Державний вищий навчальний заклад
«Українська академія банківської справи
Національного банку України»
Кафедра економічної кібернетикиКонтрольна робота
З дисципліни: «Платіжні системи»Суми 2008
Зміст
1. Системимасових платежів: стандарти, обладнання, принципи функціонування
2. Загальна схемарозрахунків у СЕП
Список літератури
1.Системи масових платежів: стандарти, обладнання, принципи функціонування
Невід’ємнимспеціалізованим елементом практично всіх економічних операцій, що стосуєтьсяпередачі грошової вартості в обмін на товар, послугу або фінансовий актив, єплатіжні системи. Платіжну систему можна представити у вигляді системимеханізмів, які служать для переказу грошових коштів між суб’єктамигосподарювання, для розрахунку за платіжними зобов’язаннями, що виникають міжними. Таким чином, платіжна система – це набір платіжних інструментів,банківських процедур і, як правило, міжбанківських систем переказу коштів,поєднання яких забезпечує грошовий обіг разом з інституційними таорганізаційними правилами та процедурами, що регламентують використання цихінструментів та механізмів.
Убільшості розвинутих країн платіжна система складається з кількох самостійнихсистем, кожна з яких задовольняє вимоги окремої платіжної сфери. Такі системиможна класифікувати за різними характеристиками та ознаками. Виходячи з того,яку роль відіграють платіжні системи відповідно до характеру здійснюванихплатежів, розрізняють:
– системиміжбанківських розрахунків, які призначені для здійснення платіжних трансакційміж банками, обумовлених виконанням платежів їхніх клієнтів або власнихзобов’язань одного банку перед іншим. Для них необхідною стадією єтранспортування документа між банком платника та банком одержувача за допомогоюоднієї із систем електронних міжбанківських розрахунків. Найчастіше – це СЕН,але можливі варіанти двосторонніх кореспондентських відносин між банками «А» та«В», міжнародних платіжних систем тощо. Характерним для цих розрахунків євідображення їх на кореспондентських рахунках банків – учасників розрахунків.Джерелом надходження міжбанківських платіжних документів у СЕН може бути як ОДБбанку, так і розрахунковий центр ВПС;
– внутрішньобанківськіплатіжні системи створюються, щоб забезпечити найбільш сприятливі умови щодопроходження платежів між установами, що належать до однієї групи. При цьомурозрахунки виконуються через систему кореспондентських рахунків у центральнійустанові, яка виступає як банк банків відповідної структури. Всерединіструктури може також створюватися єдиний центр для виконання клірингу тарозрахунків;
– системи«клієнт-банк» використовуються банками, які пропонують платіжні послуги своїмклієнтам на базі сучасних технологій. В умовах конкуренції банки змушенірозробляти спеціальні ділові і ринкові стратегії використання платіжних послуг,вирішуючи, чи спроможні вони конкурувати в обмеженому секторі ринку платіжнихпослуг і пропонувати клієнтам більш широкий їх набір. Однією з перших у цьомуплані була американська система телефонної оплати рахунків, яка однак, неотримала поширення через інертність споживачів, які не бажають змінюватиіснуючі форми розрахунків. Нині все більшого поширення набуває банківськеобслуговування вдома, або «домашній банк» – комплекс послуг щодо наданняклієнтам банків фінансової інформації, а також здійснення за їх ініціативоюрізних банківських трансакцій з передаванням інформації телефонними каналамиабо через двосторонню систему кабельного телевізійного зв’язку;
– системимасових платежів широко використовуються у розвинених державах світу.Незважаючи на те, що традиційні безготівкові платіжні інструменти (чеки,платіжні доручення тощо) достатньо розповсюджені, останнім часом усе ширшевпроваджується система масових (споживчих) платежів з використанням пластиковихкарток. У цих системах задіяні кредитні картки, дебетні картки, «електроннігаманці», а також картки для отримання грошей з банківських автоматів.
