Релгйно мфологчн уявлення стародавнх гиптян. Культура Стародавнього гипту одна з найдавнших найбльш самобутнх. У нй дуже мцними були традиц, хоча вважати застйною, як це стверджують деяк гиптологи, не можна, адже в нй, за словами американського вченого О.Нейгебауера, було так само мало вродженого консерватизму, як в будь-якй ншй тогочаснй культур. Вклад стародавнх гиптян у скарбницю свтово культури неможливо переоцнити.
Вони створили одну з найдавнших систем письма, на основ яко виникли семтськ та африканськ алфавтн писемност, розробили господарсько лчильну систему, котру запозичили стародавн перси та народи еллнстичного свту. Визначн досягнення старогипетсько архтектури та мистецтва вплинули на мистецький розвиток сирйцв, хеттв, ассирйцв, егейських народв, послужили основою для високого грецького мистецтва. Пд впливом старогипетсько художньо словесност формувалася антична лтература, а вдтак взагал вропейська
лтературна творчсть. Релгя та органчно повязана з нею мфологя були основою основ свтоглядно системи стародавнх гиптян, що х Геродот уважав найбльш набожним з усх вдомих йому народв сторя, II, 37. У гиптолог висловлювалася думка, що флософ як тако в Стародавньому гипт взагал не снувало, що гиптяни сприймали довколишнй свт виключно крзь релгйно-мфологчну призму. Старогипетська релгя та мфологя надзвичайно складне явище.
Вони поднали в соб рзн, часом полярн врування та уявлення, як склалися в рзн часи й у рзних куточках крани, постйно розвиваючись ускладнюючись. Здавна в гипт сформувалося клька теологчних центрв Гелополь, Мемфс, Гермополь, Фви тощо. В кожному з них сформувалася своя космологчна верся, що проголошувала творцем свту свого бога, нших же богв трактувала як створених ним чи таких, що походять вд нього. Тому гиптологи не впевнен, що в Стародавньому гипт снувала цлсна релгйна доктрина така важлива прогалина
в розумнн релгйного життя стародавнх гиптян значною мрою спричинена також станом найдавнших джерел суперечливим характером пзнших релгйних текств. Релгя стародавнх гиптян це химерне переплетення фетишизму тотемзму, полтезму монотестичних уявлень, теогон космогон, культу страшенно заплутаних мфв. з первсних релгйних уявлень особливо сильним у гипт був тотемзм. гиптяни вважали священного тотема свом першо-предком, здатним захистити х вд усляко напаст чи, навпаки, накликати .
Тотемне походження мали навть назви окремих номв Зайцевий, Антилоповий, Оксрнхський тощо. Кожен ном, кожне поселення мали свого тотема-покровителя, який, за словами гиптолога, служив стотною пдмогою для мсцевого патротизму, щоб не сказати шовнзму. Ц мсцев культи проснували впродовж ус доби фараонв. Окрем з них у звязку з розвитком старогипетського суспльства, зокрема ускладненням його полтично структури,
ставали загальнодержавними вшановувались у всх номах. Загально-гипетське визнання здобули передусм столичн культи та культи, повязан з ригацйним землеробством. Певну централзацю х засвдчував також факт появи одного й того ж бога вдразу в клькох постасях. Так, сонячне божество в рзн години дня виступало в рзних постасях Я бог Хепра вранц, я бог Ра опвдн, я бог Атум увечер.
В уяв стародавнх гиптян свт буквально кишв найрзномантншими богами та духами, що х уособлювали священн тварини, птахи, риби, комахи. гиптологи налчили в старо-гипетському пантеон понад дв тисяч богв Можна смливо стверджувати, що навряд чи снувала в кран якась живнсть, яку бодай в одному з номв не вважали б священною. гиптяни обожнювали насамперед тих представникв фауни, як були чимось корисн людям наприклад, знищували шкдникв або вражали х свою силою чи дивним способом життя.
