ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ВНУТРИФІРМОВЕ ПЛАНУВАННЯ, ТА ЙОГОЗАСТОСУВАННЯ ЯК ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
1.1 Роль внутрифірмового фінансового планування
1.2 Методи фінансового планування
1.3 Фінансовепланування діяльності підприємства у господарчій практиці.Фінансовий план організації
1.4 Система управління підприємствомза принципами бюджетування
РОЗДІЛ 2. ОЦІНЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ТЕЛОЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЦЕНТР РОГАНСЬКОГО ПРОМВУЗЛА” З ЦІЛЛЮВИЯВЛЕННЯ ПРОБЛЕМНИХ АСПЕКТІВ У ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ
2.1 Коротка характеристика АТ “ТЦРП ”
2.2 Аналіз майна та джерел йогоформування
2.3 Аналіз фінансової стійкості
2.4 Аналіз платоспроможності таліквідності
2.5 Аналіз фінансових результатів
2.6 Аналіз рентабельності
2.7 Аналіз ділової активності
2.8 Аналіз грошових потоків
РОЗДІЛ 3. ЗАСТОСУВАННЯ БЮДЖЕТУВАННЯЯК ЗАХОДУ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОСНОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗБАЛАНСУВАННЯ ГРОШОВИХПОТОКІВ
3.1 Розробка цілісної системибюджетів основної діяльності
3.1.1 Бюджет надхожень від основноїдіяльності
3.1.2 Бюджет виробничих запасів
3.1.3 Бюджет прямих витрат наматеріали
3.1.4 Бюджет прямих витрат на оплатупраці
3.1.5 Бюджет інших прямих витрат
3.1.6 Бюджет загальновиробничихнакладних видатків
3.1.7 Бюджет управлінчих витрат
3.1.8 Чистий грошовий потік відосновної діяльності
3.2 Досягнення збалансованостігрошових потоків
РОЗДІЛ 4. АВТОМАТИЗАЦІЯ ПОБУДОВИКАЛЕНДАРНОГО ПЛАНУ ЗАКУПОК ОСНОВНИХ МАТЕРІАЛІВ
4.1 Постановка та алгоритм виконаннязавдання
4.2 Вирішення завдання у Excel
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Історія розвиткуринку показує, що з пливом часу більшість фірм та організацій в Українівтрачають частину економічного зиску внаслідок нераціональної діяльності. Цейнедолік виявляється у неефективному управлінні ресурсами, незбалансованостідоходів та видатків, а також у некваліфікованому управлінні виробничимпроцесом.
Сьогоднівиграють ті підприємства, які не тільки в змозі запропонувати потрібний продуктабо послугу, а й зробити це краще за інших, вчасно і без збоїв, за допомогоюцього досягнувши повного задоволення вимог клієнта. Фірма, функціонуюча вумовах ринкової економіки, повинна ретельно виявити необхідність фінансових,трудових, матеріальних і інтелектуальних ресурсів, а також джерел їх отримання.Важливе значення надається вмінню достатньо вірно розрахувати ефективністьнаявних ресурсів та кінцевий економічний та фінансові результати.
Раціональнеуправління фінансами підвищує рентабельність, платоспроможність, фінансовустійкість, посилює показники ділової активності, ефективність використанняактивів, і, як результат, знижує ймовірність банкрутства і робить підприємствопривабливим для інвестиційних вливань. Конкурентоспроможність на належномурівні дає можливість розвинути експорт, наростити обсяги виробництва і зменшитиризик втрати прибутку.
Кожен власникнамагається примножити існуючий капітал. В умовах сучасної ринкової економікиособливо важливо підтримувати фірму на стабільному рівні, зробити її положеннястійким до змін ринкової кон‘юнктури і можливих економічних катаклізмів. Длятого, щоб здолати ці завдання, керівнику необхідно вміти оцінювати, що даєкомпанії кожен сегмент ринку, товар, канал збуту і регіон – щоб сконцентруватизусилля на більш вигідних клієнтах, товарах і каналах. Необхідно намагатисяпідвищити показники діяльності, ставити цілі і завдання та виконувати їх знайменшими втратами людських, матеріальних і фінансових ресурсів, аджебільшість фінансових проблем наших підприємств виникають через недостатнєуміння управляти фінансами. В цілому неплатежі – це результат відсутності у керівниківчіткої інформації та належного контролю зарухом фінансових потоків. В умовахпобудови ринкової економіки зростає значення ретельно опрацьованих,збалансованих планів на всіх етапах управління підприємством, при цьомуособлива роль відводиться процесам внутрифірмового бюджетування. Управлінняфінансами починається з бюджетування. Досвід вказує на те, що через відсутністьконкретного і систематизованого знання про свої фінанси українські підприємствавтрачають до п’ятої частини своїх доходів[9].
