КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙУНІВЕРСИТЕТ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЛІСОВОГО ТА САДОВО-ПАРКОВОГОГОСПОДАРСТВА
Лісогосподарський факультет
МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА
на тему „ Шляхи вдосконаленнялісовідновлення і лісорозведення в ДП „Білоцерківське лісове господарство” назасадах екологічно орієнтованого лісівництва”
Виконав М.А.Пічкур
Науковийкерівник к. с.-г. наук, проф. В.М. Маурер
КИЇВ – 2008
Зміст
Вступ
Розділ 1. Загальнахарактеристика ДП „ Білоцерківське лісове господарство ” та району діяльності
1.1 Найменування, підпорядкування та організаційна структурапідприємства
1.2 Природно-кліматичні умови
1.3 Рельєф і ґрунти
1.4 Характеристика водоймищ
1.5 Економіка району діяльності
Розділ 2. Програма робіт таосновні положення методики досліджень
2.1 Програма робіт
2.2 Основні положення методики досліджень
2.2.1 Закладання пробних площ
2.2.2 Опис насадження
2.2.3 Вибір місця для ґрунтового розрізу
2.2.4 Закладання ґрунтового розрізу
2.2.5 Опис ґрунтового розрізу
2.3 Обсяг виконаних робіт
Розділ 3. Історія та сучаснийстан та перспективи лісовідновлення і лісорозведення дуба звичайного
3.1 Історія, сучасний стан та перспективилісовідновлення і лісорозведення дуба звичайного як головної лісоутворювальноїпороди Лісостепу України
3.1.1 Біологія та екологія дуба звичайного
3.1.2 Свіжі діброви Правобережного Лісостепу
3.1.3 Історія створення дібров
3.1.4 Культури дуба звичайного в дібровах
3.2 Досвід створення лісових культур в Сквирськомулісництві ДП „ Білоцерківське лісове господарство ”
Розділ 4. Ріст та станкультур дуба, зокрема створених посівом і посадкою
4.1 Лісівничо-таксаційна характеристика вивченихкультур
4.2 Особливості росту і стану культур дуба створенихпосівом і посадкою
Розділ 5. Шляхи вдосконаленнялісовідновлення і лісорозведення на засадах екологічно орієнтованоголісівництва
5.1 Лісовідновлення на засадах екологічноорієнтованого лісівництва, як основа біологічної стійкості лісів
5.2 Класифікація лісокультурних площ на засадах ЕОЛ якоснова для визначення методу заліснення та режиму вирощування і формуваннядеревостанів
5.3 Загальні та зональні вимоги долісівничо-екологічних методів і прийомів розширеного відтворення лісовихресурсів.
5.3.1 Вимоги до проведення рубок головногокористування
5.3.2 Вибір методу відтворення лісових ресурсів
5.3.3 Основні принципи створення і вирощування лісовихкультур
5.4 Природний метод лісовідновлення дібров В Європі
5.5 Основні напрями та заходи з вдосконаленнялісовідновлення дібров, їх обґрунтування та умови застосування
5.6 Основні напрями та заходи з вдосконаленнялісорозведення дібров, їх обґрунтування та умови застосування
Загальні висновки тапропозиції
Список використанихлітературних джерел
ДодатОк
Вступ
Підвищенняпродуктивності лісових насаджень – основна проблема, якою займаються лісівникиупродовж останніх десятиліть. Особливо гостро це питання стоїть в малоліснихрайонах де ліс має дуже важливе значення. В густо населених районах лісовінасадження забезпечують народне господарство не тільки деревиною, харчовимипродуктами і лікарською сировиною, але і виконує водорегулюючу, ґрунтозахисну ісанітарно-гігієнічну функцію. Враховуючи багатофункціональне значення лісів,появляється необхідність формування високопродуктивних, біологічно стійкихнасаджень, які дозволять отримати максимум прибутку з одиниці площі, зайнятоїлісом. При створенні таких насаджень особливу роль відіграє підбір всіхкомпонентів лісу з врахуванням умов місцезростання та зони. Створення насадженьоптимального або близького до нього складу можливе при умові детальноговивчення біологічних, екологічних і ценотичних особливостей, а також взаємодіїдеревних рослин при спільному їх рості.
Біологічні і екологічніособливості деревних рослин враховуються при встановленні умов доцільного їхвикористання. Ценотичні властивості деревних видів визначають конкурентну їхздібність, а також інтенсивність впливу на навколишнє середовище і в першучергу на грунт. З меліоративною ціллю в лісові культури вводять такі деревнірослини, які сприятливо впливають на головні породи. Взаємодія деревних рослинв лісових насадженнях набуває особливої актуальності, оскільки вона представляєсобою синтез біологічних, екологічних і ценотичних особливостей в конкретнихумовах. Створення змішаних насаджень, в яких елементи взаємодопомоги будутьперевалювати над антагоністичними проявами можливо лише на основі вивченнявзаємодії деревних рослин.
Актуальність роботи визначається зростаючимобсягом створення лісових культур в цілому по Україні і, зокрема, в ДП„Білоцерківське лісове господарство” в т. ч і дуба звичайного.
Метою випускної магістерськоїроботи є:вивчення досвіду створення лісових культур дуба звичайного в Сквирськомулісництві ДП „Білоцерківське лісове господарство” та пошук шляхів вдосконаленнялісовідновлення і лісорозведення на підприємстві. Особлива увага зверталася налісові культури створені посівом жолудя на постійне місце і посадкою сіянців.
Об’єкти дослідження: лісові культури дубазвичайного.
Предмет досліджень: стан лісових культур, ріств залежності від способу створення, шляхи вдосконалення відновлення дубазвичайного.
Практичне значення одержанихрезультатів. Результати досліджень затемою магістерської роботи мають неабияке практичне значення оскількизапропоновані рекомендації дозволяють диференційовано, з врахуваннямособливостей лісокультурних площ, підійти до питання лісовідновлення відповіднодо сучасних вимог.
Випускна магістерська роботамістить 78 сторінок друкованого тексту, 10 рисунків, 13 таблиць, додатки.
Ключові слова: дуб звичайний, лісовікультури, посів, посадка, екологічно орієнтоване лісівництво, складні рубки.