Зокрема, богами стали лев, дикий бик апс, крокодил, гпопотам, паван, антилопа, газель, вовк, собака, кшка, баран, корова, свиня, коза. бс, гуска, гадюка, жаба, окрем види риб, скорпон, багатонжка, жук-гнойовик скарабей, бджола тощо. Священних тварин тримали при храмах, по-царськи вшановували х. Коли священна тварина помирала, набальзамовували й ховали на спецальному цвинтар мавп у Фвах, крокодилв бикв у Мемфс, кшок у Бубастис та Саккара, бсв у
Гермопол тощо. В окремих мстах у день загибел священно тварини оголошувався загальний траур. Навть ненавмисне вбивство священно тварини вважалося жахливим святотатством каралося смертю. Культ священних тварин проявився в зооморфному зображенн богв. Так, сонячного бога спершу зображували у вигляд лева чи сокола, богиню Сохмет у вигляд левиц, мсячного бога Тота його ще вважали богом мудрост й письма у вигляд бса, охоронця
пдземного царства Анубса у вигляд шакала, бога вйни Впуата у вигляд вовка, охоронцями особи фараона вважали сокола, коршака, гадюку та бджолу, самого ж фараона зображували у вигляд сфнкса. Згодом гиптяни перейшли на антропоморфну конографю свох богв, частину яких вони напвлюдни зображували з тлом людини й головою тварини чи птаха, нших же Озрса, Пта, Амона, Хонсу, Мн, Атум, сду та н. пддали цлковитй антропоморфзац.
Так змни в конограф гипетських богв вдбулися, на думку одних дослдникв, пд впливом бльш досконалих ноземних релгй, на думку ж нших унаслдок ускладнення соцально структури, зростання залежност ндивда вд суспльства. У Стародавньому гипт розвинувся культ води. В уяв гиптян сам всесвт виник з первсного водяного хаосу божества Нун. Воду гиптяни населяли полчищем духв, якими верховодив крокодилоголовий
Собк. Рчку Нл вони не обожнювали, але обожнювали розлив Хап його зображували у вигляд товстуна з дарами земл для богв. Утм, культ води в гипт завжди поступався свом значення солярному культов. В цьому не було нчого дивного, адже для гипетського хлбороба головною загрозою були не розгул водяно стих, а лтня засуха, гаряч втри пустин. Найдавншим солярним культом у кран був
Ра, центральне святилище якого розмщувалось у Гелопол. Коли Гелополь став загальногипетським релгйним центром як Нппур у Шумер, Ра очолив гипетський пантеон, злившися поступово з одним з найархачнших гипетських богв Гором в диний культ Ра-Горахте. Внаслдок перетворення Фв у столицю гипту доби Середнього Царства, пантеон очолив фванський солярний культ
Амона, який потм злився з Ра в синкретичного Амона-Ра. Сонцепоклонницька реформа Ехнатона пднесла тимчасово солярний культ цього разу на ймення Атон на роль не просто загальнодержавного вселенського божества. Деяк вчен висловлювали думку, що гипет у середин II тис. до н. е. з усх тодшнх близькосхдних цивлзацй завдяки притаманнй йому сильнй полтичнй централзац був найбльш готовий до монотестично реформи.
Все ж смлива реформа Ехнатона наштовхнулася на непереборну перешкоду властивий релг консерватизм та опр впливового столичного жрецтва. Натомсть дею монотезму пдхопили й розвинули напвкочов семтськ племена стародавнх врев, яких на певний строк доля звела з великою мперю фараонв. У релгйному житт крани все повернулося на круги своя знеславлений фараоном-реформатором Амон знову очолив старегипетський пантеон. Особливе мсце в релгйно-мфологчнй культур стародавнх гиптян
посдав цикл мфв ритуалв, повязаних з богом пдземного царства Озрсом. Центральне святилище Озрса мстилося в Абдос, проте його культ вшановувався в усх гипетських номах та у васальних кранах Схдного Середземноморя. Мфи про Озрса заплутан й суперечлив, в них домнують три теми полтична мф про подинок мж Озрсом Сетом вдображав боротьбу мж Верхнм Нижнм гиптом, наслдком яко було утворення дино гипетсько монарх
землеробська гиптяни повязували з Озрсом змну вегетацйного та мертвого перодв у житт природи есхатологчна Озрс творив посмертний суд, винагороджуючи праведникв караючи гршникв. Мфами про Озрса гиптяни пояснювали також традицю кровозмшання в царськй родин. Один з мфв розповдав, начебто Озрс був зачатий богом земл Гебом в утроб богин неба Нут дружини Ра. Коли Ра довдався про це, вн очманв вд лют й поклявся, що не
буде такого мсяця й дня коли б зрадлива Нут змогла розродитись. Якби Нут могла розраховувати лише на пдтримку Геба, й би псля ц клятви Ра було непереливки, але серед небожителв знайшлися й нш, готов захистити вд розгнваного Ра. Бог мудрост Тот виграв у мсячного бога в кост 172 частину доби й склав з цих часток пять повних дб, включивши х до календарного року в такий спосб мф, до реч, пояснював особливост староегипетського
календаря. Упродовж цих додаткових дб прокляття Ра не дяло, й Нут поспшила народити богв Озрса, Гора-старшого, Сета й богинь зду та Нефтду. Згодом зда стала дружиною Озрса. а Нефтда дружиною Сета. Злий Сет, пройнятий чорною заздрстю до Озрса, пдступно вбив брата й кинув його понвечений труп у Нл. Хвил прибили останки Озрса до фнкйського м. Ббл, де х знайшла вбита горем зда.
