План
КОНСУЛЬТУВАННЯ ПРИ ПЕРЕЖИВАННІ ПРОВИНИ… 2
КОНСУЛЬТУВАННЯ ОБСЕССИВНИХ ОСОБИСТОСТЕЙ… 6
КОНСУЛЬТУВАННЯ ПРИ ПЕРЕЖИВАННІ ПРОВИНИ
Практично всімлюдям знайомі почуття провини. Це таке ж природне переживання людини, яктривога, самотність, свобода і відповідальність. Почуття провини допомагаєзрозуміти різницю між тим, які ми є, і тим, які повинні бути. Воно виникає припорушенні індивідом значимих для нього норм моралі Одночасно це і почуттяневиконаного обов’язку. Переживання провини відбувається в ситуаціях, в якихлюдина відмовляється від необхідної особистої відповідальності. Не випадково M.Htideqqer для визначення провини івідповідальності використовує одне й те ж поняття — Schmaiq. Бути винуватим w M. Htideqqer — значить бути «відповідальнимза».
Як правилорозрізняють справжню, невротичну і екзистенціальну провину. Справжня провинавиникає в результаті усвідомлення провин. У такому випадку ‘ можлива інеобхідна заслужена розплата.
Невротичнапровина виникає у результаті усвідомлення провинностей чи порушення заборон.Взагалі почуття провини, в структурі невротичних реакцій займає значне місце.Передусім для невротичного почуття провини характерні перебільшення інещирість. При неврозах почуття провини ніби допомагає індивіду виправдатися перед собою та іншими. Він зовсім ненамагається позбутися цього почуття і навіть енергійно противиться будь-якимнамаганням зменшити його Іноді в переживаннях провини проявляється навітьсвоєрідна демонстративність Індивід спеціально принижує себе і тим самимвимагає схвалення своїх вчинків тому він боляче і вороже сприймає будь-якусторонню критику сердиться, коли хтось серйозно починає звертати увагу на йогопровину.
Однією знайважливіших причин виникнення невротичної провини є страх осуду, боязнь бути«демаскованим». Страх відмежовує велику різницю між «фасадом» збудженнями.Невротик із останніх сил захищає створений- ним «фасад», тому що ця «фортеця»захищає від тривоги. За образом сильної людини невротична особистістьнамагається приховати свої слабості, незахищеність, неспокій, нездатністьборотися за себе. Ненавидячи ці властивості невротик боїться їх викриття іншимилюдьми. Уникаючи відповідальності за своє життя і не бажаючи добиватисьреалізації своїх намірів, він намагається «паразитувати» на оточуючих способомдомінування чи з допомогою прив’язаності, любові чи покірності.
У такогоіндивідуума почутгя провини і тривоги виникає одразу, як тільки звертатися увагайого вимоги до оточуючих. Ці почуття надають пспротичній особистостіупевненості, що вона не буде осудженою, тим самим маскується дійсна проблема.Таким чином, почуття вини є не лише наслідком демаскування, але і способомпсихологічного захисту від страху. За фасадом провини збільшується почутгябезпеки, а оточуючі провокуються індивідом на запевнення в його невинності.Окрім того, почутгя вини дає підстави вважати себе моральним і добросовісним.Тенденція до самообслуговування також охороняє від необхідності змінюватися. Щеодна важлива функція невротичного почуття провини полягає в тому, що воназменшує небезпеку звинувачення зі сторони інших, інколи безпечніше напередвзяти вину на себе.
Переживання винимає також онтологічний аспект, тобто варто визначити екзистенційну вину. Вцьому значенні вина позитивною силою в житті людини. Переживаючи екзистенційнувину ми звільняємося від згубного впливу невротичної вини.
R.May (1983) вирізнив такі три джерелаекзистенційної вини:
— недостатнясамореалізація;
— обмеженнязв’язків з близькими людьми;
— втрата зв’язкуз Абсолютом.
У вищенаведенихаспектах людина завжди безумовно є винною, оскільки:
— ми ніколи нездатні реалізувати всі свої можливості хоч би тому, що, вибираючи одніможливості, зобов’язані відхилити інші — вони так і лишаються нереалізованими;
— ми ніколиповною мірою не розуміємо своїх близьких і їх потреби, і внаслідокіндивідуалізму приречеш бачити інших крізь призму власної особистості, томунаше пізнання завжди суб’єктивне і не повністю відповідає дійсності;
— ми являємособою частину Божого плану й ніколи не зможемо зрозуміти його: як говоривПаскаль «гілці не судилося знати призначення дерева».
