Система "директ-костінг", її сутність і використання в різних країнах світу

Система «директ-костінг», її сутністьі використання врізних країнах світу
 
КУТЕП Київ-2010

План
 
Вступ
1. Сутність системи «директ-костінг»
2. Використання системи «директ-костінг» врізних країнах світу
Висновок
Список літератури

Вступ
Складніринкові процеси потребують від підприємства постійної зміни обсягу виробництвапродукції, що тягне за собою зміну собівартості продукції. Збільшення часткипостійних витрат в загальній сумі витрат підприємства, яке є наслідком ринковоїконкуренції досить вагомо впливає на «поведінку собівартості», а відповідно, іна прибутки підприємства.
Тому,по мірі розвитку цих тенденцій збільшується потреба підприємств в отриманнівірогідної інформації про витрати на виробництво продукції, які не викривленіпроцесом розподілення непрямих постійних витрат.
Практикаобособления прямих змінних витрат на виробництво продукції від непрямихпостійних витрат виникла в тридцяті роки минулого століття в США та отрималаназву «директ—костінг» (direkt costing). Сутність системи«директ—костінг» полягає в тому, що залишки готової продукції обліковуються запрямими виробничими витратами, які залежать від обсягу виробництва, тобто зазмінними витратами. Включення до собівартості готової продукції постійнихвитрат, на думку авторів системи «директ—костінг», викривляє розмір прибутку(при великих товарних запасах завищує прибуток) та завищує вартість активівпідприємства. Ідеї системи «директ— костінг» покладені в основу Міжнароднихстандартів фінансової звітності.
Ідеї, на якихпобудовані Міжнародні стандарти фінансової звітності та Національні положення (стандарти)бухгалтерського обліку, передбачають облік готової продукції за фактичною виробничоюсобівартістю.
При цьомупотрібно відзначити, що до виробничої собівартості згідно із П(С)БО 16 «Витрати»,включаються не тільки прямі витрати, та й не всі прямі витрати на виробництвопродукції є змінними. Тому бухгалтерський облік не в повній мірі відповідаєсистемі «директ— костінг», яка повністю може бути реалізована тільки в системіуправлінського обліку.

