Зміст
Вступ
1. Характеристика господарства
1.1 Місцезнаходження і спеціалізаціягосподарства
1.2 Характеристика і структура тваринництва
1.3 Посівні площі і продуктивність кормовихкультур
2. Характеристика природних кормових угідь
2.1 Інвентаризація кормових угідь
2.2 Поліпшення природних кормових угідь
2.3 Складання травосумішей
2.4 Підготовка насіння до сівби
2.5 Розрахунок норм висіву насіння
2.6 Визначення співвідношень трав при сівбі
2.7 Сівба
3. Використання площ кормових культур
3.1 Догляд за посівами
3.2 Фенологічні спостереження за розвиткомкормових культур
3.3 Густота стояння рослин кормових культур
3.4 Використання пасовищ
4. Баланс кормів і шляхи їх одержання
5. Зелений конвеєр
6. Технологія заготівлі та зберігання кормів
6. Технологія вирощування кормових культур яківирощуються в господарстві
Висновки та пропозиції
Список використаної літературиВступ
Кормовиробництво як галузь аграрного виробництвамає забезпечувати тваринництво достатньою кількістю якісних, збалансованих за вмістомпоживних речовин кормів. Основні напрями розвитку цієї галузі — інтенсифікація польовогоі лучного кормовиробництва на основі прогресивних технологій вирощування кормовихкультур, заготівлі та зберігання кормів, поліпшення їх структури і якості.
Мета кормовиробництва як наукової дисципліни — теоретичне обґрунтування основ створення кормової площі, біології і технології вирощуваннякормових і зернофуражних культур, заготівлі кормів. Кормовиробництво має бути інтенсивним,тобто вирощувати кормові культури і заготовляти корми треба при мінімальних затратахенергетичних і трудових ресурсів, максимальному виході продукції за одиницю часуі на одиницю площі. Отже, інтенсивні енерго- і ресурсозберігаючі технології є основоювирощування кормових культур, заготівлі кормів і зберігання їх.
Основою виробництва усіх видів тваринницької продукціїє надійна кормова база. Посіви кормових культур на орних землях разом із природнимикормовими культурами повинні повністю забезпечити тваринництво усіма видами повноціннихкормів. Проблема заготівлі та виробництва кормів повинна вирішуватись на основізастосування прогресивних технологій, багатофункціональної техніки та сучасногообладнання для виробництва високоякісних екологічно безпечних кормів, підвищенняїх протеїнової та енергетичної поживності, зменшення втрат на всіх етапах вирощування,заготівлі, транспортування, зберігання та використання.
Високу ефективність кормовиробництва забезпечуєорганізація його на інтенсивній основі. Додаткові капітальні вкладення мають бутипов’язані із впровадженням наукових досягнень, досвіду кращих підприємств. Застосуванняврожайних сортів кормових культур, розміщення їх посівів у науково обґрунтованихсівозмінах після належних попередників, раціональне підживлення ґрунту, боротьбаз шкідниками і хворобами сприяють одержанню необхідної кількості продукції високоїякості при зниженні трудових і матеріальних витрат.
При організації кормової бази господарство маєрозраховувати насамперед на власні корми і придбання лише тих, які воно не можевиробляти (комбікорми, білкові добавки, мікроелементи та ін.).
Необхідно виділити кормовиробництво в окрему спеціалізованугалузь і в комплексі вирішувати всі питання виробничого процесу (забезпечення висококваліфікованимикадрами, високопродуктивною технікою, досконалими будівлями і спорудами).
Усі заходи щодо створення міцної кормової бази,як уже зазначалося, поєднуються в системі кормовиробництва. Система кормовиробництва- це науково обґрунтований комплекс організаційно-економічних, технологічних і технічнихзаходів, спрямованих на створення міцної кормової бази, раціональне використанняземельних угідь, удосконалення процесів заготівлі, зберігання, приготування і використаннякормів, зниження затрат праці та засобів виробництва на одиницю продукції.
Система кормовиробництва вирішує всі питання забезпеченнятваринництва високоякісними, збалансованими за поживністю кормами при зниженні сумарнихзатрат на їх одиницю на основі впровадження ресурсозберігаючої технології та науковоїорганізації праці. Необхідною умовою підвищення ефективності системи кормовиробництває раціональне поєднання джерел надходження кормів як за рахунок внутрішньогосподарськоїдіяльності (висівання кормових культур, використання лук і пасовищ), так і при міжгосподарськійкооперації і агропромисловій інтеграції (купівля, обмін та ін.).
