Ринкова пропозиція та її еластичність

смотреть на рефераты похожие на “Ринкова пропозиція та її еластичність”
Міністерство освіти та науки України
Львівський національний університет ім. І. Франка
Економічний факультет
Кафедра Економічної теорії
Курсова робота з курсу: “Мікроекономіка” на тему: “Ринкова пропозиція та її еластичність”
Роботу виконав:
Студент групи Екі-21з
Дмитрів Тарас Степанович
Науковий керівник:
Доцент Шегинський Ігор Михайлович
Львів – 2000
План:
Вступ.
1. Пропозиція та ринкова пропозиція, їх суть.
2. Еластичність пропозиції, її економічний зміст та види.
3. Визначники еластичності пропозиції.
Висновки.
Список використаної літератури.
Вступ
В умовах зробленої конкуренції на ринку постійно зустрічаються продавець
і покупець, і в такий спосіб при їхньому зіткненні визначається ціна
товару. При цьому враховуються витрати чи продавця виробника на
виробництво, збереження, транспортування товару, цінність і корисність
цього товару для споживача, а також багато інших факторів , щовпливають на
ціну.
”Пропозиція” і “попит” — два найважливіших поняття економіки. Їх можна
розглядати окремо, але на практиці це два нерозривних явища.
Як відомо, у ринковій економіці попит визначає пропозиція. Але це
зовсім не виходить, що пропозиція менше по свому значенню, ніж попит. Його
вивчення так само необхідне для правильного розуміння і рішення проблем,
що встають перед економістами і менеджерами. Як поставити виробництво, щоб
воно приносило максимальний прибуток? Як понизити витрати? Як створити план
діяльності фірми на майбутнє? Що краще: продовжувати чи виробництво пора
зупинити підприємство? Це дуже важливі питання, від рішення яких залежить
доля підприємства зокрема і держави в цілому.
Теорія пропозиції, як говориться у великому економічному словнику, це
теорія, заснована головним чином на теорії поводження виробників і аналізує
те, яким чином фірма чи підприємці доставляють на ринок товари і послуги.
Оскільки ринок у нашій країні тільки розвивається, то дослідження попиту
та пропозиції є дуже важливим при вивченні шляхів розвитку ринкової
економіки в Україні. І дуже важливо навчитися застосовувати результати
досліджень попиту та пропозиції на практиці. Без інформації про попит та
пропозицію не може обійтися в наш час, практично, жодна фірма.
Підвищення ціни на товар приводить до зменшення попиту на нього і до
збільшення пропозиції цього товару. Зниження ціни має протилежний ефект:
попит на товар зростає, а пропозиція його падає. Тобто попит і пропозиція
змінюються залежно від зміни ціни.
Але в багатьох випадках урахування даної загальної закономірності
недостатнє для вивчення економічних процесів, оскільки різні товари по-
різному реагують на зміну ціни. Скажімо, якщо підняти ціну на сіль, то
можна отримати значний додатковий дохід, бо попит на сіль дуже мало
залежить від її ціни. З іншого боку, якщо підняти ціну квитків на
футбольний матч, то можна мати збитки від різкого зменшення попиту на ці
квитки.
Як визначити ступінь реагування попиту і пропозиції на зміну ціни? Щоб
відповісти на це запитання, застосовують поняття цінової еластичності
попиту і пропозиції.
Задача цієї роботи полягає в тому, щоб по можливості більш повно розкрити
теми і проблеми, зв’язані з пропозицією, пояснити його основні закони і
показати їхнє застосування на прикладах.
1. Пропозиція та ринкова пропозиція, їх суть
Пропозиція — це кількість товарів, яка перебуває на ринку або може бути
туди доставлена.[1] Вона визначається виробництвом, але не тотожна йому. Є
випадки, коли і в урожайний рік “дари” сільського господарства відсутні на
полицях магазинів. Закон пропозиції стверджує: чим вища ціна на товар, тим
більша пропозиція товару, і навпаки. Отже, встановлюється прямо пропорційна
залежність між ціною і величиною пропозиції. Звичайно, для виробника більш
прибутковим е пропонувати товар за вищими цінами (за умови, що високі ціни
гарантовано тривалі).
Основні поняття, пов’язані з пропозицією, значною мірою аналогічні
поняттям, пов’язаним з попитом. Так, аналогічно до попиту ринкову
пропозицію формує пропозиція благ окремими фірмами. Пропозиція окремої
фірми визначається її виробничими можливостями, згідно з якими для кожної
конкретної ціни фірма може запропонувати до продажу певні обсяги блага.
