Прихованість – одна з запорук успішного виконання будь якої бойової операції. Тому під час пересування окупованою територією кожен партизанський підрозділ має приділити максимум уваги забезпечення прихованості свого вимаршу.
В першу чергу слід подбати про якомога краще маскування кожного партизана. Досягається це шляхом застосування камуфляжного однострою, фабричних та кустарних засобів маскування. При недостачі останніх слід пристосоувати наявну одежу та спорядження до місцевих умов щоб забезпечити маскування вояка. (Детальніше про індивідуальне маскування дивіться у статті “Індивідуальне маскування партизана”).
Як зазначалося вище партизанська група має уникати прокладання маршрутів через головні шляхи сполучення по яким відбувається інтенсивний рух військ та цивільного населення, великих населених пунктів з постійними крупними гарнізонамии ворожих військ; лісових галявин, лук, великих лісних доріг, виходів з лісів, відкритих дефіле, гірських перевалів та відкритих плато, полів; мостів і бородів по яким віжбувається інтенсивний рух військ супротивника і цивільного населення. На це є декілька причин. Перш за все тому що в цих місцях концентрація ворожого війська є великою. По-друге супротивник веде стеження за подібними районами за допомогою всіх наявних засобів розвідки, в тому числі й повітряної. За будь яких обставин слід уникнути передчасної “засвітки” партизанського загону.
Найкращий час для здійснення вимаршу – світанок, вечір та сутінки. На світанку вранішні тумани та невелика кількість світла сприяють пересуванню групи. Як вранці так і ввечері місцеві предмети дають довгі тіні, які дають можливість ховатися. Оптимальний час пересування – до 10 годин ранку та з 5 годин вечора. При пересуванні в сутінках забороняється виходити на відкриті ділянки місцевості та з’являтися на вершині висот.
Мішані, та листяні ліси дуже добре укривають партизанську групу від стеження з повітря. Але багато в чому вибір маршруту ззалежить від обставин. Наприклад з одного боку густий ліс з великою кількістю природних перешкод забезпечує максимальну прихованість групи. З іншого боку видимість у таких ділянках також обмежена. До того ж розвідгрупи супротивника самі облаштовують засідки на такій території.
Партизанська група має подбати про приховання своїх слідів. Слід просуватися по грунтам, на яких сліди або не залишаються зловсім або щезають за невеликий проміжок часу як-от пильні дороги, дно річки, грунт вкритий галькою. І навпаки слід уникати сирих грунтів, боліт, берегу озера з вологим піском. Якщо є можливість слід замітати слід. Також партизанська група має привчитися ходити слід в слід. Навіть якщо супротивник знайде слід, він однаково не довідається про чисельність формування. Для деформації контуру слідів можна застосовувати спеціальні бахіли, які до того ж сприяють безшумній ході. За відсутністю таких можна пошити чохли з тканини або звірячого хутра.
Неабиякого значення має вміння партизан пересуватися по місцевості абсолютно безшумно. Кожен партизан мусить досконало володіти технікою безшумного пересування по місцевості.
Спочатку варто зупинтися на звичайній манері пересування. Як правило людина пересувається у повний зріст. При здійсненні довготоривалого маршу слід пересуватися у звичній для кожного манері, не допускаюи зайвої напруги ніг, не здійснювати непотрібних різких рухів. Слід дотримуватися ритмічного дихання. При зупинці варто зробити декілька вправ для розминання м’язів.
Пересування пригнувшись застосовується при пересуванні через місцевість, яка є частково відкритою та на якій можливий контакт з супротивником.
Бесплатно скачать реферат “Забезпечення прихованості вимаршу, уникнення і зрив засідок” в полном объеме