Реферат
Об’єктдослідження – люди з обмеженими можливостями.
Метароботи – дослідити розвиток баскетболу на візках в Україні.
Завданняроботи – у процесі вивчення наукового матеріалу з теми роботи передбачаєтьсявивчити історію розвитку баскетболу на візках, вплив баскетболу у візках наорганізм людей з обмеженими можливостями. Проаналізувати, які категорії неповноспроможних приймають участь у заняттях і змаганнях по баскетболу на візках.Провести дослідження з рівню розвитку адаптивного баскетболу на Україні.
Баскетболна інвалідних візках є одним з традиційних видів Параолімпійського руху. Зараз у нього грають більш ніж в 80 країнах. Число тількиофіційно зареєстрованих гравців – близько 25 тисяч чоловік
Методидослідження: аналітичний, описовий, порівняльний.
баскетбол візок обмежений спортсмен
Вступ
Адаптивна фізична культура – це сфера соціальної діяльності,що направлена на задоволення потреб осіб з обмеженими можливостями в руховійактивності, відновленні, укріпленні та підтриманні здоров’я, особистісногорозвитку, самореалізації духовних та фізичних сил з метою покращення життя,соціалізації та інтеграції у суспільство. Одним з основних видів АФК єадаптивний спорт (базовий та вищих досягнень).
Забезпечуючирозвиток рухового апарата, зміцнюючи здоров’я, підвищуючи працездатністьорганізму, адаптивна фізична культура і спорт сприяють згладжуванню і подоланнюбезлічі відхилень, оскільки саме рух здійснює безпосередньо той зв’язокінваліда з навколишнім світом, що лежить в основі розвитку його психічнихпоглядів і організму в цілому.
Заразадаптивний спорт розвивається в рамках найкрупніших міжнародних СпеціальногоОлімпійського та Параолімпійського рухів.
Зародження та розвиток параолімпійського спорту в світі сталиможливими внаслідок утворення та затвердження змагань різного рівня для людей зособливими потребами.
Починаючи з 1888 року (утворення першого спортивного клубудля людей з ураженням слуху, параолімпійський спорт набув розповсюдження увсьому світі.
Впродовж періоду розвитку проходило становлення та формуванняінфраструктури та утворення керівних організацій за нозологіями:
GISS – Міжнародний спортивний комітет глухих;
IBSA – Міжнародна асоціація спорту сліпих;
ISOD – Міжнародна організація спорту інвалідів(спортсменів-ампутантів);
ISMWSF – Міжнародна федерація Сток-Мендевільських ігор;
CP-ISRA – Міжнародна асоціація спорту осіб з церебральнимпаралічем;
INAS-FID – Міжнародна організація спорту осіб з порушеннямрозумового розвитку.
Змагання всесвітнього масштабу проводяться сьогодні середспортсменів з різними вадами:
Всесвітні ігри глухих (Дефлімпійські ігри, регулярно проводяться з1924 року).
Ігри Спеціальної Олімпіади – для людей з порушеннямрозумового розвитку (проводяться з 1968 року);
Параолімпійські Ігри – участь в яких беруть спортсмени зпорушеннями опорно-рухового апарату та з ураженням зору (проводяться з 1960року);
Авторитетність цих змагань, соціальне значення підтвердженовизнанням
Міжнародного Олімпійського Комітету, широкою географієюучасників, вдосконаленням їх програм.
Так, наприклад, в Параолімпійських іграх приймають участьблизько 4000 спортсменів з 130 країн світу
Одним з традиційних параолімпійських видів спорту, який буловключено до програми змагань ще у 1960 році (Рим) є баскетбол. У системізмагань для спортсменів-інвалідів, баскетбол у візках, за структурою таспрямованістю, поділяють на:
– параолімпійський баскетбол – змагальна діяльність в якомурегламентується міжнародними правилами, складеними та затвердженими FIBA –Міжнародною федерацією баскетболу та IWBF – Міжнародною федерацією баскетболу увізках;
– рекреаційний баскетбол – регламентація змагальної діяльностіздійснюється за правилами, що ґрунтуються на міжнародних, затверджених FIBA таIWBF, але не виключають структурно-змістових змін за домовленістю учасників чиу зв’язку з необхідністю.
1. Місце баскетболу на візках у системі АФК
1.1 Історія розвитку баскетболу на візках у світі
Баскетбол на інвалідних візках з’явився в 1946 у США. Колишнібаскетболісти (і не тільки баскетболісти), під час другої світової війни, якіотримали серйозні поранення і каліцтва на полях битв, не захотіли розлучатися зулюбленою грою і придумали «свій» баскетбол.
Зараз у нього грають більш ніж в 80 країнах. Число тількиофіційно зареєстрованих гравців – близько 25 тисяч чоловік. Міжнароднафедерація баскетболу на інвалідних візках (IWBF) проводить різні спортивнізаходи: чемпіонат світу – раз на 4 роки; щорічні турніри клубних команд,зональні змагання (один-два рази на рік) і ін. Баскетбол на інвалідних візкахвходить в програму Параолімпійських Ігор з моменту проведення перших такихзмагань серед інвалідів в Римі в 1960.
Перша спроба грати в баскетбол, сидячи на візках, булаздійснена в госпіталях для ветеранів, знову ж таки не в нашій країні, а вБостоні після Другої світової війни. Сам факт, що це сталося не в СРСР – країні-переможниціу 2-ї світової, в якій в цей період чисельність інвалідів сягала кількохмільйонів, – говорить сам за себе. Треба думати, що заходи, вжиті державою зметою якісної реабілітації цієї частини післявоєнного населення країни, булиявно недостатні. У цей період країна вирішувала «куди більш важливі проблеми».
