Розбіжності у способах передачі майбутності дії в німецькій та українській мовах та проблеми перекладу

Київськийнаціональний університет ім. Тараса Шевченка
Інститутфілології
Кафедрагерманської філології
Курсоваробота на тему:
Розбіжностіу способах передачі майбутності дії в німецькій та українській мовах тапроблеми перекладу
студентки 2 нім. групи 2 курсу
_____________Катерини
Науковий керівник:
к.ф.н._________
Київ –2006

Зміст
Вступ
1. Майбутній час та способи йогопередачі в українській та німецькій мовах
1.1 Поняття перекладу
1.2 Категорія часу в українській танімецькій мовах
1.3 Використання категорії виду вукраїнській мові
1.4 Способи передачі майбутнього часу
1.5 Відносний час Futurum II та йогопереклад з німецької мови
1.6 Майбутнє в минулому
1.7 Präsens для позначеннямайбутньої дії
1.8 Модальні дієслова wollen таsollen з функцією позначення майбутнього часу
1.9 Futurum I та II для вираження модальногозначення
1.10 Perfekt у функції майбутньогочасу
1.11 Вживання форм умовного способуKonjunktiv для вираження майбутнього часу
2. Складнощі перекладу майбутньогочасу
2.1 Практичні проблеми перекладу припередачі майбутності дії
2.2 Розбіжності при перекладімайбутності дії за допомогою часів Futurum I та II
2.3 Präteritum для позначеннямайбутньої дії в минулому
2.4 Складнощі при передачімайбутності дії за допомогою Präsens, Perfekt та форм умовного способу
Висновки
Використана література
Додаток

Вступ
Переклад здавнапривертав увагу письменників та вчених, які будували власні нормативніперекладацькі концепції. Зараз – у час небаченого поширення перекладацькоїдіяльності – не лише з новою силою загострився інтерес до нього, але йз’явилася необхідність науково систематизувати та узагальнити великі практичнідослідження у цій галузі.
Метою курсової роботи є теоретичнота практично дослідити розбіжності у способах передачі майбутності дії вукраїнській на німецькій мовах та пов’язані з цим проблеми перекладу, що єактуальним, оскільки ще не має для широкого загалу ґрунтовних досліджень усфері українсько-німецького порівняльного перекладознавства. Завданнямроботи є:
–  вивчити види майбутнього часув українській та німецькій мовах;
–  проаналізувати співвідношеннямайбутніх часів в обох мовах;
–  ґрунтовно дослідити способипередачі майбутності дії в українській та німецькій мовах;
–  зробити порівняльний аналізпередачі майбутнього часу в українській та німецькій мовах;
–  дослідити рівень обізнаностістудентів у способах передачі майбутності дії;
–  визначити особливі складнощіпри перекладі майбутніх часів.
Теоретичнаважливістьроботи полягає у комплексному порівняльному аналізі структури майбутніх часівукраїнської та німецької мов. Практична важливість роботи полягає удослідженні розбіжностей у способах передачі майбутності дії в німецькій таукраїнській мовах та висвітленні з цим безпосередньо пов’язаних проблем. Длякомплексного опрацювання окреслених завдань пропонується така структурароботи: вступ, два основних розділи, загальні висновки, переліквикористаних джерел, додатки.

1. Майбутній час та способи йогопередачі в українській та німецькій мовах
1.1Поняття перекладу
Коло діяльності,яке охоплює поняття перекладу, дуже широке. Перекладаються з однієї мови наіншу вірші, художня проза, публіцистика, наукові та науково-популярні книжки ізрізних сфер знань, дипломатичні документи, ділові папери, статті та виступиполітичних діячів, газетна інформація, переговори осіб, які розмовляють на різнихмовах і змушені користуватися послугами перекладача, дублюються кінофільми.
Слово перекладналежить до загальновідомих та загальнозрозумілих, але й воно, як позначенняособливого виду людської діяльності та її результату, потребує визначення.Переклад означає: 1) процес, який здійснюється у формі психічного акту іполягає в тому, що текст чи усне висловлювання, яке виникло в одній вихідніймові, відтворюється на іншій мові, на яку перекладають; 2) результат цьогопроцесу, тобто новий текст чи усне повідомлення на мові, на яку перекладають.
Мета перекладу –якомога точніше ознайомити читача чи слухача, який не знає вихідної мови, ізданим текстом чи змістом усного повідомлення.
Перекласти –означає передати вірно та повністю засобами однієї мови те, що вже вираженораніше засобами іншої мови. У правильності і повноті передачі полягаєвідмінність власне перекладу від переробки, переказу чи скороченого викладу,від будь-яких адаптацій.
Відмінними рисамиповноцінного перекладу вважають, зокрема такі:
1) вичерпнапередача смислового змісту вихідного тексту;
2) передача цьогозмісту рівноцінними засобами.
При цьому, підрівноцінністю засобів мається на увазі не їх збіг на формально-структурнійоснові, а їх функціональна еквівалентність. Передбачається підбір таких мовнихзасобів, які, часто не збігаючись за своїм формальним характером з елементамиоригіналу, виконували б аналогічну виражальну функцію в системі цілого,враховуючи максимальний контекст. Отже, за оптимального дотримання«формальностей» акцент ставиться все ж таки на семантичні моменти. Практика,зокрема, довела, що переклад філософських творів потребує саме філософськогопідходу.
Основною функцієюперекладу є усунення мовного та культурно-етнічного бар’єру між комунікантами.На практиці здійснення цієї функції досить утруднене [22, с. 9-15; 17, с. 6-12].
1.2Категорія часу в українській та німецькій мовах
Важливоюкомунікативно-граматичною категорією української та німецької мов є дієслівнакатегорія часу. Граматична категорія часу ( das Tempus ) виражає часовевідношення дії до моменту мовлення або до моменту, коли відбувається інша дія[21, с.19-24]. За допомогою часових форм кожна дія, позначенадієсловом-присудком, характеризується як одночасна з моментом мовлення(теперішній час), як попередня (минулий час) або як наступна (майбутній час).За однакового граматичного значення категорії часу, яка реалізується у трьохвідносних значеннях – теперішнього, минулого та майбутнього часів, німецькі таукраїнські дієслова мають різну кількість часових форм. Саме в цьому полягає їхосновна відмінність.
