1. Основні вимоги до використання економічних показників укон’юнктурному аналізі
Вивчення кон’юнктури здійснюється за допомогою комплексуекономічних показників, що дозволяють, по-перше, дати кількісну характеристикуякісним змінам, що відбуваються у процесі відтворення і характеризують сформовануситуацію на ринку; по-друге, визначити значущість, напрямки і тенденціїрозвитку кон’юнктури, тобто скласти прогноз. Значення цих показників для характеристикистану і перспектив розвитку кон’юнктури дуже не рівнозначне.
При використанні окремих показників необхідно мати на увазі,що частина їх дає пряму кількісну оцінку сформованої на ринку ситуації і безпосередньовідбиває ті або інші кон’юнктурні зміни, що відбуваються, а стан і спрямуванняінших можуть бути використані як непряме свідчення наявності процесів, щовідбуваються на ринку, або тенденцій, що складаються, тобто є лише непрямимиіндикаторами. До останніх відносяться дані і відомості про конкурентну боротьбуна досліджуваному ринку, її тенденції, міжнародний поділ праці, розвитокспеціалізації і науково-технічне співробітництво, рівні монополізації тощо.
У деяких випадках через обмеженість або відсутність прямихданих непрямі показники набувають особливо великого значення. Так, черезнедостатність інформації про динаміку цін на устаткування про неї іноді можнасудити за показниками, що характеризують можливі зміни окремих елементів витратвиробництва (насамперед, цін на чорні метали, інші матеріали, ставок заробітноїплати і т. ін.).
До системи кон’юнктурних показників необхідно відбирати дані,що найбільш правильно й оперативно відбивають основні зміни, напрямки і темпирозвитку процесу відтворення та найменшою мірою підпадають під вплив випадковостей.Наприклад, при вивченні загальногосподарської кон’юнктури важливим критеріємзмін, що відбуваються, можуть слугувати дані про промислове виробництво як уцілому, так і в окремих галузях. Природно, що при виборі галузей маютьвраховуватися їх значення і питома вага у загальному промисловому виробництві.
Як загальне зауваження слід зазначити, що економічніпоказники, які зустрічаються у різноманітних джерелах інформації, найчастішевідносяться до категорії високоагрегованих і звичайно свідчать про загальнітенденції (у галузі попиту, виробництва, експорту, імпорту і цін), характернідля певної товарної групи в цілому (наприклад, металорізальні верстати, двигунивнутрішнього згорання, трактори тощо).
Для характеристики стану загальногосподарської кон’юнктуриокремих країн або кон’юнктури конкретних товарних ринків поряд із загальнимиданими про зміни у виробництві і споживанні необхідно мати у розпорядженні додаткові,менш агреговані приватні показники, які відносяться безпосередньо доаналізованого виду продукції. За їх допомогою можна виявити відхилення йособливості розвитку окремих процесів.
Не виключено, що ці показники засвідчуватимуть наявністьінших, часто протилежних тенденцій порівняно з тенденціями, характерними длятоварної групи в цілому.
Система кон’юнктурних показників має включати такі з них, якіхарактеризували б процес відтворення в цілому і відображали особливості окремихфаз циклу.
2. Класифікація показників ринкової кон’юнктури
Більшість основних економічних показників сфери (процесу)відтворення і дослідження кон’юнктури можна звести в групи, що характеризуютьпевні сторони (особливості) стану і прояву ринкової кон’юнктури.
1. Усталеність, циклічність і динаміка розвитку ринку:
а) середні показники кон’юнктури;
б) варіація кон’юнктури;
в) форми кон’юнктурної хвилі;
г) динаміка кон’юнктури (темпи зростання, вектори, параметриі функції тренду);
д) моделі сезонності і циклічності розвитку.
2. Ринкова пропозиція:
а) обсяг, структура і динаміка;
б) функціональні можливості;
в) еластичність.
3. Ринковий попит:
а) обсяг, структура і динаміка;
б) сегментація і диференціація попиту;
в) функціональні можливості попиту (місткість ринку);
г) еластичність.