Виділяють три основні системи кормовиробництва:система посівного кормовиробництва, система лукопасовищногокормовиробництва і система посівно-лукопасовищного кормовиробництва (комбінована).У господарствах здебільшого поєднуються всі системи і джерела кормовиробництва.
Повне забезпечення тварин кормами, збалансованимиза вмістом поживних речовин, можливе лише при повному наборі різних їх джерел надходження.Всі корми, що використовуються у тваринництві, поділяються на такі основні групи:рослинницькі; корми тваринного походження; мінеральні.
Корми перших двох груп виробляють або безпосередньов господарствах, або із сільськогосподарської сировини на промислових підприємствах.Рослинницькі корми бувають: грубі (сіяні трави і трави природних кормових угідь- лук і пасовищ, солома, сінаж, сіно); соковиті (силос, корене — та бульбоплоди);концентровані (зерно й зернопродукти); зелені (трави культурних і природних пасовищ,сіяних культур); корми від переробки сільськогосподарської продукції (комбікорми,відходи крохмале-патокової та ін.).
До кормів тваринного походження належать молокота продукти його переробки (відвійки, сироватка), м’ясне, рибне, кісткове борошнота ін.
Для створення повноцінної стійкої кормової базинеобхідно:
1. Враховувати всі джерела надходження кормів, прагнутидо раціонального використання земельного масиву господарства;
2. Щоб корми за кількістю, вмістом поживних речовин, збалансованістюзабезпечували належну продуктивність тварин відповідно до їх породних можливостей;
3. Забезпечити високу продуктивність природних кормовихугідь за рахунок проведення системи організаційно-економічних і технологічних заходів,в тому числі поверхневого і докорінного поліпшення їх;
4. Раціонально використовувати супутню і побічну продукціювирощування сільськогосподарських культур, відходи переробної промисловості;
корм травосуміш угіддя кормове
5. Використовувати кормовиробництво як елемент науковообґрунтованої системи ведення господарства, формування раціональних сівозмін, створенняумов для ефективного використання землі, трудових і матеріально-фінансових ресурсівгосподарства;
6. Прагнути до використання для годівлі тварин дешевих,але повноцінних, збалансованих за вмістом поживних речовин раціонів.
1. Характеристика господарства1.1 Місцезнаходження і спеціалізація господарства
СВК ім. Фрунзе розташований на території Червонокам’янськоїсільської ради, Оледександрійського району, Кіровоградської області. Адміністративнийцентр господарства розташований в селі Червона Кам’янка. Відстань від районногоцентру міста Олександрія становить 30 км, а до обласного — 106 км.
Господарство має зерно-тваринницьку спеціалізацію.
Загальна земельна площа господарства становить 1535 га, в розрізі показників наведена в таблиці 1.
Таблиця 1. Земельна територія господарства. Показники 2008 р. 2009 р. 2010 р. га % га % га % Загальна земельна площа 1535 100 1535 100 1535 100 Сільськогосподарські угіддя, в т. ч.: 1397 91,01 1397 91,01 1397 91,01 рілля 1158 75,44 1158 75,44 1158 75,44 сіножаті 10 0,65 52 3,39 72 4,69 пасовища 9 0,59 9 0,59 9 0,59 багаторічні насадження 220 14,33 178 11,59 158 10,29 Інші землі 138 8,99 138 8,99 138 8,99
Клімат зони розташування господарства є помірно-континентальнимз м’якою зимою і теплим (інколи спекотним) літом.
Середня температура повітря становить 8,0 ºС,найнижча вона у січні (-5,7 ºС), найвища — в липні (20 ºС), у середньомуза рік випадає 499 мм атмосферних опадів. Найменше їх у березні та жовтні, найбільше- в липі.
Відносна вологість повітря становить за рік в середньому74%.
У таблиці 2 наведені данні температури повітрята кількості опадів за рік та по місяцях.
Виходячи з даних наведених у таблиці 2 видно щоклімат у якому розташоване господарство є вологим. Тобто сприятливим для вирощуванняосновних сільськогосподарських культур.
Таблиця 2. Температура повітря та опади. Показники Місяці За рік І ІІ ІІІ VI V VI VII VIII IX X ХІ ХІІ Опади, мм середні 32 31 27 36 45 66 72 48 38 27 35 42 499 мінімальні 1 1 1 5 1 6 2 2 278 максимальні 130 93 80 136 142 216 217 151 187 153 145 98 783
Температура, 0С середні -5,7 -4,3 0,5 8,9 15,3 18,6 20,0 19,4 14,7 8,1 2,3 -2,3 8,0 мінімальні -15,1 -15,2 -7,7 3,4 10,6 15,4 17,6 16,8 11,3 1,4 -6,1 -10,5 5,9 максимальні 0,9 2,7 6,5 13,7 18,8 23,4 25,6 24,9 20,2 14,0 7,7 3,7 9,8
Ґрунти на території господарства представлені чорноземомзвичайним малогумусним слабозмитим. В таблиці 3 наведено агрохімічний паспорт окремогополя господарства.