Платіжнасистема України складається з таких компонентів:
– системиелектронних міжбанківських розрахунків Національного банку України;
– системавтоматизації роботи банків (так звані програмні комплекси «Операційний деньбанку». Це програмне забезпечення, що обслуговує поточну внутрішньобанківськудіяльність (бухгалтерський облік, обслуговування рахунків клієнтів тощо));
– внутрішньобанківськихплатіжних систем – програмно-технічного комплексу з власними засобами захистуінформації, який експлуатується комерційним банком або об’єднанням банків іздійснює розрахунки між установами цього банку (об’єднання) та, можливо, іншимибанківськими установами поза межами СЕН;
– систем«клієнт-банк» для розрахунків між клієнтом банку та банком в електронній формі,що дозволило практично уникнути затримки платежів на міжбанківському рівні.
Перспективнимє також використання таких компонентів системи електронного переказу фінансовихпослуг, як:
– системамасових платежів із використанням пластикових карток;
– системаобігу цінних паперів на первинному та вторинному ринках.
Необхіднимиелементами ефективно функціонуючих платіжних систем є:
– нормативно-правовабаза, що регулює платіжні відносини, має створювати сприятливі умови длязабезпечення потреб нормального функціонування платіжної системи;
– бухгалтерськаі технологічна модель є основним операційним механізмом здійснення платежів, щоґрунтується на принципах бухгалтерського обліку і звітності, включає платіжніінструменти та механізми переказу коштів;
– технологічнаінфраструктура є основою життєздатності платіжної системи. Вона включає,зокрема, програмні та технічні засоби обробки та передачі даних, обслуговуючийперсонал тощо;
– захистінформації як сукупність програмно-технічних, нормативно-правових,адміністративно-організаційних засобів.
Сучаснимиплатіжними системами, здебільшого, керує банківський сектор. Платіжні системивиконують функцію передачі потоку інформації, який містить деталі платежу, ібезпосередньо переказу грошових коштів. У платіжній операції можна виділититакі основні елементи:
– зобов’язання,яке необхідно виконати;
– сторону,що здійснює платіж (платника);
– сторону,яка отримує платіж (одержувача);
– інструментплатежу;
– одногоабо кількох фінансових посередників (як правило, це банки), які переказуютькошти, списуючи необхідну суму з рахунку платника і зараховуючи її на рахунокодержувача.
Приздійсненні платежів використовують різні платіжні інструменти: готівка, картки,платіжні доручення, векселя тощо. Відтак, платіжний інструмент характеризується:
– своєюформою (традиційно поширені у минулому паперові за формою платіжні інструментипоступаються місцем пластиковим карткам або електронним повідомленням);
– засобамизахисту та підтвердження справжності (замість традиційного підпису все ширшезастосовують персональні ідентифікаційні номери, паролі або електронніпідписи);
– кредитовимчи дебетовим характером дії. При кредитовому переказі платник передає своємубанку розпорядження продебетувати його рахунок і перерахувати кошти на рахунокодержувача платежу після чого кошти зараховуються на рахунок одержувача. Придебетовому переказі одержувач платежу віддає банку платника (на підставіповноважень, наданих йому платником) розпорядження на списання коштів з рахункуплатника, переказ цих коштів одержувачу платежу та їх зарахування на рахунокостаннього.
Ефективнаплатіжна система, що передбачає визначені права й обов’язки користувача, маєзменшити фінансовий ризик. В ідеалі правила функціонування платіжної системислід укласти таким чином, щоб вони спонукали учасників цієї системи зводитиризик до мінімуму. Хоча в певний момент може виникнути конфлікт між витратамина впровадження цих правил та очікуваними втратами від ризику.
Існуєкілька підходів до вирішення проблеми обмеження фінансового ризику. Найбільшрозповсюдженими у платіжних системах розвинутих країн є два підходи:
– перший– спрямований на обмеження обсягу розрахунків;
– другий– на забезпечення надійності розрахунку.