Кожній фірмінеобхідно впроваджувати систему внутрифірмового планування як технологіюфінансового планування, обліку і контролю доходів і видатків, отриманих відбізнесу на всіх рівнях уравління, яка дозволить аналізувати отримані іпрогнозні фінансові показники. Найцінніше, що дає внутрифірмове планування, — це координування всіх сторін діяльності, зусиль всіх підрозділів на досягненнякінцевого результату и, як наслідок, підвищення ефективності і фінансовоїстійкості. Питання впровадження бюджетування як однієї з складовихвнутрифірмового планування на підприємствах України є дуже актуальним. У даниймомент окрім нестійкого фінансового стану виникла небезпека відставанняукраїнського менеджменту від менеджменту лідируючих країн світу. Це відлякуєпотенційних інвесторів, позбавляючи підприємства можливості росту тарозширення, що призводить до гальмування росту економіки взагалі.
Таким чином,використання внутрифірмового планування сприяє не тільки оздоровленню тих фірм,на яких воно використовується, але й має неабиякий вплив на глобальні процесизміцнення і збагачення національної економічної системи.
На прикладівиробничого підприємства АТ “ТЦРП” в даній роботі буде зроблено проект бюджетуі оцінено теперішній фінансовий стан цієї організації і майбутній післявпровадження одного із заходів внутрифірмового планування.
планування фінансовий облік бюджетування
РОЗДІЛ 1. ВНУТРИФІРМОВЕПЛАНУВАННЯ, ТА ЙОГО
ЗАСТОСУВАННЯ ЯКТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ
ПІДПРИЄМСТВОМ
1.1 Рольвнутрифірмового фінансового планування
Управляти –означає передбачити, а саме прогнозувати, планувати. Через це важливимелементом підприємницької господарчої діяльності та керуванняорганізацією(підприємством) вважається планування, у тому числі фінансове [6].
Уринковій економіці планування на підприємстві – внутрифірмове планування – ненесе елементів директивності. Ціль внутрифірмового планування – забезпеченняоптимальних можливостей для успішної господарчої діяльності, отриманнянеобхідних для цього коштів, досягнення конкурентоспроможності і прибутковостіпідприємства, а також планування доходів та видатків підприємства, пересуванняйого грошових коштів [7 ]
Виходячи з цихцілей внутрифірмове фінансове планування – це багатопланова робота, щоскладається з ряду взаємозв’язаних етапів:
-аналізуфінансової ситуації та проблем;
-прогнозуваннямайбутніх фінансових умов;
-постановкифінансових завдань;
-виборуоптимального варіанту;
-складанняфінансового плану;
-коректировка, ув’язка і конкретизація фінансовогоплану;
-виконанняфінансового плану;
-аналізу таконтролю виконання плану[4,15]
Аналіз ситуації іпроблем полягає у вивченні фактичних даних за попередній період. Це даєможливість оцінити фінансові результати за минулий час та визначити проблеми.Особлива увага приділяється таким показникам, як обсяг реалізації, витрати,розмір отриманого прибутку тощо.
Прогнозуваннямайбутніх умов необхідно для визначення зовнішнього і внутрішнього середовища,в яких протікатиме діяльність підприємства. На базі перспективних розрахунківвиробничої діяльності підприємства, а також маркетингових прогнозів вивченняринку, попиту прогнозуються майбутні можливі фінансові результати.
Постановкафінансових завдань полягає у визначенні на запланований період параметрівотримання доходів, прибутку, граничних розмірів видатків та основних напрямківвикористання коштів.
Вибіроптимального варіанту. На базі аналізу тенденцій та поточного фінансового станурозглядаються декілька варіантів станів, в яких може опинитися підприємство, іоптимальні варіанти розвитку фінансів підприємства.