Показовим є факт, що баскетбол на візках з’явився вгоспіталях для ветеранів війни США. Велика кількість ветеранів з травмамихребта, що пересуваються на візках, намагалися знайти вихід енергії, щонакопичилася у ще молодих організмах. Баскетбол на візках перетнув кордон із’явився в госпіталях Канади і Великобританії.
Не минуло і трьох років як в Америці визначилися шість командпри госпіталях для ветеранів міст Бостона, Чикаго, Мемфіса, Річмонда іНью-Йорка! Ці команди зустрічалися, переїжджаючи з міста в місто, популяризуючиспортивний новинку. Непомітно цей вид спорту вийшов за межі лікарень ігоспіталів і захопив масу зацікавлених людей. У 1948 році в США була заснованаНаціональна асоціація з баскетболу на візках (NWBA), а в 1949-му – розробленота затверджено правила з баскетболу на візках. Цей факт і зафіксував створеннянового виду спортивної гри з м’ячем – баскетболу на візках. Спочатку лишеєдиний університет в Америці, штат Іллінойс, мав програму длястудентів-інвалідів. Тренер університетської команди Стен Лобановіч і йогоасистент Тім Нюджет продовжували активно працювати над вдосконаленням програмдля студентів-інвалідів, що включають в себе баскетбол на колясках як засібфізичної реабілітації інвалідів. В цей же час ними була розроблена системапідготовки тренерів та інструкторів, яка, як і програма, що включає в себеправила проведення змагань, діє по теперішній час.
У 50-і 60-і роки в США активізується розвиток баскетболу навізках. Свої команди створені не тільки при університетах і містах, але і припрофесійних командах NBA міст Детройта і Далласа.
Міжнародні змагання вперше були проведені в 1954 році, в нихвзяли участь команди США, Канади і Старого Світу. Очевидна перевага американціву всіх міжнародних турнірах тривало до 1966 року, коли переконливу перемогунесподівано здобула команда Ізраїлю. З цього часу йде звіт популяризаціїбаскетболу на колясках в Європі. Гра міцно утвердилася в Німеччині,Великобританії, Франції, Іспанії, Ізраїлі, Італії і так далі, до сорокаєвропейських країн, створюючи іноді неймовірну конкуренцію на міжнароднихзмаганнях командам Північної Америки.
Європейським лідером за кількістю команд, структуріорганізації та проведення змагань з баскетболу на візках є Німеччина. В нійфункціонують більше 50 команд, які змагаються у різних лігах: Вища ліга (10команд) і дві регіональні, визначені за регіональним принципом (по 10 команд укожному регіоні). Основним змаганням є національна першість країни з баскетболуна візках. Першість у всіх перерахованих лігах проводять окремо, як і розіграшіКубка Німеччини, коли за перемогу борються всі 30 команд. Чемпіонат країнипроводять протягом півроку (жовтень – березень). Ігри проводять по суботах інеділях. Кубок розігрують за олімпійською системою, до тих пір поки незалишається 4 команди, які завершують боротьбу за Кубок країни. Подібнийпринцип організації національних першостей та розіграшів національних Кубків збаскетболу на колясках в інших європейських країнах. При цьому фінали змаганьшироко висвітлюють федеральна і регіональна преса і телебачення. УВеликобританії на тижні ведуть телепередачі з трансляцією ігор національноїпершості з баскетболу на візках. Команди, що зайняли призові місця увнутрішньому чемпіонаті чи Кубку, отримують право представляти країну наміжнародних змаганнях – європейських кубкових турнірах. Ці турніри проходятьпід егідою Міжнародної федерації баскетболу на візках (WBF) і її Європейськоїзони. В даний час в Європі розігрується три міжнародні Кубка:
Еврокубок-1 – Кубок європейських чемпіонів, де беруть участьпереможці національних першостей. Це змагання проводиться з 1976 року.
Еврокап-2 – Кубок Андре Вергуан (Кубок володарів Кубків), деберуть участь команди, які завоювали національний Кубок. Розігрується з 1988року.
Еврокап-3 – Кубок Віллі Брінкмана, проводиться для команд,які зайняли в чемпіонатах своїх країн 3-е – 4-е місця, а також фіналістіврозіграшу національного Кубка.
Структура проведення цих турнірів однакова. На першому,попередньому етапі зустрічаються 15 команд, розділених на 3 підгрупи.
Змагання проводять в одному колі. Дві кращі команди з кожноїпідгрупи потрапляють у фінал. У фіналі беруть участь 8 команд. До шести команддобавиться дві команди – минулорічний переможець турніру і команда-організатортурніру.
У Росії в баскетбол на колясках уперше стали грати в Москві іСанкт-Петербурзі з 1990 року. Грали на кімнатних колясках в залі без необхіднихрозміток і практично без правил, що більше нагадувало дитячу рухливу гру зм’ячем. Чудові зміни відбулися після візиту до Москви в жовтні 1990 рокубаскетболістів на візках з Бонна. Примітний той факт, що німецька командаперебувала в столиці в туристичному вояж, не бажаючи втратити спортивної форми,вона переконала наших спортивних чиновників допомогти їм організуватитренування і напросилася на товариську зустріч з москвичами. До цього часубаскетбольна команда москвичів на візках тренувалася всього лише кілька місяців.Були зіграні дві гри. Результат виявився не на користь росіян, але значимістьзустрічей недооцінити не можна. У Росії нарешті дізналися на власні очі іпо-справжньому, що таке сучасний баскетбол на візках. У квітні 1991 року вМосковському міському фізкультурно-спортивному клубі інвалідів була створена ізареєстрована секція баскетболу на візках. З цього моменту з командою почавпрацювати професійний тренер, заняття стали проводити регулярно, спочатку трирази, а потім п’ять разів на тиждень. За допомогою спонсора, Російськоїтоварно-сировинної біржі, були придбані баскетбольні коляски. У травні 1993року відбувся візит у наших гравців до Німеччини, де команда вперше взялаучасть у міжнародному турнірі, за участю чотирьох команд, три з яких команди 1-годивізіону. В даний час в Росії баскетбол на візках розвивається в Москві,Санкт-Петербурзі, Тюмені, Челябінську, Єкатеринбургу. У Росії налічується 7чоловічих і одна жіноча баскетбольні команди. У 1993 році в Москві відбувсяперший Чемпіонат Росії з баскетболу на візках, перемогу на якому здобулакоманда Московського ФСК інвалідів. Треба зауважити, що ця команда перемагала іу всіх наступних чемпіонатах. На міжнародній арені збірна Росії дебютувала начемпіонаті Європи в 1993 році в Польщі, де посіла останнє місце.