Крімцих двох підходів, що безпосередньо спрямовані на управління масштабами ризику,існує також можливість регулювання ймовірності настання ризику за допомогоюпопереднього відбору учасників системи. При цьому можна виходити не лише зкритеріїв фінансової позиції учасників. А й з їх технічних та операційнихможливостей і обсягу їх розрахункових платежів. Ще одна альтернатива, що можевплинути на організацію системи, пов’язана з можливістю нагляду за платіжноюповедінкою учасників, чий критичний фінансовий стан відомий. Таким чином,політика управління ризиками в окремій платіжній системі тісно пов’язана іззагальною політикою банківського нагляду.
2.Загальна схема розрахунків у СЕП
Відповідно до статей 7, 40, 56 Закону України «Про Національнийбанк України», у зв’язку із введенням у промислову експлуатацію системиелектронних платежів НБУ нового покоління та з метою вдосконаленнянормативно-правової бази з питань здійснення міжбанківських розрахунківПравління НБУ затвердило Інструкцію про міжбанківський переказ коштів в Українів національній валюті від 16.08.2006 №320, ця Інструкція розроблена відповіднодо Законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківськудіяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», іншихзаконодавчих актів України та нормативно-правових актів НБУ, вона визначає загальнівимоги щодо функціонування в Україні систем міжбанківських розрахунків,внутрішньобанківських платіжних систем та порядку виконання міжбанківськогопереказу коштів через кореспондентські рахунки банків-резидентів у національнійвалюті.
Згідно цієї Інструкції в Україні відповідно до Закону України «Проплатіжні системи та переказ коштів в Україні» можуть створюватися системиміжбанківських розрахунків, що призначені для переказу коштів у межах Україниміж банками для виконання зобов’язань їх клієнтів, а також власних зобов’язаньцих банків. Порядок діяльності системи міжбанківських розрахунків визначаєтьсяїї правилами, установленими платіжною організацією цієї системи та узгодженимиз НБУ.
Порядок функціонування державної системи міжбанківських розрахунківСЕП, засобами якої здійснюються міжбанківські платежі за кореспондентськимирахунками банків, що відкриті в Національному банку, у тому числі остаточнірозрахунки між банками за операціями із застосуванням платіжних картокНаціональної системи масових електронних платежів, визначається цією Інструкцією.
Відкриттякореспондентського рахунку банку, у тому числі через свою філію, здійснюєтьсятериторіальним управлінням на підставі укладеного договору прокореспондентський рахунок у Національному банку України та за умови поданняправильно оформлених документів.
Підставоюдля закриття кореспондентського рахунку банку (філії) є розірвання договору, щоздійснюється за ініціативою власника кореспондентського рахунку відповідно дозаяви або Національного банку у випадках, передбачених законом.
НБУ визначає технологію роботи СЕП, має право змінювати технологічнуструктуру цієї системи та шляхи програмно-технічної реалізації її компонентів івимагати від учасників СЕП відповідної адаптації їх програмно-технічних засобівСАБ та ВПС до технології роботи СЕП. Строк інформування учасників СЕП провнесення змін до програмно-технічного забезпечення визначається Національнимбанком і не може бути меншим, ніж за п’ять робочих днів до часу їх унесення.Зміна програмно-технічних засобів і технології роботи СЕП відбувається завказівками Національного банку.
Технологічнийрегламент роботи СЕП визначається Національним банком і надсилається засобамисистеми ЕП усім учасникам СЕП для виконання.
Списанняз кореспондентського рахунку банку (філії) здійснюється за міжбанківськими електронними розрахунковимидокументами, що сформовані власником рахунку або Національним банком, увипадках, визначених законом, у тому числі, обумовлених договором.
УчасникСЕП забезпечує формування міжбанківського електронного розрахункового документалише через САБ із заповненням усіх обов’язкових реквізитів відповідно до пункту6 глави 2 розділу I вище зазначеної Інструкції.
