КУРСОВА РОБОТА
здисципліни “Фінансовий аналіз”на тему “РЕЙТИНГОВА ОЦІНКА КРЕДИТНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ПОЗИЧАЛЬНИКА– ДП АТ “КИЇВХЛІБ” ХЛІБОКОМБІНАТ № 6”
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИФІНАНСОВОГО СТАНУ ПОЗИЧАЛЬНИКІВ – ЮРИДИЧНИХ ОСІБ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ
1.1 Ризики процесів банківськогокредитування та основні заходи зменшення рівня ризику
1.2 Досвід застосування методівоцінки фінансового стану позичальника у практиці закордонних банків
1.3 Процедури оцінки фінансовогостану та короткострокової кредитоспроможності позичальників юридичних осіб ввітчизняних банках
РОЗДІЛ 2.ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА ДП АТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОЗАВОД № 6У 2004 – 2005 РОКАХ
2.1 Загальна характеристика ДП АТ«Київхліб» Хлібозавод №6
2.2 Економічна діагностика фінансово-економічногостану ДП АТ «Київхліб» Хлібозавод №6
РОЗДІЛ 3. РЕЙТИНГОВІ ОЦІНКИКРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА – ДП АТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОКОМБІНАТ №6
3.1 Методологія рейтингової оцінкикредитоспроможності позичальника
3.2 Рейтингова оцінкакредитоспроможності ДП АТ «Київхліб” Хлібокомбінат № 6
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Кредитування є пріоритетною економічною функцією банків. Уструктурі банківських активів кредити становлять близько 50–60% і забезпечують2/3 усіх доходів. Кредитні операції банку є найбільш дохідними, але водночас інайризиковішими.
Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що оцінка фінансового стану та кредитоспроможностіпозичальника формується на всебічному і ґрунтовному аналізі усієї інформації,що дає змогу оцінити кредитний ризик клієнта, який фокусується на п’ятиосновних аспектах:
фінансовий аспект, якийвизначає спроможність позичальника генерувати грошовий потік, достатній дляпогашення кредиту;
галузевий аспект, якийвідображає процеси розвитку галузі та конкурентні позиції клієнта і єскладником загального кредитного ризику позичальника;
управлінський аспект, якийоцінює якість менеджменту та ефективність керівництва;
аспект якості забезпеченнякредиту, що визначає рівень контролю банку за заставою та можливості й умовиреалізації;
морально-етичний аспект, який відображає готовністьпозичальника до повернення кредиту.
Мета курсової роботи полягає в проведенні аналізуекономічних та рейтингових методів оцінки фінансового стану такредитоспроможності позичальника – юридичної особи в комерційному банку.
Предметом дослідження є управління ризикомкредитного портфелю та вплив технології банківських кредитних процедуроцінювання фінансового стану та кредитоспроможності позичальника на зменшенняризиків кредитування.
Об’єктом дослідження є кредитоспроможність ДП АТ«Київхліб» Хлібозавод № 6.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПОЗИЧАЛЬНИКІВ –ЮРИДИЧНИХ ОСІБ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ
1.1 Ризики процесів банківського кредитування та основні заходи зменшеннярівня ризику
Процес банківськогокредитування складається з ряду етапів, кожний з який окремо забезпечує рішенняконкретних задач, а в сукупності вони спрямовані на досягнення метибанківського кредитування – одержання банківського прибутку [8].
На першому етапі банківськогокредитування аналізуються і відбираються заявки клієнтів на одержання кредиту.У заявці визначаються цільове призначення кредиту, його сума, термінвикористання, дата погашення, характеристика і економічний ефект проекту відкредитування, форми забезпечення кредиту. Після ознайомлення з документамислужбовець розмовляє з майбутнім позичальником, що має велике значення длянаступного рішення питання про надання кредиту. На цьому етапі банк приділяєувагу вірогідності документів і інформації, на підставі яких зважується питанняпро надання кредиту.
Другий етап процесукредитування припускає вивчення кредитоспроможності клієнта, тобто наявністьпередумов для одержання кредитів, здатності їхнього одержання.Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, що характеризуютьйого акуратність при розрахунках за раніше отримані кредити, його поточнефінансовий стан і перспективи змін, здатність при необхідності мобілізуватикошти з різних джерел. Комерційний банк аналізує, вивчає діяльністьпотенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризикнеповернення кредиту і приймає попереднє розрахункове рішення про надання абовідмову у наданні кредиту.
Після цього банк переходитьдо третього етапу надання кредиту – розробці умов кредитування, підготовці іскладанню кредитного договору. Після чіткого визначення характеристик кредиту(а за договором досягнута згода по всіх його умовах ) складається тексткредитного договору.
Розмір відсоткових ставок тапорядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі взалежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій,які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, обліковоїставки та інших факторів. Але, оскільки кредит видається на певний строк, апідприємницька діяльність на протязі кредитного строку – ризикована і непрогнозується з 100 % гарантіями, завжди при прийнятті рішення про можливістькредитування підкріплюється додатковим забезпеченням кредиту та регульованоюпроцентною ставкою кредиту.
Четвертий етап банківськогокредитування характеризується тим, що банк контролює виконання умов кредитногодоговору. Ціль цього етапу – забезпечити своєчасність і повноту поверненнякредиту і відсотків.
Останнім (п’ятим) етапомпроцесу банківського кредитування є повернення кредиту разом з відсотками.Оскільки основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власнікошти банків, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках,залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання тастрокові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів –основними питаннями останнього етапу кредитування є банківський контроль тапрофілактика проблемних (неповернутих у строк) кредитів .
Кредитний ризик, або ризикнеповернення боргу, однаковою мірою стосується всіх клієнтів банку незалежно відтого, чи позичальником є юридична особа-виробник, фізична особа, а чи іншийбанк. Виникнення кредитного ризику можна пов’язувати з ймовірністю спадувиробництва та/або попиту на окремий вид продукцiї, товарiв та послуг(промисловий кредитний ризик), невиконанням iз-за якихось причин договiрнихвiдносин (ризик врегулювання та поставок), запiзненням строкової трансформацiївидiв ресурсiв та ризиком форсмажорних обставин.
Також присутнiсть ризику укредитних операцiях комерцiйних банкiв викликана недетермiнованiстю, непередбачуванiстюдiй конкурентiв, змiною стратегiї дiяльностi клієнтів-позичальникiв та iншихсуб’єктiв банкiвської дiяльностi, а також наявнiстю численних зовнiшнiхфакторiв та умов.
Кредитний ризик може бутипов’язаний з:
простроченням платежу черезнеплатоспроможнiсть позичальника;
нецiльовим використаннямкредиту;
типом позичальника за формоювласностi;
збитковiстю галузi застосуваннякредиту;
ступенем забезпеченості iвидами застави;
невиконанням попереднiхзобов’язань за кредитами банку;
безперспективнiстю подальшогорозвитку позичальника;
складним фiнансовим станом підприємства,що отримало кредит тощо.
Якщо розглянути умовивиникнення ризикiв у банкiвському кредитуваннi, то можна вiдзначити наступнiосновні моменти.
По-перше, даний ризик можебути зумовлений ймовiрною появою збиткiв в результатi:
нерацiонального вкладеннякредитних ресурсiв у ненадiйнi кредитнi проекти, наявностi значної частки данихкредитiв у кредитному портфелi банку;
недостатнього обґрунтування iдостовiрностi прогнозу розвитку ринкової ситуацiї, бiзнесової та фiнансовоїдiяльностi позичальника при наданнi кредиту;
появи непередбачених обставин,зумовлених полiтичними, економiчними, соцiальними та iншими факторами, щоутруднюють повернення кредиту позичальником;
можливої недоброчесноїконкуренцiї з боку iнших банкiв та фінансово-кредитних iнститутiв тощо.
По-друге, ризик може бути викликанийймовiрними втратами, котрi сприймаються як непередбачуване зниження суми поверненняабо й можливе неповернення позики в силу наступних факторiв:
несподiваних несприятливихзмiн умов банкiвської дiяльностi та дiяльностi суб’єктiв господарюваннявнаслiдок введення нових нормативноправових актiв;
недостатнього обгрунтування тадостовiрностi вiдмови у наданнi кредиту позичальникам, здатним своєчасно йогоповернути;
недостатнього обґрунтуваннята достовiрностi оцiнки дiлової, фiнансової та кредитної спроможностi клiєнта, йогогарантiй i, як наслiдку, надання кредиту позичальнику, не здатному йогоповернути;
недоброчесної оцiнкисправжньої мети позичальника, здатного на правопорушення.
По-третє, ризик неповерненняпозичкового боргу залежить вiд стихiйних лих (пожеж, землетрусiв, повенейтощо), впливу кримiнального середовища, в тому числi правопорушень банкiвськогоперсоналу.
На підставіоцінки фінансової діяльності та поточного фінансового стану позичальника,можливих перспектив розвитку банк поділяє позичальників – юридичних осіб нанаступні категорії [4]:
1. Клас «А» фінансова діяльність добра, що свідчитьпро можливість своєчасного виконання зобов’язань за кредитними операціями,зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умовкредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповіднодо методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішнімидокументами банку); вище керівництво позичальника має відмінну діловурепутацію; кредитна історія позичальника бездоганна. Одночасно можна зробитивисновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні.
2. Клас «Б» фінансова діяльність позичальника цієїкатегорії близька за характеристиками до класу «А», але ймовірністьпідтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою.Позичальники/контрагенти банку, які належать до цього класу, потребують більшоїуваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходженькоштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивногофінансового результату їх діяльності. Аналіз коефіцієнтів фінансового станупозичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності позичальника.Недоліки в діяльності позичальників, які належать до класу «Б», маютьбути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальникапотрібно знизити.
