Ринок цукру

Контрольна робота на тему:
“Ринок цукру”

Зміст
Вступ
1.    Проблеми і перспективи розвитку цукробуряковою комплексу
2.    Державне регулювання економічних відносин в сферівиробництва, заготівлі і переробки цукрових буряків
3.    Умови заготівель цукрових буряків. Заготівлі по загальнійквоті
4.    Державне регулювання ринку цукру України
5.    Шляхи поліпшення післязбиральної доробки цукрових буряків
6.    Застосування прогресивних способів зберігання буряків тапереробки їх на цукрових заводах
Висновок
Література

Вступ
Цукрові буряки — одна з найважливіших технічних культур,яку вирощують
для виробництва цукру. Коренеплоди цукрових буряків містять 17-18%цукру, а високоцукристих сортів при відповідних умовах вирощування-до 20% ібільше. Цукор добре засвоюється організмом людини і широко використовується врізних галузях харчової промисловості та добре зберігається. При виробництвіцукру цінним побічним продуктом є меляса і жом, які згодовують худобі. Мелясутакож використовують для виготовлення спирту, гліцерину та інших продуктів.
Цукрові буряки с також важливою кормовою культурою. При врожаї коренеплодів300 і гички 200 ц/га з кожною гектара збирають понад 110 ц кормових одиниць, щонабагато перевищує продуктивність інших кормових культур.
Цукрові буряки мають велике агротехнічне значення. Введенняїх у сівозміни підвищує культуру землеробства.
Світова площа посіву фабричних цукрових буряків стабільно складає біля9 млн. га, що дозволяє виробляти з буряків 40 відсотків загального виробництвацукру в світі. Понад 80% виробництва цукрових буряків зосереджено в Європі(Україна, Росія, Німеччина, Франція, Італія, Великобританія, країни СхідноїЄвропи). За межами Європи значними виробниками цієї продукції є США, Китай,Турція, Японія, Марокко і Чілі.
Історично, нинішня Україна була однією з головних зон виникнення,розповсюдження і розвитку буряківництва та цукрової промисловості в Російськійімперії наприкінці 19-го — на початку 20-го століття. Завдяки цілеспрямованійактивності місцевих промисловців, ці галузі досить швидко набулиселекційно-насінницької і технологічної незалежності від розвинутих в той часбуряко-цукрових країн Заходу і зайняли чільне місце в світовому виробництвіцукрових буряків і цукру.
Хоч Україна і є зоною помірного клімату, в цілому сприятливого длябуряківництва особливо за показниками родючості ґрунту, вона помітнопоступається Західно-Європейським бурякосіючим країнам подовженістювегетаційного періоду, сумою біологічно активних температур та умовамизволоження.
Крім того, сучасна зона буряківництва в Україні досить неоднорідна заприродними факторами продуктивності, зокрема за умовами зволоження. Вона чіткоі майже порівно поділяється на підзони: достатнього, нестійкого і недостатньогозволоження, з відповідними середньобагаторічними ресурсами продуктивної вологи:відповідно 450-500; 400-450; 350-400 мм на рік.

1. Проблеми і перспективи розвиткуцукробуряковою комплексу
Цукробуряковий комплекс — один з найбільш експортноорієнтованихкомплексів України. Саме зважаючи на це слід розглядати актуальність проблемйого стабілізації і розвитку. Останнім часом на виконання завдання підтриманнявнутрішнього і утримання позицій на зовнішньому ринку працювали 192 цукровихзаводи. Вони довели свої потужності до 570тис.т переробки буряків на добу, щоперевищило можливості українського села забезпечити їх сировиною. У сільськомугосподарстві на цукровий концерн працювало до 9тис. бурякосійних і насінницькихгосподарств.
Донедавна Україна входила в першу десятку країн — найбільших виробниківцукрових буряків й цукру і поставляла його за межі держави понад 3,5млн.т, навнутрішній — до 2,5млк.т. У вартості експортних продовольчих товарів часткацукру становила понад 30%. Багатокомпонентність вихідної продукціїцукробурякового виробництва, використання її в багатьох сферах народногогосподарства зумовлює не тільки конкурентність галузі, а й виробничо-економічнузалежність від її ефективного розвитку підприємств і організацій інших галузей,зокрема, харчової промисловості. Крім того, цукор може бути перероблений напродукти технічного використання Проте за різних причин виробництво цукровихбуряків в Україні різко зменшилось, внаслідок галузь стала збитковою.
