Курсова робота
з української мови
Розвиток мовленнєвої культуриучнів
Зміст
Вступ
Розділ І. Культура мови
РозділІІ. Уроки зв’язного мовлення у школі
Розділ ІІІ. Нестандартніформи роботи на уроках розвитку мовлення
Висновки
Конспект уроку
Список використаних джерел
Вступ
Школав наш час має виховувати всебічно розвинену людину. Одним із важливих елементівцього є прищеплення учням любові до рідного слова, до рідної мови. «Ріднеслово — тоневичерпне, животворне і невмируще джерело, з якого дитина черпає уявлення пронавколишній світ, про свою родину, про своє село і місто, про весь свій край».1 Перед кожним педагогом стоїть неабияке завдання — навчитисвоїх вихованців дбайливо ставитися до рідної мови, оберігати рідне слово, незнищувати його могутності. Могутність мови — це духовна могутність народу, якийдає мові силу й красу.
Повага,з якою необхідно ставитися до мови потрібна носіям мови не менше, ніж повага долюдини, бо, як відомо, людина, байдужа до власної мови, — дикун. «Високакультура мовлення людини є свідченням вихованості її: культура мовлення є вагомимелементом поняття „культура людини“. Це повинен розуміти коженмовець, щоб постійно вивчати рідну мову /нам бо здається, що свою мову, якоюрозмовляємо з колиски, знаємо добре/.
Щев середині XVIII ст. видатний письменник Карамзінпоставив таке запитання: „Скільки часу потрібно на те, щоб досконалооволодіти духом своєї мови?“ І відповів: „Вольтер сказав, що за шістьроків можна оволодіти всіма головними мовами, але все своє життя треба вчитисясвоєї власної. “2
Неточностів мовленні, помилки, що їх допускають учні, зумовлені не завжди свідомимзасвоєнням теоретичного матеріалу певної теми, невмінням вивчене правилозастосовувати при доборі відповідних мовних засобів у мовленні. Не менше важливимє і байдужість до власного мовлення. А байдужість до свого мовлення — це безкультурність,дикунство; байдужість до рідної мови — бездуховність, яка зазіхає на майбутнєнароду, на його мову. Культура мовлення не має бути важким обов’язком мовця, боце не тільки філологічна проблема, а проблема соціальна, яка так чи інакшепов’язана з найрізноманітнішими видами комунікації в сучасному світі.
»Ріднеслово, — писав Д. Ушинський, — є саме тим духовним одягом, у який повинневтілитися всяке знання, щоб стати справжнім надбанням.
Ініщо так переконливо не свідчить про освіченість людини, як культура мовлення.
Безмови немислиме наше існування в суспільстві, адже з нею пов’язане матеріальне ідуховне життя народу.
Сьогодні,коли українська мова, одержавши статус державної, розширює сферу свогофункціонування, зростає увага до культури усного та писемного мовлення. Стаєпрестижно розмовляти гарною українською мовою, приходить розуміння того, щодобре знання мови — важлива професіограма людей різних спеціальностей. Основивмілого користування мовою закладаються з дитинства, тому так важливо прищепитидітям ще в школі почуття відповідального ставлення до мови як найважливішогозасобу людського спілкування, навчити їх трактувати мову як «енергію»,«діяльність», «духовну силу», виробити в них навички не лише правильного, а й майстерноговживання мовних засобів відповідно до конкретної комунікативної ситуації,навчити їх виявляти помилки і очищати своє усне та писемне мовлення від тихелементів, що спотворюють його.
Урокирідної мови посідають найважливіше місце в навчальному процесі школи, бойдеться не тільки про навчальний предмет, а й засіб опановування знань з іншихпредметів: математики, хімії, фізики…
Прищепитилюбов до рідного слова — одне з головних завдань вчителя-мовника!
Розділ І
Ушколі повинна бути передусім висока мовна культура, повинна панувати атмосферависокої чутливості до слова: сказане чи написане неправильно має звучати нетільки для вчителя, але й для школяра таким же дисонансом, як фальшива нота длялюдини, яка володіє високим музичним слухом.