3. Клас «В» фінансова діяльність задовільна іпотребує більш детального контролю. Надходження коштів і платоспроможністьпозичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитноїзаборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недолікине будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації іпокращання фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції маєбути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильностіоформлення угод про забезпечення тощо.
4. Клас «Г» фінансова діяльність незадовільна(економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігаєтьсяїї нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірністьповного погашення кредитної заборгованості та відсотків/комісій за нею єнизькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібноїдокументації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність (схоронність) і йоголіквідність тощо. Якщо під час проведення наступної класифікації немаєбезсумнівних підтверджень поліпшити протягом одного місяця фінансовий станпозичальника банку або рівень забезпечення за кредитною операцією, то його потрібнокласифікувати на клас нижче (клас «Д»). До цього класу належитьпозичальник/контрагент банку, проти якого порушено справу про банкрутство.
5. Клас «Д» фінансова діяльність незадовільна і єзбитковою; показники не відповідають установленим значенням, кредитна операціяне забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірностівиконання зобов’язань позичальником/контрагентом банку практично немає. Доцього класу належить позичальник/контрагент банку, що визнаний банкрутом вустановленому чинним законодавством порядку.
За результатами оцінкифінансового стану позичальник зараховується до відповідного класу. Також доуваги береться рівень погашання позичальником кредитної заборгованості, якийвизначається:
а) «добрим»:
якщо заборгованість за кредитом і відсотки/комісії за нимсплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семикалендарних днів;
або кредит пролонговано без пониження класу позичальника тавідсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальноюзатримкою до семи календарних днів;
або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника до 90днів та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або змаксимальною затримкою до семи календарних днів;
б) «слабким»:
якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днівта відсотки/комісії за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30днів;
або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника настрок від 91 до 180 днів, але відсотки/комісії сплачуються в строк або з максимальноюзатримкою до 30 днів;
в) «незадовільним»:
якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів;або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів;
Керуючись даними двома критеріями, банккласифікує кредитний портфель на групи кредитного ризику: стандартні позики,позики під контролем, субстандартні позики, сумнівні позики, безнадійніпозики(табл.1.1).
Таблиця 1.1 Класифікація кредитного портфелябанку за ступенем ризику та визначення категорії кредитної операції [4]Фінансовий стан позичальника (клас) Обслуговування боргу позичальником (група) «добре» «слабке» «незадовільне» «А» «стандартна» «під контролем» «субстандартна» «Б» «під контролем» «субстандартна» «субстандартна» «В» «субстандартна» «субстандартна» «сумнівна» «Г» «сумнівна» «сумнівна» «безнадійна» «Д» «сумнівна» «безнадійна» «безнадійна»
Під час класифікації операцій за врахованими векселями, крімоцінки фінансового стану визначеної банком зобов’язаної за векселем особи,також враховується строк погашення заборгованості:
якщо заборгованість за простроченими векселями прострочена небільше ніж 30 днів, то така кредитна операція не може бути класифікована вищеніж «сумнівна».
заборгованість за простроченими векселями зі строкомпрострочення більше ніж 30 днів має належати до категорії«безнадійна».
Під час визначення розміру резерву за врахованими векселямисума, що підлягає резервуванню, визначається, виходячи з урахованої вартостівекселя та амортизації дисконту.
При класифікації кредитних операцій за ступенями ризику івіднесенні їх до груп, за якими розраховується резерв за факторингом, наданимизобов’язаннями (аваль), виконаними гарантіями та поруками, враховується строкпогашення заборгованості, а саме (табл.1.2) [4]:
Таблиця 1.2«стандартна»
заборгованість, за якою строк погашення чи повернення, передбачений договірними умовами (за векселем), ще не настав, або зобов’язання9 (у т. ч. аваль), строк виконання за якими ще не настав; «сумнівна»
заборгованість за факторинговими операціями (за основним боргом чи черговим платежем) та за виконаними (сплаченими) банком гарантіями і поруками10 (у т. ч. авалем) становить до 90 днів з дня виконання зобов’язання (платежу), передбаченого договірними умовами (векселем); «безнадійна» заборгованість за факторинговими операціями (основним боргом чи черговим платежем) та за гарантіями і поруками (у т. ч. авалем), виконаними (сплаченими) банком, за якими клієнт не виконав своїх зобов’язань із строком більше ніж 90 днів після настання строку платежу, передбаченого договірними умовами (векселем).
Найпростiшим методом захистувiд ризику неповернення кредитiв є елементарне нівелювання ризику, якого можедотримуватись банк, надаючи позики надiйним та перевiреним позичальникам. Прицьому банк, надаючи позику, повинен контролювати дотримання обов’язкових економiчнихнормативiв регулювання дiяльностi комерцiйних банкiв, визначених нормативамикредитного ризику в “Інструкції про порядок регулювання діяльності банків вУкраїні” [5] :
максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента(Н7),
великих кредитних ризиків (Н8),
максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств,наданих одному інсайдеру (Н9),
максимального сукупного розміру кредитів, гарантій тапоручительств, наданих інсайдерам (Н10);
1.2 Досвід застосування методів оцінки фінансового стану позичальника упрактиці закордонних банків
У процесі аналізу кредитоспроможності клієнта в зарубіжнихбанках використовують такі методи аналізу: метод коефіцієнтів, метод групувань,метод порівнянь, рейтингові системи оцінки [27]. Вибір методу залежить віднизки чинників: типу економічної системи, ступеня розвиненості ринковихвідносин, особливостей побудови балансу та інших форм звітності клієнта,галузевих особливостей, виду діяльності, характеру позичальника (підприємство,фізична особа), форми власності. Методи аналізу можуть використовуватисяпаралельно, а також частково, доповнюючи один одного. Так, кількісні методианалізу не враховують такої характеристики клієнта, як репутація, тоді якрейтингові системи оцінки орієнтовані на врахування чинників суб’єктивногохарактеру.
Широкого застосування і у вітчизняній, і в закордоннійпрактиці набув метод коефіцієнтів, який дає змогу отримувати важливі показникидіяльності клієнта. Метод коефіцієнтів зводиться до розрахунку співвідношеньміж окремими показниками чи групами показників (статей балансу), якіхарактеризують фінансовий стан підприємства, і порівняння результатів знормативними чи середніми значеннями. Ці значення показників розглядаються яксередні для будь-яких підприємств незалежно від розмірів, галузі та специфікидіяльності, і це знижує ефективність застосування методу коефіцієнтів.
Для отримання точнішої картини необхідно використовуватигалузеві значення коефіцієнтів, які б враховували особливості технологічнихпроцесів і тривалість ділового циклу підприємств. Розрахунок середньогалузевихкоефіцієнтів потребує обробки значної кількості статистичних даних, а тому длякожного окремого банку становить чималі труднощі. У розвинених країнах такірозрахунки здійснюють централізовано на рівні держави або великихспеціалізованих статистичних агенцій. В Україні система середньо-галузевихкоефіцієнтів відсутня, тому можна рекомендувати банкам порівнювати два чибільше підприємств, які працюють в одній і тій самій галузі. Навітьпорівняльний аналіз двох клієнтів дасть змогу вибрати надійнішого позичальника.
У міжнародній банківській практиці одним з найпоширенішихпідходів до визначення кредитоспроможності позичальника є рейтингові системи,орієнтовані на врахування і кількісних, і якісних характеристик клієнта. Такісистеми дають змогу визначити кредитоспроможність за допомогою синтезованогопоказника – рейтингу, вираженого у балах, встановити межі інтервалу йогоколивань і, залежно від кількості балів, визначити належність позичальника дотого чи іншого класу клієнтів за рівнем ризику.
Рейтингові системи оцінки передбачають передусім вибір іобґрунтування системи показників та їхню класифікацію за групами. Ці групиранжуються залежно від їх значущості в оцінці кредитоспроможності клієнта зпозицій банку. Тобто одні й ті самі показники можуть мати різну вагомість воцінці кредитного ризику з погляду різних банків, а також залежно від видукредиту. Наприклад, у разі надання короткострокового кредиту найважливіше значеннямають показники ліквідності та фінансової стійкості, за довгостроковогокредитування – ефективності виробництва, прибутковості та рентабельності.
Рейтингова система оцінювання кредитоспроможностіпозичальника має розроблятися кожним банком індивідуально залежно від кредитноїполітики банку, стратегічних планів, маркетингових досліджень і загальних вимогдо якості кредитів, які пропонує центральний банк. Отже, рейтингові системивідбивають підхід конкретного банку до оцінювання якості кредитів і можуть суттєвовідрізнятися від банку до банку. Так, клієнт, кредитоспроможність якого занадтонизька для одного банку, може стати бажаним клієнтом в іншому банку.
Фактично рівень ризиковості клієнта трансформується у ризиксамого банку, оскільки ризики, на які наражається позичальник, стаютьбанківськими ризиками за встановлення кредитних відносин. У міжнароднійбанківській практиці прийнято, що кожний великий банк розробляє власнурейтингову систему оцінки кредитоспроможності позичальника. Це дає змогу нелише прийняти обґрунтоване рішення щодо надання позички, а й визначити такіумови кредитування, які обмежать кредитний ризик банку і стануть підставою дляукладання угоди. У світовій практиці кредитний рейтинг визначаютьспеціалізовані компанії – рейтингові агенції, такі як Standard & Poor,Moody’s, Fitch, Duff and Phelps [28].
Кредитний менеджер повинен завжди пам’ятати, що головноюметою процесу аналізу кредитоспроможності позичальника є оцінювання кредитногоризику й виявлення джерел повернення основної суми боргу та відсотків закредитом, а не аналіз фінансового стану клієнта як такий.
