Реферат«Шляхи розвиткууявлень про декоративно-прикладне мистецтвоу початкових класах»
План
Вступ
1. Мета художнього виховання
2. Роль декоративного мистецтва у виховання учнів початкових класів
3. Основний зміст занять з декоративно-прикладного мистецтва в школі
Списоквикористаної літератури
Вступ
З-поміж інших видів мистецтва декоративно-прикладне мистецтвоє унікальним у вирішенні завдань як художнього, так і особистісного розвитку,громадського і духовного становлення підростаючого покоління. Це зумовлено нетільки природою сприймання цього виду образотворчого мистецтва, а й тим, що вжев ранньому віці образотворча діяльність стає однією з найдоступніших іемоційно-захоплюючих форм творчості.
Мету художнього виховання засобамидекоративно-прикладного мистецтва можна визначити як розвиток у дітей високихестетичних ідеалів, формування потреб і здібностей до образотворчого мистецтвав процесі художнього осмислення світe.Все це однаковою мірою стосується виконання школярами творчих завдань у сферідекоративного малювання.
Мета художнього виховання
Розглядаючи сучасне декоративно-прикладне мистецтво, ми оцінюємо ійого місце у людській діяльності, житті. Останнім часом в українській науковійлітературі активізувалась увага до висвітлення питань духовної культури.Декоративно-прикладне мистецтво безпосередньо входить у сферу матеріальної ідуховної культури народу.
У цьому плані становлять інтерес думки дослідників про аспектиумовного розмежування матеріальної і духовної культури, спеціальне виділенняхудожньої культури на тій основі, що в останній відбувається процес злиттяматеріальної, реальної форми і духовного змісту. Килими, кераміка, одяг,тканини, вишивка є результатом як духовної, так і практичної діяльності людей.Вони матеріально виражені і несуть інформацію про композицію, орнамент,колорит, яка зберігається в колективній пам’яті людей. Декоративно-прикладнемистецтво об’єднує і сферу теоретичних образотворчих знань, естетичні погляди,смаки, звичаєво-обрядові аспекти, етичні переконання тощо. Це одна із частиннародної художньої культури.
Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво розглядається як важливахудожня цінність, що виконує численні функції – пізнавальну, комунікаційну,естетичну [6, 78]. Декоративне мистецтвозбагачується новими аспектами естетичного звучання, його змістовна красапотрібна людині, в наш час зростає його художньо-культурна цінність.
На уроках декоративного малювання учні ознайомлюються зкращими зразками українського народного декоративно-прикладного мистецтва,вивчають побудову узорів, самі складають узори і підбирають кольори дляоздоблення різних предметів. В творах декоративного мистецтва видно любов доБатьківщини, життєстверджуючу силу, спостережливість. Уроки декоративногомалювання особливо розвивають учнів, якщо проводяться з підбиранням наочнихпосібників із справжніх зразків творчості.
Показування на уроках вишивок, мережива, кераміки з розписом,предметів, оздоблених різьбою по дереву, по кістці, та інших збуджує цікавістьучнів. Бесіди з учнями, демонстрування посібників, навчальних таблиць іфотографій треба проводити так, щоб показати всю різноманітність видів народноїтворчості.
Пояснювати основи композиції узорів особливо корисно назразках прикладного мистецтва. Під час бесіди звертаємо увагу учнів на те, що воздобленні предметів ясно видно взаємозв’язок малюнка з формою і розміромпредмета. Малюнок завжди розробляють, враховуючи те, з якого матеріалузроблений предмет: дерево, метал, кістка та ін. Розуміння законів композиції,ритму в народних узорах гармонійно поєднується з гідним подиву почуттямкольору. Показуючи зразки творчості, ми доведемо, який талановитий наш народ іяк збагатилась тематика творчості.
Роль декоративного мистецтва у виховання учнів початковихкласів
На уроках декоративного малювання учні дізнаються, якпрацюють художники над оздобленням предметів, як розробляється композиціямалюнка. Якщо є змога, дуже корисно показати через епідіаскоп, який є в кожнійшколі, фотографії народних виробів. За останні роки випущені набори листівок:«Різьба по кістці», «Дерев’яна скульптура», «Іграшки», «Кераміка», «Фарфор», «Художнєскло» та інші. Є багато наборів, що відбивають творчість китайського,німецького, в’єтнамського, польського, індійського народів. Їх можнавикористати для показування учням. Після проведення таких бесід учні самізбиратимуть листівки і зразки народної творчості, Для проведення бесід зепідіаскопом можна об’єднати кілька класів. Ілюстрована бесіда дає змогуознайомити дітей з кольором і композицією в оздобленнях предметів побуту.
