Сексуальна культура сучасних українських підлітків: соціологічний аспект проблеми

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ

ДИПЛОМНАРОБОТА

Сексуальна культура сучасних українських підлітків:соціологічний аспект проблеми

Виконавець:
студент групи   
Науковий керівник:
Рецензент:
         
         

ДНІПРОПЕТРОВСЬК 2008

РЕФЕРАТ
 
Дипломнаробота – 80 стор., джерел, 4 додатки
Список ключових слів: СЕКСУАЛЬНІСТЬ, СЕКСУАЛЬНА КУЛЬТУРА,СЕКСУАЛЬНА ПОВЕДІНКА, СЕКСУАЛЬНИЙ СЦЕНАРІЙ, ПІДЛІТКОВИЙ ВІК.
Дипломна робота присвячена теоретичному і практичному аналізуспецифіки сексуальної культури сучасних українських підлітків яксоціокультурного феномену.
При написанні дипломної роботи нами були проаналізованітеоретичні набуття суспільних наук стосовно визначення соціальних характеристиксексуальності; визначене поняття сексуальної культури та його багаторівневоїструктури; розглянуто етапи та специфіка сексуальної соціалізації як процесунабуття сексуальної культури; досліджені особливості соціокультурних змінпідліткової сексуальності у сучасній Україні; окреслені історичні підґрунтя тасучасний стан соціальної проблеми сексуального виховання; проаналізованоспецифіку сексуальної культури підліткових угрупувань робочих районів великогоміста на прикладі результатів власного дослідження.
Об’єктом даної роботи є сексуальна культура як специфічнийсоціокультурний феномен.
Предмет: ціннісно-нормативний зміст та поведінкова формаоб’єктивації сексуальної культури підлітків як особливої соціальної групи.
У рамках дипломної роботи вищезазначений об’єкт досліджуєтьсяза допомогою теоретичних (логіко-дедуктивний аналіз, синтез, порівняння,систематизація, історичний аналіз) та емпіричних методів(анкетного опитування).
Емпіричним підґрунтям даної роботи є результати власнихдосліджень: опитування школярів загальноосвітньої школи міста Дніпропетровськщодо специфіки їх сексуальної культури та проведення експертного опитуваннябатьків та вчителів щодо проблем сексуального виховання. Дослідження складалисяз двох етапів: методико-процедурного та етапу збору і аналізу інформації.
ANNOTATIONThe degree work is devoted to the analysis of phenomenon ofsexual culture of ukrainian teenagers and it’s sociological interpretation.Special attention is paid to the types of sexual culture and the varieties ofsexual scenarios. The results of author’s sociological researchesare examined in this work.
Зміст
Вступ
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічнізасади соціологічного вивчення сексуальності
1.1. Ретроспективний аналіз науковогодискурсу сексуальності
1.2. Поняття сексуальної культури:сутність та особливості       
1.3. Специфіка сексуальної культури підлітків:соціологічний аналіз
РОЗДІЛ 2. Соціокультурний абриспідліткової сексуальності в сучасному українському суспільстві
2.1.Підліткова сексуальність у соціальномупросторі сучасності
2.2. Сексуальне виховання: специфіката проблеми сьогодення
2.3. Особливості сексуальної культуриукраїнських підлітків: ціннісно-нормативний аспект
Заключення
Список використаної літератури
Додаток 1
Додаток 2
Додаток 3
Додаток 4

ВСТУП
 
          Сучасні уявлення просексуальність багато в чому визначаються тим моральним, соціальним іпсихологічним значенням, яке надавали йому попередні покоління. Як вказувавМішель Фуко в своїй роботі “Історія сексуальності”, зростання еротичноїсвідомості в сучасних країнах Заходу супроводжувався наполегливими спробамийого пригнобити, однак сьогодні ситуація кардинально змінилась. В наявності –всюдисуща присутність еротичних образів – прямих чи побічних, традиційних чинетрадиційних. Сучасні підлітки знаходяться в дуже складній ситуації вимушенихінтерпретацій нових текстів, іміджів і фактів, які пов’язані з сексуальноюповедінкою. Нова й досить важлива тенденція в сексуальній сфері життя полягає втому, що сексуально-еротична поведінка і мотивація до кінця емансипується від репродуктивноїбіології, пов’язаної з продовженням роду. Суспільна свідомість сприйняла тойфакт, що сексуальність не направлена лише на дітонародження, не має потреби улегітимізації і є самоцінною.
          Підліткова соціальна спільність є особливою групою суспільства,яка займає маргінальну позицію в силу вікових особливостей та пов’язаної з ниминевизначеністю статусу, несформованої життєвої позиції та ціннісно-нормативноїсистеми. Намагаючись як можна скоріше перейти до статусу дорослих, підліткинекритично та спрощено сприймають інформацію про сексуальність  особистості, аліберальна сексуальна культура, характерна для сучасної реальності, сприяєцьому.
 Негативні наслідки лібералізаціїстатевої моралі в першу чергу відслідковують медики, фіксуючи ріст абортів,венеричних захворювань у підлітків, а серед молодих подружніх пар, як наслідок,– збільшення кількості безплідних шлюбів. Сьогодні засоби масової комунікації іпреса активно транслюють такі теми, як безпечний секс, СНІД, проституція,гомосексуалізм, в той час як інформації про соціальні і моральні сторонисексуальності майже не торкаються. А поєднання неінформованості і науковоїнеграмотності приводять до того, що формується невірна стратегія вихованнявідносно сексуальної культури підлітків. Це, в свою чергу, тягне за собоюкатастрофічні соціальні, культурні і епідеміологічні наслідки. Щоб перевіритиці небезпечні тенденції, необхідно вивчати проблему сексуальності, а вірніше –сексуальної поведінки підлітків.
Українське суспільство зіткнулось ізчисельними наслідками ранньої сексуальної активності:
1.   Збільшення чисельності занадто ранньої вагітності на тлі зменшеннязагальної кількості дітонародження;
2.   Збільшення венеричних хворих підліткового віку;
3.    Розповсюдження серед підлітків ВІЛ-інфекції;
4.   Стрімке зростання кількості абортів серед неповнолітніх.
Ці явищадослідник може охарактеризувати як зовнішні прояви відсутності загальнихпрограм статевої просвіти, а також наслідки низького ступеню культурисексуальної безпеки серед підлітків. При цьому самі підлітки демонструють дещосуперечливі установки: з одного боку, вони ставлять безпечний секс на доситьвисоке місце в структурі цінностей здорового способу життя, з іншого –використовують презервативи при випадковому статевому контакти лише 52 % осіб увіці 14-20 років.
Всі цісоціально негативні явища обумовлюють актуальність привертання соціологічноїуваги до вивчення соціокультурних основ підліткової сексуальності.
Дослідження сексуальності ісексуальних практик зображені у великій кількості праць і монографій такихвчених, як М. Фуко, Е. Гідденс, Ф. Райс, М. Кле та інших. Українські вчені О.В.Сечейко, Л.Г. Сокурянська, Л.М. Гридковець надають пріоритет вивченнюсексуальних практик підлітків. До російських вчених, які здійснюють свою науково-дослідницькудіяльність у цій сфері, відносяться І.С. Кон, С.І. Голод, Є. Омельченко,А.І. Антонов, В.М. Медков та інші.
Зазначимо, що в цілому аналіз робітзахідних, радянських та сучасних пострадянських вчених дозволяє дійти висновкупро розглядання підліткової сексуальності переважно у межах психології ісексології, соціологічний підхід є, як правило, виключенням в данихдослідженнях.
Об’єктомнашої роботи є сексуальна культура як специфічний соціокультурний феномен.
Предмет – ціннісно-нормативний зміст та поведінкова формаоб’єктивації сексуальної культури підлітків як особливої соціальної групи.
Мета нашої роботи: визначити ціннісну наповненість та нормативніобмеження сексуальної культури сучасних українських підлітків.
При написанні даної роботи ми орієнтувалися на таківстановлені завдання:
Ø проаналізувати теоретичнінабуття суспільних наук стосовно визначення соціальних характеристиксексуальності;
Ø визначити поняття сексуальноїкультури та вивчити його багаторівневу структуру;
Ø розглянути етапи та специфікусексуальної соціалізації як процесу набуття сексуальної культури;
Ø дослідити особливостісоціокультурних змін підліткової сексуальності у сучасній Україні;
Ø окреслити історичне підґрунтята сучасний стан соціальної проблеми сексуального виховання;
Ø на прикладі результатіввласного дослідження проаналізувати специфіку сексуальної культури підлітковихугрупувань робочих районів великого міста.
Емпіричну базу дипломної роботискладають декілька соціологічних досліджень, які були проаналізовані методомвторинного аналізу, а саме:
1. Моніторинг Інституту соціальнихдосліджень України (2001 р.) на тему “Практичні моделі сексуальної поведінкимолоді”: 13-17 річні підлітки та 18-22 річні юнаки. Генеральна сукупністьскладається з двох незалежних сукупностей:  учнівська молодь 13-17 років та18-22-х річна молодь. Загальна кількість – 3479 респондентів, серед яких 1794 — 13-17 років; 1685 — 18-22 роки.
2. Дослідження Сечейко О.В., 1999 року“Взаємозв’язок індивідуально-психологічних та вікових особливостей підлітків”.Загальна кількість респондентів – 97 (48 хлопчиків і 49 дівчат), вік – 13-15років.
3. Також в ході написання дипломноїроботи були використані дані проведеного нами експертного опитуванні батьків тавчителів щодо проблем сексуального виховання (n=52).
4. Ціннісно-нормативний аспектсексуальної культури підлітків ми дослідили за допомогою пілотного опитуванняшколярів, результати якого використовувалися для ілюстрації сучасного станупроблематики. (n=153)
Мета та завдання роботи обумовили її структуру.Випускна робота складається зі вступу, 2-х розділів, висновків, спискулітератури та додатків.

РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ СЕКСУАЛЬНОСТІ
1.1. Ретроспективний аналіз наукового дискурсусексуальності
Довгий час сексуальність залишалася закритою для публічноїрепрезентації сферою, розповсюджувалась думка про те, що в статевих питанняхлюдина має орієнтуватися сама. Саме тому питанням, які пов’язані із сексуальністю, в науковому та публічному дискурсі приділялося дужемало уваги.
Взагалі люди цікавилися проблемою статі завжди. Скарбницясвітової культури зберігає стародавні міфологічні й філософські поясненняприроди статевих різниць, космологічні та містичні погляди на природу статевогоакту. Обумовлені розповсюдженням християнства соціокультурно-динамічні змінинадали сексуальності статусу закритого аспекту людського життя; віднині вона,будучи відрегульованою релігійною мораллю, належала виключно до сфериприватного повсякдення та незначною мірою – до сфери літератури та мистецтва.
Необхідною передумовою наукового дослідження сексуальностібуло подолання релігійного ставлення до неї, принципова установка на те, щобаналізувати статеве життя в природно-історичному напрямку на основі реальнихфактів. Подібних змін наукове світоуявлення зазнало на початку ХХ століття. Прицьому науковці розуміли сексуальність як природну властивість індивідів, яказнаходить вираз через статеву діяльність та обумовлені нею відносини.
Длярозв’язання завдань, що були зазначені в цій роботі, нам необхідно звернутисядо вивчення підходів до пояснення феномену сексуальності, які здійснені урамках різних наук. За недовгий час існування наукового інтересу до явищасексуальності останнє розглядали:
1)  в рамкахсексології;
2)   впсихоаналітичному ракурсі;
3)  в рамкахсоціальної антропології;
4)  всоціологічному напрямку.
1) Сексологія – дуже молода галузь соціального знання.Започаткували її наприкінці ХІХ ст. дослідники Х. Елліс, Л. Крафт-Еббінг,І. Блох; останній у 1907 р. у книзі “Сексуальне життя нашого часу у йоговідношенні до сучасної культури” проголосив створення нової “науки про стать”,проте ця гучна заява залишилася не почутою впродовж сорока наступних років.
Серйозний крок сексології уперед був обумовлений роботамисексолога Альфреда Кінзі. Головна наукова цінність цих робот – набуття великоїкількості нової інформації про сексуальну поведінку та різноманітність її форм.Завдяки А. Кінзі сексологія вперше отримала кількісний фундамент.Результати його досліджень продемонстрували наявність у соціумі широкогодіапазону індивідуальних і соціальних сексуальних практик [борисов, поколениенет].
2) Значний внесок до вивчення сексуальності внеслиприхильники психоаналітичного напрямку. Так, засновник психоаналізу ЗіґмундФрейд, досліджуючи неврози, дійшов висновку, що саме сексуальний потяг (лібідо)є рушійною силою розвитку людства, основою культурних факторів. Існуванняцивілізації, згідно з Фрейдом, пов’язане зі взаємовиключними тенденціями: еросвизиває прагнення людей до спільного життя – і одночасно культурні вимоги тазаборони обмежують сексуальний інстинкт [неуд. К., С. 250].
Послідовник Фрейда Карл Ґустав Юнґ здійснив вагомий вклад дорозуміння психологічного підґрунтя статевих взаємин. Згідно з його концепцією,психологічна структура особистості містить у собі такий елемент, як “внутрішняособистість” – притаманний індивіду вид і засіб відношення до внутрішніх,підсвідомих психічних процесів. Цей елемент включає в себе ті людські якості,які відсутні в зовнішній свідомій установці. Юнґ вважає, що ця внутрішняособистість безпосередньо пов’язана зі статтю: так, у жінок вона вміщує в себечоловічі риси і має назву “анімус”; у чоловіків, навпаки, чим більш мужнішою єзовнішня установка, тим більше жіночих рис витиснуто до внутрішньої, до“аніми”. Саме аніма й анімус відповідають за особливості сексуальної поведінкиіндивіда, обумовлюють підсвідомий вибір статевого партнера і подальший розвитокстосунків [пс. Типи, С. 511-513].
Сторонницяпсихоаналітичного напрямку Карен Хорні багато уваги приділяла вивченню феноменажіночої сексуальності. Заперечуючи тезис З. Фрейда щодо біологічно обумовленихзаздрощів до чоловіків як рушійної сили жіночого розвитку, К. Хорні привернуланаукову увагу до культурно-історичних детермінант своєрідності психологіїжінки. На її думку, приниження соціальної ролі жінок у сучасному суспільстві йодночасна згода жінок з таким положенням («жіночий мазохізм» як соціальнийфеномен) обумовлено впливом пуританської релігійної моралі, у рамках якоїсексуальність була тотожною до непристойності, а жінка вважалася символом гріху[пс. Жен., С. 206].
Вивчаючижіночі неврози, Хорні зазначала їхній вплив на сексуальну поведінку ірепродукційну функцію жінок: відповідно до практичних висновків дослідниці,багато які розповсюджені функціональні розлади жіночого здоров’я (вагінізм,фригідність, лейкорея й навіть безпліддя) обумовлені соціо- та психогеннимифакторами [пс. Ф., С. 209]. Аналіз типових невротичних відхилень дозволив Хорнідійти висновку, що найбільш вагомі невротичні прояви складаються в жіночійпсихіці в підлітковому віці. Саме в цю пору дівчата підсвідомо обираютьалгоритм поведінки, який охоплює сексуальні та соціальні аспекти життя жінки,та користуються ним у подальшому житті [изм. Л-ти, С. 261].
3) Соціальні антропологи-структуралісти збагатили науковеуявлення про феномен сексуальності через вивчення особливостей сексуальноїповедінки в різних культурах. Взагалісоціально-антропологічний підхід зосереджує увагу на структурах, ментальнихпатернах – як свідомих, так і підсвідомих, – розуміючи культуру як систему,організація якої подібна до організації мови, а структура культури може бутизображена через опис аналітичної моделі тим же чином, яким граматика надає намуявлення про структуру мови. Предметом дослідження стають думки, ідеї тазначення, якими люди наділяють предмети й об’єкти оточуючого світу.
Структурна антропологія дозволяє знайтипатернизований зв’язок між не пов’язаними, на перший погляд, один з іншимелементами культури, передусім, між сексуально-шлюбними відносинами таструктурною організацією простору, часу, соціуму. Наприклад,С. Дж. Тамбайа в дослідженні тайської сільської культури установив,що в селянських поселеннях північно-східного Таїланду різні частини домівки нетільки мають у своїй назві, а й символізують правила шлюбу і сексуальноїповедінки: близьким родичам, шлюбні відносини з якими заборонені, дозволяєтьсявходити до спальної кімнати, проте спати в ній не дозволяється [чегрин]. Інакшекажучи, уявлення про сексуальні взаємини об’єктивизуються в культурно-побутовійсфері, організуючи певний соціальний порядок.
Видатний соціальний антрополог МаргаретМід, спираючись на дані своїх досліджень, виявила культурні засади сексуальнихролей. У кожному з племен, які вона вивчала, жінки та чоловіки виконувалиабсолютно різні соціальні ролі, іноді протилежні їхнім біологічним ролям.Дослідниця зазначала, що хоча кожне суспільство певним чином визначає ролічоловіка і жінки, це не завжди супроводжується існуванням істотнихпротилежностей між цими ролями і тим паче не обов’язково зумовлює відносини вруслі дихотомії «влада – підкорення», яка притаманна європейській культурі[смелз., 339].
Крім виявлення розбіжностейсексуального життя в різних культурах, антропологи установили деякі спільнімайже для всіх суспільств риси. До них належать, наприклад, заборонаінцестуальних відносин та надання переваги гетеросексуальним стосункам; ці табуобумовлені, так би мовити, біологічним здоровим глуздом: прагненням матиздорове потомство.
4)Соціологічні дослідження сексуальності здебільшого пов’язані з вирішеннямконкретних соціальних проблем: вивчаються фемінізм, ґендер, транссексуальність,сексуальна віктимність та девіації та ін. Серед глибокихтеоретико-методологічних підходів до дослідження сексуальності слід виділитипостструктуралізм та неомодернізм. Французький дослідник Мішель Фуко,прихильник постструктуралістської соціальної теорії, аналізував соціальнуреальність як хаотичний світ, упорядковування якого можливе лише через владнийдискурс. Згідно з Фуко, найвища влада – це знання, які й визначають існуючийсоціальний порядок. Той, хто володіє знанням, визначає інших суб’єктів іоб’єктів у рамках власних понять.
У своїйроботі “Історія сексуальності” Фуко характеризує останню як особливийісторичний досвід, інакше кажучи, соціальний конструкт. Дослідник виділяє тривісі конституювання сексуальності:
–    утворення знань щодо неї;
–    система влади, яка регулює сексуальну практику;
–    форми, в яких індивіди можуть і повинні визнаватисебе як суб’єктів сексуальності [ф., ІС2, С. 272].
На думкуФуко, дослідницький інтерес має бути спрямовано не стільки на сам фактіснування сексуальних заборон та механізмів іх підтримання, скільки на те, яксаме влада за допомогою своїх багаточисельних поліморфних практик стаєспроможною контролювати індивідуальну поведінку. За словами Фуко, слід“прийняти до уваги той факт, що саме про секс говорять, хто саме про ньогоговорить, місця та точки зору, з яких про нього говорять, інституції, якіпобуждають про нього говорити, збирають та розповсюджують те, що про ньогоговорять, – інакше кажучи, прийняти до уваги “виведення до дискурсу” сексу”[Ф., С. 108].
Аналізуючизахідноєвропейську культуру, Фуко приходить до висновку, що саме влада створюєвиробництво і фіксацію сексуального різномаїття, розповсюджує різні формисексуальності. При цьому, вважає автор, влада виступає зовсім не як заборона;саме через помноження окремих форм сексуальності влада і здійснює себе:“Сучасне суспільство є збоченим зовсім не всупереч своєму пуританству і незавдяки відображеній дії лицемірства – воно є збоченим дійсно і прямо… борізноманітні сексуальності є корелятами певних процедур влади” [Ф., С.146-147].
Видатнийбританський соціолог Ентоні Ґідденс аналізує сексуальність в руслі своєїкритичної теорії пізнього модерну. Сучасний світ, на думку Ґідденса,характеризується складним переплетінням повсякденних практик, які розміщені вчасі та просторі й генерують багатоманітність соціальних систем. Соціальнареальність знаходиться під впливом двох тенденцій – глобалізації тадетрадиціоналізації. Найбільш очевидна ознака соціального життя сучасності –безпрецедентний за обсягом, глибиною та швидкістю змін динамізм.
Ґідденсзазначає, що соціальне дослідження має починатися як інституціональний аналіз,а закінчуватися як теоретичне зображення повсякденного соціального досвідулюдей, так як іманентне впорядкування цього досвіду втілюється вінституціональних формах. Дотримуючись такої логіки дослідження, від аналізуінституціональних параметрів суспільства автор переходить до вивченняпрактичної свідомості. За словами Ґідденса, саме практична свідомість єгенератором відчуття “онтологічної безпеки”, яка надає відповіді на базисніекзистенціальні питання: про сенс індивідуального буття, спільне існування, смертьі т.ін. [фурс, С. 52].
Динамікасоціальних змін обумовлює “створену невизначеність”, яка випливає не ізстихійних природних процесів, а із соціалізації середовища. Ця невизначеністьробить суттєвою ознакою суспільного буття ризик, який підриває онтологічнубезпеку. Підтримати це відчуття, що зникає, має довіра – впевненість унадійності особи або системи щодо певного комплексу подій чи наслідків; довірамістить віру в порядність або любов іншої особи чи у правильність абстрактнихпринципів системи [фурс, С. 54].
Феноменактивної довіри, за Гідденсом, є ключем до розуміння трансформацій інтимногожиття, що розповсюджені в сучасному світі. Між глобалізацією соціального життяі трансформаціями інтимності існує пряма залежність. При цьому, вважає автор,зміни сексуальності мають розглядатися саме в руслі формування нових механізмівдовіри. Ця довіра досягається через взаємне саморозкриття індивідів, асексуальність стає важливим елементом самореалізації особи [гид, С. 30].
Соціальнітрансформації інтимності в першу чергу обумовлюють зміну соціально схваленихформ сексуальності. Інституціонально-правові основи відносин (шлюб)поступаються відносинам на базі “чистих відносин”, відносинам заради відносин.У сучасному “суспільстві розлучення” якість стосунків стає важливішою, ніжособа партнера, тому люди заздалегідь схильні до зміни партнера, якщо стосункиз ним перестають їх задовольняти [гид., С. 82]
Цікавітеоретичні неомарксистські розробки в соціологічному дискурсі сексуальностіпропонує американська дослідниця Гейл Рубін. На її думку, в традиційномусуспільстві інструментом додержання екзогамії та миру між племенами був обмінжінками. Із того факту, що жінки мають певну купівельну вартість та можуть бутивикористані в торгівлі між чоловіками, виник соціальний порядок, щозберігається й донині. По суті, це система влади, що спрямована на концентраціюматеріального та символічного капіталу в руках батьків, старших чоловіків.Таким чином, біологічна сексуальність трансформується в продукти людськоїдіяльності [Шакирова, С. 20].
Наведеніпідходи до вивчення феномену сексуальності дозволяють нам дійти висновків, якіявляють собою підґрунтя подальшого дослідження:
По-перше,сексуальність не є винятково біологічним явищем; результати антропологічних тасексологічних досліджень переконливо демонструють, що в різних суспільствах інавіть у рамках одного суспільства сексуальність знаходить свій прояв у безлічісоціокультурних форм.
По-друге,сексуальність як особлива сфера людського життя знаходить свій вираз (точніше,свої вирази) в межах певної соціокультурної ситуації, цінності й норми якоїобумовлюють межі сексуальних норм і цінностей, інакше кажучи, сексуальністьвідображується через сексуальну культуру певного суспільства в певний проміжокчасу.
По-третє,роботи психоаналітиків констатують соціальну розповсюдженість певнихсукупностей зовнішніх проявів сексуальності і взаємозалежність цих проявів табіографічного шляху індивідів, що дає нам можливість говорити про існуванняпевних типів сексуальної поведінки.
Нарешті,дуже важливим для соціологічного дослідження сексуальності є ствердження проіснування тісного зв’язку між загальними соціокультурними змінами татрансформацією соціальних форм сексуальності. При цьому дослідники зазначають,що інституціональний порядок соціуму та життєвий світ індивідів взаємновпливають один на одного: інституціональні структури змінюють життєві практикиі навпаки – трансформації індивідуальних практик народжують нові інституції.
1.2. Поняття сексуальної культури: сутність та особливості.
Таким чином, ми виявили, що сексуальність є особливоюсферою людської життєдіяльності, у якій природньо-інстинктивні бажаннязнаходять певний соціальний вираз у формах, що задані суспільними нормативамита очікуваннями. Інакше кажучи, соціокультурним абрисом сексуальності єсексуальна культура. Поняття сексуальної культури характеризує сукупністьзнань, вірувань, соціальних норм, цінностей, заборон та наказів, які маютьвідношення до різних статей та їх взаємовідносин та обумовлені відповіднимсоціокультурним контекстом.
При цьомувважаємо, що існує необхідність в певному уточненні понять загальносуспільноїта особистої сексуальної культури. Крім того, індивідуальну сексуальну культуруможна розглядати як на змістовному рівні (тобто зосередитися на тому, які самеіснують норми та заборони та на кого саме вони націлені), так і надіяльнісно-поведінковому рівні (тобто приділити увагу питанням сексуальноїповедінки та пов’язаними з цим аспектами безпеки, контрацепції та ін.). Такимчином, на наш погляд, можна диференціювати поняття індивідуальної сексуальноїкультури та культури сексуальної поведінки.
Сексуальна культура на загальному рівні задаєтьсясуспільством та виявляється у сексуальних нормах та цінностях. Ми вжезазначали, що хоча сексуальна культура різних людських суспільств має спільнікомпоненти, взагалі вона дуже різноманітна. Також неможливо не визнати, щорізні соціальні групи та верстви одного суспільства можуть суттєво розрізнятисяза своїми сексуальними нормами, цінностями. Це положення розповсюджується нетільки на нормативну культуру, але й на поведінку окремих індивідів, яке можебути зрозуміле тільки у зв’язку з їх конкретною соціальною приналежністю,субкультурою та статусно-рольовими характеристиками [1, С. 87].
Так, розглядаючи сексуальні норми, передусім слід зазначити,що всупереч традиційним уявленням про споконвічний “зоологічний індивідуалізм”,у тварин існує деяка вибудова “соціосексуальної матриці”, яка регулює їхнюповедінку. В людському ж суспільстві ця “соціокультурна матриця” являє собоюсексуальну культуру, варіативні можливості якої з одного боку обмеженібіологічною природою, а з іншого – внутрішньою послідовністю культури як цілого[13, С. 79].
Основу нормативної культури складають заборони і обмеження.Крім обмежень та заборон, в нормативній культурі містяться й позитивнірозпорядження, які вказують на те, як можна і треба себе вести, додержання якихзабезпечується не стільки санкціями зовні, скільки внутрішніми психологічнимиустановками, включаючи почуття сорому, вини, естетичні почуття та інше.Труднощі вивчення сексуальної культури збільшуються тим, що її накази завждинеоднорідні та неоднозначні. Вивчаючи сексуальні норми та заборони, необхідновраховувати: ким, кому, що, з ким, наскільки та чому заборонено.
Слід зазначити, що суворість заборон різна: якщо інцестзаборонений категорично, то ставлення моралі до позашлюбних зв’язків двоїсте.Відповідні норми не тільки мають подвійний стандарт (різні норми у чоловіків тажінок), а також є й протирічливими: офіційно мати коханців може бутизаборонено, а неофіційно це може вважатися лише підтвердженням того, що даназаборона розповсюджується тільки на офіційну сторону [голод].
Найбільш загальний принцип класифікації культур за типом їхстатевої моралі, прийнятий у етнографічній літературі, – поділ наантисексуальні і просексуальні, або репресивні (суворі) і пермісивні (терплячі)[1, С.191]. У всіх суспільствах, де існує інститут шлюбу, здійснюється будь-якесоціальне та психологічне розрізнення між шлюбною, дошлюбною та позашлюбноюсексуальною поведінкою, причому відповідні норми тісно пов’язані зособливостями соціальної системи. Порівняно прості суспільства зазвичай схильнідо більшої терплячості, а більш складні – до нормативної заборони дошлюбнихзв’язків [13, С.68].
Оцінки “морально” або “правильно” відрізняються у різнихнародів і в різні століття. Багато моральних принципів стосовно сексу пов’язаноз певними релігійними традиціями та стереотипами. На думку А.Н.Леонт’єва, щодосексу в суспільстві панували такі релігійні стереотипи:
–          сексвважався чимось сором’язливим і таємним;
–          схвалюваласяпасивність жінок та дівчат у сексуальному відношенні;
–          рольсексуального агресора відводилась чоловікам, саме чоловіки повинні виступатиініціаторами сексуальних відносин;
–          сексуальнівідносини мали бути тільки за потребою розмноження [16, С. 279]..
На основі систем сучасних сексуальних цінностей дослідникивідокремлюють наступні основні типи сексуальної культури: легалізм, ситуаційнаетика, гедонізм, аскетизм і раціоналізм [27, С. 87].
Легалізм – етична сексуальна система, яка пов’язана зприйняттям або відхиленням, схваленням або засудженням сексуальних відносин наоснові домінуючої в суспільстві статевої моралі, переважно репресивної, якадозволяє сексуальні відносини тільки з метою дітонародження і на основілегально визначених шлюбних союзів.
Ситуаційна етика є однією з найбільш розповсюджених втеперішній час різновидів статевої моралі. В основі ситуаційної етики лежитьпереконання в тому, що сексуальна поведінка повинна визначатися актуальнимситуаційним контекстом, тобто конкретною ситуацією. Людина, згідно з цимпоглядом, повинна керуватися тільки коханням, добровільністю і впевненістю втому, що наслідки будуть добрими.
Гедонізм визначає насолоду як єдину основу для сексуальнихвідносин, моральні і соціальні норми при цьому не є значущими.
Аскетизм – це відмова від сексуальних відносин на користьдуховної безперечності.
Раціоналізм – перед вступом у статеві відносини визначаєтьсяраціональна основа для вибору стратегій сексуальної поведінки, зважуютьсяпозитивні і негативні наслідки даної поведінки.
Таким чином, сексуальна культура підкреслює соціокультурнийзміст сексуальних відносин, тобто те, що привнесене в них суспільством,культурою. Отже, специфіка загального рівня сексуальної культури полягає втому, що в його рамках сексуальна культура розглядається як явище соціальне,нерозривно пов’язане з суспільною нормативно-ціннісною базою сексуальності.
Для розгляду індивідуальної сексуальної культури необхідновизначити, як саме загальні типи сексуальної культури втілюються на мікрорівнісексуальності, тобто на тому рівні, який ще має назву індивідуальний рівеньсексуальної культури. Для цього ми вважаємо доцільним використати теоріюсексуальних сценаріїв. Згідно з цією теорією сексуальна культура наіндивідуальному рівні втілюється у сексуальному сценарії особистості, якийодночасно є як соціокультурно детермінованим, так і індивідуально визначеним.
Поняття “сексуального сценарію” характеризує собою ту частинусексуальної культури, яка засвоєна індивідом і стала частиною його особистості,через що й керує його сексуальною поведінкою “зсередини”. Саме цей термінозначає достатньо широку когнітивну структуру, яка охоплює різні символічні таневербальні елементи в організований ряд, на основі якого люди можуть одночаснопередбачати поведінку і оцінювати її в даний момент [21, C.249].
На протязі усього життя людям потрібні адекватні культурнимконстантам зразки сексуальної поведінки, які адаптуються до конкретнихобставин. Саме сценарії визначають, як мають себе поводити індивіди як “носії”і “виконавці” сексуальності. Сексуальність у цьому розумінні – це особистіснийі міжособистісний вираз тих соціально сформованих властивостей, бажань, ролей ітотожностей, які пов’язані із сексуальною поведінкою і діяльністю [32, С. 188].Слід підкреслити, що зазвичай індивід має не один, а декілька сценаріїв. 
Російський дослідник С.І. Голод зазначає, що взагалі-то існуєдосить багато видів сексуальних сценаріїв, тому їх можна вивчати та класифікуватиза рядом вимірювань:
1.             За їхскладністю, тобто за кількістю та різноманітністю їх компонентів іспіввідношенню уявного та здійснюваного: яке коло мотивів, партнерів, міст тачасів уявлено у сценарії; як відрізняється когнітивна програма від реальноговиконання; наскільки тісно один з іншими пов’язані елементи сценарію.
2.   За їхжорстокістю: наскільки допустима сценарієм неузгодженість плану та дійсності;наскільки одноманітно запрограмовані зміст та послідовність дій суб’єкту і яквін поставиться до порушення прийнятого плану.
3. За рівнем їх задоволеності для суб’єкту: чи задоволенийвін своїми фантазіями і поведінкою [6, С. 211].
На думку І.С. Кона, до сексуального сценарію особистостіналежать:
— по-перше, сексуальні фантазії, які суб’єкт ніколи ненамагається, не може або не хоче реалізувати;
— по-друге, плани реальної поведінки, які суб’єкт більш-меншпослідовно здійснює;
 – по-третє, проміжні орієнтири, які використовуються впроцесі сексуальної взаємодії,
 – по-четверте, це ніби схованка пам’яті, організуюча меншийсексуальний досвід в більш чи менш послідовне ціле [13, С. 87].
Таким чином, можемо стверджувати, що структура сексуальногосценарію багаторівнева. Перш за все, сексуальний сценарій включає до себекогнітивні компоненти різного рівня – це уявлення, поняття, оціночні міркуваннята інше.
Другий рівень сексуального сценарію можемо визначити якмотиваційно-цілевой. А.Н.Леонт’єв відмічав, що всяка людська діяльність має нетільки об’єктивне значення, але й суб’єктивний особистісний зміст, тобтоспіввідношення мотиву дії до його цілі. Сексуальна поведінка також радикальнозмінюється в залежності від сексу, від того які саме потреби ця поведінказадовольняє [16, С. 112].
Характерною особливою рисою сексуального життя людини ємножинність, неоднорідність цілей, досягненню яких служить вступ до сексуальнихстосунків. Сексуальна поведінка може задовольнити цілий ряд інших (крімсексуальної) потреб.
Що стосується цілей сексуальної поведінки, то ними можутьбути:
–          релаксація,зняття статевого напруження;
–          дітонародження– означає задоволення потреби у зачатті та у акті народження;
–          лише однахтива насолода як самоціль (гедонізм);
–          пізнання,задоволення статевого зацікавлення;
–          комунікація,здобуття почуття психологічної, особистої інтимності, повного злиття з іншоюлюдиною [8, С. 67].
Нарешті, зовнішній рівень сексуального сценарію реалізуєтьсяв сексуальній поведінці.
Сексуальна поведінка, за сучасними уявленнями, – це системадій та стосунків, які опосередковують задоволення статевого потягу [21, С.115]. Сексуальні поведінка, і це треба постійно мати на увазі, – це соціальналюдська поведінка, в якій людина переслідує конкретні цілі, намагаєтьсяреалізувати певні інтереси, але на основі використання біологічних механізмів.В сексуальній поведінці з’єднані фізіологічні, психологічні та соціокультурніметоди і процеси, але з’єднані таким чином, що перші являються складовимиостанніх [4, С. 81].
Займаючись даною проблематикою, дослідники відокремлюютьп’ять ідеал-типових сценаріїв сексуальної поведінки: пронатальний; романтичний;комунікативний; гедоністичний; ринковий [3, С. 253].
Всі ці сценарії являють собою послідовність сексуальнозначущих подій.
Отже, розглядаючи конкретні сексуальні сценарії, перш за всезвернемося до “шлюбно-пронатального” сценарію.
Якщо ми будемо розглядати жіночий варіант цього сексуальногосценарію, то акцентуації підлягають взаємовідносини з чоловіком, сексуальнежиття структуроване народженням дітей, родами та абортами. Значущість сексузводиться до його додатку до шлюбу, він може бути окреслений як одноманітний тарутинний.
Чоловіча версія сексуального сценарію будується навколовзаємовідносин із жінкою. Чоловічий шлюбний сценарій різниться від майже такогосамого жіночого, перш за все, наявністю сексуального потягу як основи шлюбнихвідносин. По-друге, існує протиріччя між ствердженнями жінок в аналогічнихсценаріях про відсутність сексуального задоволення і чоловіків, і жінок.
Другий тип сценарію – це романтичний сценарій. Тут вже діютьтакі категорії: “коханці”, “закохані”, “кохані”. Сексуальне життя будується набазі почуттів, вони можуть стати основою вступу до шлюбу. Підкреслюється лишеважливість емоційного залучення. Розрив відносин пов’язаний з тяжкими емоціями.Романи окреслюються як космічні, і ревнощі – це їх невід’ємний атрибут. Ужіночій версії реконструкція сексуальності значить і реконструкцію почуттів іемоцій.
Саме поняття “кохання” є бажанням життя, “кохання” охоплюєширокий спектр різних почуттів і дій. На думку Е. Гідденса, “романтичне кохання– це жіноча риса, жіночий шлях до визволення. Адже для жінок кохання – цеоснова для сексу, а для чоловіків – все навпаки” [14, C. 128]. Цієї думкипритримуються й інші вчені, які вважають, що сексуальне бажання і кохання більштісно пов’язані у жінок, ніж у чоловіків. Для чоловіка прояв емоційностіпроблематизує його маскулінність, саме через це він обмежує себе.
Таким чином, ми можемо дійти таких висновків щодоромантичного сценарію: сексуальна концепція жінок в даному випадку – це“романтичне кохання”, яке слугує основою для сексу. Для чоловіка – цесексуальне володіння об’єктом кохання-пристрасті або кохання-прихильності.
Комунікативнийсексуальний сценарій має такі особливості. Перш за все слід відмітити те, що насцені сексуальних взаємодій “акторами” є друзі, близькі люди. Сексуальнівідносини при цьому виступають як серія паралельних або послідовних зв’язків,де одні мають постійний характер, а інші – короткочасний. Щодо розрізнених наоснові сексу сценаріїв, то для жінок в такому випадку сексуальні відносини єнаслідком особистісної комунікації, вираження її іншими засобами, тобтоідентичність жінки в сексуальній сфері будується як ідентичність“жінки-подруги”. А для чоловіка комунікація є наслідком сексуальних відносин[13, С. 128]. В комунікативному сценарії репрезентація сексуальності значнозмінена порівняно з іншими сексуальними сценаріями. Головною цінністю тут єіндивідуальна комунікація із партнером, у тому числі й еротична.
Сутність гедоністичного сценарію полягає в наступному: насцені взаємодіють сексуальні партнери, і сексуальні відносини тут мають виглядавтономної сфери і природного прояву людини. Сексуальне задоволення у цьомусценарію є невід’ємним елементом сексуальних відносин. Сексуальність, з позиціїгедоністичного сценарію, – це набір тілесних практик і досвіду, які приводятьдо задоволення. Людина має бути сексуально компетентною, а це визначається йдосвідом, і знаннями, й навичками, а також орієнтацією, яка спрямована назадоволення партнера [темкина, С. 261].
В наш час крім усіх сценаріїв, які були вже згадані вище,слід визначити такий вид сценарію, як “ринковий”. Саме в цьому випадку насексуальній сцені діють не партнери, коханці та інші, а “спонсори”,“проститутки”, “утриманки”.
За даним сценарієм чоловік, який вступає у сексуальнівідносини для задоволення сексуальних потреб, має все це оплачувати; жінки жвступають у сексуальні відносини лише для того, щоб отримати матеріальні блага[7, С. 133].
Слід зауважити, що саме цей сценарій найбільш виразнодемонструє гендерну асиметрію певного “договору”.
Що стосується соціальної компетентності чоловіка в певнихсексуальних відносинах, то це його статус, частіше матеріальний, тобто цеможливість чоловіка купити сексуальні послуги; а сексуальною компетентністюжінки виступає її “професіоналізм”, інакше кажучи, здатність ці послугипродати.
Таким чином, розглянувши сексуальність в ідеально-типовомуваріанті, ми можемо говорити про те, що сексуальні відносини в даному випадку –це різні сценарії сексуальної поведінки, які все ж не вичерпують усіх можливихінтерпретацій сексуальної поведінки.
На основі аналізу даної частини нашої роботи ми можемо дійтинаступних висновків:
По-перше, сексуальна культура суспільства регулює сексуальнінорми індивіда, його сексуальну поведінку, формує систему цінностей, заборон таправил, які визначають сексуальний сценарій індивіда.
Аналіз наукової літератури дозволяє виокремити певнісоціокультурно обумовлені типи сексуальних культур: легалізм, гедонізм,аскетизм, ситуаційна етика та раціоналізм.
По-друге, сексуальний сценарій індивіда як індивідуальневтілення сексуальної культури вміщує декілька рівнів: когнітивний (уявлення йпоняття), мотиваційний (установки, мотиви, цілі) та безпосередньо поведінковий.
По-третє, на сучасному етапі, незважаючи на багатоманітністьвимірювань, за якими класифікують сексуальні сценарії, виділяють п’ять основнихідеалістичних сценаріїв: це шлюбно-пронатальний, романтичний, комунікативний,гедоністичний та ринковий
 Як визначають самі дослідники, типологізація сценаріїв виконуєфункцію теоретичного конструкту: реальні сексуальні біографії звичайно вміщуютьдекілька сценаріїв, які можуть співіснувати паралельно один одному або слідуютьодин іншому хронологічно залежно від біографічної ситуації.
У світлі нашого дослідження викликає зацікавленість питання,які саме сценарні напрямки притаманні підлітковому віку. Для відповіді на цепитання пропонуємо звернутися до наступних розділів.