В українськіймові для вираження вказаних трьох часових значень існує три часові форми, унімецькій – шість. До того ж категорія часу в німецькій мові ускладненазначенням відносного часу. Вона включає часові відношення двох видів:абсолютного часу, тобто відношення до моменту дії, та відносного часу, тобтовідношення моменту однієї дії до моменту іншої дії [ 16, с.123]. В українськіймові дієслівні форми не диференційовані згідно функцій: вони можуть виражати якабсолютне, так і відносне значення [ 11, с.236-240]. У німецькій мові потрібнорозрізняти вживання часів у простому та складному реченні. У першому випадкучасова форма визначається самостійно, залежить лише від мовця, у другому –часова форма події залежить від іншої, згідно якої вона й визначається. Йдетьсясаме про абсолютний та відносний часи [ 9, с.224-225]. Відносними часовимиформами німецької мови є Plusquamperfekt (відносний минулий) та Futurum II(відносний майбутній). Наприклад, Futurum II може виражати минулий відноснийчас у сфері майбутнього, який виражено за допомогою Futurum I: Er wirdkommen, wenn er die Arbeit beendet haben wird [ 1, с.188-189].
1.3 Використання категорії виду вукраїнській мові
Одним ізспецифічних елементів граматичної будови української мови, як ряду іншихслов’янських мов, безсумнівно є категорія виду дієслова. Використання її уперекладу з германських мов пов’язано передусім із передачею значення різнихформ часу (простих та складних). Однак співвідношення між кожною з системчасових форм (наприклад, німецька) із українськими видами досить специфічна.Розгляд цих питань – необхідний розділ досліджень, присвячений граматичнимспіввідношенням двох мов.
В українськіймові дієслівна категорія виду виражає дію, з погляду того, як вона розвиваєтьсяв часі. За допомогою категорії виду передається дія, яка сповна реалізована чиспрямована на реалізацію, або дія постійна, безперервна, що перебуває в процесірозгортання і становлення. Видові значення наявні в усіх дієсловах. Залежно відконтексту вони можуть бути доконаного чи недоконаного виду.
Форми доконаноговиду виражають дію, що має певну межу тривання:
1) діюповністю завершену чи завершену на певному етапі виконання ( сніг випав,сонце зійшло, колона рушила, дитина заплакала);
2) дію,повторювану до певної межі ( попереписував вірші, попідпирав двері);
3) діюодноразову, раптову ( стукнув, смикнув, крикнув).
Форминедоконаного виду виражають дію, що перебуває в процесі тривання (здійснення),незавершеної повторюваності (сонце сходить, двері підпирають, стукає,смикає), багаторазовість дії (постукувати, покрикувати).
Видове значенняне впливає на семантику дієслова. Те саме дієслово може мати як доконаний так інедоконаний вид: надписати – надписав – надпишу (доконаний вид); надписувати– надписую – надписував – надписуватиму – буду надписувати (недоконаний вид) [20, с.211-213].
Отже,використання видових форм для досягнення повноцінних перекладів, в якихзастосовано увесь арсенал існуючих мовних засобів, — досить складне завдання.
Форма видуукраїнського дієслова є важливим засобом передачі значень, які виражаються вінших мовах за допомогою різних часових форм
[22, с.183-186].
1.4Способи передачі майбутнього часу
У німецькій мовіформи майбутнього часу, як і вираження майбутнього часу в загалом, доситьсвоєрідні. У німецькій, як і в українській мовах, є дві форми майбутнього часу,які не мають безпосередньої відповідності.
Futurum I – єдинапарадигматична форма вираження майбутнього часу в німецькій мові, яка виражаєцей час у нейтральному контексті, наприклад:
Wir werdenunseren kranken Freund besuchen. – Ми відвідаємо свого хворого товариша.
Futurum Iутворюється з теперішнього часу допоміжного дієслова werden таінфінітива відмінюваного дієслова (див. Додаток 1, таблиця 1). Допоміжнедієслово стоїть на другому місці, а інфінітив – у кінці речення. За особою тачислом змінюється лише допоміжне дієслово [19, с.193; 9, с.231-233; 7,с.23-24].
Futurum I вказуєна дію, яка ще не відбулась, в момент мовлення ще не розпочалась, і лише позакінченню мовлення вступить у дію. ( «час очікування» за Брінкманом).
Futurum IIутворюється з теперішнього часу допоміжного дієслова werden таінфінітива перфекту (Infinitiv II) відмінюваного дієслова ( Partizip II + haben+ sein ) (див. Додаток 1, таблиця 2). Як і в Futurum I, у Futurum IIвідмінюється за особою та числом лише допоміжне дієслово [6, с.35-37].
У парадигмінімецьких часів з’являється Futurum II як відносний час, який в такому жвідношенні до Futurum I стоїть, як і відносний Perfekt до Präsens таPlusquamperfekt до Präteritum. Основне значення Futurum II це вираженняпередування в майбутньому, наприклад:
Du wirst michbedauern, wenn du alles gehört haben wirst. (Wieland)
Ти менепожалієш, коли все почуєш.
Futurum II можетакож вживатися у поєднанні з обставинами часу. У цьому випадку Futurum IIозначає, що подія переноситься на якийсь відповідний проміжок часу, і будезавершена в майбутньому, наприклад:
In ein paarTagen wirst du mich vielleicht wieder vergessen haben.
Через кількаднів ти мене певно знову забудеш.
Необхіднозазначити, що Futurum II у темпоральному значенні рідко вживається у сучаснійнімецькій мові і складає лише 14% загального вживання Futurum II. Цей відсотокнезначний, але ним не можна знехтувати [10, с.103-107; 1, с.198-201; 21,с.32-34; 3, с.68-77; 8, с.102-106, 140 -141].
В українськіймові майбутній час є двох видів: доконаного і недоконаного.
1. Майбутній часнедоконаного виду означає дію, яка буде здійснена після моменту мовлення.Відомі дві форми майбутнього недоконаного: синтетична й аналітична.
