Вступ
Годівляє вирішальним чинником, який впливає на продуктивність тварин. Максимальневиявлення генетичного потенціалу продуктивності тварин за рахунок збалансованоїраціональної годівлі залежить головним чином від правильної науковообґрунтованої організації кормової бази тваринництва.
Нажаль, в Україні до питань укріплення кормової бази тваринництва значно ослабнувінтерес, скорочення посівних площ під кормові культури привела до значногодефіциту кормів і, як наслідок, до зменшення поголів’я тварин і до їх низькоїпродуктивності.
Відновленнявтрачених позицій у галузі тваринництва неможливе без укріплення кормової базибудь-якого господарства незалежно від форми господарювання. Тому мета цьогокурсового проекту навчити майбутніх спеціалістів навикам науково обґрунтованихрозрахунків кормової бази тваринництва в залежності від рівня запланованоїпродуктивності тварин.
Задачікурсового проекту є такими:
— розрахунок потреби у кормових одиницях та окремих кормах;
— визначення потреби в кормах на одну голову;
— складання раціонів на літній та зимовий періоди та їх аналіз;
— визначення річної потреби у кормових добавках;
— розрахунок потреби у земельних площах для вирощування кормів;
— написання висновків, які витікають з курсового проекту напідставі зроблених розрахунків.
Упровадженняу виробництво запропонованих рішень та використання навичок розрахунку кормовоїбази дозволить підвищити виробництво яловичини та зменшити собівартість одиниціпродукції.
/>І Пояснювальна записка
Коротказоотехнічна характеристика основних кормів.
Зелені корми — ценадземна маса зелених кормових рослин, що згодовується тваринам в свіжомувигляді. Не дивлячись на високий вміст води (70-85%), в сухій речовині цихкормів поживних речовин більше, ніж в інших об’ємистих кормах(0,7-0,8 корм. од.в 1кг.). 3елені корми містять майже всі вітаміни та провітаміни, а такожпоживні речовини в легко доступній формі, для жуйних протягом літа та допізньої осені можуть бути основними в раціоні. В процесі вегетації рослин їхпоживна цінність значно міняється: зменшується вміст каротину та протеїну,збільшується кількість клітковини, внаслідок чого погіршується перетравністьпоживних речовин цих кормів. Тому косити трави на корм необхідно в ранні фазивегетації рослин (бобові — в фазі бутонізації, злакові — початку колосіння).
Всередньому, в 1 кг. зеленого корму міститься 0,2 корм. од. Вміст протеїну всухій речовині зелених кормів може коливатися від З до 25%. Бобові трави(люцерна, конюшина та ін.) переважають злакові за вмістом протеїну. Так 1кг.зеленої люцерни містить 38 грам перетравного протеїну, а озимини — 25 грам.Вміст жиру в зелених рослинах не перевищує 4% від сухої речовини. Жири багатіна ненаситні жирні кислоти, в тому числі на незамінні. Клітковина зеленихкормів в залежності від віку рослин складає від 14 до 32% від сухої речовини.Без азотисті екстрактивні речовини зелених кормів складають 40-50% маси сухоїречовини і представлені в основному крохмалем та цукрами. Вміст мінеральнихречовин змінюється в залежності від виду та фази вегетації рослин, типу грунтівта умов агротехніки. Бобові рослини містять більше кальцію ніж злакові. Сироїзоли міститься в зелених кормах, в середньому, 8-9 % від сухої речовини. Втраві багато картину ( 80-150 мг/кг) та інших вітамінів (С, Е, К та групи В), атакож ергостерину, з якого під час природного сушіння утворюється вітамін Д2.
Ізкормових бобових трав найбільш цінні люцерна, конюшина, еспарцет, віка, горох;із злакових — вівсяниця лучна костер безостий, кукурудза, сорго, суданськатрава, озиме жито; із злаково-бобових сумішей — віко-вівсяна, горохово-вівсянната інші зелені корми тварини поїдають як на пасовищах, так і в скошеному виглядів літніх таборах. Нестача пасовищ призводить до створення зеленого конвеєра — системи заходів, що дозволяють безперервно поставляти тваринам зелені кормипротягом літнього періоду. У річному кормовому балансі зелені корми становлятьв раціонах жуйних на відгодівлі 70%.