1. Сутність системи «директ-костінг»
У 1936 роціамериканський економіст  Дж.Гаррісон створив систему директ-костінг,відповідно до якої до складу собівартості необхідно враховувати лише прямівитрати.
Сутністьсистеми директ-костінг: поділ витрат на постійні та змінні складові в залежностівід зміни обсягів виробництва.
Переваги: спрощення і точністьобчислення собівартості продукції; відсутність складних розрахунків прирозподілі постійних витрат; можливість визначення порогу рентабельності, запасуміцності підприємства та нижньої межі ціни продукції або замовлення; можливістьвизначення оптимальної програми випуску та реалізації продукції; можливістьпроведення порівняльного аналізу рентабельності різних видів продукції.
Використання даної системи обліку дозволяє аналітичне встановитизв’язки й пропорції між окремими видами витрат (прямі, змінні, граничні,постійні) та обсягами виробництва продукції (товарів, послуг) за допомогоюметодів математичної статистики, зокрема застосування методів кореляційного йрегресійного аналізу, методів прогнозування та ін.
Інформація, отримана при використанні системи «директ-костінг»,дозволяє визначати найвигідніші комбінації ціни й обсягів виробництва продукції(товарів, послуг), а відтак проводити ефективну політику ціноутворення.
В умовах ринкової економіки система «директ-костінг» надаєінформацію щодо можливості реалізації стратегії конкуренції, спрямованої назниження цін (з метою завоювання ринків збуту, у періоди тимчасового скороченняпопиту на пропоновані фірмою послуги тощо).
Використання «обмеженої собівартості» продукції, товарів і послугдозволяє спростити нормування, планування, облік і контроль статей витрат,собівартість стає «більш доступною для огляду», а окремі витрати — кращеконтрольованими.
Призастосуванні системи «директ-костінг» сума постійних витрат за даний конкретнийперіод показується в звіті окремим рядком, і тому її вплив на величину прибуткупідприємства видно навіть без проведення глибокого аналізу.
Система«директ-костінг» дає можливість оперативніше регулювати постійні витрати. Так,при системі обліку повної собівартості частина нерозподіленої суми накладнихвитрат переходить з одного періоду до іншого, тому контроль над ними слабшає.«Директ-костінг» дозволяє знизити трудомісткість розподілу накладнихадміністративних та інших загальногосподарських витрат.
Недолікисистеми директ-костінг: при використанні демпінгу виникає небезпека, що масапостійних витрат не може бути покрита маргінальним доходом, тобто підприємствопотрапляє в зону збитковості; на практиці виникають труднощі при розподілівитрат на постійні й змінні; ведення обліку у розрізі лише виробничоїсобівартості.
Управління витратами можнавизначити як систему принципів та методів розробки та реалізації управлінськихрішень, заснованих на використанні об’єктивних економічних законів.
Що стосується туристичної сфери, то у найбільш загальному виглядідоход від туристичної діяльності може бути представлений як сума валовоївиручки від реалізації послуг без ПДВ, доходів від участі в діяльності іншихорганізацій, інших операційних і позареалізаційних доходів.
Серед найважливіших джерел доходу слід зазначити реалізаціюіндивідуальних і групових турів, продаж авіаквитків і квитків на інші видитранспорту, надання послуг гідів, перекладачів, по оренді автомашин, обмінугрошей, оформленню віз, організації чартерних перевезень, продажу вхіднихквитків на культурні і спортивні заходи, сувенірів і т. п.
Витратами називають грошове вираження витрат первинних факторів(капітал, праця, земля, підприємницькі здібності, інформація і т. п.) дляздійснення господарської діяльності фірмою або підприємством.
Можнавикористовувати два способи групування і включення витрат у собівартістьреалізованих товарів, продукції і послуг: традиційний спосіб калькулюванняповної собівартості і метод «директ-костінг». При традиційномуспособі враховується склад витрат по виробництву і реалізації послуг, щовключають в повну собівартість.
Залежновід зміни обсягу діяльності різні статті витрат змінюються неоднаково, що даєпідставу поділяти їх на постійні і змінні (такий підхід у закордонній практицівідомий як метод («директ-костінг»).
Допостійних витрат відносять такі витрати, вартісне вираження яких у раннійперіод часу безпосередньо не залежить від обсягу та структури діяльності.Діяльність туристичної фірми пов’язана з такими статтями постійних витрат:
— заробітна плата управлінського персоналу, в тому числі обов’язковівідрахування;
— оренда приміщень;
— оплата комунальних послуг;
— канцелярські витрати;
— витрати на послуги зв’язку (телефон, факс і т. п.);
— витрати на ліцензування і сертифікацію;
— амортизація;
— інші управлінські витрати.
Величинапостійних витрат характеризує визначений господарський потенціал фірми. І якщообсяг діяльності фірми незмінний протягом визначеного періоду часу, то йвеличина постійних витрат не змінюється. Однак збільшення потенціалу фірми,наприклад, розширення штату співробітників при зростанні обсягу діяльності,створенні дочірніх підрозділів, філій, спричинить за собою ріст постійнихвитрат. Таке зростання відбувається у вигляді «стрибків» як наслідокперіодичної зміни ринкової ситуації.
Зміннимивважаються такі витрати, загальна величина яких на даний період часубезпосередньо залежить від обсягу господарської діяльності (обсягу реалізації).У туристичній фірмі перемінні витрати залежать від обсягу реалізації послуг; доних відносять:
— оплату послуг, що входять у турпродукт (послуги готелю, транспорту, візовогообслуговування й ін.);
— заробітну плату тих категорій співробітників, чия винагорода залежить відобсягу реалізації послуг (наприклад, турагентів);
— виплату комісійної винагороди турагентам-юридичним особам;
— витрати на маркетинг, у тому числі на рекламу.
Розподілвитрат на постійні і змінні є необхідним для аналізу і виявлення шляхівпідвищення економічної ефективності діяльності туристичних фірм. Так, величинаі частка змінних витрат (у загальній величині витрат фірми) зростає призменшенні максимального завантаження матеріально-технічної бази, при зниженні обсягуреалізації послуг, що негативно позначається на кінцевому комерційномурезультаті.
Назвасистеми «директ-костінг», що означає облік прямих витрат,виникла не випадково. Справа в тому, що на початковому етапі її застосування всобівартість зараховувались лише прямі витрати, а всі інші списувалися нафінансові результати підприємства. Завдяки цьому загальна величина зміннихвитрат збігалась із сумою прямих витрат, що і дало назву цій системі. Але втеперішній час система «директ-костінг» охоплює не лише облік прямих зміннихвитрат, а також і частини змінних накладних витрат, що свідчить про деякуумовність її назви.
Системаобліку прямих витрат базується на розмежуванні загальних витрат на постійні тазмінні залежно від обсягу виробництва. Як відомо, зі збільшенням або зменшеннямобсягів виробництва змінні витрати на одиницю продукції залишаються сталими. Доних належать витрати на сировину та матеріали, паливо та енергію длятехнологічних потреб, на заробітну плату виробничим працівникам тощо. Навпаки, постійнівитрати, у розрахунку на одиницю продукції, зі зміною обсягу виробництва тежзмінюються, зокрема, з його підвищенням такі витрати зменшуються. До складупостійних витрат входять амортизація, орендна плата, комунальні послуги, оплатапраці управлінського персоналу та ін.
Головна особливість системи «директ-костінг» полягає в тому, щокалькулюванню підлягають тільки змінні витрати, а постійні не включаються дособівартості продукції і списуються за рахунок отриманого прибутку. Тому методпрямих витрат називається також методом обмеженої собівартості. Обліксобівартості тільки в частині змінних витрат зумовлений не стільки бажаннямскоротити кількість статей, скільки необхідністю виявити найбільш рентабельнівироби, щоб перейти переважно на їхнє виробництво. Такий облік дає можливістьчіткіше оцінити прибутковість виробництва окремих виробів, оскільки віднесенняпостійних (накладних) витрат на їхню собівартість, як це показали попереднірозрахунки, досить умовне.
Сутністьметоду прямих витрат може бути розкрита тільки на основі нерозривного зв’язкуміж витратами, обсягом виробництва та ціною. Тому його практичне застосуваннярозглянемо не як спосіб визначення саме витрат, а як підґрунтя для встановленняможливої ціни на продукцію. Як було вказано раніше, постійні (накладні) витратине підлягають калькулюванню. Але вони разом з прибутком входять до складуфінансового показника, який називається «маржинальний дохід». Шляхом відніманнявід маржинального доходу постійних витрат визначається прибуток і, відповідно,доцільність встановлення певної ціни на товар (табл. 1).