4. Пропорційність ринку:
а) співвідношення попиту і пропозиції (обсяги і цінарівноваги);
б) структура ринку (продукція основних виробників, структураспоживання, структура товарообігу тощо);
в) поділ ринку між основними виробниками, торговимипосередниками і торгівлею;
г) територіальна структура ринку;
д) співвідношення з іншими ринками;
е) масштаб ринку, рівень монополізації і конкурентності.
5. Ділова активність і комерційний ризик:
а) обсяг, кількість, частота і динаміка угод;
б) індекси ділової активності, макроекономічні показники,індекси економічного барометра;
в) виробничі (торгові) можливості пропозиції;
г) збутові можливості пропозиції (портфель замовлень, йогосклад і динаміка);
д) рівень комерційного ризику (інвестиційний ризик, ризикприйняття рішень, кон’юнктурних коливань, непередбачений ризик).
Запропонована система, звичайно, охоплює найголовніші інайбільш застосовувані показники, що можуть бути використані для аналізунайважливіших змін на ринку, і необхідна при визначенні перспектив розвиткукон’юнктури, тобто для упорядкування прогнозу її зміни.
Звертає на себе увагу та обставина, що багато з наведенихпоказників відбивають не статичні явища, а динамічні (варіаційні) процеси, інші– характеризують структуру явища, співвідношення та їх зсуви. Деякікон’юнктурні характеристики, зокрема тенденції та їх усталеність, можуть бутиотримані тільки в результаті відповідного опрацювання трендових моделей.
Одним із основних об’ємних показників є попит. Він являєсобою не реальну, а потенційну можливість, і через це йому притаманні лишенепрямі оцінки. Характеристика іншого об’ємного показника – масштабу ринку – єнабором показників: обсягу продажу, кількості угод, чисельності продавців іпокупців тощо. Оскільки ж кон’юнктура – це складний комплекс взаємозв’язків івзаємовпливів, то варто вважати виправданим важливе місце, яке посідаютьпоказники еластичності попиту і пропозиції у системі характеристик. Вони виражаютьдію відповідних ринкових законів. Цікавою особливістю усіх кон’юнктурнихпоказників є їх зміна в міру переходу ринкового господарства з однієї фазициклу в іншу. Таким чином, вивчивши зміни показників кон’юнктури протягомциклу, на цій підставі можна судити не тільки про ринкові зсуви, а й робити висновкипро вірогідні подальші зміни.
Варто також зазначити, що вивчати кон’юнктуру доцільно наоснові аналізу всього комплексу змін. І чим більше показників при цьомузалучається, тим правильніше і точніше можна визначити сформовану на певниймомент кон’юнктурну ситуацію та перспективу її подальших змін і розвитку.
3. Особливості розрахунку основних показників ринкової кон’юнктури
Першорядне значення для аналізу кон’юнктури будь-якогодосліджуваного ринку і найважливішої його категорії є перший із вихіднихпоказників ринкової кон’юнктури – пропозиція. Вона відображає різноманітнийобсяг товарів (продуктів чи послуг), які виробник (продавець) бажає іспроможний виробити та запропонувати на продаж протягом певного періоду часу завизначеною ціною.
В оперативному кон’юнктурному аналізі використовуєтьсяпоказник короткострокової пропозиції, тобто кількості товарів, які фірмапропонує або готова запропонувати на продаж за різними цінами упродовж короткостроковогоперіоду. Самостійною характеристикою ринку є оцінки ступеня дефіцитності абонадлишку товарів.
До основних детермінантів пропозиції належать такі чинники:
1) ціна товару або послуги;
2) ціни на інші товари або послуги;
3) ціни на сировину і ресурси;
4) очікувані зміни цін;
5) кількість конкурентів (продавців) на ринку;
6) податки і дотації;
7) особливості технології виробництва.
