ДИПЛОМНА РОБОТА
«Реалізаціяшляхів естетичного виховання першокласників у процесі формування каліграфічноїнавички»
Зміст
Вступ
Розділ І. Психолого-педагогічні основиформування графічної навички у молодших школярів
1.1 Сутність та особливості графічноїнавички
1.2 Організаційно-дидактичні умовирозвитку навичок каліграфічного письма
РозділІІ. Шляхи реалізації естетичного виховання першокласників засобамикаліграфічного письма
2.1 Методичні засади навчання письма увзаємозв’язку з естетичним вихованням
2.2 Організація і зміст експериментальногодослідження, аналіз його результатів
ВисновкиСписок використаної літературиДодатки
Вступ
Актуальність проблеми дослідження. У державних документах,які визначили зміст, характер і спрямованість реформи загальноосвітньої іпрофесійної школи, чітко накреслено мету і завдання навчання і виховання впочатковій ланці. Як відмічає О.Я.Савченко, призначення початкової освіти –закластиоснови всебічного розвитку дітей і „забезпечити формування стійких навичокшвидкого, усвідомленого, виразного читання, рахунку, грамотного письма,розвитку мовлення, культурної поведінки; виховувати любов до Батьківщини,дбайливе ставлення до навчання і суспільно корисної праці” [54, 32].
У концепції загальної середньої освіти вказується нанеобхідність формування розгорнутої навчальної діяльності шляхом оволодінняорганізаційними, логіко-мовленнєвими, пізнавальними, контрольно-оціннимиестетично насиченими уміннями і навичками у різних видах діяльності. Освітнімирезультатами цього процесу є „повноцінні мовленнєві й графічні уміння інавички, здатність до творчого самовираження, особистісно-цілісного ставленнядо праці, уміння виконувати нескладні творчі завдання, коли школяр вміє бачитидовколишній світ, його барвистість очима цікавої і естетично багатоїособистості” [71, 6]. У цьому ряді навчальних умінь важливе місце займаєформування графічних навичок, тобто навичок каліграфічного письма.
Письмо — комплексний вид навчальної діяльності. Воноскладається з цілої „низки структурних компонентів, багатьох правил і умінь,оволодіння якими — складний, тривалий і нелегкий процес не тільки дляшестирічних, а й взагалі для учнів початкових класів” [63, 8]. Дитина,навчаючись писати, по суті, повинна оволодіти „трьома основними групаминавичок, а саме: а) технічно-гігієнічними — правильно користуватися письмовимзнаряддям, координувати рухи руки, дотримуватися гігієнічних правил; б) графічними— правильно зображувати окремі букви, склади, слова, писати букви з необхіднимнахилом, розміщувати їх рівномірно в слові і в рядку, правильно з’єднувати,дотримуватися визначеної віддалі між словами; в) орфографічними — правильновизначати звуковий і буквений склад слів, коментувати їх написання, самостійнодобирати слова [70, 24].
Отже, протягом першого року навчання в учнів маютьсформуватися технічні навички письма (уміння шестирічних учнів користуватисязасобами письма, орієнтуватися на сторінці зошита у його розліновці), графічні навички(уміння правильно зображати всі рядкові і великі літери алфавіту, поєднувати їхміж собою), а також початкові орфографічні навички (уміння записувати безпропусків і заміни літер слова, вимова і написання яких збігаються, з опорою назвуковий аналіз). При цьому „учитель має враховувати специфіку самого процесуписьма як складного комплексу дій для того, хто буде ним оволодівати,особливостей системи знаків, які має дитина засвоїти і набути навичоксамостійного їх використання” [4, 34].
Шестирічні першокласники опановують два алфавіти — друкованийі писаний, а в алфавітах — накреслення малих і великих букв. Навчання читати іписати проходить одночасно (паралельно) і тісно пов’язується з розвиткоммовлення: збагаченням словникового запасу, упорядкуванням синтаксичного ладу,вимовних навичок дитини. Таким чином, процес письма для першокласниківскладається з цілого ряду вмінь, кожне з яких вимагає спеціальних вправ для їхвідпрацювання.
Навичка письма є синтетичною. Вона складається з цілого рядувмінь, кожне з яких на етапі початкового оволодіння вимагає спеціальнихвправлянь. До них належать „вміння: писати вивчені букви з дотриманнямправильного зображення всіх їх елементів; з’єднувати букви між собою,враховуючи графічні особливості кожної пари сусідніх літер; виконувати звуковийаналіз слова, правильно встановлюючи послідовність у ньому звуків; переводитизвукові образи в графічні” [19, 33]. Враховуючи складність для шестирічнихдітей такого комплексу дій, виконуваних майже одночасно, слід окремі з них,наприклад, звуко-буквений аналіз слова, запроваджувати як вправи підготовчогохарактеру із застосуванням розрізної азбуки, що є для дитини також однією зформ письма – графічного зображення складу слова.
Уроки письма є складними за своєю структурою, але це не означає,що на них не слід виділяти часу естетичному вихованню. „Навіть красивопоказати, як пишуться літери, додати казковості – ось і вже доданоестетичності. Пізнавальна діяльність додає урокам цікавості, краси, збагачуєновими фактами, робить їх багатими” [25, 46]. Взагалі, на кожному уроці письмамає бути приділено хоч трохи часу естетичному вихованню. Це можна робити підчас творчих вправ, а коли нетрадиційні форми роботи застосовуються на уроці, томісце естетичного виховання є провідним.
Проблемою розробки методики навчаннякаліграфічного письма займалися такі вітчизняні методисти, як К.М. Балютіна [3], М.М. Безруких [5],Г.Й. Блінова [6], М.С. Вашуленко [9],М.С. Кауч [26],І.Ф. Кирей [27-37], М.М. Наумчук[45], О.Ю. Прищепа [51-52], Є.М. Сарапулова [56],Н.Ф. Скрипченко [58-59], В.А. Трунова[63], Л.С. Шарапова [66], В.П. Шпак [70] та ін.
У сучасній методиці навчання письма „виділяються в основномуособливості навчання каліграфічного письма і проводиться систематична роботанад формуванням почерку учнів” [63, 48]. У сучасній педагогіці окреслюютьсязагальні засади естетичного виховання особистості [67]. В результаті аналізупсихолого-педагогічної і методичної літератури можна стверджувати, що,незважаючи на значні можливості уроків письма у формуванні естетичних смаків,на сучасному етапі цілеспрямованої системи роботи з естетичного виховання дітейна уроках письма не існує.
Таким чином, серед багатьох проблем нової чотирирічної початковоїшколи однією з найбільш складних і актуальних є формування у першокласниківнавичок письма у взаємозв’язку з естетичним вихованням. Навчання письма —складова частина загальної програми з рідної мови, її не можна розглядати ізольовановід естетичного виховання дітей.
Система естетичного виховання першокласників знаходиться утісному взаємозв’язку з навчанням читати, з розвитком усного і писемногомовлення, від неї залежить каліграфічність почерку, грамотність і в кінцевомурезультаті культура писемного мовлення людини. Важливість сформованості даноїякості у школярів, її життєва значущість та недостатня розробленість уметодичному плані зумовили актуальність проблеми і вибір теми дипломноїроботи.
Метою дипломної роботи єдослідження особливостей взаємозв’язку естетичного виховання та формуваннянавичок каліграфічного письма у шестирічних першокласників.
Об’єктом дослідження є каліграфічна навичка, предметом– особливості формування каліграфічної навички у першокласників увзаємозв’язку з естетичним вихованням.
Гіпотеза дослідження: процеснавчання каліграфічного письма шестирічних першокласників буде ефективним заумов реалізації у процесі формування графічної навички основних положень теоріїі методики естетичного виховання, адаптованої до вікових особливостей дітей.
Завданнядослідження:
1) вивчити і проаналізувати науково-методичну літературу з проблемидослідження;
2) проаналізувати психологічну сутність графічних навичок;
3) визначити основні методичні проблеми засвоєння графічних знань увзаємозв’язку з естетичним вихованням дітей;
4) розробити систему вправ для формування каліграфічних навичокшестирічних першокласників;
5) експериментально перевірити процес естетичного виховання на урокахписьма у 1 класі та виявити його ефективність.
Новизнароботи полягає у тому, що запропоновано комплексний підхід допроблеми формування каліграфічних навичок у взаємозв’язку з естетичнимвихованням шестирічних першокласників.
Практичназначущістьдипломної роботи визначається необхідністю оволодінняпершокласниками навичками графічної діяльності, врахування особливостейпізнавальних процесів учнів та актуальними завданнями удосконалення процесуестетичного виховання дітей. Матеріали дослідження можуть бути використанівчителями початкових класів для активізації навчальної діяльності учнів приформуванні навичок каліграфічного письма.
Підчас написання дипломної роботи використовувалися такі методипедагогічного дослідження: аналіз психолого-педагогічної та методичноїлітератури з даної теми; узагальнення передового педагогічного досвіду; спостереження;бесіди; теоретичне узагальнення.
Структурадослідження. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, спискувикористаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи – 97 сторінок.
Розділ І. Психолого-педагогічні основиформування графічної навички у молодших школярів
1.1Сутність та особливості графічної навички
Письмо— це „система умовних лінійних (графічних) знаків для передавання тих чи іншихелементів мови” [66, 19]. Сама „мова є знаковою системою відносно дійсності, аписьмо — це знакова система відносно звукової мови (отже, письмо — це знакизнаків)” [17, 12]. Мова і письмо з’явилися не водночас. Звукова мова виникла,можливо, 2 млн. років тому. Письму ж не більше 6-7 тис. років.
Письмояк особливий засіб спілкування має надзвичайно велике значення в розвиткулюдини й суспільства. Воно „дає змогу людям спілкуватися на великих відстанях іза великих часових проміжків; зберігає людський досвід, передаючи його зпокоління в покоління; дає змогу оптимально організувати суспільне життя,виробництво, торгівлю, розвивати науку” [26, 14]. Цікаво відзначити, що „найдавнішіграфічні написи, які дійшли до нас, переважно пов’язані з господарськоюдіяльністю людей (скільки зерна зібрано, скільки й кому його дано тощо)” [30,17].
Уцьому контексті „графіка — це сукупність усіх засобів певної писемності: букви,надрядкові знаки, позначення цифр, пунктуація, різні прийоми скорочення слів,пробіли між словами, відступи при абзацах, шрифтові виділення” [43, 11].
Ступіньдосконалості графічної системи залежить від того, наскільки точно й однозначновона в усій своїй сукупності може передавати звукову мову, її окремі елементи.Ідеальної графіки, зрозуміло, не існує: жодне звуко-буквене письмо не в змозіпередати всіх відтінків природного звучання мови.
Сучасна„українська графіка досить досконала: вона максимально прилаштована дозвукового складу мови; букви в основному відповідають фонемам (що важливо дляправильного сприймання написаного тексту); вони, за небагатьма винятками,однозначні” [34, 28]. Щоправда, українська система пунктуації більше відтворюєлогічну структуру думки, ніж її інтонаційне оформлення.
Формування навичок письма здійснюється у молодшомушкільному віці. Особистість, „не оволодівши на достатньому рівні писемноюнавичкою, не може повноцінно жити й розвиватися в суспільстві” [47, 21]. Окрімтого, перехід до навчання дітей з 6-літнього віку викликає багато запитань упедагогів стосовно структури навчально-виховного процесу, методів та прийомівроботи з дітьми тощо. Труднощі під час навчання дітей читання, письма, лічбивідчувають як молоді, так і досвідчені вчителі. В кожному випадку „діютьоб’єктивні та суб’єктивні фактори, які впливають на формування навчальних дійнайменших учнів. Тому кожний педагог намагається знайти свої власні шляхи длярозв’язання цих педагогічних проблем, спираючись на свій досвід та знання абозвертаючись до сучасних інноваційних методів та технологій” [56, 48].
Практика показує, що в цих пошуках педагогам варто звернутисяне тільки до педагогічної та методичної літератури, а й до психології. З оглядуна це слід зупинитися на психолого-педагогічних аспектах пізнавальноїдіяльності дитини.
Деякі особливості формування навчальних дій дітей 6-літньоговіку пояснюються специфікою їх пізнавальних процесів: відчуттів, сприймань,пам’яті, уяви та мислення. Вікові особливості розумових дій шестилітокполягають у тому, що „кожний із вказаних компонентів розумової діяльностінасичений руховим змістом, образами, переживаннями. Під час сприйманняінформації у дитини активізується наочно-дійова форма мислення, потім додаєтьсяобразна і нарешті — понятійно-логічна” [58, 23]. Така тріада мисленнязабезпечує переробку чуттєвої інформації та її узагальнення у складнихнавчальних схемах.
У моториці письма та читання реалізуються моторні компонентимислення дитини, які обов’язково спираються на чуттєвий досвід.
Вироблення навчальних навичок відбувається у взаємодії дитиниз дорослим. Він створює умови, за яких розвивається увага, пам’ять, розуміннявласних способів пізнання. Саме тому важливо здійснювати діяльнісний підхід доорганізації навчання шестиліток читання та письма [54]. Вчитель виступає якорганізатор навчальної діяльності, в якій дитина виконує складні руховізавдання. Засвоюючи дії, дитина не отримує інформацію в готових схемах, а дієсамостійно. Таким чином відбувається розвиток психомоторних здібностей таінтелекту школярів.
Через це „навчання дітей складно координованих видівдіяльності — письма та читання — є сукупним функціонуванням усіх видіввідчуттів, сприйняттів, які дають основу для цілісного мислення в дії” [47, 22].Це означає, що дитина оволодіває методами мислення, які дають змогуфункціонувати правій півкулі головного мозку (емоційно-чуттєвий компонентмислення) та лівій півкулі (понятійно-логічний компонент). Інтегратороммозкової діяльності виступає м’язове чуття, тобто тіло, виконуючи координованірухи, допомагає створити просторову схему інформації (форма, співвідношеннячастин, структура предмета).
Саме схема тіла органічно сприймається дитиною в ходірозвитку психомоторики пізнавальних процесів. Тіло з моменту появи на світдопомагає дитині сприймати зовнішній і внутрішній простір через рухи кінцівок,тулуба та голови. Отож, „за допомогою тіла йде процес сприймання та донесенняінформації до мозку, а саме до тієї його зони, в якій ця інформаціяперетворюватиметься на відповідні сигнали, які починають своє життя як знаковіодиниці мислення: звуки мови, слова та букви-символи” [55, 37].
Отже, в системі відчуттів, які дають основу для розумовоїдіяльності (зір, слух, дотик, смак, температура), м’язові чуття маютьнайважливіше значення. Вони є тією внутрішньою динамічною інтуїтивною,особистісною силою, яка допомагає сприймати знання всім тілом, а не тількиголовою.
У навчанні слід обов’язково поєднувати можливості мозку татіла. Таке поєднання дає змогу мислити образами, символами. За цих умовмислення стає природовідповідним процесом, воно не порушує гармонію дитини зоточенням, а також забезпечує поступовий перехід від дійових форм мислення допонятійних.
Отже, навчання писати шестирічних першокласників не будеуспішним, якщо вчитель не знатиме вікових, фізіологічних можливостей дітей,їхніх психологічних особливостей, зокрема: слабкий розвиток дрібних м’язівруки, недостатня координація рухів під час письма, низька опірність притривалому напруженні, повільний темп, недостатня сформованість оптичногосприйняття графічного образу, недосконалість механізмів внутрішнього плануваннярухів і дій, перцептивного синтезу [63, 9].
Учитель має враховувати специфіку самого процесу письма якскладного комплексу дій для того, хто буде ним оволодівати, особливостейсистеми знаків, які має дитина засвоїти і набути навичок самостійного їхвикористання. Шестирічні першокласники будуть опановувати два алфавіти —друкований і писаний, а в алфавітах — накреслення малих і великих букв.Навчання читати і писати ітиме одночасно (паралельно) і тісно пов’язуватиметьсяз розвитком мовлення: збагаченням словникового запасу, упорядкуваннямсинтаксичного ладу, вимовних навичок дитини.
В процесі письма учням доведеться виділяти спеціальніоперації і дії мовного характеру: аналіз звукового складу слова (встановленняпослідовності звуків, з яких складається слово), уточняти фонемнуприналежність, відмежовувати звуки від близьких за звучанням, розрізнятивідтінки тощо.
Крім діяльності мовного характеру, учням доведеться фіксуватимовлення буквами, тобто використовувати умовні знаки, які служать способомзакріплення (кодом) мови [61]. Ці графічні знаки — буквене позначення звуків(фонем чи їх сполучень) — дитина спочатку читатиме (перехід від букв до вимовиїх у словах), а потім і писатиме (перехід від вимовленого і почутого до букв,тобто правил орфографії). При цьому зображення знаків (букв) вимагатиме відшестирічок чіткого уявлення про той чи інший знак, бачити його і не один раз;знати, як приступити до його накреслення (звідки розпочати писати, якзакінчити), тобто які рухи необхідно провести, щоб знак вийшов таким, а неіншим.
