Міністерствоосвіти і науки України
Національний Університет“Острозька Академія”
Контрольнаробота
з дисципліни Державна служба
на тему:
Роль та функції державної служби
Виконала:
студентка ІІ-го курсу
Страхонюк В.В.
Перевірив:
Лідовець Р.А.
Остріг 2010
У процесі здійснення політичних, економічних і соціальних реформ вУкраїні зростає значення державної служби для забезпечення реалізації державноїполітики в сфері державного управління.
У системі владних стосунків державна служба відіграє важливу роль. Вонавиступає одним із головних чинників формування цивілізованої державності,об’єднання зусиль усіх гілок влади, забезпечення формування кадрового резервуорганів державного управління як шляхом застосування технологій відборунайбільш здібних, кваліфікованих працівників, так і завдяки цільовій підготовціпрофесіоналів у галузі державного управління.
Державна влада здійснюється безпосередньо за участю державної служби, якареалізує волю держави, виражену в рішеннях відповідних гілок влади, впливає надіяльність і поведінку людей та соціальних груп за допомогою правових таорганізаційних механізмів (авторитету, прав, переконань тощо). Державна службавід імені держави і в межах законодавства використовує основні методи державноївлади — планування, прогнозування, управління, організацію, переконання,заохочення, контроль і т. ін. Завдяки ним державна служба впроваджує в життяприйняті органами державної влади рішення.
Основні принципи організації держслужби визначають єдність системидержавної влади і розмежування її на законодавчу, виконавчу і судову.Враховуючи специфічні завдання відповідних владних структур, в апараті кожноїгілки влади реалізується державна служба. У той же час державна служба єдина, — для всіх службовців діють єдині норми і правила проходження служби.
Державне управління цілеспрямовано впливає на суспільство завдякивиконавчим, розпорядчим діям державних органів, в основі яких лежить професійнадіяльність осіб із здійснення повноважень цих органів, тобто державна служба.
Становлення державної служби та її кадрового потенціалу визначеноїЗаконом України «Про державну службу», прийнятим 16 грудня 1993 року.З часу його прийняття створено нормативно-правову базу у сфері державноїслужби, яка включає понад 650 нормативно-правових актів, серед яких 37 законів,понад 200 указів та розпоряджень Президента України, 400 актів КабінетуМіністрів України та Головдержслужби. Цими документами визначені основифункціонування інституту державної служби, порядок прийняття на державнуслужбу, її проходження, формування кадрового резерву, підготовки,перепідготовки таї підвищення кваліфікації, а також матеріального забезпеченняі соціального захисту державних службовців.
Розбудова інституту державної служби набула системного характеру післязатвердження Указом Президента України від 10 листопада 1995 р. № 1035 Програмикадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівникамидержавних підприємств, установ і організацій. Цим документом разом з УказамиПрезидента України від 19 травня 1995 р. № 381 «Про заходи щодо вдосконаленняроботи з кадрами в органах виконавчої влади з керівниками державнихпідприємств, установ і організацій», від 30 травня 1995 р. № 398 «Просистему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державнихслужбовців» започатковано розроблення і прийняття нормативно-правовихактів з удосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, конкурсноговідбору, стажування, формування кадрового резерву, організації та проведенняатестації, декларування доходів, навчання державних службовців.
Кабінетом Міністрів України затверджено порядки проведення конкурсу назаміщення вакантних посад державних службовців; стажування у державних органах;формування кадрового резерву для державної служби та керівників державнихпідприємств, установ і організацій; перебування на державній службі працівниківпатронатної служби; роботи з кадрами в центральних і місцевих органахвиконавчої влади; ведення особових справ державних службовців; розгляду питань,пов’язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників тазаступників керівників центральних органів виконавчої влади, голів, заступниківголів та керівників апарату місцевих державних адміністрацій.
Утворено Головне управління державної служби (Головдержслужба), якевідповідає за проведення єдиної державної політики у сфері державної служби тафункціональне управління державною службою. З метою координації науковихдосліджень з проблем державної служби та сприяння вирішенню питань в системіпідготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців приГоловдержслужбі функціонує Науково-методична рада.