Розділ 1. Загальна ХАРАКТЕРИСТИКА ДП „Білоцерківське лісовегосподарство” та району діяльності
1.1 Найменування, підпорядкуваннята організаційна структура підприємства
Державнепідприємство „Білоцерківське лісове господарство” Київського державноголісогосподарського об’єднання „Київліс” організовано з 1936 році і розміщений упівденній частині Київської області на території 8-ми адміністративних районів.
Загальна площадержлісгоспу 27359 і а, з яких ліси 1-ої групи становлять 17787 га, або 65% (табл..1.1).
Таблиця 1.1 – Адміністративно-господарськаструктураНазва лісництв Загальна площа, га Назва адміністративних районів Площа адміністративних районів, га Білоцерківське 3288 Сквирський 161 Білоцерківський 2357 Фастівський 437 Васильківський 333 Володарське 3597 Володарське 3597 Кашперівське 1637 Тетіївський 1637 Сквирське 5003 Сквирський 2701 Білоцерківський 2302 Ставищанське 3614 Ставищанський 3614 Сухоліське 4447 Рокитнянський 4447 Томилівське 3671 Білоцерківський 3671 Черепинське 1996 Тетіївський 1732 Ставищанський 264 Всього 27253 27253
Як видно знаведених в таблиці даних територіально лісгосп розташовано на 8адміністративних районах, а площа найбільшого лісництва (Сквирського) становитьпонад 5 тис. га.
1.2Природно-кліматичні умови
Згідно з лісорослиннимрайонуванням територія державного підприємства належить до зони ЛісостепуУкраїни.
Клімат району розташуваннядержлісгоспу помірно-континентальний (табл. 1.2).
Зима – нетривала, з частимивідлигами. Літо – тепле, з великою кількістю сонячних днів. Середньорічнатемпература повітря становить +6,7 0С. Абсолютний максимумтемператури повітря спостерігається в липні (до +390С), абсолютниймінімум – в січні (до -36 0С). Кількість днів зі стійким сніговимпокривом становить у середньому 80 днів. Середньорічна кількість атмосфернихопадів становить 510 мм, більша частина опадів (371 мм) випадає в теплий періодроку, тобто з квітня по жовтень, коли вони найбільш необхідні рослинам.Максимум опадів припадає на травень-липень місяці, коли випадають сильні дощі,а в окремі дні і зливи, які супроводжуються сильними грозами. Завдяки відноснорівномірному розподілу опадів у вегетаційний період, посухи в районірозташування держлісгоспу – явище рідкісне.
Напрямком вітрів, щопереважають протягом року, є західний.
Кліматичні фактори, котрінегативно впливають на ріст та розвиток деревної рослинності, є:
а) пізні весняні та ранніосінні заморозки, які побивають пагони деревних порід;
б) сухі південно-східні вітрив травні місяці, які інколи викликають значний відпад культур.
Таблиця 1.2 – Кліматичніпоказники району розташування ДП „Білоцерківське лісове господарство”№ пп Назва показників Одиниця виміру Значення Дата 1
Температура повітря:
середньорічна
максимальна
мінімальна °С
+6,7
+39
— 36 2 Кількість опадів за рік мм 510 3 Тривалість вегетаційного періоду днів 170 4 Останні заморозки 15 травня 5 Перші приморозки 15 вересня 6 Середня дата замерзання рік 15 грудня 7 Середня дата початку повені 16 березня 8
Сніговий покрив:
потужність
час появи
час сходження в лісі см 20
25 грудня
20 березня 9 Глибина промерзання ґрунту см 50 10
Напрям вітрів, що переважають:
взимку
навесні
влітку
восени румб
Зх
ПдСх
ПнЗх
Зх 11
Середня швидкість панівних вітрів:
взимку
навесні
влітку
восени м/с
5,3
4,5
6,0
5,0 12 Відносна вологість повітря % 67
1.3 Рельєф і ґрунти
Територіялісгоспу знаходиться на Придніпровському підвищенні, котре має загальний схилна південний схід до ріки Дніпро. Вона розгалужена річковими долинами річокРось, Росставиці, Роськи, Сквирки і Кам’янки.
Рельєф територіїдосить одноманітній. Північній частині лісгоспу (Сквирське, Білоцерківське, Томилівськеі Сухоліське лісництва) характерний відносно рівний рельєф.
Південна частина(Володарське, Кашперівське, Черепинське й Ставищанське лісництва) відрізняєтьсябільш хвилястим рельєфом.
За ґрунтовимиумовами територію лісгоспу можна розділити умовно на 2 частини:
— до першоїчастини відносяться ліса Томилівського лісництва та Сухоліського, копрірозміщені на лівому березі річки Рось. Тут в основному переважаютьдерново-слабопідзолисті супіскові ґрунти. В занижених місцях, біля річки Рось,незначні площі займають перегнійно-глеєві, торф’янисті та іловато-глеєві ґрунти.Переважаючими насадженнями тут є соснові і дубові.
— до другоїчастини відносять всі решта лісництв, а також частину Томилівського іСухоліського лісництв. Тут переважають опідзолені чорноземи і темно-сірі лісовіґрунти легко і середньо суглинисті. Ці ґрунти є найбільш плодовитими в лісгоспіі зайняті переважно насадженнями дуба черешчатого, граба, ясеня звичайного. Впонижених місцезнаходженнях — перегнійно-глеєві суглинисті ґрунти, де найбільшсприятливі умови для росту і розвитку вільхи чорної.
Помітно вираженихерозійних процесів на території лісгоспу не виявлено.
1.4Характеристика водоймищ
Територіялісгоспу розташована в басейні річки Рось. Ступінь дренованості районугідрографічною сіткою в цілому можна вважати доброю.
Гідро лісомеліоративніроботи в ліс фонді не проводилися. На сусідніх з лісгоспом землях гідролісомеліоративні системи відсутні.
Таблиця 1.2 –Характеристика водоймНайменування річок і водоймищ Куди впадає річка Протяжність, км Ширина, м Глибина, м Придатність для водного транспорту р. Рось р. Дніпро 35 50 3 не придатна р. Сквирка р. Рось 14 6 0,5 не придатна р. Росставиця р. Рось 8,5 17 1,9 не придатна р. Роська р. Рось 2,5 6 0,5 не придатна р. Кам’янка р. Рось 9,5 4 0,4 не придатна
Процесизаболоченості мають місце в Білоцерківському, Томилівському і Сквирськомулісництвах на площі 1,0 тис. га
1.5 Економікарайону діяльності
Господарськадіяльність направлена на виконання лісозаготівельних, лісовідновних,лісогосподарських та інших заходів з ціллю раціонального використання лісовихресурсів, захисту ґрунту від водної і вітрової ерозії і а охорони навколишньогосередовища.