Розвинуті капіталістичні країни законодавчо підтримують і стимулюютьвисокий сталий розвиток свого виробництва різними шляхами: створеннямматеріально-технічної бази розвитку агропромислового виробництва та сучаснихпрогресивних технологій, пільгової кредитної та податкової політики,стимулюванням експорту продукції, збільшенням місткості внутрішнього ринку.
Україні необхідно відвоювати попередні позиції щодо місця і обсягів назовнішньому ринку цукру, розширити й обновити асортимент цукристих продовольчихпродуктів, що експортуються, підтримувати та стимулювати проведення експортнихоперацій на ринку цукру. Місткість зовнішнього ринку цукру України, за нашимирозрахунками, може становити як мінімум 3,5-4млн.т.
Цукробурякове виробництво України повинно розвиватись якекспортно-орієнтована сфера і поряд з ринковим трансформуванняморганізаційно-виробничої структури АПК та відносин власності, бути складовоюстратегії економічного розвитку держави. Кожне сільськогосподарськепідприємство має визначити своє місце на ринку цукру, виходячи з конкретнихгрунтово-кліматичних умов, набутого досвіду, наявних матеріально-технічних татрудових ресурсів.
Основними причинами спаду цукробуряковоговиробництва і зниження економічної ефективності його функціонування є такі:
зменшення виробництва і продажугосподарствам промислових засобів виробництва і предметів праці(сільськогосподарських машин і обладнання, мінеральних добрив і хімічнихмеліорантів, пестицидів і гербіцидів, елітного насіння тощо);
дуже висока трудомісткість культури, що вумовах зменшення трудо-, фондо- і енергозабезпеченості господарств веде доскорочення посівної площі цукрових буряків і їх валового збору;
різке підвищення цін на всі промислові засобивиробництва і предмети праці, що негативно позначилося на рентабельностігалузі;
неузгодженість розміщення посівів цукровихбуряків і цукрових заводів, велике подорожчання перевезень цукросировини звіддалених господарств;
зниження родючості ґрунтів, зменшення їхгумусомісткості, перевищення виносу поживних речовин урожаєм над їх внесенням зорганічними і мінеральними добривами;
недосконалість економічних і фінансовихвзаємовідносин між цукровими заводами і бурякосійними господарствами;
територіальні і галузеві диспропорції урозвитку цукробурякового комплексу.
Важливою проблемою в цукробуряковомувиробництві є боротьба з втратами. Усього в сільськогосподарському виробництвівтрачається 12млн.т цукросировини, що є рівнозначним 860тис.т. або 25% цукру.
Більше половини валового збору цукровихбуряків закладається на зберігання. При зберіганні буряків на заводах і їхподачі на переробку значна частина сировини знижує свої технологічні якості івтрачається. В цілому по Україні ці втрати дорівнюють 4,0-4,5млн.т або 9,5-10%.Загальні ж втрати цукрової сировини становлять 10-12млн.т або 20-22%, що єрівнозначним 1,6млн.т цукру.
Для підвищення економічної ефективностіцукробурякового виробництва і збільшення випуску цукру необхідно розробити івпровадити комплексну програму цукробурякового виробництва Україні, яка маєвключати:
— структурну перебудову всьогоцукробурякового комплексу і вдосконалення його функціонально-територіальної структури;
— оптимізацію розміщення посівівцукросировини і цукрових заводів та формування регіональних цукробуряковихкомплексів з оптимальним поєднанням у них всіх елементів інфраструктуривиробництва;
— збільшення виробництва і продажугосподарствам промислових засобів виробництва і предметів праці(сільськогосподарських машин і обладнання, мінеральних і бактеріальних добрив,пального, мастильних та інших матеріалів);
— організацію служби агросервісу;
— удосконалення технології вирощуванняцукрових буряків, їх транспортування, зберігання і переробки на цукровихзаводах;
— поліпшення фінансово-економічнихвзаємовідносин між бурякосійними господарствами і цукровими заводами.
В міру нагромадження коштів необхідноприступити до структурної перебудови цукробурякового комплексу і оптимізаціїрозміщення посівів буряків і цукрових заводів.