Таблиця1
УМОВНИЙПРИКЛАД ДОЦІЛЬНОСТІ ВСТАНОВЛЕННЯ ЦІНИ МЕТОДОМ ПРЯМИХ ВИТРАТ№ п/п Показник грн 1 Імовірна ціна виробу 50 2 Змінні витрати 15 3 Маржинальний дохід (р. 1 — р. 2) 35 4 Сума постійних витрат 240 000 5 Обсяг виробництва, шт. 10 000 6 Постійні витрати на одиницю продукції (р. 4: р. 5) 24 7 Прибуток (р. 3 — р. 6) 11
Яксвідчать дані таблиці, метод прямих витрат починається з можливої ціни, за якоютовар буде продаватися на ринку. Доцільність застосування ціни визначаєтьсярівнем прибутку від реалізації продукції, який залежить від обсягу їївиробництва (продажу) та величини маржинального доходу. Маржинальний дохід, яксума постійних витрат і прибутку, дає хоча і приблизне, але об’єктивне уявленняпро ефективність прийняття того чи іншого варіанта ціни. Чим більшою є величинамаржинального доходу, тим більший прибуток одержить підприємство від реалізаціїконкретного виробу.
Величинаприбутку залежить також і від обсягу виробництва. Наприклад, при збільшеннівипуску до 15 тис. шт. постійні витрати на одиницю продукції становили б 16грн, а прибуток відповідно зріс би до 19 грн (35 — 16). Навпаки, при падіннівиробництва до 5 тис. шт. постійні витрати зросли б до 48 грн, що призвело б дозбитків у розмірі 13 грн (35 — 48) на одиницю продукції. Таким чином, наведенийу табл. 3.3 приклад ще не свідчить про те, що ціна в 50 грн є найкращою. Дляцього треба розглянути кілька варіантів ціни при різних обсягах виробництва.
Розглянемоумовний приклад і припустимо, що підприємству потрібно визначити ціну напродукцію за таких умов:
— можливий обсяг виробництва становить величину в межах 7 — 20 тис. виробів;
— ціна може бути встановлена від 30 до 60 грн за штуку;
— сума постійних витрат дорівнює 240 тис. грн, а змінні витрати на одиницюпродукції становлять 15 грн.
Таблиця2
МОЖЛИВІВАРІАНТИ ВСТАНОВЛЕННЯ ЦІНИВаріант Ціна виробу, грн Можливий обсяг продажу, тис. шт. Виручка від реалізації, тис. грн(гр.2 x гр.3) Витрати, тис. грн Прибуток, тис. грн (гр.4 –– гр.7) постійні змінні (15 грн x гр.3) повні (гр.5 + + гр.6) 1 2 3 4 5 6 7 8 1 60 7 420 240 105 345 75 2 50 10 500 240 150 390 110 3 40 15 600 240 225 465 135 4 30 20 600 240 300 540 60
Порівнюючи наведені варіанти, можна зробити висновок, що найвигіднішим є третій варіант встановлення ціни, тому що підприємство отримає найбільший розмір прибутку. Зниження ціни до 30 грн єнедоцільним, оскільки призведе до різкого падіння прибутковості. Такийрезультат свідчить про те, що насичення попиту відбулося за ціною 40 грн і томуподальше зниження ціни вже не може істотно вплинути на збільшення обсягупродажу. Але вибір конкретного варіанта встановлення ціни залежить віднаявності вільних виробничих потужностей або можливостей щодо їхнього швидкоговведення в дію.
Такимчином, до позитивних сторін методу прямих витрат можнавіднести те, що, по-перше, калькулювання витрат тільки в частині їхніх зміннихвеличин значно спрощує облік і підвищує точність розрахунків, а по-друге, цейметод дає змогу віднайти ефективні комбінації витрат, обсягу та ціни і швидкопереорієнтувати виробництво у відповідь на зміни ринкової кон’юнктури. Йоговикористання найдоцільніше у випадках, коли існують резерви виробничихпотужностей, а також тоді, коли постійні витрати відшкодовуються в цінах, щовстановлені на певну базову кількість виробів, а формування цін на основіпрямих витрат здійснюється тільки для додаткового обсягу продукції.
Міжтим використання цього методу пов’язане з певними труднощами, які зумовленірозподілом витрат, оскільки окрім чисто постійних та змінних витрат, існуютьзмішані типи, так звані умовно-постійні, або умовно-змінні витрати. Прикладомтаких витрат є вартість телефонних розмов, де абонентська плата за телефонстановить постійну частину витрат, а оплата міжміських переговорів — їхнюзмінну величину. Крім того, існують витрати, які залишаються постійними впевних межах завантаження виробничих потужностей, а потім зі зміною обсягіввиробництва вони стрибкоподібно зростають і знову стають незмінними в певномуінтервалі. Така проблема може бути вирішена шляхом використання спеціальнихметодів розподілу витрат на постійні та змінні, що застосовуються в практиціуправлінського обліку: метод найвищої та найнижчої точок, метод кореляції, методнайменших квадратів.
Згідно із сучасним тлумаченням сутності «директ-костінгу»саме розподіл витрат на постійні та змінні є головною характеристикою цьогометоду. Розроблені різновиди «директ-костінгу» базуються на врахуванні всобівартості змінних витрат (як прямих, так і непрямих), змінних витрат іпевної частки постійних витрат (у їх продуктивній частині, яку визначають заступенем використання виробничої потужності).