Декоративне малювання за кількістю годин займає друге місцепісля малювання з натури і тісно пов’язане з ним: складанню візерунка передуємалювання з натури листя, квітів, метеликів тощо. Уроки декоративного малюваннязавжди слід пов’язувати з уроками праці. Це закладає початки естетики праці.
Основний зміст занять з декоративного мистецтва у початковихкласах полягає в ознайомленні учнів з орнаментом. У середніх класах програмапропонує заняття різними видами декоративної і декоративно-графічної роботи:складання візерунків, графічне оформлення книги, заголовка стінгазети або всієїгазети, виконання художніх листівок і ескізів виробів, наприклад іграшок.
Навчання починається ознайомленням учнів з декоративниммистецтвом, що супроводжується цікавою розповіддю. У бесідах треба зробитиогляд світового прикладного мистецтва. Звичайно, велику увагу слід приділитиознайомленню учнів з українським народним декоративно-прикладним мистецтвом,насамперед з мистецтвом свого краю. Бесіди завжди мають супроводжуватисяпоказом ілюстрацій, а ще краще – матеріальних зразків, зібраних під час проведенняпошукової роботи.
Основний зміст занять з декоративно-прикладного мистецтва вшколі
Велике значення українського декоративно-прикладного мистецтваполягає в естетичному та художньому вихованні дітей у сучасній початковійшколі. Чимало педагогів, учених, методистів, художників і мистецтвознавціввивчали й аналізували український народний розпис. Їхні рекомендації зводяться,як правило, до двох варіантів. Один з них – найбільший вплив на естетичнийрозвиток молодших школярів має вільна імпровізація, виконання розпису одразуфарбами, а інший – виконання підготовчого малюнка і цілої низки підготовчихвправ.
В.С. Кузін – відомий російський методист, який багато науковихпраць присвятив вивченню та методиці викладання образотворчого та декоративногомистецтва у загальноосвітніх школах, з метою підвищення дієвостінавчально-виховного впливу творів декоративно-прикладного мистецтва на учніврекомендує використовувати таку послідовність виконання декоративного малюнка:
1)збір матеріалу,необхідного для виконання декоративного розпису (листя дерев, репродукції,фотографії);
2)вивчення об’єктів, формияких повинні втілитись в декоративні форми (листя, квіти, фрукти тощо);
3)виконання декількохваріантів декоративних елементів;
4)виконання ескізу декоративногомалюнка невеликого розміру;
5)виконання декоративногорисунка олівцем;
6)виконання декоративногомалюнка фарбами.
У відомій Петриківській школі вчитель В. Соколенко,прихильник навчання дітей розписів з наймолодшого віку, переконаний у доцільностівиконання їх одразу фарбами, із визначенням кольорів та композиції.
Професор Є. А. Антонович, який чимало працював наддослідженням у галузі декоративного мистецтва, рекомендує послідовне вивченнятехніки петриківського розпису, вироблення вмінь та навичок шляхом багаторазовоговиконання елементів аж до ґрунтовного їх засвоєння.
Ці та інші методи можна використовувати у педагогічній практиці,але остаточний вибір варто залишити за дітьми, вони самі оберуть свій улюбленийметод малювання декоративних композицій. Основне, щоб методика враховувалавікові психологічні особливості дітей.
Індивідуальність у мистецтві взагалі є доволі важливою, а в декоративно-прикладномумистецтві – особливо. Як відомо, уславлені майстри декоративного розписупрацювали, застосовуючи власні методи і техніку. Часто вони самі виготовлялипензлі, фарби та інше приладдя. Наприклад, Катерина Білокур починала малюватикартину з однієї квітки і поступово заповнювала все полотно, а іноді, якщоцього полотна не вистачало, вона дошивала до нього додаткові шматки. Цілкомінший метод малювання у Параски Хоми, яка спочатку виконувала дуже точнийконтурний малюнок олівцем всього розпису, а потім виконувала малюнок фарбами.Обидві художниці досягли вершин майстерності у своїй творчості. їх талантвисоко оцінений не лише в нашій країні, але й далеко за її межами.
Дітям, учням шкіл, які починають займатися декоративно-прикладниммистецтвом, слід виконувати допоміжні вправи для вивчення першооснови розписівхарактерних елементів, засвоїти технічні прийоми, колорит, основи композиції.
Завдання на уроках декоративно-прикладного мистецтвавиконуються як по готовому контуру, так і без нього, прямо пензлем. Простимимазками при дотриманні ритму можна створити узор. Часто намічаємо олівцем межіузору і осьові лінії, а весь узор виконуємо пензлем без попереднього малюнка.Ці роботи розвивають окомір; через те що виправляти не можна, учні ретельновизначають відстань очима, перш ніж покласти мазок.
