розвитку туризму є рекламно-інформаційна діяльність.Тому постійно ведеться робота щодо розроблення, видання та розповсюдженнярекламно-інформаційної продукції у вигляді календарів, буклетів, брошур. Такапродукція надає можливість ознайомлювати та пропагувати природно-рекреаційніможливості області.
Окрімбуклетів та маршрутів розроблені та випущені: туристична карта Миколаївськоїобл., рекламний диск «Миколаївщина запрошує», відеофільм «Відпочивай активно».
Зметою забезпечення надання якісного туристичного супроводу та екскурсійногообслуговування груп туристів, створення бази даних про наявні в Україні кадритуристичного супроводу видаються дозволи на право здійснення туристичногосупроводу. Видача дозволів на право здійснення туристичного супроводуздійснюється акредитаційною комісією облдержадміністрації.
Зметою просування туристичного продукту Миколаївської обл. на вітчизняний таміжнародний ринок туристичні підприємства області та управління беруть активнуучасть у вітчизняних і міжнародних виставках туристичного спрямування. Крімтого, проводяться прес-тури для національних та обласних ЗМІ найцікавішимимісцями області.
Отже,на основі вищесказаного можна окреслити перспективи розвитку туризму натериторії Миколаївської обл., які спеціалісти вбачають, насамперед, у розробцірегіональної програми розвитку туристично-рекреаційного комплексу,першочерговими завданнями якої повинні стати:
· залучення внутрішніх та іноземних інвесторів до розбудовиінфраструктури регіонального туристичного рекреаційного комплексу;
· розвиток матеріально-технічної бази та реконструкції існуючоїмережі закладів туристичного обслуговування;
· поліпшення системи ціноутворення та податкової політики врекреаційній сфері;
· вдосконалення організації туристичної діяльності на Миколаївщині(наприклад, розширення мережі туристичних клубів, відбір осель для розвиткусільського туризму, активне залучення до туристичної діяльності різнихорганізацій, господарств, комерційних структур);
· сприяння поширенню інформації про рекреаційні можливості територіїсеред вітчизняних та зарубіжних споживачів тур продукту;
· використання природно-рекреаційних ресурсів для організації пізнавально-розважальнихта наукових комплексів.
Реалізаціяцих завдань створить необхідні передумови для успішного розвитку туризму вобласті, дасть можливість підвищити рівень зацікавленості у туристів.
Туристично-рекреаційнагалузь – одна з найперспективніших в досліджувані краї, розвиток якої дастьможливість отримувати міжнародні інвестиції, стимулювати підприємницькудіяльність, кардинально поліпшити соціально-економічну ситуацію у Миколаївськійобл. Але автор вважає, що туристичний та природно-рекреаційний потенціалМиколаївщини можна використовувати набагато ефективніше.
ВисновкиУ результаті опрацювання значної кількості джерел ілітератури, всебічного дослідження теми курсової роботи, автор дійшла наступнихвисновків.
Миколаївськаобл. має вигідне фізико-географічне положення для розвитку туристичної галузі.Клімат помірно континентальний з м’якою зимою і жарким посушливим літом.Корисні копалини представлені головним чином нерудним комплексом.
Промисловийпотенціал області представлений головним чином в містах обласногопідпорядкування. Сільське господарство друга по об’ємах і перша по зайнятостітрудових ресурсів сфера матеріального виробництва області. Виробнича структурасільського господарства – рослинництво та тваринництво.
УМиколаївській обл. функціонує потужна транспортна система до складу якоївходять: залізничний, автомобільний, морський, річковий, трубопровідний,електронний та повітряний транспорт.
Областьмає потужні природно-рекреаційні ресурси: сприятливі кліматичні умови, значніводні ресурси, у тому числі акваторія Чорного моря та лимани, багатий тарізноманітний тваринний та рослинний світ.
Наявністьвищенаведених ресурсів дає можливість для розвитку багатьох видів активноготуризму – пішохідного, велосипедного, кінного, дайвінгу, яхтингу. Особливоїуваги потребують такі об’єкти природно-заповідного фонду як Чорноморськийбіосферний заповідник, природний заповідник Єланецький степ, регіональнийландшафтний парк Гранітно-степове Побужжя, регіональний ландшафтний парк«Тилігульський», регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса». Цілющеповітря українського степу сприяє лікуванню органів дихання.
Такожпріоритетним є розвиток зеленого туризму.
Нажаль, в Миколаївській обл. існують певні проблеми, які пов’язані з екологічнимстаном території, недостатнім фінансуванням туристичної галузі та застарілоюресурсною базою.
Протев краї є всі необхідні складові для розвитку туристичної індустрії: сприятливіекономічні та природні умови, потужна рекреаційна база, трудові ресурси. Томуавтор може констатувати що Миколаївська обл. є перспективним регіоном длярозвитку туризму, але її туристичний потенціал можна використовувати набагатоефективніше.
Списоклітератури
1. Бондарчук-Чугуніна І.Ю. Розвиток культуро-історичного туризмуна Миколаївщині. – К.: Край, 2007. – 20 с.
2. Виборной П. Николаев. – Одесса: Маяк, 1979. – 88 с.
3. Вихристенко Б.І., Сучасний стан і завдання розвиткутуристичної галузі України. // Туристично-краєзнавчі дослідження: Зб.наукових статей. – Вип. 1. – К.: КМ «Трейдинг», 1998. – С. 11–15.
4. Географічна енциклопедія України: У 3 т. – К.: УкраїнськаРадянська Енциклопедія, 1990. – Т. 2. – 480 с.
5. Ивченко А.С. Вся Украина. – К.: ГНПП «Картография»,2005. – 656 с.
6. Історія міст і сіл УРСР: У 26 т.: Т.: Миколаївська область. – К.: Голов.ред. УРЕ АН УРСР, 1967. – 772 с.
7. Козявкін А.П. Миколаївщина. – Миколаїв: ПП Шамрай, 2003. – 144 с.
8. Колесник А.М. Туристскими тропами Николаевщины. –Одесса: Маяк, 1987. – 96 с.
9. Коренєв І.О. Миколаївська область. – К.: Радянська школа, 1958. –104 с.
10. Кремко А.А. Заповедные места Николаевщины. – Одесса:Маяк, 1985. – 79 с.
11. Лисецкий Ф.Н., Молодецкий А.Э. ГеографияНиколаевской области: природа, население, хозяйство. – Николаев: Наука, 1990. –64 с.
12. Любіцева О.О., Панкова Є.В. Туристичні ресурси України. – К.:Альтерпрес, 2007. – 396 с.
13. Масляк П.О. Рекреаційна географія. – К.: Знання, 2008. – 343 с.
14. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. –Львів: Колос, 1997. – 259 с.
15. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство. – К.: Альтерпрес, 2003.– 352 с.
16. Природа рідного краю / В.М. Скляренко, М.О. Панкова. –Харків:
Фоліо, 2008. –319 с.
17. Смаль І.В. Основи географії, рекреації і туризму. – Ніжин:НДПУ ім. М. Гоголя, 2004. – 264 с.
18. Стафійчук В.І. Рекреалогія. – К.: Альтерпрес, 2006. – 264 с.
19. Туризм в Україні: Статистичний збірник. – К.: Держкомстат України, 2008. –217 с.
20. Туристичні ресурси України. – К.: ІТФПУ, 1996. – 350 с.
21. Україна: Путівник / О. Зінкевич, В. Гула. – К.: Смалоскип,1993. – 450 с.