Регіональний аналіз Уральського економічного району

Регіональний аналіз Уральського економічного району
Зміст
Вступ
Географія галузей господарського комплексу
Територіальна організація господарства
Висновок
Література
Вступ
Уральський економічний район розташований на стику територій двох частин світу – Європи і Азії. До його складу входять: республіки Башкортостан і Удмуртія та Курганська, Оренбурзька, Пермська з Комі-Перм’яцький автономним округом, Свердловська, Челябінська області. Площа району 824 тис. км2, або 4, 8% території Росії.
Це один з найважливіших індустріальних районів країни. У міжрайонному поділі суспільної праці район виділяється важкою промисловістю. Головні галузі його ринкової спеціалізації – чорна та кольорова металургія, хімічна і нафтова промисловість, різноманітне машинобудування (особливо важке), лісова, целюлозно-паперова промисловість та індустрія будівельних матеріалів (виробництво азбесту, цементу, вогнетривкої цегли). Уралу належить не останнє місце у виробництві зерна (на півдні) та тваринницької продукції. Навколо великих міст і промислових центрів розвинене овочівництво.
Географія галузей господарського комплексу
Урал є старим промисловим районом країни. Основи металургійної промисловості були закладені ще за Петра I. Будівництво залізоробних і чавуноплавильних заводів почалося в кінці XVII – початку XVIII ст. В кінці XVIII ст. Урал постачав залізом не тільки Росію, але і Західну Європу. Але поступово уральська промисловість занепала. Це зумовлювалося пережитками кріпосництва, кабальним становищем уральських робітників, технічної відсталістю Уралу, відірваністю від центру Росії, конкуренцією південної металургії. У міру того, як вирубувалися ліси, все більша кількість уральських заводів закривалася. Царський уряд під час Першої світової війни робило спробу відродити уральську металургію, але успіху не добився.
Крім чорної металургії в промисловості дореволюційного Уралу мали деяке значення виплавка міді, платини і видобуток золота. Машинобудування була розвинена слабко. Переважало виробництво найпростіших машин і устаткування: плугів у Челябінську, інструменту в Златоусті, різних металевих виробів на Кусинський, Нязепетровськ та інших заводах. Найбільш великими з машинобудівних заводів були Мотвіліхінскій, Боткінська, Усть – Катавскій.
У 1930-і роки на Уралі почалося створення великої уральської металургії, розвиток машинобудування, хімічної, паперової і лісової промисловості. Великі роботи були здійснені за створення паливно-енергетичної бази. Для постачання електроенергією промисловості Уралу здійснювалося будівництво на базі місцевого палива Челябінській, Егоршінской, Кізеловському та інших електростанцій, а пізніше Білоярської АЕС, Рефтинская, Пермської, Іріклінской ГРЕС і ін
На Уралі були побудовані найбільші металургійні підприємства: Магнітогорський металургійний комбінат, Челябінські металургійний і електрометалургійний й заводи та багато інших. Корінний реконструкції зазнали Чусовський, Серовский, Златоустівський і ряд інших заводів, які стали провідними підприємствами країни з виплавки якісних сталей для потреб авіаційної, автотракторної та інструментальної промисловості. Була створена велика машинобудівна база. Значно зросло виробництво хімічних продуктів, зокрема сірчаної кислоти, калійних добрив і т.д. Великий розвиток отримала лісова, деревообробна, целюлозно-паперова промисловість. Стали розвиватися галузі легкої і харчової промисловості.
Галузі ринкової спеціалізації промисловості. Провідною галуззю ринкової спеціалізації Уралу є чорна металургія. Урал – основна металургійна база Росії. Більше 80% металу виробляють заводи і комбінати – Магнітогорський, Челябінський, Нижньотагільський і Орсько-Халиловский. Зі старих реконструйованих заводів найбільш значні Златоустівський, Верх-Ісетський, Лисьвенський, Чусовський, Білоярське заводи. Заводи повного циклу працюють частково на місцевих залізних рудах, рудах КМА і сусіднього Казахстану і на привізних коксівному вугіллі з Кузбасу.