Синтетична формаутворюється за такою моделлю: інфінітив + суфікс майбутнього часу -м- +тематичний суфікс -е- + особове закінчення, наприклад:
Я читати-м-у,косити-м-у, сидіти-м-у
Тичитати-м-е-ш, косити-м-е-ш, сидіти-м-е-ш
Вінчитати-м-е, косити-м-е, сидіти-м-е
Мичитати-м-е-мо, косити-м-е-мо, сидіти-м-е-мо
Вичитати-м-е-те, косити-м-е-те, сидіти-м-е-те
Воничитати-м-уть, косити-м-уть, сидіти-м-уть
Аналітична формаскладається з особових форм дієслова бути й інфінітива основногодієслова недоконаного виду. Дієслово бути змінюється за першою особовоюпарадигмою і є показником часу, особи й числа, наприклад:
Я буд-у читати,писати,
Ти буд-е-ш ходити,говорити,
Він, вона,воно буд-е сидіти, робити і т.д.
Ми буд-е-мо
Ви буд-е-те
Вони буд-уть
2. Майбутній часдоконаного виду означає дію, яка буде здійснена в момент мовлення або післянього. Дія майбутнього доконаного виду здебільшого відбувається після моментумовлення, рідше в момент мовлення. У цьому випадку майбутній час набуваєзначення теперішнього. Це буває тоді, коли дієслова майбутнього і теперішньогочасу вживаються в одному реченні як однорідні, наприклад:
Отже, у німецькійта українській мовах є дві форми майбутнього часу, які не відповідають одна одній.
1.5Відносний час Futurum II та його переклад з української мови
При розглядівідносного часу в аспекті порівняння з українською мовою необхідно особливовраховувати дві обставини: 1) складність значення відносних часових форм та їхзв’язок з такою категорією дієслова як завершеність; 2)обмеженість вживаннявідносних часових форм особливими умовами.
 Складністьзначення відносних часових форм німецького дієслова полягає у тому, що:по-перше, у них відображується одночасно абсолютний та відносний час; по-друге,саме відносне часове значення (відношення до іншої дії) відрізняється згідно ззавершеністю чи незавершеністю дієслова. Відносний час завершеного дієсловавключає у своє значення передування і завершеність дії, тобто досягненнязакінченості. Відносний час незавершеного дієслова виражає лише передуваннядії, оскільки значення досягнення завершеності їм не притаманне. Звичайно,передування тут також має значення завершеності даної дії до моменту наступної– слідуючої, в іншому випадку було б наявне не передування, а одночасність дії.
Але й вукраїнській мові розрізнення доконаності чи недоконаності дії як граматичноїкатегорії виду обмежено дієсловами, які мають певну межу тривання. Таким чином,у відносному часі завершених дієслів полягає спорідненість з українською формоюдоконаного виду. Відносний час виражає доконаність завершеної дії, і у цихвипадках відповідає українському доконаному виду, наприклад:
Коли виповернетесь, я вже все спакую.
Wenn ihrzurückkommt, werde ich alles eingepackt haben.
Але є цілий рядобмежень. Насамперед, не кожна доконана завершена. дія у німецькій мовівиражається відносним часом. Відносний час вживається лише при наявностіпередування однієї дії іншій, що видно у наведеному прикладі. У кожному реченніобидві дії завершені, але вони відображаються у німецькій мові різними часовимиформами, в українській мові – однією формою. У прикладі – майбутнім доконаним.Але, не кожна дія, яка передує іншій, потребує відносного часу. Відносний часнеобхідний лише в тому випадку, якщо ця дія може чи повинна співвідноситися зіншою, якщо їх співвідношення у часі має актуальне значення для даного виразу(ситуації). У розглянутому прикладі такий зв’язок існує.
Відносні часивживаються для вираження актуального передування в тому випадку, якщопередування однієї дії іншій не достатньо зрозуміло з контексту, тобто якщоможливе неоднозначне розуміння. Так у вищезазначеному прикладі, який подано увигляді складнопідрядного речення, не вживання відносного часу (Futurum II)призвело б до зміни змісту, замість передування дії, ми б отрималиодночасність.
Коли виповернетесь, я буду спаковувати речі.
Wenn ihrzurückkommt, werde ich einpacken.
Коли виповернетесь, я вже все спакую.
Wenn ihrzurückkommt, werde ich alles eingepackt haben [16, с.124-127].
1.6Майбутнє в минулому
І в українській ів німецькій мовах форма майбутнього часу вживається лише на позначення одногочасового значення – наступної (майбутньої) дії. Але в німецькій мові Futurum I,як правило, виражає абсолютне майбутнє відносно моменту мовлення. Українськиймайбутній час вживається також на позначення майбутньої дії відносно іншої вминулому (майбутнє в минулому).
У німецькій мовіза таких обставин вживається, як правило, Präteritum ( хоча можливий такожKonjunktiv I та Futurum I ), в чому полягає одна із значних особливостейвживання часів у німецькій мові, наприклад:
Kurz daraufging die Anweisung ab, Elli unter Bewachung ihrer Person und ihres Hauseswieder in Freiheit zu setzen. Vielleicht versuchte der echte Heisler selbstnoch mit ihr in Verbindung zu kommen. (A. Seghers)
…Можливо,справжній Гейслер все ж таки спробує встановити з нею зв’язок.
Präteritumдієслів слабкої відміни і модальних дієслів утворюється додаванням до основидієслова суфікса -te та особових закінчень: machen – machte( див. Додаток 1, таблиця 3); модальні дієслова, крім того, втрачають умлаут: müssen– musste.
Дієслова, основияких закінчуються на d, t, m, n з попереднім приголосним, приймають приутворенні минулого часу суфікс –ete: warten – wartete(див. Додаток 1, таблиця 4 ).
Präteritumдієслів сильної дієвідміни утворюється зміною кореневого голосного і додаваннямособових закінчень до основи дієслова: kommen – kam, geben – gab(див. Додаток 1, таблиця 5, 6).
Деякі дієслова,наприклад denken, bringen, nennen, kennen та ін, подібно до сильних змінюють уминулому часі кореневий голосний, але приймають суфікс слабких дієслів: denken– dachte, bringen – brachte, nennen – nannte, kennen – kannte.
Ще один особливийспосіб вираження майбутнього в минулому – за допомогою форми Präteritumдієслова sollen. Конструкція sollte в значенні майбутнього в минулому становитьдосить складну проблему для розуміння та перекладу, оскільки дієслово sollen сприймаєтьсяяк модальне дієслово в основному своєму значенні.