Лісовегосподарство в економіці району розташування лісгоспу займає провідну позицію.Основний напрямок його розвитку – це комплексне ведення лісового господарства,направлене на раціональне використання лісових ресурсів. Загальна потребарайонів в діловій та дров’яній деревині задовольняється місцевими лісами вмежах 17%. в тому числі із лісів ліс фонду на 16%.
Сінокоси, якімає в лісовому фонді лісгосп використовуються для задоволення потребпідприємства.
Районрозташування лісогосподарського підприємства відноситься досільськогосподарських районів області з високорозвиненою промисловістю.
Провідноюгалуззю народного господарства є багатогалузеве сільськогосподарськевиробництво. Основний напрям сільського господарства – вирощування зернових ітехнічних культур. Крім того широко розвинене тваринництво м’ясо-молочногоспрямування. Провідне місце в промисловості займає харчова по переробціцукрового буряка, м’яса, молока, овочів і фрукті з.
Особливе місцезаймає продукція хімічної і нафтохімічної промисловості по випуску шин для автомобіліві колісних тракторів.
Лісозаготовкипроводить сам лісгосп. Деревообробна, целюлозно-паперова та лісохімічнапромисловість розвитку не має.
Випас скотини влісовому фонді здійснюється на площі 15000 га. З інших видів побічногокористування в лісі мають місце: заготівля березового соку, садівництво ібджільництво. Крім того, цехами переробки деревини випускається значнакількість товарів народного споживання.
Мисливська фаунав лісах підприємства представлена наступними видами тварин: лось, косуля,кабан, білка, лис, заєць. Мисливство носить любительський характер. Також лісилісгоспу виконують природоохоронну, рекреаційну, санітарно-гігієнічну функцію.Вони позитивно впливають на підвищення врожайності, покращує клімат, регулюють,водний режим, застерігають ґрунти від водної і вітрової ерозії, слугують місцеммасового відпочинку населення.
Територіярозташування лісових масивів Державного підприємства характеризується добрерозвиненою сіткою доріг загального користування. Тут проходять залізні дорогиширокої колії: Київ-Одеса, (Білоцерківське лісництво), Козятин — Жашків(Кашперівське лісництво), Житомир — Сквира (Сквирське лісництво), Рокитне-Насташка, ( Суполіське лісництво).
Асфальтованідороги загальнодержавного значення – Київ-Одеса протяжністю 35 км (Томилівськеі Ставищанське лісництва), обласного значення – Біла Церква-Тараща протяжністю35 км (Томилівське лісництво), Біла Церква-Попільня – 42 км, Біла Церква – Тетіїв–5 км (Володарське лісництво), Володарка — Сквира – 33 км (Сквирськелісництво), Ставище — Тетіїв – 45 км (Кашперівське лісництво), Володарка-Ставище– 25 км (Володарське лісництво).
РОЗДІЛ 2. Програма Робіт та ОСНОВНІ положення методики досліджень
2.1 Програмаробіт
Лісові культури— це насадження, що закладені сіянням насіння або садінням сіянців, саджанців,живців і кілків при штучному лісовідновленні чи лісорозведенні. Поняття«лісовідновлення» в лісівництві тривалий час асоціювалося лише зприродним процесом, штучне поновлення на площах, які звільнилися з-під лісу, атакож залісення площ, що раніше не були зайняті лісом, називалилісорозведенням. Тепер під лісовідновленням розуміють процес утворення нового поколіннялісу під наметом деревостану, на вирубках, згарищах та інших ділянках, що булираніше під лісом і ґрунт зберіг його властивості.
В природі лісоновлюється самостійно самосівом (насінням) чи поросллю, кореневими паростками(вегетативно) від материнського деревостану з поступовим відмираннямостаннього. При цьому зберігається той же генофонд. Поновлення визначаєтьсяприродою даного складу деревних рослин насадження. Однак людство, користуючисьлісом і перш за все деревиною, завдає великої шкоди його екології. На місцівирубок і згарищ змінюється мікроклімат, посилюється освітлення та прогріванняповерхні землі, збільшується швидкість вітру, помітно скорочуються запаси водив поверхневому шарі ґрунту, змінюється кругообіг води тощо. Все це ускладнює і погіршуєпроцес природного відновлення лісів, особливо насіннєвого. З розвиткомцивілізації і необачного науково-технічного прогресу величезний вплив людини наприроду стає очевидним. Тому в більшості випадків зараз застосовують штучнепоновлення лісу, яке передбачає закладання насадження шляхом садіння сіянців,саджанців, живців або сіяння насіння (в теперішніх умовах вкрай рідко). Прицьому ліс відтворюється практично завжди іншим генофондом. Відмінність ще й втому, що штучне поновлення лісу відбувається значно швидше природного, бовирубки, як правило, закультивовуються протягом двох років, тоді як природневідновлення може розтягнутися на 10 років і більше. Крім того, при штучномупоновленні є можливість регулювати склад майбутніх насаджень, висаджуючи садивнийматеріал (висіваючи насіння) потрібних видів деревних рослин. При цьомупомилка, допущена лісівником при закладанні насадження, може позначитися(виявитися) через кілька десятиріч і навіть сторіччя по тому.
Ось чому одним зголовних завдань лісокультурного виробництва є високопрофесійна діяльність таорганізаційні можливості всього лісокультурного комплексу, починаючи відзаготівлі насіння і закінчуючи сіянням та садінням лісу, а також догляд за нимдо змикання намету.
Програмою робітпо темі досліджень передбачалось:
– вивчення лісокультурного фонду у Сквирськомулісництві ДП „Білоцерківське лісове господарство”;
– розподіллісокультурного фонду у розрізі схем змішування створюваних культур тарозміщення садивних місць в залежності від умов місцезростання;
– вивченняособливостей створення лісових культур дуба в умовах свіжих дібров;
– проведеннянатурних обстежень лісових культур, закладка пробних площ у насадженнях та їхнядетальна таксаційна характеристика;
– порівнянняросту культур створених посівом жолудів і посадкою сіянців;
– узагальненнядосвіду створення лісових культур у Сквирському лісництві ДП „Білоцерківськелісове господарство”;
– пошукшляхів та подання пропозицій з вдосконалення лісовідновлення і лісорозведеннякультур дуб звичайного на підприємстві.