Складанняфінансового плану
Складаєтьсяфінансовий план підприємства у вигляді балансу його доходів і видатків.
Коректировка,ув’язка і конкретизація фінансового плану полягають у зіставленні показниківфінансового плану з виробничими, комерційними, інвестиційними, будівельними ііншими планами та програмами, а також у встановленні конкретних термінів їхдосягнення. Узгоджені показники фінансового плану доводяться до відомавідповідних підрозділів підприємства і конкретних виконавців.
Виконанняфінансового плану. Це процес поточної виробничої, комерційної та фінансовоїдіяльності підприємства, впливаючий на його кінцеві фінансові результати.
Аналіз таконтроль полягає у визначенні фактичних кінцевих і фінансових результатівдіяльності підприємства, зіставленні з плановими показниками, виявленні причинта наслідків відхилень від планових показників, у підготовці заходів зліквідації негативних явищ [21, 23].
1.2 Методифінансового планування
Процес складання фінансового плану підприємства полягає у розрахункуйого показників. Для цього використовуються різноманітні засоби та інструментирозрахунків:
— Розрахунково-аналітичний метод – один з найбільш популярних уринковій економіці методів планування фінансових показників. Фінансовіпоказники розраховуються на базі аналізу досягнених показників за минулийперіод, індексів їхнього розвитку та експертних оцінювань цього розвитку уплановому періоді. Вивчається зв’язок фінансовихпоказників з виробничими, комерційними та іншими показниками.
— Балансовий метод використовується при плануванні розподілу отриманихбюджетних коштів. Його сутність полягає у побудові балансу наявних коштів інапрямків їхнього використання. Баланс має наступний вигляд:
Зн + Н = В + Зк
Де Зн – залишки коштів на початок періоду;
Н – надходження коштів у запланованому періоді;
В — видатки коштів у запланованому періоді;
Зк – залишки коштів на кінець періоду.
— Нормативний метод використовується за наявністю встановлених норм танормативів, наприклад, норм амортизаційних відрахувань, податкових ставок татарифів внесків у державні позабюджетні фонди тощо. Нормативи, щовикористовуються у фінансовому плануванні, встановлюються:
· органами влади і управління нарегіональному імісцевому рівнях;
· відомствами;
· підприємствами.
— Метод оптимізації планових рішень полягає у розробці варіантівпланових показників і виборі з них оптимального. У якості критеріїв виборуваріантів показників для наступного включення їх у фінансовий план можутьвикористовуватися: мінімум приведених витрат, максимум приведеного прибутку,мінімум поточних витрат, мінімум часу на обіг капіталу тощо.
– Економіко-математичне моделювання використовується тоді, колифінансові показники прогнозуються на термін не менш 5 років.Економіко-математичні моделі дозволяють знайти кількісне вираженнявзаємозв’язків між фінансовими показниками і факторами, що на них впливають.Такі моделі будуються на функціональному і кореляційному зв’язку [13]. До об’єктів фінансового планування відносять:
-виторг від реалізації продукції, послуг та робіт;
-амортизаційні відрахування;
-обсяг оборотних активів та їхній приріст;
-ресурси у капітальному будівництві;
-платежі у бюджет;
-внески у позабюджетні фонди.
1.3 Фінансове планування діяльності підприємства угосподарчій
практиці. Фінансовий план організації
Фінансове планування на підприємстві – це планування всіх його доходіві видатків, а також напрямки витрат коштів. Воно є кінцевим етапом прогнозування виробничо-господарчої діяльностіпідприємства, його соціального та економічного розвитку [20].У процесі складання фінансового плану повинні бути вирішені наступнізавдання:
-визначення основних фінансових показників підприємства на запланованийперіод;
-зіставлення фінансових показників з виробничими та комерційними;
-виявлення резервів збільшення доходів і прибутку підприємства;
-визначення шляхів збільшення ефективності використання фінансовихресурсів. Фінансові плани можуть бути перспективними, поточними таоперативними.Перспективний фінансовий план складається на довгий термін. Уньому надаються оцінки основних фінансових показників у перспективі[16].