Сіно — грубий кормвиготовлений із скошеної трави, природно або штучно висушеної до 17 %вологості. Сировина для виготовлення сіна — бобові та злакові трави, а також їхсуміші. Згідно ДОСТ в залежності від ботанічного складу та місця вирощуваннярозрізняють чотири види сіна: сіяне бобове, сіяне злакове, сіяне бобово-злаковета сіно природних сінокосів. Хімічний склад сіна різноманітного виду та якостізначно коливається. Вміст протеїну коливається від 6 до 16 %, жиру — 3 до 7,клітковини від 20 до 35, БЕР — 28 до 49, золи — від 5 до 11%. Сіно — одне ізджерел каротину (30-40 мг/кг), воно багате також на вітамін Е ( до 1000 мг/кг)і багатьма вітамінами групи В. В 1 кг. злакового сіна в середньому міститься0,4 корм. од. і 45 г. перетравного протеїну, бобового 0,5 корм. од. і близько90 г. перетравного протеїну. Для виготовлення сіна високої якості збирання травслід розпочинати в фазу бутонізації бобових та в фазу колосіння злаковихрослин, збирання яких не повинно перевищувати 7 днів.
Підчас сушіння трави в прокосах відбувається значне руйнування каротину (70-90%),а скоротити його втрати можна за допомогою сушіння підв’ялених трав методомактивного вентилювання. Механічні втрати поживних речовин виникають під часскошування зеленої маси, її ворошіння, згрібання та транспортування в основномув результаті втрати листя та суцвіть. Вони збільшуються внаслідок збиранняпересушеного сіна. Під час заготовки сіна необхідно добиватися рівномірноївологості всіх частин рослини, особливо у бобових. Один з найважливішихтехнологічних засобів, які прискорюють сушіння бобових трав — плющення.
Технологіязаготівлі сіна складається з наступних процесів:
1. />Скошування трави (з плющенням бобових), підв’яленя маси до 50-55%вологості з ворошінням прокосів.
2. Згрібання маси в валки,досушування трави до вологості 35-40% з ворошінням та перевертанням валків.
3. Підбирання маси вологістю35-40% та досушування її на місці складання методом активного вентилювання довологості 17%.
Якщоготується сіно в тюках та рулонах, масу вологістю 22-25% пресують, або збираютьв рулони за допомогою спеціальних агрегатів та досушують в полі. Далі сінотранспортують до місця зберігання — сіносховища для тюків та рулонів, рослиннесіно укладають в скирти.
Стандартнесіно має бути не запилене, зеленого або зеленувато-жовтого кольору івідповідати таким вимогам:
• запах свіжий;
• вологість не більше за 17%;
• вміст отруйних рослин небільший за 1%;
• неїстівні домішки — небільше 5-15%.
Добреприготоване та збережене сіно не потребує додаткової підготовки до згадування.Згодовують сіно тваринам різними кількостями: від мінімальних доз до повногозадоволення апетиту. Жуйним для підтримання процесів травлення даютьздебільшого близько 1 кг сіна на 1 ц живої маси. Щоб забезпечити тваринвітаміном Д, згодовують до 1,6-2,0 кг сіна на 1 ц живої маси.
Солома — грубийкорм, який одержують із злакових і бобових культур після обмолоту зерна. Вонавідзначається високим вмістом клітковини (30-42%), низьким — протеїну (4-7%) тажиру (1,3-2,9%). Поживні речовини соломи поміщені в міцний ячмінно-целюлознийкомплекс, який погано руйнується в шлунково-кишковому тракті тварин. Томуперетравність поживних речовин соломи низька, вітамінів в соломі майже немає.Найбільш поживна просяна, ячмінна та вівсяна солома. Солома бобових культурбагатша на протеїн, кальцій і фосфор ніж солома злакових. Солома для кормовихцілей повинна відповідати вимогам ДОСТ 46149-83:
• запах свіжий, без ознакзатхлого і пліснявілого;
• колір, характерний для видурослин;
• масова доля сухої речовини — не менш 80%;
• вмістотруйних та шкідливих рослин не більший за 1 %;
• неорганічнихта органічних домішок — не більше 3%.
Кращепоїдається вівсяна, просяна та ячмінна солома, гірше — ярих пшениць та бобовихкультур.