2.2 Основніположення методики досліджень
2.2.1 Закладанняпробних площ
При дослідженнілісових культур пробні площі закладалися відповідно до загальноприйнятих улісовій таксації вимог. Пробні площі мали прямокутну форму і розміщувалися ухарактерних місцях культур. До пробної площі включався повний цикл змішування.Від ріллі, галявини, водойм, та границь інших угідь пробні площі розміщували навідстані, що не перевищує однієї висоти дерев. Довшу сторону пробної площірозміщували вздовж рядів. Була приведена прив’язка пробної площі до квартальноїсітки. В натурі пробні площі відмежовувались візирами. З цією метою на деревах,що знаходяться вздовж границь, крейдою наносились мітки.
В залежності відсхеми змішування і збереженості дерев на пробній площі знаходилось до 200 деревдосліджуваної породи. Відповідно до вимог по закладці пробних площ їх повиннобути не менше 200.
На пробнихплощах були зроблені суцільні переліки дерев по породах. Перелік проводили подвох-сантиметрових ступенях, так як середній діаметр насадження перевищувавдесять сантиметрів.
Після суцільногопереліку були визначенні висоти дерев кожної породи незалежно від частки участіїї в складі. Висоти визначались висотоміром 10-15 дерев різних ступенівтовщини.
Результати вимірівзаносились в перелікову відомість і відразу на пробній площі були побудованіграфіки висот для кожної породи окремо.
2.2.2 Описнасадження
Післявідмежування пробної площі в натурі приступають до її опису. Прилісокультурному описі насадження, по можливості, були встановленні способизакладки культур, категорію лісокультурних площ і застосовувану агротехніку.Усі ці відомості були отримані з документів, а також після опитуванняспеціалістів лісового господарства. Розміщення посадкових місць і схемизмішування були встановленні в натурі шляхом заміру відстаней між рядами таогляду рядів.
2.2.3 Вибірмісця для ґрунтового розрізу
При виборі місцядля ґрунтового розрізу велику роль відіграє рельєф місцевості, оскільки вінвпливає на властивості ґрунту. Як правило, грантові розрізи повинні рівномірнорозміщуватись на всіх елементах рельєфу, на вододілах, на початку, в середині,в кінці схилу, на рівнині, в долині річок і так далі. Тому він повинен бутирозміщеним в найбільш характерному для ділянки місці. Закладати ями біля доріг,просік, на місцях де вивалились дерева, не рекомендується.
2.2.4 Закладанняґрунтового розрізу
При закладанніями викопується ґрунт довжиною 1,5-2,0 метра, шириною 0,6.-0,8 метра і глибиною1,0-1,5 метра. Одна із стінок ями повинна бути обернена до сонця ( щоб кращебачити колір ґрунту) і робиться вертикальною. З протилежного боку вертикальноїстінки робляться сходинки.
При викопуванніями ґрунтова маса викидається на довші її сторони. Коли яма готова, лопатоюпоправляють лицеву її стінку.
2.2.5 Опис ґрунтовогорозрізу
На вертикальнійстінці розрізу виділяються всі генетичні горизонти. По їх гранням на всю ширинустінки розрізу гострим ножем викреслюють лінії. Потім до стінки прикладаютьметр, суміщають його нульову відмітку з поверхнею ґрунту. Найважливішимиморфологічними ознаками, які повинні прийматись до уваги при польовихдослідженнях ґрунтів являються: склад ґрунту, колір, щільність, включення іновоутворення, структурність, механічний склад і характер ґрунтоутворюючої породи.
Диференціаціяґрунтової площі на окремі її горизонти складає поняття «будову ґрунту.»В найбільш поширених типах ґрунтів можуть бути виділенні горизонти: органічнийвідпад ( підстилка, Но), гумусовий (акумулятивний, НЕ ), елювіальний( Е ), ілювіальний ( І), і материнська порода (Р).
2.3 Обсягвиконаних робіт
При проведеннідосліджень культур створених посівом і посадкою закладено 4 пробних площі вкультурах віком від 1 до 9 років. На пробних площах здійснено облік стану івиміри висоти близько 500 сіянців, а також діаметри та прирости для визначеннясередніх показників.
В чистих ізмішаних дубових культурах закладені 4 пробні площі для визначення росту істану культур. На пробних площах зроблений суцільний перелік дерев по породах звизначенням таксаційних показників насадження.
Розділ 3. Історія та сучасний стан та перспективи лісовідновлення ілісорозведення дуба звичайного
3.1 Історія, сучасний стан таперспективи лісовідновлення і лісорозведення дуба звичайного як головноїлісоутворювальної породи Лісостепу України
Площа насаджень дубастановить 2272,8 тис. гектарів. У насадженнях України зустрічається триаборигенних видів дуба – звичайний, скельний і пухнастий. У Західному Лісостепудва перших види формують змішані насадження, в яких внаслідок перехресногозапилення утворюються перехідні форми. З цих трьох видів дуба найбільшу площу (біля95%) займають насадження за участю дуба звичайного, значно меншу (понад 4%)дуба скельного і незначну (до 1%) – дуба пухнастого (Гордієнко, Гордієнко2005).
3.1.1 Біологія та екологіядуба звичайного
Сучасний ареал дубазвичайного охоплює всю Західну Європу (за винятком більшої частиниПіренейського півострова та Скандинавії), Туреччину, Україну, Білорусію, Литву,Латвію, Естонію та значну частину території Європейської Росії. В межах Українидуб звичайний в природних насадженнях не зустрічається тільки в безлісномуСтепу. Не росте він також на солонцях, солончаках і пісках.
Дуб звичайний досягає висоти40 м і більше, 1,0-1,5 діаметра стовбура. У Бережанському районі Тернопільськоїобласті, в селі Рай, є дуб висотою 48 м, стовбур його має діаметр 2,5 м.Зберігся велетенський дуб в урочищі „Холодний яр” біля хутора БудаЧигиринського району Черкаської області. Вік дерева понад 1000 років, висотабіля 25 м, окружність стовбура 8,72 м(діаметр – 2,79 м). Він має величезнукуполоподібну крону, яка простягається з півночі на південь на 35 м, із заходуна схід на 28 м, площа проекції крони становить понад 769 м2 (Кушнір1996). Дуб звичайний належить до довговічних порід, окремі його деревадоживають до 500-1500 років.
