Міністерствоосвіти і науки України
Придніпровськадержавна академія будівництва і архітектури
Кафедраукраїнознавства
Контрольнаробота
зпредмету: «Інтелектуальна власність»
натему: « Роль інтелектуальної власності в соціально-економічному та духовномурозвитку суспільства»
Виконала:
студенткагр.6-8/2
Настенко Н.В.
Перевірив:
Яворський Ю.Е.
Дніпропетровськ
2009рік
Зміст
Вступ
1. Охоронаінтелектуальної власності. Її роль у соціально-економічному розвиткусуспільства
2. Охоронаавторського права і суміжних прав. Їх роль у духовному розвитку суспільства
3. Об’єктиінтелектуальної власності в міжнародній торгівлі. Забезпечення конкурентоздатності продукції
Висновок
Список літератури
Вступ
Практика процвітаючих вітчизняних і закордонних фірм свідчить,що сьогодні добитися справжнього і довготривалого успіху можливо лише за рахуноквикористання новітніх технологій. А в умовах жорсткої конкуренції необхідноцивілізовано захистити свої надбання. І робити це можливо лише за допомогою чинного законодавства.Творцями нового виступають особистості,які, на превеликий жаль, як правило, мало обізнані з особливостями правовогозахисту своєї праці.
Тому саме курс,або дисципліна «Інтелектуальна власність» надає змогу найбільш детально тавичерпано отримати інформацію про здійснення діяльності у даному правовомуполі.
І в даній роботія ставлю задачу щодо розкриття питання ролі інтелектуальної власності всоціально-економічному та духовному розвитку українського суспільства. Мояробота покликана освітити головні засади охорони інтелектуальної власності вУкраїні, проблематику та неоднозначність основних правових категорій видівінтелектуальної власності.
Тому що поняття«власність» дуже широке і притаманне юридичним, економічним та іншимкатегоріям. А особливо поняття «охорони інтелектуальної власності», вононастільки нове та мало стверджуване у сьогоденні, що виникає реальна нестачатеологічної, теоретичної інформації. Не дивлячись на те, що ми маємо низкузаконодавчих актів, Цивільний кодекс України, та положення Конституції України.
Також не втрачаєактуальності той момент, що запровадження правових норм інтелектуального праванам дає зелене світло на шлях до побудови та розбудови процвітаючого,інтелектуально-орієнтованого суспільства, де наша держава тільки вчиться робитипевні кроки.
На такомузакінчені вступу мені б хотілось перейти вже до безпосереднього розгляду низкипитань, та можливості їх про аргументувати.
1. Авторськеправо регулює відносини щодо створення та використання наукових, літературнихмистецьких творів і охороняється без реєстрації та формальної експертизи вдержавних органах. Водночас автору твору для сповіщення про свої права, якийрозміщується на кожному екземплярі твору і складається з 3-х елементів: букви«С» в колі: ©, імені автору та року першого опублікування твору. Крім того длязабезпечення ідентифікації твору та отримання гонорару за його використанняможлива реєстрація цього твору в авторсько-правових товариствах. На практицітакож використовується нотаріальне засвідчення авторського права на твір, щоґрунтується на юридичному засвідченні підпису автора на оригіналі твору.
Так на відмінувід інституту патентного права охорона авторського права виникає автоматично змоменту створення твору. Так згідно з п.2 ст.5 Бернської конвенції про охоронулітературних і художніх творів, прийнятої в 1886 році «користування цимиправами і їх здійснення не пов’язано зі здійсненням будь-яких формальностей».Україна приєдналась до конвенції 31 травня 1995 році прийнявши закон № 189/95-ВР «Про приєднання України до Бернської конвенції» .
Охорона похіднихтворів та збірок здійснюється за наявності творчого внеску їх творців тадотримання ними авторських прав на оригінали творів.
Так авторськеправо виникає автоматично, має територіальний принцип охорони (твори громадянпевної держави будуть охоронятись на території інших держав за умов підписаннявідповідних міждержавних угод) і регламентує охорону твору протягом певногоперіоду(протягом життя автора та ще 50 років після його смерті).