Внаслідокнизької поживності солому використовують переважно як баластний корм, якийнадає кормовим раціонам належного об’єму; вводять її до раціону також дляпідтримання нормальних процесів травлення (при великих даванках водянистихкормів, при переході до пасіння тощо). Перед згадуванням солому подрібнюють.,змочують підсоленою водою (на 100 кг сухої солом’яної січки 500-800 г солі),здобрюють висівками, макухою, бардою, мелясою, домішують коренеплоди,бульбоплоди; запарюють в кормозапарювальних агрегатах; застосовують хімічнуобробку, самонагрівання тощо. Це дозволяє підвищувати її поїдальність і поживнуцінність. Солому додають при силосуванні культур, що запобігає витіканню їхсоку й підвищує поживність і смакові якості силосу.
Силос — соковитий корм,одержаний в результаті зброджування цукрів сировини до органічних кислот (восновному молочної), або дії консервуючих речовин, що зменшують рН до 4,2. Дляприготуванхія силосу традиційним способом необхідна наявність наступних умов — цукрового мінімуму, оптимальних вологості й температури та створення анаеробнихумов.
Цукровиймінімум — це мінімальна кількість цукру під час зброджування якого кислота, щовиникає, в основному молочна, переміщує активну кислотність середовища до рН4,2. В залежності від вмісту цукру рослини поділяють на ті, що легкосилосуються, важко силосуються і не силосуються. Рослини в яких цукру міститьсябільше цукрового мінімуму, легко силосуються: кукурудза, сорго, суданськатрава, соняшник, топінамбур. Оптимальна вологість силосної сировини — 65-75%, атемпература не повинна перевищувати 40°С.
/>Консервуючими елементами силосу є органічні кислоти, але в умовахдоступу кисню повітря плісняві гриби здатні зруйнувати їх, тому створенняанаеробних умов є необхідним компонентом в процесі зберігання цього корму.Технологія силосування:
• скошування та подрібненнярослин;
• транспортування зеленої масидо місця силосування;
• укладання, розрівнювання таущільнення силосованої маси в сховищі;
• щільне укриття та ізоляціясировини від повітря після заповнення сховища.
• Найбільше значні втрати поживнихречовин спостерігаються в умовах вологості сировини, що силосується більше 75%(втрати з соком), під час заповнення силосної траншеї більше 5 днів, припоганому ущільнені маси та недостатній герметизації.
Востанній час для силосування зелених рослин, застосовують органічні мінеральнікислоти та їх суміші, кислотно-сольові суміші та сольові препарати. Найбільшпоширеним в нашій країні є силос кукурудзяний, виготовлений з сировинимолочно-воскової та воскової фази вегетації. 1 кг кукурудзяного силосу містить0,2 норм од. та 14 г перетравного протеїну. Добрий силос має ароматно-фруктовийслабо кислий хлібний запах, зелений чи жовтувато-зелений колір, помітнуструктуру засилосованих рослин, містить багато каротину, вітаміну С, та іншихвітамінів. Силос має дієтичні властивості, посилює секрецію травних залоз,поліпшує травлення, сприяє кращому використанню інших кормів (особливо грубих).
Длярозкислення силосу в умовах надлишку органічних кислот застосовують карбамід(сечовину), що дозволяє також збагатити цей корм азотом. Молодняку великоїрогатої худоби застосовують переважно комбінований силос. Запліснявілий, гнилийі мерзлий силос небезпечний для здоров’я тварин.
Сінаж — це корм, якийодержують шляхом під в’ялення до вологості 45-55% трав, що збирають в ранніфази вегетації. На відміну від силосу сінаж зберігається за рахунокфізіологічної сухості середовища, коли завдяки вологості сировини 45 — 55%всмоктуюча сила бактерій урівноважується водно стримуючою силою рослиннихклітин.
Сінажзазвичай готують з однорічних га багаторічних бобових, злакових трав та з їхсумішей. Багаторічні злакові трави скошують в фазі початку колосіння, абагаторічні бобові — в фазі бутонізації.
Технологіяприготування сінажу складається з наступних операцій:
• скошування трав з одночаснимплющенням бобових;
• під в’ялення та згрібання ввалки зеленої маси;
• підбирання, подрібнення зодночасним навантаженням маси із валків в транспортні засоби;
• транспортування та складаннямаси в сховище;
• ретельне трамбування масиважким трактором в траншеях;
• герметизація маси вспорудах.
Вбаштах трамбування не здійснюють, ущільнення відбувається під дією власноїмаси.
