Процесуальний порядок огляду місця події скачать бесплатно на Диплом IQ

План.

Вступ.

1. Поняття огляду місця події, як виду слідчого та судового оглядів.

2. Процесуальний порядок проведення огляду місця події.

2.1. Проведення слідчого огляду місця події.

2.2. Процесуальний порядок проведення судового огляду місця події.

3. Фіксація результатів огляду місця події.

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ.

Оглядом називається слідча дія, яка полягає у безпосередньо-му сприйнятті обєктів з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, зясування обставин події, а також обставин, що мають
значення для справи. Видами огляду є: а) огляд місця події; б) огляд предметів і до-кументів; в) огляд ділянок місцевості і приміщень поза місцем події; г) огляд трупа; ґ) огляд тіла живих осіб
(освідування).

Одним із найбільш складних видів огляду є огляд місця події. Огляд місця події є первинною і невідкладною слідчою дією. Це пояснюється необхідністю отримання інформації про обставини події у
первісному, незміненому стані, тому що будь-яке зволікан-ня тягне за собою втрату речових доказів, зміну слідової картини. Невідкладність огляду місця події пояснюється необхідністю опера-тивного
отримання інформації з метою організації розшуку злочин-ця, а також інших слідчих дій, спрямованих на розкриття злочину.

У Кримінально – процесуальному кодексі ( далі КПК) України від 28 грудня 1960 року (зі змінами на 1 червня 2003 року) в стаття 315 КПК України „Огляд місця події” закріплено судовий огляд
місця події, що проводиться у стадії судового розгляду справи колегіально за участю заінтересованих учасників процесу, захисника і прокурора (без понятих).

Тему своєї курсової роботи я вважаю цікавою та актуальною тому, що в практична діяльність як слідчого так і експерта-криміналіста неможлива без проведення такої слідчої дії, як огляд місця події за
допомогою, якого може бути отримана найбільш важлива інформація, яка здатна допомогти розкриттю злочину.

Отже, мета моєї курсової роботи проаналізувати чинне кримінально – процесуальне законодавство, щоб розібратися в понятті огляду місця події та його процесуальному порядку проведення.
Визначити основні відмінності в проведенні слідчого і судового огляду місця події.

1. 1. Поняття огляду місця події, як виду слідчого огляду.

Для того щоб краще розібратися в понятті такої слідчої дії, як огляд місця події, я в своєї курсової роботі хочу розглянути думки деяких авторів та чинне законодавство стосовно цього питання.

На думку Коваленко Є. Г. огляд — є слідча дія, що проводиться органом дізнан-ня, слідчим, прокурором, суддею (судом) з метою вияв-лення слідів злочину та інших речових доказів, зясуван-ня
обстановки злочину, а також інших обставин, які ма-ють значення для справи (проводиться огляд місцевості, приміщення, предметів та документів) Коваленко Є.Г.Кримінальний процес України: Навч.
посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 576 с..

Белкин Е. С. розглядає слідчий огляд – як слідчу дію, що проводиться для безпосереднього виявлення і дослідження обєктів, що мають значення для справи, їхніх ознак, властивостей, стану і
взаєморозташування. Здійснюється слідчим або особою, що робить дізнання, з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, зясування обстановки і механізму події, встановлення винної
особистості та інших обставин Белкин Е. С. Криминалистика: Учебный словарь-справочник – М.: Юристъ, 1999. – 268 с..

Огляд — це слідча дія, яка провадиться з метою одержання доказів шляхом візуального спостереження і дослідження слідів злочину та інших матеріальних джерел доказової інформації. Тертишник В. М.
Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України.– Харків: Арсіс, 2000

Слідчий огляд є однією з невідкладних слідчих дій. За його до-помогою може бути отримана найбільш важлива інформація, яка здатна допомогти розкриттю злочину.

У Кримінально – процесуальному кодексі ( далі КПК) України від 28 грудня 1960 року (зі змінами на 1 червня 2003 року) в частині 1статті 190 „Проведення огляду” закріплено:

З метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, зясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи,
слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів.

Біленчук П.Д. та Гель А.П. дають наступне тлумачення частині 1статті 190 КПК України та поняттю огляду місця події:

Відповідно до ст. 190 КПК України розрізняють наступні види слідчого огляду:

1) огляд місцевості;

2) огляд приміщення;

3) огляд предметів;

4) огляд документів.

Стаття 192 КПК України передбачає також огляд трупа, а ст. 193 КПК України регламентує проведення огляду тіла живої людини (освідування) Біленчук П.Д., Гель А.П. “Основи криміналістичної тактики”.
Курс лекцій К. – 2003.

Тертишник В. М. пропонує класифікацію огляду за наступних підстав:

за субєктом, стадією та деякими особливостями повязаної з цим процесуальної форми проведення умовно можна виділити два види огляду.

Ш Слідчий — здійснюється слідчим чи особою, яка провадить дізнання з залученням понятих.

Ш Судовий — здійснюється судом у стадії судового розгляду
справи колегіально за участю заінтересованих учасників процесу,
захисника і прокурора (без понятих).

за обєктами огляду виділяють:

а) огляд місця події;

б) огляд приміщення і ділянок місцевості, які не є місцем події;

в) огляд предметів (речових доказів);

г) огляд документів;

д) огляд трупа;

є) огляд тварин;

ж) огляд житла чи іншого володіння особи, які стали місцем події злочину Тертишник В. М. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України.– Харків: Арсіс, 2000 .

Огляд місця події — один із видів слідчого огляду. Ця слідча дія проводиться з метою виявлення слідів злочину, з`ясування механізму вчинення злочину, обстановки його здійснення, інших об-ставин,
які мають значення в справі, що розслідується.