Вдова з допомогою шакалоголового бога Анубса набальзамувала тло Озрса, магчним способом зачала вд нього сина Гора-молодшого, якого, потай вд Сета, виглядла в заростях Дельти. Коли Гор пдрс, вн убив Сета й оживив батька, якого поставив володарем захдних областей царства мертвих. Культ воскреслого Озрса став у гипт основою заупокйного культу й вдгравав у релгйному житт населення
неабияку роль. Вра гиптян у потойбчне життя була особливо стйкою. В хнй уяв воскресала не лише душа. а й тло, щоб цього разу снувати довчно. У кожно людини безтлесн душ-двйники Ка, Ба та нш. Небжчик воскресне на тому свт, якщо вони зллються з свою тлесною оболонкою. Звдси звичай набальзамовувати небжчикв споруджувати м монументальне вчне житло гробницю.
Про всяк випадок гиптяни ставили в спецальнй замурованй нш гробниц статую небжчика, в яку, якщо мумя не збережеться, могли вселитися Ка Ба. Вчен вважають, що стйку вру гиптян у воскресння душ й тла могло породити чудове збереження трупв у розпечених псках пустел археологи нердко знаходять тла гиптян, померлих задовго до винайдення способу бальзамування. Характерно, що символами вчного посмертного життя слугували в Стародавньому гипт дерево чи букет квтв. сну думка, що наш звичай дарувати квти ма давньогипетське
походження, хоч гиптяни, на вдмну вд нас, вкладали в нього глибокий сакральний змст. Стародавн гиптяни мали нечтке уявлення про потойбчний свт. Вн мстився десь на заход, в Лвйськй пустел, у вигляд райських полв алу вд них, до реч, походить назва одн з найкрасивших вулиць Парижа лсейськ поля. На полях алу воскресл вдпочивають душею й тлесно, бо там нема ан ворогв, ан суперникв, отож нема потреби вести постйну боротьбу за снування.
Той, хто потрапля на них, веде там звичний земний спосб життя готу землю пд засв, вирощу хлб тощо. Не доводиться йому надривати сили на ригацйних роботах, бо поля алу вже забудован каналами й дамбами. Той, хто не горить бажанням працювати фзично, може сидти, згорнувши руки, аби тльки родич не забули покласти в гробницю ушебт глинян статуетки слуг, як чарвним способом оживуть виконуватимуть за сибарита-небжчика всю чорну роботу. В уяв стародавнх гиптян життя смерть береги одн рки.
Померти значить переселитися на нший берег рки. Сво помешкання гиптяни будували на правому берез Нлу, а гробниц на лвому. В Стародавньому гипт вперше зявилася дея про вдплату по длах людини, яка потм стала стрижневою у свтових релгях. У 125-му роздл Книги мертвих, складено жерцями в епоху Нового Царства, йшлося про суд Озрса. Озрс зважував на спецальних терезах душу небжчика й пропускав на поля алу лише в тому випадку, якщо на нй не висв тягар жодного з 42 смертних грхв, накше душу гршника
тут таки пожирала страшна потвора Аммат. Проте високоморальну дею про вдплату за дла людини гиптяни сповдували непослдовно. В Книз мертвих знаходимо поради, як можна обдурити Озрса й здобути вчне блаженство попри весь тягар земних грхв. Так були знищен висок моральн здобутки, зауважував з цього приводу гиптолог, Книга мертвих свдчить водночас про хню наявнсть, про хню сумну долю.
Дорого, дуже дорого обйшовся стародавнм гиптянам культ мертвих. Безприкладне в стор камяне будвництво прамд, скельних гробниць храмв здйснювалося саме для потреб цього культу, про який гиптянин дбав мало не бльше, анж про сво земне життя. У цьому, на думку гиптологв, значною мрою завинив географчний фактор, адже сама природа крани звльнила гипетський народ вд багатьох скрут, як спткали нш народи, вона ж вплинула на його релгйн погляди, як
полягали в тому, що перебування людина земл швидкоплинне й минуще, а справжн, вчне життя наста лише псля фзично смерт. Звичайно, релгйне життя в Стародавньому гипт не було безхмарним, вльним вд ретичних учень, навть елементв релгйного скепсису. Свдченням цього була поява таких вльнодумних творв, як Псня арфста та Бесда розчарованого з свою душею, в яких висловлюються сумнви щодо посмертного воскресння й епкурейськ заклики жити за велнням свого серця, соб на втху.