1.3. Специфіка сексуальної культури підлітків: соціологічнийаналіз.
Підлітковий вік – це важливий, відповідальний і нелегкий станжиття кожної людини. В цей період змінюються уявлення про себе і навколишнюдійсність. В цей час настрій стає емоційно нестійким. Переходячи з дитячогосвіту до дорослого, підліток ще не належить повною мірою ні до того, ні доіншого, тому його поведінка часто буває непередбачуваною і неадекватною. Вцьому ж віці у зв’язку з розумінням дітородної функції чоловіка і жінкипроявляється і статева зацікавленість, яка має на увазі специфічнівзаємовідносини між людьми різної статі. Здібність усвідомлювати себе носіємпевної статі лежить в основі формування статевої поведінки підлітка.
Наукову увагу до феномену “підлітковий вік” вперше привернувСтенлі Холлу [17, С. 202]. В його праці синтезовані різноманітні теми західнихідеологів ХІХ століття навколо проблеми освіти, сексуальності, сімейного життятощо. Для Холла та його сучасників підлітковий вік визначається якпсихологічний період, який актуалізується з початком статевого дозрівання. Холлуявляє підлітковість як процес становлення та період переходу, позначений вкатегоріях духовної перебудови юної особистості. Джерела цієї перебудовипов’язані з психічними змінами статевого зростання від пробудження сексуальнихбажань до переходу до дорослої генітальної сексуальності. Зародження статевогодозрівання відображається в некерованих біоімпульсах, що імітуються періодом“шторму і стресу”, для яких характерні опозиційні та альтернативні емоції. Холлдоводив, що нормальна сексуальність вперше проявляє себе в період статевогодозрівання і послідовно набуває форми генітальної гетеросексуальності [17, С.204].
Таким чином, спочатку підлітковість визначалася як девіаціята стрес як для підлітків, так і для оточення.
Відповідно до сучасних уявлень підлітковий період – цезумовлений відрізок між дитинством і зрілістю. В західній культурі він постійноподовжується, тому повної згоди щодо строків його початку і закінчення немає.Але частіше за все розуміють відрізок від 13 до 17 років [15, С. 16-19].
Поряд з терміном “підліток” для визначення особистості, якапереживає підлітковий період, часто використовують термін “тінейджер” – людинау віці 13-19 років. Цей термін приблизно новий, вперше з’явився у випуску1943-1945 рр. “Читательского путеводителя по периодической литературе”, післячого набув широкого використання в повсякденному спілкуванні. Слід зауважити,що багато підлітків були проти цього терміну через негативні емоційні відтінкийого значення (неконтрольований, невиправний, аморальний, дикун та інші).Категорія „неповнолітні” частіше за все використовується в юриспруденції: цеособа, яка в очах закону не є дорослим; в Україні це люди, яким ще немає 18років.
В рамках нашого суспільства простежується тенденціяскорочення підліткового періоду і раннього початку трудової діяльності підлітків.Тому в даній роботі логічним є звуження періоду підлітковості до проміжку від13 до 17 років.
Підлітки як особлива соціально-демографічна група є предметомуваги багатьох наук: соціології, психології, соціальної медицини, педагогіки таін. Намагаючись окреслити соціологічні межі дослідження соціальної проблематикипідліткової сексуальності, ми одночасно будемо спиратися на висновки іншихнаук, що, безумовно, сприятиме більш повному розумінню цього феномену.
Так, медики при аналізі підліткового віку звертають увагу нате, що сучасні підлітки досягають статевої зрілості в середньому на 2 рокираніше, ніж два покоління тому. Специфічними функціональними ознаками статевогодозрівання є менархе (початок регулярних менструацій) у дівчат і еякулярхе(перша еякуляція) у юнаків. У сучасному світі середній вік менархе коливаєтьсяміж 12,4 та 14, а еякулярхе – між 13,4 та 14 роками. Підлітки переживають етапшвидких гормональних змін, які видозмінюють тіло та обумовлюютьпсихічно-емоціональну нестабільність [татарчук 17].
Дослідник В.Є Каган виділяє такі загальні характеристикисексуальності підлітків:
1)     інтенсивністьстатевого потягу в цей період є надзвичайно великою;
2)     характерноює розбіжність між необмеженими еротичними уявленнями й фантазіями та обмеженимиможливостями їх реалізації;
3)     сексуальнаактивність має експериментальний характер;
4)     вибухпубертатної сексуальності відбувається при вкрай непідготовленій свідомості[11, С. 183].
Таким чином, сексуальність підлітка, з точки зору психології,носить дисгармонійний характер. Між його емоціональним, психологічним івідповідним фізичним розвитком існує протиріччя. З початком статевогодозрівання у підлітків формуються своєрідні відносини, які можна визначити якплатонічну закоханість, що забарвлена романтично підвищеним почуттям.
Лише згодом, із завершенням процесу статевого дозрівання,пробуджуються специфічні сексуальні емоції, виявляється статева активність іформується зріла статева свідомість. З розвитком статевої самосвідомості тіснопов’язане і формування лібідо (потягу до статевої близькості) [14, С. 94].
Сексологи зазначають, що еротичні потреби і інтересипідлітків випереджають розвиток емоційної сфери і навичок спілкування, від якихбагато в чому залежить можливість поєднання фізичної близькості з психологічноюблизькістю і взаєморозумінням.
Соціологічнийаналіз сексуального становлення особи, на наш погляд, має виходити з тези, щопідлітковий період – це етап набуття індивідуального сексуального сценарію,який проходить під впливом багатьох соціокультурних факторів; інакше кажучи,йдеться про сексуальну соціалізацію підлітків.
Як вказуєЕ. Ґідденс, подієвим полем інтимності є життєвий світ індивіда, сфераповсякденних практик [гід, С. 34]. Життєвий світ в соціології традиційнорозглядають у руслі феноменологічної теорії (роботи А. Шюца, П. Бергера,Т. Лукмана). Феноменологічна соціологія пропонує сприймати процеси соціалізаціїта інкультурації, відштовхуючись від суб’єкта. Згідно з положеннями цьогометодологічного напрямку, індивід не просто сприймає та інтеріоризує цінностіта норми існуючого в суспільстві соціального порядку, а й безперервно відтворюєсоціальний порядок своєю соціокультурною діяльністю. Суспільство і культура,таким чином, виступають як безкінечний процес суспільного людськогоконструювання соціальної реальності.
Життєвийсвіт розгортається, якщо використати термінологію А. Шюца, в«інтерсуб’єктивному світі культури»: інтерсубєктивність значить, що індивідпов’язан з іншими індивідами, поділяючи з ними спільні турботи, працю, взаєморозуміння;культура пояснює повсякденність як універсум сенсів, значень, які індивід маєінтерпретувати для того, щоб його розуміли інші суб’єкти [шюц, С. 131].
Дитинавходить до світу сексуальності, використовуючи вже існуючі ігрові форми, якідопомагають їй усвідомити (проінтерпретувати) свою статеву належність таособливості поведінки (соціальної ролі), що відповідають цій належності.«Значущими іншими» для дитини виступають, по-перше, батьки як приклад відносинміж чоловіком і жінкою, по-друге, друзі, які є її ігровими партнерами. Традиціясексуально орієнтованих дитячих ігор – феномен недостатньо вивчений і одночаснодуже привабливий для дослідників – існує в нашому суспільстві завжди підпокриттям специфічної дитячої таємниці. У цей ігровий світ не має бути допускудорослим: еротично зафарбленні дитячі забавки досить часто засуджуються й навітькараються останніми. На наш погляд, цей факт можна пояснити як «незбіг системрелевантності», інакше кажучи, існуванням суттєвої різниці між знанням про «правильні»дії між цими віковими групами.
Російськийкультурантрополог С.Б. Борисов систематизував і проаналізував низкурозповсюджених у 70-90 рр. ХХ ст. ігор для хлопчиків та дівчат. На йогодумку, саме ці ігрові форми сприяють входженню дитини до статеводиференційованого соціального світу, надаючи їй певних соціально обумовленихзнань про нього; певною мірою ці ігри можна розуміти як ритуали, яківідображають існуючі в дитячій культурі сексуальні міфологеми [к.анроп. девич.,С. 131]. На нашу думку, період дитинства ми можемо визначити як первиннусексуальну соціалізацію.
Дещо інакшеконструюють свою сексуальну ідентичність підлітки. Дитяче пізнання свого тіла ітіла іншого позбавлено безпосередньо сексуального потягу, має лише пізнавальнийінтерес. Фізіологічні особливості підліткового віку привносять в ігрові формисексуального спілкування еротичний аспект. Зацікавленість у статевих питанняхстає особистою та напруженою. Слід зазначити, що існують деякі статевірозбіжності (у дівчат з 13 років з’являється інтерес до еротики, а у хлопчиків– безпосередньо сексуальна потреба), проте цей період має неабияку важливістьдля обох статей [секс 17, С. 131].
Говорячи про сексуальну соціалізацію підлітків, слідпам’ятати про експериментальний характер їхньої сексуальної поведінки. Засловами І.С. Кона, якщо розглядати її поза віковим контекстом, вона можездатися патологічною [кон, С. 131]. Поведінка може приймати певні формизоофілії, досить часто зустрічаються сексуальні контакти між братами тасестрами, широко розповсюджені гомосексуальні контакти. При цьому в більшостівипадків це є тимчасовою гомосексуальністю, яка обумовлена низкою причин:відносною сегрегованістю статей, труднощами у спілкуванні з представникамиіншої статі, побоюванням щодо своєї недосвідченості чи острахом нехтування.Гомоеротичні почуття й контакти в цьому віці проявляються, з одного боку, взакоханості у представників своєї статі (старших, молодших, однолітків), а зіншого – в різних сексуальних іграх, від взаємної мастурбації до повної сексуальноїблизькості [секс 17, С. 131].
При цьомуслід зазначити, що деякі гомосексуальні за формою контакти в цьому віці можутьне бути такими по суті. У всякому разі, це стосується дівочої субкультури, урамках якої існує безліч практик, які С.Б. Борисов визначає як “одностатеві”.Ці практики не мають елементів закоханості або потягу до представників своєїстаті, а виступають як своєрідні засоби технічної сексуальної соціалізаціїдівчат (наприклад, навчання поцілунку)
Вториннасексуальна соціалізація відрізняється також змінами “значущого іншого”. Перш завсе, втрачають першостепенну роль батьки. Діти приблизно до 12 років єнадзвичайно залежними від батьківської влади. Достигаючи підліткового віку,вони вже розуміють, що реальний світ значно відрізняється від їхньогомаленького домашнього світу. Підліток намагається бути дорослішим, ніж він єнасправді, інакше кажучи, мати владу над собою; одночасно батьки виступають якконтролююча влада, яка в очах підлітка вже втратила свою легітимність. Такимчином, підліток переживає період серйозних конфліктів, фрустрації. Не в змозівийти з-під влади батьків, він шукає сфери життєвого світу, де він можепродемонструвати свою владу хоча б над власним тілом. Раніше ми вже зазначалиіснування певного символічного зв’язку між сексуальними та владнимивідносинами. Можемо припустити, що характерний для сучасності ранній початокстатевого життя пояснюється саме підлітковим бажанням влади як атрибутудорослості.
Серед“значущих інших”, крім друзів підлітка, слід визначити також особливе місцесоціально сконструйованих орієнтирів, які розповсюджуються за допомогоюмедіа-дискурсу. За результатами соціологічних досліджень, джерелами інформаціїпро сексуальні аспекти життя для підлітків є саме ТБ-програми, фільми та бесідиз друзями [кон, пс, С. 67].
Як вказують П. Бергер і Т. Лукман, вторинна соціалізаціявимагає набуття специфічно-ролевого словнику, що означає перш за всеінтерналізацію семантичних полів, які структурують буденні інтерпретації таповедінку [берг, лук., С. 224]. Досліджуючи підлітковусексуальну культуру, І.С. Кон зазначає, що брудні бесіди та сальні анекдотискладають значну частину сексуального дискурсу підлітків, так як дозволяють«заземлити», «занизити» еротичні переживання, які так хвилюють підлітків і дояких вони психологічно та культурно зовсім не підготовлені [кон, пс.ран.юн.].
Крім того, результати соціологічних досліджень дозволяютьвизначити певну кореляційність активної підліткової сексуальності та девіантноїповедінки При цьому, вважають дослідники, сексуальність сама собою зовсім не єпричиною антисоціальної поведінки, проте за статистичними даними простежуютьсяконтури такої юнацької субкультури, коли і підлітки, і доросле суспільствовбачають у сексуальній активності, палінні, зловживанні алкоголем та наркотикамиознаки дорослого життя, набуття самостійності, незалежності від батьків. Якдемонструє досвід держав Західної Європи, якщо суспільство припиняє табуюватипідліткову сексуальність, починає спокійно до неї ставитися, то її зв’язок іздевіантною поведінкою слабшає і навіть зникає [кон, пс.ран.юн.]…
Підводячи підсумки цього підрозділу, можемо сформулювати таківисновки:
Перш за все, сексуальна культура підлітків являє собоюсексуальну субкультуру (тобто підсистему цінностей, норм та моделей поведінки)як самостійне цілісне утворення в рамках загальносуспільної сексуальноїкультури.
По-друге, процес набуття індивідуальної сексуальної культури(сексуальна соціалізація) протікає під впливом фізіологічно-психологічноїспецифіки підліткового віку і характеризується експериментальним характером таігровими формами. Фігура “значущого іншого” конструюється підлітками виходячи зідентифікаційних матриць друзів та образів мас-медіа.
Нарешті, аналіз літератури дозволяє констатувативзаємозалежність сексуальної активності та антисоціальної поведінки підлітків.Для нівелювання цієї небезпечної залежності необхідно використовувати новізагальносуспільні форми сексуального виховання. Чи розповсюджується цествердження на культурні форми сексуальності українських підлітків і яка рольвідведена виховательній роботі, ми пропонуємо дослідити в наступному розділі.