На металургійних заводах у доменному і сталеливарному виробництві як паливо широко використовуються природний і коксовий гази. Наявність в залізних рудах Уралу легуючих добавок дозволяє виплавляти метал високої якості. Крім чорних металів в районі виплавляються і деякі легуючі метали – ванадій, титан, нікель. У Челябінську, Сєрова і на Чусовському заводі виробляються феросплави. Відходи чорної металургії використовуються для виробництва будівельних матеріалів і продукції хімічної промисловості. Металургійні шлаки використовуються як добриво і як будівельні матеріали.
Загальноросійське значення має кольорова металургія. До старих галузей кольорової металургії належить мідеплавильна промисловість. По виплавці міді району належить одне з провідних місць у країні. Міделиварний заводи розміщені поблизу родовищ міді по східних схилах Уральських гір. Багато заводів побудовані до революції і в радянський період були докорінно реконструйовані. Найбільші з них: Киштимському медеелектролітний завод, Карабашское медеелектролітний комбінат в Челябінській області і Кіровоградський мідеплавильний завод у Свердловській області. Були створені нові підприємства – Мідногорськ (Оренбурзька область) і Красноуральскій комбінати і Среднеуральскій завод (Свердловська область). На базі айського родовища мідних руд працює великий Гайський гірничо-збагачувальний комбінат. Більшість мідеплавильних заводів спеціалізується на виплавці чорнової міді. У Верхній Пишми поблизу Єкатеринбурга працює великий завод з випуску рафінованої міді. Мідна промисловість Уралу, як правило, пов’язана з хімічною промисловістю, що виробляє сірчану кислоту і суперфосфат.
Провідне місце займає Урал у виробництві глинозему та алюмінію. Основні центри алюмінієвої промисловості – Каменськ – Уральський і Краснотурьинск (Свердловська область). Значна кількість глинозему Урал поставляє в інші райони країни. З алюмінієвою промисловістю зв’язано кріолітовое виробництво, представлене Кувандикскім (Оренбурзька область) і Польовський (Свердловська область) заводами.
Нікелева промисловість представлена Південно уральський комбінатом в Орську (Оренбурзька область) і Уфалейском заводом (Челябінська область). Виробництво магнію розвинене в Солікамську і Березниках (Пермська область). Обробка кольорових металів, виготовлення з них фольги, труб, лиття виробляються в Орську, Каменськ – Уральському, Михайлівське (Свердловська область).
Галузями ринкової спеціалізації Уралу є також машинобудування і металообробка. Серед них такі гіганти, як Уральський завод важкого машинобудування в Єкатеринбурзі (Уралмаш), Челябінський тракторний завод. Єкатеринбурзький електроапаратний завод, Челябінський абразивний завод і низка інших. Реконструйовано також старі заводи, в тому числі Златоустівський інструментальний. Челябінський завод сільськогосподарського машинобудування, Міасскій завод і ін.
Характерним для внутр. районного розміщення уральської машинобудівної та металообробної промисловості є утворення чотирьох найбільших центрів: центр важкого машинобудування і електромашинобудування в Єкатеринбурзі; центр важкого машинобудування в Нижньому Тагілі, центр тракторобудування і сільськогосподарського машинобудування в Челябінську; центр різноманітного машинобудування і суднобудування в Пермі. У цих центрах зосереджено понад 70% потужностей всього уральського машинобудування. Свердловська область займає провідне місце по розвитку на Уралі цієї галузі промисловості.
Великий розвиток отримало машинобудування Уралу в роки Великої Вітчизняної війни і в післявоєнний період. Воно піднялося на високий рівень за структурою і за спеціалізацією, стало більш кваліфікованим. Виникли нові галузі промисловості: автомобілебудування, моторобудування, виробництво шарикопідшипників, ряд галузей електромашинобудування, енергетичне машинобудування і верстатобудування. Значно розширено інструментальна промисловість.