Таблиця 3. Агрохімічний паспорт поля,земельної ділянки.Показник стану ґрунту Методи визначення
Еталон або
гдк Середньозважені величини за роками обстеження 2008 р. 2009 р. 2010 р.
1 2 3 4 5 6
1. Агрофізичний Щільність ґрунту, г/см² 1, 19 1,18 1, 19
Продуктивна волога в 0 — 100 см, мм (на період сівби) 160 158 161
2. Агрохімічний Гідролітична кислотність, мг-екв/100 г: Каппена 1,8 3,70 3,69 3,71
Показник рН сольовий 6,5 6,7 6,4 6,6
Сума увібраних основ. (Са+Мg), мг-екв/ 100 г 35,0 40,7 41,0 41,2
Вміст в орному шарі ґрунту:
гумусу,% Тюріна 6,2 5,90 5,89 5,91
азоту, що легко гідролізується, мг/ 100г Корнфілда 22,5 12,7 13,2 12,8
рухомого фосфору, мг/100г Чирікова 17,6 6,1 6,4 6,2
обмінного калію, мг/100 г Чирікова 15,1 12,3 11,8 12,1
бору, мг/кг Бергера-Труога 1,5 1,35 1,28 1,3
Марганцю, мг/кг Крупського — Олександрової 10 12,7 13,0 13,4
цинку, мг/кг 5,0 0,60 0,59 0,61
Екологічна оцінка в балах 100 74 73 76
3. Фітосанітарний однорічні однодольні бур’яни
Область: Кіровоградська.Район: Олександрійський. Населений пункт: с. Червона Кам’янка. Землекористувач:СВК ім. Фрунзе. Сівозміна: рілля, поле: 1, ділянка: 8, площа: 51,5 га. Назва ґрунту: Чорнозем звичайний малогумусний слабозмитий легкоглинистий.1.2 Характеристика і структура тваринництва
Тваринництво у господарстві представлено молочнимскотарством та свинарством.
Продуктивність молочного стада становить 3780 кг молока за рік на одну голову жирністю 3,6 %. Продуктивність свинарства становить 570 г приросту живої ваги на добу. За один опорос одна свиноматка народжує в середньому 12,2 поросят.
Показники поголів’я тварин у господарстві наведенів таблиці 4.
Таблиця 4. Поголів’я та динаміка тваринництва угосподарствіВид худоби Поголів’я 2009 р. 2010 р.
Велика рогата худоба (всього)
в т. ч. корови
молодняк
420
170
250
459
186
273
Свині (всього)
в т. ч. свиноматки
поросята до 3-х місяців
поросята до 6-и місяців
665
35
280
350
779
41
328
410 Коні дорослі
12
16
Як видно з таблиці 4 поголів’я тварин у господарствізбільшилося порівняно з минулим роком що вказує на позитивну динаміку розвитку тваринництвав господарстві.1.3 Посівні площі і продуктивність кормовихкультур
На корми у господарстві використовують:
із концентрованих — ярий ячмінь, овес, горох такукурудзу;
із грубих — люцерну на сінаж та сіно та соломузернових та бобових культур;
із соковитих — буряки кормові та кукурудза на силос;
із зелених — еспарцет на зелений корм та люцернана зелений корм.
В таблиці 5 показана площа, вміст кормових одиницьта перетравного протеїну у кормових культурах які вирощуються у господарстві. Атакож урожайність та валовий збір цих культур.
Таблиця 5. Продуктивність та якісна оцінка кормовихкультурКультура Площа, га Урожайність, ц/га Валовий збір, ц Всього, ц Збір з 1 га. ц кормових одиниць перетравного протеїну кормових одиниць перетравного протеїну Ярий ячмінь 130 25 3250 3802,5 240,50 29,25 1,85 Овес 100 20 2000 2000 156,00 20 1,56 Горох 110 25 2750 3190 459,25 29 4,175 Кукурудза на зерно 200 40 8000 9680 480,00 48,4 2,4 Кукурудза на силос 130 260 33800 8788 473, 20 67,6 3,64 Люцерна (сіно, сінаж) 88 70 6160 2677,5 568,47 30,43 6,46 Люцерна на зелений корм (3 укоси) 26 332 25896 5179,2 984,05 66,4 12,61 Еспарцет на зелений корм (2 укоси) 27 300 24300 4617 777,60 171 28,8 Буряки кормові 45 350 15750 3622,5 157,50 80,5 3,5
Також в господарстві маються природні кормові угіддяплощею 9 га вони являють собою степові луки та заплавні луки долини річки. Продуктивністьцих угідь складає 60 — 80 ц/га зеленої маси.