В. Сухомлинський
Культура мови
Зкультурою мови насамперед пов’язують вміння правильно говорити й писати,добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети і обставин спілкування.Проектуючись на певну систему, культура мови утверджує норми: лексичні (розрізненнязначень і семантичних відтінків слів, закономірності лексичної сполучуваності):граматичні (вибір правильного закінчення, синтаксичної норми); стилістичні(доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретномулексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування); орфоепічні(вимова): орфографічні (написання).
Культурамови — це ще й загальноприйнятий мовний етикет: типові формули вітання,прощання, побажання, запрошення тощо. Вони змінюються залежно від ситуаціїспілкування, від соціального стану, освітнього, вікового рівня тих, хтоспілкується.
Чимже характеризується мова пересічного випускника середнього навчального закладу?Передовсім убогим лексичним запасом слів, примітивними синтаксичнимиконструкціями, активізацією паразитів. На всіх мовних рівнях спостерігаєтьсявідхилення від норми.
Розгляньмотипові відхилення від норми в сучасному українському мовленні на різних рівнях.
Помилкина лексичному рівні переважно спричинені недоречними запозиченнями з російськоїмови. До найпоширеніших належать такі суржикові лексеми, як бедро (стегно),бувший (колишній), бутила (пляшка), взятка (хабар), відкритка (листівка), груз(вантаж), дьоргати (смикати, шарпати, сіпати), качелі (гойдалка), кип”яток(окріп), на оборот (навпаки), отвйортка (викрутка), прививка (щеплення)…
Семантичністьутворення слів є наслідком бездумного позичання російських лексем у випадках,де українські відповідники мають чітке смислове розмежування: вияснити(з’ясувати), вірний (правильний, слушний), вірніше (точніше, радше), воєнний(військовий), лічити (лікувати), ображати (кривдити), чесати (чухати), чесатися(свербіти)…
Черезвласне недбальство спотворюємо словотвірну структуру рідної мови. Шляхомбездумного копіювання російських словотвірних структур виникли покручі на зразокбезпощадний (нещадний), взлетіти (злетіти, знятися), виставочний (виставковий),гусиний (гусячий), дарити (дарувати), жилий (житловий), завідуючий (завідувач),ножниці (ножиці) та інші.
Нарівні морфології (словозміни) зафіксовано різнотипні помилки, спричиненівпливом діалектного оточення або ж інтерференцією російськомовних граматичнихформ: гривнів (гривень), мамів (мам), гостра біль (гостра біль), посуда(посуд), по дорогам (дорогами), із коридора (із коридору), дай Бог (дай Боже),більш детальний (детальніший) та багато інших.
Синтаксичніпомилки зводяться переважно ось до чого:
1. До хибнихдієслівних керувань, хибних прийменникових (безприйменникових) конструкцій:дякую вас (вам), знущатися над кимось (з когось), вона краще всіх (вона кращевід усіх), відповідно плану (відповідно до плану), згідно закону (згідно ззаконом);
2. Донелогічної сполучуваності слів: більша половина (більша частина, більш якполовина), вийшовши з кімнати, у мене був поганий настрій (вийшовши з кімнати,в мене був поганий настрій);
3. Докалькування російських словосполук типу приймати участь, приймати нові міри повиправленю ситуації, заключити договір, інформація на рахунок поїздки.
Помилкина фразенному рівні полягають в автоматичному пересаджуванні стійкихсловосполучень російської мови на український ґрунт: від нічого робити (знічев’я), віддавати собі звіт у чомусь(здавати собі справу з чогось), все рівно (однаково, байдуже, все одно),книжковий магазин (книгарня), куди очі дивляться (навмання), музей підвідкритим небом (музей просто неба), нанести удар (завдати удару), не в своїйтарілці ( ні в сих, ні в тих), потерпіти поразку (зазнати поразки) та інші.
