Красноармійська райдержадміністрація
Відділ освіти
ЯК ДОПОМОГТИ ПРОБЛЕМНІЙ ДИТИНІ
Методичні рекомендації для класних керівників
Укладач
методист., щовідповідає
за психологічнуслужбу
Каган СвітланаДмитрівна.
Красноармійськ 2004
Робота з важкою дитиною
Налагодити спілкування з “важкою” дитиною буває доволі непросто. Зодного боку, психологічно складно для самого педагога: додаткове емоційненавантаження, постійний пошук вирішення різноманітних “дитячих сюрпризів”,- з іншого — важко самій дитині, яка у 99% випадків просто по — іншомуспілкуватись не вміє. Є ще і “третій бік”: і вихователь, і “важкий” нерозуміють один одного, спілкуються “лоб до лоба”, не знаходячи компромісу. Причинтому багато. Ми зупинимося на, наш погляд, на одній із найпоширеніших — невмінні налагодити контакт з дитиною.
Часто “важку дитину”, особливо вперту та агресивну, порівнюють з чимосьрухливо некерованим, кажуть: ”занесло”, “понесло” та т. ін. До такого“об”єкту” буває також важко “приєднатися”, як і до втрати керування локомотивом.І, якщо ситуація з локомотивом має досить стандартне технічне рішення, то дитиначасто вимагає експромту і застосування відразу декількох технік, а головне — величезного терпіння з боку вихователя.
Існує декілька психологічних технік допомоги дитині (і вихователю!), щовтратила контроль з будь-яких причин. Ми зупинимося на одній з них. Коротко цютехніку можна охарактеризувати словесним “ланцюжком”: догнати — приєднатися — відвести (перевести) на безпечний шлях. Пропонуємо декількарекомендацій по використанню цієї техніки у вихованні “важких” дітей.
Крок перший. “Догнати”.
Головне завдання кроку — налагодити емоційний контакт з дитиною, тому не бійтесь виражати співучасть дитині відкрито. Дужечасто у школі педагоги обмежуються діловими рамками спілкування і всі дитячінеприємності намагаються віддати на “самі розберуться”. При цьому забувають,частіше за все, вони єдині люди, що можуть допомогти дитині “тут і зараз”,бо знаходяться фізично поряд з нею.
“Співчувайте безоціночно”. Інколи “педагогічна натура” так привчаєвихователя “вчити та наставляти”, що йому вкрай важко втриматися відзауважень: «ось бачиш, якби ти не…» Виходить співчуття “з виховноюметою”, що суперечить самому змісту його вираження. “Безоціночно” виражатиспівчуття можна з “констатації” відчуття дитини: «звісно. образливо (неприємно,боляче …), коли … (не виходить, одержуєш, чуєш від…) „або“ мені жаль,що…» Також слід пам”ятати, що з якої б причини не переживала б дитина (звласної вини чи ні), вона гідна того, щоб їй співчували.
Крок другий. “Приєднатися”.
Головне завдання кроку — продемонструвати дитині: «я тебе розумію,я з тобою». Це дуже важливо у всіх “гострих” випадках:
сльози: чим старша дитина, тим серйозніше причина для них, і говоритина тему, що хвилює, тим важче. Можна використати “метод переліку”: «Типлачеш, тобі образливо, неприємності з … (перелічуємо школу. однолітків. сім”ю…)Часто при дуже сильних почуттях дитина просто не може говорити. Постійте поряд — ваша присутність допомагає і без слів. Якщо дитина добре реагує на гумор (особливоу молодшому віці), можна спілкуватися у співчутливому гуморі: „Сльози — річ, звісно, добра. проблему у них втопити можна (особливо, якщо вона плаватине вміє). Тільки краще давай просохнемо (пропонуємо носовичка) і поговоримо…“
Інколи підлітки 10 -13 років (хлопчики) бурхливо реагують на спробиспівчуття, виливаючи свою образу на співчуваючого. При цьому реакція може бутиагресивною, грубою (“А я вас не просив. Вам що до цього…Відчепіться). Це ніякою мірою не свідчить про те, що дитина бажає вас образити і не потребуєдопомоги. Навпаки, дуже потребує і при цьому не вірить у можливість їївирішення чи справедливість. “Приєднатися “ у цей момент можна, якщо:
а) не зважати на власні неприємні відчуття від “відгуку” на добрінаміри або образу за те, що доводиться розплачуватися за гріхи інших. Недопустимопоширене: ”Ти як зі мною поводишся?! „Потрібно пам”ятати, що відповідьдитини у даний момент призначена не вам, а кривднику, а ви тільки “громовідвід”і ваша самоповага від будь яких слів у цьому випадку не постраждає. Можна трохипомовчати, дати “розряду” остаточно затихнути і вже потім починати розмову;
б) використовувати “парадоксальне” приєднання. Почніть фразою “Оце такдовели люди, ну! …“ “Людина », після цього, як правило, притихає. Даліпродовжуємо спокійно і доброзичливо: “Вибач, що “чепляюся” до тебе, але яне можу, коли когось до такого доводять. Може спробуємо якось управитися знеприємністю? …”
сильні особистості (вони ж і найбільші “впертюхи”) можуть не йти наконтакт і після багатьох спроб. Нічого. Дитина має право на самостійневирішення проблеми., а дорослому у цьому випадку важливо продемонструватидитині, що вона не залишається “сам на сам” з проблемою і що є“підстраховка”. Якщо спроби продовжити розмову не мали успіху,використовуємо “відхід з приєднанням”: «Поважаю людей, що вирішуютьвласні складнощі самостійно. Думаю, що з твоєю рішучістю у тебе все вийде добре.Але якщо захочеш поговорити на цю тему (маємо на увазі проблему дитини), даймені знати (можна більш довірливо: шепни мені якось, ага)”.