Підбір кольору для узору залежить від завдання, поставленогона уроці, від фону, на якому малюють узор, від фарб (акварель, гуаш). Требапояснити учням значення виступаючих і відступаючих кольорів, показати, якрозфарбовувати узор, щоб головне на малюнку не зникло, щоб кольори, що оточуютьголовне, допомагали його виявити. Розповідаючи, як треба підбирати колір дляузору, вчитель демонструє готові таблиці, на яких узор зображений на фонітеплого і холодного, теплого і холодного кольору розміщений на білому, сірому,чорному, світло-жовтому або блакитному фоні. Учні бачать, як по-різномусприймається колір залежно від поєднання з іншими кольорами, як один і тойсамий узор може сприйматись по-різному. В одному поєднанні узор ніби зникає, віншому його добре видно. Розфарбовують 2–3 кольорами. Багато кольорів учні незуміють використати. Треба показати, як при контрастному поєднанні кольоруможна добавлянням чорної фарби погасити або послабити колір.
Завжди треба пам’ятати, що колір змінюється залежно від того,поруч з яким іншим кольором він перебуває. Блакитний біля фіолетового здаєтьсязеленуватим, червоний поруч з жовтим здається дуже яскравим, червоний біляфіолетового бачимо жовтуватим, блакитний поруч із зеленим набирає фіолетовоговідтінку, зелений поруч з жовтим здаватиметься голубуватим. Колір або зберігаєсвою яскравість, або зменшує її залежно від сусідніх кольорів.
Для орієнтування вчителям початкової школи, що викладаютьмалювання й часто не знають, як приступити до підбирання кольору ірозфарбовування, можна рекомендувати такі поєднання: пурпуровий з темно-зеленим,червоно-оранжевий з блакитно-зеленим, оранжевий з синім, жовто-оранжевий зсиньо-фіолетовим і т.д. Яскраві кольори добре поєднуються з сірим кольором, асвітлі з білим, світло-сірим, але білий з темними кольорами не завждидоцільний. Чорний колір добре застосовувати для роз’єднання тонів, в дуже малійкількості, коли відділяємо одну форму від іншої (в орнаменті). Поєднаннячорного з темно-зеленим, темно-синім і фіолетовим рекомендувати дітям не слід –виходить похмуро, і дітям поєднання не подобається. Добре поєднується кіновар зсинім, сурик з світлим жовто-зеленим, оранжевий з ультрамарином,темно-оранжевий із зеленим, з фіолетовим і ще краще, якщо додати третій колір –жовто-зелений. Жовтий колір, який дуже виступає навіть на великій відстані, добрепоєднується з синім, особливо добре з ультрамарином. При добавлянні синьогокольору жовтий змінює тон. Жовто-зелений колір добре поєднується з фіолетовим,з пурпуровим.
При розфарбовуванні великої площі блакитно-зеленим кольоромдобре залишати ділянки для фарбування суриком або кіновар’ю. Синій колір добрепоєднується з червоним і жовтим і гірше із зеленим. Коричневий колір добрепоєднується зі всіма кольорами. Згадані поєднання кольорів кориснозастосовувати в орнаментальному малюванні, вони розвивають почуття гармоніїкольору. Діти люблять також контрастні поєднання: їх можна застосовувати ворнаментальному малюванні. Вивчаючи колірні поєднання в роботі контрастнимикольорами, вводимо і ахроматичні кольори.
Під час орнаментального малювання на уроках декоративно-прикладногомистецтва розвивається техніка роботи фарбами, що впливає на виробленняспеціальних навичок та естетичне виховання учнів. Наприклад: рівномірнерозфарбовування, вміння не переходити через контур малюнка, вміння працювативсім пензлем і кінчиком пензля, вміння розфарбувати узор з пропуском. Щобзапобігти помилці під час розфарбовування, вчитель показує, як розфарбовуєтьсяузор, в якій послідовності наносити фарби, що розфарбовується спочатку, якзакінчити розфарбовування і як можна перекрити один колір іншим.
Техніку виконання роботи фарбами вчитель демонструє передкласом на всіх уроках до тих пір, поки весь клас не оволодіє навичкоюправильної роботи. Успіх уроків орнаментального малювання фарбами залежить відпояснення прийомів розфарбовування, від закріплення навичок роботи фарбами, відуміння підібрати колір, від розвитку колірного зору і почуття кольору, щодосягається правильним підбором навчальних посібників, таблиць. Таблиці повиннібути такого розміру, щоб їх було добре видно з останніх парт.