Місце події — це широке поняття, яким можуть охоплюватися: місце приготування до злочи-ну, місце безпосереднього вчинення злочину, місце виявлення слідів і знарядь злочину та місце їх
прихо-вання.” Біленчук П.Д., Гель А.П. “Основи криміналістичної тактики”. Курс лекцій К. – 2003

Місце злочину і місце події — поняття, які не завжди співпадають: місце події– поняття більш широке, бо воно повязане з виявленням ознак, що мають відношення до події злочину; місце злочину – це
місце безпосереднього вчинення злочинного наміру, яке спри-чинило певні матеріальні зміни (наявність слідів злому, взуття, крові та ін.). Зміст слідчої дії визначається обєктом, на дослідження
якого вона спрямована. Обєкт дослідження визначає як характер пізнавальних операцій, необхідних для досягнення мети слідчої дії, так і процесуальну форму їх здійснення. Під місцем події логічно
розуміти територію, приміщення або будівлю, де відбулася подія, яку розслідують, або настав її результат.

Місце події як обєкт огляду завжди являє собою складну та не-повторну систему різноманітних за своїми якостями і характерис-тиками предметів та інших матеріальних утворень (територія підприємства,
жиле помешкання, магазин, автомобільна магістраль, пасажирський вагон, лісовий масив тощо). Огляд повинен забезпе-чувати можливість виявлення та закріплення слідів злочину в межах обстановки
будь-якого місця події, мати своєрідну пізнаваль-ну універсальність, включати прийоми та методи, що забезпечують всебічне дослідження будь-яких обєктів матеріального світу.

Суть огляду полягає в безпосередньому сприйманні слідчим обстановки місця події, вив-ченні та дослідженні матеріальних джерел доказової інформації.

Слідчий особисто повинен переконатися в наявності матеріальних джерел, їхніх ознаках та властивостях, зафіксованих у протоколі огляду.

Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи. У цьому разі, за наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огляду
місця події.

Про результати огляду слідчий складає протокол.

Огляд житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді, яка виноситься з додержанням порядку, встановленого ч. 5 ст. 177 КПК. ; Постанова судді
оскарженню не підлягає.

У невідкладних випадках, повязаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуван-ням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також за письмовою згодою володільця
огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді.

Для проведення у невідкладних випадках огляду місця події в житлі чи іншому володінні особи, який здійснюється за її заявою або повідомленням про вчинений щодо неї злочин, а так само у разі
відсутності цієї особи або немож-ливості отримати від неї згоду щодо проведення невідклад-ного огляду місця події, рішення суду не потрібно.

У випадках, передбачених частинами 5 і 6 ст. 190 КПК слідчий у протоколі огляду обовязково зазначає причини, що обумовили проведення огляду без постанови судді, та протягом доби з моменту
проведення цієї дії повідомляє про здійсне-ний огляд житла чи іншого володіння особи та його наслідки прокурора, який здійснює нагляд за досудовим слідством.

Зовнішній огляд трупа слідчий проводить з участю су-дово-медичного експерта і в присутності двох понятих. Якщо неможливо викликати судово-медичного експерта, то запрошується найближчий лікар.

Якщо виникне необхідність ексгумації трупа, слідчий складає про це постанову, яку затверджує прокурор. Труп виймається з місця поховання в присутності слідчого, судо-во-медичного експерта та двох
понятих, про що складається протокол, який підписують усі зазначені особи (ст. 192 КПК).

Постанова про ексгумацію трупа повинна бути вмоти-вованою, обґрунтованою, з обовязковою вказівкою про мету прийнятого рішення.

Найчастіше зовнішній огляд трупа є складовою части-ною огляду місця події, однак є випадки, коли він прово-диться і оформляється як окрема, самостійна слідча дія, що має свої особливості.

При зовнішньому огляді трупа на місці події встанов-люються і фіксуються в протоколі: розташування трупа, його поза, зовнішній вигляд одягу і взуття, характер пошкоджень на одязі, наявність на
ньому слідів, плям, інших особливос-тей, наявність пошкоджень і слідів на тілі. Підлягають огляду й обстеженню знаряддя вбивства, якщо вони виявлені, пред-мети і документи, знайдені в кишенях
одягу.

Зовнішній огляд трупа з участю судово-медичного екс-перта або лікаря не замінює експертизу для встановлення причин смерті й не виключає можливість участі судово-медичного експерта чи лікаря у
розтині трупа і встанов-ленні причин смерті, що здійснюються в медичних уста-новах при проведенні судово-медичної експертизи. На практиці необхідність цієї слідчої дії виникає, якщо не-обхідно
провести огляд похованої труни, провести повтор-ну чи додаткову судово-медичну експертизу для встанов-лення, наприклад, причини смерті померлого Науково-практичний коментар
Кримінально-процесуального кодексу України. — К., 1995. — С. 244

У статті 265. „Огляд місця події” проекту кримінально – процесуального кодексу України зазначено:

Орган дізнання, отримавши повідомлення про вчинений злочин чи виявлення ознак, негайно повідомляє про це особу, яка провадить дізнання, слідчого чи прокурора вживає заходи щодо охорони місця події
та зберігання в незмінному стані виявлених слідів злочинну, слідів осіб, що вчинили злочин. Одночасно повинні бути вжни заходи припинення злочину, затриманню особи, що його вчинила або вчиняє,
надання необхідної допомоги потерпілому, виявлення свідків та інші необхідні заходи.

У випадку отримання повідомлення про вчинений злочин чи виявлення його особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор повинен негайно приступити до огляд місця події з метою виявлення слідів
злочину та інших речових доказів, зясування обстановки де було вчинено злочин, а також інших обставин, які мають значення для справи.

Особам, які перебувають на місці вчинення злочину, забороняється без дозволу що провадить дізнання, слідчого чи прокурора, які проводять огляд місця події, змінювати або вилучати до закінчення
огляду. Як виняток, дозволяється зміна або вилучення речових доказів, що викликані вимогами громадської безпеки, гігієни чи надання невідкладної медичної допомоги потерпілим, відновлення нормальної
діяльності особливо важливих організацій. Знищення слідів злочину або вилучення їх, вчинені з метою перешкоджання встановленню обєктивної істини у справі, тягне за собою відповідальність,
передбачену законодавством України.