Всінажі міститься до 80% цукру від його початкової кількості сировини;запобігається гідроліз до 40% білка корму. В результаті одержують прісний корм(рН близько 5), близький по вмісту цукру до зеленої трави, який охочепоїдається худобою. В 1 кг сінажу виготовленого з молодих багаторічних травмістить 0,34-0,35 корм.од., 50-70 г перетравного протеїну, більш ніж 40 мгкаротину. Загальні витрати поживних речовин при виготовленні сінажу неперевищують 13-17%.
Сінаждоброї якості має ароматний фруктовий запах, зелений, або солом’яно жовтийколір. В лабораторії якість сінажу визначають з урахуванням таких показників(масова частка сухої речовини; масова частка в сухій речовині сирого протеїну;масова частка в сухій речовині сирої клітковини; масова частка в сухій речовинілегкорозчинних вуглеводі; вміст каротину в сухій речовині; масова часткамасляної кислоти не більш 0,2% для сінажу 3 класу). Вийняту сінажну масунеобхідно використати протягом 1-2 днів. Добова даванка сінажу молоднякувеликої рогатої худоби 2-6 місячного віку 3-4, а молодняку старше 1 року 10-12кг. Згодовуючи/> сінаж молоднякові (9-12 міс. віку), великій рогатій худобі (10 кгсінажу з конюшини і 1,2 кг концкормів) одержують добові прирости живої маси850-900 г.
Коренебульбоплоди та баштанні культури відзначаються високим вмістом води (70-90%), низьким протеїну (1-2%),жиру та клітковини. Суха речовина їх складається переважно з БЕР, основнимкомпонентом яких в коренеплодах є цукор, а в бульбоплодах — крохмаль. В сухійречовині коренеплодів 4-12% сирого протеїну, половина з якого не білкові азотнісполуки. Золи в коренеплодах мало, вона містить в основному солі калію і малокальцію і фосфору. Вітамінів ці корми містять мало, за винятком вітаміну С.Морква та гарбуз багаті на каротин. Органічна речовина коренебульбоплодіввисоко перетравна. Завдяки добрим смаковим якостям коренебульбоплоди охочепоїдаються тваринам, мають прекрасні дієтичні властивості.
Докоренеплодів відносяться кормовий, цукровий та напівцукровий буряк, бруква,турнепс, морква. Буряк кормовий містить в середньому 12% сухої речовини, в 1 кг- 0,12 корм.од. та 9 г перетравного протеїну, 40 г цукру. 1 кг цукрових буряківмістить 0,24 корм.од, 7 г перетравного протеїну, 120 г цукру та 23% сухоїречовини. У з специфічних складових частин буряку слід назвати щавлеву кислотута її солі, нітрати і сапоніни. Добова даванка цукрового буряку обмежується 6-8кг. Напівцукровий буряк містить 17% сухої речовини, 0,17 корм.од./кг, 9гперетравного протеїну, 80г/кг — цукру. Буряк в раціонах худоби є в основному,джерелом цукру.
Ізбульбоплодів найбільш поширеним кормом є картопля. В 1 кг цього корму міститься0,3 корм.од., 12г перетравного протеїну і 140г крохмалю. Картопля містить 22%сухої речовини, вона бідна на клітковину та жир, протеїну також мало, алетуберин — основний білок картоплі — має високу біологічну цінність. В картоплімайже відсутній каротин, є в помітних кількостях вітаміни В1 та В2, міститьсясоланін. Мерзлі та брудні коренебульбоплоди згодовувати худобі не можна.
Концентровані корми.
Зерновівідносяться до концентрованих кормів. В залежності від хімічного складу всізернові корми поділяють на вуглеводисті — зерна злакових та білкові — зернабобових. Вологість зернових, в середньому, близько 15%. Із зернових злакових вгодівлі тварин використовують ячмінь, кукурудзу, овес, сорго, просо, пшеницю,жито. В зерні злакових багато легко перетравних вуглеводів (60-70% БЕР, з них55-57% крохмалю), мало протеїну (10-14%). Повноцінність протеїну не високачерез нестачу деяких амінокислот.
/>Вміст жиру в зернах злаків не високий і складає від 2% у пшеницідо 5% у вівса. В зернах, покритих плівками (овес та ячмінь), вміст клітковинизначно вищий (до 30% у вівса) ніж в зернах без плівок (3% в голозерних злаках).Загальний вміст мінеральних речовин в зернах злаків коливається від 1,5% до 5%;в золі переважають солі фосфорної кислоти та калій, а кальцію мало. Окрімкукурудзи злаки містять дуже мало каротину; значно багатіші вони на вітаміниЕ1, В1, В2, В3, В4, В5. За енергетичною цінністю першість належить зернукукурудзи (1,33 корм.од./кг), найменша загальна поживність — зерна проса (0,98корм.од./кг). Не дивлячись на високу перетравність органічної речовини (90%)зерно кукурудзи бідне на протеїн, лізин, окремі макро та мікроелементи.