Між пропозицією і попитом у визначених ситуаціях існуєзв’язок: попит породжує пропозицію, але і пропозиція певним чином впливає напопит, зокрема, на ринку продавця попит орієнтується на обмежені можливостіпропозиції, а на ринку покупця пропозиція орієнтується на попит. Ця аксіомасучасного маркетингу повинна враховуватися у кон’юнктурному аналізі. Протесправедлива й інша позиція, відповідно до якої у визначених ситуаціяхпропозиція у свою чергу породжує попит, зокрема, новий привабливий товар самзавойовує ринок, створюючи новий попит.
Для оцінки й аналізу кон’юнктури досліджуваного ринку важливезначення мають показники, що характеризують спрямування промислового виробництва.Значення їх тим більше, чим більша питома вага промисловості в економіці тієїабо іншої країни.
Група показників промислового виробництва складається з данихпро виробництво в абсолютних одиницях виміру індексів промислового виробництва.
Зміни у галузевих обсягах виробництва виявляють безпосереднійвплив як на загальногосподарську кон’юнктуру тієї або іншої країни, так і након’юнктуру певних товарних ринків. Наприклад, чорні метали є основоювиробництва і мають вирішальне значення у розвитку загального машино-, судно –та автомобілебудування, залізничного транспорту тощо. Як правило, випускпродукції цих галузей промисловості прийнято оцінювати не в індексах, а вабсолютних одиницях – вартісних, вагових або кількісних.
Залежно від тривалості періоду виготовлення абсолютніпоказники виробництва швидше або повільніше реагують на зміни кон’юнктури. Дляряду галузей і конкретних товарних груп дані про виробництво в абсолютних одиницяхвиміру є важливими і часом єдиними показниками, які характеризують зміни обсягувиробництва. Проте ці показники мають властиві їм недоліки. Зокрема, дані прообсяг виробництва у вартісному вираженні обчислюються за поточними цінами, щосхильні до змін, причому у різних країнах і галузях по-різному. Тому длявстановлення реального спрямування обсягів виробництва виникає необхідністькоригувати ці дані на зміну цін, що пов’язано з певними труднощами. Крім того,вартісні показники обсягів виробництва у кожній країні відображаються внаціональних валютах, курсові співвідношення між якими у сучасних умовах частоі помітно коливаються. Тому зіставлення змін обсягів виробництва на ринках різнихкраїн потребує врахування, крім зміни рівня цін, також і змін курсовихспіввідношень. У практичній роботі це означає розрахунок даних про змінивиробництва в єдиній порівнянній валюті, найчастіше у доларах США.
Ще одним важливим показником пропозиції й одночасно їїдетермінантою є виробничий і сировинний потенціал (рівень виробничих можливостей),тобто спроможність виробництва виготовити й представити на ринок певний обсягтоварів (продуктів чи послуг), що забезпечує відповідний обсяг і структурупропозиції. Йому протистоїть споживчий потенціал, тобто можливість ринку «поглинути»(купити) визначену кількість продуктів і послуг.
В окремих випадках дані про зміни обсягу виробництвапублікуються у вигляді індексів. Такі індекси зазвичай складаються на базівартісних показників машинобудування і цілому або окремих значних секторівмашинобудівного виробництва, що істотно обмежує можливість використання їх дляаналізу кон’юнктури ринку окремих видів машин і устаткування, а іноді й цілихтоварних груп.
Індекси промислового виробництва, або, як їх ще називають,індекси фізичного обсягу, також є основними показниками динаміки випускупромислової продукції. Вони дають можливість оцінити зміни обсягу виробництваяк усієї промисловості, так і окремих галузей.
Крім зведених індексів, при вивченні загальногосподарськоїабо товарної кон’юнктури необхідно також аналізувати зміни галузевих індексів,динаміка яких залежно від місця, що його займає певна галузь в економіці тієїабо іншої країни, та від специфіки виробництва більшою або меншою міроювідрізняється від динаміки зведеного індексу.
Велике значення для аналізукон’юнктури мають також дані про працю, які тісно пов’язані зі змінами, щовідбуваються у сфері виробництва і певною мірою залежать від них.