Під час огляду місця події підлягають обовязковому вилученню знаряддя і предмети, що містять на собі сліди злочину чи особи, що його вчинили, і можуть бути речовими доказами. При неможливості
вилучення таких предметів вони повинні бути оглянуті, описані у протоколі огляду і, по можливості, зафіксовані технічними засобами фіксації зображення. Особа, що здійснює огляд, може передати
вказані предмети представникам установ, підприємств, організацій або громадянам, про що зазначається у протоколі огляду. При цьому особи, яким передано ці предмети, попереджаються про кримінальну
відповідальність за їх втрату або пошкодження.

Таким чином ми бачимо, що ціла стаття проекту кримінально – процесуального кодексу України, на відміну від КПК від 28 грудня 1960 року (зі змінами на 1 червня 2003 року) , присвячено такому
різновиду слідчого огляду, як огляд місця події, в ній закріплено організаційний, процесуальні і тактичні положення проведення огляду місця події.

Отже, по цьому питанню слід зробити наступний висновок, що одним із найбільш складних видів огляду є огляд місця події, метою якого є: а) виявлення слідів злочину і речових доказів; б)
зясування обставин події; в) висунення версій про подію злочину і його учасників; г) отримання даних про осіб, які могли бачити вчинення злочину, з метою організації оперативно-розшукових за-ходів
і наступних слідчих дій.

Огляд місця події є первинною і невідкладною слідчою дією. Це пояснюється необхідністю отримання інформації про обставини події у первісному, незміненому стані, тому що будь-яке зволікан-ня тягне
за собою втрату речових доказів, зміну слідової картини. Невідкладність огляду місця події пояснюється необхідністю опера-тивного отримання інформації з метою організації розшуку злочин-ця, а також
інших слідчих дій, спрямованих на розкриття злочину.

1. 2. Порядок проведення огляду місця події

2.1. Проведення слідчого огляду місця події

Огляд проводиться в присутності не менше двох поня-тих і, як правило, вдень.

Слідчий може запросити для участі в огляді спеціалістів, не заінтересованих в результатах справи.

За необхідності слідчий проводить вимірювання, скла-дає план і креслення місця, що оглядається, та окремих предметів, а також по можливості фотографує їх.

Органи внутрішніх справ зобовязані надавати слідчо-му допомогу в проведенні огляду.

Огляд предметів і документів, вилучених під час огля-ду місця події, при виїмці або обшуку, а також предяв-лення їх підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому та іншим особам слідчий проводить на
місці події, обшуку або виїмки, а в разі, якщо це неможливо, — за місцем провадження у справі (статті 190–191 КПК).

Провадження огляду місця події регулюється кримінально-про-цесуальним законом, а також окремими підзаконними норматив-ними актами, що визначають питання організації діяльності органів
попереднього слідства в системі МВС України та взаємодії їх з іншими службами органів внутрішніх справ; експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ; основи організації розкриття
злочинів по гарячих слідах органами внутрішніх справ.

Методика огляду. Основу огляду місця події становить метод спостереження, який виконує як пошукову, так і дослідницьку функції. Поряд з цим у ході огляду можуть бути застосовані методи
виміру, порівняння, моделювання, а також інші техніко-криміналістичні методи. Дослідницький характер огляду місця події обумовлюється необхідністю отримання вже в початковий момент розслідування
максимального обсягу інформації про подію, що розслідується; наявністю на місці події слідів, які не можуть бути вилучені та збережені; подальшим неухильним розвитком науково-технічних засобів та
методів польової криміналістики, що надають можливість якісного оперативного аналізу матеріальних слідів на місці події.

У провадженні огляду місця події все більш рельєфно прогля-дається активне раціональне пізнання. В ході огляду слідчий аналізує та оцінює зібрані докази; складає уявну модель події зло-чину і,
виходячи з неї, здійснює додаткові заходи з виявлення слідів, висуває версії про особу злочинця і вживає заходів до їх перевірки.

Огляд місця події – це невідкладна слідча дія, спрямована на дослідження території (приміщення або споруди), де відбулася подія, що містить ознаки злочину, або настав її результат, зміст якої
становить комплекс пізнавально – засвідчувальних операцій, що по-лягають у пошуку, виявленні, закріпленні, вилученні, дослідженні, перевірці та оцінці слідів злочину та інших речових доказів.

Огляд провадиться в присутності двох і більше понятих.

Слідчий має право залучити до участі в огляді обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка, а також запросити відповідного спеціаліста.

У процесі огляду слідчий застосовує заходи до виявлення, закріплення і вилучення слідів злочину та інших матеріальних доказів, здійснює їх оцінку і перевірку.

У необхідних випадках під час огляду він провадить вимірюван-ня, фотографування або застосовує інші науково-технічні засоби, здійснює не повязані з використанням спеціальних знань дослідження
знайдених слідів, складає плани та схеми, виготовляє зліпки та знімає відбитки слідів.

Своєчасне й якісне проведення огляду місця події здебільшого визначає успішний хід розслідування в цілому.

Водночас аналіз слідчої практики засвідчує, що під час прове-дення огляду допускається багато помилок.

Не завжди огляд місця події здійснюється слідчо-оперативною групою в необхідному складі; пошук матеріальних слідів на місці злочину провадиться не досить активно та цілеспрямовано; для ви-явлення,
фіксації, вилучення та дослідження речових доказів рідко застосовується, а іноді невміло та некваліфіковано використо-вується криміналістична техніка; не по всіх справах забезпечується належна
фіксація обстановки місця події та слідів злочину, а також процесуальна індивідуалізація обєктів, що вилучаються; не всі знайдені на місці події сліди своєчасно досліджуються, оцінюються.