На українськумову конструкції з sollte перекладаються майбутнім часом чи формою судилося,наприклад:
Коли Валлаузаарештували вдруге, його дружина зрозуміла, що вже більше ніколи його непобаче (або: що їй не судилося більше його побачити).
Als man Wallauzum zweitenmal eingesperrt hatte, war es seiner Frau klar, dass sie den Mannnicht mehr wiedersehen sollte.
Конструкція зsollte особливо часто вживається у випадках, коли відомо напевно, що певна діявідбулася (наприклад, коли йдеться про історичні факти), наприклад:
Острів Готландбуло завойовано піратами, місто Вісбі — зруйновано. Ніколи вже йому не повстатиз руїн, з того часу залишиться він на всі часи жалюгідним, забутим світоммістечком…
Die InselGotland war von den Piraten erobert; die Stadt Wisby zerstört. Nie solltesie von der Zerstörung erholen, sollte fortan für alle Zeiten einkümmerliches, weltvergessenes Nest bleiben…[16, с.142-145; 5, с.148-154].

1.7Präsens на позначення майбутньої дії
Präsens(теперішній час) – синтетична часова форма. Präsens слабких та сильнихдієслів утворюється додаванням до їх основи таких особових закінчень ( див.Додаток 1, таблиця 7).
Дієслова, основаяких закінчується на -eln та -ern мають у першій особі однини двіпаралельні форми – повну і скорочену, наприклад:
lächeln — ich lächele (lächle), zittern — ich zittere (zittre) [21, с.20-23].
Дієслова, коріньяких закінчується на -d, -t, -dm, -tm, -bn, -chn,-fn, приймають у другій особі однини закінчення -est, а втретій особі однини і другій особі множини – закінчення -et (Додаток 1,таблиця 8), наприклад:
arbeiten — duarbeitest, er arbeitet, ihr arbeitet
Сильні дієслова зкореневим голосним -а-при відмінюванні ( див. Додаток 1, таблиця9) у другій та третій особі однини приймають умлаут, а кореневий голосний -e-змінюєтьсяу цих особахна довгий -ie — чи короткий -i-,наприклад:
Ich fahre – dufährst, er fährt
Ich sehe – dusiehst, er sieht
Ich gebe – dugibst, er gibt
Виняток: stehen— du stehst, gehen — du gehst, schaffen — du schaffst [19, с.189].
У німецькій мовіPräsens служить для вираження дії, яка відбувається в момент мовлення, атакож для вираження майбутньої дії, наприклад:
Ich lese eininteressantes Buch. Я читаю цікаву книжку.
Morgen fahrenwir ins Gebirge. Завтра ми поїдемо в гори.
Übermorgenlege ich die letzte Prüfung ab.
Післязавтра яскладу останній іспит [ 13, с.62, 67-68].
В українськіймові теперішній час означає співвідносність дії з моментом мовлення. Моментмовлення може збігатись, а може й не збігатись з моментом безпосередньогоговоріння. Залежно від цього розрізняють пряме й відносне вживання формтеперішнього часу. В українській мові форми теперішнього часу при їх прямомувживанні мають два значення: 1) значення теперішнього актуального; 2) значеннятеперішнього неактуального ( їх ще називають прямим детермінованим значенням іпрямим не детермінованим).
1. Теперішнійактуальний – це основне значення теперішнього часу.
2. Теперішнійнеактуальний – передає дію, яка розпочалася до моменту мовлення, відбуваєтьсяпід час мовлення і триватиме після розповіді про неї. У вживанні неактуальноготеперішнього виділяється ще значення теперішньо-минулого ітеперішньо-майбутнього часу.
В українськіймові теперішньо-майбутній, як і звичайний Präsens на позначення майбутньоїдії у німецькій, виражається поєднанням дієслова теперішнього часу зприслівниками й прислівниковими словами з часовим значенням. В українській – завтра,післязавтра, наступної години (дня, тижня тощо), о другій ( третій…),у німецькій – morgen, morgen früh, übermorgen,demnächst, in nächster Zukunft, in diesen tagen, am Montag, bald,nächstens, künftig – nachher, später … [ 4, с.148-151]. Такевживання теперішнього часу має місце як у художніх творах, так і в науковихтекстах, наприклад:
Ми починаємобій о шостій ранку – попередимо ворога на дві години… Ти з сотнеюкінноти стаєш перед Павлівкою. Артилерія з кулеметами рушає в оце ось село вдолині праворуч – верства до нього. ( Ю. Яновський)
In drei Wochengibt es Zeugnisse.
1491рокурозпочав Колумб свою подорож на захід. Вже скоро дістанеться він новогоконтиненту.
1491 machtsich Kolumbus auf den Weg nach Westen. Schon bald wird er eine neuen Kontinenterreichen.
Такі випадкивживання трапляються в підручниках, посібниках, коли описується послідовністьдій при виконанні вправ, наприклад:
Sie bilden ausder Frage abhängigen Fragesatz und setzen ihn in den zweiten Satz hinterdas Substantiv mit.
Ви добираєтеречення, в яких є обставинні прислівники місця, і пишете їх у колонку ліворуч,а праворуч паралельно записуєте речення з тими ж прислівниками в роліприйменника [20,с.220-223; 18 с.141-143].
Отже, вживанняформи теперішнього часу факультативне та зумовлене стилістичними моментами.Основні стилістичні умови вживання теперішнього часу замість майбутньогооднакові для обох мов. Це наявність однозмістового контексту ( зазвичайвузького, обмеженого одним реченням, в якому вказівки на майбутній часмістяться у прислівниках, про що було згадано вище). Наступною умовою євпевненість в тому, що дія відбудеться, що може підкреслюватись словами: sicher,allerdings, natürlich, gewiß, unbedingt. Особливорозповсюджене вживання теперішнього замість майбутнього в діалогічній мові,наприклад:
 Wir gehenmorgen ins Theater. — Ми йдемо завтра до театру.
Але:Vielleicht werden wir morgen ins Theater gehen. — Можливо, ми підемо завтра дотеатру [16, с.130-131].