Поточний фінансовий план складається на рік із щоквартальним розбиттям.Цей план забезпечує зв’язок виробничих і фінансових показників діяльностіорганізацій. Оперативні фінансові плани включають складання платіжного,податкового і касового планів на місячний термін з декадним розбиттям. Фінансовийплан організації складається у вигляді балансу його доходів і видатків.(табл.1.1.)
Таблиця 1.1. Баланс доходів і видатків організаціїПоказники Код стр Запланований період 1 кв 2 кв 3 кв 4 кв 1 2 3 4 5 6 Виторг від реалізації(за мінусом ПДВ і акцизів) 010 Собівартість реалізованої продукції 020 Комерційні видатки 030 Управлінчі видатки 040 Прибуток(збиток) від реалізації(стр 010 – стр 020 – стр 030 – стр 040) 050 Відсотки для отримання 060 Відсотки до сплати 070 Доходи від участі в інших організаціях 080 Інші операційні доходи 090 Інші операційні видатки 100 Прибуток(збиток) від фінансово-господарчої діяльності( стр 050 + стр 060 – стр 070 + стр 080 + стр 090 – стр 100) 110 Інші позареалізаційні доходи 120 Інші позареалізаційні видатки 130 Прибуток(збиток) планового періоду( стр 110+ стр 120- стр 130) 140 Податок на прибуток 150 Відволічені кошти 160 Чистий прибуток(збиток) запланованого періоду (стр 140 — стр 150 – стр 160) 170
1.4 Системауправління підприємством за принципами бюджетування
Бюджетування– це технологія фінансового планування, обліку та контролю доходів і видатків,що отримуються від бізнесу на всіх рівнях управління, яка дозволяє аналізуватипрогнозні і отримані фінансові показники. Бюджет – це фінансовий план,охоплюючий всі боки діяльності підприємства, дозволяючий зіставляти всі понесенівитрати і отримані результати на майбутній період часу[9].
Повноціннебюджетування, тобто бюджетування як управлінча технологія, складається з трьохскладових:
1.Технологія бюджетування, у яку входять всі інструменти фінансовогопланування(різновиди та формати бюджетів, система цільових показників інормативів), порядок консолідації бюджетів різноманітних рівнів управління іфункціонального призначення.
2.Організація бюджетування, що охоплює фінансову структуру підприємства(складцентрів фінансової відповідальності – структурних підрозділів або бізнесупідприємства, що є об’єктами бюджетування), бюджетний регламент і механізмибюджетного контролю, розподіл функцій у апараті управління в процесібюджетування, систему внутрішніх нормативних документів.
3. Автоматизаціяфінансових розрахунків, що предбачає складання фінансових прогнозів,встановлення так званого цілісного управлінського або інтегрованого обліку, урамках якого у будь-який час можна отримувати оперативну інформацію провиконання бюджетів, та ще й за окремими різновидами господарчої діяльностіпідприємства або його структурних підрозділів[11].
Процесибюджетування – це послідовність дій, пов’язаних з плануванням, обліком тааналізом, а також контролем фінансово-економічних показників діяльностікомпанії.
Об’єктами бюджетуванняможуть бути:
-бізнес– напрямки;
-центральнийфінансовий відділ;
-основнібізнес-процеси підприємства;
-проекти.
Планиі звіти бюджетної системи:
-бюджети;
-звіти;
-звітиза результатами бюджетного аналізу або аналітичні записки.
Згідно зпредставленими об’єктами бюджетування на підприємстві можуть складатисянаступні бюджети[17]: Основні бюджети – бюджет доходів і видатків, бюджет рухукоштів, розрахунковий баланс. Ще вони мають назву фінансові бюджети. Потрібнідля управління фінансами підприємства, оцінювання фінансового стану бізнесу,для виконання всіх управлінчих завдань. Основні бюджети дозволяють керівникаммати всю необхідну інформацію для оцінювання фінансового стану фірми таконтролю за його змінами, для оцінювання фінансової спроможності бізнесу тайого інвестиційної привабливості.
Операційнібюджети – бюджет продажів, бюджет прямих матеріальних витрат, бюджетикомерційних і управлінчих видатків, бюджети видатків на оплату праці тощо. Вонипотрібні перш за все для зв’язання натуральних показників планування(штуки,людино – часи тощо) з вартісними, для більш точного складання основнихбюджетів, виявлення найбільш важливих пропорцій, обмежень та припущень, яківарто враховувати при складанні основних бюджетів[9].
