Ринок акцій
Сучаснасистема змішаної економіки може розглядатися як сукупність ринку товарів тапослуг, які, з одного боку, певним чином пов’язані між собою, з іншого — маютьознаки специфічності, що виявляється в особливостях функціонування та, відповідно,в тих відносинах, які формуються в рамках цих ринків.
Увизначеній сукупності одне з найважливіших місць, насамперед за силою впливу наринки та економічну систему в цілому. Через нього відбувається залученнягрошових коштів до всіх секторів економічної системи та розподіл їх середконкретних суб’єктів, котрі діють, як відомо, не е економічним ресурсом. Протенаявність грошових коштів е обов’язково є передумовою для придбання товарів якресурсного, так і кінцевого призначення. Підприємства й домогосподарства власнігроші заробляють, перш за все, за рахунок продажу своїх товарів та послуг(зокрема, трудових).
/>
Рис.1.1. Фінансовийринок у системі кругообігу ресурсів, кінцевих товарів та грошей
Пряменаправлення коштів може відбуватися за такими варіантами базових умов:
1. Передача грошей підзобов’язання повернення їх та виплати процентів у певні терміни, щооформлюються у вигляді боргового цінного папера — облігації.
2. Передача коштівгосподарському (акціонерному) товариству в обмін на пайовий цінний папір —акцію, що засвідчує майнові права її власника на певну частку капіталупідприємства.
Непряменаправлення коштів передбачає участь у переміщенні коштів посередниківфінансового ринку — спеціальних інститутів, які утворюють його інфраструктуру.Вони спочатку акумулюють тимчасово вільні кошти домашніх господарств та підприємств,а потім здійснюють розміщення їх шляхом надання грошових позик, придбанняцінних паперів тощо. До інфраструктурних інститутів фінансового ринку требавіднести, в першу чергу, комерційні банки, інвестиційні компанії (фонди),пенсійні фонди, страхові компанії.
Виходячиз реального існування — в рамках фінансового ринку принципово різнихекономічних технологій передачі грошових коштів, доцільно виділити такі його структурніелементи.
1. Заознакою відносин, які із самого початку встановлення їх передбачають повернення(неповернення) грошових коштів першому власнику:
— ринок позик (ринокбанківських позик та ринок облігацій);
— ринок акцій.
2. Заознакою оформлення (неоформлення) спеціальних грошових документів, які можутьмати само стійний обіг:
— ринокбанківських позик;
— ринокцінних паперів (акцій, облігацій тощо). Наведені способи визначення структурнихелементів
фінансовогоринку, безумовно, не вичерпують можливі підходи до його структуризації.Зокрема, можливо, найпоширенішим підходом до визначення структури фінансовогоринку є виділення його елементів за ознакою тривалості періоду, на якийздійснюється передача коштів від одних суб’єктів до інших. Відтак фінансовийринок, як правило, поділяють на ринок грошей та ринок капіталів з подальшимвиділенням їх елементів. При цьому у багатьох випадках автори не вважають задоцільне вказати на можливість існування й інших способів визначення структурифінансового ринку. Проте дуже важко уявити, що для дослідження найбільш важливихаспектів функціонування різних секторів фінансового ринку треба ґрунтуватися найого поділі за ознакою тривалості передачі коштів від одних суб’єктів до інших,а не за ознакою, скажімо, змін у відносинах власності.
Дискусіящодо ролі способів структуризації фінансового ринку має значення для досягненнябільш чіткого визначення особливостей економічних відносин, закономірностейповедінки суб’єктів в тому або іншому секторі економіки, але вона не пов’язанаіз з’ясуванням місця ринку акцій у сучасній економічній системі. Щодо останнього,то тут треба зазначити, що ринок акцій є складовим елементом ринку ціннихпаперів, який, у свою чергу, утворює одну з найважливіших підсистем фінансовогоринку. Ринок акцій не представляє відносин позики, він є сферою відносинфінансового ринку, що формуються при поділі власності на капітал; тут існуютьвідносини співволодіння капіталом акціонерного товариства. Ринок акцій, такимчином, є системою економічних відносин, пов’язаних з отриманням, використаннямі відчуженням прав пайової участі у капіталі підприємства.