Необхідністьохорони та захисту суміжних прав зумовлена розвитком сучасних технологій, якіуможливлюють репродукування інтелектуальних продуктів без повторення всіхетапів їх створення; виготовлення якісних копій з уже існуючих записів, їхпоширення та комерційну експлуатацію. Для сповіщення третіх осіб щодо своїхвиключних прав використовують знак охорони суміжних прав, який складається з3-х елементів: латинської букви «R» в колі ®, імені(найменування) власникасуміжних прав, року першого випуску твору.
Розвиток новітніхтехнологій дає можливість суттєво знизити вартість тиражування інтелектуальнихпродуктів, однак легальні виробники не поспішають знижувати ціни на своюпродукцію, що провокує «піратство» та «контрафакцію».
«Піратство»- цевикористання об’єктів авторського права і суміжних прав з метою отриманнякомерційної вигоди без згоди правовласників.
«Контрафакція»-це самовільне і протизаконне виготовлення, розповсюдження екземплярів твору беззгоди власника.
Така діяльністьнадає збитки всім суб’єктам відносин інтелектуальної власності, а саме:
· авторам,які не отримують законної винагороди за свою інтелектуальну діяльність;
· видавцям,виробникам, які несуть значні витрати на виготовлення відповідної продукції іне мають змогу відшкодувати збитки;
· збутовиморганізаціям, які потерпають від недобросовісної конкуренції;
· споживачам,які купують продукцію нижчої якості та втрачають можливість доступу доінтелектуальної продукції;
· державі,яка втрачає бюджетні кошти внаслідок скорочення податкових платежів.
Оскількинезаконні виробники лише копіюють запис, не вкладаючи кошти у пошук тапідготовку талановитих особистостей, не сплачуючи гонорарів авторам тавиконавцям, їх витрати є незначними і пов’язані з купівлею обладнання длявиробництва і копіювання, тоді як прибуток є негайним і суттєвим. Враховуючи,що щорічні збитки, які завдаються світовій індустрії звукозапису піратством таконтрафакцією, оцінюються мільярдами евро, фахівці звертають увагу на необхідністьпосилення боротьби з цими явищами по таким основним напрямам:
· законодавчим,це удосконалення нормативно-правової бази щодо охорони та захисту авторськогота суміжних прав на національному та глобальному рівнях;
· примусовим,це упровадження ефективних цивільно-правових засобів судового захисту такихправ;
· техніко-технологічним,це удосконалення та відкриття нових способів захисту оригінальної продукції відпідробки (голограма, СІД-код, тощо).
Важливоюпроблемою нині є – проблема правової охорони новітніх об’єктів інтелектуальноївласності, як програм для ЕОМ та бази даних. Це зумовлено зацікавленістювиробників електронно-обчислювальної техніки та програмного забезпечення до неїв отриманні максимального прибутку та не допущенні так званого програмногопіратства( незаконного копіювання приграм ЕОМ, використання товарних знаківзагальновідомих фірм— виробників програмного забезпечення тощо).
Вперше визнання комп’ютернихпрограм як літературних творів знайшло відображення у Директиві Євросоюзу про правовуохорону копм’ютерних програм у 1991 р. Згідно з нормами авторського правапрограми для ЕОМ та бази даних охороняється незалежно від їх призначення,достоїнств, матеріального носія за дотримання таких умов:
· їхіснування в об’єктивній формі;
· творчогохарактеру діяльності їхніх авторів.
При цьому правоваохорона не поширюється на ідеї та принципи, що лежать в основі цихінтелектуальних продуктів, в тому числі на ідеї та принципи організаціїінтерфейсу (взаємодії програми і копм’ютеру) і алгоритму (математичногозабезпечення програми), а також мови програмування. Як об’єкт, що охороняється,виступає конкретна реалізація певного алгоритму у вигляді сукупності даних ікоманд (послідовності операцій і дій над цими операціями).
Щодо баз даних,то їх правова охорона подібна до охорони збірок літературних творів. Відтак ціінтелектуальні продукти охороняються незалежно від того, чи є їх складовіоб’єктами авторського права. Водночас якщо бази даних включають об’єктиінтелектуальної власності, що охороняються, авторське право на них визначаєтьсялише при дотриманні авторських прав на кожний із творів, що входять до базиданих. Нині як бази даних охороняються також так звані цифрові фотографії,отримані за допомогою цифрової фотокамери.