1.8Модальні дієслова wollen та sollen на позначення майбутнього часу
Майбутній час унімецькій мові може виражатися не лише за допомогою Futurum чи Präsens, атакож конструкцією з модальними дієсловами wollen, sollen. Особливо поширенедієслово sollen в значенні майбутнього часу (включаючи конструкцію sollte,згадану раніше). На українську мову вони, як правило, перекладаються майбутнімчасом, хоча в українській мові для позначення майбутньої, наступної дії інодітакож використовують дієслово збиратися, наприклад:
Піде дощ. (Збирається на дощ ). Es will regnet.
Я покажу вамшлях. Ich will Ihnen den Weg zeigen.
Що з ним буде?Was soll aus ihm werden?
Коли прибуваєпошта? Wann soll die Post eintreffen?
Ну і як жезіпсовані таким вихованням діти будуть надалі виконувати свої обов’язки упрофесійній сфері, у спілкуванні з колегами.
Wie aberwollen so verbildete Kinder später ihre Pflichten im Berufsleben, imUmgang mit den Kollegen erfüllen [16, с.146].
1.9Futurum I та Futurum II для вираження модального значення
У німецькій мовіFuturum I та II можуть виражати крім часового значення, ще й модальне:
1) Припущення.Таке вживання досить поширене, особливо у розмовній мові. При цьому Futurum Iвиражає теперішній час, а Futurum II – минулий час, наприклад:
Er wird jetztzu Hause sein.
Напевно, вінзараз вдома.
Er wirdgestern Abend zu Hause gewesen sein.
Напевно, вчораувечері він був удома.
Er wird gekommensein вживається, як правило, не на позначення минулого в майбутньому, а навираження припущення, здогадки – Wahrscheinlich ist er gekommen [2, с.195-197].
2) Запевнення,наприклад:
Wir werden esschaffen. Ми це зробимо.
3) Вимогу,наприклад:
Du wirst esschaffen! Ти маєш це зробити
 [15, с.163-165;7, с.90-92; 6, с.122-124].
У німецькій мовімодальне значення підкреслюється вживанням у реченні модальних слів: wohl,wahrscheinlich, vielleicht, versehentlich, vermutlich,möglicherweise, наприклад:
Wenn Sieschnell hingehen und sie einladen, werden Sie vielleicht zusagen.(B.Brecht).
Якщо вонашвидко туди піде і запросить її, можливо вона й погодиться [12, с.23-25].
В українськіймові форма майбутнього часу може також вживатися у схожому значенні, але значнорідше, в основному в розмовній мові – у питаннях з відтінком припущення,наприклад:
Ви будете тутза головного? А до лісу ще далеко буде?
Отже, часовіформи Futurum I та II можуть вживатися у німецькій мові для вираженнямодального значення, а модальні дієслова — sollen, wollen – для вираженнячасового значення. Такі випадки досить розповсюджені в розмовній мові, щопотрібно враховувати при перекладі [16, с.147].
1.10 Perfektу функції майбутнього часу
Великі складнощіпри перекладі пов’язані з вживанням Perfekt як відносного часу на позначеннямайбутнього.
Perfekt – складначасова форма, що утворюється з теперішнього часу допоміжних слів haben та seinі Partizip II ( дієприкметник II) відмінюваного дієслова. За особами та числамизмінюються тільки допоміжні дієслова, а Partizip II не змінюється, наприклад:
lernen – ichhabe gelernt, er hat gelernt [6, с.35-37; 19 с.191-192].
Wenn wie aberdiese Fehler so zeigen, daß sie überwunden werden und der Wegbergauf geht, dann haben unsere Feinde bald ausgelacht.
1.11Вживання форми умовного способу Konjunktiv для вираження майбутнього часу
Умовний спосібдієслів в обох мовах виражає можливість чи бажаність дії, що і є його основнимизначеннями, наприклад:
Er gingspazieren. – Er würde spazieren gehen, aber se ist sehr kalt. – Ginge erdoch spazieren.
Він пішовгуляти. – Він пішов би гуляти, але дуже холодно. – Пішов би він погуляти!
Але схожість міжукраїнською та німецькою мовою обмежується співпаданням у цьому основномузначенні. У решті випадків прослідковуються значні відхилення.
В українській мовіумовний спосіб виражає дію ірреальну, тобто не ту, що вже відбулася, абовідбувається, а лише бажану чи можливу за певних умов, наприклад:
Я жив би двічіі помер би двічі, якби було нам два життя дано
(М. Бажан). Немаєтакої людини дорослої чи малої, яка не любила б лісу (О.Довженко).
Умовний спосібутворюється поєднанням форм минулого часу з відокремленою часткою б (би).Частка би вживається після слів, які закінчуються на приголосний звук; післядієслів, що закінчуються на голосний ставиться частка б, наприклад: читав би,ходив би, знав би; читала б, ходила б, знала б; читали б, ходили б. знали б.Частка б (би) може стояти після дієслова, перед ним, може бути віддалена віддієслова іншими словами, наприклад:
Без людськоїпраці вся земля від краю до краю заросла б бур’янами (О.Довженко). Коли брибалки розчаровувалися при кожній невдачі, давно б вони перевелись на світі(Ю.Збанацький ).
Дієсловамумовного способу категорія часу не властива, значення умови характерне їм лишев реченні. Умовний спосіб дієслів може виражати значення спонукальне і бажальне[20, с.228-230].
У німецькій мовіKonjunktiv являє собою цілу систему форм, в яку входять шість форм, які маютьвідповідність в Indikativ ( Фактично п’ять, оскільки Futurum II Konjunktivпрактично майже не вживається), а також дві форми Konditionalis – I і II.
Теперішній часKonjunktiv утворюється за допомогою суфікса –e. Коренева голосна сильнихдієслів залишається у другій і третій особах не змінною. Особові закінченняспівпадають із закінченням Präteritum Indikativ, тобто перша і друга особаоднини не мають закінчень. Допоміжні дієслова утворюють форми теперішнього часузгідно із загальними закономірностями, без тих особливостей, які відзначаютьсяв Indikativ.
Futurum IKonjunktiv утворюється за допомогою дієслова werden у теперішньому часіKonjunktiv та інфінітива повнозначного дієслова [13 с.249-250,254-256].