У процесі оцінювання фінансового стану позичальника –юридичної особи враховуються та аналізуються в динаміці такі основні економічніпоказники діяльності [29]:
платоспроможність (коефіцієнтимиттєвої, поточної і загальної ліквідності);
фінансова сталість(коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власнихкоштів);
обсяг реалізації;
обороти за рахунками(співвідношення чистих надходжень за рахунками та суми кредиту, наявністьрахунків в інших банках, наявність картотеки неплатежів);
склад і динаміка дебіторсько-кредиторськоїзаборгованості;
собівартість продукції;
прибутки та збитки;
рентабельність;
кредитна історіяпозичальника.
Такі параметри оцінювання фінансового стану позичальника, якплатоспроможність, фінансова сталість, рентабельність, характеризуютьсякількома показниками(табл.1.3) [63]:
Таблиця 1.3 Параметри оцінювання фінансового станупозичальника№ з/п Показник Методика розрахунку Теоретичне значення 1 Коефіцієнт миттєвої ліквідності високоліквідні активи (грошові кошти, їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції) поточні зобов’язання (короткострокові кредити, розрахунки з кредиторами) не менше 0,2 2 Коефіцієнт поточної ліквідності ліквідні активи (високоліквідні активи, дебіторська заборгованість, векселі одержані), поточні зобов’язання (короткострокові кредити, розрахунки з кредиторами) не менше 0,5 3 Коефіцієнт загальної ліквідності оборотні активи, поточні зобов’язання (короткострокові кредити, розрахунки з кредиторами) не менше 2,0 4 Коефіцієнт маневреності власний капітал підприємства необоротні активи не менше 0,5 5 Коефіцієнт незалежності залучені кошти (довгострокові та поточні зобов’язання) власний капітал не більше 1,0 6 Рентабельність активів чистий прибуток загальні активи 7 Рентабельність продажу чистий прибуток обсяг реалізації продукції (без ПДВ) 8 Коефіцієнт покриття кредиту грошовими потоками позичальника
чисті надходження за всіма рахунками позичальника * сума основного боргу та відсотків за кредитом не менше 1,5
Групування показників за їхнім економічним змістом дає змогусформувати такі напрями аналізу фінансового стану позичальника [23]:
аналіз грошових потоків –співвідношення чистих надходжень за рахунками і суми основного боргу закредитом, склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості,оборотність грошових коштів;
платоспроможність –коефіцієнти миттєвої, поточної і загальної ліквідності;
фінансова сталість –коефіцієнти маневреності й незалежності;
рентабельність – коефіцієнтирентабельності активів, рентабельності реалізації.
Крім перелічених, до уваги можуть братися й суб’єктивнічинники, які не завжди мають кількісні характеристики, але важливі для оцінкиреальної величини ризику. Серед них такі [24]:
ефективність менеджменту;
ринкова позиція позичальника;
залежність від циклічних іструктурних змін в економіці та в галузі;
ділова репутація;
наявність державних замовленьі державної підтримки позичальника;
професіоналізм керівництва.
У практиці американських банків для аналізу фінансового стануклієнта та його надійності з точки зору вчасного повернення боргузастосовується “правило шести сі”, у якому критерії відбору клієнтів позначенісимволами, що починаються з літери “сі” [22] (табл.1.4):
customer’s character (характер позичальника) його репутація,рівень відповідальності, готовність і бажання гасити борг;
capacity to pay (фінансові можливості) принципово упозичальника є три джерела коштів на погашення позики:
а) поточні касові надходження (cash flow);
б) продаж активів;
в)інші джерела фінансування (враховуючи кошти, позичені на
грошовому ринку).
capital (капітал, майно);
collateral (забезпечення);
current business conditions (загальні економічні умови);
control(контрольповернення кредиту).
Таблиця1.4 Схема проведення кредитного аналізу (правило шести ”СІ” принципикредитування.I. Характер. II. Здатність. III. Грошові кошти
Кредитна історія клієнта банку
Досвід роботи інших кредиторів з даним клієнтом
Мета позички
Досвід клієнта і складанні планів та прогнозів
Кредитний рейтинг клієнта
Наявність серед керівників осіб з правом другого підпису
Дієздатність клієнта і гарантія
Наявність статутних документів
Характеристика клієнта: юридичний статус, засновники, основна діяльність, тощо
Обсяг в звітному періоді: продаж, прибутку, дивідендів
Забезпеченість власними коштами
Наявність ліквідних резервів
Кредиторська та дебіторська заборгованість
Структура капіталу та рівень ліверіджу
Контроль за витратами
Динаміка цін на акції (показник Р/Е)
Наявність аудиторського висновку
Якість управління
Останні зміни в бухгалтерському обліку IV. Забезпечення V. Умови VI. Контроль
Право власності на активи
Строк служби активів
Залишкова вартість
Борги, обмеження
Зобов’язання за лізингом та закладні
Наявність страхування
Гарантії
Банк клієнта
Судові санкції
Податкові санкції
Потреба в фінансових ресурсах
Рейтинг клієнта в своїй галузі, частка ринку
Конкурентоздатність клієнта
Чутливість до кон’юнктурних та технологічних змін
Умови на ринку робочої сили
Вплив інфляції на грошові потоки клієнта
Довгострокові прогнози розвитку галузі та перспектива зростання клієнта
Банківське законодавство
Правила кредитування
Наявність документації у клієнта
Кредитна заявка та кредитний договір
Інформація сторонніх осіб (політики, економісти, громадські діячі) про зовнішні фактори зміни умов економічної діяльності
Однімз принципів банківського кредитування є забезпеченість зобов’язань продавцяпозичальнику щодо поверненню позички. Забезпечення зобов’язань може досягатисяза рахунок застави позичальником майна, на що банком в відповідності з діючимзаконодавством може бути звернуте стягнення, гарантії (поручительства),стягнення пені і т.д.
Майноі інші форми зобов’язань продавця позичальника перед банком повиннізадовольняти наступним вимогам:
1. Висока ліквідність.
2. Спроможність до тривалогостроку зберігання (як мінімум протягом строку погашення позички).
3. Стабільність цін назаставлене майно.
4. Низькі витрати по зберіганнюі реалізації застави.
Взалежності від того, наскільки заставлене майно відповідає даним вимогам,варіюється обсяг позики, що видається. Розмір позики під заставу встановлюєтьсяв процентах до ринкової вартості застави в момент укладання кредитної угоди. Ввипадку неплатоспроможності позичальника кредитор має право реалізації заставиз метою відшкодування з виторгуваних коштів боргу клієнта і витрат пореалізації. Виручка що залишилася повертається позичальнику. Якщо виручена сумавиявиться недостатньою, то кредитор має право фінансової претензії до позичальника.
Найбільшрозповсюдженими є наступні носії забезпечення кредитів:
1. Гарантія(поручительство) зобов’язання продавця третьої особи погасити борг позичальникав випадку його неплатоспроможності. Оформляється в вигляді самостійнихзобов’язань продавця гаранта за допомогою передатного надпису на вимозі боргу(індосаменту). В ролі гаранта (поручителя) можуть виступати банки.
2. Переуступкаконтрактів форма, що практикується при кредитуванні будівельних компаній абофірм, які здійснюють регулярні поставки товару (надання послуг) контрактів.Позичальник переуступає контракт банку, що кредитує, в результаті чогонадходження від замовника по оплаті робіт зараховуються суму премії в погашеннязаборгованості по позиці.
3. Переуступкадебіторської заборгованостіце передача банку підлягаючих до оплатирахунків за поставлені позичальником товари. Переуступки можуть бути двох видівз повідомленням дебіторів і без повідомлення дебіторів.
4. Забезпеченнятоварними запасами. Заставою при цій формі виступають партії сировини,матеріалів, готової продукції. Перевага віддається товару, торгівля якимиведеться на біржі і по яким легко визначити ринкову ціну.
5. Вексельпозичальникацей засіб оформлення застосовується при кредитуванні формроздрібної торгівлі.
6. Забезпеченняшляховими документамивикористовується при кредитуванні експортно-імпортнихторговельних операцій. В цьому випадку в якості застави по короткостроковимпозикам виступають документи, що засвічують відвантаження товарів (коносаментиі накладні). Коносаменти застосовуються при оформленні відвантажень товарно-матеріальнихцінностей морським і річковим транспортом, накладні іншими видами транспорту.Умовою видачі кредиту під забезпечення шляховими документами є страхуваннявантажу.
7. Забезпеченнянерухомим майномвикористовується при видачі крупних довгостроковихкредитів, що називаються іпотечними позиками. В якості застави можутьвиступати:
земельніділянки, сільськогосподарські будівлі, приміщення.
житловібудинки, квартири.
Забезпеченнякредиту оформлюється борговими зобов’язаннями продавця іпотекою. По деякимвидам іпотечних позик банк може видавати іпотеки індивідуальним інвесторам. Цездійснюється шляхом випуску цінних паперів (облігацій), що забезпечуютьсяіпотеками. Дохід банку складається з різниці між позичковим процентом, щоплатить позичальник банку і процентом по цінним паперам, що банк виплачує їхнімдержателям.
8. Забезпеченнярухомим майном. Види застави:
устаткування,машини, механізми
дляіндивідуальних позичальників товари тривалого користування (в т.ч. автомобілі)
9. Забезпеченняцінними паперами. В заставу приймаються державні цінні папери і паперикорпорацій. Обов’язковою умовою є ліквідність цінних паперів. Позичені кошти неповинні бути направлені на покупку нових цінних паперів.
10. Забезпеченнядорогоцінними металамив якості застави приймаються монети, зливки,вироби з золота, срібла і платини, дорогоцінні камені та ін. Цей засібвикористовується досить рідко.