РОЗДІЛ 2.СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ АБРИС ПІДЛІТКОВОЇ СЕКСУАЛЬНОСТІ В СУЧАСНОМУУКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
2.1. Підліткова сексуальність у соціальному просторісучасності.
Соціологічний вимір соціокультурнихпроблем сьогодення має вміщувати як теоретичні, так і емпіричні надбання. Томуми вважаємо необхідним висвітлювати головні трансформації сучасної сексуальноїкультури підлітків крізь призму результатів прикладних досліджень.
Сексуальна революція 60-70–х років,цілий комплекс взаємопов’язаних культурних і соціальних чинників вплинули таобумовили еволюцію сексуальності та сексуальної культури в цілому.Лібералізація сексуальності стала можливою перш за все завдяки відокремленнясексу від функції відтворення. Формування гнучкої сексуальності стало основоюсексуальної революції. Так, Е. Гідденс виділяє два основних елементасексуальної революції: 1) становлення жіночої сексуальної автономії, яка малазначні наслідки для чоловічої сексуальності; 2) розквіт чоловічої і жіночоїсексуальності.
Сексуальна революція середини ХХ ст.змінила традиційне відношення до сексу. Ряд соціальних змін обумовив глибокізміни в області сексуальності, буквально революціонізував, за словами Гідденса,цей світ. В першу чергу йдеться про наступ “пластикового сексу”, тобто сучаснихзасобів контрацепції, на “романтичне кохання”; очищення сексуальних відносинвід всього привнесеного до сексу, сповідання “чистої сексуальності”;утвердження права жінки на сексуальне задоволення та розгляд проблем статі зфеміністських позицій; нарешті, секс стає сферою публічною і, як відмічаєГідденс, про нього говорять мовою революції
Стосовно головних спільних принципів еволюції людськоїсексуальності, по-перше, ми маємо відмітити індивідуалізацію і плюралізаціюкультур і стилів життя, ці процеси необхідно аналізувати одночасно насоціоментальному (нормативна культура) і індивідуальному (мотиваційні структуриі стилі сексуальної поведінки) рівнях.
На сучасному етапі головна тенденція у цій сфері життяполягає в тому, що сексуально-еротична поведінка і мотивація остаточноемансипуються від репродуктивної біології, пов’язаної з продовженням роду.Також на сьогодні ознакою сексуальної еволюції є поширення вікових рамок сексуальноїактивності завдяки досягненням медицини [кон, сб, С. 25].
По-друге, слід визнати й те, що зрушення в сексуальнійкультурі нерозривно пов’язані зі змінами у системі гендерного порядку.Головними суб’єктами і агентами цих змін є не чоловіки, а жінки, соціальнийстан, діяльність і психіка яких змінюється сьогодні значно швидше ірадикальніше, ніж у чоловіків. Ці зрушення в гендерних стереотипах і поведінцівизначають не “фемінізацію” чоловіків або “маскулінізацію” жінок й утворення“унісексу”, а послаблення номеризації гендерних відмінностей і пов’язаної зними соціальної сертифікацією. Багато традиційних відмінностей між чоловічою іжіночою статтю, які зазвичай асоціюються зі статевим диморфізмом, такі якінструментальний і експресивний стиль життя або ж чоловіча немосоціальність, нестільки зникають, скільки трансформуються і перестають бути обов’язковоюсоціальною нормою [кон, пс.ран.юн.].
Нарешті,слід зазначити, що сьогодні зменшується розрив між повсякденною, побутовою іофіційною мораллю; звужується коло явищ, яким надається  моральна оцінка.Головним і єдиним критерієм моральної оцінки сексуальних дій і відносин стаєвзаємна згода партнерів. Осудженню, а інколи і юридичному переслідуванню,підлягають не тільки пряме  сексуальне зґвалтування, але й різні формисексуального примушення, на які раніше навіть не звертали уваги.
В останні роки завдяки вченим збільшився обсяг інформації інаукових даних щодо людської сексуальності. Треба сказати, що нові знаннядопомогли людям зрозуміти, що їх сексуальні хвилювання, індивідуальніособливості поведінки і проблеми притаманні не тільки ним, але й іншим людям.Як результат – відношення до індивідуальних сексуальних особливостей сталобільш терплячим, а елемент таємничості, пов’язаний з сексуальністю, був фактичноусунений. Насправді тільки за допомогою дослідження сексуальної поведінки людинарешті осягнули те, що прояви сексуальності можуть бути багатоманітними, а самтермін “секс” не вичерпується лише статевим актом.
Отже, слід зазначити те, що наукові і технічні досягненнядозволили людству позбавитись від застарілих страхів і проблем, що пов’язані зсексом, і розробити надійні засоби запобігання від небажаної вагітності,навчитися без перешкод лікувати бездітність. Але контрацептиви, сучасні методипереривання вагітності не можуть вирішити серйозні соціальні і особистісніпроблеми, такі як початок статевого життя підлітками або засоби допомоги людямпри прийнятті важливих рішень щодо їхнього сексуального життя.
Взагалі,соціокультурна ситуація сьогодення характеризується зниженням вікової межісексуального дебюту та автономізацією підліткової сексуальності від зовнішніхформ контролю з боку батьків, школи, церкви та держави [кон, сб, С. 31]. Щостосується українських підлітків, то, за даними моніторингу 2001 р., 64 %респондентів віком від 10 до 17 років зазначили, що в них вже були статевізносини. Найбільше активно практика статевих зносин починається у молодих людейвіком від 18 до 22 років. Протягом цього періоду частка “сексуальнодосвідчених” зростає серед опитуваних респондентів до 71% [9].
Але навітьз урахуванням того, що зниження вікового порогу початку практики сексуальнихзносин є загальносвітовою тенденцією, той факт, що близько 11% опитанихрозпочали сексуальне життя у віці 14 років, певною мірою насторожує, оскількисвідчить про поширену практику вступу до дорослого життя підлітків, які неготові до цього з точки зору соціального розвитку. До згаданих 11% слід додатитакож і ті 6%, котрі отримали перший сексуальний досвід у 11-13 років [9].
На запитання,яке визначає основні мотиви вступу підлітків в дошлюбні сексуальні зносини,найчастішою відповіддю серед підлітків було – “кохання”. У дівчаток такихвідповідей 61%, у юнаків – 41%. Перше місце у юнаків (99%) займає відповідь –“сильний сексуальний потяг”, “набуття досвіду” (35%). У дівчат – “цікавість”(26%), “прагнення утримати партнера” (25%). Аналіз відповідей дає можливістьстверджувати, що мотивами вступу дівчат в статеві відносини є в першу чергукохання до партнера та страх його втратити при довгому відкладенні статевоїблизькості. В обставинах еротизації суспільства за допомогою ЗМІ як референтноїгрупи дівчата виявляються конформнішими: вони не здатні створювати опір і йдутьна поводу у зовнішніх обставин.
Припорівнянні відповідей юнаків і дівчат було виділено дві групи мотивів: юнакивіддають перевагу – “сильному сексуальному потягу”, “набуттю досвіду”,“розвазі”, “самоствердженню”; дівчата ж, як вже вказувалося, – “коханню”. Середмотивів початку статевого життя до шлюбу у дівчат відсутнє “самостверджування”,а у юнаків – “бажання створити сім’ю”.
Середвідповідей дівчат виявився ще один мотив вступу в дошлюбні відносини вкатегорії “інший погляд”: “піти від батьків”, “через труднощі сімейноїситуації”. Вірогідно, дівчата не тільки не вирішують таким шляхом свої сімейніпроблеми, але і набувають нових [9].
Отриманірезультати підтверджують дані анкетування, проведеного українською дослідницеюО.В. Сечейко серед українських підлітків, які дозволяють визначити, наскількитрадиційні цінності характерні для сучасних підлітків (об’єм вибірки – 133респонденти).
Так, зависновками О.В. Сечейко, основною причиною інтимних відносин між чоловіком іжінкою більшість дівчат (82%) вважають перш за все почуття кохання доконкретної людини. З такою ж думкою погодилися 50% юнаків. Інші вважають, щодомінуюча причина таких відносин або фізіологічна потреба (30%), або це взагалізасіб спілкування представників різної статі (20%).
Середважливих причин, котрі обумовлюють перший статевий контакт, 38% юнаків і 13%дівчат назвали задоволення цікавості і бажання відчути нові відчуття; 20% і 12%відповідно виказали думку про те, що це може бути потреба організму всексуальному розряді; 42% і 85% впевнені, що це повинно бути почуття кохання допевної людини.
56% дівчаті 69% юнаків впевнені, що факт початку статевого життя засвідчить появу в їхжитті близької, рідної людини. [30, C. 58] Це говорить про те, що сучасніпідлітки відчувають власну відчуженість в референтній групі і суспільстві вцілому, для них характерно прагнення знайти близьку людину як фізично, так іморально.
В низціпричин, які можуть стати на заваді вступу до інтимного зв’язку, дівчата в першучергу вказували на відсутність кохання, власні моральні принципи і громадськудумку, а також почуття страху перед можливістю завагітніти або заразитися. Длябільшості юнаків причиною може бути відчуття невпевненості в собі,сором’язливість, небезпека заразитися, а також відсутність коханки. До того ж,на думку 74% юнаків і 69% дівчат, відповідальність за можливі наслідкистатевого контакту лежить на обох партнерах. Однак 21% дівчат відповіли, що заце повну відповідальність повинен нести юнак, і тільки 1% дівчат вважають, щотільки вони несуть відповідальність за своє здоров’я [30, C. 59].
В минулому вивчення сексуальної поведінки часто будувалосянавколо інститутів шлюбу та сім’ї, але й зараз порівняння шлюбної, дошлюбної іпозашлюбної сексуальної активності залишилося суттєвим. Що стосується сімейнихцінностей, то слід відмітити, те що зараз вони диференціюються: основнимистають якісні показники суб’єктивного благополуччя. Якщо традиційний шлюб єдосить жорстким соціальним інститутом, то сучасні партнерства і шлюби прагнутьдо того, щоб бути “чистими”, самоцінними відносинами, які засновані на взаємномукоханні і психологічній інтимності, незалежно від засобу їх соціальногооформлення.
Щобз’ясувати повну картину сексуальної культури підлітків, слід звернути увагу наіснування подвійного стандарту відношення до дошлюбних сексуальних зв’язків тавідношення до цнотливості серед підлітків в сучасному соціокультурномупросторі.
Всіпідлітки, як хлопчики, так і дівчата, в принципі притримуються “подвійногосексуального стандарту”, тобто відмінної сексуальної моралі для жінок ічоловіків, яка характеризується більшою терпимістю до сексуальної активностічоловіків. На запитання анкети: “Чи вважаєте Ви для себе обов’язковим дошлюбнийсексуальний досвід?” відповіли позитивно 87% юнаків і лише 39% дівчаток. Нехотіли б мати такий досвід 11% юнаків і 32% дівчат. Інші не визначились.На запитання: “Чи хотіли б Ви, щоб Ваш майбутній шлюбний партнер мавсексуальний досвід до шлюбу?”, 71% дівчат відповіли позитивно, а 60% юнаків –негативно [10, С. 49].
Такимчином, у питаннях дошлюбного досвіду юнаки визначились однозначно: вони хотілиб самі мати такий досвід, але негативно відносяться до досвідченості шлюбноїпартнерші. Підлітки-хлопчики відносяться до шлюбу як до події, яка має якіснозмінити їх відносини з протилежною статтю, і тому пред’являють до майбутньоїдружини досить високі вимоги. Дівчата досить часто змішують або чітко недиференціюють у своїй свідомості початок статевого життя і офіційне оформленнявідносин. Існуюча раніше норма, за якою дівчина повинна була виходити заміжцнотливою, стримувала сексуальність жінок у визначених рамках.
Старшіпідлітки більш терпимо, ніж менші, відносяться до реальності сексуальногожиття. Соціальні установки підлітків, які мають сексуальний досвід, відміннівід установок цнотливих підлітків. Перші більш відкриті стосовно сексуальногожиття і включають секс в цілісну систему міжособистісних відношень.
Виявити, чиє цнотливість для сучасних підлітків цінністю, дозволяють відповіді назапитання: “Як Ви вважаєте, що таке цнотливість?” [10, С. 53-54].
Цнотливістьв свідомості підлітків частіше за все пов’язана з жіночою сексуальністю, ніж ізчоловічою. Причиною такого положення є, по-перше, те, що суспільство завждиприскіпливо слідкувало за дошлюбною поведінкою в першу чергу дівчат; по-друге,для дівчат цнотливість до шлюбу не так давно була безперечною цінністю (длячоловіків же недосвідченість вважалась недоліком, аніж достоїнством); по-третє,цнотливість у дівчат має анатомічне підтвердження. Так, 25% опитаних нерозподіляли поняття “цнотливість” по статевій ознаці. Було виявлено, що юнакинадають більше значення фізичні стороні, а дівчата – духовній. В результатіаналізу відповідей були виявлені свого роду міфи, які існують в середовищісучасних підлітків: міф про “неповноцінність” цнотливих підлітків; міф про те,що цнотливість – це доказ статевої неграмотності людини; міф про те, що цеознака дитячості. В протилежність тому існує міф, що цнотливість сама по собімайже містична цінність, незалежна від інших достоїнств особистості.
Назагальному фоні виділяються відповіді дівчат, згідно яким цнотливість – цедостоїнство, яке пов’язане з певними властивостями характеру, вміннямпротистояти тиску середовища, відстоювати свої погляди, незалежність від чужоговпливу. Досить зріла свідомість вибору виявляється і у відповідях, які пов’язуютьпоняття “цнотливості” з певною життєвою метою – очікуванням справжньогопочуття. Розбірливість, як у виборі кохання людини, так і відношенні до своїхпочуттів є проявом дійсної жіночості. Тому однією із цілей статевого виховання,зокрема дівчат, повинно стати вміння аналізувати свої почуття і взаємовідносини[10, С. 53-54].
Наведенідані дозволяють досліднику виявити певний ціннісний абрис сексуальної культурипідлітків. Другим кроком має стати визначення особливостей сексуальноїповедінки підлітків. Важливо встановити значення постійності в інтимнихвідношеннях підлітків, наскільки діють на них сьогодні норми моногамії усексуальних відносинах.
За данимимоніторингу 2001 року ми маємо наступний розподіл відповідей респондентів назапитання анкети: “За Ваше життя скільки сексуальних партнерів ви мали?”: отже,одного партнера мають 29% підлітків, два – 17%; три – 12%; чотири – 9%, п’ять –6%; шість і більше – 26%. На основі таких даних можливо зробити певні висновкиз приводу сексуальної поведінки підлітків. Більший відсоток тих, хто віддаєперевагу одному сексуальному партнеру, не свідчить про відсутність сексуальноїрозбещеності, про яку так популярно говорять сьогодні засоби масовоїінформації. Що стосується інших категорій респондентів, то, безперечно, подібний“сексуальний плюралізм” є особливо небезпечним за умов стрімкого поширення ВІЛінфекції, що спостерігається протягом останніх років саме в Україні. Найбільшкритичною в цьому плані є група респондентів, хто мав сексуальні зносини здвома партнерами і більше протягом останніх трьох місяців [9]. З іншого боку,дослідник має пам’ятати про існування певного соціального диморфізму, якийпритаманний підлітковій групі: нерідко вони можуть удавати «бажане за дійсне»,тобто їх висловлювання можуть не співпадати з реаліями їхнього життя, а допублічної сфери (до якої відноситься і спілкування з інтерв’юером) підлітоквиносить неправдиві дані про власну інтимність.
Данідослідження свідчать про нерозбірливість щодо вибору партнерів середнаймолодших респондентів. Відсоток тих, що протягом останніх трьох місяців,мали зносини з 6-ма чи більш партнерами, найвищий серед 15-річних (6,5%), тодіяк 18-річних респондентів у три рази менше. Ми вважаємо, що цей момент такождеякою мірою підтверджує наш попередній висновок про надання респондентами незовсім щирих відповідей.
Однак ця невелика у середньому цифра не може вважатисяпідставою для припинення тривоги, оскільки сам факт наявності серед молодихукраїнців таких, хто мав протягом останніх трьох місяців 6 і більше сексуальнихпартнерів, є надзвичайно небезпечним з огляду на перспективи поширенняВІЛ-інфекції та захворювань, що передаються статевим шляхом.
За такихумов дуже гостро постає питання стосовно обізнаності молодих українців щодозасобів контрацепції та їх використання. З розумінням функцій контрацептивнихзасобів у підлітків, що вже мали сексуальні зносини, за статистичними даниминібито все гаразд [4, С. 35]: 88% з них знають, що ці засоби використовуютьсядля запобігання вагітності; 77% розглядають їх  як запобіжні заходи венеричнимзахворюванням; 73% виділяють боротьбу із СНІДом як окрему специфічну функціюконтрацептивів. Водночас опитування виявило той факт, що серед підлітків єпевна кількість осіб (12-17%), що не до беруть уваги таку важливу функцію використанняконтрацептивів, як запобігання вагітності, венеричним захворюванням та особливоСНІДу.
Природно,найбільш “необізнаними” у даному питанні є 15-річні респонденти: таку важливуфункцію контрацептивів, як запобігання венеричним захворюванням, зазначили лише56% респондентів (серед 17-річних – 85%); стосовно СНІДу особливих віковихрозбіжностей немає, проте помітна більша увага до цієї функції контрацептивівсеред респондентів чоловічої статі (76%), ніж серед підлітків-дівчат (69%) [4,С. 38].
Узагальнюючи,зазначимо, що лібералізація установок стосовно статевого життя в молодіжномусередовищі виглядає вкрай небезпечною з огляду на перспективи поширення ВІЛ-інфекції та хвороб, які передаються  статевим шляхом, а необізнаністьістотної частки  молодих громадян України щодо засобів контрацепції у багатьохвипадках матиме наслідки у вигляді штучного переривання вагітності з негативнимвпливом на здоров’я. У зв’язку з цим гостро постає питання про необхідністьспеціального сексуального виховання молоді та підлітків.
Значнийвплив на ціннісний, мотиваційний та поведінковий рівні індивідуальноїсексуальної культури сучасних підлітків здійснюють ЗМІ.  Зараз вже неможливоуявити собі телебачення чи пресу без сексуальних тем. А в останні роки впливЗМІ значно зріс завдяки Інтернету, який відкрив значні нові можливості у світілюдської сексуальності. Сьогодні Інтернет став важливою формою сексуальногозадоволення, особливо для тих людей, які по тим чи іншим причинам мають деякітруднощі в реалізації своїх еротичних бажань в реальному житті. Як і будь-якенове явище, це загрожує певною небезпекою, перш за все можливість відриву віддійсності і виходу із реального життя в віртуальне.
Мас-медіастворюють у масовій свідомості певні міфи, транслюють стереотипні сексуальніобрази та зразки поведінки. Саме ЗМІ підтримують, культурно легалізують або,навпроти, трансформують сексуально-культурні норми та цінності. Так, українськадослідниця В.А. Суковата на прикладі аналізу гендерних стереотипів рекламизазначає, що вітчизняні мас-медіа орієнтовані на найбільш патріархальні зразкимасової свідомості, апелюють до архаїчних комплексів та інстинктів,стереотипізують образ жінки як об’єкту купівлі-продажу та джерело сексуальногозадоволення: увага ЗМІ здебільшого спрямована на жінок-актрис, проституток абожертв криміналу [суковатая, С. 67].