Акціявиступає як об’єкт відносин. В економічній і юридичній літературі вона звичайнотрактується як! різновид цінних паперів. Відомий дослідник цінних паперів М.Агарков вважав, що теоретичне вивчення поняття цінний папір розпочалося у1870-х рр. в Німеччині (Тьол). Його активно продовжили інші представники цієїкраїни (Бруннер), а також Швейцарії, Італії, Франції (Якобі, Хубер, Віванте таінші).
Укінці XIX — на початку XX ст. склалося поняття цінній папір, згідно з яким вінвизначався як документ, пред’явлення якого є необхідним для здійсненнявираженого в ньому права. Це право, як зазначалося, може носити: зобов’язальнийхарактер (облігації, векселі, інші); майновий з одночасним зобов’язанням(розпорядчі товарні документи); членський (акції). Загальний перелік видівпаперів, що відносилися до категорії цінних, мав досить об’ємний вигляд.Одночасно треба підкреслити, що наукове визначення цінного папера розглядалосяяк досить складне завдання; деякі вчені вказували на недостатнє наукове, практичнета законодавче обгрунтування цього поняття.
Час,що минув, не дуже сильно змінив наукові й законодавчі уявлення про суть ціннихпаперів. Так, при всій різноманітності сучасних визначень цінного папера,автори практично завжди виділяють такі його ознаки:
— є документом;
— засвідчує певні права йоговласника.
Цимиж рисами наділяється й акція як різновид цінного папера з одночасноюконкретизацією права, котре нею фіксується, а також у багатьох випадках ізвизначенням деяких особливостей її обігу. Головне призначення акції, на чомутрадиційно наголошується, — засвідчити, зафіксувати певні права, які належатьїї власнику. Акціонерне товариство (емітент акцій) створюється шляхом злиттякоштів, як правило, багатьох суб’єктів (домашніх господарств, підприємств). Цікошти переходять у власність товариства. Попередні їх власники натомістьотримують права пайової участі в капіталі підприємства, використання яких (нащо вони сподіваються) принесе їм певний зиск.
Першимспособом фіксації зазначених прав може розглядатися випуск акцій уматеріалізованій формі. Тобто акція дійсно мала вигляд реального паперовогодокумента з певними реквізитами. Випуск таких документів вносив більшийдинамізм в економічне життя: по-перше, спрощувалася процедура залучення коштів,і це надавало можливість включити в акціонерну справу більшу кількістьсуб’єктів за рахунок суттєвого зменшення обмежуючої дії територіального(географічного) фактора та поліпшення умов залучення коштів власників невеликихзаощаджень; по-друге, спрощувався порядок переходу прав пайової участі впідприємницькому капіталі від одного суб’єкта до іншого. Право участі впідприємницькому товаристві, як відзначав М. Агарков, робиться більш«оборотоздатним», якщо воно виражене в акції. Наявність акції робитьпайового учасника підприємницького капіталу більш вільним, розкутим, мобільниму своїй загальній економічній поведінці. Таким чином, наявність акції упаперовій формі, з правової точки зору, виконує функцію фіксації права пайовоїучасті в капіталі підприємства, з економічної — може розглядатися як чинникпідвищення динамізму економічного життя. Треба зазначити, що протягом доситьтривалого історичного періоду саме матеріалізована форма фіксації пайовогоправа абсолютно домінувала в економічних відносинах.
Другимспособом фіксації права пайової участі в капіталі підприємства стало веденняспеціального реєстру акціонерів. Засвідчення прав у цьому разі відбуваєтьсяшляхом звернення до реєстру. Появу та поширення цього способу можна пов’язати зподальшим розширенням масштабів використання акціонерної форми підприємницькоїдіяльності, зі значним збільшенням кількості акціонерів, обсягів роботи з ними,яку зобов’язане вести акціонерне товариство. Його застосування рано чи пізноставить питання про доцільність існування самої акції як спеціально оформленогопаперового документа. Законодавчою відповіддю на це питання стала фіксаціяможливості використання «бездокументарної форми цінного папера», якце, наприклад, зроблено в Україні. Така термінологія призводить товариства,належність яких тому або іншому суб’єкту засвідчується шляхом оформленняспеціального документа або/та складанням спеціального реєстру.