Необхідно довести до оптимальнихпотужностей цукрові заводи, виходячи з того, що в Україні вона дорівнює1,7тис.т на добу, тоді як у Росії -2,81, Казахстані — 2,98, Білорусії — 2,55,Нідерландах – 12,1, Данії — 9,9, Франції — 8,7, Австрії- 9, Італії — 8,6, Бельгії- 7,9, Німеччині — 7, Англії — 6,8, Швеції — 6,5 і в США — 5,2тис.т переробкикоренів на добу. Раціоналізація розміщення цукрових підприємств і збільшення їхпотужності дасть змогу скоротити строки переробки цукрової сировини, радіуси їїперевезення, втрати цукру і підвищити економічну ефективність функціонуванняцукробурякового комплексу.2. Державне регулюванняекономічних відносин в сфері виробництва, заготівлі і переробки цукровихбуряків
Постановою КМУ від 24.09Л997р. №1063 ізатверджено Порядок приймання і переробки цукрових буряків та взаєморозрахунківспоживачів і постачальників цукрової сировини, в якому визначено наступне:
взаємовідносини між виробниками цукрової сировиниі цукровими заводами регулюються договорами, які укладаються відповідно дозаконодавства. В цих договорах визначається порядок, обсяги і терміни поставокцукрової сировини, умови її приймання, зберігання та переробки, видачі готовоїпродукції — цукру, меляси та жому, а також порядок взаєморозрахунків міжвиробниками цукрової сировини і цукровими;
умови приймання (якісні та кількісні показники)цукрової сировини на бурякоприймальних пунктах цукрових заводах визначаютьсявідповідно до державного стандарту 17421-82 «Цукрові буряки дляпромислової переробки. Вимоги при заготівлях» та «Технічногорегламенту по прийманню і зберіганню цукрових буряків»;
витрати на транспортування цукровихбуряків, які надходять до цукрових заводів для виробництва цукру за загальною квотоюпоставки його на внутрішній ринок, відносяться на рахунок цукрових заводів.Витрати на транспортування цукрових буряків, які надходять до цукрових заводівдля виробництва цукру понад загальну квоту, розподіляються, виходячи іззапропонованого Міжвідомчою комісією з питань регулювання ринку цукруспіввідношення цін на цукрові буряки та цукор у межах загальної квоти;
розрахунки з виробником цукрової сировинив межах загальної квоти здійснюються у міру надходження коштів від реалізаціїцукру на спеціальний рахунок цукрового заводу. В розрахунках за цукрові бурякивраховується вартість насіння цукрових буряків, пально-мастильних матеріалів,мінеральних добрив, гербіцидів, наданих у рахунок авансу виробнику цукровоїсировини;
цукрові буряки, що надійшли понадкількість, передбачену для виробництва цукру за загальною квотою поставки навнутрішній ринок, переробляються на давальницьких умовах. Вироблені з цихбуряків цукор меляса і жом є власністю виробника. Цукор реалізується цукровимизаводами за межі України за ціною, яка складається під час його продажу запогодженням сторін;
для забезпечення внутрігосподарськихпотреб у цукрі виробник цукрової сировини залишає собі 25 відсотків цукру,виробленого понад загальну квоту. На цю кількість цукровому заводу зменшуєтьсяквота цукру, що реалізується на внутрішньому ринку.
 
3. Умови заготівель цукрових буряків.Заготівлі по загальній квоті
 
Доставка буряків здійснюється за рахунокзамовника. Базисна цукристість 16%. Оплата за 1тонну буряків 110грн з ПДВ.Остаточні розрахунки з товаровиробниками до 15березня наступного року. В разінеможливості реалізації цукру, завод передає товаровиробникам цукор по цінімінімального рівня на суму, еквівалентну вартості буряків. За«вересневу» сировину завод виплачує диференційовану надбавку.
Продаж цукру виробнику сировинипроводиться з розрахунку 25кг за кожну тонну цукру в буряках за мінімальноюціною. При цьому загальна квота зменшується на кількість відпущеного цукру. Цейцукор використовується тільки для внутрішнього споживання. Продаж мелясивиробнику цукросировини з розрахунку 10кг, жому сирого 650 кг за 1тоннубуряків, за ціною за мелясу — 157грн. з ПДВ, жом — 4.2грн, з ПДВ в межахобсягів буряків для виробництва цукру по загальній квоті для поставки навнутрішній ринок. Завод відпускає жом у пункту здачі цукрових буряків. Цукор імеляса відпускається на цукровому заводі. Навантаження жому і меляси за рахунокзаводу.Заготівлі зверх загальної квоти
Буряки заготовлюються на давальницькихумовах у співвідношенні: заводу 41%, виробнику сировини — 59%. Оплата задоставку буряків повністю за рахунок заводу. Цукор реалізується за межамиУкраїни. На накладних завод ставить відмітку «Без права реалізації навнутрішньому ринку». При умові реалізації давальницького цукру заводом,останні умови реалізації погоджено і виробником сировини. Завод відпускає жом зрозрахунку 650кг за 1 тонну буряків, меляси у співвідношенні: заводу-41,виробнику сировини — 59%. Жом завод відпускає у пункті здачі буряків.Навантаження жому і меляси за рахунок заводу. Дозволяється до 25%давальницького цукру використовувати для внутрігосподарських потреб по ціні ненижче собівартості буряків та затрат по переробці. При цьому загальна квотазменшується на відповідну кількість цукру
Для всіх форм виробників сировини умовизаготівель однакові. Розрахунки з населенням через ощадні банки.
