–PAGE_BREAK–2. Ефективність реформування відносин власностіна прикладі Дніпропетровської області
Успішне вирішення завдань подальшого реформування економіки регіону забезпечують 15 відділів регіонального відділення:
– індивідуального продажу;
– оренди;
– з питань майна;
– продажу акцій та реформування підприємств;
– по управлінню державними корпоративними правами та економічного аналізу;
– контролю договорів купівлі-продажу та інвестиційних зобов’язань;
– прав власності та оцінки майна;
– планування, звітності та інформатики;
– режимно-секретний;
– контрольно-ревізійний;
– юридичний;
– фінансової роботи;
– організаційної та кадрової роботи;
– взаємодії з місцевими органами влади та інформаційного забезпечення;
– господарський.
Сьогодні в регіональному відділенні працює 146 чоловік, у т.ч.120 спеціалістів – державних службовців. Середній вік службовців складає 39 років, що свідчить про наявність значного професійного досвіду. Серед службовців 68% жінки, 85% мають вищу освіту, у тому числі 32 – економічну, 9 – юридичну, 12 – мають по 2 вищі освіти, 8 – здобувають другу вищу освіту, у тому числі 3 працівника навчаються в Дніпропетровському регіональному Інституті державного управління Української Академії державного управління при Президентові України.
Основні завдання та головні напрямки діяльності регіонального відділення за період 1992 – 2001 років визначались відповідними нормативними актами. У 1992 – 1994 роках це були Державні програми приватизації, прийняті Постановами Верховної Ради. У 1995, 1996, 1999 роках Державні програми приватизації були визначені відповідними Указами Президента України. У 1997, 1998, 2000 роках прийнято Закони України про державні програми приватизації.
Величезне значення мало прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, якою законодавче закріплено створення в державі ринкової економіки.
Позитивним фактором стало прийняття Закону України від 9 квітня 1999 року № 586 «Про місцеві державні адміністрації». В області традиційно мала місце плідна співпраця регіонального органу приватизації з облдержадміністрацією та місцевими органами виконавчої влади. З введенням у дію зазначеного закону взаємодія по реформуванню відносин власності набула нових змісту та якості.
Процеси, які мали місце у сфері приватизації в Україні в цілому, були також характерні й в Дніпропетровській області. В 1992 – 1997 роках, особливо характерними були неконкурентні способи продажу об’єктів приватизації. Превалювала оренда з викупом організацією орендарів або товариством покупців. У випадку приватизації через акціонування пільги, передбачені законодавством, та політична підтримка забезпечили одержання трудовими колективами контрольних пакетів акцій відповідних підприємств.
Під час проведення комерціалізації торгівлі та громадського харчування, розпочатої в 1993 –1994 рр., було забезпечено приватизацію переважної більшості підприємств цих галузей.
З початку 1995 року постійно зростала кількість об’єктів «малої» приватизації, що продавалися на аукціонах. З 1998 року конкурентні способи приватизації починають дедалі більш помітно переважати над неконкурентними. З 1996 по 1999 роки мав місце етап сертифікатної приватизації. З початку 2000 року продаж об’єктів приватизації здійснюється виключно за грошові кошти. Характерною ознакою є фактичне завершення “малої” приватизації об’єктів державної власності та високі темпи реформування у сфері АПК.
Усі закономірності та часом суперечливі процеси, які відбувалися у державі характерні для зміни форми власності в Дніпропетровській області з урахуванням особливостей нашого індустріального краю.
Розглянемо динаміку приватизаційних процесів в економіці області (додатки А, Б, В, Г, Д, Е, Є, Ж, К, Л, М) .
За темпами, динамікою, способами приватизації, процес реформування відносин власності в області, в цілому співпадає з загальнодержавними, з урахуванням специфіки регіону. Щодо якісних та кількісних показників приватизації, область посідає передові позиції в Україні. На 1.01.2004р. форму власності в області змінили 6260 об’єктів. У загальній кількості роздержавлених 4575 ( 73,1%) складали об’єкти комунальної та 1685 (26,9%) – державної форми власності. Переважна більшість об’єктів 5321 (85%) відноситься до групи А, інші об’єкти – до груп Б, В, Г 799 (12,7%), групи Д 126 ( 2% ) та групи Ж 24 (0,3%) (додатки Г, Д, Е, Є).