Практика свідчить, що найбільша результативність огляду дося-гається тоді, коли на місце події виїжджає постійно діюча слідчо-оперативна група. В умовах дефіциту часу, характерного для даного етапу
розслідування, такі групи найбільш оперативні, швидше включаються в роботу з дослідження місця події (злочину), не ви-трачаючи часу на зясування організаційних та технічних питань. Члени групи, як
правило, мають не тільки необхідні пізнання, а й навички роботи з речовими доказами. Встановлений під час попе-редньої спільної праці психологічний контакт між учасниками групи полегшує їх
взаєморозуміння та узгодженість дій Коновалова В. Е. Проблемы логики и психологии в следственной тактике.– К., 1970,– С. 75.

Добре працюють на місці події також слідчо-оперативні групи, керовані слідчим, який потім здійснює розслідування у справі. У тому ж разі, коли огляд місця події провадить інший слідчий, інколи
спостерігається його формальне ставлення до проведення слідчої дії. Неминучі й ускладнення в оцінці результатів огляду тим слідчим, який прийняв справу до свого .провадження, а також втра-ти
значного обсягу отриманої в процесі огляду інформації. Тому доцільно забезпечувати участь в огляді того слідчого, якому буде доручено розслідування.

Слідчо-оперативна група створюється при черговій частині ор-гану внутрішніх справ чи іншого правоохоронного органу, в складі якого є слідчі підрозділи для забезпечення невідкладного реагуван-ня на
повідомлення про злочини на кожну добу у складі слідчого, оперативних уповноважених, експерта-криміналіста, кінолога.

Організація виїзду на місце події, його охорона, забезпечення слідчо-оперативної групи транспортом, засобами звязку та криміналістичною технікою, збирання попередньої інформації про злочини
покладаються на оперативного чергового правоохоронного органу. Він несе персональну відповідальність за своєчасність та об-грунтованість направлення слідчо-оперативної групи на місце події.

Починаючи чергування у складі слідчо-оперативної групи, слідчий повинен зясувати, з ким із співробітників науково дослідницького, експертно-криміналістичного та оперативного підрозділів доведеться
виїжджати на місце події, довідатися про професіональні можливості кожного з них, перевірити наявність і стан науково-технічних засобів, а також транспорту для виїзду на огляд, спільно з
оперативним працівником зясувати готовність до виїзду на місце події інспектора-кінолога. У разі необхідності слідчий вживає заходів до забезпечення слідчо-оперативної групи технічними засобами, до
своєчасного виїзду її для огляду в повному складі.

Отримавши повідомлення про злочин та переконавшись у необхідності огляду місця події, слідчий викликає експерта-криміналіста і повідомляє йому обставини справи, характер та умови праці на місці
проведення огляду. Він визначає, які знадоб-ляться науково-технічні засоби, вживає заходів до охорони місця події та надання необхідної допомоги потерпілим, до затримання осіб, які підозрюються у
вчиненні злочину.

Функції оперативного чергового органу внутрішніх справ не об-межуються тільки організацією виїзду слідчо-оперативної групи на місце події. Відповідно до п. 6.1 наказу МВС України № 273 від
18.06.1996 р. він уточ-нює відомості про потерпілого та особу, яка заявила про злочин; зясовує, хто є очевидцем або свідком того, що трапилося; направ-ляє до місця події дільничного інспектора або
найближчий наряд міліції; дає їм розпорядження щодо дій по охороні місця події та затримання злочинців; забезпечує надання невідкладної медичної допомоги потерпілим; підтримує стійкий двосторонній
звязок із слідчо-оперативною групою, що працює на місці події, орієнтує про обставини злочину та прикмети злочинців, а в разі необхіднос-ті — і про прикмети вкрадених речей — наряди міліції.

Чіткий розподіл функцій та обовязків слідчо-оперативної групи на місці події — одна з умов повного та якісного проведення слідчої дії. Тож спробуємо визначити програму дій членів
слідчо-оператив-ної групи.

Слідчий особисто проводить огляд місця події та несе повну відповідальність за його якість. Спеціалісти та оперативні працівники правоохоронних органів, які беруть участь в огляді, діють під
керівництвом слідчого та за його вказівками в межах своєї компетенції. Ніхто не має права втручатися в діяльність слідчого під час проведення огляду, крім уповноважених на те законом осіб.

Прибувши на місце події, слідчий вживає заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілим, видалення з місця події сторонніх та забезпечення належної його охорони; фіксації первісної обста-новки
місця події та збереження слідів; викликає понятих; розяснює їм та іншим учасникам огляду їх права та обовязки. Спільно з кінологом слідчий знайомиться із загальною обстанов-кою місця події,
визначає вихідні точки застосування службово-розшукової собаки та організує за допомогою оперативних працівників переслідування злочинця “по гарячих слідах”.

Спеціаліст, прибувши на місце події, фіксує обстановку місця злочину, матеріальні сліди, положення та позу потерпілого або трупа, проводить кінозйомку або фотографування місця події, ви-конує
вказівки слідчого.

Зясувавши обстановку, спеціаліст пропонує слідчому план своїх дій. При цьому він може висловити свою думку з приводу вихідної точки та найбільш доцільного напряму огляду, а також про
науко-во-технічні засоби, які необхідно застосувати. Якщо з боку слідчого немає заперечень щодо запропонованого плану, він приступає до його реалізації.

Оперативний працівник забезпечує виконання доручень та вказівок слідчого. Він організує охорону місця події; виявляє оче-видців злочину та провадить їх опитування; здійснює розвідувальні, пошукові
та інші оперативно-розшукові заходи, спрямовані на ви-явлення та затримання злочинця “по гарячих слідах”; постійно інформує слідчого про всю отриману ним інформацію, що має зна-чення у справі.