Культурамови починається з самоусвідомлення мовної особистості. Вона зароджується ірозвивається там, де носіям національної літературної мови не байдуже, як вониговорять і пишуть, як сприймається їхня мова в різних суспільних середовищах, атакож у контексті інших мов. Тобто культура мови безпосередньо пов’язана зсоціологією і психологією не тільки в плані вироблення моделей, зразків мовноїповедінки, а й щодо формування мовної свідомості.
Уважне,дбайливе ставлення до мови кожного народу, виховання взаємоповаги передбачаєрозширення так званої фонової, мовокраїнознавчої інформації, що обов’язкововходить у мовне виховання, а отже, і в культуру мови.
Частоми стаємо свідками поширеного мовного нігілізму, вираженого в типовій формулі:«Яка різниця, як говориш!» Виявляється, що люди, які недбалоставляться до своєї мови, позбавлені й почуття власної гідності. Виховані ватмосфері стереотипів, бездумної масової культури, вони не можуть бути творцямиоригінальних, непересічних ідей. Ставлення до своєї мови індивідуума, а такожсуспільства в цілому, віддзеркалює загальний рівень культури — або її пасивний,споживацький, або її творчий характер.
Проголошуючидумку «Культура мови — загальна культура людини», маємо дбати протакі морально-етичні категорії, як любов до рідної мови, мовно-національнасвідомість, які стають реальністю тільки при активному ставленні до слова, колиіснує постійна потреба шліфувати свою мову, вчитися слухати й сприймати слово,володіти ним як засобом вираження думки.
Культурамови покликана оцінювати доречність, доцільність або недоречність,недоцільність різних засобів мовного вираження. Вона виступає тим чутливимінструментом, що першим помічає нові явища в лексиці, фразеології, граматиці,підказує мовцям стилістичне забарвлення мовних форм, попереджає про втратусловом його інформативного і емоційного заряду.
Мовулюдина пізнає впродовж усього життя й шліфує своє мовлення в постійномупротиборстві і взаємодії усних і писемних стилів.
Освіченість,зокрема й мовно-культурна, означає вироблення в кожного постійної потребиудосконалення власної літературної мови, потреби шліфувати вимову, збагачуватисловник, активно використовувати граматичну стилістику.
Практичнезначення культури мови не обмежується збиранням типових помилок усного таписемного мовлення. Спираючись на історію мови, історію літературної мови,теорію художньої мови, лінгвостилістику, теорію перекладу, культура мовизавдяки активному використання методу «слова і речі» вступає в прямийконтакт з духовною культурою народу.
Розділ ІІ
Уроки зв’язного мовлення у школі
Загальновідомо,що зв’язне висловлювання є показником мовної культури людини. Саме у зв’язномумовленні виявляється рівень володіння лексичним багатством мови, граматичнимматеріалом, а також уміння змістовно, послідовно і переконливо викладати своїдумки.
Щобпіднести мовну культуру учнів, нова програма з української мови передбачаєсистему уроків з розвитку зв ‘язного мовлення.
Пропонуютьсятакі види робіт, як перекази за складним і простим планом, детальний, стислийта вибірковий перекази розповідного тексту з елементами опису та роздуму,тексту наукового стилю; твори-описи природи, приміщення; твори-роздуми провчинки людей на основі власних спостережень; оповідання за власними враженнями,за жанровою картиною, лінгвістичні твори; а також замітки до газети,оголошення, складання планів роботи, переклад текстів з російської мови…
Щобрезультат цих занять був позитивний, необхідно повсякчас враховувати вже набутіучнями знання, продумувати зміст, методику і організацію кожного зрекомендованих уроків розвитку зв’язного мовлення залежно від теми уроку,характеру і складності навчального матеріалу. Водночас учні повинні чіткоусвідомлювати, якими уміннями і навичками вони повинні оволодіти в процесісамостійного написання творів. Насамперед — це уміння вдумуватись в тему твору,підпорядковувати різнобарв’я ідей головній думці, збирати матеріал до твору,систематизувати його, дотримуватися певної послідовності викладу, правильновисловлювати думки, виправляти, переробляти, поліпшувати написане.