Під час роздержавлення об’єктів в цілому переважали способи викупу об’єкта приватизації (41,59%) та продаж на аукціоні (21,43%). Роздержавлення шляхом оренди з викупом здійснило 15,4% усіх об’єктів, що роздержавлені, продажу акцій – 10,51 відсотка (додаток Л).
Об’єкти великої приватизації (групи Б, В, Г) в основному роздержавлені способом продажу акцій ВАТ – 658 об’єктів.
В області в першу чергу процес реформування власності почався з підприємств галузей, які найбільше впливають на розвиток споживчого ринку, а саме: об’єкти торгівлі та громадського харчування (2495 об’єктів), житлово-комунального та побутового обслуговування (2194), промисловості (459 об’єктів), будівництва (262 об’єкти), сільського господарства (165 об’єктів) та інші (354 об’єкти).
Хоча питома вага підприємств агропромислового комплексу в загільній кількості приватизованих об’єктів складає біля 7%, в області вже приватизовано до 90% агропідприємств державної форми власності. Головною проблемою цієї галузі є збереження певного обсягу державних підприємств АПК, приватизацію яких заборонено відповідно до рішень Верховної Ради.
В цілому по області при реформуванні власності об’єктів державної форми власності головним чином застосовувався продаж акцій відкритих акціонерних товариств (87,9%), а об’єктів, що належали до комунальної власності – викуп товариством покупців (48,1%).
Важливим механізмом приватизації стало акціонування та корпоратизація. У промисловості найбільша частка об’єктів реформувала власність шляхом продажу акцій відкритих акціонерних товариств (66% від загальної кількості роздержавлених об’єктів у цій галузі економіки). Більшість об’єктів чорної металургії (85,2% від загальної кількості об’єктів, роздержавлених у цій галузі промисловості), машинобудування і металообробки (74,8%), харчової промисловості (73,2%), промисловості будівельних матеріалів (68,3%) роздержавлена шляхом створення відкритих акціонерних товариств.
Реформовані підприємства за роки приватизації у структурі товарного виробництва переважали державний сектор за обсягами продукції (робіт, послуг) у 1,8 рази.
Значна кількість об’єктів заготівлі (96,6%), транспорту (70,7%), матеріально-технічного постачання (69,5%), будівництва (69,2%) змінила форму власності також через продаж акцій відкритих акціонерних товариств.
З 1993 по 2003 роки приватизовано 126 об’єктів незавершеного будівництва. Здійснювалося це в основному шляхом продажу їх на аукціоні (77,8%). Роздержавлення об’єктів незавершеного будівництва дозволяє створити нові робочі місця у різних сферах виробництва, сприяє вирішенню проблем забезпечення житлом, поліпшується екологічна ситуація та значно покращується зовнішній вигляд міст та сіл Дніпропетровської області. Крім того, приватизація об’єктів незавершеного будівництва сприяє забезпеченню надходження коштів до Державного бюджету України. При цьому слід зазначити, що з урахуванням специфіки регіону понад 1000 “довгобудів” було приватизовано у складі цілісних майнових комплексів.
Щодо об’єктів групи Ж, то їх приватизацію в області розпочато з 1998 року. Раніше об’єкти соціально-культурної сфери приватизувалися як об’єкти групи А. З урахуванням специфіки об’єктів, а також необхідністю збереження рівня обслуговування населення, завдання по групі Ж визначаються в обмежених обсягах.
Процесом приватизації більш всього охоплені об’єкти таких видів економічної діяльності, як оптова й роздрібна торгівля, включаючи торгівлю транспортними засобами та послуги з їх ремонту (2173 об’єкти), операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги користувачам (1626), колективні, громадські та особисті послуги (660), промисловість (362), готелі та ресторани (310), будівництво (261 об’єкт).