Автори цих творв не протиставляли релгйному свтосприйняттю сво розумння свтопорядку, обмежившись лише випадами проти окремих аспектв офцйного вровчення. З розбудовою гипетсько державност релг вдводилася специфчна роль дедал бльше задовольняти деологчн потреби владних структур, про що яскраво свдчить досконало розроблена жрецтвом система обожнення влади фараона й, зрозумло, власно влади, а також поява у стародавнх гиптян де про вдплату по длах людини, що було
вже втручанням у сферу соцально етики. На вдмну вд царя шумерського, вавилонського чи ассирйського, гипетський фараон уважався не представником богв, а самим богом за життя Гором, псля смерт Озрсом Через фараона стверджуться на земл божественний порядок, у ньому одному зосереджен сили, що пдтримують економчне, суспльне й полтичне життя держави Вн пдтриму маат свтопорядок робить безпечним життя пдданих, примушуючи вткати варварв й стверджуючи
свою владу в усй долин Нлу. Вн один ма надприродну силу, яка незмнно приносить йому перемогу на пол бою робить його мудрим у полтиц Втамничений в ус тамниц надлений високою культурою фараон з допомогою мистецтва й релгйних обрядв пдтриму життя богв. Релгя та мфологя стародавнх гиптян стотно вплинули на духовний свт нших стародавнх народв Передньо Аз, передусм схдносередземноморських. Зокрема, жител фнкйського м. Ббл ушановували культ
Озрса, а стародавн вре влаштовували похорони на гипетський лад, хнй племнний бог Яхве, як гипетський демург Пта, створив свт за допомогою божественного слова. Античний свт також зазнав впливу гипетсько релг, особливо в план вшанування культу зди, храми яко снували в ряд мст Грец та Риму, а також у Галл, спан та Британ. Деяк вчен вважають, що й християнське вчення про воскресння псля смерт, про страшний суд, про
Трйцю тощо також ма гипетське походження. Стародавн гиптяни, споряджаючи небжчикв у потойбчний свт, надляли х безлччю потрбних речей, зокрема хнми улюбленими лтературними творами, тому в стародавнх гробницях виявлено чимало памяток старогипетсько художньо словесност, й наш знання про не досить повн. Найдавнш лтературн памятки гипту збереглися ще вд епохи Стародавнього Царства. Це Тексти прамд, як мстять бограф вельмож складен в прозовй почастиримованй форм
твори, що мають не лише сторико-пзнавальне, а й певне художн значення. Бограф настльки зрл художньо, що на той час, поза всяким сумнвом, уже пройшли тривалий перод свого розвитку. Отож старогипетська лтература зародилася ще задовго до появи писемност, в форм усно народно творчост. Бограф вельмож, наприклад, виникли з обрядових псень-плачв, у яких спецальн плакальники й плакальниц не лише демонстрували горе з приводу смерт спввтчизника, а й прославляли його дяння.
Джерела з стор Стародавнього гипту подляються на чотири групи старогипетськ писемн памятки, повдомлення античних авторв та Ббл про гипет, жанров сцени, зображен на стнах храмв гробниць, памятки матерально культури. Художн ремесло розвивалося в Стародавньому гипт, як про це свдчать археологчн знахдки, ще в V IV тис. до н. е. Проте особливий старогипетський художнй стиль склався лише в перод Раннього Царства. Саме тод утвердився канон сукупнсть обовязкових художнх засобв, який став альфою й
омегою мистецтва стародавнх гиптян. Канон пдпорядкував соб художню композицю, технчн засоби втлення де, конографю образв тощо. Зокрема, фгуру людини гипетськ художники зображували в умовному ракурс лице та ноги в профль, оч та плеч анфас, торс у 23 повороту в такий спосб вони намагалися показати фгуру вдразу з клькох сторн, не опанувавши мистецтва обмного просторового зображення. Фгури богв царв постають бльшими, анж простих смертних, чоловч тла передавалися темншими фарбами, а
жноч свтлшими чоловки в гипт справд були смуглявш за жнок, бо саме м доводилося смажитися пд пекучим сонячним промнням на польових роботах, тод як жнки поралися вдома по господарству, до того ж бльше вдавалися до рятвно косметики. Ц та нш художн умовност стали каноном не вдразу, а в мру пдпорядкування мистецтва релгйно-державнй деолог. В епоху Стародавнього Царства гиптяни першими осволи технку монументального камяного будвництва. Тодшня хня архтектура була повязана з спорудженням гробниць та поминальних храмв.