В англійській економічній літературі принципи кредитуваннявизначаються абревіатурою CAMPARI, що означає [18]:
С (character) характеристика клієнта;
A (ability) здатність до погашення позики;
M (margin) маржа (доходність);
P (purpose) мета кредиту;
A (ammount) розмір позики;
R (repayment) умови погашення позики;
I (insurance) страхування ризику непогашення позики.
Розрізняють два підходи до аналізу фінансового стану фірми:
1) експресаналіз. Для швидкого експрес-аналізу розраховуютьсятри найпопулярніші коефіцієнти: неплатоспроможності, абсолютної ліквідності ікоефіцієнт загальної лівідності (далі буде).
У практиці банків Великобританії головна увага приділяєтьсякоефіцієнту залежності (гірингу), який показує співвідношення залученого івласного (акціонерного) капіталу. Як залучений, так і власний капітал можнаоцінити за балансовою або ринковою вартістю. Максимальне значення гірингубанками не встановлюється, але високе його значення (понад 100%) свідчить провисокий кредитний ризик.
Комерційні банки практикують варіант експрес-аналізу задопомогою ПЕОМ. Він передбачає аналіз групи фінансових показників (таких яккоефіцієнти автономії, маневреності, покриття балансу, абсолютної ліквідності,заборгованості, покриття інвестицій) та порівняння їх з оптимальнимизначеннями;
2) розгорнутий аналіз коефіцієнтів. Такий аналіз передбачаєрозрахунок великої кількості фінансових показників. Для зручності їхкласифікують у групи за спільними ознаками. Наприклад, у практиці банків СШАзастосовуються п’ять груп показників [27]:
показники ліквідності;
показники заборгованості;
показники погашення боргу;
показники ділової активності;
показники рентабельності.
Показники ліквідності (liquidity ratios) характеризуютьздатність забезпечити своєчасне виконання своїх зобов”язань. Дають можливістьпередбачити спроможність і вірогідність повернення клієнтом позики увідповідності з угодою. Застосовуються для оцінки співвідношення найліквіднішихелементів балансу фірми, її обігового капіталу (касова готівка, дебітори,матеріальні запаси) та короткотермінових зобов’язань. Чим вище покриття цихзобов’язань за рахунок активів, які швидко реалізуються, тим надійніший станфірми, тим більше вона має шансів на одержання кредиту.
Коефіцієнт “лакмусового папірця” = Каса + Дебіторські рахунки+ Цінні папери = (1.1)
Короткотермінові зобов’язання
Показники заборгованості (leverage ratios) показують розподілризику між власниками компанії (акціонерами) та її кредиторами. Активи можнапрофінансувати або за рахунок власних коштів, або за рахунок залучених. Чимвище значення цього показника, тим вищий ризик кредиторів і тим обережнішеповинен ставитися банк до надання нових позик.
Коефіцієнт покриття основних засобів (fixed assetstonet worthratio) = Основні засоби = Власний капітал (1.2)
Коефіцієнт показує, яка частина основних засобівпрофінансована за рахунок власного капіталу. Взагалі кажучи, споруди,обладнання та інші довгострокові активи повинні покриватися за рахунок коштівакціонерів або довгострокових кредитів. Нормальним вважається співвідношення(0,75 1,0), оскільки вище співвідношення може означати, що в основні засобивкладена частина обігового капіталу, а це може негативно вплинути на виробничудіяльність фірми.
Коефіцієнт короткотермінової заборгованості = Короткотерміновізобов’язання = Власний капітал (1.3)
Нормальним вважається його значення (0,5), тобто позичальникповинен взяти на себе більшу частку фінансового ризику, ніж кредитори.
Коефіцієнт покриття загальної заборгованості = Загальна сумазобов’язань = Власний капітал (1.4)
Показує, яка частина всіх активів фірми покрита за рахуноккоштів кредиторів, а яка за рахунок акціонерів. Якщо показник більше 1, часткакредиторів вища. Практика показує, що оптимальне значення коефіцієнта неповинно перевищувати 2.
Показники погашення боргу дають можливість оцінитиспроможність фірми оплатити поточну заборгованість за рахунок виручки. Длядетального аналізу необхідно скласти графік грошових надходжень.
Коефіцієнт грошового потоку = Прибуток після оплати податків+ Амортизація Дивіденди = Позики з терміном погашення протягом одного року (1.5)
Коефіцієнт показує, яка частина грошових надходжень фірми відоперацій піде на покриття основного боргу та відсотків за кредити з терміномпогашення протягом найближчого року. Чим нижчий коефіцієнт, тим менша “маржабезпеки” при погашенні боргів. Теоретично коефіцієнт = 1 забезпечує фірміфінансову стабільність. Разом з тим необхідно проаналізувати конкретні термінигрошових надходжень, співставляючи їх з термінами чергових платежів.
Коефіцієнт виплати відсотків (times interest earned ratio) = Прибутокдо сплати податків + Платежі відсотків = Платежі відсотків (1.6)
Коефіцієнт показує, у скільки разів прибутки фірмиперевищують суму платежів відсотків за кредит. Звичайно, показник не повиненбути менше одиниці, інакше спроможність фірми погашати свої зобов’язання опинитьсяпід загрозою.
Показники ділової активності (activity ratios) даютьможливість оцінити ефективність використання активів фірми.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (accountsreceivable turnover ratio) = Середня сума дебіторських рахунків * 100 = (1.7)
Сума продажу в кредит
Природно, даний показник має сенс лише у порівнянні заналогічними коефіцієнтами інших підрозділів галузі. Якщо показник відносновисокий, то це може вказувати на затримку в оплаті рахунків покупцями чи назанадто пільгові умови кредитування з метою стимулювання збуту продукції.
Коефіцієнт оборотності запасів (inventory turnover ratio) = Матеріальні запаси * 365 = (1.8)
Собівартість реалізованих товарів
Високий коефіцієнт свідчить про ефективне використання ресурсів,але вона може бути передвісником виснаження запасів та незадоволення попитуспоживачів.
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (accountspayable turnover ratio) = Рахунки на оплату * 365 = (1.9)
Сума покупок
Дає можливість визначити, наскільки швидко фірмарозраховується з постачальниками. Різкий ріст значення показника може вказуватина проблеми надходження грошей, а зниження на дострокову оплату рахунків.
Показники рентабельності (profitability ratios) свідчать прозагальну ефективність роботи фірми.
Цей коефіцієнт не має стандартів, він залежить від галузівиробничої діяльності та інших факторів. У нас його називають рентабельністюреалізованої продукції.
Прибуток на одиницю активів (return on asset ratio) = Чистийприбуток * 100 = (1.11)
Активи
Коефіцієнт характеризує прибутковість виробництва з точкизору використання активів фірми.
Прибуток на одиницю акціонерного капіталу (return on equity)= Чистий прибуток * 100 = (1.12)
Акціонерний капітал
Багато з наведених вище показників використовуються і в нашійбанківській практиці. Проте внаслідок відмінностей у бухгалтерській тастатистичній звітності показники оцінки кредитоспроможності потенційногопозичальника, які застосовуються у наших банках, дещо відрізняються від вищенаведених.
Комерційний банк також може використовувати при аналізіфінансового стану позичальників показники, які рекомендовані постійнимирадниками USAIDBarents Group [28]:
1) Показник наявності оборотних коштів:
/> (1.13)
2) Показник миттєвої ліквідності:
/> (1.14)
3) Оборотність балансу:
/> (1.15)
4) Оборотність дебіторської заборгованості:
/> (1.16)
5) Оборотність кредиторської заборгованості:
/> (1.17)
6) Покриття кредиторської заборгованості потоками грошовихкоштів:
/> (1.18)
7) Маржа прибутковості:
/> (1.19)
8) Показник автономності суб’єкта підприємницької діяльності:
/> (1.20)
9) Показник рентабельності інвестованих коштів засновників:
/> (1.21)
10) Показник рентабельності балансу:
/> (1.22)
Комерційному банкурекомендується будувати та аналізувати динамічні ряди за кожним показником.Аналіз рядів динаміки дозволяє комерційному банку простежити еволюцію фінансово-господарськоїдіяльності позичальника та зробити припущення щодо його майбутнього стану.
1.3 Процедури оцінки фінансового стану та короткострокової кредитоспроможностіпозичальників юридичних осіб
Кредитоспроможністьпозичальника це здатнiсть юридичної або фiзичної особи повнiстю та у строк розрахуватисязi своїми борговими зобов’язаннями. Вона не фiксує неплатежi за минулий перiодабо на якусь конкретну дату, а прогнозує його платоспроможнiсть на найближчуперспективу.
Процес аналізу та оцінювання кредитоспроможності клієнтаскладається з двох етапів [31]:
оцінювання моральних таетичних якостей позичальника, його репутації та намірів щодо поверненняпозички;
прогнозуванняплатоспроможності позичальника на період кредитування.
Національний банк України в «Положенні про порядокформування та використання резерву для відшкодування можливих втрат закредитними операціями банків» [4] розробив методику аналізу фінансовогостану позичальника, яка має враховуватися банками обов’язково. Однак наведені вПоложенні вимоги є мінімально необхідними, і кожен банк може розробити власнийпідхід з урахуванням своєї специфіки, основних положень кредитної політики таконкретних економічних умов. Отже, кожен банк має право самостійновстановлювати додаткові критерії оцінки, що підвищують вимоги до показників дляадекватної оцінки кредитних ризиків і належного контролю за ними. Крім того,банки самостійно визначають значущість кожного із запропонованих НБУ показниківіндивідуально для кожної групи позичальників з огляду на галузь економіки,сезонність виробництва, ліквідність балансу, обіговість коштів, становище наринку.