Добобових зернових відносяться горох, кормові боби, соя, чечивиця. Зерна бобовихвідзначаються високим вмістом протеїну, низьким жиру (за виключенням сої).Зерна бобових культур містять більше амінокислот, ніж зерна злакових (соя — 34,5%, горох — 22,2%). Перетравлюється протеїн бобових тваринами значно гіршепротеїну злаків через наявність в зерні бобових інгібіторів протеаз. Жир зернабобових порівняно багатий на холестерин та лецитин. В зерні бобових міститьсябільше кобальту, йоду, молібдену та цинку ніж в зернах злаків, але меншемарганцю. Зерна бобових містять в 1,5 рази більше ніж злаки вітаміну В2, в дварази вітамінів В1 і та В3, в 3-4 рази холіна.
Найбільшвисока загальна поживність у зерна сої — 1,45 корм.од./кг та 281 г/кгперетравного протеїну, найбільш низька загальна поживність у бобів кормових — 1,1 корм.од./кг та 227 г/кг перетравного протеїну.
Длягодівлі тварин краще використовувати суміш злаків і бобових, наприклад,кукурудзи та сої. Цілі зерна через тверду, багату на клітковину оболонку рідковикористовують в годівлі, так як поживні речовини їх погано перетравлюються.Тому зернові необхідно підготувати до згодовування.
Дотаких способів підготовки зернових до згодовування відносять подрібнення,плющення, розмелювання, піджарювання, запарювання, дріжжування, осолоджування,екстрагування та мікронізація.
Подрібнення,плющення — найбільш поширені способі підготовки зернових до згодовування.Поживні речовини дерті значно краще перетравлюються ніж зерна. Запарювання як ітестування застосовується для руйнування інгібіторів протеаз, що дозволяєпідвищити перетравність протеїну бобових. Іноді термічну обробку зерновихзастосовують для знищення грибів, якими уражене зерно.
Дріжджуваннята осолодження зернових застосовується з метою підвищення біологічної цінностіпротеїну та смакових якостей цих кормів. Екстрагування та мікронізація дозволяєтакож підвищити перетравність поживних речовин зернових. З метою підвищеннябіологічної повноцінності зерна застосовують пророщування або виготовлення ізнього гідропонного корму, більш багатого на критичні амінокислоти, а такожкаротин.
Структуракормової бази (%) в залежності від рівня
продуктивностікорівГрупи кормів Продуктивність корів (кг) 2500 3000 3500 4000 4500 5000 5500 6000 солома 5 3 3 2 2 2 2 1 Сіно 5 5 5 6 6 6 6 6 сінаж 5 5 5 6 6 6 6 6 силос 25 23 21 18 17 16 16 15 коренеплоди 8 9 9 10 9 9 9 9 Зелені корми 30 29 28 27 27 26 24 24 Концентровані корми 22 26 29 31 33 35 37 39
Для розрахунків прийняти слідуючу урожайність кормових культур (цз 1 га в натурі)
Сіно багаторічних трав– 40
Сіно однорічних трав –30
Сінаж люцерновий – 150
Силос кукурудзяний –250
Буряк кормовий – 300
Кукурудза на з/к – 180
Багаторічні трави – 200
Однорічні трави – 150
Зернофуражні всередньому – 30
Вміст мінеральнихелементів в кормових добавках
(в 100гдобавки-грамів)
Добавки
Са
Р Діамонійфосфат – 23 дінатрійфосфат – 20 крейда 37 – монокальційфосфат 15 22 мононатрійфосфат – 24 Борошно з мідій 34 – Преципітат кормов. 25 19 Обезфтор. фосфат 34 16
Солі мікроелементівмікроелемент Сіль мікроелементу В 1г солі Fe Сірчанокисле залізо 204 Cu Сірчанокисла мідь 237 Zn Вуглекислий цинк 580 Mn Сірчанокис. марганець 221 Co Хлористий кобальт 248 I Йодистий калій 754
Вітамінні препарати (в1г)
«Тривіт» — А-10000МО
Д3 – 20000МО
Є – 10мг
Ретинол-ацетат масляний– А – 1100000МО
Мікровіт (порошок) — А– 325000МО
Ергокальціферолмасляний– Д2-200000МО
Мікровіт –Д2-200000МО
Токоферол масляний – Е– 300мг
Мікровіт – Е – 250мг
Синтетичний каротин –5мг β-каротину ( 1мг каротину=400МО віт А)
ІІ Проектначастина
Індивідуальне завдання
А5. – загальне поголів`я худоби: — 25 гол.