Власникчасток (акцій) має певні права, які визначаються у внутрішніх документахтовариства (статут та інші) та у відповідних нормативних актах держави. Ціправа, зокрема, залежать від властивостей, які надані тій або іншій акції. Зацими властивостями акції можна певним чином класифікувати. Розглянемо основні способикласифікації акцій:
1. За обсягом та структуроюправ, які надаються власнику, акції поділяються на звичайні (прості) та привілейовані(преференційні). Зокрема, привілейовані акції, як правило, надають більше правна отримання дивідендів, та одночасно — менше на участь в управлінніпідприємством. Прості акції — навпаки. У світі існує досить багато типівпривілейованих акцій: кумулятивні, конвертовані, поворотні та інші.
2. За способом легітимації акції поділяються на іменні йна пред’явника. В Україні домінують перші, механізм функціонування якихпередбачає ведення обліку акціонерів та здійснення реєстрації прав власностішляхом внесення відповідних змін до реєстру.
3. За способом документальногооформлення акціїподіляються на ті, що мають спеціальне документальне оформлення(матеріалізована або документарна форма), та ті, що оформлюються у виглядіскладання загального реєстру власників акцій (нематеріалізована абобез-документарна форма).
Зазначенівластивості акцій установлюються в період підготовки випуску їх суб’єктами, яківиступають ініціаторами залучення коштів для створення або розвиткупідприємства. У першому випадку цю функцію реалізують особи-засновникиакціонерного товариства, в другому — це є прерогативою акціонерів вже діючогопідприємства. Випуск акцій підлягає обов’язковій державній реєстрації, після проведенняякої визначені властивості акцій, що пропонуються на продаж, набувають правовоїформи, створюють певний сектор у загальному обсязі зобов’язань акціонерноготовариства перед своїми учасниками.
Роботаз визначення параметрів емісії акцій в аспекті встановлення та відповідногозакріплення конкретних їх властивостей є за своєю суттю моделюванням тихнаступних відносин, які утворяться після завершення підписки на акції, міжакціонерним товариством та тими суб’єктами, які стануть їх власниками. Водночасця робота є прогнозуванням інвестиційних (фондових) намірів власників грошовихкоштів, зокрема домашніх господарств, урахуванням специфіки інтересів тапсихології потенційних покупців акцій, пристосуванням до них.
Узагальненняпрогнозної роботи відносно можливої поведінки потенційних покупців акційвідбивається у визначенні параметрів поділу акцій на звичайні та привілейовані(якщо такий поділ відбувається взагалі) і конкретних властивостей останніх.Саме ця класифікація акцій зорієнтована на відображення й урахування структуриінвесторів, які вже діють на фондовому ринку або потенційно готові до того, щобстати його учасниками. Робота з урахування специфіки потенційних інвесторів і,особливо, моделювання наступних відносин між акціонерним товариством та акціонерамивідбувається за обставин, які певним чином відрізняються залежно від того, щовідбувається: заснування підприємства (перша емісія) або залучення коштів дляподальшого розвитку вже діючого підприємства (друга та наступні емісії). Якправило, прийняття рішення про випуск акцій здійснюється певною групою осіб (їїрозміри для кожного конкретного випадку можуть змінюватися від кількох осіб додесятків тисяч). Тому параметри емісії — це своєрідний вектор, який узагальнюєспіввідношення сил та економічних інтересів, які сформувалися в певних групах.Співвідношення сил та структура економічних інтересів у групах осіб, щоініціюють створення акціонерного товариства, відрізняються від тих, що маютьмісце при прийнятті рішення про його розвиток за рахунок проведення додаткової(нової) емісії. Ці особливості будуть докладно досліджені в наступних розділахданої роботи.
Установленняконкретних властивостей акцій за наведеними вище способами класифікації, окрімвказаних уже двох значень (урахування специфіки інтересів та психологіїпотенційних покупців акцій; моделювання наступних відносин між акціонернимтовариством та акціонерами), визначає також деякі суттєві умови подальшогообігу їх. Вони значною мірою залежать від того, до якого конкретного виду(іменні або на пред’явника, у документарній або бездокументарній формі,поворотні чи ні тощо) віднесено акції того або іншого випуску:
Отже,розміщення акцій, подальший обіг їх утворюють багатопланову мережу економічнихвідносин. Функціонування та розвиток цих відносин відбувається під впливомпевних факторів ендогенного (внутрішнього) та екзогенного (зовнішнього)походження. Внутрішнім регулятором є ринок, зовнішнім — державний вплив.