Критерії оцінювання фінансового стану позичальника таметодику їх визначення банк документально фіксує в окремому положенні і вони єневід’ємною частиною його кредитної політики. У методиці потрібно сформувати ґрунтовніта технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності клієнтів-позичальниківі методи проведення аналізу. Вибір системи показників і методів залежитьпередусім від специфіки того сегмента ринку, який обслуговує банк (галузевіособливості, категорія позичальників), а також від рівня спеціалізації банку(іпотечний, інвестиційний, торгівельний), видів кредитів (короткострокові,довгострокові), стратегії та політики банку (надійність, ризиковість,агресивність), рівня кваліфікації кредитних працівників, рівня організації татехнічного забезпечення аналітичної роботи в банку.
У процесі аналізу кредитоспроможності потрібно керуватисятим, що для кредитора пріоритетне значення має спроможність позичальникагенерувати грошові потоки. І саме з цих позицій потрібно аналізувати фінансовийстан позичальника. Наприклад, у міжнародній банківській практиці зафіксованонепоодинокі випадки, коли банки охоче кредитують компанії, які за фінансовимизвітами є збитковими, але вони генерують потужний грошовий потік.
Прикладом можуть бути авіаційні компанії США, які внаслідоквеликих амортизаційних відрахувань, пов’язаних із високою вартістю літаків,мають фінансовим результатом збитки. Водночас на рахунках цих компаній завжди єкошти, що і робить їх вигідними і надійними позичальниками. У вітчизнянійпрактиці частіше існує зворотна ситуація, коли прибуткове підприємство не можерозрахуватися за кредитом, оскільки його фінансовий прибуток перебуває у форміпрострочених і сумнівних до повернення боргів. Однак у будь-якому разіаналіз динаміки грошових потоків позичальника дає банку цінну інформацію щодойого спроможності своєчасно повернути борг.
Методика оцінювання фінансового стану позичальника, переліканалітичних показників, їхні нормативні значення та значущість (встановлюєтьсяза бальною системою з огляду на вагомість кожного показника серед інших)визначаються окремо для кожної групи позичальників. У загальному випадкувиокремлюють такі групи позичальників: юридична особа, банк, фізична особа.
До укладання кредитногодоговору банк повинен ретельно проаналiзувати кредитоспроможнiсть позичальника,вивчити фактори, котрi можуть спричинити непогашення позики. Можливiстьповернення основної суми боргу є одним з головних принципiв, який завждиповинен бути дотриманий при проведеннi банком кредитних операцiй. Тому оцiнкаякостi потенцiйного позичальника та встановлення обгунтованостi позики єважливими етапами надання кредиту. Анi наявнiсть солiдного забезпечення, нiбудь-якi iншi позитивнi фактори не зможуть запобiгти кризовiй ситуацiї, якщопозика не була обгрунтована.
Аналiз кредитоспроможностi тафiнансового стану позичальника проводяться банком на пiдставi:
1) документів та матеріалів, отриманихбезпосередньо від клієнта;
2) документів та матерiалiвпро клiєнта у базах даних банку;
3) iнформацiї з оточенняклiєнта.
Загальна уява про потенцiйногоклiєнтапозичальника, його характер визначається репутацiєю, ступенемвiдповiдальностi, готовнiстю та бажанням повертати борг. Банк повинен перш завсе з’ясувати, як позичальник виконував попереднi зобов’язання ранiше, чи булиу нього затримки у погашаннi позик, який його статус у дiловому свiтi. Дляотримання психологiчного портрета позичальника (а чи збирається клiєнтповертати борг взагалi наскiльки достовiрними можуть бути поданi ним матерiалита документацiя) банк використовує особисте знайомство з клiєнтом, консультацiїз iншими банками та фiрмами, дiловими партнерами та iншу доступну iнформацiю.
Фiнансовi можливостiпозичальника, його здатнiсть до погашання кредиту та процентiв за позикоювизначаються за допомогою ретельного аналiзу його доходiв та витрат iперспектив їх змiни.
У принципi, у позичальникаiснують три джерела погашення боргу:
поточнi касовi надходження;
продаж активiв;
iншi джерела фiнансування(враховуючи запозичення на фiнансовому ринку).
Для здiйснення оцiнкифiнансового стану позичальникаюридичної особи (крiм банкiв) банккредитор маєврахувати чiтко визначенi об’єктивнi показники його дiяльностi, такi як:
а) обсяг реалiзацiї;
б) прибуток та збитки;
в) рентабельнiсть;
г) коефiцiєнти лiквiдностi;
д) грошовi потоки (надходженнякоштiв на рахунки позичальника) для забезпечення повернення позики та сплатипроцентiв за нею;
е) склад та динамiкудебiторськокредиторської заборгованостi.
Також слiд розглядати факторисуб’єктивного характеру [29]:
ефективнiстьуправлiння позичальника;
макроекономiчна ситуацiя iстан розвитку галузi позичальника;
ринкова позицiя позичальника iйого залежнiсть вiд циклiчних та структурних змiн в економiцi та галузi;
наявнiсть державних замовленьта державної пiдтримки позичальника тощо;
погашення кредитноїзаборгованостi позичальником в минулому.
Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника юридичноїособи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:
платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної тазагальної ліквідності);
фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів,співвідношення залучених і власних коштів);
обсяг реалізації;
обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахункипозичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявністькартотеки неплатежів у динаміці);
склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості(за останній звітний та поточний роки);
собівартість продукції (у динаміці);
прибутки та збитки (у динаміці);
рентабельність (у динаміці);
кредитна історія (погашення кредитної заборгованості вминулому, наявність діючих кредитів).
Розрахунок класукредитоспроможності проводиться при розрахунках фінансової стійкості таліквідності підприємства. При цьому впроваджені типові форми “Класукредитоспроможності” [19] (табл.1.9) :Таблиця 1.9 Класкредитоспроможності позичальниківПоказник 1 клас 2 клас 3 клас Коефіцієнт незалежності більше 0,6 від 0,3 до 0,6 менше 0,3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,2 та більше від 0,15 до 0,2 менше 0,15 Коефіцієнт проміжної ліквідності 0,7 та більше від 0,4 до 0,7 менше 0,4 Коефіцієнт покриття 2,0 та більше від 1,0 до 2,0 менше 1,0
РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКАДІЯЛЬНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА ДП АТ «КИЇВХЛІБ» ХЛІБОЗАВОД № 6 У 2004 – 2005 РОКАХ
2.1 Загальна характеристикаДП АТ «Київхліб» хлібозавод №6
Таблиця 2.1 Види діяльностіДП АТ «Хлібозавод №6»Код виду діяльності Назва виду діяльності Ознака зовнішньоекономічної діяльності 18113 ХЛIБОПЕКАРНА ПРОМИСЛОВIСТЬ 18114 КОНДИТЕРСЬКА ПРОМИСЛОВIСТЬ 51510 ТРАНСПОРТНОЕКСПЕДИЦIЙНI ПОСЛУГИ БЕЗ РОБIТ I ПОСЛУГ, ЩО ВИКОНУЮТЬСЯ НА ЗАМОВЛЕННЯ НАСЕЛЕННЯ Займається зовнішньоекономічною діяльністю 71130 ОПТОВА ТОРГIВЛЯ НЕДЕРЖАВНИХ ОРГАНIЗАЦIЙ, КРIМ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦIЇ Займається зовнішньоекономічною діяльністю 71250 РОЗДРIБНА ТОРГIВЛЯ НЕДЕРЖАВНИХ ОРГАНIЗАЦIЙ, КРIМ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦIЇ 88888 IНФОРМАЦIЯ ВВЕДЕНА З РЕЄСТРАЦIЙНОЇ КАРТКИ ВИД ДIЯЛЬНОСТI ВIДСУТНIЙ
Номенклатура продукції, що випускається, АТ”Хлібозавод № 6” у 2004 2005 роках представлена в табл.2.2
Таблиця 2.6 Номенклатурапродукції ДП АТ ”Хлібозавод № 6” у 2004 2005 рокахГрупа продукції Вага, кг Ціна, грн. Вага, кг Ціна, грн. травень 2004 рік травень 2005 рік ХЛІБ „БОГАТИР” 0,80 1,42 0,80 2,20 ХЛІБ ДАРНИЦЬКИЙ подовий (соціальний) 0,75 1,20 0,63 1,40 БАТОН ДАРНИЦЬКИЙ 0,48 1,16 0,48 1,50 БАТОН ДОРОЖНІЙ 0,42 1,08 0,42 1,40 ХЛІБ БІЛИЙ 1С.Формовий „Таврійський” 0,55 0,9 0,63 1,50 ХЛІБ МИКОЛАЇВСЬКИЙ(подовий) 0,65 1,25 0,65 1,50 ХЛІБ УКРАЇНСЬКИЙ (подовий) 0,75 1,2 0,63 1,40 ХЛІБ ПЕТРОВСЬКИЙ 0,75 1,08 0,7 1,40 ХЛІБ ІЗЮМИНКА УП. 0,4 1,37 0,4 1,70
Оптові постачанняздійснюються в реалізаційну мережу власних магазинів та хлібних кіосків ДП АТ“Хлібозавод №6”. У середньому добовий тоннаж заводу складає близько 35 тонхлібобулочних виробів, продукції доставляється у власну мережу реалізації у м.Київ власним автотранспортом.
Штат підприємства – 682 співробітників, щопрацюють у 1 – 3 зміни, середньоявочна чисельність зміни – 294 чоловік(коефіцієнт змінності – 2,13).
Підприємство має 3 цеху ( цех № 1 – 6 ліній,цех № 2 – 3 лінії, цех № 3 – 2 лінії), до складу транспортного цеху входить 1муковоз, 8 хлібних фургонів розвезення продукції, 1 автомобіль цистерна, 1самоскид, 1 трактор, 3 легкових автомобілі. Основні постачання вихіднихматеріалів виробництва здійснюються залізничним транспортом по системіпід’їзних колій.