Проте на наступному чемпіонаті Європи, який відбувся в 1995році в Загребі (Хорватія), команда Росії зайняла 3-е місце в групі «В».
В даний час, за рейтингом IWBF, Росія займає 13-е місце з 36країн Європи, де розвивається баскетбол на візках.
У 1999 році на Чемпіонаті Європи, який проходив уНідерландах, взяла участь жіноча збірна команда Росії, яка зайняла останнємісце.
Клубні команди були представлені на міжнародній арені двомакомандами. Москвичі дебютували в розіграшах європейських клубних турнірів в1994 році. З тих пір московська команда щорічно бере в них участь. У 1995 роців Афінах команда зайняла 3-е місце в розіграші Кубка Віллі Брінкмана, в 2000році вийшла у фінальну частину Кубка європейських чемпіонів. Друга російськакоманда, «Баски» з Санкт-Петербурга, брала участь в 1999 році в розіграші кубкуЕврокап-3, де зайняла 7-е місце. У 2002 році вперше виступила в Єврокубкукоманда «Шанс» з Тюмені.
1.2 Вплив баскетболу навізках на організм людей з обмежених можливостях
Сучасний баскетбол на візках – параолімпійській вид спорту. Вінє однією з найвидовищніших у світі спортивних дисциплін, в якій змагаютьсянеповно спроможні атлети. Він забезпечує не тільки покращення та удосконаленняфізичних якостей спортсмена, але є потужним чинником соціальної інтеграціїособистості.
У процесі гри удосконалюється розумова діяльність, координаціярухів, здатність орієнтуватися в обставинах, що постійно змінюються. Виховання спритностіта координації у баскетболі складається з тренування здібностей засвоювати координаційнідії Відповідно до вимог обставин, що раптовозмінюються на майданчику. Суттєве значення при цьому має удосконалення здатності правильно сприйматися свої дії упросторі та часі, підтримувати рівновагу, раціонально чергувати напруження тарозслаблення, тощо.
Баскетбол, виробляючи певні фізичні навички, зменшує сферуневизначеності психологічної. Позитивні емоції, природно пов’язані зі спортом,знижують рівень психологічного негативізму.
Відомо, що будь-яка травма тіла – це і травма психіки. Іпсихічної адаптації до нових умов життя, в загальній динаміці реабілітації,зазвичай передує стан депресії, що характеризується втратою сенсу життя,втратою більшого спектру мотивації та інтересів. У кого-то зазначаєтьсянестерпне відчуття покинутості, а хтось стає надмірно гнівається та агресивний.Песимізм, глибока меланхолія, тривога, нав’язливе поведінку, фізіологічнірозлади – ось стан багатьох людей, які усвідомили в цей період своюінвалідність.
Основний зміст рухової структури дій баскетболістів складаютьнайрізноманітніші маніпуляції з м’ячем, вершину яких займають балістичніметання. Основна вимога до цих метань – їх точностний характер. Зрозуміло, щовирішення цієї рухової завдання вимагає найвищого рівня сенсорної координації.Роль цих рухових актів у пристосувальних реакціях людини особливо велика. Середусього різноманіття фізичних вправ П.Ф. Лесгафт відводив особливе місцевсіляким метанням, оскільки саме в цих вправах необхідна тонка координаціям’язів тулуба і особливо верхніх кінцівок і кисті, що забезпечує володінняпросторово-часовими характеристиками рухів.
Для людей з обмеженими руховими можливостями основну цінністьпредставляє вправу з метанням м’яча в ціль. Саме цей базовий елемент грибаскетболістів і повинен бути використаний як інструмент лікувально-оздоровчоговпливу. Простота і доступність цього ігровогоприйому створює привабливість і бажаність участі в ігрових вправах з м’ячем(самого різного ваги та розміру), що вимагають високої точності рухів (і нічогобільше). Разом з розширенням діапазону рухових можливостей – а можебути, і на крок вперед від них – може бути ускладнений характер дій гравців. Отже, спочатку так звана «школа м’яча» – катання,перекидання м’ячів і спроби потрапити самим рядовим способом в якусь віддалену мету.Потім змагання з партнером в точності кидків у ціль. Далі потрапляння в підняту над підлогою мішень, потім –у кільце, кошик, встановлену на малій висоті. І тільки потім – кидки убаскетбольне кільце, встановлене на висоті 1,5–2,5 метра. Після цього відкриваєтьсяможливість для застосування спрощених варіантів баскетболу, таких, наприклад,як змагання в точності кидків в баскетбольне кільце. Більш складна руховаактивність виникає, коли змагання на точність кидків, виконуваних вільно,ускладнюється протидією суперника (спочатку одного, а потім і декількох).
Використання цього виду фізичних вправ уформі ігрового змагання дозволить, як уже згадувалося, вирішити завданняпсихологічної реабілітації, оскільки в цьому випадку рухова діяльністьдозволить досягти високої емоційності, радості і задоволеності від реальновидимих результатів вдосконалення своєї спритності. Ці почуття ще більшепосиляться, якщо при цьому можна визначити або перевершити інших учасниківігрового протиборства.