Відповіднодо технології роботи СЕП під час формування міжбанківського електронногорозрахункового документа учасник СЕП забезпечує:
– заповненняобов’язкових реквізитів шляхом перенесення їх значень з розрахунковогодокумента, на підставі якого він формується, крім реквізиту «назва документа»,що заповнюється як умовний числовий код;
– якщоплатником та/або отримувачем є учасник СЕП, то в реквізитах «рахунок платника»та/або «рахунок отримувача» має зазначатися номер внутрішньобанківськогорахунку.
УчасникСЕП забезпечує формування, передавання, приймання міжбанківських електронних розрахунковихдокументів, службових повідомлень СЕП та електронних розрахункових повідомленьз використанням апаратно-програмних засобів захисту інформації.
Структурата порядок заповнення міжбанківських електронних розрахункових документів,службових повідомлень СЕП, електронних розрахункових повідомлень визначаютьсяНаціональним банком.
ЦОСЕПздійснює оброблення міжбанківських електронних розрахункових документів,службових повідомлень СЕП та електронних розрахункових повідомлень у порядку їхнадходження до СЕП. Міжбанківський електронний розрахунковий документ,прийнятий СЕП, не може бути відкликаний. Результати оброблення міжбанківськихелектронних розрахункових документів у СЕП відображаються на технічному рахункубанку (філії).
Початковіплатежі від банку (філії) приймаються в межах поточного значення йоготехнічного рахунку.
Міжбанківськийелектронний розрахунковий документ уважається виконаним у СЕП з часувідображення його суми за технічним рахунком учасника СЕП-отримувача, завинятком випадків, передбачених процедурою відновлення функціонування СЕП уразі порушення її роботи або виникнення надзвичайних ситуацій.
Укінці банківського дня ЦОСЕП передає до територіального управління інформаціюпро розрахунки, що здійснені через СЕП, для їх відображення накореспондентських рахунках учасників СЕП та інших рахунках у САБтериторіального управління.
Територіальнеуправління має право засобами АРМ-РП отримувати від ЦОСЕП технологічнуінформацію щодо роботи учасників СЕП, які розташовані за місцезнаходженням цьогоуправління або кошти яких обліковуються на кореспондентському рахунку, щовідкритий у цьому управлінні.
Кожнийучасник СЕП веде журнал обліку встановлення та заміни програмно-технічнихзасобів, що використовуються для роботи в СЕП, у якому зазначаються дата та часїх установлення (заміни), а також компоненти, що замінюються, їх назва,підстава для заміни, нова версія, прізвище, ініціали та підпис виконавця.
Обов’язковійреєстрації в журналі підлягають установлення та заміна таких компонентів:
– прикладного програмногозабезпечення СЕП, системи ЕП;
– комп’ютера та йогокомпонентів;
– мережевої плати та/абомережевого клієнта;
– системного програмногозабезпечення;
– апаратних засобів захистуінформації, а також настройка комп’ютера.
Коженучасник СЕП зобов’язаний забезпечити наявність внутрішнього документа, щорегламентує порядок відновлення роботи в СЕП у разі порушення роботи в системіабо виникнення надзвичайних ситуацій та його виконання.
Якщоучасник СЕП порушує технологію роботи, не виконує вимоги щодо захистубанківської інформації, то Національний банк має право зупинити початковіплатежі цього учасника в СЕП. Учасник СЕП продовжує роботу в системі післяслужбового розслідування, проведеного Національним банком у максимальнокороткий строк. Учасник СЕП зобов’язаний усунути недоліки, виявлені під часпроведення службового розслідування.
УчасникСЕП має забезпечити створення шифрованого архіву оброблених платежів ітехнологічної інформації відповідно до розділу IX Інструкції.
УчасникСЕП має право на підставі файла-запиту ІПС одержувати інформацію пропроходження сформованих ним міжбанківських електронних розрахунковихдокументів. Відповідь на запит ІПС надає протягом одного робочого дня, невраховуючи день отримання запиту.