Екзистенційноївини неможливо уникнути, тому важливо П усвідомити. Вона допомагає виховуватилюдяність і співчуття в стосунках з іншими, спонукає творчо реалізувати своїможливості.
У психологічномуконсультуванні важливо вирішити, коли «гріховність» допомагає клієнтуусвідомити особисту відповідальність за власні вчинки і змінити поведінку упозитивному напрямку, коли, навпаки, заважає успішному вирішенню життєвихпроблем. Отже, не завжди консультант повинен поспіхом звільнювати клієнта відпочуття вини. Інколи слід допомогти пережити неминучу гріховність, що самоюприродою призначена людині. У випадку справжньої провини важливо обговоритипитання про її спокутування. Звільнення від невротичної провини передбачаєусвідомлення її «сумнівності». Лише таким шляхом можливе очищення. У всіхвипадках консультанту необхідне глибоке знання різних аспектів переживаннявини.
Істеричнійклієнтці по суті не потрібний коханий, їй треба добрий батько. Ось чому вонашокована, побачивши відповідну реакцію на сбоіопровокаційну поведінку. Уявлення себе в ролі дитини, дуже характерно дляістерика.
Слід відзначити,що у ставленні до осіб своєї статі істерична особистість часто антагоністична ісхильна до суперництва: вона вбачає в інших жінках конкуренток в боротьбі заувагу оточуючих.
Поведінкаістеричної особистості може провокувати у консультанта контратаку. Тому,консультант, працюючи з такими клієнтами, повинен постійно контролювати своїпочуття.
Істерики найчастішезвертаються з проблемами, пов’язаними з сімейними стосунками і сексуальнимжиттям. Проблеми криються в необмежені жертвувати собою стосовно будь-якогохарактеру. Не дивлячись на зовнішню сексапільність, більшість істеричнихособливостей не здатні до нормальної сексуальної реалізації. Жінка, як правило,скаржиться на фригідність, яка є реакцією на страх перед своєю сексуальністю. Учоловіків-істериків причинами можуть бути імпотенція і схильність догомосексуалізму.
Істеричнаособистість використовує різні форми психологічного захисту, котрі консультантуслід знати. Істеричні особистості мають схильність до фантазування — лише вуявному світі вони отримують багато любові і уваги. Символічне задоволенняпотреб більш прийнятне, тому що мало зачіпає конфлікти, що приховані упідсвідомості. У істериків часто дійсність переплутана з фантазією; вони вірятьв свої вигадки.
Для більшостіістеричних клієнтів, особливо жінок, характерна тривала історія лікування урізних лікарів. Як відомо, при істеричному неврозі часто зустрічається феноменконверсії, який став відомим за описом Freud. У цьомувипадку внутрішній психологічний конфлікт виражається тілесним симптомом, якийстає його символом. Тому істеричні особистості безперервно лікуються відрізноманітних соматичних порушень. Як правило, конверсивні симптоми набуваютьформи втрати відчуттів: анестезія кінцівок, сліпота, глухота і т.п. Більшістьістеричних клієнтів під час консультування дуже емоційно розказують свійанамнез.
Говорячи проневротичні симптоми, важливо підкреслити їх вторинну вигоду для клієнта. Цювигоду клієнт не усвідомлює або усвідомлює лише частково. Істеричні симптомислужать трьом основним цілям:
а) «карають»осіб, до яких клієнт відчуває ворожість;
б) допомагають клієнтууникнути неприємних, лякаючих, потенційно принизливих ситуацій;
в) допомагаютьвикликати симпатію оточуючих чи звернути на себе увагу.
Тому частовиникає очевидність протиріччя між бажанням висловлеішм клієнтом, і тим про щоговорять його симптоми. Це протиріччя викликає у консультанта підозру, щоклієнт нещирий і симулює. Розібратись в ситуації консультанту допомагає йогоінтуїція, котру не слід ігнорувати. Покладаючись на інтуїцію, можна не лишеідентифікувати істеричних клієнтів, а й уникнути різноманітних пасток,то приховані u роботі з ними.КОНСУЛЬТУВАННЯОБСЕССИВНИХ ОСОБИСТОСТЕЙ
психологічнеконсультування провина обсессивна особистість
Обсессивноюособистістю називають людину з обсессивними або комиульсишіими рисами:
Обсессія — це поступове повтореннянебажаної нав’язливої думки, від якої неможливо позбутися зусиллям волі.Компульсія — це нав’язливе спонукання виконувати яку-небудь Дію чи серію дій.Серія нав’язливих дій має, як правило, ритуальний характер. Здійснення цих дійдає змогу індивіду уникнути нападів тривоги. Хоч в деяких діагностичнихсистемах вирізняють обсессивно компульсивний невроз, проте важко провести граньміж нормою і патологією.