У свіжих дібровах України дубзвичайний починає плодоносити з 10-12 років, якщо дерева його ростуть навільному місці або на узліссі, і з 20-25 років – у насадженнях. Рясні врожаї вцих умовах спостерігаються через 3-5 років. У цей проміжок часу жолудів інодізовсім немає.
У змішаних насадженнях дубмає прямий, добре очищений від сучків стовбур і компактну крону.
Дуб звичайний, як і всі видицього роду, належить до теплолюбних рослин. На північному-сході свого ареалу,при зниженні температури повітря до –41-45С він потерпає від зимових морозів,що зумовлює підмерзання гілок і утворення на стовбурах морозобійних тріщин. Вінтакож негативно реагує на весняні заморозки і і часто пошкоджується ними навітьв південній частині свого ареалу. Від осінніх заморозків страждають пагонидругого (літнього) приросту.
Дуб звичайний вимагає багатосвітла… За вимогливістю до світла він поступається тільки модрині, ясену,осиці, сосні, горіху волоському та чорному. У молодому віці здатний виноситидеяке затінення зверху, але дуже короткий час. В дібровах самосів дубазвичайного через 2-3 роки після його появи починає помітно відчувати недостачусвітла, не встигає одерев’яніти до морозів і зимою гине (Кощеєв, 1950).
Дуб звичайний росте на доситьрізноманітних ґрунтах: на сухих кам’янистих схилах гір, на солонцюватих ітемно-каштанових чорноземах, скрито-підзолистих, ілювато-перегнійних ґрунтахзаплав. Він не мириться тільки з кислими ґрунтами, явно вираженими солонцями ісолончаками.
Дуб звичайний відрізняється високоюпосухостійкістю. Завдяки цій властивості, солестійкості та здатності рости нарізних ґрунтах він є цінною і основною породою для степового лісорозведення ілісовідновлення. Добре росте на сирих заплавних ґрунтах і зносить тимчасове (до1,5 місяців) весняне затоплення коріння.
Фенологічні форми (ранньо- тапізньорозпускаючу) має тільки дуб звичайний. У кінці позаминулого століття буловиявлено, що ці форми мають різні екологічні властивості. За даними багатьохдослідників ранньорозпускаюча форма заселяє підвищені, відносно сухімісцеположення, а пізньороспускаюча – понижені, більш вологі і холодні ділянкирельєфу. Подальшими дослідами було доведено, що перша із них більшпосухостійка, а друга – волого вибаглива. Рання форма відрізняється і більшою солевитривалістю.
Оскільки дерева пізньої формипозитивно реагують на збільшення вологи ґрунту, культури за його участю слідстворювати у свіжих і вологих дібровах і навіть у морозобійних вітрах.Ранньорозпускаючу форму слід вводити в культури на ділянках з обмеженоюкількістю вологи в ґрунті (Пятницький, 1955).
3.1.2 Свіжі дібровиПравобережного Лісостепу
Найпоширенішимтипом лісу в Лісостепу є свіжі діброви (Д2). Вони займають значніплощі плато і пологих схилів різних експозицій на Правобережжі і заходілісостепової зони. В них залежно від деревних порід, що формують другий ярус,виділяють свіжі грабові діброви, кленово-липові, берестово-кленові діброви і –від порід першого ярусу – свіжі грабові діброви зі скельним дубом, свіжіграбові бучини.
Великі площізаймають свіжі грабові діброви. Тут досить сприятливі умови для росту як дуба ійого супутників, так і багатьох цінних екзотів (наприклад, горіхів, бархатуамурського тощо).
Коріннінасадження мають складну будову: в першому ярусі дуб, ясен з домішкою явора ічерешні (на заході регіону); в другому – граб, клени польовий (переважно назаході Лісостепу) і гостролистий, в’яз, липа, груша, яблуня, осика, береза таін. Деревостани в свіжій грабовій діброві характеризуються високоюпродуктивністю та якістю деревини.
Підліску увисоко повнотних насадженнях немає, а в середньо повнотних, особливо в безграбовому варіанті, його утворюють ліщина, свидина, клекачка, бруслина, глід,калина тощо. Трав’яний покрив представлений широким видовим складом мегатрофів,серед яких найхарактернішими є яглиця, маренка запашна, медунка широколистяна,копитняк, зеленчук, зірочник, дріоптерис чоловічий, осока волосиста, просянкарозлога, костриця велетенська, а також такі весняні ефемери, як підсніжник,ряст, анемона та ін.
У Придніпров’їпоширені свіжі грабові діброви із скельним дубом. Вони займають плато абопологі схили з сірими лісовими суглинками і близьким заляганням карбонатів.Дерєвостани двоярусні: в першому ярусі дуб скельний II (І) бонітету з домішкоюясена, в другому – граб з липою дрібнолистою і сріблястою, клен гостролистий іпольовий, берека та ін. Підлісок рідкий з ліщини, гордовини, свидини, глоду, наузліссях – з терну, шипшини. Покрив із мегатрофів розвивається переважно напрогалинах.
На сходіПридніпров’я за межами ареалу граба переважає свіжа кленово-липова діброва.Займає вона плато і пологі схили на темно-сірих лісових суглинках і глинах.Деревостани двоярусні: в першому ярусі дуб II, рідше І бонітету, другийутворюють липа дрібнолиста, клени гостролистий і польовий, в’язові. Підлісок,як правило, добре розвинутий, представлений ліщиною, бруслиною, кленомтатарським, крушиною проносною тощо, а похідні деревостани – чистимипорослевими дубняками, липняками, берестянками.
Підліску взімкнених деревостанах, як правило, немає, при зрідженні верхнього намету вінутворюється з ліщини, бруслини, калини, гордовини, клекачки, глоду та ін. Уживому покриві переважають мегатрофи, іноді трапляється плющ. Похіднідеревостани представлені грабняками.
3.1.3 Історія створеннядібров
Деревина дуба звичайного маєвисокі технічні якості, що зумовило створення штучних насаджень ще в ХVІІстолітті. По наказу Петра І в 1696 р. були посіяні жолуді дуба звичайного увідкритому степу біля м. Таганрог. Із цього посіву жолудів з часом утвориласядубовий гай „Дубки”, який проіснував майже 190 років. В 1732 році поміщикаммалолісних районів персонально наказувалося розводити на вільних площах дубові,липові, кленові та інші ліси для флоту. В 1732 р. вийшла інструкція „О заводе ио севе для удовлетворения императорского величества флота вновь лесов”.