На сьогодні провідними галузями є важке, енергетичне і транспортне машинобудування. Уральські заводи випускають обладнання для металургійної та гірничорудної промисловості, турбіни, генератори, залізничні вагони, автомобілі, трамваї, мотоцикли, автобуси, річкові судна і т.д. Великими центрами машинобудування стали Оренбург, Орськ, Іжевськ і Курган.
Важлива галузь ринкової спеціалізації – хімічна промисловість. Її головна продукція – мінеральні добрива, сірчана кислота, сода і продукти органічного синтезу. Особливо виділяється калійна промисловість, представлена найбільшими калійними комбінатами в Солікамську і Березниках. Центрами хімічної промисловості стали також міста, в яких розвинута металургійна промисловість. Тут на відходах чорної і кольорової металургії ґрунтується виробництво сірчаної кислоти.
Нафтовидобуток ведеться в Башкортостані (Ішимбай та ін.), Пермської і Оренбурзькій областях, нафтопереробна промисловість розвинена в Уфі, Стерлітамаці, Орську, Пермі та Краснокамске. Створено новий великий район з видобутку і переробки газу в Оренбурзькій області.
До галузей ринкової спеціалізації відноситься також лісова, деревообробна і лісохімічна промисловість. Основні лісові багатства району знаходяться на півночі, в пресправах Пермської і Свердловської областей. Головні центри лісопиляння – Ивдель, Перм, Єкатеринбург. Отримала розвиток лісохімічна та целюлозно-паперова промисловість. Гідролізний заводи випускають кормові дріжджі, етиловий спирт, вуглекислоту. Лісохімічні підприємства маються на Косьва, Лобва, Ивдель. Целюлозно-паперова промисловість розвинена в Солікамську, Краснокамске, Красновішерському та ін. Найбільші лісокомбінати Уралу: Тавдинського, Алапаєвський, Нейво-Рудянскій і Верхотурський. Створено виробництво деревоволокнистих і деревостружкових плит.
У міжрайонному поділі суспільної праці Урал виділяється також розвиненою промисловістю будівельних матеріалів, яка працює на місцевому нерудна сировина. Цементні заводи розміщені в Нижньому Тагілі, Магнітогорську, Невьянська, Катав-Іванівське, Новотроїцьке, Єманжелинський та ін. Урал – основний виробник азбесту і виробів з нього, а також вогнетривкої цегли, лицювальних та інших матеріалів. У Свердловській області введена в експлуатацію найбільшу гірничо-збагачувальна фабрика з виробництва азбесту та здійснено будівництво Киємбаєвське родовище азбестового гірничо-збагачувального комбінату в Оренбурзькій області.
Галузі, що доповнюють територіальний комплекс. З галузей, що доповнюють територіально-виробничий комплекс Уралу, слід назвати вугільну та торф’яну промисловість. Видобувні вугілля і торф не покривають потреб району. Урал є великим споживачем західно-сибірського газу і ковальського вугілля.
Велика увага на Уралі приділяється розвитку легкої та харчової промисловості, яка в порівнянні з важкою промисловістю розвинена поки що недостатньо. У район ввозиться багато товарів широкого вжитку та продуктів харчування з інших районів країни.
Для Уральської економіки характерною рисою є слабкий розвиток галузей промисловості, що працюють на споживача, тобто легкої і харчової. Слабо розвинена й інфраструктура, особливо соціальна. Тому основною проблемою реформування економіки Уралу є структурна перебудова, соціологізації, що так важливо в умовах становлення і розвитку ринкових відносин.
На Уралі в умовах тоталітарного режиму склався потужний військово-промисловий комплекс, який в даний час зазнає особливо великі труднощі у зв’язку з відзначенням конверсією.
Вся сучасна економіка Уралу відчуває глибоку кризу, різкий спад виробництва, особливо чорна металургія і машинобудування. Необхідні дієві заходи з відродження економіки Уралу, реконструкції промислових підприємств, що важко вирішити без припливу інвестицій, в тому числі і закордонних.