Під час формування графічних навичок письма, як і будь-якихнавичок, у корі великих півкуль голови дитини створюються відповідні нервовізв’язки, умовні рефлекси, асоціації між почутим, вимовленим і побаченим словом,складом, буквою. Одночасно з реагуванням на той чи інший знак-символ дитина маєвиконати ряд правил: сісти за парту відповідно до вимог гігієни; розташуватизошит, взяти ручку і тільки після цього, дивлячись на зразок, приступити донаписання букви.
Рухи під час зображення букв, складів, слів залежать відфізичного розвитку дитини, попередньої підготовки, взагалі психологічноїготовності до навчання. Треба враховувати те, що в частини шестирічокнедостатньо розвинена права рука, пальці не можуть протягом тривалого часувиконувати необхідні рухи [9, 21].
Складність і багатоплановість дій при одночасному дотриманнідекількох правил викликає у дітей напруження руки, а інколи і скованість усьоготіла. Як наслідок рука втрачає свою рухливість, письмо уповільнюється, а вимогавчителя писати швидше приводить до гірших, а не кращих результатів. Тому впершому півріччі для шестирічних першокласників письмо має бути повільним. Такувимогу ставив К. Д. Ушинський перед учителями, які навчали дітей 8—9-річноговіку. Він радив зразу міцно закладати основи навичок письма, закріпляючи звичкудо правильного сидіння. «Всі ці звички надзвичайно важливі для здоров’я дитиниі для ходу самого навчання. Вони набагато легше засвоюються дітьми тепер, приперших легких завданнях, ніж пізніше, коли ці завдання стануть досить складнимиі займуть всю увагу дитини… Навчивши дитину триматися прямо, ми збережемодуже багато часу пізніше, позбавимо себе від необхідності безперервнихзауважень» [25, 47].
Фізіологами і психологами доведено, що „при високійрухливості органів і значній кількості компонентів, що беруть участь у ній,важко забезпечити точність рухів на той чи інший сигнал, оскільки випадковівідхилення однієї ланки можуть викликати ще більші відхилення іншої частини”[36, 213].
Не вміючи добре координувати рух руки, дитина часто механічнов пришвидшеному темпі виконує рухи вгору, вниз, праворуч, ліворуч, змінюючи прицьому не тільки положення руки, а й фаланг пальців. І чим швидше вонанамагається це зробити, тим очевиднішими стають її відхилення у зображенніпевного символу. Форма, розмір, нахил, рух руки на рядку — все це вимагає віддитини зусиль, напруження уваги і часу для засвоєння. Якщо за таких умовзасвоюються неправильні навички, то виправити їх важко.
Таким чином, процес письма для першокласників складається зцілого ряду вмінь, кожне з яких вимагає спеціальних вправ для їх відпрацювання.
Робота над звуковою структурою слова у зіставленні зграфічною (перекодування звукових одиниць мови у графічні знаки) має бутискладовою частиною всіх без винятку уроків письма в період навчання грамоти. Цяробота є, по суті, продовженням тієї, що була розпочата на уроці читання,присвяченого тій чи іншій букві [43, 12].
Як і в процесі оволодіння початковою навичкою читання, науроках письма (після того як діти засвоять рукописну форму нової літери)основною одиницею діяльності має стати склад у формі злиття приголосного звуказ голосним. Складовий принцип української графіки має стати в основі формуванняграфічної навички, що забезпечить не тільки каліграфічне, а й грамотне письмо.
Програма з навчання грамоти передбачає деяке відставання увиробленні в шестирічних першокласників графічних навичок письма, які вимагаютьбільшої затрати відповідних м’язових, фізичних зусиль порівняно з навичкоючитання. Тому вчитель не повинен форсувати швидкість письма, не прагнути забезпечитисинхронність в оволодінні тією чи іншою буквою на уроках читання і письма, якце мало місце переважно в роботі з семирічними першокласниками [54].
Враховуючи психологічні особливості пізнавальної діяльностішестирічних першокласників, вчені-методисти пропонують здійснювати процеснавчання письма за двома напрямками:
1. Формування відчуттів та здібностей керувати власним тілом.
2. Створення умов для сенсомоторної взаємодії з навколишнімсвітом [50, 12].
В основі такого підходу лежить принцип формування вищихпсихічних функцій лівої півкулі (мова, складнокоординовані дії письма) черезактивізацію сенсомоторного рівня правої півкулі (відчуттів, емоцій). Переваганадається руховим методам з одночасним включенням всіх аналізаторів (зорового,слухового, дотикового, смакового, тактильного) за обов’язкового спілкування зкожною дитиною. Ці аналізатори м’язового чуття знаходяться в м’язовій системітіла. Таким чином, через систему вправ дитина проектує відчуття та уявлення провласне тіло на особистісне Я і відповідно формує графічні навички.
У формуванні графічної навички письма спостерігаються такітехнічні етапи, відображені у відповідному навчальному посібнику – Зошиті зписьма:
а) підготовчі вправи, спрямовані на оволодіння вміннямтримати ручку, орієнтуватися в графічній сітці зошита, координувати рухи вістряручки в межах верхньої і нижньої ліній робочого рядка (штрихування контурівфігур, обведення трафаретів, поданих пунктирними лініями, проведення прямих,ламаних і кривих ліній);
б) засвоєння основних елементів літер: короткої і довгоїпрямої палички, паличок з закругленням угорі і внизу, паличок з петлями, лівогоі правого півовалів, овалу;
в) письмо окремих рядкових літер, які складаються виключно з елементів,опрацьованих у підготовчий період;
г) засвоєнняправил поєднання букв у склади і слова; письмо складів і буквосполучень, слів;
д)відпрацювання плавного, ритмічного письма [66, 20].
З 35хв. уроку з шестирічними учнями на суто графічні вправи відводиться від 15 до20 хв. Тільки під кінець навчального року на письмо може витрачатися близько 25хв. уроку. За цей час шестирічні учні можуть зображати на сторінці зошита 60—75графічних знаків.
Отже,навичка письма є синтетичною. Вона складається з цілого ряду вмінь, кожне зяких на етапі початкового оволодіння вимагає спеціальних вправлянь. До нихналежать вміння: писати вивчені букви з дотриманням правильного зображення всіхїх елементів; з’єднувати букви між собою, враховуючи графічні особливостікожної пари сусідніх літер; виконувати звуковий аналіз слова, правильновстановлюючи послідовність у ньому звуків; переводити звукові образи вграфічні. Враховуючи складність для шестирічних дітей такого комплексу дій,виконуваних майже одночасно, слід окремі з них, наприклад, звуко-буквенийаналіз слова, запроваджувати як вправи підготовчого характеру із застосуваннямрозрізної азбуки, що є для дитини також однією з форм письма — графічногозображення складу чи слова.
1.2Організаційно-дидактичні умови розвитку навичок каліграфічного письма
Успішне формування графічних навичок молодших школярів значноюмірою залежить від умов, у яких проходить навчання учнів каліграфічного письма.Письмо є складним психофізіологічним процесом, при якому рухи рук контролюютьсяі направляються рухом очей. Рухи правої руки виникають внаслідок напруження ірозслаблення м’язів під впливом дії нервових імпульсів, які йдуть від руховихклітин великих півкуль головного мозку.
Одним із факторів, що впливає на засвоєння письма, єзорово-слухове сприймання. Не менш важливим є також моторне сприймання, якевиробляє моторні рухові навички правої руки, кисті та пальців [64]. Задопомогою цих двох взаємопідпорядкованих один одному факторів виробляютьсяміцні навички письма. Брак одного з них може негативно впливати на здоров’яучня, зумовлювати труднощі в навчанні каліграфічного письма.
Навчання каліграфічного письма є здебільшого актомнаслідування, тому головною умовою в досягненні потрібних якості і темпу письмаучнів і студентів педагогічних навчальних закладів є особистий приклад викладача[63]. Отже, все, що пише викладач на дошці і в зошитах, має бути виконанебездоганно.
Для того, щоб навчання каліграфічного письма було успішним,систематичним і послідовним, слід „домагатися від учнів правильного написаннябукв на заняттях не тільки з каліграфії, а й з усіх інших дисциплін, під часвиконання будь-яких письмових вправ” [4, 38]. Загальним недоліком у навчанніграфіки письма є поспішність вчителя при викладі програмового матеріалу,поверхове засвоєння молодшими школярами техніки безвідривного і прискореногописьма.
Відомо, що письмо учнів може мати індивідуальні відмінності,які виражаються в нахилі, характері закруглення деяких елементів літер, урозмірах тощо. Боротися проти такої «індивідуальності» почерку слідобов’язково. Потрібно тільки вчасно виявити недоліки, які ускладнюють написаннятексту, та усунути їх.
Для успішного проведення занять з методики каліграфії слідстворити певні організаційні умови: підібрати відповідну класну кімнату, парти,навчальне приладдя, наочні посібники, літературу. Це сприяє раціональномунавчанню каліграфічного письма як дітей, так і студентів.
Класне приміщення повинно добре освітлюватися. Воно муситьбути таким, щоб учень з нормальним зором міг вільно читати написане на класнійдошці з будь-якого місця класу. Світло не повинно бути сліпучим. Нормоюосвітлення вважається таке, при якому світло падає на парту чи стіл з лівогобоку по відношенню до учня, який пише. Ці вимоги однаковою мірою стосуються якприродного, так і електричного освітлення класу.
Шкільні меблі мають відповідати зросту учнів. Невідповідністьмеблів може спричинити викривлення хребта і порушення зору. Тому з першого днянавчання дітей у школі потрібно звертати особливу увагу на добір парт. Прирозміщенні учнів за партами слід ураховувати якість зору і слуху тих, хтонавчається. Учнів зі слабким зором чи слухом слід розмістити за партами якомогаближче до вчителя [42, 44].
Особливо важливим є правильне сидіння учня за партою. Якщодіти під час писання низько нахиляють голову, то це може стати причиноюкороткозорості; зігнуте положення корпусу призводить до неправильної осанки.Невміло підібрана парта негативно впливає на розвиток організму.
Крім зазначених умов, є ще умови психолого-педагогічного тагігієнічного характеру, які залежать від стану викладання каліграфії у школі,уміння вчителя організувати процес навчання письма з урахуванням усіхособливостей, тобто від його майстерності проводити заняття.
Найголовнішою умовою психолого-педагогічного характеру,необхідною для навчання каліграфії, є висока методична майстерність учителя.Для виконання цієї умови слід дотримуватись таких вимог [34, 28-29]:
1. У навчанні дітей правильного каліграфічного письманадзвичайно велике значення має особистий приклад того, хто навчає. Так, длятого щоб добре засвоїли будову букв, послідовність їх написання, вчитель муситьнаочно показати їх написання на класній дошці.
Написане вчителем є для дітей зразком, який вони наслідують;все те, що вчитель пише на дошці, діти старанно копіюють у своїх зошитах. Якщоучитель, наприклад, не допише рядка на дошці і почне новий, то й учні будутьзалишати вільне місце в рядку, вчитель пропустить один-два рядки на дошці — тесаме зроблять і учні в зошитах.
2. Вимоги чіткого, правильного і каліграфічного письмаповинні повсякденно ставитись до всіх видів класних і позакласних письмовихробіт учнів. Вимоги щодо чіткого каліграфічного письма слід поєднувати звимогою охайного ставлення до зошитів.
3. Процес навчання письма в 1—4 класах мусить бутиорганізований як доступний, простий, темп повинен бути спочатку повільний зпоступовим його наростанням.
Характерною ознакою прискореного письма є написання цілихслів, в основному без відриву пера від паперу в певному темпі. Так, у 1 класіна кінець навчального року учні мусять писати більше 10 знаків за хвилину, в 2класі — більше 25, в 3 класі — 40, в четвертому — більше 50 знаків за хвилину.
4. Крім того, навчання дітей письма повинно бути послідовнимі систематичним. Трапляється так, що вчитель іноді поспіхом опрацьовує з дітьмипрограмовий матеріал і завчасно, без ґрунтовного засвоєння ними попереднього,переходить від простіших за формою написання букв до складніших, від літервеликих за розміром до середніх, від повільного до прискореного. Слід твердопам’ятати: доки учні не засвоять повністю правильного письма, не може бути ймови про перехід на темп більш прискорений, а згодом до скоропису.
5. До умов, необхідних для оволодіння правильним письмом, належитьтакож збереження встановленого накреслення букв і норм письма. Ця умова маєбути загальною і обов’язковою для всіх, без винятку, учнів.
Практика показує, що всілякі відхилення від усталених нормнакреслення букв можуть призвести до деформації почерку, що утруднюватимечитання написаного. Це може статися, якщо вчитель не виявлятиме достатньоїуваги до вироблення правильного каліграфічного письма учнів.
6. Наступною умовою є постійний контроль за учнівськимироботами з боку вчителя. Вчителеві необхідно систематично вести облікуспішності з каліграфії, проводити контрольно-перевірні роботи і висвітлюватиїх результати перед класом. Такі роботи можуть зберігатися в учителя, вонидадуть змогу спостерігати за процесом формування в учнів потрібних навичок. Тацього замало. Для того, щоб домогтися поліпшення письма учнів, вчителеві необхіднона кожному уроці звертати увагу на недоліки в написанні букв, знову і зновупояснюючи правильне накреслення їх, відпрацьовуючи та вдосконалюючи ранішевироблені школярами уміння.
Починаючи з першого дня занять, учитель навчає дітей, якправильно сидіти за партою, щоденно контролюючи їх на уроках. Обов’язковість іважливість уваги щодо цього зумовлені особливостями розвитку організму дитини інеобхідністю запобігання викривленню хребта.
Ручку під час письма треба тримати трьома пальцями: великим,вказівним і середнім. Ці три пальці перебувають у злегка зігнутому і спокійномустані. Не слід дуже стискувати ручку, бо рука швидко втомиться. Вказівнийпалець має лежати на ручці зверху, середній підтримувати її з правого боку, авеликий — з лівого. Ручку слід тримати не ближче як за 15—20 мм від кінцякульки чи пера (на палець), щоб було видно процес написання. Підмізинний імізинний пальці трохи підігнуті до долоні. Вони є опорою кисті руки під часписання і мають злегка торкатися паперу та ковзати по ньому [42, 43].
Якість письма залежить також від положення зошита. Його слідкласти на парту або стіл навскіс (з нахилом вліво) так, щоб нижній лівий кутбув проти середини грудей, а верхній правий був трохи відхилений праворуч відсередини грудей.
Від того, як лежатиме на парті зошит під час письма, деякоюмірою залежить і правильна посадка учня за партою. Практикою встановлено, що якби вчитель не намагався на уроці стежити за положенням зошитів, деякі учні впроцесі письма тримають їх неправильно, наприклад, кладуть перед собою майжепрямо, внаслідок чого письмо стає прямим (вертикальним).
З метою полегшення контролю за правильним положенням зошитіврекомендується накреслити на столику кожної парти, відступивши відстань наширину зошита від правого нижнього краю, тоненьку похилу (під кутом 45°) лініюсвітлою олійною фарбою [41, 41].
Каліграфічне письмо значною мірою залежить від якостіписьмового приладдя. До письмового приладдя належать ручка, зошит, крейда,дошка.
Кулькові ручки для письма — різноманітні за своєюконструкцією і відповідають вимогам дорослих. Для учнів початкових класіввипускаються спеціальні шкільні кулькові ручки типу РК-49, що виготовляються зпластмаси різного кольору. Довжина такої ручки 14—16 см, діаметр — 7 мм; вонамає пластмасовий ковпачок. Для зручності тримання ручки в руці вона має 6—8продовжніх граней. Такі ручки в цілому відповідають методичним вимогам, алемають також недоліки: вказівний палець сповзає униз, що заважає спостереженнюза процесом письма [30].
Бажано, щоб нижня частина ручки на відстані 10—15 мм від краюмала тонкі поперечні насічки, які запобігатимуть сповзанню пальців вниз. Крімтого, на відстані 10 мм треба мати одну товстішу (до 1 мм) поперечну насічку,за допомогою якої можна було б контролювати положення вказівного пальця під часписання.
У зошитах папір має бути достатньої щільності, злегкаглазурованим, але не блискучим, добре проклеєним, бо учні пишуть з деякимнатиском. На недоброякісному папері під час писання з’являються різні дефекти,що не залежать від учнів, і це негативно впливає на їхнє ставлення до письма.
Розліновка учнівських зошитів має відповідати методицінавчання дітей письма в різних класах. Так, для 1 класу застосовують зошит зрозліновкою №3 в дві горизонтальні рядкові лінії з допоміжною та контрольнимипохилими лініями. Контрольні похилі накреслені під кутом 65° зліва направо ірозміщені на відстані 25 мм одна від одної. Крім того, ця графічна сітка маєверхню надрядкову та нижню підрядкову (допоміжні) лінії, які визначають висотувеликих літер. Якщо цих ліній немає, то висота великих букв визначається наоко, але вона має дорівнювали 2/3 відстані між рядками [41, 42]. Відповідно допрограми, учні 1 класу пишуть у такому зошиті протягом усього навчального року,а також на початку 2 класу.