Подібнітенденції у соціокультурному середовищі не можуть не вплинути на особливостісексуальної культури підлітків. Дослідники визначають, що сексуальна культура всучасному світі має певні підґрунтя для диференціації. Так, вивчаючи сексуальніпрактики підлітків на пострадянському просторі, соціологи зазначили існуваннякультурного розриву між центром і периферією: «центри», як правило,характеризуються толерантністю та різномаїттям сексуальних практик; «периферії»притаманні патріархальні цінності та агресивна маскулінність [салагаев1; 2;пушкарева].
У аспектівиявлення нормативних основ сексуальної культури потребує уваги питання прогомосексуальні стосунки та відношення до них суспільства. Слід відмітити, щовідношення до гомосексуальності у підлітків з часом постійно змінювалось: відміфів до розуміння. Лібералізація суспільної моралі полегшує юним геям талесбіянкам прийняття себе. Але навіть у самих найкращих умовах цей процесзіставлений з соціально-психологічними труднощами, що викликає почуттясамотності, депресії, а також збільшену схильність до самогубства.
В силуекспериментальності підліткового періоду гомосексуальні практики, фантазії ісумніви щодо визначення своєї сексуальної орієнтації досить широкорозповсюджені серед підлітків. І разом з тим лише у незначної частини підлітківдійсно формуються сексуальні ідентичності геїв та лесбіянок. Але навіть тіпідлітки, які охоче сексуально експериментують з однолітками своєї статі, нездатні ідентифікувати себе в якості геїв або лесбіянок.
За данимимоніторингу 2001 року, серед українських підлітків гомосексуальні контакти мали3,2% респондентів; 96,4% не мали таких контактів; 0,4% не змогли відповісти назапитання “Чи доводилось вам мати сексуальні контакти з партнерами тієї жстаті, що й ви?” [9].
Слідзазначити, що представників гомосексуальних стосунків (між чоловіками) середреспондентів виявилось в 2,5% рази менше, ніж прибічниць так званого“лесбійського кохання” – відповідно 2 і 5%. Але дана інформація не можевважатися абсолютно адекватною, оскільки, як відомо, серед чоловіків зізнання уподібній практиці вважається більш ганебною справою, ніж серед жінок.Сексуальні ж установки дівчат більш схильні до впливу соціальних і батьківськихустановок, визначну роль у формуванні їх сексуальних норм відіграє почуттякохання.
Такимчином, можемо дійти висновку, що сексуальна культура сучасних українськихпідлітків відрізняється певною маргінальністю, об’єднуючи риси традиційної тапостмодерної культур. З одного боку, в ній присутня лібералізація установокщодо статевих відносин та суттєве зниження вікової межі першого сексуальногодосвіду; з іншого, деякі норми та цінності традиційної культури: «подвійнийстандарт» суджень щодо чоловічої та жіночої сексуальності, сприйняття жіночостіяк пасивного сексуального об’єкту, гомофобія як нетолерантність до Іншого.Подібна амбівалентність ускладнює прогнози стосовно подальших культурних змін,проте дозволяє стверджувати, що сексуальна культура підлітків значною міроювтілює риси загальної сексуальної культури українського суспільства.
2.2. Сексуальне виховання: специфіка та проблеми сьогодення.
В рамках нашого дослідження важливим моментом є звернення дотематики сексуального виховання підростаючого покоління. Зазначимо, що цяпроблематика в соціології досліджувалася як на тлі сучасності, так і вісторичному аспекті. Так, зокрема, історії змін у соціальних поглядах навідносини жінок та чоловіків приділяв увагу відомий дослідник Н. Еліас.
Матеріалом для дослідження Н. Еліасу послугувала книга, якунаписав у 1522 р. Еразм Ротердамський для сина свого видавця. Зазначимо, що цякнига користувалася великою популярністю та неодноразово тиражувалася впродовжнаступних двох століть. Тільки у ХІХ столітті ця книга стала об’єктомсуспільної критики через помітні соціальні зміни, що охопили різні сфери життя.Стало не зовсім пристойним у книжках, що рекомендовані для підлітковогочитання, описувати доми розпусти та їхніх мешканок. У часи Еразму ця тематика відносиласядо публічної сфери. У XIX и XX століттях подібні заклади також існували, протевже були сховані «за лаштунки» суспільного життя.
В епоху Середньовіччя від дітей не приховувалося нічого. ЗНового часу почали виникати певні сфери прихованого, було немов би возведеностіну, яка уберігала підлітків як від будь-яких висловлювань про секс, так івід сексуальних практик. Ця тенденція приховування знаходить прояв у інших,зокрема ритуальних, життєвих аспектах. Так, у Середньовіччі вважалосяприродним, що після весільного бенкету молодята супроводжувалися гостями досамого шлюбного ліжка, у їх присутності та за їхньою допомогою роздягалися талягали у нього. Наприкінці Середньовіччя цей ритуал починає змінюватися:спочатку молоді лягають у ліжко одягненими, потім їх супроводжують тільки додверей відпочивальні, а то й будинку. На думку Н. Еліаса, цей приклад ілюструєпролонгійований процес створення порогу сорому та незручних становищ у сферістатевих відносин.
Згідно з дослідженням Н. Еліаса, процес цивілізації рухаєтьсяу напрямку повної інтимізації усіх тілесних функцій, замкнення їх у віддалениханклавах. Цей рух приводить до певного розподілу людського життя на два різнібоки: один відкрито репрезентується в суспільних відносинах, а другий маєзалишатися «таємним», інтимним. При цьому такий розподіл сприймаєтьсяіндивідами як певна даність, що існувала завжди [гергилов].
Переміщення сексуальності у сферу приватності значним чиномвідбилося на сексуальному вихованні. Поступово знання про секс як життєвий феномені про техніки сексуальних практик та, відповідно, інформаційні розмови про секснабувають статусу непристойностей, таємниць; сексуально-виховний дискурсбудується на недосказаностях та евфемізмах.Соціокультурний статус сексу переміщується у масовій свідомості з позиціїприродного феномена до положення чогось забороненого та брудного, протенеобхідного.
Культурні трансформації сексуальності ХХ ст. і пов’язані зцим соціальні проблеми обумовили постановку питання про сексуальну освіту тасексуальне виховання на глобальному рівні. Наприкінці минулого сторіччябільшість західних країн звернулися до створення суспільних систем сексуальноїпросвіти для дітей та підлітків. Як зазначають дослідники, позитивні зміни вжеспостерігаються, особливо стосовно питання зменшення кількості абортів та ІПСШ.При цьому ті держави, в яких секспросвіта почалася з запізнюванням (наприкладСША), мають на сьогодні значно тривожніші показники [кон, сб, С. 32].
У нашій країні історія сексуального виховання має цікавісторінки радянського періоду. С 30-х років ХХ ст. радянська влада звернулася дорепресивних методів впливу на сексуальне життя громадян: заборона комерційноїеротики, рекриміналізація гомосексуальності, контроль за сімейним життям черезобмеження причин до розлучень і т.ін. [кон, С. 41]. Дослідниця А. Роткирх зарезультатами аналізу біографічних інтерв’ю визначає, що сексуальне виховання нарадянському просторі у післявоєнні часи здійснювалося завдяки художній тамедичній літературі: «Довідник із гінекології» та твори Боккаччо, Г. деМопассана, Е. Золя, О. де Бальзака ставали головними джерелами інформації просексуальний бік життя. Безумовно, інформаційний потік був дещо однобоким, томудослідження А. Роткирх наповнене описаннями трагічних та трагікомічнихбіографічних ситуацій, які пояснюються інформантами як наслідок відсутності вних відповідного знання про секс [роткир, С. 141-143].
Приблизно з 90-х років сексуальність у нашій країні стаєлегітимною областю публічного дискурсу та наукових досліджень. Зрозуміло, щоодним з головних питань постає проблематика сексуального виховання молоді тапідлітків. У шкільний курс вводиться дисципліна «Валеологія», певні розділиякої присвячуються питанням сексуальної безпеки. Проте у 2001 р. за вимогамигромадської думки, яка угледіла в цьому курсі «розбещення чистого покоління»,дисципліну було викреслено зі шкільної програми. Зараз подібна ситуаціявідбувається щодо курсу «Основи безпеки життєдіяльності», на цей раз увагувисокоморальної громадськості привернув розділ «Здоровий спосіб життя», деякіположення якого присвячені статевому вихованню. До диспуту щодо доцільностітакої виховательної програми залучені батьки, вчителі, священики та журналісти[сайт].
Складається таке враження, що розумні дорослі люди серйозновважають, що якщо підліток не буде мати науково обґрунтованої інформаціїстосовно сексу, він знаходитиметься у безпеці. При цьому немов би не існуєтелепрограм із не зовсім невинним змістом, безлічі Інтернет-сторінок еротичногонаповнення, нарешті, скабрезних розповідей однолітків. Так чи інакше,повсякденність підлітка занурена у світ сучасної культури, у якій сексуальністьвже не є табуйованою, секс є легітимізованим як невід’ємна складова нормальногожиття. Тому політика контролю та заборони – зовсім нелогічний і, вважаємо,малопродуктивний шлях.
Сексуальнапросвіта, як і навчання, створює певні нормативні обмеження і самообмеження.Існуючі в більшості західноєвропейських країн шкільні курси по цьому предметуне послаблюють підліткову сексуальність, але дещо відтягують сексуальний дебюті, що саме головне, роблять його більш безпечним. Порівняння досвіду Англії іНідерландів показує, що одним із головних факторів соціального благополуччя вцій сфері життя є шкільна сексуальна просвіта, яка повинна починатися задовгодо того, коли підлітки вступають у сексуальні стосунки [кон, С. 41].
Вказані суспільні протиріччя, на нашу думку, викликаютьнеобхідність соціологічного виміру проблематики сексуального виховання.Відсутність емпіричної бази стала для нас поштовхом для проведення власногодослідження піднятої проблеми. В рамках дипломної роботи було проведеноопитування батьків та педагогів, що у цьому випадку виступили експертами щодоозначеної тематики. Нами було опитано 52 експерти, 50% яких становлять батькипідлітків і 50% – вчителі. Серед респондентів 30,8% чоловіків та 69,2% жінок;такий розподіл з урахуванням переважної кількості жінок серед педагогів єцілком зрозумілим. Присутність учителів у вибірковій сукупності обумовилаосвітню структуру експертів: 25% опитаних мають середню освіту, 32,7% – середнюспеціальну і 42,3% – вищу.
Сексуальне виховання – доволі складний і неоднозначнийпроцес. Розуміння його сутності, мабуть, має суто індивідуальний характер. Аледля більш глибокого розуміння відповідей експертів ми спочатку запропонували їмдати визначення цього поняття. Дані опитування дали змогу зрозуміти, що длябільшості опитаних це виявилося досить складним запитанням, бо відповіді ми відних не отримали. Трохи більше половини, а саме 61,5% респондентів, спробувализ’ясувати сутність поняття «сексуальне виховання» (можливо, перш за все длясебе особисто). Аналіз показав, що батьки та вчителі вбачають в сексуальномувихованні перш за все профілактику ранніх статевих зв’язків, ранньої вагітностіта небезпечних венеричних захворювань. Тобто, на їх думку, треба попередити всеперераховане – і можна свій обов’язок щодо сексуального виховання своїх дітейта учнів вважати виконаним. Але нам це поняття здається більш широким, таким,що вміщує в себе саме те, що друга за кількістю група експертів назвала як«передача знань про питання статевих взаємовідносин» та «знання про різницю міжстатевими партнерами». Оскільки підлітковий вік – це кризова фаза соціалізації,коли фізіологічний розвиток на порядок випереджає психологічне становленняособистості, на нашу думку, сексуальне виховання розпочинається з взаємноїдовіри дітей та батьків. Яка, в свою чергу, може сприяти результативномудискурсу стосовно сексуальної культури взаємовідносин. Так, наступна групаекспертів зазначила, що сексуальне виховання – це відверта розмова на піднятутему та ознайомлення підлітків з відповідною літературою. Можна погодитися зцими ствердженнями, але, на нашу думку, сексуальне виховання особистості – цекомплекс дій, направлених на ознайомлення  тінейджера із психологічною тафізіологічною специфікою його організму та на формування власної лініїповедінки у сексуальних взаємовідносинах, з урахуванням норм і цінностей, длянього прийнятних. Цікавим виявився той факт, що сформулювали визначення сексуальноговиховання, у своєму розумінні, 75% жінок і лише 25% чоловіків. Це свідчить прогендерний розподіл думок щодо піднятого запитання.
Форма донесення інформації про будь-яке явище або подію інодімає вирішальне значення. Так, на думку респондентів, найефективнішими формамиознайомлення підлітків з сексуальним аспектом життя є бесіди з батьками іродичами (65,4%) та лекції медичних працівників (53,8%). Тобто характеротриманої інформації повинен бути довірливим та мати вагу в очах учнів,оскільки доноситься представниками близького оточення або спеціалістами взазначеному питанні. Найменша кількість батьків та вчителів (3,8%) вважаютьприйнятною ту форму інформації про сексуальні відносини, яку їх діти можутьотримати із бесіди з однолітками та друзями. Причому стосовно цього питанняопитані жінки та чоловіки продемонстрували небачену солідарність.
Вищезазначена тенденція прослідковується і у відповідяхопитаних щодо джерел отримання інформації про сексуальний аспект життяпідлітками. 69,2% респондентів зазначили, що пізнавати абетку статевих відносиндіти повинні за допомогою батьків та родичів, але при цьому друга за кількістюгрупа експертів (53,8%) назвали основним джерелом спеціалізовану літературу.Можна припуститися думки, що обговорення цього інтимного питання викликає удорослих певні ускладнення. Чи не свідчить це про деяку малограмотність самихбатьків та вчителів щодо методики викладення питання сексуальних взаємовідносинпартнерів. Або можна припуститися думки, що батьки хотіли б перекласти цейдіалог на освітні заклади, а вони, в свою чергу, підкреслюють, що цебатьківський обов’язок. Саме про це свідчать дані кореляційного аналізу щодопитання: хто ж повинен займатися сексуальним вихованням підлітків. 80,2%вчителів обрали варіант відповіді «сім’я», а 78,9% батьків – «школа». Середтих, хто вважає, що підлітки повинні самі займатися своїм сексуальнимвихованням, чоловіки і жінки представлені у рівному співвідношенні (по 50%відповідно). Але слід зазначити, що думка і батьків, і вчителів співпала щодопершоджерела отримання інформації про статеві відносини: це, на думкупереважної кількості опитаних (73,1%), друзі та однолітки. Саме від цих агентівсоціалізації дитина отримує перші знання про сексуальний аспект життя, причомуінколи в перекрученій формі. Хоча слід відмітити, що мають надію на правопершого пояснення статевих відносин 70% жінок, а переважна кількість чоловіківне мають ілюзій з цього приводу.
Зазначимо, що у визначенні вікової категорії дітей, для якоїпотрібно починати сексуальне виховання, думка експертів розподілилася у цікавийспосіб. Тобто 34,6% опитаних зазначили, що це необхідно робити з народження,але при цьому така ж кількість вважають за потрібне знайомити дітей з основамисексуального виховання з моменту відвідування навчального закладу (мається наувазі школа). Менше п’ятої частини (19,2%) опитаних хотіли б розпочатисексуальне виховання дітей у віці 4-6 років. А як відомо, саме у цьому віцівідбувається статева самоідентифікація і просинається жвава зацікавленість ванатомічній відмінності протилежної статі.
Повертаючись до визначення сутності поняття «сексуальневиховання», підкреслимо, що результати опитування показали спрямованість дій урамках цього процесу на профілактику раннього статевого життя, вагітності тавенеричних захворювань. Цю тенденцію підтверджують і відповіді експертів щодозмісту інформації, яку підлітки повинні отримувати у рамках сексуальноговиховання. Так, 84,6% респондентів вважають за потрібне повідомляти учнів прозахворювання, які передаються статевим шляхом, а 73,1% – про протизаплідніпрепарати. Отже, на думку переважної більшості респондентів головне – вберегтидітей від хвороб та небажаної вагітності. Це чи не найважливіший момент, якийвкрай необхідний для збереження здоров’я підростаючого покоління. Але, на нашудумку, психічне здоров’я та гармонія у відносинах з оточуючими, можливістьпережити любовні негаразди та індивідуальне конструювання свого інтимного життя– це ті складові, які повинні формувати комплексний підхід дорослих до сексуальноговиховання дітей. На жаль, не всі дорослі мають можливість і потребу досконалооволодіти методикою навчання дітей сексуальній грамоті, тому цілком зрозумілимє їх бажання введення спеціального курсу сексуального виховання у школі.
Слід зазначити, що бажання введення спеціального курсу зсексуального виховання у програму загальноосвітньої школи можна пояснити і тимфактом, що лише п’ята частина опитаних (19,2%) вважає, що їх діти довіряють їмповністю. Стільки ж респондентів ускладнилися з відповіддю на це запитання, апереважна кількість експертів (61,5%) визнали, що їх діти довіряють їм певноюмірою. Тобто можна припуститися думки, що введення спеціального курсу у школііз сексуального виховання – це або батьківська невпевненість у власних силах,або бажання уникнути відповідальності за цей аспект життя власної дитини.
За результатами опитування з’ясувалося, що у разі, колипідліток признається своїм батькам про проблеми у статевому житті (наприклад,наявність у нього венеричного захворювання), переважна більшість з батьків(73,1%) будуть допомагати дитині вирішити це питання, особливо матері (78,9%).Закономірним виявився той факт, що 62,5% чоловіків при такому стані речейзазначили, що допоможуть розв’язати дану ситуацію, але при цьому приймутьзапобіжні заходи для того, щоб це не повторилося.
Таким чином, підводячи підсумки, слід зазначити, щосексуальне виховання – це складний комплекс дій, направлених на ознайомлення тінейджера із психологічною та фізіологічною специфікою його організму та наформування власної лінії поведінки у сексуальних взаємовідносинах, зурахуванням норм і цінностей, для нього прийнятних. Доведення необхідних знаньдо старшого школяра потрібно доручити фахівцю, який знається на питанняхпсихології та фізіології, але норми і цінності щодо сексуальної поведінки маютьформуватися у родині.
 