Додаткові бюджетинеобхідні для більш точного визначення цільових показників і нормативів, більшточного обліку особливостей оподаткування.
Зведений бюджет –це сукупність взаємопов’язаних між собою трьох основних бюджетів підприємстваплюс операційні та допоміжні бюджети, необхідні для їхнього складання.
Складові елементизведеного бюджету:
1. Основнібюджети
1.1. бюджетдоходів і видатків
1.2. бюджетруху грошових коштів
1.3. розрахунковийбаланс
2. Операційнібюджети
2.1. бюджетпродажів
2.2. бюджет запасівготової продукції або товарів
2.3. виробничийбюджет
2.3.1. бюджет виробництва
2.3.2. бюджет прямих матеріальних затрат
– закупівельосновних матеріалів
– запасівТМЦ
2.3.3. бюджет прямих витрат праці
2.3.4. бюджет прямих операційних абовиробничих витрат
2.3.5. бюджет накладних(загальновиробничих)витрат.
2.4. бюджеткомерційних витрат
2.5. бюджетуправлінчихчих видатків
3. Допоміжнібюджети
3.1. інвестиційнийбюджет
3.2. кредитнийплан
3.3. бюджетруху дебіторської та кредиторської заборгованості.
Спеціальнібюджети:
– балансовогоприбутку;
– чистогоприбутку;
– технічноїреконструкції виробництва;
– податковий.Бюджетуванняфінансових потоків
Ця модельбюджетування є найпоширенішою в Україні. Це зумовлено її наступними перевагами:
-висока швидкістьвпровадження за рахунок невеликої кількості бюджетів та зв’язку між ними;
-як наслідоквідносно невисока вартість впровадження;
-дана модельособливо підходить для зростаючої української економіки, коли управлінняліквідністю більш актуально, ніж управління рентабельністю або вартістю;
-бюджетуваннягрошових потоків не залежить від облікової політики підприємства.
Такимчином, по співвідношенню ціна/результат дану модель можна рекомендувати длявикористання в умовах існуючих на Україні, коли на перший план виходитьліквідність, а доходність не потребує оперативного контролю.
Результуючимбюджетом цієї моделі є Бюджет Руху Грошових Коштів (“БРГК”). Ціль йогоскладання – управління платоспроможністю(ліквідністю підприємства). БРГКвідображує рух грошових коштів(грошового потоку) за різновидами грошових коштіві напрямків їхнього руху.
Структура БРГКдозволяє планувати, враховувати і аналізувати грошові потоки у розрізах:
-спрямованостігрошових потоків;
-структури виплаті надходжень за напрямками їхнього руху;
-обсягів виплат інадходжень(сукупних, за групами статей і за окремими статтями);
-проміжних такінцевих результатів(різниця між надходженнями та виплатами);
-залишківгрошових коштів.
Дана схема можебути представлена низкою бюджетів, які відповідають її основним елементам[17].
Бюджет надходженьвід продажівскладається з бюджету продажів.
Бюджет продажів –операційний бюджет, який містить інформацію про запланований обсяг продажів,ціну та очікуваний дохід від реалізації продукції. При складанні цього бюджетупотрібно відповісти на наступні питання:
-який продуктвипускати та продавати;
-у який обсягахвін буде реалізовуватися;
-яку встановитиціну продукції;
-який процентпродажів буде сплачений у поточному періоді, який у наступному, чи має сенс плануватибезнадійну заборгованість.
На обсягреалізації впливають наступні фактори:
-макроекономічніпоказники поточного та перспективного стану країни;
-довготривалітенденції продажу для різноманітних товарів;
-цінова політика,якість продукції, сервіс;
-заходи дляпросування товару;
-конкуренція;
-сезонніколивання;
-обсяг продажівминулих періодів;
-виробничіпотужності підприємства;
-відноснаприбутковість продукції.