2.2 Економічна діагностикафінансовоекономічного стану ДП АТ «Київхліб» хлібозавод №6
Для оцінкикредитоспроможності ДП АТ “Хлібозавод № 6” в курсовій роботі проведенаекономічна діагностика діяльності підприємства за 2004 – 2005 роки.
В ДодаткахБ, В наведені балансові звіти, звіти про фінансові результати ДП АТ “Хлібозавод№ 6” за 2004 – 2005 роки.
В ДодаткуГ наведені результати фінансового аналізу характеристик ДП АТ “Хлібозавод № 6”,розраховані за алгоритмами [20].
/>
Рис. 2.1. Динаміка зміносновних грошових агрегатів балансу ДП АТ “Хлібозавод № 6” за 2004 2005 роки
Аналіз результатів первинноїстатистичної обробки балансових звітів та звітів про фінансові результатидіяльності ДП АТ “Хлібозавод № 6” з за 2004 – 2005 роки, наведених вДодатках Б Г показує (рис.2.1, 2.2):
валюта активів балансу у 2005році знизилась на 8,09 % відносно рівня 2004 року(валюта балансу впала з 14,6млн.грн. до 13,5 млн.грн.);
необоротний капітал (основніфонди) підприємства зменшився за 2005 рік з 11,4 млн.грн. до 11, 2 млн.грн.,займаючи основну долю 77,7% (у 2004), 82,8%(у 2005) % в валюті баланса, тобтопідприємство – виробниче, а основні фонди – це основний потенціал виробництва.
динамікаструктурної долі грошових коштів характеризується зростанням з рівня 0,12%(2004 рік) до рівня 0,58% у 2005 році;
динамікаструктурної долі виробничих запасів характеризується падінням з рівня 11,8%(2004) до рівня 8,9%(2005);
динаміка структурної долідебіторської заборгованості характеризується стабільним рівнем 5,3%(2004 2005роки).
/>
Рис. 2.2. Динаміка структуриосновних грошових агрегатів активів балансу ДП АТ „Хлібозавод №9” за 2004 2005роки
Як видно ізграфіків рис.2.3, основними джерелами ресурсів підприємства ДП АТ „Хлібозавод №9” євласний капітал та кредиторська заборгованість за надані товари та послуги:
структурна часткавласного капіталу становить 60,4% у 2004 році та 64,5% у 2005 році
структурна часткакредиторської заборгованості наростає з рівня 13,0% у 2004 році до рівня 22,4%у 2005 році;
структурначастина короткострокових та довгострокових позик впала з рівня 16,1% у 2004році до 3,7% у 2005 році
рівень поточнихпасивів в розрахунках займає частку 9,9 10,0%;
/>
Рис. 2.3. Динаміка структуриосновних грошових агрегатів пасивів балансу ДП АТ „Хлібозавод № 6” за 2004 2005роки
Аналіз динаміки показниківзвітів про фінансові результати ДП АТ „Хлібозавод № 6”, наведених в Додатку В показав :
обсяги чистогодоходу від реалізації продукції в 2004 – 2005 році поступово нарощуються зрівня 45,6 млн.грн.(2004) до рівня 53,8 млн.грн. у 2005 році;
ланцюговий темпросту обсягів доходів від реалізації становить +18,0% у 2005 році відносно рівня2004 року;
ланцюговий темпросту собівартості випуску та реалізації продукції становить + 19,8 % у 2005році відносно рівня 2004 року, тобто темп росту обсягів доходів від реалізаціїпри розширенні виробництва є дещо нижчим темпу росту собівартості продукції;
ланцюговий темпросту чистого прибутку після оподаткування становить 90,7 % у 2005 роцівідносно рівня 2004, що свідчить про екстенсивний характер розвитку діловоїдіяльності підприємства;
Аналізрезультатів вторинної (коефіцієнтної) статистичної обробки балансових звітів тазвітів про фінансові результати діяльності ДП АТ „Хлібозавод № 6”за 2004 –2005роки, представлений в Додатку Е, показує (рис.2.4):
значеннякоефіцієнта загальної ліквідності в 2004 – 2005 роках значно нижче 1,0, тобтоне задовольняє нормативним вимогам для загальної ліквідності підприємства;
значеннякоефіцієнта строкової ліквідності значно нижче 0,7 – 0,8, тобто не задовольняєнормативним вимогам для рівня строкової ліквідності підприємства;
значеннякоефіцієнта абсолютної (моментальної) ліквідності значно нижче (0,20,35), незадовольняє нормативні вимоги для рівня абсолютної ліквідності підприємства іідентифікує у підприємства наявність проблем з готівковими розрахунками;
значеннякоефіцієнта співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей єзначно нижчим 1,0, не задовольняє нормативним вимогам і ідентифікує наявність упідприємства проблем з джерелом своєчасних розрахунків з кредиторами, особливопри відсутності необхідного рівня готівкових коштів для розрахунків;
/>
Рис.2.4 Динамікапоказників ліквідності підприємства ДП АТ „Хлібозавод № 6” за 2004 2005 роки
Аналізрентабельності активів та власного капіталу ВАТ “Дніпропетровський хлібозавод №6” показує (Додаток Е), що його діяльність може бути охарактеризовананаступними показниками(рис.2.5):
1. Ресурсовіддачаактивів в чисту виручку на підприємстві знаходиться на стабільному високомурівні 2,65 (2004) 3,36(2005) році, тобто активи підприємства працюютьефективно;
2. Фондовіддачаосновних засобів в чисту виручку на підприємстві знаходиться на стабільномувисокому рівні 3,57 (2004) – 4,25 (2005), тобто додатково введені основні фондипрацюють ефективно;
3. Рентабельністьактивів по валовому реалізаційному прибутку зросла з рівня 45,0% у 2003 році дорівня 50,2% у 2005 році;
2. Рентабельністьвласного капіталу по чистому прибутку після оподаткування підвищилась з рівня2,83% у 2004 році до рівня 0,27% у 2005 році. Для акціонерів ДП АТ “Хлібозавод№ 6” такий рівень дивідендної доходності є замалим при альтернативній ринковійнормі доходності капіталу в Україні 13 –16% річних, що практично робитьпідприємство інвестиційно непривабливим і не дає можливості нарощувати рівеньвласного капіталу за рахунок додаткової емісії. Одночасно, для форми відкритогоакціонерного товариства існує ризик масового продажу низькорентабельних акційна біржі та перепорядкування підприємства новим власникам.
Таким чином,підвищення рентабельності власного капіталу є основною задачею розвиткупідприємства, а проблеми ідентифікації структури та пошуку шляхів зниженнявиробничої та повної собівартості виробництва є нагальними і актуальними дляуспішної конкурентоспроможної роботи підприємства.
/>
Рис.2.5 Динамікарентабельності активів та власного капіталу підприємства ДП АТ „Хлібозавод № 6”за 2004 2005 роки
На рис.2.6наведені характеристики ділової активності (швидкості обороту окремиххарактерних грошових агрегатів активів та пасивів балансу).
/>
Рис.2.6 Характеристикидинаміки показників ділової активності ДП АТ „Хлібозавод № 6” за 2004 2005 роки
Як показано награфіках рис.2.6 за період з 2004 по 2005 рік період обороту характернихгрошових агрегатів знизився в 1,5 – 2,1 рази, що свідчить про підвищення рівняділової активності підприємства, але різко зріс період обороту кредиторськоїзаборгованості, що є ризикованим для діяльності підприємства, оскільки рівеньпокриття кредиторської заборгованості дебіторською становить всього 30%.
Як показуютьрезультати розрахунків коефіцієнтів покриття запасів (Додаток Е, рис.2.7), у2004 2005 роках загальних джерел покриття запасів було недостатньо, тобто упідприємства – нестача коштів для утримання запасів.
/>
Рис.2.7. Характеристикидинаміки покриття запасів в ДП АТ „Хлібозавод № 6” за 2004 2005 роки
Існує багато підходів допрогнозування фінансової неплатоспроможності суб’єктів господарювання. Будь-якаметодика оцінювання кредитоспроможності є, по суті, методикою прогнозуваннябанкрутства. У закордонній практиці поширення придбала модель Альтмана [20,с.149].
Модель Альтмана розроблена в 1968 році і відома такожза назвою «розрахунок Zпоказника» — інтегрального показника рівня погрози:
/> (2.1)
де Х1 = (Поточніактиви Поточні пасиви) / Обсяг активу;
Х2 =Нерозподілений прибуток / Обсяг активу;
Х3 = Прибуток довиплати відсотків / Обсяг активу;
Х4 = Ринковавартість власного капіталу / Позикові засоби;
Х5 = Виторг відреалізації / Обсяг активу;
При Z
1,8
2,7
Z > 2,99 імовірністьбанкрутства незначна.
Розрахунокінтегрального показника Альтмана за даними балансу ДП АТ “Хлібозавод № 6” за2005 рік, дає наступні значення :
/>
Таким чином, імовірністьбанкрутства підприємства ДП АТ “Хлібозавод № 6” по Альтману є незначною, прицьому основний внесок в фінансову стійкість підприємства вносить коефіцієнтавтономності (фінансової незалежності) підприємства та коефіцієнтресурсовіддачі активів, вплив прибутку підприємства є незначним і потребуєуваги.
Якпоказали результати економічної діагностики підприємства ДП АТ “Хлібозавод № 6”у 2004 2005 роках та аналізу структури його потенціалу, основною проблемоюрозвитку підприємства є підвищення рентабельності власного капіталу до нормиальтернативної доходності інвестиційного капіталу на ринках України (13 –16%річних), оскільки існує загроза масового продажу низькорентабельних (доходність0,2%) акцій відкритого акціонерного товариства на біржі та зміні власниківпідприємства.
