Результати проведеного аналізу стану системи державного управління лісовим господарством України дозволяють сформулювати науково обґрунтовані стратегічні пріоритети лісової політики України:
1. Формулювання і відображення у правових документах парадигми сталого управління лісами через перегляд концептуальних засад визначення пріоритетності окремої функції лісів.
2. Лісову політику країни доцільно формувати, виходячи з: визнання рівної значущості екологічних, економічних та соціальних функцій лісу; розробки і впровадження критеріїв та індикаторів сталого управління лісами; залучення широких верств населення, неурядових організацій до процесу підготовки рішень у лісовому секторі; створення ефективних правових механізмів забезпечення виконання міжнародних угод і домовленостей.
3. Розробка та внесення необхідних доповнень до існуючої нормативно-правової бази змін щодо забезпечення екологічно орієнтованого та комплексного використання лісових ресурсів з урахуванням їх ландшафтного і водорегулюючого значення.
4. Стале, раціональне та багатоцільове використання лісових ресурсів: переорієнтація лісового господарства з одноцільової (сировинної або захисної) моделі на екологічно, економічно та соціально збалансовану модель багатоцільового лісокористування;
Все це можливо тільки при розробці нових методів і способів державного управління, визначених законодавчо, типових або стандартних дій лісокористувачів, заснованих на застосуванні сучасних інформаційних технологій.
А також залежить від зміни існуючої державної політики щодо державного управління лісами і контролю господарської діяльності, яка в них проводиться, тісної взаємодії Президента України, Верховної Ради України, Держкомлісгоспу, Мін’юсту та Міністерства охорони навколишнього природного середовища.
Сучасне екологічне право в Україні спирається на законодавчі та інші регулятивні акти подвійного роду. З одного боку, поряд з новими законами продовжують діяти і деякі з попередніх правових актів, успадкованих від СРСР. З іншого – активно напрацьовується і створюється національне екологічне право.
Але українське екологічне і лісове законодавство також не повною мірою здатне забезпечити захист лісу, оскільки, в першу чергу, багато в чому залишається декларативним, і не містить конкретних механізмів розв’язання існуючих проблем.
Так само не повною мірою і дуже вибірково ураховує досягнення і досвід сучасного міжнародного екологічного законодавства. Тому одним з необхідних заходів щодо поліпшення сучасного рівня державного управління і контролю пропонуються структурні зміни існуючих схем лісокористування в лісах України всіх форм власності, упровадження яких дозволить розв’язати проблеми нераціонального використання лісів і земель лісового фонду.
Це дозволить побудувати дійсно демократичну і правову державу в Україні з ефективною системою екологічного законодавства Формування українського екологічного права, яке б забезпечило належну юридичну основу щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів, повинно бути основоположним напрямком для вирішення проблем сталого екосистемного управління лісами.
Список использованной литературы:
1. Конституція України. // Відомості Верховної Ради. – 1996 – № 30. –126 с.
2. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 3-4. – С.27–78.
3. Указ Президента України „Про заходи щодо подальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні” від 23.05.2005 р. за № 838/2005 // http://www.ukrslovo.com, Вип. № 34 (3286).
4. Указ Президента України “Про заходи щодо посилення державного контролю у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів” від 05.01.2004 р. № 1/2004.
5. Закон України від 08.02.2006 р .“Про внесення змін до Лісового кодексу України”// http://www.zakon.rada.gov.ua.
6. Рішення Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 26.11.2003 р. за № 27/1 // http://www.rada.gov.ua/press/skl4/news/ses4/n21-11-13.
7. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.04.2006 р. за № 208-р „Про схвалення Концепції реформування та розвитку лісового господарства” // http://www.zakon.rada.gov.ua.
8. Постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.06 р. за № 273 „Про підсумки соціально-економічного розвитку України у 2005 році та заходи щодо поліпшення економічної ситуації” // Офіційний вісник України. – 2006. – № 11. – С. 94 – 101.
9. Афанасенко К.В. Участь делегації Державного комітету лісового господарства України в 4-й міністерській конференції із захисту лісів у Європі у м. Відень (Австрія) // Причорноморський екологічний бюлетень. – 2004. – №1(11). – С. 163–166.
10. Малишева Н.Р., Олещенко В.І. та ін. Правові засади впровадження в Україні Конвенції про біорізноманіття. – К.: Хімджест. – 2003, – 176 с.
11. Лазаренко Я. М. Становлення законодавчих систем в Україні. Розвиток лісового законодавства України. – К.: Право України. – 2003. – №3. – С. 23–27.
12. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Менеджмент охоронних лісів України. – К.: Фітосоціоцентр, 2003. – 299 с.
Бесплатно скачать реферат “Проблеми державного управління лісовим господарством України” в полном объеме