Інспектор-кінолог, зорієнтувавшись на місці події, визначає шляхи підходу та відходу злочинців, забезпечує застосування службово-розшукової собаки для пошуку та затримання злочинців, знайдення
покинутих або втрачених ними речей, а також залише-них слідів.

Начальник органу внутрішніх справ під час виїзду на місце події зобовязаний організувати узгоджене проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій; здійснювати контроль за своєчас-ною
передачею слідчому оперативної інформації, швидким та якісним виконанням працівниками органу дізнання доручень та вказівок слідчого.

Перед робочим етапом огляду слідчий спільно з експертом-криміналістом та оперативним працівником опитує очевидців та осіб, які першими опинились на місці події, з метою отримання найбільш повної
інформації про характер та обставини злочину, а також про зміни, внесені в обстановку місця події сторонніми осо-бами до прибуття слідчо-оперативної групи.

Опитування слід провадити в присутності всіх учасників огляду, що дозволить кожному з них отримати вихідні дані про вчинений злочин. Особливо ретельно слід зясовувати прикмети злочинця (зріст,
колір волосся, особливості одягу тощо), встановити, до чого він торкався або з чим міг вступати в контакт у ході злочинного діяння. Отримані дані можуть бути корисними для визначення місця
дислокації слідів та пошуку останніх.

З метою фіксації результатів опитування можна користуватися диктофоном. Доцільно залишити очевидців вчиненого злочину та потерпілого (якщо це можливо) поблизу місця події до закінчення огляду або
безпосередньо залучити їх до участі в цій слідчій дії. В ході детального огляду вони можуть надати незамінну допомогу в уявній реконструкції первісної обстановки на місці події, знайденні знарядь
злочину та виявленні інших слідів.

У подальшому, поступово накопичуючи інформацію про подію, слідчий та спеціаліст повинні постійно конкретизувати свої дії з метою цілеспрямованого пошуку слідів, уточнювати висунуті версії щодо
події злочину та вносити корективи в послідовність та мето-дику огляду.

У ході безпосереднього (робочого етапу) огляду взаємодія будується відповідно до таких функцій учасників.

Слідчий керує діями учасників групи, розподіляє роботу серед них, координує та контролює їхні дії, особисто здійснює пошук, ви-явлення, закріплення, вилучення, дослідження та оцінку речових
доказів, вивчає та фіксує обстановку місця події, складає протокол огляду. Він несе особисту відповідальність за повноту, всебічність та обєктивність огляду місця події.

Оперативний працівник знайомиться з загальною обстановкою місця події, організує застосування службово-розшукової собаки та переслідування злочинця, здійснює обстеження прилеглої тери-торії,
спільно з дільничним інспектором провадить поквартальний обхід домоволодінь в районі місця події, веде активну роботу з ви-явлення осіб, які можуть дати показання про факти, що мають зна-чення для
справи, та провадить їх опитування. У разі необхідності він організує прочісування місцевості для пошуку злочинців, що сховалися, трупа, знарядь злочину, втрачених злочинцем пред-метів, сховищ із
вкраденими речами тощо. Для виявлення та затри-мання осіб, які причетні до вчинення злочину, провадить невідкладні оперативно-розшукові заходи. Про встановлені фак-тичні дані він інформує слідчого.

З допомогою спеціаліста оперативний працівник складає сло-весний портрет злочинця, перевіряє отримані дані по інфор-маційно-пошукових та реєстраційних системах органів внутрішніх справ (зокрема, по
оперативно-довідкових картотеках про нерозкриті злочини та про способи їх вчинення, по картотеках прикмет та прізвиськ злочинців, осіб, оголошених у розшук або пропалих безвісти, вкрадених речей
тощо). Про обставини злочину та при-кмети підозрюваного він інформує чергову частину, зовнішню службу, інші підрозділи міліції, організує блокування можливих шляхів пересування злочинців, здійснює
заходи з їх затримання.

Зауважимо, що огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи. В цих випад-ках, за наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно
після огляду місця події.

Огляд предметів і документів, вилучених у процесі огляду місця події, слідчий може провадити як безпосередньо на місці події, так і поза ним, за місцем провадження у справі. Так само можуть
ог-лядатися предмети і документи, вилучені під час виїмки, обшуку та інших слідчих дій.

Огляд предметів, документів, місцевості й приміщень провадить-ся за тими ж правилами, що й огляд місця події, і керуючись тими ж рекомендаціями.

Огляд провадиться в присутності не менше двох понятих і, як правило, удень. Слідчий може запросити для участі в огляді спеціалістів, не заінтересованих в результатах справи. Органи внутрішніх справ
зобовязані надавати слідчому допомогу в проведенні огляду.

2.1. 2.2. Процесуальний порядок проведення судового огляду місця події.

Суд, визнавши необхідним оглянути місце події, проводить огляд з участю прокурора, підсудного, його захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників, а коли
цього вима-гають обставини справи, – то й з участю свідків і експертів.

Прибувши на місце огляду, головуючий оголошує судове засідання продовженим, і суд приступає до огляду. При цьому підсудному, свід-кам, потерпілому та експертам можуть бути поставлені у звязку з
огля-дом запитання.

Обвинувач, підсудний, його захисник та інші учасники судового розгляду мають право при огляді звертати увагу суду на все те, що, на їх думку, може сприяти зясуванню обставин справи.

Про проведення огляду і його результати зазначається в протоколі судового засідання.( стаття 315 КПК України „Огляд місця події”).

Отже, судовий огляд місця події — здійснюється судом у стадії судового розгляду справи колегіально за участю заінтересованих учасників процесу, захисника і прокурора (без понятих).

3. Фіксація результатів слідчого огляду місця події.

До основних прийомів фіксації огляду місця події належать: протоколювання; фотографування, відеозапис, кіно-зйомка, звукозапис; копіювання та моделювання; вимірювання, складання планів і схем;
вилучення предмета разом із слідами.