Найдавнший тип гробниц трапецвидна мастаба ця назва походить вд слова лавка, оскльки свою формою гробниця нагадувала традицйну арабську лавку з утрамбовано земл. Мастаба, прототипом яко, мабуть, був могильний пагорб, мала в горшньому поверс примщення для стату небжчика та комори для збергання похоронного реманенту, а в пдземнй частин камеру для саркофага з мумю. Потреба видлити царську гробницю, викликана формуванням у гипт централзовано деспот, наштовхнула будвельникв
на думку поставити клька мастаб одну на одну. Велична гостроверха споруда мала не просто служити домом вчност для фараона, а наочно символзувати його могутнсть божественну сутнсть, звеличувати його над пдданими. Як уже зазначалося, першою такою спорудою була схдчаста гробниця фараона Джосера в Саккара, а найбльш гробниц-прамди побудували для себе фараони IV династ Хуфу, Хафра та Менкаура. Самий х вигляд, за словами французького вченого
XVIII ст. дВольнея, наповню серце й розум водночас подивом, страхом, покорою, захопленням, благоговнням Прамди органчно зливаються з довкллям. У давнину вони були нарядншими, бо гиптяни облицьовували х плитами з дрбнозернистого вапняку чи рожевого гранту у середн вки практичн араби пороздягали прамди, використовуючи хн облицювання на будвництво свох мст. Прамди, в яких, за словами Лес Укранки Кожна цегла, статуя, колона , Мережечка, рзьба малювання
Незримими устами промовля Мене створив гипетський народ тим навк сво мення вславив, складовою частиною архтектурних ансамблв з вдкритих дворв, поминальних храмв, гробниць фараонових родичв тощо. Як декор у цих камяних спорудах використано напвколони й колони, каптел яких мтують бутон лотоса чи розкриту квтку папрусу або пальми, зображення священних кобр тощо. За царювання V династ фараонв гиптяни почали споруджувати вдкрит сонячн храми, архтектурною домнантою
яких слугував камяний обелск з прамдальною верхвкою, часом оправленою в електрум сплав золота й србла. Старогипетськ обелски, прост й виразн, вплинули на меморальну архтектуру нших народв, у тому числ римлян. Розвивалося в епоху Стародавнього Царства також мистецтво скульптури, здебльшого сакральне за свом характером. гиптяни звеличували в камен фараонв, вельмож , звичайно, богв. Тогочасн царськ стату максимально деалзован, в них зовсм вдсутня портретнсть.
Нердко фараона зображували у вигляд сфнкса, образ якого, характерний для всього старогипетського мистецтва, зрештою став символом самого гипту. Найвдомша така статуя вирубаний з суцльно скел Великий Сфнкс донин найбльшим камяним монолтом у свт його довжина 74 м, висота 20 м. Призначення Великого Сфнкса араби називають його батьком страху дос не розгадане вченими. Видатним досягненням гипетського мистецтва доби Стародавнього
Царства було створення скульптурного портрета його появ посприяла практика виготовлення посмертних гпсових масок. Хоча в тодшньому скульптурному портрет ще простежувався потяг до типзац, все ж нердко вдало передавалися й ндивдуальн риси модел парна статуя царевича Рахотепа та його дружини Нофрет, деревяна статуя царевича Каапера Сльський староста тощо. Художники доби Стародавнього Царства вкривали стни гробниць та поминальних храмв розписами кольоровим
рельфом, призначеними зберегти память про покйника й забезпечити його всм необхдним для вчного посмертного життя гиптяни врили, що ц зображення оживуть у царств мертвих . У розписах кольорових рельфах перевага надавалася не локальному кольору, а лн контура. Вража те, що ц розписи та кольоров рельфи, загальна площа яких лише в поминальному храм фараона Сахура сяга майже 10 тис. м2, не призначалися радувати око живих.