Великийвиховний потенціал мають уроки розвитку зв’язного мовлення, уроки на стику мовита літератури. Вчені вважають, що дитячі роки — найсприятливіші для творчості. Вихованняспостережливості, заглиблення в океан мовного багатства закріплюється під часвиконання творчих робіт.
Творчаробота учня — нетільки навчальна діяльність, а й відображення його духовних потреб. Якщо науроці виконання звичайної вправи має творчий характер, то урок перетворюєтьсяна сплав емоційних стимулів і переживання рухають душею дитини.
Наприклад,у плануванні уроків розвитку мовлення є теми опису предметів, істот,приміщення. Слід дати дитині можливість вибрати, що саме їй цікаво описувати.Саме у цій свободі вибору — можливість творчого самовираження дитини, а длявчителя — можливістьвідчути і зрозуміти душу дитини.
Надумку багатьох педагогів, словесна творчість — це могутній засіб розвиткулюдини. У статті «Слово про слово» В. Сухомлинський зауважує, що зтого часу, як слово стає для дитини інструментом, за допомогою якого творитьсянова краса, дитина піднімається на нову сходинку бачення світу, досягає якісно новогоетапу в своєму духовному розвитку. Їй хочеться у слові висловити своєзахоплення, свій подив перед красою світу.
Розділ ІІІ
Нестандартні форми роботи на уроках розвитку мовлення
Головнапроблема нашої роботи — стерти межу між перервою і уроком. Прагну, щоб урокстав маленьким святом для старшокласників. Особливо велике бажання зробитирадісні контрольні роботи й уроки, які потребують напруження розуму і душевноївіддачі (твори, перекази…). Щоб діти навчилися образно мислити, пропоную темидещо абстрактні. Наприклад: «Танок осінніх днів», «Людина»,«Падолист», Хмари”, «Ранковий настрій»… Скластихудожній образ вітру, снігу, сонця, усмішки, туги, радості…
Алеспочатку для створення відповідного настрою завжди читаємо на уроках щосьподібне, близьке до теми твору з художньої літератури. Наприклад, до теми«Хмари» подібний твір у М. Коцюбинського. Прослухавши зразок, учніпрагнуть знайти свої, самостійні асоціації. У класі під час виконання такихробіт обов’язково звучить відповідна класична музика, яка допомагає створеннюсловесних образів.
Дужечасто застосовую уроки з розвитку мовлення з фарбами. Діти малюють музику, якщовона звучить на уроці або передають кольори своїх думок, які виникають у них,коли вони слухають уривки з прози або поезії. Я вважаю, що такі уроки приносятьі користь, і радість, розвивають і формують творчі здібності учнів, знімаютьнапругу, допомагають зібратися з думками.
Намою думку, великий результат дає і така форма роботи, як використання напочатку теми табличок у вигляді «зачинених дверцят» (якщо учні зданої проблеми не знають нічого) і «напіввідчинених дверцят „(якщо їмвже щось відоме з того, що ми будемо вивчати). Значить, виникає потреба згадатививчене раніше, розвивається пам’ять, удосконалюється мовлення. На завершення теми кожен учень у себе на партівиставляє табличку відповідно до одержаних знань: якщо все засвоєно — “відчиненідверцята», щось залишилось незрозуміле — «напіввідчиненідверцята». Інколи виставляється табличка з «зачиненимидверцятами». Ось саме в цих випадках починається індивідуальна робота зучнями, які погано засвоїли тему. Я гадаю, що без цього переходити доформування творчих навичок просто неможливо.
Великийінтерес в учнів викликають уроки ерудиції. На них діти демонструють свійінтелект, свій розвиток. Під час вивчення теми «Фразеологія» завжди проводжуурок «Зооморфізми». (З історії окремих фразеологізмів)”. Дітинаводять численні приклади фразеологізмів, аналізують їх структуру, походження,складають свій словничок фразеологізмів, який обов’язково використовують усвоїх творчих роботах…
Висновки
Самепрагнення навчити учнів самостійно мислити привело багатьох вчителів до думки,що уроки з розвитку зв’язного мовлення слід систематизувати.
