Сансовіно (Sansovino; власне Татті, Tatti) Якопо (2.7.1486, Флоренція, – 27.11.1570, Венеція), італійський архітектор і скульптор Високого і Пізнього Відродження.
Учився у Флоренції в А. Сансовіно. Працював у Римі (1503-1510, 1518-27), Флоренції (1510-18), з 1527 – у Венеції і Падуї (з 1529 головний архітектор Венеціанської республіки). Архітектурні втори Сансовіно у Венеції [церква Сан-Франческо делла Вінья (з 1534, фасад побудований А. Палладіо, 1572), бібліотека Сан-Марко, Монетний двір (так звана Дзекка; початий 1536), палаццо Корнер (з 1532)] відрізняються соковитістю профілів, багатством скульптурного, а іноді і мальовничого оздоблення, тонко підлеглого тектоніці будинку.
У скульптурній творчості Сансовіно мальовничість світлотіньового моделювання органічно з’єднується з витонченою експресією образного ладу (“Вакх”, мармур, 1518, Національний музей, Флоренція; 4 статуї на фасаді Лоджетти у Венеції, бронза, 1540-45; статуя медика Т. Рангони на фасаді церкви Сан-Джулиано у Венеції, бронза, 1554).
Палладіо – теоретик і практик Відродження
ПАЛЛАДІО, АНДРЕА (Palladio, Andrea) (1508-1580), що видається італійський архітектор пізнього Відродження. На прикладі своїх простих і витончених будівель він продемонстрував, як досягнення античності і Високого Відродження (переважно в римському варіанті) можуть бути творчо перероблені і використані, тобто зробив класичну мову архітектури загальнодоступним і універсальної. Його досвід виявився особливо коштовним для зодчих 17-18 вв. Послідовники майстра утворили цілий напрямок у європейській архітектурі, що одержала назву палладианства.
Палладіо народився 30 листопада 1508 у Падуе; незабаром родина переїхала у Виченцу, де в основному і протікала його творча діяльність. Гуманіст Джанджорджо Триссино (1478-1550) став його заступником і переконав перемінити ім’я архітектора Андреа ди Пьетро (Andrea di Pietro) на псевдонім Палладіо (від гречок. Палладіон: так називалася статуя богині Афіни Паллади, що, відповідно до вірувань афинян, захищала місто від ворогів). Саме за порадою Триссино майбутній архітектор відправився учитися в Рим, а після повернення знаменитий гуманіст став його першим замовником. У 1545 Палладіо виграв конкурс на право перебудови Васильки у Виченце. Двома найважливішими сферами його діяльності було будівництво міських будинків (т.зв. палаццо, чи палаців) і заміських резиденцій (вілл).
До раннього періоду творчості Палладіо відносяться проекти вілл Годи в Лонедо (1540) і Пизани в Баньоло (1544). В обох випадках він створив прекрасні зразки сполучення архітектури і природного ландшафту. Уміння підкреслити гармонійність будівлі, мистецьки розмістивши її на тлі мальовничих венеціанських пейзажів, придалося йому і надалі при спорудженні вілл Мальконтента (1558), Барбаро-Вольпи в Мазері (1560-1570), Корнаро (1566) і, нарешті, вілли “Ротонда” (чи Капра) у Виченце (1551-1567). Остання по праву вважається самою зробленою будівлею архітектора. Це квадратне в плані будинок з іонічними шестиколонними портиками на кожнім фасаді. Усі чотири портики ведуть до круглого центрального залу, перекритому невисоким куполом під черепичною покрівлею.
В оформленні фасадів вілл і міських будинків Палладіо звичайно застосовував великий ордер, як це можна бачити на прикладі палаццо Кьерикати у Виченце (1550). Величезні колони піднімаються на стилобатах (кам’яних плитах під колонами) – звичайних, як у палаццо Вальмарана (почате в 1566) і в незакінченій Лоджії дель Капитанио (1571), чи дуже високих, цілком поглинаючий перший поверх, як у палаццо Тьене (1556).
Бесплатно скачать реферат “Архітектура Венеціанської школи” в полном объеме