Ринок землі є невід’ємною частиною економіки будь-якої розвиненої держави. Земля – найважливіший ресурс, що займає виняткове місце в житті й діяльності будь-якого суспільства.
Ринок землі володіє цілим рядом специфічних особливостей. По-перше, земля є безкоштовним дарунком природи, що дозволяє говорити про ірраціональний характер її вартості. Проте земля є об’єктом купівлі-продажу; з нею зв’язані земельні орендні відносини.
По-друге, залежно від тих або інших природно-кліматичних умов, а також місцезнаходження ділянок землі, останні підрозділяються на кращі, середні й гірші. В основі такого розподілу лежить природна родючість ґрунту, від якого залежить продуктивність землі. Але вона може бути поліпшена в результаті додаткових вкладень у неї праці й капіталу. Це поліпшена родючість ґрунту називається економічною. Підвищення економічності родючості ґрунту практично можливо на будь-яких ділянках. Однак воно має певні границі, пов’язані з відомим законом убутної родючості ґрунту, коли при сформованій технології обробки землі кожна наступна одиниця витрат забезпечує всі меншу й меншу віддачу.
По-третє, у слідство фіксованості площі земельних угідь природою, пропозиція землі характеризується в суспільному масштабі зробленою нееластичністю, хоча для конкретного користувача землею інша справа: пропозиція землі має певну еластичність, оскільки користувач має можливість збільшити наявну в нього земельну площу за рахунок конкурентів. Обмеженість пропозиції земельних ресурсів підсилюється закріпленістю землі в приватну власність. В умовах ринку земельні власники досить неохоче йдуть на продаж своїх земельних ділянок, віддаючи перевагу здачі землі у вигляді оренди вони одержують право одержання стабільного доходу, саме тому кожний певний момент продається лише незначна частина земельного фонду, у цьому укладається принципова особливість ринку землі.
Земельний ринок формує умови стимулююче ефективне використання землі й змушує окремих суб’єктів відмовитися від частини землі або від усього ділянки якщо він не функціонує ефективно.
Однак ринок землі далекий від досконалості й не є гарантом стабільності. Заповнення недоліків ринку – найважливіше завдання держави. Держава зобов’язана в першу чергу створити умови захисту прав власності на землю, дотримання суб’єктами своїх договірних зобов’язань, цілеспрямованого й розумного використання земельного фонду країни, при цьому політика держави повинна базуватися на сполученні інтересів всіх господарюючих суб’єктів аграрного сектора. Будь-яка державна система керування повинна базуватися на земельному кадастрі – це офіційно складений, систематизований звід відомостей, що стосується земельного фонду країни. Очевидно, що поза наявністю в держави банку даних про землю неможливий дозвіл проблем аграрного сектора.
Під ринком землі варто розуміти не тільки купівлю-продаж землі, але й надання її в оренду, а так само весь ринок сільськогосподарської продукції, на якому реалізуються в тій або іншій формі відносини власності на землю.
Грошова оцінка земель населених пунктів здійснюється відповідно до чинного законодавства України з метою створення умов для економічного регулювання земельних відносин при передачі землі у власність, у спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки, здійсненні оренди, ціноутворенні, визначенні ставок земельного податку. Інформаційною базою для грошової оцінки земель служили проекти формування територій і встановлення меж сільської ради та населених пунктів, матеріали ґрунтових обстежень матеріали економічної оцінки земель та бонітування ґрунтів, земельно-облікові документи, генеральні плани забудови сіл, статистичні та нормативні дані про витрати на облаштування територій населених пунктів.
В основу грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів покладено рентний прибуток, що створюється завдяки місцю розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва і розселення, облаштуванню його території з урахуванням функціональних та локальних факторів.
Грошова оцінка земель сільськогосподарських угідь в межах населених пунктів розраховується за рентним прибутком, який створюється при виробництві зернових культур на різних ґрунтах і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році, та матеріалів бонітування ґрунтів 1993 року . Грошова оцінка земель для забудованих територій, зелених насаджень загального користування, інших відкритих незабудованих земель та сільськогосподарських угідь визначається окремо.
Список использованной литературы:
1. Конституція України, – 1996 р.
2. В. Д Камаев, Экономическая теория: Учебник, М.: Владос, 1998 г. – 640 с.
3. Земельний Кодеск України, – 1992 р.
4. Закон України “Про плату за землю”, – 3 липня 1992 р. (Практичний посібник з питань земельної реформи), – Київ, 1996 р.
5. Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, 25 березня 1995 р.
Бесплатно скачать реферат “Ринок землі та його оцінка” в полном объеме