Реформування податкового законодавства України до європейських стандартів: організаційно-правові засади

Національна Академія державного управлінняприПрезидентові України
 
КАФЕДРА ПРАВА І ЗАКОНОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ
 
На правах рукопису

Магістерська робота на здобуття кваліфікації магістрадержавного управління
Реформування податкового законодавства України
до європейських стандартів: організаційно-правові засади

АНОТАЦІЯ
Магістерська дипломна робота
“Реформування податковогозаконодавства України до європейських стандартів: організаційно-правові засади”
Актуальність темидипломного проекту полягає в тому, що з часів обрання Україноюзовнішньополітичним пріоритетом інтеграцію до ЄС особливої актуальності набулопитання приведення нормативно–правових актів України у відповідність дозаконодавства ЄС. Податкове право є однією з галузей націо-нальногозаконодавства, яке Україна зобов’язалася узгодити з європейським інтеграційнимправом.
Об’єктом дипломного дослідження є досягнутий рівень адаптаціїподаткового законодавства України до податкового законодавства ЄС.
Предметом дипломного дослідження є співставлення основнихподатко-вих норм в Україні та в країнах Європейського Союзу.
Метою та завданнями дипломного дослідження є :
1) аналіз та оцінка рівня виконання ст. 51 «Угоди пропартнерство та співробітництво між Європейським Співтовариством та Україною»,згідно якій Україна повинна здійснити заходи щодо поступового приведеннянаціонального законодавства, у тому числі і податкового, у відповідність дозаконодавства Європейського Союзу;
б) аналіз рівня виконання Плану дій «Україна – ЄС»,підписаниого 21 лютого 2005 р. у Брюсселі, яким передбачено євроінтеграційнізаходи в галузі податкового законодавства;
в) розробка пропозицій по удосконаленню податковогозаконодавства України шляхом його максимальної адаптації до вимог податковогозаконодавства Європейського Союзу.
Інформаційно-методологічноюбазою досліджень дипломної роботи були Закони України, Укази ПрезидентаУкраїни, Постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи ДПАУкраїни, організаційно — розпорядчі документи Європейського Союзу в галузісистем оподаткування, міждержавні угоди України та Європейського Союзу в галузіадаптації податкового законодавста України з європейськими нормами міждержавноїгармонізації систем оподаткування, аналітичні матеріали глобальної мережіІнтернет з офіційних сайтів державних органів України.
Методамипроведення досліджень дипломної роботибули – історичний метод (ретроспективний аналіз), структурний аналіз гипотез,диспозицій та санкцій в нормах податкового законодавства України таЄвропейського Союзу, метод класифікаційного групування, метод структурногопорівняння та аналогій, метод прогнозного моделювання.
Новизна отриманих результатів полягає в розвиткуконцептуальних підходів та проведенні порівняльного аналізуіснуючих стратегій реорганізації податкової системи України і її адаптаціїдо нормативів систем оподаткування Європейського Союзу, на основі яких вдипломному проекті дістала подальшо-го розвитку оптимізаційна модельреорганізації податкової системи України внесенням відповідних змін до проектуПодаткового Кодексу України, як інтегрального законодавчого документа, якийспроможний внести всеосяжні корективи в побудову податкової системи України.
Практичне значення отриманих результатів – обґрунтуванняпропозицій для врахування в підготовці проекту Податкового Кодексу України наоснові запропонованої стратегії розвитку податкової системи України, якідозволять максимально адаптувати податкову систему до європейських нормоподаткування до 2010 р..
КЛЮЧОВІ СЛОВА:ПОДАТКОВА СИСТЕМА, ЄВРОПЕЙСЬКЕ ТОВАРИСТВО, АДАПТАЦІЯ, ГАРМОНІЗАЦІЯ, ПОДАТКОВИЙКОДЕКС
Магістерськадипломна робота складається із вступу, трьох розділів, вис-новків та спискулітератури. Роботу подано на 100 стор., вона містить 5 таб-лиць, додатки на 8стор., список джерел — 127 найменувань.

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ОСНОВНІЕТАПИ РОЗВИТКУ АДАПТАЦІЇ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ З ПОДАТКОВИМЗАКОНОДАВСТВОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
1.1 Директиви ЄСпо правовому регулювання прямого оподаткування, акцизних податків, податку надодану вартість1.2 Концепціязагальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавстваЄвропейського Союзу (2002 р.)1.3 Загальнодержавнапрограма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу(2004 р.)
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗСУЧАСНОГО СТАНУ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В ПОРІВНЯННІ З ПОДАТКОВИМ ЗАКОНОДАВСТВОМЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ2.1 Аналіз актівзаконодавства України та acquis Європейського Союзу у сфері адаптаціїподаткового законодавства
2.2 Порівняльнаоцінка ефективності сучасної податкової системи України та податкових системЄвропейського Союзу
2.3 Основніпроблеми на шляху адаптації податкового законодавства України до європейськогоподаткового законодавства
РОЗДІЛ 3.ПРИЙНЯТТЯ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ — ПЕРСПЕКТИВНИЙ ШЛЯХ АДАПТАЦІЇПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГОСОЮЗУ
3.1 Основні положення проекту Податкового Кодексу України
3.2 Концепція податкової реформи в Україні ВИСНОВКИ
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
 
Відповіднодо Конституції України (ст.1) Україна є соціальною правовою державою. Отже, їїподаткова система має відповідати вимогам соціальної держави щодо рівняфінансування суспільних благ, із визначенням відповідно до цього рівняперерозподілу ВВП, який забезпечуватиме формування фінансових ресурсів,достатніх для виконання конституційно закріплених функцій держави та гарантійгромадян на достатній життєвий рівень.
Внаслідокрозширення ЄС Україна отримала прямий доступ до єдиного, розширеного,гармонізованого ринку ЄС з 450 мільйонами споживачів. Стає очевидним, щоУкраїна в більшій мірі, ніж інші країни, зможе одержати переваги від доступу доєдиного ринку ЄС з високим рівнем відкритості, єдиним зводом торгових правил іадміністративних процедур, єдиним митним тарифом та з вільним рухом товарів,послуг, громадян і капіталу без внутрішніх бар’єрів (прикордонного контролю,сертифікатів).
Актуальність темидипломного проекту полягає в тому, що з часів обрання Україноюзовнішньополітичним пріоритетом інтеграцію до ЄС особливої актуальності набулопитання приведення нормативно–правових актів України у відповідність дозаконодавства ЄС. Податкове право є однією з галузей націо-нальногозаконодавства, яке Україна зобов’язалася узгодити з європейським інтеграційнимправом.
Основнимшляхом узгодження правових норм України та Європейського Союзу є адаптація — процес розробки і прийняття нормативно-правових актів та створення умов для їхналежного впровадження і застосування з метою поступового досягнення повноївідповідності права України до європейського права.
Правоваадаптація має такі форми:
а) наближення- процес прийняття, внесення змін чи скасування правових норм з метоюнаближення положень національного законодавства до положень актів законодавстваЄвропейського Союзу для створення належних умов імплементації правового порядкуЄвропейського Союзу,
б) координація- процес узгодження тієї частини національного законодавства та практики йогозастосування, з якої наближення або транспозиція є неможливими абонепотрібними,
в) імплементація- процес транспонування актів законодавства Європейського Союзу, включаючистворення порядку та процедур їх впровадження (імплементація у вузькому сенсі);цей процес також включає тлумачення, практику застосування, забезпеченнядотримання та виконання норм права, які відповідають європейському праву,органами державної влади (імплементація у широкому сенсі);
г) гармонізація- процес коригування законодавства держав — членів Європейського Союзу напідставі правових актів ЄС, зокрема директив, які мають обов’язкову силу длядержав – членів ЄС та вимагають від цих держав приведення їх внутрішньогозаконодавства у відповідність до положень директив;
Об’єктом дипломного дослідження є досягнутий рівень адаптаціїподаткового законодавства України до податкового законодавства ЄС.
Предметом дипломного дослідження є співставлення основнихподаткових норм в Україні та в країнах Європейського Союзу.
Метою та завданнями дипломного дослідження є :
1) аналіз та оцінка рівня виконання ст.51 «Угоди пропартнерство та співробітництво між Європейським Співтовариством та Україною»,згідно якій Україна повинна здійснити заходи щодо поступового приведеннянаціонального законодавства, у тому числі і податкового, у відповідність дозаконодавства Європейського Союзу;
б) аналіз рівня виконання плану дій «Україна – ЄС»,підписаного 21 лютого 2005 р. у Брюсселі, яким передбачено такієвроінтеграційні заходи:
імплементаціястратегії адаптації законодавства в пріоритетних сферах, визначених у ст.51УПС, включаючи удосконалення якості та послідовності законопроектної роботи;
на основіспільного розуміння завершення спільної роботи з ЄС із підготовки плану-графікута визначення пріоритетів для моніторингу і сприяння імплементації;
розвиток тавпровадження систем оподаткування та їх установ відповідно до міжнароднихстандартів та стандартів ЄС;
проведенняподаткової реформи, включаючи прийняття та імплементацію законодавства з питаньПДВ та акцизного збору, що відповідає положенням УПС і нормам СОТ;
забезпеченнявідповідності вільних економічних зон правилам СОТ відповідно до зобов’язаньУкраїни щодо СОТ, початок процесу приведення законодавства України про вільніекономічні зони у відповідність до законодавства ЄС;
вирішенняпитань щодо існуючої заборгованості з відшкодування ПДВ та запобіганнянакопиченню нової заборгованості, у т.ч. через забезпечення ефективних процедурі виділення достатніх ресурсів;
скасуваннядискримінаційного режиму використання податкових векселів, у т. ч. за допомогоювнесення відповідних змін до законодавства;
впровадженнякомплексного стратегічного плану для Державної податкової адміністрації Україниз визначенням необхідних адміністративних структур та процедур, та визначеннямпотреб ДПА у фінансових, людських, матеріально-технічних та інформаційнихресурсах;
післянаближення України до внутрішнього ринку – прийняття та дотримання принципівКодексу поведінки у сфері оподаткування ЄС.
в) розробка пропозицій по удосконаленню податковогозаконодавства України шляхом його максимальної адаптації до вимог податковогозаконодавства Європейського Союзу.
Новизна отриманих результатів полягає в розвиткуконцептуальних підходів та проведенні порівняльного аналізуіснуючих стратегій реорганізації податкової системи України і її адаптаціїдо нормативів систем оподаткування Європейського Союзу, на основі яких вдипломному проекті дістала подальшого розвитку оптимізаційна модельреорганізації податкової системи України внесенням відповідних змін до проектуПодаткового Кодексу України, як інтегрального законодавчого документа, якийспроможний внести всеосяжні корективи в побудову податкової системи України.
Прийняття запропонованої стратегії в Податковому Кодексідозволить запровадження змін в податковій системі України на протязі 2007 –2010років:
1) Внесеннязмін до оподаткування фондів зарплати підприємств та формування державнихпенсійного та фондів соціального страхування на основі запровадження справлянняєдиного соціального внеску та поступового зниження його рівня від 37% до 22%ФОП;
2) Компенсація зниження рівня єдиногосоціального податку введенням обов’язкових страхових відрахувань індивідуальнихдоходів на накопичувальні пенсійні розрахунки (у розрізі груп громадян зарівнями доходів за рік);
3) Зміни в оподаткуванні індивідуальних доходів громадянвведенням прогресивної шкали оподаткування (5 –15%) з неоподатковуваниммінімумом до 150% від рівня мінімального прожиткового мінімуму;
4) Внесення змін до оподаткування прибутку підприємств(нерозподіленого корпоративного прибутку) зниженням ставки оподаткування від25% до 10%;
5) Реформуваннясистеми ПДВ введенням шкали ставок(50% від основної ставки для ряду товарів іпослуг) та зниження рівня основної ставки оподаткування оподаткування від 20%до 12%;
6) Вдосконаленнясистеми акцизних зборів за рахунок поглиблення диференціації ставок тауніфікація ставок для товарів національного виробництва та імпортногопоходження;
7) Розробка і встановлення податків та рентних платежів завикористання об’єктів (ресурсів) природи, добуток корисних копалин,використання енергетичних джерел, забруднення навколишнього середовища;
8) Запровадження оподаткування нерухомості:
9) Вдосконалення норм податкових відносин на основіліквідації арештів майна, несанкціонованих позапланових перевірок платниківподатків, відміни директивного планування обсягів санкцій за порушенняподаткового законодавства;
10) Реорганізація податково-митної служби створенням єдиноїслужби з підрозділом митного оподаткування;
Практичне значення отриманих результатів – обґрунтуванняпропозицій для врахування в підготовці проекту Податкового Кодексу України наоснові запропонованої стратегії розвитку податкової системи України, якідозволять максимально адаптувати податкову систему до європейських нормоподаткування до 2010 р..
Інформаційно-методологічноюбазою досліджень дипломної роботи були Закони України, Укази ПрезидентаУкраїни, Постанови Кабінету Міністрів України в галузі бюджетних відносин таоподаткування, нормативні документи Державної податкової адміністрації України,організаційно — розпорядчі документи Європейського Союзу в галузі системоподаткування, міждержавні угоди України та Європейського Союзу в галузіадаптації податкового законодавста України з європейськими нормами міждержавноїгармонізації систем оподаткування, аналітичні матеріали глобальної мережіІнтернет з офіційних сайтів державних органів України.
Методамипроведення досліджень дипломної роботибули – історичний метод (ретроспективний аналіз), структурний аналіз гипотез,диспозицій та санкцій в нормах податкового законодавства України таЄвропейського Союзу, метод класифікаційного групування, метод структурного порівняннята аналогій, метод прогнозного моделювання.
Магістерськадипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та спискулітератури. Роботу подано на 100 стор., вона містить 5 таблиць, додатки на 8стор., список джерел — 127 найменувань.

РОЗДІЛ 1
ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ АДАПТАЦІЇ ПОДАТКОВОГО
ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ З ПОДАТКОВИМ
ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
 