До бюджетупродажів висуваються наступні вимоги:
-бюджет повиннийвідображувати місячний, квартальний або річний обсяг продажів у натуральних тавартісних показниках;
-бюджетскладається з урахуванням попиту на продукцію, географії продажів, категорійпокупців, сезонних факторів;
-бюджет включає всебе очікуваний грошовий потік від продажів, який у подальшому буде включений удохідну частину бюджету руху грошових коштів;
-у процесіпрогнозу грошових потоків від продажів необхідно враховувати коефіцієнтиінкасації, які вказують, яка частина продукції сплачена у місяць відвантаженнята наступного місяця, безнадійний борг.
При прогнозуванніпродажів найбільш ефективним є використання комбінацій експертних істатистичних методів:
1. Функціональнийметод.
2. Статистичніметоди
3. Груповеприйняття рішень[22].
БюджетПрямих видатків містить у собі Бюджет комерційних видатків(на збут), Бюджетвиробничих запасів, Бюджет прямих витрат на матеріали, Бюджет прямих витрат наоплату праці та Бюджет інших прямих видатків.
Бюджетвиробничих запасів відображає планові рівні запасів сировини таматеріалів.Бюджет виробництва – це виробнича програма(для виробничихпідприємств), котра дозволяє визначити заплановані номенклатуру і обсягвиробництва у майбутньому бюджетному періоді(у натуральних показниках). Бюджетвиробництва спирається на бюджет продажів, враховує виробничі потужності,збільшення і зменшення запасів, а також розмір зовнішніх закупок.
Бюджетпрямих витрат на матеріали – показує, скільки сировини і матеріалів кожноговиду потрібно для виробництва и дозволяє розрахувати, скільки сировини іматеріалів має бути закуплено. Призначення цього бюджету – визначити витратисировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів та іншихпродуктів, необхідних для виробництва готової продукції. Бюджет прямих витратна матеріали складається на основі бюджету виробництва з використанням нормвитрат сировини на виробництво конкретного виду продукції; складається разом збюджетом виробничих запасів[12].
Бюджет прямихвитрат на оплату праці – це кількісний вираз планів відносно витрат компанії наоплату праці основного виробничого персоналу. Призначення даного бюджету –визначити прямі видатки на заробітну плату відповідно до бюджету виробництва.Слід відмітити, що складання цього бюджету перш за все необхідно виробничимпідприємствам. При підготовці даного бюджету враховують наступне:
-він складаєтьсявиходячи з бюджету виробництва, даних про продуктивність праці і ставці оплатиосновного виробничого персоналу;
-у ньому можнавиділяти фіксовану і відрядну частину оплати праці;
-якщо напідприємстві накопилася заборгованість по оплаті праці або підприємствопідозрює, що не може сплачувати заробітну платню у встановлені терміни, тододатково до бюджету прямих витрат на оплату праці складається графік погашеннязаборгованості з заробітної платні.
Бюджет іншихпрямих витрат – призначений для обліку змінних витрат, що не знайшливідображення у інших бюджетах. Призначення даного бюджету – визначити видатки,котрі прямо пропорційно змінюються при зміні обсягів виробництва.
Бюджет накладнихвидатків – це Бюджет загальновиробничих накладних видатків(відображає обсягвитрат, пов’язаних з виробництвомпродукції, за виключенням прямих витрат на матеріали, прямих витрат на оплатупраці та інших прямих витрат) та Бюджет управлінчих витрат(плановий документ, уякому визначені витрати на кошти, безпосередньо не пов’язані з виробництвом та збутомпродукції).
Після складаннябюджету продажів, прямих і накладних витрат, ми можемо отримати Бюджетвиробничої собівартості.
Бюджетрозрахунків за інвестиційною діяльністю – дозволяє згрупувати доходи і видатки,пов’язані з придбанням або створенням матеріальних та нематеріальнихнеоборотних активів(обладнання, споруд тощо).
Бюджетрозрахунків за фінансовою діяльністю – містить інформацію про доходи і видатки, спричинені фінансовою діяльністю(операціями з валютою, змінами у капіталітощо).
Бюджетрозрахунків за іншою діяльністю — дозволяє згрупувати доходи і видатки,пов’язані з іншою діяльністю підприємства.
Бюджетрозрахунків податків – ефективний тільки у рамках існуючої системи бюджетування.Зв’язок бюджету податків з БПГК дозволить побудувати БПГК таким чином, щоб дочасу сплати податків у підприємства було достатньо коштів та щоб гроші, щопройшли за податковими платежами, не виявилися занадто “дорогими”.