Тому пропозиція аналогічно до попиту також характеризується набором обсягів
певного блага, які виробники (постачальники) бажають та можуть продати на
ринку, і відповідних цін.
Ринкова пропозиція блага складається із суми обсягів блага, які окремі
фірми можуть та хочуть запропонувати до продажу за кожної конкретної
ціни.[2]
Функція пропозиції — залежність обсягу пропозиції блага від його
ціни.[3]
Крива пропозиції — графічне відображення функції пропозиції.[4]
На графіку крива пропозиції позначена буквою S (англ. suplly) і прямує
знизу вгору, зліва направо.
Рух по кривій пропозиції (мал. 1) ілюструє прямо пропорційну залежність
між зміною в ціні і зміною у величині пропозиції.
Отже, зміна ціни на товар веде до зміни величини попиту на нього або до
зміни величини пропозиції товару. Ринкова ціна показує, де саме ми
перебуваємо на кривих попиту чи пропозиції.
[pic]
Мал. 1 Крива пропозиції( Р – ціна, Q – к-сть товару, S – пропозиція)[5]
Численні емпіричні спостереження та теоретичні дослідження свідчать про
зростання обсягу пропозиції за зростання ціни. У цьому полягає важливий
економічний закон — закон пропозиції.
Між ціною та кількістю пропонованого продукту існує пряма, або позитивна,
залежність. Якщо ціна зростає, відповідно збільшується й величина
пропозиції; якщо ціна знижується, то зменшується величина пропозиції. Цю
залежність називають законом пропозиції.[6]
Крива пропозиції показує, яку кількість товару виробники хотіли б
продати залежно від цін на ринку. Крива йде вгору, оскільки в міру
зростання ціни збільшуєтьсякількість компаній, що можуть і хочуть виробляти
й продавати товар. Наприклад, за вищої ціни існуючі фірми за короткий час
можуть збільшити виробництво товарів, найнявши додаткових робітників або
змусивши своїх робітників працювати понадурочне (при цьому фірма має більші
витрати), а у віддаленій перспективі — збільшивши розміри підприємства.
Висока ціна також може привабити до ринку нові компанії, що через свою
недосвідченість матимуть великі витрати; тому раніше вважали вихід на новий
ринок (коли були нижчі ціни) економічно недоцільним.
Позначивши пропозицію через S, можна записати функціональну залежність:
S = f(p; q, c, x)[7],
де p – ціна товару; q – ціна на взаємозамінюванні та взаємодоповнювані товари; с – затрати на виробництво; х – інші фактори.
Крапка з комою між p і q означае різницю між впливом ціни (p) і всіх
інших факторів (q, y, x) на пропозицію.
Зміна ціни веде до зміни тільки величини пропозиції. Відбувається рух по
кривій S, яка не змінює свого положення (мал. 2).
[pic]
Зміна ж дії всіх інших факторів (q, с, х) веде до зміни (збільшення або
зменшення) пропозиції товару. Крива зміщується в цілому або вправо, або
вліво (мал. 2.1).
(мал.2) Крива пропозиції, рух по кривій[8]
[pic]
(мал. 2.1)[9]
(мал. 2.2)[10]
[pic](мал. 2.3)[11]
Крива пропозиції показує в графічному виді кількість пропонованого
товару при кожнім значенні ціни, при цьому інші фактори, що впливають на
обсяг пропозиції залишаються незмінними.
Як же впливають на пропозицію витрати виробництва?
Припустимо, що витрати на виробництво масла зросли. Виробництво стало
дорожчим. Його пропозиція зменшиться. За будь-яким рівнем ціни буде
виготовлено меншу кількість масла. Крива пропозиції зміститься вліво і
покаже зменшення пропозиції за кожним рівнем ціни (мал. 2.2).
Інші фактори До інших факторів, які впливають на пропозицію товару,
можна віднести і мету виробників, технологію виробництва, зміни в системі
оподаткування та погодних умовах.
Наприклад, відбулися технічні вдосконалення в процесі виробництва, яке
стало дешевим. Прпозиція зростає. Забуть якого рівня ціни буде
запропонована більша кількість масла. Крива пропозиції зміститься в право і
покаже зростання пропозиції загалом (мал. 2.3).