Зошит з розліновкою №3 вперше введено у 1 класі з 1970/71навчального року і використовується й досі. Необхідність заміни зошита з густоюсіткою викликана тим, що письмо у ньому було дуже великим за розмірами і томуповільним [34]. Це ускладнювало процес виконання вправ: дітям було важко писатиелементи малих літер заввишки 9 мм. Ще складнішим було написання елементіввеликих букв. Висота їх досягала 15 мм. Недоліком густої сітки було й те, щовона чітко визначала у прямокутній клітинці зошита місце для кожної малої івеликої букви, а це обмежувало розвиток координації рухів кисті та пальцівправої руки, притуплювало зір дитини. Внаслідок цього письмо у зошиті зграфічною сіткою № 5 було занадто складним тому, що діти на око визначалиширину букв, а також сполучали елементи і букви між собою на середині рядка безсередньої рядкової лінії. Це негативно впливало на темп і якість письма. Щобзапобігти цьому, слід у 2 класі переходити до письма у зошиті з розліновкою №4, а у 3 класі — у зошиті з розліновкою №5.
Малі букви у такому зошиті пишуться заввишки 3 мм (однатретина відстані між лініями). Великі букви по висоті займають 2/3 відстані урядку. Ширина букв визначається на око за таким співвідношенням, як і в 1 класі(ширина до висоти як 1 до 1,5).
Письмо в зошиті в одну лінійку має бути похилим, з нахиломзліва направо під кутом 65°, як і в попередніх класах.
Папір у зошитах має бути злегка жовтуватим, бо білий колірнегативно впливає на зір. Глянцевий папір також непридатний для письма, боучневі треба докладати значних зусиль, щоб писати по ньому кульковою ручкою,внаслідок чого сліди від ручки помітні на наступних 2—3 сторінках зошита.
Велике значення для каліграфічного письма на класній дошцімає якісна крейда. Вона повинна бути у вигляді добре виструганої чотирикутноїпалички, ширина кожної бічної поверхні якої дорівнює 5—6 мм; крейда має бутисухою і м’якою, але не пересушеною, щоб в процесі письма не кришилася [52, 64].
У класі доцільно мати також кольорову крейду, щоб записуватинею на дошці нову букву, яку діти вивчатимуть па уроці. Кольоровою крейдоюможна цю букву виділяти також в словах; усі інші букви, вже вивчені дітьми напопередніх уроках, пишуть білого крейдою [55]. Крейда різних кольорів буває упродажу, але її легко виготовити й самому. Для цього слід сухий обструганийбрусок білої крейди покласти в аніліновий розчин фарби потрібного кольору,після чого добре висушити. Найкращою для письма є крейда природна (грудкова), ане пресована в паличках. Грудкову крейду розпилюють ножівкою і вистругують ножикомвідповідного розміру квадратик, який і застосовується для письма. Отже, якістькрейди, якою вчитель пише на класній дошці зразки, відіграє важливу роль навсіх етапах навчання учнів письма.
Класна дошка повинна мати бездоганно рівну матову поверхню. Якщодошка блискуча, учням важко розбирати написане на ній. Крім того, на їїповерхні погано затримується крейда — сповзає або повністю осипається. Сьогоднінайкращою вважається дошка з лінолеуму зеленого кольору, що має основу зтканини. Вона має приємний колір і матову поверхню, на ній добре тримаєтьсякрейда. Лінолеум фарбувати не можна, бо поверхня його стане блискучою інепридатною для письма.
Для того, щоб класна дошка відповідала всім навчальнимвимогам, лінолеум наклеюють столярним клеєм на дерев’яну поверхню, а потімоббивають по краях рейками. З метою економії часу на уроці дошка має бутипостійно розкреслена для письма і математики. Середня частина дошки залишаєтьсянерозкресленою. Це місце виділено для малювання будь-яких предметів [6, 54].
Власноручне письмо вчителя на класній дошці є зразком дляучнів. Тому кожний учитель повинен уміти добре писати крейдою, а для цьогонеобхідно старанно готуватися до кожного уроку, більше вправлятись у письмі накласній дошці.
Таким чином, правильний добір приладдя до письма та вмілекористування ним – одна з головних передумов вироблення в учнів правильного ікрасивого, каліграфічного письма. Проте успішне навчання учнів каліграфічногописьма значною мірою залежить від демонстраційного матеріалу, якості його виконанняі використання вчителем.
Крім обов’язкового навчального посібника – зошитів здрукованою основою – є ще кілька інших, які виготовляються в друкарнях назамовлення навчально-педагогічних видавництв України. Це насамперед плакат, щопоказує правильну позу учня під час письма й правильне тримання ручки, а такожтаблиці «Пиши красиво і правильно» з написанням великих і малих букв тасполучень їх у словах [33]. Навчальне значення мають також саморобні наочніпосібники, які використовують на уроці. Але, готуючись до уроку, вчитель муситьточно встановити в робочому плані призначення таблиць, їх місце в структуріуроку та методику використання.
Наочність у навчанні застосовується не тільки тому, що за їїдопомогою легше пояснити і закріпити знання в пам’яті дітей. Вона потрібна ще йтому, що знання, засновані на спостереженні, є найглибшими, і, отже, наочністьсприяє розвитку мислення [18, 28]. Найчастіше доводиться застосовуватинаочність (таблиці) в добукварний, букварний та післябукварний періоди і менше в2 класі. Це зумовлено як віковими особливостями дітей, так і характером викладуматеріалу.
Постійними наочними посібниками для учнів початкових класівмають бути навчальні таблиці «Пиши красиво і правильно», а також «Правильносиди на письмі», які необхідні для кожного уроку.
У період навчання грамоти учні оволодівають початковими вміннямиписати в зошиті і на дошці. Зошити з письма для шестирічних першокласниківрозліновані в такий спосіб: ширина робочого рядка становить5 мм, відстань міжлінійками робочого рядка та проміжними пунктирними — 6 мм. Висота великих літерта малих з подовженими елементами (б, в, д, з, р, у, ф) становить 11 мм. У цихзошитах учні пишуть протягом усього року.
На уроці опрацювання нової літери вчитель, крім показу письмана дошці, використовує картки із зразковим накресленням літер, збільшенихприблизно в 20 разів. У зошитах з письма представлені зразки написання літер, утому числі й пунктиром, призначені для обведення. Однак при необхідностівчитель, надаючи дитині індивідуальну допомогу, може подати додатковий зразок ів процесі письма. Відповідно до шрифту, запровадженого для навчання письмашестирічних першокласників, накреслення літер у рядках здійснюється під кутом65°.
Для забезпечення відповідного нахилу вчитель з перших уроківмає подбати про правильну позу дитини під час письма, положення лівої й правоїруки на парті та інші гігієнічні правила, а саме [28, 18-19]:
1. Під час письма тулуб дитини має перебувати у прямомуположенні, не притискуючись грудьми до краю парти, голова трохи схилена дозошита так, щоб відстань від очей до вістря ручки становила близько 30 см.
2. Ноги мають стояти на підніжці або на підлозі.
3. Обидві руки мають бути розташовані на парті.
4. Лікоть правої руки ні в якому разі не повинен звисати зпарти.
5. Ручку слід тримати трьома пальцями — великим, середнім івказівним без зайвої напруги, під кутом близько 45°, кінець ручки має бутиспрямований до правого плеча.
Відстань від вістря ручки до вказівного пальця — 1,5—2 см.
Дотримання правильної постави під час письма можливе лише затієї умови, якщо висота парти відповідає зростові учня, на що вчитель повинензвернути особливу увагу, розсаджуючи учнів у класі. Крім зросту дитини, требавраховувати також її зір, визначаючи відстань від парти, за якою сидить учень,до дошки.
6. Зошит кладеться проти середини грудей так, щоб контрольнапохила лінія по відношенню до лінії краю парти утворювала прямий кут. У мірузаповнення сторінки зошит весь час пересувається вгору лівою рукою по партітак, щоб початок робочого рядка знаходився напроти середини грудей.
Для організації письма учнів на дошці треба встановити вкласі підставку по всій ширині дошки так, щоб учень міг дістати хоча б до їїсередини. Письмо на дошці крейдою відіграє значну роль у зміцненні м’язів пальців,тому його слід запроваджувати не тільки на уроці (з метою виробленнякоординації рухів руки відповідно до конфігурації нової літери), а й упозаурочний час, заохочуючи учнів до письма, малювання на дошці.
Розташування в класі парт має бути здійснено також зурахуванням відповідних гігієнічних вимог: парти в класі можуть бутирозташовані не більш як у три ряди; відстань від першої парти до дошки неповинна бути меншою ніж 2 м, а від останньої — не більшою як 8 м; світло маєпадати на дошку зліва стосовно учнів; поверхня дошки має бути вкрита зеленоюабо світло-коричневою матовою фарбою; при необхідності біля дошки повинні бутивстановлені додаткові світильники, від яких світло рівномірно відбивалося б наповерхню дошки, не створюючи на ній відблисків [34, 58].
На уроках письма, як ні на яких інших, учитель маєдотримуватись режиму, який би чергував дитячу працю з відпочинком. Крім3—4-хвилинної динамічної паузи в середині уроку, необхідно проводити двідодаткові фізкультхвилинки в межах кожної половини уроку. Після кожних 5 хвписьма вчитель змінює вид роботи, даючи можливість відпочити м’язам рук й очам.
Дотримання організаційних і гігієнічних правил постановкинавчальної роботи з письма має бути в полі зору вчителя на кожному уроці,оскільки від цього залежить не тільки успіх в оволодінні графічними навичками,а й здоров’я дітей.
Розділ ІІ. Шляхи реалізації естетичноговиховання першокласників засобамикаліграфічного письма
2.1Методичні засади навчання письма у взаємозв’язку з естетичним вихованням
Всебічний розвиток особистості не можна уявити без її естетичноївихованості. Естетичне виховання передбачає розвиток в людини почуттівпрекрасного, формування вмінь і навичок творити красу у навколишній дійсності,вміння відрізняти прекрасне від потворного, жити за законами духовної краси.„Краса, – писав В.О. Сухомлинський, – могутній засіб виховання чутливості душі.Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуттяпрекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса – це яскравесвітло, що осяває світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда,добро. Краса вчить розцінювати зло і боротися з ним. Краса – це дзеркало, вякому ти бачиш сам себе і завдяки якому ти інакше ставишся до самого себе” [67,49].
Естетичне виховання тісно пов’язане з культурою народу. З одногобоку, воно відображає надбання культури, а з другого – стимулює подальшийрозвиток культури конкретного народу, активно впливає на творення новихдуховних цінностей, мистецьких витворів. Разом з тим естетичне виховання маєбути спрямоване на формування свідомості людей у дусі поваги і приязні,товариськості і дружби. Людина, позбавлена почуття прекрасного, естетичноїкультури, є недосконалою, духовно бідною, хоча б яким матеріальним багатствомвона не намагалася компенсувати цей недолік.
Одна з важливих умов багатства естетичних потреб, почуттів,переживань є глибокий інтелектуальний розвиток людини. Тому мета естетичноговиховання – широко ознайомити дитину з досягненнями світової і національноїкультури, розуміти прекрасне у всіх його проявах: мистецтві, природі, праці, всуспільних відносинах, у вчинках людей [12, 64].
Естетичне виховання у навчальній, виховній діяльності здійснюєтьсяу комплексі з розумовим, патріотичним, трудовим, фізичним, моральним,економічним. Також воно не відірване від навчально-виховного процесу. Передвчителями початкової школи стоїть завдання формувати в учнів естетичнеставлення до дійсності, розвивати естетичні потреби і здібності у процесінавчальної діяльності.
Красиве письмо — важливий засіб естетичного виховання. Воно радуєоко того, хто пише, і того, что читає написане. Учень, який красиво пише, іззадоволенням виконує письмові роботи з української мови, і завдяки цьомудосягає більших успіхів. Водночас каліграфічне письмо сприяє грамотності.Відомий російський методист С.П. Редозубов писав: «Борючись за гарний почерк,ми, по суті, боремося за грамотність учнів» 26, 9[]. І нарешті, привчаючишколярів до охайного й точного виконання письмових робіт, виробляючи їхній почерк,учитель виховує повагу до власної праці, відповідальне ставлення довиконуваного завдання, навичку до чистоти й охайності. Ці корисні навичкидопоможуть і в навчанні, і в майбутній діяльності учнів.
Як бачимо, відводити каліграфії по 6-8 хвилин на кожному уроцімови, як вимагає програма для початкових класів просто необхідно.
Результати досліджень переконливо показали, що „уроки письмаволодіють значними можливостями для здійснення естетичного виховання дітей. Більшістьіз них здатна повноцінно засвоювати навчальний матеріал за умови створенняоптимального режиму сприяння (педагогічного, психофізіологічного, методичного,гігієнічного), розвитку природних задатків і здібностей” [58, 23].
Досвід роботи з шестилітками засвідчив, що найбільші труднощівиникають під час навчання їх письма. Зумовлені ці труднощі віковимиособливостями нового контингенту учнів і специфікою предмета.
Програмою з письма передбачено навчити дітей зображуватирукописні рядкові і великі букви українського алфавіту; детально аналізуватиграфічний образ друкованої і писаної букви, зіставляти і порівнювати структурнікомпоненти рукописних великих та малих букв. Головне завдання вчителя —допомогти дітям найбільш простими, легкими й економними засобами оволодітиспособами письма.
Із завдань видно, що паралельно з формуванням технічних(уміння користуватися правильним способом письма) і графічних (уміння правильнозображувати букви та їх поєднання) навичок учителю необхідно формуватизагальнонавчальні вміння і навички, які безпосередньо впливають на графічнезображення літер, зокрема: правильно сидіти за партою, тримати зошит і ручкупід час письма, орієнтуватися в розліновці зошита тощо.
Успішне розв’язання такої великої кількості завдань неможливебез знання вчителем причин і характеру труднощів, які лежать в основі навчаннядітей письма [52]. Систематичне і цілеспрямоване застосування вчителемспеціальних завдань і вправ корекційного характеру допоможе учням позбутисязазначених помилок. Дітям, графічні навички яких слабо формуються внаслідокнезрілого просторового сприймання, недостатнього розвитку окоміру, необхіднопоказувати початок робочого рядка і міжрядковий простір. Обов’язковими є зразкинаписання букв та їх сполучень.
За свідченнями досліджень науковців Інституту психології ім.Г.Костюка АПН України, труднощі у засвоєнні письма пов’язані з недосконалоюкоординацією рухів, недостатнім розвитком дрібних м’язів кисті, незавершенимокостенінням кисті; незрілістю кінестетичного контролю тонких рухів [65, 17].Як наслідок – лінії під час письма «тремтячі», на місцях овалів тапівовалів — ламані, викривлені, занадто великі, виходять за межі рядка. Длядітей з такими вадами доцільно зменшувати обсяги письмових завдань; ефективнийприйом, коли вчитель пише рукою учня. Під час перерв між письмом окремих рядківбукв доцільно розслабляти м’язи кисті руки, чергуючи її вільне положення напарті зі спеціальними вправами.
Повноцінне оволодіння письмом гальмує також знижена здатністьдитини до автоматизації рухових навичок. Такі діти відчувають утруднення прибезвідривному написанні елементів букв, складів і навіть окремих букв; перехіддо безвідривного письма відбувається в них із запізненням. Темп письма такихдітей повільніший, ніж у основної частини учнів. Рухи їхніх рук скуті,непластичні, що зумовлює написання літер різної висоти, відсутність поєднань[66, 19].
У процесі колекційної роботи для цих дітей також слідскорочувати обсяги письмових завдань. При написанні букв, складів, реченьвикористовувати тактування. Наприклад, письмо рядкової букви «и» йдепід лічбу «раз – і – два – і». Цей прийом слід застосовувати лишепісля того, як діти засвоять накреслення букви, напишуть її 2—3 рази, і зорієнтацією на швидкість письма «середнього» учня [51]. Для такихдітей доцільно також використовувати самодиктант (таку послідовність написанняелементів літери, як пояснював учитель). Письмо під тактування не повинно бутитривалим, обов’язкові інтервали, які можна заповнити тихою, плавною музикою.Саме спокійний, рівномірний ритм допоможе розвинути в учнів плавність рухів,сформувати відносно високу швидкість письма, каліграфічний почерк.
Серед дітей, які важко засвоюють письмо, найбільш численнугрупу складають ті, в кого недостатньо сформовані навички самоконтролювнаслідок незрілості емоційно-вольової сфери. Ці діти на уроках неуважні, частовідволікаються. Вони неспроможні самостійно керувати своїми діями. Діти зіслабким самоконтролем потребують більш деталізованих вказівок, інструкцій,пояснень [55].
Оскільки навички самоконтролю в цих дітей не сформовані,доцільно пропонувати їм помінятися зошитом із сусідом по парті і виправитипомилки. Учитель безпосередньо керує процесом письма, починаючи з першогоознайомлення з графемою, вказує на допущені помилки, детально аналізує їх, авже потім пропонує учневі виправити їх. Важливо систематично навчати такихдітей планувати свої дії, щоб уникнути помилок. Корекційна робота з нимиполягає у формуванні вольової саморегуляції їхніх дій у процесі виконаннярізних видів робіт: письмі, малюванні, конструюванні, роботі з ножицями ігачком, різними пластичними матеріалами тощо.