Бійка, розкидання речей, “товкання» меблів чи інші прояви агресивності.Гостра ситуація. Щоб не повторювати звичних недіючих стереотипів (“Що ти собідозволяєш! ”), треба пам”ятати:
що б дитина не говорила або не робила у цей момент, гірше, ніж їй заразнемає нікому. Це SOS! Дитина “тоне” у ситуації, а ті, хто не вміє плавати,дуже часто заважають рятівникам.
дитину до 10 років (а фізично слабких і до 12-13) впевнено, але м”якообхоплюємо зі спини, доки всі “вибрикування” не припиняться. Говорити прицьому потрібно мінімум, тоном “нейтрального” наказу: “Спокійно. Всенормально. Заспокоюйся. Зараз у всьому розберемося”.
якщо дитина розкидає речі, б”є меблі, досить притримати її за руку: “Тихо!Тихо! Книга (стілець. портфель.) тут ні до чого!” Майже у половинівипадків можна почути відповідь: «А я до чого?!» Заперечувати нетреба. Можна спробувати вийти з гострої ситуації з гумором: ” Так, ти ні дочого. Ну лежить ця річ не на своєму місці, то ж нехай начувається…” Важливопам”ятати. що дитині у цей момент важко впоратися з роздратуванням, тому вихователюне слід вести себе агресивно.
як правило, після афективного спалаху дитина відчуває спустошеність іні до яких співбесід не готова. Дайте їй можливість відпочити (добре, якщо під наглядомпедагога) і поговоріть обов’язково наодинці і трохи пізніше.
Крок третій “ Вирішуємо проблему”.
Цей етап досить складний через неможливість передбачити всі тонкощіситуацій, як викликають проблеми у дитини. Спробуємо зупинитися на найбільшпоширених.Проблеми у спілкуванні з однолітками
Ознаки: дитина веде себе агресивно з іншими дітьми, “огризається”,б”ється, зачеплює інших, у класі її не люблять, не хочуть товаришувати і т ін.
Причини: частіше за все дитина почуває себе “зацькованою собакою”,вважає, що її зневажають, ображають, налаштовані проти неї.
При дослідженні поведінки дуже типовою є фраза «А він (вона) першийпочав…”, при чому, якщо продовжувати розбиратися, то згадуються “гріхи” ображаючихаж до дитячого садка. Слова вихователя про власну “ображаючу” поведінку дитини успіху,як правило, не мають, оскільки причина поведінки дитини пов”язана з захистом,який базується на особистісних проблемах та невпевненості. Корені особистіснихпроблем часто обумовлені родинним мікрокліматом. Дитина рано звикає доагресивно-несправедливого ставлення до себе з боку членів сім”ї (батьків, старшихдітей) і переносить свій досвід на спілкування з іншими дітьми як своєріднийспосіб “боротьби за виживання”.
Основною стратегією роботи вихователя у цьому напрямку може бутисформульована так: ” Наш клас для тебе — острівець безпеки, тут тебе зрозуміютьі допоможуть. Тут тобі ніщо не загрожує!»
Напрямки роботи:
а) з дитиною:
дослідження “провокуючих” ситуацій і “провокаторів”, якщо такі є. Зручноце зробити наодинці з дитиною у такій формі: “Мені хотілося б узнати твою думкупро наш клас. Я приготувала для тебе деякі питання. тобі не важко буде мені допомогти?”
Дитині у письмовій або усній формі пропонуємо питання у формі незакінченихречень (методика у Додатках). Якщо дитині при роботі усно важко відповідати,можна використовувати підказку із дужок У наведених питаннях відповідями можутьбути як ситуації так і “конкретні особистості”. Дитині слід сказати, щовідповідати вона може., як сама думає.
якщо дитина на контакт іде добре, можна спробувати поговорити з нею“про життя”, виясняючи, як дитина сприймає оточення та світ в цілому,ставлення до себе за такими питаннями: «Ось ти обмалював наш клас так…
Як ти вважаєш, а діти в інших класах такі ж?
А люди взагалі?
Якби ти був чарівником, то яких би рис характеру добавив людям?
А дітям? А собі?
Як ти думаєш, коли тебе ображають, то ті, хто це робить радіють чизлостяться?
А ти?
Ти швидко прощаєш образи?
Якщо не вдалося зразу відповісти на образу. тобі хочеться помститися?
Виходить? При цьому ти буваєш задоволеним?
А що б ти простив іншому. якби тебе попросили?
Останнє питання — добрий перехід для спроби корекції: “Давай з тобоюдомовимося. Спробуй поспостерігати за собою і в моменти, коли почуваєш себеображеним не дуже сильно, скажи собі “Він такий же, як і я. Це дрібниці і яйого прощаю.” А у кінці дня скажи мені, скільки дрібних образ тобі таким чиномвдалося “заспокоїти»
Побажання вихователю. Діти, що агресивно захищаються, потребуютьпостійної уваги. З одного боку — це безпека самої дитини і її оточення, зіншого — необхідність демонстрації дитині підтримки у складних для неї моментахспілкування, допомога у регуляції поведінки.