Функціонування СЕП у файловому режимі. ЦОСЕП на початкубанківського дня отримує від САБ територіальних управлінь файл L.00 і на йогопідставі перевіряє відповідність значень технічних рахунків учасників СЕП стануїх кореспондентських рахунків та в разі потреби приводить значення технічнихрахунків у ЦОСЕП у відповідність до значень кореспондентських рахунків у файліL.00. Від ЦОСЕП інформація про стан технічних рахунків надсилається їхвласникам. Обмін файлами через СЕП здійснюється засобами системи ЕП. Обробленняфайлів у СЕП здійснюється в циклічному режимі. Цикл оброблення файлівскладається з двох частин:
– приймання інформації;
– передавання інформації.
Підчас приймання інформації ЦОСЕП отримує від учасника СЕП файл A і перевіряє йогона відповідність вимогам СЕП.
ЦОСЕПнадсилає за результатами оброблення файла A на адресу відправника квитанцію прорезультати його приймання. ЦОСЕП приймає або не приймає файл A у цілому.Відправник файла A несе відповідальність за склад міжбанківських електроннихрозрахункових документів, уключених до цього файла.
Підчас передавання інформації міжбанківські електронні розрахункові документи,прийняті ЦОСЕП у файловому режимі, групуються за адресами і надсилаютьсяотримувачам (зокрема файли B). Файл B уважається одержаним і його сума відображаєтьсяза технічним рахунком отримувача в ЦОСЕП за умови надходження від отримувачаквитанції, що підтверджує успішне прийняття файла B.
Укінці кожного сеансу оброблення інформації ЦОСЕП надсилає учасникам СЕПпідсумкову інформацію за результатами цього циклу та поточне значення їхтехнічних рахунків. Після отримання файла з підсумковою інформацією, якапідтверджує відображення суми файла B за технічним рахунком у ЦОСЕП, учасник СЕПпередає міжбанківські електронні розрахункові документи, що розміщені в успішноприйнятому ним файлі B, для подальшого їх оброблення засобами САБ та/або ВПС тавідображення сум за рахунками отримувачів.
У кінці банківського дня ЦОСЕП надає учасникам СЕП інформацію простан їх технічних рахунків на початок і кінець банківського дня, а такожперелік усіх міжбанківських електронних розрахункових документів, щооброблялися ними протягом цього дня.
ЦРПмає право виконати квитування файла В на підставі:
– установленого назазначений день технологічного регламенту роботи СЕП, у випадках, колинеобхідною умовою закриття банківського дня є нульове значення транзитногорахунку для сум, що не були підтверджені банком – отримувачем коштів,та/або технічного рахунку учасника СЕП;
– розділу VI Інструкції,інших нормативно-правових актів Національного банку, у випадках, колиміжбанківський електронний розрахунковий документ є обов’язковим до виконання вдень його формування;
– установлених ЗакономУкраїни «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» строків проведення міжбанківськогопереказу, а саме в кінці третього операційного дня (уключаючи день формуванняфайла B).
Необхідноюумовою завершення банківського дня учасником СЕП є:
– надання інформації запідсумками банківського дня до ЦОСЕП, якщо інше не передбачено регламентомроботи СЕП;
– звіряння інформації САБ зданими ЦОСЕП;
– відображення на рахункаху САБ у цей банківський день міжбанківських електронних розрахунковихдокументів, здійснених у режимі реального часу, що надійшли від ЦОСЕП упідсумкових файлах дня.
Сумиміжбанківських електронних розрахункових документів, здійснених у файловомурежимі, що не були підтверджені отримувачем за станом на кінець банківськогодня, мають обліковуватися на транзитних рахунках відповідного територіальногоуправління.
Функціонування СЕП у режимі реального часу. Учасник СЕП у режиміреального часу має право:
а)виконувати міжбанківські перекази;
б)установлювати в ЦОСЕП ліміти технічних рахунків, початкових оборотівпідпорядкованих йому філій;
в)одержувати довідкову інформацію про:
– стан власного технічногорахунку і про стан технічних рахунків своїх філій;
– власні міжбанківськіперекази;
– міжбанківські переказисвоїх філій тощо.
