Розмірно-віковий та статевий склад популяціі ляща

Вступ
В останні роки в водосховищах Дніпровськогокаскаду спостерігається зниження запасів основних промислових видів риб, такихяк лящ, плітка, судак, короп. Це викликано значним антропогенним навантаженнямна популяції цінних промислових видів риб: Промислове та любительськерибальства, процвітаюче браконьєрство, забруднення промисловими стоками різногопоходження. В результаті замулення таких водосховищ як Каховське, поступововитрачаються значущі нерестові площі, що знижує ефективність природноговідтворення водних живих ресурсів.
Каховське водосховище – одне з найбільших наДніпрі, що замикає каскад і розташовано на самому півдні річки. При проектуванніКаховського водосховища площею 215 тис. га відповідно опрацювань інститутугідробіології АН УССР планувалось щорічно отримувати 10 тис. тон риби, в томучислі до 80% цінних видів риб – судака, ляща, сазана, сома, щуки.
Після перекриття Дніпра в 1955 році Каховськоюгреблею в період заповнення водосховища і залиття великих площ заплав утворилисьсприятливі умови для нересту, що забезпечило збільшення їх вилову до обсягівпланових показників в 1972 році. Частка в уловах цінних риб досягла 50%.
Тому раціональне використання біоресурсівКаховського водосховища неможливо без знання основних характеристик таособливостей екосистем, для чого необхідно постійне вивчення іхтіофауниводоймища. На підставі даних, отриманих при зборі й обробці іхтіологічногоматеріалу можна судити про запаси промислових видів риб, умовах відтворення рибна акваторії Каховського водоймища, давати оцінку біологічного стану нерестовихпопуляцій, визначити строки весняно-літньої заборони. На підставі цьогоздійснювати правильні корегування промислу. Особливо це стосується ляща, якодного з вагомих об’єктів рибного промислу.
Метою даної роботи було дослідитирозмірно-віковий та статевого склад популяції ляща як об’єкта промисловогорибальства в Каховському водосховищі.
Перед нами стояли такі завдання:
–    Визначитирозмірний склад популяції ляща;
–    Визначити віковийсклад популяції ляща Каховського водосховища;
–    Дослідитистатевий склад популяції та плодючість ляща Каховського водосховища;
Ця роботаактуальна у зв’язку з тим, що раціональне використання біоресурсів Каховськоговодосховища неможливе без знання основних характеристик та особливостейекосистем, для чого необхідно постійне вивчення іхтіофауни водоймища.
На підставіданих, отриманих при зборі й обробці іхтіологічного матеріалу можна судити прозапаси промислових видів риб, умовах відтворення риб на акваторії Каховськоговодоймища.
За результатамидослідження можуть бути розроблені біологічні обґрунтування використанняпромислової іхтіофауні Каховського водосховища.

1. Огляд наукової літератури
 
1.1 Характеристика ляща
Лящ (Abramis brama) відноситься до родуабраміс (Abramis), ряду коропообразні (Cyprinipormes).
Тіло ляща помірно видовжене, високе, доситьстиснуте з боків. У бічному профілі, особливо у дорослих особин, помітно різкепідвищення тіла одразу за потилицею. У самців і самок забарвлення однакове –переважно сріблясто-сіре на боках з потемнінням на спині й посвітлінням начереві. Плавці темнуваті.
Рогівка ока сіро-золотиста. Кольорові відтінкитіла змінюються з віком: від світло-сірого з сріблястістю у молоді добурувато-темного з золотисто-жовтуватим відливом у дорослих особин. При цьому звіком риб у них проступає рожевуватий колір на череві і під горлом, особливонавесні. Плавці із сірих з чорнуватими кінцями стають цілком темними. Рогівкаока із золотистої стає коричнюватою [1,2].
Прісноводна, іноді солонуватоводна, річкова іозерна, напівпрохідна і туводна, придонна, мало реофільна фітофільна зграйнамирна риба. Живе у річкових басейнах, переважно в середніх і нижніх частинахрік з повільною течією, не поширюючись у невеликі ріки гірського типу з швидкоютечією і холодною водою. Тяжіє до прісних, повільно текучих вод, зустрічаєтьсяв опріснених ділянках морів (Балтійського, Чорного і Азовського). Далеко в морене виходить. Солоність вод, в яких зустрічається лящ, становить за хлором невище 2,5–3 г./л, або до 5–6 ‰[2].
Забарвлення змінюється залежно від якості води йкольору ґрунту. У торф’яних озерах і ставках лящ темніший, майже бурогокольору, у ріках і водоймах з піщаним дном – світліший, з золотистим відливом[3,4]. На середній течії Дніпра відмічається варіація кольору тіла ляща залежновід того, до якої групи він належить: лящ-вербовик має жовтуватий колір,лящ-дубовик – темно-сріблястий, лящ-плоскирник – світло-сріблястий. У ляща, щонереститься ранньою весною, забарвлення світліше, ніж у ляща, що нереститьсяпізньою весною. Статевий диморфізм виражений слабо[5].
Відомий у Європі на схід від Піренеїв і на північвід Альп, річкових басейнах і опріснених ділянках Північного, Балтійського,Білого, Егейського, Чорного, Азовського, Каспійського морів, Ірландії, Англії,пониззі Рони. У Швейцарії зустрічається тільки в басейні Рейну, у Фінляндіївсюди в басейні Балтійського моря, у Фінській затоці всюди, але переважно усхідній опрісненій частині. Звичайний у прісних водах басейну Білого моря – вТопозері, Керетьозері, Сегозері, Чарандському озері, у Північній Двіні відКубенського озера (у великій кількості) до Архангельська, в ріках Кулой, Мезеньі Печора. На півдні відомий у пониззі Струми, Пенея, пониззі Ріоні (оз.Палеостомі). Ца схід від Печори, зокрема в Сибіру, невідомий. Акліматизований усистемі верхів’я р. Ісеть на східному схилі Уралу і в окремих водоймах Сибіру,в Убинському озері (басейн Обі), в Іртиші (біля Тобольська) і в оз. Балхаш [6].
1.2 Екологія ляща
У річкових басейнах лящ тяжіє до заток, бічнихпроток, проточних озер. Характерний лящ і для великих озер. Типово лящеві озера– евтрофні водойми з добре вираженою літораллю. В дельті Дунаю лящпредставлений у різних ділянках, але в більшій відносній кількості у великихзатоках («кутах») (46,12% загальної кількості риб у контрольних виловах), втрохи меншій кількості – на мілинах передгирлових ділянок дельти (41,3%) і взначно меншій кількості – в протоках-гирлах (6,8%) і заплавах (5,7%). Зовсімвідсутній у невеликих протоках і затоках [7, 8, 9, 10, 11].
Лящ досить легко пристосовується до умовзарегульованого річкового стоку і знаходить сприятливіші умови для життя урічкових водоймищах. Добре приживається й у неспускних ставах і навіть успускних (до осені) [12]. Типові для ляща ріки відрізняються твердо-піщанистим,злегка замуленим або й глинистим дном. Уникає лящ місць з рівним піщаним дномабо дуже замуленим і зарослим рослинністю. Якщо і буває в них, то спорадично,при переходах з місця на місце. У характерних для ляща ріках дно утворює ями наповоротах, під ярами, має уступи, що захищає ляща від течії і різної небезпеки.