Смерть була диним горизонтом цих людей, як присвятили себе посмертним деям роботам. вражено писав французький письменник Поль де Сен-Вктор. Пройдться по жрецьких чи царських гробницях, вирубаних у грському масив, ви перетнете похмур й чудов анфлади кмнат, зал, галерей, де тисяч рук тесали камння, розмальовували стни, розгортали по скелях нескнченн площини роглфв. Забави, полювання, бенкети, битви вся поема життя, викарбувана й розмальована з величавою грацознстю,
похована в цих катакомбах. вс ц скарби мистецтва залишен там для того, щоб розважати емалев чи намальован на кольоровому картон оч мумй Жоден живий погляд не осквернить музею цих склепв. Маляри й скульптори, як прикрасили х вд пдлоги до карниза, працювали для Ноч й для Мовчання. В епоху Стародавнього Царства гипетськ майстри-ювелри виготовляли з благородних металв, напвкоштовного камння та цнних порд дерева чудов прикраси та побутов дрбнички, розрахован на
витончен художн смаки й туг гаманц багатих замовникв. Новим етапом у розвитку старогипетсько архтектури й мистецтва стала епоха Середнього Царства. Роль не лише полтичного, а й культурного центру перебрали тод стобрамн Фви, як назвав це мсто Гомер. Мистецтво того часу, можна сказати, стало бльш демократичним. Художники вкривали стни храмв гробниць надзвичайно реалстичними жанровими сценами, персонажами яких
були хлбороби, пастухи, ремсники, слуги. Охоче зверталися вони також до пейзажу, оспвуючи в лнях фарбах буяння природи в долин Нлу. В скульптурному портрет доби Середнього Царства зрс нтерес до ндивдуальних рис модел. Це проявилося навть у скромних за розмрами царських статуях, як виготовлялися не лише для замуровування х у царських гробницях, а й для виставляння в периферйних храмах, тобто для загального огляду.
Нов вяння позначилися й на розвитку архтектури. В епоху Середнього Царства гиптяни почали оформляти входи до храмв у вигляд плонв масивних трапецвидних башт, прикрашених камяними обелсками. Тод ж зявився новий тип царсько гробниц, що був поднанням поминального храму з прамдою поховальний комплекс Ментухотепа в Дер-ель-Бахр, який, до реч, був звичайнсньким кенотафом.
Фараони Середнього Царства вже будували соб прамди не з камяних блокв, а з цегли-сирцю та щебеню, намагаючись врятувати поховальну камеру вд злодв за допомогою складного внутршнього планування прамди товщу пронизував лабринт коридорв, тамних входв виходв у стел й пдлоз, провалв-пасток тощо. Деяк фараони XII династ, переконавшися, що й ц заходи не можуть порятувати царськ мум вд осквернення зухвалими грабжниками, взагал вдмовилися вд будвництва прамд, а стали вирубувати соб гробниц в скелях
глухих ущелин. На початку Нового Царства гиптяни остаточно вдокремили гробницю вд поминального храму. Храми вони, як ранше, будували в долин Нлу, гробниц ж вирубували в мертвих ущелинах Долини царв Долини цариць, причому намагалися робити це в найсуворшй тамниц. Стни гробниць вони розмальовували яскравими фарбами, що не зблякли й донин, немовби час зовсм не владний над ними. Нльська долина була забудована чудовими храмами, серед яких видляються храм цариц
Хатшепсут у Дер-ель-Бахр, велетенський храм Амона в Карнац, який навть у рунах приголомшу своми ггантськими розмрами, досконалстю архтектурних форм казковим багатством нтерру стни та колони храму змережен рельфними зображеннями батальних сцен флгранно виконаними роглфчними текстами загальною площею понад 24 тис. м , у коморах храму виявлено 85 тис. камяних бронзових статуй, недобудований храм цього ж бога в сусдньому
Луксор вн служив також пвденним гаремом фараонв, уже згадуваний скельний храм Рамзеса II в Абу-Смбел, храм Аменхотепа III Мемнонй, стни якого були оздоблен золотом, а пдлога викладена срблом. Напередодн Першо свтово вйни бльшсть археологв були переконан, що гипетська земля вже розкрила м ус сво тамниц. Однак молодий американський гиптолог Г. Картер затяв ризикован пошуки гробниц фараона Тутанхамона.
Йому вдалося умовити англйського лорда Карнарвона видлити на це необхдн кошти. Розкопки велися в похмурй Долин царв упродовж шести рокв. У 1922 р коли Г.Картер, переконавшись у марност свох зусиль, вддав розпорядження припинити пошуки, його робтники натрапили поблизу гробниц Рамзеса VI на вхд у пдземелля. Так було зроблено вдкриття вку знайдено дину непограбовану царську гробницю, яка свом багатим поховальним
начинням могла конкурувати з казковою печерою Ал-Баби. У клькох камерах одних лише виробв з золота збергалося загальною вагою понад 600 кг. Мумя фараона лежала в одному з восьми, вмщених один в один, саркофагв чотирьох деревяних ящикв, оббитих золотим листом, саркофага, вирубаного з монолтного блоку жовтого кварциту, та трьох ангроповидних домовин, дв з яких зроблено з дерева та золота, а третя з листового золота товщиною 2,5 3,5 мм.