1.1 Директиви ЄС по правовому регулювання прямогооподаткування, акцизних податків, податку на додану вартість
Договір простворення Європейського Економічного Співтовариства передбачливо запровадивдостатні юридичні підстави для проведення Радою ЄЕС гармонізації податків зобігу в державах–членах. Так, 11 квітня 1967 р. Рада ЄЕС, виходячи з цілей тазавдань Договору, прийняла Першу й Другу директиви про гармонізаціюзаконодавств держав–членів, що регулюють непрямі податки[1].Перша директива впроваджувала в співтоваристві спільну систему податку надодану вартість, друга – порядок його обчислення. Відповідно до вимог цихдиректив, п’ять держав з шести, що первісно утворили ЄЕС, замінили кумулятивніподатки з обігу податком на додану вартість. Регулювання більшості питань,пов’язаних із особливостями застосування податку, обидві директиви залишали нарозсуд держав–членів. Згодом Рада ЄЕС дійшла висновку про необхідністьдеталізації інтеграційних правил стягнення податку, і в 1977 р. прийняла Шостудирективу 77/388/ЕEC “Про гармонізацію законно-давств держав–членів у сферіподатків з обігу – спільна система податку на додану вартість: єдині умовиобчислення”[2].
“ПЛАНзаходів щодо виконання у 2006 році Загальнодержавної програми адаптації законодавстваУкраїни до законодавства Європейського Союзу” в сегменті адаптації податковогозаконодавства виділяє наступні документи податкового законодавстваЄвропейського Союзу по правовому регулюванню прямого оподаткування, в якихіснує суттєві розходження європейських та українських норм податковогозаконодавства[3]:
1.Директива Ради ЄС від 23 липня 1990 р. 90/434/ЄЕС щодо спільної системиоподаткування, яка застосовується у разі злиття, поділу, переведення активів таобміну акціями, якщо акціонерні товариства перебувають у межах юрисдикціїрізних держав — членів ЄС
2.Директива Ради ЄС від 23 липня 1990 р. 90/435/ЄЕС щодо спільної системиоподаткування, яка застосовується до материнських та дочірніх компаній, щоперебувають у межах юрисдикції різних держав — членів ЄС
3.Директива Ради ЄС від 3 червня 2003 р. 2003/48/ЄЕС щодо оподаткування прибуткуфізичних осіб
4. Директива Ради ЄС від 3 червня 2003 р. 2003/49/ЄЕС щодозагальної системи оподаткування, яка застосовується до сплати дивідендів тароялті, що вчиняються між афілійованими компаніями, які є резиденти різнихдержав — членів ЄС
В сегменті адаптації податкового законодавства по правовомурегулюванню акцизних зборів «План» виділяє наступні документи податковогозаконодавства Європейського Союзу, в яких існує суттєві розходженняєвропейських та українських норм податкового законодавства:
1.Директива Ради ЄС від 19 жовтня 1992 р. 92/79/ЄЕС щодо адаптації податків насигарети
2.Директива Ради ЄС від 19 жовтня 1992 р. 92/80/ЄЕС щодо адаптації податків натютюнові вироби, інші ніж сигарети
3.Директива Ради ЄС від 19 жовтня 1992 р. 92/81/ЄЕС щодо гармонізації структуриакцизного збору з нафтопродуктів
4.Директива Ради ЄС від 19 жовтня 1992 р. 92/82/ЄЕС щодо адаптації ставокакцизного збору з нафтопродуктів
5.Директива Ради ЄС від 19 жовтня 1992 р. 92/83/ЄЕС щодо гармонізації структуриакцизного збору на спирт та алкогольні напої
6.Директива Ради ЄС від 19 жовтня 1992 р. 92/84/ЄЕС щодо адаптації ставокакцизного збору на спирт та алкогольні напої
7. Директива Ради ЄС від 25 лютого 1992 р. 92/12/ЄЕС щодозагального режиму зберігання підакцизних товарів, їх переміщення та моніторингу
В сегментіадаптації податкового законодавства по правовому регулюванню податку на доданувартість та уніфікації норм стосовно адміністрування податку на додану вартістьу різних секторах економіки «План»[4] виділяє наступнідокументи податкового законодавства Європейського Союзу, в яких існує суттєвірозходження європейських та українських норм податкового законодавства:
1. Першадиректива Ради ЄС від 11 квітня 1967 р. 67/227/ЄЕС щодо гармонізаціїзаконодавства держав-членів стосовно податків з обороту
2. Шостадиректива Ради ЄС від 17 травня 1977 р. 77/388/ЄЕС щодо гармонізаціїзаконодавства держав-членів, яке стосується податків з обороту — Єдиний принципвизначення суми податку на додану вартість
3. Восьмадиректива Ради ЄС від 6 грудня 1979 р. 79/1072/ЄЕС щодо гармонізаціїзаконодавства держав-членів стосовно податків з обороту — Правила відшкодуванняподатку на додану вартість платникам податку, які засновані не на територіїкраїни
4.Директива Ради ЄС від 28 березня 1983 р. 83/181/ЄЕС про визначення сфери діїст. 14 Директиви Ради ЄС від 17 травня 1977 р. 77/388/ЄЕС у випадках звільненнявід сплати податку на додану вартість при остаточному ввезенні деяких товарів
5.Директива Ради ЄС від 28 березня 1983 р. 3/182/ЄЕС про звільнення відоподаткування в межах Співтовариства деяких транспортних засобів, тимчасововвезених до однієї держави — члена ЄС із іншої держави — члена ЄС
6.Директива Ради ЄС від 28 березня 1983 р. 83/183/ЄЕС про звільнення відподатків, що застосовуються при остаточному ввезенні до держави — члена ЄСособистого майна фізичних осіб
7. Тринадцята директива Ради ЄС від 17 листопада 1986 р.86/560/ЄЕС щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків зобороту — Правила відшкодування податку на додану вартість платникам податку,які не мають постійного місця здійснення підприємницької діяльності натериторії ЄС
Адаптаціязаконодавства України до законодавства ЄС –процес тривалий та доволі складний, який став невід’ємною складовою правової реформив Україні взагалі. Слід відмітити, що процес адаптації не є тотожнимуніфікації, тобто, мова йде про відповідність рівня українського законодавствазаконодавству ЄС, а не про абсолютну його ідентичність з останнім. Адаптаціяповинна провадитись з урахуванням особливостей української національноїправової системи, економічних та соціальних умов українського суспільства.
Отже,адаптація податкового законодавства проводиться з метою забезпеченнявідповідності законодавства з питань оподаткування України зобов’язанням, щовипливають з Угоди про партнерство і співробітництво між Україною таЄвропейським Союзом, інших міжнародних договорів, що стосуються співробітництваУкраїни з ЄС, а також для розвитку національного податкового законодавства внапрямі його зближення із аналогічним законодавством ЄС та забезпеченнявисокого рівня підготовки в Україні законопроектів з питань оподаткування.
Згідно зіст. 93 Договору про заснування Європейського Співтовариства (О.В. С 325/33,24.12.2002), в першу чергу необхідно забезпечити приблизну адекватністьзаконодавства щодо податку на додану вартість, акцизного збору та іншихнепрямих податків.
При цьому,ст. 90 Договору про заснування ЄС забороняє будь-які прояви податковоїдискримінації, яка могла б прямо чи опосередковано надати певні перевагинаціональним продуктам перед продуктами з інших держав-членів ЄС.
Разом зтим, країни-члени ЄС повинні дотримуватися запроваджених у ЄС принципів у сферіпрямого оподаткування. Базисом політики у сфері прямих податків є принцип недискримінаціїта забезпечення фундаментальних свобод стосовно вільного руху громадян,капіталів та товарів, передбачених ст. 3 та 14 Договору про заснування ЄС.
Відповіднодо ст. 94 Договору про заснування Європейського Співтовариства, РадаЄвропейського Співтовариства, діючи одностайно на пропозиції Комісії, та післяконсультацій з Європейським Парламентом і Економічним та Соціальним Комітетомвидає директиви щодо наближення таких законів, правил або адміністративнихположень держав-членів, які безпосередньо впливають на утворення тафункціонування спільного ринку. При цьому, відповідно до ст. 58 Договору прозаснування ЄС держави-члени можуть вживати всіх необхідних заходів длязапобігання порушень національних законів та актів виконавчої влади, особливо усфері оподаткування.
Приадаптації податкового законодавства у сфері непрямого оподаткування необхідновідзначити наявність деяких відмінностей між законодавством України з питаньсправляння акцизного збору і законодавством ЄС. У європейському законодавствізагальні положення стосовно виробів (товарів), що підлягають акцизному збору, атакож утримання, переміщення та контролю за такими виробами регулюються такзваною “горизонтальною директивою” – Директивою Ради ЄЕС 92/12/ЄЕС від 25лютого 1992 р. щодо загального режиму для підакцизних товарів та щодозберігання, переміщення та моніторингу за такими товарами.
Відповіднодо вимог Директиви Ради 92/12 ЄЕС передбачається, що податкові органи повинніздійснювати суворий нагляд і контроль за особами, які займаються виробництвом,обробкою і зберіганням підакцизних товарів, а також приміщеннями, девідбуваються перелічені операції. Тому згідно із вказаною Директивоюпередбачається, що виробництво, обробка і зберігання підакцизних товарів, якщоакцизний збір не був сплачений, може відбуватися тільки на “податковомускладі”. Держави-члени ЄС встановлюють порядок відкриття і діяльності“податкових складів” та затверджують положення про їх уповноважених власників –ліцензованих управляючих складами, тобто, осіб, які відповідають за “податковісклади”.
У разіврахування у діючому законодавстві України з питань справляння акцизного зборуадаптованих до законодавства ЄС положень стосовно виробництва підакцизнихтоварів на території України тільки на податкових складах, для відкриття якихнеобхідно мати дозвіл органу державної податкової служби, правил перевезенняпідакцизних товарів з наданням фінансової гарантії органу державної податковоїслужби в Україні буде забезпечена побудова ефективного механізму оподаткуванняакцизним податком. У той же час запровадження зазначених заходів повиннозабезпечити стабільні надходження від цього непрямого податку до бюджету, йогоефективне і просте адміністрування та мінімізацію ухилень від оподаткування.
На сьогодніподаток на додану вартість є основним непрямим податком у державах-членахЄвропейського Союзу. Частина надходжень від цього податку спрямовується нафінансування бюджету ЄС. Застосування податку на додану вартість є неодмінноюумовою для вступу до ЄС нових членів. Тому приведення податкового законодавстваУкраїни з питань оподаткування податком на додану вартість у відповідність дозаконодавства Європейського Союзу, а саме, положень Шостої Директиви Ради77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 р. з питань гармонізації законодавства держав-членів,що регулює податки з обігу (Спільна система справляння податку на доданувартість: єдиний принцип визначення суми податку (далі – Директива 77/388)),виконає неодмінну умову для вступу України до ЄС та призведе до позитивнихнаслідків для податкової системи та економіки України.
Згідно зіст. 12 Директиви 77/388 встановлено, що стандартна ставка податку на доданувартість визначається кожною державою-членом ЄС як відсоток до оподатковуваноїсуми та має бути однаковою для поставок товарів та надання послуг. При цьому, з1 січня 2001 р. до 31 грудня 2005 р. ставка податку на додану вартість, якузастосовують держави-члени ЄС, повинна бути не меншою ніж 15 відсотків.
Держави-члениЄС можуть застосовувати одну або дві знижені ставки податку відповідно до умов,які вони встановлюють для цілей забезпечення правильного та простогозастосування таких знижених ставок i попередження будь-якого можливого ухиленнявід оподаткування. Такі ставки визначаються як відсоток до оподатковуваноїсуми, який не може бути меншим 5%, та застосовуються до товарів та послуг,перелічених у додатку Н до Директиви 77/388.
Крім режимузнижених ставок держави – члени ЄС можуть застосовувати режим звільнення відобкладання ПДВ певних видів операцій згідно зі ст. 13 — 16 ч.10 Директиви77/388. А саме, звільняються від оподаткування податком на додану вартістьоперації, які носять соціальний характер і знайшли підтвердження своєїнеобхідності у міжнародній практиці.
Томувилучення Законом України від 25 березня 2005 р. № 2505-ІV “Про внесення зміндо Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”[5]та деяких інших законодавчих актів України” із переліку звільнень операцій, щобезпосередньо не пов’язані із соціальним захистом малозабезпечених верствнаселення, спотворюють умови здорової конкуренції та ставлять в нерівні умовиплатників окремих галузей народного господарства, забезпечить справедливийпідхід при оподаткуванні всіх категорій платників податку на додану вартість вУкраїні.
Тринадцятоюдирективою Ради ЄС від 17 листопада 1986 р. 86/560/ЕЕС[6]щодо наближення законодавства держав – членів ЄС стосовно податків з оборотупередбачено правила відшкодування податку на додану вартість його платникам,які не мають постійного місця провадження підприємницької діяльності натериторії ЄС.
ВЄвропейському Союзі фактично не відбувається гармонізації або координації прямихподатків. Існуючі акти тільки дають часткову відповідь на конкретні випадкиподвійного оподаткування.
У Договоріпро заснування ЄС немає ст., що стосується прямих податків, але законодавстводержав-членів з питань прямого оподаткування також є об’єктом гармонізації. Восновному це стосується окремих аспектів прямого оподаткування і пов’язано зотриманням доходів фізичними і юридичними особами в результаті транскордоннихоперацій.
Відповідноосновне навантаження по врегулюванню прямих податків в ЄС покладається нанаціональне законодавство держав-членів.
Насьогоднішній день прийнято лише кілька директив, положення яких спрямовані назближення законодавства держав-членів з питань прямого оподаткування.
Зокрема,Директива Ради 90/434/ЄЕС від 23 липня 1990 р. щодо загальної системиоподаткування, яка застосовується у випадках злиття, поділу, переведенняактивів та обміну акціями, коли товариства знаходяться в межах юрисдикціїрізних держав-членів, була прийнята з метою узагальнення поддаткових положень,які підлягають застосуванню при транскордонному перетворенні компаній, і дляврегулювання питань оподаткування материнських та дочірніх компаній, щоналежать різним державам-членам Європейського Співтовариства.
Поряд зцим, проблема, яку повинна була вирішити Директива, полягала в тому, щотранскордонні операції компаній всередині однієї держави не залучаються дооподаткування доходів на приріст капіталу, а здійснювані компаніями різнихдержав-членів – підлягають оподаткуванню. Тому, з метою створення в рамкахСпівтовариства умов, аналогічних тим, які існують на внутрішніх ринках, а такождля забезпечення створення та ефективного функціонування спільного ринку, буловирішено шляхом прийняття відповідної Директиви заснувати загальні правила, якібули б нейтральними з точки зору конкуренції, а також для надання суб’єктамгосподарювання можливості адаптуватися до вимог спільного ринку, підвищити їхнюпродуктивність та конкурентоспроможність на міжнародному рівні.
ДирективаРади 90/435/ЄЕС від 23 липня 1990 р. щодо загальної системи оподаткування, яказастосовується до материнських та дочірніх компаній, які знаходяться в межахюрисдикції різних держав-членів, була прийнята з метою узагальнення податковихположень, які підлягають застосуванню при транскордонному перетвореннікомпаній, і для врегулювання питань оподаткування материнських та дочірніхкомпаній, що належать різним державам-членам Європейського Співтовариства.
Нормиподаткового права, що регулюють відносини між материнськими і дочірнімикомпаніями, що належать різним державам-членам, є менш сприятливими впорівнянні з положеннями, що діють у відношенні материнських і дочірніхкомпаній однієї держави. Регулювання цих відносин між компаніями різнихдержав-членів має важливі розбіжності. Проблема, яку покликана була вирішитидиректива, полягала в тому, що держава, у якій розташована материнськакомпанія, вправі оподатковувати податком отриманий від дочірньої компаніїрозподілений прибуток, що приводить до подвійного оподатковування, тому щодержава в якій розташована дочірня компанія також вправі стягувати з цьогоприбутку податок у джерела виплати.
Приадаптації податкового законодавства у сфері спрощеної системи оподаткуваннясуб’єктів малого підприємництва — у Європейському Співтовариствімікропідприємства, малі та середні підприємства розглядаються як визначнийфактор у забезпеченні конкурентоспроможності європейської економіки насвітовому ринку, високої ефективності внутрішнього ринка, а також як факторзабезпечення зайнятості населення.
Вивчившизаконодавство ЄС, можна дійти висновку, що нормативні акти, прийняті з метоюпідтримки малого бізнесу, не передбачають встановлення будь якої формиспрощеної системи оподаткування, зокрема, єдиного або фіксованого податку.Натомість передбачається можливість суб’єктам малого підприємництва – фізичнимособам нарівні з юридичними особами сплачувати податок на прибуток підприємств,оскільки, в більшості європейських країн ставки прибуткового податку на доходифізичних осіб є значно вищими ставок податку на прибутки юридичних осіб. Зурахуванням практики застосування діючого законодавства спрощеної системиоподаткування та аналізу законодавство ЄС, необхідно переглянути критерії, якідають право суб’єктам малого бізнесу перебувати на спрощеній системіоподаткування.1.2 Концепція загальнодержавноїпрограми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу(2002 р.)
Адаптаціязаконодавства України до законодавства Європейського Союзу — це поетапнеприйняття та впровадження нормативно-правових актів України, розроблених зурахуванням законодавства Європейського Союзу [7].
Важливимфактором проведення правової реформи та інтеграції України до ЄвропейськогоСоюзу є формування та виконання Загальнодержавної програми адаптаціїзаконодавства України до законодавства Європейського Союзу (далі — Загальнодержавна програма), а також створення ефективного механізму їїреалізації.
Метою Загальнодержавної програми є створення передумов до підготовкизаконодавчого поля для входження України в Європейський Союз.
Головнимизавданнями Загальнодержавної програмиє[8]:
забезпеченнявідповідності законодавства України зобов’язанням, що випливають з Угоди пропартнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами таїх державами-членами від 14 червня 1994 р., інших міжнародних договорів, щостосуються співробітництва України з Європейським Союзом;
розвитокзаконодавства України у напрямі його наближення до законодавства ЄвропейськогоСоюзу та забезпечення високого рівня підготовки в Україні проектів законів таінших нормативно-правових актів;
створенняправової бази для інтеграції України до Європейського Союзу;
створенняна законодавчому рівні загальнодержавного механізму адаптації законодавства,який визначав би цілі та сфери, етапи адаптації законодавства, складовимиелементами якого повинно бути фінансове, інформаційне, наукове та кадровезабезпечення;
забезпеченнясистемності та узгодженості у роботі органів державної влади під час здійсненнязаходів з адаптації законодавства;
вдосконаленняпорядку планування нормотворчої роботи на основі довгострокової програмирозвитку законодавства України з метою його наближення до законодавстваЄвропейського Союзу;
виробленняєдиних, обов’язкових для всіх суб’єктів права законодавчої ініціативи правилпідготовки проектів нормативно-правових актів у процесі адаптаціїзаконодавства;
вдосконаленняінформаційного забезпечення роботи з адаптації законодавства;
вдосконаленнякадрового забезпечення в органах державної влади, підготовка спеціалістів, яківідповідали б особливим кваліфікаційним вимогам, що ставляться до учасниківпроцесу адаптації законодавства;
підвищеннярівня володіння офіційними мовами держав — членів Європейського Союзу державнихслужбовців;
вдосконаленняпорядку підготовки щорічних пропозицій щодо обсягів фінансування заходів задаптації законодавства в рамках Державного бюджету України.
Формуваннята реалізація Загальнодержавної програми повинні здійснюватися з додержаннямтаких основних принципів[9]:
узгодженостіпріоритетів адаптації законодавства з основними напрямами правової реформи вдержаві, Стратегією та Програмою інтеграції України до Європейського Союзу,Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, іншими загальнодержавними інаціональними програмами;
поступовостіі планомірності наближення законодавства України до законодавства ЄвропейськогоСоюзу;
інтегральноїєдності процесу адаптації законодавства України до законодавства ЄвропейськогоСоюзу із загальним нормотворчим процесом в Україні;
тісноївзаємодії Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України у процесіадаптації законодавства, координації розроблення та реалізації планів ВерховноїРади України та Кабінету Міністрів України щодо цілей, етапів, ресурсів таоб’єктів робіт у зазначеній сфері;
системностіформування та виконання Загальнодержавної програми;
поєднаннябюджетного і позабюджетного фінансування;
максимальноефективного використання міжнародної технічної допомоги.
Процесадаптації має охоплювати всі сфери законодавства України, але пріоритети неповинні бути постійними, а мають визначатися на певний етап і коригуватисязалежно від ситуації.
УЗагальнодержавній програмі пріоритети мають надаватися законодавчим актамУкраїни, наближення яких до відповідних законодавчих актів Європейського Союзусприятиме, зокрема, правовому забезпеченню заходів щодо формування ринковихвідносин, конкурентного середовища та сприятливого інвестиційного клімату,створення сучасної ринкової інфраструктури, банківської, податкової та митноїсистем.1.3 Загальнодержавна програма адаптаціїзаконодавства України до законодавства Європейського Союзу (2004 р.)
Загальнодержавнапрограма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу(далі — Програма) визначає механізм досягнення Україною відповідності третьомуКопенгагенському та Мадридському критеріям набуття членства в ЄвропейськомуСоюзі. Цей механізм включає адаптацію законодавства, утворення відповіднихінституцій та інші додаткові заходи, необхідні для ефективного правотворення таправозастосування [10].
Метоюадаптації законодавства України дозаконодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системиУкраїни acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваютьсяЄвропейським Союзом (ЄС) до держав, які мають намір вступити до нього.
Адаптаціязаконодавства України до законодавства ЄС є пріоритетною складовою процесуінтеграції України до Європейського Союзу, що в свою чергу є пріоритетнимнапрямом української зовнішньої політики.
Невід’ємноючастиною цієї Програми є Перелік актів законодавства України та acquisЄвропейського Союзу в пріоритетних сферах адаптації.
Acquiscommunautaire (acquis) – це правовасистема Європейського Союзу, яка включає акти законодавства Європейського Союзу(але не обмежується ними), прийняті в рамках Європейського співтовариства,Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і Співпраці у сфері юстиції тавнутрішніх справ.
Адаптаціязаконодавства – це процес приведення законів України та іншихнормативно-правових актів у відповідність з acquis communautaire.
Джерела acquiscommunautaire:
первиннезаконодавство:
Договір прозаснування Європейського економічного співтовариства 1957 р. (з 1993 р. — Договір про заснування Європейського співтовариства), Договір про заснуванняЄвропейського співтовариства з атомної енергії 1957 р. (далі — установчідоговори) з наступними змінами, внесеними Маастрихтським договором (Договір проутворення Європейського Союзу 1992 р.), Амстердамським договором 1997 р. таНіццьким договором 2001 р., а також актами про приєднання;
Договір проЄвропейський Союз 1992 р., із змінами, внесеними Амстердамським договором 1997р. та Ніццьким договором 2001 р., а також договорами про приєднання;
Договір прозлиття 1965 р.;
акти проприєднання нових держав-членів;
вториннезаконодавство:
директива;
регламент;
рішення;
рекомендаціяабо висновок;
джерелоправа у формі міжнародної угоди;
загальний принципправа Європейського співтовариства;
рішенняЄвропейського суду;
спільнастратегія у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки, як цевизначено ст. 13 Договору про Європейський Союз;
спільні діїв рамках спільної зовнішньої політики та політики безпеки;
спільнапозиція у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки;
рамковерішення щодо гармонізації законодавства в контексті положень Договору проЄвропейський Союз про співробітництво правоохоронних та судових органів укримінальних справах (ст. 34 Договору про Європейський Союз);
спільнапозиція в контексті положень Договору про Європейський Союз про співробітництвоправоохоронних та судових органів у кримінальних справах (ст. 34 Договору проЄвропейський Союз);
рішення вконтексті положень Договору про Європейський Союз про співробітництвоправоохоронних та судових органів у кримінальних справах (ст. 34 Договору проЄвропейський Союз);
загальнеположення або принцип у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки.
Державнаполітика України щодо адаптації законодавства формується як складова частинаправової реформи в Україні та спрямовується на забезпечення єдиних підходів донормопроектування, обов’язкового врахування вимог законодавства ЄвропейськогоСоюзу під час нормопроектування, підготовки кваліфікованих спеціалістів,створення належних умов для інституціонального, науково-освітнього,нормопроектного, технічного, фінансового забезпечення процесу адаптаціїзаконодавства України.
В Україністворено основні політико-правові та організаційні засади адаптаціїзаконодавства. Зокрема, Угодою про партнерство і співробітництво між Україною іЄвропейськими співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 р.(далі — УПС) визначено пріоритетні сфери адаптації законодавства.
Адаптаціязаконодавства України є планомірним процесом, що включає декілька послідовнихетапів, на кожному з яких повинен досягатися певний ступінь відповідностізаконодавства України до acquis Європейського Союзу.
Зурахуванням етапів адаптації законодавства визначаються етапи виконанняПрограми[11].
а) Першийетап виконання Програми розрахований на 2004 — 2007 роки.
На першомуетапі виконання Програми пріоритетними сферами, в яких здійснюється адаптаціязаконодавства України, є сфери, визначені ст. 51 УПС, а саме:
митнеправо;
законодавствопро компанії;
банківськеправо;
бухгалтерськийоблік компаній;
податки,включаючи непрямі;
інтелектуальнавласність;
охоронапраці;
фінансовіпослуги;
правилаконкуренції;
державнізакупівлі;
охороназдоров’я та життя людей, тварин і рослин;
довкілля;
захист правспоживачів;
технічніправила і стандарти;
енергетика,включаючи ядерну;
транспорт.
На першомуетапі виконання Програми необхідно:
забезпечитирозробку глосарію термінів acquis communautaire для адекватності їхньогорозуміння та уніфікованого застосування у процесі адаптації, а також розробитиі запровадити єдині вимоги до перекладів актів acquis communautaire наукраїнську мову, створити централізовану систему перекладів;
провестипорівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України acquisЄвропейського Союзу у пріоритетних сферах;
здійснити перекладна українську мову актів acquis communautaire у цих сферах;
на підставівивчення та узагальнення відповідного досвіду держав Центральної та СхідноїЄвропи створити ефективний загальнодержавний механізм адаптації законодавства,в тому числі щодо перевірки проектів законів України та іншихнормативно-правових актів на предмет їх відповідності acquis ЄвропейськогоСоюзу;
створитизагальнодержавну інформаційну мережу з питань європейського права, забезпечитивільний доступ до неї учасників адаптації законодавства;
створитисистему навчання та підвищення кваліфікації державних службовців з питаньєвропейського права, включаючи розроблення та затвердження відповіднихнавчальних програм;
вжитизаходів щодо опрацювання та затвердження спільного з ЄС механізму підготовкипланів-графіків адаптації та моніторингу їх виконання.
Упріоритетних сферах адаптація законодавства України здійснюється у такійпослідовності:
визначенняактів acquis communautaire, які регулюють правовідносини у відповідній сфері;
переклад визначенихактів на українську мову;
здійсненнякомплексного порівняльного аналізу регулювання правовідносин у відповіднійсфері в Україні та в Європейському Союзі;
розробленнярекомендацій щодо приведення законодавства України у відповідність з acquiscommunautaire;
проведенняекономічного, соціального та політичного аналізу наслідків реалізаціїрекомендацій;
визначенняпереліку законопроектних робіт;
підготовкапроектів законів України та інших нормативно-правових актів, включених допереліку законопроектних робіт, та їх прийняття;
моніторингімплементації актів законодавства України.
Елементомадаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та іншихнормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire з метою недопущенняприйняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу.
Конкретнізаходи з адаптації законодавства (в тому числі інституціональні перетворення),прогнозовані строки їх виконання, обсяги видатків (у тому числі видатків напідготовку нормативно-правових актів, навчання, інституціональні зміни,проведення порівняльно-правових досліджень, переклад актів acquis communautaireна українську мову, підготовку глосарію термінів acquis communautaire тощо)визначаються щорічним планом заходів з виконання Програми, який готуєтьсяКоординаційною радою з адаптації законодавства України до законодавстваЄвропейського Союзу (далі — Координаційна рада), погоджується з КомітетомВерховної Ради України з питань Європейської інтеграції та затверджуєтьсяКабінетом Міністрів України.
Наказами ДПА України затверджено Детальний план дій зареструктуризованим проектом „Програма модернізації державної поддаткової службиУкраїни” .
Відповіднодо п. 76 розділу “Політика у сфері підприємництва “ заходів щодо виконання у2006 році Плану дій Україна – ЄС передбачено захід щодо розроблення проектуЗакону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітностісуб’єктів малого підприємництва”.
Станом насьогодні ДПА України підготувала пропозиції стосовно напрямків удосконаленняспрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малогопідприємництва і направила Міністерству фінансів України (лист від 21.08.06 р.№9338/5/17-0116) для врахування при розробці спеціального Закону України проспрощену систему оподаткування.
Навиконання розпорядження Кабінету Міністрів від 15.03.06 р. 151-р „Прозатвердження плану заходів щодо виконання у 2006 році Загальнодержав-ноїпрограми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”Державна податкова адміністрація України здійснила такі заходи з адаптаціїподаткового законодавства України до законодавства ЄС у першому півріччі 2006р.:
1)фахівцями Державної податкової адміністрації України із залученнямгромадськості, представників центральних органів виконавчої влади та науковцівпроводиться робота з опрацювання оновленої редакції проекту Податкового кодексуУкраїни (далі – проекту Кодексу-2006). Під час доопрацювання відповіднихрозділів проекту Кодексу враховуються вимоги приведення їх у відповідність доосновних норм європейського законодавства.
2) Щодовиконання абзацу першого п. 3 розділу І вказаного плану заходів стосовнодоопрацювання проекту Кодексу в частині регулювання прямого оподаткування, то урозділі ІІ “Податок на прибуток підприємств” проекту Кодексу запропонованозмінити редакцію визначення терміну “звичайна ціна” та встановити конкретніметоди визначення звичайних цін, які застосовуються у міжнародній практиці, асаме, порівнювальної неконтрольованої ціни (анало-гів продаж), ціни перепродажу,“витрати плюс” та балансової вартості. Це сприятиме ефективності контролю заправильністю формування платниками податків податкових зобов’язань.
3) Також зметою недопущення використання схем ухилення від оподаткування податком наприбуток підприємств, які побудовані на операціях з офшорними нерезидентами, упроекті Кодексу запропоновано встановити однакові правила відображення уподатковому обліку з податку на прибуток підприємств активів, що були придбаніу (через) таких нерезидентів.
Одночасноположеннями проекту Кодексу передбачено нарахування амортизації на 85 відсотківвартості основних фондів, що придбані у нерезидентів, які мають офшорнийстатус.
4) Також зметою приведення визначення терміну «роялті» у відповідність доДирективи Ради ЄС від 03 червня 2003 р. 2003/49/ЄС про спільну системуоподаткування, яка застосовується до виплат відсотків та роялті між пов’язанимикомпаніями з різних держав-членів, на сьогоднішній день Державною податковоюадміністрацією України відпрацьовується зазначене питання разом іззацікавленими суб’єктами господарювання.