Звичайним місцем перебування ляща, особливостаршого віку, є глибокі заводі під обривистим берегом з ущільнениммулувато-піщаним або глинистим дном з уступами, поглибленнями, глинистимигрудками, корчами, завалами. Зрідка знаходиться біля кам’янистих або піщанихмілин. Досить охоче тримається в ямах біля мостів, між палями. У невеликихріках з глинистим або чорноземним берегом лящ, особливо його молодь,зустрічається у прибережній смузі, де течія вимиває з берега кормові організми.У більшій частині озер і в ставках лящ тримається відносно глибоких, дещозамулених, більш-менш віддалених від берегів і заростей ділянок, іноді білякромки заростей на чистому плесі. Молодші особини ляща довжиною до 10 смчастіше тримаються прибережної смуги з негустими заростями, старші особинибільших розмірів відходять від цих місць і тримаються глибших ділянок водойми(ріки, озера тощо). У пониззі Дніпра з літній період молодь ляща поширена повсій заплаві.
Лящ – дуже обережна, ляклива риба. Не дужерухливий, він переважно знаходиться біля дна в тихих і відносно глибокихмісцях. Періодично виходить на мілини, здебільшого в тихі й похмурі дні, інодіу спеку, особливо перед грозою, також ночами. Тяжіє до чистої свіжої води,особливо тої, що тече з лісових джерел. Протягом доби лящ активний у світлийперіод, переважно вранці до 11 години, частково й уночі, зокрема в серединіліта.
Значних міграцій лящ не робить, хоча міграційнаповедінка властива всім популяціям ляща. Вираженість міграцій у лящавизначається належністю його популяцій до певної екоформи: напівпрохідної аботуводної. Туводній (в тому числі й озерній) формі властивий осілий спосібжиття, напівпрохідній – мігруючий. Всі життєві цикли у туводної форми проходятьв певній ділянці ріки, у напівпрохідної форми місця нагулу, зимівлі й нерестубільш-менш віддалені одне від одного. Існування двох форм відмічено для різнихрік, у першу чергу для тих, які мають досить велику естуарну частину (Дністер,Південний Буг, Дніпро, Дон, Волга тощо). Ці форми не розділені географічно, інапівпрохідна форма часто досягає місцезнаходження туводної.
В результаті зарегулювання річкового стокузникають необхідні умови для напівпрохідної форми і виникають умови дляіснування туводної. Зокрема, в Дністровському лимані при зарегулюванні Дністравідмічена поступова заміна напівпрохідної форми туводною [13, 14, 15]. В районіКаховського водоймища до зарегулювання пониззя Дніпра стадо ляща булонеоднорідне. Існував напівпрохідний лящ, що мігрував від гирла до Запоріжжя.Відмічалось стадо і туводного ляща на запорізькій ділянці й аналогічне стадо вдельті Дніпра. Після утворення Каховського водоймища в ньому сформувалосьвелике і біологічно різнорідне стадо, складене напівпрохідною і туводноюформами, причому в подальші роки існування водоймища остання стала домінуючою[15, 16, 18,].
Таким чином, при характеристиці міграцій лящамова може йти в основному лише про напівпрохідну форму виду. В ріках, зокрема вДніпрі, у ляща відмічаються два чітко виражені ходи з лиманів: у березні-квітній у вересні-грудні. В ріках плідники ляща одразу після нересту у заплаві з вищерозташованих ділянок більш-менш активно мігрують униз за течією на нагул влиманну частину або в опріснену ділянку моря. Ця міграція починається напочатку травня, стає масовою наприкінці його – в перших числах червня ізакінчується в першій половині липня. Міграція, або скочування, має більшеіндивідуальний характер, ніж косячний, оскільки плідники закінчують нерестнеодночасно і, не затримуючись на нерестовищі, йдуть вниз за течією [19, 20].
Із молоді ляща лише невелику частину личинокодразу після викльову з ікри течія виносить із заплави ріки і зносить вниз.Звичайно молодь спочатку залишається в місцях нересту плідників, тримаючисьмілководдя з помірно розвинутою рослинністю потім переходить в глибші ділянкиріки і під кінець літа током води, тобто способом пасивної міграції, частковоактивно, зноситься в естуарну частину річкового басейну або в опріснену річковимиводами ділянку моря. Проте частина мальків, не встигнувши скотитись,залишається у дельті ріки і вище розташованих її ділянках на зимівлю.Скочування молоді триває з початку липня до кінця серпня, іноді до кінця осені.У Дніпровсько-Бузькому лимані молодь нагулюється у прибережній зоні всюди і придосить різній солоності води. Нагул триває до настання статевого визрівання зперервами на зимівлі, які проходять у передгирлових ділянках.
Зимує лящ у глибоких ділянках річкових гирл таприлягаючих естуарних ділянках. У Таганрозькій затоці лящ зимував упівденно-західній частині і в гирлах Дону, в Єйському лимані, зрідка біля кісБілосарайської і Кривої та біля Таганрогу. Взимку при дуже низькій температуріводи лящ залягає на ями, зовсім втрачає активність, вкривається досить товстимшаром слизу. У теплу зиму зберігає певну рухливість, особливо у відлигу інавіть потрапляє на гачок любителів підльодного лову, що свідчить про потребуйого у їжі. За зиму лящ витрачає певний запас енергетичних ресурсів. Зокрема,кожен грам його живої маси за час зимівлі втрачає від 0,13 до 0,23 г., залежновід суворості зими [21].
Післязимове поновлення активності лящавідмічається з першими ознаками ранньовесняного потепління ще під кригою. Вже зкінця лютого, особливо на півдні, лящ виходить із зимувальних ям намілководніші ділянки, живиться і, збиваючись у косяки, починає переміщуватись урозташовані вище ділянки рік. У пониззі Дніпра до спорудження Каховської ГЕСхід ляща з лиману в ріку починався майже завжди незабаром після скресаннякриги, проте до середини квітня тривав слабко, з перервами.
Співвідношення статей залежить від віку риб: умолодших вікових групах чисельно переважають самці, у старших – самки. Так, упониззі Дніпра в 1976 р. з переходом по вікових групах від 5 до 11 роківвідмічалось зменшення відносної кількості самців від 58,9 до 0% і збільшеннявідносної кількості самок від 41,1 до 100% [15, 22].
Абсолютна плодючість із зростанням розмірів івіку самок збільшується. Приблизно підраховано, що із зростанням довжини тілана 1 см кількість ооцитів збільшується на 10,2 тис. ікринок, а іззростанням маси тіла на 100 г. – на 9,5 тис. У дев’ятирічних самок плодючістьвп’ятеро більша, ніж у трирічних. Кореляція між довжиною тіла і абсолютноюплодючістю досягала 74%. Із збільшенням маси тіла від 400–600 до 1400–1600 г.абсолютна плодючість збільшувалась від 46,1 до 236 тис. ікринок.
Місця нересту ляща звичайно знаходяться вище затечією від місць зимівлі й основного нагулу, у мілководних ділянках прибережнихводойм, у лиманах, протоках, затоках, залитих ділянках заплавної тераси,заплавних озерах. Тут грунт дна звичайно твердий, незамулений (піщаний), зплямами помірно розвинутої рослинності. Зарегулювання річкового стокупозначається на місцях нересту. Так, у пониззі Дністра в зарегульованих умовахі значного (штучно викликаного) коливання рівня води лящ широко освоїв замістьзаплави нові нерестові ділянки і нерестовища на більшій глибині в Дніпровськомулимані, в його найопрісненіших ділянках. При цьому частина стада ляща(напівпрохідний) нереститься у дельті Дністра, а друга частина (туводний) – назаплаві [23].
Після зарегулювання стоку Дніпра у водоймищахйого середньої течії субстратом для нересту ляща часто є залишки торішньоїрослинності, затоплений чагарник, молоді паростки очерету, також обвітренекоріння верби тощо. У Дніпровсько-Бузькому лимані для ляща характерневідкладання ікри переважно на дно, на коріння вищої водної рослинності [16].