Зазвичай, всі дитячі “розбори” проходять за відсутністю дорослого, томуу ситуаціях загострення відносин потрібно як можна більше наглядати заучасниками і, за необхідністю, “розділяти території”. Наприклад, якщо привиконанні якоїсь справи вам потрібно залишити дітей самих, а ви відчуваєте, щоатмосфера наелектризована., або напередодні була бійка, можна запропонувати дітяміндивідуальні завдання або доручення. При наявності особливо “ворогуючих”сторін, можна дати роботу, не пов”язану із спільним перебуванням дітей. (Наприклад,прибрати у підсобці у присутності вихователя). Це особливо важливо, якщо дитиназнаходиться у стані “хронічної війни”.
Станом рівня конфліктності на початку урегулювання ситуації слідцікавитися дуже часто. Обов”язково заохочувати та відмічати найменші досягнення“миру та порозуміння” (можна у дусі гумору). Для стимулювання позитивнихзмін дитині можна сказати, що багато хто помітив, що спілкуватися з ним сталоприємніше.
б) з класним колективом. Основні завдання: зняти напруженість устосунках, зняти стереотипи сприйняття дитини («ярлики»), знайтидрузів для дитини, знайти спільну справу. У Додатках пропонуємо ігрові методикидля вирішення цих завдань.
Неактивність, байдужість, замкнутість
Ознаки. Дитина веде себе непомітно, тихо, ініціативи не виявляє, майжені з ким не спілкується, інколи може бути “мулею”, якого деякі учні “доводять”дрібними зачіпками до сліз або спалахів відчайдушної агресії. У класних справахтака дитина грає роль присутнього, може навіть просто піти, сидіти у куточку. Дорученняможе виконувати (і дуже добре), але частіше відмовляється, пояснюючи тим, що невпорається.
Причини. Закореніла невпевненість у собі, комплекс “невдачі”, наднизькасамооцінка, особливості самосприйняття. Іноді це може бути обумовлено раннімнегативним досвідом дитини, що відчувала себе емоційно занедбаною у сім”ї,недооціненою у молодших класах. І, якщо у відношенні до агресивної дитини миговоримо про стан “зацькованої собаки”, то цьому випадку — це “мишеня”, щоне тільки зневірилося у можливості отримання допомоги та уваги до своїх потреб,але і звиклося з тим, що воно її не гідне. Природно, що всі спроби протистояти неприємностямдитиною давно припинені, дитина часто перебуває у стані апатії, депресії.
Стратегія роботи педагога з такими дітьми полягає у виясненні причиннеактивності дитини, зміцненні впевненості, підвищенні самооцінки, навчаннідитини засобам самодопомоги, включення її до спільних справ.
а) робота з дитиною:
для вияснення причин неактивності потрібно проаналізувати стиль взаємину сім”ї, звернувши увагу на наступні моменти:
Чи не є батьки (або один з них) неврівноваженими, агресивними, надмірноактивними, такими, що зловживають алкоголем.
Чи не є дитина бездоглядною.
Які вимоги ставлять батьки до дитини, чи не є вони завищеними,
Можна також застосувати метод незакінчених речень (текст у Додатках). Роботуможна проводити індивідуально або у групі, згідно з обраною формою проведеннямодифікуючи інструкцію: при індивідуальній — ”Ти цікавий і сором”язливийхлопчик (дівчинка). Мені дуже хотілося б познайомитися з тобою ближче. Будьласка, дай відповіді на ці питання, а потім ми з тобою обговоримо, що вийшло.”,при груповій — “Діти, багато хто з вас хоче дізнатися про особливості свогохарактеру. Я пропоную вам відповісти на деякі питання, доповнюючи реченнявласними роздумами. Відповідь по результатах ви отримаєте через деякий час.”
Корекційна робота. “Витягти “ таку дитину з її “черепашки” можна за умовипоступової тривалої роботи як з самою дитиною, так і з класним колективом. Оскількикожна дитина вимагає індивідуального підходу, у Додатках ми приводимо декількавправ, із яких вихователь може обрати найбільш доцільну для дитини.
б) робота з класним колективом.
Дуже часто, ще у дитсадку чи у молодших класах, орієнтуючись на реакціюдорослих, діти могли “приклеїти ярлик” дитині з особливостями поведінки, адеякі діти, щоб отримати увагу дорослого, навмисно можуть провокуватиконфлікти, аби самому бути “добрим” на тлі “агресора” чи “мишеняти”.Це відбувається через дитячий егоцентризм, який у віці 7 — 12 років є природнимявищем. Починати роботу з дітьми потрібно, перш за все, з корекції “колективноїдумки” відносно конкретної дитини, формуванню вміння співчувати, вихованнятолерантності.
У Додатках ми приводимо комплекс методик для роботи з класом у цихнапрямках.
Виховання “важких” — тривалий процес, що вимагає узгоджених зусильвсіх, хто спілкується з дитиною у школі. Добре, якщо вихователь налагодить співпрацюз колегами з метою контролю виникнення провокуючих ситуацій; постійного педагогічногоспостереження та патронату дитини; підкріплення позитивних зусиль дитини.
Література
1. Козловский О.В. Игровая программа «Каждый „охотник“ желаетзнать, где сидит „фазан“: учебно-методическое пособие. Ч.1 -Донецк: Школалидеров Центра поддержки детских общественных организаций Управления по делам семьи,молодежи и туризма областной государственной администрации, 2000 г. — 336 с.
2. Фоппель К. Как научить детей сотрудничать? Психологические игры иупражнения: Практическое пособие: Пер. с нем.: В 4-х томах. — М.: Генезис, 1998.
Що можна читати додатково?