Беручи участь в ігровому змаганнібаскетболістів, які займаються мимоволі будуть відновлювати або вдосконалюватисвою сенсомоторну діяльність. Зорова орієнтування, постійний контроль запереміщаються об’єктами, вибір часу і способів своєї участі в створиласяігрової ситуації вдосконалюють механізми візуально-рухової координації й у томучислі впливають на рівень процесів акомодації та астигматизму. Особливо чіткоце вплив виявляється в системі «око – рука». Всілякі повороти і обертання сприяють вдосконаленню механізміввестибулярної стійкості. Дії з м’ячем – йоголов, передачі і кидки в кільце – вдосконалюють тактильну і кинестетичнучутливість і розвивають більш тонкі м’язові диференціювання прикладених зусиль.Особлива цінність цього виду ігрової діяльності полягає у поліпшенні швидкостіреакції (на всілякі подразники) та швидкості дій, що передбачають прискорення впорівнянні із звичайною нормою процесів аналізу і синтезу, здійснюваного увищих відділах головного мозку.
Характерна для гри в баскетбол активізаціям’язової діяльності тягне за собою і зміни в системах дихання і кровообігу.Інтенсифікація цих процесів виникає як результат підвищення емоційного фону інеобхідність більш високого прояву своїх рухових можливостей. Проте завждирівень цієї активності найтіснішим чином пов’язаний з готівковим ресурсомфункціональних можливостей. Виникає в результаті систематичного участі в грірівень вегетативного забезпечення поступово зростає, а разом з ним зростає іігрова активність учасників. Активізація обміннихпроцесів у свою чергу прискорює процеси регенерації. Дія з м’ячем, як правило, вимагає широких, розмашистих рухів,виконуваних часом з максимально можливою амплітудою, що позитивно позначаєтьсяна рухливості в суглобах і одночасно зміцнює їх зв’язковий апарат, сприяєформуванню м’язового корсету.
Таким чином, результатом участі в ігровихзмаганнях баскетболістів є комплексний вплив на вдосконалення не тількирухової, але і психомоторної функції організму, в тому числі емоційним таінтелектуальним його сфери. Якщо до цього додати, що одночасно відбувається ірозширення міжособистісного спілкування, то доводиться визнати, що ця ігроваформа фізичних вправ з м’ячем володіє виключно цінних оздоровчим потенціалом,який може зайняти далеко не останнє місце в системі адаптивної фізичноїкультури.
1.3 Класифікація спортсменів з пошкодженнямиопорно-рухового апарату
Рухова діяльність людини надзвичайно складна, складається зпримітивних рухів (рефлексів), більш складних автоматизмів (ходьба, біг, плавання) і складних цілеспрямованих рухів. Всіопорні і рухові функції забезпечуються скелетом, м’язами та нервовою системою. Пошкодження будь-якого з цих ланок призводить дообмеження рухових можливостей. Це може проявлятися порушенням активних іпасивних рухів, координації рухових актів, тонусу або трофіки м’язів,рефлексів, електрозбудження, появою співдружних або насильницьких рухів. Прояврухових порушень безпосередньо залежить від рівня ураження.
У спорті інвалідів з порушеннями опорно-рухового апарату виділяютьтакі нозології, як стани після ампутації кінцівок, стани після травм спинногомозку і поліомієліту та дитячий церебральний параліч
Займатисябаскетболом на візках можуть люди з пошкодженнями опорно-рухового апарату.Спортсмени цієї нозологічної групи є найбільш динамічною ланкою Параолімпійськогоспорту. В програмі літніх параолімпійських ігор переважна більшість (понад 80%)видів змагань – це змагання для спортсменів-опорників. В Параолімпійських Іграхберуть участь спортсмени з такими вадами опорно-рухового апарату як пошкодженняхребта і спинного мозку, церебральним паралічем, ампутанти, спортсмени з іншимипошкодженнями опорно-рухового апарату. В межах кожної підгрупи проводятьсякласифікації інвалідів з пошкодженнями опорно-рухового апарату для участі узмаганнях.
Складністьпроцесу класифікації зумовлюється великою кількістю варіантів захворювань та їхперебігу. Крім того, будь-який вид спорту становить свої вимоги дофункціональних та рухових можливостей спортмена-інваліда, а спортивнийрезультат залежить не тільки від його підготованості, але й від ступенюзбереження моторних функцій.
1. Класифікація спортсменів з наслідками травм та захворюваньспинного мозку та наслідками поліомієліту.
Спортсмениз травмами хребта і спинного мозку розподілені на класи і групи залежно відлокалізації пошкодження хребта.
Клас1А –пошкодження шийного відділу хребта (до С6), тріцепс слабший 3-х балів замануально-м`язовим тестуванням; верхній парапарез, нижня параплегія;
Клас1В –пошкодження шийного відділу хребта (до С7), м`язи згиначі і розгиначі пальцівслабші 3 балів за мануально-м`язовим тестуванням, тріцепс від 4 до 5 балів;функції згиначів рук не порушені;
Клас1С –пошкодження шийного відділу хребта (до С8), м`язи згиначі і розгиначі пальців –від 4 балів за мануально-м`язовим тестуванням;
Клас2 – пошкодженнягрудного відділу хребта (Th1-Th5), з відсутністю можливості збереженнярівноваги сидячи; нижній спастичний парапарез або параплегія;
Клас3 – пошкодженнягрудного відділу хребта (Th6-Th10), з можливістю збереження рівноваги сидячі; м`язитулуба 1–2 бали за ММТ;
Клас4 – пошкодженнягрудного або поперекового відділу хребта (Th10-L3), чотирьохголовий м`яз нефункціонує; м`язи тулуба 3 бали за ММТ. Спортсмени з захворюваннями нижніхкінцівок за умови загальної оцінки сили нижніх кінцівок до 20 балів за ММТ;спортсмени з наслідками поліомієліту за умови загальної оцінки сили в межах 1–15балів за ММТ;
Клас5 – пошкодженняпоперекового відділу хребта до (L5), сила чотирьохголового м`язу від 3 балів заММТ; сила інших м`язів ніг знижена. Спортсмени з захворюваннями нижніх кінцівокумови загальної оцінки сили нижніх кінцівок у межах 21–60 балів за ММТ;спортсмени з наслідками поліомієліту за умови загальної оцінки сили в межах 16–50балів за ММТ;
Клас6 – пошкодженнякрижового відділу хребта (S1-S3) з поганим володінням м`язами гомілки та іззменшенням сили чотирьохголових м`язів стегна.