Складною проблемою є для Уралу й екологічна проблема, особливо в Челябінській області, де проводилися ядерні випробування та захоронення ядерних відходів.
На Уралі сформувався і продовжує розвиватися Оренбурзький газопромислових комплекс. Розвитку Оренбурзького газопромислового комплексу сприяло його вигідне географічне положення на транспортних шляхах, що пов’язують центральні і східні райони, а також наявність місцевих природних ресурсів – газового конденсату, залізних і мідних руд, вугілля. Поблизу комплексу виділяється за своєю якістю Гайський родовище мідних руд. У сусідньому Орсько-Халиловское промисловому районі зосереджена велика гірничодобувна промисловість, представлена гірничо-збагачувальним комбінатом, нафтопереробна, чорна та кольорова металургія, а також тут є підприємства важкого машинобудування, верстатобудування, енергетичне машинобудування, хімічної промисловості, розвивалася легка і харчова промисловість. Одночасно із зростанням провідних галузей важкої промисловості зростала і будівельна індустрія. Район має потужну базу промисловості будівельних матеріалів.
Оренбурзьке газоконденсатне родовище є найбільшим в європейській частині Росії. Оренбурзький газ містить конденсат і сірку. Склад газу представлений важкими вуглеводнями. Крім метану, у ньому є етан, пропан, бутан, а також інші вуглеводні і сірководень, газова сірка, гелій, азот. Основні запаси газу розташовуються на дуже невеликій площі. Глибина продуктивних горизонтів складає 1200-1800 м. Газовий конденсат високої якості, містить нафтенові і ароматичні вуглеводні і насичений сірчистими сполуками.
Склад газу і конденсату вимагає комплексної переробки, відділення газу від сірководню, вилучення вуглеводнів, одержання в промислових масштабах метану і сірки. Вже в даний час тут видобувається 30 млрд. м3 газу, а в перспективі його видобуток зросте до 45 млрд. м3 у рік.
Головними споживачами оренбурзького газу є райони Уралу та Поволжя. Газ транспортується по газопроводах:
Оренбург – Самара, Оренбург – Заінек, Оренбург – Стерлітамак, Оренбург – Новопсковськ. Побудований газопровід від Оренбурга до західного кордону, і оренбурзький газ надходить до європейських країн.
В Оренбурзі розміщується велике виробництво важкого органічного синтезу; створена потужна вуглеводнева сировинна база для отримання синтетичного каучуку, хімічних волокон, пластичних мас і мінеральних добрив; налагоджено виробництво дешевої газової сірки з газу і конденсату в результаті сіркоочищення; побудований газопереробний завод.
Оренбурзький газ дає можливість для створення в районі потужної енергетичної бази. Газ використовується на Іріклінской і Оренбурзької ГРЕС. На території комплексу відкрито ряд нафтових родовищ, що дозволить у перспективі створити тут нафтову промисловість.
Сільське господарство. Сільське господарство Уралу спеціалізується на виробництві продуктів тваринництва, зерна і картоплі. На північному заході району, в Пермській області й Удмуртії переважають посіви жита, кормових культур, льону та картоплі, тваринництво має молочно-м’ясний напрям. У Свердловській області сільське господарство має приміський характер і спеціалізується на молочному тваринництві, виробництві овочів і картоплі. Найбільш розвинені в сільськогосподарському відношенні південні райони Уралу. Головною сільськогосподарською культурою в Челябінській, Оренбурзькій, Курганської областях і в Башкортостані є яра пшениця, а тваринництво має м’ясо-молочну та вівчарську спеціалізацію. Ці регіони дають 90% усього виробництва товарного зерна Уральського району. Значне місце в південній частині Уралу займають посіви проса, кукурудзи на силос, ячменю і овоче-баштанних культур.