Методичні та теоретичні питання:
3. Методичні рекомендації щодо удосконалення утримання та виховання дітей удитячих інтернатних закладах на принципах, що базуються на конвенції ООН проправа дитини / Упорядники та авторський колектив: Л.С. Волинець, О.Г. Антонова-Турченко,І.Б. Іванова, Н.М. Комарова та ін. — К.: Видавництво “Студцентр», 1998.
4. Проблемні сім”ї: діти та батьки. / Упорядники та авторський колектив: Ю.Г.Якубова,
5. О.Г. Антонова-Турченко, Г.В. Святенко та ін. — К.: Видавництво“Студцентр”, 1998.
Інтерактивні ігри:
6. Ветрова В.В. Уроки психологического здоровья. — М.: Педагогическоеобщество России, 2000
7. Прутченков А.С. Социально-психологический тренинг в школе.2-е изд.,дополн. и перераб. — М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001
8. Фоппель К. Энергия паузы. Психологические игры и упражнения: Практическоепособие: Пер. с нем.: — М.: Генезис, 2001
Додатки
Методика визначення проблем у спілкуванні.
Інструкція дитині. Відповідаючи, доповнюй речення за власною думкою.
1. Я думаю, що наш клас _____________________________________
(веселий, драчливий, гамірливий, дружний, недружний …)
Більш за все мені подобається, коли діти ________________________
З хлопцями я ________________________________________________
Мені не подобається, коли мене ________________________________
Дівчата мені _________________________________________________
Більше всього мене ображає ___________________________________
Я люблю, коли діти ___________________________________________
Коли сміються у мене за спиною, я______________________________
Думаю, що до мане ставляться _________________________________
У класі я краще за все почуваю себе, коли ________________________
Методика визначення проблем у самосприйнятті дитини.
Інструкція дитині. Відповідаючи, доповнюй речення за власною думкою.
1. Я людина, яка ______________________________________________
Більш за все мені хочеться ______________________________________
У своїй зовнішності я _________________________________________
Я почувався б щасливішим, якби________________________________
Мій одяг _____________________________________________________
Коли мені потрібно швидко відповісти, я _________________________
Коли у мене невдачі, я_________________________________________
Думаю, що діти мене __________________________________________
Коли сміються за моєю спиною, я _______________________________
Гірше за все, коли _____________________________________________
Мені у собі подобається ________________________________________
Назву методики дитині називати не треба.Методики для корекційної роботи
Корекція самовідношення, самосприйняття, емоційних переживань невдачі.
(можна проводити як індивідуально, так і у групі)
“Ситуація”
Згадай або придумай важливу ситуацію для тебе, де ти почуваєш себе невпевнено,або робиш не так, як тобі хотілося б. Поміркуй:
що це за ситуація, назви її ______________________________________
_____________________________________________________________
що відбулося б, якби ти діяв, як звик _____________________________
_______________________________________________________________________________________________________________________________щовідбулося б, якби ти вів себе впевнено____________________________________________________________________________________________________________________________________
що із написаного у попередньому пункті ти пробував робити сам
_______________________________________________________________________________________________________________________________
хто міг би тобі допомогти ______________________________________
_____________________________________________________________
“Досягнення”
Забудь про сором”язливість, довірся собі і заповни ці графи:
Моє найбільше досягнення _____________________________________
Моє друге велике досягнення ___________________________________
_____________________________________________________________
Моє третє велике досягнення ___________________________________
_____________________________________________________________Янеперевершений у ______________________________________________
Я дуже гарний у _____________________________________________
Я досить гарний у ____________________________________________
(Якщо ти не заповнив хоча б одного рядка, то чи не занадто ти до себесуворий?!)
“Відкинути защемленого хвоста “
Згадай той момент, коли ти відчував себе дуже неприємно, як то кажуть: “іззащемленим хвостом”. Напиши про це на аркуші паперу. Можеш не обмежуватисебе у словнику.
А тепер розірви аркуш і викинь його. І більше не “їж” себе. Все уминулому!
“Як навчатись на невдачах”
Згадай випадок, коли ти зазнав найбільшої, на твою думку, невдачі іпроаналізуй його за схемою:
опиши випадок;
твої думки та дії при цьому;
дії інших при цьому;
як складалися обставини;
чого ти боявся більш за все;
як би ти зробив зараз.
(Якщо ти відповів на всі питання, поздоровляємо! Ти обернув невдачу надосвід!)
“Звільнення від думок”
Займи зручну позу. Поспостерігай за власними думками. Дай їм піти. Залишайсяу такому стані, доки не відчуєш себе відпочившим.
“Місце минулого у минулому”
Розслабся. Подумки озирнись на свій минулий досвід. Знайди тамситуацію, що була для тебе неприємною. Уяви себе у її фіналі.
Знову програй подумки цей епізод, але цього разу уяви себе по іншому: так,якби ситуація була для тебе “ніякою”, незначною, чи не завдала великої шкоди. Закріпицей образ у пам”яті. Скажи собі: “Все пройшло”.
“Мандрівка у майбутнє”
Уяви собі якусь важливу подію для тебе у майбутньому.
Уяви себе впевненим для вирішення цієї ситуації. Запам”ятай відчуття.
“Вміння позитивно мислити”
(Пам”ятка — самотренінг)
Існує багато підтверджень, що думка викликає у людини певні психологічніта фізіологічні зміни. Так негативні думки пригнічують, а позитивні — навпаки,надихають. Ти, мабуть, і сам помітив, що коли думаєш про те, що щось не вийде,це щось дійсно не виходить, а якщо і виходить, то не так. Або боїшся чогось, івоно таки з тобою трапляється (у народі кажуть: “Наврочив”). Якщо ти думаєш, щоти непомітний і не гідний уваги, безталанний і нікому не потрібний або нікомуне подобаєшся, — знай, що тебе дійсно не помічатимуть. (Веселенька перспектива?!)Але все дійсно залежить від тебе!