Спад промисловоговиробництва під час кризи, як правило, супроводжується скороченням числазайнятих, зростанням безробіття, зменшенням тривалості робочого тижня, падіннямабо заморожуванням ставок заробітної плати і скороченням її загального фонду.При цьому зайнятість найбільше скорочується у галузях матеріальноговиробництва, менше – у торгівлі, банках та сфері обслуговування.
У періоди пожвавлення і піднесення промислового виробництвазайнятість зростає, а безробіття скорочується, подовжується тривалість робочоготижня, підвищуються ставки і загальний фонд заробітної плати.
Незважаючи на винятково велике значенняпоказників зайнятості для характеристики кон’юнктури, варто мати на увазі, щопоказники зайнятості часто неточні. Особливо спотворюються дані про осіб, якіодержують допомогу з безробіття, оскільки зазвичай вони не охоплюють усіхбезробітних.
І все ж показники праці залишаються важливими непрямимиіндикаторами процесів відтворення як у цілому по країні, так і в окремихгалузях або на ринках. Ними можна користуватися додатково до індексівпромислового виробництва і даних про виробництво в абсолютних одиницях виміру.
Другим показником ринкової кон’юнктури є попит, точніше,купівельний попит.
Купівельний попит – це потреба, забезпечена грошима ізапропонована протягом визначеного періоду часу на ринку.
Під потребою розуміють бажання або необхідність володіти(користуватися) певним продуктом (послугою), потрібним для процесу відтворенняі підтримки визначеного рівня діяльності.
Визначення споживчого потенціалу ринку – важлива ланка усистемі вивчення купівельного попиту. Споживчий потенціал характеризуєтьсямісткістю ринку і близький до обсягу попиту, але не цілком тотожний йому.
Місткість ринку – це кількість (вартість) товарів, що їхможе поглинути ринок за певних умов протягом певного проміжку часу.Показникнасиченості ринку відіграє і самостійну роль у кон’юнктурному аналізі, оскількивін виявляє сильний вплив на циклічність ринку, обмежуючи попит. Насиченістьринку – це ступінь заповнення споживачів товарами, визначений або експертнимшляхом, або на основі вибіркового обстеження (спостереження). Для товарівтривалого користування використовується балансовий метод розрахунку:
Нк = Нп+Р – В (1)
де Нк – наявність товарів на кінецьперіоду;
Нп – наявність товару на початок періоду;
Р – купівля (надходження) товарів за певний період;
В-вибуття товарів за той самий період.
Вибуття розраховується за нормативами середньої тривалостіслужби товару. Фізичний і моральний знос викликає так званий попит на заміну.Цей процес вивчається у ході проведення кон’юнктурного дослідження за допомогоюспеціальних опитувань і моделей купівельної (споживчої) поведінки.
Значення показників внутрішнього товарообігу полягає у тому,що вони відбивають зміни кон’юнктури внутрішнього ринку і характеризують сформованукон’юнктурну ситуації на ньому: обороти оптової і роздрібної торгівлі, індексивартості життя, дані про спрямування товарних запасів, розмір продажів у кредит(або із знижкою), інформацію про внутрішні перевезення вантажів тощо. Показникивнутрішнього товарообігу особливо важливі для вивчення кон’юнктури ринкутоварів споживчого призначення. Ці показники по-різному поводяться упродовжциклу відтворення і в різноманітних кон’юнктурних умовах.
Обороти роздрібної торгівлі дають можливість оцінити зміни уплатоспроможному попиті споживачів.
Роздрібна торгівля упродовж циклу розвивається паралельнопромисловому виробництву. У фазі піднесення, коли промислове виробництво розширюється,зростають і обороти торгівлі, у фазі кризи відбувається скорочення івиробництва, і торгівлі. При цьому необхідно мати на увазі, що вартість роздрібноготоварообігу може знижуватись під час кризи не тільки у зв’язку із скороченнямфізичного обсягу торгівлі, а й через падіння цін.
Поряд із роздрібною торгівлею необхідно стежити і запоказниками оптової торгівлі, у якій ті самі тенденції, що й у роздрібнійторгівлі, виявляються по-різному.