Графічні навички потребують оволодіння дитиною цілого рядуусвідомлених дій у правильному зображенні елементів букви, самої букви,поєднанні її з наступними. Для прикладу наведемо тільки перелік дій, які маєвиконати дитина, передаючи на письмі перший найпростіший елемент рядкової буквий:
а) відступити від початку сторінки або попередньої букви натаку відстань, щоб була рівномірність, тобто зробити такий проміжок на рядку,щоб помістилась рядкова буква о чи й;
б) розпочати писати точно від верхньої рядкової лінії, невиходячи за неї і не залишаючи просвіт між початком і верхньою рядковою лінією;
в) верхню частину елемента писати у вигляді прямої, незгинаючи і не ламаючи її;
г) при проведенні лінії не робити натиску, вести зверху —вниз, а не навпаки;
д) проводити пряму лінію з невеликим нахилом праворуч;
е) в нижній частинці елемента зробити таке закруглення, як ів зразку, не звужуючи і не розширюючи його;
є) довести лінію точно до нижньої рядкової лінії, незалишаючи просвіту між ними;
ж) провести поєднувальну лінію вгору до половини висотиелемента і на такій же відстані праворуч;
з) при зв’язному письмі елементів провести поєднувальну лініювід першого елемента до верхньої рядкової таким чином, щоб при написаннідругого елемента поєднання між ним і першим елементом виявилось на половинівисоти другого елемента [34, 85-86].
Як бачимо, тут дитина свідомо має проконтролювати дев’ятьособливостей у зображенні одного найпростішого елемента, не забуваючи і протехнічні правила письма. І поки ці дії набудуть автоматизації, учневідоведеться виконати величезну кількість вправ.
Навчання писати, як і навчання читати шестирічнихпершокласників, відбуватиметься протягом усього навчального року за певнимиперіодами, кожний з яких має свої специфічні завдання.
Основними завданнями підготовчого періоду є:
q уміння правильно сидіти за партою під час письма;
q тримати кулькову ручку, зошит, олівець;
q орієнтуватись на сторінці зошита;
q знаходити основний рядок, верхню і нижню лінії, похилу,міжрядкову;
q графічно зображувати фігури, лінії, які схожі на елементи букв:пряма (коротка, довга), закруглена (внизу, вгорі), півовал, овал, петля(верхня, нижня), малювання, штрихування, складання орнаментів [43, 12].
У букварний період першокласники вчитимуться правильнопроводити звуковий, буквений, складовий, звуко-буквений, звуко-складовий аналізслів, зіставляти і порівнювати письмо великих і малих букв, знаходити спільне ірізне в друкованих і рукописних буквах; зображувати букву, склад, слово у рядкузошита, користуючись при цьому правильним верхнім, нижнім і середнімпоєднанням, дотримуючись гігієнічних правил письма; писати під диктовку букви,склади, слова; списувати слова, словосполучення і речення; ознайомляться з письмомрозділових знаків: крапки, коми, знака оклику, знака питання [30].
У післябукварний період учні закріплюють написання буквскладних накреслень, повторюють письмо вивчених букв по групах; удосконалюютьуміння писати під диктовку склади, слова, словосполучення і невеликі речення;списують із друкованого та рукописного текстів; ознайомлюються із письмом слів,які мають у своєму складі апостроф і м’який знак; уточнюють знання про три видипоєднання букв у словах, вчаться контролювати своє письмо шляхом зіставлення зізразком (на дошці, рядку зошита).
За короткий час першокласники мають навчитися правильно, а,отже, естетично:
q зображувати рукописні рядкові і великі букви українськогоалфавіту;
q детально аналізувати графічний образ друкованої і писаної букви,порівнювати і зіставляти структурні компоненти рукописних великих та малихбукв;
q чітко орієнтуватися на сторінці і рядку зошита (рівномірнорозташовувати букви, слова на рядку, дотримуватися паралельності штрихів);
q проводити звуковий, складовий, звуко-буквений аналізи слів;
q зображувати буквами склади, слова, використовуючи при цьомуелементарні знання про верхнє, середнє і нижнє поєднання;
q писати під диктовку букви, склади, слова, словосполучення,невеликі речення;
q списувати з друкованого і писаного тексту;
q користуватися правильними прийомами або способами письма [66, 20].
Ці програмові вимоги шестирічним школярам допомагаєреалізувати система завдань з письма, спеціально розроблена і запропонована їму вигляді зошитів з друкованою основою. Вона передбачає розвиток графічних дійвід простих до складніших форм.
Так, розвиваючи руховий бік письмової навички, дітямпропонується набагато довший добукварний період, де вони можуть вправлятись вобведенні трафаретів, штрихуванні фігур, виконувати завдання, спрямовані навироблення уміння дотримуватися рядка, правильно розміщувати і тримати письмовеприладдя, вести прямі лінії і закруглювати їх, зіставляти і порівнюватидовжину, ширину того чи іншого графічного елемента; писати елементи букв: лініїдовгі й короткі; пізніше писати окремі букви — рядкові і великі, без з’єднань зіншими і в поєднанні у складах, словах, словосполученнях і невеличких реченнях[61].
Особлива увага під час формування графічних дій маєприділятися повному усвідомленню того, що робить дитина. Для цього в зошитахпропонують завдання на зіставлення і порівняння графічних ліній з оточуючимипредметами. Зіставляючи їх, дитина успішніше засвоюватиме програмовий матеріал,легше входитиме в навчальну діяльність [71]. Ігрові форми подачі завдань накожній сторінці зошита, зміст навчальних цікавих ситуацій привертатимуть увагушестирічного учня, змушуватимуть його аналізувати, синтезувати, робити посильнівисновки, а звідси розвиватимуться мова і мовлення дитини, міцнішимиставатимуть навички звукового аналізу слів — спільної основи читання і письма,формуватимуться правильні рухові дії.
Працюючи над формуванням графічних дій, учитель весь часзалучає дітей до спостережень, навчає робити посильні висновки й користуватисяними. Зокрема, наголошує, що тим дітям легко писати, котрі сидять правильно, ізошит лежить на парті похило (вліво) так, щоб те, що вони пишуть, було протисередини грудей. Або: «Сьогодні Чебурашка, Буратіно й Барвінок у нас науроці. Чебурашка й Буратіно вчора посперечалися, їм ніяк не вдається гарнонаписати слова на рядку. В одного слова близько-близько одне від одного, віншого — занадто розтягнуті (показ на дошці), тільки в Барвінка було ось так(показ правильного написання словосполучення). Як ви гадаєте, діти, хто з нихпише правильно? На кого треба з цих казкових хлопчиків рівнятися? Допоможітьїм».
Діти, звичайно, не в змозі встановити правильну відстань міжсловами. Тоді їм «підказує» Барвінок: «між словами треба залишати стількимісця, щоб можна було вмістити лише малу букву и або о» [46].
Такі прийоми допомагають дітям усвідомити правила: писатизавжди треба з нахилом, легко, чітко, плавно, акуратно, не тиснути на ручку,слова розташовувати на однаковій відстані одне від одного.
Не варто відмовлятися вчителям і від такого випробуваногометоду, як «письмо під такт» («ритм», «рахунок»). Це цінний метод длявироблення ритмічності письма. В малюнку букви розрізняються сильні і слабкіелементи. Сильні — головні, опорні; слабкі — неопорні. Чергування їх при письмістворює стійкість, гармонійність, а отже, і красу письма. Зображенню кожногоелемента букви відповідає певний ритм у рухах. Це руховий компонент письма, вінсхожий на ритм трудових процесів. Письмо під такт учителя чи самого учнязвільнює його від скованості, напруженості руки і всього тіла, стає дійовимзасобом досягнення погодженості всіх його компонентів. Письмо під рахунок-тактвносить пожвавлення в роботу класу, сприяє розвиткові плавності того, хто пише,розвиває чіткість і рішучість рухів, дисциплінує клас.
Основою «тактування» є сильні елементи. По них іде рахунок(«раз»), слабкі елементи пишуться в поєднаннях букви під рахунок «і». Так,наприклад, буква и «тактується»: «раз-і-два-і», буква а пишетьсяпід такт «і-раз-і-два-і». Письмо великих букв під такт шестирічнимпершокласникам не рекомендується [59].
Обов’язковим до кожного уроку письма має бути продуманасистема обладнання: ручка і зошити, кольорові олівці, плакати — «Сиди правильнопід час письма», таблиця великих і малих писаних букв, зразки найскладнішихпоєднань, зразки букв, розкладених на елементи.
У зошитах для письма дотримана послідовність ісистематичність у розташуванні матеріалу, ускладненість від одного етапу доіншого. Вправи підготовчого періоду розташовані від простих до складніших. Вонине тільки ознайомлюють дітей із зошитом, його сіткою (основним рядком:верхньою, нижньою рядковими лініями; міжрядковою і похилою), письмом різнихліній, а й навчають правильної термінології елементів букв, поєднанняелементів, користування ручкою і олівцем.
Учитель має особливо контролювати, як діти користуютьсяолівцем і ручкою. Шестирічні учні з першого дня користуються на заняттях зписьма ручкою і олівцями. Основна робота виконується ручкою. Допоміжна —олівцями. Відомо, що олівець вимагає більших зусиль, іншого положення руки, ніжручка, рука швидше стомлюється. Дехто вважає, що за допомогою саме малюванняможна добитися високих показників в оволодінні навичками письма. Ця думкапомилкова, оскільки малювання лише сприяє розвиткові м’язів руки, допомагаєзміцнювати руку. Письмо вимагає специфічних дій. Під час письма дитина тримаєзошит похило, в той час як аркуш для малювання лежить прямо. При письмі дитинатрохи схиляється над зошитом, а при малюванні вона відхиляється назад. Приписьмі працюють пальці, рука спирається на лікоть, а під час малювання рукаповинна вільно тримати олівець і легко рухатись.
Графічні прийоми письма іноді прямо протилежні прийомаммалювання. Тому в розробках уроків письма «малюванню», «розфарбовуванню»відводиться певна частина часу на завершальних етапах уроку. Це робиться длятого, щоб дитина змогла дещо зменшити над собою контроль за виконанням сутографічних дій і змінити положення тіла, дати своєрідний перепочинок рукам тощо[60, 23].
Правильно спрямована робота з розфарбовування малюнків(методом штрихування) розвиває у дітей естетичний смак, акуратність,координацію рухів руки, окомір. Розфарбовувати не обов’язково всі предмети,зображені на малюнку (бажано вибрати по одному предмету різної форми). Прицьому слід підібрати відповідні кольори й встановити напрям штрихів. Якщопредмет прямокутної форми, то штрихи (колір) слід густо накладати зверху донизуабо зліва направо без відриву руки від паперу, доторкуючись ліній контурумалюнка. Якщо предмет овальної чи круглої форми, то штрихувати треба відсередини до країв або навпаки. При розфарбовуванні, як і при письмі, рухаютьсятільки пальці, олівець тримають вільно.
Під час написання букв (букварний і післябукварний період)особлива увага має приділятися аналізу структури кожної букви, її складовихелементів самими дітьми, оскільки зоровий образ визначає послідовність їїнакреслення. Перед тим, як написати букву, дитина має подумати, як вона буде їїзображувати, в якій послідовності виконуватиме той чи інший рух руки, пальців.Через те, крім «аналітичного» образу кожної нової букви в колі, шестирічні учнімають обов’язково «обвести» кожний елемент букви «в повітрі», коментуючи«мовчки», в якому порядку вони її «пишуть», спробувати свої сили у зображеннібукви на дошці крейдою чи вологим пензликом [5].
Якість написання букв багато в чому залежить від того, якдитина орієнтуватиметься у завданні, наскільки вона вміло аналізує структуру,форму букви та зразка, знаходить у зошиті ті місця, де лінія букви різко змінюєсвій напрямок. У зв’язку з цим педагог має чітко проаналізувати з дітьми кожнезавдання на рядку зошита, переконатися, як вони його зрозуміли, і тільки тодіприступити до виконання.
Можна орієнтовно намітити такий порядок письма букви:
1. Повторення засвоєних раніше букв з метою закріпленняграфічних навичок.
2. Зосередження уваги дітей на меті нової роботи.
3. Показ нової букви в цілому (друкованої і писаної,встановлення в їх графічному зображенні спільного і різного).
4. Членування на елементи (штрихи, риси). Зображення кожногоелемента і пояснення способу і порядку накреслення елемента.
5. Вправляння у «написанні» («обведенні» в повітрі, поконтурах) кожного елемента букви.
6. Показ учителем способів поєднання цих елементів у букві.
7. Повторний показ письма букви вчителем з детальнимкоментарем і при уважному спостереженні та запам’ятовуванні порядку зображенняучнями.
8. Тренування в обведенні цілого образу букви дітьми (вповітрі, на дошці крейдою). Пояснення дітьми письма букви в цілому.
9. Письмо букви, буквосполучень, складів.
10. Письмо слів і словосполучень.
11. Детальний аналіз написаного учнем і педагогом.
12. Підсумок виконаного [32, 68-69].
З перших уроків букварного періоду передбачається формуванняу дітей уміння списувати спочатку з дошки, пізніше з підручника писаного ідрукованого текстів. Процес навчання списуванню проходить поступово: спочаткубукви (наприклад, виписати із запропонованого ряду букви, які позначаютьприголосні звуки або виписати тільки ті букви, у накресленні яких є елементовал), потім склади, слова. Особливу увагу звертає вчитель на списування поскладах.
На перших етапах навчання така робота проводиться з кожнимсловом окремо. Коли в учнів виробиться уміння списувати писаний текст, учительвключає вправи на списування друкованого тексту. При цьому учням необхідноперекодувати друковані знаки у писані, правильно зобразити і поєднати їх міжсобою. Перші слова для списування пропонуються такі, поєднання букв у яких будезвичним для дітей. На цьому етапі роботи перед дітьми має бути плакат зваріантами поєднань [5, 39].
Отже, на формування графічних навичок письма шестилітніхучнів впливає стан їхнього психофізіологічного розвитку на момент вступу дошколи: просторова уява, кінестетичний контроль рухів і здатність до їхавтоматизації, стан емоційно-вольової сфери. Кожна функція формується протягомусього дитинства в усіх видах діяльності. Успішність оволодіння графічниминавичками письма першокласників значною мірою залежатиме від того, наскількиактивно ці якості будуть розвиватися в навчально-виховному процесі.
2.2Організація і зміст експериментального дослідження, аналіз його результатів
З метою перевірки наведених теоретичних положень ми провелиекспериментальне дослідження особливостей формування графічної навички умолодших школярів. Практичному проведенню експерименту передував теоретичнийетап (2007/08 н. рр.), у процесі якого була визначена сфера дослідження,наукова проблема, вивчалась навчально-методична література з даного питання,досвід роботи вчителів початкових класів з проблем формування навичок письма у1 класі, формулювалась гіпотеза, визначалися об’єкт, предмет і завданнядослідження.
Практичнийетап експериментального дослідження (2008/09 н. рр.) був пов’язаний ізрозробкою шляхів реалізації гіпотези і розв’язання завдань експерименту,проведенням формуючого експерименту з метою перевірки гіпотези, продовженням таузагальненням вивчення стану досліджуваної проблеми в науковій літературі тапедагогічній практиці. На кінцевому етапі проводився аналіз та узагальненняекспериментальних даних, оформлялася дипломна робота та з’ясовувалися подальшіперспективи формування графічних навичок у шестирічних першокласників.
Експериментальнедослідження проводилося у 1 класі Бібщанської ЗОШ І–ІІІ ступенів Золочівського районуЛьвівської області. Формуючим експериментом було охоплено 20 учнів.
Навчання письма шестирічних першокласників ми проводили зааналітико-синтетичним методом, при навчанні грамоти за букварем. За цим методомвивчення написання букв проходило у тій послідовності, яка подається в букварідля навчання читання. Навчання читання і письма відбувалося паралельно. Учніписали у зошитах у дві горизонтальні рядкові лінії з допоміжною та контрольнимипохилими. Перед написанням букви школярі спочатку розглядали її та аналізувалиокремі елементи (на демонстраційній картці чи на класній дошці), а потім писалиу зошитах з друкованою основою. Так вони вчилися писати малі й великі буквивідповідно до вивчення звуків за букварем. Написання великих букв складногонакреслення відповідно до програмових вимог переносилося на кінець букварногоперіоду.
Навчання першокласників письма ми проводили за генетичнимметодом. При цьому діти, вивчаючи будь-яку нову букву, мали справу з деякимивідомими їм з попередніх уроків елементами, що ввійшли до складу нових букв.Відповідно до методичних положень, за генетичним методом навчання як малі, такі великі букви алфавіту залежно від складності їх написання поділяють на певнігрупи — малі на 6, а великі на 5 груп. Кожна група містить букви за подібністюелементів, що є запорукою глибокого засвоєння учнями програмового матеріалу.