«Невидимарука» (за виразом А. Сміта) досить активно направляє події, пов’язані з розміщеннямта обігом акцій. Економічні інтереси діючих осіб (домашніх господарств тапідприємств) набувають можливостей для реалізації в умовах достатньо великоїсвободи дій, що надається цим суб’єктам. Вони досить вільно приймають рішення,керуючись власними інтересами та своїми уявленнями про те, яким чином можна їхнайкраще задовольнити. Переважно внутрішній характер має процес утворення цінна акції та послуги, пов’язані з обслуговуванням обігу їх. Можна говорити провідносини суперництва, конкуренції між певними економічними суб’єктами. Такимчином, ринок акцій виступає як певний порядок, певний механізм регулюванняекономічних процесів, пов’язаних з розміщенням та обігом акцій, що будується насвободі прийняття рішень та ціноутворення, наявності конкурентного середовища.
Ринокакцій виконує ряд важливих функцій у сучасній економічній системі. Це,насамперед:
1. Мобілізація та трансформаціязаощаджень в інвестиції, розподіл та перерозподіл їх між галузями економіки. У цьому амплуа ринок акційвиступає як своєрідний інвестиційний «насос», за допомогою якого врізні сектори економіки «закачуються» кошти, що використовуються длястворення або розвитку підприємств. Зрозуміло, наскільки велике значення маютьінвестиційні процеси для розвитку потенціалу економіки, підвищення її здатностінайбільш повно задовольняти потреби членів суспільства. Просто заощадження — цекошти, позбавлені можливості бути джерелом збільшення суспільного капіталу.Заощадження, які трансформуються в інвестиції, набувають суспільного економічногозначення: відбувається зростання капіталу суспільства, його оновлення таструктурні перетворення.
2. Перерозподіл прав власностіна капітал. Обігакцій є водночас й процесом перерозподілу часток у капіталі акціонернихтовариств між економічними суб’єктами. З різних причин одні з них продають своїправа пайової участі в акціонерному капіталі, інші, навпаки, купують їх. Змінавласників є водночас певним коригуванням співвідношення сил між різнимисуб’єктами — акціонерами конкретного товариства. Перехід прав власності набільш-менш великий пакет акцій від одного до іншого суб’єкта є передумовоюпевних змін, які можуть відбутися в управлінні підприємством, його ринковійтактиці та стратегії. Право власності на капітал — є, зокрема, правом науправління цим капіталом. Тому наслідком суттєвого перерозподілу прав власностіна акціонерний капітал є, як правило, зміни в управлінні підприємством:персональні зміни в органах управління, проведення певної ревізії управлінськихцілей, пріоритетів тощо. Взагалі це можна визнати за позитивний момент. Такимчином, у цій ролі ринок акцій можна порівняти з “інструментом дляпереливання крові”. Зрозуміло, що мова йде про оновлення (покращення)управлінської «крові». Такі заходи мають сприяти підвищеннюефективності функціонування акціонерного підприємства.
3.Інформування про стан економіки та її окремих елементів («барометр економічноїпогоди»). Під окремими елементами мають на увазі галузі та секториекономіки, конкретні підприємства. За допомогою ринку акцій не вимірюютьсярезультати функціонування економіки в цілому або її окремих складових.Індикатори цього ринку не надають, скажімо, безпосередньої інформації проступінь реалізації економікою своєї цільової функції. Інформація, яку продукуєринок акцій, дає можливість оцінити міру інтересу економічних суб’єктів доінвестиційної діяльності. Вона значним чином пов’язана з їхньою оцінкоюпоточного та перспективного стану економіки (її окремих елементів). Показникамиступеня інтересу економічних суб’єктів до інвестиційних дій можна вважатифондові індекси, найбільш важливі з яких, як правило, розраховуються нафондових біржах (індекс Доу-Джоисн Нью-Йоркської фондової біржі, індекс НіккейТокійської біржі та інші). Визначення цих індексів будується на регулярнихзамірах поточної ринкової вартості акцій псиних груп підприємств (найбільшважливих за масштабами та сферою діяльності).