2.3. Особливості сексуальної культури українських підлітків:ціннісно-нормативний аспект
Становлення сексуальної культури підлітків формується підбезпосереднім впливом сексуального виховання. Проблеми сексуального вихованнянами були докладніше розглянуті у попередньому пункті нашої дипломної роботи.Тепер вважаємо за необхідне виявити ставлення самих підлітків до сексуальногоаспекту їхнього життя. Для цього у рамках написання дипломної роботи авторомбуло проведено власне опитування школярів старших класів, яке проілюструєпроблему емпірично.
В якості об’єкту дослідження, виходячи з теми дипломноїроботи, нами були обрані школярі останніх класів загальноосвітньої школи містаДніпропетровськ. (Програма та результати опитування викладені у додатках 3, 4)Хотілось би зупинитися на мотивах обрання об’єктом саме середньої школи № 143.Ця школа розташована у так званому спальному районі міста на Червоному Камені,тобто має свої специфічні особливості, які суттєво відрізняють її відцентральних шкіл. Ще однією особливістю, на нашу думку, виступає той факт, щосаме в цій школі навчалися серійні вбивці, дії яких сколихнули не лишемешканців нашого міста. Відлуння історії про хлопців, які вбивали громадян та знімалице на відео з метою продажу кривавих сцен до мережі Інтернету, вразила всюУкраїну. До того ж вивчення результатів соціологічних досліджень підлітковихсубкультур робочих районів дозволило очікувати, що сексуальна культурапідлітків – учнів вказаної школи відрізнятиметься особливою акцентуалізацієюмаскулінно-агресивних норм та патріархальною моделлю статевих відносин [пушкарева; салагаев1;2].
На нашу думку, створення угрупувань підлітків за інтересами –це характерна особливість та ознака саме віддалених від центру міста житловихмасивів. Тут відіграють свою роль кілька факторів. По-перше, забудови наЧервоному Камені відносно нові, тобто можливо говорити про відсутність давніхта стабільних відносин між мешканцями масиву. По-друге, ціни на житло успальних районах якісно відрізняються від рівня коштування квадратних метрів уцентрі, це свідчить про нижчий рівень доходів громадян, які купують квартири намасивах. Третьою причиною ми вважаємо те, що оскільки людині притаманно шукатироботу поближче до дому (у разі відсутності власного автотранспорту), то слідприпустити, що більшу кількість мешканців житлового масиву складають працівникиробочих спеціальностей та нижча щаблина обслуговуючого персоналу (наприклад,рядові бухгалтери на заводі, комірники, реалізатори). Без сумніву, на ЧервономуКамені проживають і представники середнього класу, і люди досить заможні, але,враховуючи наявність великої заводської зони поряд з масивом, можнастверджувати, що переважна кількість мешканців району – представники робітничихспеціальностей, тобто житловий масив можна розглядати як робочу околицю міста.Ще однією ознакою спальних районів є слабо розвинена інфраструктура дозвілля.На масиві присутній осередок культурно-естетичного виховання дітей – Будиноктворчості, але він розрахований на дошколят та школярів середньої школи. Впослуги Будинку творчості входять секції для підлітків, але відвідують їходиниці. Також на житловому масиві Парус розташований філіалспортивно-культурної бази «Штурм», де старшим школярам створено набагато більшеможливостей для культурного дозвілля, але відвідувачів у них теж небагато. Нанашу думку, це явище можна пояснити географічною віддаленістю центрів дозвілля,матеріальними затратами, що необхідні для відвідування секцій, та найголовнішоюпричиною ми вважаємо небажання самих підлітків культурно проводити своєдозвілля. Відвідування секції вимагає відповідного структурування власного часута відповідної форми самоорганізації та самодисципліни. Тобто створює додатковірамки, які так не до вподоби підліткам в силу психофізіологічних особливостейвіку. Але, оскільки потреба у комунікації з однолітками існує, шкільна молодьоб’єднується у так звані дворові компанії за інтересами. Ці угрупування доситьрізноманітні, деякі об’єднуються у спортивні команди та змагаються зпредставниками інших дворів, хтось досить часто відвідує нічний клуб ізнаходить там однодумців, ті, що мають власні комп’ютери вдома та доступ доІнтернету, грають один з одним у мережі. Спілкування підлітків різнобарвне, алехотілось би зупинитися на особливостях ціннісно-нормативного аспекту їхсубкультури.
Звертаючись до теми нашої дипломної робити, хотілося бзазначити, що приналежність до того або іншого угрупування має суттєвий впливна формування зразків поведінки старших школярів, оскільки доведеним фактом єте, що сексуальну культуру підлітків формують перш за все друзі, однолітки таціннісно-нормативна концепція угрупування, якому належить індивід. Для того щобувійти до компанії, потрібно визнати та прийняти її правила гри. Старші школярінамагаються відокремитися від молодших представників двору, і однією з ознаквідмінності виступають сексуальні аспекти комунікації всередині угрупування танаявність різностатевих членів компанії. Як відомо, підлітковий вік – пораперших закоханостей, і тому найчастіше навколо пари формується компанія, якаскладається з подруг та товаришів, які будують свою лінію поведінки зпредставниками протилежної статі, в тому числі і сексуальної поведінки.
Повертаючись до результатів нашого опитування, слідзазначити, що на думку більшості респондентів (45,1%), вступати до сексуальнихвідносин можна у віці 16-17 років. Оскільки переважна кількість опитанихзнаходиться у цьому віці, можна припустити, що віковою точкою відрахунку початкустатевих відносин вони вважають саме свій вік. Хоча лише 27,5% школярівзазначили, що серед їх друзів та однолітків майже всі вже мають досвідсексуальних стосунків. Майже половина (49,0%) підлітків стверджують, що лишедеякі з їх дружнього оточення розпочали своє сексуальне життя. Якщо говоритипро гендерний розподіл відповідей на це запитання, була виявлена більшакількість дівчат, які стверджують, що в їхньому колі немає сексуальнодосвідченого друга або подруги (61,9% дівчат проти 38,1% хлопців).
Як відомо, початок статевих відносин інколи призводить додеяких небажаних наслідків або явищ, пов’язаних із сексуальним аспектом. Так,21,6% опитаних стверджують, що стали свідками небажаної вагітності в середовищідрузів або близьких знайомих, а 19,6% стикнулися з проблемами ранніх шлюбів.Слід зазначити, що переважна кількість школярів (68,7%) говорять, що ніхто ззнайомих не стикалися з вищезазначеними проблемами. Опитування з’ясувало, що66,7% дівчат знають про сексуальне насилля стосовно їх знайомих проти 33,3%хлопців, які знайомі з подібними фактами. Можна припустити, що ця тенденціяпояснюється тим, що дівчата частіше стають об’єктом насилля та довіряють цюінформацію лише представникам своєї статі. Те, що ніхто з опитаних нічого незнає про венеричні захворювання друзів, зовсім не свідчить про відсутністьтаких. Цей факт можна пояснити недовірою до інтерв’юера, або низьким ступенемдовіри у друзів, або досить інтимним характером інформації, якою не бажаютьділитися.
З’ясуванняпричин вступу до сексуальних відносин знову повертає нас до специфікипроведення дозвілля представниками дворових компаній, оскільки більшістьопитаних (56,9%) зауважили, що їх однолітки починають своє сексуальне життявипадково, у стані алкогольного сп’яніння. Друга за кількістю групареспондентів (51,0%) вважають основною причиною бажання задоволеннясексуального потягу. По 47,1% приходиться на третю та четверту групу школярів,які думають, що вагомою причиною розпочати будування своєї сексуальноїбіографії виступає кохання та прагнення здаватися дорослим. Цікавим, на нашпогляд, є розподіл відповідей на дане запитання за статтю. Так, лише хлопцівважають, що сексуальне життя можна розпочати, щоб обурити батьків. Слідзазначити, що психотравмуючі фактори, котрі набувають патологічне значення,перш за все обумовлюються негативним впливом мікросередовища, особливо сімейнихвідносин. Саме сім’я несе значну відповідальність за певні викривленнясексуальності в будь-якому віці, особливо у неповнолітніх, коли закладаютьсяоснови статевого характеру, формуються відповідні норми і принципи статевоїповедінки. Є можливість виділити найбільш поширені, негативні за своїминаслідками, помилки в сімейному вихованні: це порушення емоційних зв’язків здитиною, гіпер- або гіпоопіка, перенесення власних неадекватних статеворольовихустановок і виховних установок на безпосередній процес статевого виховання,його асексуальний характер, який визначається статевою уніфікацією,пригніченням інтересу до протилежної статі і появу нормальної сексуальності [Сечейко,С. 42].
Хлопці також більш прагматичні, ніж дівчата, оскільки 86,7%респондентів чоловічої статі відмітили як одну із причин бажання заробитигроші. А от дівчатам більш привабливішим приводом показалося бажання здаватисядорослим (61,1% дівчата проти 38,9% хлопців).
Слідзазначити, що основною метою нашого дослідження було з’ясування основнихцінностей та норм сучасних підлітків, тому у наступному запитанні мизапропонували респондентам проранжувати вказані цінності, які відносяться досексуального аспекту життя, за семизначною шкалою від одиниці (найважливіше дляних) до сімки (майже не важливе). Результати показали, що на перші позиції усвоїй власній ієрархії цінностей школярі ставлять кохання (51,0%), вірність таздоров’я (по 39,2% відповідно) та щасливий шлюб (29,4%). Цінностями другогопорядку можна назвати зовнішню привабливість (17,6%), приємне дозвілля (15,7%)та сексуальне задоволення (11,8%). Отримані результати свідчать про перевагутрадиційних цінностей в свідомості підлітків. Але полярність таких цінностей,як кохання та сексуальне задоволення (найвищі показники за першим місцем укохання та найвищі показники за останнім місцем у сексуального задоволення),дають змогу припустити, що респонденти не вважають одне причиною або наслідком іншого.Тобто кохання та сексуальне задоволення існують в їх уяві нібито поряд, але вокремих сферах, які чомусь не перетинаються. Хоча не можна не відмітити, щопереважна кількість респондентів хотіли б будувати свої сексуальні відносини зкоханою людиною (78,4%). Подібне протиріччя, на наш погляд, можна пояснити абопотягом до романтичного сценарію сексуальних відносин (зустрілися – покохали –почали сексуальні відносини), або відсутністю потреби в самовиправданні вситуації сценарію гедоністичного: коли отримали сексуальне задоволення ірозбіглися. Тут необхідно напам’ятати дві особливості підлітковоїсексуальності. По-перше, це її експериментальний характер, а також і те, щоеротичні потреби і інтереси підлітків дуже часто випереджають розвиток їхемоційно-комунікативних властивостей і досвіду, від котрих залежить можливістьорганічного з’єднання фізичної близькості з психологічною інтимністю івзаєморозумінням людей, які кохають одне одного. Друга особливість також завждихарактеризувала собою рівень свідомості підлітків, в котрій грубі еротичніфантазії співіснували з піднесеними мріями про чисте та світле кохання.Хлопчики-підлітки, котрі ведуть “брудні бесіди” про секс, зовсім не обов’язковозростають емоційно і морально неповноцінними. Ці бесіди дозволяють їм не тількиотримувати інформацію, в якій їм відмовляють дорослі, але і в усвідомленніприродності своїх хвилювань і частково зменшувати їх напруження, послаблюючистрес [Кон Ввс, С.208-211].
Необхідно зазначити, що гетеросексуальне самовизначення підлітківвідбувається зсередини простору, для якого характерні нові цінності інормативні виміри. Підкреслимо, що однією з основ, на якій формуєтьсясексуальна культура, є норма, тобто признання того чи іншого явища індивідомприйнятним для себе. Нашим опитуваним були запропоновані соціальні явища, якітим чи іншим чином характеризують сексуально-нормативний аспект життя. Так,найбільша кількість респондентів (70,6%) вважають цілком нормальними дошлюбнісексуальні відносини та мастурбацію (37,2%). Слід відмітити, що аутоеротизм, зарезультатами нашого дослідження, вважають нормальним явищем, але не прийнятнимдля себе 45,1% респондентів. Подібний розподіл свідчить про неоднозначну оцінкуцього явища. Підлітковий аутоеротизм раніше був першою формою прояву підлітковоїсексуальності. Мастурбаційна схвильованість і почуття провини з цього приводупоступово відходять у минуле, хоча деякі люди продовжують вважати їїнебезпечною і соромною. Але і підлітки зараз займаються аутоеротизмом значночастіше, ніж раніше, причому цим займаються як хлопчики, так і дівчата,незалежно від того, мають вони стабільні відносини з партнером, і наскількивони задоволені цими відносинами [сечейко, С. 41].
Повертаючись до результатів нашого дослідження, слідзазначити, що 43,1% школярів вважають нормальним, але не прийнятним для себетак званий віртуальний секс (по телефону, Інтернету) та велику кількістьстатевих зв’язків (35,3%). Телевізійний ефір, газетні та журнальні сторінки,Інтернетні сайти дуже часто пропонують новий вид сексуальних послуг – це секспо телефону та перегляд відеопродукції сексуального характеру. На наш погляд,небезпека цих видів послуг полягає, перш за все, в неможливості та небажанніконтролювати вік тих, хто зателефонував або відкрив Інтернет-сторінку. А по-друге,зміст та якість побаченої або почутої «картинки» може вкрай негативновідобразитися на формуванні сексуальних цінностей і норм підростаючогоіндивіда. І це, як наслідок, може привести до деформації становлення відношеньу сексуальній сфері молодої людини.
Необхідно відмітити досить нетолерантне відношення (вважаютьненормальним) підлітків до зміни статі (62,1%) та одностатевих шлюбів (52,9%).Такої ж думки вони стосовно гомосексуальних зв’язків та бісексуальності:більшість школярів (по 49,0% відповідно ) вважають їх не нормальним явищем. Вцьому віці молоді притаманна категоричність суджень, тобто школярі можуть незнати або не признавати ті речі, які їх соціальне оточення засуджує. Тобтоможна говорити, що думка старших школярів виступає, так би мовити, дзеркаломіснуючих суспільних стереотипів. Також ненормальним школярі вважають шлюбнізради (60,8%) та сексуальні відхилення (ексгібіціонізм, садомазохізм) – 54,9%.Це досить традиційна точка зору, яка майже завжди підтримувалася суспільноюмораллю.
За межею норми в уявленнях більшості опитаних педофілія(84,3%), зоофілія (52,9%), проституція (49,0%) та порнографія (39,2%). Цісуспільні явища, на думку респондентів, повинні кримінально каратися.Відторження перелічених видів сексуальної спрямованості є цілком зрозумілим інадає можливість дослідникові прослідити нормативний розбіг у груповійсвідомості підлітків щодо оцінки негативних феноменів сексуального життя .
Такимчином, об’єктивною реальністю на сьогодні є те, що саме в підлітковому віцівідбувається перше набуття сексуального досвіду і початок статевого життя.Розвиток лінії сексуальної поведінки підлітків робочої околиці міста має своюспецифіку, яка обумовлена ціннісно-нормативними ознаками молодіжних угрупувань.Незважаючи на те, що кохання є головним мотивом при вступі підлітків у інтимнежиття, значною детермінантою поряд з почуттями є сексуальний потяг ізадоволення сексуальної потреби. Це дозволяє стверджувати співіснуваннядекількох сексуальних сценаріїв у, так би мовити, «сексуальному портретісучасного підлітка». Також слід відмітити, що для підліткового середовищахарактерним є нетолерантне відношення до сексуальних меншин. Зазначимо, що самецей аспект – неприйняття Іншого – потребує подальшого дослідження та порівняннясуджень підлітків з периферії та їхніх однолітків із центральних районів міста.В цілому отримані дані свідчать про коливання сексуальної культури сучаснихукраїнських підлітків в межах гедонізму, легалізму та ситуаційної етики яктипів сексуальної культури, надають змогу констатувати невизначеність щодопевних індивідуальних сценаріїв сексуального життя в підлітковому віці.