Травмиспинного мозку можуть супроводжуватися частковим пошкодженням чи анатомічнимперерізом спинного мозку, що проявляється у частковому чи повному порушеннійого провідності. Деякі травми (струси) спинного мозку є функціональнооборотними формами порушень (1% від загальної кількості травм).
Але,в більшості випадків інвалідність є довічною. Сучасний стан медицини і науки вцілому не дозволяє «зрощувати» розірвані нервові волокна і, таким чином,досягати повної реабілітації.
2. Класифікація спортсменів з наслідками церебрального паралічу
Церебральнийпараліч – різноманітні паралічі і парези, що розвиваються в дитячому віцівнаслідок ураження головного мозку.
Етіологія,клінічна картина тощо при церебральному паралічі дуже різноманітні. Наслідкийого можуть коливатися від незначних і майже непомітних рухових розладів доважливих випадків, що викликають інвалідність.
Провіднимкритерієм оцінки стану осіб з наслідками церебрального паралічу є стан рухових,мовних, інтелектуальних функцій. Тому для детальної класифікації захворюваннязастосовуються такі основні синдроми, як синдром рухових порушень; синдромпорушень інтелекту та синдром мовних розладів.
Міжнароднакласифікація спортсменів-інвалідів з наслідками церебрального паралічу, згідновимог CP-ISRA, побудована на підставі медичної класифікації рухових порушень іпередбачає аналіз збереження рухових можливостей. В міжнародній класифікаціїспортсменів з наслідками церебрального паралічу для визначення руховихможливостей використовуються узагальнені назви спортивних дисциплін:
Відповіднодо видів рухових розладів та збереження рухових можливостей спортсмениподіляються на 8 класів. Спортсмени, що мають важкі ураження відносяться до 1–4класів і змагаються у візках, спортсмени 3–8 класів змагаються стоячи.Визначений клас спортсмена за класифікацією CP-ISRA є підставою для включеннядо відповідної стартової групи.
3. Класифікація спортсменів з ампутаціями
Цякатегорія включає спортсменів, у яких відсутній мінімум один суглоб кінцівки.Класифікаційна система ампутантів ґрунтується на видах набутої ампутації тауражень кінцівок, що нагадують набуту ампутацію. (Додаток 1)
Удеяких видах спорту спортсмени з ампутаціями можуть виступати у візках.Класифікація ушкоджень спортсменів-ампутантів враховує очевидну відсутністьфункцій через відсутність окремих кінцівок і, на перший погляд, є зрозумілою,але у спортивній практиці виникають суперечки через часткові залишки функційокремих кінцівок. Тому для організаторів змагань важливо не тільки врахувативідсутність функцій, а й взяти до уваги функції, які залишились.
4. Класифікація спортсменів з іншими пошкодженнями опорно-руховогоапарату («Les Autres»)
«LesAutres» (фр.) Означає «інший». Цей термін використовується для спортсменів іздіапазоном уражень, що виникли в результаті порушення функцій опорно-руховогоапарату та не описані в класифікаційних системах визнаних груп уражень.
КласL1.Спортсмени, які мають значні рухові порушення в чотирьох кінцівках.
КласL2.Спортсмени, які мають рухові порушення в трьох або чотирьох кінцівках, що вониє менш значними, ніж у класі L1.
КласL3. Спортсмениз обмеженими функціональними можливостями в трьох кінцівках.
КласL4.Спортсмени з обмеженими функціональними можливостями в двох і трьох кінцівках,що вони є менш значними, ніж у класі L3.
КласL5.Спортсмени з обмеженими можливостями в принаймні в одній кінцівці.
КласL6.Спортсмени з невеликими функціональними обмеженнями.
Окрімоцінювання силових можливостей спортсменів з «іншими пошкодженнямиопорно-рухового апарату» за ММТ, використовується оцінка можливих амплітудрухів у суглобах:
0балів – відсутність рухів;
1 бал– мінімальна амплітуда рухів;
2бали – до 25% нормальної амплітуди рухів;
3бали – до 50% нормальної амплітуди рухів;
4бали – до 75% нормальної амплітуди рухів;
5балів – повна амплітуда рухів.
Слідзауважити, що у функціональних класифікаціях з різних видів спорту спортсменів«з іншими пошкодженнями опорно-рухового апарату» можуть розподіляти на 6–8класів та об`єднувати у стартовій групи.
Для того, щоб мати право грати у санкціонованих IWBF турнірахз баскетболу на колясках, гравець повинен відповідати певним стандартам. IWBFвимагає, щоб гравець, омели принаймні «мінімальної інвалідності», щоб матиправо грати у санкціонованих IWBF турнірах:
Для прийняття в IWBF, гравець в баскетбол на візкувідповідати таким критеріям:
Гравець в баскетбол на візку не може робити стрибок, не можерозвивати швидкість і контроль, безпека, стабільність і витривалістьпрацездатного гравця.
Гравець в баскетбол на візку має постійну фізичнуінвалідність в нижньої кінцівки, яка може бути об’єктивно перевірена задопомогою медичного дослідження, наприклад, вимірювання, рентген, КТ, МРТ та ін.