Таким чином,загальну схему(див. додаток А) можна трансформувати у більш конкретну(див.додаток Б)[5,12,19,21,22].
РОЗДІЛ 2. ОЦІНЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ АТ “ТЦРП”З
ЦІЛЛЮ ВИЯВЛЕННЯПРОБЛЕМНИХ АСПЕКТІВ У ЙОГО
ДІЯЛЬНОСТІ
2.1 Короткахарактеристика підприємства АТ “ТЦРП”
Промислове підприємство(назване у подальшому акціонерне товариство “Теплоенергетичний центрРоганського промвузла”, скорочено АТ “ТЦРП”) є організацією України ізнаходиться в місті Харкові. Діє згідно законів України “Про господарськітовариства”, “Про оренду державного та комунального майна”, “Про підприємництвав Україні”, “Про власність” та “Про підприємництво”. Підприємство булоорганізоване у 1971 році та відносилося до Харківського молочного комбінату, в1990 році воно стало орендним, а в 1998 році – АТ “ТЦРП”. В теперішній час йоготериторія займає 1,1265 га, яка належить підприємству в користуванні.
АТ “ТЦРП” єюридичною особою з дня його державної перереєстрації в органах виконавчої владиі стає правонаступником прав та обов’язків арендного підприємства “Теплоененергетичнийцентр Роганського промвузла”. Товариство має право створювати на територіїУкраїни, а також за її межами дочірні підприємства, філії та представництва.Воно керується в своїй діяльності чинним законодавством країни, статутом,установчим договором, а також внутрішніми локальними нормативними актами.
Метою діяльностіАТ “ТЦРП” являється здійснення господарської діяльності, укладення договоруоренди та участь у приватизації державного та комунального майна. Основнимивидами діяльності товариства виступають:
– виробництвотеплової енергії для забезпечення теплопостачання промислових підприємств, атакож об’єктів соціально-побутовогопризначення;
– прискореннянауково-технічного прогресу у теплоенергетичному виробництві;
– розвитоквиробничої бази товариства;
– ремонт таналагодження устаткування для виробництва теплоенергії;
– консультаціїпо упровадженню нових технологій та організацій виробництва;
– виробництвоі реалізація електроенергії;
– наданняавтотранспортних та побутових послуг, послуг по проведенню хімічних аналізів іінших лабораторних досліджень у лабораторії товариства;
Товариство євласником майна, переданого йому учасниками, продукції, виробленої в результатігосподарської діяльності, одержаних доходів та іншого майна, набутого в результатідіяльності, що не суперечить законодавству; воно самостійно визначаєперспективи розвитку, планує та здійснює діяльність, виходячи з попиту навироблену продукцію, роботи, послуги та необхідні забезпечення виробничого тасоціального розвитку, підвищення доходів. Його матеріально-технічнезабезпечення здійснюється через систему прямих угод або через біржу та іншіорганізації. АТ “ТЦРП” реалізує свою продукцію та майно за цінами, щовстановлюються самостійно або на договірній основі і тарифами згідно діючогозаконодавства[1-3].
2.2 Аналіз майната джерел його формування
Підприємствомає важку структуру активів. Серед розглянутих трьох років (див. табл. 2.1)2004 рік був найменш вдалим. Завдяки кваліфікованій політиці управлінняактивами показники роботи (коефіцієнт зносу, концентрація майна виробничогопризначення, фондовіддача, фондомісткість) значно покращилися у 2005році, рентабельність якого досягла – 6,2%, що підтверджує розумну і раціональнууправлінчу політику. Аналіз коефіцієнтів показав(див. табл. 2.2), що у зв’язкуз погіршенням стану у 2004 році підприємству АТ “ТЦРП” нелегко здолатисклавшуся кризу.Великий фінансовий ризик, нестаток нормальних джерелфінансування.Через це всі показники знаходяться на низькому рівні. Проте, якщопродовжиться позитивна тенденція у діяльності, показники покращаться. Удодатках Д-Ж показано структу майна та його джерел за роками.Більшу частку мана займають основні засоби(складова необоротних активів), атакож чиста дебіторська заборгованість(складова оборотних активів). Середджерел майна більшість припадає на інші довгострокові зобов’язання, чисту кредиторську забогованість.