НВК: загальноосвітня школа І-ІІступенів №2-ліцейШкола чистого мистецтва в російській поезії.Філософічність і поетична своєрідність поезії її представників (затворчістю Тютчева і Фета)наукове дослідженняз зарубіжної літературиучня 10-А класуФорменка Максимам. Глухів2002 р.
ПланІ. Вступ — поетичне угруповання „Парнас”; — послідовники ідей „Парнасу” у РосіїІІ. Основна частина 1. Афанасій Афанасійович Фет — умови формування світогляду поета; — поетичний шлях; — Фет – співець російської природи; — любовна лірика поета; 2.Федір Іванович Тютчев — роль сім’ї у становленні поета; — визнання; — особливості світосприйняття Тютчева тайого відображення у поезії; — любов у житті поета;ІІІ. ВисновокЛітература
ВступПоетичнеугруповання „Парнас”Назва„Парнас” пішла від назви гори у Греції, на якій за уявленнями давніх греківжили чудові музи мистецтва і бог поезії Аполлон. Зараз це слово є символмистецтва, символ поезії. У Франції в 70-ті роки ХІХ ст. парнасцями почалиназивати поетів, що за мету собі ставили створення „чистого мистецтва”, яке боспівувало не щось з буденного життя, а тільки справжню красу: природу,кохання… Ці поети майже не звертали уваги на те що саме з цього вони оспівують,для них головним було те, як вони це роблять. Найвідомішими представникамицього поетичного угруповання були: Теофіл Гофьє, Поль Готьє, де Ліль, де Ларме,де Ередіа. Послідовникиідей „Парнасу” у РосіїНеобминула ця течія в мистецтві ХІХ століття і Росію. Загальновизнаним вважаєтьсянаявність в російській поезії цього часу двох напрямків. Один – це поети, щозверталися у своїй творчості до важливих суспільно – політичних проблем,розповідали про сучасну людину з її турботами, тривогами, розчаруванням, горем.Їх твори швидко відгукувались на актуальні явища дійсності, брали активнуучасть у літературній боротьбі. Найяскравіший представник цієї школи –М.О.Некрасов. Широко відомий погляд Некрасова на роль поета в суспільномужитті: „Поэтом можешь ты не быть, ногражданином быть обязан…»Водночас існував у поезії і другийнапрямок, орієнтований на теорію „мистецтва заради мистецтва”. Поети чистогомистецтва зверталися до світу філософських та психологічних проблем,відображали особисті, інтимні переживання, красу та витонченість оточуючоїприроди. Звичайно, між представниками цих напрямків існувала непримиреннаборотьба. Другий напрям в мистецтві обрали для своєї творчості О.Майков, Л.Мей, О.Толстой. Але найяскравішимипредставниками „чистого мистецтва” в російській літературі вважаються Афанасій Феті Федір Тютчев. Основна частинаАфанасійАфанасійович Фет(1820-1892)Умови формуваннясвітогляду поетаАфанасійАфанасійович Фет народився в садибі Новоселки Мценского повіту в листопаді 1820 року.Історія його народження не зовсім звичайна. Батькойого, Афанасій Неофитович Шеншин, ротмістр увідставці, належав до старого дворянського роду і був багатим поміщиком.Знаходячись на лікуванні в Німеччині, він оженився на Шарлотті Фет, яку вивіз уРосію від живого чоловіка і доньки. Через два місяці по приїзді в Шарлоттинародився хлопчик, названий Панасом на прізвище Шеншин. Чотирнадцять роківпотому, духовна влада Орла виявила, що дитина народилася до вінчання батьків іАфанасій був позбавлений права носити прізвище батька та дворянського титулу.Ця подія сильно вразила душу дитини, і Фет майже усе своє життя переживавдвозначність свого положення. Особливаситуація з народженням вплинула на подальшу долю Афанасія Фета — він повиннийбув вислужити собі дворянські права, яких його позбавила церква. Насамперед,він закінчив університет, де навчався спочатку на юридичному, потім нафілологічному факультеті.ПоетичнийшляхУцей час, у 1840 році він і видав окремою книгою свої перші добутки, збірку „Лирический пантеон”:„Пуская в свет свои мечты,Я предаюсь надежде сладкой,Что может быть на них украдкойБлеснет улыбка красоты,Иль раб мучительных страстей,Читая скромные создания,Разделит тайные страданьяС душой взволнованной моей”Але, нажаль, збірка не маланіякого успіху.Одержавшиосвіту, Афанасій Афанасійович вирішив стати військовим, тому що офіцерський чиндавав можливість одержати дворянський титул. Але в 1858 році А.