Чомуопис є в кількох класах? Предмет, тварина, процес праці, людина, пам’яткаісторії чи культури… Не тому, що нам треба навчити дитину робити відро чистілець, скульптуру чи будинок.
Завданняфілолога — розвинутиїх спостережливість, збагатити словниковий запас, зрештою, навчити мислити.
Щобякісно провести хоча б один урок з розвитку зв’язного мовлення, потрібні гарнітексти, дійовий дидактичний матеріал, кольорові малюнки, якісні репродукції.Саме все це почали збирати уже давно вчителі у загальноосвітній школі №3, що наГородоччині. Згодом назбиралося чимало матеріалу, який потребував чіткоїсистематизації, інакше його важко було використовувати. На літніх канікулах мирозклали весь матеріал за класами, за темами, добрали вправи простіші таскладніші, склали контрольні завдання та запитання, виписали усі теоретичнівідомості, які потрібно знати учневі на кожному етапі навчання. Під час урокувесь матеріал використовується учнями.
Однез головних місць у розвитку мовлення учнів посідають твори-описи, бо робота над нимипривчає дітей до точності у виборі слів, логічної послідовності викладу, чіткостів словесному оформленні набутих знань.
Учні5 класу дізнаються, що таке опис, у чому його відмінність від інших типівмовлення, як він будується, в чому своєрідність опису предмета і тварини.Відповідно до віку учнів я добираю і завдання: спочатку даю готові текти, потім- тексти на зіставлення, порівняння, нарешті малюнки (обов’язково кольорові ірізні) із завданням описати зображені на них тварини, предмети.
Розпочинаючироботу над описом природи у 6 класі, спираюсь на знання учнів набуті в 5 класі.Моя мета — не лише закріпити в школярів вироблені навички і вміння, а йрозширити, поглибити їх. Підручник для 6 класу дає для цього великі можливості,але на парті перед кожним учнем є малюнок чи ілюстрація і обов’язково словникпейзажної лексики, запитання і завдання, що правильно сформують хід думок,окреслять обсяг матеріалу, які потрібно охопити в роботі.
Так,при описі приміщення акцентую увагу учнів не лише на зовнішньому інтер’єрі, а йпрагну розвинути оце «внутрішнє бачення», коли в дитячих серцяхзнаходять місце речі-пам’ятки, що мають не тільки матеріальну цінність, ависокий моральний еквівалент, пов’язаний з сімейною традицією, з їх власноюбіографією душі. Я вважаю, що цим допомагаю розвивати поетичне бачення світу.
Цьомусприяють творчі роботи про природу і людину. Так, для написання твору-опису«Куточок природи» учні ведуть щоденники спостереження у цих куточкахприроди, які вони самі обрали. Їм дається настанова, на що потрібно звернутиувагу, як багато незмінних барв і кольорів є у природі, що навіть повітря маєколір.
Поезія,поетичні рядки прози допомагають усвідомити не лише красу образівбезпосереднього сприймання, а й красу слова. Так уривок «Ранок улісі» М. Коцюбинського розвиває зорову і слухову уяву учнів, виховує любов табережливе ставлення до рідної природи.
У7 класі завдання ще складніше — опис зовнішності людини. Враховуючи це, використовуюможливості літератури. Наголошую на тому, що художники прагнуть передати нелише зовнішній вигляд людини, риси обличчя, міміку, а й розкрити її внутрішнійсвіт, характер, думки, переживання. Тому добираю такі репродукції таілюстрації, які чітко відображають стан і настрій людини. На допомогу пропонуюсловник портретної лексики, користуючись яким семикласники зможуть точніше івиразніше висловити свої думки.
У8 класі враховую, що учні вже мають достатні знання для виконання робітописового характеру. Тому головним вважаю збагачення їх монументальноюлексикою. Кожен учень чув слова рельєф, архітектура, горельєф,.., але мало хтоможе пояснити, що вони означать, а тому учні часто їх уникають. І як наслідок — бідність, невиразністьтворів.