У Konjunktivтісно пов’язані значення двох видів:
1) часові.Категорія часу в німецькій мові наявна не лише в Indikativ, а й в Konjunktiv,наприклад:
Hätte ichjetzt mehr Zeit! Якби у мене зараз було більше часу!
Hätte ichdamals mehr Zeit gehabt! Якби тоді у мене було більше часу!
Оскільки вукраїнській мові відсутня категорія часу, то для вираження обох часіввживається одна форма: якби у мене було більше часу!
2) модальні. Унімецькій мові два основі відтінку можливості та бажаності – реальний(здійснюваний) та нереальний ( неможливий) – виражаються різними формами:теперішніми ( Präsens, Perfekt, Futurum) у першому випадку і минулими (Präteritum, Plusquamperfekt, Konditional) у другому випадку, наприклад:
Allewünschen, daß er komme. Усі бажають, щоб він прийшов.
Wäre ergekommen, so hätte er alles geordnet. Якби він прийшов, то усе владнав би [7, с.202-203,213-214].
Отже, вищезгадані відмінності створюють проблеми при перекладі майбутності дії зукраїнської на німецьку мову і навпаки.

2.Складнощі перекладу майбутнього часу
2.1Практичні проблеми перекладу при передачі майбутності дії
Щоб перевіритискладність перекладу майбутнього часу з української на німецьку мову, зумовленурозбіжностями у способах передачі майбутності дії, та визначити рівеньобізнаності студентів з цього питання, було підібрано дванадцять реченьукраїнською мовою (див. Додаток 2). Семи студентам було запропоновано перекластиїх на німецьку мову. Як і очікувалось, при перекладі було допущено низкупомилок (див. Додаток 3): заміна Futurum I на Präsens, де це небажано, інавпаки, через невідповідність форм майбутнього часу в обох мовах; не точністьу використанні Futurum II, Perfekt та Konjunktiv на позначення майбутньогочасу, неправильність вживання Präteritum у функції позначення майбутньогов минулому. Далі подаємо аналіз запропонованих речень:
1. Протягомнаступного року ми ще, напевно, побачимось.
Im Lauf dernächsten Jahre werden wir uns wohl wiedersehen.
У цьому реченнівживаємо Futurum I на позначення припущення на майбутнє. Модальне значенняцього часу підкреслюється модальним словом напевно – wohl. П’ятьма студентамибули допущені помилки, більшість вжили Präsens замість Futurum I.
2. Коли виповернетесь, я буду спаковувати речі.
Wenn ihrzurückkommt, werde ich die Sache einpacken.
У цьомускладнопідрядному реченні вживаємо Futurum I у головному реченні, аPräsens у підрядному на позначення одночасності дії. У даному випадку булодопущено студентами дві помилки на вживання Futurum I у головному реченні.Замість нього було вжито Präsens.
3. Коли виповернетесь, я вже спакую речі.
Wenn ihrzurückkommt, werde ich alles eingepackt haben.
У головнійчастині цього складнопідрядного речення вживаємо відносний час Futurum II, а упідрядному – Präsens. Таким чином отримуємо передування однієї дії іншій.Четверо студентів вжили у підрядному реченні Futurum I замість Präsens.
4. Ти повиненнегайно вибачитися перед сестрою!
Du wirst dichsofort bei der Schwester entschuldigen.
У даному випадкувживаємо Futurum I для вираження модального значення, а саме вимоги. У даномувипадку усіма студентами була допущена одна й таж помилка, а саме: вживанняPräsens замість Futurum I.
5. Ми їдемозавтра за місто.
Wir fahren morgenaufs Land.
У цьому реченнівживаємо Präsens на позначення майбутньої дії, оскільки виражаємовпевненість у тому, що дія відбудеться. Крім того, маємо обставину, яка вказуєконкретний час: завтра – morgen. Таке вживання поширене у діалоговій мові. Уданому реченні студентами була допущена одна помилка: вжито Futurum I у томувипадку, в якому бажаніше вжити Präsens.
6. Після того якбургомістр відкриє у спортивному залі «День радіо», почнеться цікава спортивнапрограма.
Nachdem derStadtbürgermeister in der Sporthalle den „Tag des Rundfunks“ eröffnethaben wird, beginnt ein interessantes Sportprogramm.
У даномускладнопідрядному реченні для передачі простого майбутнього часу вживаємо уголовному реченні Präsens, а у підрядному – відносний час Futurum II длявираження передування однієї дії іншій. У даному випадку Futurum II включає усвоє значення поняття доконаності. Шестеро студентів припустилися типовихпомилок. У головному реченні було вжито Futurum I замість Präsens, а упідрядному Präsens чи Perfekt замість Futurum II.
7. У цю митьнахилилися сорок тисяч бійців на двохстах кораблях і слухали новину, якадарувала пробачення усім їхнім гріхам і розкривала двері розкоші усім, хтозагине у бою за віру.
In diesemAugenblick sanken auf zweihundert Schiffen vierzigtausend Streiter zu Boden undlauschte der Botschaft, die Vergebung verhieß für alle Sündenund die Pforten weit auftat zur Herrlichkeit jedem, der heute fiel im Kampffür den Glauben.
В українськомуваріанті цього речення майбутній час вжито на позначення майбутнього вминулому. В німецькій мові в таких випадках, як правило, вживаєтьсяPräteritum. У данному реченні усі студенти допустили помилки.Найтиповішими є наступні: вживання Präsens чи Perfekt замістьPräteritum.
8. Якщо я матимудостатньо грошей, я збудую собі будинок.
Wenn ich genugGeld habe, baue ich mir ein Haus.
При перекладіцього речення з української мови вживаємо Präsens на позначення одночасноїмайбутньої дії. Лише троє студентів допустили помилки. Найтиповішою є замінаPräsens на Futurum I та Konjunktiv.
9. Можливо, мипоїдемо завтра за місто.
Vielleicht werdenwir morgen auf Land fahren.
У даному випадкудля вираження ймовірної майбутньої дії ми вживаємо Futurum I. Припущенняпідкреслено за допомогою модального слова можливо – vielleicht. У цьому реченнідвоє студентів допустилися однієї помилки: Futurum I було замінено наPräsens.