Територіальнеуправління має право в режимі реального часу встановлювати обмеження щодовиконання початкових платежів банку (філії) відповідно до нормативно-правовихактів Національного банку.
Обмінінформацією в режимі реального часу здійснюється пакетами за протоколом TCP/IP.
УчасникСЕП формує засобами САБ пакет-запит і надсилає його до ЦОСЕП. За підсумкамиоброблення пакета-запиту ЦОСЕП готує та відправляє учаснику СЕПпакет-відповідь, що містить інформацію про виконання чи невиконанняпакета-запиту.
Укінці банківського дня ЦОСЕП надає учасникам СЕП файли з переліком міжбанківськихпереказів, відображених за їх технічними рахунками.
Отже, узагальнюючи все вище наведене, мона зробити висновок, щоважливим складовим чинником успішного функціонування платіжної системи єнормативно-правова база, орієнтована на створення сприятливих умов для їїефективної діяльності, забезпечення своєчасного завершення розрахунків міжсуб’єктами господарювання.
Базовим законом, що визначає загальні засади функціонуванняплатіжних систем в Україні та загальний порядок проведення переказу коштів умежах України є Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».Цим Законом систему електронних платежів Національного банку України визначенодержавною системою міжбанківських розрахунків.
Основним нормативно-правовим актом Національного банку України, щовизначає загальні вимоги щодо функціонування в Україні СЕП та порядку виконанняміжбанківського переказу коштів через кореспондентські рахункибанків-резидентів у національній валюті України є Інструкція про міжбанківськийпереказ коштів в Україні в національній валюті, затверджена постановоюПравління Національного банку України від 16.08.2006 №320 та зареєстрована в Міністерствіюстиції України 06.09.2006 за №1035/12909 (із змінами).
СЕП забезпечує здійснення розрахунків у межах України між банкамияк за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов’язаннями банків. СЕП виконуєміжбанківський переказ у файловому режимі та в режимі реального часу.Здійснення банком початкових платежів у файловому режимі є обов’язковим, а урежимі реального часу – за його вибором. Разом з тим, банк, який працює в СЕП уфайловому режимі, забезпечує приймання платежів у режимі реального часу.
У файловому режимі обмін платіжними документами організовано упакетному режимі технологічними циклами шляхом приймання-передаваннявідповідних документів. Тривалість циклу складає 15 – 20 хвилин.
У режимі реального часу кошти зараховуються на рахунок отримувачанегайно, у момент надходження платежу від відправника СЕП. Саме це є головноюознакою платіжних систем класу RTGS згідно з міжнародною класифікацією.
Списоквикористаної літератури
1. Про Національний банкУкраїни: Закон України від 20.05.1999 №679-ХІУ
2. Про банки і банківськудіяльність: Закон України від 7.12.2000 №2121-ІІІ
3. Про платіжні системи тапереказ коштів в Україні: Закон України від 05.04.2001 №2346-ІІІ
4. Про затвердженняІнструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті:Постанова НБУ від 16.08.2006 №320
5. Про затвердженняЗмін до Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національнійвалюті: Постанова НБУ від 16.11.2007 №412
6. Єрьоміна Н.В.,Банківські інформаційні системи. ‑ К.: КНЕУ, 2000.-220 с.
7. Маслов В.П.Інформаційні системи і технології в економіці: Навч.посібник-Київ: «Слово»,2003.-264 с.
8. Міщенко В.І. таін. Електронний бізнес на ринку фінансових послуг: Практ.посібник. – К.: Т-во «Знання»,КОО, 2003. – 278 с.
9. Рогач І. Ф., Сендзюк М.А.,Антонюк В.А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Нанч.посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2001. 239 с.
10. http://www.bank.gov.ua – Офіційний веб-сайт НБУ
11. http://www.rada.qov.ua. – Офіційний веб-сайт Верховної Ради