Після приватизації, колективної форми власності набули 4918 об’єкти (78,6% від загальної кількості реформованих), об’єктами приватної власності стали 1341 об’єкти (21,4%), до власності міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав перейшов 1 об’єкт.
У структурі обсягів промислової продукції, виробленої підприємствами, які змінили форму власності, продукція підприємств обробної промисловості становила майже три чверті (72,6%), добувної – майже чверть (24,4%), підприємств з виробництва і розподілення електроенергії, газу та води – 3 відсотка.
Реформовані підприємства у структурі товарного виробництва переважали державний сектор за обсягами продукції (робіт, послуг) у 1,8 рази.
Роздержавленими підприємствами, які складають 13,3% від усіх, що звітують по області, використано 7864,1 тис.тонн палива в умовному вимірі, що становило 42,1% від загального обсягу споживання палива по області.
Як і в минулі роки, основним джерелом інвестицій в основний капітал підприємств, які змінили форму власності, залишаються власні кошти – 99,1% від усіх освоєних капітальних вкладень.
У звітному періоді значну частку (39,9% від усіх капітальних вкладень по області) освоєно реформованими підприємствами в обробній промисловості. Водночас, питома вага інвестицій в основний капітал таких підприємств у розвиток окремих виробництв була ще вищою. Так, на підприємствах з виробництва машин та устаткування вона становила 88,5%, транспортного устаткування – 81,6%, з виробництва гумових та пластмасових виробів – 72,9 відсотка.
Більше половини (60,3%) від усіх вкладень освоєно роздержавленими підприємствами з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води.
Капітальні вкладення реформованих підприємств значно переважали обсяги, освоєні підприємствами державної та комунальної форм власності, в таких видах економічної діяльності, як харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів (у 230,4 рази); оптова та роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами (у 223,3 рази); виробництво машин та устаткування (у 194,1 рази).
Таким чином, в головному завдання державної політики в сфері реформування відносин власності в регіоні виконано. Створено вагомий дієвий блок недержавної власності, який вже зараз визначає стан справ в економіці регіону.
Постійно здійснюється контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу об’єктів приватизації загальнодержавної та комунальної власності.
Офіційно завдання державним органам приватизації по здійсненню контролю за виконанням покупцями державного майна умов договорів купівлі-продажу було поставлене законодавством України по питанням приватизації в 1997 році. Важливість цієї ділянки роботи обумовлена тим, що у державній програмі приватизації на 2000 – 2002 роки питання контролю за виконанням договірних умов присвячено окремий розділ.
При укладанні договорів купівлі-продажу регіональне відділення розробляє умови по кожному об`єкту приватизації, так як досвід роботи показав, що типові договори на теперішній час не відповідають сучасним вимогам існуючої законодавчої бази.
На сьогодні у регіональному відділенні діє автоматизована система моніторингу реалізації умов договорів купівлі-продажу пакетів акцій – інформаційно-пошукова система “Етап” (інвестиційні зобов’язання).
Перевірки виконання умов договорів купівлі-продажу здійснюються безпосередньо з виїздом на підприємства, в присутності представника юридичної особи – покупця.
При перевірці виконання умов договорів купівлі-продажу особлива увага приділялася питанню ефективності умов продажу державного майна, яке розглядається в контексті аналізу впливу приватизації підприємств на зміну їх економічного та господарського стану, підвищенню обсягів робіт по відновленню і модернізації технології виробництва.
За результатами перевірок зроблено такі висновки:
– збереглася тенденція до поступового поліпшення стану виконання умов договорів купівлі-продажу;
– зменшилась кількість договорів, у яких зафіксовано порушення покупцями термінів реалізації взятих зобов’язань або неналежне їх виконання;
– зменшилась кількість порушень умов договорів щодо збереження кількості робочих місць;
– збільшилась кількість позачергових перевірок, проведених за окремими дорученнями вищих органів державної влади, та обсягів роботи по інформуванню цих органів, щодо стану реалізації умов договорів купівлі-продажу і вжитих органами приватизації заходів, що свідчить про підвищення уваги до цього напрямку діяльності.