Б4.– річна молочна продуктивність корів (кг): — 400 кг.
1. Розрахуватипотребу в кормових одиницях для корів, нетелів і молодняку, підсумуватизагальну потребу в кормових одиницях за формулою:
Річнапотреба в енергії корівРічний надій, кг Кормових одиниць, ц Річний надій, кг Кормових одиниць, ц 2500 31,25 4500 46,35 3000 34,50 5000 51,00 3500 38,50 5500 55,55 4000 42,00 6000 60,35
Річнапотреба в енергії молодняку Вікова група Кормових одиниць, ц Нетелі 23,40 Телиці 1-2 роки 18,18 Телята до 1 року 11,97
Потреба вкормових одиницях Голів На 1 гол. за рік, ц На все поголів`я, ц Корови 11 42 462 Нетелі 4 23,4 94 Телиці 1-2 роки 4 18,18 73 Телята до 1 року 6 11,97 72 Всього 25 – 701
Потреба вокремих кормах згідно структурикорми Структура, % К. ОД., ц К. ОД. в 1ц Кормів в натурі, ц Страх. фонд, ц 15% Загальна потреба, ц разом 100 701 – – – – Солома 2 14 0,2 70 11 81 Сіно лучн. 6 42 0,42 100 15 115 Сінаж 6 42 0,35 120 18 138 Силос 18 127 0,2 635 95 730 Буряки 10 70 0,12 583 87 680 Зелені корми 27 189 0,24 788 – 788 Концентровані 31 217 1 217 33 250
Примітка: Страховийфонд для зелених кормів не враховується
Розрахунок потреби вкормах на умовну голову
Розрахуватиумовне поголів`я, перемноживши корів на 1,0, нетелів та весь молодняк – на 0,65 і підсумуватизагальну кількість умовних голів.
Корови– 11 гол х 1 = 11 гол.
Нетеліта весь молодняк – 14 гол х 0,65 = 9 гол.
Загальнакількість умовних голів – 11 гол + 9 гол = 20 гол.
Потреба вкормах в розрахунку на умовну голову (літній період — 155днів, зимовий — 210днів) Корми За рік на умовну гол., ц За добу влітку, кг За добу взимку, кг Солома 3,5 – 2 Сіно 5 – 2,4 Сінаж 6 – 3 Силос 6 – 15 Буряки кормові 31,7 – 14 Зелені корми 29 19 – Концкорми 10,8 7 7
Примітка: Безстрахового фонду
5.Скласти зазагальноприйнятою формою 2 раціони на зимовий і літній періоди на умовнуголову. Для визначення норм годівлі прийняти за умовну голову дійну корову.Жива маса однакова в обидва періоди. Добовий надій літом – 50% річного надоюрозділити на 155 днів, зимою – 50% річного надою розділити на 210 днів. Ввестив раціон необхідні кормові добавки. Визначити – структуру раціону, тип раціону,КЕ, ПЕВ, ЦПВ, ВПВ, СР на 100 кг живої маси, % клітковини в СР раціону.
Розрахувати потребу в земельних площах для виробництва основних кормівза формою:
Потреба вземельних площах для вирощування кормівКорми
Загальна потреба,
ц
Врожайність,
ц/га
Земельна площа,
га
Сіно багаторічних
трав (70%) 80.5 40 2
Сіно однорічних
трав (30%) 34.5 30 1.2 Сінаж люцерновий 138 150 1 Силос кукурудзяний 730 250 3 Коренеплоди 680 300 2.3
Зелені корми:
Кукурудза (30%) 236.4 180 1.3
Багаторічні трави
(50%) 394 200 2
Однорічні трави
(20%) 157.6 150 1.1 Зернофураж 250 30 8.3 Всього – – 22.2
Раціон. Дійноїкорови масою 500 кг, добовий надій 10 кг, жирномолочність 3,8%, фаза лактації6-7, вгодованість середня на зимовий період.