Строки нересту залежать від гідрометеорологічнихумов. Час нересту ляща зонально пристосований, що зумовлено початком весняногопрогріву водної товщі. У південних районах нерест відбувається раніше – зтретьої декади квітня до початку червня, у північних – пізніше, утравні-червні.
За сприятливих умов нерест проходить бурхливо.Нерестуючі. групи плавають біля нерестовищ, окреслюючи коло і поступовозвужуючи його з діаметра 8–4 м до мінімуму. Плідники рухаються дужеактивно, особливо самці, іноді вискакують над водою і з плескотом падаютьназад. Бурхливо нереститься лящ і на глибині, хоч при цьому й менше помітно.Під час нересту лящ інтенсивно треться об субстрат, про що свідчить загубленана субстраті луска.
При нересті самка в супроводі кількох (зрідкаодного) самців снує серед рослинності. При потужних рухах тіла самки у неїтонкою майже безперервною цівкою витікає ікра, яку вона розсіює на субстрат, асамці тут же поливають її молоками. Самка відкладає всю ікру за 1–2 год. Всередньому одна самка відкладає до 200 тис. ікринок. Самці можуть в один сезонкілька раз брати участь у нересті.
У природних умовах самки ляща відкладають ікрунещільно, поодиноко на досить широкому просторі (хоча загальна площа місця,засіяного ікрою, не перевищує 0,01–1 га), в місцях, де є рослинність і глибинапорівняно невелика (до 2 м). Тут, як правило, не буває дефіциту кисню,ікра знаходиться в верхніх шарах води, де вміст кисню достатній. Крім того,рослини при фотосинтезі вдень виділяють кисень, збагачуючи воду. Розсіянакладка ікринок сприяє вільнішому доступу до них кисню.
У Каховському водоймищі молодь ляща довжиною до10 см живиться рослинним детритом (42,2% маси їжі) і нижчими(гіллястовусими) ракоподібними (решта їжі). При досягненні 5–10 см молодьпереходить на живлення придонними формами нижчих ракоподібних (27,5%). взначній мірі поїдає детрит (до 41,4%), личинок хірономід (до 12,7%), уневеликій кількості синьозелені водорості тощо (4,8%). У риб завдовжки 10–15 смхарчовий спектр майже не змінюється, але зменшується значення нижчихракоподібних (Сореросіа і Сіасіосеrа), зростає роль личинок хірономід таінших комах, особливо їх імагінальних стадій, а також детриту (до 53,5%).Молодь, довша від 15 см, живиться також переважно донними та придоннимиорганізмами (13,3%), як домішок у них трапляється пісок (12,7%) [10, 21].
1.3 Фізико-географічна характеристика району досліджень
Дослідження проводились в верхній частиніКаховського водосховища – одного з найбільших штучно створених водних об’єктівЄвропи, статус якого, як водойми комплексного призначення, передбачаєінтенсивну рибогосподарську експлуатацію.
На відміну від інших рівнинних водосховищУкраїни, Каховське водосховище відрізняється відносно невеликою площеюмілководних ділянок складає біля 5% площі водного дзеркала, а також високимрівнем антропогенного впливу. Наявність промвузлів, водозаборів (в тому числівеликої потужності), нижнє розташування в каскаді водосховищ Дніпра – все цеістотно впливає на екологічну ситуацію у водоймі та значною мірою визначаєструктурно-функціональні показники іхтіоценозів.
Каховське водоймище утворилося в результатізарегулювання нижньої течії Дніпра греблею ГЕС біля м. Нова Каховка. Площаводойми становила 215 тис., га, протяжністю 230 км, середня глибина – 8,4 м(максимальна 38 м). Глибини менше 2 м займають лише 5% її площі, від2 до 5 – 18% і більше 5 – 77%.
По глибинам та характеру ложа водоймище поділяютьна три ділянки: верхній мілководний та широкий, з глибинами 3–5 м ташириною, досягаючою в районі затоплення Кінських плавнів 25 км; середній –від м. Марганець до сіл Балабино, Малі гирла, з глибиною 10–12 м ташириною 8–13 км, і нижній – найбільш вузький (5–6 км), з глибинами 13–26 м.
В залежності від глибин та характеристик ложаводоймища існують основні місця розмноження промислових риб. Основні місцярозмноження промислових риб верхньої частини Каховського водоймища знаходятьсяв прибережній зоні його заток, мілководних ділянок і вздовж побережжя островів.Загальна площа найбільш значущих в цьому відношенні заток складає 288 га, мілководних ділянок – 4 728 га та мілководь прибережної лінії островів – близько 380 га [24].
Значення всіх мілководних ділянок вершиниводоймища для риби із року в рік знижується, що обумовлено в основномузабрудненням цих ділянок стічними промислово-побутовими водами м. Запоріжжя,руйнуванням та розливом берегів, заростанням прибережної зони водноюрослинністю, заболочуванням.
Після спорудження Каховської греблі і утворенняводосховища умови життя даної фауни в нижній течії Дніпра різко зменшилися. ВКаховському водоймищі в 1-й рік його утворення виникли особливо сприятливіумови для масового розвитку багатьох безхребетних тварин: дном водосховищастала родюча долина Дніпра з величезною кількістю різноманітної рослинності, щопочала поступово загниватися, даючи цим самим корм і мікроорганізми для воднихтварин.
Відносно невелика глибина (5–0 м) на значнихплощах водосховища сприяла перемішуванню води, аерації природних пластів іутворенню достатньо хорошого гідрохімічного режиму, внаслідок чого досяглодоволі великого численного розвитку багатьох безхребетних тварин, в тому числіі зі складу фауни лиманно-морського комплексу (каспійського типу) олигохети,дрейссени, мізіди, гаммаріди, личинки тендипедид, поденок і інших водних комах.
Донна фауна нижньої течії Дніпра від м. Запоріжжядо м. Нікополя (вище підтопу Каховського водосховища) входить до складучотирьох типів біоценозів: псамморефильних, пелореофильних, літореофильних іфитореофельних; перші два являються пануючими. Біомасу фауни піщаних ґрунтівсклали три групи тварин: олігохети, молюски і личинки тендипедид. Максимальначисельність фауни піщаного дна – 2 280 екз/м, біомаса – 16,944 г./м2.
Спорудження Каховської греблі і утворенняводосховища дуже позначилося на зміні якісного складу і численного розвиткуданої фауни. Замість господарюючих псамморефильних біоценозів нижньої течіїДніпра почали формуватися доволі багаті пеле – (рео) – фільні та фіто – (рео) –фільнібіоценози водосховища.
Спорудження Каховської греблі вносить глибокізміни в рибне господарство і рибну промисловість нижнього Дніпра як увідношенні якісного і кількісного складу промислових уловів, так і ворганізаційних рибоводних та риболовних закладах.
Розташована менш ніж у 100 км від гирлаДніпра, гребля зупиняє доступ до нерестовищ прохідних риб: оселедців, осетра,білуги і севрюги, а також в значній мірі й напівпрохідних риб: тарані, чехоні,ляща, судака й рибця (особливо перших двох). В цьому відношенні впливКаховської греблі на і якій мірі не може ототожнюватися з впливом гребліДніпрогесу, так як остання значно віддалена від Дніпровсько-Бугського лиману,який є місцем началу напівпрохідних риб, розташована вище основних нерестовищперерахованих риб і не спричинила будь-якого помітного впливу на їх запаси.
Каховська гребля обумовлює перетворення значноїчастини нижнього.
Дніпра, на протязі 235 км, в величезневодосховище, ширина якою місцями досягає 20–23 км, а площа водної поверхніпри нормальному підпірному горизонті на відмітці +15,0 становить 222000 га при об’ємі води 16,7 м. В маловодні роки річна витрата води водосховища виражається взниженні рівня води з відміткою +15,0 до 10,5, що скорочує площу водногодзеркала до 150000 га, а об’єм води – до 6,5 км3.