У подальшому композиція узорів розробляється більш складна.Учні комбінують природні форми з геометричними, зв’язно передають на малюнкахзображення ритмічних одиниць, часто в одну форму вмальовують іншу. Ці знання інавички формуються при методично правильно побудованих уроках, при постійномузастосовуванні навчальних посібників, таблиць, малюнків, коли ставляться чіткімета і завдання на кожний урок як щодо малюнка, так і кольору. Прирозфарбовуванні ставимо конкретні завдання з підбирання кольору в орнаменті.Наприклад, розфарбовування узору одним кольором в різну силу тону, хроматичнимкольором з добавлянням чорної фарби та інші.
Якщо малюють аквареллю, то залишають білий фон, працюючигуашшю, використовуємо кольоровий фон. Використовуючи обкладинки класнихучнівських зошитів, маємо готовий сірий, сіро-блакитний, сіро-фіолетовий таінший фон. В молодших класах на кольорових обкладинках можна рекомендувати розфарбовуватикольоровими олівцями.
В орнаментальному малюванні на уроках декоративно-прикладногомистецтва, коли за бажанням діти розфарбовують самостійно, не можна обмежуватиучнів в підборі кольору. Учні в творчих роботах часто знаходять оригінальніколірні вирішення, до яких треба ставитись схвально.
Головним у декоративно-прикладного мистецтві, як і в будь-якомуіншому виді мистецтва, є цілеспрямоване багаторазове повторення вправ, якістануть основою творчості. Простота виконання, виразність, яскравістькольорових барв, значні можливості імпровізації роблять творидекоративно-прикладного мистецтва доступними і в початкових, і в середніх, і встарших класах національної української школи.
Декоративно-прикладне мистецтво є стійкою системою створенняобразів, естетичних уявлень, історично сформованих у певному середовищі.Основне у виховних традиціях народного декоративного мистецтва – матеріал,техніка його обробки, характер виготовлення предметів, а також принципи іприйоми втілення образу. Вирішальну роль відіграють художні особливостісюжетних зображень, форми виробів, орнамент, виражені живописними, пластичнимиабо графічними засобами. Залежно від характеру взаємозв’язків ці факториформують специфічні риси окремих видів мистецтва. В історичному аспектівідбувається постійний процес відновлення і розвитку традицій, але принципи,особливості художньої форми у мистецтві народу зберігаються віками, традиціївідбивають ту якість, яку ми називаємо класикою мистецтва.
Твори декоративно-прикладного мистецтва є особливо цінними длявиховання та розвитку дітей у наших школах. Вони з усією переконливістюдоводять, що найбільших успіхів досягає той, хто вміло поєднує теорію іпрактику, яка базується на досвіді вивчення основ мистецтва.
Список використаної літератури
1. Антонович Є. А., Проців В. І., Сеид С П. Художні техніки в школі. –К.: ІЗМН, 1997. – 312 с.
2. Барщ А.О. Наброски и зарисовки. – М.: Педагогика, 1970.– 112 с.
3. Ватагин В.А. Изображение животного. – М.: Искусство,1957. – 56 с.
4. Виноградова Г. Малювання з натури. – К.: Рад. школа, 1976. – 118 с.
5. Выготский Л.С. Психология искусства. – М.: Искусство,1986. – 573 с.
6. Гайдамака О. Календарне планування до програми «Мистецтво» //Поч. школа. – 2003. – №6. – С. 28–31.
7. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія.– К.: Вища школа, 1995. – 237 с.
8. Глинская И.П. Изобразительное искусство. Методикаобучения в 1–3 классах. – К.: Педагогіка, 1978. – 186 с.
9. Глухенька К. Пошуки неповторної краси // Образотворчемистецтво. – 1974. – №3. – С. 23–25.
10. Демченко І. Творчий розвиток молодших школярів засобами образо-творчогомистецтва // Рідна школа. – 2002. – №6. – С. 62–64.
11. Кащенко Л. Катерина Білокур. – К.: Мистецтво, 1975. – 86 с.
12. Кибрик Е.А. К вопросу о композиции // Вопросы.изобразительного искусства. – М.: Сов. художник, 1954. – С. 31–45.
13. Морди Анри де. История декоративно-прикладного искусетва. – М.:Капитолий, 1992. – 688 с.
14. Никанорова Н.П. Наглядное пособие и оборудование длязанятий изобразительным искусством. – М.: Педагогика, 1975. – 136 с.
15. Павлинов П.Я. Каждый может научиться рисовать. – М.: Педагогика,1966. – 216 с.
16. Рабинович М.Ц. Пластическая анатомия человека,четвероногих животных и птиц и ее применение в рисунке. – М.: Просвещение, 1978. –212 с.