ВИСНОВКИ
 
Підсумовуючитеоретичний та практичний аналіз сексуальної культури сучасних підлітків, миз’ясували, що вона не виступає суто біологічним явищем і знаходитьсвій прояв у безлічі соціокультурних форм. Дослідники констатують соціальнурозповсюдженість певних сукупностей зовнішніх проявів сексуальності таіснування тісного зв’язку між загальними соціокультурними змінами татрансформацією соціальних форм сексуальності. При цьому інституціональніструктури змінюють життєві практики і навпаки – трансформації індивідуальнихпрактик народжують нові інституції.
Стан сексуальної культури суспільства суттєво впливає таформує сексуальні норми індивіда, його сексуальну поведінку, систему цінностей,заборон та правил. Аналіз наукової літератури в рамках дипломної роботидозволяє виокремити певні типи сексуальних культур: легалізм, гедонізм,аскетизм, ситуаційна етика та раціоналізм. З’ясовано, що сексуальний сценарійіндивіда, який являє собою феномен втілення сексуальної культури наіндивідуальному рівні, вміщує декілька компонентів: когнітивний (уявлення йпоняття), мотиваційний (установки, мотиви, цілі) та безпосередньо поведінковий.
На сучасному етапі, незважаючи на багатоманітністьвимірювань, за якими класифікують сексуальні сценарії, виділяють п’ять основнихідеально-типичних сценаріїв: це шлюбно-пронатальний, романтичний,комунікативний, гедоністичний та ринковий. Але слід зазначити, що реальні сексуальнібіографії звичайно вміщують декілька сценаріїв, які можуть співіснуватиодночасно або слідують один за іншим залежно від біографічної ситуаціїіндивіда. Специфікою нашої дипломної роботи виступає дослідження питання, якісаме сценарні напрямки притаманні підлітковому віку, оскільки сексуальнакультура підлітків являє собою сексуальну субкультуру суспільства.
Ми визначили, що процес набуття індивідуальної сексуальноїкультури (сексуальна соціалізація) протікає під впливомфізіологічно-психологічної специфіки підліткового віку і характеризуєтьсяекспериментальним характером та ігровими формами. Фігура “значущого іншого”конструюється підлітками виходячи з ідентифікаційних матриць друзів та образівмас-медіа.
Аналізреалій сьогодення дозволив дійти висновку, що сексуальна культура сучаснихукраїнських підлітків відрізняється певною маргінальністю, об’єднуючи риситрадиційної та постмодерної культур. З одного боку, в ній присутнялібералізація установок щодо статевих відносин та суттєве зниження вікової межіпершого сексуального досвіду; з іншого – деякі норми та цінності традиційноїкультури: «подвійний стандарт» суджень щодо чоловічої та жіночої сексуальності,сприйняття жіночості як пасивного сексуального об’єкту, гомофобія якнетолерантність до Іншого. Аналіз соціокультурного наповнення сексуальностідемонструє амбівалентність сексуальної культури підлітків: незважаючи на те, щокохання є головним мотивом при вступі підлітків у інтимне життя, значноюдетермінантою поряд з почуттями є сексуальний потяг і задоволення сексуальноїпотреби. Це дозволяє стверджувати співіснування декількох сексуальних культурта сексуальних сценаріїв у, так би мовити, «сексуальному портреті сучасногопідлітка».
Вивченнянаукових джерел дозволило констатувати існування взаємозалежності сексуальноїактивності та антисоціальної поведінки підлітків. Для нівелювання цієїнебезпечної залежності нами вважається за необхідне використовувати новізагальносуспільні форми сексуального виховання. Сексуальне виховання – цескладний комплекс дій, направлених на ознайомлення  тінейджера із психологічноюта фізіологічною специфікою його організму та на формування власної лініїповедінки у сексуальних взаємовідносинах з урахуванням норм і цінностей, длянього прийнятних. Доведення необхідних знань до старшого школяра, на нашудумку, потрібно доручити фахівцю, який знається на питаннях психології тафізіології, але норми і цінності щодо сексуальної поведінки, на наш погляд,мають формуватися у родині.
Саме впідлітковому віці відбувається перше набуття сексуального досвіду і початокстатевого життя. Проте цей процес має соціально-біографічні особливості.Вивчення за допомогою соціологічного опитування сексуальної поведінки підлітківробочої околиці міста дозволяє стверджувати, що сексуальне життя даної підгрупимає свою специфіку, яка обумовлена ціннісно-нормативними ознаками молодіжнихугрупувань. Також слід відмітити, що для підліткового середовища характерним єнетолерантне відношення до сексуальних меншин. Зазначимо, що саме цей аспект –неприйняття Іншого – потребує подальшого дослідження та порівняння судженьпідлітків з периферії та їхніх однолітків із центральних районів міста.
В ціломуотримані дані свідчать про коливання сексуальної культури сучасних українськихпідлітків в межах гедонізму, легалізму та ситуаційної етики як типівсексуальної культури, надають змогу констатувати невизначеність щодо певнихіндивідуальних сценаріїв сексуального життя в підлітковому віці.

Списоквикористаної літератури
Кон И.С.Введение в сексологию. – М.: Медицина, 1989 –С.86-93.
Сечейко О.В. Взаємозв’язок індивідуально-психологічних та віковихособливостей підлітків //Рідна школа. – 1999. – №9. – С.43-49.
Протоиерей Владислав Софийчук. Чужих детей не бывает: о введениив образовательный процесс полового воспитания // [Электр.ресурс]: // Сайт Родительского комитета Слобожанщины // http: // www. //| roditelskycomitet // nashidety.com.
Кон И. Человеческие сексуальности на рубеже ХХІ века // Впоисках сексуальности: Сб. статей / Под ред. Е. Здравомысловой и А. Темкиной.– СПб.: «Дмитрий Буланин», 2002. – С. 24-47.
РоткирхА. Советские культуры сексуальности // В поисках сексуальности: Сб. статей /Под ред. Е. Здравомысловой и А. Темкиной. – СПб.: «Дмитрий Буланин», 2002.– С. 128-172.
ПушкареваЕ. Подростковая компания городской окраины: сексуальные отношения в тусовке //В поисках сексуальности: Сб. статей / Под ред. Е. Здравомысловой иА. Темкиной. – СПб.: «Дмитрий Буланин», 2002. – С.197-223.
ТемкинаА. Сценарии сексуальности и гендерные различия // В поисках сексуальности: Сб.статей / Под ред. Е. Здравомысловой и А. Темкиной. – СПб.: «ДмитрийБуланин», 2002. – С. 247-287.
БорисовА.С. Сексуальность в ракурсе социальных конвенциональных норм // [Официальныйсайт Центра изучения молодежи] // [Электр. ресурс] www. pokolenya.net
ФрейдЗ. Неудовлетворенность культурой // Западно-европейская социология ХІХ – начала ХХ веков: Тексты // Под ред. В. И. Добренькова. –М., 1976. – С. 191-255.
ЮнгК.Г. Психологические типы. – М.: «Университетская книга» АСТ, 1996. – 716 с.
ХорниК. Психология женщины // Психоанализ и культура: Избранные труды К.Хорни и Э.Фромма. – М.: Юристъ, 1995. – С. 194-209.
ХорниК. Психлгенные факторы функциональных женских расстройств // Психоанализ икультура: Избранные труды К.Хорни и Э. Фромма. – М.: Юристъ, 1995. – С.209-222.
ХорниК. Изменения личности у девочек подростков // Психоанализ и культура: Избранныетруды К.Хорни и Э. Фромма. – М.: Юристъ, 1995. – С. 261-272.
РубелЛ., Чегринец М. Исследовательские стратегии в современной американскойкультурной антропологии: от «описания» к «письму» // Журнал социологии исоциальной антропологии. – 1998. – Т.1. – № 2 //
Демченко В.А. Маніяки зЧервоного Каменю залякали місто // Іменем закону. – 2007. – № 28. – С. 33-34.
Смелзер Н. Соціологія. – М.:Фенікс, 1994. – 688 с.
Фуко М. История сексуальности// Фуко М. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности // [Электр. ресурс]  http://lib.ru.culture/FUKO/istoria. txt.
Фурс В.Н. Критическая теорияпозднего модерна Э. Гидденса // Социлогический журнал. – 2001. – № 1. – С.44-73.
Гидденс Э. Трансформаціяинтимности. Сексуальность, Любов и еротизм в современных обществах. – СПб.:Изд. дом «Питер», 2004. – 204 с.
Шакирова С. Толкованиягендера // Пол женщины: Сб. статей по гендерным исследованиям. – Алмати, 2000.– С. 3-22.
Голод С.И. Сексуальнаяэмансипация Женщин и проблема Другого // Журнал социологии и социальнойантропологи. – 1999. – Т. ІІ. – № 2. – С. 54-63.
Голод С.И. Сексуальноеповедение и субкультурная дифференциация полов // Социологический журнал. –1994. – № 4. – С. 12-23.
Дербенев Д.П. Социальнаяадаптація подростков // Социологический журнал. – 1997. – № 1-2. – С. 65-72.
Шюц А. Структураповседневного мышления // Социс. – 1998. – № 2. – С. 129-137.
Борисов С.Б. Механизмы гендернойсоциализации детей и подростков // Мальчики и девочки: реалии социолизации: Сб.статей. – Ектеринбург, 2004. – С. 99-104.
Салагаев А.Л., Шашкин А.В.«Развод» по-казански: гендерныеособенности виктимизации девушек членами молодежных уличных группировок //Мальчики и девочки: реалии социолизации: Сб. статей. – Ектеринбург, 2004. – С.104-118.
Борисов С.Б.Культурантропология девичества: Морфология и генезис девичьей составляющейсовременной неофициальной детско-подростковой культуры // [Электр. ресурс]: //http://www.anthropology.ru.net.
Епанова Ю.В. Субкультуратинейджеров как феномен современности культуры: теоретические аспекты анализа// [Электр. ресурс]: //http://www. region. ru //pokolenia. net.(Официальныйсайт Центра изучения молодежи «Поколения.NET»).
Ясавеев И.Г. СМИ и ситуация сВИЧ/СПИДом в России // Социс. – 2006. – № 12. – С. 89-94.
Цветкова И.В. Здоровье какжизненная ценность подростков // Социс. – 2005. – № 11. С. 105-109.
Салагаев А.Л., Шашкин А.В.Насилие в молодежных группировках как способ конструирования маскулинности //Журнал социологии и социальной антропологи. – 2002. – Т.V. – № 1. – С. 151-160.
Суковатая В.А. Гендерная политикарекламы на постсоветском телевидении // Социс. – 2004. – № 2. – С. 65-69.
Гергилов Р.Е. Книга жизни: «О процессе цивилизации» Н.Элиаса// [Электр.ресурс]: http: socnet. narod.ru/socis/htlm.
Бергер П. Лукман Т. Социальноеконструирование реальности. Трактат по социологии знания. – М.: Медиум, 1995. – 322 с.
1Антонов А.И., Медков В.М. Социология семьи. – М.: Изд. МГУ:Издательство международного университета бизнеса и управления, 1996. – С. 171-191.
2Берн Ш. Гендерная психология. – СПб., 2002. – 320с.
3Васильченко Т.С., Решетняк Ю.А. Любовь, брак, сексуальное партнерство. – М.,1990. – 128 с.
5Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини: Наук метод. зб. / За ред. Т.В. Говоруна. – К.:Інститут змісту та методів навчання, 1996. – 97с.
6Голод С.И. ХХ век и тенденция сексуальных отношений в России – СПб, 1996. – 207 с.
7Голод С.И. Сексуальна поведение и субкультурная дифференциация  статей // Социологический журнал. – 1994. – №4.– С.127-133
8Гридковець Л.М. Развитиепсихосексуальной культуры личности //Практическая психология и социальная работа. – 2000 – №3. – С.22-24.
9Громадська думка України: Моніторинг. – Київ, 2001. – С.36-40.
10Ивченко И.П., Ефремова А.В.,Аклузин Ф.П. Установки подростков по отношению кначалу половой жизни // Вопросы редколегии.– 2001. – №3. –С.49-57.
11Каган В.Е. Воспитателю о сексологии. – М., 1991. – С.180-186.
12Кле М. Психология подростка:Психосексуальное розвитие / Пер. с франц. – М.: Педагогика, 1991. – С.74-84.
13Кон И.С. Введение в сексологию.– М.: Медицина, 1989. –С. 86-93.
14Кон И.С. Подростковая и юношеская сексуальность:сравнительный социально-педагогический анализ // Персональний сайт И.С.Кона –   [Электр. ресурс]: http:// sexology.psi.mid.ru
15Кулагина Н.Ю., Колоцкий В.Н. Возрастная психология: развитие человекаот рождения  до поздней старости. – М.,2001. – 466 с.
16Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. – М.,1995- 340 с.
17Мастерс У., Джонсон В., Колодни Р. Основы сексологии. – М.: Прогрес, 1998. – 834с.
18Навайтис Г.А. Отношение молодежи кдобрачным половым связям // Социс. – 1988 – №2. – С.79-80.
19Ньюкомб Н. Развитие личности ребенка. – СПб., 2002. – 876 с.
20Підліток у великому місті і фактори та механізми соціалізації: Колективна монографія / Підред. Л.Г. Сокурянської. – Харків.: Видавничий центрХарківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2000. – С.185-194.
21Психологическая энциклопедия/ Под ред. Р.Корсини, А.Ауербаха. – СПб.: Питер, 2003. –1036с.
22Райс Ф. Психология подростковогои юношеского возраста. – СПб., 2000. – 892с.
23Романов И.В. Особенности половойидентичности подростков  // Вопросы психологии. – 1997 – №4. – С.39-47.
24Романова В.Г. Половые стереотипы в процессе социализациимолодежи // Практическая психология и социальная работа. – 2000. –№8. – С.39-43.
25Садовский М.Т. Подростковая сексуальность как предмет социальной работы // Вестникпсихологичесокй и коррекционно-реабилитационной работы. – 2002. – №1. –С.57-66.
26Самарець Н.А. Статеве виховання і просвіта дітей і підлітків в США //Педагогіка. – 2000. – №9. – С.97.
27Сексологія і андрологія / Підред. А.Ф.Вознякова, І.І.Горопінченко – К.,1997. – 880с.
28Сечейко О.В. Взаємозв’язок індивідуально-психологічних та віковихособливостей підлітків // Рідна школа. – 1999. – №9. – С.43-49.
29Сечейко О.В. Влияние индивидуально-психологических свойств подростков наособенности их сексуального поведения// Журнал практикующего психолога. – Вып 6. – 2000. – С.106-118.
30Сечейко О.В. Відношення підлітків до сексуальних проблем // Рідна школа. – 1999. – №3. –С.57-58.
31Сечейко О.В. Половое воспитание подростков в современныхусловиях // Педагогика и психология. – 1999. – №4. – С.93-98.
32Словарь гендерных терминов. – М., 2002. – 256 с.
33Титаренко Т.М. Життевий світ особистості у межах і за межамибуденності. – К., 2003. – 160с.
34Фернхем А. Хейвен П. Личность и социальное поведение. – СПб., 2001. – 365с.
35Шорт Р. Секс, любовь или влюбленность. – М., 1996.– 242с.