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ПОДАТКОВОГО
ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В ПОРІВНЯННІ З ПОДАТКОВИМ
ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ2.1 Аналіз актів законодавстваУкраїни та acquis Європейського Союзу у сфері адаптації податковогозаконодавства
Повнагармонізація прямих податків ніколи не була метою здійснення податковоїполітики на рівні ЄС. Радше мала місце координація та узгодження у тих сферах,де податкові відносини безпосередньо впливали або були чинниками виникненнянедобросовісної податкової конкуренції. Таким чином політика у сфері прямихподатків здійснювалась з метою забезпечення належного функціонуваннявнутрішнього ринку і, особливо, забезпечення реалізації свободи руху товарів ікапіталів та платежів. З огляду на це базисом політики у сфері прямих податківє принцип недискримінації та основоположні свободи, передбачені положеннями Договорупро заснування ЄС. Отже, основні питання, врегульовані на рівні ЄС, стосуються:створення загальної системи оподаткування материнських та дочірніх компаній;злиття, поділу та обміну акціями — щодо компаній, які знаходяться в межахюрисдикцій різних держав-членів, а також питань коригування прибутківпов’язаних осіб. Велика увага, з метою створення більш сприятливих умовдіяльності малих та середніх підприємств, надається також оподаткуванню такихсуб’єктів, оскільки їх частка на ринку ЄС становить близько 99 % усіх суб’єктівгосподарювання Європейського Співтовариства.
Реформаподаткового законодавства України на даному етапі зосереджена на доопрацюванніта прийнятті Податкового кодексу України. Незважаючи на істотний рівеньудосконалення податкового законодавства, запропонованого проектом Податковогокодексу України, його положення потребують подальшого доопрацювання відповіднодо міжнародних принципів оподаткування, загалом, та положень права ЄС, зокрема.
Передусімце стосується реалізації принципу недискримінації — який є наріжним каменемвступу до Світової організації торгівлі. Враховуючи розвиток корпоративногоправа в Україні, необхідним також є вирішення питання особливостейоподаткування материнських та дочірніх підприємств та оподаткування при злитті,поділі компаній та обміні акціями, а також уникнення подвійного оподаткуванняпри коригуванні прибутків пов’язаних осіб.
Важливимпитанням також є удосконалення спрощеної системи оподаткування малих тасередніх підприємств у проекті Податкового кодексу України. Це стосується нетільки збереження істотних умов існуючої системи спрощеного оподаткування,зокрема кола осіб, що користуються її перевагами, але й запозичення досвідурегулювання цього питання в ЄС, що полягає, зокрема, у запровадженні системи,за якої малі та середні підприємства мають можливість обирати більш зручний дляних режим оподаткування.
У випадкуприйняття Україною рішення про розширення податкової бази та запровадженняподатку на капітал (приріст капіталу) необхідним буде використання відповідногодосвіду ЄС.
Сферанепрямого оподаткування регулюєтьсязаконодавством Європейських Співтовариств з 1967 р., коли багатосхідчастийподаток з обороту був замінений на податок на додану вартість. Згодом податокна додану вартість зайняв одне з найвагоміших місць у правовому регулюванні ЄС,оскільки з 1970 р. надходження від податку на додану вартість замінили внескидержав-членів у бюджет Співтовариства відповідно до концепції власних коштів.Сьогодні надходження від податку на додану вартість складають близько 35 %надходжень до бюджету ЄС[12] .
Увторинному законодавстві ЄС врегульовані основні питання податку на доданувартість: платники податку, операції, які підлягають оподаткуванню, базаоподаткування, виникнення податкових зобов’язань, ставки, звільнення відоподаткування, зменшення та відшкодування податку тощо.
Питання акцизногозбору у вторинному законодавстві ЄС було врегульовано досить недавно — починаючи з 1992 р… На рівні Співтовариства гармонізовані наступні питанняакцизного збору: підакцизні товари (спирт та алкогольні напої, тютюн татютюнові вироби, нафтопродукти), структура підакцизних товарів, податковісклади, режим руху підакцизних товарів, ставки та інше.
Регулюваннядвох вищезазначених інститутів сфери непрямого оподаткування (податок на доданувартість та акцизний збір) в праві ЄС є досить ефективним, про що свідчитьнаявність невеликої кількості проектів актів вторинного законодавства.
Рівеньвідповідності законодавства України нормам та стандартам ЄС у сфері непрямогооподаткування є незадовільним. Більшість чинних нормативних актів у цій сферівідповідає вимогам європейського права лише на 10 — 15 %. Проект Податковогокодексу — Розділ IV (Податок на додану вартість) та Розділі V (Акцизний збір) — має більший ступінь відповідності вимогам права ЄС, але виникає потребасуттєвого доопрацювання цього документа[13].
Першочерговимзавданням у сфері непрямого оподаткування є приведення зазначених вище розділівпроекту Податкового кодексу у відповідність до норм та стандартів ЄвропейськогоСпівтовариства.
Шостадиректива стала базовим нормативно–правовим актом ЄЕС з питань ПДВ, яку за критерієм обсягу регулювання можна порівняти знаціональним законом. До Шостої директиви неодноразово вносилися зміни тадоповнення й на сьогодні вона регулює такі питання: об’єкт і база оподаткуванняПДВ, платники податку, час виникнення податкового зобов’язання й порядок йогозменшення, правила щодо встановлення ставки, місце стягнення податку,оподаткування імпортованих товарів, звільнення від оподаткування, спеціальнісхеми оподаткування [14].
Платникомподатку на додану вартість Шостадиректива визначає фізичну або юридичну особу, яка самостійно займаєтьсябудь–якою економічною діяльністю незалежно від цілей, місця й результатів такоїдіяльності (це може бути виробництво, сільське господарство, торгівля,професійна діяльність, послуги тощо). Критерій самостійності веденняекономічної діяльності виключає з кола платників податків найманих працівниківта осіб, які працюють за трудовими угодами.
Цікаво, щодиректива відносить до оподатковуваної економічної діяльності експлуатаціюматеріального й нематеріального майна з метою одержання доходу. Суд ЄСпостановив, що “експлуатація майна” означає будь–яку операцію, що передбачаєотримання доходу. Надання прав користування й будівництва на певний строк завідшкодування є експлуатацією матеріального майна, а відтак – економічноюдіяльністю. Тому будь–яка особа, яка експлуатує матеріальне майно з метоюодержання доходу, є платником ПДВ і має право на зменшення податковогозобов’язання.
Директива відрізняєплатника податку від податкового боржника. По-датковим боржником є особа,зобов’язана перерахувати податок до бюджету відповідної держави–члена ЄЕС,незалежно від того, виступає вона платником податку чи ні. Як правило, припоставках товарів/послуг всередині Співтовариства податковим боржником виступаєплатник податку – продавець. Директива надає державам–членам право самостійновизначати податкового боржника в поставках, здійснюваних закордоннимиподатковими резидентами. Таким податковим боржником може бути призначенийпредставник продавця або особа, на користь якої здійснюється така поставка. Принаданні податковими резидентами інших країн певних видів послуг (рекламних,інформаційних, консультаційних, фінансових, страхових, з підбору персоналу, зпередачі авторських прав, патентів, ліцензій, торгових знаків та інших подібнихправ) податковим боржником є особа, яка отримує такі послуги. А у випадкуімпорту товару податковим боржником виступає особа, визначена як таказаконодавством держави імпорту.
Шостадиректива зазначає, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції з поставок(надання) товарів/послуг та імпорту товарів, здійснювані за відшкодування.Отримане за такі операції відшкодування є базою оподаткування. Обов’язковоюумовою при визначенні бази оподаткування ПДВ, як це постановив Суд ЄС у справіApple and Pear Development Council v. Commissioners of Customs and Excise, єнаявність безпосереднього зв’язку (правовідносин з приводу предмету поставки)між наданим товаром/послугою та отриманим відшкодуванням[15]. Для товарів/послуг, проданих всередині ЄС, база оподаткування включаєподатки, збори та інші обов’язкові платежі, крім ПДВ, а також додаткові витрати– комісійні платежі, витрати на пакування, транспортування й страхування. Протедиректива забороняє включати до бази оподаткування знижки цін при достроковійоплаті та під час продажу, а також суми, передані платнику податку покупцем дляздійснення додаткових витрат в його інтересах.
Слідпам’ятати, що поставки товарів та послуг у межах Співтовариства, здійснюваніособами з різних держав–членів, є внутрішніми операціями, а неекспортно–імпортними. Відповідно, для Співтовариства імпортною операцією є ввізна його територію товарів із третьої держави. Податок на додану вартістьнараховується на сплачену імпортером ціну товару. Якщо ціна не сплачується абовона не є єдиним відшкодуванням, базу оподаткування імпортованого товарувизначають за вартістю товару на відкритому ринку. При цьому вартість товару навідкритому ринку визначається як ціна на такий товар у державі експорту, якуімпортер мав би сплатити продавцю за умов справедливої конкуренції на часвиникнення податкового зобов’язання. База оподаткування імпортованих товаріввключає: 1) податки, збори та інші обов’язкові платежі, стягнені поза державоюімпорту; 2) податки, що стягуються при імпорті, крім ПДВ; 3) додаткові витрати– комісійні платежі, витрати на пакування, транспортування та страхування, що малибути сплачені на шляху товарів до першого місця призначення на територіїСпівтовариства (яким є вказане в транспортному документі місце, а привідсутності вказівки – перше місце ввезення вантажу до держави імпорту).
В умовахєдиного ринку, територія якого майже повністю співпадає з територієюдержав–членів ЄС і територією застосування законодавства ЄС про податок надодану вартість, важливим з точки зору оподаткування ПДВ є визначення місцяздійснення оподатковуваних операцій. Шоста директива встановлює єдині правилавизначення місця здійснення поставки. Якщо товар транспортується, місцемздійснення поставки є місце його відправлення. При відправленні товару зтериторії третьої держави місцем поставки є держава імпорту товару. Якщо товарне транспортується й не відправляється шляхом диспетчеризації, місцем йогопоставки є місцезнаходження товару під час здійснення операції поставки.
Часвиникнення у платника податкуподаткового зобов’язання щодо сплати ПДВШоста директива пов’язує з настанням події, з якою вступають в дію юридичніумови стягнення податку. Інакше кажучи, це – момент виникнення у податковогооргана права вимагати від платника податку його сплати. За загальним правилом,встановленим Шостою директивою, податок стягується після поставки товарів абонадання послуг. У разі оплати товарів/послуг до їх надання податок має бутисплачений при отриманні платежу або кредитуванні рахунку.
Податковезобов’язання щодо імпортованих товарівнастає на момент їх ввезення на територію Співтовариства. Дата виникненняподаткового зобов’язання щодо сплати ПДВ з імпортованих товарів, з якихстягуються митні платежі, сільськогосподарські збори та інші спільні дляСпівтовариства обов’язкові платежі, може співпадати з датою виникненняподаткових зобов’язань з таких платежів. Якщо з імпортованих товарів нестягується жоден спільний платіж, держави–члени можуть застосувати длявизначення часу виникнення поддаткових зобов’язань з ПДВ відповідні правилавизначення дати виникнення податкових зобов’язань з митних платежів.
Разом звиникненням зобов’язання щодо сплати ПДВ у платника податку виникає право йогозменшення. Шоста директива дозволяє зменшувати податкове зобов’язання на: 1)суму ПДВ, сплачену за товари/послуги, отримані від іншого платника податку; 2)суму ПДВ, сплачену за імпортовані товари; 3) суму ПДВ за товари/послуги, якізастосовані в підприємницькій діяльності та які оподатковуються частково в разіїх придбання в іншого платника податку. Право на зменшення податку або бюджетневідшкодування виникає також при застосуванні товарів і послуг в операціях, щостосуються економічної діяльності, здійснюваної за межами ЄС, якщо за такимиопераціями в разі їх здійснення на території держави–члена ЄС виникає правозменшення податкового зобов’язання.
Кожнадержава–член ЄС для подання платниками ПДВ податкових декларацій встановлює строк,який не перевищує двох місяців із дня закінчення податкового періоду.Податковий період може дорівнюватися одному, двом місяцям або кварталу. Втім,директива дозволяє встановлювати інші періоди, які не мають перевищувати рік. Уподатковій декларації зазначається вся інформація, необхідна для розрахункуподатку та його зменшення, в тому числі, коли це необхідно для визначення базиоподаткування: загальна сума операцій, які належать до такого податку та йогозменшення й загальна сума звільнених від оподаткування поставок. Дляімпортованих товарів держави–члени можуть впровадити детальні правила складанняподаткових декларацій та сплати податку. Зокрема ПДВ, який має бути сплаченийза імпортовані товари платниками податку або податковими боржниками, за умовзазначення ПДВ у податковій декларації не сплачуватиметься під час імпортутоварів.
З січня1993 р., згідно з Директивою Ради 92/77/ЄC звичайна ставка ПДВ в ЄС не можебути меншою ніж 15 %. У певних випадках до поставок товарів і послуг можутьзастосовуватися зменшені ставки, які дорівнюють або є більшими ніж 5 %, тазастосовуються виключно до окремих товарів і послуг соціального та культурногозначення. До них належать харчові продукти, фармацевтичні продукти, послуги зтранспортування пасажирів, книги, газети й періодичні видання, білети навистави, до музеїв та подібних закладів, житлове будівництво, розміщення вготелях, медичний догляд у лікарнях, поставки електроенергії та газу.
Шостадиректива містить деталізований перелік операцій, які звільнені відоподаткування. Це здійснювані в громадських цілях послуги державної поштовоїслужби, державних лікарняних установ; медичні послуги професійного тасереднього медичного персоналу; донорство людських органів, крові та молока;послуги дантистів; послуги, що надають незалежні об’єднання осіб, діяльністьяких звільнена або не підлягає оподаткуванню ПДВ; роботи в сфері соціальногозабезпечення; послуги й товари благодійних організацій для захисту дітей тамолоді; шкільне або університетське навчання, практика на канікулах абоперепідготовка дітей та молоді; освіта, яку вчителі надають приватно; послугирелігійних і філософських інституцій з метою духовного збагачення населення;надання неприбутковими організаціями своїм членам послуг і товарів запідпискою; послуги неприбуткових організацій щодо спортивного та фізичногонавчання; певні культурні послуги й товари, що надаються державними органами;діяльність зазначених організацій щодо мобілізації капіталу для власних цілей;надання транспортних послуг хворим або пораненим особам у спеціальнихтранспортних засобах; діяльність громадського радіо й телебачення, крімкомерційної діяльності.
Такожзвільнюються від оподаткування ПДВ такі операції: страхування йперестрахування; лізинг нерухомого майна (крім готелів, турбаз, місць кемпінгуй паркування, інстальованого обладнання та машин, сейфів); надання кредиту;управління кредитором гарантіями кредиту; операції щодо депозитів, поточнихрахунків, платежів, трансферів, боргів, чеків та інших інструментів (завинятком стягнення заборгованості й факторингу); операції з валютою, банкнотамита монетами, що виступають платіжним засобом (крім предметів колекціонування;операції з акціями, частками компаній, борговими зобов’язаннями та іншимицінними паперами, крім операцій щодо їх збереження й управління); операції зправовстановлюючими документами; операції з цінними паперами, які визначаютьотримання процентів від нерухомості або встановлюють право власності на нерухомістьабо її частину; та інш.
Директивапередбачає можливість впровадження спеціальних схем оподаткування ПДВ для малихпідприємств.
Отже,стислий огляд особливостей законодавства ЄС про податок на додану вартістьсвідчить про широке коло питань, які український законодавець повинен врахуватипри проведенні податкової реформи, яка на сьогодні є надзвичайно актуальною.
Експертизавідповідності проектів актів вітчизняного законодавства положенням європейськихдиректив вже стала новим етапом процесу правотворчості в Україні. Проведеннятаких експертиз і, як наслідок, врахування положень інтеграційного податковогозаконодавства ЄС в проектах актів податкового законодавства України фактично єподатковою гармонізацією, яку українська сторона зобов’язалася здійснитивідповідно до ст. 51 Угоди про партнерство й співробітництво.
Вториннезаконодавство ЄС, яке регулює акцизний збір, має структуру, якахарактеризується наявністю так званих горизонтальних та вертикальних директив.
Горизонтальнідирективи охоплюють основні аспектиправового врегулювання всіх категорій підакцизних товарів, без поділу їх нагрупи. Вертикальні директиви здійснюють правове регулювання по категоріяхпідакцизних товарів, встановлюючи їх структуру, мінімальний рівень ставокакцизного збору та способи розрахунку акцизного збору.
Прирозробці проектів нормативно-правових актів з питань оподаткування акцизнимзбором необхідно керуватися наступними директивами Європейського Союзу:
1) ДирективаРади 92/12/ЄЕС від 25 лютого 1992 р. щодо загального режиму для підакцизнихтоварів та щодо зберігання, переміщення та моніторингу таких товарів.
ЦяДиректива є горизонтальною директивою і відіграє головну роль в системіакцизних зборів ЄС, оскільки вона запроваджує деякі уніфіковані правила дляобчислення та стягнення акцизного збору для всіх типів підакцизних товарів.Директива встановлює загальні засади впорядкування системи акцизного збору длятаких товарів, зберігання, переміщення та контролю, а також вводить загальнуконцепцію оподаткування підакцизних товарів.
Для цілейцієї Директиви застосовуються наступні визначення[16]:
а)ліцензований управляючий складом: фізична або юридична особа, яка отрималаліцензію від податкового органу держави-члена під час здійснення своєїдіяльності виробляти, обробляти, зберігати, отримувати та відправлятипідакцизні товари в режимі призупинення оподаткування на податковому складі;
б) податковийсклад: місце виробництва, обробки, збереження, отримання та відправкипідакцизних товарів в режимі призупинення оподаткування ліцензованимуправляючим складу при здійсненні ним своєї діяльності з дотриманням певнихумов, встановлених податковими органами держави-члена, на території якоїрозташовано цей податковий склад;
в) режимпризупинення оподаткування: податковий режим, який застосовується довиробництва, обробки, зберігання та переміщення підакцизних товарів зпризупиненням сплати акцизного збору, тобто на умовах податкового кредиту. Притакому режимі податкове зобов’язання з акцизного збору не виникає щодопідакцизних товарів, які переміщуються з одного податкового складу до іншого зметою обробки (переробки), змішування, розливу, пакування, розфасовки чиекспортуються до місця призначення за межами митної території Співтовариствазгідно з правилами перевезення.
Всіпродукти, які підлягають оподаткуванню акцизним збором та переміщуються наумовах податкового кредиту між державами — членами ЄС, повинні супроводжуватисядокументами, виписаними ліцензованим управляючим складу — відправником вантажу.Ці документи можуть бути або адміністративними, або комерційними.
Податковіоргани держав — членів ЄС повинні інформуватися ліцензованим управляючим складупро відправлені або одержані поставки підакцизних товарів шляхом поданнявідповідних документів або посиланням на супровідні документи. Ці документиповинні бути надані у чотирьох екземплярах: один екземпляр залишаєтьсявідправникові; один екземпляр для одержувача; один екземпляр повертаєтьсявідправникові після доставки; один екземпляр — для податкового органу країнипризначення. Компетентні органи кожної держави — члена відправлення можутьпередбачити використання додаткового примірника цього документа для цілейкомпетентних органів держави — члена відправлення.
Режимпризупинення оподаткування для підакцизних товарів, які відправляються наекспорт через одну або більше держав-членів ліцензованим управляючим складом,який має постійне місце здійснення своєї діяльності в державі-члені,припиняється підтвердженням, яке видається митними органами відправлення зСпівтовариства, що товари дійсно було вивезено за межі Співтовариства. Такіоргани повинні надіслати ліцензованому управляючому складом підтверджену копіюсупровідного документа, призначену для нього.
Якщоприпинення режиму не відбувається, ліцензований управляючий складом повідомляєпро це податкові органи своєї держави-члена протягом визначеного ними терміну.Однак, такий термін не може перевищувати трьох місяців з дати відправкитоварів.
Директивазастосовується до таких продуктів, як:
нафтопродукти;
спирт іалкогольні напої;
тютюновівироби.
Відповіднодо положень ст. 5 Директиви зазначені продукти визнаються об’єктомоподаткування акцизним збором під час їх виробництва в межах території ЄС абопід час їх імпорту на територію ЄС.
Акцизнийзбір обчислюється та стягується відповідно до визначеної кожною державою-членомпроцедури, і при цьому держави-члени застосовують одні й ті ж процедуристосовно обчислення та стягнення збору як до національних товарів, так і дотоварів з інших держав-членів.
Відповіднодо ст. 11 Директиви кожна держава-член встановлює свої правила стосовновиробництва, обробки та зберігання підакцизних товарів згідно з положеннямицієї Директиви.
Разом зтим, встановлено, що виробництво, обробка та збереження підакцизних товарів,якщо акцизний збір не було сплачено, відбувається на податковому складі.
2) ДирективаРади 92/79/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо зближення податків на сигарети .
Відповіднодо вимог Директиви кожна держава — член ЄС повинна застосовувати сукупниймінімальний акцизний збір (специфічний плюс пропорційний (адвалорний), крімПДВ), розмір якого повинен бути встановлений на рівні 57 відсотків роздрібноїціни на сигарети (включаючи всі податки) і який повинен становити не менше 60євро за 1000 сигарет найбільш уживаної цінової категорії. З 1 липня 2006 р. 60євро має бути збільшено до 64 євро[17].
Державам — членам ЄС, які встановлюють сукупний мінімальний акцизний збір у розмірі 95євро за 1000 сигарет найбільш уживаної цінової категорії не потрібнодотримуватися вимоги щодо мінімального акцизного збору у розмірі 57 відсотківроздрібної ціни на сигарети. З 1 липня 2006 р. 95 євро має бути збільшено до101 євро.
3) ДирективаРади 92/80/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо зближення податків на тютюнові виробиінші, ніж сигарети.
Згідно ізположеннями Директиви мінімальний акцизний збір встановлюється на такі групитютюнових виробів, що вироблені у Європейському Союзі або імпортовані з країн — нечленів ЄС[18]:
сигари ісигарили;
високоякіснийподрібнений тютюн для скручування сигарет;
інший тютюндля паління.
Держави — члени ЄС повинні запроваджувати акцизний збір, який може бути встановлений:
або увідсотковому відношенні до максимальної роздрібної ціни кожного виробу, щовільно визначається виробником та імпортерами з країн, що не є членамиСпівтовариства (адвалорний збір);
або якспецифічний збір, виражений у грошовій сумі за кілограм, або, у випадку сигарта сигарил, — за кількість штук;
або якпоєднання обох видів.
4) ДирективаРади 92/81/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо гармонізації структур акцизних зборівз нафтопродуктів .
Для цілейданої Директиви нафтопродукти визначаються відповідно до Об’єднаної номенклатуриЄС. Відповідно до цієї Директиви держави-члени встановлюють гармонізованийакцизний збір з нафтопродуктів. Мінімальні ставки акцизного збору нанафтопродукти встановлюються державами-членами відповідно до Директиви92/82/ЄЕС щодо зближення ставок акцизних зборів з нафтопродуктів.
ДіяДирективи поширюється на нафтопродукти, а саме: етилований бензин, неетилованийбензин, газолін, промислові масла, рідкий нафтовий газ, метан та керосин.
Длявказаних нафтопродуктів передбачені мінімальні ставки акцизного збору [19]
наетилований бензин 337 євро за 1000 літрів;
нанеетилований бензин 287 євро за 1000 літрів;
напромислові масла 13 євро за 1000 літрів;
на рідкийнафтовий газ та метан 100 євро за 1000 літрів;
на метан за1000 літрів 36 євро;
керосин 245євро за 1000 літрів;
та іншіставки акцизного збору для конкретних держав — членів ЄС та терміни їхзапровадження.
6) ДирективаРади 92/83/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо гармонізації структур акцизних зборівна спирт та алкогольні напої.
Держави — члени ЄС повинні встановлювати акцизні збори на наступні продукти: 1). Пиво абобудь-які продукти, що містять суміш пива та безалкогольних напоїв.2). Вино(ігристе та звичайне). 3). Інші алкогольні напої (ігристі та звичайні). 4).Напівфабрикати. 5). Етиловий спирт.
Мінімальнаставка акцизного збору повинна встановлюватися у розмірі:
нанапівфабрикати — 45 євро за гектолітр продукту;
на вина(звичайні та ігристі) — 0 євро за гектолітр продукту;
на пиво — 0,784 євро за гектолітр/градус Плато, або 1,87 євро за гектолітр/градусалкоголю кінцевого продукту.
Мінімальнаставка акцизного збору на спирт та інші алкогольні напої повинна встановлюватисяу розмірі 550 євро за гектолітр чистого спирту.
Європейськеспівтовариство розглядає мікропідприємства, малі та середні підприємства (далі- ММСП), як визначний фактор у забезпеченні конкурентоспроможності європейськоїекономіки на світовому ринку, високої ефективності внутрішнього ринку, також якфактор забезпечення зайнятості населення.
З метоюрегулювання діяльності суб’єктів малого підприємництва у ЄС розроблені та діютьпрограми підтримки та розвитку ММСП.
Покращенняподаткового середовища для ММСП є одним із ключових аспектів ініціатив, якіздійснюються у цьому напрямку.
З метоюзабезпечення відповідності положень розроблюваних проектів нормативно-правовихактів з питань спрощеної системи оподаткування до законодавства ЄвропейськогоСоюзу необхідно керуватись такими рекомендаціями Європейського Союзу:
1) “РекомендаціяКомісії 94/390/ЄЕС від 25 травня 1994 р. стосовно оподаткування малих тасередніх підприємств” .
Зазагальним правилом спільна діяльність без створення юридичної особи(партнерство) у державах – членах ЄС оподатковується так само, як доходифізичних осіб — за прогресивною ставкою прибуткового податку з фізичних осіб.
Приневеликих доходах таких суб’єктів господарювання, коли ставка податку євідносно невисокою, податковий тягар не є надто обтяжливим для суб’єктів малогопідприємництва, і більш вигідною у порівнянні зі сплатою податку на прибутокпідприємств є сплата прибуткового податку з фізичних осіб[20].
Однак ізрозширенням діяльності застосування вищої граничної ставки прибуткового податкуз фізичних осіб значним чином обмежує фінансові можливості цього суб’єкта,зокрема, щодо самофінансування та здійснення інвестицій. Тому доцільно надатисуб’єктам малого підприємництва можливість вибору більш сприятливого для нихрежиму оподаткування, оскільки вони становлять переважну більшість учасниківринку, забезпечують нові робочі місця, сприяють пожвавленню економіки країни.
Відповіднодо ст. 1 Рекомендації 94/390/ЄЕС держави-члени закликаються до вжиття такихподаткових заходів, які є необхідними для виправлення негативних наслідківпрогресивного прибуткового податку, сплачуваного одноособовими володіннями тапартнерствами в частині, що стосується прибутків, які використовуються дляцілей реінвестування. Зокрема, повинна бути розглянута можливість надання цимпідприємствам та партнерствам права надавати перевагу сплаті податку наприбуток юридичних осіб та/або обмеження розміру податку, яким обкладаютьсяприбутки, що використовуються для цілей реінвестування, до ставки,співрозмірної із ставкою податку на прибуток юридичних осіб.
2) “РекомендаціяКомісії 94/1069/ЄЕС від 7 грудня 1994 р. щодо переведення малих та середніхпідприємств”.
Згідно зіст. 1 зазначеної Рекомендації державам-членам пропонується вжити найбільшприйнятних заходів щодо їхніх правових, податкових та адміністративних систем зметою:
ознайомленнявласників з проблемами здійснення переведення і, таким чином, заохочення їх доефективної підготовки проведення успадкування протягом свого життя;
забезпеченняфінансового середовища, сприятливого для здійснення успішного переведення;
наданняпідприємцю можливості ефективно підготуватись до здійснення переведення задопомогою використання відповідних процедур;
забезпеченнязбереження партнерства та одноособового володіння на випадок смерті партнера чиодноособового власника;
гарантуванняуспішного переведення членам сім’ї, враховуючи те, що податок зі спадщини тадарування не становить загрози для продовження існування суб’єктагосподарювання;
заохоченнявласника за допомогою податкових заходів до передачі свого бізнесу шляхомпродажу або передачі працівникам і, зокрема, у випадку відсутності спадкоємця,в межах сім’ї.
Оскількиподаткові процедури не повинні заважати вибору суб’єктом господарюваннянайбільш прийнятної для здійснення переведення організацій-но-правової форми,ст. 3 Рекомендації закликає держави-члени забезпечити сприятливе для цього фінансовесередовище.
З метоюзаохочення підприємців розглянути можливість здійснення передачі бізнесу третімособам, якщо це не можна зробити в межах сім’ї, згідно із ст. 7 Рекомендаціїдержави-члени закликаються:
утримуватисьвід оподаткування, принаймні щодо частини доходу від доданої вартості чиприросту капіталу з активів бізнесу у випадку продажу і, зокрема, у випадкудосягнення підприємцем 55-річного віку;
передбачатиподаткові заохочення у відношенні реінвестування в інший суб’єкт господарюванняприбутку, отриманого від продажу бізнесу, що не котирується на фондовій біржі ізалучений у виробництві чи продажу товарів та послуг;
сприятипередачі суб’єкта господарювання на користь працівників за допомогою зменшенняоподаткування приросту капіталу, отриманого від передачі акцій працівникам,утримання від реєстраційних зборів, або за допомогою податкових пільг з метоюнадання можливості працівникам до смерті придбати суб’єкт господарювання, абовідстрочення сплати податку до продажу працівником його частки участі. Такізаходи застосовуються однаково як до суб’єктів господарювання, так і докооперативів працівників.
3) “РекомендаціяКомісії 96/280/ЄЕС від 3 квітня 1996 р. щодо визначення малих та середніхпідприємств”.
Згідно ізст. 1 Рекомендації держави-члени, Європейський інвестиційний банк таЄвропейський інвестиційний фонд рекомендовано:
дотримуватисяположень, встановлених у ст. 1 Додатка до Рекомендації стосовно граничнихвеличин річного обороту, суми балансу та чисельності працівників для малих,середніх та мікропідприємств;
дотримуватисьмаксимальних величин річного обороту та суми балансу, якщо вони зміненіКомісією відповідно до ст. 2 Додатку до Рекомендації;
вживатинеобхідних заходів для статистичних даних з огляду на кількісні групи,встановлені у п. 2 ст. 3 Додатка до Рекомендації, особливо там, де цестосується моніторингу фінансових інструментів Співтовариства.
При цьому,ст. 2 Рекомендації встановлено, що граничні величини річного обороту, сумибалансу та чисельності працівників, визначені в ст. 1 Додатка, повиннірозглядатися як максимальні величини. Держави-члени, Європейський інвестиційнийбанк та Європейський інвестиційний фонд можуть у певних випадках обиративстановлення нижчих величин. У застосуванні певних політик вони також можутьобирати застосування тільки критерію кількості працівників, окрім сфер, в якихзастосовуються норми щодо державної допомоги.
Відповіднодо ст. 1 Додатка до Рекомендації малими та середніми суб’єктами господарюванняє такі, що визначаються як підприємства, які:
а) маютьменш ніж 250 найманих працівників та/або їх річний оборот не перевищує 40 млн.євро, або баланс не перевищує 27 млн. євро;
б)відповідають критерію незалежності, який полягає у тому, що не більше, як 25відсотків капіталу чи прав голосу перебувають у власності одного чи у спільнійвласності декількох суб’єктів господарювання, які не є малими та середнімисуб’єктами господарювання за цим визначенням.
Якщонеобхідно визначитись між малими та середніми підприємствами, то відповідно доп. 2 ст. 1 Додатка до Рекомендації «мале підприємство» визначаєтьсяяк підприємство, яке відповідає таким критеріям:
1)кількість працюючих є менша ніж 50 осіб;
2) річнийоборот не перевищує 7 млн. євро або річний баланс не перевищує 5 млн. євро;
3)підприємство відповідає критерію незалежності, тобто 25 відсотків або більшекапіталу чи прав голосу не перебувають у володінні одного підприємства або успільному володінні декількох підприємств.
Крім того,для відповідних випадків передбачено розмежування «мікро»,«малих» та «середніх» суб’єктів господарювання.
Якщонеобхідно відрізнити мікропідприємства від «малих» та«середніх» суб’єктів господарювання, то мікропіднриємствавизначаються як підприємства, що мають менше 10 працівників.
Слідзазначити, що з 1 січня 2005 р. чинна Рекомендація була замінена РекомендацієюЄврокомісії щодо визначення мікропідприємства, малого та середньогопідприємства (ММСП) від 6 травня 2003 р. 2003/361/ЄЕС. Крім того, усі чинніакти, в яких згадуються ММСП, та програми щодо підтримки ММСП, які змінюютьсяабо доповнюються у період до 1 січня 2005 р., мають використовувати визначенняММСП, запропоноване у Рекомендації від 6 травня 2003 р. 2003/361/ЄЕС.
Відповіднодо п. 2 ст. 2 Додатка до Рекомендації від 6 травня 2003 р. 2003/361/ЄЕС під малимпідприємством слід розуміти підприємство, яке відповідає наступним критеріям:
1)кількість працюючих є меншою ніж 50 осіб;
2) річнийоборот або річний баланс не перевищують 10 мільйонів євро;
3)підприємство є незалежним, а саме: 25 відсотків або більше капіталу чи правголосу не перебувають у володінні одного підприємства, або у спільномуволодінні декількох підприємств.
2.2 Порівняльна оцінка ефективності сучасноїподаткової системи України та податкових систем Європейського Союзу
 