Видовий склад цих угідь представлений такими лучнимирослинами: злаки — пирій повзучий, стоколос безостий, тонконіг лучний, мітлиця звичайна,житняк гребінчастий, мітлиця біла та очеретянка;
бобові — вика мишача, буркун білий, конюшина біла,конюшина рожева, люцерна голуба, люцерна жовта, горошок лучний;
різнотрав’я — осот, щавель кінський, кульбаба,дягель лікарський, герань лучна, мишій зелений і сизий, куряче просо, лобода біла,цикорій, грицики, ромашка, подорожник великий і малий, полинавстрійський та ін.
2. Характеристика природних кормових угідь2.1 Інвентаризація кормових угідь
Правильне використання природних кормових угідьнеможливе без старанного вивчення умов їх експлуатації: відстані від ферми, населеногопункту, водопою, зволоження ґрунту, рослинності, продуктивності (виходу сухої маси),технічного стану. Інвентарний опис здійснюють на порівняно невеликих ділянках господарств.Окремо виділяють інші, менш цінні ділянки, які слід перевести в пасовищно-сіножатніугіддя. Це насамперед стосується ділянок заболочених і вкритих чагарниками та деревноюрослинністю, яка не має промислової цінності (верболіз, верба, вільшаник) та іншімалоцінні деревно-чагарникові угіддя.
Інвентаризацію кормових угідь проводять — агроном,землевпорядник і ґрунтознавець. Перед початком виконують підготовчі роботи (збираютьта вивчають матеріали, аналізують урожай кращих угідь за 5 років). Потім обстежуютькормові угіддя в натурі. Роблять план землекористування і наносять туди контурипо класах, типах згідно номенклатури.
Опис стану природних кормових угідь наведено утаблиці 6.
Таблиця 6. Опис стану природних кормових угідьДата: 25.07.2010 р. Кіровоградська обл., Олександрійський р-н., СВК ім. Фрунзе. Площа: 2,3 га. Як використовується зараз: Пасовище. Місце знаходження та рельєф: 2,1 км на схід від садиби господарства, на схилах балки нахилом 6°.
Зволоження
А. Характери зволоження: Атмосферні опади, ґрунтові води. Б. Ступінь зволоження: Нормальна. Тривалість затоплювання талими водами: Не затоплюється.
Ґрунти
А. Механічний склад: Сгк/Сфг — 2,1. Б. Тип ґрунту: Чорнозем звичайний малогумусний слабозмитий середньосуглинковий.
Потужність гумусового шару: 28 см.
підзолистого шару: 0 см.
Дернина
А. Потужність: 8,5.
Б. Щільність: 0,8 г/см3. Рослинність деревно-чагарникова: клен польовий, терен, клен татарський, глід кривочашечковий. Наявність купин: 11,86 шт. на 1 га., 1,2%
Рослинність трав’яниста
А. Густота: 820 пагонів/м2. Б. Середня висота травостою: 43 см. В. Склад травостою злаків: 38,2%. бобових: 27,4%. осок: 0%. різнотрав’я: 34,4%.
Список головних рослин: Пирій повзучий, стоколос
безостий, тонконіг лучний, мітлиця звичайна, буркун білий, конюшина рожева, люцерна голуба, горошок лучний, осот, щавель кінський, дягель лікарський, герань лучна, мишій сизий, куряче просо, лобода біла, грицики, ромашка, подорожник великий і малий. Тип лук: Степові луки. Кормова цінність: Середня. Господарський стан: Задовільний. Необхідні заходи поліпшення: Поверхневе поліпшення. 2.2 Поліпшення природних кормових угідь
Виходячи з матеріалів інвентаризації природнихугідь видно, що необхідно провести заходи їх поверхневого поліпшення.
Поверхневе поліпшення — це комплекс культуртехнічних,агротехнічних, біологічних, організаційно-господарських, економічних заходів, спрямованихна поліпшення продуктивності і якості травостою (дернини). Це система заходів поточногодогляду за природним кормових угіддям. Воно включає: культуртехнічні роботи, роботиспрямовані на поліпшення і регулювання водного та поживного режимів ґрунту, роботиз догляду за травостоєм і дерниною, знищення бур’янів, підсівання трав, упорядкуванняабо поліпшення лучнопаркових пасовищ і сіножатей.