Додаток1
 
Програма авторськогоекспертного опитування
1. Методологічна частинапрограми
У травні 2008 року автором дипломного проекту було проведено експертнеопитування батьків та вчителів для з’ясування їх відношення досексуального виховання підлітків. Оскільки статистичний матеріал з цьогопроводу має фрагментарний характер, то емпіричною базою диплому станутьрезультати власного дослідження.
Аналіз проблемноїситуації:
Сексуальне виховання дитинипроцес складний і неоднозначний. Визначення форм подачі інформації та змістутранслюємого знання потребує від батьків та вчителів неабиякої власноїпідготовки. Оскільки тематика і суть проблеми мають інтимний характер, топроцес сприйняття та освоєння основних правил сексуального виховання потребуєвід обох суб’єктів процесу певної міри довіри. Теоретичного матеріалу щодосутності переліченого  чимало, але у ході написання дипломної роботи авторомбуло проведено власне дослідження для виявлення загальних тенденцій цьогоаспекту.
Мета дослідження: виміряти характерний зрізгромадської думки експертів (батьків та вчителів) щодо сексуального аспектувиховання.
Для реалізації мети слід вирішити такі завдання: 
–            з’ясуватисенс, який вкладають експерти в поняття сексуальне виховання;
–            виявитиосновні форми подачі інформації щодо сексуального аспекту життя;
–            проаналізуватиосновні джерела отримання інформації про сексуальну культуру;
–            визначити,яка саме інформація потрібна підліткам щодо статевих стосунків.
Гіпотези дослідження:
Вирішення вищезазначених завдань дозволяє сформулювати такі гіпотези:
Пряма 1. Більшість  опитаних експертів вкладають у змістпоняття «сексуальне виховання» профілактику небажаних наслідків статевого життяпідлітків.
Зворотна. Експерти вважають, що у сутність поняття «сексуальневиховання» входить широкий спектр знань про стать.
Пряма 2. На думку більшості респондентів, знання про сексуальнийаспект життя їх діти повинні отримувати у вигляді лекцій, які проводять лікарі.
Зворотна. На думку більшості респондентів, знання про сексуальнийаспект життя їх діти повинні отримувати з близького оточення (батьки, родичі).
Пряма 3. Серед найпопулярніших джерел отримання інформації про статевівідносини виявилися ЗМІ (телебачення, газети, журнали, спеціалізованалітература).
Зворотна. На думку більшості опитаних інформацію про сексуальнівідносини діти повинні отримувати у родині.
Пряма 4. Респонденти вважають, що підліткам в першу чергу необхіднаінформація про засоби запобігання фізіологічних проблем, пов’язаних з інтимнимжиттям.
Зворотна. Респонденти хотіли б, щоб їх діти отримували як моно більшеінформації, щодо взаємин статевих партнерів.
Об’єкт дослідження:батьки та вчителі підлітків, що виступили експертами відносно процесусексуального виховання.
Предмет дослідження: думка експертів, щодо процесусексуального виховання підлітків.
2. Методична частинапрограмиОпис вибірки
Вибіркова сукупність формувалася за ознакою соціальногостатусу по відношенню до підлітків, тобто була представлена у рівній пропорціїбатьками і вчителями (по 50% відповідно). Під час проведення дослідження булоопитано 52 експерти. З них 30,8% чоловіків та 69,2% жінок. За освітнімкритерієм респонденти розподілилися у такий спосіб:
Ø зсередньою освітою – 25,0%;
Ø зсередньою спеціальною освітою – 32,7%;
Ø з вищоюосвітою – 42,3%.
Методика
Як найбільш зручний метод дослідження, що цілком відповідаєпоставленій меті, було обране експертне анкетне опитування,яке проводилося за допомогою роздавального документу (анкети).
Інструментарій
Опитування експертів проводилось за допомогою роздавальноїанкети, яка містить дванадцять запитань. Питання різнилися між собою закількістю можливих відповідей:
–  5 запитань закритого типу –можна було обирати відповіді лише із запропонованих в анкеті;
–  6 запитань напівзакритоготипу – поряд із запропонованими відповідями була передбачена можливістьнаписати свій варіант відповіді;
–  1 відкрите запитання,відповідь на яке респондентам пропонувалося написати власноруч.
В анкеті декілька смислових блоків: перший загальний блок длявсіх респондентів; другий блок запитань для батьків і третій –соціально-демографічний блок.

Додаток 2
 
ДНЕПРОПЕТРОВСКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ УНИВЕРСИТЕТ
 
АНКЕТА
 
Уважаемые господа!
Внимательно прочитайте всевопросы и предложенные ответы, обведите номер того ответа, которыйсоответствует Вашему мнению. Если ни один из вариантов не совпадает с Вашим,пожалуйста, укажите свой вариант в графе «другое». Пожалуйста, не пропускайтевопросов. Анкета анонимная, подписываться не нужно. Информация будетиспользована в обобщенном виде.
1. Что в Вашем понимании включает в себя понятие «сексуальноевоспитание»? В порядке убывания:
ØПрофилактикаранней беременности и венерических заболеваний
ØЗнание вопросовполовых взаимоотношений
ØЗнание о различииполов
ØОбсуждение сребенком темы половых взаимоотношений
ØОзнакомлениеподростков с соответствующей литературой, лекции
 
2.        Какая из форм сексуального воспитания, на Ваш взгляд, является наиболее эффективной?(не более 2-х вариантов ответа)1. Беседы со сверстниками, друзьями – 3,8% 2. Беседы с родителями, родственниками – 65,4% 3. Беседы с педагогами – 4. Лекции медработников – 53,8% 5. Просмотр документально-публицистических фильмов – 34,6% 6. Ознакомление с научно-популярной литературой – 38,5%
 
3.        Изкаких источников, по Вашему мнению, подростки должны получать информациюсексуального характера? (не более 2-х вариантов ответа)1. От родителей, родственников – 69,2% 2. От воспитателей, учителей – 11,5% 3. От друзей, знакомых – 11,5% 4. Из средств массовой информации – 23,7% 5. От медицинских работников – 30,8% 6. Из специализированной литературы – 53,8%
 
4.        Кто,по Вашему мнению, должен заниматься сексуальным воспитанием подростков? (одинвариант ответа)1. Семья – 73,1% 2. Школа (учебное заведение) – 11,5% 3. Друзья, сверстники – 4. Медицинские работники – 3,8% 5. Социальные работники –
  6. Самостоятельно – 11,5%
  /> /> />
 
5.        Акто, по Вашему мнению, первым информирует подростка в отношении сексуальной жизни?(один вариант ответа)1. Семья – 19,2% 2. Школа (учебное заведение) – 3. Друзья, сверстники –73,1% 5. Социальные работники – 6. Самостоятельно – 7,7%
 
6.        Скакого возраста, на Ваш взгляд, нужно начинать сексуальное воспитание детей?(один вариант ответа)1. 0-3 года – 34,6 2. 4-6 лет – 19,2% 3. 7-12 лет – 34,6% 4. 13-15 лет – 5. 16-18 лет –11,5% 6. Старше 18 лет –
 
7.        Какуюинформацию подростки должны получать в рамках сексуального воспитания? (неболее 2-х вариантов ответа)1. Информацию о различиях физиологического строения тела – 53,8% 2. Информацию о половом акте – 23,1% 3. Информацию о механизме оплодотворения – 23,1% 4. Информацию о венерических заболеваниях и СПИДе – 84,6% 5. Информацию о противозачаточных средствах – 73,1%
 
8.        КакВы считаете, нужно ли ввести в школе специальный курс, посвященный вопросамсексуального воспитания?(один вариант ответа)1. Обязательно – 30,8% 2. Скорее да, чем нет –46,2% 3. Скорее нет, чем да – 11,5% 4. Не вижу в этом необходимости – 5. Затрудняюсь ответить – 11,5%
ВНИМАНИЕ! ВОПРОСЫ ТОЛЬКО ДЛЯ РОДИТЕЛЕЙ.
 
9.        КакВы считаете, доверяет ли Вам Ваш ребенок? (один вариант ответа)1. Да, полностью – 19,2% 2. В определенной степени – 61,5% 3. Нет – 4. Затрудняюсь ответить – 19,2%
 
10.      Что бы Выпредприняли, если бы Ваш ребенок признался, что у него венерическоезаболевание? (один вариант ответа)
1.        Помогу ребенку срешением этой проблемы – 73,1%
2.        Не буду помогать,пусть сам(а) разбирается –
3.        Помогу решить этупроблему, но при этом накажу – 15,4%
А ТЕПЕРЬ НЕСКОЛЬКО ВОПРОСОВ О ВАС (ВОПРОСЫ ДЛЯ ВСЕХ)
 
11.      УкажитеВаш пол:
1.        Мужской – 30,8%
2.        Женский – 69,2%
12. Укажите, пожалуйста, уровень Вашего образования: 1. Неполное среднее – 2. Среднее – 25,0% 3. Среднее специальное – 32,7% 4. Высшее – 42,3%
СПАСИБО ЗА УЧАСТИЕ В ОПРОСЕ!

Додаток 3
 
Програма авторськогопілотного дослідження
 
1. Методологічна частинапрограми
У травні 2008 року автором дипломного проекту було проведено пілотнеопитування школярів міста Дніпропетровськ для виявлення загальнихтенденцій їх думки щодо змісту та їх уявлень про сексуальну культуру. Оскількистатистичний матеріал з цього проводу має фрагментарний характер, то емпіричноюбазою диплому стануть результати власного дослідження.
Аналіз проблемної ситуації:
Підліткова соціальна спільність єособливою групою суспільства, яка займає маргінальну позицію в силу віковихособливостей, та пов’язаної з ними невизначеності статусу, несформованоїжиттєвої позиції та ціннісно-нормативної системи. Намагаючись як можна скорішеперейти до статусу дорослих, підлітки некритично та спрощено сприймаютьінформацію про сексуальність  особистості, а ліберальна сексуальна культура,характерна для сучасної реальності, сприяє цьому.
Мета дослідження: виміряти характерний зрізгромадської думки школярів щодо їхньої сексуальної культури.
Для реалізації мети слід вирішити такі завдання: 
 – виявити вік та основні причини вступу підлітків достатевих зв’язків – з’ясувати особливості оцінки шкільною молоддюзапропонованих цінностей ;
–         виявитиуявлення підлітків, щодо їх сценарію сексуальних відносин;
 – виміряти оцінку опитаних запропонованих сексуальних норм;
Гіпотези дослідження:
Вирішення вищезазначених завдань дозволяє сформулювати такі гіпотези:
Пряма 1. Більшість серед опитуваних становлять ті, хто вважає14-15 років – оптимальним віком для початку сексуальних відносин.
Зворотна. Більшість серед опитуваних становлять ті, хто вважає 16-17років – оптимальним віком для початку сексуальних відносин.
Пряма 2. Основною причиною вступу підлітків до інтимних зв’язківреспонденти вважають кохання.
Зворотна. Основною причиною вступу підлітків до інтимних зв’язківреспонденти вважають сексуальний потяг.
Пряма 3. У рейтингу запропонованих цінностей перше місце посідаєкохання.
Зворотна. У рейтингу запропонованих цінностей перше місце посідаєприємне дозвілля.
Пряма 4. Більшість респондентів вважають цілком нормальним явищемдошлюбні сексуальні відносини з коханою людиною.
Зворотна. Більшість респондентів вважають нормальним явищем сексуальнівідносини лише у шлюбі.
Пряма 5. Переважна кількість опитаних підлітків оцінили запропонованісексуальні форми взаємодії в цілому позитивно.
Зворотна. Думка школярів, щодо запропонованих сексуальних формвзаємовідносин розділилася.
Об’єкт дослідження: учні 9-11 класів загальноосвітньої школи № 143 міста Дніпропетровськ.
Предмет дослідження:  думка шкільної молоді, щодо ролісексуальної культури в їхньому житті.
2. Методична частинапрограмиОпис вибірки
Вибіркова сукупність формувалася за двома основнимикритеріями: географічне розташування школи (робоча околиця міста) та часовийфактор (всі учні опитувалися в один і той же час). Під час проведеннядослідження було опитано 153 респонденти. З них 47,1% хлопців та 52,9% дівчат.За віком респонденти розділилися так: 15 років – 30,8%; 16 років – 56,9%; 17років і старше – 18,2%.
Методика
Як найбільш зручний метод дослідження, що цілком відповідаєпоставленій меті, було обране анкетне опитування, яке проводилосяза допомогою роздавального документу (анкети).
Інструментарій
Опитування школярів проводилось за допомогою роздавальноїанкети, яка містить двадцяти трьох запитань. Питання різнилися міжсобою за кількістю можливих відповідей:
–  18 запитань закритого типу –можна було обирати відповіді лише із запропонованих в анкеті;
–  4 запитань напівзакритоготипу – поряд із запропонованими відповідями була передбачена можливістьнаписати свій варіант відповіді;
–  1 відкритого запитання,відповідь на яке респондентам пропонувалося написати власноруч.
В анкеті декілька смислових блоків: перший присвяченийвиявленню особистих причин вступу підлітків у статеві зв’язки; другий –вивченню оцінки запропонованих цінностей; третій – вивченню ставлення дозапропонованих норм; четвертий – соціально-демографічний.

Додаток 4
 
ДНЕПРОПЕТРОВСКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ УНИВЕРСИТЕТ
 
АНКЕТА
Дорогой друг!
Внимательно прочитай все вопросыи предложенные ответы, обведи номер того ответа, который соответствует твоемумнению. Если ни один из вариантов не совпадает с твоим, пожалуйста, укажи свойвариант в графе «другое». Пожалуйста, не пропускай вопросов. Анкета анонимная,подписываться не нужно. Информация будет использована в обобщенном виде.
1.        С какоговозраста, по твоему мнению, можно вступать в сексуальные отношения? (одинвариант ответа)1. 10-11 лет – 2. 12-13 лет – 3. 14-15 лет – 5,9% 4. 16-17 лет – 45,1% 5. 18-19 лет – 41,2% 6. 20 и старше – 7,2%
2.        Есть лисреди твоих друзей-сверстников те, кто уже имеет сексуальный опыт? (одинвариант ответа)1. Да, почти все – 27,5% 2. Да, некоторые – 40,0% 3. Таких нет – 13,7% 4. Затрудняюсь ответить – 9,8%
3.        Скажи,есть ли среди твоих друзей и знакомых такие, кто лично столкнулся с: (укажи всеварианты, которые подходят)1. Нежелательной беременностью – 21,6% 2. Необходимостью сделать аборт – 13,7% 3. Ранним замужеством (женитьбой) – 19,6% 4. Венерическим заболеванием – 5. Сексуальным насилием – 3,9% 6. Заражением СПИДом – 7. Никто не сталкивался с перечисленным – 68,7%
4. Как ты считаешь, почему подростки вступают в сексуальныеотношения? (не более 3-х вариантов ответа)1. Из любопытства – 33,3% 2. Из-за стремления казаться взрослым – 47,1% 3. По любви – 47,1% 4. Для удовлетворения сексуального влечения – 51,0% 5. Случайно, в состоянии алкогольного опьянения – 56,9% 6. Потому что так делают все – 17,6% 7. Из-за стремления досадить родителям – 2,0% 8. Чтобы заработать денег – 2,0%
5. Возле каждой из предложенных ценностей поставь оценку от 1до 7, где 1 – наиболее значимое для тебя, 2 – чуть менее значимое и так далее,а 7 – значимое в наименьшей степени:в %
Ценность
1
2
3
4
5
6
7 1. Любовь 51,0 21,6 13,7 3,9 7,8 – 2,0 2. Верность 39,2 29,4 19,6 3,9 2,0 2,0 3,9 3. Здоровье 39,2 21,6 11,8 13,7 5,9 3,9 3,9 4. Сексуальное удовлетворение 11,8 7,8 13,7 11,8 7,8 17,6 29,4 5. Счастливый брак 29,4 13,7 9,8 21,6 15,7 3,9 5,9 6. Внешняя привлекательность 17,6 11,8 17,6 11,8 19,6 15,7 5,9 7. Приятное времяпрепровождение 15,7 11,8 11,8 15,7 9,8 19,6 15,7
 
6. Какими бы ты хотел видеть свои сексуальные отношения? (одинвариант ответа)
 1. Только с мужем (женой) – 11,8% 2. С любимым человеком – 78,4 3. С несколькими постоянными партнерами (например, муж+любовник) – 3,9% 4. С большим количеством партнеров для удовлетворения сексуальных потребностей – 5,9%
Укажи свое отношение к нижеперечисленным явлениям (вариантответа в каждой строке):в %
№
Явление
Считаю нормаль-ным
Это нормально, но не для меня
Считаю ненормаль-ным
Считаю, что это должно быть уголовно наказуемым
7 Добрачные сексуальные отношения 70,6 21,6 5,9 2,0
8 Супружеская измена 3,9 27,5 60,8 7,8
9 Множество половых связей 7,8 35,3 49,0 7,8
10 Гомосексуальные отношения 3,9 15,7 49,0 31,4
11 Порнография 11,8 17,6 31,4 39,2
12 Сексуальные отклонения (эксгибиционизм, садомазохизм) – 19,6 54,9 25,5
13 Зоофилия (секс с животными) – – 47,1 52,9
14 Педофилия (секс с детьми) – – 15,7 84,3
15 Однополые браки 7,8 25,5 52,9 13,7
16 Смена пола 3,9 17,6 62,7 15,7
17 Бисексуальность 9,8 23,5 49,0 17,6
18 Виртуальный секс (по телефону, Интернету) 11,8 43,1 39,2 5,9
19 Проституция 5,9 7,8 37,3 49,0
20 Мастурбация 37,3 45,1 15,7 2,0
21 Другое – – – –
22. Укажи свой пол:
1. Мужской– 47,1%
2. Женский– 52,9%
23. Укажи свой возраст:
1.        15 лет – 30,8%
2.        16 лет – 56,9%
3.        17 лет – 18,2%
БЛАГОДАРИМ ЗА УЧАСТИЕ В ОПРОСЕ!