Навчання учнів письма за генетичним методом ми проводилитаким чином:
— написанню букв передувало попереднє вивчення назви і формиелементів;
— написання букв проходило не за алфавітним порядком, а за порядкомнаростання труднощів у написанні;
— навчання будувалося на основі утворення кожної наступної буквишляхом попереднього засвоєння основного елемента і додавання нового.
При цьому навчання учнів каліграфічного письма здійснювалосяу такій послідовності:
1) учитель писав на класній дошці букву, пояснював, яквимовляється звук, позначений цією буквою, як слід її читати (давав її повнуназву і вимовляв звук), з яких елементів вона складається, ознайомлював дітей зназвою кожного елемента та сполученням їх. Після цього діти повторювали їївимову при читанні;
2) учитель писав на дошці кожний елемент букви і щедокладніше пояснював особливості написання і розміщення її в рядку. Дляглибшого засвоєння форми та елементів букви учні “писали” їх спочатку у повітріза вчителем, а потім виводили ручкою у зошитах з друкованою основою;
3) учитель ще раз писав на дошці букву, а потім діти писали узошитах;
4) після того, як учні написали 1—2 рядки нової літери, авчитель перевірив правильність її написання, він писав на дошці склади ібуквосполучення, пояснював, як букви з’єднуються між собою, а потім дававзавдання учням написати ці склади у зошитах;
5) після аналізу слів вони записувалися у зошит;
6) перевіривши написані дітьми слова, вчитель писав на дошціречення із словами з вивченою буквою. Після цього виконувалися вправи взошитах.
Під час навчання першокласників каліграфічного письма мивикористовували значну кількість наочних посібників відповідного змісту.Розглянемо використання наочності на уроці за темою «Письмо великої літери Пта слів з нею» (букварний період):
1) після оголошення учням теми уроку ми вивішували на класнійдошці таблицю з друкованою буквою П, запитували учнів, як ця буква читається;
2) одержавши відповідь, закріпивши знання, набуті раніше,вивішували демонстраційну таблицю, на якій написано малу та велику букви П;
3) давали учням змогу прочитати цю букву. Потім говорили:
— Сьогодні ми навчимося правильно і красиво писати великyбукву П.
— Які звуки вона може позначати і коли?
Діти розглядали рукописну й друковану букви П,порівнювали їх, вказували на різницю та подібність елементів цих букв;
4) ми звертали увагу дітей на елементи букви П ізапитували, із скількох елементів вона складається. Один з учнів виходив додошки і показував елементи букви на таблиці. Потім ми пояснювали, як пишетьсябуква;
5) після усного засвоєння учнями форми елементів та їх назвми знову пояснювали написання букви повністю і переходили до письма крейдою накласній дошці. Демонстраційна картка залишалася на дошці до закінчення уроку.
У другому семестрі наочність використовувалася дещо в іншійформі. Тут повністю відпадала потреба в ілюструванні друкованої буквипаралельно з рукописною, бо учні вже добре їх пам’ятали. Після оголошення темиуроку увага дітей зверталася на рукописну букву, на її загальну форму, а даліпояснювалася методика написання цілої букви за таблицею. Після цього дітивиконували завдання у зошиті.
У процесі проведення експерименту ми натрапили на великукількість похибок, яких припускалися учні у своєму письмі. Наприклад, малубукву ж учні писали у вигляді трьох прямих паличок, перекресленихгоризонтальною лінією, малу букву т — у вигляді латинської літери, малубукву х — у вигляді перевернутих по діагоналі двох рисок тощо.
Ми виходили з того, що правильне каліграфічне письмо повинновідповідати таким нормам:
1) письмо має бути похилим (під кутом 65°);
2) усі букви алфавіту мають усталену форму; деякі елементи їхпишуться з певними, властивими для них каліграфічними особливостями;
3) сполучні риски між буквами та елементами пишуться наоднаковій відстані від основних;
4) букви в словах і слова в рядку мають бути рівномірнорозміщені, відстані між буквами в словах слід робити однаковими — трохибільшими за ширину літери;
5) малі букви мають бути однієї величини, великі — в півторарази більшими за малі;
6) необхідно робити однаковий рівномірний натиск, рахуючийого згори вниз і навпаки;
7) слід писати безвідривно з поєднанням букв між собою там,де можливо;
8) потрібно дотримуватися правил гігієни письма, що даєможливість при меншій затраті фізичних сил написати більшу кількість літер.
Значне місце у процесі формування навичок письма ми відводилиоцінюванню, яке ґрунтувалося на доброзичливому ставленні до дитини інеприпустимості заниження оцінки з метою покарання учня за порушеннядисципліни. Ми порівнювали роботу першокласника з тією, яку виконував раніше, ізапроваджували різні прийоми оцінювання: схвалення, погодження,підбадьорювання, розгорнуте словесне оцінювання, перспективна оцінка.
Щоб оцінка була об’єктивною, ми намагалися точно виявлятиспіввідношення між досягнутими результатами учня і тим, що передбаченопрограмою. Водночас застосовувався індивідуальний підхід до учнів:
а) врахування емоційного стану кожної дитини та їїможливостей;
б) доброзичливе ставленні до неї;
в) гарантування успіху виконання завдань;
г) акцентування уваги колективу класу на успіхах товаришів.
Шестилітнім першокласникам оцінки в балах не виставляються,тому ми використовували різні способи оцінювання:
1. Малюнки, що розмовляють:
/>
а) – роботу виконано правильно;
б) – роботу виконано, але зверни увагу на елемент тієї чиіншої літери;
в) – роботу виконано неправильно.
2. Оцінювання незначних успіхів: один вдалий елемент,одна буква у рядку, одне слово.
/>
Ми намагалися при оцінюванні не протиставляти кращого учняневстигаючому: «Оленка написала краще за інших». Замість цьогозауважували: «Діти, зверніть увагу, як уважно сьогодні пишуть Євгенко,Оленка. Молодці», – і потім кожну роботу розглядали докладніше, відзначалипозитивне в ній. За гарно виведену букву ми писали: «Молодець!»,«Спасибі за роботу!», «Задоволена тобою!»
Кожну оцінку ми намагалися мотивувати, привчаючи шестилітокдо самоаналізу. Використовувалися різноманітні способи мотивування оціннихсуджень. Один із них — показ кращих зразків виконання завдань. Позитивнеставлення шестилітньої дитини до навчальної діяльності стимулювала ідиференційована оцінка. Вона давала змогу врахувати різні елементи виконаного навчальногозавдання — старанність, охайність, правильність.
3. Самооцінка. Ми пропонували дитині самій оцінити виконанезавдання:
/>
— все виконано правильно;
— завдання виконано, проте неохайно чи не все правильно;
— завдання виконано неправильно або зовсім неохайно.
Якщо ми погоджувалися з оцінкою учня, то обводили червоноюпастою той рівень, який визначив учень.
/>
— все виконано правильно, вчитель згоден з оцінкою учня;
— завдання виконано, але не зовсім охайно; вчитель згоден зоцінкою учня;
— завдання виконано неправильно, вчитель згоден з оцінкоюучня.
У випадку незгоди з оцінкою учня ми ставили таке позначення:
/>/>/>
4. Почесні обкладинки – улюблені персонажі казок,мультфільмів, яскраві квіти, пелюстки, які діти старанно зафарбовували самі.
5. Нова оцінка – щоб відзначити зростання дитини воволодінні навичками письма. Її отримував той, хто особливо старався, охайновиконував роботу. Це могла бути золота рибка, чарівна квіточка, пташка щастя іт. ін.
/>
6. Перспективна й відстрочена оцінка.
Ми роз’яснювали, за яких умов учень може в перспективіодержати найвище схвалення.
Під час оцінювання ми враховували своєрідність впливу оцінкивідповідно до особистих якостей дитини. Здебільшого заохочували дітейсором’язливих, пасивних, із хворобливим самолюбством, рідше і стриманіше —самовпевнених.
Дляпідготовки руки першокласника до написання букв та їх елементів мивикористовували такі вправи:
1. Стисніть руки долонями всередину і витягніть їх уперед.Розведіть кисті рук у сторони, не розгинаючи зап’ястка.
2. Стисніть пальці по одному в кулак.
3. Витягніть руки перед грудьми. Пальці правої руки стиснітьу кулак. Розтуліть пальці правої руки і одночасно стисніть у кулак пальці лівоїруки. Змінюйте положення рук.
4. Долоні разом, пальці переплетіть. Поперемінно згинайте ірозгинайте пальці.
5. Руки з розведеними пальцями покладіть на парту. Почерговопостукуйте по кришці то однією, то другою рукою.
Ефективними виявилися й інші прийоми:
1. Коливання ручки між пальцями поперемінно — великим івказівним; великим і середнім;
2. Пересування пальців по ручці шляхом хапання її трьомапальцями — великим, вказівним, середнім;
3. Качання ручки між долонями обох рук, в одній руці;
4. Повертання ручки в різні її положення трьома пальцямиоднієї руки під лічбу.
Ці та інші вправи виконувалися не тільки в процесі письма, ай перед ним, що допомагало підготувати руку першокласника до роботи.
Навчаючи дітей письма, ми прагнули до виконання різних видівзавдань:
1) знаходити основний рядок, верхню та нижню, похилу, міжрядковулінії;
2) зіставляти й порівнювати письмо великих і малих букв,знаходити спільне й відмінне у рукописних буквах;
3) навчити писати букви простих і складних накреслень;
4) списувати з друкованого та рукописного текстів тощо.
Зміст занять з каліграфії визначався програмою школи та темоюй метою уроку. Це були вправи для розвитку кисті правої руки і пальців,окоміру, написання букв у порядку ускладнення їх по групах (за генетичнимметодом після букваря), а також письмо складних для написання букв. Крім цього,діти навчалися писати склади, слова й речення. Певне місце займали вправи написьмо окремих складів та складних для дітей буквосполучень; письмо під тактсприяло поступовому переходу учнів від письма повільного до скоропису.
На заняттях з каліграфії зверталася увага на списування зрукописного і друкованого текстів. Це дозволяло закріпити написання вивченихбукв і повторити деякі граматичні правила, з якими діти ознайомились практично.
На уроках грамоти ми використовували такі види списування:
1. Детальне списування – сприяло закріпленню конфігураціїбукв (списування з друкованого тексту), зіставленню прописної букви здрукованою, порівнянню їх при письмі (списування з рукописного тексту).
2. Списування із завданням – списати і підкреслити великубукву; списати, поставити наголос; списати, підкреслити наголошений склад;списати, підкреслити букви, які позначають голосні звуки тощо.
3. Творче списування – списати і вставити пропущені букви,підкреслити їх; дописати речення, закінчуючи його своїми словами; поставитислова в потрібному порядку, щоб одержати речення, записати його.
Такі види списування розвивали увагу дітей, їхнє мислення,урізноманітнювали роботу учня на уроці та покращували грамотність школярів.
Звичайно, при написанні тієї чи іншої букви учні інколиприпускалися помилки чи неточності. Щоб цього не відбулося, ми вчили дітейвиправляти помилки при написанні букви з допомогою таких прийомів:
а) брали руку дитини в свою і, спрямовуючи її при письмі,пояснювали написання букви;
б) завдяки ефективному використанню усіх прийомів письма дітиточніше запам’ятовували конфігурацію букви, а письмо під рахунок дало змогувідчути плавність та розміреність при написанні;
в) ми виправляли помилки лише шляхом закреслення інадписування зверху, бо зразок писали на початку рядка чи на полі зошита;
г) кілька хвилин на кожному уроці ми відводили для роботи надіндивідуальними помилками. Діти виконували такі завдання після того, якотримали зошити та розглянули виправлення: пропуски елементів букв (особливо цестосувалося букв п — т, л — м, ц — щ та ін.); деформація букв;неправильне розміщення букв на графічній сітці аркуша паперу: великі абозанадто малі пропуски вільного місця, недописані рядки тощо; порушення поєднаньбукв між собою.
Для того, щоб учні навчились писати красиво та правильно,особливу увагу ми приділяли перевірці зошитів і аналізу учнівських робіт. Дляцього показували кращі зошити; працювали на кожному уроці над виправленнямтипових помилок, робили аналіз, вказуючи на помилки, причини їх та методикувиправлення; проводили індивідуальну роботу (аналіз, подання зразків,проведення додаткових консультацій з дітьми).
Вдосконалюючи навички письма, зверталися до дітей з різнимизапитаннями-завданнями: відшукати ті букви в рядку, які написані краще, добрерозглянути їх і написати рядок правильно; подивитись на дошку (таблицю),проаналізувати разом з учителем безвідривно написані елементи букв чи самібукви і виконати у зошиті рядок такого самого письма.
Визначення ефективності експериментального дослідження уформуванні навичок письма у шестирічних першокласників ми проводили на основівиявлених умінь. Було визначено такі типи графічних умінь школярів:
1) графічні уміння добукварного періоду:
q правильно сидіти за партою під час письма;
q правильно тримати кулькову ручку;
q правильно розташувати зошит на робочому столі;
q орієнтуватися на сторінках зошита;
q знаходити основний рядок, верхню і нижню лінію, похилу,міжрядкову;
q графічно зображувати лінії, схожі на елементи букв;
2) графічні уміння букварного періоду:
q правильно проводити звуковий, буквений, складовий, звуко-буквений,звуко-складовий аналіз слів;
q зіставляти і порівнювати письмо великих і малих букв;
q знаходити спільне і відмінне в друкованих і рукописних буквах;
q зображувати букву, склад, слово у рядку зошита;
q користуватися під час зображення букв правильним верхнім, нижнім ісереднім поєднанням;
q дотримуватися гігієнічних правил письма;
q писати під диктовку букви, склади, слова;
q списувати слова, словосполучення і речення;
q використовувати при письмі розділові знаки: крапку, кому, знакоклику, знак питання;
3) графічні уміння післябукварного періоду:
qписати букви складних накреслень;
qписати під диктовку склади, слова, словосполучення, речення;
qсписувати із друкованого та рукописного текстів;
qписати слова з апострофом і м’яким знаком;
qвикористовувати різні види поєднань букв у словах;
qконтролювати своє письмо шляхом зіставлення із зразком;
4) власне графічні уміння:
qзображувати рукописні рядкові і великі букви українськогоалфавіту;
qрівномірно розташовувати букви, слова на рядку, дотримуватисяпаралельності штрихів;
qзображувати буквами склади, слова, речення;
qкористуватися правильними прийомами або способами письма.
Ми визначили три рівні сформованості графічної навички:
а) високий – учень уміє правильносидіти за партою під час письма, тримати кулькову ручку, правильно розташовуєзошит, орієнтується на сторінках зошита, проводить звуковий, буквений,складовий, звуко-буквений, зву-ко-складовий аналіз слів, зіставляє і порівнюєписьмо великих і малих букв, правильно зображає букви, склади, слова у рядкузошита та використовує поєднання букв, пише під диктовку букви, склади, слова,списує слова, словосполучення і речення, уміє писати букви українського алфавітувідповідно до нормативного зразка та контролює якість власного письма;
б) середній –іноді припускається помилок у зображеннівеликих чи малих букв, помиляється у написанні словосполучень і слів піддиктовку, інколи помиляється у з’єднаннях букв і контролює власне письмо задопомогою вчителя;
в) низький – допускає істотні помилки у написанні слів,речень, неправильно зображає графічну конструкцію букв, не дотримуєтьсягігієнічних правил письма, нерівномірно розташовує букви і слова на рядку,погано орієнтується на сторінці зошита, не використовує розділових знаків приписьмі, не вміє писати під диктовку і не може виправити помилок, допущених підчас письма, навіть з допомогою вчителя.
Робота, яка проводилася в експериментальному класі, позитивновплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів. Так, учніекспериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, ніж учніконтрольного. Проаналізуємо отримані результати шляхом зівставлення помилок,допущених при письмі, в учнів контрольного та експериментального класів.
Виявилося, що найхарактернішими порушеннями, що зустрічалисяв письмі першокласників, було «перевертання» ними під час письма елемента чибукви. Наприклад, на класній дошці учень експериментального класу написавречення: Ми добре пишемо. На перший погляд, ці три слова були справдінаписані добре, але вгору піднеслось багато рук з бажанням вказати на помилки.Ми викликали до дошки учня для аналізу, який зазначив, що перший елемент букви М– передній плавний – зламаний, другий сполучений з наступною буквою дуже низько(біля нижньої рядкової лінії). Діти додали, що в слові добре в букви озламаний овал: вгорі він гострий, а внизу широкий; в букви р подовженалінія крива, в букви є вузька петля. Далі першокласники вказали на помилкив наступному слові, всі ці зауваження були правильними, об’єктивними.
Діти припускалися графічних похибок й іншого характеру. Так,окремі учні не лише перекручували знаки, а й «дзеркально» зображали їх. Колиучневі контрольного класу усно вказували на те, щоб він виправив ці помилки, товін довго підправляв окремі елементи ліній, а своєї помилки так і не виправив,бо він її не розумів. Учні ж експериментального класу переважно виправляли своїпомилки самостійно після зауваження педагога.