Заходи щодо поліпшення природних кормових угідь,які будуть проведені у господарстві, наведено в таблиці 7.
Таблиця 7. Заходи щодо поліпшення природних кормовихугідьТип угіддя та його стан Система поліпшення Назва проведених робіт Марка машин Агротехнічні вимоги і строк проведення Степові луки, стан задовільний Поверхневе поліпшення Культуртехнічні заходи (знищення чагарників, знищення купин, планування поверхні)
КФМ-2,8
ФБК-2,0
ВПН-5,6 Рано навесні або пізно восени Внесення мінеральних добрив
МВУ-8
МВУ-900
МВСУ-0,6АГ
Азотні рано навесні (30-40 кг/га д. р.)
Фосфорні та калійні один раз в 2-3 роки восени (90-100 кг/га д. р.) Дискування
БДВ — 4,2
БДТ-7 Глибина 10-15см. Навесні перед відростанням трав. Підсівання трав на зріджених травостоях
СЗС-2,1
СЗТ-3
СЗН-3,6 Згідно інвентаризації пасовища підбирають травосумішки та норму висіву. Водозатримання
Щілювач
ЩП-000, АЩ-2-140 та ін.
Восени при промерзанні
ґрунту
Відстань між
проходами
1,2 — 2 м Снігозатримання Вручну
Утворюють снігові вали установленням
щитів, розкиданням снопів із сухих стебел соняшнику, кукурудзи,
соломи, очерету, хмизу. 2.3 Складання травосумішей
Травосуміші можуть бути простими (2 — 3 компонентів)і складними (4 — 7 компонентів і більше); короткостроковими (2 — 3 роки), середньостроковими(5 — 7 років) і тривалого (понад 7 років) періодів використання.
Залежно від ґрунтово-кліматичних умов бобово-злаковатравосуміш може включать бобові — конюшину, люцерну, лядвенець рогатий, еспарцетпосівний, піщаний, закавказький; злакові — тимофіївку лучну, кострицю лучну і тростинну,стоколос безостий, канаркову траву тростинну, райграс пасовищний, багатоукіснийі високий, грястицю збірну та ін. На сіножатях використовують переважно верховітрави, на пасовищах — верхові й низові (тонконіг лучний, мітлицю білу, або пагононосну)та напівверхові (житняк, райграс пасовищний, кострицю червону та ін.).
Складаючи травосуміші, враховують насамперед їхпризначення (для пасовища, сіножаті або пасовищно-сіножатного угіддя) і строк використання.Відповідно до цього компоненти травостою добирають з урахування їх довголіття, висоти,облистненості, кущистості, продуктивності, поїдання, отавності, відношення до зволоженостіґрунтів, зимо — і морозостійкості, стійкості проти затоплення і підтоплення. Маєзначення також, як росте трава в сумішах з різними компонентами, як відростає післявипасання тощо. Слід, наприклад, враховувати, що низові трави використовують виключнона пасовищах, але пасовищний травостій можна створювати і без них, вводячи в ньоговерхові злаки з добрими темпами відростання.
Для укісно-пасовищного травостою можна вводитив суміш і низові трави. При створенні травосумішей тривалого використання (6 — 7років) високопродуктивні трави поєднують із травами різного періоду вирощування,наприклад, грястицю збірну, яка має високу продуктивність протягом 4, максимум 5років, пажитницю багатоукісну — 2 роки, кострицю лучну — 6 — 8 років і більше, стоколосбезостий на сіножатях — 8 — 12 років і більше. Тривалий період зберігаються у травостоїконюшина біла і рожева, люцерна жовта, посівна та еспарцет — 3 — 4, максимум 5 років.Конюшина лучна залишається в травостої в середньому 2 роки. Це цінний його компонент.
Складаючи травосуміші, треба враховувати особливостірозвитку трав по роках. Так, конюшина лучна, маючи переважно трирічний цикл, добреросте у перший — другий рік використання, добре облистнена, але дуже стримує рістінших компонентів — злакових і бобових. Те саме можна сказати й про пажитницю багатоукіснуЕспарцет дещо сповільнює ріст злакових трав. Люцерна займає щодо цього проміжнемісце. Пирій безкореневищний, будучи пізньостиглим, не пригнічує на другому-третьомуроці бобових так, як костриця лучна або грястиця збірна. Добре ростуть у травосумішіеспарцет і люцерна з кореневищним злаком стоколосом безостим та ін.