2. Використання системи «директ-костінг» в різних країнах світу
Основні ідеї директ-костингу були розроблені у 1936 р. у США, а йогофактичне впровадження відбулося у 1953 р.
У Великобританії цей метод дістав назву «marginalcosting» — облікмаржинальних витрат, а у Франції — «lacomptabilite»— маржинальнийоблік. У США під час характеристики цього методу частозустрічається термін «veriablecosting» — облік змінних витрат.
Усі ці терміни характеризують сутність директ-костингу, що полягаєу поділі витрат на змінні та постійні, і, відповідно, у визначенні собівартостіпродукції через калькулювання лише змінних витрат.
Щож стосується поняття директ-костинг як обліку прямих витрат, то воно виникло невипадково. На ранніх стадіях практичного застосування цього методу усобівартість продукції включалися лише прямі виробничі витрати, а всі видинепрямих витрат списувалися безпосередньо на фінансовий результат. Як наслідок,загальна сума змінних витрат збігалася із сумою прямих витрат, що й знайшловідображення у назві методу.
Оскількина пізніших стадіях розвитку директ-костинг почав передбачати обліксобівартості не тільки в частині прямих змінних витрат, то спостерігаєтьсядеяка умовність цієї назви.
Визначившиосновні ідеї директ-костингу, необхідно перейти до вивчення його варіантів.
Метод(система) директ-костинг має два варіанти:
— простийдирект-костинг, заснований на використанні
вобліку даних тільки про змінні витрати;
— розвинутийдирект-костинг, при застосуванні якого до собівартості разом із зміннимивитратами включаються також прямі постійні витрати на виробництво та реалізаціюпродукції.
Виникненняпростого директ-костингу було пов’язано з негативними наслідками розподілупостійних витрат між виробами (не завжди можна було правильно обрати базурозподілу). Нова концепція управлінського обліку дозволила розподілити витратина постійні та змінні, що дало можливість подолати дві проблеми:
· усунутивплив зміни обсягу виробництва на собівартість продукції;
· вибірпродукту до виробництва визначається не різницею між ціною та повноюсобівартістю, а тією частиною постійних витрат, яку він відшкодовує.
Простийдирект-костинг базується на таких принципах:
· витратирозподіляються на постійні та змінні;
· собівартістьпродукції обчислюється лише за змінними витратами;
· визначаєтьсямаржа зі змінної собівартості (маржинальний дохід) як різниця ціни реалізаціїта змінної собівартості.
Використанняметоду (системи) директ-костинг усуває необхідність розподілу накладних витрат,розширює аналітичні можливості обліку, спостерігається процес тісної інтеграціїобліку
йаналізу. Недаремно систему директ-костинг називають ще «системою управліннясобівартістю» або «системою управління підприємством», чим підкреслюєтьсяєдність обліку, аналізу і прийняття управлінських рішень.
Отже,основними рисами простого директ-костингу є:
По-перше, класифікація витрат на змінні та постійні, що зумовлюєоблік та планування собівартості продукції тільки у частині змінних витрат.Постійні ж витрати списують безпосередньо на «Фінансові результати». За змінноюсобівартістю оцінюються також залишки готової продукції та незавершеневиробництво.
По-друге — використання показника маржинального доходу.
Маржинальний дохід — це різниця між доходом від реалізаціїпродукції та змінними витратами. Він покриває загальні постійні витрати, тобто
Маржинальнийдохід = Обсяг продажу – Змінні витрати,
івідображає внесок сегмента (продукту, підрозділу) у покриття постійних витратта формування прибутку підприємства.
Звітипро фінансові результати, що складаються на основі маржинального доходу,багатоступеневі. Вони мають не менше двох розділів: верхній показуємаржинальний дохід, а нижній — чистий дохід (французька модель). Якщо зміннівитрати поділяються на виробничі та невиробничі, тоді звіт буде трирівневим.У цьому разі на першому етапі визначається виробничий маржинальнийдохід як різниця між обсягом реалізованої продукції та зміннимивиробничими витратами. На другому етапі як різниця між виробничим маржинальнимдоходом та невиробничими змінними витратами визначається маржинальний дохід уцілому по підприємству. На третьому етапі шляхом віднімання від загальної сумимаржинального доходу суми постійних витрат визначають чистий прибуток(американська модель).
Французька модель визначення чистого результату:
/>
 