Траплялися ще й такі помилки: вчитель писав і пояснював надошці написання прямої палички в напрямку зверху вниз, а дехто з учнів сприймавце інакше і писав знизу вверх. Це обумовлено заздалегідь виробленим рефлексомправої руки ще до вступу в школу, коли учень без нагляду старших виконувавбудь-які малюнки і прямі лінії в них проводив завжди знизу вверх, однак вчаснопомічені помилки ми легко виправляли без будь-яких ускладнень, а в контрольномукласі такі помилки зберігалися до кінця навчального року.
Основними помилками в учнівському письмі були пропускиелементів в окремих буквах та їх деформація. В контрольному класіспостерігалось також неправильне розміщення елементів і букв на сітці зошита,помилки в поєднанні букв між собою. Найчастіше пропуски елементів літер зустрічалисятам, де були подібні. Так, наприклад, діти замість малої букви ш писали и,замість м — л, замість п — т. Щоб ліквідувати це,ми звертали увагу на кількість елементів і необхідність порахувати їх.Спотворені форми букв частіше спостерігались у таких буквах: х, л, м, т, ж,к і набагато частіше в учнів контрольного класу. Так, наприклад, першийелемент у букви «л» та «м» школярі починали писати дуже високо і не доводили донижньої рядкової лінії. В таких випадках замість л отримували букву ч.
У письмі учнів експериментального класу траплялися такіпомилки: букви у словах не поєднані між собою, за своїм характером письмоблизьке до друкованого. Той, хто так писав, виводив кожну літеру окремо; такеписьмо відрізнялося своєю чіткістю, але було позбавлене великої переваги —швидкості. Причиною недоліку в такому письмі, на нашу думку, був недостатнійконтроль з боку вчителя, який не навчив дітей писати букви без відриву пера відпаперу та поєднувати їх між собою у склади і слова. Це могло статися за такихумов: а) вчитель спростив складні за своєю структурою букви алфавіту; б) учніне засвоїли поєднувальні елементи, не було зразка безвідривного написання букв,складів та слів; в) неправильно здійснювалася координація рухів пальців і кистіруки в процесі письма.
Етап констатації експериментальних даних підтвердив гіпотезу,що використання науково обґрунтованої системи графічних завдань на основіврахування потенційних можливостей першокласників позитивно вплинули наформування умінь і навичок письма в учнів експериментального класу (див.табл.).
Таблиця
Характеристика графічних умінь учнів контрольного таекспериментального класів
№ п/п
Графічні уміння
КК, %
ЕК, %
1 правильно сидіти за партою під час письма 82 93
2 правильно тримати кулькову ручку 86 96
правильно розташувати зошит на робочому столі 78 95
4 орієнтуватися на сторінках зошита 76 98
5 графічно зображувати лінії, схожі на елементи букв 80 96
6 правильно проводити звуковий, буквений, складовий, звуко-буквений, звуко-складовий аналіз слів 74 88
7 зіставляти і порівнювати письмо великих і малих букв 78 91
8 знаходити спільне і відмінне в друкованих і рукописних буквах 76 88
9 зображувати букву, склад, слово у рядку зошита 74 90
10 користуватися під час зображення букв правильним верхнім, нижнім і середнім поєднанням 72 86
11 дотримуватися гігієнічних правил письма 83 96
12 писати під диктовку букви, склади, слова 70 84
13 списувати слова, словосполучення і речення 84 96
14 використовувати при письмі розділові знаки 78 88
15 писати букви складних накреслень 72 85
16 писати під диктовку словосполучення і невеликі речення 70 82
17 списувати із друкованого та рукописного текстів 82 94
18 писати слова з апострофом і м’яким знаком 70 84
19 використовувати різні види поєднань букв у словах 74 82
20 контролювати своє письмо шляхом зіставлення із зразком 68 80
21 зображувати рукописні рядкові і великі букви українського алфавіту 82 96
22 рівномірно розташовувати букви, слова на рядку, дотримуватися паралельності штрихів 74 90
23 зображувати буквами склади, слова, речення 84 92
24 користуватися правильними прийомами письма 76 88
Такимчином, ми отримали результати, які підтвердили ефективність нашогоексперименту. Проаналізуємо результати формуючого експерименту на прикладісформованості рівнів графічної навички. Із 20 учнів експериментального класу у6 школярів виявився високий рівень сформованості графічних умінь, у 12 –середній і у 2 – низький. У контрольному класі (19 учнів) високий рівеньрозвитку даних умінь мають 2 учні, середній – 10, і низький 7 школярів.
Порівняноз початком вересня 2008 року, коли починався експеримент, сформованістьграфічних умінь зросла і в контрольному, і в експериментальному класах (напочатку експерименту вона відповідно становила – 5 і 4,5 відсотків), але векспериментальному класі він виявився значно вищим (відповідно 89 і 78відсотків – див. діаграму) завдяки використанню даної системироботи в період навчання грамоти.
Діаграма
Рівень розвитку графічних умінь і навичок
в експериментальному та контрольному класах
/>
На початку Укінці
експерименту експерименту
Такимчином, у процесі використання розробленої нами системи вправ і завдань в учнівекспериментального класу порівняно з учнями контрольного значно підвищивсярівень сформованості графічних вмінь. Проведення дослідження дало змогу виявитиефективність пропонованої системи вправ і простежити процес удосконаленняграфічних умінь в учнів експериментального класу порівняно з навчанням дітей вконтрольному класі, які працювали за традиційною методикою навчання. Отже,даний підхід здатний забезпечити оптимальний розвиток графічних навичок таестетичну вихованість учнів першого класу.
Висновки
Письмо – складний комплекс дій, пов’язаний із уміннями інавичками графічного відтворення мовлення. Це система знаків, які засвоюєдитина з метою набуття навичок самостійного використання у навчальнійдіяльності і повсякденному житті. Первинні навички письма формуються у першомукласі. Шестирічні першокласники при цьому опановують два алфавіти — друкованийі писаний, а в алфавітах — накреслення малих і великих букв. Навчання читання іписьма іде паралельно і пов’язуватиметься із розвитком мовлення: збагаченнямсловникового запасу, упорядкуванням синтаксичного ладу, мовленнєвих навичокдитини.
У процесі письма учні виділяють спеціальні операції і діїмовного характеру: аналіз звукового складу слова (встановлення послідовностізвуків, з яких складається слово), уточнення фонемної приналежності,відмежування звуків від близьких за звучанням, розрізнення відтінків. Крімдіяльності мовного характеру, учні фіксують мовлення буквами, тобтовикористовують умовні знаки як способи закріплення мовних значень. Передумовоюзасвоєння графічного написання букв є сформованість навички читання. При цьомузображення знаків вимагає від шестирічних першокласників чіткого уявлення протой чи інший знак.
У формуванні графічної навички письма спостерігаються такітехнічні етапи: підготовчі вправи, спрямовані на оволодіння вмінням триматиручку, орієнтуватися в графічній сітці зошита, координувати рухи вістря ручки вмежах верхньої і нижньої ліній робочого рядка; засвоєння основних елементівлітер; письмо окремих рядкових літер, які складаються виключно з елементів,опрацьованих у підготовчий період; засвоєння правил поєднання букв у склади іслова; письмо складів і буквосполучень, слів; відпрацювання плавного,ритмічного письма.
Навичка письма є синтетичною і складається з рядувмінь, кожне з яких на етапі початкового оволодіння вимагає спеціальнихвправлянь. До них належать вміння: писати вивчені букви з дотриманнямправильного зображення всіх їх елементів; з’єднувати букви між собою,враховуючи графічні особливості кожної пари сусідніх літер; виконувати звуковийаналіз слова, правильно встановлюючи послідовність у ньому звуків; переводитизвукові образи в графічні. Враховуючи складність для шестирічних дітей такогокомплексу дій, слід окремі з них запроваджувати як вправи підготовчогохарактеру із застосуванням розрізної азбуки.
Навчання письма відбувається протягом усього навчального рокуза певними періодами, кожний з яких має свої специфічні завдання. Основнимизавданнями підготовчого періоду є уміння правильно сидіти за партою під часписьма; тримати кулькову ручку, зошит, олівець; орієнтуватись на сторінцізошита; графічно зображувати фігури, лінії, які схожі на елементи букв. Убукварний період першокласники вчаться правильно проводити аналіз слів,зіставляти і порівнювати письмо великих і малих букв, знаходити спільне і різнев друкованих і рукописних буквах; зображувати букву, склад, слово у рядкузошита; писати під диктовку букви, склади, слова; списувати слова,словосполучення і речення; знайомляться з письмом розділових знаків. Упіслябукварний період учні закріплюють написання букв складних накреслень,повторюють письмо вивчених букв по групах; удосконалюють уміння писати піддиктовку склади, слова, словосполучення і невеликі речення; списують іздрукованого та рукописного текстів; ознайомлюються із письмом слів, які мають усвоєму складі апостроф і м’який знак; уточнюють знання про три види поєднаннябукв у словах, вчаться контролювати своє письмо шляхом зіставлення із зразком.
Навчання письма шестирічних першокласників у періоднавчання грамоти проводиться за аналітико-синтетичним методом, коли вивченнянаписання букв проходить за послідовністю у букварі. При цьому навчання читанняі письма відбувається паралельно. Після вивчення букваря навчанняпершокласників письма проводять за генетичним методом. Для навчання учнівписати красиво та правильно особливу увагу слід звертати на перевірку зошитів іаналіз учнівських робіт. Для цього потрібно показувати кращі зошити; працюватинад виправленням типових помилок, робити аналіз із вказівкою на помилки,причини їх та методику виправлення; проводити індивідуальну роботу. Окрім того,слід використовувати різні запитання-завдання.
У процесі використання розробленої нами системи вправ ізавдань в учнів експериментального класу порівняно з учнями контрольного значнопідвищився рівень сформованості графічних навичок та вмінь. Проведенняекспериментального дослідження виявило ефективність пропонованої системиграфічних вправ і динаміку процесу удосконалення графічних умінь в учнівекспериментального класу порівняно з навчанням за традиційною методикою. Отже,даний підхід здатний забезпечити оптимальний розвиток графічних навичок ушестирічних першокласників.
Списоквикористаної літератури
1. Антипець В.П. Використання дидактичних матеріалів на урокахграмоти // Початкова школа. – 1990. — №9. – С. 28-30.
2. Антипець В.П. Використання динамічних карток-завдань у добукварнийперіод // Початкова школа. – 1989. — №10. – С. 48-50.
3. Балютіна К.М.,Горобієвська В.М. Демонстраційні картки друкованих та рукописних букв:Навчально-наочний посібник з каліграфії для дітей 6 – 7 років. – К., 2001. – 41с.
4. Бастун Н.А. Індивідуальний підхід до дітей з труднощами узасвоєнні письма // Початкова школа. – 1984. — №6. – С. 34-40.
5. Безруких М.М., ХохловаТ.Е. Как писать буквы. – М.: Просвещение, 1993. – 48с.
6. Блінова Г.Й., ПічугінаТ.В. Дидактичний матеріал для подолання вад письма у дітей: Посібник длявчителя. — К.: Радянська школа, 1999. — 111 с.
7. Богуш А.М. Методика навчання української мови в дошкільнихзакладах. – К.: Вища школа, 1993. – 327 с.
8. Бордочева А.Я. Дидактические игры на уроках обучения грамоте //Начальная школа. – 1988. — №8. – С. 23-26.
9. Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф., Прищепа О. Ю. Навчання письма йчитання шестирічних школярів // Поч. шк.— 1986.— №8. – С. 18-22.
10. Вашуленко М.С.,Скрипченко Н.Ф. Навчання грамоти в початкових класах: Посібник для вчителів. –К.: Рад. школа, 1982. – 174 с.
11. Вікова психологія/ За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1976. – 270с.
12. Ворона М.О. Особливості вияву естетичних почуттів у дітей //
13. Початкова школа. — 1990. — №4. — С. 64-66.
14. Выготский Л.С.Психология искусства. – М.: Искусство, 1986. – 573 с.
15. ГалузинськийВ.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища школа, 1995. – 237с.
16. Гончаренко С.Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
17. Гончаров И.Ф.Эстетическое воспитание школьников средствами искусства и действительности. –М.: Педагогика, 1986. – 126 с.
18. Горбушина Л.А. Обучение письму по традиционной системе //Начальная школа.—1979. — № 7. – С. 12-17.
19. Горецкий В.Г.Уроки обучения грамоте / Пособие для учителя. – М.: Просвещение, 1988. – 142 с.
20. Городівський В.М., Ужгіна З.С. Невідкладні завдання каліграфії //Початкова школа.—1970.—№2. – С. 33-37.
21. Дмитриева А.Словесный художественный образ и детский рисунок // Искусство в школе. – 1993.– №2. – С. 39-43.
22. Дорошенко М.І.Наочність при навчанні грамоти. – К.: Рад. школа, 1961. – 72 с.
23. Дорошенко С.І. таін. Методика викладання української мови: Навч. пос. – К.: Вища школа, 1992. –380 с.
24. Зеленков Н.П.Дидактический материал в период обучения грамоте // Начальная школа. – 1974. — №9. – С. 28-30.
25. Зубалій Н.П.Педагогічна оцінка шестирічних учнів. – К.: Знання, 1991. – 29 с.
26. Капырина Н.И. Чистописанию повседневное внимание // Начальнаяшкола.— 1983.—№5. – С. 45- 49.
27. Кауч М. Творческая каллиграфия. Искусство красивого письма. –Минск: Белфакс, 1998. – 127 с.
28. Кирей I.Ф., Прищепа К.С. Зошит для каліграфічного письма для 3класу шкіл з українською мовою навчання.— К., 1991. – 38 с.
29. Кирей І.Ф. Вироблення початкових графічних навичок письма упершокласників // Початкова школа.— 1973.— №6. – С. 18-19.
30. Кирей І.Ф. Запобігання неуспішності з письма // Початкова школа.—1980.— №6. – С. 14-15.
31. Кирей І.Ф. Методика викладання каліграфії: Навчальний посібник.—К.: Вища школа, 1994. – 164 с.
32. Кирей І.Ф. Письмо в підготовчих класах (підготовчий період) //Початкова школа.— 1982.— № 8. – С. 14-18.
33. Кирей І.Ф.Навчання каліграфії у підготовчих класах // Початкова школа. – 1978. — №11. –С. 17-22.
34. Кирей І.Ф.Таблиці “Пиши красиво і правильно”. – К., 1986. – 22 с.
35. Кирей І.Ф.,Трунова В.А. Методика викладання каліграфії у початковій школі. – К., 1994. –224 с.
36. Колісниченко В.І.Навчання грамоти – одне з головних завдань початкової школи // Початкова школа.– 1991. — №9. – С. 19-21.
37. Костюк Г.С.Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистостей. – К.: Рад. школа,1989. – 475 с.
38. Крутецкий П.А.Эстетическое воспитание.- М.: Знание, 1987. – 234с.
39. Кушаев П.А.Основы эстетического воспитания.- М.: Педагогика, 1985.- 250с.
40. Лебедєва І.Формування навичок каліграфічно правильного письма // Початкова школа. – 2000.- №3. – С. 10-11.
41. Лернер М.Ж.Эстетические чуства. — М.: Знание, 1967.- 254с.
42. Лук’яненко В.Г.Навчання правопису // Початкова школа. – 1987. — №6. – С. 41-42.
43. Маркова Л.Гігієна зору під час читання і письма // Початкова школа. – 1998. — №8. – С.43-44.
44. Матвеева А.М. Навчання письма // Початкова школа.— 1981.— № 11. –С. 11-13.
45. Наконечна О.П.Про роль естетичного в сучасній культурі // Актуальні проблеми історії, теоріїта практики художньої культури: Вип. 4- 5: Зб. наук. праць: У 2- х ч. — Ч. ІІ.- К.: Вища школа, 2000.– С. 19-24.
46. Наумчук М.М.Зошит для письма і розвитку мовлення №1. – Тернопіль: Астон, 2004. – 48 с.
47. Небогатих Т.Г.Дидактичний матеріал для вивчення грамоти // Початкова школа. – 1993. — №3. –С. 8-15.
48. Перепелицина О.Розвивальне навчання і правильне письмо // Початкова школа. – 2000. — №1. – С.21-23.
49. Полянова І. Шляхиудосконалення естетичного виховання // Наук. записки ТДПУ. Сер. Педагогіка. — 1999.- №2. — С. 15- 20.
50. Прищепа О.Підготовка до навчання письма // Початкова школа. – 2001. — №4. – С. 45-47.
51. Прищепа О.Труднощі у засвоєнні графічних навичок письма шести-літніми першокласниками ташляхи їх подолання // Початкова школа. – 2000. — №7. – С. 11-13.
52. Прищепа О.Шестилітнім першокласникам – графічні навички письма // Урок української. –2001. — №1. – С. 40-42.
53. Прищепа О.Ю.Навички письма шестирічних першокласників як предмет психофізіологічнихдосліджень // Педагогіка і психологія. – 2001. — №1. – С. 61-66.
54. Проць Н. Особливостівикористання наочності і ТЗН у період навчання грамоти // Початкова школа. –1987. — №9. – С. 26-33.