З метою подальшого вдосконалення державної служби у 2000 році прийнятоУкази Президента України від 11 лютого 2000 р. № 207 «Про вдосконаленнядіяльності державних органів, роботи державних службовців та підвищенняефективності використання бюджетних коштів» та від 11 лютого 2000 р. № 208«Про підвищення ефективності системи державної служби». Розроблено івведено в дію наказом Головдержслужби від 23 жовтня 2000 р. № 58 Загальні правилаповедінки державного службовця. Утворено Координаційну раду з питань державноїслужби при Президентові України, завданням якої, зокрема, є визначення шляхів,засобів і форм реалізації основних напрямів державної політики у сферідержавної служби, об’єднання зусиль державних органів щодо підвищення їїефективності.
З метою забезпечення єдиних підходів до процедур обліку державних органіві посад Головдержслужба запровадила як стандарт державної служби. Перелікдержавних органів, установ і організацій, посади керівних працівників іспеціалістів яких віднесені до відповідних категорій посад державнихслужбовців, а також Реєстр посад державних службовців.
Державна служба як відносно стійка організація діяльності професійнопідготовлених людей, що спрямована на забезпечення та підтримання функційдержави і захист її інтересів, ще не склалася. Закон України «Про державнуслужбу” тільки більш-менш відокремив державну службу як автономну систему, щовідрізняється поставленими перед нею завданнями, принципами її функціонування,а також засобами, з допомогою яких здійснюється регулювання відносин, щоскладаються з приводу державної служби.
В Законі державна служба визначена як професійна діяльність осіб, якізаймають посади в державних органах та їхньому апараті щодо практичноговиконання завдань і функцій держави й одержують заробітну плату за рахунокдержавних коштів.
Інститут державної служби в правовій державі посідає особливе місце. Навідміну від політичних інститутів державної влади, які є виразниками і провідникамипевних політичних інтересів відповідних верств населення і мають відповідати завироблення, законодавче визначення і здійснення ефективної державної політики,інститут державної служби має служити загальним інтересам громадянськогосуспільства, повністю підпорядковуючись тільки закону і праву.
Державна служба є інструментом органів державної влади, з допомогою якогодержава здійснює свої функції. Тож для організації державної служби важливезначення має чітке визначення на законодавчому рівні функцій держави зрозподілом їх на загальні функції верховної влади, пов’язані з бюджетною таподатковою політикою, грошовою емісією, обороною, дипломатією, внутрішнімисправами, судочинством та прокурорським наглядом, функціонуванням політичнихінститутів тощо і на спеціалізовані функції, які держава виконує длязабезпечення основних економічних, соціальних і культурних прав людини.
Державна служба є підсистемою загальної системи управління політичними тасоціально-економічними процесами. До її компетенції таким чином входитьреалізація програми соціального і економічного розвитку країни, державногобюджету тощо. Через держслужбу здійснюється політика держави в ринковійекономіці.
Державні службовці активно беруть участь у виробленні проектів законів,програм, що відбивають внутрішню і зовнішню політику держави, предметнезаймаються підготовкою пропозицій до змін у структурі державних органів.Діяльність у сфері державної служби пов’язана з повсякденним вирішеннямуправлінських завдань: збиранням, аналізом та узагальненням інформації,розробкою проектів рішень, законів, указів, контролем їхнього виконання,задоволенням потреб населення тощо.
Держслужба виконує також низку соціальних завдань державного управління,таких як: виробництво соціальних послуг; реалізація інтересів, прав і свободгромадян, їхніх груп; вирішення соціальних конфліктів тощо. Ці завданнядозволяють кваліфікувати держслужбу як провідний соціальний інститут.
Державна служба є також реальним провідником ідей державності. Вона маєбути правовою, чітко організованою, соціальне орієнтованою, ефективною. Відякості державної служби значною мірою залежить майбутнє країни.
Державну службу в Україні визначено як професійну діяльність осіб, щозаймають посади в державних органах і їхньому апараті, щодо практичноговиконання задач і функцій держави.
Право працювати на державній службі мають громадяни України незалежно відпоходження, соціального і майнового стану, расової і національноїприналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання,що одержали відповідну професійну підготовку.
Прийом на державну службу здійснюється на конкурсних засадах. ПрезидентУкраїни, Голова Верховної Ради, члени Уряду України, глави місцевих державнихадміністрацій мають право самостійно добирати і приймати осіб на посади своїхпомічників, керівників прес-служб, радників і секретарів. Зазначені державніслужбовці складають так звану патронатну службу.
