Ландшафти заходу України дуже різноманітні, а тому суттєво впливають на географічний розподіл багатьох наземних хребетних тварин. Серед таких тварин помітно виділяються земноводні, біологія яких тісно пов’язана з гідрологічними умовами локальних місцевостей та з едафічними особливостями суші.
Значне багатство ґрунтів, що визначене умовами рельєфу та ландшафтними структурами, зумовлює особливості видового різноманіття земноводних та формування їхніх ареалів. Такі закономірності зафіксовані під час проведення фауністичних досліджень представників класу Amphibia та зоогеографічного аналізу фауни хребетних у західних областях України.
Тритон Карпатський (TRITURUS MONTANDONI)
Згідно з останнім зоогеографічним поділом, який виконав проф. М.М. Щербак, на заході України, що належить до Палеоарктичної області, виділяють тільки три зоогеографічні округи: Центральноєвропейський з Карпатським районом, у який входять чотири ділянки (західна передгірна, східна передгірна, гірсько-лісова, полонинська); Східноєвропейський, у який входять східноєвропейська ділянка змішаного лісу з підділянкою Західного (Волинського) Полісся, а також східноєвропейська ділянка листяного лісу та лісостепу з дністерсько-дніпровською (правобережною) підділянкою; Придунайський, у регіоні обмежений Притиснянським районом, який складається тільки із закарпатської ділянки.
Жовточерева кумка Bombina variegata
Для цих територій характерні чіткі закономірності у видовому розподілі земноводних. Зокрема, в Карпатському районі Центральноєвропейського округу поширена саламандра Salamandra salamandra, яка практично не трапляється в інших зоогеографічних округах України.
Інші види: альпійський тритон Triturus alpestris, карпатський тритон Triturus montandoni, жовточерева кумка Bombina variegata, які треба вважати найбільш характерними для Карпатського району, протягом наших двадцятирічних досліджень виявлені в інших сусідніх округах.
Як звичайно, ці види на межі географічного поширення мають мозаїчну структуру ареалу і не віддалені від головних популяцій більше ніж на 200 км. У Карпатському районі всі згадані вище види рівномірно поширені на західній, східній передгірних та гірсько-лісовій ділянках, а на полонинській ділянці помітно рідше трапляються саламандри та жовточереві кумки, які є вибагливішими до біотопних структур та кліматичних умов.
Ареал кумки жовточеревої, яка, звичайно, оселяється в умовах гірського ландшафту, а межа її природного поширення в країні обмежена розподілом висот у Східних Карпатах, тісно пов’язана з господарською діяльністю людини і, зокрема, лісогосподарськими роботами, випасанням, рільництвом.
Список использованной литературы:
1. Луговой О. Размещение карпатского и альпийского тритона в период размножения и проблемы охраны. // Проблемы изучения и охраны заповедных экосистем. – Рахов, 1988. – С. 112-113.
2. Кушнірук В., Щербань М. Значення та охорона земноводних у західних областях України // Про охорону природи Карпат. – Ужгород: Карпати, 1973. – С. 180-182.
3. Полушина Н.А. Взаимоотношения краснобрюхой и желтобрюхой жерлянки на стыке их ареалов // Вопр. герпетологии. – Л.: Наука, 1973. – С. 149-150.
4. Полушина Н.А., Бондар Б.Н., Маткивская Л.И. Нове данные о распространении и численности земноводних Красной книги на Западе Украины // Вопр. герпетологии. – К.: Наук. думка, 1989. – С. 199-200.
5. Татаринов К.А. Фауна хребетних Заходу України. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1973. – С. 27-40.
6. Щербак Н.Н. Зоогеографическое деление Украинской ССР // Вестн. зоологии. – 1988. – №3. – С. 22-31.
7. Щербак М.М. Червона Книга України. – К.: Укр. енциклопедія, 1994. – 462 с.
8. Щербак Н.Н., Щербань М.И. Земноводне и пресмыкающиеся Украинских Карпат. – К.: Наук. думка, 1980. – 288 с.
9. Шарлемань М.В. Зоогеографія УРСР. – К.: Вид-во АН УРСР, 1937. – 324 с.
Бесплатно скачать реферат “Земноводні Карпат” в полном объеме