Тепер дитальніше розглянемо вплив на пропозицію різних факторів:
Ціни на ресурси. Як відзначалося вище при поясненні закону пропозиції,
існує самий тісний зв’язок між витратами виробництва і пропозицією. Крива
пропозиції фірми ґрунтується на витратах виробництва; за додаткові одиниці
продукту фірма повинна установити більш високі ціни, оскільки виробництво
цих додаткових одиниць вимагає великих витрат. Звідси випливає, що
зниження ресурсних цін знизить витрати виробництва і збільшить пропозицію,
тобто перемістить криву пропозиції вправо. Приклад: якщо ціни на насіння і
добрива знижуються, можна екати збільшення пропозиції кукурудзи. І
навпаки, підвищення цін на ресурси збільшить витрати виробництва і
скоротить пропозиція, то їсти змістить криву пропозиції вліво. Приклад:
підвищення цін на залізну руду і кокс збільшує витрати виробництва стали і
веде до скорочення її пропозиції.
Технологія. Удосконалювання технології означає, що відкриття
нових знань дозволяє більш ефективно зробити одиницю продукції, тобто з
меншою витратою ресурсів. При даних цінах на ресурси знизяться виробничі
витрати і збільшиться пропозиція. Приклад: недавні могутні прориви в
області надпровідності відкривають перспективи для передачі електричної
енергії чи майже зовсім без утрат. В даний час при передачі електричної
енергії по мідних проводах утрати її складають близько 30%. Яке можливий
наслідок зазначеного відкриття? Істотне зниження витрат виробництва і
збільшення пропозиції цілого ряду продуктів, при виготовленні яких
затрачається велика кількість електроенергії.
Податки і дотації. Підприємства розглядають більшість податків
як витрати виробництва. Тому підвищення податків, скажемо, на чи продажі на
власність збільшує витрати виробництва і скорочує пропозиція. Навпроти,
дотації вважаються “податком навпаки”. Коли держава субсидіює
виробництво якого-небудь товару, воно фактично знижує витрати і збільшує
його пропозицію.
Ціни на інші товари. Зміни цін на інші товари також здатні
змістити криву пропозиції продукту. Зниження ціни на пшеницю може спонукати
фермера вирощувати і пропонувати до продажу більше кукурудзи по кожній з
можливих цін. І навпроти, підвищення ціни на пшеницю може змусити фермерів
скоротити виробництво і пропозиція кукурудзи. Фірма, що випускає спортивні
товари, може скоротити пропозицію баскетбольних м’ячів, коли підвищується
ціна на футбольні.
Чекання. Чекання змін ціни продукту в майбутньому також можуть
уплинути на бажання виробника поставляти продукт на ринок у даний час.
Однак важко робити висновки про те, як позначаться чекання, допустимо,
більш високих цін на нинішню криву пропозиції продукту. Фермери можуть
затримати вивіз кукурудзи поточного врожаю на ринок, очікуючи підвищення
ціни на неї в майбутньому. Це викликає скорочення поточного пропозиції. Так
само чекання істотного підвищення в найближчому майбутньому цін на
продукцію фірми може скоротити поточне пропозиція цієї продукції. З іншого
боку, у багатьох галузях обробної промисловості чекання підвищення цін
здатно спонукати фірми збільшити виробничі потужності і тим самим викликати
збільшення пропозиції.
Число продавців. При даному обсязі виробництва кожної фірми чим
більше число постачальників, тим більше ринкова пропозиція. В міру вступу в
галузь більшої кількості фірм крива пропозиції стане зміщатися вправо. Чим
менше в галузі кількість фірм, тим менше виявляється ринкова пропозиція. Це
означає, що в міру виходу фірм із галузі крива пропозиції буде зміщатися
вліво.
Пропозиція представлена результатами господарської діяльності
(виробництва), що набувають товарного вигляду і можуть бути доставлені на
ринок у певному обсязі і впевний час. Як функція і результат товарного
виробництва пропозиція представлена відповідними субектами – продавцями.
Еволюція товарного виробництва і розвиток суспільного поділу праці зумовили
переміщення функції реалізації товарів та послуг на ринку від
безпосереднього виробника до торгівлі. Вплив цієї функції на стан
пропозиції може бути вагомим, але вирішальною передумовою ринкової
пропозиції залишається обсяг виробництва. Розбіжність у кількісній
визначеності виробництва певних продуктів чи послуг та пропозиції їх може
зумовлюватися відставанням у розвидку виробничої інфраструктури, що
відповідае своечаснрму появу результатів виробництва на ринку (транспор,
звязок, заготівля). Іншою причиною можуть бути технологічні та
організаційно-економічні прорушення, що призводять до невідповідності
споживчих якостей вироблюваної продукції чи послуг існуючому попиту.