Нормативно-правовабаза, хоча і недосконала, але достатня для забезпечення надання, використання ізахисту прав інтелектуальної власності. Відповідні положення містяться вКонституції України (статті 41, 42, 54), у Кодексах, в законах загальної дії(«Про власність», «Про підприємства в Україні», «Прозовнішньоекономічну діяльність», «Про мови в Українській СРСР»,«Про наукову і науково-технічну діяльність», «Проінформацію», «Основи законодавства України про культуру» таін.).
Важко переоцінитироль авторського права в розвитку культури суспільства, особливо у сферікультурного (духовного) розвитку його громадян. Звичайно, об’єкти авторськогоправа: літературні й художні твори можна самим не створювати, а запозичати їхвід інших держав. Однак, такий шлях варто вважати змушеним і, в остаточномупідсумку, хибним. Надзвичайно важливо, щоб твори літератури і мистецтвастворювалися авторами, які належать до того суспільства, якому вони адресовані,а суспільство, у свою чергу, повинно бачити своє відображення в цих творах.Використання чужоземних робіт у розумних межах варто вважати виправданимнастільки, наскільки це сприяє культурному обміну і взаємному збагаченнюідеями.
Розвитокнаціональної творчості не має перспектив, якщо автору не гарантована авторськавинагорода за його творчу працю. Тому охорона авторського права і суміжнихправ передбачає не тільки виплату справедливої винагороди авторам, але йналежний захист прав видавців і виконавців.
Добре поставленийзахист авторських прав вигідний не тільки авторам, але і державі, тому що,усуваючи недобросовісну конкуренцію, сприяє поповненню державної скарбниці за рахунокподатків. Однак для цього необхідно створити відповідну адміністративнуінфраструктуру, яка б забезпечувала строге дотримання авторських прав.
Об’єктиавторського права і суміжних прав, які роблять внесок до культурного розвиткудержави, можуть мати й істотне економічне значення як для авторів, які їхствор, так і для підприємства або держави. Так, найбагатшою жінкою ВеликоїБританії у 2002 p. була визнана письменниця Джоана Кетлін Роулінг, якаподарувала світові Гаррі Поттера. Тільки за один рік вона отримала від продажуправ на видавництво своїх книг та їх екранізацію 77 млн. євро. А відомафірма «Microsoft®», використовуючи такий об’єкт авторського права, яккомп’ютерна програма, за короткий час вийшла на перше місце у світі за обсягомкапіталу, а її засновника — Білла Гейтса вважають найбагатшою людиною світу.
2. Найважливішиммеханізмом захисту інтелектуальної власності нині виступає патентна система,покликана забезпечити баланс інтересів суспільства та творців таких об’єктівпромислової власності, як винаходи, корисні моделі промислові зразки тощо.
Патентне право — це сукупність правових норм, що регламентують систему охорони об’єктівпромислової власності шляхом видачі патентів. На сьогодні в Україні патентнимправом охороняються винаходи, корисні моделі, промислові зразки, штамимікроорганізмів, продукти програмного забезпечення, тощо.
За своєю природоюпатентне право є виключним правом, що належить до науково-технічної сферитворчої діяльності. Його носій може сам використовувати об’єкти інтелектуальноївласності, що охороняються та давати дозвіл на використання цих об’єктів певнимособам і водночас забороняє усім іншим суб’єктам господарювання використовуватицей об’єкт без дозволу.
Патенту цедержавний охоронний документ на нове технічне рішення у певній галузі, щозасвідчує його першість та авторство і встановлює виключні правапатентовласника, дійсні на територіі держави, де був виданий цей охороннийдокумент протягом законодавчо встановленого терміну.
Патентні описи—видані друкарським способом та доступні всім зацікавленим особам, брошури(окремі листки), у яких вичерпно викладена сутність винаходу, найменування іззазначенням заявника, автора чи співавтора, країни та відомства, де видано йогопатент, його номера, кваліфікаційного індексу та дати пріоритету. Патентніописи розсилаються передплатникам та зберігаються у бібліотеках.
Патентне правохарактеризується:
· територіальнимпринципом охорони, згідно з яким патент видається відповідно до національногозаконодавства і всі пов’язані з ним права географічно обмежені кордонами країничи регіону;
· видачеюпатентними органами відповідно до передбаченої законом процедури спеціальногоохоронного документа (патента, свідоцтва), який діє протягом певного терміну,по закінченні якого об’єкт інтелектуальної власності переходить у суспільнувласність.