Постановою КМУ від 24.09.1997р №1063затверджено порядок приймання і переробки цукрових буряків ти взаєморозрахунківспоживачів і постачальників цукрової сировими в якому визначено наступне:
взаємовідносини між виробниками цукрової сировиниі цукровими заводами регулюються договорами, які укладаються відповідно дозаконодавства. В цих договорах визначається порядок, обсяги і терміни поставокцукрової сировини, умови її приймання, зберігання та переробки, видачі готовоїпродукції — цукру, меляси та жому, а також порядок взаєморозрахунків міжвиробниками цукрової сировини і цукровими заводами;
умови приймання (якісні та кількісніпоказники) цукрової сировини на бурякоприймальних пунктах цукрових заводахвизначаються відповідно до державного стандарту 17421-82 «Цукрові бурякидля промислової переробки. Вимоги при заготівлях» та “Технічногорегламенту по прийманню і зберіганню цукрових буряків”;
витрати на транспортування цукровихбуряків, які надходять до цукрових заводів для виробництва цукру за загальноюквотою поставки його на внутрішній ринок, відносяться на рахунок цукровихзаводів. Витрати на транспортування цукрових буряків, які надходять до цукровихзаводів для виробництва цукру понад загальну квоту, розподіляються, виходячи іззапропонованого Міжвідомчою комісією з питань регулювання ринку цукруспіввідношення цін на цукрові буряки та цукор у межах загальної квоти;
розрахунки з виробником цукрової сировинив межах загальної квоти здійснюються у міру надходження коштів від реалізаціїцукру на спеціальний рахунок цукрового заводу. В розрахунках за цукрові бурякивраховується вартість насіння цукрових буряків, пально-мастильних матеріалів,мінеральних добрив, гербіцидів, наданих у рахунок авансу виробнику цукровоїсировини;
цукрові буряки, що надійшли понадкількість, передбачену для виробництва цукру за загальною квотою поставки навнутрішній ринок, переробляються на давальницьких умовах. Вироблені з цихбуряків цукор меляса і жом є власністю виробника. Цукор реалізується цукровимизаводами за межі України за ціною, яка складається під час його продажу запогодженням сторін;
для забезпечення внутрігосподарськихпотреб у цукрі виробник цукрової сировини залишає собі 25відсотків цукру,виробленого понад загальну квоту. На цю кількість цукровому заводу зменшуєтьсяквота цукру, що реалізується на внутрішньому ринку.4. Державне регулювання ринку цукруУкраїни
У відповідності з постановою КМУ від24.09.1997р. №490 було встановлено з 1 вересня поточного року до 1 вереснянаступного року загальну квоту поставки цукру на внутрішній ринок обсягом 1500тис. тон для задоволення внутрішніх потреб держави.
Цією ж постановою було затвердженоПоложення про визначення мінімальних цін на цукор та цукрові буряки, в якомувстановлено такі терміни та методику розрахунків:
мінімальна оптово-відпускна ціна нацукор — це ціни, нижче якої не дозволяється укладенняугод купівлі-продажу цукру, здійснення бартерних та інших операцій з ним навнутрішньому ринку в обсягах, передбачених загальною квотою;
мінімальна закупівельна ціна на цукровібуряки — це нижня межа ціни, що застосовується під часукладення угод купівлі-продажу цукрових буряків для виробництва цукру в межахзагальної квоти.
Мінімальні ціни на цукрові бурякивизначаються на наступний рік на основі середніх по Україні нормативних витратна виробництво однієї тони цукрових буряків в заліковій вазі базисноїцукристості 16 відсотків і урожайності 300-350 ц/га на умовах франко-поле тамінімального прибутку.
Для визначення фактичних цін реалізаціїцукрових буряків у разі відхилення їх цукристості від базисної застосовуютьсявідповідні коефіцієнти перерахунку.