В ХІХ ст. лісові культуридуба закладаються на великих площах. З 1818 по 1853 р. (за 36 років) В.П.Скоржинський в помісті Трикрати біля м. Вознесенськ Херсонської губернії увідкритому степу заклав 400 га культур. Він організував лісовий розсадник ірозробив технологію вирощування посадкового матеріалу в степових умовах. В.П.Скоржинський по праву вважається піонером степового лісорозведення. З 1841 р.почали висівати жолуді на ріллі в Тульських засіках. В 1843 р. було закладеноВеликоанадольське, а трьома роками пізніше Бердянське лісництво. УВеликоанадольському лісництві за 23 роки (1843-1866) під керівництвом В.Є.Граффа у відкритому степу було закладено 140 десятин культур. З 1870 р почализакладати культури в околицях Умані. В 1871 р. Було організоване Міуське, а в1878 р. – Донське лісництво в області війська Донского. В Донському лісництвіза 9 років під керівництвом Ф.Ф. Тіханова закладено 600 десятин культур.
До кінця ХІХ ст. уженакопичився значний досвід по закладці лісових культур у відкритому степу. Вдругій половині ХІХ ст. були зменшені затрати на їх виробництво.
Удосконалення закладкиштучних насаджень дуба в степу за останні 30 років ХІХ ст. пішло по шляхузмішування деревних порід в рядах і зменшення відстані між рядами. В 1972 р.Ф.Ф. Тихонов запропонував закладати культури дуба по схемі: в’яз – в’яз – дуб –в’яз – в’яз – ясень – в’яз — в’яз — клен. Цей тип змішування ввійшов влітературу піж назвою „донський” або „тихоновський”. Через декілька років Х.С.Полянський зменшив у два рази число місць, що відведені для в’яза, і культуристворювалися по схемі: вяз-дуб-ясень-вяз-клен гостролистий. Цей тип змішуванняназивається „нормальним”. В кінці ХІХ ст. відстані між рядами зменшилася від2,0 до 1,5 м. В обох типах змішування культури змикалися на 5-7 році, дубзаглушувався в’язом, в чому переконався і сам Ф.Ф. Тіханов. У зв’язку з цим в1893 році „донський” і „нормальний” типи змішування були відмінені і замістьних Г.Н. Висоцький запропонував одно чагарниковий і двох чагарниковий типизмішування. В одно чагарниковому типі деревні породи в рядах висаджувалися посхемі: дуб–чагарник–домішка–чагарник. В двочагарниковому типі між деревнимирослинами висаджували по два чагарники по схемі: дуб – дрібний чагарник –середній чагарник – домішка-середній чагарник – дрібний чагарник. В 1895 р.Н.Я. Дахнов запропонував новий тип змішування деревних рослин в культурах іназвав його деревно-тіньовим. В основному варіанті цього типу по одномупосадковому місцю відводилося в непарних рядах для сіянців дуба і клена, а впарних рядах – для сіянців ясеня і липи дрібнолистої. Таким чином, в цьому типізмішування дерева головних порід знаходилися в оточенні клена і липи. Розміщеннясадивних місць приймалося 1,0х1,0 м (Гвоздяк и др. 1993).
На зрубах культури дубапочали створювати з середини ХІХ ст. В Одоевському лісництві Тульських засікжолуді висівали на зрубах з 1848 р., а з 1887 р., – на очікуваних лісосіках підпологом материнського насадження, що надходить в рубки через 1-2 роки.Материнське насадження вирубували зимою по глибокому снігу. З 1874 р. вОдоевському лісництві Тульських засік на свіжих лісосіках відразу після рубкинасаджень висаджували сіянці і саджанці дуба. А.П. Молчанов відмічає, що призакладці культур на свіжій вирубці, на якій ще нема природного поновлення,саджанці дуба весною пошкоджуються пізніми заморозками, сильно розвиваютьбокові пагони і приймають вигляд куща. Крім того верхівкові пагони багатьох дубківпошкоджуються зайцями. На сильних лісосіках інтенсивно розвивається трав’янарослинність, яка створює конкуренцію сіянцям і саджанцям за вологу. Між тимсаджанці дуба, що знаходяться серед зарослі не пошкоджуються заморозками ізайцями. Такі саджанці інтенсивно ростуть у висоту. У зв’язку з цим А.П.Молчанов запропонував висаджувати саджанці дуба не відразу після рубкиматеринського насадження, а через 2-3 роки, після того як зруб вкриєтьсяприродним поновленням супутніх порід, яке досягне до того віку висоти біля 1 м.Робота по догляду за висадженими саджанцями полягала в тому, що верхівкисаджанців звільнялися зверху від затінення. З цією метою на 2-3 рік навкругисаджанців дуба видаляли все, що затіняло їх зверху. З часом ці кругирозширювалися і поступово утворювали суцільні коридори вздовж рядів. При такомудогляді саджанці дуба мають добри притінення з боків, а верхівки їх постійноосвітлені. Такий спосіб закладки культур на лісосіках отримав назву „коридорнийспосіб Молчанова”.
В середині 90-х років ХІХ ст.лісничий Крюківського лісництва Тульських засік В.Д. Огієвський прийшов довисновку, що закладка культур в лісосіках через 2-3 роки після рубки насадженнямає свої негативні наслідки. На його думку виникла необхідність в такому способізакладки культур, який не залишав дуб без підгону і дозволяв заліснюватилісосіки відразу після рубки материнського деревостану. Таким способом В.Д.Огієвський вважає закладку культур густими місцями. Для цього на 1 га вінрозміщував 200 ділянок площею 2 м2 (2,0х0,1 м). На кожній площадці висівав50-100 жолудів або висаджував 25-50 саджанців дуба у віці 1-2 років. Таке густерозміщення сіянців або саджанців дуба захищає їх від пізніх весняних заморозківі попереджує розростання трав’янистої рослинності з першого року, а вмайбутньому створює добре затінення з боків. Головна переваг густої культури дуба,як відмічав В.Д. Огієвський, полягає в тому, що серед декількох десятків рослиндуба можна буде отримати одне саме краще дерево. По даним В.Д. Огієвського дубв густих культурах проявляє кращий ріст ніж в коридорах. В 13 років дерева дубав густих культурах досягли висоти 3,58 м, в коридорах – 2,07 м. В 1909 роціВ.Д. Огієвський прийшов до висновку, що на кожну площадку достатньо висаджуватипо 25 сіянців або висівати по 50 жолудів.