Сучасна система оподаткування України відзначається надобтяжливимподатковим навантаженням на бізнес і споживання [21].
Сукупні фактичні податкові надходженнядосягли у 2005 році 40,5% ВВП України. Однак, значна частина податковихзобов’язань не декларується і сплата зобов’язань не відбувається. За різнимиоцінками, від 30 до 48,5% доходів, що підлягають оподаткуванню, приховуються іпривласнюються платниками нелегально. Якщо врахувати обсяги податків, які моглиб надійти державі, але не сплачені через тінізацію доходів, то потенційніподаткові надходження і дійсний податковий тягар складають від 65 до 80% ВВП.Окрім того, розподіл податкового навантаження має надмірний крен в сторону оподаткуванняпідприємств та інших суб’єктів господарювання. Для більшості підприємств, що невикористовують пільгові або спеціальні системи оподаткування, податкові вимогиколиватимуться у межах від 40 до 62% створюваної ними доданої вартості. Всередньому у цій частині національної економіки середні податкові вимоги можнаоцінити на рівні 48-49% доданої вартості. Надмірним, враховуючи низький рівеньзарплат і пенсій, є й оподаткування людського споживання. Так, сукупнеподаткове навантаження, включаючи і прямі, і непрямі податки на доходи сімей у2005 році знаходились у межах від 35 до 50% їх доходів.
Має місце невідповідність податкових надходжень до Пенсійногофонду України та зобов’язань останнього з виплати пенсій. Дефіцит Пенсійногофонду, що у 2005 році склав 13 млрд. грн. або 21,3% від видатків цього фонду(це становить 3,2% ВВП України), у 2006 році зросте до 18 млрд. або 25,9%майбутніх видатків пенсійного фонду (в розрахунку до ВВП – 4,3%)
Дефіцит фонду є наслідком приховування дійсних виплат зарплатпрацівникам підприємств і відповідних недонарахувань до Пенсійного та іншихфондів обов’язкового державного соціального страхування. Соціологічнідослідження вказують, що в середньому на підприємствах реального секторуекономіки офіційно виплачується лише 1/3 усіх фактичних виплат зарплатні.Збереження цього стану посилює небезпеку подальшого поглиблення кризи пенсійноїсистеми держави.
Особливу проблему становить діючий механізм нарахування,збору й відшкодування сплаченого ПДВ. Він дає змогу фіскальним органамзавищувати обсяги доданої вартості, створеної на підприємстві, і таким чиномзавищувати вилучення коштів підприємств і населення до бюджету. Заборгованостіз погашення податкового кредиту за цим податком та відшкодування сплаченогоподатку стали хронічними. Його нарахування, що має відбуватися відносно доданоївартості на товари (роботи, послуги), розповсюджується й на інвестиції. Невикористовується й право знижувати ставку цього податку на соціально важливітовари, що широко застосовується у країнах Європи.
Чинна податкова система України відзначається також нерівномірністюі несправедливістю розподілу податкового навантаження. По-перше, податковіплатежі становлять значно більшу питому вагу у доходах малозабезпечених сімей,ніж у доходах високооплачуваних працівників. Хто заробляє менше, задовольняє восновному лише першочергові матеріальні потреби і обмежує себе у послугахкультури, освіти, лікування, оздоровлення, купівлі книг, газет тощо. Крім того,високі непрямі податки, що включені до цін на товари і послуги населенню,лягаючи більшим тягарем на бідних, змушують їх вдаватися до неорганізованихринків і контрабанди та купувати неякісні товари.
По-друге, податкові зобов’язання нерівномірнорозподіляються між видами господарської діяльності і окремими підприємствамичерез надання легальних і нелегальних пільг (звільнень, відстрочок, знижоктощо) в оподаткуванні, а також внаслідок встановлення надмірних вимог дляокремих секторів економіки (газо- і нафтотранспортних підприємств і деякихінших), а також для підприємств державної власності. Якщо у першому випадкусукупні податкові зобов’язання підприємств падають до 0-5%, то у другому –сягають 60-70% створеної додаткової вартості.
Ці причини є додатковим поштовхом до тінізації економіки іштучних структурно-галузевих викривлень у виробництві та інвестиціях.
Звичним явищем стало використання податків, які законодавчоневрегульовані. По-перше, поза прийняттям спеціальних законів вводятьсядодаткові або змінені податки при затвердженні чергового державного бюджету.Так, у 2005 р. були введені обов’язкові відрахування 50% чистого прибуткидержавних підприємств тощо. Вони є несподіванкою для платників і впроваджуєтьсяфактично усередині податкового р. без дотримання обов’язкового піврічногочасового лагу, що передбачено чинним законодавством. По-друге, позапарламентським прийняттям застосовуються різного типу надбавки до цін ітарифів, що встановлюються локальними нормативними актами органів влади ірегулювання цін (наприклад, нацкомісії з енергетики і зв’язку). Відповіднінадходження й використовуються незаконно, поза бюджетом. По-третє, окремі видиплатежів і зборів встановлюються відомствами чи місцевими органами влади,надходять до державного бюджету і місцевих бюджетів, але законних прав назастосування не мають. По-четверте, діють сумнівні щодо правомірності збори,такі як збори з продажі корпоративних прав, квартир, автомобілів тощо.
Діючій податковій системі властива глибока недосконалість івнутрішня суперечливість норм податкового законодавства. Не забезпечуєтьсярівність прав суб’єктів податкових відносин, захист інтересів сторін,допускається нав’язування бізнесу владними органами незаконних платежів ізборів до державного бюджету, надаються можливості довільного тлумачення норм законодавствапредставниками податкових та митних органів і т.ін.
Система збору і розподілу податківвідзначається надвисокою централізацією. У 2005 році централізованорозподіляється 76% усіх митно-податкових надходжень. Така гіперцентралізація незаохочує місцеві органи влади до максимізації зборів та спрямовує їх зусилля,по-перше, на збільшення своєї частки у розподілі державного “пирогу” і,по-друге, на лобіювання звільнень від сплати загальнодержавних податківсуб’єктів господарювання, що працюють на відповідній території.
Системі ставлення податківців до платниківвластивий звинувачувальний крен при одночасній безконтрольності й апріорібезгрішності податкових органів. Це дозволило створити в Україні у минулі роки адміністративно-каральнуза методами впливу організацію державної податково-митної служби. Наслідками є:по-перше, негативний інвестиційно-бізнесовий клімат; по-друге, неефективнасистема збору податків з вузькою податковою базою, приховуванням доходів відоподаткування, надмірними витратами, дублюванням одних і тих же функцій різнимиорганами, безвідповідальністю за невиконання обов’язків і зобов’язань; по-третє,неофіційна система злочинних зловживань у перерозподілі податкових надходжень,здирництва та кримінальних змов з платниками щодо заниження податковихзобов’язань.
Порівняння української податкової системи з її аналогами вкраїнах-членах ЄС потрібно для визначення конкурентоспроможності нашої країнина світовому ринку товарів та інвестицій та вибору головних векторівреформування податкових відносин. Порівняння необхідне у деяких напрямах:
1) рівня загального податкового навантаження;
2) його розподілу між основними видами податків та групами платників;
3) фіскальної ефективності податкової системи;
4) ефективності регулюючої дії останньої; достовірності розрахунківподаткових зобов’язань та інших.
Фіскальна ефективність системи оподаткування в Україні єнижчою від країн Євросоюзу практично з усіх видів податків. Маючи більш високіставки в оподаткуванні індивідуальних доходів громадян, Україна збирала їх у2004 році у сумі, що дорівнювала лише 3,8% обсягів ВВП. В країнах же ЄС – 25частка цих податків складала у 2004 р. 8,8% ВВП. Сума ПДВ, зібраного того ж р.в Україні, становила 4,9% ВВП, в той час як у країнах Євросоюзу – 7,7% ВВП(див. табл. А.1 Додатку А). Тільки з податку з прибутку підприємств фіскальнаефективність української системи може бути порівняна з аналогічнимиєвропейськими: цей податок дорівнював в Україні 4,7% ВВП, а у країнах ЄС–25 – 3,1%.
Значно гірше виконується українською податковою системою й регулятивнафункція. У європейських країнах ПДВ справляється за декількома ставкамидля різних за соціальною й економічною значимістю груп товарів і послуг, щозабезпечує відповідну зацікавленість щодо їх виробництва і споживання. ВУкраїні ж, як відомо, застосовується єдина ставка, що позбавляє цей податокрегулюючого впливу.
Відсутня у нашій національній системі й диференціація ставокоподаткування індивідуальних доходів громадян, натомість у країнах ЄС вонашироко застосовується. Значно меншими в наших умовах є й можливості звільненнявід оподаткування доходів сімей, що спрямовуються на лікування, освіту,оздоровлення і т. ін.
Відсутня у нас й диференціація ставок інших податків – зприбутку підприємств, з оподаткування робочої сили (фондів зарплатипідприємств), яка в Європі широко застосовується .
Слабкість регулюючої дії в Україні ще одного податку – зприбутку підприємств — обумовлена незастосуванням таких засобів як, наприклад, інвестиційніподаткові знижки чи інвестиційний податковий кредит, що широко Використовуютьсяу європейських країнах (Бельгії, Великобританії, Данії, Італії, Іспанії,Люксембурзі, Нідерландах, Португалії, Франції та інших). Такі податковіпреференції надаються для малого і середнього бізнесу, при здійсненніінновацій, науково-дослідних робіт, запровадженні енергозберігаючих технологій,капітальних інвестиціях і т.п.
Суттєвою відмінністю європейських податкових систем є застосування,по-перше, спеціального екологічного оподаткування, яке стає на сторожіефективного захисту природи і оточуючого середовища, а по-друге, — спеціальнихобмежуючих податків: на нерухомість, за використання об’єктів природи, води йенергетичних джерел (газ, електроенергія, вугілля, мазут, дизельне паливо, якщовони використовуються не для виробництва електроенергії). Платниками цихподатків є як підприємства, так і населення. Ставки податків встановлюються угрошовому виразі в розрахунку на одиницю відходів (викидів) та використаних ресурсів.По енергетичних джерелах ставки знижуються: по-перше, для більших обсягівспоживання; по-друге, при використанні альтернативних джерел (вітру, сонця,біомаси, супутнього газу тощо); по-третє, при зменшенні (економії) споживанняенергії. При власній переробці відходів платник поддатків отримує відшкодуваннясплаченого податку на відповідний їх обсяг.
В Україні ж справляються цільові податки до діючих тарифів наелектричну та теплову енергію і природний газ, надходження якихвикористовуються для формування відомчих фінансових фондів суб’єктів,підпорядкованих Мінпаливенерго, а отже, вони не потрапляють до держбюджету інавіть не оподатковуються.
Українська система оподаткування ще значно відстає від своїханалогів у Європі і з точки зору організації збору податків та регулюванняподатково-митних відносин. Організація збору податків в нашій країні єнеконсолідованою, з дублюванням одних і тих же функцій в різних органах. Вонавідзначається безконтрольністю з чисельними системними зловживаннями, з величезнимивитратами на ведення податкової звітності платниками і на утримання податковоїслужби. Платники податків є практично залежними від податківців. Останні незабезпечують надання необхідних послуг (інформаційних, юридичних,консультаційних, організаційних) платникам податків, не відповідають перед нимиза невиконання своїх функцій чи завдання їм своїми неправомірними діямиматеріальних та моральних збитків.
Податкові системи України та ЄС відрізняються також правиламирозрахунків і стягнення податкових зобов’язань. Так, у європейських країнахВикористовується єдина методологія бухгалтерських і податкових обліківдіяльності підприємств і визначення їх фінансових результатів. Відмінності жміж бухгалтерськими і податковими методами обліку, що мають місце в Україні,створюють передумови довільного тлумачення валових витрат і валових доходів, щопризводить до чисельних викривлень податкової звітності й приховуваньприбутків, які підлягають оподаткуванню.
Суттєвими є відмінності у справлянні й адмініструванні ПДВ,який у країнах Євросоюзу обраховується на кожному підприємстві (у окремогопідприємця) методом нарахувань за фактом відвантаження. Розмір податковогозобов’язання обчислюється як сальдо вхідного (відрахованого споживачам) івихідного (нарахованого на продукцію) податку. В залежності від позитивного абонегативного сальдо податок або вноситься до державного бюджету (у першомувипадку) або повертається з бюджету підприємству (у другому випадку). В Україніце правило не діє, що спотворює саму сутність оподаткування доданої вартості інезаконно завищує фіскальні зобов’язання підприємств.
Як можна зробити висновок з вищенаведеного порівняльногоаналізу,
податкова система України має суттєві вади і є набагатообтяжливішою як для ведення бізнесу, так і для споживчого попиту порівняно зподатковими системами країн ЄС. Вона має бути реформована у частині зниженнязагального податкового навантаження, зміни структури податкових вимогпідприємствам, покращення податкового клімату, вдосконалення виконанняфіскальної та регулюючої функцій податків, реорганізації самої податково-митноїслужби і т. ін. Причому підготовка реформаційних змін повинна відбуватисявипереджаючими темпами, аби не відновлювати наше відставання від Євросоюзу. І орієнтуватисяпотрібно на динамічні трансформації, що спостерігаються у країнах – новихчленах ЄС, які є одними з головних конкурентів України на світових ринкахтоварів і капіталів.
 