Серед порід великої рогатої худоби переважають високопродуктивні Курганська і Тагільська. За надоями молока Урал виділяється серед східних районів країни. У приміських зонах на базі харчових відходів розвинене свинарство. На півдні розводять тонкорунних та напівтонкорунних овець. Урал, особливо Оренбурзька область, славиться високоякісної козячої шерстю. Тут склався центр пухової козівництва і виробництва знаменитих оренбурзьких пухових хусток.
Транспорт год. економічні зв’язки. Найважливіша роль серед видів транспорту Уралу належить залізницям. Основу залізничної мережі складають пересічні майже під | прямим кутом широтні і меридіональні магістралі. Найбільше значення з широтних магістралей має ділянку Транссибірської магістралі Челябінськ – Владивосток. Широтні магістралі перетинають Урал на широті Челябінська й Оренбурга, Орська. Меридіональні дороги одночасно виконують роль розподільників вантажів, що прибувають на Урал у порядку міжрайонного обміну. Краще розвинена мережа меридіональних доріг на Східному схилі Уралу. Виділяється лінія Опівнічне – Орськ; паралельно їй йде дорога Сєров – Челябінськ. На Західному схилі Уралу проходить залізниця Соликамск – Бакал. Збудована також залізниця в Тюменську область Ивдель – Об.
Отримав розвиток трубопровідний транспорт. Через територію Уралу проходять основні магістральні нафтопроводи і газопроводи із Західного Сибіру в європейські регіони Росії і країни Східної та Західної Європи.
Чималу роль грає й автомобільний транспорт, особливо для внутрішніх перевезень. Головною широтної дорогою залишається старовинний Сибірський тракт, що зв’язує Москву з Сибіром. Зазнали реконструкції Челябінський тракт, що з’єднує Єкатеринбург з Орському, а також Верхнетурскій і Солікамський тракти.
Отримав розвиток авіаційний транспорт. Через територію Уралу проходять багато внутрішні і міжнародні авіалінії. Головний вузол авіаліній – Єкатеринбург.
Уральський економічний район належить до районів найбільш високого в країні грузо споживача і грузо відправки. Він вивозить паливо, особливо газ, кольорові і чорні метали, сталеві труби, різноманітну продукцію машинобудування, нафтопродукти, мінеральні добрива, папір, пиломатеріали, будівельні матеріали. Вивозяться вантажі в основному в європейську частину Росії. Ввозити Уральський район вугілля, залізну руду, хліб, продукцію легкої і харчової промисловості.
Територіальна організація господарства
Найбільш розвиненою промисловою республікою на Уралі є Башкортостан. Головні галузі промисловості Башкортостану – нафтовидобуток і нафтопереробка, машинобудування (верстатобудування, електротехніка), хімічна промисловість, виробництво синтетичного каучуку, пластичних мас, смоли, мінеральних добрив, отрутохімікатів і т.д. Виділяється республіка своєї чорної та кольорової металургією. Найважливішими напрямками сільського господарства є виробництво зерна, цукрових буряків, картоплі та розведення молочної та м’ясної худоби.
економічний район уральський башкортостан
Столиця республіки Уфа – крупний промисловий і культурний центр. Тут розвинені нафтопереробна промисловість, виробництво гумових виробів, штучного волокна, синтетичного спирту. Машинобудівні заводи виробляють обладнання для нафтової промисловості, мотори для легкових машин, кабель, друкарські машинки тощо Розвинені в місті легка і харчова галузі промисловості. Уфа – важливий центр науки і культури.
Удмуртська Республіка спеціалізується на нафтовій промисловості, видобутку газу, машинобудуванні та металообробці, якісної металургії та лісової промисловості. Великий розвиток отримала легка і харчова промисловість (м’ясо-молочне, лляна та шкіряно-взуттєве виробництво). Приділяється увага розвитку складного і кваліфікованого машинобудування і галузям сфери послуг.
Сільське господарство Удмуртії спеціалізується на виробництві зернових (жито, овес, пшениця) і технічних культур (льон). Розвинені також картоплярство і тваринництво м’ясо-молочного напрямку.