Для даного виду кормового угіддя рекомендованатравосуміш буде складатися з люцерни жовтої та стоколоса безостого.2.4 Підготовка насіння до сівби
Підготовка насіння до сівби залежно від культурита стану насіння включає такі основні прийоми: очищення, сортування, калібрування,протруювання, повітряно — теплове обігрівання тощо. Насіння очищають і сортуютьдля того, щоб відокремити домішки живого і мертвого сміття та підготувати до сівбинайбільш повноцінне і вирівняне за розмірами й масою насіння. Залежно від ступенязасміченості насіння культурних рослин, виду насіння бур’янів, а також зерновихдомішок використовують певний спосіб очищення.
Підготовляючи до сівби насіння кормових культур,крім очищення, його калібрують, тобто сортують за довжиною, шириною і товщиною.Сівба каліброваним насінням сприяє рівномірному його висіву.
Посівний матеріал не повинен містити насіння бур’яніві карантинних рослин, а насіння конюшини, буркуну, люцерни, лядвенцю, козлятникусхідного при наявності твердих насінин (не менш як 15 %) слід проскарифікувати,що забезпечує його високу схожість. Без скарифікації можна втратити до 50 % дужедорогого насінного матеріалу, оскільки тверде насіння сходить значно пізніше — через2 — 3 тижні, місяць і навіть через рік.
Ретельне очищення і сортування насіння зерновихта інших культур дає можливість одержати високоякісний насіннєвий матеріал, що значноюмірою підвищує урожай. Протруювання насіння — ефективний прийом боротьби з бактеріальнимихворобами. Розрізняють мокре, напівсухе, сухе та термічне знезаражування насіння.
Важливим у підготовці насіння до сівби є повітряно-тепловеобігрівання на сонці протягом 3-5 год., або шляхом активного вентилювання підігрітимповітрям до 30-35° С.
Насіння бобових культур перед сівбою обробляютьнітрогіпом, азотобактерином препаратами, які містять бульбочкові бактерії, або вільноживучіазотофіксуючі бактерії.
Підготовка насіння до сівби, яку проводять в господарстві,наведено в таблиці 8.
Таблиця 8. Підготовка насіння до сівбиНайменування робіт Об’єм робіт Строки проведення робіт Засоби та машини Очищення, сортування та калібрування насіння Власне насіння яке виробляє господарство Восени після збирання насіння або за 1-2 місяці до сівби. ОЗС-25 Повітряно-тепловий обігрів 135 кг насіння Перед посівом Теплова гармата Скарифікація люцерни 59,22 кг насіння Перед посівом СС-0,5, СКС-1, СКС-2 Сухе протруювання насіння та обробка мікродобривами 135 кг насіння Перед посівом
ПНШ-3
ПС-10 2.5 Розрахунок норм висіву насіння
Виходячи із встановленої норми висіву за кількістюсхожих насінин, проводимо розрахунок вагової норми для компонентів у сумішках заформулою:
А = 100*М*К/ПП, де
А ― норма висіву компонента в сумішці, кг/га;
М ― норма висіву насіння, млн. шт/га;
К ― маса 1000 насінин, г;
ПП ― посівна придатність насіння,%.
Посівна придатність розраховується за формулою:
ПП = с*ч/100, де
ПП ― посівна придатність, %;
с ― схожість насіння, %;
ч ― чистота нісіння, %.
Кількість насінин (шт.) на 1 погонному метрі розраховуютьза формулою:
К = Н*Ш/М, де
К ― кількість насінин на 1 пог. метрі, шт;
Н ― норма висіву, кг/га;
Ш ― ширина міжрядь сівби культури, см;
М ― маса 1000 насінин, г.
Проводимо розрахунки по люцерні жовтій за наступнимипоказниками: Вага 1000 насінин ― 2,0 г; Норма висіву при 100% посівній придатності ― 10 кг/га; Ширина міжряддя при посіві ― 15 см.
Тоді: К = 10*15/2,0 = 75 шт/1 пог. м або 5 млн.шт/га;
ПП = 93*98/100 = 91,14%; А = 100*5*2,0/91,14 =10,97 кг/га.
Проводимо розрахунки по стоколосу безостому занаступними показниками: Вага 1000 насінин ― 3,0 г; Норма висіву при 100% посівній придатності ― 20 кг/га; Ширина міжряддя при посіві ― 15 см.
Тоді: К = 20*15/3,0 = 100 шт/1 пог. м або 6,67млн. шт/га;
ПП = 97*98/100 = 95,06%; А = 100*6,67*3,0/95,06= 21,05 кг/га.2.6 Визначення співвідношень трав присівбі
Травосумішка яку будутьвикористовувати для підсіву відноситься за строком використання до середньострокових(7―10 років), за призначенням до пасовищних. Виходячи з цього визначаємо співвідношеннянасіння різних біологічних груп трав за формулою що наведена в таблиці 9. Потімвизначають районовані види трав, а за довідниками сортового районування — сорти.