За цих умовпатентне право виконує дві основні функції:
· оборонну,спрямовану на захист від конкурентів завойованих сегментів ринку;
· агресивну,спрямовану на завоювання нових сегментів ринку.
Так до 1 січня2004 року в Україні видавалось 4-и види охоронних документів на винахід: патентна винахід, патент на секретний винахід, деклараційний патент та деклараційнийпатент на секретний винахід, а також 2-а охоронні документи на корисні моделі:деклараційний патент на корисні моделі та деклараційний патент на секретнукорисну модель. Відповідно до Цивільного кодексу України з 1 січня 2004 р.,заявки на деклараційні патенти не приймаються. термін дії патенту на винахід становить- 20 років, на корисну модель- 10, на промисловий зразок- 15 років з дняподання заявки до Укрпатенту в установленому законом порядку. Водночас до 1січня 2011 року будуть діяти деклараційні патенти на винаходи, а до 1 січня2015 р.- деклараційні патенти на корисні моделі, заявки на які були подані донабрання чинності новим Цивільним кодексом України.
На сьогоднішнійдень в Україні діє правова охорона слідкуючих об’єктів інтелектуальноїпромислової власності, як— корисні моделі, промислові зразки, винаходи загальніта службові, товарні знаки та знаки обслуговування, фірмові найменування тамісця походження товарів, секрети виробництва та професійні таємниці.
Згідно зположеннями книги 4-ї Цивільного кодексу України. Право інтелектуальноївласності [ с.432]:
І. Кожна особамає право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власностівідповідно до статті 15 цього Кодексу.
ІІ. Суд увипадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема:
1) прозастосування негайних заходів щодо запобігання порушення права інтелектуальноївласності та збереження відповідних доказів;
2) зупиненняпропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюєтьсяз порушенням права інтелектуальної власності;
3) вилученняз цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот зпорушенням права інтелектуальної власності;
4) вилученняз цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно длявиготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;
5) застосуванняразового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірневикористання об’єкта права інтелектуальної власності;
6) опублікуванняв засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальноївласності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
Шляхом наданняюридичного захисту власнику на певний термін, патенти формують специфічніправила ринкового обміну відповідних об’єктів інтелектуальної власності.Патентна система захисту прав інтелектуальної власності:
1) стимулюєіндивідів до заняття творчою, розумовою діяльністю;
2) створюєможливості для широкого використання нових винаходів, корисних моделей,промислових зразків тощо;
3) виступаєсвоєрідним механізмом недопущення несанкціонованого використання об’єктівінтелектуальної власності.
На мою думкутакож необхідно зазначити основні економічні концепції патентів:
· концепціястимулювання винахідництва, згідно з якою патентування стимулює винахідників дотворчості;
· концепціярозкриття, згідно з якою патентний захист забезпечує широкий доступ доінформації про винаходи та їх використання, стимулюючи винахідників не триматив таємниці результатів їх творчої діяльності;
· концепціярозвитку та комерціалізації, згідно з якою патентування стимулює інвестиції,необхідні для розвитку та комерціалізації інтелектуальної власності;
· концепціярозвитку перспективних досліджень, згідно з якою патентування породжуєкумулятивний ефект розвитку похідного винахідництва.
Стрімкезростання ролі та значення інтелектуальної діяльності в соціально-економічномурозвитку суспільства, утвердження творчої розумової праці як найважливішогочинника успішного виробничого та комерційного функціонування сучаснихвисокотехнологічних підприємств, підвищення їхньої конкурентоспроможності на внутрішньомуі зовнішньому ринках загострює проблему створення надійної та ефективноїсистеми охорони та захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності.
Охоронарезультатів інтелектуальної діяльності здійснюється у зв’язку з їх ринковоюцінністю; залученням до ринкового обігу, що потребує відповідних праввласності. Поза системою ринкових відносин така охорона є неможливою танедоцільною.
За сучасних умовохорона та захист прав інтелектуальної власності є найважливішою інституцієюрегулювання відносин у цій сфері.