10. Тут будевисвітлено лише одне питання, яке стосується цих відносин.
Hier soll nur aufeine einzelne Frage dieser Beziehungen eingegangen werden.
На позначеннямайбутньої дії вживаємо конструкцію із sollen, що є досить поширеним унімецькій мові.
У даному випадкувсі студенти допустили ідентичну помилку. Конструкція з sollen була замінена наFuturum I.
11. Ти маєш з намипіти! Чи ти так і будеш стояти?
Du wirst mit unsgehen! Wirst du still sein?
У цьому реченнімаємо вживання Futurum I для вираження модального значення – вимоги. Шістьстудентів переклали дане речення за допомогою Futurum I.
12. Можливо, йзброя у нас власне є, цього я напевне не знаю. Тобі це краще знати. (Тобівидніше).
Vielleicht Waffenwir eigentlich besitzen, daß weiß ich nicht genau. Ihr werde esbesser wissen.
Дія, виражена задопомогою Futurum I одночасна з дією позначеною формою Präsens –weiß, тобто обидві дії відносяться до теперішнього. Усі студентидопустили помилку у другому реченні. Здебільшого було вжито Präsensзамість Futurum I.
Отже, із 144речень 57 ( близько 40%) було перекладено не правильно, що свідчить пронедостатній рівень обізнаності студентів з приводу проблеми перекладумайбутності дії з української на німецьку мову.
2.2Розбіжності при перекладі майбутності дії за допомогою часів Futurum I та II
В українськіймові є категорія виду, що не притаманно німецькій, про що вже зазначалося вище.У німецькій мові розрізняють Futurum I та Futurum II як абсолютний та відноснийчаси, при цьому Futurum II слугує для вираження дії, яка передує іншій вмайбутньому ( як зазначалося раніше). Український майбутній час розрізняють завидом. Але Futurum II, як відносний час, включає у своє значення і поняттядоконаності, при наявності дієслова доконаного виду. Тому в українській мовійому відповідатиме форма майбутнього часу доконаного виду, наприклад:
Якщо я з цимупораюсь, то все буде добре.
Wenn ich esgeschafft haben werde, ist alles gut.
Після того якбургомістр відкриє у спортивному залі «День радіо», почнеться цікава спортивнапрограма.
Nachdem derStadtbürgermeister in der Sporthalle den „Tag der Rundfunks“ eröffnethaben wird, beginnt ein interessantes Sportprogramm.
Коли ви будетечитати ці рядки, мене вже не буде в живих.
Wenn Sie dieseZeilen lesen werden, werde ich zu leben aufgehört haben.
Якщо фірмавиконає ці умови, ми надамо їй знижку.
Wenn die Firmadiese Bedingung erfüllt haben wird, werden wir ihr einen Mengenrabattgewähren.
Але майбутній часдоконаного виду часто відповідає і Futurum I, оскільки Futurum I нейтральнийщодо виду, наприклад:
Futurum I — wirdschreiben відповідає майбутньому часу доконаного виду – напише,майбутньому часу недоконаного виду синтетичної форми – напише,майбутньому часу недоконаного виду аналітичної форми – буде писати.
Але навіть цеприблизне відношення між формами майбутнього часу українських та німецькихдієслів майже не має практичного значення, оскільки Futurum II як відносниймайбутній час замінюється перфектом у більшості випадків. Сама ж форма FuturumII вживається виключно в модальному значенні, яке не має відношення домайбутнього часу. Таким чином, німецькій формі Futurum I, яка є нейтральноюстосовно виду, в українській мові відповідають форми майбутнього часудоконаного та недоконаного видів.
2.3Präteritum для позначення майбутньої дії в минулому
ВживанняPräteritum на позначення майбутньої дії в минулому особливо частотрапляється в умовних реченнях:
Er ging zumSommerhaus. War doch Licht, dann konnte er unter einem Vorwand eintreten undsich überzeugen, ob Therese zu Hause sei.
Він пішов додачного будинку. Якщо у вікнах буде світло, він зайде з якогось приводу йпереконається чи вдома Тереза.
Необхіднозазначити, що Präteritum в значенні майбутнього в минулому створюєскладнощі при перекладі. Якщо в попередньому реченні не вказано пояснень, тоPräteritum викликає незрозумілість часових відношень.
2.4Складнощі при передачі майбутності дії за допомогою Präsens, Perfekt таформ умовного способу
Вживаннятеперішнього часу замість майбутнього в німецькій мові значно поширеніше, ніж вукраїнській, що пояснюється відсутністю форми теперішнього часу в українськихдієсловах доконаного виду. У німецькій мові форму теперішнього часуPräsens мають усі дієслова. Таким чином, німецькому Präsens узначенні майбутнього часто відповідає в українській мові синтетична форманедоконаного виду чи форма майбутнього часу доконаного виду, наприклад:
Das Gepäckbringen wir später. — Багаж ми доставимо пізніше.
In zwei Wochenfahren wir in die Berge. — За два тижні ми їдемо у гори.
Alsohöre, Junge, ich gehe. Vielleicht bin ich in einer Stunde zurück,vielleicht auch schon früher.
Тож слухайте,хлопці, я піду. Можливо повернуся за годину, можливо раніше.
In vierzehnTagen sind Ferien. – За чотирнадцять днів будуть канікули.
Du bekommstdieses Buch zu deinem Geburtstag. – Ти отримаєш цю книжку на День Народження.
Sie wird imkommenden Winter auch mitfahren. Es wird bestimmt eine lustige Zeit werden! –Ви також поїдете з нами наступної зими. Це точно буде веселій час!
Щоправда вукраїнській мові замість майбутнього часу доконаного виду може також вживатисятеперішній час, якщо завершеність дії не підкреслюється, наприклад:
Ich schreibemorgen einen Brief an die Meinigen. – Завтра я пишу листа своїм (але й: Завтра яобов’язково напишу листа своїм ).
Dieses Bucherscheint in wenigen Tagen. — Ця книга виходить з друку через кілька днів. ( але й: Ця книга вийде здруку через кілька днів).
При перекладіPerfekt з функцією позначення майбутньої дії необхідно враховувати, що ця формаможе вживатися лише для підкреслення завершеності дії в майбутньому, наприклад:
Що вонискажуть, коли почують нашу відмову?