Рибна продуктивність водойм визначається багатьмафакторами; основними з них є умови розмноження риб та стан кормовихресурсів. Крім форми господарства (включаючи промисел) та флюктуацій, якзазначив Є.В. Боруцький (1961), одним з основних факторів, який визначаєтемп росту та кількість промислових риб, є забезпеченість поживою. Величинапопуляцій виду тим більша, чим більші кормові ресурси, які можуть бутивикористані видом.
Починаючи з 1958 р. умови для розмноженняриб в Каховському водоймищі різко погіршилося. Скоротилася площа заростей вищоїводної рослинності, в основному закінчилися процеси мінералізації затопленоїлучної рослинності. Правда, рівень води в 1958 р. був надзвичайно великий(0,75 – 1,0 м вище рівня попередніх років), в результаті чого з’явилисянові затоплені площі, що сприяло кращому нерестові риб. Але разом з тим різкийпідйом рівня води, що відбувався в період нересту (травень-червень), негативновідбивався на нормальній інкубації відкладеної ікри.
Каховське водоймище, як і багато інших, зтретього року свого існування характеризується недостатністю нерестових площдля фітофільних риб та несприятливими умовами нересту через коливання рівняводи. У зв’язку з цим треба було провести ряд меліоративних заходів,спрямованих на відтворення рибних запасів. Позитивне значення для формуванняіхтіофауни водоймища мали роботи Українського інституту рибного господарства.
Найбільшу потенціальну рибопродуктивністьодержано для 1957 р. – 793,4 кг/га. Вона є характерною для удобрюваних ставків.Це цілком зрозуміло, бо в перші два роки ефект добрива від розкладаннязатопленої рослинності та вилугування грунтів у Каховському водоймищі бувнадзвичайно великий. У наступні два роки (1958–1959) потенціальнарибопродуктивність значно зменшилася: у 1958 р. вона становила 559,5кг/га, а в 1959 р. – 301,3 кг/га. А промисловий лов риби у Каховськомуводоймищі почався в 1960 р. [4].
З утворенням Каховського водоймища почаливідбуватися зміни в заростанні водоймищ нижньої течії Дніпра. Заростання Каховськоговодоймища відбувалося в два етапи. Перший етап – формування рослинностіводоймища – зайняв період від початку затоплення до утворення водних заростейводоймища, і другий етап – період розвитку заростей водної рослинності вутвореному водоймищі.
Для першого етапу – періоду формування характернінаступні явища: відмирання наземної рослинності в результаті затоплення,вегетація раніше існуючої водної рослинності в умовах підвищення рівня взв’язку з підтопленням, заселення водоймища водною рослинністю.
Відмирання наземної рослинності. Затоплення булонегативним фактором в житті наземних рослин. Протяжність половоддя та висотаполої води в низинах рік призвели до відбору незначної кількості видів, причомурізні види реагували на затоплення неоднаково, що призвело до формуваннярізноманітних рослинних угрупувань на різноманітних рівнях. При формуванніводоймища різноманітні рослинні угрупування та окремі види відмирали в різнітерміни. Деревовидна та чагарникова рослинність не переносять тривалогозатоплення, цим і пояснюється безлісся луків. Найбільш стійкі деякі види верб (Salixalba L., S. Amygdalina L), але і вони при затопленні водоймища відмерли уперші два роки. Рослинність високих та середніх луків, яка складалася зкороткопойменних рослин, загинула в перший же вегетаційний сезон.
Як показали спостереження в поймі в періодполоводдя, підвищення рівня затримує розвиток водної рослинності. Спостереження Д.О. Свиренко[8] на озері Леніна в період затоплення показали, що водна рослинність відмерлав перший же рік підтоплення, хоч частина її вегетатувала в перший рік ізагинула тільки на другий рік затоплення.
Спостереження, проведені на ряді побудованихводоймищ (Магнітогорське, Іваньковське, Шошенське, Рибінське та ін.), в томучислі і на Каховському, озері Леніна, показали, що заселення мілководнихділянок водною рослинністю відбувалося дуже швидко. Водна рослинністьз’явиласявже в перше літо після наповнення водоймища, особливо інтенсивно заросталивпадаючі в нього мілководні затоки та балки. Та і на основному плесі водоймища,в його мілководних ділянках, особливо біля островів, водяна рослинністьз’явилася вже в перший рік. В складі рослинності головну роль грали зануренірослини і серед них в першу чергу – звичайні для Дніпра види: рдести(пронизанолистний, гребінчатий, різнолистний, кучерявий, блискучий),роголистник занурений, уруть колосиста, гречка зеленоводна та інші.
Напівзанурені водні рослини в перший рікз’явилися на багатьох ділянках водоймища, але в його заростанні вони відігралименшу роль. З напівзанурених з’явилися сусак зонтиковидний, очерет озерний,тростник, кілька видів рогози, стрілолист звичайний та інші [5].
Головним фактором, який визначає розповсюдженнявищої водної рослинності в водоймищах уповільненого стоку, є глибина. На основівивчення заростання великого числа озер і водоймищ Г.І. Долгов [4] приймаємаксимальну глибину зони заростання в водоймищах в 2 м. Заростання замежами вказаних кордонів, на глибину 3–4 м, носить випадковий характер,розповсюджуючись лише клинами та невеликими ділянками.
На основі даних по заростанню Каховськоговодоймища встановлено, що головну роль тут зіграли підводін рослини, звичайнідля Дніпра: рдести, роголистники, уруть, підводні форми стрілолиста і сусака, атакож напівзанурені рослини. Рослини з плаваючим листям розвинулися в деякихмісцях як залишки існуючої водної рослинності.
Побудова Каховської греблі різко зменшила витратиДніпра і сумарний стік нижче греблі. В середній по водності рік стік нижчегреблі падає в квітні, в травні, в червні, і тільки в серпні зарегульованийстік дорівнює незарегульованому стоку в цім місці. З побудовою греблі різкозменшилися весняні розливи на Дніпрі нижче греблі.
Як виявили спостереження по впливу половоддя нарозвиток рослинності в заплаві, половоддя чинить затримуючий вплив на хідвегетації.В один і той же рік в залежності від висоти води на різнихводоймах одні і ті ж види раніше починали вегетацію, в яких рівень і тривалістьполоводдя була меншою. Таким чином, зниження половоддя у зв’язку з побудовоюКаховського водоймища зробило благотворну дію на розвиток рослинності.Збільшення зростання водоймища рослинністю значно погіршує йогорибогосподарське значення [6].
Каховське водоймище, одне з найбільших не лише вУкраїні, а і в колишньому СРСР, має велике значення в рибопромисловості країни.У найближчі роки завдяки цілому ряду рибоводно-меліоративних заходів вилов рибив ньому повинен досягти до 100 тис. ц.
Проте у робітників рибної промисловостівикликають тривогу випадки загибелі риби (сазана, ляща, судака та ін.), що малимісце у водоймищі. Так, у 1956 р. загибель риби була помічена на ділянці в20 км від с. Велика Знаменна до с. Ушколка по східному березі середньоїділянки водоймища, від с. Гаврилівка до с. Мигове по західному березі та вінших місцях. Риба гинула від замору – відсутності достатньої кількостірозчиненого у воді кисню.