Основним способом фіксації результатів огляду місця події є складання протоколу. Складання протоколу місця події вимагає дотримання ряду певних вимог: протокол повинен бути повним і містити
детальний опис окремих слідів та інших обставин злочину; всі виявлені об`єкти, предмети та обставини місця події повинні бути зафіксовані у протоколі огляду місця події точно у такому вигляді, в
якому вони знаходилися у момент здійснення огляду та спостерігалися слідчим. Якщо до обстановки місця події вносилися певні зміни, то факти внесення таких змін повинні бути встановлені слідчим,
шляхом проведення інших слідчих дій – допитами, експертизами, відтворенням обстановки та обставин події та іншими.

Протокол огляду місця події складається з 3-х основних частин: вступної, описової та заключної.

У вступній частині протоколу зазначається: час і місце складання протоколу; посада та прізвища осіб, які проводили огляд та брали участь у його проведенні, прізвища та адреси понятих;
підстави для проведення огляду та посилання на відповідні норми КПК України; відмітки про роз`яснення учасникам огляду і понятим їх прав і обов`язків; умови в яких проводився огляд; час початку та
закінчення огляду.

Описова частина містить відомості щодо загальної обстановки на місці події і всі фактичні дані, що стосуються справи, викладені у тій послідовності, в якій вони були виявлені. Опис
результатів огляду здійснюється від загального до окремого. Спочатку зазначається характеристика навколишньої місцевості, межі території, яка підлягає огляду, загальна характеристика місця події,
окремі сліди та предмети. Виявлені на місці події предмети та сліди описуються за наступними правилами: вказується їх назва або найменування, місцезнаходження, розмір, форма, колір, загальні та
окремі ознаки, взаємне розташування, а також розташування щодо визначених орієнтирів, способи виявлення та вилучення. В протоколі не повинні зазначатися властивості об`єктів, що не можуть бути
встановленими безпосереднім спостереженням без здійснення експертного або лабораторного дослідження. Протокол складається з дотриманням логіки, у чітких та зрозумілих висловлюваннях та фразах.

Заключна частина протоколу містить відомості щодо вилучених предметів та слідів, умов та методів їх фіксації (фото, кіно, відеозйомка, дані про чутливість плівки, умови зйомки, параметри
зйомки) та вилучення (копіювання на дактоплівку, виготовлення гіпсового зліпку тощо). У цій частини протоколу зазначається про наявність або відсутність зауважень понятих і інших учасників огляду
щодо порядку огляду, вилучення слідів та інших предметів, а також інших дій, вчинених слідчим. Протокол підписує слідчий, а також поняті та інші учасники огляду.

До протоколу огляду місця події можуть додаватися плани, схеми місця події, фотознімки, кіно та відеоплівки.

Всі технічні засоби, які використовують для фіксації процесу огляду та його результатів, можна згрупувати таким чином:

а) фотографічні засоби;

б) кінематографічні;

в) відеозаписуючі;

г) звукозаписуючі;

д) вимірювальні;

е) моделюючі;

є) аналітичні:

ж) пошукові;

з) кібернетичні.

Спеціаліст, працюючи під керівництвом слідчого та проявляючи особисту ініціативу, вживає заходів до фіксації обстановки місця події, здійснює пошук, виявлення, закріплення та вилучення слідів
злочину, за необхідності провадить індивідуалізацію останніх, ви-готовляє зліпки та інші копії слідів, упаковує вилучені обєкти та відповідає за їх належне транспортування.

За вказівкою слідчого він провадить орієнтуючу, оглядову, вуз-лову та детальну фотозйомку, складає схеми та креслення. Спеціалісту доцільно доручати роботу з виявлення, фіксації та ви-лучення
мікрообєктів. Він несе особисту відповідальність за своєчасне застосування та результативне використання науково-технічних засобів. Спеціаліст надає слідчому допомогу у визначенні належності до
справи виявлених слідів, придатності їх для іден-тифікації або отримання іншої доказової інформації; провадить по-переднє дослідження речових доказів. За необхідності він надає до-помогу
інспектору-кінологу у визначенні вихідної точки для засто-сування службово-розшукової собаки; повідомляє довідкові відо-мості; бере участь у складанні розшукової інформації; звертає увагу слідчого
на обставини, що сприяли вчиненню злочину; висловлює свої міркування щодо можливості перевірки фактичних даних по інформаційно-довідкових картотеках науково-дослідницьких
ек-спертно-криміналістичних підрозділів; допомагає слідчому правильно описати вилучені обєкти в протоколі огляду. Він зобовязаний інформувати слідчого про всі встановлені ним факти, що мають
значення у справі.

Неможливо ефективно провести огляд, не зосередивши своє мислення на різних варіантах механізму вчиненого злочину. Однак моделююча діяльність слідчого не знайшла достатнього втілення в рекомендаціях
з методики огляду, органічно не вплетена в методи огляду, що розробляються криміналістикою, не завжди ще розгля-дається як невідємна складова частина будь-якого огляду місця події. Уявне
моделювання механізму події, що відбулася, розгля-дається переважно лише як одна з умов успішного провадження огляду, а не як суттєвий елемент пізнавальної діяльності на місці події, того або
іншого методу огляду. Не завжди враховується необхідність безперервного уявного моделювання протягом усієї слідчої дії.

Підвищенню результативності огляду сприятиме використання методу пошуку на основі безперервного уявного мо-делювання — евристичного методу.

З урахуванням сказаного, дослідження місця події, на нашу думку, найбільш доцільно провадити за такою схемою (програмою). Перед безпосереднім оглядом слідчий особисто і через оператив-ного
працівника отримує максимум інформації від поінформованих осіб про обставини події. Для цього він спільно з оперативним працівником і спеціалістом опитує очевидців вчиненого злочину та осіб, які
першими зявилися на місці події, попередньо в статиці знайомиться з загальною обстановкою.