А також від думок, дій, почуттів. З них ми почали і ними ж будемоборотися за щастя.
Отже спробуємо розібратися.
По перше — з думками. Наші думки тісно пов”язані з позицією, яку мизаймаємо відносно інших людей. Спробуй визначитися із власною позицією (Тизараз сам на сам із собою, тож будь відвертим). Ось вони:
У мене не все добре — у них (нього) все добре, або Я “-“, вони “+”.
Як правило, це позиція людини, що дуже мало цінить себе, як то кажуть,з низькою самооцінкою. Ті, хто додержується цієї позиції, вважають, що вонидійсно ні на що не здатні, а везіння їх обходить. Зазвичай, вони діють вкрайобережно, довго наважуються на щось, перебирають всі можливі перешкоди, абовзагалі “закінчують роботу на початку”, заздрять іншим, не схильні доризику і майже ніколи не досягають успіху.
У мене все добре — у них (нього) не все добре, або Я”+”, вони “-“.
Це вже позиція людини із завищеною самооцінкою. Такі люди ніколи невважають себе винними, у всіх неприємностях звинувачують інших, вони частодосягають бажаного, але у оточуючих симпатії не викликають.
У мене не все добре — у них (нього) не все добре, або Я”-“, вони “-“.
Це позиція безнадії. Людина з такою позицією не помічає нічого доброгоні у собі, ні у інших. Світ для неї завжди у темних фарбах. Така людина ні себене любить, ні оточуючих. Про везіння взагалі говорити нічого.
У мене все добре — у них (нього) все добре, або Я”+”, вони “+”.
Це оптимістична позиція. Люди, що її займають, добре ставляться і досебе, і до оточуючих, серед недоліків завжди знаходять щось позитивне, а коликогось і критикують, не зачепають гідності, не принижують, не ображають. Такійлюдині завжди симпатизують і вона досягає значних успіхів.
Зорієнтувався у власній позиції?
Якщо це не № 4, постарайся змінитись, бо це і є позитивне мислення.
По-друге, з діями та почуттями. Мудрість Сходу говорить: ” Навіть колими не можемо змінити обставини, ми можемо змінити своє ставлення до них”. Зміни“-“ на “+”. Це і є дії. Почуття зміняться самі.
Позитивне мислення — твій ключ до успіху!
Методики для корекційної роботи з класом
Корекція “суспільної думки”
“Корони”
Для проведення цієї гри вихователю потрібно підготувати паперові“корни” — склеїти паперові стрічки по розміру голови дитини, на яких написатисвоєрідні “ярлики”, наприклад: я малятко; я веселий; мені не цікаво; яхочу спати; я голодний; допоможи мені; люблю компліменти; я невдаха; яненадійний; у мене все виходить; мене зневажають; ні з ким не говорю; відчеписьвід мене; скажи мені щось приємне; я тебе не слухаю; ти мені подобаєшся; язавжди правий і т. ін.
Хід гри. Розділіть дітей на невеликі групи (по 3-5), розсадіть групи покласу, щоб вони одна одній не заважали. Дайте будь-яке спільне завдання. Наприклад,виготовити портрет ідеального друга (див. гру з такою назвою). Перед початкомроботи роздайте дітям “корони”:
Діти, зараз ви отримаєте секретні “корони”. Що на них написано,будуть бачити тільки ваші одногрупники, особисто кожен свою корону бачити неповинен і питати, що написано, у інших теж. Носити ці “корони” потрібновесь час виконання завдання. Є ще одна хитрість. Всім членам групи потрібноспілкуватись з кожним так, як вимагає його “корона”. Наприклад, на “короні”написано: “ я клоун”, то ж всі члени групи можуть сміятися з цього“клоуна”, кривлятися, тощо. “Клоун” до кінця гри не повинен знімати “корони”або протестувати проти будь-якої поведінки у свій адрес.
Потім потрібно дати дітям попрацювати у “коронах” хвилин 10 — 15,уважно спостерігаючи за дотриманням правил. Якщо у будь-якій групі виниклизагострення у спілкуванні або група захопилася “коронами”, веселиться і непрацює, гру слід припинити і перейти до обговорення. Якщо групи працюютьнормально, можна дочекатися закінчення виконання завдання і перед демонстрацієюрезультатів теж спочатку обговорити “коронне” питання.
Діти, перед тим, як продовжити роботу (розглянути результати вашоїроботи), ми обговоримо з вами ваші “корони”. Зараз кожен з вас висловить своївраження по таким питанням (за бажанням питання можна записати на аркуші чидошці):
Чи здогадалися, що написано на власній “короні”, що допомогло цезробити або заважало?
Чи зручно ви почували себе, коли з вами спілкувалися по “коронному”?
Чи вам приємно було спілкуватися з одногрупниками по “коронному”? Уяких випадках?
Чи подобалося вам те, як спілкувалися з вами у відповідь?
Чи не заважали “корони” працювати над загальним завданням?
Питання до всього класу:
А чи спостерігали ви у житті. що з деякими дітьми теж спілкуються, нібина них є “корона”? Чи може самі це відчували?
У яких випадках це буває?