Мінімальна оптово-відпускна ціна на цукорвизначається на основі нормативних витрат середнього за потужністю цукровогозаводу на виробництво однієї тонни цукру стандартної якості на умовахфранко-станція відправлення та мінімального прибутку.
Мінімальні ціни на цукор та цукрові бурякиформуються разом з визначенням обсягів поставок цукру на внутрішній ринок інеобхідних для його виробництва цукрових буряків не пізніше 1 серпня поточногороку з метою укладення договорів на наступний, рік.
Між мінімальними цінами на цукор тацукрові буряки щорічно встановлюється коефіцієнт співвідношення. У разі змінимінімальної закупівельної ціни на цукрові буряки відповідно змінюється і мінімальнаоптово-відпускна ціна на цукор, яка визначається за формулою:
/>
де Цц — оптово-відпускнаціна однієї тонни цукру (на умовах франко-станція відправлення);
Цб — закупівельна ціна однієї тони цукрових буряків (на умовах франко-поле господарства);
Κ — коефіцієнтпостійного співвідношення мінімальних цін на цукор та цукрові буряки(уточнюється щорічно Міжвідомчою комісією з питань регулювання ринку цукру).
Реалізація цукру за цінами нижчевстановленого ріння не допускається.
Вищеназваною постановою КМУ булозатверджено Положення про визначення і розміщення квоти на виробництво іпоставку цукру та необхідних обсягів цукрових буряків, в якому встановленонаступне:
загальна квота поставкицукру на внутрішній ринок (даліЗагальна квота на цукор) — максимальна кількість цукру, яка має бути поставленана внутрішній ринок з 1 вересня поточного року до 1 вересня наступного року;
місткість внутрішнього ринку цукру— обсяги цукру, що мижуть бути реалізованіпротягом одного року з урахуванням попиту;
рівень попиту на цукор — обсяги цукру, забезпечені платоспроможністю населення.
Під час визначання загальної квоти нацукор враховуються такі критерії:
місткість внутрішнього ринку цукру;роздрібна ціна на цукор та закупівельна ціна на цукрові буряки; виробництвоцукру в середньому за останні три роки, імпорт його та цукровмісних продуктів;рівень платоспроможності населення; рівень попиту на цукор.
Основою визначення загальної квоти нацукор є місткість внутрішнього ринку цукру. Загальна квота на цукорвизначається Міжвідомчою комісією з питань регулювання ринку цукру. Виробництвоцукру в обсягах загальної квоти та необхідної кількості цукрових буряківздійснюється за контрактами, укладеними між цукровими заводами і бурякосіючимигосподарствами.
Цукор, вироблений понад загальну квоту,підлягає вільній реалізації лише за межами держави.
Обсяги поставок цукру на експортвиробництва визначають з урахуванням необхідних ресурсів для виконаннязобов’язань за загальною квотою. При цьому використовується такий механізм:
— міжвідомча комісія з питань регулюванняринку цукру визначає фактичне співвідношення між загальною квотою на цукор тайого середньорічним виробництвом за попередні три роки і доводить інформаціюпро показник цього співвідношення і зазначену квоту до Національної асоціаціїцукровиків;
— національна асоціація цукровиківдоводить зазначену інформацію до обласних формувань цукрової промисловості ірозміщує квоту на цукор між цими формуваннями, які в свою чергу розподіляють їїміж цукровими заводами на підставі таких показників: повнота виконаннязагальної квоти за попередній рік;
— експорт цукру у попередньому році;потужність заводу; середня відстань перевезення буряків; рівень витрат навиробництво цукру та цукрових буряків;
— якість цукру; виробництва цукру з 1гектара; рівень вилучення цукру з цукрових буряків.
Цукрові заводи на конкурсній основі розміщуютьміж бурякосіючими господарствами загальну квоту на цукор для забезпечення поставокцукрових буряків базисної цукристості в перерахуванні на цукор з метоювиробництва цієї продукції для потреб внутрішнього ринку.
Цукрові заводи використовують такіпоказники для бурякосіючих господарств: середня урожайність за останні три роки;середня цукристість за останні три роки .
Господарства, які виконали зобов’язання задоведеною квотою і мають лишок цукрових буряків, можуть отримати квоту в іншихгосподарствах (за домовленістю сторін).