Таблиця 8. Співвідношення насіння трав різних біологічних группри сівбі в травосумішках, % до норми посіву. Використання Період використання Бобові трави Злакові трави верхові низові нещільнокущові кореневі низові Укісне 2-3 85-95 – 40-55 – – Укісне 4-6 65-75 – 65-75 30-40 – Укісне та пасовищно-укісне понад 7 55-75 до 20 65-75 30-40 до 30 Пасовищно-укісне понад 7 40-50 30-40 60-70 25-35 30-40 Пасовищне понад 7 30-35 45-55 60-70 30-40 50-60
Так люцерна жовта являєтьсянапівверховою бобовою травою і тому для використання на пасовищі її співвідношенняв травосуміші становить 60%, а стоколос безостий являється кореневою, верховою злаковоютравою і його співвідношення в цій травосуміші становить 40%.
Проведемо розрахунки співвідношення норм висівутрав (кг/га) з яких складається травосуміш.
Норма висіву люцерни жовтої в травосуміші становить:
60*10,97/100 = 6,58 кг/га.
Норма висіву стоколоса безостого в травосумішістановить:
40*21,05/100 = 8,42 кг/га.2.7 Сівба
Спосіб сівби трав в усі строки — звичайний рядковийз міжряддями 7,5 — 15 см, краще з міжряддям 7,5 см.
Підсів і насівання трав проводять на луках і сіножатяхіз зрідженим травостоєм, малоцінними компонентами низових трав, які знижують йогопродуктивність і якість, за наявності у травостої злісних бур’янів, при замулюванні,вимерзанні, пошкодженні шкідниками тощо. У багатьох випадках ці операції обходятьсязначно дешевше, ніж перезалуження з повною заміною травостою. Їх здійснюють навесніу вологу землю або влітку під час опадів, застосовуючи спеціальні сівалки. Ефективненасівання зріджених ділянок стерньовими сівалками-культиваторами типу СЗС-2,1 таіншими, за допомогою яких здійснюють сівбу в необроблену дернину. Навесні можназастосовувати і дискові сівалки. Насівання зернотрав’яною сівалкою з анкерними сошникамипроводять при якісному поверхневому обробітку ділянки дисковими боронами.
Багаторічні трави (еспарцет, люцерну та ін.) ізлакові (грястицю, кострицю, стоколос та ін.) можна висівати як навесні — наприкінціквітня — у травні, так і влітку — у червні — липні.
Технологічні особливості сівби кормових культурнаведено в таблиці 9.
Таблиця 9. Сівба кормових культурПлоща посіву, га Строки сівби Спосіб сівби, см Норма висіву, кг/га Глибина заробки насіння, см Сільськогосподарські машини та знаряддя Якість сівби 2,3 Кінець квітня — початок травня 15
6,58 (люцерна жовта)
8,42 (стоколос безостий) 3,0
Сівалки
СЗС-2,1, СЗТ-3, СЗН-3,6, СЗТ-3,6, СЗШТ-3,6, Відхилення від заданої глибини посіву ±1 см; відхилення від середньої кількості насінин на 1 м рядку від заданої ±5%; заробка насіння у ґрунт повна та рівномірна; відхилення від ширини стикових міжрядь ±5 см. Прямолінійність рядків.
3. Використання площ кормових культур3.1 Догляд за посівами
Узагальнення джерел літератури і практики вирощуваннябагаторічних трав показує, що це економічно дуже вигідна ланка кормового конвеєра.Собівартість 1 ц корм. од. при врожайності 350 — 400 ц/га, а в умовах зрошення 550- 600 ц/га зеленої маси у 2 — 3 рази дешевше від виробництва зернофуражу. Звідсивисокий рівень рентабельності вирощування багаторічних трав — 180 — 220, 300 — 380%.
За сприятливих умов зволоження багаторічні трави,навіть якщо вони виходять з-під покриву, восени дають невеликий урожай зеленої маси- від 80 — 120 до 140 ц/га. Її без шкоди для подальшого росту трав можна використовуватина корм. Проте скошування або підкошування слід проводити легкими збиральними агрегатамив Степу до кінця другої-третьої декад жовтня.
Трави повинні добре підготуватися до зимівлі — накопичити достатньо пластичних речовин у верхній частині кореневої системи і внижніх частинах пагонів. Значно поліпшують перезимівлю їх фосфорні і фосфорно-калійнідобрива, які вносять восени поверхнево, невеликими дозами — Р30-45К30-45.