Американська модель визначення чистого результату:
/>
 
По-третє, облік і звітність організуються так, що виникає можливістьрегулярного контролю даних за такою схемою: Витрати ® Обсяг виробництва ®Прибуток (рис. 1).
/>
Насьогоднішній день система «директ-костінг» активно використовується у світізавдяки своїм перевагам, вона дає можливість оперативніше регулювати постійні витрати, а відтакпроводити ефективну політику ціноутворення.

Висновок
Поняття«директ-костінг» було введено в 1936 р. американцем Д. Харрісом. З початкупрактичного застосування цієї системи до собівартості включалися лише прямівитрати (звідси й назва системи), а всі непрямі списувалися безпосередньо нафінансові результати. В даний система «директ-костінг» передбачає обліксобівартості не лише в прямих змінних витрат, але й у частині змінних непрямихвитрат. Крім того, у різних країнах ця система одержала різні найменування:
УНімеччині й Австрії — це система обліку граничних витрат, чи облік сумпокриття; у США й Великобританії — облік маржинального доходу; у Франції— маржинальнийоблік.
Узв’язку з цим, у різних країнах і навіть серед фахівців однієї й тієї ж система«директ-костінг» відрізняється не лише за термінологією, але й за визначеннямсуті даного поняття. Однак усі існуючі визначення об’єднує загальна характернариса — усі вони як обов’язковий фактор передбачають поділ витрат, щовключаються до собівартості продукції й послуг, на змінні й постійні та окремийїх облік.
Отже, «директ-костінг» є системою управлінського (виробничого)обліку заснованою на класифікації витрат на постійні й змінні залежно відобсягу виробництва чи діяльності та передбачає здійснення обліку й аналізувитрат і результатів, а також прийняття управлінських рішень.
Важливою особливістю системи «директ-костінг» є те, що у процесіпізнання можна вивчати взаємозв’язки і взаємозалежності між обсягом реалізаціїпродукції (послуг), витратами (собівартістю) і прибутком та визначати обсягидіяльності підприємства в критичних точках: беззбитковості, мінімального,цільового, максимального прибутку.

Списоклітератури
1.Нападовська Л.В. Управлінський облік: Підручникдля студентів вищ.навч.закл. – К.Книга, 2004. – 544 с.
2. Голов С.Ф. Управлінський облік.Підручник. — К.: Лібра, 2003. — 704 с.
3.Бутинець Ф.Ф., Чижевська Л.В., Герасимчук Н.В. Бухгалтерськийуправлінський облік. – Житомир: ПП «Рута», 2000. 445 с.»
4.: buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,246/id,10789/
5. studentbooks.com.ua/content/view/131/44/1/8/