Світовий досвіддоводить, що ефективний механізм охорони прав інтелектуальної власності:
· єможливим елементом економічної політики, спрямованої на стимулювання тарозвиток наукових досліджень, упровадження інновацій та прискореннянауково-технічного прогресу;
· сприяєзалученню інвестицій до інноваційних проектів, зростанню зайнятості, підвищеннюекономічного добробуту населення тієї чи іншої країни;
· стимулюєрозвиток міжнародної торгівлі, відіграє важливу роль у підвищенні конкурентоспроможностінаціональних економік у глобальному ринковому середовищі.
Ми живемо в епохутехнологічних суспільств, тобто суспільств, у яких визначальною ланкою увиробництві матеріальних благ є технології. Щоб вижити в конкурентній боротьбі,потрібно виробляти конкурентоздатні товари. Цього можна досягти, якщо безупинновдосконалювати технологічні процеси для їхнього виробництва. А це можливоздійснити тільки за рахунок використання результатів інтелектуальноїдіяльності, а саме науково-технічної творчості, тобто об’єктів промисловоївласності: винаходів, корисних моделей, промислових зразків, ноу-хаутощо. Безперечно, результати такої діяльності будуть більш вагомими, особливо усфері оборони, якщо вони отримані своїми громадянами,
Необхідною умовоюдля ефективного створення і використання об’єктів промислової власності енаявність в країні патентної системи. Тому країни, у яких відсутня патентнасистема, створюють її, а країни, де такі системи, будучи успадкованими зминулого, уже не відповідають новим потребам і викликам часу, намагаютьсяудосконалити їх.
Створеннянаціональної патентної системи промислової власності переслідує подвійну мету.З одного боку, необхідно законним чином оформити економічні і моральні праваавторів і власників об’єктів промислової власності, а з іншого боку — стимулювати в рамках державної політики творчу активність громадян, сприятипоширенню і застосуванню її результатів, заохочувати чесну торгівлю.
Так, право наодержання патенту на винахід стимулює вкладення грошей і зосередженнялюдських ресурсів у галузі досліджень і розробок. Видача патенту стимулюєінвестиції в промислове використання винаходу. Публікація патенту робитьдоступною інформацію про нього широкому колу людей і стимулює, тим самим,створення нових винаходів і, отже, сприяє науково-технічному прогресу. У своючергу, право на торговельну марку захищає підприємство віднедобросовісної конкуренції.
Серед об’єктівпромислової власності великий вплив на науково-технічний і економічний розвитокмають, безумовно, винаходи. Відбита в патентній документації технічна,технологічна і правова інформація дає можливість заощаджувати час, гроші і с впроцесі науково-дослідної діяльності, не повторювати роботу, уже виконануіншими.
Патентнадокументація дозволяє виявляти альтернативні технології, якими можна замінитименш сучасні існуючі технології. На основі аналізу патентної документації можнадати оцінку конкретній технології, розглянути її на предмет впровадження чиліцензування.
Патентнадокументація служить також для виявлення підприємств, що діють у тій чи іншійсфері технології, зокрема, конкурентів. Нарешті, вивчення патентноїдокументації допомагає знаходити рішення технічних проблем, виявляти сучаснийрівень розвитку технології, проводити експертизу науково-технічних програм, визначатипріоритетні напрямки розвитку галузей промисловості й окремих виробництв.
Одне з головнихпризначень патентної системи полягає в тому, що вона заохочує винахідницькудіяльність і стимулює творчу активність громадян країни.
Прикладом вдалоговикористання винаходів е історія відомої фірми TOYOTA (Японія). У 1896 p.Сакігі Тойота отримав патент, який удосконалював відомий у Європі ткацькийстанок. Через 13 років Сакігі отримав патент на важливий винахід -автоматичний ткацький станок. У наступні роки було отримано багато патентів надоповнюючі винаходи до цього станку. У 1924 p. син Сакігі, Кіхіро Тойота, уклавліцензійну угоду з компанією братів Платт на виключне право виготовлятиі продавати автоматичний ткацький станок у будь-якій країні, окрім Японії,Китаю та Сполучених Штатів Америки. Вартість ліцензії становила $25 млн., наякі Кіхіро заснував відому автомобільну фірму TOYOTA.