 
5. Шляхи поліпшення післязбиральноїдоробки цукрових буряків
Відомо, що на якість сировини впливає нетільки технологія вирощування чи способи збирання, а й організація доставкибуряків на цукрові заводи. Традиційно в Україні коренеплоди доставляють з полябезпосередньо на цукрові заводи (пряма схема) або на проміжні периферійнібурякопункти, на яких вони зберігаються певний період, а потім на переробку їхдоставляють залізницею Інколи автотранспортом (змішана схема). При прийняттірішення про доцільність використання периферійних бурякопунктів необхідновраховувати таку важливу обставину, як їх вплив на якість сировини і її втратив процесі додаткового транспортування і зберігання. Встановлено, що на цукровихзаводах, які не мають жодного бурякоцукрового пункту, втрати сировинистановлять 3,5 % загальної маси, при наявності одного пункту — вже 3,8, двох,трьох і більше — понад 4,5 %, Крім того, необхідно враховувати і ту обставину,що сировина, яка надходить з периферійних бурякопунктів, більш забруднена, ніжприйнята безпосередньо на заводські пункти.
Необхідно брати до уваги і те, щоутримання (йдеться не про будівництво нових) периферійних пунктів з дуженизьким коефіцієнтом їх використання призводить до великих додатковихфінансових витрат, які в свою чергу впливають на собівартість заготовленої сировини.
Крім підвищення накладних втрат,пов’язаних з утриманням невеликих бурякоприймальних пунктів, їх експлуатаціязначно знижує рівень використання навантажувально-розвантажу вальної техніки.Так, для приймання і закладання цукрових буряків залежно від їх якості(категорії) на бурякопунктах необхідно мати не менше двох-чотирьохбурякоукладальних машин продуктивністю 300 т буряків за 1 год. Разом з тим,якщо пункт заготовляє лише 300-500 тис. т буряків за сезон, то буртоукладачі незможуть виконати сезонну норму виробітку, яка становить 40 тис т на машину. Тимбільше, що периферійні бурякопункти починають працювати тільки в періодмасового збирання буряків. Як відомо, буряки, викопані у вересні, малопридатнідля зберігання і вивозяться безпосередньо на заводські бурякопункти.
Таким чином, недоцільність додатковихбурякоприймальних пунктів підтверджується незначною їх роллю в загальномуобсязі заготівель цукрових буряків, збільшенням середньої відстані перевезень,а також зростанням втрат І погіршенням якості сировини.
Для вирішення транспортної проблеми, яказавжди виникає в процесі збирання врожаю, більш придатне тимчасове (до 15 діб)польове зберігання, яке не втратило своєї актуальності, тому що дає змогузменшити втрати вирощеного і зібраного врожаю, не допускає погіршення йогоякості в період між збиранням і вивезенням на цукрові заводи. Наприклад звпровадженням у виробництво шестирядкових високопродуктивних бурякозбиральнихкомплексів обсяги польового зберігання буряків не тільки не зменшилися, а навпаки,збільшилися, оскільки швидкість збирання врожаю зросла в 1,5-2,8 рази, акількість буряків, які вивозять в день збирання, залишається такою самою.
Досвід передових господарств країнисвідчить, що буряки від комбайна необхідно відвозити на край поля поруч здорогою і укладати в польові кагати на спеціально вирівняних майданчиках. Щоббуряки не заливало під час осінніх дощів, майданчики роблять на підвищенні,вирівнюють і очищають від гички та буряків. Ґрунт на ньому розпушують дисковимиборонами, що підвищує якість підбирання, зберігає буряки від пошкоджень ізменшує засміченість вороху землею. Це дає змогу знизити втрати коренеплодів до1 % проти 2- 2,3%, які спостерігаються при укладанні їх на непідготовлениймайданчик. Розміри таких польових кагатів повинні відповідати типам наявнихбуряконавантажувачів.
Польові кагати безпосередньо в процесіоформлення необхідно вкривати 20- 25-сантиметровим шаром землі, залишаючивіддушини по гребеню насипу. Якщо ж настають заморозки, то ці віддушининакривають солом’яними матами або землею.
Зберігання в польових кагатах сприяєзменшенню втрат в 2,5-3 рази, а також запобігає підморожуванню коренеплодів призниженні температури до 6-8 °С. Витрати на створення польових кагатів повністюскуповуються збереженим врожаєм і до того ж оплачуються господарствам цукровимизаводами. До речі, в бурякосійних країнах Європейського економічного товариствабуряки, як правило, зберігають безпосередньо в господарствах.