Основнимшляхом вирішення проблеми з врахуванням обмежень на ціну продажу хліба єзниження собівартості виробництва.
Згідно з результатами аналізупопереднього розрахунку підприємству для покриття запасів необхідний кредитрозміром 2,6 млн.грн. для тимчасового покриття залученим банківським капіталомвеличини запасів в оборотних коштах.
Підприємство подає заявку накредит 2,6 млн.грн. на 1 рік під 25 % річних. В якості застави на загальну суму10,7 млн.грн. надається (баланс Додаток А):
основні засоби загальноюзалишковою вартістю 10,7 млн.грн. ;
Експертний аналіз з бокубанку дає наступну діагностику :
а) Згідно показників табл.1.1по класам кредитоспроможності:
по коефіцієнту незалежності =0,64 – клас 1 (>0,6);
по коефіцієнту абсолютноїліквідності = 0,02 – клас 3 (0,15 – 0,2);
по коефіцієнту строковоїліквідності = 0,17 – клас 3 (0,4 0,7);
по коефіцієнту покриття =0,48 – клас 3 (
Таким чином – середній класкредитоспроможності – 3 клас
б) Згідно показниківтабл.1.2, враховуючі 2 клас кредитоспроможності та невисоку рентабельністьпідприємства, клас позичальника – В.
в) Згідно таблиці 1.4 –кредитна операція відноситься до класу “субстандартна”.
г) Для субстандартнихкредитів рівень заліку застави становить всього 20% від її балансової вартості[4].
Тобто, рівень застави длянадання кредиту в 10,7 млн. грн. повинен бути піднятий до 13,0 млн.грн.
д) Таким чином, підприємствоДП АТ “Хлібозавод № 6” повинно надати в заставу додатково суму 2,3 млн.грн.(баланс – табл.2.1). Інакше банк відмовить у наданні кредиту, чи може надатикредит на суму 2,0 млн.грн. замість 2,6 млн. грн.
Таким чином, як позичальникДП АТ «Хлібозавод № 6» є дуже проблемним для комерційного банку.
РОЗДІЛ 3. РЕЙТИНГОВІ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА
3.1 Методологія рейтингової оцінки кредитоспроможності позичальника
Методика рейтингової оцінки фінансового стану позичальниківзастосовується:
Банками – для визначення доцільності наданняабо пролонгації кредиту, умов кредитування, забезпечення гарантій поверненнякредиту шляхом класифікації підприємств за рівнем ризику взаємин з ними банку.
Комерційними підприємствами – для проведення експрес-аналізуфінансового стану з метою визначення рівня власної кредитоспроможності абонадійності фінансового становища контрагентів.
Методика оцінки фінансового стану позичальника заснована напроведенні експресс-аналізу фінансового стану підприємства з використаннямрейтингових значень і застосовується з метою класифікації підприємств за рівнемризику взаємин з ними банку.
Основою плато і кредитоспроможності позичальника, тобтоздатності вчасно задовольняти платіжні вимоги у відповідності з господарськимидоговірами, повертати кредит і відсотки, виплачувати заробітну платуспівробітниккам, вносити платежі і податки в бюджет, є його надійне фінансовестановище.
Кількісний аналіз ризиків припускає оцінку наступних групризику і їх фінансових коефіцієнтів, що характеризують:
ризику неліквідності активівпідприємства (коефіцієнти ліквідності);
ризику зниження фінансовоїстійкості підприємства (коефіцієнт співвідношення власних і позикових засобів,коефіцієнт забезпеченості власними засобами);
ризику низької рентабельностідіяльності (коефіцієнти рентабельності);
ризику зниження діловоїактивності (коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнтоборотності запасів, коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості).
Після розрахунку основних оціночних показників у кожній ізгруп, позичальникові привласнюється категорія по кожному з цих показників наоснові порівняння розрахованих значень з нормативними. Далі, на підставівизначених категорій показників, відповідно до їх ваг, розраховується сумабалів позичальника.
Заключним етапом рейтингової оцінки кредитоспроможності євизначення класу позичальника, проведене на основі розрахованої суми балів поп’ятьох основних показниках.
У якості вихідних даних у методиці використовуєтьсяінформація з бухгалтерського балансу (форма №1) і звіту про прибутки і збитки(форма №2).
В курсовій роботі застосованооперативну методику рейтингової оцінки фінансового стану підприємства, в якійвиділено чотири групи показників: показники платоспроможності, фінансовоїстійкості, ефективності діяльності, економічного потенціалу підприємства.
У першу групу включенінаступні показники:
– коефіцієнтабсолютної ліквідності, обчислювальної як відношення готівки ішвидкореалізуємих цінних паперів до короткострокової заборгованості
– коефіцієнтліквідності, обумовлений як відношення готівки, цінних паперів і дебіторськоїзаборгованості, термін погашення якої не наступив, до короткостроковоїзаборгованості.
– коефіцієнтпокриття довгострокових боргів являє собою відношення всіх оборотних активів докороткострокової заборгованості
– коефіцієнтоборотності дебіторської заборгованості обчислюється як відношеннясередньоарифметичної дебіторської заборгованості, помножений на кількість дніву періоді, до обсягу продажів.
Усі коефіцієнти розраховуються за даними аналітичногобалансу на конкретну дату.
Друга група показників, щохарактеризують фінансову стійкість:
– коефіцієнтфінансової незалежності (автономії), обчислювальний у виді співвідношеннявласних джерел коштів і валюти балансу
– коефіцієнтоборотності оборотних активів, який характеризує швидкість руху оборотнихкоштів
– коефіцієнтманевреності, розрахований як відношення власних оборотних коштів до всієї сумивласних джерел засобів
У третю групу включеніпоказники економічної ефективності:
– рентабельністьактивів
– рентабельністьпродажів, обумовлена як відношення чистого прибутку до обсягу реалізаціїпродукції, робіт, послуг.
– рентабельністьвласного капіталу,
Усі показники ефективностіобчислюються в динаміці за ряд років.
Показники четвертої групихарактеризують економічний потенціал підприємства і визначаються з урахуваннямспецифіки окремих галузей.
Провівши економічнеобґрунтування вибору показників кредитоспроможності, переходять до визначенняїх критеріальних значень або інтервалів, у межах яких вони можуть змінюватися :
1. Коефіцієнт абсолютноїліквідності (вагова частка 0,05):
1 клас кредитоспроможності вище0,5 (100 балов)
2 клас кредитоспроможності 0,350,5 (75 балов)
3 клас кредитоспроможності 0,20,35 (50 балов)
некредитоспроможний менш 0,2(10 балов)
2. Коефіцієнт ліквідності (термінової ) – (вагова частка 0,05)
1 клас кредитоспроможності 0,70,8 (100 балов)
2 клас кредитоспроможності 0,40,7 (75 балов)
3 клас кредитоспроможності 0,20,4 (50 балов)
некредитоспроможний менш 0,2(10 балов)
3. Коефіцієнт поточноїліквідності ( покриття ) (вагова частка 0,1):
1 клас кредитоспроможності вище2 (100 балов)
2 клас кредитоспроможності 1,5– 2 (75 балов)
3 клас кредитоспроможності 1 1,5(50 балов)
некредитоспроможний менш 1(10 балов)
4. Коефіцієнт фінансовоїнезалежності (автономії) (вагова частка 0,15):
1 клас кредитоспроможності вище0,55 (100 балов)
2 клас кредитоспроможності 0,35– 0,4 (75 балов)
3 клас кредитоспроможності –0,2 0,3 (50 балов)
некредитоспроможний менш 0,1(10 балов)
5. Коефіцієнт покриттязапасів власними та довгостроковими
джерелами (вагова частка0,15):
1 клас кредитоспроможності вище1,3 (100 балов)
2 клас кредитоспроможності –0,9 – 1,2 (75 балов)
3 клас кредитоспроможності –0,5 – 0,8 (50 балов)
некредитоспроможний менш 0,5(10 балов)
6. Коефіцієнт оборотностіоборотних активів (вагова частка 0,075):
1 клас кредитоспроможності вище2 (100 балов)
2 клас кредитоспроможності 1,5– 2 (75 балов)
3 клас кредитоспроможності 1 1,5(50 балов)
некредитоспроможний менш 1(10 балов)
7. Коефіцієнт маневреності,розрахований як відношення власних оборотних коштів до всієї суми власнихджерел коштів (вагова частка 0,025):
1 клас кредитоспроможності вище0,5 (100 балов)
2 клас кредитоспроможності 0,3– 0,45 (75 балов)
3 клас кредитоспроможності –0,1 0,2 (50 балов)
некредитоспроможний менш 0,1(10 балов)
8. Рентабельність активів(вагова частка 0,05):
1 клас кредитоспроможності вище10% (100 балов)
2 клас кредитоспроможності –5,0 – 10,0 % (75 балов)
3 клас кредитоспроможності –1,0 4,5% (50 балов)
некредитоспроможний менш 0,5%(10 балов)
9. Рентабельність продажів(вагова частка 0,15):
1 клас кредитоспроможності вище10% (100 балов)
2 клас кредитоспроможності –5,0 – 10,0 % (75 балов)
3 клас кредитоспроможності –1,0 4,5% (50 балов)
некредитоспроможний менш 0,5%(10 балов)
10. Рентабельність власногокапіталу (вагова частка 0,2):
1 клас кредитоспроможності вище50% (100 балов)
2 клас кредитоспроможності –20,0 – 45,0 % (75 балов)
3 клас кредитоспроможності –10,0 19,0% (50 балов)
некредитоспроможний менш 3,0%(10 балов)
Наступним етапом єранжирування оціночних показників. Групи показників ранжуються в залежності відзначимості кожної з них в оцінці фінансового стану з позиції банку, що надаєпозичку. А при короткостроковому і середньостроковому кредитуванні найбільшезначення мають показники, що характеризують кредитоспроможність і фінансовустійкість клієнта. При довгостроковому кредитуванні, проектом фінансування іспільної діяльності пріоритетними будуть показники структури майна йефективності діяльності підприємства.