Які будь-які інші ринки, ринки акцій класифікувати:
1. Загеографічними ознаками. Визначаючи територіальні рамки, в межах яких здійснюються операціїз тими або іншими акціями, можна виділити внутрішній ринокакцій та зовнішнійринок акцій.
2. Занаціональною о.ішікою можна виділити ринок акцій резидентів та ринок акцій нерезидентів.
Навнутрішньому ринку акцій, наприклад, України, можуть перебувати в обігу акції,емітентами яких є акціонерні товариства, зареєстровані в Україні (резиденти),та акції” товариств, котрі зареєстровані в інших країнах (нерезиденти). Тісуб’єкти, які виступають у ролі продавців акцій, у цілому зацікавлені в тому,щоб збільшити коло покупців на акції за рахунок залучення іноземних покупців(інвесторів). Інтересам покупців також не суперечить розширення спектра акцій,що пропонуються, за рахунок акцій іноземних емітентів. Проте у відносинах зіноземними суб’єктами (продавцями, покупцями) є важливі нюанси, які необхідновраховувати.
3. Запорядковим значенням угоди купівлі-продажу
акції: первиннийринок акцій і вторинний ринок акцій.
Первиннийринок — це, перш за все, взаємовідносини між емітентом і покупцями акцій, щоформуються в період підписки на акції, тобто первинного продажу паїв у капіталіакціонерного товариства. Друга та інші наступні угоди про акції укладаються вжев рамках так званого вторинного ринку. Сам емітент у цих угодах бере участьдосить рідко. Тому первинний і вторинний ринки акцій відрізняються якпредставництвом суб’єктів, що беруть участь у відносинах, так і змістом цихвідносин.
4. Заступенем організованості вирізняють неорганізований («вуличний»,позабіржовий) ринок і організований (біржовий) ринок.
Організованийринок утворюється або у формі фондової біржі (можливо, системи бірж), або уформі позабіржової торговельної системи. На відміну від неорганізованого ринку,організований відзначається регулярністю проведення операцій, розробкоюспеціальних правил поведінки учасників, більшим обсягом функцій, обмеженимколом емітентів, акції яких допускаються до участі в торгах тощо. Важливо такожпідкреслити те, що біржовий ринок є ринком посередників.
5.За якісними характеристиками об’єкту ринкових відносин. У цьому разі можуть використовуватисяхарактеристики ліквідності (наприклад, поділ на ринки високо-, середньо- танизьколіквідних акцій), чутливості (еластичності) реагування курсової вартостіна різні фактори (ринки високостабільних, захищених та циклічних акцій). Ціхарактеристики ринку акцій є важливими для інвестора: вони дають можливістьбільш точно оцінити ризики інвестування, майбутні форми та рівні доходу заакціями.
Наведеніспособи класифікації ринків акцій можна прийняти як основні, найбільш суттєві.Зрозуміло, що перелік класифікаційних ознак, і, відповідно, способівкласифікації ринків акцій може бути продовжено. Однак він вже відбиватиме меншважливі класифікаційні аспекти ринку акцій.
Які багато інших економічних явищ та процесів, різні сторони ринку акцій можутьмати певні кількісні виміри. Визначимо тепер основні параметри ринку акцій:
Обсягвипуску акцій. Цейпоказник визначається як загальна номінальна вартість акцій, випущених запевний період часу. Іншими словами, він показує, з певними нюансами (прирозміщенні акції можуть продаватися й за ціною, вищою номінальної вартості),яку кількість коштів витратили інвестори, купуючи акції при первинномурозміщенні їх. Він є тією сумою заощаджень, яка трансформувалася в реальніінвестиції за допомогою ринку акцій, або коштами, що були направлені настворення або розвиток підприємств. У звичайних умовах цей показникхарактеризує:
—ступінь інтересу інвесторів до інвестування в акції на первинному ринку;
— силу підтримки економічнимисуб’єктами такої організаційно-правової форми підприємницької діяльності, якакціонерне товариство (його різновидів);
— роль ринку акцій у системіфінансового ринку та національній економіці в цілому;
— інтерес підприємців,інвесторів до тієї або іншої галузі економіки.