Іще один приклад.У 1980 p. фірма «PLIVA» (Хорватія) запатентувала винахід наантибіотик azithrotusin (торговельна назва «Zithromax»).«PLIVA» продала ліцензію фірмі «PF1RER», що дозволило їйотримати феноменальний прибуток. Тільки у 2000 p. було продано цього препаратуна $1,4млрд.
3.Правова охоронатоварних знаків у більшості країн ґрунтується на таких важливих передумовах, якдержавна реєстрація позначень та добросовісність заявника. Водночас можливий позареєстраційний захист товарних знаків, за умов, що вони належать до категоріїзагальновідомих у розумінні статті 6bis Паризької конвенції про охоронупромислової власності.
Захист товарнихзнаків з метою недопущення недобросовісної конкуренції, підтримання позитивноїрепутації та іміджу товаровиробників, забезпечення споживачів якісноюпродукцією та скорочення їхніх витрат на пошук необхідної інформації,стимулювання інвестиційної діяльності, пов’язаної з розвитком новихвисокоякісних виробництв тощо.
Важко переоцінитироль такого об’єкта як торговельна марка, у просуванні товару на ринок. Вдала торговельнамарка – важливий внесок в економіку підприємства тому, що вона дозволяєзайняти на ринку вигідне положення, засноване на визнанні даної торговельноїмарки покупцями.
Вдало«розкручена» торговельна марка приносить її правоволодільцюдодатковий прибуток понад того, який би він отримав без її використання.Перевагою торговельної марки перед винаходом є те, що строк користуванняправами на неї практично не обмежений у часі.
Так, фантастичнийуспіх кінострічки «Гаррі Поттер і філософський камінь» ($93,5 млн.доходу за перші три доби прокату) підштовхнув кіностудію «Warner Brothers»на передачу прав на користування цією маркою за ліцензійними угодами іншимфірмам для використання у бізнесі від виробництва ляльок до програмногозабезпечення, від чого отримано значний додатковий прибуток
Інституційнийаналіз інтелектуальної власності передбачає дослідження альтернативних систем,специфікації прав власності на засоби індивідуалізації, які визначають рівеньта структуру трансакційних витрат, пов’язаних зі створенням, використанням тазахистом відповідних прав. Світовій практиці відомі 2-і централізовані(законодавчо закріплені) системи надання правової охорони засобаміндивідуалізації:
·система попереднього використання, за якої виключні права надаються зафактом першого використання;
·реєстраційна система, за якої виключні права надаються за фактомцентралізованої реєстрації.
На думку сучаснихдослідників, система попереднього використання гнучко диференціює засобиіндивідуалізації за ступенем охороноздатності, забезпечує економічнуефективність у мікроекономічному аспекті та дає можливість повнішереалізовувати економічні переваги від використання засобів індивідуалізації.
Відсутністьдиференційованого підходу при реєстраційній системі призводить до«перевиробництва» вимог та критеріїв до позначення, яке претендує наохороноздатність. Водночас прописаних критеріїв виявляється недостатньо.
Кількість чиннихтоварних знаків у всіх країнах досягла 4 млн. і постійно зростає. Нині у світіщорічно подається близько 600 тис. заявок на товарні знаки і реєструється майже400 тис.знаків. Термін дії свідоцтва на товарні знаки в більшості країн майжене обмежується і постійно продовжується. Водночас в таких країнах, якАвстралія, Бразилія, Ірландія та ін., термін дії такого свідоцтва становить 7років і продовжується до 14 років; 10-річний термін дії (з продовженням ще на10 років) запроваджено в Україні, Австралії, Німеччині, Мексиці, Польщі таінших країнах, у США свідоцтво видається на 20 років. Загальновідомі товарнізнаки стали об’єктом правової охорони у 1925 році після доповнення Паризькоїконвенції про охорону промислової власності статтею, норми якої зобов’язуваликраїни Паризької конвенції відхиляти або визнавати недійсною реєстрацію тазабороняти застосування товарних знаків, що відтворюють, імітують чи єприкладом інших товарних знаків або здатні викликати плутання зі знаками, щовизначенням компетентного органу є загальновідомими.
Нинізагальновідомі товарні знаки охороняються Угодою TRIPS, Директивою ЄС протоварні знаки, а також постановою Європейської комісії від 20 грудня 1993 рокупро товарні знаки Співдружності, Спільною резолюцією Генеральної АсамблеїВсесвітньої організації інтелектуальної власності та Асамблеї Паризької союзупро положення щодо охорони загальних знаків, прийнятою у вересні 1999 року.