Фет змушений буввийти у відставку. Дворянських прав він так і не здобув — у той час дворянстводавало тільки чин полковника, а він був штаб — ротмістром. Звичайно, військоваслужба не пройшла для Фета даром: це були роки світанку його поетичноїдіяльності. У 1850 році в Москві вийшли «Вірші» А. Фета, зустрінутічитачами з захватом. У Петербурзі він познайомився з Некрасовим, Панаєвим,Дружиніним, Гончаровим, Язиковим. Пізніше вінподружився з Левом Миколайовичем Толстим. Ця дружба була довга і потрібна дляобох.Вроки військової служби Афанасій Фет пережив трагічну любов, що вплинула на всюйого творчість. Це була любов до Марії Лазич,шанувальниці його поезії, дівчині дуже талановитої й освіченої. Вона тежполюбила його, але вони обоє були бідні, і А. Фет з цієї причини не зваживсяз’єднати свою долю з коханою дівчиною. Незабаром Марія Лазичзагинула, вона згоріла. До самої смерті поет пам’ятав про свою нещасливу любов,у багатьох його віршах чується її нев’янучий подих.У1856 році вийшла нова книга поета.Вийшовшиу відставку, А. Фет купив землю в Мценському повіті івирішив присвятити себе сільському господарству. Незабаром Фет женився на М.П.Боткіній. У селі Степанівці Фет прожив сімнадцять років, лише зрідканавідуючись до Москви. Тут застав йогоуказ царя про те, що за ним, нарешті, затверджене прізвище Шеншин, із усімазв’язаними з нею правами.У1877 році Афанасій Афанасійович купив у Курській губернії село Воробйовку, де і провів залишоксвого життя, лише на зиму переїжджаючи до Москви. Ці роки на відміну від років, прожитих уСтепанівці, характерні його поверненням до літератури. Усі свої вірші поетпідписував прізвищем Фет: під цим ім’ямвін придбав поетичну славу, і воно було йому дорого. У цей період А. Фет видав збори своїх творів за назвою ” Вечірні вогні” — усього булочотири випуски.У1892 році поет помер, не доживши двох днів до 72 років. Похований він у селі Клейменово — родовому маєтку Шеншиних,у 25 верстах від Орла. ВіршіА. Фета — це чиста поезія, у тому контексті, що там немає ні крапельки прози. Фет обмежував свою поезіютрьома темами: кохання, природа, мистецтво. Звичайно він не оспівувавжарких почуттів, розпачу, захвата, високих думок. Ні, він писав пронайпростіше — про картини природи, продощ, про сніг, про море, про гори, про ліс, про зірки, про найпростіші рухи душі, навіть про хвилини враження. Його поезіярадісні і світла, їй притаманне почуття світла і спокою. Навіть про своюзагублену любов він пише світло і спокійно, хоча його почуття глибокі і свіжі,як у перші хвилини. До кінця життя Фету не зрадиларадість, який перейняті майже всі його вірші. Краса,природність, щирість його поезії доходять до повної досконалості, стих йогонадзвичайно виразний, образний, музичний. «Це не просто поет, а скорішепоет — музикант…»- говорив про нього Чайковський. На вірші Фета буланаписана безліч романсів, що швидко завоювали широку популярність.Фет –співець російської природиФетаможна назвати співаком російської природи. Наближення весни й осіннє ув’ядання, запашна літня ніч і морозний день, що розкинувсябез кінця і без краю, житнє поле і густий тінистий ліс — про все це пише він усвоїх віршах. Природа у Фета завжди спокійна, притихла, немов застигла. І в тойже час вона на диво багата звуками і фарбами, живе своїм життям, схованим віднеуважного ока:„Я пришелк тебе с приветом,Рассказать, что солнце встало,Что оно горячим светомПо листам затрепетало;Рассказать, что лес проснулся,Весь проснулся, веткой каждой,Каждой птицей встрепенулсяИ весенней полон жаждой…”Дужечудово передає Фет і “благоухающую свежесть чувств”, навіянихприродою, її красою, принадністю. Його вірші перейняті світлим, радіснимнастроєм, щастям любові. Поет надзвичайно тонко розкриває різноманітні відтінкилюдських переживань. Він вміє уловити і наділити в яскраві, живі образи навітьскороминущі щиросердечні рухи, що важко позначити і передати словами:„Шепот,робкое дыханье,Трели соловья,Серебро и колыханьеСонного ручья,Свет ночной, ночные тени,Тени без конца,Ряд волшебных измененийМилого лица,В дымных тучках пурпур розы,Отблеск янтаря,И лобзания, и слезы,И заря, заря!..”