Таким чином за 290 років зпочатку закладки культур дуба був накопичений значний досвід по створенню івирощуванню дубових насаджень, який базувався на великій кількості практичнихдосліджень За цей період створено багато високопродуктивних насаджень, частинаяких збереглася і на даний час (Гордиенко и др. 1993).
3.1.4 Культури дубазвичайного в дібровах
Лісівнича наукаі віковий виробничий досвід виробили кілька способів створення дубових культур:часткові, суцільні і попередні. Найпоширенішим способом створення дубовихкультур, зокрема в Лісостепу, є часткові культури на суцільних лісосіках.Створення суцільних культур вимагає корчування лісосік у дібровах Лісостепу йПолісся, що порушує і погіршує фізичні властивості ґрунтів, передусім їхверхнього горизонту. При суцільному обробітку ґрунту значною мірою руйнуєтьсятипова для лісу ніздрювата структура ґрунту, що призводить до порушення йоготеплового, водного і повітряного режиму. Природа деревних рослин потребуєзбереження специфічної структури лісових ґрунтів і обов’язкової наявності наних лісової підстилки.
Поверхневі шариґрунту, вкриті лісовою підстилкою, характеризуються значно нижчою температурою,більшою кількістю вологи, хорошим розвитком ґрунтових мікроорганізмів і ростомкореневих систем дерев. На розкорчованих лісосіках після тимчасовогосільськогосподарського користування фізичні властивості і родючість ґрунтів(зокрема, сірих лісових) ще більше знижуються. Дослідження, проведеніЧервоно-Тростянецькою лісовою дослідною станцією, свідчать, що лісові культури,створені на площі після тимчасового сільськогосподарського користування удібровах лівобережного Лісостепу, мали набагато гірші показники росту, ніж такісамі культури на не розкорчованій лісосіці. Хоч у молодому віці (до 15 років)вони росли інтенсивно, у 25-річному віці показники росту значно сповільнилися,а у 35 років приріст по висоті вже був удвічі меншим, ніж у культурах на нерозкорчованих лісосіках. Негативний вплив корчування лісосік і тимчасовогосільськогосподарського користування у дібровах перестає відчуватися лише через70-80 років, коли порушений ґрунт відновлює свою родючість. При створеннічасткових культур на не розкорчованих лісосіках не руйнується будова верхніхшарів лісового ґрунту не знижується його родючість.
Високаефективність часткових культур (більша продуктивність, менша вартість ітрудомісткість), дають підстави віддавати їм перевагу при штучному відновленнілісосік.
Способи штучноговідновлення дуба на лісосіках бувають різними. Вони залежать від давностізрубу, поновлення супутніх порід, їх висоти, зімкнутості, розташування тощо. Назрубах із рівномірним розподілом самосіву супутніх порід для здешевленнявиробництва культур доцільно застосовувати садіння або посів дуба рядами. Призначній висоті супутніх порід прорубуються коридори, в яких рядами чи площинамивисаджуються сіянці або висіваються жолуді дуба.
На лісосіках ізнерівномірним розміщенням поновлення супутніх порід дуб вводиться біогрупами.При такому розташуванні молоді дерева успішно протистоять />бур’янам, другорядним деревнимпородам і чагарникам, а також несприятливим кліматичним умовам. Коридорнийспосіб дубових культур вперше розробив видатний лісничий А.П. Молчанов, аспосіб густої культури місцями – В.Д. Огієвський (Вакулюк, Самоплавський, 1998).
У найбагатших(ясеневих) типах дібров доцільно створювати лісові культури з двома головнимипородами – дубом і ясенем. Ясен – типова порода змішаних насаджень. Він ростеяк домішка у складних насадженнях дібров. Серед інших порід ясен найвимогливішийщодо ґрунту і тому сильніше реагує на погіршення ґрунтових умов. Але воптимальних для нього умовах ясен росте швидко. Він має потужну поверхневукореневу систему, яка дає змогу інтенсивніше поглинати поживні речовини йвологу, що призводить до висушення верхнього шару ґрунту і погіршує умови ростуінших порід.
Пригнічення дубаясеном у змішаних дубово-ясеневих насадженнях А.І. Ахромейко пояснює різнимрозвитком у них фізіологічно активного коріння. Він вважає, що за потужністюкореневих систем дуб займає одне з перших місць серед деревних порід, тоді якза ступенем розвитку фізіологічно активного коріння переважає ясен звичайний. Врезультаті більшого поглинання ясеном поживних речовин він розвивається краще.Це свідчить про високу конкурентну здатність ясена, що необхідно враховуватипри створенні дубово-ясеневих культур. Проте порівняно з дубом він не дужестійкий до посушливих умов і морозів, що помітно послаблює його позиції унасадженнях, розташованих у таких кліматичних умовах. Отже, частку ясена удубово-ясеневих насадженнях потрібно обмежувати і в подальшому регулюватирубками догляду. Досвід свідчить, що значна частка ясена в дубово-ясеневихкультурах негативно позначається на рості не тільки дуба, а й самого ясена. Внасадженнях із перевагою ясена відбувається задерніння ґрунту, внаслідок чогоясен відчуває нестачу вологи, втрачає стійкість і зріджується. Домішка ясена неповинна перевищувати 25-30%, а в найбільш сприятливих умовах 35-40% (Вакулюк,Самоплавський, 1998).
Враховуючивзаємозв’язок ясена з іншими породами, зокрема з дубом, а також вплив його наґрунтові умови, багато дослідників вважають, що оптимальна кількість ясена вдубово-ясеневих насадженнях має досягати 20-30%. Д. Д. Лавриненко зазначав, щопродуктивність дубово-ясеневих культур визначає в основному не стількикількісне співвідношення дуба та ясена, скільки наявність чи відсутність добресформованого другого ярусу з тіньових порід.