Тепер більшдетально зупинимося на угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальноївласності (TRIPS), вона регулює широкий спектр прав у сфері інтелектуальноївласності, в т.ч., авторське право і суміжні права, права на товарні знаки тазнаки обслуговування, географічні зазначення, промислові зразки, патенти,топології інтегральних мікросхем, закритуінформацію тощо.
Угода TRIPS :
· єторговельною угодою, а не договором прямої дії, відтак передбачає прийняттявідповідного законодавства;
· впершевключає інтелектуальну власність у контекст світової торгівлі;
· детальнорегламентує процес забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальногозахисту;
· уніфікуєсудові процедури захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності у країнах—членах СОТ;
· передбачаєзаходи, спрямовані на попередження прав інтелектуальної власності без створенняперешкод на шляху у торгівлі продуктами інтелектуальної діяльності;
· регламентуєвідповідальність за зловживання правами інтелектуальної власності.
Основнепризначення Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності –сприяння заохоченню технічних нововведень, передачі та поширенню інновацій наоснові взаємовигідного співробітництва виробників та споживачів інтелектуальнихпродуктів, гармонійного поєднання їх прав та обов’язків, підвищеннясоціально-економічного добробуту населення. Згідно зі ст.7 Угоди TRIPS захистта контроль за дотриманням прав інтелектуальної власності мають сприятизапровадженню технологічних нововведень, передачі та розповсюдженню технологійдля обопільної вигоди виробників та споживачів у такий спосіб, що сприяєпідвищенню соціального та економічного добробуту а також балансу прав таобов’язків сторін.
Висновок: в данійроботі я висвітлила такі неоднозначні питання щодо охорони різних видівінтелектуальної власності та її ролі у різних сферах діяльності людейукраїнського суспільства. Цілісна і сучасна система інтелектуальної власності,яка не тільки гарантує надання прав, але має дієві механізми їхньої реалізації,необхідна для забезпечення ефективного господарювання всередині країни,зростання обсягів міжнародної торгівлі та інтенсивного культурного обміну,залучення інвестицій тощо. У нашій країні формується і зростає специфічнийсегмент ринку, який складають результати творчої діяльності.
Загальновідомо,що Україна має високий потенціал інноваційного розвитку, і важливим завданнямдержави є використання цього потенціалу на благо суспільства. Згідно зКонцепцією науково-технологічного та інноваційного розвитку України, схваленоюв липні 1999 р. Верховною Радою, одним з основних принципів державної політикипроголошено інноваційну модель структурної перебудови і зростання економіки,утвердження України як високотехнологічної держави.
На зламітисячоліть, в період стрімких кардинальних змін у житті мільйонів людей, самеінтелектуальна власність має стати в Україні тією рушійною силою, яка надастьпотужний імпульс розвитку країни, гарантує економічну безпеку країни, сприятимевходженню нашої держави у світову спільноту як достойного партнера. Процесиглобалізації постіндустріального суспільства навряд чи залишають можливістьіншого вибору.
Списоклітератури:
1. ПідопригораО.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібникдля студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — с.150-175.
2. ПідопригораО. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність //Інтелектуальна власність. — 2000. — №3. — С. 3—14.
3. ДолгаВ.О. Інтелектуальна власність: економічний захист та форми реалізації: Автореф.дис. к. е. наук: 08.01.01. / Хар. держ. у-т. Харків, 1996. — 18 с.
4. Економікапідприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. — Вид. 2-ге, перероб.та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.
5. БеловВ.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Інтелектуальна власність. Законодавство іпрактика застосування.— М., 1977. — С. 11.
6. Інтелектуальнийкапітал /Пер. с англ. під ред. Л.Н. Ковалик. — Пітер, 2001. — 288 с.
7. БазилевичВ.Д. «Інтелектуальна власність: підручник »- К.: Знання, 2006— с.142-186.
8. Цивільнийкодекс України: Офіц. текст: Прийнятий верховною Радою України 16 січня 2003р.— Кн.4: Право інтелектуальної власності.
9. ЖаровВ.О. «Право інтелектуальної власності в системі права України: навчальнийпосібник»- К., 2005 р., с. 82-100.