Трави позитивно реагують на снігозатримання. Рівномірністьснігового покриву забезпечують, використовуючи стерню покривної культури, на невеликихділянках — щити, фашини, лозу, хмиз. На великих площах застосовують валкоутворювачіі снігорозгортачі.
Весняний догляд за посівами бобових трав першогороку користування полягає насамперед у підживленні бобових фосфорно-калійними добривамипо 45 — 60 кг/га д. р. Вносять і невеликі (стартові) дози азоту, а на злакових травах- N60-90. Азот особливо потрібний на ділянках з ослабленими рослинами,зрідженим травостоєм. Азотні добрива позитивно впливають на початковий ріст рослин,прискорюють весняне відновлення вегетації, підвищують урожай першого укосу. Значенняазотного підживлення збільшується на посівах бобових трав і травосумішей другогоі наступних років вегетації.
З інших прийомів догляду за багаторічними травамиважливим є весняне очищення площі від минулорічних сухих стебел і стерні (старики)боронуванням, а в окремих випадках і випалюванням.
Дуже ефективним є щілювання, яке поліпшує воднийрежим ґрунту в результаті затримання талих вод і літніх зливових опадів. Щілини,нарізані на відстані 120 — 140 см, 50 — 60 см завглибшки, а на рівних ділянках — через 1,5 — 2 м, дають змогу затримати близько 600 м3 вологи на 1 га, тобто практично всі талі води. Повністю затримуються літні зливові опади — до 30- 40 мм за добу.
Ефективним прийомом догляду за травостоєм люцернидругого і наступних років є обробіток ґрунту розпушувальними лапами долотами впоперекнапряму посівів, культиваторами типу КРН-4,2, КРН-5,6. Глибина обробітку — 18 — 20 см.
У районах з кількістю опадів 450 — 550 мм за рік глибоке розпушування краще проводити восени. Навесні воно припустиме лише у районах достатньогозволоження і на зрошуваних площах.
На 2 — 3-му році користування нерідко навесні посівилюцерни обробляють легкими дисковими боронами. Цим прийомом знімають бруньки наверхівці кореневої шийки, що сприяє проростанню сплячих бруньок, розміщених на нійнижче (на глибині до 7 см). За ретельного виконання прийому збільшується густотастеблостою, поліпшується відростання стебел, підвищується врожайність зеленої маси,подовжується строк використання травостою. Дискування проводять упоперек або подіагоналі рядків.
Слід підкреслити, що люцерна з її розвиненою кореневоюсистемою, на відміну від конюшини, лядвенцю рогатого і еспарцету добре реагує тількина радикальний обробіток. Застосування, наприклад, середніх борін замість важкихмалоефективне. Після раннього весняного обробітку боронами БИГ-3 або важкими зубовими(БЗТС-1) поле повинно бути чорним, ґрунт добре розпушеним до дрібногрудкуватої структури.
Планові заходи по догляду за посівами кормовихкультур у господарстві наведено у таблиці 10.
Таблиця10. Планові заходи по догляду за посівами кормових культур (люцерна, еспарцет) Найменування робіт Обсяг робіт, га Строки проведення робіт Сільськогосподарські машини Перший рік вирощування Збирання покривної культури б/т 229
Фаза повної або укісної
стиглості Зернові комбайни, самохідні косарки подрібнювачі та ін. Осіннє підкошування 229 За 25 — 30 днів до припинення вегетації Самохідні косарки Осіннє внесення добрив 229 Слідом за підкошуванням РУМ-8, МВУ-8 та ін.
Удобрення в
перший рік
користування 229
По таломерзлому ґрунту і
під кожний укіс РУМ-8, МВУ-8 та ін. Боронування 229 Навесні і після скошувань
БЗСС-1,0 або
БЗСТ-1. В агрегаті з гусеничним трактором
Збирання
трав 229 Бутонізація — цвітіння бобових Самохідні косарки, косарки-плющилки 2 — 3-й і наступні роки вирощування
Удобрення в
2-й рік
користування 229
По таломерзлому ґрунту і
під кожний укіс РУМ-8, МВУ-8 та ін. Боронування 229 Навесні і після скошувань БЗСТ-1, БИГ-3 та ін. Дискування 229 Навесні до початку відростання БДТ-10 та ін.
Обробіток
(люцерна і еспарцет —
глибина 12 — 14 до 18 — 22 см з боронуванням) 229 Восени КРН-4,2 та ін. з лапами-долотами, боронами Щілювання посіву 229 Восени при промерзанні ґрунту Щілювач ЩП-000, АЩ-2-140 та ін. 3.2 Фенологічні спостереження за розвиткомкормових культур
Фенологічні спостереження за розвитком кормовихкультур наведено в таблиці 11.