2.3 Основні проблеми на шляху адаптаціїподаткового законодавства України до європейського податкового законодавства
 
За рокинезалежності в Україні сформовано податкову систему, що за своїм складом таструктурою в цілому є подібною до податкових систем розвинутих європейськихкраїн. Закони, якими регулюється справляння більшості податків, розроблено зурахуванням норм європейського податкового законодавства. Водночас податковасистема України будується з урахуванням податкових аспектів ГАТТ/СОТТ та іншихміжнародних економічних організацій[22].
На відмінувід країн ЄС податкова система України не стала інструментом підвищенняконкурентоспроможності держави, не сприяла зростанню економічної активностісуб’єктів господарювання. Існуюча система формування державних доходіввіддзеркалює недосконалість та суперечності перехідної економіки, та сформованав умовах високих соціальних зобов’язань держави і тому має переважно фіскальнийхарактер. Ринкове реформування економіки супроводжувалось неодноразовиминамаганнями удосконалити податкову систему. Як правило, такі спробиобмежувались запровадженням окремих законодавчих актів та були не достатньоадекватними стану економіки, що характеризується структурними диспропорціями,суттєвими обсягами тіньових оборотів, платіжною кризою.
Поряд з цимУкраїна підтримує стосунки у сфері оподаткування з іншими країнами, якібазуються на діючих в усьому світі стандартах, розроблених Організацієюекономічного співробітництва та розвитку і Організацією Об’єднаних Націй,завдяки чому забезпечується уніфікація законодавства України у сферіміжнародного оподаткування з законодавством інших країн.
Українауклала міжнародні договори у сфері уникнення подвійного оподаткування практичноз усіма країнами СНД, Європи, з багатьма країнами Азії, Північної та ПівденноїАмерики та декількома країнами Африки. Вони охоплюють найбільших торговельнихта інвестиційних партнерів України.
Загальнакількість зазначених договорів становить 60, з яких 55 укладено безпосередньоУкраїною, а 5 – успадковані від колишнього СРСР (відповідно до Закону України„Про правонаступництво України”).
Основнимнапрямом реформування податкової системи України, починаючи з 1995 р., єзниження податкового навантаження на економіку. Внаслідок послідовних кроків,спрямованих на вирішення цього завдання знижено ставки основних податків – ПДВз 28 до 20%, податку на прибуток підприємств з 30 до 25%, а також запровадженоплоску шкалу оподаткування доходів громадян за ставкою 15% (з 1.01.2004 р. до31.12.2006 р. – 13%) і зменшено нарахування на фонд заробітної плати досоціальних фондів. У деяких країнах ЄС також здійснено перехід до пропорційногооподаткування доходів громадян, однак за значно вищою ставкою, зокрема, вЕстонії – 24%, в Латвії – 25%, Литві – 33%, Словаччині – 19%. В результатіставка, за якою справляється податок з доходів фізичних осіб в Україні,знаходиться на рівні значно нижчому, ніж у країнах – членах ЄС[23].
Зниженняставок за основними податками стало однією з причин зменшення частки ВВП, щоперерозподіляється через податкову систему держави та державні соціальні фондивід 38% в 1993 – 1994 рр. до 31,6% в 2004 р., тобто до рівня, нижчого не лишепорівняно з розвинутими європейськими країнами, а й з новими-країнами членамиЄС (табл.А.5 Додатку А).
Вєвропейських країнах розвиток оподаткування, у тому числі зміни фіскальноїефективності окремих податків і загального рівня оподаткування економіки,відбувався більш плавно і поступово, що створювало стабільні умови для бізнесу.Зокрема, протягом 1995-2002 рр. лише в нових-країнах членах ЄС спостерігалисьзначні коливання перерозподілу ВВП через податкову систему та соціальні фонди(максимальне – 8,5 відсоткових пункти у Словаччині). Однак вони відбувалисьпротягом семи років, а не одного, як в Україні. Серед розвинутих країнмаксимальні коливання рівня перерозподілу ВВП через податкову систему тасоціальні фонди мали місце в Греції – 3,6 відсоткових пункти. В середньому по15 країнах-членах ЄС вони були на рівні 0,5 відсоткового п… Вищезазначенесвідчить про проведення в цих країнах більш виваженої податкової політики[24].
Незважаючина численні зміни, що перманентно вносяться до податкового законодавства іспрямовані на вдосконалення податкової системи України, вона не позбавлена серйознихнедоліків:
1. Податковасистема характеризується, передусім, фіскальною спрямованістю, що є лейтмотивомбільшості змін до податкового законодавства. Водночас її регулююча функція незорієнтована на стале економічне зростання. Високе податкове навантаження навиробництво та низьке навантаження на природні ресурси робить її несприятливоюдля розвитку економіки. Це не сприяє також покращанню позиції країни вподатковій конкуренції, особливо виходячи з тих змін, що відбуваються вподаткових системах постсоціалістичних країн-нових членів ЄС, де в процесіподаткових реформ вдалося знизити податкове навантаження на капітал, так що в2003 р. в Литві, Естонії та Словаччині він оподатковувався нижчими середнімиефективними ставками, ніж праця та споживання.
2.Нормативно-правова база оподаткування в Україні є складною, неоднорідною танестабільною, а окремі законодавчі норми – недостатньо узгодженими, а інколи йсуперечливими. Крім законів, питання оподаткування й досі регулюються декретамиКабінету міністрів України, указами Президента України. Внаслідок наявності узаконодавчих актах норм непрямої дії значна кількість питань у сферіоподаткування регулюється підзаконними актами. Така строкатість правової базиможе бути виправданою на початкових етапах формування податкової системи, однакне є прийнятною на даному етапі розвитку економіки.
Чимало норммають неоднозначне тлумачення при їх застосуванні, що негативно позначається надіяльності підприємницьких структур, знижує привабливість національноїекономіки для іноземних інвесторів.
Принциповимнедоліком податкового законодавства є існування економічно необґрунтованихрозбіжностей в підходах до визнання та оцінки доходів і витрат для визначенняоб’єкту оподаткування податком на прибуток і ПДВ та нормативно – правовою базоюбухгалтерського обліку в частині розрахунку фінансового результату, щоунеможливлює складання декларації про прибуток підприємств за данимибухгалтерського обліку.
3.Застосування в Україні спрощеного режиму оподаткування суб’єктів малогопідприємництва поряд з позитивними наслідками (активізація підприємницькоїдіяльності, створення нових робочих місць, стимулювання раціональноговикористання ресурсів, зменшення витрат на адміністрування податків) породилонизку проблем:
викривленнямотивації підприємницької діяльності, зокрема, незацікавленість суб’єктівгосподарювання у зміні свого статусу як суб’єктів, які мають правовикористовувати спрощені системи оподаткування, що гальмує їх розвиток тазростання обсягів діяльності, призводить до дроблення деяких середніх підприємств;
створення умов для побудови схем уникнення оподаткуваннявнаслідок нечіткого законодавчого регулювання спрощеної системи оподаткування;
використання суб’єктів малого підприємництва, що застосовуютьспеціальний режим оподаткування, у схемах мінімізації податкових зобов’язаньпідприємств, які працюють у загальному режимі оподаткування.
4.Податкова система України є дорогою в адмініструванні. Витрати наадміністрування окремих податків є значними порівняно із доходами бюджету, щозабезпечуються за рахунок їх справляння.
5.Діяльність Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України,Державної митної служби України щодо реалізації державної податкової політики,збирання податків і зборів (обов’язкових платежів), їх акумуляції в державномуі місцевих бюджетах є недостатньо узгодженою та ефективною внаслідокнедосконього правового регулювання їх взаємовідносин, відсутності цілісногоінформаційного простору.
6. Системамитно-тарифного регулювання не дозволяє оперативно реагувати на зміникон’юнктури світових ринків, а також торговельних режимів в інших країнах таструктури економіки в Україні.
7.Недостатньо врегульовано питання оподаткування доходів від інтелектуальноївласності та незалежної професійної діяльності, що призводить до втрати об’єкта(бази) оподаткування в частині податку з доходів фізичних осіб.
8.Недосконалою є система формування коштів соціального призначення, що базуєтьсяна досить високих ставках внесків та характеризується нераціональною структуроюджерел фінансування (основний фінансовий тягар несуть роботодавці, а найманимиробітниками фінансується значно менша частка загальних надходжень). Існуваннячотирьох автономних фондів соціального страхування та диференційованих платежівдо кожного з них призводить до значного збільшення витрат на адмініструваннявнесків, порівняно з консолідованим варіантом їх сплати (єдиний соціальнийвнесок).
Крімзазначених недоліків існують недоліки системного характеру, породженічинниками, що знаходяться за межами податкової системи. Серед них:
1)податкова заборгованість платників перед бюджетами та державними цільовимифондами.
Ця проблемапороджена низкою причин:
відсутністюефективних механізмів, що забезпечують відповідальність суб’єктівгосподарювання за виконання своїх фінансових зобов’язань;
недосконалою системою списання та реструктуризації податковоїзаборгованості підприємств перед бюджетом;
проведенням взаємозаліків, які роблять невигідною своєчасну ів повному обсязі сплату податків;
проблемами окремих галузей (паливно-енергетичний комплекс),які є найбільшими боржниками бюджету, зокрема, в частині регулювання державоюцін на енергоносії;
2) бюджетназаборгованість з відшкодування ПДВ.
Основнимипричинами, що ускладнюють виконання державою зобов’язань перед платниками ПДВє:
пред’явленнянеобґрунтованих вимог на відшкодування ПДВ та заниження сум податковихзобов’язань;
виконання прогнозних показників надходжень ПДВ до державногобюджету за рахунок неповернення платникам переплачених сум податку;
недоліки законодавчих норм, якими регулюється процедуравідшкодування;
3) значніухилення від оподаткування.
Ця проблемає однією з найгостріших в Україні та таких, що вирізняє її з-поміж більшостієвропейських країн.
На масштабиухилення від сплати податків впливає, крім рівня податкових ставок, викривленняумов конкурентної боротьби внаслідок нерівномірного розподілу податковогонавантаження; порушення принципу рівності платників перед законом; складність інедосконалість законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, у т.ч. податкового;загальне недотримання норм законів, неефективність державної бюджетноїполітики.
4)нерівномірний розподіл податкового навантаження, в результаті чого найбільшеподаткове навантаження несуть законослухняні платники, позбавлені податковихпільг.
 

РОЗДІЛ 3
ПРИЙНЯТТЯ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ — ПЕРСПЕКТИВНИЙШЛЯХ АДАПТАЦІЇ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВАЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
 
3.1Основні положення проекту Податкового Кодексу України
 
6 травня 2006 р. Державна податкова адміністрація Україниопублікувала на своєму офіційному сайті доопрацьований проект ПодатковогоКодексу України – 2006.
ПроектПодаткового Кодексу – 2006 є доопрацьованим варіантом прийнятого у 2-му читанніВерховною Радою України у 2000 році проекту Податкового Кодекса України, зврахуванням прийнятих у 2000 – 2006 роках змін до основних законів про окремівиди податків в Україні.
Згідностатей 15, 16, 17 проекту Податкового Кодексу [25]:
В Українібудуть справлятися такі податки:
а)загальнодержавні податки;
б) місцевіподатки.
Дозагальнодержавних належать такі податки:
а) податокна прибуток підприємств;
б) податокна доходи фізичних осіб;
в) податокна додану вартість;
г) акцизнийподаток;
д) податокна майно;
е) державнемито;
ж) мито;
з) податокна транспортні засоби;
и) рентніплатежі;
і) єдинийзбір, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України;
ї) платежіза спеціальне використання природних ресурсів;
й)екологічний збір.
1. Домісцевих податків належать:
а) податокз реклами;
б) збір завидачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг
в) податокза використання місцевої символіки;
г) ринковийзбір;
д)готельний збір;
е) збір запаркування автотранспорту;
є)курортний податок;
ж) збір заорганізацію гастрольних заходів;
з) збір завидачу дозволів на будівництво у населених пунктах об’єктів виробничого та невиробничогопризначення, індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництвасадових будинків і гаражів.
Відноснонорм існуючого Закону України “Про податок на додану вартість”[26]станом на травень 2006 р. в проекті Податкового Кодексу підтверджуються основнізмінені законодавчі норми чи пропонуються наступні принципові відмінності тановації в оподаткуванні ПДВ:
А).Визначення платників податку
1. Дляцілей оподаткування платником податку є:
а) будь-якаособа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
б) будь-якаособа, яка імпортує товари на митну територію України, за винятком фізичноїособи, в разі, коли така фізична особа ввозить (одержує переслані) товари вобсягах, що не перевищують норми безмитного ввезення, встановленізаконодавством України;
Б). Вимогидо осіб щодо їх реєстрації як платників податку
1. Будь-якіособи, зазначені у ст. 4002 цього Кодексу, у яких загальна вартістьоподатковуваних операцій з поставки товарів, робіт, послуг протягом будь — якого періоду за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 тисячгривень (без урахування податку на додану вартість), зобов’язанізареєструватися як платники податку в органах державної податкової служби засвоїм місцезнаходженням (податковою адресою) з додержанням вимог, передбаченихст. 4005 цього Кодексу.
2. Увипадках коли особа, не зареєстрована як платник податку згідно з частиноюпершою цієї ст., укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), урезультаті виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсягяких перевищуватиме у два чи більше разів суму, визначену частиною першою цієїст. протягом дванадцятимісячного періоду, така особа зобов’язана надіслатиреєстраційну заяву до кінця податкового періоду, за наслідками якого були бизбільшені податкові зобов’язання внаслідок такої операції згідно з нормамицього розділу, якби така особа була зареєстрована як платник податку. Особа, щоне здійснює таку реєстрацію, несе відповідальність за такою операцією на рівнівідповідальності зареєстрованого платника податку за такою ж операцією.
3. Фізичніособи, які не мають статусу суб’єкту господарювання, що ввозять (пересилають)товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідноіз законодавством України, сплачують податок без їх реєстрації як платниківподатку.
4. Суб’єктигосподарювання, що не є зареєстрованими як платники цього податку, а також ті,що є суб’єктами спрощених (спеціальних) систем оподаткування, які ввозять(пересилають) товари на митну територію України в обсягах, що підлягаютьоподаткуванню згідно із законодавством, сплачують податок на додану вартість вмомент перетину такими товарами митного кордону України без їх реєстрації якплатників цього податку.
В).Добровільна реєстрація платників податку
1. Якщоособа здійснює оподатковувані операції та не підпадає під визначення частинипершої ст. 4005 як платник податку, у зв’язку з обсягами оподатковуванихоперацій, меншими визначеної зазначеною вище частиною суми, вважає за доцільнесамостійно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється зайого заявою.
Г)Визначення об’єкта оподаткування
Об’єктомоподаткування є операції платників податку з:
а) поставкитоварів (робіт, послуг), місце продажу, виконання, надання яких знаходиться намитній території України;
б) імпортутоварів (робіт, послуг) на митну територію України.
Д).Операції, що не є об’єктом оподаткування
1. Не єоб’єктом оподаткування операції з:
а) виплатзаробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, інших грошових або майновихвиплат фізичним особам з будь — яких джерел у порядку, встановленомузаконодавством України;
б)розподілу (об’єднання) валових активів суб’єктів господарювання за розподільчим(об’єднаним) балансом в результаті проведення реорганізації юридичних осіб, щоздійснюється без проведення розрахунків;
в) ввезення(пересилання) товарів з-за меж митної території України на територію магазинівбезмитної торгівлі та ліцензійних складів, визначених такими згідно іззаконодавством;
г) ввезеннярезидентами на митну територію України на умовах договору бербоут — чартерусуден закордонного плавання;
д) випуску,обігу та погашення білетів державних лотерей, запроваджених за ліцензієюМіністерства фінансів України;
е) виплатигрошових виграшів, грошових призів і грошових винагород;
є)прийняття ставок, у тому числі шляхом обміну коштів на жетони чи інші замінникигривні, призначені для використання в гральних автоматах та на іншому гральномуустаткуванні;
ж) продажунегашених поштових марок України за їх номіналом, конвертів і листівок знегашеними поштовими марками України, крім колекційних марок, листівок таконвертів для філателістичних потреб.
З). Розміриставок податку
Ставкиподатку встановлюються від бази оподаткування у таких розмірах:
а) 17процентів;
б) нульоваставка.
И).Операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою
1.Операції, визначені ст. 4007 цього Кодексу, крім операцій, звільнених відоподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка,оподатковуються за ставкою, вказаною в п. «а» ст. 4022 цього Кодексу,яка є основною.
2. Податокстановить 17 процентів бази оподаткування та додається до ціни товарів, робіт,послуг за винятком випадків, коли податок утримується одержувачем послуг ізсуми компенсації, що підлягає сплаті нерезиденту у відповідності до ст. 4020цього Кодексу.
3. Під часздійснення бартерних операцій на території України податок справляється заповною ставкою, в тому числі під час обміну товарами, роботами, послугами,операції з продажу яких звільняються від оподаткування або оподатковуються занульовою ставкою.
Як свідчить аналіз різних підходів, наявних у світовійпрактиці, не існує єдиного підходу щодо визначального напряму реалізації акцизноїполітики, яка повною мірою враховувала б баланс інтересів фіску та соціальногорегулювання. Кожна країна по-своєму встановлює такий баланс, виходячи з реалійчасу, впливу тих чи інших політичних течій, трансформації суспільної свідомостіта системи цінностей.
Загальне коло питань щодо акцизного оподаткування врегулюванні соціальних процесів, які сьогодні та в найближчій перспективі маютьвирішеними в Україні:
впорядкування переліку підакцизних товарів;
визначення розмірів ставок акцизного збору;
рівень диференціації акцизних ставок у межах однієї групипідакцизних товарів;
порядок зміни підакцизних ставок та одиниця виміру;
скорочення пільг.
Відноснонорм існуючих Декрету „Про акцизний збір”[27] тазаконів України про окремі акцизні збори та ставки акцизного збору[28]станом на травень 2006 р. в проекті Податкового Кодексу підтверджуються основнізмінені законодавчі норми чи пропонуються наступні принципові відмінності тановації в акцизному оподаткуванні:
а)Акцизний податок у проекті Податкового кодексу передбачено як непрямий податокна окремі види товарів, що включається до їх ціни.
б)Замість терміна “акцизний збір” у проекті Кодексу вводиться новий термін — “акцизнийподаток”.
в)У проекті Податкового кодексу суттєво скорочено перелік підакцизних товарів, наякі встановлюється акцизний податок, визначено платників податку, порядок йогообчислення та сплати при реалізації підакцизної продукції. Зокрема, передбачаєтьсявизначити п`ять груп підакцизних товарів, а саме:
спиртетиловий, алкогольні напої;
тютюновівироби;
пиво;
бензин,дизельне пальне;
транспортнізасоби.
г)положеннями проекту Податкового кодексу передбачається встановлення трьох видівставок акцизного податку:
адвалорних (у відсотках до вартості підакцизної продукції);
у твердих сумах з одиниці ваги, об`єму, кількості або іншогонатурального показника;
комбінованих ( у відсотках до обороту або митної вартості,але не менше встановленої твердої суми, визначеної за одиницю вимірупідакцизного товару).
Проектом також передбачається запровадження спрощенногопорядку розрахунку акцизного податку при застосуванні ставок у процентах дооподатковуваного обороту.
З метою підтримки вітчизняних виробників та запобіганнявідволікання обігових коштів проектом Податкового кодексу передбачається, щопродаж (передача) підакцизних товарів на митній території України, які використовуваютьсяяк сировина для виробництва підакцизних товарів, не буде вважатись об`єктом оподаткування.
А). Поняттяакцизного податку
Акцизнийподаток — це непрямий податок на споживання окремих видів товарів, визначенихцим Кодексом як підакцизні.
Б).Платники акцизного податку
1.Платниками акцизного податку є:
а) особа,яка виробляє підакцизні товари на митній території України, у тому числі здавальницької сировини, а також замовник, за дорученням якої виготовляєтьсяпродукція на давальницьких умовах;
б)нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митнійтериторії України безпосередньо або через їх постійні представництва чи осіб,прирівняних до них згідно із законодавством;
в) будь-якісуб’єкти господарювання у тому числі їх філії, відділення, інші відокремленіпідрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари,незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;
г) фізичніособи — резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речіабо предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального абонесупроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такіпідакцизні речі (предмети), переслані (надіслані) з-за митного кордону Україниу вигляді поштових чи інших відправлень або несупроводжувального багажу, вобсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення (пересилання)для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством;
д) особа,яка реалізує конфісковані за рішенням суду підакцизні товари, що перейшли увласність держави якщо ці товари підлягають реалізації (продажу) у встановленомузаконодавством порядку.
В).Реєстрація осіб як платників акцизного податку
Особи,визначені ст. 5003, зобов’язані до початку виробництва або імпорту підакцизноготовару зареєструватися як платники акцизного податку в органах державноїподаткової служби за своїм місцем знаходження (податковою адресою) у порядку,визначеному центральним органом державної податкової служби України.
Г). Об’єктиоподаткування
Об’єктамиоподаткування є:
а) оборотиз реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числіз давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію,роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їхоплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовленихз давальницької сировини;
б) оборотиз реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання,промислової переробки (крім прибутків з реалізації (передачі) для виробництвапідакцизних товарів, за виключенням нафтопродуктів), а також для своїхпрацівників;
в) вартістьта обсяги товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) намитну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних)операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою.
Д).Підакцизні товари, які не є об’єктом оподаткування
1. Акцизнимподатком не оподатковуються:
а)підакцизні товари, експортовані за межі митної території України за умовидокументального підтвердження фактичного вивезення підакцизних товарів з митноїтериторії України.
б) легковіавтомобілі спеціального призначення для інвалідів, а також легковихавтомобілів спеціального призначення (швидка медична допомога та для потребпідрозділів Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справахзахисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи);
в)підакцизні товари (крім нафтопродуктів), які вироблені на митній територіїУкраїни, так і імпортовані на митну територію України, що використовуються яксировина для виробництва підакцизних товарів.
г)конфісковані за рішенням суду підакцизні товари, що перейшли у власністьдержави, якщо вони не підлягають реалізації (продажу) у встановленомузаконодавством порядку;
е)підакцизні товари, що імпортуються на митну територію України, якщо з такихтоварів згідно з законодавством України не справляється податок на доданувартість.
є)підакцизні товари, ввезені фізичними особами на митну територію України вобсягах, що не перевищують норми безмитного ввезення, встановлені законом;
ж)підакцизні товари, набуті інвестором у власність на умовах угоди про розподілпродукції, що вивозяться з митної території України;
з)алкогольні напої та тютюнові вироби, які призначені для реалізації магазинамибезмитної торгівлі, при відвантаженні їх безпосередньо українськими виробникамицієї продукції.
В оновленійредакції розділу V “Акцизний податок” проекту Податкового кодексу України[29]втілені основні положення діючого законодавства з наближенням його норм доєвропейських стандартів, зокрема, в частині ставок акцизного збору. При цьому,у проекті пропонується установити оптимальні ставки акцизного податку у такихрозмірах, які дозволять забезпечити реальне надходження податку до державногобюджету.
Також упроекті Податкового кодексу передбачені одноразова сплата акцизного податку привиробництві вітчизняних та ввезенні імпортних підакцизних товарів, реєстраціяплатників акцизного податку в органах державної податкової служби тазапровадження єдиного товаросупроводжувального документа на підакцизні товари.
Крім того,положення проекту Кодексу визначають повний перелік підакцизних товарів, на яківстановлюється акцизний податок, порядок обчислення і сплати його приреалізації підакцизної продукції, платників акцизного податку. Визначено групипідакцизних товарів: спирт етиловий, алкогольні напої, тютюнові вироби, пиво,нафтопродукти (зокрема, бензини, дизельне пальне тощо), транспортні засоби.
У проектіКодексу пропонується встановити ставки акцизного податку чотирьох видів:адвалорні (у відсотках до вартості підакцизної продукції), специфічні (утвердих сумах з одиниці ваги, об’єму, кількості або іншого натуральногопоказника), змішані (одночасно у процентах до прибутку з продажу та у твердихсумах з одиниці реалізованого товару (продукції) та комбіновані (у процентах дообороту з реалізації, але не менше встановленої твердої суми з одиниціреалізованого товару (продукції). Ставки акцизного податку встановлено унаціональній валюті, крім ставок в євро на нафтопродукти та автомобілі, щопов’язано із значними обсягами їх імпорту.
Оподатковуванийоборот пропонується визначати в тому ж порядку, що і для оподаткування податкомна додану вартість, датою виникнення податкового зобов’язання вважати подію, щовідбулась раніше: оплата товарів, чи їх відвантаження.
З метоюзабезпечення експортного потенціалу країни положеннями Кодексу зберігаєтьсядіючий у чинному законодавстві порядок звільнення від сплати акцизного податкувартості експортованих за межі митної території підакцизних товарів,виготовлених в Україні.
У проектіПодаткового кодексу визначаються особливості сплати акцизного податку звироблених, реалізованих та імпортованих алкогольних напоїв та тютюновихвиробів.
Положеннямипроекту Кодексу передбачені однакові умови оподаткування акцизним податком дляплатників податків незалежно від їх галузевої належності, обмежено застосуванняпільгового оподаткування окремих товарів, оскільки податкові стимули повинніносити виключно соціальний характер, не порушуючи принципу рівності вконкурентному середовищі.
У розділі V“Акцизний податок” проекту Кодексу України з урахуванням особливостей розвиткуекономіки України враховані положення європейського законодавства щодо:
застосуваннясистеми контролю за підакцизними товарами в режимі акцизних складів як місцьвиробництва, обробки, збереження, отримання та відправки підакцизних товарів,зокрема, на спиртових заводах, лікеро-горілчаних підприємствах, а також напідприємствах непідакцизної продукції, де використовується спирт;
підвищенняставок на нафтопродукти, зокрема, на бензини моторні сумішеві до 60 євро,дизельне пальне до 50 євро, на спирт етиловий до 18 грн. за 1л 100% спирту,передбачено запровадження нових видів марок акцизного збору та удосконаленняпорядку маркування алкогольних напоїв, режиму призупинення оподаткування спиртуетилового, у разі його використання на виноматеріали та технічну продукцію, непризначену для споживання;
підвищенняставок на тютюнові вироби, оскільки в ціні тютюнових виробів акцизний податокскладає не більше 25 відсотків (в країнах ЄС розмір акцизного податку складаєпонад 60 відсотків) та запровадження обмеження мінімального рівня акцизногоподатку у відсотках до суми акцизного податку на сигарети найпопулярнішогоцінового сегменту.
Стосовновиконання абзацу третього п. 3 розділу І плану заходів щодо доопрацюванняпроекту Податкового кодексу України[30] в частиніправового регулювання податку на додану вартість та уніфікації норм стосовнойого адміністрування у різних секторах економіки, слід зазначити, що насьогодні більшість положень розділу ІV “Податок на додану вартість” проектуКодексу адаптовані до законодавства Європейського Союзу.
А саме, упроекті Кодексу запроваджено такі положення, що відповідають Шостій Директиві [31]:
визначенняпонять “поставка товарів”, “поставка послуг”, “місце поставки робіт” та “місцепоставки послуг”;
перелікплатників податку на додану вартість;
визначенняоб’єктів оподаткування податком на додану вартість;
перелікоперацій, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість натериторії країни та при ввезенні товарів на митну територію України;
зниженняставки оподаткування податком на додану вартість до 17 відсотків;
визначенняпонять ;
визначеннябази оподаткування для товарів, які імпортуються на митну територію України;
спеціальнийпорядок оподаткування туристичних послуг,
спеціальнийрежим оподаткування (режим фіксованого збору) у сфері сільського господарства;
перелікоперацій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою (частково відповідаєположенням Шостої Директиви);
порядокнадання податкової декларації та терміни розрахунків з бюджетом.
Поряд зцим, слід зазначити, що діюче до недавнього часу пільгове оподаткування окремихгалузей економіки або товарів суперечило нормам і принципам ЄС та СОТ, згідно зякими заходи щодо захисту і розвитку вітчизняного виробництва та внутрішньогоринку не повинні здійснюватися шляхом запровадження пільгових режимівоподаткування.
 