ЗвичайноА. Фет у своїх віршах зупиняється на одній фігурі, на одному повороті почуттів,і в той же час його поезію ніяк не можна назвати одноманітної, навпаки, — вонауражає розмаїттям і безліччю тем. Особлива принадність його віршів крім змісту- саме в характері настроїв поезії. Муза Фета легка, повітряна, у ній начебтонемає нічого земного, хоча говорить вона нам саме про земні речі. У його поезіїмайже немає дії, кожен його вірш — це цілий ряд вражень, думок, радощів ісумувань. Узяти хоча б такі з них, як «Луч твой, летящий далеко…», «Недвижные очи, безумные очи…»,«Солнце луч промеж лип…», «Тебе в молчании я простираю руку…» та ін.Поетоспівував красу там, де бачив її, а знаходив він її повсюди. Він був художникомз винятково розвинутим почуттям краси. Напевно тому в його віршах такі чудовікартини природи, що він брав її такою, яка вона є, не припускаючи ніякихприкрас дійсності.Любовналірика поетаТаким же прекрасним для А.Фета було іпочуття кохання, якому присвячено чималотворів поета. Кохання для нього – це захист, тиха гавань „від вічного плескотуі гомону життя”. Любовна лірика Фета відрізняється багатством відтінків,ніжністю, теплом, що йде з середини душі. „Мед запашний любовної радості ічарівних снів” Фет змалював в своїх творах словами надзвичайної свіжості іпрозорості. Пронизана то світлим сумом, то легкою радістю, його любовна лірикадотепер зігріває серця читачів, „золотом вічним горить у співі”. Ввсіх творах А. Фет бездоганно вірний в описах чи то почуттів, чи то природи їхдрібним рискам, відтінкам, настроям. Саме завдяки цьому поет і створив дивнітвори, що вже стільки років вражають нас філігранною психологічною точністю. Доїх числа належать такі поетичні шедеври, як «Шепот, робкое дыхание…», «Я пришел к тебе с приветом…», «На зареты ее не буди…», «Заря прощается с землей…»ПоезіяФета – поезія натяків, здогадок, умовчань; його вірші у більшості своїй немають сюжету, — це ліричні мініатюри, призначення яких не стільки передатичитачеві думки і почуття, скільки ”летючий” настрій поета. Він був далекий віддушевних бур і тривог. Поет писав:„Языкдушевной непогодыБыл непонятен для меня”.А.Фетбув глибоко переконаний, що краса – це реальний найважливіший елемент побудовисвіту, який надає йому гармонійну виваженість і цільність. Тому, він шукав тазнаходив красу в усьому: в опалому листі, в троянді, що дивно посміхнулася „вдень быстролетныйсентября»,в фарбах «неба родного».Поетвідрізняв „розум розуму” та „розум серця”. Він вважав, що лише „розумом серця”можливо проникнути крізь зовнішню оболонку у прекрасну суть буття. У сердечно –розумну лірику Фета немає доступу нічому жахливому, потворному,дисгармонійному. ФедірІванович Тютчев(1803-1873)Роль сім’ї установленні поетаФедір Іванович Тютчев народився в культурнійдворянській сім’ї. Хлопчик рано виявив надзвичайне обдарування та схильність донавчання. Тому батьки запросили вчителем до нього поета – перекладача Раїча,який був дуже обізнаний у класичній древній та італійській літературі. Вжедванадцятирічний Федір перекладав твори Горація, захоплювався Пушкіним, читавЖуковського, німецьких романтиків, французьких просвітителів, поетів тафілософів древньої Греції та Рима. Тому в 1822 році Тютчев закінчив словеснийфакультет Московського університету та був прикомандирований до державноїколегії іноземних справ, а трохи пізніше – відбув чиновником у російськудипломатичну місію в Мюнхен, де провів 22 роки.ВизнанняСаме звідти почали надходити тапублікуватися у тогочасних часописах, зокрема у „Современнике”цикли віршів Ф.Тютчева. Особливу зацікавленість до його віршів виявили в Росіїв 1850 році, коли Некрасов в цьому ж журналі надрукував статтю „Російськідругорядні поети”, а Тургенєв – „Декілька строк про вірші Тютчева”.Чимже так приваблювали і приваблюють сьогодні вірші Тютчева? Особливостісвітосприйняття Тютчевата йоговідображення в поезіїЛірикаФедора Тютчева увібрала в себе його особливе бачення довкілля. Світ – цезагадка, відгадку якої треба шукати все життя. Загадкове усе: природа, людина,сам поет: „Каксердцу высказать себя?Другому как понять тебя?Поймет ли он чем ты живешь?Мысль изреченная есть ложь”.