Еволюція (від лат. еволютіо-розгортування) – це процес необоротних змін у будові та функціях живих істот протягом їхнього історичного існування. Результатом еволюції є пристосованість організмів до умов довкілля. Проблеми еволюції досліджує розділ біології, який має назву еволюційне вчення. Це наука про чинники, механізми, загальні закономірності та наслід-ки еволюції.
Світоглядна система про незмінність живої природи з часу її ви-никнення, тобто заперечення еволюційних ідей, називається креа¬ціонізмом (від лат. креаціо — створення). Послідовники креаціо¬нізму здебільшого дотримуються релігійних поглядів на походження життя, розглядаючи його як наслідок творчого свідомого акту вищої нематеріальної сили (Бога). Креаціоністами були такі видатні біо¬логи, як К.Лінней, Ж.Кюв’є, геолог Ч.Лайєль та ін.
Окремі ідеї про історичний розвиток живих істот висловлювали ще давньогрецькі (Геракліт, Демокріт та ін.) та давньоримські (Лук-рецій та ін.) мислителі, однак спроби науково пояснити це явище з’явились лише в кінці XVIII сторіччя.
Еволюційна гіпотеза Ж.-Б.Ламарка. Першу еволюційну гіпо¬тезу висунув видатний французький учений Жан-Батіст Ламарк (1744-1829) – людина енциклопедичних знань і великого таланту. Він написав багатотомну працю «Флора Франції», розробив систему безхребетних тварин, яка певною мірою не втратила свого значен¬ня і дотепер. Як вам відомо, саме він запропонував термін «біоло¬гія» (1802), обгрунтував уявлення про окрему «.область життя» на Землі (пізніше названу біосферою), вперше проводив спостере¬ження за психічною діяльністю тварин, заснував палеонтологію без-хребетних.
Свою еволюційну гіпотезу він опублікував у 1809 році у книзі «Фі-лософія зоології». В її основі лежить уявлення про те, що всі живі організми під впливом умов довкілля набувають корисних присто¬сувань, змінюючи свою будову, функції, індивідуальний розвиток тощо. Інакше кажучи, згідно з Ламарком, еволюція – це процес на¬буття корисних ознак, які успадковуються потомством. Нижчі орга¬нізми (які позбавлені нервової системи) змінюються безпосередньо під впливом чинників довкілля: листки водяних рослин здебільшо¬го стрічкоподібної (лінійної) форми, бо витягуються течією тощо. Вищі організми, зокрема тварини, що мають нервову систему, ви¬робляють пристосування за схемою: зміна потреб приводить до змі¬ни звичок, зміна звичок – до вправляння одних органів і невправляння інших. Ті органи, які вправляються, розвиваються, а ті, що не вправляються, редукуються (зменшуються), згодом ці зміни ус¬падковуються. Наприклад, жирафа почала живитися листками де¬рев, тому повсякчас витягувала шию, щоб дістати до крони: шия і передні ноги у неї видовжились, і ці набуті особливості передають¬ся нащадкам. Неважко помітити, що Ж.-Б.Ламарк досліджував пе¬реважно модифікаційну мінливість, яка насправді неспадкова і є реакцією організмів певного виду на конкретні зміни довкілля. Отже, за Ж.-Б. Ламарком, одним з факторів еволюції є те, що будь-яка мінливість є спадковою і зумовлена впливом зов-нішніх умов.
Бесплатно скачать реферат “Гіпотези еволюції” в полном объеме