Лице мум прикривала золота маска вагою 9 кг. У поховальному саван виявлено близько 300 прикрас коштовних амулетв, у тому числ залзний, оправлений у золото. Втм, Г. Картер згадував, що на археологв найбльше враження справило не казкове багатство могильного начиння, а засохлий вночок польових квтв, покладений у труну вдовою Тутанхамона Серед ус царсько розкош, державно велич блиску золота не було нчого красившого за ц клька
звялих квточок, як ще збергали невиразн слди давнх барв. Вони свдчили про те, наскльки коротк в дйсност тридцять три столття це всього лише учора завтра. Невдовз псля вдкриття гробниц Тутанхамона раптово помер вд запалення легенв лорд Карнарвон, згодом пшли з життя ще близько трьом десяткв людей, так чи накше причетних до розкопок у Долин царв. 3 цього приводу вропейська преса пдхопила чиюсь мстичну вигадку, що ц смерт викликан нбито
прокляттям фараона, помстою мертвого живим за потривожений вчний спокй. Г, Картер вбачав у цй газетнй сенсац цлковиту вдсутнсть елементарного глузду. Вчен, як йшли по слдак прокляття фараонв, вважають, що причиною передчасно смерт ряду учасникв розкопок була, скорше всього, легенева хвороба муноалергйна бронхопневмоня, викликана смертоносним грибком, який зберга живучсть упродовж тисячолть. Гадають, що саме цей грибок на початку 80-х рокв обрвав життя дванадцяти
науковцв, як обстежували в Краков стародавн поховання королвського подружжя. Аналогчну грибкову прль було виявлено також на мум фараона Рамзеса II, однак француз медики, як лкували цю мумю, залишилися жив завдяки тому, що, боячись заразити мумю, працювали в респраторах гумових рукавичках. Старогипетських текств збереглося чимало, бо гиптяни любили писати нердко писали на вчному матерал на стнах колонах храмв гробниць, на камяних плитах саркофагах,
на кстяних дощечках палетках, печатках, амулетах тощо. До того ж вони свом основним матералом для письма папрусом часто пеленали мум, просочуючи його ароматними смолами, щоб зробити бльш довговчним. З писемних джерел гиптологи найбльше цнують списки фараонв царв, виявлен на стнах храмв у Карнац, Абдос та Саккара. Ц списки мстять не лише мена фараонв, а й роки хнього царювання, що робить х незамнними для складання
хронолог. Шкода тльки, що в рзних списках фараони менуються по-рзному, бо це нердко ставить у безвихдь гиптологв. Цнну сторичну нформацю мстять також царськ лтописи, особливо Палермський камнь, Аннали Тутмоса III, Стела Панх Поема Про Кадешську битву тощо. Однак до ц нформац потрбно ставитись, дуже критично, бо фараони мали погану звичку приписувати соб вонн заслуги свох попередникв, позичали один в одного вонн сюжети та зображували
себе переможцями навть у тих випадках, коли для цього не було жодних пдстав. Слд зазначити, що в царських лтописах знаходимо повдомлення про нш народи Передньо Аз. Так, в Анналах Тутмоса III назви понад 600 пвнчних та пвденних сусдв гипту. стотно доповнюють ту нформацю, яка в царських лтописах, автобограф гипетських вельмож, проте й ц джерела не особливо обтяжен сторичною правдою. При знайомств з ними згадуються рончн застереження
Бернарда Шоу Коли ви читате бографю, не забувайте, що правда завжди непридатна для опублкування. Серед гипетських писемних джерел майже повнстю вдсутн юридичн документи та матерали господарсько звтност, а т окрем, що дйшли до нас, не в усьому правдиво вдтворюють господарське життя крани, бо, як зазнача гиптолог О.Д. Берлв, пристрасть до рекордв, звершень, перевиконань була в гиптян у кров. Щоб дослдити суспльне життя в гипт, вченим доводиться бльше користуватися лтературними навть релгйно-
мфологчними сюжетами, спадщиною старогипетського малярства. Про науков знання у Стародавньому гипт розповдають словники, задачники, медичн та астрономчн трактати, найдавнша у свт енциклопедя енциклопедя Аменемопе. Релгйне життя стародавнх гиптян досить яскраво вдображене в хнй багатй заупокйнй лтератур Тексти прамд, Тексти саркофагв, Книга мертвих тощо.