Saaliman (1968) відіграє три основних виявиобсессивно-компульсивного синдрому:
Нав’язливість незумовлена ніякими раціональними потребами.
Здійсненнянав’язливості в силу їх чужості викликає дискомфорт або соматичні порушення.
Індивід розумієпаталогічність нав’язливих думок і вчинків, проте не може протистояти.
Обссссивнійособистості властиві відповідальні соціально-цінні риси: старанність,надійність, самоконтроль, чесність. З іншого боку, Freud описуючи особистість зі схильністюдо обсессивних симптомів вказує на обов’язкову комбінацію трьох рис:педантичність, скупість, упертість. Цю комбінацію він називає «анальнимхарактером».
McNlil (1970) описав типовіособливості стилю обсессивно-компульсивної особистості:
а) когаітивнаригідність — основа погляду’ на життя негнучкими, формами соціальнимиустановками, або явно догматичний стиль мислення;
б) прихильністьдо напруженої активної діяльності без розслаблення і відпочинку,
в) невпевненістьу прийнятих рішеннях, відкладання рішень через боязнь помилитись;
г) постійнастурбованість, що без неї робота не може бути виконана належним чином;
д) викривленнядійсності, що проявляється в надмірній стурбованості з приводу непередбачуванихподій, на прикладі можливої хвороби.
Обсессивнаособистість звертається за допомогою не внаслідок специфічних проблем, а узв’язку із тривогою в міжособистісних стосунках чи сімейному житті.Обсессивно-комггульсивні симптоми можуть становити лише незначну частину скаргтакого клієнта.
Консультанту слідрозібратись в особливостях обсессивної особистості, щоб уникнути помилок вроботі з обсессивними клієнтами і розуміти власні реакції при зустрічі з ними.
Важливийпідсвідомій внутрішній конфлікт обсессивної особистості — цс боротьба міжслухняністю і неслухняністю, між бажаннями і прагненням ошіратисі, авторитетам.
Обсессивнаособистість відрізняється надмірною схильністю і коїпрояю над оточуючими. Вонаостерігається зовнішнього світу і власних потреб. Як відзначає Salrman (1968), людина обсессивного типу«відчуває потребу контролювати себе І своє оточення, щоб вгамувати почуттябезсилля». Вірогідність власної некомпетенції, недостатньої поінформованості,нездатності зменшити ризик викликає сильну тривогу.
Нездатність досамоконтролю, а конкретніше до контролю своїх агресивних бажань породжуєнесправжню слухняність чи, як переконує Storr (1980), схильність до тираній у ставленні до інших. Надмірна слухняністьприводить до знищення індивідуальності. У першому варіанті захисної реакціїобсессивна особистість виявляє тенденцію до конформізму. Вона обирає залежністьвід людини, яка може підказати, як жити. Першість віддається безпеці, а незадоволенню життям. Такий клієнт як правило, підкоряється консультанту і легкопогоджується зі всіма його пропозиціями. Він постійно висловлює вдячністьконсультанту за допомогу і переживає через те, що може чинити йому незручності.
Іншим варіантом невдалогосамоконтролю, як згадувалось, є схильність до домінування, придирливакритичність. Людина важко вживається, особливо в сім’ї. Неможливість повністюконтролювати інших людей збуджує злість, котра в міжособистісних стосункахпроявляється як ірраціональна тиранія. У консультуванні обсессивна особистістьцього типу як самозахист використонуг напад, наприклад, пояснює консультанту,що він повинен говорити, коментує його дії, робить зауваження з приводу йогоповедінки під час конкретної зустрічі або взагалі може прочитати «короткулекцію» про консультування. Консультант відчуває пряму загрозу своїйпрофесійній компетентності і як правило, сердиться. Одначе досвідченийконсультант розуміє психологічну реальність, приховану за такими діями. Клієнтне прагне образити консультанта, а намагається таким способом взяти підконтроль свою тривогу і захиститись від допомоги, котра може становити длянього не меншу небезпеку, ніж його проблеми.