55. Савченко О.Я.Дидактика початкової школи. – К.: Академія, 1999. – 360 с.
56. Сальникова Т.П.Методика обучения грамоте. – М.: Сфера, 2000. – 140 с.
57. Сарапулова Є.Розвиток писемності і навчання письма як одна з важливих проблем усіх епох //Початкова школа. – 2000. — №6. – С. 48-52.
58. Свиридюк Т. П. Підготовка руки до письма // Початкова школа.—1981.— №7. – С. 17-21.
59. Скрипченко Н. Ф., Скрипченко О. В. Проблема навчання дітейшестирічного віку // Початкова школа.— 1970.— №3. – С. 22-24.
60. Скрипченко Н.Ф.,Прищепа О.Ю. Уроки письма в 1 класі чотирирічної початкової школи. – К., 1986.– 86 с.
61. Слабеняк Л. Урокиписьма в період навчання грамоти // Початкова школа. – 2002. — №11. – С. 22-23.
62. Суховєєва М.Уроки навчання грамоти // Початкова школа. – 1999. — №11. – С. 28-29.
63. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5 т. — К.: Радянська школа,1973. – Т 3. – 464 с.
64. Трунова В.А. Методика каліграфії: Методичні рекомендації длястудентів, вчителів початкових класів.— Одеса, 1991. – 64 с.
65. Фонін Д.С.Запобігання виправленню почерку учнів // Початкова школа. – 1970. — №6. – С.33-35.
66. Хорошковська О.Формування графіко-орфографічних умінь і навичок // Початкова школа. – 2001. — №2. – С. 16-18.
67. Шарапова Л.С.Навчання першокласників письма // Початкова школа. – 1981. — №10. – С. 19-21.
68. Шацька В.Н.Естетичне виховання. – К.: Освіта, 1987. — 564 с.
69. Шевченко Г.П.Естетичне виховання у школі. – К.: Рад. школа, 1986.- 178с.
70. Шевчук О. Якдопомогти першокласнику оволодіти навиком письма? // Освітянин. – 2001. — №6. –С. 11-12.
71. Шпак В.П.Формування графічних навичок письма // Початкова школа. – 1991. — №11. – С.24-25.
72. Шпак М. Змістовезбагачення емоційності навчання учнів // Початкова школа. — 2000.- №5.- С. 6-10.
73. Эльконин Д.Б.Особенности психологического развития детей 6-7 летнего возраста. – М.:Педагогика, 1988. – 135 с.
Додаток А. Урок письма в період навчання грамоти
Тема: Письмо малої букви о
Мета: Ознайомити учнів з рукописною буковою о, вчитиписати її, з’єднувати з уже вивченими буквами. Розвивати зв’язне мовлення,увагу, логічне мислення, фонетичний слух, тренувати пам’ять. Сприяти вихованнюлюбові до рідної мови, її мелодійності, милозвучності.
Обладнання: фішки для звукових моделей, демонстраційнікартки з рукописними і друкованими буквами, таблиці з’єднань, малюнки.
Хід уроку
І. Організаційна частина.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
– Діти, сьогодні я йшла до вас на урок і когось зустріла. Заразмені хочеться, щоб ви відгадали, кого саме.
Спекла його бабуся
З борошна й яєць.
Такий він гарний вдався –
Ну просто молодець!
Кругленький, рум’яненький,
Веселий і меткий.
Хто він такий?
(виходить Колобок).
Я веселий Колобок,
Я усіх дітей дружок,
Від зайця я тікав,
Від вовка я тікав.
І до вас, малята любі,
На урок я завітав.
Хочу з вами повчитись. Приймаєте?
– Ну, якщо будеш чемним, то приймемо, правда?
– Скільки складів у слові Колобок? (3)
– Назвіть перший склад, другий, третій.
– А який склад наголошений?
– Викладіть фішками звукову модель слова „Колобок”.
– Подивіться, яких звіряток зустрів Колобок?
– Спробуємо розповісти про них якийсь віршик.
– До назви якої тварини підходить ця звукова модель [- о -] ?
– Назвіть звуки цього слова.
– Згадайте, як у казці називала лисичка Колобка, коли хотіла, щобтой ще раз заспівав? (Колобочок)?
– Скільки звуків [о] у цьому слові? (4)
– Послухаймо віршик.
Запишався Колобочок:
Аж чотири маю «о»!
Чи долинка, чи горбочок,
Не зловити вже його.
Круглі «о», мов коліщата,
Котять-вертять Колобка.
А лисичка хитра-хитра
Вже стоїть біля куща.
– Який звук зустрічається в цьому віршику?
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.
– Отже, на сьогоднішньому уроці ми закріпимо звук [о], навчимосяписати букву «о».
ІІІ. Сприймання і усвідомлення нового матеріалу.
1. Робота в зошитах.
— Розгляньте малюнки.
— Назвіть, які предмети зображені.
— Який звук чуємо на початку цих слів?
— Назвіть слова, щоб звук [о] стояв у середині слова, в кінці.
— Поділіть на склади перше слово (о-лі-вець).
— Розмалюйте той предмет, що найбільше вам сподобався.
2. Хвилинка-цікавинка.
— А чи знаєте ви, що раніше писали паличкою без стержня. Одинкінець був гострий, ним писали на табличках, покритих воском, другий – тупий ірівний, ним стирали написане. Потім писали гусячим пером, а згодом йогозамінила ще одна паличка, але вже свинцева, яка не дряпала, а залишала темнісліди. Згодом почали використовувати дерев’яні олівці, дуже схожі на сучасні, асерцевинку виготовляли з сплаву олова і цинку. Звідси походить назва олівця:олово – оливець – олівець. Пізніше такі олівці вийшли з ужитку, але назвазалишилася.
3. Написання букви.
– Поглянемо, як пишеться друкована літера, писана. Яка в нихрізниця?
– Зараз ми писатимемо букву «о». Маленька буква «о» — це овал.Починаємо писати трохи нижче верхньої рядкової лінії, ведемо вгору до лінії,заокруглюючи ліворуч, потім униз, теж заокруглюємо ліворуч і ведемо вгору, дозустрічі з початком букви.
– Письмо вчителя на дошці.
– Письмо в повітрі.
– Писання в зошиті тильною стороною ручки. Обведення 4 букв «о».
– Письмо в прописах.
Фізкультхвилинка.
У країні казочок
Жив веселий Колобок.
Разом з ним усі звірятка
Вишикувались на зарядку.
Похитали головою,
Раз – притупнули ногою, два – руки вгору підвели,
Трішки ними потрясли.
Нахилились вліво, вправо,
Та цього іще замало:
Руки вгору, руки вниз,
Раз – присіли, два – встали…
Й працювати знов почали.
4. Робота за малюнком.
— Чи знаєте ви, для того, щоб зробити мультфільм, художник створюємалюнок, а актор його озвучує – і отримують кадр мультфільму. Так частинка дочастинки створюється малюнок. У нас художник намалював Лисичку і Колобка, аякщо хтось з вас озвучить його – матимемо кадр мультика.
— Розкажемо, що було в цій частині казки.
— Кого ми бачимо?
— Що робить Колобок, Лисичка?
— Що вона хоче зробити?
IV. Закріплення вивченого.
1. З’єднування букви «о» з іншими буквами.
— Пишемо букву «о», зупиняємося там, де почали писати, пишемоз’єднувальну лінію, доводимо її до верхньої рядкової лінії, звідки починаємописати «а»
2. Скоромовка.
— Потренуємо язичок у вимові звуків.
Оленя одне блукало,
Оленя когось шукало.
— Який звук найчастіше зустрічається у скоромовці?
— Повторимо хором перший, другий рядок.
— Може, хтось хоче розповісти?
3. Запис нової літери в зошитах.
1. Запишемо рядок літери«о».
V. Підсумок уроку.
ДодатокБ. З історії каліграфії (дидактичні матеріали для бесід з учнями)
Чи знаєте ви, що об’єднує слова графік, графа, розграфити,параграф, стенографія, орфографія, біографія, графоман? У них є спільначастина «граф». У давньогрецькій мові grapho означало«пишу, креслю, зображую». Отже, ці терміни пов’язані з відтвореннямякихось зображень.
А чи знайоме вам слово каліграфія? Якщо перекластибуквально, каліграфія — це красиве письмо, або краснопис. Коли ж зазирнемо вісторію слова письмо, побачимо чимало цікавого. У давнину писати означало«прикрашати що-небудь, робити його строкатим». Та й зараз ми кажемо:писати картину, розписувати стелю, писати писанку, писана врода (тобто гарна,як намальована). Отже, спочатку люди навчилися малювати, а потім зображеннястали виконувати роль письма. А, як відомо, малюнок призначений для того, щобмилувати наше око. Тому зрозуміло, що і письмо повинно бути красивим.
Каліграфією називають мистецтво писати гарно і чітко. Ваші бабусій дідусі вам, напевно, розповідали, як вони вчилися у школі. Тоді буланавчальна дисципліна — чистописання, тобто каліграфія. І це чистописаннядавалося школярам нелегко! Учні носили з собою наповнені чорнилом чорнильниціта дерев’яні ручки, у які вставлялися металеві пера. З таким письмовимприладдям зошити не досить старанних учнів рясніли ляпками.
А якої точності вимагало перо! Нахилиш його так — пише товсто, анахилиш інакше — виходить тоненька лінія. Сучасним ручкам цей вищий пілотажнедоступний! Та й ми самі все менше уваги приділяємо нашому почерку. Мабуть,тому, що в людському житті панує друковане слово. Навіть спілкуємося навідстані все частіше не листами, написаними від руки, а надсилаючи факси,повідомлення електронною поштою чи есемески на мобільний телефон…
Історична довідка
Металеве перо винайшли в XIX столітті. На його основі пізнішерозробили пера різноманітної конструкції — для письма, для креслення, дляоформлення плакатів…
Також з XIX століття почали користуватися розлінованими зошитами.Графічна сітка №1 мала лінії для обмеження малих і заголовних літер, а такожгусті похилі лінії для написання кожної букви. Це заважало учням розвиватиокомір і гальмувало перехід до письма у звичайному зошиті. Графічна сітка №2мала робочі рядки однакової ширини, але з такими ж густими похилими лініями —здавалося, що зошит розграфлений на косі клітинки. Графічна сітка №3 —розліновка, знайома і зараз учням молодших класів, її запровадили наприкінці70-х років XX століття. Графічна сітка №4 простіша – вона має робочий рядокзавширшки 3 мм, а допоміжні і контрольні лінії відсутні. Графічна сітка №5 —звичайний зошит в одну лінію.
Красне письмо в усі часи й у всіх народів вважалося необхідноюскладовою культури. Відтоді, як винайшли письмо, люди прагнули оволодіти нимдосконало. У древніх державах — Шумері, Єгипті — навіть влаштовувалися конкурсикаліграфів. Найшановніша професія давніх єгиптян — професія писаря. А ось щочитаємо в документі тих далеких часів: «Щодо письма, то для знавцівкорисніше воно за будь-яку посаду. Солодше воно, ніж хліб і пиття, ніжодяг».
Каліграфія — не лише майстерність; це — справжнє мистецтво! Таквважають східні народи — араби, японці, китайці. Видатні арабські каліграфиминулого роками виробляли довершений почерк і цінували майстрів письма нарівніз письменниками та художниками. Древні мудреці стверджували: красиво писативміють лише люди з високими моральними якостями.
Мусульманська традиція забороняла малювати живих істот, і тому всюфантазію митці втілювали у вибагливих орнаментах. Саме арабське письмо нагадуєпрекрасний візерунок. Каліграфи створили більше ста видів почерку. А якінезвичайні назви цих почерків: весна, кучері нареченої, повномісячний,колосистий. Літери набували то круглої, то квадратної, то шестикутної форми,навіть були схожими на квіти, плоди, на птахів. Уміло вималювані цитати іафоризми служили оздобою палаців, мусульманських храмів. Мудрі вислови ткали накилимах, хустинах і поясах.
Китайці мали більше ста орнаментальних стилів письма. Назви їхнітеж були поетичними: коштовні камені, письмо зірок, письмо хмаринок, письмодраконів, письмо птахів, письмо дзвіночків і ваз… Ієрогліфи мали виглядлисточків, маленьких дракончиків і навіть складалися з намальованихдрібнесеньких черепах,
Колекція повчальних історій
У сучасному арабському алфавіті кожна буква має варіанти. Слідзображати по-різному літери, що пишуться окремо або в поєднанні з іншими, та щезважати на те, де ця літера у слові — на його початку, у середині чи в кінці.
Найлегше вправлятися в каліграфії було, напевне, давньомунаселенню Британських островів — кельтам. Їхній алфавіт (зараз уже забутий)досить одноманітний: голосні звуки позначалися крапками, приголосні — прямимиабо похилими рисками.
Напівлегендарний пророк Мані, який жив у ІІІ столітті, створивсвій власний алфавіт. Мані був справжнім художником і писав напрочуд гарно. Дляписьма він використовував кольорове чорнило, а також золоті і срібні фарби.Мані брав лише найкращий папір, а палітурки робив зі шкіри, шовку, парчі абовставляв сувої у футляри зі слонової кістки. Та противники релігії, якузаснував Мані, спалили майже всі витвори каліграфічного мистецтва, що вийшлиз-під руки пророка.
Італійський поет Петрарка залишив свій слід і в каліграфії.Сучасний шрифт, що називається «латинський курсив», вважаєтьсянаслідуванням його почерку.
Японці, китайці і корейці здавна прагнули творити мистецтво, уякому зливаються воєдино живопис, поезія і каліграфія. Уявіть типовий японськиймалюнок: порослий осокою берег, водне плесо, по якому пливуть качки. Малюнокбуде неповний без рівних стовпчиків ієрогліфів, нанесених прямо на пейзаж:
Подує вітер — і хвиля встає.
Стихає вітер — і спадає хвиля.
Вони, напевне, давні друзі,
Коли так легко один одного розуміють.
Художник Далекого Сходу навіть природу сприймає через каліграфію.Ось як він радить малювати дику сливу: «Суцвіття схоже на графічниймалюнок ієрогліфа пінь, гілки, що перехрещуються, нагадують ієрогліф по,перехрещені дерева подібні до ієрогліфа я, а верхівки із зав’яззю пишуться якієрогліф аго. Ієрогліф може нагадувати струмування цівочок або язиківполум’я, рух хмаринок або туману, нарешті гру сонячного проміння або місячнихлеліток».
Перш ніж сісти за роботу, художник-каліграф має внутрішньопідготуватися. Успішному письму сприяють п’ять умов: внутрішня гармонія,прислухування до власної душі, свіже повітря, добре підібрані папір і туш,несподіване бажання писати.
Отже, каліграфія — це творчість. А скільки замилування, скільки поезіїв словах майстра каліграфії!
Як відомо, книгодрукування в Європі веде свій початок із XVстоліття. А до того, і ще якийсь час по тому, книжки писалися від руки.Стародавня книга була витвором мистецтва, а тому й оздоблювалася коштовнимкаменем, золотом і сріблом. У майстернях-скрипторіях при монастирях працювалипереписувачі, старанно вимальовували тексти, прикрашаючи їх мініатюрами. Та йсамі літери мали декоративні елементи. Іспанець Педро Діас Моранто — а жив віну XVII столітті — любив вплітати у букви зображення птахів і морськихчудовиськ, а іноді й цілі сценки з міфології.
І рукописні, і друковані книги подавали зразки І каліграфії.Зокрема, наш першодрукар Іван Федоров створив у 1574 році буквар. Це був першийдрукований підручник східних слов’ян, який допомагав дітям учитися читати іписати. Та способи навчання грамоти, зокрема і каліграфії, у давнину дужевідрізнялися від сучасних. Учні механічно — хто як міг — копіювали написанівчителем літери. У XVIII столітті заняття з каліграфії відбувалися так:наставник писав олівцем у зошиті учнів букви, а діти їх наводили чорнилом. Такенавчання забирало багато часу і в учителя, і в учнів, до того ж діти незасвоювали правил написання літер, а коли опинялися біля дошки, ледве могливпоратися із самостійним письмом.
Екскурсія у церковно-парафіяльну школу. Розмова з дідусем
—Замість зошитів, які вивельми не бережете, ми користувалися невеличкими дощечками. Щось на зразоквашої шкільної, тільки менших розмірів. Зшиток був великим дефіцитом. Учительдиктує, а ми грифелями пишемо. Списалася дощечка — витер написане квачем ізнову за роботу.
—А домашнє завдання начому виконували?
—Домашні вправи вже робилина папері. Ось тут і ставали в пригоді гусячі пера. З ними було легше, бo вкожній хаті тримали сю живність. Зайдеш, бувало, до сусіда, а там самі пераскриплять та каламарі чорніють…
—Каламарі? — перепитую. —А що воно таке?
—Це по-теперішньому чорнильниця, виготовлена і чорної порцеляни.Напевно, ти також не знаєш, з чого виготовляли і чорнило?
Дідусь неквапом поліз у кишеню, витяг кілька жовтуватихбульбашечок і поклав їх на стіл.
—Так це ж, — посміхаюся, — звичайнісінькі кислички. Вони на дубовому листі ростуть!