В серпні 1960 р— в поверхневих шараху зв’язку з цвітінням (при інтенсивному фотосинтезу) в штильову погодуспостерігалося перенасичення води киснем до 200% і більше. В придонних шарах узв’язку з вживанням кисню на окислення органічних речовин свіжозалитої землі,орних угідь і рослинного покрову його вміст знижувався. Так, у серпні вповерхневих шарах вміст кисню коливався від 5 до 12 мг/л (65–135% насиченості),а в придонних – від 4 до 7 мг/л (40–75%).
Найбільш сприятливий кисневий режим спостерігавсяв верхній ділянці водосховища (на колишніх плавнях). В середній ділянціводосховища в придонних шарах вміст кисню не перевищував 60–65% насиченості, ана ділянці біля греблі – 45–50% (в поверхневих шарах коливалося від 80 до 105%насиченості).
Восени 1956 р. у зв’язку з інтенсивноювітровою діяльністю, вміст кисню став рівномірним по всій товщі води і майже навсіх ділянках водоймища досягав 75–85% насиченості [25, 26].
Кормова база риб Каховського водосховища протягомостанніх років характеризувалась достатньо високими показниками.
Якісний склад фітопланктону водойми в літнійперіод був представлений 58 таксонами, серед яких переважали зелені (29 видів)і діатомові водорості (18 видів).За чисельністю домінували синьозеленіводорості (основні форми – Microcystis, Anabaena, Aphanizоmenon).Середньорічна біомаса фітопланктону в літній період може біти оцінена в 9,4 г/м3,основу якої складали синьо-зелені, діатомові (Melosira granulata, M. іslandica)та зелені (протококові) водорості. Загальна продукція фітопланктону завегетаційний сезон на ділянці, що відводиться для ведення СТРГ, може бутиоцінена 18800 кг/га, потенційний приріст іхтіомаси риб-фітофагів – 376 кг/га,що відповідає високому рівню кормності.
Загальна біомаса зоопланктону Каховськоговодосховища в останні роки відносно стабільна і коливалась в межах 0,9–2,1 г/м3.Спостерігалось характерне для водойм з закритою вершиною нарощування біомасивід вершини до пониззя. На всіх ділянках водосховища домінували веслоногі рачкита велігери дрейссени, складаючи, відповідно 49 та 33% від загальної біомаси.Серед веслоногих домінуючими були Diaptomus gracilis, Diaptomus graculoides.Доля гіллястовусих у водоймі була значно менша (13%), найбільше значення вонимали у вершині водойми (19%). Серед гіллястовусих домінуючими були такі види Bosminalongirostris, Bosmina coregoni, Chidorus sphaericus. Досить незначною буладоля коловерток у водоймі, становлячи всього 5%, серед них найбільш поширенимибули такі види Asplanhna priodonta, Кeratella guadrata, Кeratellacochlearis. Середньорічна біомаса зоопланктону становить 1,33 г./м3,що відповідає середньому рівню кормності. Загальна продукція за вегетаційнийсезон становить 2048 кг/га, що забезпечує потенційний приріст іхтіомаси нарівні 85,4 кг/га.
Фауна дна верхньої частини Каховськоговодосховища характеризується переважанням пело(рео) фільних біоценозів, доскладу яких входять олігохети, поліхети, гаммариди, личинки комах, молюски.Домінуючою групою організмів серед «м’якого бентосу» ділянки водосховища, щорозглядається, були представники вищих ракоподібних, серед яких домінувалипредставники родів Pontogammarus, Dikerogammarus, Aselus. Серед комахосновними формами були представники родин родини Chironomidae, Tipulidae.Інші групи «м’якого» бентосу організмів із-за їх незначної кількості та біомасизначної ролі для живлення бентофагів не відіграють. Середньовегетаційначисельність «м’якого» зообентосу Каховського водосховища становить 795 екз/м2,біомаса – 2,25 г./м2, що відповідає середньому рівню кормності. Длякормових молюсків ці показники становили відповідно 176 екз/м2,біомаса – 8,1 г/м2. Продукція кормового зообентосу становить 210кг/га, потенційний приріст іхтіомаси риб-бентофагів – 7,3 кг/га.
Вища водна рослинність на водоймі розвинута взначній мірі і представлена як прибережним поясом повітряно-водної рослинності(очерет, рогіз), так і м’якою зануреною рослинністю (рдесники пронизанолистний,блискучий, гребінчастий). Занурена рослинність утворює щільні поля. Ступіньзаростання може бути оцінений як 80% площі водного дзеркала.
Первинний склад іхтіофауни Каховськоговодосховища сформувався за рахунок видів, що перебували в р. Дніпро в зонізатоплення із істотним впливом напівпрохідних форм Нижнього Дніпра таДніпровсько-Бузької естуарної системи. До складу іхтіофауни в перші рокиіснування водосховища входило 47 видів, основними з яких були плоскирка,синець, лящ, чехоня, тюлька, верховодка, окунь. В останні 10 років в складііхтіофауни Каховського водосховища зафіксовано 31 види риб, які відносяться до10 родин (оселедцеві, щукові, коропові, в’юнові, сомові, колючкові, іглицеві,атеринові, окуневі, бичкові), з яких промислове значення мають біля 20 видів.
Одним з основних чинників антропогенного впливуна іхтіофауну Каховського водосховища є організація рибовидобувного промислу.
Максимальна промислова рибопродуктивністьводосховища – 46,5 кг/га – була досягнута у 1989 р. (в основному зарахунок плітки, тюльки та товстолобів), надалі улови аборигенних видів рибрізко знизились и на початок поточного сторіччя рибопродуктивність становилавсього 9,4 кг/га. При цьому відбулась зміна видового складу промислових уловів.Якщо у період 1991–1995 рр. питома вага заходів з штучного відтворення іхтіофауниу формуванні промислової рибопродукції досягала 50%, то в останні десять роківоснову ресурсної бази промислу складають аборигенні види.
Загальний промисловий вилов риби на Каховськомуводосховищі, який за період 2001–2005 рр. мав тенденцію до збільшення: з 1,7тис. т до 2,4 тис. т, у 2006 р. дещо зменшився – до 2136 т. В основному цевідбулось за рахунок зниження улову тюльки, тоді як вилов основних частиковихвидів залишається стабільним, або зростає.
Сформована на сьогодні ресурсна база промислу Каховськоговодосховища в певній мірі не відповідає структурі промислових уловів. Якзазначалось вище, це в значній мірі пов’язане з організацією промислу такон’юнктурою ринку збуту виловленої риби.
Основним фактором позитивного впливу на зростаннявалового вилову, було збільшення чисельності та іхтіомаси сріблястого карася,негативного – зменшення технічної інтенсивності лову тюльки та скороченнязапасів плітки.
Вилов інших основних промислових видів протягомостанніх 10 років характеризується значною стабільністю. Рибопродуктивністьводосховища в 2008 р. становила 11,3 кг/га, що відповідає рівню середньоїпо каскаду.

2. Матеріали та методи досліджень
 
2.1 Предмет та матеріали досліджень
Предмет дослідження – розмірно-віковий та статевий склад популяціїляща Каховського водосховища.
Об’єкт дослідження – лящ Каховського водосховища.
Дипломна робота складається із матеріалів власних досліджень,матеріалів Головного державного управління охорони, використання і відтворенняводних живих ресурсів та регулювання рибальства в Запорізькій області.
Власні дослідження проводилися протягом весняного періоду 2006 та2009 років на іхтіологічних КСП (с. Малаєкатеринівка Запорізького районуЗапорізької області).
В ході виконання досліджень було проаналізовано: із промисловихуловів – 2,4 тис. екземплярів плітки, із уловів контрольних сіток – 4,988 тис.екземплярів. Проведено повний біологічний аналіз 200 екземплярів. Довжина рибивизначалася із точністю до 0,5 см, маса – до 1 г.