Що почувають, на вашу думку, діти у реальному житті, коли з нимиспілкуються ось так, по “коронному”? У яких випадках допомагає? Заважає?
А хто, по вашому, “корони” у житті чепляє? Чи буває так, що людинасама добровільно одягає “корону”?
Вихователю слід підвести дітей до думки про недопустимість“навішування” негативних ярликів на інших та на себе. При цьому недоцільноназивати конкретних дітей, у яких помітили схильність до “коронування” себе абоінших, якщо діти самі цього не зробили. Якщо діти конкретно називають“коронаторів”, не слід проводити “колективне виховання одного”. У цьому випадкуможна сказати, що ви вважаєте, що кожен зробив відповідні висновки для себе уході гри.
Дуже рідко буває, що діти “дограють” “коронну” гру у наступнідні, або якусь з “корон” “приліпляють” до когось. У такому випадку вихователюслід нагадати дітям про те, що кожна гра має закінчення, а надто “загравшихся”можуть чекати певні неприємності від власних дій.
“Портрет ідеального друга”
Для проведення гри приготуйте кілька аркушів паперу формату А-3 (покількості майбутніх груп), клей, ножиці, олівці, фломастери, старі журнали, якіне шкода різати. Розділіть дітей на групи по 3-5.
Інструкція дітям. Діти, мабуть кожному з вас хотілося б мати доброгодруга. Цікаво, а яким би він був? Як виглядав би? Пропоную вам використовуючиматеріали. що лежать у вас на столах, свою уяву та досвід, створити портретідеального друга. На аркуші ви також можете записати його риси характеру, аботе що він повинен і не повинен робити. Потім кожна група представити нам свійвитвір і ми поговоримо.
Час роботи у групах — 20-25 хвилин.
Коли групи готові, прикріплюємо всі “портрети” на дошку іпроводимо обговорення:
Зараз кожна група представить нам свого ідеального друга. Наше завдання- знайти спільні риси у портретах.
На представлення групам відводитися до 3 хвилин. Після закінченнязапропонуйте дітям назвати спільні риси, а самі підкреслюйте їх на портретахабо виписуйте на окремому аркуші. Далі — знову обговорення:
Як ви вважаєте, які з записаних якостей зустрічаються у реальних друзів?
Чи зустрічали ви дитину, яка мала б усі означені риси? Чи це можливо?
Чи є у вас друзі, які не мають жодної з цих рис? (Якщо діти даютьстверджувальну відповідь, запитайте, що приваблює їх у цьому випадку)
Чи обов”язково мати всі ці риси, щоб з тобою дружили?
Чи варто шукати собі тільки близького до ідеалу друга? Чому?
Коментар для вихователя. Ведучи обговорення, важливо підвести дітей додумки про хибність завищених сподівань щодо образу друга та товариша, які частопризводять до дитячої самотності та нетерпимості. Підводячи підсумки, можнасказати дітям, що дружби вартий кожен і що саме дружба допомагає людямзмінитися на краще.
“Дружні вимоги”
(навчання чемності у взаєминах)
Підготуйте аркуші з наступним текстом для всіх учасників гри.
Лист учасника.
Щоб ти сказав у наступних ситуаціях: *
Ти бачиш кількох дітей, що грають разом і хочеш теж грати з ними…
Кілька твоїх друзів ідуть разом у похід, а тебе з собою не запросили. Тихочеш піти з ними…
Твоя подруга (друг) взяв у тебе книгу почитати і не повертає. Ти хочеш повернутикнигу назад…
Ти хочеш, щоб батьки купили тобі досить дорогу іграшку…
Ти не зрозумів, як потрібно розв”язувати приклад, і хочеш, щоб вчительпояснив ще раз…
Тиждень тому ти спитав у батьків, чи можна тобі поїхати з друзями удводенний похід з ночівлею, і досі не отримав відповіді…
Твій друг взяв у тебе гроші у борг і не повернув. Ці гроші потрібнізараз тобі самому…
Хтось із дітей сміється над твоєю новою зачіскою…
Ти стоїш у магазині у черзі, а якась жінка намагається пройти безчерги…
У школі проводять конкурс для сімейних команд. Ти хочеш, щоб твоя сім”ятеж взяла участь…
* За потребою та спостереженнями вихователя ситуації можна змінювати.
Інструкція дітям. Часом ми всі чогось хочемо від інших людей. Наприклад,хочемо, щоб вони прийняли нас до своєї гри. Я, наприклад, хочу, щоб ви менеслухали, або щоб дістали зошити. Коли ми чогось хочемо від іншої людини, миможемо виразити своє бажання вдало чи не дуже. Якщо ми хвилюємося або боїмося,то формулюємо наші бажання не досить ясно. Якщо ми занадто рішучі інаполегливі, то можемо зачепити почуття іншого, образити. Краще, якщо мивисказуємо свої вимоги ясно і по дружньому. Зробити це можна, наприклад,наступним чином…
Ми дивимося людині прямо у очі, говоримо спокійно і впевнено і зразупочинаємо з того, чого ми хочемо, кажучи, приміром: ”Я хочу. ” “Мені потрібно…”Звісно, ми не завжди чуємо у відповідь “так”, і не завжди одержуємо те,чого хочемо. Але якщо ми зовсім не намагаємося отримати бажане, то дуже частовідчуваємо розчарування і почуття власної слабкості. Мені хочеться, щоб висьогодні повчилися висовувати свої вимоги ясно та по дружньому.