ВУкраїні за станом на початок 1998 р. обсяг емісій акцій, зареєстрованихДержавною комісією з цінних паперів та фондового ринку, становив 11,9 млрд грн.При цьому треба зазначити, що фактичний обсяг емісій становить, за нашимиоцінками, десь на 2 млрд грн. більше, бо Комісія розпочала реєстрацію емісій зжовтня 1996 р., тобто в її даних не враховано емісій, зроблених до цієї дати. Земісій акцій, зареєстрованих Комісією, 0,3% складають емісії страховихкомпаній, інвестиційних фондів та компаній, 5,7 — емісії комерційних банків та94 — емісії підприємств. Останніми роками значно збільшились обсяги річнихемісій акцій в Україні (рис.2)
/>
Однієюз найголовніших особливостей показників обсягів випуску акцій в Україні є те,що переважна частка цих обсягів формується за рахунок приватизації —перетворення середніх та великих державних підприємств на відкриті акціонернітовариства та розміщення їх акцій в обмін на спеціальні приватизаційні розрахунковідокументи (безкоштовне одержання акцій) і гроші. Враховуючи домінуючий впливприватизації підприємств на формування ринку акцій та його параметри, требапідкреслити, що стосовно економіки України 1990-х рр. перелічені вище значення(характеристики) показників обсягу випуску акцій є прийнятними лише в деякіймірі. Проведення масштабної приватизації створює особливу економічну ситуацію,під впливом якої прояви загальних закономірностей в українській економіцісуттєво зменшуються, вирішального значення набувають фактори специфікиситуації. Роль останніх, безумовно, буде послаблюватися по мірі затуханняприватизаційних процесів.
Ринковавартість випущених акцій (капіталізація ринку). Цей показник визначає, якою є ринковавартість усіх випущених акцій (сукупна), акцій певних груп емітентів або акційокремих емітентів. На основі показників капіталізації можна отримати уявлення,характеристики:
— про розміри багатства,пов’язаного з володінням акціями;
— ринкову вартість певнихпідприємств;
— силу впливу ринку акцій нафінансовий ринок та економіку в цілому;
— оцінку інвесторами поточногостану економіки, її окремих елементів та їх очікувань щодо майбутнього.
Требазазначити, що діючі методики розрахунків показників капіталізації ринків акційне забезпечують високого рівня достовірності. Найвищий ступінь достовірностіможе досягатися при оцінці ринкової вартості акцій окремих підприємств (проте йна рівні підприємства ступінь достовірності буде коливатися, передусім, залежновід рівня ліквідності тих або інших акцій, тому що тільки ліквідність даєреальні ринкові ціни); найнижчий — при оцінці рівня капіталізації національногоринку акцій, не кажучи вже про світовий.
Нинідосить складно вказати на якісь більш-менш обґрунтовані оцінки рівнякапіталізації українського ринку акцій у цілому. Зокрема, Державна комісія зцінних паперів та фондового ринку України не визначає навіть діапазону значеньцього показника, вважаючи, що при тому стані інфраструктури й організації ринкуакцій, що склалися в Україні, є передчасним намагатися якось визначити рівенькапіталізації національного ринку акцій. Дещо краще складається ситуація звизначенням рівня капіталізації на мікрорівні. Так, наприклад, у системірейтингових оцінок «100 ВАТ» України подаються показники рівня капіталізаціїряду українських акціонерних підприємств.
Показникиринкової вартості акцій для будь-якого рівня є дуже рухомими. Вони здатнісуттєво змінюватися навіть за відносно нетривалий період часу. Світовафінансова криза 1997—1998 рр. зайвий раз переконливо засвідчила нестійкийхарактер ринкових оцінок акцій, здатність їх до коливань. Зміни рівня ринковоївартості акцій, з одного боку, збуджуюче впливають на інвесторів. Поєднання їхнамірів діяти в певному напрямі утворює процеси, які вимагають, щонайменше,серйозної уваги. Так, при зниженні цін власники акцій можуть масово намагатисяпозбутися акцій, що тільки підсилюватиме темпи падіння їх ринкової вартості,більше того — імпульси негативного характеру можуть поширитися на інші елементифінансового ринку і не тільки.