Огляд наукової літератури здійснювався з використанням фондівпровідних бібліотек Запорізької області та України: наукової бібліотекиЗапорізького національного Університету, Запорізької обласної бібліотеки ім.Горького, Національної бібліотеки ім. Вернадського (м. Київ), науковоїбібліотеки Інституту рибного господарства Української аграрної академії наук.

2.2 Методи дослідження
Наконтрольно-спостережних пунктах збір проб здійснювався стандартним наборомставних сіток з кроком вічка а=30, 36, 40, 50, 60, 70, 75, 80, 90, 100, 110,120 міліметрів, ставними неводами з кроком вічка 40 мм.
З уловів контрольних сіток оброблялися усі особини ляща. Дляповного біологічного аналізу відбиралися по 10 екземплярів риб кожногорозмірного класу. Розмірний клас становив 1 см. Розмірний ряд особин лящаскладався із мінімального та максимального розміру, які було виявлено взнаряддях лову протягом періоду дослідження.
Проби для визначення плодючості відбиралися у самок із IV стадієюзрілості статевих продуктів в весняний донерестовий період при скупченняхплідників на місцях нересту. Із передньої, середньої та задньої частини ястикавідбиралася частка ікри, змішувалась та відважувався 1 грам. Фіксування велосяза стандартними методиками [27, 28].
Підрахування ікри велося під бінокуляром МБС-1 з вимірюваннямдіаметру ікринки (збільшення в 12 разів).
Визначення видового складу молоді проводилося у відповідності дозагальноприйнятих методик [29].
Визначенняморфологічних відмінностей між самцями та самками велося за загально прийнятимиметодиками [30, 31, 32, 33, 34, 35,].
Для визначення віку риб використовувались стандартні методики:підрахування вікових кілець на лусковій пластинці [36, 37].
З метоювизначення стану любительського рибальства дослідження проводили відповідно до «Методичнихвказівок з вивчення впливу любительського рибальства на стан рибних запасіввнутрішніх водойм», розробленими Науково-дослідним інститутом озерного ірічкового господарства модифікованих нами з урахуванням особливостей Каховськоговодосховища та сучасних технічних можливостей [38]. Для визначення видів рибвикористовувалися загальновідомі визначники [32, 33, 34, 35, 39, 40].
Для визначеннякількості рибалок, обсягу і якісного складу уловів любителів використовувалосьанкетне опитування та безпосередній облік рибалок і їхніх уловів на водосховищі.
Облік риболовів любителів на водоймі здійснювавсяв будні та вихідні дні не менш ніж один раз на сезон.
Одночасно з обліком здійснювався збір інформаціїз якісного та кількісного складу уловів з заповненням індивідуальної риболовноїкартки.
Для одержання статистично достовірних данихпроводився індивідуальний облік уловів в день спостережень не менш ніж у 25рибалок.
Кількість риби визначалась за формулою:
/>                                              (2.1)
де С – кількість риби, що виловлюється,(кг.);
h – середня тривалість завершеної риболовлі(година.);
R – середня інтенсивність лову даного виду (шт./людино-година)
nб – Середнє число рибалокна водосховища (його ділянці) у будній день;
xб – число будніх днів умісяці;
nв – те ж для вихідногодня;
xв – число вихідних днів умісяці.
Середня інтенсивність лову визначається щомісяцядля кожного виду риб виходячи з результатів інтерв’ю й анкетного опитування поформулі:
/>         (2.2)

де R – інтенсивність лову;
S – загальна кількість риби, виловленої всімаопитаними рибалками-аматорами згідно рибальських карток (кг/шт.);
t – загальна кількість годин, витрачених цимирибалками на вилов усієї кількості риби (година).
Тривалість завершеної риболовлі підраховується напідставі даних анкетного опитування любителів.
Для визначення риболовного навантаження наводойму використовувалась формула:
/> (2.3)
де N – риболовне навантаження (година /гарік);
п – кількість проведених риболовель;
t – середній час завершеної риболовлі;
S – площа водосховища, його ділянки.
Верстання та редакція тексту здійснювалась утекстовому редакторі Microsoft Word 2007.
2.3 Статистична обробкарезультатів
Статистичну обробкуінформації проводили за загальноприйнятими методиками [55].
Помилка репрезентативностісереднього значення розраховувалась за формулою 2.4:
/> (2.4)

де m – помилкарепрезентативності;
δ – середньоквадратичневідхилення.
Середньоквадратичневідхилення визначали за формулою 2.5:
/> (2.5)
де V – абсолютне значення признаку (см);
М – серед неарифметичне значення ряду вибірки.

3. Експериментальна частина
 
3.1Розмірний склад популяції ляща Каховського водосховища
Протягом 2004 та 2005років в популяції ляща в верхній частині Каховського водосховища переважалиособини довжиною 34–35 см, їх частка в контрольних уловах, що проводилисьна весні становила 28% (таблиця 3.1, рисунок 3.1).
Найближчі розмірнігрупи 36–37 см склали 6,9% в 2004 році та 15,56% – в 2005, а 32–33 –близько 18,77% та 10,46% відповідно. Середній розмір протягом 2004–2005 роківмає стабільну динаміку та складає близько 37 см.
В 2006 роціспостерігається дещо інша ситуація. В контрольних уловах більшість складаютьособини 32–33 см (промислова міра на ляща встановлена на рівні32 см). Частка особини довжиною 34–35 см склала 19%.
/>
Рік
Рисунок 3.1 – Динамікасереднього розміру ляща в контрольних уловах на Каховському водосховищі у 2004–2009роках
Проте в уловах з 2006року зустрічаються особини крайніх розмірних класів – 52–57 см. Середнійрозмір знизився до 36 см.
Протягом 2007 рокусередній розмір ляща в контрольних уловах збільшився майже на 1 см.Більшість складали особини розміром 36–37 см. В останні два роки відсотокособин цього розмірного класу стабільно знижується.
У 2008 році більшістьтакож припадає на особин розміром 36–37 см., проте у 2007–2008 рокахзначно зменшилась частка особин з промисловим розміром до 32 см. Середнійрозмір у 2009 році знизився до 35,4 см.
3.2Віковий склад популяції ляща Каховського водосховища
В середньому за весьперіод 2004–2009 роки найбільший відсотковий склад становили особини 6–8 років.Так, с особини 6 – річного віку становили, в середньому – 25,5%, особини 5 –річного віку – становили 22,1%, а особини 6 – років – 22,8%. Такожспостерігалася значна кількість особин ляща 8 – років – 13,1%. (Таблиця 3.2,рисунок 3.2).
Протягом 2004 року впопуляції ляща Каховського водосховища переважали особини 7-річного віку (24,0%)(рис. 3.2). на другому місці за відсотковим складом знаходились особини 6– річного віку (23,56%), а 4 – річні особини складали лише 1,19%. інші віковігрупи – 9 та 10-річні особини становили, відповідно – 9,2% та 8,68%. лише по1,06% та 0,77% були представлені 11 – та 12 – річні особини ляща. Середній віксклав 6,99 років.
/>
Рисунок 3.2 – Динамікасереднього розміру лящ в контрольних уловах на Каховському водосховищі у 2004–2009роках

У 2005 році віковий склад популяції ляща дещозмінюється. Всього нараховувалось 9 вікових категорій – з 4 по 12. Так, 5 – річніособини складають вже 4,56% від загальної кількості проаналізованих особин.Найбільші показники за відсотковим складом становлять 7 – та 8-річні особини –відповідно 27,19 та 38,0%. Значно збільшується кількість 7 та 8 річних особинляща – 8,3 та 25,87%, відповідно.