Уявіть, що ви прийшли за покупками до магазину, і продавщиця неповністю дає вам здачу. Що ви їй скажете? (Обговоріть з дітьми різні ефективніта неефективні варіанти реплік у даному випадку)
Тепер візьміть листи, які я для вас приготувала. Об”єднайтеся по троє ісядьте разом із своїми партнерами. Продивіться один за одним всі приклади. Коженз вас повинен буде сказати, як він формулює свої вимоги у описаній ситуації. Адвоє інших будуть уважно його слухати і потім скажуть, що вони про це думають…(20 хв.)
Обговорення:
Чому корисному ти для себе навчився?
Як ти висказував свої вимоги: несміливо чи занадто наполегливі?
Що вдається у тебе краще: вимагати у дорослих чи у дітей?
Чому так важливо висказувати вимоги дружнім тоном?
Як ти реагуєш, коли чуєш слово “ні”?
Хто з дітей класу, по — твоєму, вміє добре вимагати?
“ Посилай добрі почуття”
(самонастрій, аутотренінг)
Вступне слово вихователя.
Ми всі відчуваємо почуття інших людей, знаємо. коли у людини добрий абопоганий настрій. Зрозуміло. що ми також відчуваємо і те, чи налаштована людинадо нас по дружньому або вороже. Чим дружелюбніше діти у класі, тим приємнішедля вас і для мене спілкування. Я пропоную вам потренуватися у вмінні відчуватинастрій оточуючих та частіше проявляти свої позитивні емоції.
Обговорення — мотивація:
Чи доводилося вам коли-небудь заходити до приміщення, де відчувається“напружена атмосфера”, тобто знаходяться роздратовані, невдоволені тарозчаровані люди? За якими ознаками можна визначити, що у тій чи іншій групілюдей “пахне грозою”?
Чи легко самому зберегти добрий настрій у такій ситуації?
А за якими ознаками ми помічаємо, що у групі добрий настрій?
Чи передається нам самим цей настрій?
А чи можна передати власний добрий настрій?
Інструкція дітям:
Сядьте зручно та закрийте очі… Зробіть три глибоких вдихи та видихи. Теперуявіть собі, що над головою кожного з вас висить чудова золота зірка. Це — вашавласна зірка, вона належить вам і піклується про те, щоб ви були щасливі. Уявіть,що ви з ніг до голови осяяні світлом цієї зірки, світлом любові та радості…Уявіть ще. що це світло наскрізь пронизує все ваше тіло… Тепер прикладіть своюруку до серця… до горла… до лоба… Відчуйте, як золоте світло особливо ясно сяєу цих місцях. Уявіть, що і ви, як і ваша зірка, також випромінюєте навкругипромені ясного теплого світла, і що це світло іде до кожного у нашому класі… Подумайтепро всіх, хто є у цій кімнаті. і надішліть всім трохи свого світла…Теперпошліть трохи світла людям, яких немає тут: вашим домашнім, друзям, близьким,знайомим… Тепер прислухайтеся до самих себе. Відчуйте, як світло добра тадружби торкається вас самих… (10 сек.)
Збережіть у пам”яті ці відчуття і звертайтесь до них у тих випадках,коли ви втомилися, або у засмучені, або вам потрібні свіжі сили.
А зараз попрощайтесь із своєю зіркою і подумки повертайтеся назад. Колия дорахую до трьох, ви відкриєте очі і посміхнетесь один одному… Раз… Два…Три…
“Король”
(Корекція агресивності, нерішучості, відторгнення. Залученнямалообираємих дітей до групи)
Ця гра надає дітям можливість на деякий час опинитися у центрі уваги,при цьому нікого не зачепаючи. Найбільш корисна ця гра для сором”язливих іагресивних дітей. Вони отримують право висказувати свої бажання без страху“втратити обличчя”. У ролі короля вони навіть можуть проявити певнущедрість і відкрити нові якості у самих себе. Оскільки у грі чітко означеніобмеження, всі учасники почувають себе у повній безпеці. Аналіз, що проводитьсяпісля проведення, дозволяє попередити можливе появлення “жертв” у класі.
Інструкція дітям. Хтось із вас коли-небудь мріяв стати королем? Якіпереваги має король? А які неприємності на нього чекають? Ви знаєте, чим добрийкороль відрізняється від злого?
Я хочу запропонувати вам гру, у якій ви можете побути королем. Неназавжди, звісно, а всього хвилин на 10. Всі інші діти стають слугами і повинніробити все, що наказує робити король. Природно, що король не має прававіддавати такі накази, які можуть образити інших дітей, але він може дозволитисобі багато чого. Він може наказати, приміром, щоб його носили на руках, щобйому кланялися, подавали йому пити, розважали і т. ін. Хто хоче стати першимкоролем?
Нехай із часом кожна дитина матиме можливість побути королем. Зразускажіть дітям, що черга дійде до кожного. За один раз у ролі може побути двоє-троє.Коли час правління короля скінчиться, зберіть всю групу у коло і обговорітьотриманий у грі досвід. Це допоможе наступним королям співвідносити своїбажання з можливостями дітей і “ввійти в історію” добрим королем. Давати“правління” дитині з особливостями поведінки бажано на третій черзі.
Аналіз та обговорення вправи:
Як ти почував себе, коли був королем?
Що тобі більш за все сподобалося у цій ролі?
Чи легко було віддавати накази?
Що почували слуги?
Чи легко було виконувати бажання короля?
Коли королем був (ім”я дитини), він був добрим чи злим королем?
Як далеко добрий король може заходити у своїх бажаннях?