Отже, успішне польове зберігання можливелише за умов правильного вибору місця і попередньої підготовки майданчика підкагати. Коренеплоди повинні бути не пошкодженими, не підмороженими, тургорними,а кількість зеленої маси не перевищувати 3 %. Кагати необхідно вкриватибезпосередньо при їх формуванні, постійно доглядати за ними. Тільки привиконанні цих умов втрати будуть на нормативному рівні, а бурякивідповідатимуть стандарту.
 
6. Застосування прогресивних способівзберігання буряків та переробки їх на цукрових заводах
Втрати цукру на стадії промисловоїпереробки в основному відбуваються в процесі заводського зберігання ітранспортування заготовлених буряків, а також безпосередньо на заводі увиробничому циклі. Якщо прийняти загальну кількість сахарози, яка міститься вбуряках, за 100 %, то у вигляді готової продукції — білого цукру одержують71,6%, у мелясі — 15,1 %, а втрати на всіх дільницях зберігання,внутрішньозаводського транспортування і переробки — 13,3 %. Якщодиференційовано підходити до втрат, то їх можна поділити на дві групи. Допершої належать втрати цукру, які виникають при зберіганні й транспортуваннісировини в межах заводу (7,5 % цукру, який міститься в буряках), У масштабахкраїни це значить, що ми недобираємо приблизно 0,29 т/га цукру, або 488 тис. т.на всіх цукрових заводах України.
Другу групу утворюють втрати цукру, яківиникають безпосередньо при технологічних процесах цукроваріння на заводах.Вони становлять 5,9 % всього заготовленого в буряках цукру, або 0,22 т/га. Умасштабах країни це досить значна цифра — близько 400 тис. т. білого цукру, якийпереходить в жом, фільтраційний осадок і, на жаль, при існуючій технології йогопрактично не можна вилучити з цих продуктів. Проте досвід роботи передовихцукрових заводів країни свідчить, що при впровадженні раціональної системизаходів щодо зниження втрат маси буряків і цукру виготовлення цього цінногопродукту харчування можна довести до 72,6 %. Отже, значний резерв збільшеннявиробництва цукру — скорочення втрат у процесі заводського зберігання іпереробки коренеплодів на цукор. Саме тому необхідно застосувати такутехнологію зберігання, яка б розподіляла буряки за категоріями і строкамипереробки відповідно до початкових якісних показників. Не можна забувати і прообробку буряків при складуванні на підготовлених майданчиках хімічнимипрепаратами і біологічно активними речовинами (гідрозид малеїнової кислоти,вуглеаміакат, пірокатехін та ін.), що уповільнюють проростання імікробіологічні процесі і в найближчій перспективі дозволять перейти відзберігання буряків у кагатах до зберігання в стаціонарних механізованих складах.
Буряки ранніх строків збирання доцільноскладати в кагати короткострокового зберігання заввишки не більше 2 м ізавширшки в основі 8-12 м. Відстань між кагатами повинна становити 6-7 м. Якщов суху погоду на завод надходить сировина з підвищеною забрудненістю, розміри кагатівдоцільно зменшувати па 10-12 %. Бажано застосовувати і системи активноговентилювання в кагатах, а при вологості повітря нижче 80 % обов’язково їх зволожувати.Багаторазове використання вентиляційних систем з перших же днів зберіганнядозволить також значно знизити втрати цукру.
Для захисту коренеплодів від морозівкагати необхідно укривати солом’яними і очеретяними матами з застосуваннямкаркасних металевих ферм, а в листопаді-грудні — рулонними поліетиленовимипанелями і карбамідоформальдегідним пінопластом.
Для захисту коренеплодів від високихтемператур повітря поверхню каратів слід систематично через кожні 2-3 год.зволожувати і при необхідності обробляти вапняним молоком.
Не бажано допускати змін температури приперевезенні сировини з одного заводу на інший, а транспортування її зпериферійних бурякопунктів залізницею на завод доцільно закінчити до серединигрудня.
Зниженню втрат цукру і підвищенню йоговиходу буде сприяти і поліпшена технологія переробки буряків, суть якої полягаєв застосуванні глибокого віджиму всього жому з поверненням жомопресової води надифузійну установку. Крім того, слід застосовувати такі схеми переробки, якідають змогу вловлювати, сортувати биті коренеплоди і хвостики і відправляти їхдля переробки на цукор. Необхідно впроваджувати перспективні технологіївиробництва нових видів цукровмісних продуктів без кристалізації, а такожвиробництво порошків з цукрових буряків для потреб кондитерської,хлібопекарської та інших галузей харчової промисловості.