У 2006 році в контрольних уловах вжезустрічаються особини 17 вікових категорій. Найбільший відсоток припадав наособин 5-річного віку – 19,53%. Кількість 6 – річних особин знаходиласяпрактично на одному рівні і становила – 16,27%. Відсоток особин, що досягли 7та 8 років значно зменшився. 3-річні особини становили 0,51%, 4 – річні особини– 4,34%. Старші вікові групи, в порівнянні з минулими роками значно збільшилисята становили: 11-річні особини – 4.34%, 12-річні особини – 6,65%, а 11 – річніособини – 6,65%.
У 2007 році більшість складали особини, щодосягли 7 років – 20,22%. Кількість 8 – річних особин, зросла і становила 18,11%.На третьому місті за віковим складом знаходилися 9 – річні особини – 16,9%.Середній взважений показник склав 8,57%.
У 2009 році в контрольних уловах на Каховськомуводосховищі нараховувалось 17 вікових категорій: з 3 по 19 років. Найбільшачастка припадала на особин, що досягли 5 років – 15,4%. На другому та третьомумісцях – особини з віком 4 та 7 років, на їх частку припадало 13,9% та 13,4%відповідно. Середній зважений показник дещо збільшився у порівнянні заналогічним показником 2008 року та склав 7,6 років.
Індивідуальнібіологічні показники ляща (середня довжина та маса по вікових групах,вгодованість (1,8–2,2 за Фультоном) свідчать про нормальні умови нагулу, арозподіл улову за кроком вічка – 65,6% загальної його кількості та 64,6% масизабезпечувалось за рахунок сіток з а=75–80 мм – про можливість організаціїефективного облову найбільш оптимальними для даного виду знаряддями лову. У2009 р. показники, які характеризують стан та експлуатацію запасів ляща Каховськоговодосховища становили: К заг. см – 36,5; К прир. см –14,6; Квилову – 21,9.
Таблиця 3.3 – Біологічніпоказники ляща верхньої частини Каховського водосховища в контрольних уловахставних сіток з а=30–120 мм у 2009 р.Вікові групи Віковий склад, % Довжина, см Маса, г 4 1,2 27,7 406 5 2,9 30,5 600 6 6,3 32,7 732 7 12,2 35,0 915 8 18,5 37,0 1057 9 16,3 38,8 1240 10 18,8 40,8 1392 11 12,9 42,1 1574 12 6,3 44,1 1709 13 1,7 45,3 1844 14 1,6 47,6 2314 15 1,2 49,0 2422 Середньовиважені 9,1 38,7 1249 Кількість екз. 423
Впродовж 2005–2009років в уловах контрольних сіток на Каховському водосховищі спостерігаєтьсянезначне коливання середнього розміру особин ляща. Так у 2005 році він склав 37 см.,у 2006 знизився майже до 36 см. протягом 2007 та 2008 років виловлювавсялящ відповідно 37, 4 та 37,2 см (таблиця 3.3).
3.3 Статевий склад популяції та плодючість лящана Каховському водосховищі
Абсолютна індивідуальна плодючість (ІАП) самицьляща в середньому склала 114,8 тис. ікринок, відносна плодючість (ВП) – 0,211ікр./кг.

Таблиця 3.4 – Плодючість ляща Каховськоговодосховища в 2009 роціДовжина риб, см Середня маса риб, кг ІАП, шт.ікринок ВП, ікр./кг 15 0,085 24700 288 16 0,100 19000 190 17 0,100 17566 176 18 0,137 38025 270 19 0,151 41568 289 20 0,185 29193 165 21 0,215 65780 310 22 0,241 61084 255 23 0,294 52164 185 24 0,326 50703 161 25 0,329 70589 209 26 0,430 74884 175 27 0,446 96005 212 28 0,481 101614 211 29 0,538 106800 194 30 0,630 158218 234 31 0,682 145407 212 32 0,776 163459 210 33 0,803 170760 199 34 0,989 255572 – 35 1,112 250360 224 36 1,131 231844 203 37 1,250 222704 177 38 1,383 271660 196 39 1,440 288580 200
Абсолютнаіндивідуальна плодючість плітки Каховського водосховища за даними досліджень в2009 p. коливалась від 24,7 тис. ікринок у самиць довжиною 15 см і вагою0,085 кг, до 288,6 тис. ікринок у самок довжиною 39 см і вагою 1,440 кг. Значенняіндивідуальної абсолютної плодючості позитивно корелює з масою й довжиною тілариб – 0,98 і 0,95.
Проведенимидослідженнями, зокрема за даними контрольних ловів у переднерестовий інерестовий період співвідношення самців і самиць у популяції ляща Каховськоговодосховища за період 2008–2009 років у середньому було близьке до 1:1, проте уверхній і середній частинах водоймища серед особин старших вікових груп (більше6-ти років) співвідношення самців і самиць було зрушено у самиць з перевагоюостанніх приблизно на 40%від загального числа досліджених особин.

4.Охорона праці
Під час виконання дипломної роботи дослідженняпроводилися в польових умовах.
В ході роботи використовувалися наступні засобиіндивідуального захисту: костюм х/б, костюм рибацький водостійкий, плащгумовий, фартух гумовий, костюм теплий, чоботи гумові, печатки латексні.
Безпосередньо перед початком робіт ми одягали індивідуальнізасоби захисту, ознайомлювалися з завданням керівника практики та прогнозомпогоди, проходили цільовий інструктаж з охорони праці.
Під час пересування берегом дотримувалисьнаступних правил безпеки:
–   заборонялося перестрибувати з камінню на камінь;
–   переходили небезпечні ділянки (струмки, тощо) виключно з
використанням страхування одного з членів групи, лишепісля остаточного переходу небезпечної ділянки одним з членів групи відбувавсяперехід інших;
–   в темний час доби здійснювали підсвічування шляху ліхтарем;
Під час виходу на воду на маломірних судахдотримувались таких правил безпеки:
–   під час посадки та висадки дотримувались відповідної черги;
–   всі члени групи були одягнені в рятувальні нагрудники або жилетита не знімали їх до виходу з судна;
–   на судні заборонялося стояти, сідати на борти та ранцеву дошку;
–   пересуватися та мінятися місцями без дозволу старшого на судні;
–   палити та користуватися відкритим вогнем.
Після закінчення роботи здійснювали чищеннязасобів індивідуального
захисту та спецодягу, після чого складували увідведене для них місце.
Після контакту з рибою руки ретельно промивалисятеплою водою з милом.
Добір загиблої риби і мулу в місцях загибеліздійснювали в целофанові мішки, що зав’язували, чи в іншу тару, щозакривається.
Проби води відбираються в герметичну тару.Забороняється брати загиблу рибу голими руками.
Під час приймання зарибку на рибоводнихпідприємствах дотримувалися правил з охорони праці, що діють на даномупідприємстві.
При роботі на комп’ютерах, до складу яких входятьвідеодисплейні термінали (ВДТ), на працівників можуть діяти наступні небезпечніі шкідливі виробничі чинники: фізичні (підвищений рівень шуму на робочому місці(від вентиляторів процесорів і ау-діоплат);підвищене значення напруги в електричному ланцюзі|цепі|,замикання якої може відбутися через тіло людини; підвищений рівень статичноїелектрики; підвищений рівень електромагнітного випромінювання; підвищенанапруженість електричного поля; пряма і відображена від екранів мерехтіння,несприятливий розподіл яскравості в полі зору); психофізіологічні (фізичніперевантаження статичної і динамічної дії; нервово-психічні перевантаження(розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці,емоційні перевантаження).
Основним атребутомобладнаннямробочого місця користувача комп’ютера є: ВДТ, клавіатура, робочий стіл, стілець(крісло); допоміжним – пюпітр, підставка для ніг, шафи, полиці і ін.