“Як навчитися не носитися з проблемою і використовувати допомогу”
(гра на розуміння взаємодопомоги)
Для проведення гри приготуйте одноразові пластикові стаканчики на кожнудитину, ножиці, клей, скотч, різні намистинки, мотузочки, кольоровий папір,пластилін — все, що можна використати для поробок у кількості по майбутніхгрупах з 3-5 учнів. Перед проведенням гри всі стаканчики потрібно “попсувати”: порізати,зім”яти. Гра проводиться у кілька етапів.
І “Не носись з проблемою, як із писаною торбою”
Інструкція дітям. Зараз я вам роздам чудові подарунки. (Роздаємо) Що неподобаються?
А чи не буває, що життя також нам дарує такі ж “подарунки”, невдачі?
Як ми реагуємо на такі явища?
Кожен з нас інколи зазнає невдачі. Хочу запропонувати вам декількавправ по боротьбі з ними.
Вправа І. Завдання дітям. Візьміть в руки ваш стаканчик. Вам необхідноне випускаючи стаканчика з обох рук, якось його полагодити або зробити з ньогощось корисне. (1 хв.)
Дайте дітям попрацювати індивідуально, слідкуючи за дотриманням правил.Дехто може виправити стаканчик, але у більшості це не вийде. Проведітьобговорення:
У кого вийшло?
Чи зручно було працювати?
Якби стаканчик був реальною проблемою, чи вдалося б її вирішити у такийспосіб (не випускаючи з рук)?
Дійсно, інколи ми, як то кажуть, хапаємося за свої проблеми, застряємона них і не хочемо відпустити їх, втратити контроль за ситуацією. Але цейспосіб, як ви вже впевнились. недійовий.
Пропоную вам ще одну вправу.
Вправа ІІ. Завдання дітям. Тепер стаканчика можна випускати. Можнаробити з ним що завгодно і використовувати будь-які матеріали, які ви знайдетеу класі. А оскільки кожен намагається вирішити свої проблеми найшвидше,спробуйте виконати завдання за 3 хвилини. Завдання залишається таким же. Вампотрібно зробити з вашого стаканчика щось корисне, а потім розказати про своюпоробку.
Дехто з дітей встигне захопити матеріали та інструменти, іншим іх невистачить і вони чекатимуть (у крайньому випадку, може виникнути суперечка,тоді гру слід припинити негайно і перейти до обговорення). Витримайте час іперейдіть до обговорення.
Кому вдалося щось змайструвати? (Зазвичай, за такий короткий термінмало кому вдається зробити щось цікаве. Майже завжди звучать скарги на те, щокомусь не вистачило часу, матеріалів та інструментів. Вам потрібно використатидитячі “скарги” і “плоди роботи” для того, щоб підвести до висновку пронедостатність зусиль тільки одного при вирішенні проблеми і про необхідністьоб”єднання зусиль та взаємодопомоги, про хибність сподівань на швидкийрезультат)
Кому не вдалося? Чому?
Коли ми розраховуємо на дуже швидке вирішення наших проблем і тільки насамих себе, ми можемо опинитися у подібній ситуації: тобто нам може невистачити часу та ресурсів. У чому ж вихід? (Зазвичай діти швидко знаходятьрішення. Якщо це не вдається, можна підказати запитанням: Як зробити, щоб унашому класі вирішити проблему із стаканчиком вдалося всім?)
ІІ “Шукай спільників і тих, хто допоможе”.
Вправа ІІІ. Завдання дітям. Зараз у вас спільна проблема: що зробити звже трохи найбридшим стаканчиком. А умови трохи змінюються. Тепер можнаоб”єднатися у групи і вирішувати проблему спільними зусиллями. Можна працюватикожному над власною задумкою, можна підказувати один одному, а можна створюватиколективні поробки. На роботу даю вам стільки раз по 3 хвилини, скільки дітей увашій маленькій групі. По закінченні приготуйтесь представити свій витвір.
Складний момент у цій вправі — неодночасність закінчення роботи (кількістьчасу пов”язана з кількістю членів групи для того, щоб не виникли ізольованідіти). Ви можете використати наступні прийоми для “вирівнювання” часу (якдодаткові умови, це можна оголосити перед виконанням роботи):
обмежити кількість членів групи до 5
дати “преміальні” за продуктивність: добавити ще 1-2 хвилини нароздуми менш чисельній групі
“оштрафувати” більш чисельну групу за порушення дисципліни чивідсутність співпраці з окремим її членом.
Слідкуйте за тим, щоб загальний час роботи не перевищував 20 хвилин. Якщоякась група закінчила раніше, запропонуйте придумати рекламу для її витвору,або допомогти іншим.
По закінченні роботи проведіть виставку і обговоріть результати. Звернітьувагу дітей на різноманітність ідей, відзначаючи “плоди” спільної праці.
Діти, порівняйте свої відчуття по першій, другій та третій вправі. Колибуло вирішувати проблему легше, цікавіше?
Чим допомагала кожному з вас група?
Зараз ви також попрацюєте у групах. На підготовлених аркушах вампотрібно скласти інструкцію про те, як вирішувати проблему. На роботу 5 хвилин.
По закінченні вивісити всі інструкції і підкресліть у них спільнімоменти. Потім “узагальнену інструкцію” можна вивісити у класному куточку. Приклад:
Щоб боротися з проблемами:
а) не зв”язуй ними собі руки, не “носися” з ними, як із писаною
б) не чекай, що проблеми вирішується миттєво. Май терпіння;
в) знайди собі спільників, не бійся звернутися за допомогою (однаголова — добре, а дві — ще краще!);
г) вір у успіх!