Проведенаробота переконала, що слово вчителя здатне найтонше доторкнутися до душіпідлітка, формує духовні орієнтири в житті дітей, сприяє їх творчомурозвиткові. Результат праці найкраще засвідчують дитячі очі: якщо вониспалахують на уроці вогнем духовної спраги, то можна вважати ті хвилини своїмтихим зоряним часом. Найперше завдання уроків зв’язного мовлення — формування повноцінногодуховного світу юних. І в цій роботі безумовний союзник — слово.
Сприятливіумови для виховання духовності забезпечують уроки розвитку зв’язного мовлення,під час яких дитина вчиться вільно, логічно, грамотно викладати свої думки, вчитьсямайстерності спілкування. Тільки від учителя залежить, який текстпереказуватимуть, яку саме картину описуватимуть, про що писатимуть твір. Дужедобре, коли тематика завдань буде пов’язана з українськими традиціями, національною культурою, історією, змистецтвом рідного краю. Дуже вдало підмітив Д. Павличко, що «життялюдини… обчислюється й вимірюється тим, скільки перебуває вона в небесахдуху, в небесах любові, в небесах творчого діяння, а не тим, скільки солі вонаспоживатиме і скільки зносить вона одежі. „
Явважаю, що на кожному уроці мови слід відводити час для колективної творчості.За цей час учні складають твори-мініатюри, описи, розповіді, казки,оповідання…
Явважаю, що кожен вчитель-словесник повинен прагнути виховати в учнів любов до рідногослова, розуміння того, що висока культура мовлення є свідченням якості думки,духовного багатства людини.
Розвитокзв’язного мовлення — один із розділів мовлення взагалі. Суть цієї роботи полягає в озброєнніучнів умінням виражати свої думки зв’язно в усній і писемній мовах.
Отже,зв’язне мовлення належить до складних явищ мови. Воно здійснюється у двохформах — усній і писемній. Усній формі властива інтонація, міміка, жести,певний темп…
Намою думку, уроки розвитку зв’язного мовлення необхідні у навчальному процесішколи з причин, що були вище сказані та багатьох інших.
Додаток
Письмовий твір-опис предмета
Мета навчальна:
Мета розвиваюча:
Мета виховна:
Формувати вміння будувати текст описового характеру вхудожньому стилі на основі власного спостереження; розвивати зв’язне мовлення,уяву і творчі здібності; виховувати прагнення вдосконалювати себе, своємовлення, робити його багатим, грамотним, красивим; виховувати любов доприроди.
Методи і прийоми:
Евристичнабесіда, робота з підручником, самостійна робота учнів.
Обладнання:
композиція“Жива Україна», магнітофон, книги про квіти, репродукції картин К.Білокур.
Тип уроку:
Урокрозвитку усного і писемного мовлення.
Міжпредметні зв’язки:образотворче мистецтво, народознавство, музика, зарубіжна таукраїнська література.
План уроку:
1.Організація класу до роботи.
1.1. Вступнеслово.
1.2. Створенняпсихологічного настрою.
1.3. Оголошеннятеми, мети, визначення завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.
2.Роботанад вивченням нового матеріалу.
2.1. Актуалізаціяопорних знань з теми «Особливості побудови опису.
2.2. Ознайомленняз планом-схемою будови опису.
2.3. Робота зпідручником.
2.4. Роботанад твором мистецтва.
3.Алгоритмскладання твору-опису.
3.1. Інструктаждо творчої роботи.
3.2. Роботанад художніми засобами,
3.3. Орфографічнаробота.
3.4. Евристичнабесіда.
3.5. Творчаробота під супровід музики.
3.6. Зачитуванняучнями своїх задумів.
4. Підсумки уроку. Гра»Незабудка “.
5. Домашнє завдання.
Хід уроку
Колилюдина не відчуває краси квітів, коли не любить природу і коли її не радуютьпісні, вона хвора. І цю людину обов’язково треба лікувати.
В. Шекспір
IОрганізація класу до роботи.
1.1.Вступнеслово.
Доброгоранку, Світлої днини –
Щедродаруй ти людям, дитино, Мова барвиста, мова багата, Рідна і тепла, Якбатьківська хата.