3.2 Концепція податкової реформи в Україні
 
Метою реформування податкової системи України є досягненняякісно нового її стану, за якого будуть створені сприятливі умови веденнябізнесу, здійснення інвестицій, зростання споживчого попиту на внутрішньомуринку при одночасному динамічному збільшенні сукупних податкових надходжень додержавного і місцевих бюджетів, державних пенсійного та загальнообов’язковихфондів соціального страхування.
Результатом реформування має бути створення податковоїсистеми, норми, умови функціонування, організація відносин якої будуть негіршими, ніж у країнах Європейського Союзу, а рівень податкових зобов’язань економічнихагентів – нижчими ніж у європейських країнах – сусідах України і схожих на неїза продуктивністю та структурою економіки.
Нова податкова модель повинна відповідати трьомвизначальним критеріям: по-перше, реалізовувати пріоритети соціального розвиткусуспільства; по-друге, забезпечувати інвестиційні можливості економічногорозвитку; по-третє, створювати сприятливі умови для становлення громадянськогосуспільства і правової держави в Україні[32].
Ознакою нової податкової моделі буде відновленнядії елементів соціальної справедливості у розподілі податкового навантаження. По-перше,ставки податків з індивідуальних доходів громадян необхідно диференціювати,знижуючи їх значення для малозаможних громадян. По-друге, треба оподатковуватиусі види індивідуальних доходів (окрім пенсій, соціальних допомог і т.ін.), втой час як зараз багато їх видів не враховується в оподаткуванні. По-третє,підвищене податкове навантаження поширюватиметься на доходи від виграшів,спадщини, подарунків і т.ін.
Важливими ознаками нової моделі будевведення оподаткування основних суспільних ресурсів: енергії, природнихоб’єктів і корисних копалин, забруднення довкілля, землі та інших об’єктівнерухомості.
Нову модель податкових відносин маєвідзначати також уніфікованість, спрощеність й однозначність норм, зобов’язань,звітності, рівноправність відносин та взаємоповага між платниками податків іподатківцями, здійснення презумпції невинуватості платників, скасуваннянадзірних і каральних функцій податкових органів, судовий захист майнових правплатників податків, якісне обслуговування податківцями своїх контрагентів.
Не менш актуальним є зниження оподаткування доданої вартості:цей податок, що стимулює експорт, обмежуючи внутрішнє споживання, є надтовисоким, послаблює конкурентоспроможність українських підприємств.
У 2007 році доцільно знизити загальну ставку ПДВ до 19%.Оптимальним значенням універсальної (загальної) ставки ПДВ як кінцевий орієнтирдоцільно прийняти 12-14% — рівень, який може бути досягнутий у 2010 році. (На сьогоднімінімальне значення загальної ставки ПДВ для країн Європейського Союзу визначенеу 14%, але можна спрогнозувати, що до 2010 р. це мінімальне значення будезнижене на 1-2 пункти).
Окрім того, потрібно встановити спеціальну понижену ставку(наприклад, 6%) для соціально важливих груп товарів: продуктів харчування,товарів медичного призначення, комунальних послуг, дитячих товарів, спортивнихспоруд і знарядь, добрив, періодичних друкованих видань, мистецьких творів,шкільних підручників, квитків до театрів, музеїв, спортивних змагань, парків,цирків.
Нульова ставка нарахування ПДВповинна застосовуватись, окрім товарів і послуг на експорт і операційцентрального банку, також, можливо, щодо морських суден, літаків, космічнихапаратів і запусків.
Також необхіднимє звільнення від оподаткування цим податком[33]наступних операцій:
передавання абоаренда нерухомості;
медичні послуги;
послугинавчальних закладів;
банківськіпослуги;
інвестиційніоперації й послуги;
страховіоперації та деякі інші.
Компенсуючимифакторами можливого зменшення надходжень до бюджету від сплати ПДВ за новимиставками стане, по-перше, легалізація товарних потоків, які сьогодніздійснюються як контрабанда саме через надвисоке значення ПДВ, а по-друге –збільшення обсягів внутрішнього виробництва, що розширить й базу оподаткування.
Суттєвого зниження потребує й ставка податку з прибуткупідприємств. Високе значення ставки негативно впливає на інвестиційніможливості підприємств. Виходячи з її рівня, приймають рішення з вибору країни,у якій доцільніше розміщувати свої інвестиції, транснаціональні компанії. Томуставка податку з корпоративного прибутку в Україні не може бути вищою ніж українах, схожих на нас за рівнем продуктивності праці і прибутковості та заструктурою виробництва.
Розуміючи тенденцію зниження цього податку у Європейськихкраїнах, доцільним є зниження його ставки до 20% у 2007 році з поступовимподальшим зменшенням до 2010-2011 років до 10-12% суми корпоративного(нерозподіленого) прибутку підприємств.
Компенсуючимифакторами можливого зменшення надходжень до бюджету внаслідок зниження ставкиподатку з прибутку підприємств треба враховувати збільшення чистого прибутку таінвестицій підприємств, а також розширення бази оподаткування внаслідоклегалізації частини прихованих корпоративних прибутків.
Іншого типу трансформацій потребує податок із заробітноїплати та інших індивідуальних доходів громадян (включаючи прибутки від бізнесута майнових прав). Існує реальна необхідність переорієнтації платежів цьогоподатку з державного бюджету – до накопичувальної пенсійної системи. У зв’язкуз такою необхідністю доцільно знизити ставку податку відрахувань індивідуальнихдоходів громадян до держбюджету з паралельним введенням обов’язкового внескучастини індивідуальних доходів до державного Накопичувального фонду.
Введення понижених ставок має бути поступовим, тому у 2007році пропонується ввести знижки, які б запровадили їх значення від 11 до 15%від сум індивідуальних доходів. Після поступового зниження ставок у наступномуїх кінцева диференціація у 2010 році буде знаходитися у межах від 5 до 15%.
При такому підході необхідним є зниження базової ставкиподатку (13%) для низько- і середньооплачуваних працівників.
Окрім того, потрібне повне звільнення від оподаткуванняіндивідуальних доходів, які не перевищують, скажімо, 120 чи 140% від рівняпрожиткового мінімуму для працездатної особи.
За підвищеною ставкою (15%) незалежно від суми доходу повинніоподатковуватися доходи від виграшів, подарунків, спадку, отриманого відродичів непершого ступеня рідства та від третіх осіб. При цьому дрібні сумиразових виграшів, дарувань тощо (наприклад, до 1000 грн.) оподатковуватинедоцільно.
Начасткову заміну оподаткування індивідуальних доходів повинно бути введено обов’язковевідрахування страхових внесків на індивідуальні накопичувальні пенсійні рахунки(державного накопичувального фонду). При цьому варто прийняти зворотну(регресивну) динаміку ставок відрахувань цих внесків в залежності від обсягівдоходів: чим менші доходи, тим вища ставка.
Можнапрогнозувати, що запропоновані трансформації оподаткування індивідуальнихдоходів громадян частково зменшать відповідні надходження до державногобюджету. В той же час зниження відсотка нарахувань на фонд зарплатипідприємств, що відбуватиметься паралельно, створить передумови легалізаціїчастини індивідуальних доходів, які сьогодні приховуються від оподаткування.Головний же наслідок: зростання пенсійних відрахувань до державноїнакопичувальної системи, що поступово компенсуватиме нестачу коштів солідарногопенсійного фонду.
Необхідне також внесення змін у порядок обчислення ісправляння податків з прибутку підприємств (нерозподілений корпоративнийприбуток) і з дивідендів чи інших прибутків власників (акціонерів) цихпідприємств (розподілений між власниками корпоративний прибуток). Зниженняставки податку з нерозподіленого корпоративного прибутку (див. раніше) дастьзмогу засто-сувати справляння податку на дивіденди, що сьогодні нездійснюється. Введення з 2007 р. ставки податку з нерозподіленого прибуткупідприємств у 20% дозволить ввести податок на дивіденди, скажімо, у 5%. Вподальшому поступове зниження податку з нерозподіленого прибутку дозволить у2010 році запровадити рівень їх оподаткування у 15%. Причому здіймання податкуз дивідендів доцільне лише у випадку, коли вони отримані фізичними особами і нереінвестуються в активи корпорації або купівлю акцій.
Сумарний податок з нерозподіленої та розподіленої частинприбутку не перевищить сьогоднішньої загальної ставки оподаткування прибуткупідприємств (25%). Це зменшить зацікавленість у його приховуванні. В той же часможливість сплати податку з нерозподіленого корпоративного прибутку за низькоюставкою і більш високе оподаткування дивідендів посилить мотивації дореінвестування чистого доходу підприємств.
Узагальнені кількісні зміни податкових зобов’язань по рокахмають наступний вигляд (табл.3.1).
Таблиця 3.1
Пропозиціїпо динаміці зниження податкових ставок в проекті Стратегії Види податків 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р. Середні ставки єдиного соціального внеску, % 37 34 31 28 22 Ставки податку з прибутку, % 25 20 16 13 10 Ставки ПДВ, % 20 19 17 15 12 Ставки податку з індивідуальних доходів громадян, % 13 11-15 9-15 7-15 5-15 Ставки індивідуальних накопичувальних пенсійних внесків, % 0-4 0-8 0-12 0-15 Ставки податку з дивідендів, % 5 9 12 15
Вбачається необхідним зберегти і легітимізувати діючі спеціальнісистеми оподаткування: спрощеної системи – для малого бізнесу та за єдинимфіксованим податком – сільськогосподарських підприємств. З цією метою необхіднітакі зміни до оподаткування малого підприємництва: по-перше, повне законодавчевідновлення дії спрощеної системи оподаткування малого бізнесу; по-друге, чіткеокреслення видів діяльності, у яких не може застосовуватися ця системаоподаткування (торгівля паливо-енергетичними ресурсами, горілчаними напоями ітютюновими виробами, фінансові послуги, гральний, кіноіндустріальний,концертно-розважальний бізнес, мас-медіа тощо); по-третє, забезпечення правовихбар’єрів переводу великих і середніх підприємств шляхом їх дроблення на умовиоподаткування за спрощеним порядком (наприклад, заборона його застосування дляюридичних осіб, одним із засновників яких є інша юридична особа і т. ін.); по-четверте,встановлення твердих ставок відрахувань єдиного соціального внеску суб’єктамиспрощеного оподаткування малого підприємництва; по-п’яте, введення порядку здійманняПДВ з суб’єктів малого підприємництва, якщо їх річний оборот перевищує граничнувеличину (наприклад, 300 тис. грн.) та інші.
Для вдосконалення оподаткування сільського господарювання важливимє: а) розповсюдження системи оподаткування за єдиним фіксованим податком на всітипи аграрного бізнесу, включаючи фермерські господарства, а також на об’єктихарчопереробної промисловості, якщо вони є підрозділом сільськогосподарськогопідприємства; б) зміна правил нарахування ПДВ на спеціальні товари, що поступаютьаграрним підприємствам (окрім пального, транспортних засобів, будматеріалів),та на сільськогосподарську продукцію: застосувати понижені ставки – на перші 6%,на другі – 5%. Це сприятиме виводу основної частини господарств цього секторуекономіки з системи сплати і відшкодування ПДВ та зменшить тиск останнього нааграрне виробництво.
Потребує вдосконалення система акцизних й інших аналогічнихплатежів (спецвнесків до пенсійного фонду, нарахувань до цін при продажахоб’єктів нерухомості, автомобілів, до тарифів на послуги мобільного зв’язкутощо). По-перше, необхідна більш глибока диференціація ставок акцизів натрадиційні підакцизні товари в напрямі збільшення ставок для дорогих товарів тазменшення — для дешевих. По-друге, треба скасувати штучно встановлені акцизи чиспецзбори, які породжують мотиви до контрабанди. Це збори з продажів дешевих тазношених автомобілів, обігу іноземної валюти, послуг мобільного зв’язку,купівлі малогабаритних й дешевих квартир, збори на розвиток виноградарства,садівництва і хмелярства та інші. Натомість акцизи повинні сплачуватися з усіхалкоголемістких напоїв. По-третє, потрібне поступове — по мірі подоланнямонопольного диктату постачальників — запровадження акцизів на автомобільнепальне, вироблене з газу та нафтопродуктів. Ці ставки мають бути поміркованими.По-четверте, акцизні збори повинні справлятися по відповідних групах товарів яквнутрішнього, так й імпортного походження і бути однаковими для аналогічнихтоварів незалежно від країни їх походження. По-п’яте, перегляд ставок акцизнихзборів не рідше одного разу на два роки. Поступове підвищення цих ставок. По-шосте,встановлення єдиного переліку підакцизних товарів (включивши до них іслабоалкогольні вироби). По-сьоме, створення мережі акцизних складів,розгорнутих по усій території України і які не зможе оминути жодний підакцизнийтовар.
Необхідно законодавчо встановити ставки рентних платежів завидобування корисних копалин й використання природних ресурсів, які б діяли доусіх суб’єктів господарювання незалежно від прав власності на родовища та іншіоб’єкти. Такі ставки мають бути універсальними (рівними для усіх платників)незалежно від умов видобутку, обсягів родовищ, якості ресурсів. Ставки рентнихплатежів не повинні бути надмірно високими, аби вилучати меншу частинудиференційної ренти.
Актуальними є й питання встановлення екологічних платежів,які мають сплачувати підприємства, комунальні служби, окремі особи, що своїмидіями (відходами виробництва, зберіганням чи транспортуванням шкідливихматеріалів тощо) забруднюють оточуюче середовище – грунт, воду, повітря.Розраховуватися екологічні платежі повинні у твердих ставках на одиницюшкідливих викидів (незалежно від дотримання чи недотримання екологічних стандартів).
Податки за використання енергетичних джерел мають сплачуватисуб’єкти господарювання, які використовують для господарських потреб електроенергію,отриману із зовнішніх для підприємства мереж, а також паливні матеріали (газ,мазут), які не споживаються для вироблення електроенергії і руху транспортнихзасобів. Ці податки доцільно встановлювати у твердих сумах на одиницю спожитоїелектричної енергії чи палива і диференціювати їх по видах енергії, джерелах їїотримання, обсягах споживання. Так, вбачається доцільним застосовувати нижчіставки для: а) альтернативних джерел енергії (електроенергії – з вітру, сонця,біомаси, супутнього газу; використання нафтового, коксівного,кам’яно-вугільного газу порівняно із природним тощо); б) підприємств, щоспоживають великі обсяги енергії; в) підприємств і господарств, які знизилиспоживання енергії порівняно з минулим періодом.
Паралельно необхідно скасувати цільові надбавки до тарифів наелектричну, теплову енергію і газ, що сьогодні застосовуються.
Потребує оптимізації структура ставок мита на імпортні товарий послуги. Вона полягатиме: по-перше, у загальному зниженні середнього рівняставок митних зборів та їх встановленні в основному у відсотках вартостітовару; по-друге, у випереджаючому їх зниженні на імпортовані сировинні товари,аналоги яких не виробляються в Україні (окрім товарів сільського господарства,що мають більш високі ставки оподаткування); по-третє, у звільненні відоподаткування деталей і комплектуючих виробів, що ввозяться в Україну (якщо їхчастка у готовому виробі не перевищує 30%) і надходять у виробництво або дляремонту діючого обладнання на територію України; створення територій безмитноїторгівлі на базі міжнародних транспортних вузлів; по-четверте, в укладанніміждержавних угод про створення спільних зон вільної торгівлі із застосуваннямпонижених або нульових ставок митних зборів по товарах, що походять з країни –учасниці такої зони та ін.
Мають також застосовуватися методи спрощених митних процедурдля торгівельних компаній-резидентів, які є постійними суб’єктами митнихвідно-син, мають позитивну репутацію та приєдналися до Протоколу про співпрацюз Державною митною службою.
Податок з нерухомості може бути встановлений у відсотках доринкової вартості будинків, споруд та земельної ділянки, що належитьпідприємству. Його значення має бути диференційованим для підприємств різнихгалузей, а за абсолютним рівнем достатньо низьким аби не створювати шоковіситуації для підприємств, що будувалися за минулих економічних умов і маютьнадлишкові майнові активи (за попередньою оцінкою – не вище 0,5% вартості). Маєбути визначений й перелік об’єктів нерухомості (історичні, оздоровчі, сільськіі сільськогосподарські тощо), по яких податок не справляється.
Також мають оподатковуватися об’єкти нерухомостінегосподарського призначення – побутового, комунального, управлінського тощо,окрім закладів медицини й оздоровлення.
Податок з нерухомості доцільно встановлювати у відсотках довартості об’єкта, поступово оптимізуючи його ставки. Якщо об’єкт (наприклад,житловий будинок) знаходиться у власності декількох осіб чи сімей, то ставкаплати з будинок розподіляється між ними пропорційно займаній площі. В той жечас дія цього податку не повинна розповсюджуватися на власників підприємств,будинків, приміщень, споруд, якщо:
площа приміщення господарського використання не перевищує 200м2;
площа житла не перевищує 50 м2 на одного членасім’ї (цей показник може варіюватися для окремих міст і територій);
приміщення, споруди, будинки використовуються для аграрноговиробництва.
Окреме значення повинна мати система податкових преференційдля стимулювання внесення виробничих інвестицій в національну економіку. Навідміну від існуючого порядку, потрібні преференції у вигляді зниженняоподаткування нерозподіленого корпоративного прибутку, а також зниженнявідсотка внеску до солідарного пенсійного фонду. При цьому рішення щодовстановлення таких преференцій повинні надавати відповідно Верховна РадаУкраїни (в частині зниження податкових внесків до державного бюджету іпенсійного фонду) та обласні чи міські ради депутатів (в частині зниженняподаткових відрахувань до відповідних місцевих бюджетів). Надання цихпреференцій має відбуватися індивідуально по окремих проектах та на обмеженийстрок (наприклад, 3 роки), а причини такого надання повинні бути законодавчоокреслені (інновації, екологія, створення робочих місць у депресивних регіонахі т.ін.).
Такого типу знижки доцільні у випадках використанняінвестицій на науково-дослідні й інноваційні роботи та на заходи зенергозбереження.
Гостро актуальним є звільнення нарахувань і сплати ПДВ наінвестиційні операції: на емісію акцій корпорацій, проектно-конструкторські інаукові роботи, послуги капітального будівництва, купівлю основних засобів, щовносяться до статутного фонду підприємства, а також на купівлю механізмів,деталей, комплектуючих виробів і матеріалів для їх ремонту й модернізації. Цесерйозно вплине на зростання інвестиційного попиту, який зараз знаходиться упригніченому стані.
За європейськими стандартами має бути вдосконалене оподаткуваннятранспортних засобів. Зокрема, доцільно оподатковувати нових власників лише вмомент реєстрації транспортного засобу. Це не стосується вантажних автомобілівта автобусів, оподаткування яких включатиме як сплату при реєстрації, так іщорічну (або помісячну) сплату за їх експлуатацію. Ставка податку приреєстрації має встановлюватися у відсотках до вартості автомобіля (мотоцикла,фургона, автобуса і т.ін.). Її значення повинно знижуватися в залежності відстр. користування транспортним засобом та відповідно зменшенню через це йоговартості.
Потребує змін система нарахувань, адміністрування йуправління соціальними внесками до солідарного пенсійного й фондівзагальнообов’язкового соціального страхування. По-перше, потрібне справлянняцих внесків кожним суб’єктом як одного платежу. По-друге, необхідне нарахуванняцього внеску на фонди зарплати (утримання) військовослужбовців та деяких іншихкатегорій працюючих, для яких сьогодні сплата внесків до пенсійного фонду нездійснюється. По-третє, має бути знижена планка максимальної місячної суми витратна оплату праці в розрахунку на 1 працівника, понад яку єдиний соціальнийвнесок на застосовується, наприклад, до рівня, що не перевищує 300% середньоїзарплатні в економіці. По-четверте, усі доходи відповідних пенсійного йсоціальних фондів повинні витрачатися виключно за призначенням – на виплатупенсій, допомог, компенсацій тощо. Витрати на утримання керівного апарату,оплату послуг, що йому надаються, капітальні витрати на розбудову системи цихфондів і т.ін. повинні фінансуватися за рахунок державного бюджету.
Необхідним є й вдосконалення обчислення індивідуальнихдоходів (прибутків) громадян. Зокрема, потрібно відокремити доходи, отриманівід лотерей, виграшів, подарунків, спадку від непрямих родичів. Вониоподатковуватимуться за поданими деклараціями за підсумками р… Дивіденди,отримані фізичними особами і не реінвестовані в акції чи активи підприємстваоподатковуються біля місця отримання доходу і не включаються у загальну сумуприбутків громадян за підсумками р..
Усі інші доходи громадян, які не отримані як пенсії,соціальні допомоги, субсидії, оплата соціальних послуг тощо і до складу якихвходять заробітна плата, доходи від здачі в оренду майна, контрактна оплатаприватних послуг, доходи від власного бізнесу, винагороди, гонорари, роялтітощо обраховуються окремо і можуть оподатковуватися біля місця отримання доходу(за мінімальною ставкою). Неоподатковані доходи цієї групи декларуютьсяплатниками податків за підсумками р..
Досягнення більш рівномірного й справедливого розподілуподаткового навантаження передбачає поєднання у встановленні податків двохпринципів: перший – пропорційного оподаткування, другий – відхилення відпропорційності, виходячи із соціально необхідних міркувань. Так, необхідним є, по-перше,збереження повернення частини податку (вирахування з бази оподаткування) зіндивідуальних доходів громадян, які витрачені ними на оплату послуг медицини,освіти, оздоровлення, на благодійницькі внески, процентні ставки на житловікредити тощо. По-друге, не повинні оподатковуватися пенсії, страхові виплати,державні соціальні допомоги малозабезпеченим тощо. По-третє, необхіднадиференціація самої ставки оподаткування індивідуальних доходів в залежностівід розмірів та виду доходу (що було викладено раніше). По-четверте, системаакцизних платежів повинна встановлювати більш високі ставки на більш дорогітовари. По-п’яте, податок з нерухомості житлових об’єктів має здійматися лишеіз доходів сімей, які володіють надвеликими житловими об’єктами.
Досягнення прозорості податкової системи пов’язане звизначеністю і однозначністю норм податкового законодавства та недопущеннямсвавільного й одностороннього його тлумачення податковими органами.
Необхідна інтеграція усіх державних структур, що здійснюютьподаткові функції, зокрема, державної податкової адміністрації, пенсійногофонду, державних соціальних фондів, державної митної служби в єдину державнуподаткову службу. Можливо, шляхом створення координуючого органу та єдиної службизбору податків.
Зі складу державної податкової служби мають бути виведеніпідрозділи, що виконують правоохоронні, оперативно-розшукові та слідчі дії, тана їх основі необхідно утворити Національну службу (бюро) розслідувань для зовнішньогоконтролю та проведення слідства у сфері митних і податкових відносин. Такаструктура мала б бути підпорядкована Кабінету Міністрів України і здійснювала бконтроль за податковими органами, митницею, органами внутрішніх справ та інших.
Державна податкова служба має позбутися функційперерозподілу податкових надходжень, надання відстрочок платежів, проведеннявзаємозаліків з податкових зобов’язань тощо[34]. Їїмісія – збір податків, взаємовідносини з платниками, в тому числі поверненнянадлишково сплачених сум, відшкодування збитків платникам, завданих діямиподатківців, та відшкодування від’ємного сальдо ПДВ. До цього, звичайно,додаються функції перерахування податкових зборів на рахунки державного тамісцевих бюджетів, Пенсійного фонду і фондів соціального страхування.
Функції збору і перерахування податків повинні бути прямопокладені на регіональні та місцеві органи податкової служби.
Потребує оптимізації структура державної податкової служби зурахуванням нового перерозподілу функцій між її органами з відповідною зміноюскладу підрозділів і перенесенням головного навантаження в роботі нарегіональні відділення служби.
 