У разі коли умови договорів купівлі-продажу виконані, договори знімаються з контролю по підсумках року.
У зв’язку з об’єктивною необхідністю, викликаною ринковими умовами господарювання, органами приватизації – шляхом внесення змін та доповнень уточнено умови 37 договорів.
Проведена робота по створенню бази даних укладених договорів купівлі-продажу по об’єктах незавершеного будівництва.
Основними умовами договорів купівлі-продажу об’єктів незавершеного будівництва, які не виконуються, є:
– врегулювання питання користування земельною ділянкою;
– здійснення переоформлення права власності забудовника;
– дотримання строків добудови об’єктів незавершеного будівництва.
– будівництво окремих об’єктів за початковим призначенням або зі зміною профілю не проводилось і не проводиться.
Відповідно до вимог чинного законодавства, на обліку регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області перебуває 67 договорів купівлі-продажу пакетів акцій акціонерних товариств, в тому числі 55 – з інвестиційними зобов’язаннями.
Їх умовами передбачено внесення до підприємств протягом 1995-2002 років інвестицій на загальну суму 38,8 млн. грн. та 32,9 млн. дол. США. Фактично станом на 01.01.2003 інвестиції надійшли на загальну суму 45,3 млн. грн. та 22,9 млн. дол. США.
продолжение
–PAGE_BREAK–Таблиця 3. Надходження інвестицій за період з 1995 по 2002 роки
Період
Фактично внесено за договором
Фактично внесено за договором
Фактично внесено за договором по стратегічним підприємствам
Фактично внесено за договором по стратегічним підприємствам
тис.грн.
тис.USD
тис.грн.
тис.USD
1995
53,0
1996
5596,480
4200,424
1996
513,000
2700,000
11969,179
6356,380
1997
1479,536
4241,058
16845,806
5751,920
1998
23424,532
2476,466
2046,804
2237,627
1999
1155,334
12400,000
1360,000
1371,000
2000
5579,932
1150,000
1240,812
2001
1200,000
6197,276
2002
5000,000
Всього
38352,334
22967,524
45309,357
19917,351
Внесення інвестицій сприяло поліпшенню економічного стану деяких підприємств.
Так, наприклад, в ВАТ “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів” за 1999 — 2002 роки внесено 8210,0 тис.грн. інвестицій, з яких згідно умов договору використано 2867,0 тис.грн. на придбання необхідного сучасного обладнання, 1000 тис.грн. – на погашення заборгованості по заробітній платі та перед бюджетом, 4343,0 тис. грн. – сплачено за активну енергію та природний газ. Освоєно та впроваджено у виробництво нові види продукції, які відповідають профілю діяльності.
Триває претензійно-позовна робота по договорах купівлі-продажу пакетів акцій, по об`єктах малої приватизації та об`єктах незавершеного будівництва. Зокрема розірвано та повернуто в державну власність пакети акцій по 3 договорах купівлі-продажу: ВАТ “Арматурно-механічний завод”, який вже перепроданий на фондовій біржі за грошові кошти, ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів” та ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерна”.
За порушення виконання умов, виявлених у 2002 року, по 35 договорах купівлі-продажу пакетів акцій, малої приватизації та об’єктів незавершеного будівництва були підготовлені та направлені позовні заяви, щодо їх розірвання та повернення об`єктів незавершеного будівництва до державної власності.
Необхідно зазначити, що досягненню подібних результатів значною мірою сприяли постійні увага та ефективна допомога з боку керівництва та центрального апарату ФДМУ, плідна співпраця з облдержадміністрацією, іншими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратурою, правоохоронними, податковими та контрольно-ревізійними органами, регіональними засобами масової інформації, комерційними структурами, які приймали участь в процесі реформування відносин власності. Особлива увага приділялась відносинам з керівниками та колективами приватизуємих підприємств, профспілками.
Зараз регіональне відділення є потужною організацією, яка забезпечує реалізацію в Придніпров’ї головних завдань політики Президента України Л.Д.Кучми в сфері реформування державної власності. Накопичений досвід дозволяє вирішувати питання, які стоять перед органами приватизації сьогодні і на майбутнє.