Столиця Удмуртії Іжевськ – найважливіший промисловий центр республіки, що спеціалізується на виробництві високоякісного металу, складному висококваліфікованому машинобудуванні, металообробній промисловості. Тут побудований автомобільний завод, що випускає малолітражні автомобілі.
Свердловська область економічно найбільш розвинена серед областей Уралу. Ринкова спеціалізація її – чорна та кольорова металургія, лісова, деревообробна промисловість і хімія. Сільське господарство спеціалізується на молочному тваринництві, вирощуванні ярої пшениці, жита, овочів, картоплі. Однак воно не задовольняє потреби населення продуктами харчування.
Найбільшим промисловим центром області є Єкатеринбург. У місті склався промисловий комплекс, в його складі метало-змістове машинобудування, приладобудування, металообробка, кольорова металургія і хімія. Отримала розвиток і легка промисловість. У місті знаходиться великий камвольний комбінат. Найбільшим же промисловим підприємством є "Уралмаш", який виготовляє устаткування для металургійної промисловості, крокуючі екскаватори, мостові конструкції і т.д.
Великим промисловим центром області є Нижній Тагіл з розвиненою чорною металургією, важким машинобудуванням, хімічною промисловістю. Центром чорної і кольорової металургії, енергетичного машинобудування є Каменськ-Уральський. На території області багато інших промислових міст, що мають певну спеціалізацію, це – Первоуральськ, Азбест, Ревда, Красноуральск, Краснотурьинск, Сєров та ін.
Значну частку промислової і сільськогосподарської продукції Уралу дає Челябінська область. Промисловість області спеціалізується на виробництві чорних і кольорових (мідна та цинкова) металів, труб, виробництві продукції машинобудування (тракторів, автомобілів, верстатів, гірничої техніки, дорожніх машин і т.д.). Розвинене виробництво будівельних матеріалів. Сільське господарство спеціалізується на виробництві зернових культур – пшениці, ячменю, проса, тваринництві молочного напрямку і вівчарстві. В області два великих промислових центру – Челябінськ і Магнітогорськ. Галузі спеціалізації Челябінська – чорна металургія, машинобудування (виробництво тракторів, дорожніх машин і т.д.). Поблизу м. Челябінська розміщуються міста вуглевидобутку – Копейськ, Коркино, Єманжелинський і центри кольорової металургії – Коштом, Карабаш, Верхній Уфалей. Магнітогорськ відомий найбільшим в Росії металургійним комбінатом і обслуговуючими його підприємствами. Центром якісної металургії є Златоуст, автомобілебудування – Міас.
Пермська область дещо поступається Свердловській і Челябінській за обсягом промислового виробництва, і структура промисловості тут інша. Провідне місце займають деревообробна промисловість та виробництво мінеральних добрив. Отримала розвиток нафтова і нафтохімічна промисловість. Машинобудування Пермської області спеціалізується на виробництві турбо буров, трубоукладачів, рудничних електровозів, підйомних машин, мотоциклів, легкових автомобілів і т.д.
Сільське господарство спеціалізується на вирощуванні сірих хлібів – жита, вівса, ячменю, а також льону, картоплі. Тваринництво має молочно-м’ясний напрям. Великі промислові центри області: Перм – деревообробна, целюлозно-паперова, хімічна промисловість, машинобудування та переробка нафти; Березняки і Соликамск – центри виробництва мінеральних добрив; Кізел – центр видобутку вугілля; Краснокамськ – центр целюлозно-паперової промисловості та нафтопереробки; Чусовой і Лисьва – центри металургії.
У складі Пермської області виділено Комі-Перм’яцький автономний округ з центром Кудимкар. В окрузі провідне місце займають деревообробна промисловість і лісохімія. Розвинений хутровий промисел, а також сільське господарство – вирощуються зернові, льон. Тваринництво має молочно-м’ясний напрям.