—Так, на дубовому, але некожен дуб плодить їх. З’являються вони під осінь лише на тих деревах, якіхворіють. Кисличками ж називають тому, що сік у них вельми кислий. З нього іробили колись чорнило.
Як я довідався, народний спосіб виготовлення чорнила доситьпростий, але цікавий. З достиглих кисличок вичавлювали сік. Його тримали лише вглиняному посуді. Потім туди клали будь-яку залізну деталь. Але обов’язковоіржаву. Скажімо, цвях чи гайку. За добу сік «з’їдав» іржу. Це,власне, вже й було чорнило. Воно дає досить красивий колір — світло-жовтий,наче позолочений.
У тих місцевостях, де дуби не росли, чорнило робили з ягід бузиниабо крушини. У гірській місцевості розчиняли спеціальний сорт глини.
(За В.Скуратівським)
Традиції каліграфії
Традиції каліграфії неоднакові — у різних народів і в різні епохи.Та й матеріали, призначені для письма, відзначаються розмаїттям. У сиву давнинулюди вправлялися у письмі на камені, на шкурах диких звірів, на березовій корі— бересті, на глиняних табличках і на дерев’яних табличках, покритих воском.Знаряддями письма були загострені предмети.
Найдавнішим матеріалом, призначеним спеціально для письма, бувпапірус. Його використовували з третього тисячоліття до нашої ери. До речі,українське слово папір є нащадком давньогрецького слова папірус,яким називали болотяну рослину. Папірус ріс у великій кількості на берегахНілу. Серцевину цієї рослини нарізали довгими смужками, розкладали у два шари —один уздовж, а другий — упоперек. Після спресовування, висушування,розгладжування і відбілювання аркуші склеювали у сувої, довжина яких могласягати сорока метрів! Тексти писали паличками, а за чорнило правила суміш сажіз клеєм.
Переваги письма на папірусі оцінили й давні греки. Лише через йогонестачу в Греції користувалися пергаментом. Та пергамент винайшли теж не греки— ще в другому столітті до нашої ери його навчилися робити у Малій Азії, аназва цього матеріалу походить від назви міста Пергам. А що ж таке пергамент?Це вичинена, відполірована і вибілена шкіра молодої рогатої худоби. Самепергаментні книги були поширені у наших предків — східних слов’ян. Писалисякниги перами пташок: гусячим, орлиним, лебединим, яструбиним, воронячим тощо. Ачорнило виготовляли з природного матеріалу.
Найпоширеніший зараз писальний матеріал винайшли китайці у другомустолітті до нашої ери. На батьківщині паперу його виготовляли з бамбуку, рідше— з іншої сировини рослинного походження. А в Європі папір, зроблений ізбавовняного ганчір’я, з’явився у десятому столітті, запанував же ще пізніше —років через триста по тому. І якщо китайці писали пензлями, умочуючи їх у туш,то європейці продовжували користуватися перами.
Різні культурні традиції зумовили і різноманіття поз, зручних дляписьма. Давньоєгипетський каліграф сидів на підлозі, а папірус тримав, поклавшипід нього підставку на коліно правої ноги. Японський каліграф опускаєтьсянавколішки перед циновкою, на якій лежить папір.
З якого боку почати?
Ми пишемо зліва направо — так само, як і мешканці більшості країнсвіту. Навпаки — справа наліво, тобто від останньої сторінки до першої — пишутьараби та євреї. Китайці та японці розміщують ієрогліфи стовпчиками — зверхувниз, а самі стовпчики — справа наліво. Є ще один спосіб письма — бустрофедон.Ця складна назва утворилася від слів «бик» і «повертаю».Таке письмо нагадує орання ниви биком. Коли доходиш до кінця рядка-ниви, неповертаєшся на початок наступного, а просто починаєш писати у зворотний бік.Щоправда, бустрофедоном зараз давно вже не користуються.
Каліграфічні курйози
•Розповідають, що НізамБухарський водив по паперу… просто пальцем. Але тексти з-під його рукивиходили на диво досконалими.
•За часів англійськоїкоролеви Єлизавети II Дональд Джексон, писар королівської канцелярії,скористався для письма не зовсім звичним матеріалом. Умочивши ложечку в чашку зкавою, він бездоганним почерком написав на скатертині невеличкий текст. І цим довів,що справжній каліграф може продемонструвати своєю майстерність у будь-якихумовах!
•Давньоруські переписувачінерідко на полях книги увічнювали подробиці своєї нелегкої праці.«Погибель перья сего» — нашкрябав один майстер, списавши перо. Аінший хвалився: «Псалм есмь павьим пером».
•Особливості почеркузавжди приваблювали своєю таємничістю, адже всі навчаються писати за однаковимизразками, проте у кожної людини почерк індивідуальний, не схожий на Інші. Дотого ж, почерк людини міняється з віком, а також при хвилюванні, втомі абохворобі. Особливості почерку досліджує графологія. Назвати її рівноправноюнаукою важко, бо нерідко графологи роблять фантастичні припущення. Так, німецьЙоганн Громан, який жив у XV11I столітті, стверджував, що за особливостямиписьма можна описати зріст, голос, колір очей і волосся. Так само і в XIXстолітті побутувала думка, що є зв’язок між почерком, мовою і ходою людини. Таграфологія може стати у пригоді — наприклад, криміналістові, коли требавизначити, чи та сама людина є автором кількох написань. Також за почеркомможна виявити психічні розлади.
На прийом до… лікаря
Лікарі з Гонконгу радять для профілактики стресів займатисякаліграфією. Виводячи ієрогліфи чи букви, людина заспокоюється, частота пульсузменшується.
Про каліграфію можна розповідати багато. Та варто запам’ятати дужеважливу річ: якщо ви поважаєте тих, хто читатиме ваші нотатки, то будетестаратися писати охайно і розбірливо, пам’ятаючи, що каліграфія — це складовалюдської культури, своєрідне мистецтво, доступне при бажанні кожному.
ДодатокВ. Дидактичні матеріали до уроків письма
І. Підготовчі артикуляційно-слухові вправи
1. Виділення звуків [с], [с’] із скоромовки, наприклад:
Босий хлопець сіно косить,
роса росить ноги босі.
2. Активне вимовляння виділених звуків, спостереження за їхартикуляційними особливостями (якими мовними органами і в який спосібстворюється перешкода на шляху струменя видихуваного повітря).
3. Віднесення виділених звуків до приголосних; зіставленнятвердого і м’якого звуків на слух та за способом вимовляння; позначення їхфішками.
4. Вправи на впізнавання звуків [с], [с’] у заданих учителемсловах (лось, ліс, лисиця, смола, береза (!), роса, сім, вісім, зірки (!),місяць, сонце).
5. Самостійний добір учнями слів із звуками [с], [с’] врізних позиціях.
6. Аналітичні і синтетичні вправи із звуками [с], [с’] та зголосними (на утворення та аналіз складів-злиттів).
ІI. Звукові аналітичні і синтетичні вправи зі звуками [з], [з’]
1. Впізнавання звуків у заданих учителем словах з визначенняммісця звучання (на початку, в середині, в кінці). Пропонуються, наприклад,слова: заєць, коза, віз, сажа (!), залізний, зяблик, узяв, калюжа (!), злазь,візерунки, друзі, жасмин (!), зелений.
2. Доповнення складу із звуками [з], [з’] для утворення слів:залі(зо), гро(за), моро(зи), ва(за, зон), ві(зок), бере(за), мага(зин) та ін.
3. Утворення складів типу злиття із звуком [з] (за, зо, зу,зи. зе), із звуком [з’] (зя, зьо, зю, зі, зє).
4. Показ зразка писаної літери з у сітці зошита (збільшеної в20 разів).
5. Аналіз будови букви з переліком її елементів (верхнядужка, схожа на правий півовал, і нижня дужка, яка переходить у нижню петлю).
6. Засвоєння конфігурації літери з.
7. Показ написання букви на дошці з поясненням послідовностізображення елементів.
8. «Писання» учнями букви в повітрі з орієнтацією на показучителя.
9. Аналіз зразка букви в зошитах, усне пояснення порядкузображення елементів.
10. Писання літери за пунктирними зразками у зошиті (надрукованій основі).
11. Писання трьох літер (самостійно). Зіставлення написанихлітер із зразком. Аналіз помилок.
12. Звуковий аналіз слова зима з наступним записом зазразком.
13. Добір слів із звуком [з], які відповідають на питання щоробити? (казати, возити, різати, лазити, збирати, в’язати, зустрічати та ін.).
14.Складання з одним із слів (на вибір) речення.
ДодатокГ. Фрагменти уроків письма
Тема: Гігієна зору під час читання і письма
Мета: збагатити уявлення дітей про значення зору вжитті людини та прищепити навички гігієни читання і письма.
Обладнання: таблиця «Будова ока».
Хід уроку
— Діти, відгадайте загадку. Про який орган чуття йде мова:
На обличчі людини
дві маленькі пташини.
Одна одну не знають
та у парі літають.
(Очі)
Два брати через дорогу живуть,
один одного не бачать.
(Очі).
— Діти, відгадайте ребус. Назвіть чуття, органом якого є очі.
—
/>
(Зір).
— Перевіримо це на прикладі ігор «Хто пішов із класу?» та «Щозмінилося на парті?».
— Як же око працює?
Вихователь демонструє таблицю «Будова ока».
— Щоб не зіпсувався зір, треба знати і дотримуватись правилохорони зору, або інакше — гігієни читання і письма:
1. Не схиляй низько голову над зошитом, книгою.
2. Не лягай животом і грудьми на парту.
3. Не читай лежачи.
4. Не читай в автобусі чи тролейбусі.
5. Не сиди близько (відгадайте — біля чого?):
Диво-скринька, в ній — вікно,
У вікні — щодня кіно.
(Телевізор).
6. Якщо лікар прописав, то треба носити (відгадайте — що?).
Своїх очей не маю,
а іншим допомагаю.
(Окуляри).
7. Світло повинно падати на зошит з лівого боку.
8. Книга чи зошит мають бути від очей на відстані 30 см і підкутом 45°.
Для самоперевірки правильної відстані від очей до книгивиконаємо вправи:
* Поставте лікоть на парту, вказівним і середнім пальцямидоторкніться до виска — це і є відстань 25—30 см та кут 45°.
* Сядьте так, щоб між краєм парти і грудною кліткою проходиладолоня з притиснутим всередину великим пальцем Запам’ятайте цю позу.
9. Після 25 хв. навчання робіть фізкультурну хвилинку запартою чи біля неї — 5-хвилинну гімнастику для тіла та очей, під час якої очівідпочивають і відновлюють працездатність.
Виконаємо вправи сидячої фізкультхвилинки:
1. Руки на поясі, піднімати і опускати ноги на носки.
2. Руки до плечей, повороти тулуба направо — наліво.
3. Руки перед собою, «ножиці».
4. Руки на поясі, оберти головою.
5. Руки за головою, нахили тулуба назад.
Виконаємо танець «Каченята» (рухлива фізкультхвилинка біляпарти).
А тепер навчимось виконувати вправи сидячої фізкультхвилинкидля очей:
1. Заплющити очі на рахунок 3, потім розплющити. Повторити 5разів.
2. Швидко розплющувати і заплющувати очі (10 с).
3. Повертати очі вправо, вліво, вгору, вниз.
4. Заплющити очі. Злегка натиснути пальцями на повіки,промасажувати скроні біля очей.
5. Стежити очима за наближенням пальців правої руки докінчика носа і за відведенням від носа.
6. Подивитись у далину неба (30 с).
7. Заплющити очі, колові оберти очними яблуками вліво —вправо.
Запитання на закріплення.
1. Які ви знаєте правила гігієни зору?
2. Як перевірити відстань від книги до очей?
3. Які є вправи на фізкультхвилинці?
4. Які ви знаєте вправи для очей?
Підсумок. Активність і дисципліна учнів на занятті.
Тема. Письмо вивчених раніше малих букв
Мета. Закріпити написання малих букв, вдосконалюватинавички списування з друкованого тексту. Розширювати словниковий склад тавиховувати кмітливість першокласників.
Наочність. Таблиця «Сиди правильно при письмі», предметнімалюнки.
План і хід уроку.
І. Зв’язок уроку читання з уроком письма.
— Про кого ми читали на уроці читання?
— Що ви запам’ятали з тексту?
— Повторимо віршик, який вивчили на уроці читання.
— А зараз я перевірю, як ви уважно слухали, працювали напопередніх уроках письма.
2. Вправи в безвідривному написанні.
Вчитель може запропонувати розгляд якогось завдання тавиконання його в зошиті — 1 рядок.
3. Повторення написання малих букв.
1) Письмо букв у зошитах під диктовку: а, м, о, в, ш, р, к,с, л, і, н — 1 рядок.
2) Аналіз помилок при написанні букв та сполучень їх: р, ра,ар, ур; в, ва, во, вл, ув, ум — 1 рядок.
4. Письмо складів після аналізу: ка, ви, ши, ро, зі, лу, то,ук, ав — 1 рядок.
5. Робота з предметними малюнками.
Вчитель показує предметний малюнок, діти називають його ірозповідають про значення цього предмета чи колір, інші якості: літак, півень,трактор, велосипед.
— Чи можна ці предмети назвати одним словом?
— Що зайве? Чому?
— Як назвати одним словом літак, велосипед, трактор?(Машини.)
— Спишіть це речення з друкованого тексту: Літак, велосипед,трактор — це машини.
6. Як можна записати одним словом? (Слова-відповідізаписуються в зошиті після аналізу.)
Невелике за розміром заглиблення, заповнене водою після дощу(калюжа).
Знаряддя для копання землі з довгою ручкою і широкимметалевим відточеним кінцем (лопата).
Знаряддя з зубцями, насадженими на довгу ручку, для згрібаннясіна (граблі).
Дванадцятий місяць календарного року (грудень).
— Підкресліть букви, які позначають м’які приголосні, тапоясніть їх.
7. Просте списування з друкованого тексту. (Вказуєтьсясторінка букваря або іншого джерела.)
Тема. Письмо малої букви т, складів та слів з нею
Мета. Навчити дітей писати букву т та сполучати її зіншими буквами. Виробляти вміння писати на слух. Розвивати усне мовлення іувагу дітей.
Обладнання. Демонстраційна картка, розрізна азбука, предметнімалюнки: сито, лото; таблиця «Сиди правильно під час письма».
Хід уроку
1. Зв’язок уроку письма з уроком читання.
1) Бесіда: — 3 якою буквою на уроці читання ми ознайомились?
— Знайдіть її в розрізній азбуці.
— Які звуки ця буква може позначати? (т, т’).
2) Гра «Піймай звук». Необхідно «піймати» звуки (т, т’) всловах: степ, тут, звук, ластівка, трактор, лист, небо, сито, торт, летів,лопата, школа.
— Якою буквою позначаються на письмі звуки (т, т’)?
— На цьому уроці, діти, ми ознайомимося з рукописною буквоют, навчимося її писати саму та в сполученні з іншими буквами, а для цього требауважно слухати моє пояснення і старанно працювати…
2. Ознайомлення з писемною буквою. (Вивішуєтьсядемонстраційна картка.)
— Що це за буква (показує на друковану)? А це, діти,рукописна мала буква т (показує).
— Розгляньте, чи схожа вона на друковану?
— На яку писану букву вона схожа?
— Чим відрізняється?
— Назвіть усі елементи цієї букви (похила паличка, паличка ззаокругленням внизу, паличка з заокругленням внизу та вгорі).
3. Пояснення вчителем написання букви т.
1) Показ письма букви з коментуванням.
2) Написання букви за зразком — 1 рядок.
Фізкультхвилинка.
3) Фронтальна перевірка написаного, зіставлення, повторнепояснення написання букви. Письмо на дошці.
4) Написання букви в зошиті під такт — 1 рядок.
4. Написання складів та буквосполучень.
1) Читання складів, буквосполучень з розрізної азбуки,пояснення написання їх на дошці та запис у зошитах: ат, от, ут, ит, іт — 1рядок. (Недописаний рядок першокласники заповнюють цими складами до кінця.)
Фізкультхвилинка.
2) Зорово-слуховий диктант: та, то, ту, ти, ті — 1 рядок.Цими складами рядок дописується до кінця.
3) Письмо на слух: ут, ті, ат, то, ит, та, от — 1 рядок.
5. Письмо слів.
1) Читання складової таблиці та складання слів по ній.Складова таблиця ро ти на но то та ло во ку ви ма ла пи си оа
Можна скласти слова: носила, випила, новина, ворона, ворота,тато, писати, лото, сито…
2) Запис слів: тато, писати, ворота, тут — 1 рядок.
3) Підпишемо малюнок: лото, сито. (Вчитель вивішуєпредметні малюнки).
— Розбір, де використовуються ці предмети.
6. Складання речень зі словами. Запис речення: У Полінисито.
7. Підсумок уроку. Оцінювання роботи учнів.
— Яку букву ми навчилися з вами писати?
— З яких елементів вона складається?
— А ще що ми писали з цією буквою? (Склади, слова, речення).