Для обсессивногостилю характерне використання засобів спілкування для руйнування спілкування.Немало обсессивних клієнтів в консультуванні беруть участь лише фізично, апсихологічно ухиляються. Клієнт дивиться кудись убік, ледве чутно говорить,розгублено слухає. Така поведінка фрустрирує консультанта, як і мовчання, якеклієнт також використовує для відхилення від вирішення своїх проблем. Уподібних випадках консультант може досить витончено виражати ворожість,наприклад, за допомогою питання: «Вам нічого мені сказати?» Інколи консультантставить питання: «Про що ви думаєте, коли мовчите?» Це може наблизити доемоційної сфери обсессивного клієнта, котру безкінечно важко осягнути.
Обсессивнаособистість щосили намагається не говорити про свої емоційні проблеми. Вонадокладає надзвичайні зусилля, щоб приховати емоційні проблеми, але таким чиномлише демонструє іч. Клієнт постійно старається контролювати
консул:, i-j типу бесіду, щоб уникнути емоційногоконтакту з консультантом. Тому бесіда стає хвилеподібною — як тількиконсультант намагається проникнути до глибини, клієнт намагається викрутитися ізвести його наміри нанівець. Якщо копсуль-піпт відчуває, що перед його носомзачинилися двері, значить віл ІІабличипся до найсуттєвіших проблем клієнта.Намагання ухилитись від проникнення до свого внутрішнього світу виявляється внахилі до інтелектуалізації. Пояснення і консультації обсессивьшй клієнтсприймає головою, а не серцем. Він багатослівний не з метою точніше виразитисвої почуття, а для відмежування від них. Ро-ІІютдь -нікого клієнтапереобтяжена деталями, він намагається нічого не пропустите в своїй розповіді,але все-таки не розкриває своєї особистості. Бесіди з обсессивпими клієнтами,як правило, важкі і довгі.
Для встановленнявитисненого обсессивним клієнтом матеріалу інколи доцільне дослідження йогослів. Допомагає також використання малюнхових тестів замість завданнярозповісти про проблеми словами.
Обсессивніклієнти люблять приходити до консультанта з описом переліку своїх проблем чи зісписком запитань, котрі необхідно обговорити під час консультування.
Очевидно це відображаєбажання контролювати ситуацію консультування і ухилитись від прямого емоційногоконтакту з консультантом. Коли клієнту не дозволяється користуватись напередпідготовленими текстами чи дотримуватись встановленого ним порядку запитань — відповідей, він розгублюється. Така поведінка консультанта є для шюгосюрпризом, а обсессивна особистість не терпить сюрпризів: спонтанність провокуєв неї тривогу. Підготовка до зустрічі з консультантом спрямована напопередження несподіванок, що можуть вивести з рівновага. Консультантможе запитати клієнта: «Чому ви приділяєте таку увагу підготовці до нашоїзустрічі?» Відповідь клієнта може відкрити шлях в його внутрішній світ. 1звичайно, працюючи з обсессивними клієнтами, консультант сам не повиненкористуватись подібними допоміжними засобами (записами і т. ін.).
При роботі зобсессивними клієнтами у консультанта подвійне завдання (Storr, 1980). По-перше, він повинен допомогти клієнту висловитибажання, від котрих той захищається. По-друге, сам консультант повинен бутилюдиною, придатною до експериментування, щоб клієнт міг потренуватись взав’язуванні вільних від субординацій стосунків.
Якщо реакціяконсультанта на обссссивну особистість адекватна, психологічним захистомклієнта виступає зло. Таку відповідну реакцію слід розглядати не як результатсвоєї помилки, а як ознаку прогресу в роботі. Консультанту не слід згладжуватистосунків з клієнтом, котрий сердиться. Навпаки, необхідно дозволити йомувисловити свої приховані почуття. Не слід заохочувати бажання клієнта негайноскасувати злість. Реальне консультування може розпочатись лише тоді, коли мибудемо крок за кроком пов’язувати злість клієнта з причинами, які її викликали,і відшукаємо суть специфічного стилю його стосунків з іншими людьми. У цьомукриється шанс хоч трохи звільнити обсессивного клієнта від тягаря невисловленихемоцій.