Окрема стаття Закону України „Про державну службу“ визначаєетичні норми поводження державних службовців. Вони повинні сумлінно виконуватисвої службові обов’язки, шанобливо ставитися до громадян, керівників іспівробітників, дотримуватися високої культури спілкування, не припускатися дійі вчинків, що можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинутина репутацію державного службовця. Забороняється проявляти бюрократизм,упередженість чи прихильність до будь-якого підприємства, установи,організації, органу, об’єднання чи громадянина.
З жовтня 2000 року в Україні діють Загальні правила поведінки державнихслужбовців, що є особливим кодексом „честі“, з яким кожний державнийслужбовець ознайомлюється при вступі на посаду.
Законами України „Про державну службу“ і „Про боротьбу зкорупцією“ встановлено певні обмеження, пов’язані з проходженням державноїслужби. Державні службовці не можуть брати участь в акціях, що суперечатьнаціональним інтересам України, вчиняти дії, що ускладнюють функціонуваннядержавних органів чи можуть бути розцінені як використання свого службовогостановища в корисливих цілях. Державні службовці не мають права займатисяпідприємницькою діяльністю особисто чи через посередників, входити до складукерівних органів підприємств та інших суб’єктів господарювання, що займаютьсяпідприємницькою діяльністю, сприяти, використовуючи своє службове становище,фізичним і юридичним особам у здійсненні підприємницької діяльності з метоюодержання за це винагороди, приймати подарунки чи послуги у зв’язку зі своєюслужбовою діяльністю.
Державним службовцям дозволено займатися науковою, викладацькою, творчоюдіяльністю, а також медичною практикою.
Громадяни України, що вперше зараховуються на державну службу, приймаютьПрисягу державного службовця. При вступі на державну службу можевстановлюватися випробувальний термін строком до шести місяців… .
Становище державного службовця визначається категорією посади, яку вінзаймає, і рангом державного службовця. Законом визначено сім категорій посаддержавних службовців і 15 рангів, розподілених відповідно до категорій.
Оплата роботи державного службовця має декілька складових: посадовийоклад, доплата за ранг, надбавка за вислугу років на державній службі, надбавкиі премії за високі показники в роботі і виконання особливо відповідальноїроботи. Державним службовцям можуть виплачуватися також інші грошові винагородив порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Принципове значення для забезпечення ефективності державної служби маєсуворе додержання положень Закону щодо основних обов’язків державних службовцівта обмежень, пов’язаних з проходженням служби. Державний службовець не можезайматися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників, бутиповіреним третіх осіб у справах державного органу, де він працює, а такожвиконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчоїдіяльності, а також медичної практики). Несумісним зі статусом державногослужбовця є сприяння, використовуючи своє службове становище, фізичним іюридичним особам у здійсненні підприємницької діяльності з одержанням за це винагородиу грошовому чи іншому вигляді, будь-яких послуг або пільг. Державний службовецьне може самостійно або через представника входити до складу керівних органівпідприємств, організацій, спілок, об’єднань, кооперативів, господарськихтовариств тощо. Несумісним з державною службою є прийняття подарунків чи послугвід фізичних або юридичних осіб у зв’язку із службовою діяльністю. Державнийслужбовець не може вчиняти дії, що перешкоджають нормальному функціонуваннюдержавного органу. Організація оплати державних службовців має бути спрямованана забезпечення професіоналізму і відповідальності в роботі, сприяти підвищеннюефективності роботи органів державного управління. Оплата праці державнихслужбовців має залежати від кваліфікаційного рівня службовця, індивідуальноїякості роботи, ефективності роботи органу влади та фінансових можливостейдержави.
Сьогодні Закон України „Про державну службу“ поширюється на226985 державних службовців, а також (у частині, що не суперечить ЗаконуУкраїни „Про службу в органах місцевого самоврядування“) — на 77442посадових осіб органів самоврядування. У контексті соціального забезпеченняЗакон регулює відносини держави і 61 258 співробітників податковоїадміністрації (44 820) та митної служби (16 258).
Розвиток державної служби передбачає послідовне здійсненнясистематизованих за напрямами та етапами комплексів практичних заходівспрямованих на забезпечення єдності всіх елементів державної служби, на чіткийвзаємозв’язок її інституційних елементів з професійно-кадровим складом, зкорпусом державних службовців.
державний служба влада політичний
Література
1. Закон України “Про боротьбу зкорупцією”
2. Вісник державної служби України, №3,Київ, — 2001р
3. Державна служба в Україні, Київ, — 2002р
4. Вісник державної служби України, №2,Київ, — 2003р
5. Закон України “Про державну службу”