3. Проблемні питання реформування відносин власності та шляхи їх вирішення
Навіть після 12 років процесів приватизації і на сьогодні є проблемні питання, які потребують вивчення та вирішення.
Збільшенню темпів підготовки об’єктів до приватизації заважає те, що переважна більшість об’єктів, які подаються на приватизацію, потребують реєстрації закріплених за ними об’єктів нерухомості в бюро технічної інвентаризації, виготовлення інвентарних справ, оформлення актів користування займаними ними земельними ділянками тощо. В умовах недостатнього фінансування робіт, пов’язаних з підготовкою об’єктів приватизації до продажу, їх обсяг не може суттєво збільшитися.
Типовими є випадки, коли керівники підприємств, на балансах яких перебувають об’єкти, що пропонуються до приватизації, незважаючи на рішення органів, уповноважених управляти майном таких об’єктів, відмовляють органам приватизації в наданні необхідної технічної документації, в проведенні інвентаризації майна, яке приватизується, вживають інших заходів, які призводять до зриву підготовки об’єкта до продажу. Звернення органів приватизації за сприянням до органів, до сфери управління яких належать такі підприємства, частіше за все не дають позитивного результату.
Основні перешкоди під час проведення приватизації об’єктів державної власності групи А:
– велика кількість об’єктів, це нежитлові приміщення вбудовані в житлові будинки, на приміщення відсутня технічна документація, а виготовлення технічної документації затримує строки приватизації, з введенням в дію з 01.003р. “Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, ще більше ускладнило роботу з підготовки об’єктів до приватизації. Виготовлення технічної документації сягає 2-3 місяці при умові своєчасної оплати, що негативно впливає на терміни приватизації передбачені законодавством;
– законодавчо неврегульований процес матеріальної відповідальності учасників аукціону за навмисний зрив аукціону та покупців, що відмовляються від підписання договору купівлі-продажу об’єкта приватизації.
– для приватизації пропонуються підприємства з великою заборгованістю перед бюджетами всіх рівнів;
– накладання податкової застави та виконавчого провадження на більш ліквідні об’єкти, в тому числі на об’єкти, щодо яких прийняте рішення про приватизацію.
При проведенні приватизації об’єктів соціальної сфери (група Ж) виникають такі проблеми: в зв’язку з тим, що об’єкти соціальної сфери, як правило продаються зі збереженням профілю діяльності, важко знайти ефективного власника. оскільки соціальна сфера (дитсадки, клуби, будинки культури та інші), як правило збиткові.
На приватизацію дитячих садків негативно впливають вимоги Закону України “Про дошкільну освіту” стосовно використанні будівель та майна ліквідованих дитячих садків, які перебувають в державній власності, виключно для роботи з дітьми. Така умова негативно позначилася на попиті потенційних покупців.
Негативно впливають на приватизацію об’єктів санаторно-курортного призначення обмеження встановлені ст. 26 Закону України “Про курорти”:
– в процесі приватизації об’єктів соціальної сфери виявляється, що балансоутримувач не ввів своєчасно в експлуатацію об’єкт приватизації, із-за чого відсутній акт вводу в експлуатацію та рішення виконкому про виділення земельної ділянки під об’єкт, що потребує додаткових рішень від регіонального відділення по виготовленню технічної та правоустановчої документації;
– визначення терміну подання заяв покупцем для участі в торгах конкурентними способами не менш 50 днів. Такий термін не дає можливості використати витяг з реєстру прав власності на об’єкт соціальної сфери (строк його дії 3 місяця), а також у разі повторного продажу значно збільшується період продажу об’єкта (строк проведення двох торгів 130-150 діб);
– низька ліквідність об’єктів (об’єкти перебувають в поганому технічному стані, їх будівельні параметри не віповідають вимогам сьогодення);
– невідповідність профілю об’єктів вимогам теперішнього часу;
– неспроможність балансоутримувачів забезпечити належне збереження об’єктів.