Пропозицію можна визначити як шкалу, що показує різні кількості продукту,
що виробник бажає і здатний зробити і запропонувати до продажу на ринку по
кожній конкретній ціні з ряду можливих цін протягом визначеного періоду
часу. Ця шкала пропозиції представляє ряд альтернативних можливостей
таких, які показані в таблиці 1 для індивідуального виробника.
Таблиця 1. Пропозиція картоплі індивідуальним виробником (гіпотетичні дані)
|Ціна за центнер |Величина пропозиції |
|(дол.) |у тиждень |
|5 |60 |
|4 |50 |
|3 |35 |
|2 |20 |
|1 |5 |
Пропозиція показує, які кількості продукту будуть пред’явлені до продажу
за різними цінами, притім всі інші фактори залишаються незмінними. У
даному випадку припустимо, що наш виробник є фермером, що вирощує
картоплю, попит на який ми тільки що розглядали. Наше визначення поняття
“пропозиція” показує, що пропозиція звичайна розглядається з погляду
вигідності ціни. Іншими словами, ми вважаємо, що пропозиція вказує на
кількість продуктуу, що виробники стануть пропонувати по різних можливих
цінах. Однак рівною мірою правильно, а в ряді випадків навіть корисніше
розглядати пропозиція з погляду його величини. Замість того щоб запитувати,
яке кількість буде пропонуватися за різними цінами, ми вправі запитати,
якими повинні бути ціни, що спонукають виробника пропонувати різна
кількість товару.
Легко помітити, що таблиця 1 показує позитивну, чи пряму, зв’язок між
ціною і кількістю пропонованого продукту. З підвищенням цін відповідно
зростає і величина пропозиції; зі зниженням цін скорочується також і
пропозицію. Цей специфічний зв’язок називається законом пропозиції. Він
просто показує, що виробники хочуть виготовити і запропонувати до продажу
більша кількість свого продукту за високою ціною, чим вони хотіли б це
робити за низькою ціною. Чому? Це в основному також диктується здоровим
глуздом.
Ціна, з погляду споживача, виступає як стримуючий фактор. Перешкода у
виді високої ціни означає, що споживач, що виявляється в ролі платника,
буде купувати за цією ціною відносно невелика кількість продукту; чим нижче
ціновий бар’єр, тим більше споживач стане купувати. З іншого боку,
постачальник виступає в ролі одержувача грошей за продукт. Для нього
ціна являє собою виторг за кожну одиницю продукту, а тому вона служить
стимулом до того, щоб робити і пропонувати свій продукт до продажу на
ринку.
Тепер уявимо собі фермера, ресурси якого у визначених межах піддаються
переключенню з виробництва одних продуктів на інші. В міру підвищення ціни
фермер рахує вигідним вилучити землі з виробництва пшениці, вівса і соєвих
бобів і переключити їх на виробництво картоплі. До того ж більш високі ціни
на картоплю нададуть фермеру можливість покривати витрати, обумовлені більш
інтенсивною обробкою землі і застосуванням у більшій кількості
мінеральних добрив і пестицидів. Усі ці витрати приводять до збільшення
обсягу виробництва кукурудзи.
Розглянемо також підприємство в обробній промисловості. На якомусь етапі
промисловці звичайно зіштовхуються зі збільшенням витрат виробництва
одиниці продукції. А тому для покриття зрослих витрат необхідно підвищити
ціну на вироблений продукт. Але чому зростають витрати? Вони зростають
тому, що визначені виробничі ресурси, особливо виробничі площі і
машинний парк, неможливо збільшити за короткий час. Тому, у міру того як
фірма нарощує кількість більш мобільних ресурсів наприклад, робочої сили,
сировини і комплектуючих виробів, стаціонарні спорудження й устаткування
в якийсь момент стають перевантаженими, у результаті чого ефективність
виробництва знижується, а витрати виробництва кожної наступної одиниці
продукту зростають. Для виробництва цих потребуючих великих витрат одиниць
продукту виробники повинні одержати більш високу ціну: Між ціною і
величиною пропозиції існує прямий зв’язок.
Розходження між зміною в пропозиції і зміною величини пропозиції таке ж,
як розходження між зміною в попиті і зміною величини попиту. Зміна в
пропозиції виражається в зсуві всієї кривої пропозиції. Збільшення
пропозиції зміщає криву вправо, зменшення пропозиції зміщає її вліво.
Причиною зміни пропозиції служить зміна однієї чи більш детермінант
пропозиції. Економісти використовують поняття “пропозиція” для позначення
чи шкали кривої. Тому зміна в пропозиції повинне означати, що вся шкала
змінилася і що крива змістилася в якусь сторону. Навпроти, зміна величини
пропозиції означає пересування з однієї крапки на іншу крапку на постійній
кривій пропозиції. Причиною такого пересування є зміна ціни на розглянутий
продукт.