Всіви добре пам’ятаєте, що на початку навчального року ми вирушили у мандрівку поКраїні Знань на поїзді. Продовжуємо путь. Приготували свої квитки — а це хороші відповіді. Початокруху поїзда і його зупинку буде символізувати і сигналізувати музика.
1.2.Створення психологічного настрою.
Зупинка«казкова».
Послухайтеказку:
Чиї квіти кращі?
Засперечалисяколись пори року — чиї квіти кращі?
Тупнуласвоїми каблучками Весна — і де лежавсніг, струмочки задзвеніли. Зазеленіла трава. Земля вкрилась підсніжниками,конваліями, нарцисами…
— Мої квітинайкращі, — каже Весна.
— Ні, — заперечує Літо.
— Квіти утебе гарні, та тільки мої кращі.
ЗмахнулоЛіто капелюшком, сплетеним із сонячних променів, і розсипало свої квітиповсюди. Вітер подує — дзвенять дзвіночки. Всюди — васильки, гвоздики, ромашки,незабудки…
Ажхолодом повіяла від заздрощів Осінь. І фарби літа поблідли.
—Моїквіти не погані, — сказала Осінь і повела багряним рукавом. Зацвіли вереск,хризантеми, айстри…
Ащо ж Зима? Засипала снігом і ліс, і луги, і поле, дороги замела, запорошиладахи. За склом оранжереї цвітуть орхідеї, кали, бегонії…
Людисад виростили, а все одно він зимовий. Тут квіти найкращі, — хвалиться Зима.
Такдо цих пір сперечаються пори року у кого найкращі квіти.
2. Робота над вивченням нового матеріалу
2.1Актуалізація опорних знань з теми «Особливості побудови опису».
—Учні,для того, щоб написати твір-опис, пригадаємо, на яке запитання дається відповідьв описі?
(Вописі дається відповідь на запитання: який предмет або особа?)
—Прощо говориться в описі?
(Вописі говориться про ознаки предмета або особи.)
—Назвітьосновні частини висловлювання.
(Загальневраження, окремі ознаки, деталі, висновок-ставлення до описуваного.)
2.2Ознайомлення з планом-схемою будови опису.
План-схема
1. Загальневраження.
2. Описчастин деталей.
3. Чимприваблює?
4. Основнадумка.
2.3.Роботаз підручником.
— Виконаємовправу 349 на сторінці 124. Погляньте на фото. Чи знаєте ви ці квіти? Цесоняшник.
— Як видумаєте, що ж ми будемо описувати? Наш клас прикрашає композиція «ЖиваУкраїна». Рослини, підібрані до неї, символізують красу і багатство нашогокраю. Отже, будемо описувати квітку.
2.4.Роботаза твором мистецтва.
Осьперед вами репродукції картин народної художниці Катерини Білокур. Звернітьувагу, які красиві квіти, які кольори підібрані. З картин віє теплом і радістю.
3.Алгоритм складання твору-опису
3.1.Інструктаж до творчої роботи.
Учні,зверніть увагу, нам потрібно написати художній опис квітки. Потрібнодотримуватися абзаців, писати грамотно, зробити висновок.
Якавідмінність між науковим і художнім описом? Зачитати зразки. (У науковому описідається повна характеристика предмета, а художній опис відображає предмет вяскравій, образній формі. Ми повинні вміти добирати «кольоровіслова»: епітети, синоніми, порівняння…
Зразки:
Науковийопис: Пролісок — рід трав’янистих рослин родини лілійних. Стебло безлисте, квіти блакитні абосині, рідко рожеві чи білі, зібрані у волоть. Відомо 90 видів, поширених українах східної півкулі з помірним кліматом.
Художнійопис: Пролісок — квітка ніжна, але смілива і нетерпляча. Ще сніг не зійде, авже крізь весняну ніздрювату сніго-льодову скоринку пнеться цупкий паросток.Сьогодні це біло-жовтуватий хвостик, а завтра вже довгий зелений листок зтоненькою стрілкою всередині. І квітів визоріє так густо, що земля знову стаєбіла від рясного холодного цвіту.