ВИСНОВКИ
 
Проведені в дипломному проекті дослідження сучасного стануадаптації податкового законодавства України до європейських норм показали, щопротягом останніх 7 років після набрання чинності Угоди про партнерство таспівробітництво між Європейськими Співтовариствами та Україною зроблено чималокроків на шляху наближення податкового законодавства України до норм істандартів податкового права ЄС.
Проведений згідно завдань дипломного дослідження аналіз таоцінка рівня виконання ст.51 «Угоди про партнерство та співробітництво міжЄвропейським Співтовариством та Україною», згідно якій Україна повинназдійснити заходи щодо поступового приведення національного законодавства, утому числі і податкового, у відповідність до законодавства Європейського Союзу,показав, що чинна податкова система в Україні має ряд особливостей порівняно з податковими системами європейських країн:
1)В Україні діє одна з найнижчих ставок оподаткування доходів фізичних осіб івищий рівень оподаткування прибутку підприємств. Перше є наслідком запровадженняпропорційного податку, що справляється у перехідному періоді з 2004 р. заставкою 13% (з 1 січня 2007 р. запроваджена ставка 15%). У деяких країнах ЄСтакож здійснено перехід до пропорційного оподаткування доходів громадян, однакза значно вищою ставкою, зокрема, в Естонії – 26%, в Латвії – 25%. Друге єнаслідком не стільки розміру податкової ставки, як ширшої податкової бази, прощо свідчить порівняльний аналіз коефіцієнта продуктивності податку на прибуток.
Нормативно-правова база оподаткування в Україні залишаєтьсядоволі неоднорідною, окремі законодавчі норми – недостатньо узгодженими, аінколи й суперечливими. Неточність формулювань призводить до нарощування кількостіпідзаконних актів, податкових роз’яснень, навантаження на судову систему узв’язку із зростанням кількості позовів щодо порушень податковогозаконодавства.
2) Порушується цілісність податкової системи України внаслідокспівіснування в ній двох підсистем оподаткування – стандартної і спрощеної. Використання в Україні спрощеного режиму оподаткування суб’єктівмалого підприємництва зумовило виникнення низки проблем, пов’язаних ізсправлянням податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб івідрахувань до державних фондів соціального страхування, мінімізації доходівпри оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюютьгосподарські операції з суб’єктами малого бізнесу.
У країнах ЄС спрощені системи оподаткування суб’єктів малогопідприємництва, аналогічні єдиному податку в Україні, не використовуються.Натомість набули поширення інші форми державної підтримки цього типупідприємств:
звільнення деяких видів підприємств від необхідності веденнязвітності про результати господарської діяльності та запровадження спрощеноїсистеми бухгалтерського обліку і звітності;
запровадження спеціальних режимів оподаткування податком на доданувартість деяких видів операцій характерних для фермерських господарств ісільськогосподарських кооперативів;
використання податків на оціночний (вмінений)дохід і мінімальних податків.
3) Недосконалою є система солідарного формування і розподілукоштів Пенсійного та інших фондів соціального страхування, що базується нависоких зборах. Податкові платежі становлять значно більшу питому вагу удоходах низько- та середньооплачуванихпрацівників, ніж у доходах високооплачуваних працівників.
У розвиток концептуальних підходів та на основі порівняльногоаналізу існуючих стратегій реорганізації податкової системи України та їїадаптації до нормативів систем оподаткування Європейського Союзу, в дипломномупроекті запропонована оптимізаційна модель внесення змін до проекту ПодатковогоКодексу України, яка вирішує питання впровадження наступних євроінтеграційнихзаходів, як:
імплементаціястратегії адаптації законодавства в пріоритетних сферах, визначених у ст.51УПС, включаючи удосконалення якості та послідовності законопроектної роботи;
розвиток тавпровадження систем оподаткування та їх установ відповідно до міжнароднихстандартів та стандартів ЄС;
проведенняподаткової реформи, включаючи прийняття та імплементацію законодавства з питаньПДВ та акцизного збору, що відповідає положенням УПС і нормам СОТ;
забезпеченнявідповідності вільних економічних зон правилам СОТ відповідно до зобов’язаньУкраїни щодо СОТ, початок процесу приведення законодавства України про вільніекономічні зони у відповідність до законодавства ЄС;
вирішення питаньщодо існуючої заборгованості з відшкодування ПДВ та запобігання накопиченнюнової заборгованості, у т.ч. через забезпечення ефективних процедур і виділеннядостатніх ресурсів;
скасуваннядискримінаційного режиму використання податкових векселів, у т. ч. за допомогоювнесення відповідних змін до законодавства;
впровадженнякомплексного стратегічного плану для Державної податкової адміністрації Україниз визначенням необхідних адміністративних структур та процедур, та визначеннямпотреб ДПА у фінансових, людських, матеріально-технічних та інформаційнихресурсах;
удосконаленню податкового законодавства України шляхом йогомаксимальної адаптації до вимог податкового законодавства Європейського Союзу.
Новизна отриманих результатів полягає в розвитку концептуальнихпідходів та проведенні порівняльного аналізу існуючих стратегійреорганізації податкової системи України і її адаптації до нормативів системоподаткування Європейського Союзу, на основі яких в дипломному проекті дісталаподальшого розвитку оптимізаційна модель реорганізації податкової системиУкраїни внесенням відповідних змін до проекту Податкового Кодексу України, якінтегрального законодавчого документа, який спроможний внести всеосяжнікорективи в побудову податкової системи України.
Прийняття запропонованої стратегії в Податковому Кодексідозволяє очікувати наступні наслідки в податковій системі України на протязі2007 –2010 років:
1) Внесеннязмін до оподаткування фондів зарплати підприємств та формування державнихпенсійного та фондів соціального страхування на основі запровадження справлянняєдиного соціального внеску та поступового зниження його рівня від 37% до 22%ФОП;
2) Компенсація зниження рівня єдиногосоціального податку введенням обов’язкових страхових відрахувань індивідуальнихдоходів на накопичувальні пенсійні розрахунки (у розрізі груп громадян зарівнями доходів за рік);
3) Зміни в оподаткуванні індивідуальних доходів громадянвведенням прогресивної шкали оподаткування (5 –15%) з неоподатковуваниммінімумом до 150% від рівня мінімального прожиткового мінімуму;
4) Внесення змін до оподаткування прибутку підприємств(нерозподіленого корпоративного прибутку) зниженням ставки оподаткування від25% до 10%;
5) Реформуваннясистеми ПДВ введенням шкали ставок(50% від основної ставки для ряду товарів іпослуг) та зниження рівня основної ставки оподаткування оподаткування від 20%до 12%;
6) Вдосконаленнясистеми акцизних зборів за рахунок поглиблення диференціації ставок тауніфікація ставок для товарів національного виробництва та імпортногопоходження;
7) Розробка і встановлення податків та рентних платежів завикористання об’єктів (ресурсів) природи, добуток корисних копалин,використання енергетичних джерел, забруднення навколишнього середовища;
8) Запровадження оподаткування нерухомості:
9) Вдосконалення норм податкових відносин на основіліквідації арештів майна, несанкціонованих позапланових перевірок платниківподатків, відміни директивного планування обсягів санкцій за порушенняподаткового законодавства;
10) Реорганізація податково-митної служби створенням єдиноїслужби з підрозділом митного оподаткування;
Практичне значення отриманих результатів полягає вобґрунтуванні пропозицій для врахування в підготовці проекту ПодатковогоКодексу України на основі запропонованої стратегії розвитку податкової системиУкраїни, які дозволять максимально адаптувати податкову систему до європейськихнорм оподаткування до 2010 р..
 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 
1. БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // від 21 червня 2001р. N 2542- III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами Українистаном на 17 червня 2004 р. N 1801-IV)2. МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // від 11 липня2002 р. N 92-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами Українистаном на 17 лютого 2004 р. N 1495-IV, ОВУ, 2004 р., N 11, ст. 649)
3.ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // від 25 жовтня 2001 р. N 2768-III (Із змінами ідоповненнями, внесеними Законами України станом змін від 14 грудня 2004 р. N2229-IV, ОВУ, 2005 р., N 1, ст. 2)
4. Закон України “Про системуоподаткування в Україні” // від 25.06.1991 N 1251-XII (із змінами станом на 5червня 2003 р. N 906-IV)
5.Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків передбюджетами і державними цільовими фондами // Закон України від 21.12.2000 №2181-ІІІ (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від23 червня 2005 р. N 2711-IV )
6.Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” // від 22 травня1997 р. N 283/97-ВР (станом змін від від 7 липня 2005 р. N 2771-IV )
7.ЗАКОН УКРАЇНИ “Про податок на додану вартість “ // від 3 квітня 1997 р. N168/97-ВР ( Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 7липня 2005 р. N 2771-IV )8. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про КонцепціюЗагальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавстваЄвропейського Союзу” // від 21 листопада 2002 р. N 228-IV9. ЗАКОН УКРАЇНИ ”Про Загальнодержавнупрограму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”// від 18 березня 2004 р. N 1629-IV10. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про рентні платежі занафту, природний газ і газовий конденсат „ // від 5 лютого 2004 р. N1456-IV (Дію Закону зупинено на 2004 рік згідно із Законом України від 27листопада 2003 р. N 1344-IV, враховуючи зміни, внесені Законом України від 17червня 2004 р. N 1801- IV, на 2005 рік – згідно із Законами України від 23грудня 2004 р. N 2285- IV, від 25 березня 2005 р. N 2505-IV)11. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про фіксованийсільськогосподарський податок”// від 17 грудня 1998 р. N 320-XIV (Іззмінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 23 грудня 2004 р. N2287-IV)12. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджетУкраїни на 2006 рік»// Законом України від 25 березня 2005 р. N 2505-IV цейЗакон викладено в новій редакції13. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджетУкраїни на 2005 рік»// Законом України від 25 березня 2005 р. N 2505-IV цейЗакон викладено в новій редакції14. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджетУкраїни на 2004 рік» // від 27 листопада 2003 р. N 1344-IV (Із змінами ідоповненнями, внесеними Законами України станом від 17 червня 2004 р. N1801-IV )15. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджетУкраїни на 2003 рік» // від 26 грудня 2002 р. N 380-IV (Із змінами ідоповненнями, внесеними Законами України від 11 грудня 2003 р. N 1397-IV)
16.ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Митний тариф України» // від 5 квітня 2001 р. N 2371-III (Іззмінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 7 березня 2002 р.N 3114-III)
17.ЗАКОН УКРАЇНИ „Про плату за землю” // від 3 липня 1992 р. N 2535-XII( Іззмінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 20 грудня 2005 р.N 3235-IV)18. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про податок з доходівфізичних осіб» // від 22 травня 2003 р. N 889-IV (Із змінами ідоповненнями, внесеними Законами України станом від 3 червня 2005 р. N2642-IV )19. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про акцизний збір наалкогольні напої та тютюнові вироби” // від 15 вересня 1995 р. N 329/95-ВР (Іззмінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 24 жовтня 2002 р.N 195-IV)20. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про ставки акцизногозбору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”// 11 липня 1996р. N 313/96-ВР (Із змінами станом на від 22 травня 2003 р. N 849-IV )21. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про ставки акцизногозбору на спирт етиловий та алкогольні напої “ // від 7 травня 1996 р. N178/96-ВР (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 17червня 2004 р. N 1801-IV)
22.ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ “Про акцизний збір” // від 26 грудня 1992 р.N 18-92 (із змінами станом на 13.12.2001 N 895-III)
23.ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ “Про місцеві податки і збори” // від 20травня 1993 р. N 56-93 (Із змінами і доповненнями, внесеними ЗаконамиУкраїни станом від 25 березня 2005 р. N 2505-IV)
24.ДИРЕКТИВА 90/434/ЄЕС Ради Європейських Співтовариств
”Прозагальноприйняту систему оподаткування товариств різних Держав-членів призлитті, поділі, передачі активів і обміні акцій” // від 23 липня 1990 р.
25.ДИРЕКТИВА 90/435/ЄЕС Ради Європейських Співтовариств
”Прозагальноприйняту систему оподаткування материнських товариств і філій різнихДержав-членів” // від 23 липня 1990 р.
26.ТРЕТЯ ДИРЕКТИВА (69/463/ЄЕС) Ради Європейських Співтовариств
”Щодогармонізації законодавств держав-членів стосовно податків з обороту — запровадження податку на додану вартість в державах-членах” // від 9 грудня1969 р.27. ТРИНАДЦЯТА ДИРЕКТИВА (86/560/ЄЕС)Ради Європейських Співтовариств ”щодо гармонізації законодавства держав-членівстосовно податків з обороту — Правила відшкодування податку на додану вартістьплатникам податку, які не мають постійного місця здійснення підприємницькоїдіяльності на території Співтовариства” // від 17 листопада 1986 р.
28. Указ Президента України«Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіяхпріоритетного розвитку в Чернігівській області» від 27 червня 1999 р. N729/99
29. Указ Президента України«Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста ШосткиСумської області» від 27 червня 1999 р. N 726/99
30. Указ Президента України«Про спеціальну економічну зону „Інтерпорт Ковель“ від 22 червня1999 р. N 702/99
31. Указ Президента України»Про деякі зміни в оподаткуванні” від 7 серпня 1998 р. N 857/98
32. Указ Президента України«Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малогопідприємництва» від 3 липня 1998 р. N 727/98
33. Постанова КабінетуМіністрів України «Про списання заборгованості державного бюджету звідшкодування податку на додану вартість, що утворилася на 1 січня 2001р.» від 1 березня 2002 р. N 244
34. Постанова КабінетуМіністрів України «Про впорядкування відшкодування податку на доданувартість та розрахунків з бюджетом» від 26 вересня 2001 р. N 1270
35. Постанова КабінетуМіністрів України «Про проведення розрахунків з бюджетом підприємствпаливно-енергетичного комплексу та відшкодування податку на додану вартістьпідприємствам гірничо-металургійного комплексу» від 19 вересня 2001 р. N1210
36. Постанова КабінетуМіністрів України «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашеннявекселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні(пересиланні) товарів на митну територію України» від 1 жовтня 1997 р. N1104
37. Наказ ДПА України таГоловного управління Державного казначейства України «Про затвердженняПорядку відшкодування податку на додану вартість» від 2 липня 1997 р. N209/72
38. Наказ ДПА України«Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення іподання» від 30 травня 1997 р. N 166
39. Постанова КабінетуМіністрів України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за обігомспирту» від 29 серпня 2002 р. N 1266
40. Постанова КабінетуМіністрів України «Про заходи щодо посилення державного контролю завиробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів тасправлянням акцизного збору» від 7 серпня 2001 р. N 940
41. Постанова КабінетуМіністрів України «Про порядок отримання закладами та установами охорониздоров’я, суб’єктами підприємницької діяльності, вітчизняними товаровиробникамиспирту етилового і здійснення контролю за його цільовим використанням» від5 липня 1999 р. N 1197
42. Постанова КабінетуМіністрів України «Про затвердження Порядку видачі та погашення податковихвекселів, що підтверджують зобов’язання із сплати суми акцизного збору івидаються суб’єктами підприємницької діяльності у разі отримання спиртуетилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизнупродукцію» від 27 лютого 1999 р. N 275
43. Постанова КабінетуМіністрів України «Про затвердження Порядку звільнення від обкладенняакцизним збором оборотів з реалізації легкових, вантажно-пасажирськихавтомобілів, мотоциклів, що виробляються українськими підприємствами усіх формвласності» від 16 лютого 1998 р. N 155
44. Постанова КабінетуМіністрів України «Про особливості контролю за відпуском спирту етиловогодля виробництва лікарських засобів» від 28 жовтня 1997 р. N 1172
45. Постанова КабінетуМіністрів України «Про затвердження Положення про виробництво, зберігання,продаж марок акцизного збору і маркування алкогольних напоїв та тютюновихвиробів і Порядку реалізації або знищення конфіскованих алкогольних напоїв татютюнових виробів» від 24 жовтня 1996 р. N 1284
46. Наказ Державноїподаткової адміністрації України «Про затвердження Положення про порядокнарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору та змін донаказів ДПА України» від 19 березня 2001 р. N 111