2. Еластичність пропозиції, її економічний зміст та види.
Еластичність — це міра чутливості однієї змінної щодо іншої. Точніше, це
числовий показник процентних змін, що відбуваються в одній величині в разі
зміни на 1 % іншої величини.[12]
Припустімо, що величина пропозиції стала, як у випадку з рибою, що швидко
псується. Цю рибу привезено на ринок, щоб продати за будь-яку ціну. Це
крайній випадок абсолютно несластичної пропозиції, яку зображають
вертикальною кривою пропозиції.
Інший крайній випадок. Припустімо, шо незначне зменшення ціни спричинить
зниження величини пропозиції до нуля, водночас незначне підвищення ціни
викличе нсвизначено великі зміни у пропозиції. У цьому випадку відношення
відсотка зміни величини пропозиції до відсотка зміни ціни вкрай велике,
його зображають горизонтальною кривою пропозиції. Це крайній випадок
безмежно еластичної пропозиції.
Між цими крайніми випадками пропозицію називають еластичною або неела-
стичною залежно від того, чи відсоток зміни кількості більший або менший
від відсотка зміни ціни. У випадку одиничної еластичності відсоток
збільшення величини пропозиції точно дорівнює відсоткові збільшення ціни.
Як бачимо, еластичність пропозиції визначають так само, як і еластичність
попиту. Єдина відмінність полягає в тому, що величина реагування пропозиції
на збільшення ціни додатна, а попиту — від’ємна.
Отже, еластичність пропозиції:
[pic][13]
Еластичність пропозиції дорівнює відношенню відсотока зміни величини
пропозиції до відсотока зміни ціни.

Таблиця 2. Значення пропозиції відповідно до ціни на ринку (продукт N)
|Пропозиція |Ціна, |Обсяг пропозиції, |
| |г. о./т |тис. Т |
|А |700 |24 |
|Б |600 |17 |
|В |500 |12 |
|Г |400 |7 |
|Д |300 |3 |
Побудуємо графік пропозиції з відповідними значеннями ціни і обсягів
продукції, що доставляється на ринок (мал.3, табл. 2).
У системі координат графіка пропозиції значення ціни відкладають на
вертикальній осі, а відповідні значення обсягу (кількості) пропозиції – на
горизонтальній. Побудова графіка дасть криву ДА із значеннями Г, В, Б на
ній.
[pic](мал.3) Графік обсягу пропозиції[14]
Кожна точка на цій кривій фіксує відповідне кількісне значення
пропонованої на ринку продукції при певному значенні ціни. Наприклад, у
точці Г при встановленні ціни 400 г. о./т продукту N її відповідна
пропозиція становитеме 7 тис. т. Кількість пропонованого товару є
вираженням виробничих можливостей і зацікавленості підприємців на цьому
ринку товарів за умови встановлення певної фіксованої ціни.
Крива графіка пропозиції має напрямок з південого заходу на півничний
схід і характеризується підвищенням. Це є графічним вираженням зазаначеної
закономірності: з підвищенням ціни збільшується кількісне вираження обсягу
пропозиції. Еластичність пропозиції тим більша, чим більша крива
наближаеться до уявної горизонтальної осі. В цьому випадку незначними
цінами буде відповідати помітний “стрибок” обсягу пропозиції. Значення
кривої, що має крутовертикальну спрямованість, характеризують низьку
еластичність пропозиції – незначні зміни її обсягів при відпоівдних змінах
ціни. Еластичність пропозиції вимірюється відношенням відсоткового
вираження зміни обсягу пропозиції до відсоткового вираження зміни ціни
товару (послуги).
Види еластичності
Цінова еластичність пропозиції є процентною зміною пропонованої кількості
в результаті одновідсоткового збільшення ціни. Таке значення еластичності
звичайно позитивне, бо вища ціна стане для виробників стимулом для
збільшення випуску продукції.
Якщо S(Р) — залежність пропозиції від ціни, то сформульоване означення
може бути записане таким чином:
[pic][15]
Із закону пропозиції (збільшення пропозиції при збільшенні ціни)
випливає, що коефіцієнт еластичності пропозиції за ціною буде додатним.
Як і у випадку попиту коефіцієнт еластичності при малих змінах цін можна
записати за допомогою похідних:
[pic][16]
[pic][17]
Де 1-й випадок – пропозиція еластична за ціною
2-й – пропозиція одиничної еластичності за ціною
3-й – пропозиція нееластична за ціною
На мал. 5 показано три основні випадки еластичності пропозиції:
вертикальна крива зображає випадок абсолютно нееластичної пропозиції,
горизонтальна крива — безмежно еластичної пропозиції, пряма, що проходить
через початок координат, — одиничної еластичності .