Робочі місця з ВДТрозташовані на відстані не менше 1,5 м від стіни з вікнами, від інших стін– на відстані 1 м, між собою – на відстані не менше 1,5 м. Щодо віконробоче місце розміщували так, щоб природне світло падало на нього збоку,переважно зліва та так, щоб уникнутипопадання в очі прямого світла. Джерела освітлення розташовували з обох сторінекрану паралельно напряму погляду.
Щоб уникнути світловихвідблисків від екрану, клавіатури у напрямі очей користувача, від світильниківзагального освітлення або сонячних променів ми застосовували сітки,антивідблисків, спеціальні фільтри для екранів, захисні козирки, на окнах –жалюзі.
При роботі з текстовоюінформацією (у режимі введення даних, редагування тексту і читання з екрануВДТ) найбільш фізіологічним є зображення чорних знаків на світлому (білому)фоні.
Ми розміщували ВДТ наробочому місці так, щоб поверхня екрану знаходилася в центрі поля зору навідстані 400–700 мм від очей користувача. Рекомендується розміщуватиелементи робочого місця так, щоб підтримувалася однакова відстань від очейкористувача до екрану, клавіатури, пюпітра.
Робота комп’ютерівсупроводжується електромагнітним випромінюванням низьких рівнів, інтенсивністьякого зменшується пропорційно квадрату відстанівід екрану. Оптимальним, длятого, що працює, є відстань 500 мм від екрану ВДТ.
Зручна робоча поза прироботі на комп’ютері забезпечується регулюванням висоти робочого столу, кріслаі підставки для ніг.
Раціональною робочоюпозою може вважатися таке положення тіла, при якому ступні працівникарозташовані горизонтально на підлозі або на підставці для ніг, стегназорієнтовані в горизонтальній площині верхні частини рук – вертикально, кутліктьового суглоба коливається в межах 70–90о,зап’ястя зігнуті під кутом не більше 200,нахил голови – в межах 15–200.
Для нейтралізації зарядівстатичної електрики в приміщенні де виконуються роботи на комп’ютерах, зокремана лазерних і светодіодних принтерах, мизбільшували вологість повітря за допомогою кімнатних зволожувачів. Нерекомендується носити одяг з синтетичних матеріалів.
Під час роботи закомп’ютером клавіатуру розміщували стійко на робочому столі, не допускаючи їїхитання. Разом з тим повинна була передбачена можливість її поворотів і переміщень.Положення клавіатури і кут її нахилу відповідали побажанням користувача.
Якщо в конструкціїклавіатури не передбачено простір для опори долонь, то її слід розміщувати навідстані не менше 100 мм від краю столу в оптимальній зоні моторного поля.При роботі на клавіатурі сиділи прямо, не напружуючись.
Тривалість безперервноїроботи за ВДТ без регламентованої перерви не перевищувала 2 годин.
Закінчуючи роботу мизаписували файл в пам’ять комп’ютера. Виходили з програмної оболонки. Вимикалипринтер, інші периферійні пристрої, ВДТ і процесор, стабілізатор, якщокомп’ютер підключений до мережі через нього. Штепсельні вилки виймали зрозеток. Накривали клавіатуру кришкою для уникнення попадання на неї пилу.Приводили в порядок робоче місце. Оригінали і інші документи клали в ящикстолу. Ретельно мили руки теплою водою з милом. Виключали кондиціонеросвітлення і загальне електроживлення підрозділу.
Людині, що тонуланадається наступна перша допомога:
З постраждалого необхідно бистро зняти мокрийодя, очистити йому рот від грязі. Видалити з дихальних шляхів та шлунка воду.Для цього треба стати на одне коліно, покласти постраждалого поперек другогосвого коліна та натискати руками на спину. Після цього провести штучне диханнята непрямий массаж серця. Сенс непрямого масажу серця є в ритмічномунатискуванні між грудною клітиною та хребтом. При проведенні непрямого масажусерця постраждалого кладуть спиною на рівну тверду поверхню. Особа, яка надаєдопомогу, стає збоку, нащупує нижній край грудини і на 2–3 пальці вище кладе нанеї опорну частину долоні, зверху прикладає іншу долонь під прямим кутом допершої, при цьому пальці не повинні торкатися грудної клітини. Енергійнимиритмічними рухами натискують на грудну клітину з такою силою, щоб прогнути її всторону хребта на 4–5 см. Частота натискувань – 60–80 раз./ хв.Ефективність непрямого масажу серця оцінують по з’явленню пульсації на соннихта променевих артеріях, підвищення артеріального тиску, звуженню зіниць таз’явленню реакції на світло, зникненню блідості.
Якщо хворий почав дихати укласти його в ліжко,тепло вкрити та дати йому теплого чаю або кави. Одночасно з наданням першоїдопомоги треба викликати лікаря. Транспортування постраждалого з зупинкоюдихання та серцевих скорочень може бути проведене лише після відновленнясерцевої діяльності та дихання, або в спеціалізованій машині швидкої допомоги.
При забиванні необхідно покласти постраждалого, ана забите місце накласти пов’язку та поверх неї покласти холодний компрес.
При порізах – очистити рану марлевим тампоном тазмастити йодом або накласти пов’язку. Не дозволяється рану промивати водою тазав’язувати хусткою, які вже використовувалися.
При пораненні руки насамперед необхідно здійнятиїї в гору, а при пораненні ноги лягти та також здійняти ногу до гори. Потімнакласти вище рани жгут з реміня або полотенця та утримувати поки не зупинитьсякровотеча.
Забороняється накладати жгут постраждалому більшеніж на дві години. При пораненнях та переломах кісток черепу, кінці ранизмазати йодом, на рану накласти стерильну пов’язку. Після надання першоїдопомоги доставити постраждалого в лікарню.
Відмороження – ушкодження тканин в результаті діїнизької температури. Перша допомога у разі відмороження полягає в негайномузігріванні постраждалого, для чого його необхідно як можна швидше перевести втепле приміщення. Насамперед треба зігріти відморожену частину тіла, відновитив ній кровообіг. Найбільшого ефекту й безпеки можна досягти за допомогоютеплових ванн. За 20–30 хвилин температуру води поступово збільшують від 20 до40 °С, при цьому кінцівки ретельно відмивають від забруднень. Після ванниушкодженні частини осушити, закрити стерильної пов’язкою та тепло вкрити.
Відморожені частини тіла забороняється розтиратиснігом, змащувати жиром, або мазями. Велике значення при наданні першоїдопомоги мають заходи з загального зігрівання постраждалого. Йому дають гарячийчай, каву, молоко.
Постраждалого необхідно якомога швидше доставитидо лікарні. При транспортуванні слід прийняти всі заходи щодо попередженняповторного охолодження [41].

Висновки
1. Спостерігаються зміни у розмірному складі ляща в контрольнихуловах на Каховському водосховищі впродовж 2005–2009 рр. більшість припадає наособин з промисловим розміром 36–37 см., проте у 2007–2009 роках значно зменшиласьчастка особин з промисловим розміром до 32 см.
2. В середньому за весь період 2004–2009 років найбільший відсотковийсклад становили особини 6–8 років. Так, с особини 6 – річного віку становили, всередньому – 25,5%, особини 5 – річного віку – становили 22,1%, а особини 6 –років – 22,8%. Також спостерігалася значна кількість особин ляща 8 – років –13,1%.
3. Співвідношення самців і самиць в популяції ляща Каховськоговодосховища за період 2008–2009 років у середньому було близьке до 1:1, однак уверхній і середній частинах водоймища серед особин старших віків (більше 6-тироків) співвідношення самців і самиць було зрушено у самиць з перевагоюприблизно на 40% від загального числа досліджених особин.