Певний вплив на роздрібний і оптовий товарообіг справляють ірізноманітні засоби стимулювання реалізації товарів, до яких відноситься податковаі кредитна політика.
Важливим показником кон’юнктури ринкового господарства є динамікатоварних запасів.
Загальна закономірність зміни товарних запасів у ході циклувідтворення відома: у більшості випадків вони досягають максимуму на початкукризи, коли вже почався спад виробництва, і скорочуються до мінімуму припереході з фази депресії у фазу пожвавлення, тобто коли виробництво починаєзнову розширюватися. Особливо помітне відставання від динаміки циклу запасівтоварів, виражених у незмінних цінах. Отже, зміна товарних запасів дещо відстаєвід динаміки виробництва.
Розмір товарного запасу визначається обсягом попиту, обумовленогоу свою чергу процесом відтворення.
До винятково важливих характеристик стану ринку відносятьсяпоказники пропорційності, особливо співвідношення попиту і пропозиції та йогодинамічні зсуви. Пропорційність, тобто оптимальне співвідношення між різноманітнимиелементами ринку, – найважливіша умова його нормального поступального розвитку,що відображає дію законів ринку й обумовлює характер розвитку інших ринковихкатегорій, а також його соціально-економічну ефективність. У свою чергубудь-які диспропорції і деформації окремих складових ринку, як переконливопоказав вітчизняний досвід, спричиняють кризові форми розвитку, ускладнюють іспотворюють ринкові відносини, роблять ринок недостатньо ефективним.
Проте у кон’юнктурному аналізі рідко вдається безпосередньозіставити обсяги попиту і пропозиції. Таку можливість надає баланс попиту іпропозиції, однак і він найчастіше будується тільки за всією сукупністю товаріві послуг. На товарній біржі співвідношення попиту і пропозиції визначається заобсягами заявок на продаж і купівлю. Оцінюючи пропорції ринку окремого товару,кон’юнктурні дослідження змушені спиратися на непрямі оцінки співвідношенняпопиту і про
позиції за допомогою кон’юнктурних індикаторів, до яких, якуже зазначалося, відносяться ціни і товарні запаси, точніше їх зміни вдинаміці.
Складовою частиною системи показників пропорційності ринку ійого якісної характеристики виступають показники структури товарообігу, до якихвідносяться три основні: абсолютний розмір продажу (реалізації) кожного окремоготовару або товарної групи і два відносні показники.
Першим із відносних показників е питома вага (частка)досліджуваного товару або товарної групи у загальному обсязі товарообігу, тобтохарактеристика місця частини в цілому:
/> (2)
де piqi – продаж окремогоі-го товару;
/> – весь товарообіг;
п – число і-х товарів (товарних груп).
Другийвідносний показник являє собою коефіцієнт співвідношення обсягів продажу двохтоварів (товарних груп), тобто безпосереднє зіставлення двох явищ або частиноднієї сукупності, що відображає місце певної частини (відповідного товару аботоварної групи) у досліджуваній сукупності.
Він обчислюється у такий спосіб:
/> (3)
де />– обсяг продажу(реалізації) товару А;
/>– обсяг продажу(реалізації) товару Б.
Як бачимо, показник частки відображає місце і-готовару у всій сукупності товарів або в окремо взятій групі товарів і може бутиінтерпретований як частка коштів, витрачених на придбання (купівлю) даного і-готовару. Розмір частки залежить не тільки від пропорцій обсягів, а й відспіввідношення цін товарних одиниць, що входять у досліджувану сукупність.
Другий показник дає змогу з’ясувати співвідношення розмірівпродажу (реалізації) різноманітних товарів. Отже, зазначені показники структуритоварообігу дозволяють дати оцінку і провести тією або іншою мірою аналіз пропорційностірозвитку товарообігу конкретного товару або товарної групи на досліджуваномуринку.
Варто зауважити, що аналіз пропорцій ринку може і маєздійснюватися як у статиці, так і в динаміці. Так, при порівнянні (динамічному,територіальному, галузевому тощо) частки обчислюється відносний показник – індексчастки.