При проведенні приватизації об’єктів незавершеного будівництва виникає дефіцит ефективного власника. Ця проблема виникає із-за того, що:
– всі об’єкти потребують значних капітальних вкладень на їх добудову;
– об’єкти незавершеного будівництва, які планувались використовуватись багато років тому, не завжди, а навіть в більшості не відповідають вимогам сучасності по економічним та технічним параметрам
– значна кількість об’єктів не була законсервована відповідним чином, що сприяло їх руйнації та втраті технічних та фізичних якостей;
– значна кількість об’єктів незавершеного будівництва мають низький рівень готовності, що не завжди відповідає сумі затрат віднесених балансоутримувачами на їх будівництво. В багатьох випадках на підприємствах не збереглась проектна та кошторисна документація, що також впливає на привабливість об’єктів;
– законодавчо не врегульовано використання експертної оцінки при визначенні вартості об’єкта незавершеного будівництва щоб дало змогу визначати ринкову вартість об’єкта з урахуванням його стану на дату оцінки.
Для вирішення вищезазначених питань необхідно здійснити низку заходів:
– необхідно в законодавчому порядку визначити засоби впливу на керівників підприємств, які відмовляються від оформлення технічної документації або вирішити питання щодо фінансування органами приватизації підготовки зазначеної вище документації;
– для підвищення привабливості об’єктів незавершеного будівництва, по яким прийняте рішення щодо їх продажу на аукціоні за методом зниження ціни лоту, та залучення потенційних покупців до приватизації, вважаємо за доцільне повністю зняти обмеження на зниження ціни лоту відносно стартової ціни, визначеного п.1. Порядку проведення аукціону за методом зниження ціни лоту, затвердженого наказом ФДМУ від 15.08.2000 №1695;
– передбачити визначення вартості об’єктів незавершеного будівництва шляхом проведення оцінки для всіх видів продажу;
– з метою прискорення процесу приватизації об’єктів соціальної сфери (група Ж) та забезпечення використання документів, які мають обмежений строк дії, вважаємо за доцільне змінити термін публікації інформації про проведення торгів в інформаційних бюлетнях та місцевій пресі з 50 на 30 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу (п.3.5 Положення про порядок приватизації об’єктів групи Ж, затвердженого наказом ФДМУ від 14.08.2000 №1693);
– внести зміни до Закону України “Про дошкільну освіту” в частині можливості перепрофілювання колишніх дитячих закладів;
– внести зміни до Закону України “Про курорти” щодо можливості акціонування та корпоратизації державних санаторно-курортних закладів;
– своєчасно відокремлювати об’єкти соціальної сфери, інших об’єктів невиробничого призначення від підприємств, на балансах яких вони перебувають, що зніме можливість їх внесення у податкову заставу з метою погашення податкового боргу таких підприємств. Наявність такого боргу суттєво залежить від необхідності сплати земельного податку за користування земельними ділянками, займаними об’єктами соціальної сфери та об’єктами невиробничого призначення, та від необхідності відволікати обігові кошти підприємств на їх утримання.
При проведенні конкурсів з продажу пакетів акцій ВАТ важливою перепоною є реалізація майна ВАТ поза межами приватизації. Відкриті акціонерні товариства, які пройшли через такі процедури, втрачають свою привабливість для покупців та інвесторів. Ця проблема вимагає законодавчого рішення, щодо заборони продажу будь-якого майна ВАТ виконавчими службами і податковими органами до завершення приватизації або визнання ВАТ банкрутом. Необхідно внести зміни в Закон України “Про виконавчу службу” відносно продажу майна ВАТ, що знаходиться в виконавчому провадженні, тобто заборонити продаж майна ВАТ, яке знаходиться в процесі приватизації.
При проведенні продажу пакетів акцій ВАТ за конкурсом виникає питання: чи може регіональне відділення укласти договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ за конкурсом стратегічно важливих підприємств, коли розмір такого пакета акцій перевищує 50 відсотків статутного фонду ВАТ, без отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію суб’єктом господарювання, відповідно до розпорядження Антимонопольного комітету України від 19.02002 № 33-р, якщо сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації з урахуванням відносин контролю за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, згідно відомостей, наданих потенційним покупцем цього пакета, не перевищує суму, еквівалентну 12 млн. євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.