За результатами ранжируваннявизначаються ваги цих груп показників у залежності від поставленої кредиторамизадачі. Усередині груп показники також ранжируються, і визначається вага кожногоз них.
Завершальним етапом оцінкикредитоспроможності є визначення сумарної кредитоспроможності. У нашій практицівикористовується метод суми балів. Сума балів розраховується як сума добутківкласності показників і їхньої вагової частки в сукупності.
3.2 Рейтингова оцінка кредитоспроможності ДП АТ «Київхліб” Хлібокомбінат№ 6
В табл.3.1 наведенірезультати розрахунку рейтингу кредитоспроможності ДП АТ «Київхліб”Хлібокомбінат №6 за 2004 2005 роки.
Таблиця 3.1
/>
Отримана зважена сума баліврейтингу кредитоспроможності в діапазоні 31,4 – 33,9 свідчить про дуже низькийрівень кредитоспроможності (31 – 34% від нормативно ідеального позичальника).Отримані оцінки повністю відповідають результатам детального аналізуфінансового стану підприємства ДП АТ «Киівхліб» Хлібокомбінат № 6, проведеногов розділ 2 курсової роботи.
Таким чином, оперативнаметодологія рейтингової оцінки кредитоспроможності позичальника, досліджена вкурсовій роботі, дає оперативні результати, які можуть бути використані напочатковій стадії відбору позичальників.
ВИСНОВКИ
Основними особливостямироботи хлібопекарських підприємств є :
ненадійність ринку зерна,який залежить від реалізації кліматичних умов та щорічного врожаю зерна нетільки на Україні, але і в зернових зонах світу;
необхідність реалізаціїосновного обсягу виробленої продукції на протязі 24 годин, що потребуєоперативного керування територіальними ринками збуту продукції та цінамиреалізації;
Як показалирезультати економічної діагностики підприємства ДП АТ “Хлібозавод № 6” у 2004 2005роках та аналізу структури його потенціалу, основною проблемою розвиткупідприємства є підвищення рентабельності власного капіталу до нормиальтернативної доходності інвестиційного капіталу на ринках України (13 –16%річних), оскільки існує загроза масового продажу низькорентабельних (доходність0,2%) акцій відкритого акціонерного товариства на біржі та зміні власниківпідприємства.
Основнимшляхом вирішення проблеми з врахуванням обмежень на ціну продажу хліба єзниження собівартості виробництва.
Згідно з результатами аналізупопереднього розрахунку підприємству для покриття запасів необхідний кредитрозміром 2,6 млн.грн. для тимчасового покриття залученим банківським капіталомвеличини запасів в оборотних коштах.
Підприємство подає заявку накредит 2,6 млн.грн. на 1 рік під 25 % річних. В якості застави на загальну суму10,7 млн.грн. надається:
основні засоби загальноюзалишковою вартістю 10,7 млн.грн. ;
Експертний аналіз з бокубанку дає наступну діагностику :
а) Згідно показників покласам кредитоспроможності:
по коефіцієнту незалежності =0,64 – клас 1 (>0,6);
по коефіцієнту абсолютноїліквідності = 0,02 – клас 3 (0,15 – 0,2);
по коефіцієнту строковоїліквідності = 0,17 – клас 3 (0,4 0,7);
по коефіцієнту покриття =0,48 – клас 3 (
Таким чином – середній класкредитоспроможності – 3 клас
б) Враховуючі 3 класкредитоспроможності та невисоку рентабельність підприємства, клас позичальника– В.
в) Таким чином кредитнаоперація відноситься до класу “субстандартна”.
г) Для субстандартнихкредитів рівень заліку застави становить всього 20% від її балансової вартості.
Тобто, рівень застави длянадання кредиту в 10,7 млн. грн. повинен бути піднятий до 13,0 млн.грн.
д) Таким чином, підприємствоДП АТ “Хлібозавод № 6” повинно надати в заставу додатково суму 2,3 млн.грн.Інакше банк відмовить у наданні кредиту, чи може надати кредит на суму 2,0млн.грн. замість 2,6 млн. грн.
Тобто, як позичальник ДП АТ«Хлібозавод № 6» є дуже проблемним для комерційного банку.
Отримана зважена сума баліврейтингу кредитоспроможності в діапазоні 31,4 – 33,9 свідчить про дуже низькийрівень кредитоспроможності (31 – 34% від нормативно ідеального позичальника).Отримані оцінки повністю відповідають результатам детального аналізуфінансового стану підприємства ДП АТ «Киівхліб» Хлібокомбінат № 6, проведеногов розділ 2 курсової роботи.
Таким чином, оперативнаметодологія рейтингової оцінки кредитоспроможності позичальника, досліджена вкурсовій роботі, дає оперативні результати, які можуть бути використані напочатковій стадії відбору позичальників.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ1. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про банки і банківську діяльність” // від 7 грудня 2000року N 2121III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами Українистаном від 22 грудня 2005 року N 3273IV)
2. Закон України “Про Національнийбанк України” // від 20 травня 1999 року N 679XIV (станом на 10.01. 2002року N 2922III)3. Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних)операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банкахУкраїни // Постанова Правління Національного банку України від 15 вересня 2004року N 4354. Про затвердження Положення про порядок формування та використаннярезерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків//Постанова Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року N 279(Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національногобанку України від 17 січня 2005 року N 10)5. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банківв Україні // Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001року N 368 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами ПравлінняНаціонального банку України станом від 1 листопада 2005 року N 407)
6. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 2 «Баланс»// Наказ Мінфіна України № 87 від31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.
7. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 3 ” Звіт про фінансові результати « // Наказ МінфінаУкраїни № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.
8. Аналіз банківської діяльності:Підручник / А.М.Герасимович та ін.; За ред. А.М.Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2003.—599 с.
9. Азаренкова Г.М., Самородова Н.М.Бухгалтерський облік. Навч.метод. посіб. для самостійного вивч. дисципліни. К.:Знання, 2004. — 415 с.
10. Азаренкова Г.М., Журавель Т.М.,Михайленко Р.М. Фінанси підприємств:Навчальний посібник для самост вивч. дисципліни.– К.: ЗнанняПрес, 2004. – 291с. – (Вища освіта ХХІ століття)
11. Банківський менеджмент: Навч.посібник / За ред. О.А. Кириченка. – К.: ЗнанняПрес, 2002. – 438 с.
12. Банківські операції:Підручник / За ред. А. М. Мороз. — К.: КНЕУ, друге видання. — 2002. — 476 с.
13. Банковское дело: Учебник /Подред. О.И.Лаврушина – Москва, «Финансы и статистика», 1998 – 576 с.
14. Банківські операції: Підручник. –2ге вид., випр. і доп./ А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф.Пуховкіна та ін.; За ред.дра екон. наук, проф. А.М.Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.
15. Банки и банковские операции:Учебник для вузов / Под ред. проф. Е.Ф.Жукова. М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. 471с.
16. Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальнийпосібник. – 4те вид., перероблене і доповнене – Київ: Знання, 2004. – 324 с. –(Вища освіта ХХІ століття)
17. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Навчальнийпосібник. – Київ: Академія, 2001. – 313 с.
18. Гриджук Д.М. Забезпеченнякредитних зобов«язань у діяльності банків/ Д.М.Гриджук, В.О.Олійник. Київ:Істина, 2001. 256с.
19. Гроші та кредит: Підручник /За ред. проф. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. — 578 с.
20. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз:Навч.посібник. К.: МАУП,2000
21. Коцовська Р., Ричаківська В таінш. Операції комерційних банків – Львів: ЛБІ НБУ, 2001 – 276 с.
22. Кредитний ризик комерційногобанку. Навч. посіб./ В.В.Вітлінський, О.В.Пернарівський, Я.С.Наконечний,Г.І.Великоіваненко; за ред В.В.Вітлінського. К.: Тво „Знання“, КОО,2000. 251с.
23. Полфреман Д. Основы банковскогодела /Пер. с англ. – М.: ИНФРАМ, 1996. – 624 с.
24. Примостка Л.О. Аналіз банківськоїдіяльності: сучасні концепції, методи та моделі: Монографія. — КНЕУ, 2002.— 316с.
25. Примостка Л.О. Фінансовийменеджмент у банку: Підручник. — 2е вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ. 2004. —468 с.
26. Роуз П.С. Банковский менеджмент.Пер. с англ. со 2го изд.— М.: «Дело ЛТД»,1995.— 768 с.
27. Руководство по кредитномуменеджменту / Пер. с англ. Под ред. Б. Эдвардса 3е изд. – М.: ИНФРАМ ,1996. –464 с.
28. Синки Дж. Управление кредитнымпортфелем / Пер.с англ. – М.: Catallaxy, 1994. – 820 с.
29. Сусіденко В.Т. Стратегіяуправління кредитною діяльністю комерційного банку –К.,1998. – 345 с.
30. Шевченко Р. І. Банківськіоперації: Навч.метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київськийнаціональний економічний унт К.: КНЕУ, 2003. – 276с.
31. Шевченко Р. І. Кредитування іконтроль: Навч.метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни /Київський національний економічний унт. К.: КНЕУ, 2002. 183с.
ДОДАТКИ
Додаток А
/>
/>
Додаток Б
/>
Додаток В
/>
/>
/>
/>
/>