Поряд із частковимикультурами в лісогосподарській практиці велику роль відіграють суцільнікультури дуба. Вони створюються на не залісених лісосіках, галявинах, а такожна площах, що вийшли з-під сільськогосподарського користування. Культура дубана безлісних площах значно складніша, ніж на площах, вкритих поросллю деревнихі чагарникових порід. Тут потрібно створити умови, подібні до умов лісосік,вкритих поросллю, що активізують ріст дуба. Це досягається насадженням змішанихкультур, домішкою до дуба різних деревних порід з урахуванням їх лісівничихособливостей, впливу на ґрунт і на головну породу.
До дуба можутьбути домішані як супутні, так і головні породи, що мають приблизно однаковий здубом розмір. Для підвищення продуктивності й біологічної стійкості дубовихнасаджень необхідно передбачати також уведення до їх складу чагарників, домішкаяких особливо необхідна при лісорозведенні в Степу. У степових районах культуристворюються шляхом змішування дуба з тіньовитривалими деревними породами ічагарниками. Ці породи добре затінюють ґрунт, перешкоджають розростаннюстепових трав. Вони є для дуба підгоном та надійним захистом у перші рокиросту. Пізніше супутні породи сприяють формуванню повно деревних, очищених відсучків стовбурів дуба.
У відповіднихкліматичних варіантах дібров крім ясена в культури дуба доцільно вводити такіголовні породи, як бук, модрину, смереку, ялицю, явір, клен гостролистий. Вонияк домішка входять до складу верхнього ярусу насаджень і підвищують не тількипродуктивність, а й якість деревостанів.
Підвищеннюпродуктивності дубових культур сприяє домішка черешні й береки, які, незважаючина їх інтенсивний ріст у молодому віці, не пригнічують дуб. Це дає підставишироко застосовувати черешню й береку в культурах дуба, де кліматичні і лісорослинні умови сприяють їх росту.
Вибір головних ісупутніх порід для змішування з дубом має важливе значення. Взаємодія їх можебути різною, і завдання полягає насамперед в тому, щоб не допуститинесприятливого впливу. Крім ясена, який у певних умовах може пригнічувати івитісняти дуб із першого ярусу, не можна домішувати у великій кількості ільмовіпороди. Вони швидко ростуть і глушать дуб у молодому віці. їх рекомендуєтьсявводити в культуру дуба у кількості, що не перевищує 10-15%. З цієї самоїпричини зовсім непридатна як домішка біла акація.
Досліди івиробничі насадження свідчать, що дуб погано росте і при змішуванні його зберезою і тополею. З цими породами може бути допустимим лише груповезмішування, а не рядами і не в рядах. Бажаними супутниками дуба вважаютьсялипа, клен польовий і гостролистий, граб, груша лісова, яблуня (Генсирук, 2002).
Як ужезазначалося, культури дуба можна створювати шляхом посадки сіянців і посівомжолудя. Посадкою сіянців полегшується створення культур, оскільки вони вжемають певні розміри надземної частини і кореневої системи. В перші роки життятакі рослини легше конкурують з трав’янистою рослинністю за поживні речовини.Тому за останні 70-80 років в зонах з достатньою кількістю вологи культури дубастворюють посадкою сіянців на постійне місце. Але важливою умовою при цьому єпідрізування кореневої системи сіянців під час вирощування в розсадниках, щодуже рідко проводиться.
Сіянці дуба, яквідомо, в перші роки життя інтенсивно розвивають стрижневий корінь, довжинаякого значно перевищує розміри наземної частини. Так в розсаднику Полтавськоїобласті при посіві жолудів довжина стрижневого кореня досягла на 23 день 30 см,через 5 місяців – 165 см, в двохрічному віці – 207 см.
При посівіжолудів на постійне місце у дерев дуба формується стрижневий корінь, якийвертикально заглиблюється в ґрунт. У 15-річних дерев бокові корені відходятьвід стрижневого по всій його довжині. Товщина стрижневого кореня значноперевищує бокові. Посадка сіянців на постійне місце (з підрізкою коренів врозсаднику) супроводжується утворенням у саджанців декількох якірних коренів,які мало чим відрізняються від бокових. Якірні корені на глибині 0,9-1,2 мзгинаються і далі розповсюджуються в горизонтальному напрямку. Основна масабокових коренів знаходиться на глибині 40 сантиметрів. Отже, при посіві жолудівформується глибинна коренева система, а при посадці сіянців – коріннязнаходиться у верхніх горизонтах ґрунту (Гордієнко та ін. 1995 ).
Слідпідкреслити, що в період масового всихання насаджень дуба, яке спостерігалося всімдесяті роки минулого століття, постраждали культури дуба, які створювалисяпосадкою сіянців на постійне місце. Культури дуба, які створювалися посівомжолудів, виявилися стійкими проти несприятливих кліматичних та інших факторів.Отже, посів жолудів на постійне місце формує біологічно стійкі насадження.
Лісівникамивироблено різноманітний породний склад лісових культур у дібровах і схемизмішування цих порід. Усі вони мають єдину мету: створити якнайкращі умови дляросту дуба, забезпечити його необхідну участь у складі деревостану на всіхстадіях росту.
3.2 Досвід створення лісовихкультур в Сквирському лісництві ДП „Білоцерківське лісове господарство”
На даний час лісокультурний фонд у Сквирському лісництві представленийсвіжими зрубами, які виходять з-під суцільних лісосічних та лісовідновнихрубок.
Можна виділити три основніспособи створення лісових культур – посівом, посадкою і комбіновано. Прикомбінованому способі створення культур дув звичайний вводиться посівом, асупутні породи посадкою сіянців.
Основним способом підготовки ґрунтупід лісові культури є прокладка борозен. Отже, обробіток ґрунту частковий.
Посадка культур здійснюєтьсявручну під меч Колесова, а посів проводиться під сапку з розрахунку по трижолуді в кожну лунку.
Догляд за лісовими культурами згідно матеріалів лісовпорядкуванняпропонується проводити 11-кратний на протязі 5 років. В перший рік – 4 догляди,в другий – 3, в третій – 2, та четвертий та п’ятий – 1 догляд.
Догляд в міжряддях культур проектується механізований культиваторомКЛД-1,7.
Доповнення в створених лісових культурах проводиться вручну стандартнимисіянцями, при відпаді культур більше 15 відсотків.
Як видно з таблиці 3.1, за останні 6 років (з 2002 по 2007) у Сквирськомулісництві створено 92,8 га культур, що в середньому складає 15,5 га за рік. Якуже було сказано вище основним способом обробітку ґрунту під лісові культури єпрокладка борозен плугом ПКЛ-70.