Харчова промисловість – одна з найбільших та найважливіших галузей промисловості України. Від рівня її розвитку, стабільності функціонування залежить стан економіки та безпека держави, розвиток внутрішнього та зовнішнього ринків, а також рівень життя населення.
Успіхи та невдачі українських, а також пострадянських підприємств харчової промисловості, слід розглядати як результат взаємодії цілої низки чинників: зовнішніх (попит на ринку послуг, рівень доходів населення, стан розвитку науки, техніки тощо) і внутрішніх (стратегія підприємства, принципи його діяльності, наявність ресурсів та їхнє раціональне використання, маркетинг та інші).
Здатність підприємства пристосовуватись до зміни технологічних, економічних та соціальних чинників – гарантія не лише його виживання в сучасних складних економічних умовах, але й успішної діяльності в подальшому.
Цілі та пріоритети розвитку вітчизняних підприємств харчової промисловості в ринковому середовищі істотно залежать від економічних умов, в яких вони функціонують. У фазі кризи необхідно прагнути стабілізації їхнього фінансово-економічного стану, тому першорядного значення набуває підтримка платоспроможності підприємства.
Стратегія ж максимізації прибутку відкладається на другий план. Надалі, при зміні внутрішніх і зовнішніх умов в сприятливий бік, активації на певних сегментах ринку, ця стратегія може бути реалізована повною мірою.
Харчова промисловість тісно пов’язана з сільським господарством – основною технологічною ланкою продовольчого комплексу. Збалансований розвиток цих взаємопов’язаних галузей продовольчого комплексу залежить від транспортної і торговельної інфраструктури.
Пріоритетне значення у територіальній організації харчової промисловості мають такі економічні фактори, як сировинний, споживчий, транспортний, спеціалізація сільського господарства, науково-технічний прогрес.
Ресурсномісткі галузі – цукрова, маслосироробна, виноробна, плодоовочеконсервна – розміщуються в зонах виробництва сировини. На споживача орієнтуються такі галузі, як хлібопекарська, молочна, м’ясопереробна, де виробляються товари з малим терміном реалізації.
Природні фактори впливають на розміщення підприємств харчової промисловості через сільське господарство – зумовлюють просторову спеціалізацію виробництва сировини.
Отже, виходячи із вищезазначеного, до актуальних завдань розвитку харчової промисловості та утвердження її позицій як конкурентоспроможної галузі промислового виробництва, слід віднести:
– удосконалення чинного законодавства та його дотримання стосовно гарантування захисту прав споживачів, підвищення безпеки продовольчих товарів в зв’язку з використанням штучних замінників;
– покращення існуючої системи ціноутворення через організацію прогнозного аграрного ринку, створення умов для чесної конкуренції,;
– оновлення матеріального устаткування та технічного забезпечення підприємств харчової промисловості;
– створення сприятливих економіко-політичних умов для залучення як іноземних, так і вітчизняних інвесторів, застосування як вже давно відомих, так і нових форм кредитування виробництва тощо;
– розроблення нових нормативних актів та удосконалення, із використанням провідного зарубіжного досвіду, вже існуючих, що спрямовані на захист вітчизняного виробника харчових продуктів.
Список использованной литературы:
1. Макаренко І.О. Сучасні механізми стабілізації діяльності підприємств харчової промисловості / Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 2 (56). – С. 93-100.
2. Сичевський М.П. Стан та пріоритетні напрямки розвитку харчової промисловості в Україні / Економіка АПК. – 2004. – № 1. – С.38- 40.
3. Розміщення виробництва товарів народного споживання в Україні: Навч. посібник/ Є.М. Воронова, І.К.Гогулан, В.І.Дорошенко, Н.С.Ковальчук, А.А.Мазаракі, В.С. Полюхович, І.Г. Смирнов. За заг. ред. А.А.Мазаракі. – К.: КТЕІ, 1992. – 76 с.
Бесплатно скачать реферат “Харчова промисловість в господарському комплексі України” в полном объеме