У кінцевому підсумку індекс (темп зростання) частки залежитьвід співвідношення вектора і швидкості зміни цієї частини явища і явища в цілому.
При цьому пропорції попиту і пропозиції визначаються як уцілому на ринку товарів і послуг (у його оптовому і споживчому підрозділах),так і в регіональному розрізі, за всією товарною масою і за окремими товарами.Окремим завданням є оцінка співвідношень попиту різноманітних соціально-економічнихгруп споживачів, тобто характеристика місця кожної такої групи на споживчомуринку.
Інші показники пропорційності ринку розширюють характеристикиринкової ситуації, дають можливість визначити тип ринку і виявити деякі структурнізакономірності його розвитку. Пропорційність ринку характеризується за допомогоюбалансового методу, відносних розмірів структури і координації (коефіцієнтиспіввідношень, питомої ваги, частки), компаративних темпів зростання(індексів), індексів структурних зсувів, середніх квадратичних або лінійнихвідхилень. Певною мірою пропорції відбивають коефіцієнти еластичності, щопоказують зміну результативного показника (одного з параметрів ринку) при збільшенніфакторної ознаки.
Особливим показником пропорційності є компаративний індекс.Він дає можливість порівнювати динамічні пропорції.
Компаративний індекс – це відношення індексів(темпів зростання) двох явищ або частин сукупності. Наприклад, відношенняіндексу продажу (збуту) товарів (продукції або послуг) до індексу грошовихприбутків споживачів. За своєю сутністю компаративний індекс – один ізваріантів розрахунку коефіцієнта випередження.
Важливою компонентою системи показників ринкової кон’юнктуриє також оцінка рівня монополізації і конкуренції. До них відносяться: кількістьі розмір підприємств та фірм, частка, яку вони займають на ринку, їх розподілза цими ознаками. Така система показників дає змогу визначити тип ринку, побудувативідповідну матрицю його типології, охарактеризувати процес поділу (сегментації)ринку, його масштаб і тип.
Розмір ринку визначається за обсягом продажу товарів(продуктів і послуг), а також кількістю і розміром фірм та підприємств, щовиступають на ринку як продавці – первинні (виробники) або торгові посередники.При цьому характеризується функціональна спеціалізація фірм, їх групування заформами власності та за часткою, яку вони займають на ринку. За допомогоюспеціальних обстежень встановлюються орієнтовні (непрямі) оцінки масштабівнеорганізованого і «чорного» ринків. За кількістю і розміром фірм, щозаймаються торгівлею однойменними і взаємозамінними товарами, за розподіломїхніх часток у загальному обсязі товарообігу визначаються масштаби і ступіньконкуренції.
Невід’ємною властивістю дії ринкового механізму є йогопрагнення до рівноваги попиту і пропозиції. Це досягається шляхом подоланняпостійних диспропорцій різноманітної інтенсивності. Така властивість ринку,обумовлена стихійністю його розвитку, виявляється через коливання різноманітнихпараметрів ринку. Останні визначаються у статиці, за географічним або економічнимпростором (у регіонах, конкурентних фірмах, власних підприємствах тощо) задопомогою коефіцієнта варіації
/> (4)
де /> – середньоквадратичневідхилення:
/> (5)
де уi– показник ринку(товарообіг, ціна, запаси тощо) в і-мe регіоні, фірмі, підприємствіі т. ін.;
/> – середнє значенняпоказника за всією сукупністю;
fi – ваги, розмір, щохарактеризує розмірність одиниці сукупності (обсяг товарообігу, чисельністьспоживачів).
У тих випадках, коли зважування здійснити неможливо або колиструктура більш-менш однорідна, припустимо вдаватися до непрямих характеристикабо використовувати незважені середні.
Усталеність (або її антипод – нестійкість) динамічногорозвитку ринку виявляється у характері відхилень фактичних рівнів розвитку відосновної тенденції, тобто від тренду.