Врахувавши всю отриману інформацію про обставини діяння та особливості конкретного місця події, слідчий висуває версії про механізм події, що відбулася, напрямки пересування злочинця, жертви,
знарядь злочину, а також просторово-часову послідовність їх дій, визначає обєкти, які, можливо, перебували в контакті із зло-чинцем, та найбільш вірогідні місця утворення мікрообєктів та інших
слідів, ділить місце події відповідно до уявлюваної дислокації слідів на окремі ділянки та визначає послідовність його досліджен-ня. Поступово накопичуючи інформацію про подію, слідчий пови-нен
постійно конкретизувати свої дії, спрямовані на пошук слідів, уточнювати висунуті раніше версії та вносити корективи в послідовність огляду. Такий метод ми називаємо евристичним (метод пошуку на
основі безперервного уявного моделювання).

Інший підхід не забезпечує цілеспрямованого проведення огля-ду, призводить до того, що з місця події вилучається багато обєктів, які не стосуються справи. Створюється видимість роботи. Вилучені
обєкти піддаються експертним дослідженням (часто-густо неодно-разовим), а все це невиправдані витрати сил та коштів. З іншого боку, поза увагою слідчого залишаються суттєві, інколи непомітні
деталі, якщо зясування значення їх для справи потребує значних розумових зусиль, роботи уяви. Всебічний аналіз у ході огляду об-становки місця події, виявлених слідів та іншої отриманої
інфор-мації, правильна побудова версій про механізм злочину робить огляд цілеспрямованим та результативнішим.

Певну складність для слідчих становить виявлення, закріплення та вилучення мікрообєктів. Ця праця потребує значних витрат часу, застосування складної та громіздкої техніки, знання власти-востей тих
або інших мікрообєктів, особливостей їх збирання. Часто на одних і тих самих обєктах-носіях можуть бути знайдені мікрообєкти різних видів і з різними властивостями. Правильне виявлення та
закріплення їх часто потребує різнобічних спеціаль-них знань.

У цьому звязку обґрунтованою слід вважати рекомендацію про те, що в разі можливості необхідно вилучати самі обєкти-носії, а подальший пошук мікрообєктів провадити в лабораторній обста-новці за
наявності для цього достатнього часу, необхідних умов та технічних засобів.

Аналіз кримінально-процесуального законодавства України дає підстави для висновку, що для використання в доказуванні у кримінальній справі мікрообєктів, знайдених та вилучених експер-том під час
проведення експертизи, немає правових перешкод:

по-перше, відповідно до ст. 200 КПК України при дослідженні направлених на експертизу обєктів експерт може встановлювати нові фактичні дані, фіксувати обставини знайдення їх в описовій частині
свого письмового висновку, використовувати їх при обґрунтуванні висновків експертизи;

по-друге, в силу ч. 2 ст. 66 КПК України докази можуть бути
надані будь-якими громадянами, установами, підприємствами й
організаціями, в тому числі й експертними установами різних
відомств;

по-третє, обставини знайдення мікрообєктів за необхідності
можуть бути засвідчені в ході допиту експерта, таким само чином, як
це робиться в ході допиту громадян, які надали речові докази.

Усе це забезпечує можливість визначення належності, допусти-мості та достовірності отриманих таким чином мікрообєктів — ре-чових доказів.

Суттєвий недолік провадження огляду місця події полягає в тому, що слідчі не завжди забезпечують процесуальну індиві-дуалізацію вилучених обєктів. Це значно знижує, а інколи знищує доказове
значення знайдених слідів. Безперечно, якщо слідчий, суд, прокурор свої висновки аргументують, доказують за допомогою відомостей, отриманих із конкретних речових джерел, то має бути абсолютно точно
визначено, що саме цей, а не будь-який інший предмет було знайдено та вилучено під час виконання конкретних слідчих дій.

Процесуальна індивідуалізація предметів, що мають доступні безпосередньому сприйняттю, яскраво виражені індивідуально визначені ознаки (сукупність ознак), здійснюється шляхом фіксації останніх у
протоколі огляду місця події, фотографування тощо.

Що ж до предметів, які не мають таких ознак, виникає необхідність додаткової індивідуалізації. Предмети, які не мають просторово фіксованої форми, повинні бути, крім того, належним чином упаковані.

Процесуальну індивідуалізацію матеріальних обєктів, які не мають виражених “особливих прикмет”, можна здійснювати шля-хом кріплення до них самостійно виготовлених жетонів (бирок, ярликів).

Попередньо на лицьовому боці окремих ярликових листків слідчий записує дату провадження огляду, а поняті ставлять свої підписи. Нитку протягують в отвір, що є на вилученому предметі, або оперізують
його нею так, щоб виключити можливість зняття її без пошкодження. Вільні кінці нитки вкладають на покриті клеєм листки паперу, які потім притискають один до одного. Для склею-вання листків доцільно
використовувати клей ПВА. Якщо виготов-ляється гіпсовий зліпок або зліпок за допомогою пасти “К” чи інших копіюючих засобів, то у виготовленому жетоні можна зро-бити отвір, а вільні кінці посиленої
в нього нитки занурити в копіюючу речовину (масу), що залита на слід.

У разі зняття сліду руки на клейку плівку ідентифікаційний жетон можна підкласти під її основу так, щоб не затулявся відбиток сліду. Так само можуть індивідуалізуватися й вилучені за допомо-гою
клейкої плівки мікрообєкти.

Ідентифікаційний жетон може кріпитися до упаковки вилуче-них рідких, вязких, сипучих обєктів. При фотографуванні слідів їх треба фіксувати на плівці разом з ідентифікаційним (індивідуалізуючим)
жетоном.