47. Наказ Державноїподаткової адміністрації України «Про затвердження форми розрахункуподаткових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку на прибутокпідприємства та Порядку його складання, а також форми повідомлення платникаподатку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибутокпідприємства» від 10 лютого 2003 р. N 68
48. Наказ Державноїподаткової адміністрації України «Про затвердження форми декларації зподатку на доходи (прибуток) страховика та порядку її складання» від 4лютого 2003 р. N 53
49. Наказ Державноїподаткової адміністрації України «Про затвердження форми декларації зподатку на прибуток банку та порядку її складання» від 4 лютого 2003 р. N54
50. Наказ Державноїподаткової адміністрації України «Про затвердження форми декларації зподатку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29 січня2003 N 42
51. Наказ Державноїподаткової адміністрації України «Про затвердження форми декларації проприбуток підприємства та Порядку її складання» від 8 липня 1997 р. N 214
52. Наказ Державної податковоїадміністрації України «Порядок обліку коштів від сплати податку наприбуток підприємств, визначеного із застосуванням понижуючого коефіцієнта донорм амортизації» від 9 серпня 1999 р. N 421
53. Наказ Державноїподаткової адміністрації України «Рекомендації щодо прийому та термініврозгляду податкових декларацій з податку на прибуток і механізму реалізаціївиявлених правопорушень» від 11 травня 1999 р. N 253
54. Наказ Державноїподаткової адміністрації України «Про затвердження Порядку складання Деклараціїпро прибуток підприємства, основною діяльністю якого є виробництвосільськогосподарської продукції» від 20 лютого 1998 р. N 82
55. Наказ Державноїподаткової адміністрації України «Про затвердження Порядку надання звітівпро утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів» від16 січня 1998 р. N 28
56. Наказ ДПА України«Про затвердження Положення про порядок реєстрації та обліку постійнихпредставництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток» від12 серпня 1997 р. N 293
57. Наказ ДПА України«Про затвердження Порядку та форми повідомлення про результати розрахунківавансових внесків податку на прибуток» від 4 серпня 1997 р. N 279
58. Наказ Державноїподаткової адміністрації України «Про затвердження Порядку складання розрахункуподатку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території Україничерез постійне представництво» від 31 липня 1997 р. N 274
59. Наказ Державноїподаткової адміністрації України «Про затвердження Порядку складаннядекларації про прибуток банківської установи» від 31 липня 1997 р. N 273
60. Наказ Державноїподаткової адміністрації України «Щодо затвердження форм податкового звітупро результати виконання підприємством довгострокових договорів (контрактів) таПорядку їх ведення і складання» від 31 липня 1997 р. N 275
61. Наказ Державноїподаткової адміністрації України «Про затвердження Порядку складаннядекларації про доходи страховика» від 29 липня 1997 р. N 265
62. Наказ Державноїподаткової адміністрації України «Про затвердження Порядку повідомленняпро зменшення валового доходу по операціях, пов’язаних з реалізацією товарів(виконанням робіт, наданням послуг)» від 28 липня 1997 р. N 256
63. Наказ Державноїподаткової адміністрації України «Про затвердження форми податкового звітупро отриманий прибуток від реалізації на митній території України спеціальнихпродуктів дитячого харчування власного виробництва та Порядку їїзаповнення» від 15 липня 1997 р. N 237
64. Наказ Державноїподаткової адміністрації України «Про затвердження форми Звіту провикористання коштів неприбуткових організацій і установ та порядку їїзаповнення» від 11 липня 1997 р. N 233
65. Наказ Державноїподаткової адміністрації України «Про затвердження Порядку веденняподаткового обліку та складання податкової звітності результатів спільноїдіяльності на території України без створення юридичної особи» від 11липня 1997 р. N 234
66. Про затвердження планузаходів щодо виконання у 2006 році Загально-державної програми адаптаціїзаконодавства України до законодавства Європейського Союзу // КАБІНЕТ МІНІСТРІВУКРАЇНИ, РОЗПОРЯДЖЕННЯ від 15 березня 2006 р. N 151-р Київ
67. Адаптація податковогозаконодавства України до законодавства ЄС у першому півріччі 2006 р. // ЗвітДПА України, 2006, www.sta.gov.ua
68. Концепція реформуванняподаткової системи України // проект Постанови Кабінету Міністрів України, ДПАУкраїни, 2006, www.sta.gov.ua
69.Концепція реформування податкової системи України // Проект робочої групиСекретаріату Президента України, вересень 2005 р.70. Про затвердження Методичнихрекомендацій щодо приведення проектів нормативно-правових актів з питаньспрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малогопідприємництва у відповідність до законодавства Європейського Союзу та вимог положеньугод ГАТТ-СОТ // ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИНАКАЗ від 28 вересня 2004 р. N 56171. Про затвердження Методичнихрекомендацій щодо забезпечення приведення положень розроблюваних проектівнормативно-правових актів з питань оподаткування акцизним збором увідповідність до законодавства Європейського Союзу та вимог положень угодГАТТ-СОТ // ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАКАЗ від 26 грудня 2003р. N 63172. Про затвердження Методичнихрекомендацій щодо приведення положень проектів нормативно-правових актів зпитань прямого оподаткування у відповідність до законодавства ЄвропейськогоСоюзу та вимог положень угод ГАТТ-СОТ // ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯУКРАЇНИНАКАЗ від 4 жовтня 2004 р. N 578
73. АндрущенкоВ.Л., Данілов О.Д.Податкові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. –К.: Комп’ютер прес, 2004. – 300 с.
74.Александров И.М. Налоговые системы России и зарубежных стран. –
М.:Бератор-Пресс, 2002. – 390 с.
75.Апель А. Основи податкового права. Курс лекцій – Санкт-Петербург, Питер, 2001.– 248 с.
76.Бондаренко Г.І., Данілов О.Д., Лекарь С.І., Зайцев В.І. Оподаткування фізичнихосіб. Навч.посібник. – Ірпінь, Видавництво: АДПСУ, 2001. – 248с.
77.Буряковский В.В., Кармазин В.Я., Каламбет С.В., Водолазская О.А. Налоги. — Днепропетровск, “Пороги”, 1998.
78.Буряк П.Ю., Беркита К.Ф., Ярема Б П. Податкова система: теорія і практиказастосування активних методів навчання. — Київ Видавництво: Вид.дім «Професіонал», 2004. – 224 с.
79. Василик О.Д. Податкова система України. Навч.посібник. – Київ, Видавництво: Поліграф книга, 2004, 478 с.
80. Винницкий Д.В. Субъекты налогового права. – М., Норма, 2000
81. Воронова Л., Кучерявенко М. Фінансове право: навчальний посібник в 2-х томах – Харків, Консум, 2000
82. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права – Київ, Знання, 2001
83. Глухов В.В., Дольдэ И.В.,Некрасова Т.П. Налоги: теория и практика: учебник. 2-е изд., испр., и доп. — СПб.: Издательство «Лань»,2002.-448 с.
84. Данілов О.Д., Фліссак Н.П. Податкова система та шляхи її реформування.Навч.посібник. — Київ Видавництво: Парлементське вид-во, 2001.-216 с.
85.Державна політика, державне управління (1991-2004) // Уклад.: Е.А. Афонін, О.О.Погребна, Л.І. Янкович .-Київ Видавництво: Вид-во НАДУ, 2005. – 83 с.
86.Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз // Мат.наук.-практич. конференції за міжнар. участю (29 травня 2002 р.), Рiквидання: 2002 Мiсце видання: Київ Видавництво: Вид-воУАДУ, 2002. -360 с.
87.Державне управління перехідних суспільств в умовах глобалізації // Матеріали засід.міжнар. круглого столу, організ. Фондом інтелект. співпраці «Укр.- ХХІст.», Київ Видавництво: Українські пропілеї, 2001.- 32 с.
88. Державне управління: теорія і практика. За заг. ред. В.Б. Авер’янова. — Київ Видавництво: Юрінком Інтер, 1998
89. Загорський В.С. Бюджетно-податкова система України: теорія іпрактика. Монографія. – Ірпінь, Видавництво: НАДПСУ, 2006, 304 с.
90. Завгородній В. Налоги и налоговій контроль в Украине – Київ,АСК, 2000
91. Захожай В.Б., Литвиненко Я.В., Захожай К.В., Литвиненко Р.Я.Система оподаткування та податкова політика. Навч.посібник. –Київ, Видавництво: Центрнавч. л-ри, 2006. – 468 с.
92.Золотько І.А. Податкова система. Навч.посібник.- Київ, Видавницт-во: КНЕУ,2005, 204 с.
93. Ефективністьдержавного управління в контексті глобалізації та інтеграції.: Мат.наук.-практич. конференції за міжнар. участю (29 травня 2003 р., Київ) — Київ Видавництво: Вид-во НАДУ, 2003.- 536 с.
94.Кравчук Ірина Вікторівна Механізми державного управління процесом адаптаціїнаціонального права до права ЄС: порівняльний аналіз. Автореферат. — Київ Видавництво: Нац.академія держ. упр. при Президентові України, 2006. – 20 с.
95.Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система. Посібник. – Тернопіль, Видавництво: Карт-бланш,2004, — 331 с.
96.Крохина Ю.А. Налоговое право России, М.: Норма, 2003.
97. Кучеров И.И. Налоговое право России:Курс лекций. М.: ЮрИнфоР, 2001.
98.Кучерявенко Н. Налоговое право – Харьков, Консум, 1998
99.Кустова М.В., Ногина О.А., Шевелева Н.А. Налоговое право России. Общая часть.СП(б).: Питер, 2001.
100.Малиновський В.Я. Державне управління.-Київ: Атіка,2003.-576 с.-
101.Мельник А.Ф., Оболенський О.Ю., Васіна А.Ю., Гордієнко Л.Ю.
Державнеуправління.-Київ: Знання,2004.-342 с
102. Мельник П.В. Розвиток податкової системи вперехідній економіці. – Ірпінь, Академія державної податкової служби України,2001. – 362 с.
103.Методологія державного управління. За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва,В.Д. Бакуменка — Київ Видавництво: Вид-во НАДУ, 2004. -196 с.
57.Михасюк І., Залога З., Мельник А., Крупка М. Державне регулювання економіки,Київ, “Ельга-Н”, 2000.
104.Мокану Корнелія(«Hunton&Williams») Законодавство ЄСпро податок на додану вартість // Видавнича редакція “Юстініан” 2002 –2004, www.ustinian.com.ua
105.Налоговые системы зарубежных стран: Учебник / под ред. В.Г. Князева, Д.Г.Черника – 2-е изд., перераб. и допол. –М.: Закон и право, 1997.
106. Олійник О.В., Філон І.В. Податкова система. Навч.посібник. – Київ, Видавництво: Центр навчальної л-ри, 2006. – 456 с.
107.Онисько С.М., Тофан І.М., Грицина О.В. Податкова система.Під-ручник. – Львів,Видавництво: Магнолія Плюс, видавець В.М.Піча, 2006.- 336 с.
108. ПЕРША ДИРЕКТИВАРАДИ ЄС ”Щодо гармонізації законодавства держав- членів стосовно податків зобороту” // від 11 квітня 1967 р. (67/227/ЄЕС)
109. Податкове законодавство України (у 5-ти томах зізмінами), під загальною редакцією М.Я. Азарова – Київ, Ін Юре,1998
110. Податковий кодекс України (основні положеннядоопрацьованого проекту 2000 р.) // «Вісник податкової служби України», серпень2000 р., № 30, с. 31.
111. Податковий кодекс України (основні положеннядоопрацьованого проекту 2006 р.) // Державна податкова служба України, травень2006, www/sta.gov.ua.
112. Податкова система // За заг. ред.С.М. Онисько, Львів, Видавницт-во: Магнолія Плюс, 2004. – 332 с.
113.Податкова система України // Упоряд. М.П. Кучерявенко, В.В. Мартиновський,Тернопіль Видавництво: Торсінг, 2000. – 464 с.
114.Про затвердження Концепції реформування податкової системи України (довідковіматеріали 2006 р.) / Проект Постанови Кабінету Міністрів України,www.mfin.gov.ua
115.Рудый К.В. Финансово-кредитные системы зарубежных стран: Учебное пособие.-М.: Новое знание.2003.С.301
116. Римма Грачова — Як намоблаштувати податкову систему // газета «Дзеркало Тижня», 19 січня 2004
117.Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія і практика становлення. –Київ, Видавництво: Знання-Прес, 2004. – 454 с.
118.Стратегія податкової реформи (розроблена у відповідності з ДорученнямПрезидента України, рішеннями РНБОУ, громадського форуму «Бізнес івлада» (січень 2006)) // Оргкомітет Національної комісії України поподатковій реформі, www.rada.gov.ua
119. Тютюрюков Н.Н. Налоговые системы зарубежных стран: Европа иСША: Учебное пособие.- М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков иК».2002.-С.174
120.Савченко Л. А., Цимбалюк А. В., Капіца В. А. та ін. Фінансово-правовий механізмформування дохідної частини бюджетів: Курс лекцій / Держ. подат. адміністраціяУкраїни; Акад. ДПС України. — Ірпінь: Акад. ДПС України, 2002. — 356 с.
121.Черник Д.Г., Л.П. Павлова, А.З. Дадашев, Князев В.Г., Морозов В.П. Налоги иналогообложение: Учебник — М.: ИНФРА-М, 2003.- 328 с.
122.Шмиголь Н.С. Финансовые системы зарубежных стран.Учебное пособие.- М.: МФА.2003. с.132
123. www.irf.kiev.ua — Довідник з європейської інтеграції
124. www.ueplac.kiev.ua/ - Офіційний сайт УКРАЇНСЬКО-ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОРАДЧОГО ЦЕНТРУ З ПИТАНЬЗАКОНОДАВСТВА
125.epp.eurostat.cec.eu.int/ — Офіційний сайт Європейського комітетастатистики
126.www.mfin.gov.ua — Офіційний сайт Міністерства фінансів України
127.www.sta.gov.ua — Офіційний сайт державної податкової адміністраціїУкраїни

ДодатокА
Таблиця А.1
Ставкиосновних податків у країнах–членах ЄС, 2005 р.
(ПДВ-2004р.) (%) [114] Країна Податок з доходів фізичних осіб Податок на прибуток корпорацій ПДВ Ірландія 42,0 12,5 21,0 Португалія 40,0 27,5 19,0 Данія 59,0 30,0 25,0 Нідерланди 52,0 31,5 19,0 Франція 48,1 33,8 20,6 Італія 45,0 37,3 20,0 Німеччина 42,0 38,3 16,0 Австрія 50,0 25,0 20,0 Бельгія 50,0 34,0 21,0 Люксембург 39,0 30,4 15,0 Греція 40,0 32,0 18,0 Іспанія 45,0 35,0 16,0 Фінляндія 52,1 26,0 22,0 Швеція 56,5 28,0 25,0 Великобританія 40,0 30,0 17,5 Кіпр 30,0 10,0 15,0 Латвія 25,0 15,0 18,0 Литва 33,0 15,0 18,0 Угорщина 38,0 17,5 25,0 Польща 40,0 19,0 22,0 Словаччина 19,0 19,0 19,0 Словенія 50,0 25,0 20,0 Естонія 24,0 24,0 18,0 Чехія 32,0 26,0 19,0 Мальта 35,0 35,0 15,0
Україна
13,0
25
20
У середньому по країнах:
ЄС – 25 41,1 26,3 19,4 ЄС – 15 46,7 30,1 19,7 ЄС – 10 32,6 20,6 19,0 Таблиця А.2Загальний рівень оподаткування економіки вкраїнах–членах ЄС, %
(2003р.) [114] Рівень оподаткування економіки (податковий коефіцієнт) Бельгія 45,7 Чехія 36,2 Данія 48,8 Німеччина 40,3 Естонія 33,4 Греція 36,2 Іспанія 35,6 Франція 43,8 Ірландія 29,9 Італія 42,9 Кіпр 33,3 Латвія 28,9 Литва 28,5 Люксембург 41,3 Мальта 33,6 Нідерланди 39,3 Австрія 43,0 Польща 35,8 Португалія 37,0 Словенія 40,1 Словаччина 30,6 Фінляндія 44,8 Швеція 50,8 Великобританія 35,7 Угорщина 39,1
Україна
33,4
У середньому по країнах: ЄС – 25
ЄС – 15
ЄС – 10
38,2
41,0
33,9

Таблиця А.3
Коефіцієнтипродуктивності* ПДВ та податку наприбуток в країнах ЄС (2003р.) і в Україні (%) [114]Країна ПДВ Податок на прибуток Стан-дартна ставка Частка у ВВП Коефіцієнт продуктивності Стан-дартна ставка Частка у ВВП Коефіцієнт продуктивності Бельгія 21,0 7,0 33,3 34,0 2,9 8,5 Чехія 22,0 6,5 29,5 31,0 4,6 14,8 Данія 25,0 9,7 38,8 30,0 2,8 9,3 Німеччина 16,0 6,5 40,6 39,6 0,8 2,0 Естонія 18,0 8,9 49,4 26,0 1,7 6,5 Греція 18,0 7,8 43,3 35,0 3,3 9,4 Іспанія 16,0 6,3 39,4 35,0 3,3 9,4 Франція 19,6 7,2 36,7 35,4 2,2 6,2 Ірландія 21,0 7,2 34,3 12,5 3,8 30,4 Італія 20,0 6,1 30,5 37,3 2,2 5,9 Кіпр 15,0 8,9 59,3 15,0 4,4 29,3 Латвія 18,0 7,3 40,6 19,0 1,5 7,9 Литва 18,0 6,8 37,8 15,0 1,4 9,3 Люксембург 15,0 6,5 43,3 30,4 7,9 26,0 Угорщина 25,0 9,1 36,4 18,0 2,2 12,2 Мальта 15,0 7,3 48,7 35,0 4,7 13,4 Нідерланди 19,0 7,7 40,5 34,5 3,2 9,3 Австрія 20,0 7,9 39,5 34,0 2,3 6,8 Польща 22,0 8,2 37,3 27,0 2,2 8,1 Португалія 19,0 8,5 44,4 27,5 3,2 11,6 Словенія 20,0 8,9 44,5 25,0 1,9 7,6 Словаччина 20,0 6,8 34,0 25,0 2,8 11,2 Фінляндія 22,0 8,7 39,5 29,0 3,5 12,1 Швеція 25,0 9,2 36,8 28,0 2,4 8,9 Великобританія 17,5 7,1 40,6 30,0 2,7 9,0
У середньому по країнах:
ЄС-25 19,5 7,7 39,5 27,7 3,0 10,8 ЄС-15 19,7 7,5 38,1 31,5 3,1 9,8 ЄС-10 19,3 7,9 40,9 22,1 2,7 12,2 Україна: 2004 р. 20 4,9 24,5 25 4,7 18,8
 2005 р.
20
8,0
40,0
25
5,5
22,0 /> /> /> /> /> /> /> />
* Коефіцієнт продуктивності податку розраховується яквідношення частки податку у ВВП до величини його стандартної ставки івважається сумарним показником результативності функціонування податку, щодозволяє дізнатись, на яку податкову базу розповсюджується стандартна ставка.
Таблиця А.4
Часткаосновних податків у ВВП країн–членів ЄС в 2003 р. та України
(%)[114] Країна ПДВ Акцизний збір Податок на доходи фізичних осіб Податок на прибуток Внески на соціальне страхування Бельгія 7,0 2,4 13,3 2,9 14,4 Чехія 6,5 3,4 4,9 4,6 15,0 Данія 9,7 4,0 26,0 2,8 1,7 Німеччина 6,5 2,6 9,5 0,8 17,2 Естонія 8,9 3,3 7,0 1,7 11,5 Греція 7,8 3,2 4,9 3,3 12,9 Іспанія 6,3 2,6 6,9 3,3 12,7 Франція 7,2 2,5 8,1 2,2 16,6 Ірландія 7,2 3,5 7,0 3,8 4,6 Італія 6,1 2,5 10,7 2,2 12,9 Кіпр 8,9 3,8 4,5 4,4 7,1 Латвія 7,3 3,3 5,9 1,5 9,0 Литва 6,8 3,2 6,6 1,4 8,6 Люксембург 6,5 4,7 7,1 7,9 11,4 Угорщина 9,1 3,7 7,1 2,2 12,7 Мальта 7,3 2,8 6,6 4,7 6,8 Нідерланди 7,7 2,6 6,9 3,2 14,5 Австрія 7,9 2,8 10,4 2,3 14,5 Польща 8,2 4,4 4,1 2,2 14,1 Португалія 8,5 3,4 5,8 3,2 11,7 Словенія 8,9 3,5 6,0 1,9 14,9 Словаччина 6,8 3,1 3,3 2,8 12,3 Фінляндія 8,7 4,3 13,9 3,5 12,0 Швеція 9,2 3,3 15,7 2,4 14,3 Великобританія 7,1 3,5 10,3 2,7 6,4
У середньому по країнах:
ЄС-25 7,7  3,3 8,5 3,0 11,6 ЄС-15 7,5 3,2 10,4 3,1 11,8 ЄС-10 7,9 3,5 5,6 2,7 11,2 Україна: 2002р. 6,0  1,8  4,8 4,2  10,9 2003 р. 4,7 1,9 5,1 5,0 10,9 2004 р. 4,9 2,0 3,8 4,7 11,2 2005 р. 8,0 1,8 4,1 5,5 12,2
Складено за даними: Structures of the taxation systems in theEuropean Union. Data 1995-2002. – Luxembourg: Office for Official Publicationsof the European Communities, 2004 та Міністерства фінансів України.