Це дає змогу вимірюватиусталеність розвитку ринку відомим в аналізі динаміки показником – коефіцієнтомапроксимації, вираженим у відсотках до середнього рівня, за формулою
/> (6)
де уi. – фактичний(емпіричний) рівень динамічного ряду показника, що характеризує розвиток ринку;
уt– вирівнянезначення рівнів динамічного ряду: уt = f(t).
п – число рівнів (періодів) динамічного ряду.
Відношення середньоквадратичного відхилення до середньогорівня виражає ступінь усталеності динамічних процесів у стандартизованому масштабі(від 0 до 100%):
/> (7)
Цей показник (Ka) називається коефіцієнтомапроксимації. Його також використовують для вибору форми кривої, що якнайкращеапроксимує емпіричні дані. Рівняння тренду вибирається за мінімальнимкоефіцієнтом апроксимації.
Усталеність ринку можна також оцінювати за допомогою угруповань фірм(підприємств, регіонів), за основними показниками стану і розвитку ринку.Наприклад, за конкуруючими фірмами з обсягу або темпів продажу, за рівнем цін (природно, ізпоправкою на розходження щодо якості й асортименту).
У розвитку ринку як єдиного економічного простору, так самояк і в розвитку локальних ринків, можливі повторюваність або циклічність, обумовленіяк внутрішніми властивостями ринку, так і зовнішніми причинами. При цьому річнациклічність, звичайно, має сезонний характер. Вона описується за допомогоюіндексів сезонності, методів механічного згладжування, аналітичних рівнянь(зазвичай параболою 3-го або вищого порядку), частіше – гармонікою Фур’є:
/> (8)
де розмір t визначає номер гармоніки ряду Фур’є;
параметри а0 і аk, bk визначаютьсяметодом найменших квадратів;
k – число гармонік, рівне 1, 2 і т.д.
Показники ділової активності, що достатньо наочновідображають ринкову ситуацію на мікро- і макрорівнях, дають можливість занабором індексів ділової активності оцінювати і градуювати стан ринку.Наприклад, зростання кількості угод без збільшення обсягу продажів не можнасприймати як пожвавлення ринку, воно свідчить лише про залучення у ринковийпроцес фірм, що займаються малими операціями.
Зростання запасів в умовах інфляції може свідчити про кризузбуту, що насувається, внаслідок скорочення попиту під впливом підвищення цін.Градуйовані, якісні оцінки стану ринку звичайно даються такі: пожвавленийринок, такий, що розвивається, стабільний, стійкий, млявий, такий, що стагнує,регресує, скорочується і т. ін. Чіткої межі між цими визначеннями немає.Нерідко зустрічаються проміжні стани ринку, які характеризуються комбінацієювизначальних рис.
Прикладом може слугувати складна ситуація, що склалася наринку України у першій половині 90-х років: чітко виражений дисбаланс попиту іпропозиції, спад виробництва за наростаючої інфляції, дефіцит ряду товарів.Подібну кон’юнктуру називають стагфляцією, що являє собою комбінацію стагнації(кризи збуту, падіння виробництва і продажу товарів) та інфляції.
Надійним показником, що дає змогу оцінити завантаженнявиробничих потужностей на перспективу, є зведення про замовлення – наявнийпортфель і нові надходження.
Портфель замовлень – це вартість усіхзамовлень у межах окремої фірми або всієї галузі на визначену дату, незалежновід часу їхніх надходжень. Він дає можливість оцінювати ймовірне завантаженняпідприємства у майбутньому, а дані про розмір портфеля замовлень усіх галузевихпідприємств – перспективи завантаження галузі.
Надзвичайно важливим показником кон’юнктури є також курсакцій, що визначається прибутковістю капіталовкладень і розміромбанківського відсотка. Зниження курсу акцій зазвичай відбувається під часкризи, а його підвищення – у період піднесення, що пов’язано значною мірою зколиваннями динаміки прибутку й облікового (позичкового) відсотка відповідно дорозвитку циклу. Проте найважливішим чинником, від якого залежить курс акцій, єне розмір виплачуваних дивідендів чи розмір банківського відсотка, аперспективи одержання дивідендів у майбутньому. Останнє у свою чергу залежитьвід стану компанії, усієї галузі промисловості і загальної економічної ситуаціїу країні. Залежність курсу акцій від оцінки майбутніх дивідендів і дає змогувикористовувати цей показник у сукупності показників прогнозу. Зміни успрямуванні курсів акцій звичайно передують зміні кон’юнктури.