Гравцеві присвоюється клас, заснований на спостереженняхкласифікаторів відповідно до принципів, що містяться в офіційній класифікаціїКерівництва Player.
Гравець повинен бути в змозі продемонструвати причини йогопропонованої класифікації. У деяких випадках це може зажадати письмовихдокументів.
У баскетболі на візках кожен спортсмен, згідно з власнимифункціональним можливостям (незалежно від медичної групи III або IV), отримуєвід 1 до 4 балів. Важливим критерієм формування команди є положення, обмежуючогосуму балів усіх п’яти гравців, що знаходяться на полі, яка не може в підсумкуперевищувати 13,5 бала.
1.4 Відмінностіміж правилами гри в класичний баскетбол та баскетбол на візках
Головноюкеруючою структурою у баскетболі на візках є Міжнародна федерація баскетболу навізках(IWBF), яка займається розробкою класифікацій гравців різних ступенівінвалідності. Правила IWBFрегламентують порядок суддівства і висоту кошики, які є аналогічнимитрадиційній грі. Хоча баскетбол на візках маєбагато спільного з традиційним баскетболом, його характеризує власнийунікальний стиль гри: захист і напад повинні проводиться відповідно допринципів підтримки та взаємодопомоги. Унікальні правила дриблінгу, щодозволяють організувати рух колясок по полю надають атаці особливий неповторнийстиль. Так в ній може брати участь відразу двоє нападників і троє захисників,що надає їй більшу швидкість. На відміну від традиційної гри, де основний стильгри: «спиною до кошика», при грі в баскетбол на візках, нападники грають «обличчямдо кошика», постійно просуваючись уперед.
У цьомурозділі приведені основні відмінності між «Офіційними Правилами баскетболуФІБА» і «Офіційними Правилами баскетболу Міжнародної Федерації баскетболу навізках (IWBF)».
Основнівідмінності полягають у наступному:
1. Візок
2. Класифікація гравців
3. Бали беруть участь гравців
4. Правило ведення м’яча
5. Процес почергового володіння
6. Технічний фол гравця
7. Заміни
8. Процес кидка
9. Покидання майданчика без дозволу
10. Ситуації контактів
11. Правило трьох секунд
12. Принципвертикальності
1. Візок.
Обов’язоксуддів – контролювати, щоб коляска відповідала певним допустимим розмірам,оскільки вона вважається частиною гравця. Недотриманняцього правила призводить до не допуску коляски до гри. Встановлені вимоги ставляться до: бортах, підніжок, максимальній висотіколяски, розмірами великих коліс, нижнього (-іх) ролика (-ів), підлокітникам,відсутності керуючих пристроїв (допускаються гальма і механізми, але невирішуються шини, які можуть залишати сліди на підлозі).
2. Класифікація гравців.
Класифікаціїгравців визначаються Комісією з класифікації гравців IWBF і повинні відповідатинаступним значенням (балів): 1.0, 1.5, 2.0, 2.5, 3.0, 3.5, 4.0 та 4.5. Нижнєзначення (бали) відноситься до гравців з найвищим ступенем інвалідності, аверхнє значення (бали) – до гравців з найменшим ступенем інвалідності. Інші бали визначають варіюються ступеня інвалідності тавстановлюються Комісією.
I. Бали беруть участь гравців.
Під часгри у команди на майданчику одночасно не можуть знаходитися гравці, сумарнезначення яких перевищує 14-бальний межа. Якщо в будь-якийчас у грі команда перевищує 14-бальний межа, то фіксується технічний фолтренеру з негайним внесенням виправлення до складу. Картки гравців знаходяться у суддів за столиком для перевіркикласифікації гравців та загальної кількості балів.
4. Право ведення м’яча.
Веденням’яча відбувається, коли гравець, який встановив контроль над живим м’ячем намайданчику, пересуває свою коляску і одночасно з цим веде м’яч або по черзіпересуває коляску і веде м’яч. М’яч повинен бути розміщений на колі під часпересування коляски, і один або два поштовхи коляски повинні супроводжуватисяодним або кількома ударами м’яча в підлогу. Допускаєтьсятакож використання обох вищевказаних дій по черзі. Не можна зробити порушення подвійного ведення. Якщо гравець штовхає своюколяску більше двох разів в той час, коли тримає м’яч на своєму колі, неповертаючи його на підлогу, не віддаючи передачі, не виконуючи кидка або непочинаючи котити його, то це є порушенням в пересуванні з м’ячем.
5 Процес почерговоговолодіння.
Коженперіод починається підкиданням м’яча (спірним кидком). Команда, не встановила контроль над м’ячем після підкидання, почнепроцес почергового володіння. Усі наступнівкидання виконуються з-за меж майданчика навпроти продовження найближчій лініїштрафного кидка або на продовженні центральної лінії навпроти секретарськогостолика, в залежності від того, де відбулося порушення.
6 Технічні фоли гравця.
Найбільшзначні недотримання Правил гравцями на візках, пов’язані з технічним фолом,включають в себе покидання майданчики, вихід з коляски, відривання обох задніхколіс від статі, підняття стопи (стоп) з підніжок, використання будь-якоїчастини нижньої (-их) кінцівки (-ів) для того, щоб допомогти собі зупинитисяабо змінити напрямок руху коляски та використання коляски з наміром, щосуперечить самому визначенню коляски, а також все те, що має на меті отриматинесправедливу перевагу.
7. Заміни.
Заміни гравця, що виконуєштрафний кидок, або у всіх інших випадках визначаються згідно обмеженнясумарної кількості балів. Застосовуються всіположення ФІБА, але необхідно дотримуватися і максимального 14-бальногокласифікаційного правила. У разі якщо команда, гравець якої виконує штрафнікидки, виробляє кілька замін для того, щоб зберегти 14-бальний обмеження, тодікоманда суперників також може зробити кілька замін для того, щоб протистоятивступили в гру гравцям і не опинитися поставленої в невигідне становище.