У перспективі необхідно забезпечити серійне виробництво про-стих і зручних у використанні засобів штучної процесуальної індивідуалізації, забезпечивши ними комплекти техніко-криміналістичних
засобів для слідчих (слідчі портфелі).

Як речові джерела доказової інформації можуть виступати обєкти, вилучити і зберегти які неможливо (обстановка місця події, труп, речовини, що швидко псуються, тощо).

Засобами фіксації отриманих в результаті дослідження таких обєктів фактичних даних є записування їх до протоколу, а також фотографування, кінозйомка, складання планів і схем, виготовлен-ня зліпків
та відбитків слідів.

Фіксація отриманих відомостей за допомогою записування їх до протоколу має низку суттєвих недоліків. Один із них — фіксування лише відомостей, що стали предметом сприйняття слідчого та інших осіб,
які беруть участь в огляді, і що, на їх думку, стосуються справи. Але під час огляду в силу деяких обєктивних і субєктивних причин слідчий не завжди може отримати, осмислити та зафіксу-вати
вичерпну інформацію про подію, що розслідується.

Для підвищення ефективності огляду важливо використовувати такий засіб фіксації, як фотографування. Доказове значення фо-тознімків як носіїв відомостей про обставини вчиненого злочину підвищується,
якщо до справи приєднуються не тільки фотознімки, а й негативні фотоматеріали. На жаль, у КПК України такої вимоги не обумовлено, на відміну, наприклад, від КПК Росії, в якому така вимога викладена
в ч. 5 ст. 141. Приєднання до справи негативної фотоплівки дозволяє перевірити послідовність провадження фото-зйомки, переконатися в істинності фотовідбитків. Однак відсутність в українському
кримінально-процесуальному законі ви-моги приєднувати до матеріалів справи негативні фотоматеріали дозволяє деяким обвинуваченим робити заяви про те, що до про-токолу огляду прилучені фотознімки,
які не стосуються справи, яв-ляючи собою фотомонтаж або іншим чином зроблену фаль-сифікацію.

Спростовувати подібні заяви було б набагато легше, якщо б, крім приєднання до справи негативної плівки, слідчі також вживали заходів до індивідуалізації та засвідчення. Тут можна рекоменду-вати
такий засіб: перед початком і після закінчення фотографуван-ня на місці події на плівку експонується відірваний у довільній формі аркуш паперу з підписами понятих, які беруть участь в огляді, з
зазначеними датою і часом початку огляду, номером кримінальної справи (якщо таку вже порушено). За додержання даних умов фотознімки й негативна плівка можуть мати значення доказів.

Великі перспективи для засвідчувальної діяльності в цілому має застосування для фіксації місця події фотоапаратів одноступеневого процесу. Перевага полягає в тому, що виконані при цьому знімки
можуть бути безпосередньо на місці події вивчені учасниками слідчої дії та засвідчені підписами понятих. Цікаві можливості відкриває і цифрова (електронна) фотографія. Вона не тільки дає змогу
швидко виготовити відображення зафіксованих фактів та оглянути їх і затвердити понятими, а й дозволяє швидко передавати зафіксовану інформацію будь-якому адресату, використовуючи можливості
компютерних мереж звязку, наприклад для перевірки по існуючих базах даних.

Висновок.

Отже, оглядом називається слідча дія, яка полягає у безпосередньо-му сприйнятті обєктів з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, зясування обставин події, а також обставин, що
мають значення для справи. Видами огляду є: а) огляд місця події; б) огляд предметів і до-кументів; в) огляд ділянок місцевості і приміщень поза місцем події; г) огляд трупа; ґ) огляд тіла живих
осіб (освідування).

Одним із найбільш складних видів огляду є огляд місця події. Під місцем події розуміється приміщення або місцевість, де вчинено зло-чин або де є матеріальні сліди, повязані з подією злочину.
Місце злочину і місце події — поняття, які не завжди співпадають: місце події– поняття більш широке, бо воно повязане з виявленням ознак, що мають відношення до події злочину; місце злочину – це
місце безпосереднього вчинення злочинного наміру, яке спри-чинило певні матеріальні зміни (наявність слідів злому, взуття, крові та ін.).

Метою огляду м ісця події відповідно до ст. 190 КПК України є знайдення слідів злочину та інших речових джерел доказової інформації, зясування обстановки події, а також інших обставин, що мають значення у справі.
Таке формулювання закону по суті орієнтує на встановлення всіх обставин, що підлягають доказуван-ню у кримінальній справі.

При цьому пізнавальна функція огляду місця події, як справед-ливо зазначає В. Є. Коновалова, проявляється в різних аспектах: емпіричному, що полягає у сприйнятті обстановки або окремих предметів,
та логічному, що має на меті зясувати роль та значення знайденого.

Судовий огляд місця події відрізняється від слідчого тим, що здійснюється судом у стадії судового розгляду справи колегіально за участю заінтересованих учасників процесу, захисника і прокурора (без
понятих).

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.- К.: Преса України, 2000. – 80с.

2. Кримінально – процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року (зі змінами на 1 червня 2003 року)

3. Белкин Е. С. Криминалистика: Учебный словарь-справочник – М.: Юрист, 1999. – 268 с.

4. Тертишник В.М. // Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. К.:А.С.К., 2002.- 1056 с.- (Нормативні документи та коментарі).

5. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. — К., 1995. — С. 244

6. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.

7. Коновалова В. Е. Проблемы логики и психологии в следственной тактике.– К., 1970,– С. 75.

8. Криминалистика // Учебник для юридических ВУЗов, под ред. Яблокова Н.П. – М. “Век” – 1995.

9. Криминалистика // Учебник для ВУЗов МВД России, под ред. Смагоринского Б.П., том 2, – Волгоград. – 1994.

10. Образцов В.А. // Криминалистика, курс лекций. – М. – 1996.

11. Шепітько В.Ю. Довідник слідчого. – К., 2001.

Похожие работы