[pic](мал. 4) Залежність еластичності пропозиції від реакції виробника на
зміну ціни.[18]
Якщо пропозиція стала, то її еластичність дорівнює нулю (крива а). Крива
в показує безмежно велике зростання пропозиції внаслідок зміни ціни.
Проміжний випадок б— коли зміна величини пропозиції точно дорівнює зміні
ціни.
3. Визначники еластичності пропозиції
Основний визначник еластичності пропозиції за ціною — це кількість часу,
який має виробник для реаґування на конкретну зміну ціни товару. Можна
сподіватися, що чим більше часу має фірма для пристосування до певної зміни
ціни, тим більше зміниться обсяг продукції і тим більшою буде еластичність
пропозиції. Реакція фірми на зростання ціни продукту Х залежить від
здатності фірми до переміщення ресурсів з виробництва інших продуктів (ціни
яких вважаємо незмінними) до виробництва продукту X. Переміщення ресурсів
потребує часу: чим більше часу, тим вища “мобільність” ресурсів. Отже,
більшими будуть зміна обсягу продукції і еластичність пропозиції.
При аналізі впливу часу на еластичність пропозиції економісти розрізняють
найкоротший ринковий період, короткостроковий період і довгостроковий
період.
1. Найкоротший ринковий період. Найкоротший ринковий період настільки
короткочасний, що виробники не можуть відреаґувати на зміни величини попиту
та ціни. Припустімо, що дрібний фермер привіз на ринок весь сезонний врожай
— вантажівку помідорів. Крива пропозиції буде повністю нееластичною
(вертикальною); фермер продасть увесь врожай незалежно від того, високою чи
низькою буде ціна. Чому? Тому що фермер не може запропонувати більше ніж
вантажівку помідорів, якщо їхня ціна виявиться вищою, ніж він сподівався.
Йому, можливо, і хотілося б запропонувати більше, але помідори не можна
виростити за ніч. Щоб відреаґувати на вищу за сподівану ціну і виробити
більше помідорів, потрібний новий сільськогосподарський сезон. Крім того,
продукт швидко псується, і тому фермер не може вилучити його з ринку. Якщо
ж ціна нижча за сподівану, фермер все одно продаватиме всі помідори. У
цьому випадку витрати виробництва не матимуть значення при прийнятті
рішення. Навіть якщо ціна помідорів буде нижчою за витрати виробництва,
фермер продаватиме всю продукцію, щоб уникнути ще більших втрат через
псування помідорів. Упродовж дуже короткого часу пропозиція помідорів з
боку нашого фермера фіксована; він може запропонувати тільки одну
вантажівку помідорів незалежно від того, якою б високою не була, ціна.
Можливість псування продукту змушу фермера продавати всю свою продукцію,
якою низькою не була б ціна.
На малюнку 5-а зображено повністю нееластичну криву пропозиції фермера у
найкороткостроковішому ринковому періоді. Зауважте, що цей ті інші дрібні
фермери не можуть відреаґуват. на припустиме збільшення попиту; у них нем
часу для збільшення величини пропозиції Зростання ціни з Ро до Рм просто
нормує споживання фіксованої кількості продукції, ал не збільшує обсягу її
виробництва.
2. Короткостроковий період. У коротко строковому періоді виробничі
потужності індивідуальних виробників і всієї галузі залишаються незмінними.
Проте фірми уже мають час для більш або менш інтенсивного використана своїх
потужностей. Отже, у короткостроковому періоді потужності нашого фермера,
які скла даються із землі та сільськогосподарської техніки, — фіксовані.
Проте у цьому періоді фермер може застосувати інтенсивніше методі
вирощування помідорів, використовуючи біль ще праці, добрив та пестицидів.
Результатові буде збільшення обсягу продукції як реакціє на прогнозоване
розширення попиту; таке збільшення обсягу продукції відображено
еластичнішою пропозицією помідорів, і це показано кривою Ss на малюнку 5-б.
Зауважте, ще зростанню попиту відповідають тепер відносне більша, ніж у
межах найкоротшого ринкового періоду, зміна кількості пропонованої
продукції (від Q0 до Qs) і відносно менші зміни ціни; тому ціна нижча, ніж
у найкоротшому ринковому періоді.