8. Процес кидка.
ПравилаIWBF визначають, що процес кидка включає в себе процес показу або сам показ.Згідно з визначенням, це означає «розташування руки (рук) гравця, що виконуєкидок, таким чином, що долоня практично повністю або частково розгортаєтьсявверх при підготовці кидка або випускання м’яча з рук у напрямку до кошику».При цьому важливо розуміти, що гравці з різними здібностями кидають абовипускають м’яч з рук різними способами. В якості прикладу наведемо наступне:гравець, що володіє самими низькими балами, може кидати м’яч «совковим»способом (приховано), на відміну від більш висококваліфікованих гравців, якікидають м’яч традиційним способом.
9. Покидання майданчикабез дозволу.
Покиданнямайданчики гравцями в баскетболі на візках відбувається набагато частіше, ніж узвичайному баскетболі. Технічний фол повинен фіксуватися тільки тоді, колигравець намагається отримати несправедливу перевагу. Якщо нападаючий порушує цеправило вперше, то суддя повинен зафіксувати порушення (втрату володінням’ячем) і попередити капітана провинилася команди. Попередження застосовуєтьсядо всієї команді на частину гри і призводить до призначення технічного фолу принаступному подібному порушенні. Якщо це правилопорушує захищає команда, то попередження виноситься після закінчення даної фазигри. Кожне наступне подібне порушення єтехнічним фолом. Випадкове покидання майданчика не повинно каратися.
10. Ситуації контактів.
Принципи контактів у ФІБАтрактуються у відповідності з наступними визначеннями: 1. Шлях гравця. 2.Захисник повинен бути бачимо, щоб «опинитися на шляху» нападника. 3. Принципи«часу і відстані для правильного положення при опіці» суворо посилені.Досвідчені судді, що обслуговують баскетбол на візках, не дозволять звукуконтакту вплинути на прийняття рішення, що є фолом, а що розглядається яквипадковий контакт.
11. Правіло трьох секунд.
З-за розмірів візків,гравців часто затримують суперники при спробі пригальмувати їх просування. Уподібних ситуаціях судді вправі утриматися від свистка про порушення до тихпір, поки гравець намагається відчепитися, але в той же час захисник може бутипокараний фолом за затримку своєї коляскою. Більш істотною відмінністю управилі трьох секунд є той факт, що нападник не може розташовуватися вобмеженій зоні до тих пір, поки м’яч не буде переданий гравцеві, що виконуєвкидання з-за меж майданчика. Якщо це відбувається, то негайно фіксуєтьсяпорушення команді, що має право на вкидання.
12. Принципвертикальності.
Кожен гравець має правона простір (циліндр) на майданчику, займаний коляскою і його тулубом увертикально сидячому положенні. Якщо в процесі кидка захисник вторгається вциліндр гравця, що виконує кидок, і викликає контакт з його рукою, тілом абоколяскою, то це призводить до фіксації фолу.
Одне з найбільш частих помилок полягає в тому, що гравці нездатні повернутися у своє вихідне положення в колясці після того, як вони булизміщені контактом. Ніщо не може бути більш оманливим! Тільки у винятковихвипадках гравці не можуть відновити своє початкове положення в колясці. Ні заяких обставин судді не повинні надавати допомогу у відновленні положеннягравця. Якщо гравець дійсно випадає з коляски і це безпосередньо впливає наігрову дію, то арбітри вправі зупинити гру і дозволити спортсмену відновитивихідне положення. Однак якщо впав гравець не бере безпосередньої участі вігровому дії, то судді повинні утриматися від свистка до тих пір, поки ігровадія не завершиться.
Трохи більше цікавих факторів, що вплинули на розвитокбаскетболу на візках, включали в себе збільшення розміру великих коліс до 69 см,поява триколісних візків, дозвіл усім гравцям (а не тільки тим, хто має більшсерйозну ступінь інвалідності) пристібати себе ременем до візка, а такождодавання нижніх роликів для запобігання падінням гравців на спину на ігровуповерхню.
Для подальшого проходження того шляху, по якому розвивавсябаскетбол на візках, підкомітет Технічної Комісії розглядає пропозиціюБразильської Федерації баскетболу на візках видозмінити правило ведення м’яча ізробити його більш наближеним до визначення ФІБА та загальносвітовоїтрактуванні. Якщо дана пропозиція буде схвалено Конгресом, то зробить істотнийвплив на гру в баскетбол на візках.
2.Експериментальне дослідження
2.1Цілі та завдання дослідження
Цільдослідження – дослідити розвиток баскетболу на візках в Україні.
Завданнядослідження – у процесі вивчення наукового матеріалу з теми роботипередбачається вивчити історію розвитку баскетболу на візках, вплив баскетболуу візках на організм людей з обмеженими можливостями. Проаналізувати, якікатегорії неповно спроможних приймають участь у заняттях і змаганнях побаскетболу на візках. Провести дослідження з рівню розвитку адаптивногобаскетболу на Україні.
2.2Методи дослідження
Методидослідження:
– аналітичний,
– описовий.
2.3Організація дослідження
Дослідження проводилося на базі Університету, у період злистопаду по грудень 2010 року.
У процесі дослідження було вивчено та проаналізовано науковулітературу та періодичні видання по темі роботи. Під час роботи було визначеноколи відбулися перші змагання з баскетболу на візках в Україні та першу участьУкраїнської збірної у міжнародних змаганнях.