Чутливим показником кон’юнктури ринку позичкового капіталу єрівень облікового (позичкового) відсотка, що є ціною банківського капіталу.
Немаловажний вплив на зменшення банківських депозитів виявляєхвиля банкрутств, що посилюється під час кризи і свідчить про неплатоспроможністьторгових або промислових підприємств, тобто нездатність їх погасити свої зобов’язаннячерез відсутність коштів.
При переході з однієї фази циклу до іншої кількістьбанкрутств змінюється, відбиваючи закономірності перелому. Банкрутствазмінюються обернено пропорційно зміні виробництва. За умов зростаннянадлишкових виробничих потужностей і посилення конкурентної боротьбихарактерним є загальне збільшення кількості банкрутств. Часто банкрутства маютьприхований характер, тобто здійснюються під видом різноманітних злиттів,реорганізацій і поглинань. Такі приховані банкрутства не відображаються статистикою,тому для одержання точнішого уявлення про динаміку банкрутств необхідновраховувати зміни фірмової структури ринку.
У разі потреби можуть бути використані (залучені) й іншіпоказники кредитно-грошової сфери (динаміка банківських депозитів, позичковогокапіталу, грошового обігу тощо), що теж можуть відображати зміни на ринку. Наприклад,зменшення банківських депозитів говорить про уповільнення процесу обертаннятоварів. Значне накопичення товарних запасів, що не знаходять збуту, різкоскорочує повернення авансованих засобів і примушує удаватися до додатковогофінансування за рахунок вилучення своїх банківських депозитів цьому випадку динамікабанківських депозитів свідчить про зміну динаміки загальногосподарськоїкон’юнктури.
З показниками динаміки і коливання ринку нерозривно пов’язаніпоказники ризику, які значною мірою обумовлені конкурентною боротьбою і небезпечнівтратою позицій на ринку. Ризик – складне явище ймовірної категорії, нерозривнопов’язане з ринковими процесами, загальною економічною кон’юнктурою,соціально-політичною обстановкою і навіть психологією ринкових партнерів, що непіддається безпосередньому виміру. Можлива лише непряма оцінка ризику. Цестворює серйозні труднощі для об’єктивної його характеристики.
Таким чином, показники вивчення кон’юнктури єінструментарієм, за допомогою якого висвітлюються найважливіші зміни у сферівиробництва й обороту і використання якого дає змогу кількісно оцінити зміни надосліджуваних ринках, що відбуваються під впливом різноманітних чинників.
Розмаїтість чинників, що впливають на ринкову економіку,створює певні труднощі у визначенні її розвитку на тривалу перспективу. Прицьому, чим більше залучається показників і чим коротшим є прогнозований період,тим вища точність прогнозу. Збільшення ж періоду і скорочення кількостіпоказників можуть призвести до значної розбіжності між прогнозом і дійсним ходомподій.
Література
1. Авдулов П.В., Гойзман Э.И.,Кутузов В.А. и др. Экономико-математические методы и модели для руководителя. М.:Экономика, 2008
2. Акофф Р. Планированиебудущего корпорации. – М.: Прогресс, 2007
3. Ансофф И. Стратегическоеуправление. – М.: Экономика, 2008.
4. Багриновский К.А.,Рубцов В.А. Модели и методы прогнозирования и долгосрочногопланирования: Учеб. пособие. – М., 2009.
5. Л.П. Владимирова.Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учебное пособие. – 2-е изд., перераб.и доп. – М.: Издательский Дом «Дашков и К», 2009. – 308 с.
6. Гальчинський., НаєцьВ., Семиноженко В. Україна: реалії та інновацційний розвиток. – К., 2008.