3. Довгостроковий період. Довгостроковий період — це період часу,
достатній для того, щоб фірми вжили усіх доцільних заходів для
пристосування своїх ресурсів до нової ситуації; окремі фірми можуть
розширити (або скоротити) виробничі потужності; нові фірми можуть увійти у
галузь (або існуючі фірми її залишити). У галузі з виробництва помідорів
наш фермер може придбати додаткову ділянку землі та купити більше машин і
устаткування. Крім того, вирощуванням помідорів можуть зайнятися інші
фермери внаслідок зростання попиту та підвищення ціни. Ці зміни означають
ще більшу зміну пропозиції, тобто ще еластичнішу криву пропозиції S;. Як
видно з малюнку, результатом стане невелика зміна ціни (від Р0 до Р1) і
значна зміна обсягу продукції (від Q0 до Qs як реакція на передбачуване
збільшення попиту.
Для визначення еластичності пропозиції не можна застосовувати оцінку за
показником загального виторгу. Пропозиція відображає прямий зв’язок між
ціною та величиною пропозиції; крива пропозиції є висхідною. Незалежно від
ступеня еластичності чи нееластичності пропозиції ціна та загальний виторг
завжди змінюються в одному напрямку.
Ще один фактор, що впливає на еластичність пропозиції, — це ступінь
можливого збільшення виробництва у цій галузі. Якщо фактори виробництва
легко знайти за поточними ринковими цінами, як у випадку з текстильною
промисловістю, то обсяг продукції можна значно збільшити при невеликому
зростанні ціни. Це означає, шо пропозиція високоеластична. З іншого боку,
якщо виробничі потужності строго обмежені, як у південноафриканській
золотовидобувній промисловості, то навіть різке зростання ціни золота
спричинить зовсім незначну реакцію з боку золотовидобувної промисловості.
Це приклад нееластичної пропозиції.
[pic](мал. 5) Час і еластичність пропозиції[19]
Інші фактори які впливають на еластичність пропозиції:
Вартість розширення виробництва. Якщо фірма випускає технологічно
складний товар, то розширення виробництва дуже дорого коштуватиме. Тому
навіть за серйозного підвищення ціни на цей товар мало фірм вдаються до
розширення виробництва. Зрозуміло, що еластичність пропозиції такого товару
буде невисокою.
Можливості і вартість зберігання товару. Коли ціна на товар падає, то
фірма вирішує, чи продовжувати продаж товару за низькими цінами, чи забрати
продукцію з ринку на склад. Рішення залежить від того, як довго можна
зберігати товар, а також від вартості його складування. Якщо фірми мають
гарні і недорогі склади, якщо товар можна зберігати, то еластичність
пропозиції підвищується.
Взаємозамінювані ресурси у виробництві. Якщо праця, земля або капітал, що
використовуються як фактори виробництва, можуть бути швидко переведені з
виробництва одного товару на виробництво іншого, то еластичність пропозиції
такого товару буде високою. Наприклад, еластичність пропозиції всіх
злакових загалом є нижчою, ніж еластичність пропозиції жита, бо і землю, і
працю, і обладнання дуже легко перевести з
Висновки
1. а) Пропозиція — це кількість товарів, яка перебуває на ринку або може бути туди доставлена. б) Закон пропозиції – обсяг пропозиції зростоє при зростанні ціни, і навпаки, обсяг пропозиції спадає при зменшенні ціни. в) На пропозицію впливають такі фактори, ціни на ресурси, технологія, податки і дотації, ціни на інші товари, чекання, число продавців, витрати виробництва та інші.
2. а) Еластичність — це міра чутливості однієї змінної щодо іншої.
Точніше, це числовий показник процентних змін, що відбуваються в одній величині в разі зміни на 1% іншої величини. б) Еластичність пропозиції дорівнює відношенню відсотока зміни величини пропозиції до відсотока зміни ціни. в) Цінова еластичність пропозиція, показує ступінь реагування величини пропозиції на одновідсоткову зміну ціни і визначається як відношення відносної зміни величини пропозиції до відносної зміни в ціні. г) Є декілька видів еластичності пропозиції: пропозиція еластична за ціною, пропозиція одиничної еластичності за ціною, пропозиція нееластична за ціною, стала еластична пропозиція, безмежна еластична пропозиція, одинична еластичність.
3. а) На цінову еластичність пропозиції впливає низка факторів, а саме час, вартість розширення виробництва, можливості і вартість зберігання товару, взаємозамінювані ресурси у виробництві та інші. б) Основний визначник еластичності пропозиції за ціною є час, який проділяється на найкоротший ринковий період, короткостроковий період, довгостроковий період.