3. Результати власних досліджень
У процесі вивчення та аналізу літературних джерел було з’ясовано,що Україна є країною, в якій створена державна система управління фізичноюкультурою і спортом інвалідів та прийнято програму їх підтримки. Документальнідані свідчать, що зі створення фізкультурно-спортивних та оздоровчих клубів у1989 році стало початком формування спортивного руху інвалідів. Згодом цігромадські об’єднання стали основою для створення національної федерації спортудля людей з обмеженими фізичними можливостями
В Україні, за державної підтримки, офіційно виникненнябаскетболу на візках відбулося у 2000 році, коли було проведено перші змагання.Кількість команд за останні роки зросла з 3–4 у 2000 р., до 10 – 2002 р.Розвиток параолімпійського баскетболу охопив усі регіони України, створенокоманди в Одесі, Харкові, Донецьку, Києві, Дніпропетровську, Львові та ін. Цезасвідчує зростаючу популярність цього виду спорту.
Впродовж десятилітнього розвитку виду спорту на Україністворювались команди у різних географічних регіонах. Збірна команда країнивперше у 2003 приймала участь у Чемпіонаті Європи (дивізіон С), що проходив уАфінах (Греція).
Участь збірної команди України збаскетболу на візках у Міжнародних турнірах 2008–2009 роки.
В період з 17 по 20 квітня 2008 року збірна команда України збаскетболу на візках у складі 9 спортсменів взяла участь у 2-у Міжнародномутурнірі «Кубок спортивної федерації Латвії з баскетболу на візках», що проходивв м. Цесіс (Латвія).
Чемпіонат Європи з баскетболу на візках (УОРА) у м. Цесіс,Латвія проходив з 22 по 30 липня 2009 року. Від команди Українивиступило 10 спортсменів. Наша команда посіла 5-е місце, показавши значний прогрес у результатах тагрі.
Лідером з баскетболу на колясках в Україні єХарківський баскетбольний клубу інвалідів-візочників «Харків-Баскет».П’ятикратний чемпіон України, неодноразовий володар Кубків міст – Донецька,Полтави, Сум, Одеси, Миколаєва, Харкова.
Вдоступній науково-методичній літературі не розкрито питання щодопрограмно-нормативних вимог до підготовки неповно спроможних баскетболістів нарізних етапах спортивного тренування; відсутні практичні рекомендації щодовикористання вправ різної спрямованості у тренуванні неповно справнихбаскетболістів.
Однак подальший розвиток обмежується недостатнімнауково-методичним забезпеченням та відсутністю практичних рекомендацій щодосистеми підготовки та змагальної діяльності.
Висновки
Баскетбол на візках є одним з найдинамічніших видів спортудля осіб з ураженням опорно-рухового апарату. Даний вид змагальної діяльностідозволяє спортсменам максимально реалізовувати свої індивідуальні можливості,що були обмежені внаслідок отриманої травми. Саме тому баскетбол на візках э баскетбол єневід’ємною складовою адаптивного спорту у світі та Україні.
Незважаючи на наявні успіхи, які спостерігаються задесятирічну історію розвитку баскетболу на візках в Україні, на жаль, є багатопроблем. Перш за все це пов’язано з недостатнім фінансуванням для розвиткуцього захоплюючого виду спорту. Крім цього подальшій розвиток обмежуєтьсянедостатнім науково-методичним забезпеченням та відсутністю практичнихрекомендацій щодо системи підготовки та змагальної діяльності. Такожспостерігається недостатня проінформованність громадськості, щодо потреб тарозвитку не лише баскетболу на візках, а й адаптивного спорту в цілому.
Списоклітератури
1.Бріскін Ю.А., Передерій А.В., Строкатов В.В. Параолімпійський спорт:Навчальний посібник. – Львів: Арал, 2001 – 141 с.
2.Баскетбол/ В.М. Корягин, В.М. Мухин, В.А. Боженар, Р.С. Мозола– К.: Вища шк., 1989 – 232 с.
3. Берштейн Н.А.О построении движений. – М. – Медгиз. – 1947.
4. БріскінЮ.А.Організаційні основи параолімпійського спорту. /Львів ДІФК. – Львів: Кобзар,2004. – 180 с.
5. Вселюбский Г.А.ПИТЕРБАСКЕТ-ВАЛИД (новые перспективы психической реабилитации) //Адаптивная физическая культура. – №2. – 2003
6.Гаврилова, Т. Через спорт к здоровому образу жизни /Т. Гаврилова //Физическая культура и реабилитация. – 2000. – №3–4
7. Григоренко, В.Г. Педагогическиеосновы физической реабилитации инвалидов с нарушениями функций спинного мозга /В.Г. Григоренко.– М.: Советский спорт, 1991. – 410 с.
8. Григоренко, В.Г. Теорияи методика физического воспитания инвалидов /В.Г. Григоренко. – Одесса:ОГПУ им. К.Д. Ушинского, 1991. – 182 с.
9. Державнапрограма розвитку фізичної культури і спорту в Україні /Державний комітетУкраїни з фізичної культури і спорту. – К., 1996. – 26 с.
10. Закон Українипро фізичну культуру і спорт (10 лютого 2000 р. №1453-ІІІ) /Державнийкомітет України з фізичної культури і спорту. – К., 2000. – 65 с.
11. Закон України«Про реабілітацію інвалідів»
12. Зеленский, Ю. Чемпионинвалидом быть не может /Ю. Зеленский // Ежедневная всеукраинскаягазета «День». – №78 (26 апреля2002 г.).
13. Круцевич Т.Ю. Теорияи методика физического воспитания в 2 томах. К. – «Олимпийская литература»,2003. – 392 с.
14. Лэндрет Г.Л. Игроваятерапия: искусство отношений. М. – 1994.
15. Питин М.П. Силоваяподготовка баскетболистов на колясках / М.П. Питин, В.І. Ковтун, М.В. Мишин //Метод. пособ. – Л., 2007. – 148 с.
16. Положення проУкраiнський центр iнвалiдного спорту «Iнваспорт».