Алепоет вміє знаходити в житті прекрасне навіть у важкі часи хвилювань та тривог:„Блажен, кто посетил сей мирв его минуты роковые”. Хоча все ж найкращі рядки його віршів присвячені саме природі –джерелу його поетичного натхнення та життєдайних сил. Природа для Тютчева непросто середа існування, а щось набагато більше, без чого неможливо жити.Природа нагадує про себе стуком крапель дощу по шибках в нічній тиші чипташиним співом серед полуденного зною. Тільки поет,що насправді вірить в те, що природа – це щось таємниче, надзвичайне,неосяжне міг стверджувати: „Не то,что мните вы, природа:Не слепок, не бездушный лик-В ней есть душа, в ней есть свобода,В ней есть любовь, в ней есть язык…”Головнимиперсонажами його творів виступають: Мати – Природа, пори року, Небо, Сонце,пори доби. Події його ліричних творів неосяжні, космічні, охоплюють значніпроміжки часу та простору. Але при цьому його образи є зримими, конкретними,зрозумілими кожному. Здається. Що їх бачиш та відчуваєш: „Уж солнца раскаленный шар с главысвоей земля скатила”, „Уж звезды светлые взошли итяготеющий над нами небесный свод приподняли своими влажными главами”. Всійого персонажі піднесені та величаві, йому дуже добре вдається передати емоційне відчуття зовнішнього світу.Здається, що явища природи не тільки бачиш, але й чуєш:„Люблюгрозу вначале мая,Когда весенний, первый гром,Как бы резвяся и играя,Грохочет в небе голубом”.Любов ужитті поетаНапротязі всього життя Тютчев писав чудову любовну лірику. Здається, що все життядо самої смерті, поет був закоханий у чудових таємничих жінок, яким присвятивчимало поетичних рядків.„Люблю глазатвои, мой друг,С игрой их пламенно – чудесной,Когда их приподнимешь вдругИ, словно молнией небесной,Окинешь бегло целый круг…”Тількилюдина, що глибоко та тонко відчуває могла передати в віршах невимовну тугу,каяття до дружини, що пішла з життя:„Любиматы, и так, как ты, любишь –Нет, никому еще не удавалось!О, господи!.. И это пережить…И сердце на клочки не разорвалось…”Длямене поезія Тютчева – це музика, яка хвилює душу, яка наповнює її величезноюлюбов’ю до природи, батьківщини, людей. Його поезія зачіпає найпотаємнішіструни душі, вчить звертати увагу на те, що раніше ніколи не впадало в око.ВисновокАналізуючитвори цих поетів, можна з повною впевненістю стверджувати, що російська школачистого мистецтва не тільки не поступалася французькій, а можливо навіть де вчому перевершувала її. На відміну від представників французької школи „чистогомистецтва”, які в своїх віршах приділяли увагу в першу чергу ритму вірша,повторам, чергуванню літер в словах, створенням віршів – символів, російські поетибули майстрами „музикальних віршів”, які легко читалися. Образи створювані ввіршах були легкі, пронизані світлом, зверталися до найкращих почуттів людини,вчили прекрасному, вчили знаходити і любити красу в кожному прояві природи, абопочутті любові. Вірші представників російської школи „чистого мистецтва” більшзрозумілі читачеві, оскільки їх вірші не обтяжені великою кількістю символічнихобразів. Цікавою особливістю російських поетів не тільки оспівували природу, аставились до неї, як до чогось визначного, надзвичайного, що може стати сенсомжиття. Саме в природі, любові до жінки чи чоловіка людина має знаходити наснагудо життя, праці, творчості, любові до батьківщини. На мою думку, російськіпоети школи „чистого мистецтва” оспівували в віршах природу через своє особливеставлення до неї, а французькі поети, просто вважали, що в віках гідно зберегтилише вірші про вічне, щось піднесене, не буденне. Саме тому, в віршах французівпанувала природа. Через це мені більше імпонує лірика поетів А.Фета таФ.Тютчева, яка через усю несхожість зачаровує своєю красою, тонким відчуттям„душі природи” та прагненням відобразити її в усіх своїх проявах.
Література1. Журнали „Зарубіжна література” 1999 –2001 рр.2. „Зарубіжна література 10-й клас.Матеріали до уроків”. Укладач Р.Б. Шутько., Харків: Торсінг, 2000р.3. Ф. І. Тютчев „Вибрані твори”,Москва:„Художественная литература”,1985р.4. А.А. Фет „Вибрані твори”,Дніпропетровськ: „Промінь” 1984р.Інтернетсайти:5. www.literatura.ru6. www.literature.ru