Яскравою особливістю суспільного утрою Речі Посполитої була безпрецедентна для Європи багато чисельність привілейованого стану. До середини ХІХ ст. майже не кожен десятий житель держави вважався шляхтичем. Шляхта в Польщі в різні проміжки часу нараховувала до півмільйона чоловік, які складали 8%, а в Мазовії навіть біля 20 % всього населення.
Найбільш активною групою в середині шляхетського стану була середня шляхта. Її найбільш видні представники, які досягли високих посад та майна, ставали нерідко „новою” олігархією. Цей рух нової аристократії ослаблював середню шляхту, але вона продовжувала відігравати провідну роль.
До розділів Польщі майнові та політичні права шляхти продовжувалися укріплюватися. Осілий шляхтич був єдиним повноправним громадянином Речі Посполитої. Польська шляхта, яка вибирала короля, затверджувала закони, податки, ототожнювала себе з нацією, з якої виключалися інші стани. Так становилося поняття „шляхетської нації”. До неї відносилася литовська, білоруська, українська шляхта, виключались польські селяни та міщани.
Інша шляхта – це сіра маса різного рівня заможності та звання. Існувала шляхта загродова (дрібнопомісна), яка володіла господарством селянського типу та власноручно обробляла землю. Особливо часто можна було побачити людину з саблею, яка йде за плугом, в Мазовії, та Підляшші. Цих шляхтичів-пахарів ніколи не кидало почуття переваги над сусідами-хлопами та відрізняла вражаюче несприймання всього нового. Поряд з цим існував прошарок шляхти, який не мав земельної власності. Його називали шляхтою-голотою (голитьбою).
Шляхта, яка намагалася шукати протекції, об’єднувалася навколо магната. З падінням авторитету державної влади магнат забезпечував шляхті захист її життя та майна, а й досить часто і утримання в заміну за службу в латифундії або в його війську. Служилий шляхтич присягав своєму володарю через рукостискання, тому його називали рукодайним слугою.
Потрапляла в залежність від магнатів також частина середньої шляхти, яка збідніла в наслідок війн. Найбільш частою формою залежності середньої шляхти була аренда села або фільварка в магнатських латифундіях. Та шляхта, яка не підпала в матеріальну залежність від магната, опинялася під їх політичним впливом. Час від часу проявлялася під час деяких конфедерацій опозиція проти панування магнатів, однак сили були вже на боці останніх.
Не дивлячись на те, що особливий магнатський стан конституювалось по волі Габсбургів лише австрійській частині польських земель, ще в Речі Посполитій поняття „шляхта” не тільки не розповсюджувалось на магнатів, але і використовувалось для позначення їх політичного антипода. Згідно законодавства останніх років існування Польсько-Литовської держави, незаможні шляхтичі були позбавлені права голосу на сеймиках.
Список использованной литературы:
1. Бардах Ю. История государства и права Польши. – М., 1980
2. Бобржинский М.О. Очерки истории Польши //Боевое содружество советского и польского народов. – М., 1973
3. Боханов А.Н. Крупная буржуазия России (конец XIX – 1914 гг.). – М., 1992. – С. 201
4. Восток, Запад и Польша. – М., 1989
5. Всемирная история. – М., 2002
6. Всесвітня історія. Навчальний посібник. – К., 2001. – С 367
7. Голобуцький В.О. Економічна історія Української РСР. – К., 1970
8. Горчаков Р.С. История народного хозяйства зарубежных стран. – Л., 1962
9. Дебидур А. Дипломатическая история Европы. – М., 1995.
10. Деревянкін Т.І. Мануфактура на Україні. – К., 1960
11. Дыбковска А. История Польши с древнейших времен. – 1986
12. Зайончковский П.А. Российское самодержавие в конце ХІХ в. – М., 1970.
13. Зашкильняк Л.А. Формирование и развитие исторической науки в Польше. – Львов, 1986.
14. Зашкільняк Л.О. Крикун М.Г. Історія Польщі. – Львів, 2002
15. История польской литературы. – М., 1969. – Т. 2.
16. История Польши. – М., 1953. – Т. 1
17. История южных и западных славян. – М., 1998. – Т. 2.
18. Історія південних і західних слов’ян. – К., 2001.
19. Історія сучасного світу і соціально-політина історія XV-XX ст. – К., 200
20. Історія Ценрально – Східної Європи. – Львів, 2001.
21. Карелин А.П. Дворянство в пореформенной России. – М., 1979
22. Костюшко И.И. Крестьянская реформа 1864 г. в Царстве Польском. – М., 1962
23. Краткая история Польши: с древнейших времен до нашего времени. – М., 1993
24. Культурные и общественные связи Украины со странами Европы. – К., 1990
25. Лаверичев В.Я. Крупная буржуазия в пореформенной России 1861-1900. – М., 1974.
26. Лісевич І.І. Родом з України. – К., 1995
27. Лісевич І.Т. У затінку двоглавого орла. – К., 1993
28. Манусевич О.Я. Нариси з історії Польщі. – К., 1954.
29. Маркина В.А. Магнатское поместье Правобережной Украины второй половины XVIII в. – К., 1961.
30. Маркина В.А. Крестьяне Правобережной Украины к. XVII–60-е гг. 18 в. К.,1976
31. Миллер А.И. Очерк польской истории (Х в. – 1918 г.) // Преподавание истории в школе. – 1990. – № 1. – С. 35
32. Очерки истории народной Польши. – М., 1965
33. Покровский М.Н. Дипломатия и войны царской России. – Лондон, 1991
34. Польша на путях развития и утверждения капитализма. – М., 1984
35. Польша на путях развития и утверждения капитализма: конец XVIII – 60 – е годы ХІХ в. – М., 1984
36. Полянский Ф.Я. Экономическая история зарубежных стран. – М., 1961
37. Разумовская Л.В. Очерки по истории польских крестьян. – М., 1968
38. Рутковский Я. Экономическая история Польши. – М., 1953
39. Свербигуз В. Старосвітське панство. – Варшава, 1999
40. нський П.В. Аграрні відносини на Західній Україні в кінці XIX – першій половині ХХ ст. – Львів, 1966.
41. Субтельний О. Історія України. – К., 1993
Бесплатно скачать реферат “Польська шляхта” в полном объеме