Таким чином, старогипетськ писемн джерела найгрше вдображають соцально-економчну сторю крани, краще полтичн, культурн та релгйн процеси. Важливим, часом незамнним доповненням до писемних джерел, напрочуд реалстичн жанров сцени на кольорових рельфах розписах гипетських храмв, гробниць саркофагв. гиптяни врили, що ц зображення оживуть на тому свт, щоб небжчик опинився у звичному для нього оточенн, тому виконували х якомога правдивше й всеосяжнше, що перетворило х на справжню енциклопедю старогипетського
життя. Цнн повдомлення про Стародавнй гипет в ноземних вавилонських, ассирйських, кушитських та н. написах. Щодо Ббл, то гипетськ сюжети стосуються майже виключно перебування стародавнх врев у цй кран. З античних авторв найповнше описав гипет батько стор Геродот, який у 445 р. до н. е. побував у цй кран. Вн, зокрема, розповв про природно-клматичн умови в долин
Нлу, про культуру побут стародавнх гиптян, про окрем под гипетсько стор. Виявлен археологами памятки матерально культури стосуються рзних перодв старогипетсько стор, у тому числ найдавншого, цнним доповненням до писемних джерел. Однак загалом сторя старогипетсько цивлзац вдображена в них, як в джерелах писемних, нервномрно. Зокрема дуже невиразн слди залишилися вд темних т. зв. перехдних перодв.
Найважливш джерела з стор Стародавнього гипту писемн памятки заговорили лише в 20-х роках XIX ст. Так довго не вдавалося х прочитати тому, що вчен прийняли на вру помилкове твердження античних авторв про вдсутнсть в гипетськй роглфц фонем. вропейськ вчен пдходили до розкриття тамниц роглфчного письма крок за кроком. Так, у XVIII ст. було встановлено, що гиптяни помщали в овальн рамки картуш мена царв, що вд хньо стародавньо мови походила мова коптв гиптян, як стали християнами.
У 1808 р. Ж. Ф. Шампольйон почав працювати над копю Розеттського напису оригнал збергався у Лондон. Чорну базальтову плиту з цим написом знайшов ултку 1799 р. на берез Розеттського рукава Нлу один з учасникв африкансько експедиц Наполеона Бонапарта. Напис був двомовний блнгва, виконаний трьома системами письма старогрецькою двома старогипетськими демотичною та роглфчною. Вчений переконався, що в гипетськй роглфц фонеми на цю думку
його наштовхнуло зставлення вдкритого ним третього стилю старогипетського письма ратики з демотикой та роглфкою. Озбровшись цю концепцю спираючись на спосб написання в Розеттському текст мен гипетського царя Птолемея та цариц Клеопатри, Ж. Ф. Шампольйон 14 вересня 1822 р. прочитав в ншому роглфчному напис мена фараонв Рамзеса II Тутмоса III , таким чином, довв, що не лише греко римськ, а й гипетськ мена писалися в роглфц
з використанням фонем. Отож ключ до дешифрування старогипетського письма було знайдено, 1822 р. став роком народження ново науки гиптолог. Уяву про свтанкову добу гиптолог можна скласти на приклад бурхливо дяльност одного з багатьох тодшнх авантюриств вд науки Бельцон. Цей талць обстежив руни, Фв, очистив вд пску фасад скельного храму фараона
Рамзеса II в Абу-Смбел, виявив скельн царськ гробниц Сет , Рамзеса , пробрався до поховально камери прамди Хефрена. Вн так розповдав про свою гонитву за старожитностями Метою мох пошукв було позбавити гиптян хнх папрусв деяк з них я знаходив захованими на грудях мумй, пд руками, мж ногами вище колн, на ногах суво були закрит численними шарами тканини, якою пеленалися
мум вибившись з сил, я почав шукати мсце, де б перепочити знайшовши його, спробував приссти. Але коли я зперся на тло якогось гиптянина, воно розвалилося пд мною, немов коробка для капелюха зрозумло, я спробував зпертися на щось, щоб пдтримати себе, однак опора для рук виявилася такою ж ненадйною, тому я остаточно провалився опинився серед мумй, що розламувалися, причому мене супроводжував трск ксток, розриви ганчрок, ламання деревяних ящикв, як здйняли таку пилюку, що я мусив добру чверть години сидти
нерухомо, поки вона не осла Прохд увесь був забитий мумями, я не мг ступити й кроку, щоб не тицьнутись лицем у якогось зтллого гиптянина Я весь був засипаний кстками, ногами, руками й черепами, як скочувалися на мене згори. Так я просувався вд одн печери до ншо, вс вони були вщерть заповнен мумями Я не мг кроку ступити, щоб так чи накше не пошкодити якусь мумю. Потрощити стародавн могили вропейцям допомагали мсцев феллахи.
Спершу заради ароматично смоли мум, яка вважалася панацею вд усх недугн, а згодом для пдпльно торгвл папрусами. Таким чином, гипетськ архтектори, скульптори, маляри залишили псля себе багату художню спадщину. Вони започаткували монументальну камяну архтектуру, скульптурний портрет станковий живопис велико художньо сили.