В Оренбурзькій області склався найбільший газопромислових комплекс. Ведуться видобуток газу і його переробка. Отримала розвиток і видобуток нафти. Загальноросійське значення мають також чорна та кольорова металургія, машинобудування, що виробляє обладнання для гірничої, металургійної, хімічної промисловості. Область займає провідне місце на Уралі за рівнем розвитку галузей харчової промисловості – м’ясної, маслоробний, борошномельно-круп’яної.
Оренбурзька область – основна житниця Уралу. Вона займає провідне місце в районі та за поголів’ям великої рогатої худоби, овець і кіз. Крупний промисловий центр Оренбург виділяється машинобудуванням, металообробкою, легкої (шовкової і пухо в’язальний) і харчовою промисловістю. В області, так само як і в інших областях Уралу, є міста з вираженою спеціалізацією: Орськ, Мідногорськ, Новотроїцьк, Гай, Халілова мають розвинену чорну і кольорову металургію, важке машинобудування. Кіембаево виділяється виробництвом виробів з азбесту. У Соль – Илецка видобувається і обробляється сіль.
Курганська область поступається іншим областям Уралу в економічному розвитку. Але й тут склався господарський комплекс з розвиненим машинобудуванням, металообробкою, хімічної та харчової промисловістю. Сільське господарство має яскраво виражене зерново-тваринницький напрям. Вирощується яра пшениця, розлучається велику рогату худобу молочно-м’ясного напряму. Розвинене і вівчарство. Крупний промисловий центр – Курган. Він виділяється виробництвом сільськогосподарських машин, автобусів, верстатів для деревообробної промисловості, підприємствами харчової промисловості. Другий великий місто – Шадринськ, де розміщуються заводи: авто агрегатний, поліграфічного обладнання, легкої та харчової промисловості.
Висновок
Перспективи розвитку господарського комплексу Уральського району в першу чергу пов’язані з поглибленням ринкової спеціалізації. Проте в даний час всі галузі відчувають гостру кризу. Особливо він відчутний у чорній металургії, де спад виробництва досяг критичної межі. У важкому становищі перебувають гіганти чорної металургії, особливо Нижньо тагільський комбінат. Це можна пояснити не тільки структурною перебудовою в умовах народжується ринку, але і тим, що необхідні реконструкція цих підприємств, заміна повністю мартенівського виробництва конвертерним і електроплавильним, так як в умовах ринку неможливо зберігати неефективне неконкурентоспроможне виробництво. Немає необхідності і в величезному чавуноливарному виробництві, що склались на Уралі, і створює загострену екологічну обстановку. У той же час виникла необхідність розвитку легкої та харчової промисловості, сільського господарства, тобто галузей, що забезпечують населення власною продукцією. Цим галузям раніше приділялося мало уваги.
В даний час в районі здійснюється конверсія оборонного комплексу, який займав у структурі господарства Уралу значну питому вагу.
Найважливішою перспективною проблемою є оздоровлення екологічної обстановки на Уралі. Тут є мікрорайони, які є зонами екологічного лиха, особливо в Челябінській і Свердловській областях. Потрібна розробка спеціальної федеральної цільової програми господарського розвитку Уралу.
Необхідна також перебудова у структурі машинобудування. Пріоритетним його напрямом повинно бути складне висококваліфіковане машинобудування. При цьому слід зберегти спеціалізацію району на важкому машинобудуванні.
Найважливішими завданнями є створення ринкової інфраструктури, реформування форм власності в усіх галузях економіки Уралу, розвиток спільних підприємств із залученням вітчизняних і зарубіжних інвестицій, а також створення малих підприємств, розвиток підприємництва.
Література
1. Географічний енциклопедичний словник – М.: Радянська енциклопедія, 1989 р.
2. Регіонознавство. Підручник. – М.: Юніті, 2006.
3. Економічна географія Росії. – М.: Юніті, 1999.
4. Економічна географія. – М., 2008.
5. Економічна географія. Підручник. – М., 2008.