В зв’язку з обмеженістю терміну процедури санації відкритих акціонерних товариств виникають труднощі з прискоренням продажу консолідованих пакетів акцій, які виставлені на торги на фондових біржах і не користуються попитом. Зволікання з реалізацією консолідованого пакету акцій відкритих акціонерних товариств ставить під загрозу виконання заходу плану санації, без чого відновлення платоспроможності ВАТ не можливе, а потім і повне припинення діяльності підприємства. При процедурі санації необхідно обмежити терміни продажу пакетів акцій ВАТ, які виставлені на торги на фондових біржах і не користуються попитом.
При додатковій безоплатній передачі акцій ВАТ, створених в процесі приватизації радгоспів, що приватизувались за погодженням з Кабінетом Міністрів України та інших державних сільськогосподарських підприємств, у відповідності до ст.113 Державної програми приватизації на 2000-2002 рр., залишились такі проблемні питання:
– чи мають право на додаткове безоплатне отримання акцій особи, що мали право на безоплатну частку акцій на момент приватизації підприємства і створення ВАТ та не використали її в повному обсязі, але на теперішній час вже не працюють на підприємстві ?
– чи мають право на одержання цих акцій особи, що стали членами трудового колективу після створення ВАТ?
– чи передбачається проведення якої-небудь роботи по розкріпленню державних пакетів акцій у розмірі 25%, до прийняття нової Державної програми приватизації?
Регіональним відділенням не закінчена приватизація 11 відкритих акціонерних товариств, на нереалізовані пакети акцій яких розповсюджується дія ст.57 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки. Загальна номінальна вартість цих пакетів акцій становить біля 17000,00 тис. грн., очікується надходження коштів від продажу біля 2000 тис. грн.
Оскільки вказаною статтею подальший продаж акцій не заборонений, механізм зменшення статутних фондів та анулювання таких акцій законодавчо не визначений, вважаємо за доцільне прийняти рішення про достроковий подальший відкритий продаж нереалізованих пакетів акцій, за умови якщо акціонери, які придбали акції відповідних ВАТ на пільгових умовах, відмовились від запропонованих пакетів за ціною на рівні половини номінальної вартості акцій. На нашу думку у разі вирішення питання про подальший продаж зазначені пакети акцій будуть користуватись попитом у потенційних покупців.
З метою завершення процесу приватизації зазначених підприємств та надходження коштів до Державного бюджету України, до прийняття нової державної програми приватизації необхідно прийняти рішення з даного питання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2000 №1346 затверджений перелік підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Відповідно до ст.59 діючої Державної програми приватизації на 2000-2002 рік продаж контрольного пакету акцій підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави здійснюється за конкурсом. Для ВАТ, створених до набрання чинності цією Програмою, пакети акцій яких у розмірі 25 або 50 відсотків статутного фонду плюс одна акція закріплені у державній власності Фонд самостійно визначає способи продажу та розмір пакета акцій, що пропонується до продажу, виходячи з кон’юнктури ринку та кількості непроданих акцій. Положення про проведення конкурсу затверджено спільним наказом Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.09.2000 №1908/11/271. Відповідно до п.10.2 цього положення у разі повторного продажу пакета акцій на конкурсі його початкова ціна може бути зменшена не більш як на 30 відсотків від початкової ціни за попереднім конкурсом, який не відбувся.
Але виникають випадки коли і після зниження ціни на повторному конкурсі пакет акцій не користується попитом у потенційних покупців. Подальше його розміщення можливо лише на конкурсних засадах. В зв’язку з чим підприємство не може отримати потенційного інвестора а держава коштів на поповнення Державного бюджету. Цю проблему можливо було б вирішити у разі зміни способу продажу цих пакетів акцій.
Виходячи з вищевикладеного можливо запропонувати такі альтернативи у вирішенні цієї проблеми (таблиця 4).
Таблиця 4. Пропозиції щодо внесення змін способу продажу пакетів акцій продолжение
–PAGE_BREAK–