/>
Якце не парадоксально виглядає, але небезпеку для економіки (у тому числі длясамих інвесторів) становить і надто швидке зростання рівня капіталізації ринку.Досвід різних країн показує, що дуже часто підвищена активність інвесторів наринку якоїсь країни або регіону носить багато в чому емоційний, психологічнийхарактер. Масовість певних інвестиційних рішень стає сама по собі самостійнимчинником впливу на поведінку інвесторів на фінансовому ринку. Неадекватністьоцінок інвестиційної привабливості того або іншого ринку акцій щодо йогореальних можливостей та перспектив стає своєрідною «вибухівкоюуповільненої дії». «Вибух» відбувається тоді, коли інвесторипереконуються в тому, що їх очікування реально не реалізуються. Якщо інвесторимасово починають залишати якийсь ринок, то це стає однією з найважливішихпричин загальної економічної дестабілізації.
Зіншого боку, більш висока частота коливань цін, що має місце на ринку акцій(порівняно, скажімо, з ринками будь-яких реальних товарів), а також деякі іншіфактори створюють передумови для формування на цьому ринку досить помітногопрошарку «фондових гравців» — фондових спекулянтів, які,використовуючи різні методи, намагаються отримати доходи за рахунок різниці міжцінами придбання та продажу акцій.
Зазначеніпоказники (обсяг випуску, капіталізація) можна вважати головними параметрамиринку акцій. Водночас певне аналітичне навантаження мають такі похідніпоказники, як:
—розподіл випущених акцій між власниками — резидентами та нерезидентами(вартісні значення, питома вага). Цей показник, наприклад, дає можливістьоцінити ступінь інтересу іноземних інвесторів до певного національного ринкуакцій, рівень його інтеграції у світовий ринок;
—співвідношення між обсягами акцій, випущених відкритими та закритимиакціонерними товариствами. За цим показником можна, зокрема, робити певнівисновки щодо можливостей залучення капіталу в економіку (закриті акціонернітовариства мають у цілому нижчі можливості), особливостей акціонерної моделікраїни;
—співвідношення між обсягами акцій, випущених різними групами емітентів(наприклад, суб’єктами фінансового та реального сектора економіки). Цейпоказник дає можливість, зокрема, з’ясувати розподіл інвестицій, виявитиструктурні тенденції в економіці.
Формуваннясучасного ринку акцій України розпочалося на початку 1990-х рр. До цього,протягом приблизно 70 років, владні інститути країни не вважали за доцільненадавати можливість громадянам займатися підприємницькою діяльністю, зокремастворювати акціонерні товариства. Отже, утворився досить великий розрив уісторичному процесі розвитку акціонерної справи в нашій країні. Він повністюперекреслив ті еволюційні досягнення, що були одержані в розвитку ринку акційдо подій 1917 р. За висновками економістів, акції набули помітної ролі векономіці Росії ще в другій половині XIX ст., а на початку 1917 р. в країні вжесклався достатньо розвинутий фондовий ринок. Природно, що тривалий періодекономічного життя за відсутності акціонерних товариств та, відповідно, акцій,не міг не позначитися, перш за все, на умовах і тривалості процесу становлення(відродження) ринку акцій. До особливостей формування сучасного ринку акцій вУкраїні треба віднести такі:
1) створення ринку відбуваєтьсяза переважаючим значенням дій «згори», аніж «знизу». Підпершими розуміються ініціативи держави, під другими — ініціативи приватнихсуб’єктів. Для створення ринку акцій вирішальною державною ініціативою сталамасова приватизація підприємств. Можна беззастережно наполягати на тому, щоринок акцій України було створено, головним чином, через приватизацію.Зрозуміло, що в інших країнах ринок акцій створювався і набував зростаючогозначення під впливом об’єктивного розвитку умов та форм підприємницькоїдіяльності, тобто під впливом дій «знизу»;