Зупинка «Фізкультура».
3.2.Робота над художніми засобами.
— Записуйтев зошит дату, класну роботу.
— Складіть тематичнийсловник «Квіти», виділіть олівцем улюблену квітку.
>Мальви, тюльпани, троянда, гвоздика, лілія, конвалія, ромашка, мак, кала…
—Доберітьепітети до слів:
квітка(голуба, пломениста, яскраво-жовта) пелюсточка (дрібненька, оксамитова)
стебельце(цупке, міцне, тоненьке, тендітне, темно-зелене)
бутони(тугі, міцні, повненькі)
3.3.Орфографічнаробота.
>Повторенняправопису окремих слів.
Стебельце,пелюсточка, яскраво-жовтий, полум’яний, жовтогарячий.
>Комаміж однорідними членами речення.
Наклумбі ростуть скромні чорнобривці, червоні гвоздики, стрункі гладіолуси.
>Розділовізнаки в кінці речення.
3.4.Евристичнабесіда.Зупинка«Чарівна поляна».
—Уявіть, ми вийшли на поляну. Ой, як багато різних квітів! Спробуйтепорозмовляти з квіткою. Про що вона розкаже?
Ділимоаркуш на чотири колонки. У першу та другу колонку записуємо пункти плану, утретю — спостереження,у четверту — художні засоби.
№
План
Спостереження
Художні засоби
1 Коли цвіте квітка? Цвіте влітку. Росте на полі. Жито. Небо. Сонце Безмежні поля, вмиті дощами, безкрає море жита. Колоски важкі, вусаті. Небо чисте, голубе.
2
Який зовнішній вигляд?
Ніжні квіточки: Тоненьке стебло: Форма листків: Невеличка квітка, голуба, тоненьке стебельце, ніжні пелюсточки Невеличка, як цяточка, весело бринить, співає
3 Що ти відчуваєш, коли квітка поруч? Пелюстки переливаються на сонці. Запах чути далеко. Звуки сиплються, як срібні струни видзвонюють.
—Коли цвіте ваша улюблена квітка?
— Який їїзовнішній вигляд? Якого кольору квітка? (яскраво-жовта, голуба, жовтогаряча)
— Які в неїпелюсточки? (дрібненькі, їх багато)
— Якестебельце? (тоненьке, тендітне)
— Якілисточки? (продовгуваті, цікавої форми)
— Чи маєзапах? (терпкуватий, густий, настояний на сонці; квіти пахнуть свіжістю, літом,теплом, городом, спілими яблуками)
— Що тивідчуваєш, коли квітка поруч?
3.5.Творчаробота на чернетках під музичний супровід.
Зупинка «Фантастична».
3.6.Зачитуваннясвоїх задумів.
4. Підсумки уроку.
Зупинка «Незабудка ».
— Що миповторили?
— На якихзупинках побували?
— Що новогодізналися?
Якимми повинні робити своє мовлення? (багатим, грамотним, красивим)
Отже,остання зупинка «Незабудка». Пограємо в гру «Незабудка».Щоб цей урок ви не забули.
(Надошці прикріплена жовта серединка квітки. Учні по черзі прикріплюють пелюсточкиіз завданнями:
1.Відгадай загадку:
—Повнадіжка жита п’ятачком накрита. (Мак)
— Стоїть дубок, на верху картузок, а в картузку багато діжок. (Соняшник)
2. Розповістивірш або легенду про квітку.
3. Намалюватиквітку на дошці.
4. Розповістипро свою улюблену квітку.
—Сьогодніми зробили мандрівку у чарівний світ квітів. Квіти
-цезавжди хороший настрій, це добро і краса. Ми маємо зберегти цю красу длянаступних поколінь. Так, чи ні?
Лунаєпісня «Чорнобривці»
5.Домашнєзавдання.
> Завершитиопис квітки.
> Намалюватималюнок.
> Записатизі слів мами чи бабусі пісню про квітку.