Was werden siesagen, wenn sie unsere Ablehnung vernommen haben?
Що стосуєтьсяумовного часу, німецький Konjunktiv має синонімічні форми, які мають однаковезначення, але частково відрізняються за сферою вживання. Це Präteritum таKonditional I для вираження теперішнього чи майбутнього часу. Таким чином,одній українській формі умовного способу можуть відповідати різні форминімецького Konjunktiv, наприклад:
er käme heute
Він приїхав биer würde kommen morgen
Він би приїхавer wäre gekommen gestern
er würdegekommen sein
 

Висновок
У роботіздійснено комплексний теоретичний та практичний розгляд проблеми перекладупередачі майбутності дії з української мови на німецьку.
У процесі роботибуло виконано наступні завдання:
– вивчено видимайбутнього часу в українській та німецькій мовах;
– розглянутоспособи утворення часів та форм, за допомогою яких можлива передача майбутньогочасу на німецьку мову;
– зробленопорівняння варіантів перекладу майбутніх часів;
– проведенопрактичне дослідження рівня проблематики перекладу майбутнього часу;
– визначеноускладнені випадки вживання майбутнього часу при перекладі з української мовина німецьку.
З метоюілюстрації розбіжностей у способах передачі майбутності дії було такожпроведено мініексперимент, у якому взяли участь сім студентів з різним рівнемволодіння мовами, яким було запропоновано перекласти дванадцять речень. Майже у40% перекладу було допущено помилки, що свідчить про актуальність проблемиперекладу майбутності дії з української на німецьку мову й навпаки. Типовими помилкамибула заміна Futurum I на Präsens, Präsens на Futurum I та Konjunktiv,Futurum II на Präsens чи Perfekt, Perfekt на Futurum I, Präteritum наPräsens чи Perfekt.
У процесі роботиприходимо до висновку, що розбіжності у способах передачі майбутності дії вукраїнській та німецькій мовах досить складне і об’ємне питання, яке потребуєвідповідного ґрунтовного дослідження. Вивчивши це питання, можна зробитивисновок, що майбутній час з української на німецьку може перекладатися рядомчасів (Futurum I та II, Präsens, Präteritum, Perfekt), за допомогоюмодальних дієслів wollen та sollen, та умовного способу дієслова– Konjunktiv.Найбільше коло проблем зумовлює не відповідність вживання часів та часових форму обох мовах та відсутність у німецькій мові категорії виду.

Використаналітература
1. Admoni W. Der deutsche Sprachbau. – М.: «Просвещение», 1986. – 333с.
2. Bertelsmann L. Deutsche Grammatik. – München,2002. – 486S.
3. Duden. Grammatik. – Leipzig – Zürich – Wien,Dudenverlag, 1998. – 864S.
4. Duden. Grammatik. – Wien – Zürich,Dudenverlag, 1981. – 768S.
5. Duden. Grammatik der deutschen Gegenwartssprache. –Leipzig – Zürich – Wien, Dudenverlag, 1998. – 699S.
6. Dreyer, Schmitt. Deutsche Grammatik. – Ismaning,2002. – 359S.
7. Dreyer, Schmitt. Совершенствуем знание немецкогоязыка. / Учебное пособие. – К.: «Методика», 2000. – 336с.
 8. Heutschel Elke, Weydt Harald. Handbuch derdeutschen Grammatik. – Berlin – New York, 2003. – 423S.
9. Jung W. Grammatik der deutschen Sprache. –Санкт-Петербург: «Лань»,1996. – 517с.
10.Moskalskaja O. Grammatik der deutschenGegenwartssprache. – M.: «Hochschule». 1971. – 383S.
11. Абрамов Б.А. Теоретическая грамматика немецкогоязыка. – М.: «Просвещение»,2001. – 471с.
12. Веденькова М.С. Употребление временных формглагола по коммуникативным регистрам. К.: «Образование», 1981. – 285с.
13. Євгененко Д.А., Білоус О.М. Практична граматиканімецької мови. – Вінниця: «Нова книга», 2002. – 334с.
14. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українськамова: короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: « Либідь», 2001.– 221с.
15. Жлуктенко Ю.В. Німецько-українські мовні паралелі.– К.: « Либідь», 1977. – 354с.
16. Крушельницкая К.Г., Попов М.Н. Советы переводчику.– М.: «Астрель.АСТ», 2004. – 316 С.
17. Латышев Л.К. Перевод: проблемы, теории, практики иметодики преподавания. – М.: «Просвещение», 1988. – 160 C.
18. Лепеха Т.В. Українська мова: навчальний посібник.К.: Видавничий центр «Просвіта», 2000. – 326с.
19. Лисенко Е.І., Корольова М.Р. Німецька мова. – К.:«Освіта», 2000. – 254с.
20.Пономарева О.Д. Сучасна українська мова: Підручник.– К.: «Либідь»,2005. – 486с.
21.Смеречанський Р.І. Довідник з граматики німецькоїмови. – К.: «Либідь», 1989. – 217с.
22. Федоров А.В. Основы общей теории перевода. М.:«Высшая школа», 1983. – 303с.

Додаток
ÜbersetzenSie bitte folgende Sätze ins Deutsche:
1. На протязінаступного року ми ще, напевно, побачимося.
2. Коли виповернетеся, я буду спаковувати речі.
3. Коли виповернетесь, я вже спакую речі.
4. Ти повиненнегайно вибачитися перед сестрою!
5. Ми їдемозавтра за місто.
6. Після того якбургомістр відкриє у спортивному залі «День радіо», почнеться цікава спортивнапрограма.
7. У цю митьнахилилися сорок тисяч бійців на двохстах кораблях і слухали новину, якадарувала пробачення усім їхнім гріхам і розкривала двері розкоші усім, хтозагине у бою за віру.
8. Якщо я матимудостатньо грошей, я збудую собі будинок.
9. Можливо, мипоїдемо завтра за місто.
10. Тут будевисвітлено лише одне питання, яке стосується цих відносин.
11. Ти маєш знами піти! Чи ти так і будеш стояти?
12. Можливо, йзброя у нас власне є, цього я напевне не знаю. Тобі це краще знати (Тобівидніше).