Список використаної літератури:
1. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Основи, 1994
2. Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. Посібник / За ред. З. Г. Вааманюка та С. М. Панчишина.- 2-ге вид., доп.- Львів:
Інтереко, 1998
3. Макконнелл К.Р. , С.Л. Брю С.Л. Аналітична економія:
Мікроекономіка /переклад з англ. С. Панчишин, О. Ватаманюк. За ред.
З. Ватаманюка. – Львів: Просвіта, 1999
4. Економіка: Навч. Посібник для 10-11 класів / З.Г. Ватаманюк, С.М.
Панчишин, І.М. Грабинський та ін. За ред. З.Г. Ватаманюка, С.М.
Панчишина. – К.: Либидь, 1999
5. Микроэкономика Э. Дж. Долон, Д. Е. Линдсей /Превод В.В. Лукашевича.
– Санкт – Петербург: АО «Санкт – Петербург оркестр», 1994
6. Ястремський О. , Гриценко О. Основи Мікроекономіки. – К.: Знання,
1998
7. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: ( Г.Н. Климко,
В.П. Нестеренко, Л.О. Коніщенко та ін. /За ред. Г.Н. Климко, В.П.
Нестеренко 2-ге вид. переб. і доп. – К.: Вища шк., 1997
8. Пидайк Р. , Рубенфельд Д. Мікроекономіка /Перек. А. Олійник та Р.
Скільський. – К.: Основи, 1996
9. Семюелсон П., Нордгаус М. Мікроекономіка. – К.: Основи,1999
———————–
[1] Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. Посібник / За ред.
З. Г. Вааманюка та С. М. Панчишина.- 2-ге вид., доп.- Львів: Інтереко,
1998. – 474
[2] О. Ястремський, О. Гриценко Основи Мікроекономіки. – К.: Знання, 1998.
– 58
[3] Ястремський О. ,Гриценко О. Основи Мікроекономіки. – К.: Знання,
1998. ст. – 58
[4] Ястремський О. ,Гриценко О. Основи Мікроекономіки. – К.: Знання,
1998. ст. – 58
[5] Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. Посібник / За ред.
З. Г. Вааманюка та С. М. Панчишина.- 2-ге вид., доп.- Львів: Інтереко,
1998. – ст. 475
[6] Економіка: Навч. Посібник для 10-11 класів / З.Г. Ватаманюк, С.М.
Панчишин, І.М. Грабинський та ін. За ред. З.Г. Ватаманюка, С.М. Панчишина.
– К.: Либидь, 1999.-ст.115
[7] Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. Посібник / За ред.
З. Г. Вааманюка та С. М. Панчишина.- 2-ге вид., доп.- Львів: Інтереко,
1998. – ст. 478
[8] Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. Посібник / За ред.
З. Г. Вааманюка та С. М. Панчишина.- 2-ге вид., доп.- Львів: Інтереко,
1998. – ст. 478
[9] Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. Посібник / За ред.
З. Г. Вааманюка та С. М. Панчишина.- 2-ге вид., доп.- Львів: Інтереко,
1998. – ст. 478
[10] Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. Посібник / За ред.
З. Г. Вааманюка та С. М. Панчишина.- 2-ге вид., доп.- Львів: Інтереко,
1998. – ст. 478
[11] Там же ст. 479
[12] Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Основи, 1994. –
ст. 41
[13] Микроэкономика Э. Дж. Долон, Д. Е. Линдсей /Превод В.В.
Лукашевича. – Санкт – Петербург: АО «Санкт – Петербург оркестр», 1994
[14] Основи економічної теорії: політекономічний аспект: ( Г.Н. Климко,
В.П. Нестеренко, Л.О. Коніщенко та ін. /За ред. Г.Н. Климко, В.П.
Нестеренко 2-ге вид. переб. і доп. – К.: Вища шк., 1997. – ст. 212
[15] Ястремський О. ,Гриценко О. Основи Мікроекономіки. – К.: Знання,
1998. – ст.64
[16] Ястремський О. ,Гриценко О. Основи Мікроекономіки. – К.: Знання,
1998. – ст.64
[17] Ястремський О. ,Гриценко О. Основи Мікроекономіки. – К.: Знання,
1998. – ст.64
[18] Семюелсон П., Нордгаус М. Мікроекономіка. – К.: Основи,1999. – ст.119
[19] Макконнелл К.Р. , С.Л. Брю С.Л. Аналітична економія: Мікроекономіка
/переклад з англ. С. Панчишин, О. Ватаманюк. За ред. З. Ватаманюка. –
Львів: Просвіта, 1999. – ст.163