2) значний обсяг акцій напервинному ринку України було реалізовано не за гроші (або в обмін на реальніелементи капіталу), а за спеціально введені засоби розрахунків (приватизаційнімайнові сертифікати та компенсаційні сертифікати). Отже, у більшості випадківяк продавець (держава), так і емітент (підприємство) ніяких реальних коштів неотримували. Відбувався, по* суті, безкоштовний розподіл паїв у статутнихкапіталах багатьох акціонерних товариств. Такий порядок одержання акцій та,відповідно, акціонерних прав позначився на складі акціонерів, відносинах міжрізними їх групами, між акціонерами і менеджерами акціонерного товариства. Усвою чергу, сукупність цих обставин зумовила певний стиль поведінки багатьохакціонерних товариств на первинному та, надалі, на вторинному ринках акцій;
3) утворилася велика кількістьакціонерів-фізичних осіб з дрібними пакетами акцій. На багатьох підприємствах(навіть не дуже великих) чисельність акціонерів вимірюється десятками тисячфізичних осіб. Абсолютна більшість з них виступила в ролі непрофесійних, навітьбільше — випадкових інвесторів. їхня некомпетентність виявилася не тільки впитаннях усвідомлення статусу акціонера, його прав, завдань, можливостей, умоввзаємодії з іншими акціонерами,’ менеджерами підприємства, інститутамиінфраструктури фондового ринку. Насамперед під впливом державної пропагандиіндивідуальної економічної значущості участі в приватизації підприємств убагатьох людей сформувалося завищене уявлення про доходність акцій, їх вплив наособисте економічне благополуччя;
4) на багатьох підприємствахпроцес приватизації розтягувався на досить значний період (кілька років).Створювалася ситуація, за якої попередній власник (держава) практично вже відходиввід контролю за підприємством, діями його менеджерів, а нові власники щереально не володіли ситуацією. У цьому вакуумі влади, неорганізованості деякістарі управлінські команди або активно займалися вирішенням особистихекономічних проблем за рахунок підприємства, або гаяли час, не наважуючись (невміючи, не бажаючи) розпочати структурну перебудову підприємства, абизавоювати, закріпити чи поліпшити конкурентні позиції підприємства на ринкахпевних товарів. Ці втрати часу призводили до погіршення фінансової ситуації напідприємствах, ринкового знецінення акціонерного капіталу. Невизначеність,неорганізованість внутрішніх акціонерних відносин у цей період функціонуванняпідприємств виявилися вирішальними чинниками неефективного менеджменту, ускладнювалиперспективи реалізації економічних інтересів більшості акціонерів.
Такимчином, становлення ринку акцій в Україні у 1990-х рр. відбувається за вельмиспецифічних обставин. У цьому процесі головну роль відіграє приватизаціяпідприємств, масштаби, способи та умови якої мають вирішальний вплив напараметри, темпи, особливості формування ринку акцій, його суб’єктів тавідносини, що формуються з приводу випуску й обігу акцій.
Задача 1
Ринок ціннихпаперів складається з акцій 10 компаній.№ п/п Найменування компанії Курс акцій травні 1999, грн.. Курс акцій к вересні 1999, грн.. Кількість емітованих акцій 1 ОАО «технологія» 1,5 2,0 10 2 Фірма «Поіск» 0,30 0,25 12 3 Фірма «Аліса» 0,45 0,50 20 4 ОАО «Тантал» 0,50 0,40 15 5 СП «Ландик» 0,25 0,30 18 6 ОАО «Ротор» 0,40 0,48 11 7 ОАО «Каскад» 0,20 0,55 13 8 ОАО «Сантехнік» 0,55 0,48 17 9 Торгівельний дом «Лада» 0,35 0,42 19 10 Фірма «Жилстрой» 0,40 0,40 8
Знайтисередньоарифметичний темп приріста (зниження) цін акцій на фінансовому ринку.
Знайдемо прирісткожної компанії:
– ОАО «технологія»: />
– Фірма «Поиск»: />
– Фірма «Аліса»: />
– ОАО «Тантал»: />
– СП «Ландик»: />
– ОАО «Ротор»: />
– ОАО «Каскад»: />
– ОАО «Сантехнік»: />
– Торгівельний дом «Лада»: />
– Фірма «Жилстрой»: />
Тоді:
/>
Задача №2
Дані покорпорації «Стіль»:
– Дівідендина одну акцію, сплачені з березня 1996 – 0,10 грн.
– Цінаоднієї акції – 1,00 грн.
– Чистийдоход корпорації за рік – 10 120 грн.
– Кількістьакцій емітованих в оборот – 800 000 шт.
– Курсова(ринкова) ціна однієї акції – 1,20 грн.
1. Коєфіціентдивідендної віддачі: />
2. Коєфіціентціна-прибуток: />
3. Коєфіціентдивідендного покриття: />
4. Коефіціентрентабельності акціонерного капіталу: />
5. Коєфіціентдивідендного покриття акцій:
/>