До загальних положень які сприяютьзменшенню втрат цукру на заводі, необхідно віднести сувору технологічнудисципліну, високу культуру виробництва, належний санітарний стан, відповіднуорганізаційну роботу по підготовці й підвищенню технічних знань робітників таслужбовців. Цьому ж сприятиме і забезпечення ритмічної роботи заводу — змінної,добової, сезонної.
Реалізація заходів по цьому комплексуробіт дасть змогу додатково виробити 3-3,5 ц/га, або до 600 тис. т. цукру вцілому по Україні.
Отже, розглянуто основні напрями зменшеннявтрат і збільшення виробництва такого необхідного народному господарствупродуктах харчування, як цукор. Звичайно, ними не вичерпуються всі наявні іможливі резерви. Проте застосування і реалізація на практиці навіть названихдозволить виконати завдання, поставлені перед бурякоцукровим підкомплексомкраїни.

Висновок
Усі фактори, необхідні для успішного вирощування цукровогобуряку, мають бути розглянуті в комплексі.
Тільки професійне та взаємоузгоджене проведення всіхзаходів, по вирощуванню цукрового буряку, гарантує високу врожайність з гектараразом з високою цукристістю коренів. Безумовно, ротація культур у сівозміні тамісцезнаходження цукрового буряку в ній також мають бути враховані. Якщоігнорувати хоча б один з цих аспектів, кінцевий результат може бути поставленийпід сумнів.
 Важливою умовою дружних сходів, поряд з якісним насіннєвимматеріалом та посівною технікою, є також підготовка ґрунту. В умовахконтинентального клімату важливе значення надається регулюванню водного режиму,збереженню та накопиченню вологи в ґрунті. Дефіцит атмосферних опадів, як інезадовільний їх розподіл протягом року, часто призводить до нерівномірних тазріджених сходів.
Тому, в цій проблемі особливу увагу слід приділяти затриманнюта збереженню вологи в зимовий період, що в свою чергу можна досягти шляхомсвоєчасно проведеного обробітку ґрунту. В зв’язку з цим, найкращим попередникомдля цукрового буряку є зернові, особливо озима пшениця.
Буряківництву України достатньо постачати цукровим заводам38-40 млн. тон коренеплодів, що реально можливо в умовах оптимізованого загрунтовокліматичними умовами бурякового поясу і в межах лісостепових підзондостатнього та нестійкого зволоження, де урожайність цукрових буряків на рівні350-400 ц/га, а цукристість — 17,5-18,5% не є занадто проблематичними. До тогож нагальною є необхідність і можливість підвищити вихід цукру з теперішніх10-12% до стандарту цукроваріння Європи — 14,2%. За цих умов річне виробництвоцукру в Україні на рівні 4,0-4,5 млн. тон є достатнім і гарантовано досяжним.
Навіть при річному споживанні 40 кг цукру на кожногомешканця України, що є досить високим показником, може бути легко забезпечене істворення експортного резерву в межах 2,0-2,5 млн. тон. Це має стратегічноважливе значення в умовах виходу з економічної кризи і дефіциту валютнихнадходжень. Тобто, для внутрішнього споживання достатньо виробляти не більш 2млн. тон цукру, а для експорту — ще 2,0-2,5 млн. тон.
Взагалі ж буряківництво в Україні завжди було доситьвисокорентабельною галуззю рослинництва. Навіть у нинішніх складних економічнихумовах один гектар фабричних цукрових буряків при урожайності 400 ц/га(досяжно) може забезпечити прибуток понад тисячу доларів США.

Література
 
1.    З.Ф. Бриндзя, І.О. Джула. Система технологій врослинництві. Навчальний посібник. Тернопіль: Консультаційний центр. – 2000,188 с.
2.    Основи сільського господарства. Практикум. Підредакцією Польського Б.Н. – К.: Вища школа, 1983.
3.    Кияк С.Г. Рослинництво. К.: Вища школа. 1982.
4.    Бугай С.М. Рослинництво. К.: Вища школа 1987.
5.    Основи сільського господарства. Практикум.Польський Б.М., Стеблянко М.І., Чмир Р.Д., Яворський В.С. – К.: Вища школа.
6.    Довідник агронома / упоряд. В.А. Кононюк., та ін.;за ред. Л.Л. Зіневича. – К.: Урожай, 1985.
7.    С.С. Рубін. Землеробство. К.: — Вища школа, 1980.